HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

Користувач:Говійний Олександр Миколайович

2015-12-11T05:45:28Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Категорія */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Говійний Олександр Миколайович
[[Файл:Говійний_О._М..jpg|200px|thumb|left|Говійний О. М.]]

==Регіон==
Кролевецький район с. Бистрик

==Місце роботи==
Бистрицький НВК І - ІІІ ступенів

==Посада==
Вчитель історії та правознавства

==Категорія==
Вища

==Випускний проект==
Категорія: Історія релігійних громад і центрів [[Свято-Троїцька церква с. Бистрик Кролевецького району]]

Категорія: Творчі проекти [[Туристичний історико-природничний маршрут "Пилипова стежина"]]

[https://www.youtube.com/watch?v=tID3T0xegDg Відео "Сумська обласна літературно- краєзнавчо-мистецька премія імені Пилипа Рудя"]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHYi1oRHdmZUxsdjQ/view?usp=sharing Портфоліо Говійного О.М]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHWjg2eGhWMEV6SWs/view?usp=sharing Методика викладання краєзнавства в сільській школі]

[https://drive.google.com/folderview?id=0B5YCCHUILQnHT05Ya0dPOFNSTDQ&usp=sharing Додатки]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHTTNBdGZDQUEwUlU/view?usp=sharing Методика організації проведення уроків з теми (краєзнавство)]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHTk1mSHpPRVdrakE/view?usp=sharing Конкурсна робота (І місце) "Партизани і підпільник мого поселення"]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHUGRNd2pmbnZPSVU/view?usp=sharing Події Кролевеччини у роки другої світової війни]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHQ0dSWjBFZ1hvb0E/view?usp=sharing Презентація туристичного маршруту]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHdGFkNTJjX0tpdVE/view?usp=sharing Урок краєзнавства у 8 класі]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHYnluTVZJM09FZFU/view?usp=sharing Проект "Школа-соціокультурний центр]

[https://drive.google.com/folderview?id=0B5YCCHUILQnHSkxVZnhZbno2WHM&usp=sharing Герої нації ]

==Контакти==
0955616132

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Говійний Олександр Миколайович

2015-12-11T00:12:52Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Говійний Олександр Миколайович
[[Файл:Говійний_О._М..jpg|200px|thumb|left|Говійний О. М.]]

==Регіон==
Кролевецький район с. Бистрик

==Місце роботи==
Бистрицький НВК І - ІІІ ступенів

==Посада==
Вчитель історії та правознавства

==Категорія==
Вища

[[Файл:[[Файл:Example.jpg]]]]==Випускний проект==
Категорія: Історія релігійних громад і центрів [[Свято-Троїцька церква с. Бистрик Кролевецького району]]

Категорія: Творчі проекти [[Туристичний історико-природничний маршрут "Пилипова стежина"]]

[https://www.youtube.com/watch?v=tID3T0xegDg Відео "Сумська обласна літературно- краєзнавчо-мистецька премія імені Пилипа Рудя"]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHYi1oRHdmZUxsdjQ/view?usp=sharing Портфоліо Говійного О.М]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHWjg2eGhWMEV6SWs/view?usp=sharing Методика викладання краєзнавства в сільській школі]

[https://drive.google.com/folderview?id=0B5YCCHUILQnHT05Ya0dPOFNSTDQ&usp=sharing Додатки]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHTTNBdGZDQUEwUlU/view?usp=sharing Методика організації проведення уроків з теми (краєзнавство)]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHTk1mSHpPRVdrakE/view?usp=sharing Конкурсна робота (І місце) "Партизани і підпільник мого поселення"]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHUGRNd2pmbnZPSVU/view?usp=sharing Події Кролевеччини у роки другої світової війни]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHQ0dSWjBFZ1hvb0E/view?usp=sharing Презентація туристичного маршруту]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHdGFkNTJjX0tpdVE/view?usp=sharing Урок краєзнавства у 8 класі]

[https://drive.google.com/file/d/0B5YCCHUILQnHYnluTVZJM09FZFU/view?usp=sharing Проект "Школа-соціокультурний центр]

[https://drive.google.com/folderview?id=0B5YCCHUILQnHSkxVZnhZbno2WHM&usp=sharing Герої нації ]

==Контакти==
0955616132

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Говійний Олександр Миколайович

