HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-12-08T13:54:02Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Кролевецький рушник]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.

На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Орнамент кролевецького рушника]]

[[Файл:I.jpg|200px|thumb|left|]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

[[Файл:84 rushnyky2008(www.krolevets.com).jpg|200px|thumb|left|Фрагмент з фестивалю "Кролевецькі рушники"]]

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.
Одна із постійних складових фестивалів протягом 20 років – це зустрічі письменників зі своїми читачами. Авторами ідеї створення фестивалю були київські літератори, а також вони – культпрацівники району. Це було так: у голодні та холодні 90-і роки керування уже незалежною Україною першим «демократичним» президентом, коли в лексиконі української мови з’явилося тепер уже класичне слово, а тоді неологізм «кравчучка», приїхали в м. Кролевець письменники з Києва. Це – Микола Луків, Михайло Шевченко, Дмитро Білоус, щоб відзначити день пам’яті уродженця міста Кролевець відомого перекладача-поліглота, літературознавця, інтелектуала Миколи Лукаша. Тоді ж і там з’явилася ідея підтримати дух народу, передусім, селян району, які економічно і морально почувалися ще гірше, ніж кролевчани в зв’язку з розоренням відомої на весь світ раніше потужної рентабельної Кролевецької фабрики художнього ткацтва.

== Музей кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Big003.jpg|200px|thumb|left|музей]]

Музей зареєстрований в червні 2011 року, а відкриття відбулось у рамках проведення Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники» 19 листопада 2011 року. Розташовано музей в історичній садибі родини Огієвських за адресою: бульвар Шевченка, 33.

В основу музею була закладена спадщина музейної кімнати Кролевецької фабрики художнього ткацтва. Музейна збірка стародавніх і сучасних творів художнього ткацтва нараховує понад 1000 одиниць збереження. Вона свідчить про високий рівень розвитку цього виду українського народного декоративного мистецтва на Кролевеччині. Ткані вироби, які зберігаються у фондах музею, дійшли до нас із ХІХ — ХХ ст. Це різноманітні big004предмети декоративно-ужиткового та обрядового призначення, передусім рушники, розмір й оформлення яких залежали від використання їх у побуті й обрядах. Узорні тканини інтер'єрного вживання — настільники, рядна, фіранки.
Багаті традиції українського художнього ткацтва, що складалися протягом століть, стали щедрим джерелом для розвитку цього виду мистецтва в наш час. Кожний твір художнього ткацтва, що зберігається в музейній колекції, доносить до сучасників уяву про естетичні уподобання та високу майстерність їх творців.

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Психологія управління Бузовська О.І

2015-12-08T13:52:03Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня. Прошу опрацювати тему 1 [https://drive.google.com/file/d/0B6NM_YV1ly5caFVSbjBFZ0tacjg/view?usp=sharing "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій."] та дати відповіді на наступні питання:
# Дайте визначення поняття '''"управлінська діяльність керівників освітніх організацій"'''
# Визначте основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 13:15, 9 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Управлінська діяльність керівників освітніх організацій це різновид професійної діяльності, яка здатна поєднувати різні стилі управління залежно від ситуації; організовувати спільну діяльність керівника та працівників на засадах партнерства; врахувати мотиви професійної діяльності працівників і створювати умови для їх особистісного та професійного самовдосконалення.
#Існує два напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій: 1. власне управління, яке складається з двох компонентів: організаційно-управлінського та соціально-психологічного. 2. управління педагогічними працівниками, який включає підбір та відбір педагогічних працівників, професійне навчання педагогічних працівників, оцінку педагогічних працівників, професійне навчання педагогічних працівників, особистісно-професійне зростання педагогічних працівників.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:45, 20 червня 2015 (EEST)

Доброго дня. Продовжуємо опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Вчені, якого підходу вважають, що для ефективного здійснення управлінської діяльності керівник освітньої організації повинен володіти не тільки професіоналізмом діяльності, а й професіоналізмом особистості. Розкрийте сутність даного підходу.
2. Які основні завдання передбачає вирішення організаційно-управлінський компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
3. Визначте та розкрийте зміст основних складових організаційно-управлінського компоненту власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 14:46, 18 червня 2015 (EEST)

Доброго дня! 1. Вчені вважають, що це є акмеологічний підхід. Адже особистісний розвиток керівника освітньої організації у професійній діяльності грунтується на прагненні до професійного вдосконалення особистісного і духовного зростання, готовності до само змін і самоствердження у професійній сфері.

2. Основні завдання організаційно-управлінського компоненту :
- визначення стратегій освітньої організації
- складання плану роботи
- узгодження взаємодії між усіма суб'єктами навчально-виховного процесу через чіткий розподіл повноважень та встановлений термін виконання
- створення умов для делегування повноважень, координації, керування змінними, гнучкості контроль.

3.Основні складові:
-визначення мети- полягає у встановленні узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат.
-планування - визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети.
- організація - визначає місце і роль кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети.
- реалізація - передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур
- контроль - перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 13:07, 12 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня. Продовжуємо опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Який компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій полягає у створенні сприятливих умов для обміну інформацією, конструктивної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу, вибору альтернативних рішень для вирішення завдань освітньої організації. Розкрийте сутність даного компоненту.
2. Визначте та охарактеризуйте основні етапи прийняття управлінських рішень управління.
3. Дайте визначення та розкрийте зміст основних складових комунікації.
4. Розкрийте зміст основних структурних елементів стилю керівництва.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:48, 2 вересня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:
1.Соціально-психологічний компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій полягає у створенні сприятливих умов для обміну інформацією, конструктивної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу, вибору альтернативних рішень для вирішення завдань освітньої організації.
2. До основних етапів належать:

- з'ясування, усвідомлення та формулювання проблеми - передбачає зібрання, аналіз і систематизацію відповідної інформації з даної проблеми.

- всебічний розгляд альтернативних рішень, враховуються такі психологічні вимоги: урахування різних інтересів, створення системи стимулів, ступінь довіри, прийняття компромісного рішення, своєчасність і реальність виконання.

- вибір найбільш вдалих розв'язання проблем - впливають такі чинники: творчі здібності та рівень компетентності, схильність до ризику, демократичний стиль керівництва.

3. Комунікація- це складова психологічного компоненту управління, що охоплює обмін інформацією, взаємосприйняття та взаємодію між працівниками.
Основні складові комунікації це:
- Обмін інформацією.Сюди входять певні психологічні вимоги: вибір каналу комунікацій, застосування раціональних та емоційних звернень, дотримання зворотнього зв'язку, врахування порядку подання матеріалу, використання ефекту новизни.

- Взаємодія. Взаємодія працівників передбачає врахування певних психологічних вимог: повноцінність та рівноправність учасників взаємодії, створення команди однодумців, регулювання процесу прийняття управлінських рішень.

- Взаєморозуміння між працівниками. Міжособистісне сприйняття та розуміння, встановлення психологічного контакту та втілення психологічної рівноправності, пошук єдності співрозмовників.

4. Структурні елементи стилю керівництва об'єднуються в три групи: 1. психолого-управлінський компонент який полягає у тому, що стиль керівництва відзеркалює особливості власне-управлінських функцій управління. 2. Соціально-психологічний компонент - відображає міжособистісну взаємодію працівників. 3. Індивідуально-психологічний - є проявом індивідуально особистісних характеристик керівника організації.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:07, 12 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня. Прошу опрацювати тему 2 «Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника" та дати відповіді на питання: 1. Що таке психологічна готовність 2. Назвіть основні компоненти психологічної готовності 3. Які чинники впливають на психологічну готовність.
Ваші відповіді:
1.
2.
3.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 08:37, 7 вересня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:

1.Психологічна готовність це комплекс взаємозв'язаних та взаємозумовлених психологічних якостей, які забезпечують успішність управління, можливість прийняття керівником нестандартних, оригінальних управлінських рішень.

2. Мотиваційний, когнітивний, операційний та особистісний --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:12, 12 вересня 2015 (EEST)

3. На психологічну готовність впливають об'єктивні і суб'єктивні чинники. До суб'єктивних чинників належить компетентність керівника, його організаторські здібності, творчий потенціал, брати на себе всю відповідальність організаторськіх рішень. До об'єктивних належить особливості розвитку суспільства в певний період, характер управлінської ситуації, соціально-психологічний клімат у колективі.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 16:07, 12 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Продовжуємо опрацювати тему 2 "Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника". Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання: 1. Який компонент відображає сукупність умінь та управлінського досвіду керівників освітніх організацій, що забезпечує успішну роботу з педагогічними працівниками. Розкрийте сутність даного компоненту. 2. Виокреміть основні особистісні характеристики, які пов’язані зі ставленням керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками в цілому. 3. Дайте визначення та розкрийте зміст основних складових мотиваційного компоненту психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками.

Ваші відповіді:
1. Це операційний компонент. Операційний компонент психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління — це комплекс умінь та навичок, які забезпечують успішність здійснення управління. Дані уміння та навички, як і раніше розглянуті елементи психологічної готовності, можна систематизувати згідно з двома рівнями аналізу управлінського процесу — управлінським та психологічним.

Відповідно до основних елементів управління, виділених на основі першого рівня аналізу (планування, організація та контроль), можна виділити такі управлінські уміння та навички:
• діагностико-прогностичні (проективні);
• організаційно-регулятивні;
• контрольно-коригуючі.
Група діагностично-прогностичних умінь та навичок (проективних) включає такі уміння та навички:
■ визначати цілі своєї діяльності (стратегічні й тактичні), прогнозувати діяльність;
■ визначати специфіку та основні завдання закладу, яким здійснюєтьсякерівництво;
■ висувати нові ідеї та впроваджувати їх у життя (розробляти нові Власне управлінські уміння та навички
Група контрольно-коригуючих умінь та навичок включає такі уміння та
навички:
• здійснювати контроль за навчально-виховним процесом;
• надавати відповідну допомогу педагогічним працівникам;
• здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю
Окрім названих груп умінь та навичок, керівник повинен володіти ще і психолого-управлінськими уміннями та навичками, які пов'язані з психологічним забезпеченням управлінського процесу (другий рівень аналізу процесу управління). Ця група включає такі уміння та навички:
- самостійно приймати доцільні управлінські рішення з урахуванням
психологічних особливостей управлінської ситуації;
- розуміти учнів, батьків, уміти спілкуватися з ними;
- уміти ефективно спілкуватися з працівниками, вибираючи, залежно від ситуації, необхідний стиль спілкування;
- забезпечувати співробітництво між адміністрацією та працівниками, між вчителями та учнями;
- попереджувати та розв'язувати конфлікти у колективі;
- створювати сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі;
- орієнтувати навчально-виховний процес на забезпечення поваги до
кожного учня, врахування його індивідуально-психологічних особливостей (інтересів, нахилів тощо);
- орієнтувати навчально-виховний процес на формування творчих здібностей учнів, всебічний розвиток їх особистості;
- вести індивідуальну роботу з працівниками з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей, творчих потенцій та ін.
Поряд із уміннями та навичками, які забезпечують ефективну взаємодію керівника з учасниками управлінського та навчально-виховного процесу, група психолого-управлінських умінь включає ще уміння та навички, які «спрямовані» на самого керівника. Це і такі уміння та навички:
■ критично аналізувати свою діяльність;
■ володіти собою в будь-якій ситуації;
■ забезпечувати розвиток власної особистості, створювати умови для постійного професійного вдосконалення та ін.

2. Особистісний компонент психологічної готовності керівників — це система особистісних характеристик керівників середньої освіти, які впливають на результативність їх управлінської діяльності. Якщо перші три компоненти психологічної готовності (мотиваційний, когнітивний та операційний) мають функціональний характер, то четвертий компонент готовності — це стійкі особистісні характеристики, які формуються в процесі діяльності та спілкування між людьми, розвитку особистості.
Всі характеристики, які входять до особистісного компоненту, можна, на наш погляд, об'єднати в п'ять основних груп, які пов'язані зі ставленням керівників освітніх організацій до:
■ предмету управлінської діяльності;
■ виконання управлінської діяльності;
■ інших учасників управлінського діяльності;
■ керівника до самого себе;
■ держави, в якій здійснюється функціонування освітнього закладу і самого керівника
До характеристик, які пов'язані із ставленням до предмету управлінської діяльності, належать:
■ компетентність;
■ високий інтелектуальний рівень;
■ творчий потенціал;
■ організаторські здібності.
Група характеристик, які відображають ставлення до виконання управлінської діяльності, включає:
■ відповідальність;
■ відданість роботі;
■ єдність слова та діла;
■ вимогливість (до інших).
Ставлення до учасників управлінської діяльності представлено такими характеристиками:
■ любов до дітей;
■ порядність;
■ справедливість;
■ демократизм;
■ гуманність. До характеристик, які відображають ставлення керівника до самого себе, належать такі:
■ самокритичність;
■ вимогливість (до себе);
■ здатність володіти собою в будь-якій ситуації (самовладання);
■ орієнтація на особистісний розвиток, професійне вдосконалення.

3. Мотиваційний компонент психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління — це сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням управління. Як показало дослідження, ці мотиви за своїм змістом можуть бути пов'язані з діяльністю:
■ суспільства в цілому;
■ освітніх організацій;
■ безпосередньо самого керівника.
Відповідно можна виділити три основні групи управлінських мотивів, які входять до структури мотиваційного компоненту психологічної готовності до управління: соціальні, управлінські та особистісного розвитку.
соціальні мотиви — мотиви, які стосуються суспільства в цілому. До неї входять такі мотиви: - причетність до однієї із найвідповідальніших і престижних видів діяльності в суспільстві (навчання і виховання підростаючих поколінь); - реальний вклад у підвищення якості вітчизняної освіти, впровадження нових типів навчальних закладів; - можливість впливати на формування свідомості учнів, учителів, батьків як громадян незалежної України, сприяти становленню їх національної свідомості та інші.
управлінські мотиви — мотиви, які стосуються безпосередньо управління освітніми організаціями. Враховуючи «здвоєний» предмет управлінської діяльності (організаційно-управлінський та педагогічний), ці мотиви можна розподілити на дві підгрупи: власне управлінські та педагогічні. Але як і серед власне управлінських, так і серед педагогічних є мотиви, які пов’язані з плануванням.
мотиви особистісного розвитку- вони стосуються особистості та діяльності самого керівника і пов'язані з його самопізнанням та самоаналізом, саморегуляцією та саморозвитком. Ця група включає такі види мотивів:
■ необхідність постійного самопізнання та самоаналізу своєї діяльності;
■ необхідність володіти собою в будь-якій ситуації;
■ необхідність переборювання труднощів, пов'язаних із роботою, та вдосконалення себе;
■ можливість реалізувати свій творчий потенціал (впроваджувати нові підходи в управлінні, нові методи та форми навчання, приймати оригінальні, нестандартні управлінські рішення) та ін. --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 22:03, 30 вересня 2015 (EEST)

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:50, 7 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо опрацювати тему 2 "Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника". Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Дайте визначення та охарактеризуйте специфічні ознаки позитивної організаційної культури освітньої організації.
2. Визначте основні показники позитивного соціально-психологічного клімату в колективі.
3. Виокреміть психологічні вимоги, що впливають на ефективність управлінського спілкування в процесі управління педагогічними працівниками. Ваші відповіді: 1. 2. 3.

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:42, 26 жовтня 2015 (EEST)

1. Під організаційною культурою розуміється система колективно поділюваних цінностей, символів, переконань, зразків поведінки членів організації, витримали випробування часом. Культура надає однаковість спільним діям людей, формує загальну для всіх психологію. Культура організації містить як суб'єктивні, так і об'єктивні елементи. До перших відносяться вірування, цінності, ритуали, табу, образи і міфи, пов'язані з історією організації і життям її засновників, прийняті норми спілкування. Об'єктивні елементи відображають матеріальну сторону життя організації.
Показники соціально-психологічного клімату в колективі: - як члени колективу ставляться один до одного; - який моральний клімат в організації; - залежність якості виконання роботи персоналом і організації контролю за роботою з боку адміністрації; - як вирішуються стратегічні проблеми, приймаються стратегічні рішення; - етичні норми та цінності організації; - наявність традицій

2.Одним із показників успішної діяльності керівника організації є рівень сформованості соціально-психологічного клімату. Соціально-психологічний клімат будь-якої установи породжується міжособистісною взаємодією, яка опосередковує не тільки між-особистісні впливи, а й вплив навколишнього фізичного середовища: речей, предметів, явищ природи тощо. Настрій однієї людини впливає на настрій іншої, позначається на різноманітних актах поведінки, діяльності, життя людини.
Найважливіші ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату групи (колективу):
Суб'єктивні ознаки:

• довіра та взємовимогливість членів групи один до одного;

• доброзичливість і ділові претензії;

• вільне висловлювання думок щодо справ колективу чи поведінки окремих осіб;

• відсутність тиску з боку керівництва на підлеглих і визнання за ними права приймати рішення, значущі для справ колективу;

• достатня поінформованість членів колективу про завдання та стан справ у колективі;

• високий ступінь емоційного включення та взаємодопомоги у ситуаціях, якщо є у цьому потреба;

• усвідомлення і взяття відповідальності на себе за стан справ у групі кожним із її членів.

Об'єктивні ознаки:

• високі показники результатів діяльності;

• низька плинність кадрів;

• високий рівень трудової дисципліни;

• відсутність напруженості й конфліктності в колективі тощо.

І хоча кожен колектив має своє, неповторне обличчя, стиль, інтереси, згадані ознаки майже універсальні для будь-якого колективу.

3.Процес формування психологічної готовності керівників до ефективного управління педагогічними працівниками пов’язаний із специфікою ділового спілкування. Ефективність ділового спілкування в процесі управління педагогічними працівниками передбачає врахування певних психологічних вимог: застосування раціональних та емоційних звернень; розроблення шляхів обміну інформацією; дотримання діалогової та партнерської взаємодії; встановлення психологічного контакту та втілення психологічної рівноправності; виявлення емпатії (співпереживання) та симпатії; взаємне розуміння думок та ін. Врахування визначених психологічних чинників буде певним чином впливати на становлення психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:26, 30 листопада 2015 (EET)

==== Консультації ====
Доброго дня, шановні колеги! Сьогодні з 9.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:35, 21 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Шановні колеги, вітаю! Тема нашої дискусії є «Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти». Визначте, будь ласка, з якими психологічними проблемами Ви найбільше стикаєтесь під час здійснення управлінської діяльності навчальним закладом. Поділіться досвідом, щодо вирішення означених проблем. Дякую. Бажаю успіху.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 10:10, 14 вересня 2015 (EEST)

Доброго вечора Алло Вікторівно!
Ось два роки як я працюю заступником директора з навчально-виховної роботи. Дуже важко було робити перші кроки в такій діяльності. До кожного члена колективу треба вміти прислухатися,вирішити питання, надати допомогу. Психологічно для мене важко спілкуватися з колегами з якими були звичайні дружні відносини адже доводиться об'єктивно оцінювати ситуацію, ураховувати особистісні риси кожного працівника. У мене не великий стаж на даній посаді, можна сказати, що тільки початок тому для мене головне це моя самоосвіта та наполеглива праця.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:40, 30 листопада 2015 (EET)

Шановні колеги, вітаю! Тема нашої дискусії є «Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти». Визначте, будь ласка, з якими психологічними проблемами Ви найбільше стикаєтесь під час роботи з педагогічними працівниками Поділіться досвідом, щодо вирішення означених проблем. Дякую. Бажаю успіху.

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:40, 2 листопада 2015 (EEST)
иклад, я особисто в практичній діяльності стикаюсь із психологічними проблемами. Основна з них – недостатні знання психології управління, використання технологій адаптивного управління в роботі з коллективом навчального закладу (важливою рисою адаптивного управління є спрямування його на самоконтроль, самоаналіз та саморозвиток кожного педагогічного об'єкта, що значно підвищує потенціал кадрової політики). --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 14:23, 8 грудня 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, шановні колеги! Модульний контроль з психології управління буде здійснюватися на основі вивчення лекційних занять про сутність і специфіку управлінської діяльності керівників освітніх організацій. Текст до лекційних занять та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді Ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).
Питання до модульного контролю:
1. Які є загальні та специфічні особливості управлінської діяльності керівників освітніх організацій порівняно з іншими видами діяльності?
2. Виберіть, за значущістю для Вас виокремлені складові управлінської діяльності та обгрунтуйте визначену позицію?
3. Які чинники, на Вашу думку, можуть впливати на психологічну готовність керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками?

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 08:20, 21 вересня 2015 (EEST)

1.Специфічні особливості управлінської праці
1) розумова праця працівників апарату управління складається з трьох видів діяльності:

організаційно-адміністративної і виховної (приймання і передавання інформації, доведення рішень до виконавців, контроль виконання);

аналітичної і конструктивної (сприйняття інформації й підготовка відповідних рішень);

інформаційно-технічної (документаційні, навчальні, обчислювальні й формально-логічні операції);

2) участь у створенні матеріальних благ не прямо, а опосередковано (посередньо через працю інших осіб);

3) предмет праці - інформація;

4) засоби праці - організаційна і обчислювальна техніка та інтелект людини;

5) результат праці - управлінські рішення.
2. Складові управлінської діяльності: мотивація, прийняття управлінського рішення, стиль спілкування.
Управлінське рішення - це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення. При прийнятті управлінського рішення керівник повинен враховувати не тільки економічну сторону діяльності, а сукупність соціальних, ідеологічних, моральних та інших відносин.

3. В наш не легкий час на психологічну готовність впливає безліч чинників та все ж хотілося б виділити політичні та економічні чинники.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:24, 30 листопада 2015 (EET)

Доброго дня, Оксано Іванівно! Ви правильно відповіли на всі питання інтерактивних практичних занять та індивідуальних занять. Ви активно прийняли участь проведенні тематичної дискусії № 1, вчасно виконали завдання щодо проведення модульного контролю. Вам необхідно виконати завдання тематичної дискусії № 2. З повагою до Вас, викладач Алла Вікторівна Вознюк. Бажаю Вам успіхів. Зустрінемося на екзаменаційній сесії для підведення підсумків.

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:46, 04 грудня 2015 (EEST)

Психологія управління Бузовська О.І

2015-12-08T13:51:23Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня. Прошу опрацювати тему 1 [https://drive.google.com/file/d/0B6NM_YV1ly5caFVSbjBFZ0tacjg/view?usp=sharing "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій."] та дати відповіді на наступні питання:
# Дайте визначення поняття '''"управлінська діяльність керівників освітніх організацій"'''
# Визначте основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 13:15, 9 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Управлінська діяльність керівників освітніх організацій це різновид професійної діяльності, яка здатна поєднувати різні стилі управління залежно від ситуації; організовувати спільну діяльність керівника та працівників на засадах партнерства; врахувати мотиви професійної діяльності працівників і створювати умови для їх особистісного та професійного самовдосконалення.
#Існує два напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій: 1. власне управління, яке складається з двох компонентів: організаційно-управлінського та соціально-психологічного. 2. управління педагогічними працівниками, який включає підбір та відбір педагогічних працівників, професійне навчання педагогічних працівників, оцінку педагогічних працівників, професійне навчання педагогічних працівників, особистісно-професійне зростання педагогічних працівників.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:45, 20 червня 2015 (EEST)

Доброго дня. Продовжуємо опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Вчені, якого підходу вважають, що для ефективного здійснення управлінської діяльності керівник освітньої організації повинен володіти не тільки професіоналізмом діяльності, а й професіоналізмом особистості. Розкрийте сутність даного підходу.
2. Які основні завдання передбачає вирішення організаційно-управлінський компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
3. Визначте та розкрийте зміст основних складових організаційно-управлінського компоненту власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 14:46, 18 червня 2015 (EEST)

Доброго дня! 1. Вчені вважають, що це є акмеологічний підхід. Адже особистісний розвиток керівника освітньої організації у професійній діяльності грунтується на прагненні до професійного вдосконалення особистісного і духовного зростання, готовності до само змін і самоствердження у професійній сфері.

2. Основні завдання організаційно-управлінського компоненту :
- визначення стратегій освітньої організації
- складання плану роботи
- узгодження взаємодії між усіма суб'єктами навчально-виховного процесу через чіткий розподіл повноважень та встановлений термін виконання
- створення умов для делегування повноважень, координації, керування змінними, гнучкості контроль.

3.Основні складові:
-визначення мети- полягає у встановленні узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат.
-планування - визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети.
- організація - визначає місце і роль кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети.
- реалізація - передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур
- контроль - перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 13:07, 12 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня. Продовжуємо опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Який компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій полягає у створенні сприятливих умов для обміну інформацією, конструктивної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу, вибору альтернативних рішень для вирішення завдань освітньої організації. Розкрийте сутність даного компоненту.
2. Визначте та охарактеризуйте основні етапи прийняття управлінських рішень управління.
3. Дайте визначення та розкрийте зміст основних складових комунікації.
4. Розкрийте зміст основних структурних елементів стилю керівництва.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:48, 2 вересня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:
1.Соціально-психологічний компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій полягає у створенні сприятливих умов для обміну інформацією, конструктивної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу, вибору альтернативних рішень для вирішення завдань освітньої організації.
2. До основних етапів належать:

- з'ясування, усвідомлення та формулювання проблеми - передбачає зібрання, аналіз і систематизацію відповідної інформації з даної проблеми.

- всебічний розгляд альтернативних рішень, враховуються такі психологічні вимоги: урахування різних інтересів, створення системи стимулів, ступінь довіри, прийняття компромісного рішення, своєчасність і реальність виконання.

- вибір найбільш вдалих розв'язання проблем - впливають такі чинники: творчі здібності та рівень компетентності, схильність до ризику, демократичний стиль керівництва.

3. Комунікація- це складова психологічного компоненту управління, що охоплює обмін інформацією, взаємосприйняття та взаємодію між працівниками.
Основні складові комунікації це:
- Обмін інформацією.Сюди входять певні психологічні вимоги: вибір каналу комунікацій, застосування раціональних та емоційних звернень, дотримання зворотнього зв'язку, врахування порядку подання матеріалу, використання ефекту новизни.

- Взаємодія. Взаємодія працівників передбачає врахування певних психологічних вимог: повноцінність та рівноправність учасників взаємодії, створення команди однодумців, регулювання процесу прийняття управлінських рішень.

- Взаєморозуміння між працівниками. Міжособистісне сприйняття та розуміння, встановлення психологічного контакту та втілення психологічної рівноправності, пошук єдності співрозмовників.

4. Структурні елементи стилю керівництва об'єднуються в три групи: 1. психолого-управлінський компонент який полягає у тому, що стиль керівництва відзеркалює особливості власне-управлінських функцій управління. 2. Соціально-психологічний компонент - відображає міжособистісну взаємодію працівників. 3. Індивідуально-психологічний - є проявом індивідуально особистісних характеристик керівника організації.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:07, 12 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня. Прошу опрацювати тему 2 «Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника" та дати відповіді на питання: 1. Що таке психологічна готовність 2. Назвіть основні компоненти психологічної готовності 3. Які чинники впливають на психологічну готовність.
Ваші відповіді:
1.
2.
3.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 08:37, 7 вересня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:

1.Психологічна готовність це комплекс взаємозв'язаних та взаємозумовлених психологічних якостей, які забезпечують успішність управління, можливість прийняття керівником нестандартних, оригінальних управлінських рішень.

2. Мотиваційний, когнітивний, операційний та особистісний --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:12, 12 вересня 2015 (EEST)

3. На психологічну готовність впливають об'єктивні і суб'єктивні чинники. До суб'єктивних чинників належить компетентність керівника, його організаторські здібності, творчий потенціал, брати на себе всю відповідальність організаторськіх рішень. До об'єктивних належить особливості розвитку суспільства в певний період, характер управлінської ситуації, соціально-психологічний клімат у колективі.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 16:07, 12 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Продовжуємо опрацювати тему 2 "Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника". Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання: 1. Який компонент відображає сукупність умінь та управлінського досвіду керівників освітніх організацій, що забезпечує успішну роботу з педагогічними працівниками. Розкрийте сутність даного компоненту. 2. Виокреміть основні особистісні характеристики, які пов’язані зі ставленням керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками в цілому. 3. Дайте визначення та розкрийте зміст основних складових мотиваційного компоненту психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками.

Ваші відповіді:
1. Це операційний компонент. Операційний компонент психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління — це комплекс умінь та навичок, які забезпечують успішність здійснення управління. Дані уміння та навички, як і раніше розглянуті елементи психологічної готовності, можна систематизувати згідно з двома рівнями аналізу управлінського процесу — управлінським та психологічним.

Відповідно до основних елементів управління, виділених на основі першого рівня аналізу (планування, організація та контроль), можна виділити такі управлінські уміння та навички:
• діагностико-прогностичні (проективні);
• організаційно-регулятивні;
• контрольно-коригуючі.
Група діагностично-прогностичних умінь та навичок (проективних) включає такі уміння та навички:
■ визначати цілі своєї діяльності (стратегічні й тактичні), прогнозувати діяльність;
■ визначати специфіку та основні завдання закладу, яким здійснюєтьсякерівництво;
■ висувати нові ідеї та впроваджувати їх у життя (розробляти нові Власне управлінські уміння та навички
Група контрольно-коригуючих умінь та навичок включає такі уміння та
навички:
• здійснювати контроль за навчально-виховним процесом;
• надавати відповідну допомогу педагогічним працівникам;
• здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю
Окрім названих груп умінь та навичок, керівник повинен володіти ще і психолого-управлінськими уміннями та навичками, які пов'язані з психологічним забезпеченням управлінського процесу (другий рівень аналізу процесу управління). Ця група включає такі уміння та навички:
- самостійно приймати доцільні управлінські рішення з урахуванням
психологічних особливостей управлінської ситуації;
- розуміти учнів, батьків, уміти спілкуватися з ними;
- уміти ефективно спілкуватися з працівниками, вибираючи, залежно від ситуації, необхідний стиль спілкування;
- забезпечувати співробітництво між адміністрацією та працівниками, між вчителями та учнями;
- попереджувати та розв'язувати конфлікти у колективі;
- створювати сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі;
- орієнтувати навчально-виховний процес на забезпечення поваги до
кожного учня, врахування його індивідуально-психологічних особливостей (інтересів, нахилів тощо);
- орієнтувати навчально-виховний процес на формування творчих здібностей учнів, всебічний розвиток їх особистості;
- вести індивідуальну роботу з працівниками з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей, творчих потенцій та ін.
Поряд із уміннями та навичками, які забезпечують ефективну взаємодію керівника з учасниками управлінського та навчально-виховного процесу, група психолого-управлінських умінь включає ще уміння та навички, які «спрямовані» на самого керівника. Це і такі уміння та навички:
■ критично аналізувати свою діяльність;
■ володіти собою в будь-якій ситуації;
■ забезпечувати розвиток власної особистості, створювати умови для постійного професійного вдосконалення та ін.

2. Особистісний компонент психологічної готовності керівників — це система особистісних характеристик керівників середньої освіти, які впливають на результативність їх управлінської діяльності. Якщо перші три компоненти психологічної готовності (мотиваційний, когнітивний та операційний) мають функціональний характер, то четвертий компонент готовності — це стійкі особистісні характеристики, які формуються в процесі діяльності та спілкування між людьми, розвитку особистості.
Всі характеристики, які входять до особистісного компоненту, можна, на наш погляд, об'єднати в п'ять основних груп, які пов'язані зі ставленням керівників освітніх організацій до:
■ предмету управлінської діяльності;
■ виконання управлінської діяльності;
■ інших учасників управлінського діяльності;
■ керівника до самого себе;
■ держави, в якій здійснюється функціонування освітнього закладу і самого керівника
До характеристик, які пов'язані із ставленням до предмету управлінської діяльності, належать:
■ компетентність;
■ високий інтелектуальний рівень;
■ творчий потенціал;
■ організаторські здібності.
Група характеристик, які відображають ставлення до виконання управлінської діяльності, включає:
■ відповідальність;
■ відданість роботі;
■ єдність слова та діла;
■ вимогливість (до інших).
Ставлення до учасників управлінської діяльності представлено такими характеристиками:
■ любов до дітей;
■ порядність;
■ справедливість;
■ демократизм;
■ гуманність. До характеристик, які відображають ставлення керівника до самого себе, належать такі:
■ самокритичність;
■ вимогливість (до себе);
■ здатність володіти собою в будь-якій ситуації (самовладання);
■ орієнтація на особистісний розвиток, професійне вдосконалення.

3. Мотиваційний компонент психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління — це сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням управління. Як показало дослідження, ці мотиви за своїм змістом можуть бути пов'язані з діяльністю:
■ суспільства в цілому;
■ освітніх організацій;
■ безпосередньо самого керівника.
Відповідно можна виділити три основні групи управлінських мотивів, які входять до структури мотиваційного компоненту психологічної готовності до управління: соціальні, управлінські та особистісного розвитку.
соціальні мотиви — мотиви, які стосуються суспільства в цілому. До неї входять такі мотиви: - причетність до однієї із найвідповідальніших і престижних видів діяльності в суспільстві (навчання і виховання підростаючих поколінь); - реальний вклад у підвищення якості вітчизняної освіти, впровадження нових типів навчальних закладів; - можливість впливати на формування свідомості учнів, учителів, батьків як громадян незалежної України, сприяти становленню їх національної свідомості та інші.
управлінські мотиви — мотиви, які стосуються безпосередньо управління освітніми організаціями. Враховуючи «здвоєний» предмет управлінської діяльності (організаційно-управлінський та педагогічний), ці мотиви можна розподілити на дві підгрупи: власне управлінські та педагогічні. Але як і серед власне управлінських, так і серед педагогічних є мотиви, які пов’язані з плануванням.
мотиви особистісного розвитку- вони стосуються особистості та діяльності самого керівника і пов'язані з його самопізнанням та самоаналізом, саморегуляцією та саморозвитком. Ця група включає такі види мотивів:
■ необхідність постійного самопізнання та самоаналізу своєї діяльності;
■ необхідність володіти собою в будь-якій ситуації;
■ необхідність переборювання труднощів, пов'язаних із роботою, та вдосконалення себе;
■ можливість реалізувати свій творчий потенціал (впроваджувати нові підходи в управлінні, нові методи та форми навчання, приймати оригінальні, нестандартні управлінські рішення) та ін. --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 22:03, 30 вересня 2015 (EEST)

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:50, 7 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо опрацювати тему 2 "Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника". Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Дайте визначення та охарактеризуйте специфічні ознаки позитивної організаційної культури освітньої організації.
2. Визначте основні показники позитивного соціально-психологічного клімату в колективі.
3. Виокреміть психологічні вимоги, що впливають на ефективність управлінського спілкування в процесі управління педагогічними працівниками. Ваші відповіді: 1. 2. 3.

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:42, 26 жовтня 2015 (EEST)

1. Під організаційною культурою розуміється система колективно поділюваних цінностей, символів, переконань, зразків поведінки членів організації, витримали випробування часом. Культура надає однаковість спільним діям людей, формує загальну для всіх психологію. Культура організації містить як суб'єктивні, так і об'єктивні елементи. До перших відносяться вірування, цінності, ритуали, табу, образи і міфи, пов'язані з історією організації і життям її засновників, прийняті норми спілкування. Об'єктивні елементи відображають матеріальну сторону життя організації.
Показники соціально-психологічного клімату в колективі: - як члени колективу ставляться один до одного; - який моральний клімат в організації; - залежність якості виконання роботи персоналом і організації контролю за роботою з боку адміністрації; - як вирішуються стратегічні проблеми, приймаються стратегічні рішення; - етичні норми та цінності організації; - наявність традицій

2.Одним із показників успішної діяльності керівника організації є рівень сформованості соціально-психологічного клімату. Соціально-психологічний клімат будь-якої установи породжується міжособистісною взаємодією, яка опосередковує не тільки між-особистісні впливи, а й вплив навколишнього фізичного середовища: речей, предметів, явищ природи тощо. Настрій однієї людини впливає на настрій іншої, позначається на різноманітних актах поведінки, діяльності, життя людини.
Найважливіші ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату групи (колективу):
Суб'єктивні ознаки:

• довіра та взємовимогливість членів групи один до одного;

• доброзичливість і ділові претензії;

• вільне висловлювання думок щодо справ колективу чи поведінки окремих осіб;

• відсутність тиску з боку керівництва на підлеглих і визнання за ними права приймати рішення, значущі для справ колективу;

• достатня поінформованість членів колективу про завдання та стан справ у колективі;

• високий ступінь емоційного включення та взаємодопомоги у ситуаціях, якщо є у цьому потреба;

• усвідомлення і взяття відповідальності на себе за стан справ у групі кожним із її членів.

Об'єктивні ознаки:

• високі показники результатів діяльності;

• низька плинність кадрів;

• високий рівень трудової дисципліни;

• відсутність напруженості й конфліктності в колективі тощо.

І хоча кожен колектив має своє, неповторне обличчя, стиль, інтереси, згадані ознаки майже універсальні для будь-якого колективу.

3.Процес формування психологічної готовності керівників до ефективного управління педагогічними працівниками пов’язаний із специфікою ділового спілкування. Ефективність ділового спілкування в процесі управління педагогічними працівниками передбачає врахування певних психологічних вимог: застосування раціональних та емоційних звернень; розроблення шляхів обміну інформацією; дотримання діалогової та партнерської взаємодії; встановлення психологічного контакту та втілення психологічної рівноправності; виявлення емпатії (співпереживання) та симпатії; взаємне розуміння думок та ін. Врахування визначених психологічних чинників буде певним чином впливати на становлення психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:26, 30 листопада 2015 (EET)

==== Консультації ====
Доброго дня, шановні колеги! Сьогодні з 9.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:35, 21 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Шановні колеги, вітаю! Тема нашої дискусії є «Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти». Визначте, будь ласка, з якими психологічними проблемами Ви найбільше стикаєтесь під час здійснення управлінської діяльності навчальним закладом. Поділіться досвідом, щодо вирішення означених проблем. Дякую. Бажаю успіху.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 10:10, 14 вересня 2015 (EEST)

Доброго вечора Алло Вікторівно!
Ось два роки як я працюю заступником директора з навчально-виховної роботи. Дуже важко було робити перші кроки в такій діяльності. До кожного члена колективу треба вміти прислухатися,вирішити питання, надати допомогу. Психологічно для мене важко спілкуватися з колегами з якими були звичайні дружні відносини адже доводиться об'єктивно оцінювати ситуацію, ураховувати особистісні риси кожного працівника. У мене не великий стаж на даній посаді, можна сказати, що тільки початок тому для мене головне це моя самоосвіта та наполеглива праця.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:40, 30 листопада 2015 (EET)

Шановні колеги, вітаю! Тема нашої дискусії є «Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти». Визначте, будь ласка, з якими психологічними проблемами Ви найбільше стикаєтесь під час роботи з педагогічними працівниками Поділіться досвідом, щодо вирішення означених проблем. Дякую. Бажаю успіху.

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:40, 2 листопада 2015 (EEST)
иклад, я особисто в практичній діяльності стикаюсь із психологічними проблемами. Основна з них – недостатні знання психології управління, використання технологій адаптивного управління в роботі з коллективом навчального закладу (важливою рисою адаптивного управління є спрямування його на самоконтроль, самоаналіз та саморозвиток кожного педагогічного об'єкта, що значно підвищує потенціал кадрової політики). --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 14:23, 8 грудня 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, шановні колеги! Модульний контроль з психології управління буде здійснюватися на основі вивчення лекційних занять про сутність і специфіку управлінської діяльності керівників освітніх організацій. Текст до лекційних занять та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді Ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).
Питання до модульного контролю:
1. Які є загальні та специфічні особливості управлінської діяльності керівників освітніх організацій порівняно з іншими видами діяльності?
2. Виберіть, за значущістю для Вас виокремлені складові управлінської діяльності та обгрунтуйте визначену позицію?
3. Які чинники, на Вашу думку, можуть впливати на психологічну готовність керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками?

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 08:20, 21 вересня 2015 (EEST)

1.Специфічні особливості управлінської праці
1) розумова праця працівників апарату управління складається з трьох видів діяльності:
організаційно-адміністративної і виховної (приймання і передавання інформації, доведення рішень до виконавців, контроль виконання);
аналітичної і конструктивної (сприйняття інформації й підготовка відповідних рішень);
інформаційно-технічної (документаційні, навчальні, обчислювальні й формально-логічні операції);

2) участь у створенні матеріальних благ не прямо, а опосередковано (посередньо через працю інших осіб);

3) предмет праці - інформація;

4) засоби праці - організаційна і обчислювальна техніка та інтелект людини;

5) результат праці - управлінські рішення.
2. Складові управлінської діяльності: мотивація, прийняття управлінського рішення, стиль спілкування.
Управлінське рішення - це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення. При прийнятті управлінського рішення керівник повинен враховувати не тільки економічну сторону діяльності, а сукупність соціальних, ідеологічних, моральних та інших відносин.

3. В наш не легкий час на психологічну готовність впливає безліч чинників та все ж хотілося б виділити політичні та економічні чинники.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:24, 30 листопада 2015 (EET)

Доброго дня, Оксано Іванівно! Ви правильно відповіли на всі питання інтерактивних практичних занять та індивідуальних занять. Ви активно прийняли участь проведенні тематичної дискусії № 1, вчасно виконали завдання щодо проведення модульного контролю. Вам необхідно виконати завдання тематичної дискусії № 2. З повагою до Вас, викладач Алла Вікторівна Вознюк. Бажаю Вам успіхів. Зустрінемося на екзаменаційній сесії для підведення підсумків.

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:46, 04 грудня 2015 (EEST)

Психологія управління Бузовська О.І

2015-12-08T12:23:28Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня. Прошу опрацювати тему 1 [https://drive.google.com/file/d/0B6NM_YV1ly5caFVSbjBFZ0tacjg/view?usp=sharing "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій."] та дати відповіді на наступні питання:
# Дайте визначення поняття '''"управлінська діяльність керівників освітніх організацій"'''
# Визначте основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 13:15, 9 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Управлінська діяльність керівників освітніх організацій це різновид професійної діяльності, яка здатна поєднувати різні стилі управління залежно від ситуації; організовувати спільну діяльність керівника та працівників на засадах партнерства; врахувати мотиви професійної діяльності працівників і створювати умови для їх особистісного та професійного самовдосконалення.
#Існує два напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій: 1. власне управління, яке складається з двох компонентів: організаційно-управлінського та соціально-психологічного. 2. управління педагогічними працівниками, який включає підбір та відбір педагогічних працівників, професійне навчання педагогічних працівників, оцінку педагогічних працівників, професійне навчання педагогічних працівників, особистісно-професійне зростання педагогічних працівників.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:45, 20 червня 2015 (EEST)

Доброго дня. Продовжуємо опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Вчені, якого підходу вважають, що для ефективного здійснення управлінської діяльності керівник освітньої організації повинен володіти не тільки професіоналізмом діяльності, а й професіоналізмом особистості. Розкрийте сутність даного підходу.
2. Які основні завдання передбачає вирішення організаційно-управлінський компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
3. Визначте та розкрийте зміст основних складових організаційно-управлінського компоненту власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 14:46, 18 червня 2015 (EEST)

Доброго дня! 1. Вчені вважають, що це є акмеологічний підхід. Адже особистісний розвиток керівника освітньої організації у професійній діяльності грунтується на прагненні до професійного вдосконалення особистісного і духовного зростання, готовності до само змін і самоствердження у професійній сфері.

2. Основні завдання організаційно-управлінського компоненту :
- визначення стратегій освітньої організації
- складання плану роботи
- узгодження взаємодії між усіма суб'єктами навчально-виховного процесу через чіткий розподіл повноважень та встановлений термін виконання
- створення умов для делегування повноважень, координації, керування змінними, гнучкості контроль.

3.Основні складові:
-визначення мети- полягає у встановленні узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат.
-планування - визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети.
- організація - визначає місце і роль кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети.
- реалізація - передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур
- контроль - перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 13:07, 12 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня. Продовжуємо опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Який компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій полягає у створенні сприятливих умов для обміну інформацією, конструктивної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу, вибору альтернативних рішень для вирішення завдань освітньої організації. Розкрийте сутність даного компоненту.
2. Визначте та охарактеризуйте основні етапи прийняття управлінських рішень управління.
3. Дайте визначення та розкрийте зміст основних складових комунікації.
4. Розкрийте зміст основних структурних елементів стилю керівництва.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:48, 2 вересня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:
1.Соціально-психологічний компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій полягає у створенні сприятливих умов для обміну інформацією, конструктивної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу, вибору альтернативних рішень для вирішення завдань освітньої організації.
2. До основних етапів належать:

- з'ясування, усвідомлення та формулювання проблеми - передбачає зібрання, аналіз і систематизацію відповідної інформації з даної проблеми.

- всебічний розгляд альтернативних рішень, враховуються такі психологічні вимоги: урахування різних інтересів, створення системи стимулів, ступінь довіри, прийняття компромісного рішення, своєчасність і реальність виконання.

- вибір найбільш вдалих розв'язання проблем - впливають такі чинники: творчі здібності та рівень компетентності, схильність до ризику, демократичний стиль керівництва.

3. Комунікація- це складова психологічного компоненту управління, що охоплює обмін інформацією, взаємосприйняття та взаємодію між працівниками.
Основні складові комунікації це:
- Обмін інформацією.Сюди входять певні психологічні вимоги: вибір каналу комунікацій, застосування раціональних та емоційних звернень, дотримання зворотнього зв'язку, врахування порядку подання матеріалу, використання ефекту новизни.

- Взаємодія. Взаємодія працівників передбачає врахування певних психологічних вимог: повноцінність та рівноправність учасників взаємодії, створення команди однодумців, регулювання процесу прийняття управлінських рішень.

- Взаєморозуміння між працівниками. Міжособистісне сприйняття та розуміння, встановлення психологічного контакту та втілення психологічної рівноправності, пошук єдності співрозмовників.

4. Структурні елементи стилю керівництва об'єднуються в три групи: 1. психолого-управлінський компонент який полягає у тому, що стиль керівництва відзеркалює особливості власне-управлінських функцій управління. 2. Соціально-психологічний компонент - відображає міжособистісну взаємодію працівників. 3. Індивідуально-психологічний - є проявом індивідуально особистісних характеристик керівника організації.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:07, 12 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня. Прошу опрацювати тему 2 «Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника" та дати відповіді на питання: 1. Що таке психологічна готовність 2. Назвіть основні компоненти психологічної готовності 3. Які чинники впливають на психологічну готовність.
Ваші відповіді:
1.
2.
3.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 08:37, 7 вересня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:

1.Психологічна готовність це комплекс взаємозв'язаних та взаємозумовлених психологічних якостей, які забезпечують успішність управління, можливість прийняття керівником нестандартних, оригінальних управлінських рішень.

2. Мотиваційний, когнітивний, операційний та особистісний --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:12, 12 вересня 2015 (EEST)

3. На психологічну готовність впливають об'єктивні і суб'єктивні чинники. До суб'єктивних чинників належить компетентність керівника, його організаторські здібності, творчий потенціал, брати на себе всю відповідальність організаторськіх рішень. До об'єктивних належить особливості розвитку суспільства в певний період, характер управлінської ситуації, соціально-психологічний клімат у колективі.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 16:07, 12 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Продовжуємо опрацювати тему 2 "Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника". Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання: 1. Який компонент відображає сукупність умінь та управлінського досвіду керівників освітніх організацій, що забезпечує успішну роботу з педагогічними працівниками. Розкрийте сутність даного компоненту. 2. Виокреміть основні особистісні характеристики, які пов’язані зі ставленням керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками в цілому. 3. Дайте визначення та розкрийте зміст основних складових мотиваційного компоненту психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками.

Ваші відповіді:
1. Це операційний компонент. Операційний компонент психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління — це комплекс умінь та навичок, які забезпечують успішність здійснення управління. Дані уміння та навички, як і раніше розглянуті елементи психологічної готовності, можна систематизувати згідно з двома рівнями аналізу управлінського процесу — управлінським та психологічним.
Відповідно до основних елементів управління, виділених на основі першого рівня аналізу (планування, організація та контроль), можна виділити такі управлінські уміння та навички:
• діагностико-прогностичні (проективні);
• організаційно-регулятивні;
• контрольно-коригуючі.
Група діагностично-прогностичних умінь та навичок (проективних) включає такі уміння та навички:
■ визначати цілі своєї діяльності (стратегічні й тактичні), прогнозувати діяльність;
■ визначати специфіку та основні завдання закладу, яким здійснюєтьсякерівництво;
■ висувати нові ідеї та впроваджувати їх у життя (розробляти нові Власне управлінські уміння та навички
Група контрольно-коригуючих умінь та навичок включає такі уміння та
навички:
• здійснювати контроль за навчально-виховним процесом;
• надавати відповідну допомогу педагогічним працівникам;
• здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю
Окрім названих груп умінь та навичок, керівник повинен володіти ще і психолого-управлінськими уміннями та навичками, які пов'язані з психологічним забезпеченням управлінського процесу (другий рівень аналізу процесу управління). Ця група включає такі уміння та навички:
- самостійно приймати доцільні управлінські рішення з урахуванням
психологічних особливостей управлінської ситуації;
- розуміти учнів, батьків, уміти спілкуватися з ними;
- уміти ефективно спілкуватися з працівниками, вибираючи, залежно від ситуації, необхідний стиль спілкування;
- забезпечувати співробітництво між адміністрацією та працівниками, між вчителями та учнями;
- попереджувати та розв'язувати конфлікти у колективі;
- створювати сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі;
- орієнтувати навчально-виховний процес на забезпечення поваги до
кожного учня, врахування його індивідуально-психологічних особливостей (інтересів, нахилів тощо);
- орієнтувати навчально-виховний процес на формування творчих здібностей учнів, всебічний розвиток їх особистості;
- вести індивідуальну роботу з працівниками з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей, творчих потенцій та ін.
Поряд із уміннями та навичками, які забезпечують ефективну взаємодію керівника з учасниками управлінського та навчально-виховного процесу, група психолого-управлінських умінь включає ще уміння та навички, які «спрямовані» на самого керівника. Це і такі уміння та навички:
■ критично аналізувати свою діяльність;
■ володіти собою в будь-якій ситуації;
■ забезпечувати розвиток власної особистості, створювати умови для постійного професійного вдосконалення та ін.

2. Особистісний компонент психологічної готовності керівників — це система особистісних характеристик керівників середньої освіти, які впливають на результативність їх управлінської діяльності. Якщо перші три компоненти психологічної готовності (мотиваційний, когнітивний та операційний) мають функціональний характер, то четвертий компонент готовності — це стійкі особистісні характеристики, які формуються в процесі діяльності та спілкування між людьми, розвитку особистості.
Всі характеристики, які входять до особистісного компоненту, можна, на наш погляд, об'єднати в п'ять основних груп, які пов'язані зі ставленням керівників освітніх організацій до:
■ предмету управлінської діяльності;
■ виконання управлінської діяльності;
■ інших учасників управлінського діяльності;
■ керівника до самого себе;
■ держави, в якій здійснюється функціонування освітнього закладу і самого керівника
До характеристик, які пов'язані із ставленням до предмету управлінської діяльності, належать:
■ компетентність;
■ високий інтелектуальний рівень;
■ творчий потенціал;
■ організаторські здібності.
Група характеристик, які відображають ставлення до виконання управлінської діяльності, включає:
■ відповідальність;
■ відданість роботі;
■ єдність слова та діла;
■ вимогливість (до інших).
Ставлення до учасників управлінської діяльності представлено такими характеристиками:
■ любов до дітей;
■ порядність;
■ справедливість;
■ демократизм;
■ гуманність. До характеристик, які відображають ставлення керівника до самого себе, належать такі:
■ самокритичність;
■ вимогливість (до себе);
■ здатність володіти собою в будь-якій ситуації (самовладання);
■ орієнтація на особистісний розвиток, професійне вдосконалення.

3. Мотиваційний компонент психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління — це сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням управління. Як показало дослідження, ці мотиви за своїм змістом можуть бути пов'язані з діяльністю:
■ суспільства в цілому;
■ освітніх організацій;
■ безпосередньо самого керівника.
Відповідно можна виділити три основні групи управлінських мотивів, які входять до структури мотиваційного компоненту психологічної готовності до управління: соціальні, управлінські та особистісного розвитку.
соціальні мотиви — мотиви, які стосуються суспільства в цілому. До неї входять такі мотиви: - причетність до однієї із найвідповідальніших і престижних видів діяльності в суспільстві (навчання і виховання підростаючих поколінь); - реальний вклад у підвищення якості вітчизняної освіти, впровадження нових типів навчальних закладів; - можливість впливати на формування свідомості учнів, учителів, батьків як громадян незалежної України, сприяти становленню їх національної свідомості та інші.
управлінські мотиви — мотиви, які стосуються безпосередньо управління освітніми організаціями. Враховуючи «здвоєний» предмет управлінської діяльності (організаційно-управлінський та педагогічний), ці мотиви можна розподілити на дві підгрупи: власне управлінські та педагогічні. Але як і серед власне управлінських, так і серед педагогічних є мотиви, які пов’язані з плануванням.
мотиви особистісного розвитку- вони стосуються особистості та діяльності самого керівника і пов'язані з його самопізнанням та самоаналізом, саморегуляцією та саморозвитком. Ця група включає такі види мотивів:
■ необхідність постійного самопізнання та самоаналізу своєї діяльності;
■ необхідність володіти собою в будь-якій ситуації;
■ необхідність переборювання труднощів, пов'язаних із роботою, та вдосконалення себе;
■ можливість реалізувати свій творчий потенціал (впроваджувати нові підходи в управлінні, нові методи та форми навчання, приймати оригінальні, нестандартні управлінські рішення) та ін. --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 22:03, 30 вересня 2015 (EEST)

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:50, 7 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо опрацювати тему 2 "Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника". Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Дайте визначення та охарактеризуйте специфічні ознаки позитивної організаційної культури освітньої організації.
2. Визначте основні показники позитивного соціально-психологічного клімату в колективі.
3. Виокреміть психологічні вимоги, що впливають на ефективність управлінського спілкування в процесі управління педагогічними працівниками. Ваші відповіді: 1. 2. 3.

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:42, 26 жовтня 2015 (EEST)

1. Під організаційною культурою розуміється система колективно поділюваних цінностей, символів, переконань, зразків поведінки членів організації, витримали випробування часом. Культура надає однаковість спільним діям людей, формує загальну для всіх психологію. Культура організації містить як суб'єктивні, так і об'єктивні елементи. До перших відносяться вірування, цінності, ритуали, табу, образи і міфи, пов'язані з історією організації і життям її засновників, прийняті норми спілкування. Об'єктивні елементи відображають матеріальну сторону життя організації.
Показники соціально-психологічного клімату в колективі: - як члени колективу ставляться один до одного; - який моральний клімат в організації; - залежність якості виконання роботи персоналом і організації контролю за роботою з боку адміністрації; - як вирішуються стратегічні проблеми, приймаються стратегічні рішення; - етичні норми та цінності організації; - наявність традицій

2.Одним із показників успішної діяльності керівника організації є рівень сформованості соціально-психологічного клімату. Соціально-психологічний клімат будь-якої установи породжується міжособистісною взаємодією, яка опосередковує не тільки між-особистісні впливи, а й вплив навколишнього фізичного середовища: речей, предметів, явищ природи тощо. Настрій однієї людини впливає на настрій іншої, позначається на різноманітних актах поведінки, діяльності, життя людини.
Найважливіші ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату групи (колективу):
Суб'єктивні ознаки:

• довіра та взємовимогливість членів групи один до одного;

• доброзичливість і ділові претензії;

• вільне висловлювання думок щодо справ колективу чи поведінки окремих осіб;

• відсутність тиску з боку керівництва на підлеглих і визнання за ними права приймати рішення, значущі для справ колективу;

• достатня поінформованість членів колективу про завдання та стан справ у колективі;

• високий ступінь емоційного включення та взаємодопомоги у ситуаціях, якщо є у цьому потреба;

• усвідомлення і взяття відповідальності на себе за стан справ у групі кожним із її членів.

Об'єктивні ознаки:

• високі показники результатів діяльності;

• низька плинність кадрів;

• високий рівень трудової дисципліни;

• відсутність напруженості й конфліктності в колективі тощо.

І хоча кожен колектив має своє, неповторне обличчя, стиль, інтереси, згадані ознаки майже універсальні для будь-якого колективу.

3.Процес формування психологічної готовності керівників до ефективного управління педагогічними працівниками пов’язаний із специфікою ділового спілкування. Ефективність ділового спілкування в процесі управління педагогічними працівниками передбачає врахування певних психологічних вимог: застосування раціональних та емоційних звернень; розроблення шляхів обміну інформацією; дотримання діалогової та партнерської взаємодії; встановлення психологічного контакту та втілення психологічної рівноправності; виявлення емпатії (співпереживання) та симпатії; взаємне розуміння думок та ін. Врахування визначених психологічних чинників буде певним чином впливати на становлення психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:26, 30 листопада 2015 (EET)

==== Консультації ====
Доброго дня, шановні колеги! Сьогодні з 9.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:35, 21 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Шановні колеги, вітаю! Тема нашої дискусії є «Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти». Визначте, будь ласка, з якими психологічними проблемами Ви найбільше стикаєтесь під час здійснення управлінської діяльності навчальним закладом. Поділіться досвідом, щодо вирішення означених проблем. Дякую. Бажаю успіху.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 10:10, 14 вересня 2015 (EEST)

Доброго вечора Алло Вікторівно!
Ось два роки як я працюю заступником директора з навчально-виховної роботи. Дуже важко було робити перші кроки в такій діяльності. До кожного члена колективу треба вміти прислухатися,вирішити питання, надати допомогу. Психологічно для мене важко спілкуватися з колегами з якими були звичайні дружні відносини адже доводиться об'єктивно оцінювати ситуацію, ураховувати особистісні риси кожного працівника. У мене не великий стаж на даній посаді, можна сказати, що тільки початок тому для мене головне це моя самоосвіта та наполеглива праця.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:40, 30 листопада 2015 (EET)

Шановні колеги, вітаю! Тема нашої дискусії є «Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти». Визначте, будь ласка, з якими психологічними проблемами Ви найбільше стикаєтесь під час роботи з педагогічними працівниками Поділіться досвідом, щодо вирішення означених проблем. Дякую. Бажаю успіху.

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:40, 2 листопада 2015 (EEST)
иклад, я особисто в практичній діяльності стикаюсь із психологічними проблемами. Основна з них – недостатні знання психології управління, використання технологій адаптивного управління в роботі з коллективом навчального закладу (важливою рисою адаптивного управління є спрямування його на самоконтроль, самоаналіз та саморозвиток кожного педагогічного об'єкта, що значно підвищує потенціал кадрової політики). --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 14:23, 8 грудня 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, шановні колеги! Модульний контроль з психології управління буде здійснюватися на основі вивчення лекційних занять про сутність і специфіку управлінської діяльності керівників освітніх організацій. Текст до лекційних занять та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді Ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).
Питання до модульного контролю:
1. Які є загальні та специфічні особливості управлінської діяльності керівників освітніх організацій порівняно з іншими видами діяльності?
2. Виберіть, за значущістю для Вас виокремлені складові управлінської діяльності та обгрунтуйте визначену позицію?
3. Які чинники, на Вашу думку, можуть впливати на психологічну готовність керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками?

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 08:20, 21 вересня 2015 (EEST)

1.Специфічні особливості управлінської праці
1) розумова праця працівників апарату управління складається з трьох видів діяльності:
організаційно-адміністративної і виховної (приймання і передавання інформації, доведення рішень до виконавців, контроль виконання);
аналітичної і конструктивної (сприйняття інформації й підготовка відповідних рішень);
інформаційно-технічної (документаційні, навчальні, обчислювальні й формально-логічні операції);

2) участь у створенні матеріальних благ не прямо, а опосередковано (посередньо через працю інших осіб);

3) предмет праці - інформація;

4) засоби праці - організаційна і обчислювальна техніка та інтелект людини;

5) результат праці - управлінські рішення.
2. Складові управлінської діяльності: мотивація, прийняття управлінського рішення, стиль спілкування.
Управлінське рішення - це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення. При прийнятті управлінського рішення керівник повинен враховувати не тільки економічну сторону діяльності, а сукупність соціальних, ідеологічних, моральних та інших відносин.

3. В наш не легкий час на психологічну готовність впливає безліч чинників та все ж хотілося б виділити політичні та економічні чинники.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:24, 30 листопада 2015 (EET)

Доброго дня, Оксано Іванівно! Ви правильно відповіли на всі питання інтерактивних практичних занять та індивідуальних занять. Ви активно прийняли участь проведенні тематичної дискусії № 1, вчасно виконали завдання щодо проведення модульного контролю. Вам необхідно виконати завдання тематичної дискусії № 2. З повагою до Вас, викладач Алла Вікторівна Вознюк. Бажаю Вам успіхів. Зустрінемося на екзаменаційній сесії для підведення підсумків.

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:46, 04 грудня 2015 (EEST)

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-12-07T15:44:36Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Кролевецький рушник]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Орнамент кролевецького рушника]]

[[Файл:I.jpg|200px|thumb|left|]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

[[Файл:84 rushnyky2008(www.krolevets.com).jpg|200px|thumb|left|Фрагмент з фестивалю "Кролевецькі рушники"]]

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.
Одна із постійних складових фестивалів протягом 20 років – це зустрічі письменників зі своїми читачами. Авторами ідеї створення фестивалю були київські літератори, а також вони – культпрацівники району. Це було так: у голодні та холодні 90-і роки керування уже незалежною Україною першим «демократичним» президентом, коли в лексиконі української мови з’явилося тепер уже класичне слово, а тоді неологізм «кравчучка», приїхали в м. Кролевець письменники з Києва. Це – Микола Луків, Михайло Шевченко, Дмитро Білоус, щоб відзначити день пам’яті уродженця міста Кролевець відомого перекладача-поліглота, літературознавця, інтелектуала Миколи Лукаша. Тоді ж і там з’явилася ідея підтримати дух народу, передусім, селян району, які економічно і морально почувалися ще гірше, ніж кролевчани в зв’язку з розоренням відомої на весь світ раніше потужної рентабельної Кролевецької фабрики художнього ткацтва.

== Музей кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Big003.jpg|200px|thumb|left|музей]]

Музей зареєстрований в червні 2011 року, а відкриття відбулось у рамках проведення Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники» 19 листопада 2011 року. Розташовано музей в історичній садибі родини Огієвських за адресою: бульвар Шевченка, 33.

В основу музею була закладена спадщина музейної кімнати Кролевецької фабрики художнього ткацтва. Музейна збірка стародавніх і сучасних творів художнього ткацтва нараховує понад 1000 одиниць збереження. Вона свідчить про високий рівень розвитку цього виду українського народного декоративного мистецтва на Кролевеччині. Ткані вироби, які зберігаються у фондах музею, дійшли до нас із ХІХ — ХХ ст. Це різноманітні big004предмети декоративно-ужиткового та обрядового призначення, передусім рушники, розмір й оформлення яких залежали від використання їх у побуті й обрядах. Узорні тканини інтер'єрного вживання — настільники, рядна, фіранки.
Багаті традиції українського художнього ткацтва, що складалися протягом століть, стали щедрим джерелом для розвитку цього виду мистецтва в наш час. Кожний твір художнього ткацтва, що зберігається в музейній колекції, доносить до сучасників уяву про естетичні уподобання та високу майстерність їх творців.

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Освітній менеджмент Бузовська О.І

2015-12-07T15:19:55Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, пані Бузовська,рада Вас вітати в розділі "Освітній менеджмент". Тема заняття - Лідер в освіті. Зверніть увагу на теоретичний матеріал та дайте відповідь на питання.
- Охарактеризуйте поняття "лідер"
- Розкрийте сутність формального та неформального лідерства в освітній організації. Наведіть приклад.
Дякую, чекаю на відповідь. З повагою Атрощенко Н.М.--[[Користувач:Атрощенко Наталія Миколаївна|Атрощенко Наталія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Атрощенко Наталія Миколаївна|обговорення]]) 12:45, 10 червня 2015 (EEST)

В поняття лідер вкладене поняття директор школи.Ця особистість має бути унікальною, шляхетною, лідером у колективі однодумців. Оскільки управління школою – це складний процес, який ґрунтується на опануванні особливих знань і вмінь, керівник ЗНЗ має володіти цим видом мистецтва, проявити свої природні задатки, особистісні риси. Тому розробляючи критерії оцінювання управлінської діяльності керівника ЗНЗ, виокремлюють низку професійно-особистісних рис, які повинні бути притаманні сучасному керівникові, відповідають сучасним соціально-педагогічним, науково-технічним і фаховим вимогам.Критерії поведінки, притаманні сучасному керівнику навчального закладу:
- здатність швидко адаптуватися;
- далекоглядність, здатність до стратегічного планування;
- діловитість;
- організаторські здібності;
- здатність швидко приймати рішення;
- здатність розв’язувати проблеми;
- уміння знаходити вихід із конфліктної ситуації;
- енергійність і вміння протистояти стресам;
- керівництво групами;
- керівництво за індивідуальним принципом: спілкуватися з людьми особисто, без посередників;
- наявність почуття гумору;
- адекватне сприйняття дійсності;
- володіння ораторським мистецтвом;
- уміння оцінювати й здійснювати самооцінку.
Формальне лідерство - це вплив на підлеглих з позиції займаної посади.
Неформальне лідерство - це процес впливу на людей через особисті здібності, вміння та інші ресурси.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:54, 20 червня 2015 (EEST)
Доброго дня, рада Вас вітати. Те ма сьгодні заняття "Стратегічний менеджмент". Зверніть увагу на теоретичний матеріал та дайте відповідь на питання.
* Для чого потрібне стратегічне планування в школі. Наведіть приклад.
Сучасні школи мають справу із цілою низкою проблем, зумовлених швидкими змінами, які відбуваються у всіх аспектах суспільного життя. Тому традиційне планування вже є недостатнім у сучасному світі. Основною ідеєю моделі стратегічного планування є «переселення» команди працівників з сьогоднішньої ситуації в якесь ідеальне майбутнє, якого вони бажають досягти. Кожна школа, як і кожна громада має своє власне бачення майбутнього. Стратегічне планування може стати ефективним засобом у визначенні ресурсів та пріоритетів розвитку, критеріїв успіху, що в цілому допоможе досягти процвітаючого майбутнього.
Іншою причиною для стратегічного планування є покращення діяльності організації. Шкільний персонал, чи інші члени організації у своїй щоденній праці часто можуть випустити з виду мету своєї організації. Наявність стратегічного плану не лише допоможе сфокусувати свою увагу на виконанні основної мети, але й стимулювати мислення, орієнтоване на майбутнє, яке базуватиметься на спільному баченні своєї місії. Співпраця між членами організації є більш ефективною, коли кожен її член працює над виконанням одних й тих же цілей, поділяючи спільні цінності.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:54, 20 червня 2015 (EEST)
* Які види стратегічного планування Ви використовуєте в роботі.

У своїй роботі я використовую тарифікацію педагогічних працівників, мережу класів, перспективний план роботи закладу, атестація педагогічних працівників--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 22:17, 30 червня 2015 (EEST)
* Дайте визначення поняття "планування".
Планування - це вид управлінської діяльності, спрямований на визначення цілей, а також ресурсів для їх досягнення. --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:58, 10 липня 2015 (EEST)

З повагою --[[Користувач:Атрощенко Наталія Миколаївна|Атрощенко Наталія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Атрощенко Наталія Миколаївна|обговорення]]) 12:45, 16 червня 2015 (EEST)
Чекаю відповідь!

Доброго дня, тема нашої зустрічі "методи та моделі прийняття управлінських рішень в управлінні навчальним закладом". Подумайте та дайте відповідь на запитання.
* Що таке оптимальне рішення, прийняте кевіником навчального закладу.
* Опишіть, які моделі прийняття управлінських рішень, Ви, використовуєте у своїй діяльності. Наведіть приклад.
Дякую. Чекаю відповіді.--[[Користувач:Пінчук Діана Миколаївна|Пінчук Діана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Пінчук Діана Миколаївна|обговорення]]) 11:12, 30 вересня 2015 (EEST)

Добрий вечір Діано Миколаївно!

Управлінські рішення приймають для забезпечення якісного функціонування навчального закладу. Директор школи приймає рішення з метою вирішення назрілої проблеми. Керівник навчального закладу повинен чітко знати, розуміти і виконувати цілі та завдання своєї діяльності, визначені у посадовій інструкції. На мою думку керівник повинен своєчасно приймати правильні рішення, адже не правильні рішення можуть мати певні наслідки.
Процес прийняття рішення – це основна ланка в управлінській діяльності, яка є складною та багатоетапною: - збирання та опрацювання інформації з проблемної ситуації, необхідної для прийняття рішення;
- розроблення варіантів управлінських рішень;
- перевірка прийнятого управлінського рішення, тобто це функціонуюча система управління.

У своїй роботі використовую відкриті обговорення, знаходження альтернативних варіантів, обмін думками, так як колектив є безпосереднім учасником обговорення. Не одноразово доводилось знаходити компроміс.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:16, 30 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго ранку, Ви, успішно опрацьовуєте теми вищезазначених питань. Сьогодні наша зустріч присвячена проблемі "Якісне надання освітніх послуг". Дайте відповідь на запитання.
* Опишіть процес моніторингу якості освіти як педагогічної проблеми.
* Визначте, що розуміють під наданням якістних освітніх послуг в системі управління освітою.
Дякую за увагу. Чекаю на відповідь. --[[Користувач:Пінчук Діана Миколаївна|Пінчук Діана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Пінчук Діана Миколаївна|обговорення]]) 09:45, 2 жовтня 2015 (EEST)

1. Проблема моніторингу знайшла широке висвітлення в теорії управління загальноосвітньою школою. Моніторинг спрямований на головні параметри навчального закладу і має статус дослідження, а не емпіричного збирання матеріалів. Він має комплексний, системний характер і створює умови для планування - річного, перспективного, стратегічного. Моніторинг реалізується за допомогою комплексу методів і чітко розроблених процедур. На відміну від контролю, який кожного року спрямовується на нові об'єкти, моніторинг спрямовується на одні й ті самі об'єкти й періодично повторюється.
Наведені положення дозволяють визначити моніторинг як систему заходів щодо збору та аналізу інформації з метою вивчення та оцінки якості підготовки і прийняття рішень про розвиток навчально-виховного процесу на основі аналізу виявлених типових особливостей та тенденцій.
Моніторинг пов'язаний:
з якістю освіти;
з управлінням якістю освіти;
з культурою оцінки;
з управлінськими рішеннями та стратегічним менеджментом.
Важливою умовою ефективності моніторингу є відповідність його процедур вимогам культури оцінки, яку характеризують:
наявність чітких критеріїв оцінки;
розроблені процедури оцінки;
наявність кваліфікованих експертів;
розроблені форми фіксації інформації в ході моніторингу;
розроблені часові характеристики оцінки;
зв'язок оцінки з системою прийняття управлінських рішень.

2. Якість освіти - затребуваність отриманих знань у конкретних умовах їх застосування для досягнення конкретної мети та підвищення якості життя. Якість знань визначається їх фундаментальністю, глибиною та затребуваністю в роботі після закінчення навчання.
Освіта є найважливішою сферою соціального життя. Саме освіта формує інтелектуальний, культурний, духовний стан суспільства. Зміст освіти та її спрямованість відображають освітні програми та стандарти. Підхід до розуміння якості освіти можна представити у вигляді наступної послідовності:
Носій знань
· Передача знань
· Одержувач знань
· Сприйнятливість методик передачі знань
· Фундаментальність знань
· Затребуваність отриманих знань
· Отримання нових знань
Якість освіти визначається насамперед якістю носія знань (учителів, професорсько-викладацького складу), який передає ці знання за допомогою різних методик тим, хто навчається. --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:20, 21 жовтня 2015 (EEST)

== ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ==
Перший етап становлення - визначення об'єкта моніторингу й напрямків, за якими збирається інформація
Другий етап - ініціює проведення міждержавних моніторингових досліджень шляхом тестування навчальних досягнень учнів.
Третій етап - це час завершення формування моніторингу як цілісної системи, що включає збір даних на різних рівнях освіти, ураховує контекстуальну інформацію, ресурсний внесок, освітній процес та освітні результати і передбачає інтерпретацію отриманих фактів з метою вироблення плану подальших дій.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:16, 21 жовтня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, шановний керівник!
Дякую всім тим хто вже встиг зробити повномірні відповіді на опрацьовані теми. Всіх останніх прошу опрацюйте зазначені питання з тем. Зверніть увагу, що наступного тижня у нас по розкладу заняття,з новими темами. Якщо є питання звертайтесь.
Дякую. Чекаю на зустріч. --[[Користувач:Пінчук Діана Миколаївна|Пінчук Діана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Пінчук Діана Миколаївна|обговорення]]) 11:10, 2 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Бузовська О.І.

2015-12-06T18:08:21Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня. Дайте відповідь на запитання:
1. Встановіть зв’язок між модернізацією системи освіти і розвитком сучасного суспільства.
2. Ознайомтеся з рейтингами українських університетів (можна скористатися джерелом: http://dou.ua/lenta/articles/ukrainian-universities-2014/) і встановіть, які показники визначають якість освітніх послуг, опрацювавши матеріал у розділі Інтерактивні практичні заняття на моїй сторінці обговорення. Для роботи з матеріалом перейдіть за посиланням :[[Соціально-гуманітарний кредитний модуль Логвиненко Ю.В.]]

--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:22, 12 червня 2015 (EEST)
_________________________

Доброго дня, Юліє Володимирівно!

1. Модернізація освіти це досить важливий крок на шляху до соціального, економічного та політичного розвитку в Україні. Досить важливо оновлювати систему освіти відповідно до вимог сьогодення. Освіта є одним з найважливіших чинників національного розвитку і запорука національної безпеки. Сьогодення вимагає від особистості бути активним, освіченим, конкурентномпроможнім. Загальноосвітньою тенденцією є перехід людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій, що базується не на матеріальній, а на інтелектуальній власності, і визначається рівнем людського розвитку. Я вважаю, що між модернізацією освіти та розвитком сучасного суспільства існує взаємозв'язок.

2. Якість освітніх послуг визначають такі показники: стан матеріально-технічної бази навчального закладу, якісний викладацький склад, якісні навчальні програми, якість студентів, якість знань, престижність диплома, конкурентноспроможність випускників на ринку праці.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:25, 10 липня 2015 (EEST)

Доброго дня. Дайте відповідь на запитання: 1. Розкрийте, що включає в себе поняття «двоступенева система вищої освіти»? 2. Складіть хронологічну таблицю із найважливіших (на вашу думку) подій Болонського процесу (до 10 подій). Відповідь аргументуйте,

опрацювавши матеріал у розділі Інтерактивні практичні заняття на моїй сторінці обговорення. Для роботи з матеріалом перейдіть за посиланням :Соціально-гуманітарний кредитний модуль Логвиненко Ю.В. --[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:24, 16 червня 2015 (EEST)

1. Двоступенева система вищої освіти це підготовка бакалавра - 4 роки навчання та магістра - 2 роки навчання.
2. Хронологічна таблиця подій Болонського процесу
19 червня 1999 року - Болонья (Італія) підписання документу "Болонська декларація"
19 травня 2001 р. Празьке комюніке. Прага. Підтверджено позиції щодо цілей, визначених Болонською декларацією, висловлено зауваження щодо подальшої реалізації процесу
18-19 вересня 2003 року Берлінське комюніке Берлін. Поширення загальноєвропейських вимог на докторські ступені
2003 рік приєднання Росії
19-20 травня 2003 року. Саміт учасників Болонського процесум. Берген (Норвегія)
Запропоновано:
прийняти зручні та зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій; увести в своїй основі двоступеневу структуру вищої освіти; використати єдину систему кредитних одиниць (систему ECTS – European Community Course Credit Transfer System) і додатків до дипломів; напрацьовувати, підтримувати і розвивати європейські стандарти якості зі застосуванням порівняних критеріїв, механізмів і методів їх оцінки; усунути існуючі перепони для розширення мобільності студентів, викладачів, дослідників і управлінців вищої школи
17-18 травня 2007 року. Саміт учасників Болонського процесу. Лондон.
28-29 квітня 2009 року. Конференція. Левен (Бельгія)Озвучено основні питання конференції на наступне десятиріччя (суспільний контроль освіти; безперервне навчання; працевлаштування випускників; міжнародна відкритість; мобільність студентів і освіти в цілому, наукових досліджень і інновацій, інформації та методів прозорості в освіті) і розкриті нові напрямки співпраці учасників Болонського процесу.
6-28 квітня 2012 р. Міністерська Бухарестська конференція та Третій Болонський Форум. Бухарест.(Румунія)
Обговорили майбутнє Європейського простору вищої освіти. Підписано Бухарестське комюніке «Використання нашого потенціалу з найбільшою користю: консолідація Європейського простору вищої освіти». Міністр освіти і науки Армен Ашотян офіційно прийняв керівництво на 2012-2015 рр.
2015 р. Міністерський саміт країн-учасниць Болонського процесу. Заплановано провести в Єревані--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:54, 10 липня 2015 (EEST)

__________________________

ІНТЕРАКТИВНЕ ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3-4
СВІТОВІ ОСВІТНІ СИСТЕМИ, ЇХ РІЗНОВИДИ ТА УНІФІКАЦІЯ
(4 год.)
Інститут освіти нині переживає кризу в масштабі людства. «Криза університету» є предметом національної дискусії в Німеччині, Франції, США, Канаді та інших країнах. Питання в тому, чи повинна освітня система готувати фахівців, які мають досить конкретний набір знань і вмінь, за замовленням (і за гроші) професійних спільнот нації, чи вона має виховувати передовсім компетентних і відповідальних громадян. Система цінностей, на якій ґрунтується українська вища школа не відповідає системі цінностей західних університетів.
Українська вища освіта (як і середня) поки що орієнтується на засвоєння значної кількості готового матеріалу, викладеного завдяки репродуктивним методам навчання. Західні освітні системи орієнтуються на пошук власних рішень, бо отримані розв’язки, навіть слабкі, примітивні цінуються значно вище, аніж запозичення чи повторення. Тобто, світова система освіти прагне впровадити один з найголовніших принципів – принцип дієвості знань. Молодий спеціаліст, закінчивши ВНЗ, має бути готовим до діяльності за фахом.
У зв’язку з тим, що США є лідером на ринку освітніх послуг, варто хоча б побіжно розглянути їхню освітню систему. Перші кроки до становлення системи вищої освіти у США було зроблено ще на початку XVII ст., коли засновувалися коледжі вільних мистецтв, які створювались на зразок англійських технологічних. Згодом майже в усіх Штатах з’явилися сільськогосподарські коледжі. Однак, якщо в Європі вищі професійні школи існували самостійно, то в США зазвичай включалися до складу університету поряд з коледжами вільних наук та мистецтв. Одночасно зі ступенем бакалавра вони почали присвоювати ступінь магістра і доктора. Таким чином, до початку XX ст. еволюція установ американської вищої школи привела до створення великих університетів, які стали основними осередками фундаментальної науки в США. Система освіти США відповідає вимогам суспільства, постійно вдосконалюється, щоб виконувати всі суспільні запити.
За структурою, рівнем і змістом навчання американські фахівці поділяють свої вищі навчальні заклади на такі групи:
– заклади післясередньої освіти різного типу та напівпрофесійні школи з програмами тривалістю від 1-го до 3-х років і присудженням посвідчень низьких рівнів;
– місцеві та молодші коледжі з 2-х річними програмами, виконання яких відчиняє двері на третій курс «бакалаврських» коледжів та отримання асоційованого ступеня чи професійної ліцензії;
– коледжі вільних мистецтв, що є істотною особливістю системи вищої освіти США, з присудженням диплома бакалавра з домінуючим академічним і мінімальним професійним наповненням. Однак, на заключних роках 4-річної програми є тенденція додавати професійні курси, що розширює можливості випускників;
– загальноосвітні коледжі з присвоєнням диплома як бакалавра, так і магістра;
– незалежні професійні школи з бакалаврським (часто й магістерським) рівнем дипломів у сферах технології, мистецтв тощо;
– університети з правом підготовки докторів і всіма циклами навчання.
Реформа освіти в США орієнтована на наукове забезпечення навчального процесу, розвиток творчих здібностей та критичного мислення учнів, міжнародну конкурентоспроможність фахівців. Набули популярності оригінальні програми з освіти і виховання, які започаткував Джун Рі (радник Дж. Буша з гуманітарного циклу освіти). Зокрема, його програму морально-фізичного виховання під назвою «Народжений бути щасливим» визнано доцільною для впровадження як обов’язкової в систему загальної освіти Америки. Щоб стати щасливим, на думку розробника програми, необхідно дотримуватися девізу: розум у голові, чесність у серці, сила у тілі. У США існує відзнака – «За компетентність, чесність, відданість у роботі».
Розробку нових стандартів започаткувала адміністрація Президента Б. Клінтона спільно з конгресом США. Програмою передбачено приєднання кожної школи і шкільного класу в США до мережі Інтернет, забезпечення доступу до комп’ютерів усіх учителів та учнів, якісне навчання в майбутніх школах тощо.
У США значна увага приділяється дослідженням у галузі філософії освіти, зокрема педагогічної. Саме такий підхід забезпечує аналіз дійсного стану та з’ясування напрямів розвитку системи освіти та її придатності забезпечувати потребу економіки держави у висококваліфікованих фахівцях.
Вища освіта в США платна, і ціна за навчання досить висока, тому багато студентів поєднують навчання з роботою. Вартість одного навчального року не є сталою і залежить від штату, рівня престижності вищого навчального закладу, його належності до державного чи приватного сектора. Законом США про освіту передбачено фінансову допомогу бідним студентам, окрім того, діє система підтримки кращих студентів (стипендії, гранти).
Із книги У. Айзексона «Стив Джобс» бачимо результат реформ освітньої системи США, що вивели освіту країни на лідерські позиції. США здійснювали пошук талановитої молоді для всіх галузей економіки на багаточисленних конкурсах, в одному з яких взяв участь С. Джобс: «Изобретение получило первый приз на городском конкурсе, который проводили ВВС США, несмотря на то, что среди конкурсантов попадались даже двенадцатиклассники». Зв’язок школи і держави через конкурси забезпечував формування майбутньої наукової еліти, за якою в майбутньому – прогрес економіки.
Оскільки система освіти американського континенту в сфері надання освітянських послуг є передовою у порівнянні з Європою, то є смисл розглянути канадський досвід роботи вищих навчальних закладів.
Університети Канади відомі високою якістю навчання та дослідницьких програм. У Канаді функціонує 98 університетів та університетських коледжів. Провідними у системі вищої освіти є 58 університетів. Навчання в університетах Канади платне. Оплата за навчання варіюється залежно від місця розташування навчального закладу та програми. Водночас середня оплата університетського курсу за рік досить невисока і дорівнює мінімальній заробітній платі. У середньому навчання для студента коштує від 3500 до 20 000 канадських доларів за рік. Крім того, старанні студенти можуть отримати грант на освіту.
Вища освіта в Канаді, як і в США, має три ступені:
1. Початкова вища освіта з присвоєнням ступеня бакалавра. Тривалість навчання за програмою бакалавра зазвичай не менше трьох років, а з певних професій – більша.
2. Аспірантура з присвоєнням ступеня магістра. Тривалість навчання 1-2 роки.
3. Докторантура з присвоєнням ступеня доктора. Тривалість навчання – 4 роки.
Прикро, що український диплом про вищу освіту в Канаді оцінюється на рівні бакалавр. Набір студентів на денну форму навчання в університетах варіюється від 350 до 1000, а в деяких університетах на курс набирають лише 11 осіб (наприклад університет Бішоп). Оскільки в Канаді дві державні мови (англійська та французька), студенти можуть навчатись у закладі з викладанням будь-якою з цих мов.
У 61 ВНЗ навчання здійснюється англійською мовою, у 17 – французькою, лише 5 університетів є двомовними. У Канаді, на відміну від США, не існує офіційних рейтингів навчальних закладів. Канадські університети мають значну автономію. У країні відсутній єдиний центральний орган щодо управління вищою школою. Детальнішу інформацію про вищі навчальні заклади Канади можна знайти за адресою на сайті: gc.ca.ru Toronto.ca.
Поза сумнівом, значний внесок до соціальних та економічних успіхів належить освітньо-науковому комплексу Німеччини. Німеччина гармонізує свою освіту з вимогами Болонського процесу поволі, але поступово рухається до поширення застосування двоступеневої вищої освіти з присудженням диплома бакалавра й магістра. Досить цікава риса сучасної німецької освіти – вихід на приблизно незмінну кількість студентів, що виявила себе фактично з 1990-х років. Враховуючи заклади університетського рівня кількість студентів коливається в інтервалі 1,8-1,9 млн. осіб. Із найновіших інтернет-даних про вищу освіту Німеччини бачимо, що країна має в усіх наявних закладах трохи більше 2 млн. студентів, з яких лише 65 тис навчається у недержавних ВНЗ. У Німеччині так і не відбувся перехід від масової освіти до загальної вищої освіти, як це сталося у США чи Японії. Цей феномен не можна пояснити браком коштів на освіту – освітній бюджет Німеччини спроможний забезпечити надання освітніх послуг більшому відсотку молоді. Т. Коваль пояснює це менталітетом нації.
Тривалість навчання відрізняється не лише у різних типах ВНЗ, а й серед закладів однієї групи. Так, підготовка математика триває у Берлінському університетів 18 семестрів, а в окремих периферійних університетах – 12 чи навіть менше. Середній вік випускників – 28-30 років.
Навчання у вищих навчальних закладах триває 5 років (10 семестрів). Винятком є медична (триваліша) і вища педагогічна (3 роки) освіта. Після навчання передбачається стажування (18 місяців), а потім – складання іспитів, підготовка та захист дипломів.
Характеризуючи усереднену модель гуманітарного вузу Німеччини, можна сказати, що основний акцент робиться на наукові дослідження, і на підготовку фахівця-професіонала. Особливістю цієї моделі є спрямованість на «просвітницьку» діяльність, що має на увазі оволодіння необхідною сумою знань, умінь і навичок. Зміст програм навчання природно включає результати дослідницької роботи викладацького корпусу, які використовуються як матеріал для навчальних програм. І викладачі, і студенти взаємодіють на основі науково-дослідної кооперативної праці як пошукувачі. Німецьку модель вищої гуманітарної освіти можна назвати прагматичною, оскільки процесам розвитку людини в даній моделі відводиться другорядна роль.
Найбільш відомим і престижним вищим навчальним закладом Німеччини є Гейдельбергський університет (заснований у 1386 році за зразком паризької Сорбони), серед викладачів якого були філософи Гегель і Ясперс, хімік Геймсгольц, 8 лауреатів Нобелівської премії. Сьогодні, коли англійська мова практично є мовою міжнародного спілкування, освіта, отримана у Великій Британії, дає значні переваги й розкриває більші можливості для випускників англійських шкіл, коледжів та університетів. Система британської освіти пройшла перевірку часом і вважається зразковою.
Обов’язкова освіта у Великій Британії починається в 5 років. Але, поряд із цим, діти 3-4 років можуть ходити в дитячий садок, а ті, кому виповнилося 16 років, і закінчили школу, продовжують навчання в коледжах й університетах.
Система освіти Великої Британії складна. Сучасна система освіти Великобританії складається з чотирьох рівнів: початкового, середнього, так званої «подальшої» і вищої освіти. Термін «подальше навчання» у Великобританії означає продовження освіти після обов’язкового навчання (зазвичай, після 16 років) за програмами, які не надають ступеня або його еквівалента. Термін «вища освіта» у Великобританії означає ті програми, мета яких – присудження ступеня «бакалавр», «магістр», «доктор».
Вчені ступені у Великій Британії присвоюються студентам, які успішно завершили курс навчання. Формально ступені одного рівня, отримані в різних університетах, нічим не відрізняються одне від одного, але на практиці їх «вага» визначається репутацією університету, що їх присвоїв.
Національна рада професійних кваліфікацій Великої Британії (NCVQ) представила нову структуру професійних кваліфікацій Англії, Уельсу та Північної Ірландії. Вона базується на національних стандартах, що визначають навички, уміння, знання та компетентність працівників, яких вимагає роботодавець, відповідно потребам сучасної економіки, політики та суспільних відносин.
Реформа освіти почалася у Великій Британії з прийняттям Закону «Про освіту» в 1988 році. Її проведення, було обумовлено стурбованістю правлячих кіл зниженням конкурентоздатності країни в порівнянні з іншими державами Заходу. У травні 1997 року, з приходом до влади лейбористського уряду Т. Блера, прем’єр-міністр уже в одній із перших промов проголосив: «Трьома головними національними пріоритетами є: освіта, освіта, освіта». Важливими завданнями в цій сфері були названі не тільки поліпшення обов’язкової освіти, а і професійної, а також реформа фінансування університетської системи. Аналіз програм і нововведень найвідоміших університетів Великої Британії показує, що вони переважно спрямовані на організацію підготовки фахівців до професійної діяльності, удосконалення якісного їхнього навчання, акцентується скоріше співробітництво, чим гармонізація та стандартизація.
Генрі Джейн у доповіді «Суспільна освітня політика» на семінарі проголосив початок створення й імплементації визначених, чітких освітніх орієнтирів, які б стали поштовхом розвитку професійної освіти та знайшли білі плями і недоробки в цій галузі, що вимагає свого дослідження та шляхів його поліпшення. У резолюції міністрів освіти на зустрічі ради освіти у Програмі для сфери освіти були проголошені основні положення, що впроваджувалися в освітню політику суспільства:
1. Підвищити рівень технічного й наукового забезпечення освіти та навчання нації, з огляду на всі освітні рівні: шкільна освіта, вища та професійна, як для громадян країни, так і для іноземців.
2. Налагодити постійні зв’язки та забезпечити кваліфікаційну відповідність із системою освіти Європи.
3. Компілювати та накопичувати документацію і статистичний матеріал з питань освіти.
4. Співробітництво в сфері вищої освіти.
5. Вивчати іноземні мови.
6. Демократизувати освіту, впроваджувати однакові вимоги для вільного доступу до усіх видів освіти [40].
Досвід організації вищої освіти Великої Британії може стати в нагоді для побудови професійної освіти в Україні. Але копіювання гасел систем освіти інших держав ще не означає, що ми здійснюємо розвиток нашої системи освіти у відповідності до кращих взірців освітніх систем. Важливо, спираючись на власний досвід, переборюючи традиційне гальмування всього нового, рухатися до створення власної системи освіти, яка була б модерною та індивідуальною.
Освітні системи США, Німеччини та Великої Британії, маючи свої особливості, можуть бути поштовхом для удосконалення української системи освіти. Особливого значення для нас набуває демократичність, на якій ґрунтуються згадані системи освіти. Але найбільш важливим для нас може стати досвід реформування освіти в Польщі.
Польща – не тільки географічний сусід України, а й країна, дуже близька до нас за ментальними характеристиками. Крім того, уже декілька років вона входить до Європейського Союзу та має досвід переходу від командно-адміністративної системи до демократичної. У цій країні раніше, ніж в Україні почалися реформи в освіті та суспільстві, тому досвід Польщі міг би бути дуже корисним для України.
До Європейського Союзу Польща приєдналася у 2004 році, що дало країні визнання польських дипломів у всіх країнах Європи, при цьому додаткового підтвердження не потрібно.
Освітня реформа в Польщі почалася з кінця 80-х р.р. ХХ ст. За ці роки Польща домоглася значних показників за рівнем дорослого населення – вона ввійшла в число країн, що мають найвищій індекс охоплення населення вищою освітою – 95 (до 30% дорослого населення мають вищу освіту). Частка студентів ВНЗ у населенні країни складає 5,4 % від числа громадян (2 млн. студентів при чисельності населення 38 млн. осіб) – за цим параметром Польща демонструє один із найвищих показників у світі.
В основу освітньої реформи Польщі були покладені принципи демократичної системи освіти, сформульовані польськими вченими. За всієї універсальності ці принципи відображали специфіку країни. Цими принципами були:
• принцип загальності освіти, що виражається в демократизації освіти і повної реалізації загального права на освіту (дошкільну і повну середню);
• принцип наступності, що пов’язаний з відсутністю яких-небудь перешкод при переході з одного навчального закладу в інший, погодженістю навчальних планів і програм;
• принцип безперервності освіти ототожнюється з розвитком навчально-виховних установ, загальнодоступністю форм і засобів освіти;
• принцип єдності і диференціації системи освіти означає єдність цілей виховання і базового змісту освіти, що гарантує усім доступ до школи вищого рівня;
• заміна вузькопрофільного навчання широкопрофільним;
• принцип багатобічного інтелектуального, психічного, суспільно-професійного і фізичного розвитку учнів гарантує формування повноцінної особистості;
• принцип виховання за допомогою праці і для праці передбачає наповнення всього навчально-виховного процесу проблематикою праці, політехнізму, професійними знаннями і вміннями, що відповідають етапові і типові освіти, проблемам шкільної і професійної орієнтації;
• принцип широкого фронту освіти і виховання, а також гуманізації освіти в умовах, коли школа втратила монополію на освітні послуги;
• принцип гнучкості освіти і її реформувань;
• принцип державності, самоврядності і соціалізації освіти;
• принцип науковості і економічності освіти.
Ці принципи знайшли своє відображення у «Законі про систему освіти».
Ще одним фундаментальним процесом, що передував польській освітній реформі, був процес напрацювання польськими вченими освітньої парадигми, яка мала б можливість задовольнити запити суспільства, що сформувалися в результаті суспільної трансформації. Більшістю польських педагогів як пріоритетна була обрана критично-креативна доктрина, тому що саме вона була здатна сформувати вільну людину, обмежено залежну від зовнішніх факторів, заповзятливу, ініціативну, тобто повноцінного суб’єкта і свого життя, і своєї діяльності. Критично-креативна доктрина, модель якої практично відповідає західному розумінню освіти і ґрунтується на демократичному суспільному устрої, вивільненні і розвитку потенційних здібностей людини.
Пріоритетна цільова спрямованість цієї політики передбачає:
1. Вища і безперервна освіта протягом усього життя людини.
2. Орієнтація вищої освіти на суб’єктність всіх активних учасників освітнього процесу як прагнення до інноваційно-креативного суспільного творення суспільства (не заперечуючи державні механізми і суспільні інститути).
3. Найбільш повне дотримання умов Болонської Декларації.
4. Розробка і застосування національної системи перекладу кредитів ECTS для рішення однієї з найважливіших задач – створення можливості порівняння і кваліфікаційної ідентифікації дипломів у Європейському освітньому просторі.
5. Пріоритет бюджетного фінансування системи вищої освіти (90%).
Реалізація освітньої реформи в Польщі знайшла вираження у структурній перебудові всієї системи освіти.
Як і в інших країнах Європи, найпрестижнішими серед ВНЗ є університети. Найбільша кількість ВНЗ міститься у Варшаві, Кракові, Бреславі, Познані. Усі державні ВНЗ установами освіти на рівні університету і, як правило, зберігають магістерську структуру навчання. Організація йзміст навчання у ВНЗ, як і щорічний прийом студентів, раніше регулювалися державою. Із 1990 н.р. ВНЗ отримали гарантоване законом право самим приймати рішення з даних питань, визначати критерії відбору і правила прийому абітурієнтів. Платня на одного студента в рік у недержавних ВНЗ складає до 2500 доларів. У ВНЗ існує денна, вечірня і заочна форми навчання, а також екстернат.
Із аналізу світових освітніх систем можна зробити висновок, що нашій державі потрібно провести цілий ряд заходів, які б відповідали пріоритетним напрямкам розвитку освіти Європейського континенту та світу. Кожна з розглянутих систем в основу свого розвитку ставила, перш за все, демократизацію освітньої діяльності і відповідність навчальної парадигми запитам суспільства. Проглядається універсальний принцип підготовки у ВНЗ – формування фахівця, здатного до діяльності у змінних умовах праці, ініціативного, творчого.
Для ефективного впровадження ступеневої освіти в Україні необхідне рішення цілого комплексу завдань. Насамперед, варто розробити чітко кодифікований і оновлений відповідно до вимог державного розвитку України у третьому тисячолітті перелік кваліфікацій фахівців із вищою освітою та перелік спеціальностей, що дозволили б чітко диференціювати мету та зміст підготовки фахівців у ВНЗ. Важливим також є прискорення розробки комплектів державних стандартів вищої освіти, саме тих, які встановлюють методично стратифіковані параметри вимог до змісту, обсягу та рівня освіти на трьох рівнях: держави, суспільства й конкретного вищого навчального закладу.
Завдання.
Пояснити, у чому полягають особливості системи освіти США / Канади / Німеччини / Великої Британії / Польщі? Вказати, що може перейняти українська система освіти?

--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:05, 4 вересня 2015 (EEST)

Безумовно освітні системи США, Німеччини, Канади та Великої Британії можуть бути прикладом для удосконалення української системи освіти. На мою думку прикладом реформування системи освіти може бути Польща. У цій країні раніше почалися реформи в освіті та суспільстві ніж в Україні., тому досвід Польщі міг би стати прикладом для України. Проаналізувавши освітні системи даних країн, можна зробити висновок, що нашій державі потрібно провести низку відповідних заходів, щодо вдосконалення системи освіти, які б відповідали стандартам Європейського зразка та світу в цілому. Наша країна могла б перейняти принципи за якими побудована система освіти Польщі, і які знайшли своє відображення у "Законі про систему освіти"--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 11:12, 12 вересня 2015 (EEST)
_________________________

ІНТЕРАКТИВНЕ ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №5
РОЗВИТОК ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
На сьогодні 45 європейських країн, включно з Україною, підписали Болонську декларацію, яка наголошує на необхідності європейської співпраці в забезпеченні якості вищої освіти, підвищенні якості підготовки фахівців, зміцненні довіри між суб’єктами освіти, мобільності, сумісності систем кваліфікацій, посиленні конкурентоспроможності європейської системи освіти.
А. Похресник зазначає, що аналіз сучасних праць провідних українських філософів і керівників освітньої системи – В. Кременя, В. Андрущенка, Є. Суліми, Д. Табачника, С. Ніколаєнка – дає змогу виявити різноманітність та полярність поглядів і уявлень про стратегію освітнього процесу України в найближчому майбутньому.
Українська система освіти сьогодні не повною мірою відповідає актуальним вимогам суспільства, й тому можна спостерігати стійку тенденцію щодо неспроможності задовольнити зростаючі потреби її споживачів. Серед найважливіших проблем сучасної української системи освіти можна виокремити наступні: зниження якості навчання, системні втрати і нестачу педагогічних працівників, консервативність у змісті й технологіях навчання. І найголовніше – необхідні суттєві зміни у підготовці майбутніх фахівців-освітян та перепідготовки практикуючих педагогів.
Особливо гостро ці проблеми окреслилися тоді, коли Україна заявила про намір приєднатися до Болонського процесу. П. Ю. Буряк та О. Г. Гупало зазначають, що для України європейська інтеграція – це, в першу чергу, модернізація економіки та освіти, впровадження новітніх технологій, залучення іноземних інвестицій та інше. У культурно-цивілізаційному аспекті, на думку вчених, євроінтеграція – це шлях до активного взаємовигідного культурного обміну між українською та європейськими культурами, становлення України як одного з членів глобального суспільства. Бо глобалізація як явище сучасної дійсності здійснює суттєвий вплив всі сфери життя людства і на освіту як на особливий соціальний інститут.
Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, наполегливо працює над практичним приєднанням до Болонського процесу. Болонський процес в Україні офіційно розпочався 19 травня 2005 року з моменту підписання декларації на Бергенській конференції.
Приєднання України до Болонського процесу – це передусім нові можливості розвитку української системи освіти, а саме:
1. Визнання українських дипломів на міжнародному рівні.
2. Більша мобільність в європейському просторі для студентів та викладачів.
3. Спільні освітні та пошукові проекти з європейськими університетами.
4. Конкурентоспроможність на європейському і світовому ринках праці.
Для України Болонський процес став не лише передумовою входження в європейський освітній простір, а насамперед значним імпульсом оновлення власної системи освіти. Трактуючи Болонський процес не як рух стандартизації, а як процес пошуку консенсусу, освітні реформи в Україні слід спрямовувати не на радикальні зміни, втрату кращих тенденцій та зниження національних стандартів якості освіти, а на розвиток і набуття якісно нових ознак.
Щоб входження України до Болонського процесу стало реальністю, потрібно провести серйозні реформи в галузі освіти, тому що українська вища освіта відрізняється від європейської. У Європейському Союзі прийняті і діють інші стандарти. Престиж освіти, високої кваліфікації у Європі традиційно дуже високий. За кордоном визнають, що отримати освіту здатна не кожна людина.
За матеріалами сайту www.europeans.org.ua, вищу освіту спроможний здобути заледве один з десяти тих, хто навчався у школі, а до вищих студій (на магістерському і докторському рівнях) доходить не більше 10-15 % випускників бакалаврату. У Європі завершують середню освіту на високому рівні лише тільки ті випускники, які мають намір вступити до вищих навчальних закладів. Це приблизно від 15 % до 25 % усіх учнів середніх шкіл. Сьогодні вищі навчальні заклади України приймають на навчання до 70% випускників шкіл, тобто у 7 разів більше, ніж дозволяє нормальний розподіл інтелекту. Сьогодні український диплом не визнається у Європі, наші фахівці без додаткового перенавчання не можуть влаштуватися на роботу за фахом. І хоча вони за багатьма показниками – за розвитком, ерудованістю, спеціальною підготовленістю – перевершують зарубіжних фахівців, дискредитація українського диплома триває.
Найбільше, що не влаштовує закордонних працедавців у підготовці наших фахівців, – низька дієвість знань. Дієвість знань – це здатність використовувати набуті знання, уміння на практиці. За експертними оцінками, цим параметром ми поступаємося найбільше [9].
За європейським стандартом дипломований фахівець відразу займає робоче місце і виконує свої посадові обов’язки. Диплом гарантує високий рівень підготовки. Приймаючи фахівця на роботу, організація впевнена, що він підготовлений на належному рівні. Гарантія цього – високе резюме університету. Якщо фахівець не буде підготовлений належним чином, і організація матиме до нього претензії, імідж університету може бути втрачений назавжди, його рейтинг серйозно постраждає.
Як уже зазначалося, за кордоном прийнята двоступенева система вищої освіти. Університети готують бакалаврів (3-4 роки навчання) і магістрів (ще 1,5-2 роки). Диплом бакалавра свідчить про повну вищу освіту. Хто бажає продовжити навчання, стає спершу магістром, а потім може отримати науковий ступінь доктора. Українські вищі навчальні заклади сьогодні забезпечують чотири рівні підготовки фахівців з вищою освітою: заклади І-ІІ рівнів акредитації готують молодших спеціалістів і бакалаврів, у закладах ІІІ-V рівнів акредитації готують бакалаврів, спеціалістів і магістрів. За кордоном така система освіти не визнається.
Отже, у зв’язку з приєднанням до Болонського процесу, Україні необхідно уніфікувати освітньо-кваліфікаційні рівні, перейти на двоступеневу систему освіти відповідно до європейських стандартів. Необхідна трансформація існуючої в Україні системи вищої освіти відповідно до європейських вимог, що полягає у впровадженні нових підходів та технологій організації навчально-виховного процесу. Подальші соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців. Однією із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є досягнення системою вищої освіти України цілей Болонського процесу.
Інтеграційні процеси необхідно пов’язати із важливими концептуальними змінами щодо змісту й форм навчання. У цій галузі перед українськими освітянами теж відкриваються нові та цікаві перспективи.
Перш за все слід зауважити, що інтеграційні процеси, як це неодноразово підкреслюється в установчих документах Болонського процесу, пов’язані зі збереженням та розвитком неповторного національного досвіду, культурної спадщини кожної країни, тому цей процес у жодному разі не означає уніформізації, нівелювання специфіки освітніх систем європейських країн, навпаки, спрямований на їх взаємне узгодження та гармонізацію.
Не випадково саме «гармонізація» виступає одним із ключових понять багатьох документів. Смислове навантаження цього поняття є надзвичайно містким, адже головною метою виховання та навчання є навчити молоду людину жити в гармонії з навколишнім світом і шляхом пізнання цього світу, вміти визначити своє місце, опанувати певну професію. У сучасних умовах уміння адаптуватися до швидких змін у всіх сферах людської життєдіяльності, готовність відповідати на виклики сьогодення стає нагальною необхідністю підготовки сучасного фахівця.
З метою пристосування освітньої діяльності до динаміки сучасного життя європейська реформа впроваджує гнучку систему навчальних кредитів, надає можливість зарахування та накопичення в загальному освітньому здобутку людини не лише її попередніх навчальних надбань, але й практичного досвіду в певній галузі, а система безперервної освіти доповнюється можливістю навчатися протягом усього життя, у власному темпі, відповідно до індивідуальних потреб і можливостей людини. Навчання стає багатодисциплінарним, враховує необхідність оволодіння щонайменше однією іноземною мовою, новітніми інформаційними технологіями.
Багатий український досвід слугуватиме надійним «стартовим майданчиком» для подальшого вдосконалення національної системи освіти та її узгодження з європейською, а також розвитку освітніх впливів.
Не зважаючи на значні досягнення української освіти, на думку ректора НТУУ «КПІ» М.З. Згуровського, існує значна кількість проблем української вищої освіти у контексті Болонського процесу:
1. Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше.
2. Недостатнє визнання в суспільстві рівня «бакалавр» як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою.
3. Загрозлива в масовому вимірі тенденція до погіршення якості вищої освіти, що наростає з часом.
4. Збільшення розриву зв’язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.
5. Невиправдана плутанина в розумінні рівнів спеціаліста й магістра. З одного боку, можна помітити близькість програм підготовки спеціаліста й магістра, їхню еквівалентність за освітньо-кваліфікаційним статусом, а з іншого – вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV.
6. Українська система наукових ступенів складніша, порівняно із загальноєвропейською, і це перешкоджає мобільності викладачів і науковців в Європі.
7. Неадекватно до потреб суспільства й ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі в чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих.
8. Відійшла в минуле колись добре організована система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип «освіта протягом життя» поки що в умовах нашої держави не може бути повною мірою реалізований.
9. Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних центрів заклади освіти, що мають статус національних, у той час, коли їхня кількість досягла близько 40% від загальної кількості ВНЗ III та IV рівнів акредитації.
З метою прискорення процесу реформування освітньої галузі на виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» на урядовому рівні прийнято низку надзвичайно важливих для освіти державних цільових програм: розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року; розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року; підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року; розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки; впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків»; Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів на 2012-2020 роки.
Визнанням позитивних якісних змін у забезпеченні розвитку національної освіти став Форум міністрів освіти європейських країн «Школа ХХІ століття: Київські ініціативи», на якому проголошено сім напрямів євроінтеграції середньої освіти і проекти практичних дій по кожному з них («Дошкільна освіта»; «Спільна історія без розділових ліній»; «Толерантність»; «Через мову до взаєморозуміння»; «ІКТ – освіта без кордонів»; «Від шкіл-партнерів до партнерів-країн»; «Новій освіті Європи – новий європейський учитель»).
Водночас глибина освітніх реформ, якість і ефективність роботи навчальних закладів і установ системи національної освіти не можуть повною мірою задовольнити сучасні потреби особистості та суспільства. Задекларовані у попередні роки стратегічні завдання щодо забезпечення рівного доступу дітей і молоді до освіти, забезпечення її сталого розвитку і нової якості, демократизації управління не набули повної реалізації. Зміст і організація національної освіти до цього часу недостатньо переорієнтовані на особистість дитини, на формування у дітей і молоді життєво важливих компетентностей, активної їх соціалізації. Викликає тривогу низький рівень здоров’я, морального, культурного і духовного розвитку молоді. Залишається критичним стан фінансового та матеріально-технічного забезпечення системи освіти, низький рівень оплати праці працівників освіти і науки.
Інтеграція України у світовий освітній простір вимагає постійного вдосконалення національної системи освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг, апробації та впровадження інноваційних педагогічних систем, реального забезпечення рівного доступу всіх її громадян до якісної освіти, модернізації змісту освіти і організації її адекватно світовим тенденціям і вимогам ринку праці, забезпечення безперервності освіти та навчання протягом усього життя, розвитку державно-громадської моделі управління.
Одним із визначальних факторів, що потужно вплине на правове забезпечення діяльності освітянських закладів України у наш час є Закон України «Про вищу освіту», ухвалений Верховною Радою України 1 липня 2014 р. і підписаний Президентом України 1 серпня 2014 р. До основних новацій Закону України «Про вищу освіту» можна віднести:
1. Для виведення системи освіти України на нові показники якості освітянських послуг буде створено окремий колегіальний орган – Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти.
2. Суттєво будуть посилені антиплагіатні норми і відповідальність за них (обов’язкове оприлюднення наукових робіт).
3. Створюватиметься новий механізм виборів ректорів вищих навчальних закладів (участь всього викладацького складу та збільшено у відповідній пропорції (не більше 15%) кількість студентів, які братимуть участь у голосуванні). Зазначено, що вибори будуть відбуватися в один тур за системою «перехідного голосу». Таким чином, трудовому колективу ВНЗ надається право самостійно обирати ректора, тоді як Міністерство освіти і науки лише фіксуватиме факт вибору.
4. Для ректорів, деканів і завідуючих кафедрами прописано обмеження перебування на посаді – не більше двох строків (5+5). Ця вимога зможе забезпечити ротацію та оновлення керівного складу ВНЗ, сприятиме притоку талановитої молоді до управління освітянськими закладами.
5. Усі виші отримають право остаточного присудження наукових ступенів (у Нацагентстві залишаються лише питання акредитації спецрад і розгляд апеляцій на їх рішення).
6. Державні ВНЗ зможуть розміщувати власні надходження від своєї освітньої, наукової та навчально-виробничої діяльності на рахунках установ державних банків. Позитивне нововведення, спрямоване на розширення фінансової автономі навчальних закладів. Накопичення фінансових ресурсів надасть можливість ВНЗ застосовувати їх для свого стратегічного розвитку.
7. Зменшено кількість годин навчального навантаження викладачів – одна ставка становитиме не 900, а 600 навчальних годин. Зменшено навантаження на студентів – кількість годин в одному навчальному кредиті змінено з 36 до 30 навчальних годин. Завдяки цьому викладачі зможуть більше уваги приділяти науковим дослідженням і підготовці сучасних навчально-методичних матеріалів.
8. З 2016 року запроваджуватиметься новий механізм електронного вступу до ВНЗ і автоматичного розміщення місць державного замовлення. Це нововведення може стати ефективним механізмом зменшення корупції на етапі вступу до ВНЗ (звичайно, якщо до 2016 року до Закону не будуть внесені зміни). І, що найголовніше, розшириться доступ усіх прошарків населення до престижних вузів та спеціальностей.
9. Створюватимуться умови для збільшення мобільності студентів і викладачів . Кількість навчальних дисциплін стане меншою, при цьому студенти будуть обирати 25% курсів. Саме ця вимога наблизить нашу систему освіти до країн, чиї дипломи відповідають принципам та стандартам Болонського процесу.
10. Протягом визначеного у законопроекті перехідного періоду із системи вищої освіти буде вилучено рівень молодшого спеціаліста та запроваджено ступінь молодшого бакалавра як скорочений цикл підготовки бакалаврів. Законом також скасовується ступінь кандидата наук, натомість запроваджуються такі ступені вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук. При цьому ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вищою радою навчального закладу або наукової установи у разі успішного виконання відповідної наукової програми та публічного захисту дисертації. Надвелика кількість освітніх рівнів, що зберігається у вищій освіті України, даним законом зменшилася. Але, вона і досі не відповідає прийнятій більшістю держав-учасниць Болонського процесу, трьохрівневій освіті (бакалавр, магістр, доктор філософії).
11. Закон розширює автономію університетів та надає громадськості більше важелів для контролю за його діяльністю. Університети, згідно закону, впроваджуватимуть внутрішній публічний моніторинг якості, а його результати будуть розміщені на сайті вузу.
12. Українські ВНЗ зможуть вільно наймати випускників та професорів закордонних університетів.
Відзначені новації майже повністю відповідають вимогам Болонського процесу. Реалізація їх в освітянському просторі наблизить українську освіту до принципів Болонського процесу Європейського простору вищої освіти. Це ще один важливий крок України у напрямку до Євросоюзу.

Завдання:
Розкрийте, яким чином зміни та реформи, що проходять в українській системі освіти, позначилися на роботі вашого навчального закладу. Коротко проаналізуйте, як змінився річний план роботи вашого навчального закладу за останні 5-10 років.
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 12:47, 11 вересня 2015 (EEST)

Добрий вечір! Зміни та реформи, що проходять в українській системі освіти, позначилися і на нашому навчальному закладі. Я працюю в навчально-виховному комплексі І ступеня. Суттєві зміни відбулися в навчальних планах. З'явилися нові навчальні предмети- англійська мова з 1 класу, інформатика з 2 класу.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:56, 30 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Індивідуальне заняття №1.
Тема. Упровадження новітніх інформаційних технологій у сучасний педагогічний дискурс (2 год)
Мета: довести важливість впровадження інформаційних технологій у навчально-виховний процес; розкрити вдосконалення педагогічного дискурсу через використання телекомунікаційних мереж з інтерактивними та мультимедійними технологіями; довести необхідність підвищення інформаційної грамотності і культури всіх учасників освітнього процесу.

Розкрийте унікальний внесок ІКТ у навчально-виховний процес.
Література:
1. Блага О.В. Інформаційні технології як невід’ємна складова новітнього освітнього процесу [Електронний ресурс] /О.В. Брага // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2007. – №2. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VKPI_fpp/2007-2-2/09_Blaga.pdf
2. Колин К.К. Информатизация образования: новые приоритеты // Информатика и образование. – 2001. – № 10.
3. Вишинська Г. Інформатизація як дійсність та перспективна тенденція розвитку освіти / Г.Вишинська // Філософські абриси сучасної освіти : монограф.; [за заг.ред. І. Предборовської]. – Суми :ВТД «Університетська книга», 2006. – С. 148-189
4. Гендина Н.И. Информационная культура учителя: концепция формирования и региональный опыт / Н.И.Гендина // Образование. Карьера. Общество. - №1. – 2003. – С. 20-23
5. Склейнов Е.Л. Интеграция интерактивных и Интернет-технологий как новое направление информатизации образования [Электронный ресурс] / Е.Л.Склейнов // Информационная среда образования и науки. – Вып.9. – 2012. - Режим доступа: http://www.iiorao.ru/iio/pages/izdat/ison/publication/ison_2012/num_9_2012/Sklejnov.pdf.
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:28, 15 вересня 2015 (EEST)

Нині комп’ютеризація навчального процесу розглядається як один з найбільш перспективних напрямів підвищення якості освіти. Цій проблемі приділяється значна увага як на рівні центральних органів управління освітою, так і на рівні навчальних закладів освіти. Проте масштабна комп’ютеризація навчального процесу у ЗНЗ – складна проблема, яка потребує тривалої цілеспрямованої роботи й постійної уваги.
Використання комп’ютерних програм, електронних засобів навчального призначення значно підвищують якість навчання, але при використанні ІКТ в навчально-виховному процесі в загальноосвітніх навчальних закладах виникли проблеми:
недостатнє матеріально-технічне та науково-методичне забезпечення навчальних закладів;
недостатньо розроблені методики використання сучасних інформаційних технологій навчання у навчальному процесі під час вивчення усіх навчальних предметів;
недостатня підготовка педагогічних кадрів до використання в навчальному процесі засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;
ідсутність у вчителів мотивації щодо використання сучасних інформаційних технологій навчання.

Впровадження інформаційних технологій у навчально-пізнавальну діяльність учнів – це один із шляхів. Комп’ютери мають перейти із класу інформатики у навчальні класи. Особливої актуальності набуває проблема розробки, створення та впровадження розвивальних освітніх програм, які сприятимуть адаптації учнів до життя в інформаційному суспільстві. В кожному ЗНЗ створюються необхідні соціальні, психологічні, педагогічні умови для опанування учнями школи сучасних інформаційних технологій і розроблення методики використання їх в навчально-виховному процесі.