2015-12-09T10:12:34Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Випускний проект */

Користувач:Говійний Олександр Миколайович

2015-12-09T10:11:42Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Випускний проект */

Користувач:Говійний Олександр Миколайович

2015-12-09T09:09:31Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Випускний проект */

Користувач:Говійний Олександр Миколайович

2015-12-09T09:09:19Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Випускний проект */

Туристичний історико-природничний маршрут "Пилипова стежина"

2015-12-08T11:51:31Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Фотогалерея */

== Вступ ==
Кролевецький район має всі можливості для розвитку туристичної галузі. Важливою складовою туристичного потенціалу Кролевеччини є історико-культурна спадщина. На території Кролевецького району знаходиться 230 пам’яток: 162 пам’ятки історії та культури, 31 археології, 24 – монументального мистецтва, 13 – архітектури. Зберегти, примножити, донести до прийдешніх поколінь знання великої історії рідного краю, традицій, звичаїв, природних надбань є першочерговим завданням громади Кролевецького району.
На території Бистрицької та Дубовицької сільських рад діє природничо-краєзнавчий маршрут «Пилипова стежина». Щорічно по маршруту проходять близько 20 учнівських груп (120 – 150 чоловік) з Кролевецького, Глухівського, Путивльського районів. Завданням є ознайомити молодь з героїчним минулим, пройти стежками партизанського поета, воїна-ковпаківця нашого земляка Пилипа Сергійовича Рудя, показати пам’ятні місця, пов’язані з його життєвим шляхом та місця бойових дій партизанського з’єднання С. А. Ковпака в нашому краї, доторкнутися до живої історії, виховувати почуття патріотизму та гордості за наших славних предків, любові до рідного краю, його героїчної історії.
Маршрут проходить через села Бистрик, Дубовичі Кролевецького району. Розрахований на один день. Під час руху по маршруту екскурсійна група відвідує місця, пов’язані із життям Пилипа Рудя та місця, пов’язані з історією партизанського руху на Кролевеччині. Проходячи по маршруту туристи зможуть насолодитися прекрасними краєвидами, чистим без вихлопів палива та пилу повітрям, відвідати унікальні природні утворення – джерела «Дубовицька криниця», «Рудьва криниця», «Живчик», «Гарячі джерела», історико-культурний музейний комплекс «Кочубеївський», які мають унікальні властивості. Під час екскурсії у туристів є можливість познайомитися з унікальним рослинним та тваринним світом Полісся, скуштувати цілющої води, відпочити на природі, що може особливо зацікавити жителів міста.
Природничо краєзнавчий маршрут «Пилипова стежина» можна використовувати для проведення різноманітних туристично-спортивних заходів (зльотів, олімпіад, чемпіонатів) для різних вікових категорій громадян. Проходження по маршруту не потребує спеціальної підготовки, маршрут має низький рівень складності.
Екскурсійні маршрути подібної тематики має наближений до Кролевецького району комунальний заклад Сумської обласної ради «Державний історико-культурний заповідник і м. Путивль», який спеціалізується на вивченні партизанського руху на Сумщині.
Відкриття цього маршруту відповідає Державній програмі розвитку краєзнавства на період до 2015 року, Комплексній програмі охорони навколишнього середовища Сумської області до 2015 року, освітньому проекту «Рідна Сумщина» на 2011 – 2016 роки, пунктам 5. 1 та 5. 2 Програми розвитку туризму в Сумській області на 2011 – 2015 роки та є особливо актуальним в рік відзначення 70-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

== Мета та завдання маршруту ==
Ознайомити туристів з героїчним минулим нашого краю, пройти стежками партизанського поета, воїна-ковпаківця, нашого земляка Пилипа Сергійовича Рудя, показати пам’ятні місця, пов’язані з його життєвим шляхом та місця бойових дій партизанського з’єднання С. А. Ковпака і С. В. Руднєва в нашому краї, доторкнутись до живої історії, виховувати почуття патріотизму та гордості за наших славних предків, любові до рідного краю, його героїчної історії, вшановувати і берегти пам'ять загиблих у Другій світовій війні, ознайомити з фауною та флорою місцевості.