Зміни у підходах до навчання створили умови для перебудови особистісних установок взаємодії учителя з учнями. Вчитель зобов’язаний виступати у ролі творчого керівника, спрямувати учнів від статичних знань до динамічних.

Основними принципами роботи учителя, як консультанта і помічника, стали відкритість, впевненість у можливостях і здібностях учнів, бачення внутрішнього світу і можливостей кожної дитини. Роль учителя стала більш активною. Учителі створюють сприятливі умови для розкриття і розвитку учнів. Стрімкі темпи інформатизації суспільства та розвитку Інтернет - технологій актуалізують проблему формування інформаційної компетентності підростаючого покоління, яка наразі виступає одним із потужних чинників успішності навчальної, професійної, суспільної та інших видів діяльності молодої людини.

У процесі побудови уроку з використанням ІКТ визначальною є діяльність учнів, а головною функцією педагогічної згоди стає створення комунікативних умов, коли учитель своїми висловлюваннями і діями бере участь у створенні "критичних ситуацій", що ведуть до аналізу й розуміння змісту навчального матеріалу, способів пізнання. Вчитель керує взаємодією учнів, які представляють різні позиції й пізнавальні можливості.

Дидактична ефективність даного уроку досить висока і дає вчителю змогу визначати й вивчати психолого-педагогічні феноменальні можливості окремих учнів, а учням - за умови системності використання даних методів навчання, очевидніше виявляти різні позиції, перешкоди, які виникають у процесі навчальної діяльності. Саме в такій формі уроку, за інтерактивними методами навчання та використання ІКТ, виникає зв'язок між змістом (темою уроку) і способом спільної та індивідуальної діяльності, між учнем і способом вирішення проблеми, ситуації, завдання.

У процесі підготовки вчителя для використання інформаційних технологій не лише на заняттях з інформатики, але й у всьому освітньому просторі, особлива увага приділяється розвитку рис новаторства, креативності, адже педагог має підготувати учня до відповідальних, свідомих і розумних дій в умовах технічного прогресу, швидкого розвитку техніки, інформаційних технологій, раціональної самоосвіти і технічного та інформаційного навчання.

Учителі початкових класів або вчителі – предметники, які володіють сучасними комп’ютерними технологіями, і викладачі інформатики мають вибудовувати весь процес навчання так, щоб він забезпечував, поряд із засвоєнням предметного змісту, формування відповідних технологічних та інформаційних умінь і навичок, які застосовуються в різних життєвих ситуаціях: навчальних, виробничих, особистих. Одним із результатів процесу інформатизації навчальних закладів має бути можливість використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології для роботи з інформацією як в навчально-виховному процесі, так і для інших потреб.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:30, 27 вересня 2015 (EEST)

________________________________

Індивідуальне заняття №2.
Вплив нових інформаційних технологій на професійну компетентність вчителя (2 год).
Опрацюйте наведену літературу та 1) розкрийте вплив інформатизації освіти на зміну ролі вчителя у навчально-виховному процесі; 2) вкажіть ті, цифрові навички, якими, на вашу думку, повинен володіти вчитель в ХХІ столітті.
Рекомендована література:
1. Биков В.Ю. Сучасні інноваційні ІКТ-інструменти розвитку систем відкритої освіти / В.Ю. Биков, А.М. Гуржій // Педагогічна і психологічна науки в Україні : зб. наук. праць : в 5 т. – Т. 4 : Професійна освіта і освіта дорослих. – К. : Педагогічна думка, 2012. – С. 44-62.
2. Данільян В.О. Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні (соціально-філософський аналіз): автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 / В.О. Данільян. – Х., 2006. – 20 с.
3. Еляков А.Д. Современная информационная революция / А.Д. Еляков // Социологические исследования. – 2003. – № 10. – С. 29-38.
4. Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І.Л. Михайлин. – К.: Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»).
5. Захар О.І. Використання інтернет-технологій у процесі підвищення кваліфікації вчителів / О.І. Захар // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2014. – №4. – С. 7-9.
6. Карчевський М.В. Соціальні передумови правових заходів інформаційної безпеки / М.В. Карчевський // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Є.О. Дідоренка. – 2011. – № 1. – С. 35-55.
7. Кочарян А.Б. Вимоги до професійної компетентності науково-педагогічних працівників університету за умов створення електронного освітнього середовища / А.Б. Кочарян // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2014. – №4. – С. 16-18.
8. Логвиненко Ю.В. Вплив інформаційних технологій на сучасний педагогічний дискурс / Ю.В. Логвиненко, В.О. Мазуренко // Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка: [зб. наук. праць. Вип. 23.] / редкол. О.І. Курок (відп. ред.) [та ін.]. – Глухів : ГНПУ ім. О. Довженка, 2013. – С. 68-76.
9. Логвиненко Ю.В. Зміни в українському освітньому дискурсі під впливом інформаційного суспільства / Ю.В. Логвиненко, В.О. Мазуренко // Освіта Сумщини. – №1 (21). – С. 42-47.
10. Логвиненко Ю. В. Освіта ХХІ століття: виклики, пошуки відповідей: [навч.-метод. посіб.] / Ю. В. Логвиненко, В.О. Мазуренко, Т.Г. Стукалова. – Суми: РВВ СОІППО, 2012. – 104 с.
11. Медведєв І.А. Інформатизація освіти як шлях підвищення її якості та доступності (на прикладі Сумської області) / І.А. Медведєв, Л.Г. Петрова, С.П. Ніколаєнко // Комп'ютер у школі та сім’ї. – 2013. – № 6 (110). – С. 3-7.
12. Модели управления процессами комплексной информации общего среднего образования / Г.Д. Дылян, Э.С. Работыльская, М.С. Цветков. – М.: Бином. Лаборатория знаний, 2005. – 111 с.
13. Морозов В. Упровадження новітніх інформаційних технологій у сучасний педагогічний дискурс / В. Морозов // Вища освіта України. – 2013. – №2. – С. 54-58.
14. Мурзагалієва Д. Нові моделі інтеграційного процесу / Д. Мурзагалієва // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – №5 (197). – С. 120-123.
15. Чубарук О.В. Управління розвитком інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів української мови і літератури в системі післядипломної освіти / О.В. Чубарук // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2014. – №4. – С. 11-15.
Інтернет-ресурси:
16. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості: аналіт. доп. / Д. В. Дубов, О. А. Ожеван, С.Л. Гнатюк. – К. : НІСД. – 2010. – 64 с. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/dubov_infsus-31058.pdf
17. Закон України Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, № 12, ст.102 ) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/537-16
18. Комендант О.В. Стан України у світових ІТ-рейтингах в аспекті впровадження економіки знань [Електронний ресурс] / О.В. Комендант. – Режим доступу: http://sophus.at.ua/publ/2013_05_30_31_kampodilsk/ekonomichnij_blok_doslidzhen/stan_ukrajini_u_svitovikh_it_rejtingakh_v_aspekti_vprovadzhennja_ekonomiki_znan/31-1-0-649
19. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні: [Електронний ресурс] // Президія НАПН України. Інститут соціальної та політичної психології НАПН України. – Режим доступу: http://www.ispp.org.ua/news_44.htm. Назва з екрану.
20. Лайон Д. Інформаційне суспільство: проблеми та ілюзії, інформація, ідеологія та утопія. / Д. Лайон : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/lajon.html.
21. Малицька І.Д. Роль і місце ІКТ в системах освіти зарубіжних країн: [Електронний ресурс] / І.Д.Малицька. – Режим доступу: http://www.ime.edu-ua.net/em10/content/09midcfo.htm
22. Могилев А.М. Принципы системной информатизации в системе образования [Электронный ресурс] / А.М. Могилев – Режим доступа: znamenvs.chat.ru ELBR./1htm.
23. Онкович Г.В. Медіаосвіта (Загальний курс) // Програма навчального курсу для студентів вищих навчальних закладів :[Електронний ресурс] / Г.В. Онкович. – К.: ІВО НАПН України. – 2010. – 24 с.– Режим доступу: http://edu.of.ru/attach/17/82978/doc
24. Писаренко О.Л. Сутність інституту освіти в інформаційному суспільстві: соціально-філософський аналіз. / О.Л. Писаренко. – [Електронний ресурс]. –:Режим доступу: http://www.google.com.ua/url// nbuv.gov.ua/portal/natura/vkpi/fpp/2009-2/24_Pisarenko.
25. Рамський Ю.С. Зміни в професійній діяльності вчителя в епоху інформатизації освіти / Ю.С. Рамський. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ii.npu.edu.ua/files/Zbirnik_KOSN/12/2.pdf
26. Чекман І. С. Конвергентні технології – нанобіомедичний аспект / І.С. Чекман, Т.Ю. Небесная, А.М. Дорошенко // Український медичний часопис. – 2011. – №2 (82) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.umj.com.ua/article/8865/konvergentni-texnologii-nanobiomedichnij-aspekt.
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:14, 29 жовтня 2015 (EET)

1. Сьогодні процес інформатизації охопив всі сторони життя сучасного суспільства. Цей процес має кілька пріоритетних напрямків, до яких, безумовно, слід віднести інформатизацію освіти. Вона є першоосновою глобальної раціоналізації інтелектуальної діяльності людини за рахунок використання інформаційно-комунікаційних технологій.Сучасний урок, якісний урок, якісна освіта — всі ці питання постійно перебувають у полі уваги не тільки вчителів: вони хвилюють випускників, їх обговорюють батьки, висуває держава як одну з головних проблем забезпечення якісної освіти. Вчитель має усвідомити: щоб освіта була якісною, педагогічну діяльність слід спрямовувати не тільки на засвоєння учнями знань, предметних умінь і навичок, а й на засвоєння ними способів, методів і прийомів, на розвиток здібностей у пізнанні нового, незнайомого, на створення умов для розвитку самостійності та набуття ще в шкільному віці досвіду вирішення проблеми, реалізації своїх намагань як в освітній діяльності, так і загалом у суспільстві.Інформаційні технології не тільки полегшують доступ до інформації і відкривають можливості варіативності навчальної діяльності, її індивідуалізації та диференціації, але і дозволяють по-новому організувати взаємодію всіх суб'єктів навчання, побудувати освітню систему, в якій учень був би активним і рівноправним учасником освітньої діяльності.

Пошук нових форм і методів навчання в наш час – явище не тільки закономірне, але й необхідне. І це зрозуміло: у вільній школі, до якої ми йдемо, кожен не тільки може, а й повинен працювати так, щоб використовувати всі можливості особистості. В умовах гуманізації освіти реальна теорія і технологія масового навчання повинна бути направлена на формування сильної особистості, здатної жити й працювати у світі, що безперервно зазнає змін, здатної сміливо розробляти власну стратегію поведінки, здійснювати моральний вибір і нести за нього відповідальність, – тобто такої особистості, яка спроможна саморозвиватися і самореалізуватися.Головними перевагами пропонованих технологій полягають в тому, що вони дозволяють інформатизувати учбовий процес, більш відповідають вимогам сучасної школи в порівнянні з класно-урочною моделлю. Цілі такого навчання спираються на потенційні можливості комп'ютера як засобу пізнавально-дослідницької діяльності, забезпечують особистісно-орієнтований підхід до навчання, що сприяє розвитку індивідуальних здібностей учнів. Об'єднання в комп'ютері текстовою, графічною, аудіо-відеоінформації, анімації різко підвищує якість учбової інформації, що підноситься школярам, підвищує і успішність їх вчення. Тому сьогодні в традиційну схему «вчитель – учень – підручник» вводиться нова ланка – комп'ютер, а в шкільну свідомість – комп'ютерне вчення.

Комп’ютер на будь-якому уроці допомагає створити високий рівень особистої зацікавленості учнів за допомогою інформації, виведеної на екран. Структура уроку з використанням комп’ютера є багатоваріантною, однак він має не лише формувати знання, а й сприяти розвиткові учнів.
І так як сучасне інформаційне суспільство ставить перед школою завдання підготовки випускників, здатних гнучко адаптуватися у різних життєвих ситуаціях; самостійно критично мислити; грамотно працювати з інформацією; бути комунікабельними, контактними в різних соціальних групах; самостійно працювати над розвитком власної моральності, інтелекту, культурного рівня, тому кожний сучасний вчитель повинен намагатися урізноманітнити форми роботи так, щоб кожна дитина відчула необхідність своєї присутності на занятті, щоб у кожного учня виховати любов до свого предмета, бажання вчитися та самовиховуватися. А результат залежить від особистості вчителя, рівня його майстерності.

І тільки тоді урок, на якому будуть створені реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, які дозволять досягти високих результатів у навчанні, стане сучасним, який вимагає сьогодення.

2.Сучасний світ насичений новітніми технологіями наряду з соціальними проблемами та проблемами здоров’я, і від сучасного вчителя, як від наставника учнів, який повинен ввести їх в життя вимагається мати знання та навики, щоб допомогти учням вирішити нагальні проблеми, які
постають перед ним в зв’язку з його прямими обов’язками. Вчитель повинен давати знання – це основне з його завдань. Якими ж повинні бути вчителі, люди, кому держава довірила навчання і виховання майбутнього покоління? Такі педагоги просто зобов’язані любити всіх дітей, мати добру душу, вміти розкривати здібності школярів, допомогти їм вчасно реалізовувати свої можливості, добре володіти навчальним матеріалом іметодикою викладання, зуміти стати авторитетом для учнів. Загальновідомо, що дитина не тільки готується до життя, вона вже живе. Тому кожен учитель повинен «озброїти» учнів основами наук, пам’ятаючи, що у кожного з них є свій внутрішній світ, свої уподобання, бажання, потреби, цінності, радощі і прикрощі, здобутки і невдачі, здібності і прагнення до їх реалізації. Наш педагогічний досвід показує, що досить цікавим і перспектив- ним є метод ознайомлення з навчальними потребами дітей, заслуговують на увагу метод ущільнення навчальної програми і визначення рівнів мислення. Умовою, що забезпечує можливість творчості, є формування особливого стилю сучасного педагогічного мислення. Вчені серед основних рис стилю виокремлюють певну сукупність якостей.
Логіка і послідовність
Історизм
Послідовність
Селективність (вибірковість)
Економність
Конкретність
Вірогідність
Різнобічність
Діти – майбутній цвіт нації, її інтелектуальна еліта, гордість, честь України, її світовий авторитет. Наше завдання – дбайливо ростити нові
таланти, починаючи з найменших літ. А це мистецтво, і володіти ним – справа честі кожного з нас.

==== Консультації ====
Консультація (2 год.)
Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи
Програми допомоги ЄС у сфері вищої освіти України. Відставання української освітньої системи з ряду параметрів від освіти в країнах ЄС. Заходи у сфері освіти в України рамках програм зовнішньої допомоги Європейської Комісії. Програма Tempus. Програма Erasmus Mundus. Вікно зовнішньої співпраці Erasmus Mundus. Програма Жана Моне.

Рекомендована література:
1. Актуальні проблеми євроінтеграції : [зб. статей з пит. євроінтегр. та права / За ред. Д. Ягунова, вступ ст. В. Вишнякова. – Вип. 7.]. – Суми: ПП Кочубей Н.В., 2011. – 276 с.
2. Андрущенко В. Проблема входження української університетської освіти в європейський освітній простір / В. Андрущенко, І. Гамерська // Рідна школа. – 2012. – № 1-2 (січень-лютий). – С. 3-8.
3. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2004. – № 1. – С. 4-6.
4. Андрущенко В. Освіта України в системі цінностей «розколотого світу» / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2009. – №3. – С. 31-37.
5. Буряк П.Ю. Європейська інтеграція і глобальні проблеми сучасності: Навчальний посібник / П. Ю. Буряк, О. Г. Гупало. – К. : Хай-тек прес, 2007. – 336 с.
6. Дарійчук Л. Система освіти в Україні: реформування чи оновлення? / Л. Дарійчук // Вища школа. – 2004. – № 1. – С. 6.
7. Дмитриченко М.Ф. Вища освіта і Болонський процес: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / М.Ф. Дмитриченко, Б.І. Хорошун, О.М. Язвінська, В.Д. Данчук. – К.: Знання України, 2006. – 440 с.
8. Ерохин А. К. К вопросу об изменении целей высшего образования / А.К. Ерохин // Alma mater. – 2008. – №10. – С. 21-25.
9. Євроінтеграція – крок до заможної України // Вісник пенсійного фонду України. – 2013. – №9 (135). – С. 4-5.
10. Журавський В. Основні завдання вищої школи щодо реалізації в Україні принципів і завдань Болонського процесу / В. Журавський // Вища школа. – 2004. – № 1. – С. 12-16.
11. Журавський В.С. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В. С. Журавський, М. З. Згуровський. – К.: Вища школа, 2003. – 196 с.
12. Кордон М.В. Європейська та євроатлантична інтеграція України: [навч. посіб.; 2-е видання] / М.В.ґ Кордон. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 172 с.
13. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В.Г. Кремень. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.
14. Майер Б.О. Об онтологии качества образования в обществе знания / Б.О. Майер, Н.В. Наливайко // Философия образования. – 2008. – №3. – С. 4-18.
15. Майер Б.О. Образование в условиях глобальных изменений: методологическая функция философии образования / Б.О. Майер // Философия образования. – 2012. – №6 (45). – С. 117-124.
16. Мурзагалієва Д. Нові моделі інтеграційного процесу / Д. Мурзагалієва // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – №5 (197). – С. 120-123.
17. Похресник А. Стратегічна роль цілісного освітньо-наукового комплексу / А. Похресник // Вища освіта України. – 2011. – № 4. – C.30-36.
18. Соколов В. Євроінтеграційні прагнення України: досягнення та перспективи / В. Соколов // Віче. – 2010. – №22 (283). – С. 25-28.
19. Ціватий В. Завершення періоду євроромантизму / В. Ціватий // Зовнішні справи. – 2011. – №7-8. – С. 14-17.
Інтернет-ресурси:
20. Болонський процес в Україні: перспективи та проблеми [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.loippo.lg.ua/reforma_bolon_dekl.htm.
21. У Європу Знань через Болонський процес [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://studprofcom.ntu-kpi/kiev/ua.
22. http://ec.europa.eu/education/lifelonglearning-programme/doc88_en.htm
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:17, 21 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
'''
СТРАТЕГІЧНІ ЗМІНИ В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ОСВІТИ УКРАЇНИ'''
[[Вивчаємо джерела]]:

1. http://vnz.org.ua/zakonodavstvo/111-zakon-ukrayiny-pro-vyschu-osvitu;
2. mon.gov.ua/img/zstored/files/project_30102014.doc

'''Обговорюємо:'''

• Закон України «Про вищу освіту»;
• Проект Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років Що, на вашу думку, у Законі України «Про вищу освіту» та Проекті «Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років» вказує на трансформації української системи освіти? Чи, навпаки, свідчить про те, що стан української освіти, її нормативно-законодавчої бази, не відповідає запитам суспільства?
• Які протиріччя містяться у Законі України «Про вищу освіту» та Проекті «Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років»? Як це може позначитися на розвитку освіти України?
• Чи можете ви назвати Закон України «Про вищу освіту» та Проект «Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років» перспективними для розвитку України? Чому?
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 12:37, 15 вересня 2015 (EEST)

В достатній мірі відчувається процес трансформації системи вищої освіти. Закон України "Про Вищу освіту" та Проект "Концепція розвитку освіти України на 2015-2925 років" це саме ті документи, які мають трансформувати систему освіти. На мою думку вони досить перспективні хоча і мають протиріччя. Кожен вищий навчальний заклад отримав змогу розпоряджатися коштами, розподіляти курси і спеціалізації, години. Кожний вищий навчальний заклад матиме змогу самостійно обирати дизайн диплому. Все це добре, та не можу не зазначити, що основна проблема української освіти в тому, що немає певного алгоритму, як правильно ввести європейські стандарти на українські освітні правила. Студенти, які отримали вищу освіту дуже часто залишаються на самоті під час працевлаштування. Держава не може забезпечити фахівців відповідними місцями.
Дуже б хотілося сподіватися, що Закон України "Про вищу освіту" та Проект "Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років" все ж таки буде перспективним, потрібен певний час.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 19:56, 21 жовтня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
доброго дня. вам слід виконати інтерактивне практичне №5, індивідуальне заняття та взяти участь у дискусії. бажаю успіхів. за потреби, звертайтеся. --[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:13, 23 вересня 2015 (EEST)

доброго дня. вам слід втконати інд. заняття №2.
Індивідуальне заняття №2. Вплив нових інформаційних технологій на професійну компетентність вчителя (2 год). Опрацюйте наведену літературу та 1) розкрийте вплив інформатизації освіти на зміну ролі вчителя у навчально-виховному процесі; 2) вкажіть ті, цифрові навички, якими, на вашу думку, повинен володіти вчитель в ХХІ столітті.
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 12:37, 18 листопада 2015 (EET)

Інформатизація суспільства, як одна з необхідних умов його розвитку, призводить до формування не тільки нового інформаційного середовища проживання людей, але й нового, інформаційного, устрою їх життя й професійної діяльності.
Ми живемо в час суцільних змін: змінюється знання, змінюються способи, якими здобуваються знання, використання інформаційних і комунікаційних технологій, що постійно удосконалюються, змінює роль учителя і методи його роботи. Змінюється суспільство, змінюється школа як соціальний інститут, змінюються учні. Вимоги до вчителів також постійно змінюються, зараз вони значно зросли. Вчителі в суспільстві є однією з основних рушійних сил змін і еволюції. Вчитель повинен одночасно формувати знання й вміння та готувати громадянина майбутнього.
Педагогічна робота – це робота, в якій потрібна ретельна підготовка й постійне удосконалення
протягом всієї професійної діяльності. Необхідно постійно підкріплювати теорію практикою, а досвід –
базовими знаннями. Крім того, вчитель повинен постійно аналізувати свою діяльність, вносити в неї
відповідні корективи.
Вчитель повинен мати можливість розвиватися, пристосовуватися до умов роботи, які постійно змінюються, залишаючись разом тим джерелом цінностей нашого суспільства і людства в цілому. Освіта є пріоритетною цінністю суспільства (особлива роль освіти в інформаційному суспільстві: зростання інформаційних потоків, постійне оновлення знань, необхідність неперервної освіти протягом всього життя людини і т.д.). Розкрити й сформувати в учнів основні цінності суспільства й універсальні цінності людства – одне з основних завдань учителя в сучасному світі. Очевидно, що для виконання цього завдання недостатньо тільки того, щоб цими знаннями і світорозумінням володів учитель. Сама школа повинна стати тим середовищем, де ці цінності застосовувалися б на практиці.
формуючи майбутнього громадянина інформаційного суспільства (суспільства знань),майбутній вчитель повинен вміти:
– формувати в учнів основні ціннісні орієнтації в інформаційному суспільстві. Серед найважливіших цінностей і смислів інформаційного суспільства дослідники відмічають такі: розуміння людини як відповідально-діяльнісної особистості, яка в гармонії з природою і цивілізацією пізнає і перетворює навколишній світ й прагне набути нового досвіду; цінність освіти, об’єктивного наукового знання, широти і глибини знань, інформаційно-комунікаційних
компетентностей, вміння здійснювати інформаційну діяльність; сприйняття природи як «поля об’єктів», що є матеріалом і ресурсами перетворювальної діяльності людини тільки на основі її цілісної гуманітарної експертизи; цінність інновацій і прогресу; пріоритетність вільної самореалізації, творчості особистості, її прагнення до автономності, але й збереження тяжіння до спільності, спільного вироблення рішень з учасниками інформаційної взаємодії;
– формувати в учнів світогляд, етичні позиції при здійсненні діяльності в інформаційному
суспільстві;
– розвивати ініціативу і самостійність учнів, виховувати їх бути відповідальними за власну освіту;
– формувати в учнів мотивацію до навчання, саморозвитку;
– навчити учнів вчитися;
– формувати в учнів інформаційні потреби;
– розвивати в учнів інтерес до способів набуття нових знань та вмінь;
– допомогти учням знаходити відповіді на запитання, що в них виникають, самостійно здобувати
знання;
– навчити учнів використовувати інформаційні освітні ресурси (зокрема, розподілені інформаційні
ресурси в локальних і глобальних мережах) і здійснювати інформаційну взаємодію між
учасниками навчально-виховного процесу.
Важливою тенденцією розвитку освіти в інформаційному суспільстві є її діяльнісна направленість, яка передбачає підвищення продуктивності освіти; можливість створення власних справжніх затребуваних навчальних проектів і продуктів на основі інформаційних та комунікаційних технологій,які стають реально діючими основними інструментами подальшої практичної професійної діяльності людини; моделювання різних діяльнісних процесів; перетворення відомого лозунга «Школа – це ідготовка до життя» в лозунг «Школа – це саме життя» на основі доступу до різноманітних знань,поглядів, співробітництва не тільки з учителем та іншими учнями, але й з вченими, фахівцями в різних галузях знань; підсилення затребуваності до інтегративної діяльності людини. Зараз потрібний такий вчитель, який постійно підвищуватиме свої професійні якості, може застосовувати передові педагогічні
та інформаційно-комунікаційні технології, успішно здійснювати діяльність при розв’язуванні як загальнокультурних, так й освітніх задач, направлених на навчання, розвиток й виховання активних членів суспільства знань. Тому підготовка майбутніх вчителів в галузі застосування інформаційних комунікаційних технологій повинна бути направлена не тільки і не стільки на те, щоб підготувати компетентного користувача ІКТ, а головним чином, на вивчення питань, які стосуються застосування цих технологій в педагогічній науці й практиці. Тут головне завдання – навчити вчителів розуміти, як 3
конкретні технології інтегруються в існуючу систему освіти і як їхнє застосування може покращити освітній процес.
Отже, в нових умовах вимоги до вчителя постійно розширюються. Сучасний вчитель повинен:
– вміти розробляти свою власну методику;
– вміти реалізовувати дослідницький підхід у навчанні;
– формувати в учнів критичне ставлення до готових рішень;
– вміти навчити учнів раціонально вибирати індивідуальний освітній маршрут і способи його проходження;
– володіти методикою проектної діяльності;
– проводити педагогічні дослідження;
– бути готовим і відкритим до інновацій, вміти педагогічно доцільно застосовувати інноваційні педагогічні технології;
– вміти використовувати інформаційні освітні ресурси (зокрема, розподілені інформаційні ресурси в локальних і глобальних мережах), створювати нові методичні розробки та здійснювати інформаційну взаємодію між учасниками навчально-виховного процесу;
– вміти застосовувати інформаційні та комунікаційні технології в педагогічній науці і практиці (вчитель математики, зокрема, повинен вміти застосовувати навчальні середовища для навчання математики та комп’ютерні математичні системи навчального та професійного призначення для
генерування нових ідей, виявлення закономірностей, інформаційного (зокрема, математичного) моделювання, виконання обчислювальних експериментів);
– постійно підвищувати свою професійну компетентність;
– вміти працювати в колективі (володіти інтелектуальними, етичними, емоційними якостями, необхідними для колективної роботи);
– аналізувати проблеми інформаційної екології особистості, які пов’язані зі зростанням інструментальних можливостей людини в інформаційному суспільстві (негативний вплив комп’ютерних та інформаційних технологій на психофізичне здоров’я людини: комп’ютерна ігрова залежність, різного роду Інтернет-залежності, комп’ютерна злочинність, девіантна поведінка при роботі в мережі, віртуалізація міжособистісного спілкування, управління масовою
свідомістю, проблеми інформаційної безпеки особистості і ін.).--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 19:31, 30 листопада 2015 (EET)

Менеджмент інновацій Бузовська О.І.

2015-12-01T19:53:10Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

'''''Шановна пані Оксана''!'''
Пропоную Вам перейти на мою сторінку обговорення та познайомитись з теоретичним матеріалом з теми "УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ". Маю надію, що пропрацювавши матеріал, Ви зможе дати відповідь на запитання:

1. Як Ви вважаєте, чи є досконалою нормативно - правова база з інноваційної освітянської діяльності в Україні? На що треба звернути увагу державі для якісного забезпечення інноваційного розвитку навчального закладу?

2. Яким чином реалізуються у Вашому закладі управління інноваційними процесами? Наведіть приклади.
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:38, 8 червня 2015 (EEST)

1.Об'єктивне прискорення науково-технічного і соціального прогресу, кризові економічні, екологічні, демографічні, політичні та інші явища, що виникли у сучасному світі, неминуче позначаються на системі освіти, загострюють протиріччя і труднощі формування молодого покоління. Традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують. Через невідповідність темпів і характеру соціальних та педагогічних процесів виникають кризові явища в педагогіці.
Найважливіші з них виявляються у нездатності освітньо-виховних закладів, по-перше, впливати на дитину для формування цілісної, а не "часткової" особистості, по-друге, у невмінні враховувати індивідуальні, вікові та соціо-біопсихологічні особливості вихованця, неповторність особистості кожного. Тому у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти, її вплив на особистісній розвиток дитини, значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.
Те що стосується нормативно правової бази, то з упевненістю скажу, що вона достатня для нормативної підтримки інноваційної діяльності.

2.Інноваційна діяльність у нашому навчально-виховному комплексі можна поділити на навчальні та виховні.
До навчальних відноситься: інтегроване навчання, робота в програмах «Курс: Школа», проектні технології, програма розвитку дітей 5-ти річного віку.
До виховних інновацій: національне виховання, громадянське виховання, виховання духовно- ціннісних орієнтирів.
На рівні вчителя впровадження інноваційних технологій у процесі роботи сприяє підвищенню професійної підготовки та науково- методичної компетентності вчителів, класних керівників щодо здійснення процесу соціальної адаптації учнівської молоді.
На рівні закладу впровадження педагогічних інновацій сприяє розвитку системи продуктивного навчання, підвищенню якості освітніх послуг, співтворчості учителів, учнів та їх батьків.
На рівні учнів впровадження інновацій підвищує освіченість, сприяє їх творчій активності, здійсненню процесу соціальної адаптації, розвитку відповідальності за власне життя, життя оточуючих.
На рівні батьків впровадження інновацій сприяє їх залученню до співпраці зі школою.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:53, 1 грудня 2015 (EET)

Вітаю! Продовжуємо працювати далі. Я маю надію, що Ви познайомившись з текстом лекції, повернулись на свою сторінку обговорення та дали відповіді на питання. Дякую за Вашу роботу. Наступна тема, яку ми з Вами розглянемо, стосується загальних засад педагогічної інноватики.

1. Чим інноваційна технологія відрізняється від нововведень?
2. Чи можна вважати інновацією будь - яке нововведення в освіті?
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:38, 15 червня 2015 (EEST)

1 Інновація це комплексний процес, який передбачає створення, розроблення, доведення до комерційного використання і поширення нового технічного або якогось іншого рішення, що задовольняє певну потребу.Нововведення це кінцевий результат інноваційної діяльності, в процесі якої купуються і використовуються новації.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 17:32, 12 вересня 2015 (EEST)

Шановні колеги!

Від щирого серця прийміть вітання з початком нового навчального року. Хай він принесе Вам тільки приємні події, радості й задоволення від результатів Вашої нелегкої праці. успіхів та наснаги в усіх Ваших починаннях.

Назважаючи на свято, ми сьогодні продовжуємо працювати. Я маю надію, що Ви налаштовані на навчання. Сьогодні ми працюємо дві пари. Прошу Вас перейти на мою сторінку обговорення та після ознайомлення з теоретичним матеріалом з теми: «Сучасні інноваційні технології навчання, виховання, управління у навчальному закладі» дайте відповіді на питання:

1.Визначте форми запровадження педагогічних технологій у навчально - виховний процес.

2. Чи можна вважати педагогічну майстерність - інноваційною технологією? Свою думку обгрунтуйте.

Дякую за Вашу роботу. Бажаю успіхів. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:58, 2 вервесня 2015 (EEST)

1.Освітня технологія. Вона відображає загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору. Призначення освітніх технологій полягає у розв'язанні стратегічних для системи освіти завдань: прогнозування розвитку освіти, проектування і планування цілей, результатів, основних етапів, способів, організаційних форм освітньо-виховного процесу. Такими освітніми технологіями є концепції освіти, освітні закони, освітні системи. У сучасній Україні такими освітніми технологіями є гуманістична концепція освіти, Закон України «Про освіту», система безперервної освіти (дошкільний, шкільний, вузівський, поствузівський рівні) та ін.
Педагогічна технологія. Відображає тактику реалізації освітніх технологій у навчально-виховному процесі за наявності певних умов. Педагогічні технології акумулюють і виражають загальні ознаки та закономірності навчально-виховного процесу незалежно від конкретного навчального предмета. Кожна конкретна педагогічна технологія відображає модель навчально-виховного та управлінського процесів у навчальному закладі, об'єднує в собі їх зміст, форми і засоби. Вона може охоплювати й спеціалізовані технології, що застосовуються в інших галузях науки і практики — електронні, нові інформаційні технології, промислові, поліграфічні, валеологічні (які зберігають здоров'я) тощо.
Технологія навчання (виховання, управління). Цей тип технології моделює шлях освоєння конкретного навчального матеріалу (поняття) в межах відповідного навчального предмета, теми, питання. За багатьма параметрами вона є наближеною до окремої методики. Дидактична технологія охоплює зміст, форми, методи навчання. Специфічні зміст, форми і методи властиві й технології виховання або управління. У структурі технології навчання (виховання, управління) виокремлюють підрівні:
— кількість технологічних етапів;
— ступінь технологічності;
— складність технологічності;
— гнучкість і мобільність технології

2. Я вважаю, що педагогічну майстерність можна вважати інноваційною технологіє, адже розвиток системи освіти вимагає від педагогічної науки й практики вивчення і впровадження нових методів навчання і виховання дітей. Відбором, теоретичним осмисленням, класифікацією педагогічних інновацій займається нова галузь педагогічного знання — педагогічна інноватика . Її прогностичні розвитки, аналіз, оцінки конкретних реалій мають непересічну цінність і для педагогічної практики, особливо для налаштованих на творчість педагогів.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:36, 1 грудня 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
'''''Шановна пані Оксана''!'''

На індивідуальних заняттях ми будемо вести мову безпосередньо про застосування інновацій у Вашому закладі. В чому Ви вбачаєте труднощі запровадження інноваційних змін у січасній школі. Запропонуйте, будь ласка, Ваші шляхи вирішення цієї проблеми. Дякую. Бажаю наснаги. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:38, 8 вересня 2015 (EEST)

Ефективність реалізації нововведень на рівні загальноосвітнього навчального закладу значною мірою залежить від багатьох чинників, і, насамперед, від інноваційного потенціалу школи. Перш за все повинен бути інноваційний потенціал школи, а це здатність створювати, спириймати та реалізувати нововведення. Потім матеріально-фінансовий потенціал а це наявність у навчальному закладі приміщень для проведення колективних заходів; зручний режим експлуатації цих приміщень; наявність копіювальної техніки тощо, фінансових можливостей забезпечувати нововведення (оплата додаткової праці педагогів, гнучкість щодо використання коштів). Особистісний потенціал школи, на мою думку залежить від професійних можливостей педагогічних працівників, керівників для здійснення інноваційної педагогічної діяльності та можливості учнівського контингенту. Інноваційний потенціал школярів передбачає наявність досвіду творчих справ, колективної діяльності, здатності до самостійної навчальної діяльності та саморозвитку, достатній загальнокультурний рівень, різноманітні інтереси. розвитку, достатній загальнокультурний рівень, різноманітні інтереси.
Важливою складовою інноваційного потенціалу є здатність навчального закладу до створення інноваційного середовища: наявність високого освітньо-
культурного рівня батьків школярів, можливостей залучення науковців-консультантів з інноваційної роботи та співпраці з ВНЗ, позашкільних закладів
та установ. Особливе значення мають також особливості самої школи як організації. Це стосується насамперед мети, структури, рівня комунікації. Оскільки
загальна мета виявляє основний напрям розвитку школи, то інноваційна мета вказує на засоби розвитку шкільної системи, її окремої структури.
У нашому навчальному закладі не великий колектив і більшість молоді педагоги. Робота над нововведеннями складна і клопітка. На початку кожного навчального року я проводжу анкетування серед педагогів за допомогою якого я з'ясовую яке їх ставлення до нововведень та чи готові вони працювати. Все, що вище сказане є невід'ємною частиною у цій роботі і ми педагоги робимо все можливе, аби йти в ногу з часом, досягати мети і творчо розвиватися. --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 19:52, 1 грудня 2015 (EET)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)====
''Шановні колеги, вітаю!''
Тема нашої дискусії досить цікава та актуальна: [[Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти]].
Висловіть , будь ласка, Ваші думки щодо запропонованої тематики. Дякую. Бажаю успіху.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:38, 8 вересня 2015 (EEST)

Тема дискусії "Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти" досить цікава і в той же час складна. Реформування системи освіти завжди починається з певних змін в управлінні освітою та управлінні навчальними закладами. Тому ефективність освітніх процесів значною мірою залежить від ефективності управлінської діяльності. Загальна середня освіта має забезпечувати продовження всебічного розвитку дитини як цілісної особистості, її здібностей 1 обдаровань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності і культури, формування громадянина України, здатного до свідомого суспільного вибору. Управління навчальним закладом справа досить не проста, адже перед керівником постає досить багато проблем в умовах реформування освіти. Особисто я замислююсь над тим, чи можливо взагалі існувати школам в сільській місцевості та навіть школам з маленькою кількістю дітей в місті. Складним залишається фінансування навчальних закладів, більшість педагогів занепокоєні станом здоров'я учнів. Нам мою думку, в ситуації яка склалася в наш час, до реформування освіти потрібно підходити виважено, оскільки більшість проблем лягає на плечі саме керівнику навчального закладу.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:06, 3 жовтня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Менеджмент інновацій Бузовська О.І.

2015-12-01T18:36:06Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

'''''Шановна пані Оксана''!'''
Пропоную Вам перейти на мою сторінку обговорення та познайомитись з теоретичним матеріалом з теми "УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ". Маю надію, що пропрацювавши матеріал, Ви зможе дати відповідь на запитання:

1. Як Ви вважаєте, чи є досконалою нормативно - правова база з інноваційної освітянської діяльності в Україні? На що треба звернути увагу державі для якісного забезпечення інноваційного розвитку навчального закладу?

2. Яким чином реалізуються у Вашому закладі управління інноваційними процесами? Наведіть приклади.
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:38, 8 червня 2015 (EEST)

Вітаю! Продовжуємо працювати далі. Я маю надію, що Ви познайомившись з текстом лекції, повернулись на свою сторінку обговорення та дали відповіді на питання. Дякую за Вашу роботу. Наступна тема, яку ми з Вами розглянемо, стосується загальних засад педагогічної інноватики.

1. Чим інноваційна технологія відрізняється від нововведень?
2. Чи можна вважати інновацією будь - яке нововведення в освіті?
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:38, 15 червня 2015 (EEST)

1 Інновація це комплексний процес, який передбачає створення, розроблення, доведення до комерційного використання і поширення нового технічного або якогось іншого рішення, що задовольняє певну потребу.Нововведення це кінцевий результат інноваційної діяльності, в процесі якої купуються і використовуються новації.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 17:32, 12 вересня 2015 (EEST)

Шановні колеги!

Від щирого серця прийміть вітання з початком нового навчального року. Хай він принесе Вам тільки приємні події, радості й задоволення від результатів Вашої нелегкої праці. успіхів та наснаги в усіх Ваших починаннях.

Назважаючи на свято, ми сьогодні продовжуємо працювати. Я маю надію, що Ви налаштовані на навчання. Сьогодні ми працюємо дві пари. Прошу Вас перейти на мою сторінку обговорення та після ознайомлення з теоретичним матеріалом з теми: «Сучасні інноваційні технології навчання, виховання, управління у навчальному закладі» дайте відповіді на питання:

1.Визначте форми запровадження педагогічних технологій у навчально - виховний процес.

2. Чи можна вважати педагогічну майстерність - інноваційною технологією? Свою думку обгрунтуйте.

Дякую за Вашу роботу. Бажаю успіхів. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:58, 2 вервесня 2015 (EEST)

1.Освітня технологія. Вона відображає загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору. Призначення освітніх технологій полягає у розв'язанні стратегічних для системи освіти завдань: прогнозування розвитку освіти, проектування і планування цілей, результатів, основних етапів, способів, організаційних форм освітньо-виховного процесу. Такими освітніми технологіями є концепції освіти, освітні закони, освітні системи. У сучасній Україні такими освітніми технологіями є гуманістична концепція освіти, Закон України «Про освіту», система безперервної освіти (дошкільний, шкільний, вузівський, поствузівський рівні) та ін.
Педагогічна технологія. Відображає тактику реалізації освітніх технологій у навчально-виховному процесі за наявності певних умов. Педагогічні технології акумулюють і виражають загальні ознаки та закономірності навчально-виховного процесу незалежно від конкретного навчального предмета. Кожна конкретна педагогічна технологія відображає модель навчально-виховного та управлінського процесів у навчальному закладі, об'єднує в собі їх зміст, форми і засоби. Вона може охоплювати й спеціалізовані технології, що застосовуються в інших галузях науки і практики — електронні, нові інформаційні технології, промислові, поліграфічні, валеологічні (які зберігають здоров'я) тощо.
Технологія навчання (виховання, управління). Цей тип технології моделює шлях освоєння конкретного навчального матеріалу (поняття) в межах відповідного навчального предмета, теми, питання. За багатьма параметрами вона є наближеною до окремої методики. Дидактична технологія охоплює зміст, форми, методи навчання. Специфічні зміст, форми і методи властиві й технології виховання або управління. У структурі технології навчання (виховання, управління) виокремлюють підрівні:
— кількість технологічних етапів;
— ступінь технологічності;
— складність технологічності;
— гнучкість і мобільність технології

2. Я вважаю, що педагогічну майстерність можна вважати інноваційною технологіє, адже розвиток системи освіти вимагає від педагогічної науки й практики вивчення і впровадження нових методів навчання і виховання дітей. Відбором, теоретичним осмисленням, класифікацією педагогічних інновацій займається нова галузь педагогічного знання — педагогічна інноватика . Її прогностичні розвитки, аналіз, оцінки конкретних реалій мають непересічну цінність і для педагогічної практики, особливо для налаштованих на творчість педагогів.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:36, 1 грудня 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
'''''Шановна пані Оксана''!'''

На індивідуальних заняттях ми будемо вести мову безпосередньо про застосування інновацій у Вашому закладі. В чому Ви вбачаєте труднощі запровадження інноваційних змін у січасній школі. Запропонуйте, будь ласка, Ваші шляхи вирішення цієї проблеми. Дякую. Бажаю наснаги. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:38, 8 вересня 2015 (EEST)

Ефективність реалізації нововведень на рівні загальноосвітнього навчального закладу значною мірою залежить від багатьох чинників, і, насамперед, від інноваційного потенціалу школи. Перш за все повинен бути інноваційний потенціал школи, а це здатність створювати, спириймати та реалізувати нововведення. Потім матеріально-фінансовий потенціал а це наявність у навчальному закладі приміщень для проведення колективних заходів; зручний режим експлуатації цих приміщень; наявність копіювальної техніки тощо, фінансових можливостей забезпечувати нововведення (оплата додаткової праці педагогів, гнучкість щодо використання коштів). Особистісний потенціал школи, на мою думку залежить від професійних можливостей педагогічних працівників, керівників для здійснення інноваційної педагогічної діяльності та можливості учнівського контингенту. Інноваційний потенціал школярів передбачає наявність досвіду творчих справ, колективної діяльності, здатності до самостійної навчальної діяльності та саморозвитку, достатній загальнокультурний рівень, різноманітні інтереси. розвитку, достатній загальнокультурний рівень, різноманітні інтереси.
Важливою складовою інноваційного потенціалу є здатність навчального закладу до створення інноваційного середовища: наявність високого освітньо-
культурного рівня батьків школярів, можливостей залучення науковців-консультантів з інноваційної роботи та співпраці з ВНЗ, позашкільних закладів
та установ. Особливе значення мають також особливості самої школи як організації. Це стосується насамперед мети, структури, рівня комунікації. Оскільки
загальна мета виявляє основний напрям розвитку школи, то інноваційна мета вказує на засоби розвитку шкільної системи, її окремої структури.
У нашому навчальному закладі не великий колектив і більшість молоді педагоги. Робота над нововведеннями складна і клопітка. На початку кожного навчального року я проводжу анкетування серед педагогів за допомогою якого я з'ясовую яке їх ставлення до нововведень та чи готові вони працювати. Все, що вище сказане є невід'ємною частиною у цій роботі і ми педагоги робимо все можливе, аби йти в ногу з часом, досягати мети і творчо розвиватися. --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 19:52, 1 грудня 2015 (EET)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)====
''Шановні колеги, вітаю!''
Тема нашої дискусії досить цікава та актуальна: [[Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти]].
Висловіть , будь ласка, Ваші думки щодо запропонованої тематики. Дякую. Бажаю успіху.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:38, 8 вересня 2015 (EEST)

Тема дискусії "Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти" досить цікава і в той же час складна. Реформування системи освіти завжди починається з певних змін в управлінні освітою та управлінні навчальними закладами. Тому ефективність освітніх процесів значною мірою залежить від ефективності управлінської діяльності. Загальна середня освіта має забезпечувати продовження всебічного розвитку дитини як цілісної особистості, її здібностей 1 обдаровань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності і культури, формування громадянина України, здатного до свідомого суспільного вибору. Управління навчальним закладом справа досить не проста, адже перед керівником постає досить багато проблем в умовах реформування освіти. Особисто я замислююсь над тим, чи можливо взагалі існувати школам в сільській місцевості та навіть школам з маленькою кількістю дітей в місті. Складним залишається фінансування навчальних закладів, більшість педагогів занепокоєні станом здоров'я учнів. Нам мою думку, в ситуації яка склалася в наш час, до реформування освіти потрібно підходити виважено, оскільки більшість проблем лягає на плечі саме керівнику навчального закладу.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:06, 3 жовтня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Менеджмент інновацій Бузовська О.І.

2015-12-01T17:52:08Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Індивідуальні заняття */

Психологія управління Бузовська О.І

2015-11-30T19:26:11Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня. Прошу опрацювати тему 1 [https://drive.google.com/file/d/0B6NM_YV1ly5caFVSbjBFZ0tacjg/view?usp=sharing "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій."] та дати відповіді на наступні питання:
# Дайте визначення поняття '''"управлінська діяльність керівників освітніх організацій"'''
# Визначте основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 13:15, 9 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Управлінська діяльність керівників освітніх організацій це різновид професійної діяльності, яка здатна поєднувати різні стилі управління залежно від ситуації; організовувати спільну діяльність керівника та працівників на засадах партнерства; врахувати мотиви професійної діяльності працівників і створювати умови для їх особистісного та професійного самовдосконалення.
#Існує два напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій: 1. власне управління, яке складається з двох компонентів: організаційно-управлінського та соціально-психологічного. 2. управління педагогічними працівниками, який включає підбір та відбір педагогічних працівників, професійне навчання педагогічних працівників, оцінку педагогічних працівників, професійне навчання педагогічних працівників, особистісно-професійне зростання педагогічних працівників.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:45, 20 червня 2015 (EEST)

Доброго дня. Продовжуємо опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Вчені, якого підходу вважають, що для ефективного здійснення управлінської діяльності керівник освітньої організації повинен володіти не тільки професіоналізмом діяльності, а й професіоналізмом особистості. Розкрийте сутність даного підходу.
2. Які основні завдання передбачає вирішення організаційно-управлінський компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
3. Визначте та розкрийте зміст основних складових організаційно-управлінського компоненту власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 14:46, 18 червня 2015 (EEST)

Доброго дня! 1. Вчені вважають, що це є акмеологічний підхід. Адже особистісний розвиток керівника освітньої організації у професійній діяльності грунтується на прагненні до професійного вдосконалення особистісного і духовного зростання, готовності до само змін і самоствердження у професійній сфері.

2. Основні завдання організаційно-управлінського компоненту :
- визначення стратегій освітньої організації
- складання плану роботи
- узгодження взаємодії між усіма суб'єктами навчально-виховного процесу через чіткий розподіл повноважень та встановлений термін виконання
- створення умов для делегування повноважень, координації, керування змінними, гнучкості контроль.

3.Основні складові:
-визначення мети- полягає у встановленні узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат.
-планування - визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети.
- організація - визначає місце і роль кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети.
- реалізація - передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур
- контроль - перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 13:07, 12 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня. Продовжуємо опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Який компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій полягає у створенні сприятливих умов для обміну інформацією, конструктивної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу, вибору альтернативних рішень для вирішення завдань освітньої організації. Розкрийте сутність даного компоненту.
2. Визначте та охарактеризуйте основні етапи прийняття управлінських рішень управління.
3. Дайте визначення та розкрийте зміст основних складових комунікації.
4. Розкрийте зміст основних структурних елементів стилю керівництва.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:48, 2 вересня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:
1.Соціально-психологічний компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій полягає у створенні сприятливих умов для обміну інформацією, конструктивної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу, вибору альтернативних рішень для вирішення завдань освітньої організації.
2. До основних етапів належать:

- з'ясування, усвідомлення та формулювання проблеми - передбачає зібрання, аналіз і систематизацію відповідної інформації з даної проблеми.

- всебічний розгляд альтернативних рішень, враховуються такі психологічні вимоги: урахування різних інтересів, створення системи стимулів, ступінь довіри, прийняття компромісного рішення, своєчасність і реальність виконання.

- вибір найбільш вдалих розв'язання проблем - впливають такі чинники: творчі здібності та рівень компетентності, схильність до ризику, демократичний стиль керівництва.

3. Комунікація- це складова психологічного компоненту управління, що охоплює обмін інформацією, взаємосприйняття та взаємодію між працівниками.
Основні складові комунікації це:
- Обмін інформацією.Сюди входять певні психологічні вимоги: вибір каналу комунікацій, застосування раціональних та емоційних звернень, дотримання зворотнього зв'язку, врахування порядку подання матеріалу, використання ефекту новизни.

- Взаємодія. Взаємодія працівників передбачає врахування певних психологічних вимог: повноцінність та рівноправність учасників взаємодії, створення команди однодумців, регулювання процесу прийняття управлінських рішень.

- Взаєморозуміння між працівниками. Міжособистісне сприйняття та розуміння, встановлення психологічного контакту та втілення психологічної рівноправності, пошук єдності співрозмовників.

4. Структурні елементи стилю керівництва об'єднуються в три групи: 1. психолого-управлінський компонент який полягає у тому, що стиль керівництва відзеркалює особливості власне-управлінських функцій управління. 2. Соціально-психологічний компонент - відображає міжособистісну взаємодію працівників. 3. Індивідуально-психологічний - є проявом індивідуально особистісних характеристик керівника організації.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:07, 12 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня. Прошу опрацювати тему 2 «Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника" та дати відповіді на питання: 1. Що таке психологічна готовність 2. Назвіть основні компоненти психологічної готовності 3. Які чинники впливають на психологічну готовність.
Ваші відповіді:
1.
2.
3.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 08:37, 7 вересня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:

1.Психологічна готовність це комплекс взаємозв'язаних та взаємозумовлених психологічних якостей, які забезпечують успішність управління, можливість прийняття керівником нестандартних, оригінальних управлінських рішень.

2. Мотиваційний, когнітивний, операційний та особистісний --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:12, 12 вересня 2015 (EEST)

3. На психологічну готовність впливають об'єктивні і суб'єктивні чинники. До суб'єктивних чинників належить компетентність керівника, його організаторські здібності, творчий потенціал, брати на себе всю відповідальність організаторськіх рішень. До об'єктивних належить особливості розвитку суспільства в певний період, характер управлінської ситуації, соціально-психологічний клімат у колективі.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 16:07, 12 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Продовжуємо опрацювати тему 2 "Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника". Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання: 1. Який компонент відображає сукупність умінь та управлінського досвіду керівників освітніх організацій, що забезпечує успішну роботу з педагогічними працівниками. Розкрийте сутність даного компоненту. 2. Виокреміть основні особистісні характеристики, які пов’язані зі ставленням керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками в цілому. 3. Дайте визначення та розкрийте зміст основних складових мотиваційного компоненту психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками.

Ваші відповіді:
1. Це операційний компонент. Операційний компонент психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління — це комплекс умінь та навичок, які забезпечують успішність здійснення управління. Дані уміння та навички, як і раніше розглянуті елементи психологічної готовності, можна систематизувати згідно з двома рівнями аналізу управлінського процесу — управлінським та психологічним.
Відповідно до основних елементів управління, виділених на основі першого рівня аналізу (планування, організація та контроль), можна виділити такі управлінські уміння та навички:
• діагностико-прогностичні (проективні);
• організаційно-регулятивні;
• контрольно-коригуючі.
Група діагностично-прогностичних умінь та навичок (проективних) включає такі уміння та навички:
■ визначати цілі своєї діяльності (стратегічні й тактичні), прогнозувати діяльність;
■ визначати специфіку та основні завдання закладу, яким здійснюєтьсякерівництво;
■ висувати нові ідеї та впроваджувати їх у життя (розробляти нові Власне управлінські уміння та навички
Група контрольно-коригуючих умінь та навичок включає такі уміння та
навички:
• здійснювати контроль за навчально-виховним процесом;
• надавати відповідну допомогу педагогічним працівникам;
• здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю
Окрім названих груп умінь та навичок, керівник повинен володіти ще і психолого-управлінськими уміннями та навичками, які пов'язані з психологічним забезпеченням управлінського процесу (другий рівень аналізу процесу управління). Ця група включає такі уміння та навички:
- самостійно приймати доцільні управлінські рішення з урахуванням
психологічних особливостей управлінської ситуації;
- розуміти учнів, батьків, уміти спілкуватися з ними;
- уміти ефективно спілкуватися з працівниками, вибираючи, залежно від ситуації, необхідний стиль спілкування;
- забезпечувати співробітництво між адміністрацією та працівниками, між вчителями та учнями;
- попереджувати та розв'язувати конфлікти у колективі;
- створювати сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі;
- орієнтувати навчально-виховний процес на забезпечення поваги до
кожного учня, врахування його індивідуально-психологічних особливостей (інтересів, нахилів тощо);
- орієнтувати навчально-виховний процес на формування творчих здібностей учнів, всебічний розвиток їх особистості;
- вести індивідуальну роботу з працівниками з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей, творчих потенцій та ін.
Поряд із уміннями та навичками, які забезпечують ефективну взаємодію керівника з учасниками управлінського та навчально-виховного процесу, група психолого-управлінських умінь включає ще уміння та навички, які «спрямовані» на самого керівника. Це і такі уміння та навички:
■ критично аналізувати свою діяльність;
■ володіти собою в будь-якій ситуації;
■ забезпечувати розвиток власної особистості, створювати умови для постійного професійного вдосконалення та ін.

2. Особистісний компонент психологічної готовності керівників — це система особистісних характеристик керівників середньої освіти, які впливають на результативність їх управлінської діяльності. Якщо перші три компоненти психологічної готовності (мотиваційний, когнітивний та операційний) мають функціональний характер, то четвертий компонент готовності — це стійкі особистісні характеристики, які формуються в процесі діяльності та спілкування між людьми, розвитку особистості.
Всі характеристики, які входять до особистісного компоненту, можна, на наш погляд, об'єднати в п'ять основних груп, які пов'язані зі ставленням керівників освітніх організацій до:
■ предмету управлінської діяльності;
■ виконання управлінської діяльності;
■ інших учасників управлінського діяльності;
■ керівника до самого себе;
■ держави, в якій здійснюється функціонування освітнього закладу і самого керівника
До характеристик, які пов'язані із ставленням до предмету управлінської діяльності, належать:
■ компетентність;
■ високий інтелектуальний рівень;
■ творчий потенціал;
■ організаторські здібності.
Група характеристик, які відображають ставлення до виконання управлінської діяльності, включає:
■ відповідальність;
■ відданість роботі;
■ єдність слова та діла;
■ вимогливість (до інших).
Ставлення до учасників управлінської діяльності представлено такими характеристиками:
■ любов до дітей;
■ порядність;
■ справедливість;
■ демократизм;
■ гуманність. До характеристик, які відображають ставлення керівника до самого себе, належать такі:
■ самокритичність;
■ вимогливість (до себе);
■ здатність володіти собою в будь-якій ситуації (самовладання);
■ орієнтація на особистісний розвиток, професійне вдосконалення.

3. Мотиваційний компонент психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління — це сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням управління. Як показало дослідження, ці мотиви за своїм змістом можуть бути пов'язані з діяльністю:
■ суспільства в цілому;
■ освітніх організацій;
■ безпосередньо самого керівника.
Відповідно можна виділити три основні групи управлінських мотивів, які входять до структури мотиваційного компоненту психологічної готовності до управління: соціальні, управлінські та особистісного розвитку.
соціальні мотиви — мотиви, які стосуються суспільства в цілому. До неї входять такі мотиви: - причетність до однієї із найвідповідальніших і престижних видів діяльності в суспільстві (навчання і виховання підростаючих поколінь); - реальний вклад у підвищення якості вітчизняної освіти, впровадження нових типів навчальних закладів; - можливість впливати на формування свідомості учнів, учителів, батьків як громадян незалежної України, сприяти становленню їх національної свідомості та інші.
управлінські мотиви — мотиви, які стосуються безпосередньо управління освітніми організаціями. Враховуючи «здвоєний» предмет управлінської діяльності (організаційно-управлінський та педагогічний), ці мотиви можна розподілити на дві підгрупи: власне управлінські та педагогічні. Але як і серед власне управлінських, так і серед педагогічних є мотиви, які пов’язані з плануванням.
мотиви особистісного розвитку- вони стосуються особистості та діяльності самого керівника і пов'язані з його самопізнанням та самоаналізом, саморегуляцією та саморозвитком. Ця група включає такі види мотивів:
■ необхідність постійного самопізнання та самоаналізу своєї діяльності;
■ необхідність володіти собою в будь-якій ситуації;
■ необхідність переборювання труднощів, пов'язаних із роботою, та вдосконалення себе;
■ можливість реалізувати свій творчий потенціал (впроваджувати нові підходи в управлінні, нові методи та форми навчання, приймати оригінальні, нестандартні управлінські рішення) та ін. --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 22:03, 30 вересня 2015 (EEST)

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:50, 7 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо опрацювати тему 2 "Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника". Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Дайте визначення та охарактеризуйте специфічні ознаки позитивної організаційної культури освітньої організації.
2. Визначте основні показники позитивного соціально-психологічного клімату в колективі.
3. Виокреміть психологічні вимоги, що впливають на ефективність управлінського спілкування в процесі управління педагогічними працівниками. Ваші відповіді: 1. 2. 3.

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:42, 26 жовтня 2015 (EEST)

1. Під організаційною культурою розуміється система колективно поділюваних цінностей, символів, переконань, зразків поведінки членів організації, витримали випробування часом. Культура надає однаковість спільним діям людей, формує загальну для всіх психологію. Культура організації містить як суб'єктивні, так і об'єктивні елементи. До перших відносяться вірування, цінності, ритуали, табу, образи і міфи, пов'язані з історією організації і життям її засновників, прийняті норми спілкування. Об'єктивні елементи відображають матеріальну сторону життя організації.
Показники соціально-психологічного клімату в колективі: - як члени колективу ставляться один до одного; - який моральний клімат в організації; - залежність якості виконання роботи персоналом і організації контролю за роботою з боку адміністрації; - як вирішуються стратегічні проблеми, приймаються стратегічні рішення; - етичні норми та цінності організації; - наявність традицій

2.Одним із показників успішної діяльності керівника організації є рівень сформованості соціально-психологічного клімату. Соціально-психологічний клімат будь-якої установи породжується міжособистісною взаємодією, яка опосередковує не тільки між-особистісні впливи, а й вплив навколишнього фізичного середовища: речей, предметів, явищ природи тощо. Настрій однієї людини впливає на настрій іншої, позначається на різноманітних актах поведінки, діяльності, життя людини.
Найважливіші ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату групи (колективу):
Суб'єктивні ознаки:

• довіра та взємовимогливість членів групи один до одного;

• доброзичливість і ділові претензії;

• вільне висловлювання думок щодо справ колективу чи поведінки окремих осіб;

• відсутність тиску з боку керівництва на підлеглих і визнання за ними права приймати рішення, значущі для справ колективу;

• достатня поінформованість членів колективу про завдання та стан справ у колективі;

• високий ступінь емоційного включення та взаємодопомоги у ситуаціях, якщо є у цьому потреба;

• усвідомлення і взяття відповідальності на себе за стан справ у групі кожним із її членів.

Об'єктивні ознаки:

• високі показники результатів діяльності;

• низька плинність кадрів;

• високий рівень трудової дисципліни;

• відсутність напруженості й конфліктності в колективі тощо.

І хоча кожен колектив має своє, неповторне обличчя, стиль, інтереси, згадані ознаки майже універсальні для будь-якого колективу.

3.Процес формування психологічної готовності керівників до ефективного управління педагогічними працівниками пов’язаний із специфікою ділового спілкування. Ефективність ділового спілкування в процесі управління педагогічними працівниками передбачає врахування певних психологічних вимог: застосування раціональних та емоційних звернень; розроблення шляхів обміну інформацією; дотримання діалогової та партнерської взаємодії; встановлення психологічного контакту та втілення психологічної рівноправності; виявлення емпатії (співпереживання) та симпатії; взаємне розуміння думок та ін. Врахування визначених психологічних чинників буде певним чином впливати на становлення психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:26, 30 листопада 2015 (EET)

==== Консультації ====
Доброго дня, шановні колеги! Сьогодні з 9.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:35, 21 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Шановні колеги, вітаю! Тема нашої дискусії є «Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти». Визначте, будь ласка, з якими психологічними проблемами Ви найбільше стикаєтесь під час здійснення управлінської діяльності навчальним закладом. Поділіться досвідом, щодо вирішення означених проблем. Дякую. Бажаю успіху.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 10:10, 14 вересня 2015 (EEST)

Доброго вечора Алло Вікторівно!
Ось два роки як я працюю заступником директора з навчально-виховної роботи. Дуже важко було робити перші кроки в такій діяльності. До кожного члена колективу треба вміти прислухатися,вирішити питання, надати допомогу. Психологічно для мене важко спілкуватися з колегами з якими були звичайні дружні відносини адже доводиться об'єктивно оцінювати ситуацію, ураховувати особистісні риси кожного працівника. У мене не великий стаж на даній посаді, можна сказати, що тільки початок тому для мене головне це моя самоосвіта та наполеглива праця.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:40, 30 листопада 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, шановні колеги! Модульний контроль з психології управління буде здійснюватися на основі вивчення лекційних занять про сутність і специфіку управлінської діяльності керівників освітніх організацій. Текст до лекційних занять та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді Ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).
Питання до модульного контролю:
1. Які є загальні та специфічні особливості управлінської діяльності керівників освітніх організацій порівняно з іншими видами діяльності?
2. Виберіть, за значущістю для Вас виокремлені складові управлінської діяльності та обгрунтуйте визначену позицію?
3. Які чинники, на Вашу думку, можуть впливати на психологічну готовність керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками?

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 08:20, 21 вересня 2015 (EEST)

1.Специфічні особливості управлінської праці
1) розумова праця працівників апарату управління складається з трьох видів діяльності:
організаційно-адміністративної і виховної (приймання і передавання інформації, доведення рішень до виконавців, контроль виконання);
аналітичної і конструктивної (сприйняття інформації й підготовка відповідних рішень);
інформаційно-технічної (документаційні, навчальні, обчислювальні й формально-логічні операції);

2) участь у створенні матеріальних благ не прямо, а опосередковано (посередньо через працю інших осіб);

3) предмет праці - інформація;

4) засоби праці - організаційна і обчислювальна техніка та інтелект людини;

5) результат праці - управлінські рішення.
2. Складові управлінської діяльності: мотивація, прийняття управлінського рішення, стиль спілкування.
Управлінське рішення - це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення. При прийнятті управлінського рішення керівник повинен враховувати не тільки економічну сторону діяльності, а сукупність соціальних, ідеологічних, моральних та інших відносин.

3. В наш не легкий час на психологічну готовність впливає безліч чинників та все ж хотілося б виділити політичні та економічні чинники.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:24, 30 листопада 2015 (EET)

Психологія управління Бузовська О.І

2015-11-30T18:40:24Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня. Прошу опрацювати тему 1 [https://drive.google.com/file/d/0B6NM_YV1ly5caFVSbjBFZ0tacjg/view?usp=sharing "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій."] та дати відповіді на наступні питання:
# Дайте визначення поняття '''"управлінська діяльність керівників освітніх організацій"'''
# Визначте основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 13:15, 9 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Управлінська діяльність керівників освітніх організацій це різновид професійної діяльності, яка здатна поєднувати різні стилі управління залежно від ситуації; організовувати спільну діяльність керівника та працівників на засадах партнерства; врахувати мотиви професійної діяльності працівників і створювати умови для їх особистісного та професійного самовдосконалення.
#Існує два напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій: 1. власне управління, яке складається з двох компонентів: організаційно-управлінського та соціально-психологічного. 2. управління педагогічними працівниками, який включає підбір та відбір педагогічних працівників, професійне навчання педагогічних працівників, оцінку педагогічних працівників, професійне навчання педагогічних працівників, особистісно-професійне зростання педагогічних працівників.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:45, 20 червня 2015 (EEST)

Доброго дня. Продовжуємо опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Вчені, якого підходу вважають, що для ефективного здійснення управлінської діяльності керівник освітньої організації повинен володіти не тільки професіоналізмом діяльності, а й професіоналізмом особистості. Розкрийте сутність даного підходу.
2. Які основні завдання передбачає вирішення організаційно-управлінський компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
3. Визначте та розкрийте зміст основних складових організаційно-управлінського компоненту власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 14:46, 18 червня 2015 (EEST)

Доброго дня! 1. Вчені вважають, що це є акмеологічний підхід. Адже особистісний розвиток керівника освітньої організації у професійній діяльності грунтується на прагненні до професійного вдосконалення особистісного і духовного зростання, готовності до само змін і самоствердження у професійній сфері.

2. Основні завдання організаційно-управлінського компоненту :
- визначення стратегій освітньої організації
- складання плану роботи
- узгодження взаємодії між усіма суб'єктами навчально-виховного процесу через чіткий розподіл повноважень та встановлений термін виконання
- створення умов для делегування повноважень, координації, керування змінними, гнучкості контроль.

3.Основні складові:
-визначення мети- полягає у встановленні узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат.
-планування - визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети.
- організація - визначає місце і роль кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети.
- реалізація - передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур
- контроль - перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 13:07, 12 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня. Продовжуємо опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Який компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій полягає у створенні сприятливих умов для обміну інформацією, конструктивної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу, вибору альтернативних рішень для вирішення завдань освітньої організації. Розкрийте сутність даного компоненту.
2. Визначте та охарактеризуйте основні етапи прийняття управлінських рішень управління.
3. Дайте визначення та розкрийте зміст основних складових комунікації.
4. Розкрийте зміст основних структурних елементів стилю керівництва.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:48, 2 вересня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:
1.Соціально-психологічний компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій полягає у створенні сприятливих умов для обміну інформацією, конструктивної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу, вибору альтернативних рішень для вирішення завдань освітньої організації.
2. До основних етапів належать:

- з'ясування, усвідомлення та формулювання проблеми - передбачає зібрання, аналіз і систематизацію відповідної інформації з даної проблеми.

- всебічний розгляд альтернативних рішень, враховуються такі психологічні вимоги: урахування різних інтересів, створення системи стимулів, ступінь довіри, прийняття компромісного рішення, своєчасність і реальність виконання.

- вибір найбільш вдалих розв'язання проблем - впливають такі чинники: творчі здібності та рівень компетентності, схильність до ризику, демократичний стиль керівництва.

3. Комунікація- це складова психологічного компоненту управління, що охоплює обмін інформацією, взаємосприйняття та взаємодію між працівниками.
Основні складові комунікації це:
- Обмін інформацією.Сюди входять певні психологічні вимоги: вибір каналу комунікацій, застосування раціональних та емоційних звернень, дотримання зворотнього зв'язку, врахування порядку подання матеріалу, використання ефекту новизни.

- Взаємодія. Взаємодія працівників передбачає врахування певних психологічних вимог: повноцінність та рівноправність учасників взаємодії, створення команди однодумців, регулювання процесу прийняття управлінських рішень.

- Взаєморозуміння між працівниками. Міжособистісне сприйняття та розуміння, встановлення психологічного контакту та втілення психологічної рівноправності, пошук єдності співрозмовників.

4. Структурні елементи стилю керівництва об'єднуються в три групи: 1. психолого-управлінський компонент який полягає у тому, що стиль керівництва відзеркалює особливості власне-управлінських функцій управління. 2. Соціально-психологічний компонент - відображає міжособистісну взаємодію працівників. 3. Індивідуально-психологічний - є проявом індивідуально особистісних характеристик керівника організації.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:07, 12 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня. Прошу опрацювати тему 2 «Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника" та дати відповіді на питання: 1. Що таке психологічна готовність 2. Назвіть основні компоненти психологічної готовності 3. Які чинники впливають на психологічну готовність.
Ваші відповіді:
1.
2.
3.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 08:37, 7 вересня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:

1.Психологічна готовність це комплекс взаємозв'язаних та взаємозумовлених психологічних якостей, які забезпечують успішність управління, можливість прийняття керівником нестандартних, оригінальних управлінських рішень.

2. Мотиваційний, когнітивний, операційний та особистісний --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:12, 12 вересня 2015 (EEST)

3. На психологічну готовність впливають об'єктивні і суб'єктивні чинники. До суб'єктивних чинників належить компетентність керівника, його організаторські здібності, творчий потенціал, брати на себе всю відповідальність організаторськіх рішень. До об'єктивних належить особливості розвитку суспільства в певний період, характер управлінської ситуації, соціально-психологічний клімат у колективі.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 16:07, 12 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Продовжуємо опрацювати тему 2 "Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника". Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання: 1. Який компонент відображає сукупність умінь та управлінського досвіду керівників освітніх організацій, що забезпечує успішну роботу з педагогічними працівниками. Розкрийте сутність даного компоненту. 2. Виокреміть основні особистісні характеристики, які пов’язані зі ставленням керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками в цілому. 3. Дайте визначення та розкрийте зміст основних складових мотиваційного компоненту психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками.

Ваші відповіді:
1. Це операційний компонент. Операційний компонент психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління — це комплекс умінь та навичок, які забезпечують успішність здійснення управління. Дані уміння та навички, як і раніше розглянуті елементи психологічної готовності, можна систематизувати згідно з двома рівнями аналізу управлінського процесу — управлінським та психологічним.
Відповідно до основних елементів управління, виділених на основі першого рівня аналізу (планування, організація та контроль), можна виділити такі управлінські уміння та навички:
• діагностико-прогностичні (проективні);
• організаційно-регулятивні;
• контрольно-коригуючі.
Група діагностично-прогностичних умінь та навичок (проективних) включає такі уміння та навички:
■ визначати цілі своєї діяльності (стратегічні й тактичні), прогнозувати діяльність;
■ визначати специфіку та основні завдання закладу, яким здійснюєтьсякерівництво;
■ висувати нові ідеї та впроваджувати їх у життя (розробляти нові Власне управлінські уміння та навички
Група контрольно-коригуючих умінь та навичок включає такі уміння та
навички:
• здійснювати контроль за навчально-виховним процесом;
• надавати відповідну допомогу педагогічним працівникам;
• здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю
Окрім названих груп умінь та навичок, керівник повинен володіти ще і психолого-управлінськими уміннями та навичками, які пов'язані з психологічним забезпеченням управлінського процесу (другий рівень аналізу процесу управління). Ця група включає такі уміння та навички:
- самостійно приймати доцільні управлінські рішення з урахуванням
психологічних особливостей управлінської ситуації;
- розуміти учнів, батьків, уміти спілкуватися з ними;
- уміти ефективно спілкуватися з працівниками, вибираючи, залежно від ситуації, необхідний стиль спілкування;
- забезпечувати співробітництво між адміністрацією та працівниками, між вчителями та учнями;
- попереджувати та розв'язувати конфлікти у колективі;
- створювати сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі;
- орієнтувати навчально-виховний процес на забезпечення поваги до
кожного учня, врахування його індивідуально-психологічних особливостей (інтересів, нахилів тощо);
- орієнтувати навчально-виховний процес на формування творчих здібностей учнів, всебічний розвиток їх особистості;
- вести індивідуальну роботу з працівниками з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей, творчих потенцій та ін.
Поряд із уміннями та навичками, які забезпечують ефективну взаємодію керівника з учасниками управлінського та навчально-виховного процесу, група психолого-управлінських умінь включає ще уміння та навички, які «спрямовані» на самого керівника. Це і такі уміння та навички:
■ критично аналізувати свою діяльність;
■ володіти собою в будь-якій ситуації;
■ забезпечувати розвиток власної особистості, створювати умови для постійного професійного вдосконалення та ін.

2. Особистісний компонент психологічної готовності керівників — це система особистісних характеристик керівників середньої освіти, які впливають на результативність їх управлінської діяльності. Якщо перші три компоненти психологічної готовності (мотиваційний, когнітивний та операційний) мають функціональний характер, то четвертий компонент готовності — це стійкі особистісні характеристики, які формуються в процесі діяльності та спілкування між людьми, розвитку особистості.
Всі характеристики, які входять до особистісного компоненту, можна, на наш погляд, об'єднати в п'ять основних груп, які пов'язані зі ставленням керівників освітніх організацій до:
■ предмету управлінської діяльності;
■ виконання управлінської діяльності;
■ інших учасників управлінського діяльності;
■ керівника до самого себе;
■ держави, в якій здійснюється функціонування освітнього закладу і самого керівника
До характеристик, які пов'язані із ставленням до предмету управлінської діяльності, належать:
■ компетентність;
■ високий інтелектуальний рівень;
■ творчий потенціал;
■ організаторські здібності.
Група характеристик, які відображають ставлення до виконання управлінської діяльності, включає:
■ відповідальність;
■ відданість роботі;
■ єдність слова та діла;
■ вимогливість (до інших).
Ставлення до учасників управлінської діяльності представлено такими характеристиками:
■ любов до дітей;
■ порядність;
■ справедливість;
■ демократизм;
■ гуманність. До характеристик, які відображають ставлення керівника до самого себе, належать такі:
■ самокритичність;
■ вимогливість (до себе);
■ здатність володіти собою в будь-якій ситуації (самовладання);
■ орієнтація на особистісний розвиток, професійне вдосконалення.

3. Мотиваційний компонент психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління — це сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням управління. Як показало дослідження, ці мотиви за своїм змістом можуть бути пов'язані з діяльністю:
■ суспільства в цілому;
■ освітніх організацій;
■ безпосередньо самого керівника.
Відповідно можна виділити три основні групи управлінських мотивів, які входять до структури мотиваційного компоненту психологічної готовності до управління: соціальні, управлінські та особистісного розвитку.
соціальні мотиви — мотиви, які стосуються суспільства в цілому. До неї входять такі мотиви: - причетність до однієї із найвідповідальніших і престижних видів діяльності в суспільстві (навчання і виховання підростаючих поколінь); - реальний вклад у підвищення якості вітчизняної освіти, впровадження нових типів навчальних закладів; - можливість впливати на формування свідомості учнів, учителів, батьків як громадян незалежної України, сприяти становленню їх національної свідомості та інші.
управлінські мотиви — мотиви, які стосуються безпосередньо управління освітніми організаціями. Враховуючи «здвоєний» предмет управлінської діяльності (організаційно-управлінський та педагогічний), ці мотиви можна розподілити на дві підгрупи: власне управлінські та педагогічні. Але як і серед власне управлінських, так і серед педагогічних є мотиви, які пов’язані з плануванням.
мотиви особистісного розвитку- вони стосуються особистості та діяльності самого керівника і пов'язані з його самопізнанням та самоаналізом, саморегуляцією та саморозвитком. Ця група включає такі види мотивів:
■ необхідність постійного самопізнання та самоаналізу своєї діяльності;
■ необхідність володіти собою в будь-якій ситуації;
■ необхідність переборювання труднощів, пов'язаних із роботою, та вдосконалення себе;
■ можливість реалізувати свій творчий потенціал (впроваджувати нові підходи в управлінні, нові методи та форми навчання, приймати оригінальні, нестандартні управлінські рішення) та ін. --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 22:03, 30 вересня 2015 (EEST)

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:50, 7 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо опрацювати тему 2 "Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника". Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Дайте визначення та охарактеризуйте специфічні ознаки позитивної організаційної культури освітньої організації.
2. Визначте основні показники позитивного соціально-психологічного клімату в колективі.
3. Виокреміть психологічні вимоги, що впливають на ефективність управлінського спілкування в процесі управління педагогічними працівниками. Ваші відповіді: 1. 2. 3.

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:42, 26 жовтня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, шановні колеги! Сьогодні з 9.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:35, 21 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Шановні колеги, вітаю! Тема нашої дискусії є «Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти». Визначте, будь ласка, з якими психологічними проблемами Ви найбільше стикаєтесь під час здійснення управлінської діяльності навчальним закладом. Поділіться досвідом, щодо вирішення означених проблем. Дякую. Бажаю успіху.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 10:10, 14 вересня 2015 (EEST)

Доброго вечора Алло Вікторівно!
Ось два роки як я працюю заступником директора з навчально-виховної роботи. Дуже важко було робити перші кроки в такій діяльності. До кожного члена колективу треба вміти прислухатися,вирішити питання, надати допомогу. Психологічно для мене важко спілкуватися з колегами з якими були звичайні дружні відносини адже доводиться об'єктивно оцінювати ситуацію, ураховувати особистісні риси кожного працівника. У мене не великий стаж на даній посаді, можна сказати, що тільки початок тому для мене головне це моя самоосвіта та наполеглива праця.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:40, 30 листопада 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, шановні колеги! Модульний контроль з психології управління буде здійснюватися на основі вивчення лекційних занять про сутність і специфіку управлінської діяльності керівників освітніх організацій. Текст до лекційних занять та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді Ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).
Питання до модульного контролю:
1. Які є загальні та специфічні особливості управлінської діяльності керівників освітніх організацій порівняно з іншими видами діяльності?
2. Виберіть, за значущістю для Вас виокремлені складові управлінської діяльності та обгрунтуйте визначену позицію?
3. Які чинники, на Вашу думку, можуть впливати на психологічну готовність керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками?

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 08:20, 21 вересня 2015 (EEST)

1.Специфічні особливості управлінської праці
1) розумова праця працівників апарату управління складається з трьох видів діяльності:
організаційно-адміністративної і виховної (приймання і передавання інформації, доведення рішень до виконавців, контроль виконання);
аналітичної і конструктивної (сприйняття інформації й підготовка відповідних рішень);
інформаційно-технічної (документаційні, навчальні, обчислювальні й формально-логічні операції);

2) участь у створенні матеріальних благ не прямо, а опосередковано (посередньо через працю інших осіб);

3) предмет праці - інформація;

4) засоби праці - організаційна і обчислювальна техніка та інтелект людини;

5) результат праці - управлінські рішення.
2. Складові управлінської діяльності: мотивація, прийняття управлінського рішення, стиль спілкування.
Управлінське рішення - це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення. При прийнятті управлінського рішення керівник повинен враховувати не тільки економічну сторону діяльності, а сукупність соціальних, ідеологічних, моральних та інших відносин.

3. В наш не легкий час на психологічну готовність впливає безліч чинників та все ж хотілося б виділити політичні та економічні чинники.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:24, 30 листопада 2015 (EET)

Психологія управління Бузовська О.І

2015-11-30T18:24:55Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня. Прошу опрацювати тему 1 [https://drive.google.com/file/d/0B6NM_YV1ly5caFVSbjBFZ0tacjg/view?usp=sharing "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій."] та дати відповіді на наступні питання:
# Дайте визначення поняття '''"управлінська діяльність керівників освітніх організацій"'''
# Визначте основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 13:15, 9 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Управлінська діяльність керівників освітніх організацій це різновид професійної діяльності, яка здатна поєднувати різні стилі управління залежно від ситуації; організовувати спільну діяльність керівника та працівників на засадах партнерства; врахувати мотиви професійної діяльності працівників і створювати умови для їх особистісного та професійного самовдосконалення.
#Існує два напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій: 1. власне управління, яке складається з двох компонентів: організаційно-управлінського та соціально-психологічного. 2. управління педагогічними працівниками, який включає підбір та відбір педагогічних працівників, професійне навчання педагогічних працівників, оцінку педагогічних працівників, професійне навчання педагогічних працівників, особистісно-професійне зростання педагогічних працівників.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:45, 20 червня 2015 (EEST)

Доброго дня. Продовжуємо опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Вчені, якого підходу вважають, що для ефективного здійснення управлінської діяльності керівник освітньої організації повинен володіти не тільки професіоналізмом діяльності, а й професіоналізмом особистості. Розкрийте сутність даного підходу.
2. Які основні завдання передбачає вирішення організаційно-управлінський компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
3. Визначте та розкрийте зміст основних складових організаційно-управлінського компоненту власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 14:46, 18 червня 2015 (EEST)

Доброго дня! 1. Вчені вважають, що це є акмеологічний підхід. Адже особистісний розвиток керівника освітньої організації у професійній діяльності грунтується на прагненні до професійного вдосконалення особистісного і духовного зростання, готовності до само змін і самоствердження у професійній сфері.

2. Основні завдання організаційно-управлінського компоненту :
- визначення стратегій освітньої організації
- складання плану роботи
- узгодження взаємодії між усіма суб'єктами навчально-виховного процесу через чіткий розподіл повноважень та встановлений термін виконання
- створення умов для делегування повноважень, координації, керування змінними, гнучкості контроль.

3.Основні складові:
-визначення мети- полягає у встановленні узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат.
-планування - визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети.
- організація - визначає місце і роль кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети.
- реалізація - передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур
- контроль - перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 13:07, 12 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня. Продовжуємо опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Який компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій полягає у створенні сприятливих умов для обміну інформацією, конструктивної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу, вибору альтернативних рішень для вирішення завдань освітньої організації. Розкрийте сутність даного компоненту.
2. Визначте та охарактеризуйте основні етапи прийняття управлінських рішень управління.
3. Дайте визначення та розкрийте зміст основних складових комунікації.
4. Розкрийте зміст основних структурних елементів стилю керівництва.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:48, 2 вересня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:
1.Соціально-психологічний компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій полягає у створенні сприятливих умов для обміну інформацією, конструктивної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу, вибору альтернативних рішень для вирішення завдань освітньої організації.
2. До основних етапів належать:

- з'ясування, усвідомлення та формулювання проблеми - передбачає зібрання, аналіз і систематизацію відповідної інформації з даної проблеми.

- всебічний розгляд альтернативних рішень, враховуються такі психологічні вимоги: урахування різних інтересів, створення системи стимулів, ступінь довіри, прийняття компромісного рішення, своєчасність і реальність виконання.

- вибір найбільш вдалих розв'язання проблем - впливають такі чинники: творчі здібності та рівень компетентності, схильність до ризику, демократичний стиль керівництва.

3. Комунікація- це складова психологічного компоненту управління, що охоплює обмін інформацією, взаємосприйняття та взаємодію між працівниками.
Основні складові комунікації це:
- Обмін інформацією.Сюди входять певні психологічні вимоги: вибір каналу комунікацій, застосування раціональних та емоційних звернень, дотримання зворотнього зв'язку, врахування порядку подання матеріалу, використання ефекту новизни.

- Взаємодія. Взаємодія працівників передбачає врахування певних психологічних вимог: повноцінність та рівноправність учасників взаємодії, створення команди однодумців, регулювання процесу прийняття управлінських рішень.

- Взаєморозуміння між працівниками. Міжособистісне сприйняття та розуміння, встановлення психологічного контакту та втілення психологічної рівноправності, пошук єдності співрозмовників.

4. Структурні елементи стилю керівництва об'єднуються в три групи: 1. психолого-управлінський компонент який полягає у тому, що стиль керівництва відзеркалює особливості власне-управлінських функцій управління. 2. Соціально-психологічний компонент - відображає міжособистісну взаємодію працівників. 3. Індивідуально-психологічний - є проявом індивідуально особистісних характеристик керівника організації.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:07, 12 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня. Прошу опрацювати тему 2 «Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника" та дати відповіді на питання: 1. Що таке психологічна готовність 2. Назвіть основні компоненти психологічної готовності 3. Які чинники впливають на психологічну готовність.
Ваші відповіді:
1.
2.
3.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 08:37, 7 вересня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:

1.Психологічна готовність це комплекс взаємозв'язаних та взаємозумовлених психологічних якостей, які забезпечують успішність управління, можливість прийняття керівником нестандартних, оригінальних управлінських рішень.

2. Мотиваційний, когнітивний, операційний та особистісний --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:12, 12 вересня 2015 (EEST)

3. На психологічну готовність впливають об'єктивні і суб'єктивні чинники. До суб'єктивних чинників належить компетентність керівника, його організаторські здібності, творчий потенціал, брати на себе всю відповідальність організаторськіх рішень. До об'єктивних належить особливості розвитку суспільства в певний період, характер управлінської ситуації, соціально-психологічний клімат у колективі.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 16:07, 12 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Продовжуємо опрацювати тему 2 "Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника". Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання: 1. Який компонент відображає сукупність умінь та управлінського досвіду керівників освітніх організацій, що забезпечує успішну роботу з педагогічними працівниками. Розкрийте сутність даного компоненту. 2. Виокреміть основні особистісні характеристики, які пов’язані зі ставленням керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками в цілому. 3. Дайте визначення та розкрийте зміст основних складових мотиваційного компоненту психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками.

Ваші відповіді:
1. Це операційний компонент. Операційний компонент психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління — це комплекс умінь та навичок, які забезпечують успішність здійснення управління. Дані уміння та навички, як і раніше розглянуті елементи психологічної готовності, можна систематизувати згідно з двома рівнями аналізу управлінського процесу — управлінським та психологічним.
Відповідно до основних елементів управління, виділених на основі першого рівня аналізу (планування, організація та контроль), можна виділити такі управлінські уміння та навички:
• діагностико-прогностичні (проективні);
• організаційно-регулятивні;
• контрольно-коригуючі.
Група діагностично-прогностичних умінь та навичок (проективних) включає такі уміння та навички:
■ визначати цілі своєї діяльності (стратегічні й тактичні), прогнозувати діяльність;
■ визначати специфіку та основні завдання закладу, яким здійснюєтьсякерівництво;
■ висувати нові ідеї та впроваджувати їх у життя (розробляти нові Власне управлінські уміння та навички
Група контрольно-коригуючих умінь та навичок включає такі уміння та
навички:
• здійснювати контроль за навчально-виховним процесом;
• надавати відповідну допомогу педагогічним працівникам;
• здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю
Окрім названих груп умінь та навичок, керівник повинен володіти ще і психолого-управлінськими уміннями та навичками, які пов'язані з психологічним забезпеченням управлінського процесу (другий рівень аналізу процесу управління). Ця група включає такі уміння та навички:
- самостійно приймати доцільні управлінські рішення з урахуванням
психологічних особливостей управлінської ситуації;
- розуміти учнів, батьків, уміти спілкуватися з ними;
- уміти ефективно спілкуватися з працівниками, вибираючи, залежно від ситуації, необхідний стиль спілкування;
- забезпечувати співробітництво між адміністрацією та працівниками, між вчителями та учнями;
- попереджувати та розв'язувати конфлікти у колективі;
- створювати сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі;
- орієнтувати навчально-виховний процес на забезпечення поваги до
кожного учня, врахування його індивідуально-психологічних особливостей (інтересів, нахилів тощо);
- орієнтувати навчально-виховний процес на формування творчих здібностей учнів, всебічний розвиток їх особистості;
- вести індивідуальну роботу з працівниками з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей, творчих потенцій та ін.
Поряд із уміннями та навичками, які забезпечують ефективну взаємодію керівника з учасниками управлінського та навчально-виховного процесу, група психолого-управлінських умінь включає ще уміння та навички, які «спрямовані» на самого керівника. Це і такі уміння та навички:
■ критично аналізувати свою діяльність;
■ володіти собою в будь-якій ситуації;
■ забезпечувати розвиток власної особистості, створювати умови для постійного професійного вдосконалення та ін.

2. Особистісний компонент психологічної готовності керівників — це система особистісних характеристик керівників середньої освіти, які впливають на результативність їх управлінської діяльності. Якщо перші три компоненти психологічної готовності (мотиваційний, когнітивний та операційний) мають функціональний характер, то четвертий компонент готовності — це стійкі особистісні характеристики, які формуються в процесі діяльності та спілкування між людьми, розвитку особистості.
Всі характеристики, які входять до особистісного компоненту, можна, на наш погляд, об'єднати в п'ять основних груп, які пов'язані зі ставленням керівників освітніх організацій до:
■ предмету управлінської діяльності;
■ виконання управлінської діяльності;
■ інших учасників управлінського діяльності;
■ керівника до самого себе;
■ держави, в якій здійснюється функціонування освітнього закладу і самого керівника
До характеристик, які пов'язані із ставленням до предмету управлінської діяльності, належать:
■ компетентність;
■ високий інтелектуальний рівень;
■ творчий потенціал;
■ організаторські здібності.
Група характеристик, які відображають ставлення до виконання управлінської діяльності, включає:
■ відповідальність;
■ відданість роботі;
■ єдність слова та діла;
■ вимогливість (до інших).
Ставлення до учасників управлінської діяльності представлено такими характеристиками:
■ любов до дітей;
■ порядність;
■ справедливість;
■ демократизм;
■ гуманність. До характеристик, які відображають ставлення керівника до самого себе, належать такі:
■ самокритичність;
■ вимогливість (до себе);
■ здатність володіти собою в будь-якій ситуації (самовладання);
■ орієнтація на особистісний розвиток, професійне вдосконалення.

3. Мотиваційний компонент психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління — це сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням управління. Як показало дослідження, ці мотиви за своїм змістом можуть бути пов'язані з діяльністю:
■ суспільства в цілому;
■ освітніх організацій;
■ безпосередньо самого керівника.
Відповідно можна виділити три основні групи управлінських мотивів, які входять до структури мотиваційного компоненту психологічної готовності до управління: соціальні, управлінські та особистісного розвитку.
соціальні мотиви — мотиви, які стосуються суспільства в цілому. До неї входять такі мотиви: - причетність до однієї із найвідповідальніших і престижних видів діяльності в суспільстві (навчання і виховання підростаючих поколінь); - реальний вклад у підвищення якості вітчизняної освіти, впровадження нових типів навчальних закладів; - можливість впливати на формування свідомості учнів, учителів, батьків як громадян незалежної України, сприяти становленню їх національної свідомості та інші.
управлінські мотиви — мотиви, які стосуються безпосередньо управління освітніми організаціями. Враховуючи «здвоєний» предмет управлінської діяльності (організаційно-управлінський та педагогічний), ці мотиви можна розподілити на дві підгрупи: власне управлінські та педагогічні. Але як і серед власне управлінських, так і серед педагогічних є мотиви, які пов’язані з плануванням.
мотиви особистісного розвитку- вони стосуються особистості та діяльності самого керівника і пов'язані з його самопізнанням та самоаналізом, саморегуляцією та саморозвитком. Ця група включає такі види мотивів:
■ необхідність постійного самопізнання та самоаналізу своєї діяльності;
■ необхідність володіти собою в будь-якій ситуації;
■ необхідність переборювання труднощів, пов'язаних із роботою, та вдосконалення себе;
■ можливість реалізувати свій творчий потенціал (впроваджувати нові підходи в управлінні, нові методи та форми навчання, приймати оригінальні, нестандартні управлінські рішення) та ін. --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 22:03, 30 вересня 2015 (EEST)

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:50, 7 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо опрацювати тему 2 "Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника". Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання:
1. Дайте визначення та охарактеризуйте специфічні ознаки позитивної організаційної культури освітньої організації.
2. Визначте основні показники позитивного соціально-психологічного клімату в колективі.
3. Виокреміть психологічні вимоги, що впливають на ефективність управлінського спілкування в процесі управління педагогічними працівниками. Ваші відповіді: 1. 2. 3.

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:42, 26 жовтня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, шановні колеги! Сьогодні з 9.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 09:35, 21 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Шановні колеги, вітаю! Тема нашої дискусії є «Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти». Визначте, будь ласка, з якими психологічними проблемами Ви найбільше стикаєтесь під час здійснення управлінської діяльності навчальним закладом. Поділіться досвідом, щодо вирішення означених проблем. Дякую. Бажаю успіху.
--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 10:10, 14 вересня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, шановні колеги! Модульний контроль з психології управління буде здійснюватися на основі вивчення лекційних занять про сутність і специфіку управлінської діяльності керівників освітніх організацій. Текст до лекційних занять та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді Ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).
Питання до модульного контролю:
1. Які є загальні та специфічні особливості управлінської діяльності керівників освітніх організацій порівняно з іншими видами діяльності?
2. Виберіть, за значущістю для Вас виокремлені складові управлінської діяльності та обгрунтуйте визначену позицію?
3. Які чинники, на Вашу думку, можуть впливати на психологічну готовність керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками?

--[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 08:20, 21 вересня 2015 (EEST)

1.Специфічні особливості управлінської праці
1) розумова праця працівників апарату управління складається з трьох видів діяльності:
організаційно-адміністративної і виховної (приймання і передавання інформації, доведення рішень до виконавців, контроль виконання);
аналітичної і конструктивної (сприйняття інформації й підготовка відповідних рішень);
інформаційно-технічної (документаційні, навчальні, обчислювальні й формально-логічні операції);

2) участь у створенні матеріальних благ не прямо, а опосередковано (посередньо через працю інших осіб);

3) предмет праці - інформація;

4) засоби праці - організаційна і обчислювальна техніка та інтелект людини;

5) результат праці - управлінські рішення.
2. Складові управлінської діяльності: мотивація, прийняття управлінського рішення, стиль спілкування.
Управлінське рішення - це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення. При прийнятті управлінського рішення керівник повинен враховувати не тільки економічну сторону діяльності, а сукупність соціальних, ідеологічних, моральних та інших відносин.

3. В наш не легкий час на психологічну готовність впливає безліч чинників та все ж хотілося б виділити політичні та економічні чинники.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:24, 30 листопада 2015 (EET)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Бузовська О.І.

2015-11-30T17:32:08Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня. Дайте відповідь на запитання:
1. Встановіть зв’язок між модернізацією системи освіти і розвитком сучасного суспільства.
2. Ознайомтеся з рейтингами українських університетів (можна скористатися джерелом: http://dou.ua/lenta/articles/ukrainian-universities-2014/) і встановіть, які показники визначають якість освітніх послуг, опрацювавши матеріал у розділі Інтерактивні практичні заняття на моїй сторінці обговорення. Для роботи з матеріалом перейдіть за посиланням :[[Соціально-гуманітарний кредитний модуль Логвиненко Ю.В.]]

--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:22, 12 червня 2015 (EEST)
_________________________

Доброго дня, Юліє Володимирівно!

1. Модернізація освіти це досить важливий крок на шляху до соціального, економічного та політичного розвитку в Україні. Досить важливо оновлювати систему освіти відповідно до вимог сьогодення. Освіта є одним з найважливіших чинників національного розвитку і запорука національної безпеки. Сьогодення вимагає від особистості бути активним, освіченим, конкурентномпроможнім. Загальноосвітньою тенденцією є перехід людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій, що базується не на матеріальній, а на інтелектуальній власності, і визначається рівнем людського розвитку. Я вважаю, що між модернізацією освіти та розвитком сучасного суспільства існує взаємозв'язок.

2. Якість освітніх послуг визначають такі показники: стан матеріально-технічної бази навчального закладу, якісний викладацький склад, якісні навчальні програми, якість студентів, якість знань, престижність диплома, конкурентноспроможність випускників на ринку праці.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:25, 10 липня 2015 (EEST)

Доброго дня. Дайте відповідь на запитання: 1. Розкрийте, що включає в себе поняття «двоступенева система вищої освіти»? 2. Складіть хронологічну таблицю із найважливіших (на вашу думку) подій Болонського процесу (до 10 подій). Відповідь аргументуйте,

опрацювавши матеріал у розділі Інтерактивні практичні заняття на моїй сторінці обговорення. Для роботи з матеріалом перейдіть за посиланням :Соціально-гуманітарний кредитний модуль Логвиненко Ю.В. --[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:24, 16 червня 2015 (EEST)

1. Двоступенева система вищої освіти це підготовка бакалавра - 4 роки навчання та магістра - 2 роки навчання.
2. Хронологічна таблиця подій Болонського процесу
19 червня 1999 року - Болонья (Італія) підписання документу "Болонська декларація"
19 травня 2001 р. Празьке комюніке. Прага. Підтверджено позиції щодо цілей, визначених Болонською декларацією, висловлено зауваження щодо подальшої реалізації процесу
18-19 вересня 2003 року Берлінське комюніке Берлін. Поширення загальноєвропейських вимог на докторські ступені
2003 рік приєднання Росії
19-20 травня 2003 року. Саміт учасників Болонського процесум. Берген (Норвегія)
Запропоновано:
прийняти зручні та зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій; увести в своїй основі двоступеневу структуру вищої освіти; використати єдину систему кредитних одиниць (систему ECTS – European Community Course Credit Transfer System) і додатків до дипломів; напрацьовувати, підтримувати і розвивати європейські стандарти якості зі застосуванням порівняних критеріїв, механізмів і методів їх оцінки; усунути існуючі перепони для розширення мобільності студентів, викладачів, дослідників і управлінців вищої школи
17-18 травня 2007 року. Саміт учасників Болонського процесу. Лондон.
28-29 квітня 2009 року. Конференція. Левен (Бельгія)Озвучено основні питання конференції на наступне десятиріччя (суспільний контроль освіти; безперервне навчання; працевлаштування випускників; міжнародна відкритість; мобільність студентів і освіти в цілому, наукових досліджень і інновацій, інформації та методів прозорості в освіті) і розкриті нові напрямки співпраці учасників Болонського процесу.
6-28 квітня 2012 р. Міністерська Бухарестська конференція та Третій Болонський Форум. Бухарест.(Румунія)
Обговорили майбутнє Європейського простору вищої освіти. Підписано Бухарестське комюніке «Використання нашого потенціалу з найбільшою користю: консолідація Європейського простору вищої освіти». Міністр освіти і науки Армен Ашотян офіційно прийняв керівництво на 2012-2015 рр.
2015 р. Міністерський саміт країн-учасниць Болонського процесу. Заплановано провести в Єревані--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:54, 10 липня 2015 (EEST)

__________________________

ІНТЕРАКТИВНЕ ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3-4
СВІТОВІ ОСВІТНІ СИСТЕМИ, ЇХ РІЗНОВИДИ ТА УНІФІКАЦІЯ
(4 год.)
Інститут освіти нині переживає кризу в масштабі людства. «Криза університету» є предметом національної дискусії в Німеччині, Франції, США, Канаді та інших країнах. Питання в тому, чи повинна освітня система готувати фахівців, які мають досить конкретний набір знань і вмінь, за замовленням (і за гроші) професійних спільнот нації, чи вона має виховувати передовсім компетентних і відповідальних громадян. Система цінностей, на якій ґрунтується українська вища школа не відповідає системі цінностей західних університетів.
Українська вища освіта (як і середня) поки що орієнтується на засвоєння значної кількості готового матеріалу, викладеного завдяки репродуктивним методам навчання. Західні освітні системи орієнтуються на пошук власних рішень, бо отримані розв’язки, навіть слабкі, примітивні цінуються значно вище, аніж запозичення чи повторення. Тобто, світова система освіти прагне впровадити один з найголовніших принципів – принцип дієвості знань. Молодий спеціаліст, закінчивши ВНЗ, має бути готовим до діяльності за фахом.
У зв’язку з тим, що США є лідером на ринку освітніх послуг, варто хоча б побіжно розглянути їхню освітню систему. Перші кроки до становлення системи вищої освіти у США було зроблено ще на початку XVII ст., коли засновувалися коледжі вільних мистецтв, які створювались на зразок англійських технологічних. Згодом майже в усіх Штатах з’явилися сільськогосподарські коледжі. Однак, якщо в Європі вищі професійні школи існували самостійно, то в США зазвичай включалися до складу університету поряд з коледжами вільних наук та мистецтв. Одночасно зі ступенем бакалавра вони почали присвоювати ступінь магістра і доктора. Таким чином, до початку XX ст. еволюція установ американської вищої школи привела до створення великих університетів, які стали основними осередками фундаментальної науки в США. Система освіти США відповідає вимогам суспільства, постійно вдосконалюється, щоб виконувати всі суспільні запити.
За структурою, рівнем і змістом навчання американські фахівці поділяють свої вищі навчальні заклади на такі групи:
– заклади післясередньої освіти різного типу та напівпрофесійні школи з програмами тривалістю від 1-го до 3-х років і присудженням посвідчень низьких рівнів;
– місцеві та молодші коледжі з 2-х річними програмами, виконання яких відчиняє двері на третій курс «бакалаврських» коледжів та отримання асоційованого ступеня чи професійної ліцензії;
– коледжі вільних мистецтв, що є істотною особливістю системи вищої освіти США, з присудженням диплома бакалавра з домінуючим академічним і мінімальним професійним наповненням. Однак, на заключних роках 4-річної програми є тенденція додавати професійні курси, що розширює можливості випускників;
– загальноосвітні коледжі з присвоєнням диплома як бакалавра, так і магістра;
– незалежні професійні школи з бакалаврським (часто й магістерським) рівнем дипломів у сферах технології, мистецтв тощо;
– університети з правом підготовки докторів і всіма циклами навчання.
Реформа освіти в США орієнтована на наукове забезпечення навчального процесу, розвиток творчих здібностей та критичного мислення учнів, міжнародну конкурентоспроможність фахівців. Набули популярності оригінальні програми з освіти і виховання, які започаткував Джун Рі (радник Дж. Буша з гуманітарного циклу освіти). Зокрема, його програму морально-фізичного виховання під назвою «Народжений бути щасливим» визнано доцільною для впровадження як обов’язкової в систему загальної освіти Америки. Щоб стати щасливим, на думку розробника програми, необхідно дотримуватися девізу: розум у голові, чесність у серці, сила у тілі. У США існує відзнака – «За компетентність, чесність, відданість у роботі».
Розробку нових стандартів започаткувала адміністрація Президента Б. Клінтона спільно з конгресом США. Програмою передбачено приєднання кожної школи і шкільного класу в США до мережі Інтернет, забезпечення доступу до комп’ютерів усіх учителів та учнів, якісне навчання в майбутніх школах тощо.
У США значна увага приділяється дослідженням у галузі філософії освіти, зокрема педагогічної. Саме такий підхід забезпечує аналіз дійсного стану та з’ясування напрямів розвитку системи освіти та її придатності забезпечувати потребу економіки держави у висококваліфікованих фахівцях.
Вища освіта в США платна, і ціна за навчання досить висока, тому багато студентів поєднують навчання з роботою. Вартість одного навчального року не є сталою і залежить від штату, рівня престижності вищого навчального закладу, його належності до державного чи приватного сектора. Законом США про освіту передбачено фінансову допомогу бідним студентам, окрім того, діє система підтримки кращих студентів (стипендії, гранти).
Із книги У. Айзексона «Стив Джобс» бачимо результат реформ освітньої системи США, що вивели освіту країни на лідерські позиції. США здійснювали пошук талановитої молоді для всіх галузей економіки на багаточисленних конкурсах, в одному з яких взяв участь С. Джобс: «Изобретение получило первый приз на городском конкурсе, который проводили ВВС США, несмотря на то, что среди конкурсантов попадались даже двенадцатиклассники». Зв’язок школи і держави через конкурси забезпечував формування майбутньої наукової еліти, за якою в майбутньому – прогрес економіки.
Оскільки система освіти американського континенту в сфері надання освітянських послуг є передовою у порівнянні з Європою, то є смисл розглянути канадський досвід роботи вищих навчальних закладів.
Університети Канади відомі високою якістю навчання та дослідницьких програм. У Канаді функціонує 98 університетів та університетських коледжів. Провідними у системі вищої освіти є 58 університетів. Навчання в університетах Канади платне. Оплата за навчання варіюється залежно від місця розташування навчального закладу та програми. Водночас середня оплата університетського курсу за рік досить невисока і дорівнює мінімальній заробітній платі. У середньому навчання для студента коштує від 3500 до 20 000 канадських доларів за рік. Крім того, старанні студенти можуть отримати грант на освіту.
Вища освіта в Канаді, як і в США, має три ступені:
1. Початкова вища освіта з присвоєнням ступеня бакалавра. Тривалість навчання за програмою бакалавра зазвичай не менше трьох років, а з певних професій – більша.
2. Аспірантура з присвоєнням ступеня магістра. Тривалість навчання 1-2 роки.
3. Докторантура з присвоєнням ступеня доктора. Тривалість навчання – 4 роки.
Прикро, що український диплом про вищу освіту в Канаді оцінюється на рівні бакалавр. Набір студентів на денну форму навчання в університетах варіюється від 350 до 1000, а в деяких університетах на курс набирають лише 11 осіб (наприклад університет Бішоп). Оскільки в Канаді дві державні мови (англійська та французька), студенти можуть навчатись у закладі з викладанням будь-якою з цих мов.
У 61 ВНЗ навчання здійснюється англійською мовою, у 17 – французькою, лише 5 університетів є двомовними. У Канаді, на відміну від США, не існує офіційних рейтингів навчальних закладів. Канадські університети мають значну автономію. У країні відсутній єдиний центральний орган щодо управління вищою школою. Детальнішу інформацію про вищі навчальні заклади Канади можна знайти за адресою на сайті: gc.ca.ru Toronto.ca.
Поза сумнівом, значний внесок до соціальних та економічних успіхів належить освітньо-науковому комплексу Німеччини. Німеччина гармонізує свою освіту з вимогами Болонського процесу поволі, але поступово рухається до поширення застосування двоступеневої вищої освіти з присудженням диплома бакалавра й магістра. Досить цікава риса сучасної німецької освіти – вихід на приблизно незмінну кількість студентів, що виявила себе фактично з 1990-х років. Враховуючи заклади університетського рівня кількість студентів коливається в інтервалі 1,8-1,9 млн. осіб. Із найновіших інтернет-даних про вищу освіту Німеччини бачимо, що країна має в усіх наявних закладах трохи більше 2 млн. студентів, з яких лише 65 тис навчається у недержавних ВНЗ. У Німеччині так і не відбувся перехід від масової освіти до загальної вищої освіти, як це сталося у США чи Японії. Цей феномен не можна пояснити браком коштів на освіту – освітній бюджет Німеччини спроможний забезпечити надання освітніх послуг більшому відсотку молоді. Т. Коваль пояснює це менталітетом нації.
Тривалість навчання відрізняється не лише у різних типах ВНЗ, а й серед закладів однієї групи. Так, підготовка математика триває у Берлінському університетів 18 семестрів, а в окремих периферійних університетах – 12 чи навіть менше. Середній вік випускників – 28-30 років.
Навчання у вищих навчальних закладах триває 5 років (10 семестрів). Винятком є медична (триваліша) і вища педагогічна (3 роки) освіта. Після навчання передбачається стажування (18 місяців), а потім – складання іспитів, підготовка та захист дипломів.
Характеризуючи усереднену модель гуманітарного вузу Німеччини, можна сказати, що основний акцент робиться на наукові дослідження, і на підготовку фахівця-професіонала. Особливістю цієї моделі є спрямованість на «просвітницьку» діяльність, що має на увазі оволодіння необхідною сумою знань, умінь і навичок. Зміст програм навчання природно включає результати дослідницької роботи викладацького корпусу, які використовуються як матеріал для навчальних програм. І викладачі, і студенти взаємодіють на основі науково-дослідної кооперативної праці як пошукувачі. Німецьку модель вищої гуманітарної освіти можна назвати прагматичною, оскільки процесам розвитку людини в даній моделі відводиться другорядна роль.
Найбільш відомим і престижним вищим навчальним закладом Німеччини є Гейдельбергський університет (заснований у 1386 році за зразком паризької Сорбони), серед викладачів якого були філософи Гегель і Ясперс, хімік Геймсгольц, 8 лауреатів Нобелівської премії. Сьогодні, коли англійська мова практично є мовою міжнародного спілкування, освіта, отримана у Великій Британії, дає значні переваги й розкриває більші можливості для випускників англійських шкіл, коледжів та університетів. Система британської освіти пройшла перевірку часом і вважається зразковою.
Обов’язкова освіта у Великій Британії починається в 5 років. Але, поряд із цим, діти 3-4 років можуть ходити в дитячий садок, а ті, кому виповнилося 16 років, і закінчили школу, продовжують навчання в коледжах й університетах.
Система освіти Великої Британії складна. Сучасна система освіти Великобританії складається з чотирьох рівнів: початкового, середнього, так званої «подальшої» і вищої освіти. Термін «подальше навчання» у Великобританії означає продовження освіти після обов’язкового навчання (зазвичай, після 16 років) за програмами, які не надають ступеня або його еквівалента. Термін «вища освіта» у Великобританії означає ті програми, мета яких – присудження ступеня «бакалавр», «магістр», «доктор».
Вчені ступені у Великій Британії присвоюються студентам, які успішно завершили курс навчання. Формально ступені одного рівня, отримані в різних університетах, нічим не відрізняються одне від одного, але на практиці їх «вага» визначається репутацією університету, що їх присвоїв.
Національна рада професійних кваліфікацій Великої Британії (NCVQ) представила нову структуру професійних кваліфікацій Англії, Уельсу та Північної Ірландії. Вона базується на національних стандартах, що визначають навички, уміння, знання та компетентність працівників, яких вимагає роботодавець, відповідно потребам сучасної економіки, політики та суспільних відносин.
Реформа освіти почалася у Великій Британії з прийняттям Закону «Про освіту» в 1988 році. Її проведення, було обумовлено стурбованістю правлячих кіл зниженням конкурентоздатності країни в порівнянні з іншими державами Заходу. У травні 1997 року, з приходом до влади лейбористського уряду Т. Блера, прем’єр-міністр уже в одній із перших промов проголосив: «Трьома головними національними пріоритетами є: освіта, освіта, освіта». Важливими завданнями в цій сфері були названі не тільки поліпшення обов’язкової освіти, а і професійної, а також реформа фінансування університетської системи. Аналіз програм і нововведень найвідоміших університетів Великої Британії показує, що вони переважно спрямовані на організацію підготовки фахівців до професійної діяльності, удосконалення якісного їхнього навчання, акцентується скоріше співробітництво, чим гармонізація та стандартизація.
Генрі Джейн у доповіді «Суспільна освітня політика» на семінарі проголосив початок створення й імплементації визначених, чітких освітніх орієнтирів, які б стали поштовхом розвитку професійної освіти та знайшли білі плями і недоробки в цій галузі, що вимагає свого дослідження та шляхів його поліпшення. У резолюції міністрів освіти на зустрічі ради освіти у Програмі для сфери освіти були проголошені основні положення, що впроваджувалися в освітню політику суспільства:
1. Підвищити рівень технічного й наукового забезпечення освіти та навчання нації, з огляду на всі освітні рівні: шкільна освіта, вища та професійна, як для громадян країни, так і для іноземців.
2. Налагодити постійні зв’язки та забезпечити кваліфікаційну відповідність із системою освіти Європи.
3. Компілювати та накопичувати документацію і статистичний матеріал з питань освіти.
4. Співробітництво в сфері вищої освіти.
5. Вивчати іноземні мови.
6. Демократизувати освіту, впроваджувати однакові вимоги для вільного доступу до усіх видів освіти [40].
Досвід організації вищої освіти Великої Британії може стати в нагоді для побудови професійної освіти в Україні. Але копіювання гасел систем освіти інших держав ще не означає, що ми здійснюємо розвиток нашої системи освіти у відповідності до кращих взірців освітніх систем. Важливо, спираючись на власний досвід, переборюючи традиційне гальмування всього нового, рухатися до створення власної системи освіти, яка була б модерною та індивідуальною.
Освітні системи США, Німеччини та Великої Британії, маючи свої особливості, можуть бути поштовхом для удосконалення української системи освіти. Особливого значення для нас набуває демократичність, на якій ґрунтуються згадані системи освіти. Але найбільш важливим для нас може стати досвід реформування освіти в Польщі.
Польща – не тільки географічний сусід України, а й країна, дуже близька до нас за ментальними характеристиками. Крім того, уже декілька років вона входить до Європейського Союзу та має досвід переходу від командно-адміністративної системи до демократичної. У цій країні раніше, ніж в Україні почалися реформи в освіті та суспільстві, тому досвід Польщі міг би бути дуже корисним для України.
До Європейського Союзу Польща приєдналася у 2004 році, що дало країні визнання польських дипломів у всіх країнах Європи, при цьому додаткового підтвердження не потрібно.
Освітня реформа в Польщі почалася з кінця 80-х р.р. ХХ ст. За ці роки Польща домоглася значних показників за рівнем дорослого населення – вона ввійшла в число країн, що мають найвищій індекс охоплення населення вищою освітою – 95 (до 30% дорослого населення мають вищу освіту). Частка студентів ВНЗ у населенні країни складає 5,4 % від числа громадян (2 млн. студентів при чисельності населення 38 млн. осіб) – за цим параметром Польща демонструє один із найвищих показників у світі.
В основу освітньої реформи Польщі були покладені принципи демократичної системи освіти, сформульовані польськими вченими. За всієї універсальності ці принципи відображали специфіку країни. Цими принципами були:
• принцип загальності освіти, що виражається в демократизації освіти і повної реалізації загального права на освіту (дошкільну і повну середню);
• принцип наступності, що пов’язаний з відсутністю яких-небудь перешкод при переході з одного навчального закладу в інший, погодженістю навчальних планів і програм;
• принцип безперервності освіти ототожнюється з розвитком навчально-виховних установ, загальнодоступністю форм і засобів освіти;
• принцип єдності і диференціації системи освіти означає єдність цілей виховання і базового змісту освіти, що гарантує усім доступ до школи вищого рівня;
• заміна вузькопрофільного навчання широкопрофільним;
• принцип багатобічного інтелектуального, психічного, суспільно-професійного і фізичного розвитку учнів гарантує формування повноцінної особистості;
• принцип виховання за допомогою праці і для праці передбачає наповнення всього навчально-виховного процесу проблематикою праці, політехнізму, професійними знаннями і вміннями, що відповідають етапові і типові освіти, проблемам шкільної і професійної орієнтації;
• принцип широкого фронту освіти і виховання, а також гуманізації освіти в умовах, коли школа втратила монополію на освітні послуги;
• принцип гнучкості освіти і її реформувань;
• принцип державності, самоврядності і соціалізації освіти;
• принцип науковості і економічності освіти.
Ці принципи знайшли своє відображення у «Законі про систему освіти».
Ще одним фундаментальним процесом, що передував польській освітній реформі, був процес напрацювання польськими вченими освітньої парадигми, яка мала б можливість задовольнити запити суспільства, що сформувалися в результаті суспільної трансформації. Більшістю польських педагогів як пріоритетна була обрана критично-креативна доктрина, тому що саме вона була здатна сформувати вільну людину, обмежено залежну від зовнішніх факторів, заповзятливу, ініціативну, тобто повноцінного суб’єкта і свого життя, і своєї діяльності. Критично-креативна доктрина, модель якої практично відповідає західному розумінню освіти і ґрунтується на демократичному суспільному устрої, вивільненні і розвитку потенційних здібностей людини.
Пріоритетна цільова спрямованість цієї політики передбачає:
1. Вища і безперервна освіта протягом усього життя людини.
2. Орієнтація вищої освіти на суб’єктність всіх активних учасників освітнього процесу як прагнення до інноваційно-креативного суспільного творення суспільства (не заперечуючи державні механізми і суспільні інститути).
3. Найбільш повне дотримання умов Болонської Декларації.
4. Розробка і застосування національної системи перекладу кредитів ECTS для рішення однієї з найважливіших задач – створення можливості порівняння і кваліфікаційної ідентифікації дипломів у Європейському освітньому просторі.
5. Пріоритет бюджетного фінансування системи вищої освіти (90%).
Реалізація освітньої реформи в Польщі знайшла вираження у структурній перебудові всієї системи освіти.
Як і в інших країнах Європи, найпрестижнішими серед ВНЗ є університети. Найбільша кількість ВНЗ міститься у Варшаві, Кракові, Бреславі, Познані. Усі державні ВНЗ установами освіти на рівні університету і, як правило, зберігають магістерську структуру навчання. Організація йзміст навчання у ВНЗ, як і щорічний прийом студентів, раніше регулювалися державою. Із 1990 н.р. ВНЗ отримали гарантоване законом право самим приймати рішення з даних питань, визначати критерії відбору і правила прийому абітурієнтів. Платня на одного студента в рік у недержавних ВНЗ складає до 2500 доларів. У ВНЗ існує денна, вечірня і заочна форми навчання, а також екстернат.
Із аналізу світових освітніх систем можна зробити висновок, що нашій державі потрібно провести цілий ряд заходів, які б відповідали пріоритетним напрямкам розвитку освіти Європейського континенту та світу. Кожна з розглянутих систем в основу свого розвитку ставила, перш за все, демократизацію освітньої діяльності і відповідність навчальної парадигми запитам суспільства. Проглядається універсальний принцип підготовки у ВНЗ – формування фахівця, здатного до діяльності у змінних умовах праці, ініціативного, творчого.
Для ефективного впровадження ступеневої освіти в Україні необхідне рішення цілого комплексу завдань. Насамперед, варто розробити чітко кодифікований і оновлений відповідно до вимог державного розвитку України у третьому тисячолітті перелік кваліфікацій фахівців із вищою освітою та перелік спеціальностей, що дозволили б чітко диференціювати мету та зміст підготовки фахівців у ВНЗ. Важливим також є прискорення розробки комплектів державних стандартів вищої освіти, саме тих, які встановлюють методично стратифіковані параметри вимог до змісту, обсягу та рівня освіти на трьох рівнях: держави, суспільства й конкретного вищого навчального закладу.
Завдання.
Пояснити, у чому полягають особливості системи освіти США / Канади / Німеччини / Великої Британії / Польщі? Вказати, що може перейняти українська система освіти?