== Перелік об'єктів маршруту ==

Ключові пункти туристичного маршруту:
П 1. Пам’ятник П. С. Рудю.
П 2. Батьківська хата П. С. Рудя.
П 3. Береза посаджена П. С. Рудем.
П 4.`Кабінет-музей П. С. Рудя.
П 5. Меморіал загиблим воїнам Другої світової війни в с. Бистрик.
П 6. Пам’ятний знак Т. Т. Назаренку – голові колгоспу ім.. Шевченка, який в 1933 році врятував жителів с. Бистрик від вимирання з голоду.
П 7. Пам’ятник Т. Г. Шевченку, колодязь та пам’ятний знак на місці зупинки похоронної процесії під час пере заховання тіла Т. Г. Шевченка в 1861 році.
П 8. «Партизанська ялина».
П 9. Пам’ятка природи «Гарячі джерела».
П 10. Природне джерело «Живчик».
П 11. Природне джерело «Рудьова криниця».
П 12. Гідрологічна пам’ятка природи «Джерело криниця».
П 13. Пам’ятка садово-паркового мистецтва парк «Кочубеївський»
П 14. Пам’ятка архітектури та історії «Комплекс споруд садиби Кочубеїв»
П 15. Памятний знак на місці приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці з мозаїчною іконою Дубовицької Божої Матері.
П 16. Пам’ятний знак на місці домової церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці родини Кочубеїв.
П 17. Пам’ятний знак на місці проведення параду з’єднання С. А. Ковпака та на честь активної участі жителів с. Дубовичі в партизанському русі в роки Великої Вітчизняної війни.
П 18. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів та жертв нацизму.
П 19. Братські могили радянських воїнів та жертв нацизму.
П 20. Музей історії с. Дубовичі.
Вид маршруту: пішохідний.
Протяжність маршруту в км: 15