--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:05, 4 вересня 2015 (EEST)

Безумовно освітні системи США, Німеччини, Канади та Великої Британії можуть бути прикладом для удосконалення української системи освіти. На мою думку прикладом реформування системи освіти може бути Польща. У цій країні раніше почалися реформи в освіті та суспільстві ніж в Україні., тому досвід Польщі міг би стати прикладом для України. Проаналізувавши освітні системи даних країн, можна зробити висновок, що нашій державі потрібно провести низку відповідних заходів, щодо вдосконалення системи освіти, які б відповідали стандартам Європейського зразка та світу в цілому. Наша країна могла б перейняти принципи за якими побудована система освіти Польщі, і які знайшли своє відображення у "Законі про систему освіти"--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 11:12, 12 вересня 2015 (EEST)
_________________________

ІНТЕРАКТИВНЕ ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №5
РОЗВИТОК ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
На сьогодні 45 європейських країн, включно з Україною, підписали Болонську декларацію, яка наголошує на необхідності європейської співпраці в забезпеченні якості вищої освіти, підвищенні якості підготовки фахівців, зміцненні довіри між суб’єктами освіти, мобільності, сумісності систем кваліфікацій, посиленні конкурентоспроможності європейської системи освіти.
А. Похресник зазначає, що аналіз сучасних праць провідних українських філософів і керівників освітньої системи – В. Кременя, В. Андрущенка, Є. Суліми, Д. Табачника, С. Ніколаєнка – дає змогу виявити різноманітність та полярність поглядів і уявлень про стратегію освітнього процесу України в найближчому майбутньому.
Українська система освіти сьогодні не повною мірою відповідає актуальним вимогам суспільства, й тому можна спостерігати стійку тенденцію щодо неспроможності задовольнити зростаючі потреби її споживачів. Серед найважливіших проблем сучасної української системи освіти можна виокремити наступні: зниження якості навчання, системні втрати і нестачу педагогічних працівників, консервативність у змісті й технологіях навчання. І найголовніше – необхідні суттєві зміни у підготовці майбутніх фахівців-освітян та перепідготовки практикуючих педагогів.
Особливо гостро ці проблеми окреслилися тоді, коли Україна заявила про намір приєднатися до Болонського процесу. П. Ю. Буряк та О. Г. Гупало зазначають, що для України європейська інтеграція – це, в першу чергу, модернізація економіки та освіти, впровадження новітніх технологій, залучення іноземних інвестицій та інше. У культурно-цивілізаційному аспекті, на думку вчених, євроінтеграція – це шлях до активного взаємовигідного культурного обміну між українською та європейськими культурами, становлення України як одного з членів глобального суспільства. Бо глобалізація як явище сучасної дійсності здійснює суттєвий вплив всі сфери життя людства і на освіту як на особливий соціальний інститут.
Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, наполегливо працює над практичним приєднанням до Болонського процесу. Болонський процес в Україні офіційно розпочався 19 травня 2005 року з моменту підписання декларації на Бергенській конференції.
Приєднання України до Болонського процесу – це передусім нові можливості розвитку української системи освіти, а саме:
1. Визнання українських дипломів на міжнародному рівні.
2. Більша мобільність в європейському просторі для студентів та викладачів.
3. Спільні освітні та пошукові проекти з європейськими університетами.
4. Конкурентоспроможність на європейському і світовому ринках праці.
Для України Болонський процес став не лише передумовою входження в європейський освітній простір, а насамперед значним імпульсом оновлення власної системи освіти. Трактуючи Болонський процес не як рух стандартизації, а як процес пошуку консенсусу, освітні реформи в Україні слід спрямовувати не на радикальні зміни, втрату кращих тенденцій та зниження національних стандартів якості освіти, а на розвиток і набуття якісно нових ознак.
Щоб входження України до Болонського процесу стало реальністю, потрібно провести серйозні реформи в галузі освіти, тому що українська вища освіта відрізняється від європейської. У Європейському Союзі прийняті і діють інші стандарти. Престиж освіти, високої кваліфікації у Європі традиційно дуже високий. За кордоном визнають, що отримати освіту здатна не кожна людина.
За матеріалами сайту www.europeans.org.ua, вищу освіту спроможний здобути заледве один з десяти тих, хто навчався у школі, а до вищих студій (на магістерському і докторському рівнях) доходить не більше 10-15 % випускників бакалаврату. У Європі завершують середню освіту на високому рівні лише тільки ті випускники, які мають намір вступити до вищих навчальних закладів. Це приблизно від 15 % до 25 % усіх учнів середніх шкіл. Сьогодні вищі навчальні заклади України приймають на навчання до 70% випускників шкіл, тобто у 7 разів більше, ніж дозволяє нормальний розподіл інтелекту. Сьогодні український диплом не визнається у Європі, наші фахівці без додаткового перенавчання не можуть влаштуватися на роботу за фахом. І хоча вони за багатьма показниками – за розвитком, ерудованістю, спеціальною підготовленістю – перевершують зарубіжних фахівців, дискредитація українського диплома триває.
Найбільше, що не влаштовує закордонних працедавців у підготовці наших фахівців, – низька дієвість знань. Дієвість знань – це здатність використовувати набуті знання, уміння на практиці. За експертними оцінками, цим параметром ми поступаємося найбільше [9].
За європейським стандартом дипломований фахівець відразу займає робоче місце і виконує свої посадові обов’язки. Диплом гарантує високий рівень підготовки. Приймаючи фахівця на роботу, організація впевнена, що він підготовлений на належному рівні. Гарантія цього – високе резюме університету. Якщо фахівець не буде підготовлений належним чином, і організація матиме до нього претензії, імідж університету може бути втрачений назавжди, його рейтинг серйозно постраждає.
Як уже зазначалося, за кордоном прийнята двоступенева система вищої освіти. Університети готують бакалаврів (3-4 роки навчання) і магістрів (ще 1,5-2 роки). Диплом бакалавра свідчить про повну вищу освіту. Хто бажає продовжити навчання, стає спершу магістром, а потім може отримати науковий ступінь доктора. Українські вищі навчальні заклади сьогодні забезпечують чотири рівні підготовки фахівців з вищою освітою: заклади І-ІІ рівнів акредитації готують молодших спеціалістів і бакалаврів, у закладах ІІІ-V рівнів акредитації готують бакалаврів, спеціалістів і магістрів. За кордоном така система освіти не визнається.
Отже, у зв’язку з приєднанням до Болонського процесу, Україні необхідно уніфікувати освітньо-кваліфікаційні рівні, перейти на двоступеневу систему освіти відповідно до європейських стандартів. Необхідна трансформація існуючої в Україні системи вищої освіти відповідно до європейських вимог, що полягає у впровадженні нових підходів та технологій організації навчально-виховного процесу. Подальші соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців. Однією із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є досягнення системою вищої освіти України цілей Болонського процесу.
Інтеграційні процеси необхідно пов’язати із важливими концептуальними змінами щодо змісту й форм навчання. У цій галузі перед українськими освітянами теж відкриваються нові та цікаві перспективи.
Перш за все слід зауважити, що інтеграційні процеси, як це неодноразово підкреслюється в установчих документах Болонського процесу, пов’язані зі збереженням та розвитком неповторного національного досвіду, культурної спадщини кожної країни, тому цей процес у жодному разі не означає уніформізації, нівелювання специфіки освітніх систем європейських країн, навпаки, спрямований на їх взаємне узгодження та гармонізацію.
Не випадково саме «гармонізація» виступає одним із ключових понять багатьох документів. Смислове навантаження цього поняття є надзвичайно містким, адже головною метою виховання та навчання є навчити молоду людину жити в гармонії з навколишнім світом і шляхом пізнання цього світу, вміти визначити своє місце, опанувати певну професію. У сучасних умовах уміння адаптуватися до швидких змін у всіх сферах людської життєдіяльності, готовність відповідати на виклики сьогодення стає нагальною необхідністю підготовки сучасного фахівця.
З метою пристосування освітньої діяльності до динаміки сучасного життя європейська реформа впроваджує гнучку систему навчальних кредитів, надає можливість зарахування та накопичення в загальному освітньому здобутку людини не лише її попередніх навчальних надбань, але й практичного досвіду в певній галузі, а система безперервної освіти доповнюється можливістю навчатися протягом усього життя, у власному темпі, відповідно до індивідуальних потреб і можливостей людини. Навчання стає багатодисциплінарним, враховує необхідність оволодіння щонайменше однією іноземною мовою, новітніми інформаційними технологіями.
Багатий український досвід слугуватиме надійним «стартовим майданчиком» для подальшого вдосконалення національної системи освіти та її узгодження з європейською, а також розвитку освітніх впливів.
Не зважаючи на значні досягнення української освіти, на думку ректора НТУУ «КПІ» М.З. Згуровського, існує значна кількість проблем української вищої освіти у контексті Болонського процесу:
1. Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше.
2. Недостатнє визнання в суспільстві рівня «бакалавр» як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою.
3. Загрозлива в масовому вимірі тенденція до погіршення якості вищої освіти, що наростає з часом.
4. Збільшення розриву зв’язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.
5. Невиправдана плутанина в розумінні рівнів спеціаліста й магістра. З одного боку, можна помітити близькість програм підготовки спеціаліста й магістра, їхню еквівалентність за освітньо-кваліфікаційним статусом, а з іншого – вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV.
6. Українська система наукових ступенів складніша, порівняно із загальноєвропейською, і це перешкоджає мобільності викладачів і науковців в Європі.
7. Неадекватно до потреб суспільства й ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі в чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих.
8. Відійшла в минуле колись добре організована система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип «освіта протягом життя» поки що в умовах нашої держави не може бути повною мірою реалізований.
9. Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних центрів заклади освіти, що мають статус національних, у той час, коли їхня кількість досягла близько 40% від загальної кількості ВНЗ III та IV рівнів акредитації.
З метою прискорення процесу реформування освітньої галузі на виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» на урядовому рівні прийнято низку надзвичайно важливих для освіти державних цільових програм: розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року; розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року; підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року; розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки; впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків»; Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів на 2012-2020 роки.
Визнанням позитивних якісних змін у забезпеченні розвитку національної освіти став Форум міністрів освіти європейських країн «Школа ХХІ століття: Київські ініціативи», на якому проголошено сім напрямів євроінтеграції середньої освіти і проекти практичних дій по кожному з них («Дошкільна освіта»; «Спільна історія без розділових ліній»; «Толерантність»; «Через мову до взаєморозуміння»; «ІКТ – освіта без кордонів»; «Від шкіл-партнерів до партнерів-країн»; «Новій освіті Європи – новий європейський учитель»).
Водночас глибина освітніх реформ, якість і ефективність роботи навчальних закладів і установ системи національної освіти не можуть повною мірою задовольнити сучасні потреби особистості та суспільства. Задекларовані у попередні роки стратегічні завдання щодо забезпечення рівного доступу дітей і молоді до освіти, забезпечення її сталого розвитку і нової якості, демократизації управління не набули повної реалізації. Зміст і організація національної освіти до цього часу недостатньо переорієнтовані на особистість дитини, на формування у дітей і молоді життєво важливих компетентностей, активної їх соціалізації. Викликає тривогу низький рівень здоров’я, морального, культурного і духовного розвитку молоді. Залишається критичним стан фінансового та матеріально-технічного забезпечення системи освіти, низький рівень оплати праці працівників освіти і науки.
Інтеграція України у світовий освітній простір вимагає постійного вдосконалення національної системи освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг, апробації та впровадження інноваційних педагогічних систем, реального забезпечення рівного доступу всіх її громадян до якісної освіти, модернізації змісту освіти і організації її адекватно світовим тенденціям і вимогам ринку праці, забезпечення безперервності освіти та навчання протягом усього життя, розвитку державно-громадської моделі управління.
Одним із визначальних факторів, що потужно вплине на правове забезпечення діяльності освітянських закладів України у наш час є Закон України «Про вищу освіту», ухвалений Верховною Радою України 1 липня 2014 р. і підписаний Президентом України 1 серпня 2014 р. До основних новацій Закону України «Про вищу освіту» можна віднести:
1. Для виведення системи освіти України на нові показники якості освітянських послуг буде створено окремий колегіальний орган – Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти.
2. Суттєво будуть посилені антиплагіатні норми і відповідальність за них (обов’язкове оприлюднення наукових робіт).
3. Створюватиметься новий механізм виборів ректорів вищих навчальних закладів (участь всього викладацького складу та збільшено у відповідній пропорції (не більше 15%) кількість студентів, які братимуть участь у голосуванні). Зазначено, що вибори будуть відбуватися в один тур за системою «перехідного голосу». Таким чином, трудовому колективу ВНЗ надається право самостійно обирати ректора, тоді як Міністерство освіти і науки лише фіксуватиме факт вибору.
4. Для ректорів, деканів і завідуючих кафедрами прописано обмеження перебування на посаді – не більше двох строків (5+5). Ця вимога зможе забезпечити ротацію та оновлення керівного складу ВНЗ, сприятиме притоку талановитої молоді до управління освітянськими закладами.
5. Усі виші отримають право остаточного присудження наукових ступенів (у Нацагентстві залишаються лише питання акредитації спецрад і розгляд апеляцій на їх рішення).
6. Державні ВНЗ зможуть розміщувати власні надходження від своєї освітньої, наукової та навчально-виробничої діяльності на рахунках установ державних банків. Позитивне нововведення, спрямоване на розширення фінансової автономі навчальних закладів. Накопичення фінансових ресурсів надасть можливість ВНЗ застосовувати їх для свого стратегічного розвитку.
7. Зменшено кількість годин навчального навантаження викладачів – одна ставка становитиме не 900, а 600 навчальних годин. Зменшено навантаження на студентів – кількість годин в одному навчальному кредиті змінено з 36 до 30 навчальних годин. Завдяки цьому викладачі зможуть більше уваги приділяти науковим дослідженням і підготовці сучасних навчально-методичних матеріалів.
8. З 2016 року запроваджуватиметься новий механізм електронного вступу до ВНЗ і автоматичного розміщення місць державного замовлення. Це нововведення може стати ефективним механізмом зменшення корупції на етапі вступу до ВНЗ (звичайно, якщо до 2016 року до Закону не будуть внесені зміни). І, що найголовніше, розшириться доступ усіх прошарків населення до престижних вузів та спеціальностей.
9. Створюватимуться умови для збільшення мобільності студентів і викладачів . Кількість навчальних дисциплін стане меншою, при цьому студенти будуть обирати 25% курсів. Саме ця вимога наблизить нашу систему освіти до країн, чиї дипломи відповідають принципам та стандартам Болонського процесу.
10. Протягом визначеного у законопроекті перехідного періоду із системи вищої освіти буде вилучено рівень молодшого спеціаліста та запроваджено ступінь молодшого бакалавра як скорочений цикл підготовки бакалаврів. Законом також скасовується ступінь кандидата наук, натомість запроваджуються такі ступені вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук. При цьому ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вищою радою навчального закладу або наукової установи у разі успішного виконання відповідної наукової програми та публічного захисту дисертації. Надвелика кількість освітніх рівнів, що зберігається у вищій освіті України, даним законом зменшилася. Але, вона і досі не відповідає прийнятій більшістю держав-учасниць Болонського процесу, трьохрівневій освіті (бакалавр, магістр, доктор філософії).
11. Закон розширює автономію університетів та надає громадськості більше важелів для контролю за його діяльністю. Університети, згідно закону, впроваджуватимуть внутрішній публічний моніторинг якості, а його результати будуть розміщені на сайті вузу.
12. Українські ВНЗ зможуть вільно наймати випускників та професорів закордонних університетів.
Відзначені новації майже повністю відповідають вимогам Болонського процесу. Реалізація їх в освітянському просторі наблизить українську освіту до принципів Болонського процесу Європейського простору вищої освіти. Це ще один важливий крок України у напрямку до Євросоюзу.

Завдання:
Розкрийте, яким чином зміни та реформи, що проходять в українській системі освіти, позначилися на роботі вашого навчального закладу. Коротко проаналізуйте, як змінився річний план роботи вашого навчального закладу за останні 5-10 років.
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 12:47, 11 вересня 2015 (EEST)

Добрий вечір! Зміни та реформи, що проходять в українській системі освіти, позначилися і на нашому навчальному закладі. Я працюю в навчально-виховному комплексі І ступеня. Суттєві зміни відбулися в навчальних планах. З'явилися нові навчальні предмети- англійська мова з 1 класу, інформатика з 2 класу.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:56, 30 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Індивідуальне заняття №1.
Тема. Упровадження новітніх інформаційних технологій у сучасний педагогічний дискурс (2 год)
Мета: довести важливість впровадження інформаційних технологій у навчально-виховний процес; розкрити вдосконалення педагогічного дискурсу через використання телекомунікаційних мереж з інтерактивними та мультимедійними технологіями; довести необхідність підвищення інформаційної грамотності і культури всіх учасників освітнього процесу.

Розкрийте унікальний внесок ІКТ у навчально-виховний процес.
Література:
1. Блага О.В. Інформаційні технології як невід’ємна складова новітнього освітнього процесу [Електронний ресурс] /О.В. Брага // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2007. – №2. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VKPI_fpp/2007-2-2/09_Blaga.pdf
2. Колин К.К. Информатизация образования: новые приоритеты // Информатика и образование. – 2001. – № 10.
3. Вишинська Г. Інформатизація як дійсність та перспективна тенденція розвитку освіти / Г.Вишинська // Філософські абриси сучасної освіти : монограф.; [за заг.ред. І. Предборовської]. – Суми :ВТД «Університетська книга», 2006. – С. 148-189
4. Гендина Н.И. Информационная культура учителя: концепция формирования и региональный опыт / Н.И.Гендина // Образование. Карьера. Общество. - №1. – 2003. – С. 20-23
5. Склейнов Е.Л. Интеграция интерактивных и Интернет-технологий как новое направление информатизации образования [Электронный ресурс] / Е.Л.Склейнов // Информационная среда образования и науки. – Вып.9. – 2012. - Режим доступа: http://www.iiorao.ru/iio/pages/izdat/ison/publication/ison_2012/num_9_2012/Sklejnov.pdf.
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:28, 15 вересня 2015 (EEST)

Нині комп’ютеризація навчального процесу розглядається як один з найбільш перспективних напрямів підвищення якості освіти. Цій проблемі приділяється значна увага як на рівні центральних органів управління освітою, так і на рівні навчальних закладів освіти. Проте масштабна комп’ютеризація навчального процесу у ЗНЗ – складна проблема, яка потребує тривалої цілеспрямованої роботи й постійної уваги.
Використання комп’ютерних програм, електронних засобів навчального призначення значно підвищують якість навчання, але при використанні ІКТ в навчально-виховному процесі в загальноосвітніх навчальних закладах виникли проблеми:
недостатнє матеріально-технічне та науково-методичне забезпечення навчальних закладів;
недостатньо розроблені методики використання сучасних інформаційних технологій навчання у навчальному процесі під час вивчення усіх навчальних предметів;
недостатня підготовка педагогічних кадрів до використання в навчальному процесі засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;
ідсутність у вчителів мотивації щодо використання сучасних інформаційних технологій навчання.

Впровадження інформаційних технологій у навчально-пізнавальну діяльність учнів – це один із шляхів. Комп’ютери мають перейти із класу інформатики у навчальні класи. Особливої актуальності набуває проблема розробки, створення та впровадження розвивальних освітніх програм, які сприятимуть адаптації учнів до життя в інформаційному суспільстві. В кожному ЗНЗ створюються необхідні соціальні, психологічні, педагогічні умови для опанування учнями школи сучасних інформаційних технологій і розроблення методики використання їх в навчально-виховному процесі.

Зміни у підходах до навчання створили умови для перебудови особистісних установок взаємодії учителя з учнями. Вчитель зобов’язаний виступати у ролі творчого керівника, спрямувати учнів від статичних знань до динамічних.

Основними принципами роботи учителя, як консультанта і помічника, стали відкритість, впевненість у можливостях і здібностях учнів, бачення внутрішнього світу і можливостей кожної дитини. Роль учителя стала більш активною. Учителі створюють сприятливі умови для розкриття і розвитку учнів. Стрімкі темпи інформатизації суспільства та розвитку Інтернет - технологій актуалізують проблему формування інформаційної компетентності підростаючого покоління, яка наразі виступає одним із потужних чинників успішності навчальної, професійної, суспільної та інших видів діяльності молодої людини.

У процесі побудови уроку з використанням ІКТ визначальною є діяльність учнів, а головною функцією педагогічної згоди стає створення комунікативних умов, коли учитель своїми висловлюваннями і діями бере участь у створенні "критичних ситуацій", що ведуть до аналізу й розуміння змісту навчального матеріалу, способів пізнання. Вчитель керує взаємодією учнів, які представляють різні позиції й пізнавальні можливості.

Дидактична ефективність даного уроку досить висока і дає вчителю змогу визначати й вивчати психолого-педагогічні феноменальні можливості окремих учнів, а учням - за умови системності використання даних методів навчання, очевидніше виявляти різні позиції, перешкоди, які виникають у процесі навчальної діяльності. Саме в такій формі уроку, за інтерактивними методами навчання та використання ІКТ, виникає зв'язок між змістом (темою уроку) і способом спільної та індивідуальної діяльності, між учнем і способом вирішення проблеми, ситуації, завдання.

У процесі підготовки вчителя для використання інформаційних технологій не лише на заняттях з інформатики, але й у всьому освітньому просторі, особлива увага приділяється розвитку рис новаторства, креативності, адже педагог має підготувати учня до відповідальних, свідомих і розумних дій в умовах технічного прогресу, швидкого розвитку техніки, інформаційних технологій, раціональної самоосвіти і технічного та інформаційного навчання.

Учителі початкових класів або вчителі – предметники, які володіють сучасними комп’ютерними технологіями, і викладачі інформатики мають вибудовувати весь процес навчання так, щоб він забезпечував, поряд із засвоєнням предметного змісту, формування відповідних технологічних та інформаційних умінь і навичок, які застосовуються в різних життєвих ситуаціях: навчальних, виробничих, особистих. Одним із результатів процесу інформатизації навчальних закладів має бути можливість використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології для роботи з інформацією як в навчально-виховному процесі, так і для інших потреб.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:30, 27 вересня 2015 (EEST)

________________________________

Індивідуальне заняття №2.
Вплив нових інформаційних технологій на професійну компетентність вчителя (2 год).
Опрацюйте наведену літературу та 1) розкрийте вплив інформатизації освіти на зміну ролі вчителя у навчально-виховному процесі; 2) вкажіть ті, цифрові навички, якими, на вашу думку, повинен володіти вчитель в ХХІ столітті.
Рекомендована література:
1. Биков В.Ю. Сучасні інноваційні ІКТ-інструменти розвитку систем відкритої освіти / В.Ю. Биков, А.М. Гуржій // Педагогічна і психологічна науки в Україні : зб. наук. праць : в 5 т. – Т. 4 : Професійна освіта і освіта дорослих. – К. : Педагогічна думка, 2012. – С. 44-62.
2. Данільян В.О. Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні (соціально-філософський аналіз): автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 / В.О. Данільян. – Х., 2006. – 20 с.
3. Еляков А.Д. Современная информационная революция / А.Д. Еляков // Социологические исследования. – 2003. – № 10. – С. 29-38.
4. Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І.Л. Михайлин. – К.: Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»).
5. Захар О.І. Використання інтернет-технологій у процесі підвищення кваліфікації вчителів / О.І. Захар // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2014. – №4. – С. 7-9.
6. Карчевський М.В. Соціальні передумови правових заходів інформаційної безпеки / М.В. Карчевський // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Є.О. Дідоренка. – 2011. – № 1. – С. 35-55.
7. Кочарян А.Б. Вимоги до професійної компетентності науково-педагогічних працівників університету за умов створення електронного освітнього середовища / А.Б. Кочарян // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2014. – №4. – С. 16-18.
8. Логвиненко Ю.В. Вплив інформаційних технологій на сучасний педагогічний дискурс / Ю.В. Логвиненко, В.О. Мазуренко // Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка: [зб. наук. праць. Вип. 23.] / редкол. О.І. Курок (відп. ред.) [та ін.]. – Глухів : ГНПУ ім. О. Довженка, 2013. – С. 68-76.
9. Логвиненко Ю.В. Зміни в українському освітньому дискурсі під впливом інформаційного суспільства / Ю.В. Логвиненко, В.О. Мазуренко // Освіта Сумщини. – №1 (21). – С. 42-47.
10. Логвиненко Ю. В. Освіта ХХІ століття: виклики, пошуки відповідей: [навч.-метод. посіб.] / Ю. В. Логвиненко, В.О. Мазуренко, Т.Г. Стукалова. – Суми: РВВ СОІППО, 2012. – 104 с.
11. Медведєв І.А. Інформатизація освіти як шлях підвищення її якості та доступності (на прикладі Сумської області) / І.А. Медведєв, Л.Г. Петрова, С.П. Ніколаєнко // Комп'ютер у школі та сім’ї. – 2013. – № 6 (110). – С. 3-7.
12. Модели управления процессами комплексной информации общего среднего образования / Г.Д. Дылян, Э.С. Работыльская, М.С. Цветков. – М.: Бином. Лаборатория знаний, 2005. – 111 с.
13. Морозов В. Упровадження новітніх інформаційних технологій у сучасний педагогічний дискурс / В. Морозов // Вища освіта України. – 2013. – №2. – С. 54-58.
14. Мурзагалієва Д. Нові моделі інтеграційного процесу / Д. Мурзагалієва // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – №5 (197). – С. 120-123.
15. Чубарук О.В. Управління розвитком інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів української мови і літератури в системі післядипломної освіти / О.В. Чубарук // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2014. – №4. – С. 11-15.
Інтернет-ресурси:
16. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості: аналіт. доп. / Д. В. Дубов, О. А. Ожеван, С.Л. Гнатюк. – К. : НІСД. – 2010. – 64 с. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/dubov_infsus-31058.pdf
17. Закон України Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, № 12, ст.102 ) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/537-16
18. Комендант О.В. Стан України у світових ІТ-рейтингах в аспекті впровадження економіки знань [Електронний ресурс] / О.В. Комендант. – Режим доступу: http://sophus.at.ua/publ/2013_05_30_31_kampodilsk/ekonomichnij_blok_doslidzhen/stan_ukrajini_u_svitovikh_it_rejtingakh_v_aspekti_vprovadzhennja_ekonomiki_znan/31-1-0-649
19. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні: [Електронний ресурс] // Президія НАПН України. Інститут соціальної та політичної психології НАПН України. – Режим доступу: http://www.ispp.org.ua/news_44.htm. Назва з екрану.
20. Лайон Д. Інформаційне суспільство: проблеми та ілюзії, інформація, ідеологія та утопія. / Д. Лайон : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/lajon.html.
21. Малицька І.Д. Роль і місце ІКТ в системах освіти зарубіжних країн: [Електронний ресурс] / І.Д.Малицька. – Режим доступу: http://www.ime.edu-ua.net/em10/content/09midcfo.htm
22. Могилев А.М. Принципы системной информатизации в системе образования [Электронный ресурс] / А.М. Могилев – Режим доступа: znamenvs.chat.ru ELBR./1htm.
23. Онкович Г.В. Медіаосвіта (Загальний курс) // Програма навчального курсу для студентів вищих навчальних закладів :[Електронний ресурс] / Г.В. Онкович. – К.: ІВО НАПН України. – 2010. – 24 с.– Режим доступу: http://edu.of.ru/attach/17/82978/doc
24. Писаренко О.Л. Сутність інституту освіти в інформаційному суспільстві: соціально-філософський аналіз. / О.Л. Писаренко. – [Електронний ресурс]. –:Режим доступу: http://www.google.com.ua/url// nbuv.gov.ua/portal/natura/vkpi/fpp/2009-2/24_Pisarenko.
25. Рамський Ю.С. Зміни в професійній діяльності вчителя в епоху інформатизації освіти / Ю.С. Рамський. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ii.npu.edu.ua/files/Zbirnik_KOSN/12/2.pdf
26. Чекман І. С. Конвергентні технології – нанобіомедичний аспект / І.С. Чекман, Т.Ю. Небесная, А.М. Дорошенко // Український медичний часопис. – 2011. – №2 (82) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.umj.com.ua/article/8865/konvergentni-texnologii-nanobiomedichnij-aspekt.
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:14, 29 жовтня 2015 (EET)

==== Консультації ====
Консультація (2 год.)
Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи
Програми допомоги ЄС у сфері вищої освіти України. Відставання української освітньої системи з ряду параметрів від освіти в країнах ЄС. Заходи у сфері освіти в України рамках програм зовнішньої допомоги Європейської Комісії. Програма Tempus. Програма Erasmus Mundus. Вікно зовнішньої співпраці Erasmus Mundus. Програма Жана Моне.

Рекомендована література:
1. Актуальні проблеми євроінтеграції : [зб. статей з пит. євроінтегр. та права / За ред. Д. Ягунова, вступ ст. В. Вишнякова. – Вип. 7.]. – Суми: ПП Кочубей Н.В., 2011. – 276 с.
2. Андрущенко В. Проблема входження української університетської освіти в європейський освітній простір / В. Андрущенко, І. Гамерська // Рідна школа. – 2012. – № 1-2 (січень-лютий). – С. 3-8.
3. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2004. – № 1. – С. 4-6.
4. Андрущенко В. Освіта України в системі цінностей «розколотого світу» / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2009. – №3. – С. 31-37.
5. Буряк П.Ю. Європейська інтеграція і глобальні проблеми сучасності: Навчальний посібник / П. Ю. Буряк, О. Г. Гупало. – К. : Хай-тек прес, 2007. – 336 с.
6. Дарійчук Л. Система освіти в Україні: реформування чи оновлення? / Л. Дарійчук // Вища школа. – 2004. – № 1. – С. 6.
7. Дмитриченко М.Ф. Вища освіта і Болонський процес: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / М.Ф. Дмитриченко, Б.І. Хорошун, О.М. Язвінська, В.Д. Данчук. – К.: Знання України, 2006. – 440 с.
8. Ерохин А. К. К вопросу об изменении целей высшего образования / А.К. Ерохин // Alma mater. – 2008. – №10. – С. 21-25.
9. Євроінтеграція – крок до заможної України // Вісник пенсійного фонду України. – 2013. – №9 (135). – С. 4-5.
10. Журавський В. Основні завдання вищої школи щодо реалізації в Україні принципів і завдань Болонського процесу / В. Журавський // Вища школа. – 2004. – № 1. – С. 12-16.
11. Журавський В.С. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В. С. Журавський, М. З. Згуровський. – К.: Вища школа, 2003. – 196 с.
12. Кордон М.В. Європейська та євроатлантична інтеграція України: [навч. посіб.; 2-е видання] / М.В.ґ Кордон. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 172 с.
13. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В.Г. Кремень. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.
14. Майер Б.О. Об онтологии качества образования в обществе знания / Б.О. Майер, Н.В. Наливайко // Философия образования. – 2008. – №3. – С. 4-18.
15. Майер Б.О. Образование в условиях глобальных изменений: методологическая функция философии образования / Б.О. Майер // Философия образования. – 2012. – №6 (45). – С. 117-124.
16. Мурзагалієва Д. Нові моделі інтеграційного процесу / Д. Мурзагалієва // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – №5 (197). – С. 120-123.
17. Похресник А. Стратегічна роль цілісного освітньо-наукового комплексу / А. Похресник // Вища освіта України. – 2011. – № 4. – C.30-36.
18. Соколов В. Євроінтеграційні прагнення України: досягнення та перспективи / В. Соколов // Віче. – 2010. – №22 (283). – С. 25-28.
19. Ціватий В. Завершення періоду євроромантизму / В. Ціватий // Зовнішні справи. – 2011. – №7-8. – С. 14-17.
Інтернет-ресурси:
20. Болонський процес в Україні: перспективи та проблеми [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.loippo.lg.ua/reforma_bolon_dekl.htm.
21. У Європу Знань через Болонський процес [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://studprofcom.ntu-kpi/kiev/ua.
22. http://ec.europa.eu/education/lifelonglearning-programme/doc88_en.htm
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:17, 21 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
'''
СТРАТЕГІЧНІ ЗМІНИ В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ОСВІТИ УКРАЇНИ'''
[[Вивчаємо джерела]]:

1. http://vnz.org.ua/zakonodavstvo/111-zakon-ukrayiny-pro-vyschu-osvitu;
2. mon.gov.ua/img/zstored/files/project_30102014.doc

'''Обговорюємо:'''

• Закон України «Про вищу освіту»;
• Проект Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років Що, на вашу думку, у Законі України «Про вищу освіту» та Проекті «Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років» вказує на трансформації української системи освіти? Чи, навпаки, свідчить про те, що стан української освіти, її нормативно-законодавчої бази, не відповідає запитам суспільства?
• Які протиріччя містяться у Законі України «Про вищу освіту» та Проекті «Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років»? Як це може позначитися на розвитку освіти України?
• Чи можете ви назвати Закон України «Про вищу освіту» та Проект «Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років» перспективними для розвитку України? Чому?
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 12:37, 15 вересня 2015 (EEST)

В достатній мірі відчувається процес трансформації системи вищої освіти. Закон України "Про Вищу освіту" та Проект "Концепція розвитку освіти України на 2015-2925 років" це саме ті документи, які мають трансформувати систему освіти. На мою думку вони досить перспективні хоча і мають протиріччя. Кожен вищий навчальний заклад отримав змогу розпоряджатися коштами, розподіляти курси і спеціалізації, години. Кожний вищий навчальний заклад матиме змогу самостійно обирати дизайн диплому. Все це добре, та не можу не зазначити, що основна проблема української освіти в тому, що немає певного алгоритму, як правильно ввести європейські стандарти на українські освітні правила. Студенти, які отримали вищу освіту дуже часто залишаються на самоті під час працевлаштування. Держава не може забезпечити фахівців відповідними місцями.
Дуже б хотілося сподіватися, що Закон України "Про вищу освіту" та Проект "Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років" все ж таки буде перспективним, потрібен певний час.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 19:56, 21 жовтня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
доброго дня. вам слід виконати інтерактивне практичне №5, індивідуальне заняття та взяти участь у дискусії. бажаю успіхів. за потреби, звертайтеся. --[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:13, 23 вересня 2015 (EEST)

доброго дня. вам слід втконати інд. заняття №2.
Індивідуальне заняття №2. Вплив нових інформаційних технологій на професійну компетентність вчителя (2 год). Опрацюйте наведену літературу та 1) розкрийте вплив інформатизації освіти на зміну ролі вчителя у навчально-виховному процесі; 2) вкажіть ті, цифрові навички, якими, на вашу думку, повинен володіти вчитель в ХХІ столітті.
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 12:37, 18 листопада 2015 (EET)

Інформатизація суспільства, як одна з необхідних умов його розвитку, призводить до формування не тільки нового інформаційного середовища проживання людей, але й нового, інформаційного, устрою їх життя й професійної діяльності.
Ми живемо в час суцільних змін: змінюється знання, змінюються способи, якими здобуваються знання, використання інформаційних і комунікаційних технологій, що постійно удосконалюються, змінює роль учителя і методи його роботи. Змінюється суспільство, змінюється школа як соціальний інститут, змінюються учні. Вимоги до вчителів також постійно змінюються, зараз вони значно зросли. Вчителі в суспільстві є однією з основних рушійних сил змін і еволюції. Вчитель повинен одночасно формувати знання й вміння та готувати громадянина майбутнього.
Педагогічна робота – це робота, в якій потрібна ретельна підготовка й постійне удосконалення
протягом всієї професійної діяльності. Необхідно постійно підкріплювати теорію практикою, а досвід –
базовими знаннями. Крім того, вчитель повинен постійно аналізувати свою діяльність, вносити в неї
відповідні корективи.
Вчитель повинен мати можливість розвиватися, пристосовуватися до умов роботи, які постійно змінюються, залишаючись разом тим джерелом цінностей нашого суспільства і людства в цілому. Освіта є пріоритетною цінністю суспільства (особлива роль освіти в інформаційному суспільстві: зростання інформаційних потоків, постійне оновлення знань, необхідність неперервної освіти протягом всього життя людини і т.д.). Розкрити й сформувати в учнів основні цінності суспільства й універсальні цінності людства – одне з основних завдань учителя в сучасному світі. Очевидно, що для виконання цього завдання недостатньо тільки того, щоб цими знаннями і світорозумінням володів учитель. Сама школа повинна стати тим середовищем, де ці цінності застосовувалися б на практиці.
формуючи майбутнього громадянина інформаційного суспільства (суспільства знань),майбутній вчитель повинен вміти:
– формувати в учнів основні ціннісні орієнтації в інформаційному суспільстві. Серед найважливіших цінностей і смислів інформаційного суспільства дослідники відмічають такі: розуміння людини як відповідально-діяльнісної особистості, яка в гармонії з природою і цивілізацією пізнає і перетворює навколишній світ й прагне набути нового досвіду; цінність освіти, об’єктивного наукового знання, широти і глибини знань, інформаційно-комунікаційних
компетентностей, вміння здійснювати інформаційну діяльність; сприйняття природи як «поля об’єктів», що є матеріалом і ресурсами перетворювальної діяльності людини тільки на основі її цілісної гуманітарної експертизи; цінність інновацій і прогресу; пріоритетність вільної самореалізації, творчості особистості, її прагнення до автономності, але й збереження тяжіння до спільності, спільного вироблення рішень з учасниками інформаційної взаємодії;
– формувати в учнів світогляд, етичні позиції при здійсненні діяльності в інформаційному
суспільстві;
– розвивати ініціативу і самостійність учнів, виховувати їх бути відповідальними за власну освіту;
– формувати в учнів мотивацію до навчання, саморозвитку;
– навчити учнів вчитися;
– формувати в учнів інформаційні потреби;
– розвивати в учнів інтерес до способів набуття нових знань та вмінь;
– допомогти учням знаходити відповіді на запитання, що в них виникають, самостійно здобувати
знання;
– навчити учнів використовувати інформаційні освітні ресурси (зокрема, розподілені інформаційні
ресурси в локальних і глобальних мережах) і здійснювати інформаційну взаємодію між
учасниками навчально-виховного процесу.
Важливою тенденцією розвитку освіти в інформаційному суспільстві є її діяльнісна направленість, яка передбачає підвищення продуктивності освіти; можливість створення власних справжніх затребуваних навчальних проектів і продуктів на основі інформаційних та комунікаційних технологій,які стають реально діючими основними інструментами подальшої практичної професійної діяльності людини; моделювання різних діяльнісних процесів; перетворення відомого лозунга «Школа – це ідготовка до життя» в лозунг «Школа – це саме життя» на основі доступу до різноманітних знань,поглядів, співробітництва не тільки з учителем та іншими учнями, але й з вченими, фахівцями в різних галузях знань; підсилення затребуваності до інтегративної діяльності людини. Зараз потрібний такий вчитель, який постійно підвищуватиме свої професійні якості, може застосовувати передові педагогічні
та інформаційно-комунікаційні технології, успішно здійснювати діяльність при розв’язуванні як загальнокультурних, так й освітніх задач, направлених на навчання, розвиток й виховання активних членів суспільства знань. Тому підготовка майбутніх вчителів в галузі застосування інформаційних комунікаційних технологій повинна бути направлена не тільки і не стільки на те, щоб підготувати компетентного користувача ІКТ, а головним чином, на вивчення питань, які стосуються застосування цих технологій в педагогічній науці й практиці. Тут головне завдання – навчити вчителів розуміти, як 3
конкретні технології інтегруються в існуючу систему освіти і як їхнє застосування може покращити освітній процес.
Отже, в нових умовах вимоги до вчителя постійно розширюються. Сучасний вчитель повинен:
– вміти розробляти свою власну методику;
– вміти реалізовувати дослідницький підхід у навчанні;
– формувати в учнів критичне ставлення до готових рішень;
– вміти навчити учнів раціонально вибирати індивідуальний освітній маршрут і способи його проходження;
– володіти методикою проектної діяльності;
– проводити педагогічні дослідження;
– бути готовим і відкритим до інновацій, вміти педагогічно доцільно застосовувати інноваційні педагогічні технології;
– вміти використовувати інформаційні освітні ресурси (зокрема, розподілені інформаційні ресурси в локальних і глобальних мережах), створювати нові методичні розробки та здійснювати інформаційну взаємодію між учасниками навчально-виховного процесу;
– вміти застосовувати інформаційні та комунікаційні технології в педагогічній науці і практиці (вчитель математики, зокрема, повинен вміти застосовувати навчальні середовища для навчання математики та комп’ютерні математичні системи навчального та професійного призначення для
генерування нових ідей, виявлення закономірностей, інформаційного (зокрема, математичного) моделювання, виконання обчислювальних експериментів);
– постійно підвищувати свою професійну компетентність;
– вміти працювати в колективі (володіти інтелектуальними, етичними, емоційними якостями, необхідними для колективної роботи);
– аналізувати проблеми інформаційної екології особистості, які пов’язані зі зростанням інструментальних можливостей людини в інформаційному суспільстві (негативний вплив комп’ютерних та інформаційних технологій на психофізичне здоров’я людини: комп’ютерна ігрова залежність, різного роду Інтернет-залежності, комп’ютерна злочинність, девіантна поведінка при роботі в мережі, віртуалізація міжособистісного спілкування, управління масовою
свідомістю, проблеми інформаційної безпеки особистості і ін.).--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 19:31, 30 листопада 2015 (EET)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Бузовська О.І.

2015-11-30T17:31:42Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня. Дайте відповідь на запитання:
1. Встановіть зв’язок між модернізацією системи освіти і розвитком сучасного суспільства.
2. Ознайомтеся з рейтингами українських університетів (можна скористатися джерелом: http://dou.ua/lenta/articles/ukrainian-universities-2014/) і встановіть, які показники визначають якість освітніх послуг, опрацювавши матеріал у розділі Інтерактивні практичні заняття на моїй сторінці обговорення. Для роботи з матеріалом перейдіть за посиланням :[[Соціально-гуманітарний кредитний модуль Логвиненко Ю.В.]]

--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:22, 12 червня 2015 (EEST)
_________________________

Доброго дня, Юліє Володимирівно!

1. Модернізація освіти це досить важливий крок на шляху до соціального, економічного та політичного розвитку в Україні. Досить важливо оновлювати систему освіти відповідно до вимог сьогодення. Освіта є одним з найважливіших чинників національного розвитку і запорука національної безпеки. Сьогодення вимагає від особистості бути активним, освіченим, конкурентномпроможнім. Загальноосвітньою тенденцією є перехід людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій, що базується не на матеріальній, а на інтелектуальній власності, і визначається рівнем людського розвитку. Я вважаю, що між модернізацією освіти та розвитком сучасного суспільства існує взаємозв'язок.

2. Якість освітніх послуг визначають такі показники: стан матеріально-технічної бази навчального закладу, якісний викладацький склад, якісні навчальні програми, якість студентів, якість знань, престижність диплома, конкурентноспроможність випускників на ринку праці.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:25, 10 липня 2015 (EEST)

Доброго дня. Дайте відповідь на запитання: 1. Розкрийте, що включає в себе поняття «двоступенева система вищої освіти»? 2. Складіть хронологічну таблицю із найважливіших (на вашу думку) подій Болонського процесу (до 10 подій). Відповідь аргументуйте,

опрацювавши матеріал у розділі Інтерактивні практичні заняття на моїй сторінці обговорення. Для роботи з матеріалом перейдіть за посиланням :Соціально-гуманітарний кредитний модуль Логвиненко Ю.В. --[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:24, 16 червня 2015 (EEST)

1. Двоступенева система вищої освіти це підготовка бакалавра - 4 роки навчання та магістра - 2 роки навчання.
2. Хронологічна таблиця подій Болонського процесу
19 червня 1999 року - Болонья (Італія) підписання документу "Болонська декларація"
19 травня 2001 р. Празьке комюніке. Прага. Підтверджено позиції щодо цілей, визначених Болонською декларацією, висловлено зауваження щодо подальшої реалізації процесу
18-19 вересня 2003 року Берлінське комюніке Берлін. Поширення загальноєвропейських вимог на докторські ступені
2003 рік приєднання Росії
19-20 травня 2003 року. Саміт учасників Болонського процесум. Берген (Норвегія)
Запропоновано:
прийняти зручні та зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій; увести в своїй основі двоступеневу структуру вищої освіти; використати єдину систему кредитних одиниць (систему ECTS – European Community Course Credit Transfer System) і додатків до дипломів; напрацьовувати, підтримувати і розвивати європейські стандарти якості зі застосуванням порівняних критеріїв, механізмів і методів їх оцінки; усунути існуючі перепони для розширення мобільності студентів, викладачів, дослідників і управлінців вищої школи
17-18 травня 2007 року. Саміт учасників Болонського процесу. Лондон.
28-29 квітня 2009 року. Конференція. Левен (Бельгія)Озвучено основні питання конференції на наступне десятиріччя (суспільний контроль освіти; безперервне навчання; працевлаштування випускників; міжнародна відкритість; мобільність студентів і освіти в цілому, наукових досліджень і інновацій, інформації та методів прозорості в освіті) і розкриті нові напрямки співпраці учасників Болонського процесу.
6-28 квітня 2012 р. Міністерська Бухарестська конференція та Третій Болонський Форум. Бухарест.(Румунія)
Обговорили майбутнє Європейського простору вищої освіти. Підписано Бухарестське комюніке «Використання нашого потенціалу з найбільшою користю: консолідація Європейського простору вищої освіти». Міністр освіти і науки Армен Ашотян офіційно прийняв керівництво на 2012-2015 рр.
2015 р. Міністерський саміт країн-учасниць Болонського процесу. Заплановано провести в Єревані--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:54, 10 липня 2015 (EEST)

__________________________

ІНТЕРАКТИВНЕ ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3-4
СВІТОВІ ОСВІТНІ СИСТЕМИ, ЇХ РІЗНОВИДИ ТА УНІФІКАЦІЯ
(4 год.)
Інститут освіти нині переживає кризу в масштабі людства. «Криза університету» є предметом національної дискусії в Німеччині, Франції, США, Канаді та інших країнах. Питання в тому, чи повинна освітня система готувати фахівців, які мають досить конкретний набір знань і вмінь, за замовленням (і за гроші) професійних спільнот нації, чи вона має виховувати передовсім компетентних і відповідальних громадян. Система цінностей, на якій ґрунтується українська вища школа не відповідає системі цінностей західних університетів.
Українська вища освіта (як і середня) поки що орієнтується на засвоєння значної кількості готового матеріалу, викладеного завдяки репродуктивним методам навчання. Західні освітні системи орієнтуються на пошук власних рішень, бо отримані розв’язки, навіть слабкі, примітивні цінуються значно вище, аніж запозичення чи повторення. Тобто, світова система освіти прагне впровадити один з найголовніших принципів – принцип дієвості знань. Молодий спеціаліст, закінчивши ВНЗ, має бути готовим до діяльності за фахом.
У зв’язку з тим, що США є лідером на ринку освітніх послуг, варто хоча б побіжно розглянути їхню освітню систему. Перші кроки до становлення системи вищої освіти у США було зроблено ще на початку XVII ст., коли засновувалися коледжі вільних мистецтв, які створювались на зразок англійських технологічних. Згодом майже в усіх Штатах з’явилися сільськогосподарські коледжі. Однак, якщо в Європі вищі професійні школи існували самостійно, то в США зазвичай включалися до складу університету поряд з коледжами вільних наук та мистецтв. Одночасно зі ступенем бакалавра вони почали присвоювати ступінь магістра і доктора. Таким чином, до початку XX ст. еволюція установ американської вищої школи привела до створення великих університетів, які стали основними осередками фундаментальної науки в США. Система освіти США відповідає вимогам суспільства, постійно вдосконалюється, щоб виконувати всі суспільні запити.
За структурою, рівнем і змістом навчання американські фахівці поділяють свої вищі навчальні заклади на такі групи:
– заклади післясередньої освіти різного типу та напівпрофесійні школи з програмами тривалістю від 1-го до 3-х років і присудженням посвідчень низьких рівнів;
– місцеві та молодші коледжі з 2-х річними програмами, виконання яких відчиняє двері на третій курс «бакалаврських» коледжів та отримання асоційованого ступеня чи професійної ліцензії;
– коледжі вільних мистецтв, що є істотною особливістю системи вищої освіти США, з присудженням диплома бакалавра з домінуючим академічним і мінімальним професійним наповненням. Однак, на заключних роках 4-річної програми є тенденція додавати професійні курси, що розширює можливості випускників;
– загальноосвітні коледжі з присвоєнням диплома як бакалавра, так і магістра;
– незалежні професійні школи з бакалаврським (часто й магістерським) рівнем дипломів у сферах технології, мистецтв тощо;
– університети з правом підготовки докторів і всіма циклами навчання.
Реформа освіти в США орієнтована на наукове забезпечення навчального процесу, розвиток творчих здібностей та критичного мислення учнів, міжнародну конкурентоспроможність фахівців. Набули популярності оригінальні програми з освіти і виховання, які започаткував Джун Рі (радник Дж. Буша з гуманітарного циклу освіти). Зокрема, його програму морально-фізичного виховання під назвою «Народжений бути щасливим» визнано доцільною для впровадження як обов’язкової в систему загальної освіти Америки. Щоб стати щасливим, на думку розробника програми, необхідно дотримуватися девізу: розум у голові, чесність у серці, сила у тілі. У США існує відзнака – «За компетентність, чесність, відданість у роботі».
Розробку нових стандартів започаткувала адміністрація Президента Б. Клінтона спільно з конгресом США. Програмою передбачено приєднання кожної школи і шкільного класу в США до мережі Інтернет, забезпечення доступу до комп’ютерів усіх учителів та учнів, якісне навчання в майбутніх школах тощо.
У США значна увага приділяється дослідженням у галузі філософії освіти, зокрема педагогічної. Саме такий підхід забезпечує аналіз дійсного стану та з’ясування напрямів розвитку системи освіти та її придатності забезпечувати потребу економіки держави у висококваліфікованих фахівцях.
Вища освіта в США платна, і ціна за навчання досить висока, тому багато студентів поєднують навчання з роботою. Вартість одного навчального року не є сталою і залежить від штату, рівня престижності вищого навчального закладу, його належності до державного чи приватного сектора. Законом США про освіту передбачено фінансову допомогу бідним студентам, окрім того, діє система підтримки кращих студентів (стипендії, гранти).
Із книги У. Айзексона «Стив Джобс» бачимо результат реформ освітньої системи США, що вивели освіту країни на лідерські позиції. США здійснювали пошук талановитої молоді для всіх галузей економіки на багаточисленних конкурсах, в одному з яких взяв участь С. Джобс: «Изобретение получило первый приз на городском конкурсе, который проводили ВВС США, несмотря на то, что среди конкурсантов попадались даже двенадцатиклассники». Зв’язок школи і держави через конкурси забезпечував формування майбутньої наукової еліти, за якою в майбутньому – прогрес економіки.
Оскільки система освіти американського континенту в сфері надання освітянських послуг є передовою у порівнянні з Європою, то є смисл розглянути канадський досвід роботи вищих навчальних закладів.
Університети Канади відомі високою якістю навчання та дослідницьких програм. У Канаді функціонує 98 університетів та університетських коледжів. Провідними у системі вищої освіти є 58 університетів. Навчання в університетах Канади платне. Оплата за навчання варіюється залежно від місця розташування навчального закладу та програми. Водночас середня оплата університетського курсу за рік досить невисока і дорівнює мінімальній заробітній платі. У середньому навчання для студента коштує від 3500 до 20 000 канадських доларів за рік. Крім того, старанні студенти можуть отримати грант на освіту.
Вища освіта в Канаді, як і в США, має три ступені:
1. Початкова вища освіта з присвоєнням ступеня бакалавра. Тривалість навчання за програмою бакалавра зазвичай не менше трьох років, а з певних професій – більша.
2. Аспірантура з присвоєнням ступеня магістра. Тривалість навчання 1-2 роки.
3. Докторантура з присвоєнням ступеня доктора. Тривалість навчання – 4 роки.
Прикро, що український диплом про вищу освіту в Канаді оцінюється на рівні бакалавр. Набір студентів на денну форму навчання в університетах варіюється від 350 до 1000, а в деяких університетах на курс набирають лише 11 осіб (наприклад університет Бішоп). Оскільки в Канаді дві державні мови (англійська та французька), студенти можуть навчатись у закладі з викладанням будь-якою з цих мов.
У 61 ВНЗ навчання здійснюється англійською мовою, у 17 – французькою, лише 5 університетів є двомовними. У Канаді, на відміну від США, не існує офіційних рейтингів навчальних закладів. Канадські університети мають значну автономію. У країні відсутній єдиний центральний орган щодо управління вищою школою. Детальнішу інформацію про вищі навчальні заклади Канади можна знайти за адресою на сайті: gc.ca.ru Toronto.ca.
Поза сумнівом, значний внесок до соціальних та економічних успіхів належить освітньо-науковому комплексу Німеччини. Німеччина гармонізує свою освіту з вимогами Болонського процесу поволі, але поступово рухається до поширення застосування двоступеневої вищої освіти з присудженням диплома бакалавра й магістра. Досить цікава риса сучасної німецької освіти – вихід на приблизно незмінну кількість студентів, що виявила себе фактично з 1990-х років. Враховуючи заклади університетського рівня кількість студентів коливається в інтервалі 1,8-1,9 млн. осіб. Із найновіших інтернет-даних про вищу освіту Німеччини бачимо, що країна має в усіх наявних закладах трохи більше 2 млн. студентів, з яких лише 65 тис навчається у недержавних ВНЗ. У Німеччині так і не відбувся перехід від масової освіти до загальної вищої освіти, як це сталося у США чи Японії. Цей феномен не можна пояснити браком коштів на освіту – освітній бюджет Німеччини спроможний забезпечити надання освітніх послуг більшому відсотку молоді. Т. Коваль пояснює це менталітетом нації.
Тривалість навчання відрізняється не лише у різних типах ВНЗ, а й серед закладів однієї групи. Так, підготовка математика триває у Берлінському університетів 18 семестрів, а в окремих периферійних університетах – 12 чи навіть менше. Середній вік випускників – 28-30 років.
Навчання у вищих навчальних закладах триває 5 років (10 семестрів). Винятком є медична (триваліша) і вища педагогічна (3 роки) освіта. Після навчання передбачається стажування (18 місяців), а потім – складання іспитів, підготовка та захист дипломів.
Характеризуючи усереднену модель гуманітарного вузу Німеччини, можна сказати, що основний акцент робиться на наукові дослідження, і на підготовку фахівця-професіонала. Особливістю цієї моделі є спрямованість на «просвітницьку» діяльність, що має на увазі оволодіння необхідною сумою знань, умінь і навичок. Зміст програм навчання природно включає результати дослідницької роботи викладацького корпусу, які використовуються як матеріал для навчальних програм. І викладачі, і студенти взаємодіють на основі науково-дослідної кооперативної праці як пошукувачі. Німецьку модель вищої гуманітарної освіти можна назвати прагматичною, оскільки процесам розвитку людини в даній моделі відводиться другорядна роль.
Найбільш відомим і престижним вищим навчальним закладом Німеччини є Гейдельбергський університет (заснований у 1386 році за зразком паризької Сорбони), серед викладачів якого були філософи Гегель і Ясперс, хімік Геймсгольц, 8 лауреатів Нобелівської премії. Сьогодні, коли англійська мова практично є мовою міжнародного спілкування, освіта, отримана у Великій Британії, дає значні переваги й розкриває більші можливості для випускників англійських шкіл, коледжів та університетів. Система британської освіти пройшла перевірку часом і вважається зразковою.
Обов’язкова освіта у Великій Британії починається в 5 років. Але, поряд із цим, діти 3-4 років можуть ходити в дитячий садок, а ті, кому виповнилося 16 років, і закінчили школу, продовжують навчання в коледжах й університетах.
Система освіти Великої Британії складна. Сучасна система освіти Великобританії складається з чотирьох рівнів: початкового, середнього, так званої «подальшої» і вищої освіти. Термін «подальше навчання» у Великобританії означає продовження освіти після обов’язкового навчання (зазвичай, після 16 років) за програмами, які не надають ступеня або його еквівалента. Термін «вища освіта» у Великобританії означає ті програми, мета яких – присудження ступеня «бакалавр», «магістр», «доктор».
Вчені ступені у Великій Британії присвоюються студентам, які успішно завершили курс навчання. Формально ступені одного рівня, отримані в різних університетах, нічим не відрізняються одне від одного, але на практиці їх «вага» визначається репутацією університету, що їх присвоїв.
Національна рада професійних кваліфікацій Великої Британії (NCVQ) представила нову структуру професійних кваліфікацій Англії, Уельсу та Північної Ірландії. Вона базується на національних стандартах, що визначають навички, уміння, знання та компетентність працівників, яких вимагає роботодавець, відповідно потребам сучасної економіки, політики та суспільних відносин.
Реформа освіти почалася у Великій Британії з прийняттям Закону «Про освіту» в 1988 році. Її проведення, було обумовлено стурбованістю правлячих кіл зниженням конкурентоздатності країни в порівнянні з іншими державами Заходу. У травні 1997 року, з приходом до влади лейбористського уряду Т. Блера, прем’єр-міністр уже в одній із перших промов проголосив: «Трьома головними національними пріоритетами є: освіта, освіта, освіта». Важливими завданнями в цій сфері були названі не тільки поліпшення обов’язкової освіти, а і професійної, а також реформа фінансування університетської системи. Аналіз програм і нововведень найвідоміших університетів Великої Британії показує, що вони переважно спрямовані на організацію підготовки фахівців до професійної діяльності, удосконалення якісного їхнього навчання, акцентується скоріше співробітництво, чим гармонізація та стандартизація.
Генрі Джейн у доповіді «Суспільна освітня політика» на семінарі проголосив початок створення й імплементації визначених, чітких освітніх орієнтирів, які б стали поштовхом розвитку професійної освіти та знайшли білі плями і недоробки в цій галузі, що вимагає свого дослідження та шляхів його поліпшення. У резолюції міністрів освіти на зустрічі ради освіти у Програмі для сфери освіти були проголошені основні положення, що впроваджувалися в освітню політику суспільства:
1. Підвищити рівень технічного й наукового забезпечення освіти та навчання нації, з огляду на всі освітні рівні: шкільна освіта, вища та професійна, як для громадян країни, так і для іноземців.
2. Налагодити постійні зв’язки та забезпечити кваліфікаційну відповідність із системою освіти Європи.
3. Компілювати та накопичувати документацію і статистичний матеріал з питань освіти.
4. Співробітництво в сфері вищої освіти.
5. Вивчати іноземні мови.
6. Демократизувати освіту, впроваджувати однакові вимоги для вільного доступу до усіх видів освіти [40].
Досвід організації вищої освіти Великої Британії може стати в нагоді для побудови професійної освіти в Україні. Але копіювання гасел систем освіти інших держав ще не означає, що ми здійснюємо розвиток нашої системи освіти у відповідності до кращих взірців освітніх систем. Важливо, спираючись на власний досвід, переборюючи традиційне гальмування всього нового, рухатися до створення власної системи освіти, яка була б модерною та індивідуальною.
Освітні системи США, Німеччини та Великої Британії, маючи свої особливості, можуть бути поштовхом для удосконалення української системи освіти. Особливого значення для нас набуває демократичність, на якій ґрунтуються згадані системи освіти. Але найбільш важливим для нас може стати досвід реформування освіти в Польщі.
Польща – не тільки географічний сусід України, а й країна, дуже близька до нас за ментальними характеристиками. Крім того, уже декілька років вона входить до Європейського Союзу та має досвід переходу від командно-адміністративної системи до демократичної. У цій країні раніше, ніж в Україні почалися реформи в освіті та суспільстві, тому досвід Польщі міг би бути дуже корисним для України.
До Європейського Союзу Польща приєдналася у 2004 році, що дало країні визнання польських дипломів у всіх країнах Європи, при цьому додаткового підтвердження не потрібно.
Освітня реформа в Польщі почалася з кінця 80-х р.р. ХХ ст. За ці роки Польща домоглася значних показників за рівнем дорослого населення – вона ввійшла в число країн, що мають найвищій індекс охоплення населення вищою освітою – 95 (до 30% дорослого населення мають вищу освіту). Частка студентів ВНЗ у населенні країни складає 5,4 % від числа громадян (2 млн. студентів при чисельності населення 38 млн. осіб) – за цим параметром Польща демонструє один із найвищих показників у світі.
В основу освітньої реформи Польщі були покладені принципи демократичної системи освіти, сформульовані польськими вченими. За всієї універсальності ці принципи відображали специфіку країни. Цими принципами були:
• принцип загальності освіти, що виражається в демократизації освіти і повної реалізації загального права на освіту (дошкільну і повну середню);
• принцип наступності, що пов’язаний з відсутністю яких-небудь перешкод при переході з одного навчального закладу в інший, погодженістю навчальних планів і програм;
• принцип безперервності освіти ототожнюється з розвитком навчально-виховних установ, загальнодоступністю форм і засобів освіти;
• принцип єдності і диференціації системи освіти означає єдність цілей виховання і базового змісту освіти, що гарантує усім доступ до школи вищого рівня;
• заміна вузькопрофільного навчання широкопрофільним;
• принцип багатобічного інтелектуального, психічного, суспільно-професійного і фізичного розвитку учнів гарантує формування повноцінної особистості;
• принцип виховання за допомогою праці і для праці передбачає наповнення всього навчально-виховного процесу проблематикою праці, політехнізму, професійними знаннями і вміннями, що відповідають етапові і типові освіти, проблемам шкільної і професійної орієнтації;
• принцип широкого фронту освіти і виховання, а також гуманізації освіти в умовах, коли школа втратила монополію на освітні послуги;
• принцип гнучкості освіти і її реформувань;
• принцип державності, самоврядності і соціалізації освіти;
• принцип науковості і економічності освіти.
Ці принципи знайшли своє відображення у «Законі про систему освіти».
Ще одним фундаментальним процесом, що передував польській освітній реформі, був процес напрацювання польськими вченими освітньої парадигми, яка мала б можливість задовольнити запити суспільства, що сформувалися в результаті суспільної трансформації. Більшістю польських педагогів як пріоритетна була обрана критично-креативна доктрина, тому що саме вона була здатна сформувати вільну людину, обмежено залежну від зовнішніх факторів, заповзятливу, ініціативну, тобто повноцінного суб’єкта і свого життя, і своєї діяльності. Критично-креативна доктрина, модель якої практично відповідає західному розумінню освіти і ґрунтується на демократичному суспільному устрої, вивільненні і розвитку потенційних здібностей людини.
Пріоритетна цільова спрямованість цієї політики передбачає:
1. Вища і безперервна освіта протягом усього життя людини.
2. Орієнтація вищої освіти на суб’єктність всіх активних учасників освітнього процесу як прагнення до інноваційно-креативного суспільного творення суспільства (не заперечуючи державні механізми і суспільні інститути).
3. Найбільш повне дотримання умов Болонської Декларації.
4. Розробка і застосування національної системи перекладу кредитів ECTS для рішення однієї з найважливіших задач – створення можливості порівняння і кваліфікаційної ідентифікації дипломів у Європейському освітньому просторі.
5. Пріоритет бюджетного фінансування системи вищої освіти (90%).
Реалізація освітньої реформи в Польщі знайшла вираження у структурній перебудові всієї системи освіти.
Як і в інших країнах Європи, найпрестижнішими серед ВНЗ є університети. Найбільша кількість ВНЗ міститься у Варшаві, Кракові, Бреславі, Познані. Усі державні ВНЗ установами освіти на рівні університету і, як правило, зберігають магістерську структуру навчання. Організація йзміст навчання у ВНЗ, як і щорічний прийом студентів, раніше регулювалися державою. Із 1990 н.р. ВНЗ отримали гарантоване законом право самим приймати рішення з даних питань, визначати критерії відбору і правила прийому абітурієнтів. Платня на одного студента в рік у недержавних ВНЗ складає до 2500 доларів. У ВНЗ існує денна, вечірня і заочна форми навчання, а також екстернат.
Із аналізу світових освітніх систем можна зробити висновок, що нашій державі потрібно провести цілий ряд заходів, які б відповідали пріоритетним напрямкам розвитку освіти Європейського континенту та світу. Кожна з розглянутих систем в основу свого розвитку ставила, перш за все, демократизацію освітньої діяльності і відповідність навчальної парадигми запитам суспільства. Проглядається універсальний принцип підготовки у ВНЗ – формування фахівця, здатного до діяльності у змінних умовах праці, ініціативного, творчого.
Для ефективного впровадження ступеневої освіти в Україні необхідне рішення цілого комплексу завдань. Насамперед, варто розробити чітко кодифікований і оновлений відповідно до вимог державного розвитку України у третьому тисячолітті перелік кваліфікацій фахівців із вищою освітою та перелік спеціальностей, що дозволили б чітко диференціювати мету та зміст підготовки фахівців у ВНЗ. Важливим також є прискорення розробки комплектів державних стандартів вищої освіти, саме тих, які встановлюють методично стратифіковані параметри вимог до змісту, обсягу та рівня освіти на трьох рівнях: держави, суспільства й конкретного вищого навчального закладу.
Завдання.
Пояснити, у чому полягають особливості системи освіти США / Канади / Німеччини / Великої Британії / Польщі? Вказати, що може перейняти українська система освіти?

--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:05, 4 вересня 2015 (EEST)

Безумовно освітні системи США, Німеччини, Канади та Великої Британії можуть бути прикладом для удосконалення української системи освіти. На мою думку прикладом реформування системи освіти може бути Польща. У цій країні раніше почалися реформи в освіті та суспільстві ніж в Україні., тому досвід Польщі міг би стати прикладом для України. Проаналізувавши освітні системи даних країн, можна зробити висновок, що нашій державі потрібно провести низку відповідних заходів, щодо вдосконалення системи освіти, які б відповідали стандартам Європейського зразка та світу в цілому. Наша країна могла б перейняти принципи за якими побудована система освіти Польщі, і які знайшли своє відображення у "Законі про систему освіти"--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 11:12, 12 вересня 2015 (EEST)
_________________________

ІНТЕРАКТИВНЕ ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №5
РОЗВИТОК ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
На сьогодні 45 європейських країн, включно з Україною, підписали Болонську декларацію, яка наголошує на необхідності європейської співпраці в забезпеченні якості вищої освіти, підвищенні якості підготовки фахівців, зміцненні довіри між суб’єктами освіти, мобільності, сумісності систем кваліфікацій, посиленні конкурентоспроможності європейської системи освіти.
А. Похресник зазначає, що аналіз сучасних праць провідних українських філософів і керівників освітньої системи – В. Кременя, В. Андрущенка, Є. Суліми, Д. Табачника, С. Ніколаєнка – дає змогу виявити різноманітність та полярність поглядів і уявлень про стратегію освітнього процесу України в найближчому майбутньому.
Українська система освіти сьогодні не повною мірою відповідає актуальним вимогам суспільства, й тому можна спостерігати стійку тенденцію щодо неспроможності задовольнити зростаючі потреби її споживачів. Серед найважливіших проблем сучасної української системи освіти можна виокремити наступні: зниження якості навчання, системні втрати і нестачу педагогічних працівників, консервативність у змісті й технологіях навчання. І найголовніше – необхідні суттєві зміни у підготовці майбутніх фахівців-освітян та перепідготовки практикуючих педагогів.
Особливо гостро ці проблеми окреслилися тоді, коли Україна заявила про намір приєднатися до Болонського процесу. П. Ю. Буряк та О. Г. Гупало зазначають, що для України європейська інтеграція – це, в першу чергу, модернізація економіки та освіти, впровадження новітніх технологій, залучення іноземних інвестицій та інше. У культурно-цивілізаційному аспекті, на думку вчених, євроінтеграція – це шлях до активного взаємовигідного культурного обміну між українською та європейськими культурами, становлення України як одного з членів глобального суспільства. Бо глобалізація як явище сучасної дійсності здійснює суттєвий вплив всі сфери життя людства і на освіту як на особливий соціальний інститут.
Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, наполегливо працює над практичним приєднанням до Болонського процесу. Болонський процес в Україні офіційно розпочався 19 травня 2005 року з моменту підписання декларації на Бергенській конференції.
Приєднання України до Болонського процесу – це передусім нові можливості розвитку української системи освіти, а саме:
1. Визнання українських дипломів на міжнародному рівні.
2. Більша мобільність в європейському просторі для студентів та викладачів.
3. Спільні освітні та пошукові проекти з європейськими університетами.
4. Конкурентоспроможність на європейському і світовому ринках праці.
Для України Болонський процес став не лише передумовою входження в європейський освітній простір, а насамперед значним імпульсом оновлення власної системи освіти. Трактуючи Болонський процес не як рух стандартизації, а як процес пошуку консенсусу, освітні реформи в Україні слід спрямовувати не на радикальні зміни, втрату кращих тенденцій та зниження національних стандартів якості освіти, а на розвиток і набуття якісно нових ознак.
Щоб входження України до Болонського процесу стало реальністю, потрібно провести серйозні реформи в галузі освіти, тому що українська вища освіта відрізняється від європейської. У Європейському Союзі прийняті і діють інші стандарти. Престиж освіти, високої кваліфікації у Європі традиційно дуже високий. За кордоном визнають, що отримати освіту здатна не кожна людина.
За матеріалами сайту www.europeans.org.ua, вищу освіту спроможний здобути заледве один з десяти тих, хто навчався у школі, а до вищих студій (на магістерському і докторському рівнях) доходить не більше 10-15 % випускників бакалаврату. У Європі завершують середню освіту на високому рівні лише тільки ті випускники, які мають намір вступити до вищих навчальних закладів. Це приблизно від 15 % до 25 % усіх учнів середніх шкіл. Сьогодні вищі навчальні заклади України приймають на навчання до 70% випускників шкіл, тобто у 7 разів більше, ніж дозволяє нормальний розподіл інтелекту. Сьогодні український диплом не визнається у Європі, наші фахівці без додаткового перенавчання не можуть влаштуватися на роботу за фахом. І хоча вони за багатьма показниками – за розвитком, ерудованістю, спеціальною підготовленістю – перевершують зарубіжних фахівців, дискредитація українського диплома триває.
Найбільше, що не влаштовує закордонних працедавців у підготовці наших фахівців, – низька дієвість знань. Дієвість знань – це здатність використовувати набуті знання, уміння на практиці. За експертними оцінками, цим параметром ми поступаємося найбільше [9].
За європейським стандартом дипломований фахівець відразу займає робоче місце і виконує свої посадові обов’язки. Диплом гарантує високий рівень підготовки. Приймаючи фахівця на роботу, організація впевнена, що він підготовлений на належному рівні. Гарантія цього – високе резюме університету. Якщо фахівець не буде підготовлений належним чином, і організація матиме до нього претензії, імідж університету може бути втрачений назавжди, його рейтинг серйозно постраждає.
Як уже зазначалося, за кордоном прийнята двоступенева система вищої освіти. Університети готують бакалаврів (3-4 роки навчання) і магістрів (ще 1,5-2 роки). Диплом бакалавра свідчить про повну вищу освіту. Хто бажає продовжити навчання, стає спершу магістром, а потім може отримати науковий ступінь доктора. Українські вищі навчальні заклади сьогодні забезпечують чотири рівні підготовки фахівців з вищою освітою: заклади І-ІІ рівнів акредитації готують молодших спеціалістів і бакалаврів, у закладах ІІІ-V рівнів акредитації готують бакалаврів, спеціалістів і магістрів. За кордоном така система освіти не визнається.
Отже, у зв’язку з приєднанням до Болонського процесу, Україні необхідно уніфікувати освітньо-кваліфікаційні рівні, перейти на двоступеневу систему освіти відповідно до європейських стандартів. Необхідна трансформація існуючої в Україні системи вищої освіти відповідно до європейських вимог, що полягає у впровадженні нових підходів та технологій організації навчально-виховного процесу. Подальші соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців. Однією із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є досягнення системою вищої освіти України цілей Болонського процесу.
Інтеграційні процеси необхідно пов’язати із важливими концептуальними змінами щодо змісту й форм навчання. У цій галузі перед українськими освітянами теж відкриваються нові та цікаві перспективи.
Перш за все слід зауважити, що інтеграційні процеси, як це неодноразово підкреслюється в установчих документах Болонського процесу, пов’язані зі збереженням та розвитком неповторного національного досвіду, культурної спадщини кожної країни, тому цей процес у жодному разі не означає уніформізації, нівелювання специфіки освітніх систем європейських країн, навпаки, спрямований на їх взаємне узгодження та гармонізацію.
Не випадково саме «гармонізація» виступає одним із ключових понять багатьох документів. Смислове навантаження цього поняття є надзвичайно містким, адже головною метою виховання та навчання є навчити молоду людину жити в гармонії з навколишнім світом і шляхом пізнання цього світу, вміти визначити своє місце, опанувати певну професію. У сучасних умовах уміння адаптуватися до швидких змін у всіх сферах людської життєдіяльності, готовність відповідати на виклики сьогодення стає нагальною необхідністю підготовки сучасного фахівця.
З метою пристосування освітньої діяльності до динаміки сучасного життя європейська реформа впроваджує гнучку систему навчальних кредитів, надає можливість зарахування та накопичення в загальному освітньому здобутку людини не лише її попередніх навчальних надбань, але й практичного досвіду в певній галузі, а система безперервної освіти доповнюється можливістю навчатися протягом усього життя, у власному темпі, відповідно до індивідуальних потреб і можливостей людини. Навчання стає багатодисциплінарним, враховує необхідність оволодіння щонайменше однією іноземною мовою, новітніми інформаційними технологіями.
Багатий український досвід слугуватиме надійним «стартовим майданчиком» для подальшого вдосконалення національної системи освіти та її узгодження з європейською, а також розвитку освітніх впливів.
Не зважаючи на значні досягнення української освіти, на думку ректора НТУУ «КПІ» М.З. Згуровського, існує значна кількість проблем української вищої освіти у контексті Болонського процесу:
1. Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше.
2. Недостатнє визнання в суспільстві рівня «бакалавр» як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою.
3. Загрозлива в масовому вимірі тенденція до погіршення якості вищої освіти, що наростає з часом.
4. Збільшення розриву зв’язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.
5. Невиправдана плутанина в розумінні рівнів спеціаліста й магістра. З одного боку, можна помітити близькість програм підготовки спеціаліста й магістра, їхню еквівалентність за освітньо-кваліфікаційним статусом, а з іншого – вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV.
6. Українська система наукових ступенів складніша, порівняно із загальноєвропейською, і це перешкоджає мобільності викладачів і науковців в Європі.
7. Неадекватно до потреб суспільства й ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі в чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих.
8. Відійшла в минуле колись добре організована система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип «освіта протягом життя» поки що в умовах нашої держави не може бути повною мірою реалізований.
9. Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних центрів заклади освіти, що мають статус національних, у той час, коли їхня кількість досягла близько 40% від загальної кількості ВНЗ III та IV рівнів акредитації.
З метою прискорення процесу реформування освітньої галузі на виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» на урядовому рівні прийнято низку надзвичайно важливих для освіти державних цільових програм: розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року; розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року; підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року; розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки; впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків»; Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів на 2012-2020 роки.
Визнанням позитивних якісних змін у забезпеченні розвитку національної освіти став Форум міністрів освіти європейських країн «Школа ХХІ століття: Київські ініціативи», на якому проголошено сім напрямів євроінтеграції середньої освіти і проекти практичних дій по кожному з них («Дошкільна освіта»; «Спільна історія без розділових ліній»; «Толерантність»; «Через мову до взаєморозуміння»; «ІКТ – освіта без кордонів»; «Від шкіл-партнерів до партнерів-країн»; «Новій освіті Європи – новий європейський учитель»).
Водночас глибина освітніх реформ, якість і ефективність роботи навчальних закладів і установ системи національної освіти не можуть повною мірою задовольнити сучасні потреби особистості та суспільства. Задекларовані у попередні роки стратегічні завдання щодо забезпечення рівного доступу дітей і молоді до освіти, забезпечення її сталого розвитку і нової якості, демократизації управління не набули повної реалізації. Зміст і організація національної освіти до цього часу недостатньо переорієнтовані на особистість дитини, на формування у дітей і молоді життєво важливих компетентностей, активної їх соціалізації. Викликає тривогу низький рівень здоров’я, морального, культурного і духовного розвитку молоді. Залишається критичним стан фінансового та матеріально-технічного забезпечення системи освіти, низький рівень оплати праці працівників освіти і науки.
Інтеграція України у світовий освітній простір вимагає постійного вдосконалення національної системи освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг, апробації та впровадження інноваційних педагогічних систем, реального забезпечення рівного доступу всіх її громадян до якісної освіти, модернізації змісту освіти і організації її адекватно світовим тенденціям і вимогам ринку праці, забезпечення безперервності освіти та навчання протягом усього життя, розвитку державно-громадської моделі управління.
Одним із визначальних факторів, що потужно вплине на правове забезпечення діяльності освітянських закладів України у наш час є Закон України «Про вищу освіту», ухвалений Верховною Радою України 1 липня 2014 р. і підписаний Президентом України 1 серпня 2014 р. До основних новацій Закону України «Про вищу освіту» можна віднести:
1. Для виведення системи освіти України на нові показники якості освітянських послуг буде створено окремий колегіальний орган – Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти.
2. Суттєво будуть посилені антиплагіатні норми і відповідальність за них (обов’язкове оприлюднення наукових робіт).
3. Створюватиметься новий механізм виборів ректорів вищих навчальних закладів (участь всього викладацького складу та збільшено у відповідній пропорції (не більше 15%) кількість студентів, які братимуть участь у голосуванні). Зазначено, що вибори будуть відбуватися в один тур за системою «перехідного голосу». Таким чином, трудовому колективу ВНЗ надається право самостійно обирати ректора, тоді як Міністерство освіти і науки лише фіксуватиме факт вибору.
4. Для ректорів, деканів і завідуючих кафедрами прописано обмеження перебування на посаді – не більше двох строків (5+5). Ця вимога зможе забезпечити ротацію та оновлення керівного складу ВНЗ, сприятиме притоку талановитої молоді до управління освітянськими закладами.
5. Усі виші отримають право остаточного присудження наукових ступенів (у Нацагентстві залишаються лише питання акредитації спецрад і розгляд апеляцій на їх рішення).
6. Державні ВНЗ зможуть розміщувати власні надходження від своєї освітньої, наукової та навчально-виробничої діяльності на рахунках установ державних банків. Позитивне нововведення, спрямоване на розширення фінансової автономі навчальних закладів. Накопичення фінансових ресурсів надасть можливість ВНЗ застосовувати їх для свого стратегічного розвитку.
7. Зменшено кількість годин навчального навантаження викладачів – одна ставка становитиме не 900, а 600 навчальних годин. Зменшено навантаження на студентів – кількість годин в одному навчальному кредиті змінено з 36 до 30 навчальних годин. Завдяки цьому викладачі зможуть більше уваги приділяти науковим дослідженням і підготовці сучасних навчально-методичних матеріалів.
8. З 2016 року запроваджуватиметься новий механізм електронного вступу до ВНЗ і автоматичного розміщення місць державного замовлення. Це нововведення може стати ефективним механізмом зменшення корупції на етапі вступу до ВНЗ (звичайно, якщо до 2016 року до Закону не будуть внесені зміни). І, що найголовніше, розшириться доступ усіх прошарків населення до престижних вузів та спеціальностей.
9. Створюватимуться умови для збільшення мобільності студентів і викладачів . Кількість навчальних дисциплін стане меншою, при цьому студенти будуть обирати 25% курсів. Саме ця вимога наблизить нашу систему освіти до країн, чиї дипломи відповідають принципам та стандартам Болонського процесу.
10. Протягом визначеного у законопроекті перехідного періоду із системи вищої освіти буде вилучено рівень молодшого спеціаліста та запроваджено ступінь молодшого бакалавра як скорочений цикл підготовки бакалаврів. Законом також скасовується ступінь кандидата наук, натомість запроваджуються такі ступені вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук. При цьому ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вищою радою навчального закладу або наукової установи у разі успішного виконання відповідної наукової програми та публічного захисту дисертації. Надвелика кількість освітніх рівнів, що зберігається у вищій освіті України, даним законом зменшилася. Але, вона і досі не відповідає прийнятій більшістю держав-учасниць Болонського процесу, трьохрівневій освіті (бакалавр, магістр, доктор філософії).
11. Закон розширює автономію університетів та надає громадськості більше важелів для контролю за його діяльністю. Університети, згідно закону, впроваджуватимуть внутрішній публічний моніторинг якості, а його результати будуть розміщені на сайті вузу.
12. Українські ВНЗ зможуть вільно наймати випускників та професорів закордонних університетів.
Відзначені новації майже повністю відповідають вимогам Болонського процесу. Реалізація їх в освітянському просторі наблизить українську освіту до принципів Болонського процесу Європейського простору вищої освіти. Це ще один важливий крок України у напрямку до Євросоюзу.

Завдання:
Розкрийте, яким чином зміни та реформи, що проходять в українській системі освіти, позначилися на роботі вашого навчального закладу. Коротко проаналізуйте, як змінився річний план роботи вашого навчального закладу за останні 5-10 років.
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 12:47, 11 вересня 2015 (EEST)

Добрий вечір! Зміни та реформи, що проходять в українській системі освіти, позначилися і на нашому навчальному закладі. Я працюю в навчально-виховному комплексі І ступеня. Суттєві зміни відбулися в навчальних планах. З'явилися нові навчальні предмети- англійська мова з 1 класу, інформатика з 2 класу.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:56, 30 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Індивідуальне заняття №1.
Тема. Упровадження новітніх інформаційних технологій у сучасний педагогічний дискурс (2 год)
Мета: довести важливість впровадження інформаційних технологій у навчально-виховний процес; розкрити вдосконалення педагогічного дискурсу через використання телекомунікаційних мереж з інтерактивними та мультимедійними технологіями; довести необхідність підвищення інформаційної грамотності і культури всіх учасників освітнього процесу.

Розкрийте унікальний внесок ІКТ у навчально-виховний процес.
Література:
1. Блага О.В. Інформаційні технології як невід’ємна складова новітнього освітнього процесу [Електронний ресурс] /О.В. Брага // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2007. – №2. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VKPI_fpp/2007-2-2/09_Blaga.pdf
2. Колин К.К. Информатизация образования: новые приоритеты // Информатика и образование. – 2001. – № 10.
3. Вишинська Г. Інформатизація як дійсність та перспективна тенденція розвитку освіти / Г.Вишинська // Філософські абриси сучасної освіти : монограф.; [за заг.ред. І. Предборовської]. – Суми :ВТД «Університетська книга», 2006. – С. 148-189
4. Гендина Н.И. Информационная культура учителя: концепция формирования и региональный опыт / Н.И.Гендина // Образование. Карьера. Общество. - №1. – 2003. – С. 20-23
5. Склейнов Е.Л. Интеграция интерактивных и Интернет-технологий как новое направление информатизации образования [Электронный ресурс] / Е.Л.Склейнов // Информационная среда образования и науки. – Вып.9. – 2012. - Режим доступа: http://www.iiorao.ru/iio/pages/izdat/ison/publication/ison_2012/num_9_2012/Sklejnov.pdf.
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:28, 15 вересня 2015 (EEST)

Нині комп’ютеризація навчального процесу розглядається як один з найбільш перспективних напрямів підвищення якості освіти. Цій проблемі приділяється значна увага як на рівні центральних органів управління освітою, так і на рівні навчальних закладів освіти. Проте масштабна комп’ютеризація навчального процесу у ЗНЗ – складна проблема, яка потребує тривалої цілеспрямованої роботи й постійної уваги.
Використання комп’ютерних програм, електронних засобів навчального призначення значно підвищують якість навчання, але при використанні ІКТ в навчально-виховному процесі в загальноосвітніх навчальних закладах виникли проблеми:
недостатнє матеріально-технічне та науково-методичне забезпечення навчальних закладів;
недостатньо розроблені методики використання сучасних інформаційних технологій навчання у навчальному процесі під час вивчення усіх навчальних предметів;
недостатня підготовка педагогічних кадрів до використання в навчальному процесі засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;
ідсутність у вчителів мотивації щодо використання сучасних інформаційних технологій навчання.

Впровадження інформаційних технологій у навчально-пізнавальну діяльність учнів – це один із шляхів. Комп’ютери мають перейти із класу інформатики у навчальні класи. Особливої актуальності набуває проблема розробки, створення та впровадження розвивальних освітніх програм, які сприятимуть адаптації учнів до життя в інформаційному суспільстві. В кожному ЗНЗ створюються необхідні соціальні, психологічні, педагогічні умови для опанування учнями школи сучасних інформаційних технологій і розроблення методики використання їх в навчально-виховному процесі.

Зміни у підходах до навчання створили умови для перебудови особистісних установок взаємодії учителя з учнями. Вчитель зобов’язаний виступати у ролі творчого керівника, спрямувати учнів від статичних знань до динамічних.

Основними принципами роботи учителя, як консультанта і помічника, стали відкритість, впевненість у можливостях і здібностях учнів, бачення внутрішнього світу і можливостей кожної дитини. Роль учителя стала більш активною. Учителі створюють сприятливі умови для розкриття і розвитку учнів. Стрімкі темпи інформатизації суспільства та розвитку Інтернет - технологій актуалізують проблему формування інформаційної компетентності підростаючого покоління, яка наразі виступає одним із потужних чинників успішності навчальної, професійної, суспільної та інших видів діяльності молодої людини.

У процесі побудови уроку з використанням ІКТ визначальною є діяльність учнів, а головною функцією педагогічної згоди стає створення комунікативних умов, коли учитель своїми висловлюваннями і діями бере участь у створенні "критичних ситуацій", що ведуть до аналізу й розуміння змісту навчального матеріалу, способів пізнання. Вчитель керує взаємодією учнів, які представляють різні позиції й пізнавальні можливості.

Дидактична ефективність даного уроку досить висока і дає вчителю змогу визначати й вивчати психолого-педагогічні феноменальні можливості окремих учнів, а учням - за умови системності використання даних методів навчання, очевидніше виявляти різні позиції, перешкоди, які виникають у процесі навчальної діяльності. Саме в такій формі уроку, за інтерактивними методами навчання та використання ІКТ, виникає зв'язок між змістом (темою уроку) і способом спільної та індивідуальної діяльності, між учнем і способом вирішення проблеми, ситуації, завдання.

У процесі підготовки вчителя для використання інформаційних технологій не лише на заняттях з інформатики, але й у всьому освітньому просторі, особлива увага приділяється розвитку рис новаторства, креативності, адже педагог має підготувати учня до відповідальних, свідомих і розумних дій в умовах технічного прогресу, швидкого розвитку техніки, інформаційних технологій, раціональної самоосвіти і технічного та інформаційного навчання.

Учителі початкових класів або вчителі – предметники, які володіють сучасними комп’ютерними технологіями, і викладачі інформатики мають вибудовувати весь процес навчання так, щоб він забезпечував, поряд із засвоєнням предметного змісту, формування відповідних технологічних та інформаційних умінь і навичок, які застосовуються в різних життєвих ситуаціях: навчальних, виробничих, особистих. Одним із результатів процесу інформатизації навчальних закладів має бути можливість використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології для роботи з інформацією як в навчально-виховному процесі, так і для інших потреб.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:30, 27 вересня 2015 (EEST)

________________________________

Індивідуальне заняття №2.
Вплив нових інформаційних технологій на професійну компетентність вчителя (2 год).
Опрацюйте наведену літературу та 1) розкрийте вплив інформатизації освіти на зміну ролі вчителя у навчально-виховному процесі; 2) вкажіть ті, цифрові навички, якими, на вашу думку, повинен володіти вчитель в ХХІ столітті.
Рекомендована література:
1. Биков В.Ю. Сучасні інноваційні ІКТ-інструменти розвитку систем відкритої освіти / В.Ю. Биков, А.М. Гуржій // Педагогічна і психологічна науки в Україні : зб. наук. праць : в 5 т. – Т. 4 : Професійна освіта і освіта дорослих. – К. : Педагогічна думка, 2012. – С. 44-62.
2. Данільян В.О. Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні (соціально-філософський аналіз): автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 / В.О. Данільян. – Х., 2006. – 20 с.
3. Еляков А.Д. Современная информационная революция / А.Д. Еляков // Социологические исследования. – 2003. – № 10. – С. 29-38.
4. Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І.Л. Михайлин. – К.: Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»).
5. Захар О.І. Використання інтернет-технологій у процесі підвищення кваліфікації вчителів / О.І. Захар // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2014. – №4. – С. 7-9.
6. Карчевський М.В. Соціальні передумови правових заходів інформаційної безпеки / М.В. Карчевський // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Є.О. Дідоренка. – 2011. – № 1. – С. 35-55.
7. Кочарян А.Б. Вимоги до професійної компетентності науково-педагогічних працівників університету за умов створення електронного освітнього середовища / А.Б. Кочарян // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2014. – №4. – С. 16-18.
8. Логвиненко Ю.В. Вплив інформаційних технологій на сучасний педагогічний дискурс / Ю.В. Логвиненко, В.О. Мазуренко // Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка: [зб. наук. праць. Вип. 23.] / редкол. О.І. Курок (відп. ред.) [та ін.]. – Глухів : ГНПУ ім. О. Довженка, 2013. – С. 68-76.
9. Логвиненко Ю.В. Зміни в українському освітньому дискурсі під впливом інформаційного суспільства / Ю.В. Логвиненко, В.О. Мазуренко // Освіта Сумщини. – №1 (21). – С. 42-47.
10. Логвиненко Ю. В. Освіта ХХІ століття: виклики, пошуки відповідей: [навч.-метод. посіб.] / Ю. В. Логвиненко, В.О. Мазуренко, Т.Г. Стукалова. – Суми: РВВ СОІППО, 2012. – 104 с.
11. Медведєв І.А. Інформатизація освіти як шлях підвищення її якості та доступності (на прикладі Сумської області) / І.А. Медведєв, Л.Г. Петрова, С.П. Ніколаєнко // Комп'ютер у школі та сім’ї. – 2013. – № 6 (110). – С. 3-7.
12. Модели управления процессами комплексной информации общего среднего образования / Г.Д. Дылян, Э.С. Работыльская, М.С. Цветков. – М.: Бином. Лаборатория знаний, 2005. – 111 с.
13. Морозов В. Упровадження новітніх інформаційних технологій у сучасний педагогічний дискурс / В. Морозов // Вища освіта України. – 2013. – №2. – С. 54-58.
14. Мурзагалієва Д. Нові моделі інтеграційного процесу / Д. Мурзагалієва // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – №5 (197). – С. 120-123.
15. Чубарук О.В. Управління розвитком інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів української мови і літератури в системі післядипломної освіти / О.В. Чубарук // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2014. – №4. – С. 11-15.
Інтернет-ресурси:
16. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості: аналіт. доп. / Д. В. Дубов, О. А. Ожеван, С.Л. Гнатюк. – К. : НІСД. – 2010. – 64 с. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/dubov_infsus-31058.pdf
17. Закон України Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, № 12, ст.102 ) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/537-16
18. Комендант О.В. Стан України у світових ІТ-рейтингах в аспекті впровадження економіки знань [Електронний ресурс] / О.В. Комендант. – Режим доступу: http://sophus.at.ua/publ/2013_05_30_31_kampodilsk/ekonomichnij_blok_doslidzhen/stan_ukrajini_u_svitovikh_it_rejtingakh_v_aspekti_vprovadzhennja_ekonomiki_znan/31-1-0-649
19. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні: [Електронний ресурс] // Президія НАПН України. Інститут соціальної та політичної психології НАПН України. – Режим доступу: http://www.ispp.org.ua/news_44.htm. Назва з екрану.
20. Лайон Д. Інформаційне суспільство: проблеми та ілюзії, інформація, ідеологія та утопія. / Д. Лайон : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/lajon.html.
21. Малицька І.Д. Роль і місце ІКТ в системах освіти зарубіжних країн: [Електронний ресурс] / І.Д.Малицька. – Режим доступу: http://www.ime.edu-ua.net/em10/content/09midcfo.htm
22. Могилев А.М. Принципы системной информатизации в системе образования [Электронный ресурс] / А.М. Могилев – Режим доступа: znamenvs.chat.ru ELBR./1htm.
23. Онкович Г.В. Медіаосвіта (Загальний курс) // Програма навчального курсу для студентів вищих навчальних закладів :[Електронний ресурс] / Г.В. Онкович. – К.: ІВО НАПН України. – 2010. – 24 с.– Режим доступу: http://edu.of.ru/attach/17/82978/doc
24. Писаренко О.Л. Сутність інституту освіти в інформаційному суспільстві: соціально-філософський аналіз. / О.Л. Писаренко. – [Електронний ресурс]. –:Режим доступу: http://www.google.com.ua/url// nbuv.gov.ua/portal/natura/vkpi/fpp/2009-2/24_Pisarenko.
25. Рамський Ю.С. Зміни в професійній діяльності вчителя в епоху інформатизації освіти / Ю.С. Рамський. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ii.npu.edu.ua/files/Zbirnik_KOSN/12/2.pdf
26. Чекман І. С. Конвергентні технології – нанобіомедичний аспект / І.С. Чекман, Т.Ю. Небесная, А.М. Дорошенко // Український медичний часопис. – 2011. – №2 (82) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.umj.com.ua/article/8865/konvergentni-texnologii-nanobiomedichnij-aspekt.
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:14, 29 жовтня 2015 (EET)

==== Консультації ====
Консультація (2 год.)
Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи
Програми допомоги ЄС у сфері вищої освіти України. Відставання української освітньої системи з ряду параметрів від освіти в країнах ЄС. Заходи у сфері освіти в України рамках програм зовнішньої допомоги Європейської Комісії. Програма Tempus. Програма Erasmus Mundus. Вікно зовнішньої співпраці Erasmus Mundus. Програма Жана Моне.

Рекомендована література:
1. Актуальні проблеми євроінтеграції : [зб. статей з пит. євроінтегр. та права / За ред. Д. Ягунова, вступ ст. В. Вишнякова. – Вип. 7.]. – Суми: ПП Кочубей Н.В., 2011. – 276 с.
2. Андрущенко В. Проблема входження української університетської освіти в європейський освітній простір / В. Андрущенко, І. Гамерська // Рідна школа. – 2012. – № 1-2 (січень-лютий). – С. 3-8.
3. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2004. – № 1. – С. 4-6.
4. Андрущенко В. Освіта України в системі цінностей «розколотого світу» / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2009. – №3. – С. 31-37.
5. Буряк П.Ю. Європейська інтеграція і глобальні проблеми сучасності: Навчальний посібник / П. Ю. Буряк, О. Г. Гупало. – К. : Хай-тек прес, 2007. – 336 с.
6. Дарійчук Л. Система освіти в Україні: реформування чи оновлення? / Л. Дарійчук // Вища школа. – 2004. – № 1. – С. 6.
7. Дмитриченко М.Ф. Вища освіта і Болонський процес: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / М.Ф. Дмитриченко, Б.І. Хорошун, О.М. Язвінська, В.Д. Данчук. – К.: Знання України, 2006. – 440 с.
8. Ерохин А. К. К вопросу об изменении целей высшего образования / А.К. Ерохин // Alma mater. – 2008. – №10. – С. 21-25.
9. Євроінтеграція – крок до заможної України // Вісник пенсійного фонду України. – 2013. – №9 (135). – С. 4-5.
10. Журавський В. Основні завдання вищої школи щодо реалізації в Україні принципів і завдань Болонського процесу / В. Журавський // Вища школа. – 2004. – № 1. – С. 12-16.
11. Журавський В.С. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В. С. Журавський, М. З. Згуровський. – К.: Вища школа, 2003. – 196 с.
12. Кордон М.В. Європейська та євроатлантична інтеграція України: [навч. посіб.; 2-е видання] / М.В.ґ Кордон. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 172 с.
13. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В.Г. Кремень. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.
14. Майер Б.О. Об онтологии качества образования в обществе знания / Б.О. Майер, Н.В. Наливайко // Философия образования. – 2008. – №3. – С. 4-18.
15. Майер Б.О. Образование в условиях глобальных изменений: методологическая функция философии образования / Б.О. Майер // Философия образования. – 2012. – №6 (45). – С. 117-124.
16. Мурзагалієва Д. Нові моделі інтеграційного процесу / Д. Мурзагалієва // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – №5 (197). – С. 120-123.
17. Похресник А. Стратегічна роль цілісного освітньо-наукового комплексу / А. Похресник // Вища освіта України. – 2011. – № 4. – C.30-36.
18. Соколов В. Євроінтеграційні прагнення України: досягнення та перспективи / В. Соколов // Віче. – 2010. – №22 (283). – С. 25-28.
19. Ціватий В. Завершення періоду євроромантизму / В. Ціватий // Зовнішні справи. – 2011. – №7-8. – С. 14-17.
Інтернет-ресурси:
20. Болонський процес в Україні: перспективи та проблеми [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.loippo.lg.ua/reforma_bolon_dekl.htm.
21. У Європу Знань через Болонський процес [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://studprofcom.ntu-kpi/kiev/ua.
22. http://ec.europa.eu/education/lifelonglearning-programme/doc88_en.htm
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:17, 21 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
'''
СТРАТЕГІЧНІ ЗМІНИ В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ОСВІТИ УКРАЇНИ'''
[[Вивчаємо джерела]]:

1. http://vnz.org.ua/zakonodavstvo/111-zakon-ukrayiny-pro-vyschu-osvitu;
2. mon.gov.ua/img/zstored/files/project_30102014.doc

'''Обговорюємо:'''

• Закон України «Про вищу освіту»;
• Проект Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років Що, на вашу думку, у Законі України «Про вищу освіту» та Проекті «Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років» вказує на трансформації української системи освіти? Чи, навпаки, свідчить про те, що стан української освіти, її нормативно-законодавчої бази, не відповідає запитам суспільства?
• Які протиріччя містяться у Законі України «Про вищу освіту» та Проекті «Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років»? Як це може позначитися на розвитку освіти України?
• Чи можете ви назвати Закон України «Про вищу освіту» та Проект «Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років» перспективними для розвитку України? Чому?
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 12:37, 15 вересня 2015 (EEST)

В достатній мірі відчувається процес трансформації системи вищої освіти. Закон України "Про Вищу освіту" та Проект "Концепція розвитку освіти України на 2015-2925 років" це саме ті документи, які мають трансформувати систему освіти. На мою думку вони досить перспективні хоча і мають протиріччя. Кожен вищий навчальний заклад отримав змогу розпоряджатися коштами, розподіляти курси і спеціалізації, години. Кожний вищий навчальний заклад матиме змогу самостійно обирати дизайн диплому. Все це добре, та не можу не зазначити, що основна проблема української освіти в тому, що немає певного алгоритму, як правильно ввести європейські стандарти на українські освітні правила. Студенти, які отримали вищу освіту дуже часто залишаються на самоті під час працевлаштування. Держава не може забезпечити фахівців відповідними місцями.
Дуже б хотілося сподіватися, що Закон України "Про вищу освіту" та Проект "Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років" все ж таки буде перспективним, потрібен певний час.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 19:56, 21 жовтня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
доброго дня. вам слід виконати інтерактивне практичне №5, індивідуальне заняття та взяти участь у дискусії. бажаю успіхів. за потреби, звертайтеся. --[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:13, 23 вересня 2015 (EEST)

доброго дня. вам слід втконати інд. заняття №2.
Індивідуальне заняття №2. Вплив нових інформаційних технологій на професійну компетентність вчителя (2 год). Опрацюйте наведену літературу та 1) розкрийте вплив інформатизації освіти на зміну ролі вчителя у навчально-виховному процесі; 2) вкажіть ті, цифрові навички, якими, на вашу думку, повинен володіти вчитель в ХХІ столітті.
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 12:37, 18 листопада 2015 (EET)
Інформатизація суспільства, як одна з необхідних умов його розвитку, призводить до формування не тільки нового інформаційного середовища проживання людей, але й нового, інформаційного, устрою їх життя й професійної діяльності.
Ми живемо в час суцільних змін: змінюється знання, змінюються способи, якими здобуваються знання, використання інформаційних і комунікаційних технологій, що постійно удосконалюються, змінює роль учителя і методи його роботи. Змінюється суспільство, змінюється школа як соціальний інститут, змінюються учні. Вимоги до вчителів також постійно змінюються, зараз вони значно зросли. Вчителі в суспільстві є однією з основних рушійних сил змін і еволюції. Вчитель повинен одночасно формувати знання й вміння та готувати громадянина майбутнього.
Педагогічна робота – це робота, в якій потрібна ретельна підготовка й постійне удосконалення
протягом всієї професійної діяльності. Необхідно постійно підкріплювати теорію практикою, а досвід –
базовими знаннями. Крім того, вчитель повинен постійно аналізувати свою діяльність, вносити в неї
відповідні корективи.
Вчитель повинен мати можливість розвиватися, пристосовуватися до умов роботи, які постійно змінюються, залишаючись разом тим джерелом цінностей нашого суспільства і людства в цілому. Освіта є пріоритетною цінністю суспільства (особлива роль освіти в інформаційному суспільстві: зростання інформаційних потоків, постійне оновлення знань, необхідність неперервної освіти протягом всього життя людини і т.д.). Розкрити й сформувати в учнів основні цінності суспільства й універсальні цінності людства – одне з основних завдань учителя в сучасному світі. Очевидно, що для виконання цього завдання недостатньо тільки того, щоб цими знаннями і світорозумінням володів учитель. Сама школа повинна стати тим середовищем, де ці цінності застосовувалися б на практиці.
формуючи майбутнього громадянина інформаційного суспільства (суспільства знань),майбутній вчитель повинен вміти:
– формувати в учнів основні ціннісні орієнтації в інформаційному суспільстві. Серед найважливіших цінностей і смислів інформаційного суспільства дослідники відмічають такі: розуміння людини як відповідально-діяльнісної особистості, яка в гармонії з природою і цивілізацією пізнає і перетворює навколишній світ й прагне набути нового досвіду; цінність освіти, об’єктивного наукового знання, широти і глибини знань, інформаційно-комунікаційних
компетентностей, вміння здійснювати інформаційну діяльність; сприйняття природи як «поля об’єктів», що є матеріалом і ресурсами перетворювальної діяльності людини тільки на основі її цілісної гуманітарної експертизи; цінність інновацій і прогресу; пріоритетність вільної самореалізації, творчості особистості, її прагнення до автономності, але й збереження тяжіння до спільності, спільного вироблення рішень з учасниками інформаційної взаємодії;
– формувати в учнів світогляд, етичні позиції при здійсненні діяльності в інформаційному
суспільстві;
– розвивати ініціативу і самостійність учнів, виховувати їх бути відповідальними за власну освіту;
– формувати в учнів мотивацію до навчання, саморозвитку;
– навчити учнів вчитися;
– формувати в учнів інформаційні потреби;
– розвивати в учнів інтерес до способів набуття нових знань та вмінь;
– допомогти учням знаходити відповіді на запитання, що в них виникають, самостійно здобувати
знання;
– навчити учнів використовувати інформаційні освітні ресурси (зокрема, розподілені інформаційні
ресурси в локальних і глобальних мережах) і здійснювати інформаційну взаємодію між
учасниками навчально-виховного процесу.
Важливою тенденцією розвитку освіти в інформаційному суспільстві є її діяльнісна направленість, яка передбачає підвищення продуктивності освіти; можливість створення власних справжніх затребуваних навчальних проектів і продуктів на основі інформаційних та комунікаційних технологій,які стають реально діючими основними інструментами подальшої практичної професійної діяльності людини; моделювання різних діяльнісних процесів; перетворення відомого лозунга «Школа – це ідготовка до життя» в лозунг «Школа – це саме життя» на основі доступу до різноманітних знань,поглядів, співробітництва не тільки з учителем та іншими учнями, але й з вченими, фахівцями в різних галузях знань; підсилення затребуваності до інтегративної діяльності людини. Зараз потрібний такий вчитель, який постійно підвищуватиме свої професійні якості, може застосовувати передові педагогічні
та інформаційно-комунікаційні технології, успішно здійснювати діяльність при розв’язуванні як загальнокультурних, так й освітніх задач, направлених на навчання, розвиток й виховання активних членів суспільства знань. Тому підготовка майбутніх вчителів в галузі застосування інформаційних комунікаційних технологій повинна бути направлена не тільки і не стільки на те, щоб підготувати компетентного користувача ІКТ, а головним чином, на вивчення питань, які стосуються застосування цих технологій в педагогічній науці й практиці. Тут головне завдання – навчити вчителів розуміти, як 3
конкретні технології інтегруються в існуючу систему освіти і як їхнє застосування може покращити освітній процес.
Отже, в нових умовах вимоги до вчителя постійно розширюються. Сучасний вчитель повинен:
– вміти розробляти свою власну методику;
– вміти реалізовувати дослідницький підхід у навчанні;
– формувати в учнів критичне ставлення до готових рішень;
– вміти навчити учнів раціонально вибирати індивідуальний освітній маршрут і способи його проходження;
– володіти методикою проектної діяльності;
– проводити педагогічні дослідження;
– бути готовим і відкритим до інновацій, вміти педагогічно доцільно застосовувати інноваційні педагогічні технології;
– вміти використовувати інформаційні освітні ресурси (зокрема, розподілені інформаційні ресурси в локальних і глобальних мережах), створювати нові методичні розробки та здійснювати інформаційну взаємодію між учасниками навчально-виховного процесу;
– вміти застосовувати інформаційні та комунікаційні технології в педагогічній науці і практиці (вчитель математики, зокрема, повинен вміти застосовувати навчальні середовища для навчання математики та комп’ютерні математичні системи навчального та професійного призначення для
генерування нових ідей, виявлення закономірностей, інформаційного (зокрема, математичного) моделювання, виконання обчислювальних експериментів);
– постійно підвищувати свою професійну компетентність;
– вміти працювати в колективі (володіти інтелектуальними, етичними, емоційними якостями, необхідними для колективної роботи);
– аналізувати проблеми інформаційної екології особистості, які пов’язані зі зростанням інструментальних можливостей людини в інформаційному суспільстві (негативний вплив комп’ютерних та інформаційних технологій на психофізичне здоров’я людини: комп’ютерна ігрова залежність, різного роду Інтернет-залежності, комп’ютерна злочинність, девіантна поведінка при роботі в мережі, віртуалізація міжособистісного спілкування, управління масовою
свідомістю, проблеми інформаційної безпеки особистості і ін.).--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 19:31, 30 листопада 2015 (EET)

Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти

2015-10-21T18:21:32Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Обговорюємо */

== Соціально-гуманітарний модуль ==

===Вивчаємо джерела===

* ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF#n241

* ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ СУЧАСНОЮ ШКОЛОЮ У КОНТЕКСТІ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/osoblivosti-upravlinnya-suchasnoiu-shkoloiu-u-kont.html

===Обговорюємо===

===Підводимо підсумки===

== Менеджмет освіти ==

===Вивчаємо джерела===

* ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF#n241
*УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ //[Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://www.nenc.gov.ua/doc/vvv/12_2009/L_zag_pedag/L_osnovi_shkolozn.pdf[http://www.example.com]

===Обговорюємо===

===Підводимо підсумки===

== ІКТ в управлінській діяльності ==

===Вивчаємо джерела===
* ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 // Доступ до матеріалу: [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF#n241 Електронний ресурс.]

* Нові підходи до управління сучасної школи // Доступ до матеріалу:[http://seminar1312.blogspot.com/p/blog-page_13.html Електронний ресурс.]