== Опис об'єктів маршруту ==
Починається туристичний маршрут «Пилипова стежина» біля пам’ятника П. С. Рудю. Бронзове погруддя встановлено в центрі м. Кролевець, вул. Свердлова. Скульптор В. Я. Красножон. Пам’ятник відкрито в 1981 році на кошти зібрані молоддю району 70 – 80-х років минулого століття зароблені на молодіжних суботниках.
Потім туристи прямують в с. Бистрик Кролевецького району.
Ми маємо щастя жити на чудовій землі, багатій своєю природою – тихими ріками з мальовничими берегами, родючими землями, колосистими полями, зеленими лісами, квітучими садами. Бистрицька земля – край унікальний, багатий і різноманітний. Чудова природа, сприятливі кліматичні умови й географічне розташування. За 1 км від села проходить автомагістраль Київ – Москва, за 10 км залізнична станція Кролевець. Бистрик має славну історію, що сягає сивої давнини, яку творили наші пращури. Історія села тісно пов’язана з життям і діяльністю гетьмана І. Мазепи, тричі відвідав наш край Т. Г. Шевченко.
Батьківська хата поета-партизана П. С. Рудя. До цих пір росте береза, яку він посадив у 1932 році в день народження доньки Ліни. Встановлена меморіальна табличка. Вулиця на якій стоїть батьківська хата поета названа його ім’ям – Рудя. Стара назва – Кулішівка. По ній проходило багато всякого люду. Вулиця найстаріша в селі, бо перша назва в честь першого поселенця в с. Бистрик – козака Куліша на початку XVII ст.
Знайомлячись з історією с. Бистрик екскурсанти прямують до Бистрицького навчально-виховного комплексу І – ІІ ступенів, де знаходиться єдиний в Сумській області кабінет-музей П. С. Рудя. Відвідувачів чекає змістовна екскурсія, в ході якої вони знайомляться з експонатами музею, які розповідають про творчий та бойовий шлях поета-партизана.
Екскурсантам пропонується пройти 300 м від Бистрицького НВК до пам’ятного знаку Т. Т. Назаренку, який встановлено на сільському цвинтарі.
Тимофій Тихонович Назаренко – голова колгоспу імені Шевченка с. Бистрик Кролевецького району, який зимової ночі у надзвичайно стражденному для українських селян 1933 році, ризикуючи власним життям, разом з Петром Йовченком та Гаврилом Морозом сховав від вивезення декілька тонн зерна. Наступного дня все збіжжя було до крихти вивезено з колгоспної комори. Оте зерно, яке голова таємно роздавав людям, і врятувало багатьох від голодної смерті.
Вулицею Центральна екскурсанти прямують до погруддя Т. Г. Шевченку та колодязя біля якого встановлений пам’ятний знак. Тричі проїздив поет через село Бистрик: перший у 1843 році, вдруге в 1845 році, третя подорож відбулася в 1859 році.
А в травні 1861 року через село Бистрик провозили труну з тілом поета, щоб «поховати на Вкраїні милій», як заповідав Тарас Григорович у своєму «Заповіті». Біля колодязя, що стояв на Києво – Московському шляху, який проходив через село, траурна процесія зупинялась, щоб перепочити та напоїти коней. Пізно ввечері багато жителів села проводжало труну до самого Кролевця, де траурна процесія зупинилась ночувати.
Далі екскурсантам пропонується зайти та віддати пошану до меморіалу загиблим воїнам у Другій світовій війні. Комплекс споруджений в 1967 році та вважається одними з кращих в області.
Є по вулиці Рудя ялина, якій понад 70-ти років. ЇЇ посадив Мироненко Іван Карпович, коли в 1941 році 17 - ти річним юнаком вступив до партизанського з’єднання С. А. Ковпака. Не повернувся додому. В 1943 році загинув біля Кам’янець-Подільського. Ялину ж з того часу називають «партизанською».
Поступово з вулиці Рудя, маршрут переходить до річки Реть, де туристи зможуть побачити краєвиди природи, худобу на галявинах, різноманітні озера. Прогулюючись по березі річки, насолоджуючись чистим без вихлопів палива та пилу повітрям переходить маршрут до чудернацького створіння природи «Гарячих джерел». Тут навіть взимку під час тріскучих морозів вода не замерзає. Старожили розповідають, що скупавшись у цьому джерелі, людина молоділа і забувала про різні хвороби.
Трохи перепочити та напитися холодної цілющої води екскурсанти зможуть, зупинившись біля природного джерела «Живчик»
Є біля села Бистрик чисте та прозоре джерело «Рудьова криниця». Тут у мальовничому куточку поліського села вперше прозвучали чисті, мов джерельна вода, його вірші:
У гаю під кручею криниця,
В ній вода холодна ключова.
Часто тут дівчина смуглолиця
Про любов та молодість співа.
Навесні вона тут брала воду,
З повних відер хлюпалась вода.
Хлопці поверталися з походу,
Натягали коням повода…
Дивовижна містина на правому березі р. Реть – урочище «Круча», яку можна назвати перлиною, унікальним куточком природи, що вражає своєю самобутністю та красою. Тут гарно будь-якої пори року. Заворожує не лише звивиста стрічка річки, яка була ще кілька десятиліть тому повноводною й широкою, а в давнину, за твердженням істориків, навіть судоходною. Вражає й унікальний ландшафт, де природа створила неймовірно талановиту картину з крутими схилами, віковічними соснами, коріння яких вросли в землю далеко від берегів річки, розмаїттям квітів та дерев. Цю місцину деякі довгожителі Бистика сьогодні називають природним музеєм просто неба. Говорять, що сам Господь посвятив ці місця. Колись джерело било фонтаном до 15 сантиметрів. З нього по цей день беруть цілющу водичку. З роками фонтан ставав все менше бити. Ця місцина завжди вабила до себе істориків і місцевих краєзнавців
Туристи матимуть змогу приготувати страву на багатті, закип'ятити чай, втамувати спрагу та голод. (Запропонувати туристам відпочити на лоні природи під гнучкими запашними соснами та тополями)
Приємно побувати і набратися сил в такому незвичайно – красивому, історичному місці.
Далі екскурсанти вирушають стежками Брянських лісів до унікального природного заповідника «Джерело криниця», або як його називають «Дубовицька (Котлярова) криниця» Брянські ліси, де знаходиться «Дубовицька криниця» дивує своєю красою, рослинним та тваринним світом. Рослинний покрив цього мальовничого куточка вирізняється багатством та різноманітністю. Тут представлені рослини різних угрупувань – петрофітні, лісові та прибрежно-водні. В лісі дивують рослини занесені до Червоної книги України – конвалія та сон-трава. Можна зустріти малопоширені рослини – дерезу, Іванів корінь, кущову папороть та інші. Відповідно до пори року можна запропонувати туристам поласувати суницями, малиною, чорницею, біля «Лебежих озер» брусницею. Серед фауни є поселення бобра, лисиці звичайної, зайця сірого, білки, козулі. А з птахів поширені дикі качки та гуси, лелека, ворона сіра, одуд, дятел, соловейко, сорока, ластівки та інші. (Запропонуати туристам розглянути неповторне різноманіття флори і фауни).
Природний заповідник «Дубовицька криниця». На цьому місці в липні 1942 році відбувся бій партизан-ковпаківців з фашистським батальйоном карателів, в якому народні месники здобули блискучу перемогу. Екскурсанти оглядають та знайомляться із змістом меморіальної дошки.

16 липня 1942 року напередодні переходу у Брянські ліси всі загони з’єднання С. А. Ковпака були сконцентровані в одному місці – в урочищі Кочубеївщина. В ніч з 14 на 15 липня загони вийшли на північ. Вранці зупинились у лісі біля Дубович. Кінна група партизан з маршу увірвалась в село і атакувала ворожий гарнізон. Бій тривав пів години. Деяким гітлерівцям вдалося втекти до Глухова. Вони донесли командуванню, що на них напав невеликий партизанський загін. Тому гітлерівці послали в Дубовичі невеликий каральний загін – близько 200 солдат і офіцерів.
Карателі, навіть не розвідавши сил партизан та оборону, вишикувались у бойовий порядок і на весь зріст пішли в наступ. Партизани, як завжди в таких випадках,не відповідали на постріли противника, поки ворог не підійшов зовсім близько.По сигналу партизани відкрили вогонь. Сорок хвилин тривав цей бій. Поле було усипане трупами противника. Партизани нарахували їх більше ста сімдесяти. Озброєння партизанських загонів поповнилось п’ятнадцятьма трофейними кулеметами, гвинтівками, автоматами.
Сотні років український народ поклонявся силам природи і сонцю, вогню, воді, ходив до річок та джерел. Церква довгий час боролася з цим, але так і не змогла заборонити старі українські вірування, прийнялася освячувати місця, куди ходив люд. Тому зараз побутує серед людей легенда про Дубовицьку криницю, розташовану поблизу автомагістралі Київ - Москва, неподалік с. Дубовичі Кролевецького району.
За народними переказами історія цього унікального місця сягає глибини ХVІ ст. і пов’язана з образом Богоматері, ікону якої, начебто, саме в цьому місці знайшов пастух і якого засліпило сіяння її. Люди часто ходять до цілющого джерела, а особливо в десяту п’ятницю після Великодня, коли здійснюється святкова літургія.
Різні віхи історії пережила криниця. В часи атеїстичної боротьби її рівняли з землею, та люди знову розкопували, очищали цілюще джерело, і донині струменить воно й дарує людям здоров’я та силу. Партизани, бійці, що визволяли землю в роки Великої Вітчизняної війни втамовували тут спрагу, гоїли свої рани, омиваючи цілющою водою. Останнім часом особливу увагу на Дубовицьку криницю звертають органи місцевої влади. У 2000 році з ініціативи районної державної адміністрації і районної ради за допомогою підприємств та організацій міста, громадськості району було впорядковано територію навколо цілющого джерела, зведено цямрину, накриття. Увійде в історію і рік 2002. Цього року на узвишші поблизу криниці зведено каплицю. А в 2014 році встановлена кам’яна брила на честь чудодійної Дубовицької ікони та зведена капличка.
Потім екскурсанти лісовою дорогою прямують до села партизанської слави - Дубовичі.
На підході до села красиве природне озеро
Радо зустрічає туристів с. Дубовичі
Екскурсанти прямують до парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Кочубеївський»
Кочубеївський парк заснований ще в XVII ст., і на початку ХХ ст. залишався окрасою Дубовицького поміщицького маєтку. Центральна алея парку мала довжину 800 метрів. Серед дерев, висаджених групами, зустрічалися дуби-велетні, потужні осокори, красуні липи, сосна кримська, акація, а також три групи модрини. Збережений до нашого часу, парк особливо вражає весною, коли все оживає довкола. Настояне на пахощах пролісків, конвалій, фіалок, рясту, первоцвіту, повітря парку, сповненого мелодійним співом пташок, створює неймовірно приємну ауру спілкування з неперевершеністю дива природи.
Прогулюючись парком, екскурсанти знайомляться з пам’яткою архітектури та історії «Комплексом споруд садиби Кочубеїв».
Пропонується зупинитися біля пам’ятного знаку на місці домової церкви родини Кочубеїв. Домова церква Введення в храм Пресвятої Богородиці побудована з дозволу архієпископа Філарета Василем Васильовичем Кочубеєм на території парку, біля будинку у 1863 році.
Екскурсантам пропонується перейти до наступного пам’ятного знаку на місці приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці та мозаїчної ікони Дубовицької Божої Матері.
Село дубовині має славні бойові та трудові традиції. Немеркнучою славою увінчали себе жителі села під час Великої Вітчизняної війни. На різних фронтах воювало 898 дубовчан. За роки війни 295 односельців було вбито, померло від ран або пропало безвісти. 266 жителів села було відправлено на примусові роботи до Німеччини.
За мужність і героїзм на фронтах, у партизанських загонах і в тилу ворога 631 житель с. Дубовичі нагороджений орденами і медалями. Три жителі села – Горбач максим Іванович, Лесик Іван Андрійович, Власенко Іван Опанасович – удостоєні за мужність і героїзм найвищого звання – Звання Героя Радянського Союзу.
Екскурсанти прямують до Меморіалу жертв фашизму,та віддають пошану загиблим біля Братської могили радянських воїнів та партизанів, що знаходиться в центрі села, в парку.
Далі туристична група направляється до пам’ятного знаку на честь параду партизанського з’єднання С. А. Ковпака.
Парад в Дубовичах мав неоціненне політичне значення, став доказом волі і мужності нашого народу, нескореності ворогу, разом з тим безмежної любові до Вітчизни, віри в перемогу.. У 1967 році в честь 25-ї річниці партизанського параду було встановлено пам’ятний знак.
Останній пункт туристичного маршруту музей історії села Дубовичі. Музей історії села Дубовичі створений у 1982 році. З самого початку свого існування музей став центром пошукової, виховної та екскурсійної роботи. В даний час у звичайній шкільній кімнаті розміщені багаторічні напрацювання: унікальні фотографії, публікації, особисті і пам’ятні речі: від прадавньої кам’яної сокири до сучасних живописних картин і фото полотен. В цілому 1127 експонатів.
В музеї функціонує 4 розділи:
- Дореволюційна історія села Дубовичі;
- Трудові подвиги дубовчан;
- Дубовичі в роки Великої Вітчизняної війни;
- Культура, спорт, духовне життя жителів села Дубовичі.

== Фотогалерея ==
{| border="1"
|-
|[[Файл:Пилип1.JPG]]
|[[Файл:Пилип2.JPG]]
|[[Файл:Пилип3.JPG]]
|-
|[[Файл:Пилип4.JPG]]
|[[Файл:Пилип5.JPG]]
|[[Файл:Пилип6.JPG]]
|-
|[[Файл:Пилип7.JPG]]
|[[Файл:Пилип8.JPG]]
|[[Файл:Пилип9.JPG]]
|}

== Висновки ==
Пройдіть нашим маршрутом, і ви познайомитеся з багатими трудовими та бойовими традиціями нашого краю, привітними і доброзичливими людьми, пізнаєте красу поліського краю.

== Автор статті ==
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]

Файл:Пилип4.JPG

2015-12-08T11:50:14Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:Пилип8.JPG

2015-12-08T11:48:53Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:Пилип7.JPG

2015-12-08T11:48:28Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:Пилип6.JPG

2015-12-08T11:47:57Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:Пилип5.JPG

2015-12-08T11:47:04Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:Пилип3.JPG

2015-12-08T11:45:41Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:Пилип9.JPG

2015-12-08T11:45:25Z

Говійний Олександр Миколайович:

Туристичний історико-природничний маршрут "Пилипова стежина"

2015-12-08T11:45:10Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Фотогалерея */

== Вступ ==
Кролевецький район має всі можливості для розвитку туристичної галузі. Важливою складовою туристичного потенціалу Кролевеччини є історико-культурна спадщина. На території Кролевецького району знаходиться 230 пам’яток: 162 пам’ятки історії та