*Тарасюк Л.В. Інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу як одна з соціально-педагогічних умов управління загальноосвітнім навчальним закладом // Доступ до матеріалу: [http://www.virtual.ks.ua/students/6432-innovative-approaches-to-the-management-of-schools.html Електронний ресурс]

===Обговорюємо===
Шановні колеги! Висловіть свою думку з питання:'''"Чи мають місце ІКТ у вашій професійній діяльності?"''' Відповідь обгрунтуйте.
--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 09:42, 1 жовтня 2015 (EEST)

----
1 Шановні колеги! Раніше не думала, що буду опановувати й використовувати ІКТ після 55 років, хоча наша Грунська ЗОШ І-ІІІ ступенів Охтирського району ще у 80-х роках була пілотною з освоєння комп'ютерів та обчислювальної техніки, вивчення основ інформатики з 5 класу. На посаді ЗДНВР працюю 35 років. За цей період усе перепробувала: ведення всієї документації кульковою ручкою, з допомогою друкарської машинки "Ятрань". Сучасні вимоги до ведення й оформлення документації, необхідність швидкого аналізу зібраних даних навчального процесу для ефективного ним управління приводять до того, що оволодіння ІКТ стає необхідністю в роботі. Заохочую колег старшого покоління працювати хоча б на рівні стандартних програм MS Office: Word, Excel, Power Point. Програму MS Word використовую для складання документів у стандартному вигляді, форматування і редагування їх, друку та відправки по електронній пошті. Табличний процесор MS Excel дає можливість обробки великого об'єму даних, дозволяє здійснити їх графічний аналіз, зробити його наглядним і зручним для сприймання. Роблю графіки, діаграми, що необхідні в аналітичній діяльності, звіти, а також розклад уроків тощо. MS Power Point допомагає зробити наглядним виступ перед аудиторією, створити ефект доступності, зрозумілості з застосуванням мультимедійної дошки. Цікавіше й змістовніше проходять педагогічні ради, психолого-педагогічні семінари та інші форми роботи з педагогічними кадрами, творчі звіти з портфоліо, презентації. Також новизну в управлінську діяльність внесло використання шкільної освітньої мережі Щоденник.ua. Працюю з освітніми ресурсами, порталами мережі Інтернет. Чинність законодавчих актів перевіряю на порталі Верховної Ради України. У роботі використовую електронну базу "Учні", "Вчителі", освітній портал ЄДЕБО (Єдину державну електронну базу з питань освіти). Три роки підряд беру участь в інтерактивному конкурсі "Соняшник-учитель". Останнім часом працюю над створенням інтерактивної літературної карти "Рідний край Остапа Вишні". Спілкуюся з колегами через соціальні мережі "Однокласники", ВКонтакті.
Опановувати ІКТ ніколи не пізно! Особливо в період реформування освіти ІКТ - необхідність. Інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу - одна з соціально-педагогічних умов управління загальноосвітнім навчальним закладом.
Без ІКТ сьогодні, як без рук? З цікавістю і толерантністю ознайомлюся з Вашими думками.--[[Користувач:Лавриненко Валентина Яківна|Лавриненко Валентина Яківна]] ([[Обговорення користувача:Лавриненко Валентина Яківна|обговорення]]) 19:29, 3 жовтня 2015 (EEST)

2 Доброго дня , шановні колеги !Згодна , що на сучасному етапі розвитку суспільства інформаційні технології стали невід’ємною частиною життя людини, у тому числі й сучасного шкільного життя в усіх його напрямах : навчально- виховний процес, управлінська діяльність, фінансово-господарська діяльність ( у кожній школі введені посади бухгалтера ).Звичайно , використання ІКТ на сучасному етапі розвитку освіти в нашій професійній діяльності просто необхідно як учителю , так і адміністратору. Одним із головних завдань освіти сьогодні є підготовка учнів до швидкого свідомого сприйняття й опрацювання великих обсягів інформації, озброєння їх сучасними засобами та технологіями навчання, формування в них інформаційної культури, предметних та ключових компетентностей.
Провідна місія у виконанні цих завдань належить учителю, адже , щоб реалізувати їх, педагог повинен сам досконало володіти своїм предметом, бути ерудованим, постійно працювати над власним самовдосконаленням, тому ми намагаємося залучати учителів у систему методичної роботи, яка покликана формувати предметні, ключові та інформаційні компетентності вчителя згідно з вимогами нового Державного стандарту.
Діагностичне анкетування, проведене в закладі , показало, що найбільш ефективними формами роботи, які сприяють формуванню інформаційної культури, предметно-методичних компетентностей педагогів є курсова перепідготовка, навчання в межах програми Intel, реалізація Державної цільової програми впровадження в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків», участь у методичних заходах області та міста, які орієнтовані на ознайомлення та впровадження сучасних технологій навчання.
З метою надання допомоги вчителям - предметникам в організації комп’ютерної підтримки уроку, роботи в мережі Інтернет, у кабінеті інформатики школи діє консультаційний пункт, педагоги можуть отримати професійну пораду вчителів інформатики, підвищити рівень своєї інформаційної культури.
Мені , як учителю , застосування ІКТ дозволяє економити час і максимально ефективно вирішувати повсякденні справи й обов’язки як фахівця: готуватися до уроків (складати конспекти, добирати дидактичні матеріали тощо), батьківських зборів, різноманітних виступів на педрадах, засіданнях МО, семінарах тощо. Як адміністратору та вчителю допомагає оформлювати документацію; в оперативному режимі відслідковувати результати навчальної діяльності учнів; налагоджувати спілкування з батьками ; обмінюватися з колегами досвідом роботи, власними методичними надбаннями, обговорювати з ними актуальні питання навчання і виховання школярів, швидко отримувати й систематизувати потрібну інформацію.
Комп'ютерами та мультимедійними проекторами обладнані 70% навчальних кабінетів школи. Бібліотека школи обладнана трьома комп'ютерами, підключеними до мережі Інтернет, що дає змогу всім учасникам навчально-виховного процесу( у тому числі й мені) залучатися до світового інформаційного простору. Учні та вчителі школи спілкуються в комп’ютерній мережі, підтримують зв’язок з іншими навчальними закладами. До мережі Інтернет підключена приймальня директора , кабінет заступника . Таким чином, упровадження ІКТ полегшує мою роботу як адміністратора ,так і вчителя ,значно економить мій час, а навчання моїх учнів робить більш цікавим і ефективним,врешті- решт , підвищується результативність навчально- виховного процесу.--[[Користувач:Бабій Лариса Михайлівна|Бабій Лариса Михайлівна]] ([[Обговорення користувача:Бабій Лариса Михайлівна|обговорення]]) 20:43, 3 жовтня 2015 (EEST)

----
3. Доброго вечора, шановні колеги! Чи мають місце ІКТ у моїй професійній діяльності? Звісно, що мають. І, мабуть, скажу так, що навіть не уявляю зараз свою роботу без ІКТ. Вміння працювати з різними програмами дає змогу якісно підгогуватися до уроку, вчасно і якісно виконати роботу адміністратора. Програма MS Word допомагає зробити будь-який документ, чи то наказ, чи то графік чергування вчителів. Під час роботи з тарифікацією педагогічних працівників у програмі Excel програма сама рахує загальну кількість годин. Головне - уважно та правильно внести дані. При підготовці розкладу занять на затвердження у РайСЕС знову ця програма допомагає швидко, без зайвих зусиль створити діаграми тижневого навантаження учнів 1-11 класів. Часто користуюсь програмами Power Point та Publisher для виготовлення презентацій та Буклетів. Семінари, відкриті заходи, педагогічні ради, методичні дні у школі не обходяться без використання ІКТ. У шашій школі директор школи, кожен заступник директора (їх три) мають комп*ютери. Школа підключена до мережі Інтернет, кабінети директора та заступників теж підключені до мережі Інтернет, у класах працює Wi-Fi. А завдяки кредитно-модульній системі курсів підвищенні кваліфікації ми тепер можемо спілкуватися та обговорювати різні питання на сторінці "Сумські літописи". Важко, але цікаво. І додаткові вміння та навички з*явилися. Можливості дуже великі. Бажання та вміння є. Головне - щоб здоров*я вистачило, та терпіння було.--[[Користувач:Івах Тетяна Миколаївна|Івах Тетяна Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Івах Тетяна Миколаївна|обговорення]]) 20:18, 5 жовтня 2015 (EEST)

--
4 Доброго вечора колеги! Звісно, що використання ІКТ є досить важливою і невідємною частиною в роботі викладача. Звичайно, використання інформаційних технологій не вирішить всіх питань як у освіті, так і в повсякденному житті. Але вони можуть допомогти вчителю найбільш ефективно використати навчальний час занять та час підготовки до уроку.
Комп`ютери стали невід`ємною частиною реальності. Їх використовують як на роботі, так і вдома в години дозвілля. Майбутня професійна діяльність більшості учнів буде пов`язана з використанням комп`ютерної техніки. Розв'язуючи певні завдання у трудовій діяльності та в особистому житті, всі вони неминуче зіткнуться з дедалі зростаючою різноманітністю складних пристроїв, що функціонують на основі ЕОМ. Учневі слід звикнути до того, що комп’ютер це звичайний пристрій, використання якого допомагає йому отримувати нові знання. А з точки зору освіти і вчителя, який не навчає інформатиці, – універсальний технічний засіб навчання і універсальний засіб для підготовки методичного забезпечення уроку.
Впровадження в практику роботи з учнями ІКТ, дає змогу зацікавити учнів самостійним пошуком різних джерел інформації, розвивати їх творчі здібності, критичне мислення, вміння аргументовано, розлого й образно висловлювати свої думки, судження, оцінки. Адже у сучасному інформаційному просторі дана технологія є актуальною. Ця ідея допомагає підняти на новий рівень освоєння навчального матеріалу.
Вчитель має готувати людину, органічно адаптовану до життя у світі багатоманітних зв'язків - від контактів із найближчим оточенням до глобальних зв'язків. Середовище електронного навчання – це освітній простір, у якому відбувається формування якостей і вмінь необхідних сучасній людині ХХІ століття, таких, як медіаграмотність, критичне мислення, здатність до рішення творчих завдань, уміння мислити глобально, готовність працювати в команді й громадянська свідомість. Знання й уміння ХХІ століття сприяють формуванню в учнів самостійності й розвитку в них громадянських, професійних і лідерських якостей.
Важливу роль у зазначених процесах відіграє професійна майстерність вчителя, його особиста фахова підготовка, вміння користуватися комп’ютером.
Вчителі-предметники надають перевагу впровадженню таких технологій: мультимедіа (проекти, презентації); ППЗ (електронні підручники); окремі типи файлів (зображення, відео-, аудіо-, анімації).
Володіння учителем комп’ютерною грамотністю – веління часу. Адже відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників зі змінами і доповненнями (наказ МОН №1473 від 20.12.2011року) присвоєння всіх кваліфікаційних категорій «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії» передбачає використання учителями інформаційно - комунікаційних технологій, цифрових освітніх ресурсів у навчально – виховному процесі. Переорієнтація мислення сучасного педагога на усвідомлення принципово нових вимог до його педагогічної діяльності, готовність вчителя використовувати ІКТ як допоміжний навчальний ресурс набуває особливого значення.
Отже, нині комп’ютерні технології набули широкого використання у педагогічній діяльності. Застосування новітніх інформаційних технологій в навчальному процесі зумовлено з одного боку, необхідністю підготувати учня до його майбутнього робочого місця, а з іншого – необхідністю більш ефективної передачі знань, що має на меті підвищення рівня якості інформаційної компетентності та компетенції майбутнього працівника.
Актуальність використання ІКТ у навчально-виховному процесі обумовлено тим, що в комп'ютерних технологіях закладені невичерпні можливості для навчання учнів на якісно новому рівні. Вони надають широкі можливості для розвитку особи учнів і реалізації їх здібностей. Використання анімації і звукового супроводу в повчальних програмах впливають на декілька каналів сприйняття навчаного (аудіальний, кинестетічеській, візуальний), що дозволяє при навчанні враховувати особливості кожного учня.
Комп'ютерні технології істотно підсилюють мотивацію до навчання, підвищують рівень індивідуалізації навчання, інтенсифікують процес навчання і т.д. --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:21, 21 жовтня 2015 (EEST)

----
5
----
6
----
7
----

8
----
9
----
10
----
11

----

===Підводимо підсумки===

== Менеджмент інновацій ==

===Вивчаємо джерела===

* Управління освітою: нові пріоритети. Гаєвська Л. А. // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://pidruchniki.ws/16701214/pedagogika/osnovi_upravlinnya_zagalnoosvitnim_navchalnim_zakladom

* ІННОВАЦІЇ В ОСВІТІ – ОСНОВА МОДЕРНІЗАЦІЇ ГАЛУЗІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ// [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://innovosvita.com.ua/index.php/ru/results/catalogue/24

* Інноваційні підходи до управління навчальними закладами//[Електронний ресурс]Доступ до матеріалу:http://www

*Навроцька М.М. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ // [Електронний ресурс]Доступ до матеріалу: http://www.virtual.ks.ua/students/6432-innovative-approaches-to-the-management-of-schools.html

* Основи управління загальноосвітнім навчальним закладом // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://pidruchniki.ws/16701214/pedagogika/osnovi_upravlinnya_zagalnoosvitnim_navchalnim_zakladom

* Хриков Є. М. Управління навчальним закладом: Навч посіб// [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://ua.convdocs.org/docs/index-46708.html?page=11

* Методичні рекомендації // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://osvita-dnepr.com/index.php/metodichni-rekomendatsiji

* Формування позитивного іміджу сучасного навчального закладу // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://pedvistavka.at.ua/publ/tekhnologiji_ta_upravlinnja/tekhnologiji_ta_upravlinnja/formuvannja_pozitivnogo_imidzhu_suchasnogo_navchalnogo_zakladu

* Риси сучасного керівника // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/administration/36357/

===Обговорюємо===

'' Доброго дня, шановні колеги!'' Ознайомтесь, будь ласка, із запропонованими джерелами.
Зверніть увагу на особливості реалізаціїї інноваційних підходів до управління освітою в Україні. На мою думку система запровадження інновацій в освіті більш спрямована на педагогічні інновації, при цьому організаційні (управлінські) інновації дуже обмежені.Так, педагогічні інновації, як вид освітніх інновацій, передбачається в навчально - виховному процесі (і то на розгляд, занання, вміння та навички вчителя), а організаційні інновації є чимось зовсім новим та не характерним для української освіти (тобто майже не застосовуються). Тому можливо треба відмовитись від управлінських інновацій та більше звернути увагу на педагогічні інновації.
Як вважаєте Ви?
Чи потрібні сучасному керівнику навчального закладу організаційні інновації?
Чи потрібно в сучасній освіті взагалі розглядати питання управлінських інновацій? Аргументуйте ваші роздуми на цю тему.

===Підводимо підсумки===

== Психологія управління ==

===Вивчаємо джерела===

* Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://gendocs.ru/v34657/%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%B0_%D0%BB.%D0%BC._%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F_%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8

===Обговорюємо===

===Підводимо підсумки===

Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти

2015-10-21T17:39:06Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Обговорюємо */

== Соціально-гуманітарний модуль ==

===Вивчаємо джерела===

* ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF#n241

* ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ СУЧАСНОЮ ШКОЛОЮ У КОНТЕКСТІ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/osoblivosti-upravlinnya-suchasnoiu-shkoloiu-u-kont.html

===Обговорюємо===

===Підводимо підсумки===

== Менеджмет освіти ==

===Вивчаємо джерела===

* ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF#n241
*УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ //[Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://www.nenc.gov.ua/doc/vvv/12_2009/L_zag_pedag/L_osnovi_shkolozn.pdf[http://www.example.com]

===Обговорюємо===

===Підводимо підсумки===

== ІКТ в управлінській діяльності ==

===Вивчаємо джерела===
* ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 // Доступ до матеріалу: [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF#n241 Електронний ресурс.]

* Нові підходи до управління сучасної школи // Доступ до матеріалу:[http://seminar1312.blogspot.com/p/blog-page_13.html Електронний ресурс.]

*Тарасюк Л.В. Інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу як одна з соціально-педагогічних умов управління загальноосвітнім навчальним закладом // Доступ до матеріалу: [http://www.virtual.ks.ua/students/6432-innovative-approaches-to-the-management-of-schools.html Електронний ресурс]

===Обговорюємо===
Шановні колеги! Висловіть свою думку з питання:'''"Чи мають місце ІКТ у вашій професійній діяльності?"''' Відповідь обгрунтуйте.
--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 09:42, 1 жовтня 2015 (EEST)

----
1 Шановні колеги! Раніше не думала, що буду опановувати й використовувати ІКТ після 55 років, хоча наша Грунська ЗОШ І-ІІІ ступенів Охтирського району ще у 80-х роках була пілотною з освоєння комп'ютерів та обчислювальної техніки, вивчення основ інформатики з 5 класу. На посаді ЗДНВР працюю 35 років. За цей період усе перепробувала: ведення всієї документації кульковою ручкою, з допомогою друкарської машинки "Ятрань". Сучасні вимоги до ведення й оформлення документації, необхідність швидкого аналізу зібраних даних навчального процесу для ефективного ним управління приводять до того, що оволодіння ІКТ стає необхідністю в роботі. Заохочую колег старшого покоління працювати хоча б на рівні стандартних програм MS Office: Word, Excel, Power Point. Програму MS Word використовую для складання документів у стандартному вигляді, форматування і редагування їх, друку та відправки по електронній пошті. Табличний процесор MS Excel дає можливість обробки великого об'єму даних, дозволяє здійснити їх графічний аналіз, зробити його наглядним і зручним для сприймання. Роблю графіки, діаграми, що необхідні в аналітичній діяльності, звіти, а також розклад уроків тощо. MS Power Point допомагає зробити наглядним виступ перед аудиторією, створити ефект доступності, зрозумілості з застосуванням мультимедійної дошки. Цікавіше й змістовніше проходять педагогічні ради, психолого-педагогічні семінари та інші форми роботи з педагогічними кадрами, творчі звіти з портфоліо, презентації. Також новизну в управлінську діяльність внесло використання шкільної освітньої мережі Щоденник.ua. Працюю з освітніми ресурсами, порталами мережі Інтернет. Чинність законодавчих актів перевіряю на порталі Верховної Ради України. У роботі використовую електронну базу "Учні", "Вчителі", освітній портал ЄДЕБО (Єдину державну електронну базу з питань освіти). Три роки підряд беру участь в інтерактивному конкурсі "Соняшник-учитель". Останнім часом працюю над створенням інтерактивної літературної карти "Рідний край Остапа Вишні". Спілкуюся з колегами через соціальні мережі "Однокласники", ВКонтакті.
Опановувати ІКТ ніколи не пізно! Особливо в період реформування освіти ІКТ - необхідність. Інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу - одна з соціально-педагогічних умов управління загальноосвітнім навчальним закладом.
Без ІКТ сьогодні, як без рук? З цікавістю і толерантністю ознайомлюся з Вашими думками.--[[Користувач:Лавриненко Валентина Яківна|Лавриненко Валентина Яківна]] ([[Обговорення користувача:Лавриненко Валентина Яківна|обговорення]]) 19:29, 3 жовтня 2015 (EEST)

2 Доброго дня , шановні колеги !Згодна , що на сучасному етапі розвитку суспільства інформаційні технології стали невід’ємною частиною життя людини, у тому числі й сучасного шкільного життя в усіх його напрямах : навчально- виховний процес, управлінська діяльність, фінансово-господарська діяльність ( у кожній школі введені посади бухгалтера ).Звичайно , використання ІКТ на сучасному етапі розвитку освіти в нашій професійній діяльності просто необхідно як учителю , так і адміністратору. Одним із головних завдань освіти сьогодні є підготовка учнів до швидкого свідомого сприйняття й опрацювання великих обсягів інформації, озброєння їх сучасними засобами та технологіями навчання, формування в них інформаційної культури, предметних та ключових компетентностей.
Провідна місія у виконанні цих завдань належить учителю, адже , щоб реалізувати їх, педагог повинен сам досконало володіти своїм предметом, бути ерудованим, постійно працювати над власним самовдосконаленням, тому ми намагаємося залучати учителів у систему методичної роботи, яка покликана формувати предметні, ключові та інформаційні компетентності вчителя згідно з вимогами нового Державного стандарту.
Діагностичне анкетування, проведене в закладі , показало, що найбільш ефективними формами роботи, які сприяють формуванню інформаційної культури, предметно-методичних компетентностей педагогів є курсова перепідготовка, навчання в межах програми Intel, реалізація Державної цільової програми впровадження в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків», участь у методичних заходах області та міста, які орієнтовані на ознайомлення та впровадження сучасних технологій навчання.
З метою надання допомоги вчителям - предметникам в організації комп’ютерної підтримки уроку, роботи в мережі Інтернет, у кабінеті інформатики школи діє консультаційний пункт, педагоги можуть отримати професійну пораду вчителів інформатики, підвищити рівень своєї інформаційної культури.
Мені , як учителю , застосування ІКТ дозволяє економити час і максимально ефективно вирішувати повсякденні справи й обов’язки як фахівця: готуватися до уроків (складати конспекти, добирати дидактичні матеріали тощо), батьківських зборів, різноманітних виступів на педрадах, засіданнях МО, семінарах тощо. Як адміністратору та вчителю допомагає оформлювати документацію; в оперативному режимі відслідковувати результати навчальної діяльності учнів; налагоджувати спілкування з батьками ; обмінюватися з колегами досвідом роботи, власними методичними надбаннями, обговорювати з ними актуальні питання навчання і виховання школярів, швидко отримувати й систематизувати потрібну інформацію.
Комп'ютерами та мультимедійними проекторами обладнані 70% навчальних кабінетів школи. Бібліотека школи обладнана трьома комп'ютерами, підключеними до мережі Інтернет, що дає змогу всім учасникам навчально-виховного процесу( у тому числі й мені) залучатися до світового інформаційного простору. Учні та вчителі школи спілкуються в комп’ютерній мережі, підтримують зв’язок з іншими навчальними закладами. До мережі Інтернет підключена приймальня директора , кабінет заступника . Таким чином, упровадження ІКТ полегшує мою роботу як адміністратора ,так і вчителя ,значно економить мій час, а навчання моїх учнів робить більш цікавим і ефективним,врешті- решт , підвищується результативність навчально- виховного процесу.--[[Користувач:Бабій Лариса Михайлівна|Бабій Лариса Михайлівна]] ([[Обговорення користувача:Бабій Лариса Михайлівна|обговорення]]) 20:43, 3 жовтня 2015 (EEST)

----
3. Доброго вечора, шановні колеги! Чи мають місце ІКТ у моїй професійній діяльності? Звісно, що мають. І, мабуть, скажу так, що навіть не уявляю зараз свою роботу без ІКТ. Вміння працювати з різними програмами дає змогу якісно підгогуватися до уроку, вчасно і якісно виконати роботу адміністратора. Програма MS Word допомагає зробити будь-який документ, чи то наказ, чи то графік чергування вчителів. Під час роботи з тарифікацією педагогічних працівників у програмі Excel програма сама рахує загальну кількість годин. Головне - уважно та правильно внести дані. При підготовці розкладу занять на затвердження у РайСЕС знову ця програма допомагає швидко, без зайвих зусиль створити діаграми тижневого навантаження учнів 1-11 класів. Часто користуюсь програмами Power Point та Publisher для виготовлення презентацій та Буклетів. Семінари, відкриті заходи, педагогічні ради, методичні дні у школі не обходяться без використання ІКТ. У шашій школі директор школи, кожен заступник директора (їх три) мають комп*ютери. Школа підключена до мережі Інтернет, кабінети директора та заступників теж підключені до мережі Інтернет, у класах працює Wi-Fi. А завдяки кредитно-модульній системі курсів підвищенні кваліфікації ми тепер можемо спілкуватися та обговорювати різні питання на сторінці "Сумські літописи". Важко, але цікаво. І додаткові вміння та навички з*явилися. Можливості дуже великі. Бажання та вміння є. Головне - щоб здоров*я вистачило, та терпіння було.--[[Користувач:Івах Тетяна Миколаївна|Івах Тетяна Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Івах Тетяна Миколаївна|обговорення]]) 20:18, 5 жовтня 2015 (EEST)

--
4 Доброго вечора колеги! Звісно, що використання ІКТ є досить важливою і невідємною частиною в роботі викладача. Звичайно, використання інформаційних технологій не вирішить всіх питань як у освіті, так і в повсякденному житті. Але вони можуть допомогти вчителю найбільш ефективно використати навчальний час занять та час підготовки до уроку.
Комп`ютери стали невід`ємною частиною реальності. Їх використовують як на роботі, так і вдома в години дозвілля. Майбутня професійна діяльність більшості учнів буде пов`язана з використанням комп`ютерної техніки. Розв'язуючи певні завдання у трудовій діяльності та в особистому житті, всі вони неминуче зіткнуться з дедалі зростаючою різноманітністю складних пристроїв, що функціонують на основі ЕОМ. Учневі слід звикнути до того, що комп’ютер це звичайний пристрій, використання якого допомагає йому отримувати нові знання. А з точки зору освіти і вчителя, який не навчає інформатиці, – універсальний технічний засіб навчання і універсальний засіб для підготовки методичного забезпечення уроку.
Впровадження в практику роботи з учнями ІКТ, дає змогу зацікавити учнів самостійним пошуком різних джерел інформації, розвивати їх творчі здібності, критичне мислення, вміння аргументовано, розлого й образно висловлювати свої думки, судження, оцінки. Адже у сучасному інформаційному просторі дана технологія є актуальною. Ця ідея допомагає підняти на новий рівень освоєння навчального матеріалу.
Вчитель має готувати людину, органічно адаптовану до життя у світі багатоманітних зв'язків - від контактів із найближчим оточенням до глобальних зв'язків. Середовище електронного навчання – це освітній простір, у якому відбувається формування якостей і вмінь необхідних сучасній людині ХХІ століття, таких, як медіаграмотність, критичне мислення, здатність до рішення творчих завдань, уміння мислити глобально, готовність працювати в команді й громадянська свідомість. Знання й уміння ХХІ століття сприяють формуванню в учнів самостійності й розвитку в них громадянських, професійних і лідерських якостей.
Важливу роль у зазначених процесах відіграє професійна майстерність вчителя, його особиста фахова підготовка, вміння користуватися комп’ютером.
Вчителі-предметники надають перевагу впровадженню таких технологій: мультимедіа (проекти, презентації); ППЗ (електронні підручники); окремі типи файлів (зображення, відео-, аудіо-, анімації).
Володіння учителем комп’ютерною грамотністю – веління часу. Адже відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників зі змінами і доповненнями (наказ МОН №1473 від 20.12.2011року) присвоєння всіх кваліфікаційних категорій «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії» передбачає використання учителями інформаційно - комунікаційних технологій, цифрових освітніх ресурсів у навчально – виховному процесі. Переорієнтація мислення сучасного педагога на усвідомлення принципово нових вимог до його педагогічної діяльності, готовність вчителя використовувати ІКТ як допоміжний навчальний ресурс набуває особливого значення.
Отже, нині комп’ютерні технології набули широкого використання у педагогічній діяльності. Застосування новітніх інформаційних технологій в навчальному процесі зумовлено з одного боку, необхідністю підготувати учня до його майбутнього робочого місця, а з іншого – необхідністю більш ефективної передачі знань, що має на меті підвищення рівня якості інформаційної компетентності та компетенції майбутнього працівника.
Актуальність використання ІКТ у навчально-виховному процесі обумовлено тим, що в комп'ютерних технологіях закладені невичерпні можливості для навчання учнів на якісно новому рівні. Вони надають широкі можливості для розвитку особи учнів і реалізації їх здібностей. Використання анімації і звукового супроводу в повчальних програмах впливають на декілька каналів сприйняття навчаного (аудіальний, кинестетічеській, візуальний), що дозволяє при навчанні враховувати особливості кожного учня.
Комп'ютерні технології істотно підсилюють мотивацію до навчання, підвищують рівень індивідуалізації навчання, інтенсифікують процес навчання і т.д.

----
5
----
6
----
7
----

8
----
9
----
10
----
11

----

===Підводимо підсумки===

== Менеджмент інновацій ==

===Вивчаємо джерела===

* Управління освітою: нові пріоритети. Гаєвська Л. А. // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://pidruchniki.ws/16701214/pedagogika/osnovi_upravlinnya_zagalnoosvitnim_navchalnim_zakladom

* ІННОВАЦІЇ В ОСВІТІ – ОСНОВА МОДЕРНІЗАЦІЇ ГАЛУЗІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ// [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://innovosvita.com.ua/index.php/ru/results/catalogue/24

* Інноваційні підходи до управління навчальними закладами//[Електронний ресурс]Доступ до матеріалу:http://www

*Навроцька М.М. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ // [Електронний ресурс]Доступ до матеріалу: http://www.virtual.ks.ua/students/6432-innovative-approaches-to-the-management-of-schools.html

* Основи управління загальноосвітнім навчальним закладом // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://pidruchniki.ws/16701214/pedagogika/osnovi_upravlinnya_zagalnoosvitnim_navchalnim_zakladom

* Хриков Є. М. Управління навчальним закладом: Навч посіб// [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://ua.convdocs.org/docs/index-46708.html?page=11

* Методичні рекомендації // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://osvita-dnepr.com/index.php/metodichni-rekomendatsiji

* Формування позитивного іміджу сучасного навчального закладу // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://pedvistavka.at.ua/publ/tekhnologiji_ta_upravlinnja/tekhnologiji_ta_upravlinnja/formuvannja_pozitivnogo_imidzhu_suchasnogo_navchalnogo_zakladu

* Риси сучасного керівника // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/administration/36357/

===Обговорюємо===

'' Доброго дня, шановні колеги!'' Ознайомтесь, будь ласка, із запропонованими джерелами.
Зверніть увагу на особливості реалізаціїї інноваційних підходів до управління освітою в Україні. На мою думку система запровадження інновацій в освіті більш спрямована на педагогічні інновації, при цьому організаційні (управлінські) інновації дуже обмежені.Так, педагогічні інновації, як вид освітніх інновацій, передбачається в навчально - виховному процесі (і то на розгляд, занання, вміння та навички вчителя), а організаційні інновації є чимось зовсім новим та не характерним для української освіти (тобто майже не застосовуються). Тому можливо треба відмовитись від управлінських інновацій та більше звернути увагу на педагогічні інновації.
Як вважаєте Ви?
Чи потрібні сучасному керівнику навчального закладу організаційні інновації?
Чи потрібно в сучасній освіті взагалі розглядати питання управлінських інновацій? Аргументуйте ваші роздуми на цю тему.

===Підводимо підсумки===

== Психологія управління ==

===Вивчаємо джерела===

* Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти // [Електронний ресурс] Доступ до матеріалу: http://gendocs.ru/v34657/%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%B0_%D0%BB.%D0%BC._%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F_%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8

===Обговорюємо===

===Підводимо підсумки===

Освітній менеджмент Бузовська О.І

2015-10-21T17:20:51Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, пані Бузовська,рада Вас вітати в розділі "Освітній менеджмент". Тема заняття - Лідер в освіті. Зверніть увагу на теоретичний матеріал та дайте відповідь на питання.
- Охарактеризуйте поняття "лідер"
- Розкрийте сутність формального та неформального лідерства в освітній організації. Наведіть приклад.
Дякую, чекаю на відповідь. З повагою Атрощенко Н.М.--[[Користувач:Атрощенко Наталія Миколаївна|Атрощенко Наталія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Атрощенко Наталія Миколаївна|обговорення]]) 12:45, 10 червня 2015 (EEST)

В поняття лідер вкладене поняття директор школи.Ця особистість має бути унікальною, шляхетною, лідером у колективі однодумців. Оскільки управління школою – це складний процес, який ґрунтується на опануванні особливих знань і вмінь, керівник ЗНЗ має володіти цим видом мистецтва, проявити свої природні задатки, особистісні риси. Тому розробляючи критерії оцінювання управлінської діяльності керівника ЗНЗ, виокремлюють низку професійно-особистісних рис, які повинні бути притаманні сучасному керівникові, відповідають сучасним соціально-педагогічним, науково-технічним і фаховим вимогам.Критерії поведінки, притаманні сучасному керівнику навчального закладу:
- здатність швидко адаптуватися;
- далекоглядність, здатність до стратегічного планування;
- діловитість;
- організаторські здібності;
- здатність швидко приймати рішення;
- здатність розв’язувати проблеми;
- уміння знаходити вихід із конфліктної ситуації;
- енергійність і вміння протистояти стресам;
- керівництво групами;
- керівництво за індивідуальним принципом: спілкуватися з людьми особисто, без посередників;
- наявність почуття гумору;
- адекватне сприйняття дійсності;
- володіння ораторським мистецтвом;
- уміння оцінювати й здійснювати самооцінку.
Формальне лідерство - це вплив на підлеглих з позиції займаної посади.
Неформальне лідерство - це процес впливу на людей через особисті здібності, вміння та інші ресурси.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:54, 20 червня 2015 (EEST)
Доброго дня, рада Вас вітати. Те ма сьгодні заняття "Стратегічний менеджмент". Зверніть увагу на теоретичний матеріал та дайте відповідь на питання.
* Для чого потрібне стратегічне планування в школі. Наведіть приклад.
Сучасні школи мають справу із цілою низкою проблем, зумовлених швидкими змінами, які відбуваються у всіх аспектах суспільного життя. Тому традиційне планування вже є недостатнім у сучасному світі. Основною ідеєю моделі стратегічного планування є «переселення» команди працівників з сьогоднішньої ситуації в якесь ідеальне майбутнє, якого вони бажають досягти. Кожна школа, як і кожна громада має своє власне бачення майбутнього. Стратегічне планування може стати ефективним засобом у визначенні ресурсів та пріоритетів розвитку, критеріїв успіху, що в цілому допоможе досягти процвітаючого майбутнього.
Іншою причиною для стратегічного планування є покращення діяльності організації. Шкільний персонал, чи інші члени організації у своїй щоденній праці часто можуть випустити з виду мету своєї організації. Наявність стратегічного плану не лише допоможе сфокусувати свою увагу на виконанні основної мети, але й стимулювати мислення, орієнтоване на майбутнє, яке базуватиметься на спільному баченні своєї місії. Співпраця між членами організації є більш ефективною, коли кожен її член працює над виконанням одних й тих же цілей, поділяючи спільні цінності.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:54, 20 червня 2015 (EEST)
* Які види стратегічного планування Ви використовуєте в роботі.

У своїй роботі я використовую тарифікацію педагогічних працівників, мережу класів, перспективний план роботи закладу, атестація педагогічних працівників--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 22:17, 30 червня 2015 (EEST)
* Дайте визначення поняття "планування".
Планування - це вид управлінської діяльності, спрямований на визначення цілей, а також ресурсів для їх досягнення. --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:58, 10 липня 2015 (EEST)

З повагою --[[Користувач:Атрощенко Наталія Миколаївна|Атрощенко Наталія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Атрощенко Наталія Миколаївна|обговорення]]) 12:45, 16 червня 2015 (EEST)
Чекаю відповідь!

Доброго дня, тема нашої зустрічі "методи та моделі прийняття управлінських рішень в управлінні навчальним закладом". Подумайте та дайте відповідь на запитання.
* Що таке оптимальне рішення, прийняте кевіником навчального закладу.
* Опишіть, які моделі прийняття управлінських рішень, Ви, використовуєте у своїй діяльності. Наведіть приклад.
Дякую. Чекаю відповіді.--[[Користувач:Пінчук Діана Миколаївна|Пінчук Діана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Пінчук Діана Миколаївна|обговорення]]) 11:12, 30 вересня 2015 (EEST)

Добрий вечір Діано Михайлівно!

Управлінські рішення приймають для забезпечення якісного функціонування навчального закладу. Директор школи приймає рішення з метою вирішення назрілої проблеми. Керівник навчального закладу повинен чітко знати, розуміти і виконувати цілі та завдання своєї діяльності, визначені у посадовій інструкції. На мою думку керівник повинен своєчасно приймати правильні рішення, адже не правильні рішення можуть мати певні наслідки.
Процес прийняття рішення – це основна ланка в управлінській діяльності, яка є складною та багатоетапною: - збирання та опрацювання інформації з проблемної ситуації, необхідної для прийняття рішення;
- розроблення варіантів управлінських рішень;
- перевірка прийнятого управлінського рішення, тобто це функціонуюча система управління.

У своїй роботі використовую відкриті обговорення, знаходження альтернативних варіантів, обмін думками, так як колектив є безпосереднім учасником обговорення. Не одноразово доводилось знаходити компроміс.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:16, 30 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго ранку, Ви, успішно опрацьовуєте теми вищезазначених питань. Сьогодні наша зустріч присвячена проблемі "Якісне надання освітніх послуг". Дайте відповідь на запитання.
* Опишіть процес моніторингу якості освіти як педагогічної проблеми.
* Визначте, що розуміють під наданням якістних освітніх послуг в системі управління освітою.
Дякую за увагу. Чекаю на відповідь. --[[Користувач:Пінчук Діана Миколаївна|Пінчук Діана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Пінчук Діана Миколаївна|обговорення]]) 09:45, 2 жовтня 2015 (EEST)

1. Проблема моніторингу знайшла широке висвітлення в теорії управління загальноосвітньою школою. Моніторинг спрямований на головні параметри навчального закладу і має статус дослідження, а не емпіричного збирання матеріалів. Він має комплексний, системний характер і створює умови для планування - річного, перспективного, стратегічного. Моніторинг реалізується за допомогою комплексу методів і чітко розроблених процедур. На відміну від контролю, який кожного року спрямовується на нові об'єкти, моніторинг спрямовується на одні й ті самі об'єкти й періодично повторюється.
Наведені положення дозволяють визначити моніторинг як систему заходів щодо збору та аналізу інформації з метою вивчення та оцінки якості підготовки і прийняття рішень про розвиток навчально-виховного процесу на основі аналізу виявлених типових особливостей та тенденцій.
Моніторинг пов'язаний:
з якістю освіти;
з управлінням якістю освіти;
з культурою оцінки;
з управлінськими рішеннями та стратегічним менеджментом.
Важливою умовою ефективності моніторингу є відповідність його процедур вимогам культури оцінки, яку характеризують:
наявність чітких критеріїв оцінки;
розроблені процедури оцінки;
наявність кваліфікованих експертів;
розроблені форми фіксації інформації в ході моніторингу;
розроблені часові характеристики оцінки;
зв'язок оцінки з системою прийняття управлінських рішень.

2. Якість освіти - затребуваність отриманих знань у конкретних умовах їх застосування для досягнення конкретної мети та підвищення якості життя. Якість знань визначається їх фундаментальністю, глибиною та затребуваністю в роботі після закінчення навчання.
Освіта є найважливішою сферою соціального життя. Саме освіта формує інтелектуальний, культурний, духовний стан суспільства. Зміст освіти та її спрямованість відображають освітні програми та стандарти. Підхід до розуміння якості освіти можна представити у вигляді наступної послідовності:
Носій знань
· Передача знань
· Одержувач знань
· Сприйнятливість методик передачі знань
· Фундаментальність знань
· Затребуваність отриманих знань
· Отримання нових знань
Якість освіти визначається насамперед якістю носія знань (учителів, професорсько-викладацького складу), який передає ці знання за допомогою різних методик тим, хто навчається. --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:20, 21 жовтня 2015 (EEST)

== ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ==
Перший етап становлення - визначення об'єкта моніторингу й напрямків, за якими збирається інформація
Другий етап - ініціює проведення міждержавних моніторингових досліджень шляхом тестування навчальних досягнень учнів.
Третій етап - це час завершення формування моніторингу як цілісної системи, що включає збір даних на різних рівнях освіти, ураховує контекстуальну інформацію, ресурсний внесок, освітній процес та освітні результати і передбачає інтерпретацію отриманих фактів з метою вироблення плану подальших дій.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:16, 21 жовтня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, шановний керівник!
Дякую всім тим хто вже встиг зробити повномірні відповіді на опрацьовані теми. Всіх останніх прошу опрацюйте зазначені питання з тем. Зверніть увагу, що наступного тижня у нас по розкладу заняття,з новими темами. Якщо є питання звертайтесь.
Дякую. Чекаю на зустріч. --[[Користувач:Пінчук Діана Миколаївна|Пінчук Діана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Пінчук Діана Миколаївна|обговорення]]) 11:10, 2 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Освітній менеджмент Бузовська О.І

2015-10-21T17:16:41Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, пані Бузовська,рада Вас вітати в розділі "Освітній менеджмент". Тема заняття - Лідер в освіті. Зверніть увагу на теоретичний матеріал та дайте відповідь на питання.
- Охарактеризуйте поняття "лідер"
- Розкрийте сутність формального та неформального лідерства в освітній організації. Наведіть приклад.
Дякую, чекаю на відповідь. З повагою Атрощенко Н.М.--[[Користувач:Атрощенко Наталія Миколаївна|Атрощенко Наталія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Атрощенко Наталія Миколаївна|обговорення]]) 12:45, 10 червня 2015 (EEST)

В поняття лідер вкладене поняття директор школи.Ця особистість має бути унікальною, шляхетною, лідером у колективі однодумців. Оскільки управління школою – це складний процес, який ґрунтується на опануванні особливих знань і вмінь, керівник ЗНЗ має володіти цим видом мистецтва, проявити свої природні задатки, особистісні риси. Тому розробляючи критерії оцінювання управлінської діяльності керівника ЗНЗ, виокремлюють низку професійно-особистісних рис, які повинні бути притаманні сучасному керівникові, відповідають сучасним соціально-педагогічним, науково-технічним і фаховим вимогам.Критерії поведінки, притаманні сучасному керівнику навчального закладу:
- здатність швидко адаптуватися;
- далекоглядність, здатність до стратегічного планування;
- діловитість;
- організаторські здібності;
- здатність швидко приймати рішення;
- здатність розв’язувати проблеми;
- уміння знаходити вихід із конфліктної ситуації;
- енергійність і вміння протистояти стресам;
- керівництво групами;
- керівництво за індивідуальним принципом: спілкуватися з людьми особисто, без посередників;
- наявність почуття гумору;
- адекватне сприйняття дійсності;
- володіння ораторським мистецтвом;
- уміння оцінювати й здійснювати самооцінку.
Формальне лідерство - це вплив на підлеглих з позиції займаної посади.
Неформальне лідерство - це процес впливу на людей через особисті здібності, вміння та інші ресурси.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:54, 20 червня 2015 (EEST)
Доброго дня, рада Вас вітати. Те ма сьгодні заняття "Стратегічний менеджмент". Зверніть увагу на теоретичний матеріал та дайте відповідь на питання.
* Для чого потрібне стратегічне планування в школі. Наведіть приклад.
Сучасні школи мають справу із цілою низкою проблем, зумовлених швидкими змінами, які відбуваються у всіх аспектах суспільного життя. Тому традиційне планування вже є недостатнім у сучасному світі. Основною ідеєю моделі стратегічного планування є «переселення» команди працівників з сьогоднішньої ситуації в якесь ідеальне майбутнє, якого вони бажають досягти. Кожна школа, як і кожна громада має своє власне бачення майбутнього. Стратегічне планування може стати ефективним засобом у визначенні ресурсів та пріоритетів розвитку, критеріїв успіху, що в цілому допоможе досягти процвітаючого майбутнього.
Іншою причиною для стратегічного планування є покращення діяльності організації. Шкільний персонал, чи інші члени організації у своїй щоденній праці часто можуть випустити з виду мету своєї організації. Наявність стратегічного плану не лише допоможе сфокусувати свою увагу на виконанні основної мети, але й стимулювати мислення, орієнтоване на майбутнє, яке базуватиметься на спільному баченні своєї місії. Співпраця між членами організації є більш ефективною, коли кожен її член працює над виконанням одних й тих же цілей, поділяючи спільні цінності.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:54, 20 червня 2015 (EEST)
* Які види стратегічного планування Ви використовуєте в роботі.

У своїй роботі я використовую тарифікацію педагогічних працівників, мережу класів, перспективний план роботи закладу, атестація педагогічних працівників--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 22:17, 30 червня 2015 (EEST)
* Дайте визначення поняття "планування".
Планування - це вид управлінської діяльності, спрямований на визначення цілей, а також ресурсів для їх досягнення. --[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:58, 10 липня 2015 (EEST)

З повагою --[[Користувач:Атрощенко Наталія Миколаївна|Атрощенко Наталія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Атрощенко Наталія Миколаївна|обговорення]]) 12:45, 16 червня 2015 (EEST)
Чекаю відповідь!

Доброго дня, тема нашої зустрічі "методи та моделі прийняття управлінських рішень в управлінні навчальним закладом". Подумайте та дайте відповідь на запитання.
* Що таке оптимальне рішення, прийняте кевіником навчального закладу.
* Опишіть, які моделі прийняття управлінських рішень, Ви, використовуєте у своїй діяльності. Наведіть приклад.
Дякую. Чекаю відповіді.--[[Користувач:Пінчук Діана Миколаївна|Пінчук Діана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Пінчук Діана Миколаївна|обговорення]]) 11:12, 30 вересня 2015 (EEST)

Добрий вечір Діано Михайлівно!

Управлінські рішення приймають для забезпечення якісного функціонування навчального закладу. Директор школи приймає рішення з метою вирішення назрілої проблеми. Керівник навчального закладу повинен чітко знати, розуміти і виконувати цілі та завдання своєї діяльності, визначені у посадовій інструкції. На мою думку керівник повинен своєчасно приймати правильні рішення, адже не правильні рішення можуть мати певні наслідки.
Процес прийняття рішення – це основна ланка в управлінській діяльності, яка є складною та багатоетапною: - збирання та опрацювання інформації з проблемної ситуації, необхідної для прийняття рішення;
- розроблення варіантів управлінських рішень;
- перевірка прийнятого управлінського рішення, тобто це функціонуюча система управління.

У своїй роботі використовую відкриті обговорення, знаходження альтернативних варіантів, обмін думками, так як колектив є безпосереднім учасником обговорення. Не одноразово доводилось знаходити компроміс.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:16, 30 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго ранку, Ви, успішно опрацьовуєте теми вищезазначених питань. Сьогодні наша зустріч присвячена проблемі "Якісне надання освітніх послуг". Дайте відповідь на запитання.
* Опишіть процес моніторингу якості освіти як педагогічної проблеми.
* Визначте, що розуміють під наданням якістних освітніх послуг в системі управління освітою.
Дякую за увагу. Чекаю на відповідь. --[[Користувач:Пінчук Діана Миколаївна|Пінчук Діана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Пінчук Діана Миколаївна|обговорення]]) 09:45, 2 жовтня 2015 (EEST)

1. Проблема моніторингу знайшла широке висвітлення в теорії управління загальноосвітньою школою. Моніторинг спрямований на головні параметри навчального закладу і має статус дослідження, а не емпіричного збирання матеріалів. Він має комплексний, системний характер і створює умови для планування - річного, перспективного, стратегічного. Моніторинг реалізується за допомогою комплексу методів і чітко розроблених процедур. На відміну від контролю, який кожного року спрямовується на нові об'єкти, моніторинг спрямовується на одні й ті самі об'єкти й періодично повторюється.
Наведені положення дозволяють визначити моніторинг як систему заходів щодо збору та аналізу інформації з метою вивчення та оцінки якості підготовки і прийняття рішень про розвиток навчально-виховного процесу на основі аналізу виявлених типових особливостей та тенденцій.
Моніторинг пов'язаний:
з якістю освіти;
з управлінням якістю освіти;
з культурою оцінки;
з управлінськими рішеннями та стратегічним менеджментом.
Важливою умовою ефективності моніторингу є відповідність його процедур вимогам культури оцінки, яку характеризують:
наявність чітких критеріїв оцінки;
розроблені процедури оцінки;
наявність кваліфікованих експертів;
розроблені форми фіксації інформації в ході моніторингу;
розроблені часові характеристики оцінки;
зв'язок оцінки з системою прийняття управлінських рішень.

== ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ==
Перший етап становлення - визначення об'єкта моніторингу й напрямків, за якими збирається інформація
Другий етап - ініціює проведення міждержавних моніторингових досліджень шляхом тестування навчальних досягнень учнів.
Третій етап - це час завершення формування моніторингу як цілісної системи, що включає збір даних на різних рівнях освіти, ураховує контекстуальну інформацію, ресурсний внесок, освітній процес та освітні результати і передбачає інтерпретацію отриманих фактів з метою вироблення плану подальших дій.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:16, 21 жовтня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, шановний керівник!
Дякую всім тим хто вже встиг зробити повномірні відповіді на опрацьовані теми. Всіх останніх прошу опрацюйте зазначені питання з тем. Зверніть увагу, що наступного тижня у нас по розкладу заняття,з новими темами. Якщо є питання звертайтесь.
Дякую. Чекаю на зустріч. --[[Користувач:Пінчук Діана Миколаївна|Пінчук Діана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Пінчук Діана Миколаївна|обговорення]]) 11:10, 2 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Бузовська О.І.

2015-10-21T16:56:47Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня. Дайте відповідь на запитання:
1. Встановіть зв’язок між модернізацією системи освіти і розвитком сучасного суспільства.
2. Ознайомтеся з рейтингами українських університетів (можна скористатися джерелом: http://dou.ua/lenta/articles/ukrainian-universities-2014/) і встановіть, які показники визначають якість освітніх послуг, опрацювавши матеріал у розділі Інтерактивні практичні заняття на моїй сторінці обговорення. Для роботи з матеріалом перейдіть за посиланням :[[Соціально-гуманітарний кредитний модуль Логвиненко Ю.В.]]

--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:22, 12 червня 2015 (EEST)
_________________________

Доброго дня, Юліє Володимирівно!

1. Модернізація освіти це досить важливий крок на шляху до соціального, економічного та політичного розвитку в Україні. Досить важливо оновлювати систему освіти відповідно до вимог сьогодення. Освіта є одним з найважливіших чинників національного розвитку і запорука національної безпеки. Сьогодення вимагає від особистості бути активним, освіченим, конкурентномпроможнім. Загальноосвітньою тенденцією є перехід людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій, що базується не на матеріальній, а на інтелектуальній власності, і визначається рівнем людського розвитку. Я вважаю, що між модернізацією освіти та розвитком сучасного суспільства існує взаємозв'язок.

2. Якість освітніх послуг визначають такі показники: стан матеріально-технічної бази навчального закладу, якісний викладацький склад, якісні навчальні програми, якість студентів, якість знань, престижність диплома, конкурентноспроможність випускників на ринку праці.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:25, 10 липня 2015 (EEST)

Доброго дня. Дайте відповідь на запитання: 1. Розкрийте, що включає в себе поняття «двоступенева система вищої освіти»? 2. Складіть хронологічну таблицю із найважливіших (на вашу думку) подій Болонського процесу (до 10 подій). Відповідь аргументуйте,

опрацювавши матеріал у розділі Інтерактивні практичні заняття на моїй сторінці обговорення. Для роботи з матеріалом перейдіть за посиланням :Соціально-гуманітарний кредитний модуль Логвиненко Ю.В. --[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:24, 16 червня 2015 (EEST)

1. Двоступенева система вищої освіти це підготовка бакалавра - 4 роки навчання та магістра - 2 роки навчання.
2. Хронологічна таблиця подій Болонського процесу
19 червня 1999 року - Болонья (Італія) підписання документу "Болонська декларація"
19 травня 2001 р. Празьке комюніке. Прага. Підтверджено позиції щодо цілей, визначених Болонською декларацією, висловлено зауваження щодо подальшої реалізації процесу
18-19 вересня 2003 року Берлінське комюніке Берлін. Поширення загальноєвропейських вимог на докторські ступені
2003 рік приєднання Росії
19-20 травня 2003 року. Саміт учасників Болонського процесум. Берген (Норвегія)
Запропоновано:
прийняти зручні та зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій; увести в своїй основі двоступеневу структуру вищої освіти; використати єдину систему кредитних одиниць (систему ECTS – European Community Course Credit Transfer System) і додатків до дипломів; напрацьовувати, підтримувати і розвивати європейські стандарти якості зі застосуванням порівняних критеріїв, механізмів і методів їх оцінки; усунути існуючі перепони для розширення мобільності студентів, викладачів, дослідників і управлінців вищої школи
17-18 травня 2007 року. Саміт учасників Болонського процесу. Лондон.
28-29 квітня 2009 року. Конференція. Левен (Бельгія)Озвучено основні питання конференції на наступне десятиріччя (суспільний контроль освіти; безперервне навчання; працевлаштування випускників; міжнародна відкритість; мобільність студентів і освіти в цілому, наукових досліджень і інновацій, інформації та методів прозорості в освіті) і розкриті нові напрямки співпраці учасників Болонського процесу.
6-28 квітня 2012 р. Міністерська Бухарестська конференція та Третій Болонський Форум. Бухарест.(Румунія)
Обговорили майбутнє Європейського простору вищої освіти. Підписано Бухарестське комюніке «Використання нашого потенціалу з найбільшою користю: консолідація Європейського простору вищої освіти». Міністр освіти і науки Армен Ашотян офіційно прийняв керівництво на 2012-2015 рр.
2015 р. Міністерський саміт країн-учасниць Болонського процесу. Заплановано провести в Єревані--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 15:54, 10 липня 2015 (EEST)

__________________________

ІНТЕРАКТИВНЕ ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3-4
СВІТОВІ ОСВІТНІ СИСТЕМИ, ЇХ РІЗНОВИДИ ТА УНІФІКАЦІЯ
(4 год.)
Інститут освіти нині переживає кризу в масштабі людства. «Криза університету» є предметом національної дискусії в Німеччині, Франції, США, Канаді та інших країнах. Питання в тому, чи повинна освітня система готувати фахівців, які мають досить конкретний набір знань і вмінь, за замовленням (і за гроші) професійних спільнот нації, чи вона має виховувати передовсім компетентних і відповідальних громадян. Система цінностей, на якій ґрунтується українська вища школа не відповідає системі цінностей західних університетів.
Українська вища освіта (як і середня) поки що орієнтується на засвоєння значної кількості готового матеріалу, викладеного завдяки репродуктивним методам навчання. Західні освітні системи орієнтуються на пошук власних рішень, бо отримані розв’язки, навіть слабкі, примітивні цінуються значно вище, аніж запозичення чи повторення. Тобто, світова система освіти прагне впровадити один з найголовніших принципів – принцип дієвості знань. Молодий спеціаліст, закінчивши ВНЗ, має бути готовим до діяльності за фахом.
У зв’язку з тим, що США є лідером на ринку освітніх послуг, варто хоча б побіжно розглянути їхню освітню систему. Перші кроки до становлення системи вищої освіти у США було зроблено ще на початку XVII ст., коли засновувалися коледжі вільних мистецтв, які створювались на зразок англійських технологічних. Згодом майже в усіх Штатах з’явилися сільськогосподарські коледжі. Однак, якщо в Європі вищі професійні школи існували самостійно, то в США зазвичай включалися до складу університету поряд з коледжами вільних наук та мистецтв. Одночасно зі ступенем бакалавра вони почали присвоювати ступінь магістра і доктора. Таким чином, до початку XX ст. еволюція установ американської вищої школи привела до створення великих університетів, які стали основними осередками фундаментальної науки в США. Система освіти США відповідає вимогам суспільства, постійно вдосконалюється, щоб виконувати всі суспільні запити.
За структурою, рівнем і змістом навчання американські фахівці поділяють свої вищі навчальні заклади на такі групи:
– заклади післясередньої освіти різного типу та напівпрофесійні школи з програмами тривалістю від 1-го до 3-х років і присудженням посвідчень низьких рівнів;
– місцеві та молодші коледжі з 2-х річними програмами, виконання яких відчиняє двері на третій курс «бакалаврських» коледжів та отримання асоційованого ступеня чи професійної ліцензії;
– коледжі вільних мистецтв, що є істотною особливістю системи вищої освіти США, з присудженням диплома бакалавра з домінуючим академічним і мінімальним професійним наповненням. Однак, на заключних роках 4-річної програми є тенденція додавати професійні курси, що розширює можливості випускників;
– загальноосвітні коледжі з присвоєнням диплома як бакалавра, так і магістра;
– незалежні професійні школи з бакалаврським (часто й магістерським) рівнем дипломів у сферах технології, мистецтв тощо;
– університети з правом підготовки докторів і всіма циклами навчання.
Реформа освіти в США орієнтована на наукове забезпечення навчального процесу, розвиток творчих здібностей та критичного мислення учнів, міжнародну конкурентоспроможність фахівців. Набули популярності оригінальні програми з освіти і виховання, які започаткував Джун Рі (радник Дж. Буша з гуманітарного циклу освіти). Зокрема, його програму морально-фізичного виховання під назвою «Народжений бути щасливим» визнано доцільною для впровадження як обов’язкової в систему загальної освіти Америки. Щоб стати щасливим, на думку розробника програми, необхідно дотримуватися девізу: розум у голові, чесність у серці, сила у тілі. У США існує відзнака – «За компетентність, чесність, відданість у роботі».
Розробку нових стандартів започаткувала адміністрація Президента Б. Клінтона спільно з конгресом США. Програмою передбачено приєднання кожної школи і шкільного класу в США до мережі Інтернет, забезпечення доступу до комп’ютерів усіх учителів та учнів, якісне навчання в майбутніх школах тощо.
У США значна увага приділяється дослідженням у галузі філософії освіти, зокрема педагогічної. Саме такий підхід забезпечує аналіз дійсного стану та з’ясування напрямів розвитку системи освіти та її придатності забезпечувати потребу економіки держави у висококваліфікованих фахівцях.
Вища освіта в США платна, і ціна за навчання досить висока, тому багато студентів поєднують навчання з роботою. Вартість одного навчального року не є сталою і залежить від штату, рівня престижності вищого навчального закладу, його належності до державного чи приватного сектора. Законом США про освіту передбачено фінансову допомогу бідним студентам, окрім того, діє система підтримки кращих студентів (стипендії, гранти).
Із книги У. Айзексона «Стив Джобс» бачимо результат реформ освітньої системи США, що вивели освіту країни на лідерські позиції. США здійснювали пошук талановитої молоді для всіх галузей економіки на багаточисленних конкурсах, в одному з яких взяв участь С. Джобс: «Изобретение получило первый приз на городском конкурсе, который проводили ВВС США, несмотря на то, что среди конкурсантов попадались даже двенадцатиклассники». Зв’язок школи і держави через конкурси забезпечував формування майбутньої наукової еліти, за якою в майбутньому – прогрес економіки.
Оскільки система освіти американського континенту в сфері надання освітянських послуг є передовою у порівнянні з Європою, то є смисл розглянути канадський досвід роботи вищих навчальних закладів.
Університети Канади відомі високою якістю навчання та дослідницьких програм. У Канаді функціонує 98 університетів та університетських коледжів. Провідними у системі вищої освіти є 58 університетів. Навчання в університетах Канади платне. Оплата за навчання варіюється залежно від місця розташування навчального закладу та програми. Водночас середня оплата університетського курсу за рік досить невисока і дорівнює мінімальній заробітній платі. У середньому навчання для студента коштує від 3500 до 20 000 канадських доларів за рік. Крім того, старанні студенти можуть отримати грант на освіту.
Вища освіта в Канаді, як і в США, має три ступені:
1. Початкова вища освіта з присвоєнням ступеня бакалавра. Тривалість навчання за програмою бакалавра зазвичай не менше трьох років, а з певних професій – більша.
2. Аспірантура з присвоєнням ступеня магістра. Тривалість навчання 1-2 роки.
3. Докторантура з присвоєнням ступеня доктора. Тривалість навчання – 4 роки.
Прикро, що український диплом про вищу освіту в Канаді оцінюється на рівні бакалавр. Набір студентів на денну форму навчання в університетах варіюється від 350 до 1000, а в деяких університетах на курс набирають лише 11 осіб (наприклад університет Бішоп). Оскільки в Канаді дві державні мови (англійська та французька), студенти можуть навчатись у закладі з викладанням будь-якою з цих мов.
У 61 ВНЗ навчання здійснюється англійською мовою, у 17 – французькою, лише 5 університетів є двомовними. У Канаді, на відміну від США, не існує офіційних рейтингів навчальних закладів. Канадські університети мають значну автономію. У країні відсутній єдиний центральний орган щодо управління вищою школою. Детальнішу інформацію про вищі навчальні заклади Канади можна знайти за адресою на сайті: gc.ca.ru Toronto.ca.
Поза сумнівом, значний внесок до соціальних та економічних успіхів належить освітньо-науковому комплексу Німеччини. Німеччина гармонізує свою освіту з вимогами Болонського процесу поволі, але поступово рухається до поширення застосування двоступеневої вищої освіти з присудженням диплома бакалавра й магістра. Досить цікава риса сучасної німецької освіти – вихід на приблизно незмінну кількість студентів, що виявила себе фактично з 1990-х років. Враховуючи заклади університетського рівня кількість студентів коливається в інтервалі 1,8-1,9 млн. осіб. Із найновіших інтернет-даних про вищу освіту Німеччини бачимо, що країна має в усіх наявних закладах трохи більше 2 млн. студентів, з яких лише 65 тис навчається у недержавних ВНЗ. У Німеччині так і не відбувся перехід від масової освіти до загальної вищої освіти, як це сталося у США чи Японії. Цей феномен не можна пояснити браком коштів на освіту – освітній бюджет Німеччини спроможний забезпечити надання освітніх послуг більшому відсотку молоді. Т. Коваль пояснює це менталітетом нації.
Тривалість навчання відрізняється не лише у різних типах ВНЗ, а й серед закладів однієї групи. Так, підготовка математика триває у Берлінському університетів 18 семестрів, а в окремих периферійних університетах – 12 чи навіть менше. Середній вік випускників – 28-30 років.
Навчання у вищих навчальних закладах триває 5 років (10 семестрів). Винятком є медична (триваліша) і вища педагогічна (3 роки) освіта. Після навчання передбачається стажування (18 місяців), а потім – складання іспитів, підготовка та захист дипломів.
Характеризуючи усереднену модель гуманітарного вузу Німеччини, можна сказати, що основний акцент робиться на наукові дослідження, і на підготовку фахівця-професіонала. Особливістю цієї моделі є спрямованість на «просвітницьку» діяльність, що має на увазі оволодіння необхідною сумою знань, умінь і навичок. Зміст програм навчання природно включає результати дослідницької роботи викладацького корпусу, які використовуються як матеріал для навчальних програм. І викладачі, і студенти взаємодіють на основі науково-дослідної кооперативної праці як пошукувачі. Німецьку модель вищої гуманітарної освіти можна назвати прагматичною, оскільки процесам розвитку людини в даній моделі відводиться другорядна роль.
Найбільш відомим і престижним вищим навчальним закладом Німеччини є Гейдельбергський університет (заснований у 1386 році за зразком паризької Сорбони), серед викладачів якого були філософи Гегель і Ясперс, хімік Геймсгольц, 8 лауреатів Нобелівської премії. Сьогодні, коли англійська мова практично є мовою міжнародного спілкування, освіта, отримана у Великій Британії, дає значні переваги й розкриває більші можливості для випускників англійських шкіл, коледжів та університетів. Система британської освіти пройшла перевірку часом і вважається зразковою.
Обов’язкова освіта у Великій Британії починається в 5 років. Але, поряд із цим, діти 3-4 років можуть ходити в дитячий садок, а ті, кому виповнилося 16 років, і закінчили школу, продовжують навчання в коледжах й університетах.
Система освіти Великої Британії складна. Сучасна система освіти Великобританії складається з чотирьох рівнів: початкового, середнього, так званої «подальшої» і вищої освіти. Термін «подальше навчання» у Великобританії означає продовження освіти після обов’язкового навчання (зазвичай, після 16 років) за програмами, які не надають ступеня або його еквівалента. Термін «вища освіта» у Великобританії означає ті програми, мета яких – присудження ступеня «бакалавр», «магістр», «доктор».
Вчені ступені у Великій Британії присвоюються студентам, які успішно завершили курс навчання. Формально ступені одного рівня, отримані в різних університетах, нічим не відрізняються одне від одного, але на практиці їх «вага» визначається репутацією університету, що їх присвоїв.
Національна рада професійних кваліфікацій Великої Британії (NCVQ) представила нову структуру професійних кваліфікацій Англії, Уельсу та Північної Ірландії. Вона базується на національних стандартах, що визначають навички, уміння, знання та компетентність працівників, яких вимагає роботодавець, відповідно потребам сучасної економіки, політики та суспільних відносин.
Реформа освіти почалася у Великій Британії з прийняттям Закону «Про освіту» в 1988 році. Її проведення, було обумовлено стурбованістю правлячих кіл зниженням конкурентоздатності країни в порівнянні з іншими державами Заходу. У травні 1997 року, з приходом до влади лейбористського уряду Т. Блера, прем’єр-міністр уже в одній із перших промов проголосив: «Трьома головними національними пріоритетами є: освіта, освіта, освіта». Важливими завданнями в цій сфері були названі не тільки поліпшення обов’язкової освіти, а і професійної, а також реформа фінансування університетської системи. Аналіз програм і нововведень найвідоміших університетів Великої Британії показує, що вони переважно спрямовані на організацію підготовки фахівців до професійної діяльності, удосконалення якісного їхнього навчання, акцентується скоріше співробітництво, чим гармонізація та стандартизація.
Генрі Джейн у доповіді «Суспільна освітня політика» на семінарі проголосив початок створення й імплементації визначених, чітких освітніх орієнтирів, які б стали поштовхом розвитку професійної освіти та знайшли білі плями і недоробки в цій галузі, що вимагає свого дослідження та шляхів його поліпшення. У резолюції міністрів освіти на зустрічі ради освіти у Програмі для сфери освіти були проголошені основні положення, що впроваджувалися в освітню політику суспільства:
1. Підвищити рівень технічного й наукового забезпечення освіти та навчання нації, з огляду на всі освітні рівні: шкільна освіта, вища та професійна, як для громадян країни, так і для іноземців.
2. Налагодити постійні зв’язки та забезпечити кваліфікаційну відповідність із системою освіти Європи.
3. Компілювати та накопичувати документацію і статистичний матеріал з питань освіти.
4. Співробітництво в сфері вищої освіти.
5. Вивчати іноземні мови.
6. Демократизувати освіту, впроваджувати однакові вимоги для вільного доступу до усіх видів освіти [40].
Досвід організації вищої освіти Великої Британії може стати в нагоді для побудови професійної освіти в Україні. Але копіювання гасел систем освіти інших держав ще не означає, що ми здійснюємо розвиток нашої системи освіти у відповідності до кращих взірців освітніх систем. Важливо, спираючись на власний досвід, переборюючи традиційне гальмування всього нового, рухатися до створення власної системи освіти, яка була б модерною та індивідуальною.
Освітні системи США, Німеччини та Великої Британії, маючи свої особливості, можуть бути поштовхом для удосконалення української системи освіти. Особливого значення для нас набуває демократичність, на якій ґрунтуються згадані системи освіти. Але найбільш важливим для нас може стати досвід реформування освіти в Польщі.
Польща – не тільки географічний сусід України, а й країна, дуже близька до нас за ментальними характеристиками. Крім того, уже декілька років вона входить до Європейського Союзу та має досвід переходу від командно-адміністративної системи до демократичної. У цій країні раніше, ніж в Україні почалися реформи в освіті та суспільстві, тому досвід Польщі міг би бути дуже корисним для України.
До Європейського Союзу Польща приєдналася у 2004 році, що дало країні визнання польських дипломів у всіх країнах Європи, при цьому додаткового підтвердження не потрібно.
Освітня реформа в Польщі почалася з кінця 80-х р.р. ХХ ст. За ці роки Польща домоглася значних показників за рівнем дорослого населення – вона ввійшла в число країн, що мають найвищій індекс охоплення населення вищою освітою – 95 (до 30% дорослого населення мають вищу освіту). Частка студентів ВНЗ у населенні країни складає 5,4 % від числа громадян (2 млн. студентів при чисельності населення 38 млн. осіб) – за цим параметром Польща демонструє один із найвищих показників у світі.
В основу освітньої реформи Польщі були покладені принципи демократичної системи освіти, сформульовані польськими вченими. За всієї універсальності ці принципи відображали специфіку країни. Цими принципами були:
• принцип загальності освіти, що виражається в демократизації освіти і повної реалізації загального права на освіту (дошкільну і повну середню);
• принцип наступності, що пов’язаний з відсутністю яких-небудь перешкод при переході з одного навчального закладу в інший, погодженістю навчальних планів і програм;
• принцип безперервності освіти ототожнюється з розвитком навчально-виховних установ, загальнодоступністю форм і засобів освіти;
• принцип єдності і диференціації системи освіти означає єдність цілей виховання і базового змісту освіти, що гарантує усім доступ до школи вищого рівня;
• заміна вузькопрофільного навчання широкопрофільним;
• принцип багатобічного інтелектуального, психічного, суспільно-професійного і фізичного розвитку учнів гарантує формування повноцінної особистості;
• принцип виховання за допомогою праці і для праці передбачає наповнення всього навчально-виховного процесу проблематикою праці, політехнізму, професійними знаннями і вміннями, що відповідають етапові і типові освіти, проблемам шкільної і професійної орієнтації;
• принцип широкого фронту освіти і виховання, а також гуманізації освіти в умовах, коли школа втратила монополію на освітні послуги;
• принцип гнучкості освіти і її реформувань;
• принцип державності, самоврядності і соціалізації освіти;
• принцип науковості і економічності освіти.
Ці принципи знайшли своє відображення у «Законі про систему освіти».
Ще одним фундаментальним процесом, що передував польській освітній реформі, був процес напрацювання польськими вченими освітньої парадигми, яка мала б можливість задовольнити запити суспільства, що сформувалися в результаті суспільної трансформації. Більшістю польських педагогів як пріоритетна була обрана критично-креативна доктрина, тому що саме вона була здатна сформувати вільну людину, обмежено залежну від зовнішніх факторів, заповзятливу, ініціативну, тобто повноцінного суб’єкта і свого життя, і своєї діяльності. Критично-креативна доктрина, модель якої практично відповідає західному розумінню освіти і ґрунтується на демократичному суспільному устрої, вивільненні і розвитку потенційних здібностей людини.
Пріоритетна цільова спрямованість цієї політики передбачає:
1. Вища і безперервна освіта протягом усього життя людини.
2. Орієнтація вищої освіти на суб’єктність всіх активних учасників освітнього процесу як прагнення до інноваційно-креативного суспільного творення суспільства (не заперечуючи державні механізми і суспільні інститути).
3. Найбільш повне дотримання умов Болонської Декларації.
4. Розробка і застосування національної системи перекладу кредитів ECTS для рішення однієї з найважливіших задач – створення можливості порівняння і кваліфікаційної ідентифікації дипломів у Європейському освітньому просторі.
5. Пріоритет бюджетного фінансування системи вищої освіти (90%).
Реалізація освітньої реформи в Польщі знайшла вираження у структурній перебудові всієї системи освіти.
Як і в інших країнах Європи, найпрестижнішими серед ВНЗ є університети. Найбільша кількість ВНЗ міститься у Варшаві, Кракові, Бреславі, Познані. Усі державні ВНЗ установами освіти на рівні університету і, як правило, зберігають магістерську структуру навчання. Організація йзміст навчання у ВНЗ, як і щорічний прийом студентів, раніше регулювалися державою. Із 1990 н.р. ВНЗ отримали гарантоване законом право самим приймати рішення з даних питань, визначати критерії відбору і правила прийому абітурієнтів. Платня на одного студента в рік у недержавних ВНЗ складає до 2500 доларів. У ВНЗ існує денна, вечірня і заочна форми навчання, а також екстернат.
Із аналізу світових освітніх систем можна зробити висновок, що нашій державі потрібно провести цілий ряд заходів, які б відповідали пріоритетним напрямкам розвитку освіти Європейського континенту та світу. Кожна з розглянутих систем в основу свого розвитку ставила, перш за все, демократизацію освітньої діяльності і відповідність навчальної парадигми запитам суспільства. Проглядається універсальний принцип підготовки у ВНЗ – формування фахівця, здатного до діяльності у змінних умовах праці, ініціативного, творчого.
Для ефективного впровадження ступеневої освіти в Україні необхідне рішення цілого комплексу завдань. Насамперед, варто розробити чітко кодифікований і оновлений відповідно до вимог державного розвитку України у третьому тисячолітті перелік кваліфікацій фахівців із вищою освітою та перелік спеціальностей, що дозволили б чітко диференціювати мету та зміст підготовки фахівців у ВНЗ. Важливим також є прискорення розробки комплектів державних стандартів вищої освіти, саме тих, які встановлюють методично стратифіковані параметри вимог до змісту, обсягу та рівня освіти на трьох рівнях: держави, суспільства й конкретного вищого навчального закладу.
Завдання.
Пояснити, у чому полягають особливості системи освіти США / Канади / Німеччини / Великої Британії / Польщі? Вказати, що може перейняти українська система освіти?

--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:05, 4 вересня 2015 (EEST)

Безумовно освітні системи США, Німеччини, Канади та Великої Британії можуть бути прикладом для удосконалення української системи освіти. На мою думку прикладом реформування системи освіти може бути Польща. У цій країні раніше почалися реформи в освіті та суспільстві ніж в Україні., тому досвід Польщі міг би стати прикладом для України. Проаналізувавши освітні системи даних країн, можна зробити висновок, що нашій державі потрібно провести низку відповідних заходів, щодо вдосконалення системи освіти, які б відповідали стандартам Європейського зразка та світу в цілому. Наша країна могла б перейняти принципи за якими побудована система освіти Польщі, і які знайшли своє відображення у "Законі про систему освіти"--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 11:12, 12 вересня 2015 (EEST)
_________________________

ІНТЕРАКТИВНЕ ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №5
РОЗВИТОК ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
На сьогодні 45 європейських країн, включно з Україною, підписали Болонську декларацію, яка наголошує на необхідності європейської співпраці в забезпеченні якості вищої освіти, підвищенні якості підготовки фахівців, зміцненні довіри між суб’єктами освіти, мобільності, сумісності систем кваліфікацій, посиленні конкурентоспроможності європейської системи освіти.
А. Похресник зазначає, що аналіз сучасних праць провідних українських філософів і керівників освітньої системи – В. Кременя, В. Андрущенка, Є. Суліми, Д. Табачника, С. Ніколаєнка – дає змогу виявити різноманітність та полярність поглядів і уявлень про стратегію освітнього процесу України в найближчому майбутньому.
Українська система освіти сьогодні не повною мірою відповідає актуальним вимогам суспільства, й тому можна спостерігати стійку тенденцію щодо неспроможності задовольнити зростаючі потреби її споживачів. Серед найважливіших проблем сучасної української системи освіти можна виокремити наступні: зниження якості навчання, системні втрати і нестачу педагогічних працівників, консервативність у змісті й технологіях навчання. І найголовніше – необхідні суттєві зміни у підготовці майбутніх фахівців-освітян та перепідготовки практикуючих педагогів.
Особливо гостро ці проблеми окреслилися тоді, коли Україна заявила про намір приєднатися до Болонського процесу. П. Ю. Буряк та О. Г. Гупало зазначають, що для України європейська інтеграція – це, в першу чергу, модернізація економіки та освіти, впровадження новітніх технологій, залучення іноземних інвестицій та інше. У культурно-цивілізаційному аспекті, на думку вчених, євроінтеграція – це шлях до активного взаємовигідного культурного обміну між українською та європейськими культурами, становлення України як одного з членів глобального суспільства. Бо глобалізація як явище сучасної дійсності здійснює суттєвий вплив всі сфери життя людства і на освіту як на особливий соціальний інститут.
Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, наполегливо працює над практичним приєднанням до Болонського процесу. Болонський процес в Україні офіційно розпочався 19 травня 2005 року з моменту підписання декларації на Бергенській конференції.
Приєднання України до Болонського процесу – це передусім нові можливості розвитку української системи освіти, а саме:
1. Визнання українських дипломів на міжнародному рівні.
2. Більша мобільність в європейському просторі для студентів та викладачів.
3. Спільні освітні та пошукові проекти з європейськими університетами.
4. Конкурентоспроможність на європейському і світовому ринках праці.
Для України Болонський процес став не лише передумовою входження в європейський освітній простір, а насамперед значним імпульсом оновлення власної системи освіти. Трактуючи Болонський процес не як рух стандартизації, а як процес пошуку консенсусу, освітні реформи в Україні слід спрямовувати не на радикальні зміни, втрату кращих тенденцій та зниження національних стандартів якості освіти, а на розвиток і набуття якісно нових ознак.
Щоб входження України до Болонського процесу стало реальністю, потрібно провести серйозні реформи в галузі освіти, тому що українська вища освіта відрізняється від європейської. У Європейському Союзі прийняті і діють інші стандарти. Престиж освіти, високої кваліфікації у Європі традиційно дуже високий. За кордоном визнають, що отримати освіту здатна не кожна людина.
За матеріалами сайту www.europeans.org.ua, вищу освіту спроможний здобути заледве один з десяти тих, хто навчався у школі, а до вищих студій (на магістерському і докторському рівнях) доходить не більше 10-15 % випускників бакалаврату. У Європі завершують середню освіту на високому рівні лише тільки ті випускники, які мають намір вступити до вищих навчальних закладів. Це приблизно від 15 % до 25 % усіх учнів середніх шкіл. Сьогодні вищі навчальні заклади України приймають на навчання до 70% випускників шкіл, тобто у 7 разів більше, ніж дозволяє нормальний розподіл інтелекту. Сьогодні український диплом не визнається у Європі, наші фахівці без додаткового перенавчання не можуть влаштуватися на роботу за фахом. І хоча вони за багатьма показниками – за розвитком, ерудованістю, спеціальною підготовленістю – перевершують зарубіжних фахівців, дискредитація українського диплома триває.
Найбільше, що не влаштовує закордонних працедавців у підготовці наших фахівців, – низька дієвість знань. Дієвість знань – це здатність використовувати набуті знання, уміння на практиці. За експертними оцінками, цим параметром ми поступаємося найбільше [9].
За європейським стандартом дипломований фахівець відразу займає робоче місце і виконує свої посадові обов’язки. Диплом гарантує високий рівень підготовки. Приймаючи фахівця на роботу, організація впевнена, що він підготовлений на належному рівні. Гарантія цього – високе резюме університету. Якщо фахівець не буде підготовлений належним чином, і організація матиме до нього претензії, імідж університету може бути втрачений назавжди, його рейтинг серйозно постраждає.
Як уже зазначалося, за кордоном прийнята двоступенева система вищої освіти. Університети готують бакалаврів (3-4 роки навчання) і магістрів (ще 1,5-2 роки). Диплом бакалавра свідчить про повну вищу освіту. Хто бажає продовжити навчання, стає спершу магістром, а потім може отримати науковий ступінь доктора. Українські вищі навчальні заклади сьогодні забезпечують чотири рівні підготовки фахівців з вищою освітою: заклади І-ІІ рівнів акредитації готують молодших спеціалістів і бакалаврів, у закладах ІІІ-V рівнів акредитації готують бакалаврів, спеціалістів і магістрів. За кордоном така система освіти не визнається.
Отже, у зв’язку з приєднанням до Болонського процесу, Україні необхідно уніфікувати освітньо-кваліфікаційні рівні, перейти на двоступеневу систему освіти відповідно до європейських стандартів. Необхідна трансформація існуючої в Україні системи вищої освіти відповідно до європейських вимог, що полягає у впровадженні нових підходів та технологій організації навчально-виховного процесу. Подальші соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців. Однією із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є досягнення системою вищої освіти України цілей Болонського процесу.
Інтеграційні процеси необхідно пов’язати із важливими концептуальними змінами щодо змісту й форм навчання. У цій галузі перед українськими освітянами теж відкриваються нові та цікаві перспективи.
Перш за все слід зауважити, що інтеграційні процеси, як це неодноразово підкреслюється в установчих документах Болонського процесу, пов’язані зі збереженням та розвитком неповторного національного досвіду, культурної спадщини кожної країни, тому цей процес у жодному разі не означає уніформізації, нівелювання специфіки освітніх систем європейських країн, навпаки, спрямований на їх взаємне узгодження та гармонізацію.
Не випадково саме «гармонізація» виступає одним із ключових понять багатьох документів. Смислове навантаження цього поняття є надзвичайно містким, адже головною метою виховання та навчання є навчити молоду людину жити в гармонії з навколишнім світом і шляхом пізнання цього світу, вміти визначити своє місце, опанувати певну професію. У сучасних умовах уміння адаптуватися до швидких змін у всіх сферах людської життєдіяльності, готовність відповідати на виклики сьогодення стає нагальною необхідністю підготовки сучасного фахівця.
З метою пристосування освітньої діяльності до динаміки сучасного життя європейська реформа впроваджує гнучку систему навчальних кредитів, надає можливість зарахування та накопичення в загальному освітньому здобутку людини не лише її попередніх навчальних надбань, але й практичного досвіду в певній галузі, а система безперервної освіти доповнюється можливістю навчатися протягом усього життя, у власному темпі, відповідно до індивідуальних потреб і можливостей людини. Навчання стає багатодисциплінарним, враховує необхідність оволодіння щонайменше однією іноземною мовою, новітніми інформаційними технологіями.
Багатий український досвід слугуватиме надійним «стартовим майданчиком» для подальшого вдосконалення національної системи освіти та її узгодження з європейською, а також розвитку освітніх впливів.
Не зважаючи на значні досягнення української освіти, на думку ректора НТУУ «КПІ» М.З. Згуровського, існує значна кількість проблем української вищої освіти у контексті Болонського процесу:
1. Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше.
2. Недостатнє визнання в суспільстві рівня «бакалавр» як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою.
3. Загрозлива в масовому вимірі тенденція до погіршення якості вищої освіти, що наростає з часом.
4. Збільшення розриву зв’язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.
5. Невиправдана плутанина в розумінні рівнів спеціаліста й магістра. З одного боку, можна помітити близькість програм підготовки спеціаліста й магістра, їхню еквівалентність за освітньо-кваліфікаційним статусом, а з іншого – вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV.
6. Українська система наукових ступенів складніша, порівняно із загальноєвропейською, і це перешкоджає мобільності викладачів і науковців в Європі.
7. Неадекватно до потреб суспільства й ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі в чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих.
8. Відійшла в минуле колись добре організована система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип «освіта протягом життя» поки що в умовах нашої держави не може бути повною мірою реалізований.
9. Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних центрів заклади освіти, що мають статус національних, у той час, коли їхня кількість досягла близько 40% від загальної кількості ВНЗ III та IV рівнів акредитації.
З метою прискорення процесу реформування освітньої галузі на виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» на урядовому рівні прийнято низку надзвичайно важливих для освіти державних цільових програм: розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року; розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року; підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року; розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки; впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків»; Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів на 2012-2020 роки.
Визнанням позитивних якісних змін у забезпеченні розвитку національної освіти став Форум міністрів освіти європейських країн «Школа ХХІ століття: Київські ініціативи», на якому проголошено сім напрямів євроінтеграції середньої освіти і проекти практичних дій по кожному з них («Дошкільна освіта»; «Спільна історія без розділових ліній»; «Толерантність»; «Через мову до взаєморозуміння»; «ІКТ – освіта без кордонів»; «Від шкіл-партнерів до партнерів-країн»; «Новій освіті Європи – новий європейський учитель»).
Водночас глибина освітніх реформ, якість і ефективність роботи навчальних закладів і установ системи національної освіти не можуть повною мірою задовольнити сучасні потреби особистості та суспільства. Задекларовані у попередні роки стратегічні завдання щодо забезпечення рівного доступу дітей і молоді до освіти, забезпечення її сталого розвитку і нової якості, демократизації управління не набули повної реалізації. Зміст і організація національної освіти до цього часу недостатньо переорієнтовані на особистість дитини, на формування у дітей і молоді життєво важливих компетентностей, активної їх соціалізації. Викликає тривогу низький рівень здоров’я, морального, культурного і духовного розвитку молоді. Залишається критичним стан фінансового та матеріально-технічного забезпечення системи освіти, низький рівень оплати праці працівників освіти і науки.
Інтеграція України у світовий освітній простір вимагає постійного вдосконалення національної системи освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг, апробації та впровадження інноваційних педагогічних систем, реального забезпечення рівного доступу всіх її громадян до якісної освіти, модернізації змісту освіти і організації її адекватно світовим тенденціям і вимогам ринку праці, забезпечення безперервності освіти та навчання протягом усього життя, розвитку державно-громадської моделі управління.
Одним із визначальних факторів, що потужно вплине на правове забезпечення діяльності освітянських закладів України у наш час є Закон України «Про вищу освіту», ухвалений Верховною Радою України 1 липня 2014 р. і підписаний Президентом України 1 серпня 2014 р. До основних новацій Закону України «Про вищу освіту» можна віднести:
1. Для виведення системи освіти України на нові показники якості освітянських послуг буде створено окремий колегіальний орган – Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти.
2. Суттєво будуть посилені антиплагіатні норми і відповідальність за них (обов’язкове оприлюднення наукових робіт).
3. Створюватиметься новий механізм виборів ректорів вищих навчальних закладів (участь всього викладацького складу та збільшено у відповідній пропорції (не більше 15%) кількість студентів, які братимуть участь у голосуванні). Зазначено, що вибори будуть відбуватися в один тур за системою «перехідного голосу». Таким чином, трудовому колективу ВНЗ надається право самостійно обирати ректора, тоді як Міністерство освіти і науки лише фіксуватиме факт вибору.
4. Для ректорів, деканів і завідуючих кафедрами прописано обмеження перебування на посаді – не більше двох строків (5+5). Ця вимога зможе забезпечити ротацію та оновлення керівного складу ВНЗ, сприятиме притоку талановитої молоді до управління освітянськими закладами.
5. Усі виші отримають право остаточного присудження наукових ступенів (у Нацагентстві залишаються лише питання акредитації спецрад і розгляд апеляцій на їх рішення).
6. Державні ВНЗ зможуть розміщувати власні надходження від своєї освітньої, наукової та навчально-виробничої діяльності на рахунках установ державних банків. Позитивне нововведення, спрямоване на розширення фінансової автономі навчальних закладів. Накопичення фінансових ресурсів надасть можливість ВНЗ застосовувати їх для свого стратегічного розвитку.
7. Зменшено кількість годин навчального навантаження викладачів – одна ставка становитиме не 900, а 600 навчальних годин. Зменшено навантаження на студентів – кількість годин в одному навчальному кредиті змінено з 36 до 30 навчальних годин. Завдяки цьому викладачі зможуть більше уваги приділяти науковим дослідженням і підготовці сучасних навчально-методичних матеріалів.
8. З 2016 року запроваджуватиметься новий механізм електронного вступу до ВНЗ і автоматичного розміщення місць державного замовлення. Це нововведення може стати ефективним механізмом зменшення корупції на етапі вступу до ВНЗ (звичайно, якщо до 2016 року до Закону не будуть внесені зміни). І, що найголовніше, розшириться доступ усіх прошарків населення до престижних вузів та спеціальностей.
9. Створюватимуться умови для збільшення мобільності студентів і викладачів . Кількість навчальних дисциплін стане меншою, при цьому студенти будуть обирати 25% курсів. Саме ця вимога наблизить нашу систему освіти до країн, чиї дипломи відповідають принципам та стандартам Болонського процесу.
10. Протягом визначеного у законопроекті перехідного періоду із системи вищої освіти буде вилучено рівень молодшого спеціаліста та запроваджено ступінь молодшого бакалавра як скорочений цикл підготовки бакалаврів. Законом також скасовується ступінь кандидата наук, натомість запроваджуються такі ступені вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук. При цьому ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вищою радою навчального закладу або наукової установи у разі успішного виконання відповідної наукової програми та публічного захисту дисертації. Надвелика кількість освітніх рівнів, що зберігається у вищій освіті України, даним законом зменшилася. Але, вона і досі не відповідає прийнятій більшістю держав-учасниць Болонського процесу, трьохрівневій освіті (бакалавр, магістр, доктор філософії).
11. Закон розширює автономію університетів та надає громадськості більше важелів для контролю за його діяльністю. Університети, згідно закону, впроваджуватимуть внутрішній публічний моніторинг якості, а його результати будуть розміщені на сайті вузу.
12. Українські ВНЗ зможуть вільно наймати випускників та професорів закордонних університетів.
Відзначені новації майже повністю відповідають вимогам Болонського процесу. Реалізація їх в освітянському просторі наблизить українську освіту до принципів Болонського процесу Європейського простору вищої освіти. Це ще один важливий крок України у напрямку до Євросоюзу.

Завдання:
Розкрийте, яким чином зміни та реформи, що проходять в українській системі освіти, позначилися на роботі вашого навчального закладу. Коротко проаналізуйте, як змінився річний план роботи вашого навчального закладу за останні 5-10 років.
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 12:47, 11 вересня 2015 (EEST)

Добрий вечір! Зміни та реформи, що проходять в українській системі освіти, позначилися і на нашому навчальному закладі. Я працюю в навчально-виховному комплексі І ступеня. Суттєві зміни відбулися в навчальних планах. З'явилися нові навчальні предмети- англійська мова з 1 класу, інформатика з 2 класу.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 20:56, 30 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Індивідуальне заняття №1.
Тема. Упровадження новітніх інформаційних технологій у сучасний педагогічний дискурс (2 год)
Мета: довести важливість впровадження інформаційних технологій у навчально-виховний процес; розкрити вдосконалення педагогічного дискурсу через використання телекомунікаційних мереж з інтерактивними та мультимедійними технологіями; довести необхідність підвищення інформаційної грамотності і культури всіх учасників освітнього процесу.

Розкрийте унікальний внесок ІКТ у навчально-виховний процес.
Література:
1. Блага О.В. Інформаційні технології як невід’ємна складова новітнього освітнього процесу [Електронний ресурс] /О.В. Брага // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2007. – №2. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VKPI_fpp/2007-2-2/09_Blaga.pdf
2. Колин К.К. Информатизация образования: новые приоритеты // Информатика и образование. – 2001. – № 10.
3. Вишинська Г. Інформатизація як дійсність та перспективна тенденція розвитку освіти / Г.Вишинська // Філософські абриси сучасної освіти : монограф.; [за заг.ред. І. Предборовської]. – Суми :ВТД «Університетська книга», 2006. – С. 148-189
4. Гендина Н.И. Информационная культура учителя: концепция формирования и региональный опыт / Н.И.Гендина // Образование. Карьера. Общество. - №1. – 2003. – С. 20-23
5. Склейнов Е.Л. Интеграция интерактивных и Интернет-технологий как новое направление информатизации образования [Электронный ресурс] / Е.Л.Склейнов // Информационная среда образования и науки. – Вып.9. – 2012. - Режим доступа: http://www.iiorao.ru/iio/pages/izdat/ison/publication/ison_2012/num_9_2012/Sklejnov.pdf.
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:28, 15 вересня 2015 (EEST)

Нині комп’ютеризація навчального процесу розглядається як один з найбільш перспективних напрямів підвищення якості освіти. Цій проблемі приділяється значна увага як на рівні центральних органів управління освітою, так і на рівні навчальних закладів освіти. Проте масштабна комп’ютеризація навчального процесу у ЗНЗ – складна проблема, яка потребує тривалої цілеспрямованої роботи й постійної уваги.
Використання комп’ютерних програм, електронних засобів навчального призначення значно підвищують якість навчання, але при використанні ІКТ в навчально-виховному процесі в загальноосвітніх навчальних закладах виникли проблеми:
недостатнє матеріально-технічне та науково-методичне забезпечення навчальних закладів;
недостатньо розроблені методики використання сучасних інформаційних технологій навчання у навчальному процесі під час вивчення усіх навчальних предметів;
недостатня підготовка педагогічних кадрів до використання в навчальному процесі засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;
ідсутність у вчителів мотивації щодо використання сучасних інформаційних технологій навчання.

Впровадження інформаційних технологій у навчально-пізнавальну діяльність учнів – це один із шляхів. Комп’ютери мають перейти із класу інформатики у навчальні класи. Особливої актуальності набуває проблема розробки, створення та впровадження розвивальних освітніх програм, які сприятимуть адаптації учнів до життя в інформаційному суспільстві. В кожному ЗНЗ створюються необхідні соціальні, психологічні, педагогічні умови для опанування учнями школи сучасних інформаційних технологій і розроблення методики використання їх в навчально-виховному процесі.

Зміни у підходах до навчання створили умови для перебудови особистісних установок взаємодії учителя з учнями. Вчитель зобов’язаний виступати у ролі творчого керівника, спрямувати учнів від статичних знань до динамічних.

Основними принципами роботи учителя, як консультанта і помічника, стали відкритість, впевненість у можливостях і здібностях учнів, бачення внутрішнього світу і можливостей кожної дитини. Роль учителя стала більш активною. Учителі створюють сприятливі умови для розкриття і розвитку учнів. Стрімкі темпи інформатизації суспільства та розвитку Інтернет - технологій актуалізують проблему формування інформаційної компетентності підростаючого покоління, яка наразі виступає одним із потужних чинників успішності навчальної, професійної, суспільної та інших видів діяльності молодої людини.

У процесі побудови уроку з використанням ІКТ визначальною є діяльність учнів, а головною функцією педагогічної згоди стає створення комунікативних умов, коли учитель своїми висловлюваннями і діями бере участь у створенні "критичних ситуацій", що ведуть до аналізу й розуміння змісту навчального матеріалу, способів пізнання. Вчитель керує взаємодією учнів, які представляють різні позиції й пізнавальні можливості.

Дидактична ефективність даного уроку досить висока і дає вчителю змогу визначати й вивчати психолого-педагогічні феноменальні можливості окремих учнів, а учням - за умови системності використання даних методів навчання, очевидніше виявляти різні позиції, перешкоди, які виникають у процесі навчальної діяльності. Саме в такій формі уроку, за інтерактивними методами навчання та використання ІКТ, виникає зв'язок між змістом (темою уроку) і способом спільної та індивідуальної діяльності, між учнем і способом вирішення проблеми, ситуації, завдання.

У процесі підготовки вчителя для використання інформаційних технологій не лише на заняттях з інформатики, але й у всьому освітньому просторі, особлива увага приділяється розвитку рис новаторства, креативності, адже педагог має підготувати учня до відповідальних, свідомих і розумних дій в умовах технічного прогресу, швидкого розвитку техніки, інформаційних технологій, раціональної самоосвіти і технічного та інформаційного навчання.

Учителі початкових класів або вчителі – предметники, які володіють сучасними комп’ютерними технологіями, і викладачі інформатики мають вибудовувати весь процес навчання так, щоб він забезпечував, поряд із засвоєнням предметного змісту, формування відповідних технологічних та інформаційних умінь і навичок, які застосовуються в різних життєвих ситуаціях: навчальних, виробничих, особистих. Одним із результатів процесу інформатизації навчальних закладів має бути можливість використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології для роботи з інформацією як в навчально-виховному процесі, так і для інших потреб.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 21:30, 27 вересня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
Консультація (2 год.)
Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи
Програми допомоги ЄС у сфері вищої освіти України. Відставання української освітньої системи з ряду параметрів від освіти в країнах ЄС. Заходи у сфері освіти в України рамках програм зовнішньої допомоги Європейської Комісії. Програма Tempus. Програма Erasmus Mundus. Вікно зовнішньої співпраці Erasmus Mundus. Програма Жана Моне.

Рекомендована література:
1. Актуальні проблеми євроінтеграції : [зб. статей з пит. євроінтегр. та права / За ред. Д. Ягунова, вступ ст. В. Вишнякова. – Вип. 7.]. – Суми: ПП Кочубей Н.В., 2011. – 276 с.
2. Андрущенко В. Проблема входження української університетської освіти в європейський освітній простір / В. Андрущенко, І. Гамерська // Рідна школа. – 2012. – № 1-2 (січень-лютий). – С. 3-8.
3. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2004. – № 1. – С. 4-6.
4. Андрущенко В. Освіта України в системі цінностей «розколотого світу» / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2009. – №3. – С. 31-37.
5. Буряк П.Ю. Європейська інтеграція і глобальні проблеми сучасності: Навчальний посібник / П. Ю. Буряк, О. Г. Гупало. – К. : Хай-тек прес, 2007. – 336 с.
6. Дарійчук Л. Система освіти в Україні: реформування чи оновлення? / Л. Дарійчук // Вища школа. – 2004. – № 1. – С. 6.
7. Дмитриченко М.Ф. Вища освіта і Болонський процес: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / М.Ф. Дмитриченко, Б.І. Хорошун, О.М. Язвінська, В.Д. Данчук. – К.: Знання України, 2006. – 440 с.
8. Ерохин А. К. К вопросу об изменении целей высшего образования / А.К. Ерохин // Alma mater. – 2008. – №10. – С. 21-25.
9. Євроінтеграція – крок до заможної України // Вісник пенсійного фонду України. – 2013. – №9 (135). – С. 4-5.
10. Журавський В. Основні завдання вищої школи щодо реалізації в Україні принципів і завдань Болонського процесу / В. Журавський // Вища школа. – 2004. – № 1. – С. 12-16.
11. Журавський В.С. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В. С. Журавський, М. З. Згуровський. – К.: Вища школа, 2003. – 196 с.
12. Кордон М.В. Європейська та євроатлантична інтеграція України: [навч. посіб.; 2-е видання] / М.В.ґ Кордон. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 172 с.
13. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В.Г. Кремень. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.
14. Майер Б.О. Об онтологии качества образования в обществе знания / Б.О. Майер, Н.В. Наливайко // Философия образования. – 2008. – №3. – С. 4-18.
15. Майер Б.О. Образование в условиях глобальных изменений: методологическая функция философии образования / Б.О. Майер // Философия образования. – 2012. – №6 (45). – С. 117-124.
16. Мурзагалієва Д. Нові моделі інтеграційного процесу / Д. Мурзагалієва // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – №5 (197). – С. 120-123.
17. Похресник А. Стратегічна роль цілісного освітньо-наукового комплексу / А. Похресник // Вища освіта України. – 2011. – № 4. – C.30-36.
18. Соколов В. Євроінтеграційні прагнення України: досягнення та перспективи / В. Соколов // Віче. – 2010. – №22 (283). – С. 25-28.
19. Ціватий В. Завершення періоду євроромантизму / В. Ціватий // Зовнішні справи. – 2011. – №7-8. – С. 14-17.
Інтернет-ресурси:
20. Болонський процес в Україні: перспективи та проблеми [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.loippo.lg.ua/reforma_bolon_dekl.htm.
21. У Європу Знань через Болонський процес [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://studprofcom.ntu-kpi/kiev/ua.
22. http://ec.europa.eu/education/lifelonglearning-programme/doc88_en.htm
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:17, 21 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
'''
СТРАТЕГІЧНІ ЗМІНИ В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ОСВІТИ УКРАЇНИ'''
[[Вивчаємо джерела]]:

1. http://vnz.org.ua/zakonodavstvo/111-zakon-ukrayiny-pro-vyschu-osvitu;
2. mon.gov.ua/img/zstored/files/project_30102014.doc

'''Обговорюємо:'''

• Закон України «Про вищу освіту»;
• Проект Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років Що, на вашу думку, у Законі України «Про вищу освіту» та Проекті «Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років» вказує на трансформації української системи освіти? Чи, навпаки, свідчить про те, що стан української освіти, її нормативно-законодавчої бази, не відповідає запитам суспільства?
• Які протиріччя містяться у Законі України «Про вищу освіту» та Проекті «Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років»? Як це може позначитися на розвитку освіти України?
• Чи можете ви назвати Закон України «Про вищу освіту» та Проект «Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років» перспективними для розвитку України? Чому?
--[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 12:37, 15 вересня 2015 (EEST)

В достатній мірі відчувається процес трансформації системи вищої освіти. Закон України "Про Вищу освіту" та Проект "Концепція розвитку освіти України на 2015-2925 років" це саме ті документи, які мають трансформувати систему освіти. На мою думку вони досить перспективні хоча і мають протиріччя. Кожен вищий навчальний заклад отримав змогу розпоряджатися коштами, розподіляти курси і спеціалізації, години. Кожний вищий навчальний заклад матиме змогу самостійно обирати дизайн диплому. Все це добре, та не можу не зазначити, що основна проблема української освіти в тому, що немає певного алгоритму, як правильно ввести європейські стандарти на українські освітні правила. Студенти, які отримали вищу освіту дуже часто залишаються на самоті під час працевлаштування. Держава не може забезпечити фахівців відповідними місцями.
Дуже б хотілося сподіватися, що Закон України "Про вищу освіту" та Проект "Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років" все ж таки буде перспективним, потрібен певний час.--[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Бузовська Оксана Іванівна|обговорення]]) 19:56, 21 жовтня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
доброго дня. вам слід виконати інтерактивне практичне №5, індивідуальне заняття та взяти участь у дискусії. бажаю успіхів. за потреби, звертайтеся. --[[Користувач:Логвиненко Юлія Володимирівна|Логвиненко Юлія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Логвиненко Юлія Володимирівна|обговорення]]) 11:13, 23 вересня 2015 (EEST)

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-07T16:07:50Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Музей кролевецького ткацтва */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Кролевецький рушник]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Орнамент кролевецького рушника]]

[[Файл:I.jpg|200px|thumb|left|]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

[[Файл:84 rushnyky2008(www.krolevets.com).jpg|200px|thumb|left|Фрагмент з фестивалю "Кролевецькі рушники"]]

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Big003.jpg|200px|thumb|left|музей]]

Музей зареєстрований в червні 2011 року, а відкриття відбулось у рамках проведення Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники» 19 листопада 2011 року. Розташовано музей в історичній садибі родини Огієвських за адресою: бульвар Шевченка, 33.

В основу музею була закладена спадщина музейної кімнати Кролевецької фабрики художнього ткацтва. Музейна збірка стародавніх і сучасних творів художнього ткацтва нараховує понад 1000 одиниць збереження. Вона свідчить про високий рівень розвитку цього виду українського народного декоративного мистецтва на Кролевеччині. Ткані вироби, які зберігаються у фондах музею, дійшли до нас із ХІХ — ХХ ст. Це різноманітні big004предмети декоративно-ужиткового та обрядового призначення, передусім рушники, розмір й оформлення яких залежали від використання їх у побуті й обрядах. Узорні тканини інтер'єрного вживання — настільники, рядна, фіранки.
Багаті традиції українського художнього ткацтва, що складалися протягом століть, стали щедрим джерелом для розвитку цього виду мистецтва в наш час. Кожний твір художнього ткацтва, що зберігається в музейній колекції, доносить до сучасників уяву про естетичні уподобання та високу майстерність їх творців.

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-07T16:07:30Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Музей кролевецького ткацтва */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Кролевецький рушник]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Орнамент кролевецького рушника]]

[[Файл:I.jpg|200px|thumb|left|]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

[[Файл:84 rushnyky2008(www.krolevets.com).jpg|200px|thumb|left|Фрагмент з фестивалю "Кролевецькі рушники"]]

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Big003.jpg|200px|thumb|left|музей]]

[[Файл:4.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Музей зареєстрований в червні 2011 року, а відкриття відбулось у рамках проведення Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники» 19 листопада 2011 року. Розташовано музей в історичній садибі родини Огієвських за адресою: бульвар Шевченка, 33.

В основу музею була закладена спадщина музейної кімнати Кролевецької фабрики художнього ткацтва. Музейна збірка стародавніх і сучасних творів художнього ткацтва нараховує понад 1000 одиниць збереження. Вона свідчить про високий рівень розвитку цього виду українського народного декоративного мистецтва на Кролевеччині. Ткані вироби, які зберігаються у фондах музею, дійшли до нас із ХІХ — ХХ ст. Це різноманітні big004предмети декоративно-ужиткового та обрядового призначення, передусім рушники, розмір й оформлення яких залежали від використання їх у побуті й обрядах. Узорні тканини інтер'єрного вживання — настільники, рядна, фіранки.
Багаті традиції українського художнього ткацтва, що складалися протягом століть, стали щедрим джерелом для розвитку цього виду мистецтва в наш час. Кожний твір художнього ткацтва, що зберігається в музейній колекції, доносить до сучасників уяву про естетичні уподобання та високу майстерність їх творців.

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Файл:4.jpg

2015-10-07T16:06:45Z

Бузовська Оксана Іванівна:

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-07T16:02:04Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Кролевецький рушник]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Орнамент кролевецького рушника]]

[[Файл:I.jpg|200px|thumb|left|]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

[[Файл:84 rushnyky2008(www.krolevets.com).jpg|200px|thumb|left|Фрагмент з фестивалю "Кролевецькі рушники"]]

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Big003.jpg|200px|thumb|left|музей]]

Музей зареєстрований в червні 2011 року, а відкриття відбулось у рамках проведення Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники» 19 листопада 2011 року. Розташовано музей в історичній садибі родини Огієвських за адресою: бульвар Шевченка, 33.

В основу музею була закладена спадщина музейної кімнати Кролевецької фабрики художнього ткацтва. Музейна збірка стародавніх і сучасних творів художнього ткацтва нараховує понад 1000 одиниць збереження. Вона свідчить про високий рівень розвитку цього виду українського народного декоративного мистецтва на Кролевеччині. Ткані вироби, які зберігаються у фондах музею, дійшли до нас із ХІХ — ХХ ст. Це різноманітні big004предмети декоративно-ужиткового та обрядового призначення, передусім рушники, розмір й оформлення яких залежали від використання їх у побуті й обрядах. Узорні тканини інтер'єрного вживання — настільники, рядна, фіранки.
Багаті традиції українського художнього ткацтва, що складалися протягом століть, стали щедрим джерелом для розвитку цього виду мистецтва в наш час. Кожний твір художнього ткацтва, що зберігається в музейній колекції, доносить до сучасників уяву про естетичні уподобання та високу майстерність їх творців.

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-07T16:01:33Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Кролевецький рушник]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Орнамент кролевецького рушника]]

[[Файл:I.jpg|200px|thumb|left|]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

[[Файл:84 rushnyky2008(www.krolevets.com).jpg|200px|thumb|left|Фрагмент з фестивалю "Кролевецькі рушники"]]

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Big003.jpg|200px|thumb|left|музей]]

Музей зареєстрований в червні 2011 року, а відкриття відбулось у рамках проведення Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники» 19 листопада 2011 року. Розташовано музей в історичній садибі родини Огієвських за адресою: бульвар Шевченка, 33.

В основу музею була закладена спадщина музейної кімнати Кролевецької фабрики художнього ткацтва. Музейна збірка стародавніх і сучасних творів художнього ткацтва нараховує понад 1000 одиниць збереження. Вона свідчить про високий рівень розвитку цього виду українського народного декоративного мистецтва на Кролевеччині. Ткані вироби, які зберігаються у фондах музею, дійшли до нас із ХІХ — ХХ ст. Це різноманітні big004предмети декоративно-ужиткового та обрядового призначення, передусім рушники, розмір й оформлення яких залежали від використання їх у побуті й обрядах. Узорні тканини інтер'єрного вживання — настільники, рядна, фіранки.
Багаті традиції українського художнього ткацтва, що складалися протягом століть, стали щедрим джерелом для розвитку цього виду мистецтва в наш час. Кожний твір художнього ткацтва, що зберігається в музейній колекції, доносить до сучасників уяву про естетичні уподобання та високу майстерність їх творців.

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-07T15:53:05Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Музей кролевецького ткацтва */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Кролевецький рушник]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Орнамент кролевецького рушника]]

[[Файл:I.jpg|200px|thumb|left|]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

[[Файл:84 rushnyky2008(www.krolevets.com).jpg|200px|thumb|left|Фрагмент з фестивалю "Кролевецькі рушники"]]

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Big003.jpg|200px|thumb|left|музей]]

Музей зареєстрований в червні 2011 року, а відкриття відбулось у рамках проведення Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники» 19 листопада 2011 року. Розташовано музей в історичній садибі родини Огієвських за адресою: бульвар Шевченка, 33.

В основу музею була закладена спадщина музейної кімнати Кролевецької фабрики художнього ткацтва. Музейна збірка стародавніх і сучасних творів художнього ткацтва нараховує понад 1000 одиниць збереження. Вона свідчить про високий рівень розвитку цього виду українського народного декоративного мистецтва на Кролевеччині. Ткані вироби, які зберігаються у фондах музею, дійшли до нас із ХІХ — ХХ ст. Це різноманітні big004предмети декоративно-ужиткового та обрядового призначення, передусім рушники, розмір й оформлення яких залежали від використання їх у побуті й обрядах. Узорні тканини інтер'єрного вживання — настільники, рядна, фіранки.
Багаті традиції українського художнього ткацтва, що складалися протягом століть, стали щедрим джерелом для розвитку цього виду мистецтва в наш час. Кожний твір художнього ткацтва, що зберігається в музейній колекції, доносить до сучасників уяву про естетичні уподобання та високу майстерність їх творців.

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-07T15:52:26Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Музей кролевецького ткацтва */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Кролевецький рушник]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Орнамент кролевецького рушника]]

[[Файл:I.jpg|200px|thumb|left|]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

[[Файл:84 rushnyky2008(www.krolevets.com).jpg|200px|thumb|left|Фрагмент з фестивалю "Кролевецькі рушники"]]

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Big003.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Музей зареєстрований в червні 2011 року, а відкриття відбулось у рамках проведення Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники» 19 листопада 2011 року. Розташовано музей в історичній садибі родини Огієвських за адресою: бульвар Шевченка, 33.

В основу музею була закладена спадщина музейної кімнати Кролевецької фабрики художнього ткацтва. Музейна збірка стародавніх і сучасних творів художнього ткацтва нараховує понад 1000 одиниць збереження. Вона свідчить про високий рівень розвитку цього виду українського народного декоративного мистецтва на Кролевеччині. Ткані вироби, які зберігаються у фондах музею, дійшли до нас із ХІХ — ХХ ст. Це різноманітні big004предмети декоративно-ужиткового та обрядового призначення, передусім рушники, розмір й оформлення яких залежали від використання їх у побуті й обрядах. Узорні тканини інтер'єрного вживання — настільники, рядна, фіранки.
Багаті традиції українського художнього ткацтва, що складалися протягом століть, стали щедрим джерелом для розвитку цього виду мистецтва в наш час. Кожний твір художнього ткацтва, що зберігається в музейній колекції, доносить до сучасників уяву про естетичні уподобання та високу майстерність їх творців.

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Файл:Big003.jpg

2015-10-07T15:51:50Z

Бузовська Оксана Іванівна:

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-07T15:49:54Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Музей кролевецького ткацтва */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Кролевецький рушник]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Орнамент кролевецького рушника]]

[[Файл:I.jpg|200px|thumb|left|]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

[[Файл:84 rushnyky2008(www.krolevets.com).jpg|200px|thumb|left|Фрагмент з фестивалю "Кролевецькі рушники"]]

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

Музей зареєстрований в червні 2011 року, а відкриття відбулось у рамках проведення Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники» 19 листопада 2011 року. Розташовано музей в історичній садибі родини Огієвських за адресою: бульвар Шевченка, 33.

В основу музею була закладена спадщина музейної кімнати Кролевецької фабрики художнього ткацтва. Музейна збірка стародавніх і сучасних творів художнього ткацтва нараховує понад 1000 одиниць збереження. Вона свідчить про високий рівень розвитку цього виду українського народного декоративного мистецтва на Кролевеччині. Ткані вироби, які зберігаються у фондах музею, дійшли до нас із ХІХ — ХХ ст. Це різноманітні big004предмети декоративно-ужиткового та обрядового призначення, передусім рушники, розмір й оформлення яких залежали від використання їх у побуті й обрядах. Узорні тканини інтер'єрного вживання — настільники, рядна, фіранки.
Багаті традиції українського художнього ткацтва, що складалися протягом століть, стали щедрим джерелом для розвитку цього виду мистецтва в наш час

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T19:02:38Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Кролевецький рушник]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Орнамент кролевецького рушника]]

[[Файл:I.jpg|200px|thumb|left|]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

[[Файл:84 rushnyky2008(www.krolevets.com).jpg|200px|thumb|left|Фрагмент з фестивалю "Кролевецькі рушники"]]

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T19:02:07Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Кролевецький рушник]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Орнамент кролевецького рушника]]

[[Файл:I.jpg|200px|thumb|left|]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

[[Файл:84 rushnyky2008(www.krolevets.com).jpg|200px|thumb|left|Фрагмент з фестивалю "Кролевецькі рушники"]]

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T19:00:20Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Кролевецький рушник]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Орнамент кролевецького рушника]]

[[Файл:I.jpg|200px|thumb|left|]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Файл:I.jpg

2015-10-06T18:59:57Z

Бузовська Оксана Іванівна:

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T18:58:40Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Кролевецький рушник]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Орнамент кролевецького рушника]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T18:57:04Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Кролевецький рушник]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T18:55:53Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:Кролевецький рушник.jpg|200px|thumb|left|]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Файл:I (4).jpg

2015-10-06T18:54:46Z

Бузовська Оксана Іванівна: Бузовська Оксана Іванівна завантажив нову версію Файл:I (4).jpg

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T18:53:16Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T18:52:20Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:Бузовська О.І..JPG|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.

Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T18:50:13Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:Бузовська О.І..JPG|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:742501.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

[[Файл:Krolevets-2.png|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

[[Файл:I (2).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.
[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T18:49:37Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:Бузовська О.І..JPG|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:742501.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

[[Файл:Krolevets-2.png|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

[[Файл:I (2).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.
[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

[[Файл:84 rushnyky2008(www.krolevets.com).jpg|200px|thumb|left|]]

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T18:47:44Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:Бузовська О.І..JPG|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:742501.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

[[Файл:Krolevets-2.png|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

[[Файл:I (2).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.
[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T18:47:09Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:Бузовська О.І..JPG|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:742501.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

[[Файл:Krolevets-2.png|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

[[Файл:I (2).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.
[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

Міжнародний літературно-мистецький фестиваль „Кролевецькі рушники” проходить щорічно в Кролевецькому районі Сумської області, на батьківщині унікального витвору народного мистецтва – кролевецького рушника.

У фестивалі беруть участь поети і письменники, художники і майстри декоративно-прикладного мистецтва, мистецтвознавці, професійні та аматорські художні колективи і окремі виконавці з різних регіонів України та інших країн світу.

[[Файл:84 rushnyky2008(www.krolevets.com).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Файл:84 rushnyky2008(www.krolevets.com).jpg

2015-10-06T18:46:46Z

Бузовська Оксана Іванівна:

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T18:33:56Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:Бузовська О.І..JPG|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:742501.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

[[Файл:Krolevets-2.png|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

[[Файл:I (2).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.
[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Файл:Krolevets-2.png

2015-10-06T18:33:31Z

Бузовська Оксана Іванівна:

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T18:30:34Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:Бузовська О.І..JPG|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==

[[Файл:742501.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

[[Файл:I (2).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.
[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T18:30:17Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:Бузовська О.І..JPG|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.

== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==
[[Файл:742501.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

[[Файл:I (2).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.
[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення

2015-10-06T18:26:17Z

Бузовська Оксана Іванівна: /* Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва */

== З глибини сивої давнини. Історія кролевецького рушника ==

[[Файл:Бузовська О.І..JPG|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Перша згадка про кролевецький рушник датується 1693р. Жінка, яку звали Андріїхою, разом зі своїми чотирма синами займалася тканням рушників. У цей період рушники мали величезний попит далеко за межами Кролевецького краю, тому їх можна було зустріти на чрмарках Чернігова, Києва, Харкова, Полтави. Серед ткацьких виробів особливо вирізнялися роботи майстрів-міщан.

На початку XVIII ст. кролевецькі ткачі обєдналися у цех. У 1765-1796 рр. до його складу вже входило 34 двори (близько 100 чоловік). Ткацтвом займалися здебільшого безземельні селяни. Це значною мірою сприяло збільшенню випуску продукції, удосконаленню орнаменту. Нерідко працювали цілими родинами, у тому числі й семи-восьмирічні діти.

Щира любов до національного мистецтва, а також значна конкуренція між майстрами за кращі роботи були ефективними стимулами, що примушували ткачів працювати творчо, розробляючи нові орнаменти, щоб приваблювати покупців своєрідністю візерунка, неперевершеністю витвору.

Деякі ткачі почали ткати не на звичайному білому полотні, а на червоному, орнаменти перебирали білими нитками, інші ще більше порушили давню традицію: замість одного кольору використовували нитки жовтого, зеленого, червоного кольорів. Проте таке відхилення від традицій тривало не довго.

Незабаром, відновивши першооснову художнього перебору, майстри для того щоб досягти неперевершеності, основну увагу приділяли орнаменту, його декоративній стилізації, підкресленню головної думки. Тка, поряд із традиційними ромбами, розетками й листками з'явилися квіти, сонце, півники, силуетні зображення Богині-Берегині з піднятими в гору руками, що симетрично розташовувалися по вертикалі й горизонталі. З 1782 р. на рушниках з'явився двоголовий орел.

Народне ручне ткацтво відрізнялося від решти домашніх ремесел своєю чіткою сезонністю. Пряжу виготовляли власноруч.
Поряд із творчими пошуками нових орнаментів кролевецькі майстри запроваджували нові форми ткацтва, опановували техніку богуславських рушників човникового ткацтва. спершу їх виготовляли в традиційному однотонному забарвленні з нескладними орнаментами, а згодом застосовували різнокольорові нитки. У цих виробах удало поєднані особливості кролевецького й богуславського ткацтва.
Найпоширенішим орнаментом на кролевецьких рушниках було "дерево життя" у вигляді гілки з квітками або фігурками. Зустрічаються також зображення будівель, стилізовані постаті людей.

Розташування Кролевця на перетині двох великих торгівельних трактів із Москви на Київ сприяло швидкому зростанню містечка. Цими шляхами видатні люди минулих століть приїздили на відомий у всій окрузі Хрестовоздвиженський ярмарок або для того, щоб помилуватися мальовничими краєвидами колиски Кочубеїв Ярославлем, Каменем, Ворглом. Найвизначнішою подією для Кролевця було перебування в ньому Т.Г.Шевченка. Великий Кобзар звернувся до відомого ткача Демида Кошука, який мешкав неподалік від Г.М.Огієвської, із проханням виткати йому рушник на весілля. Старий Демид виткав Кобзареві прегарні рушники. Та не судилося поетові стати з нареченою Харитиною на святий оберіг сімейного щастя.
На весні 1861 р. тіло Т.Г.Шевченка перевозили з Петербурга до Канева, а в ніч із 4 на 5 травня труна знайшла притулок у садибі Огієвських.
Сьогодні нащадки старих майстрів свято бережуть художню спадщину: традиції, своєрідність кролевецьких ткано-перебірних виробів. Успішно працюють вони над розширенням асортименту своєї продукції, урізноманітненням техніки виконання, використанням сучасних матеріалів, нових орнаментів. Сучасні ткачі запозичили від давнього рушника геометричний орнамент, збільшили й розширили гамму кольорів.
У Кролевці працюють династії ткачів, де від покоління до покоління передаються хист, художній смак, уміння.
Багато зразків кролевецьких виробів експонується у Києві у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва. Безцінні реліквії зберігаються впродовж десятиріч у Національному музеї ім. Т.Г.Шевченка, що в Києві, у Канівському та Сумському художніх музеях і, звісно, на батьківщині цих рукотворних див.
== Орнаментика та символіка кролевецького ткацтва ==
[[Файл:742501.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
[[Файл:Krolevets-1.png|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
Кролевецьке ткацтво характеризується тканням, що не повторюється в інших районах країни, чіткою системою орнаментально-композиційного декорування.

Для кролевецького рушника є характерним поєднання білого й червоного кольорів. На білому, рідше червоному тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент. Одні рушники зіткані суцільними візерунками, на інших - вони є густішими. старовинні рушники суцільно зіткані візерунками. Це було тло, а орнамент на ньому створювали незаткані білі прямокутники, розташовані ланцюжком, то врозсип, то різчато рівні й паралельні лінії. Ткачі передавали навколишній світ за допомогою умовних знаків: прямою горизонталлю - землю, хвилястою - воду, хрестом - вогонь.
Основний орнамент Кролевця - моти дерева - квітки. Це один із найулюбленіших мотивів у світовій художньо- поетичній творчості. Його семантика сягає глибини віків і повязана з язичницькою міфологією. священне дерево життя є символом матері-природи.
Найбільшою виразністю позначені кролевецькі сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Їхньою особливістю є те, що орнаментальні композиції переважають над фоном. Це - геометричні мотиви розет, ромбів і геометризовано-рослинні зображення "дерева життя", вазонів, квітів, тощо.

[[Файл:I (2).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Основне композиційне навантаження в рушниках зосереджено на нижніх площинах, де ритм орнаментальних смуг насиченіший і напруженіший.
На вимогу часу, згодом почали зявлятися царські орли, церкви, монастирки. Часто на кролдевецьких рушниках зображується Богиня-Берегиня, яка була посередником між сонцем і людьми, з піднесеними руками. Пізніше їх замінили "квітучі вазони", "дерево життя".
Богиня-Берегиня означала в народному розумінні початок життя, вона - мати всього живого на Землі, захисниця хатнього вогнища. Їй належали повітря, земля, вода, її образ заповнював центральну частину рушника.
Із наближенням до середини рушника напружений ритм чяергування орнаментальних смуг зменшується, і в центральніц частині розміщені переважно візькі смужки, поодинокі мотиви або зовсім вільне тло.

Українці здавна вірили, що птахи здатні приносити щастя, сприяють добробуту, забезпечують родючість землі, відвертають лихо тощо. В орнаменті зберігаються природні форми птахів: голівки, крила, лапки. Качечки, півники, "птахи в польоті" передаються в профільному зображенні та вигліді зверху.
Найхарактерніша ознака кролевецького рушника- чергування окремих орнаментальних мотивів із різними завширшки горизонтальними прямими.
За призначенням кролевецькі рушники поділяються на буденно-ужиткові та настінно-декоративні.
Буденні не оздоблювалися або мали просту облямівку по краю.
[[Файл:I (4).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
Кролевецький рушник - неодмінний ритуальний, культовий предмет під час дійств і церемоній, що є не лише обов'язковою приналежністю, але й народним символом. Рушник є родовим, сімейним оберегом.

== Літературно-мистецький фестиваль "Кролевецьки рушники" ==

== Музей кролевецького ткацтва ==

== Автор статті (посилання на сторінку користувача) ==
[[Користувач:Бузовська Оксана Іванівна|Бузовська Оксана Іванівна]]

Файл:Krolevets-1.png

2015-10-06T18:24:33Z

Бузовська Оксана Іванівна: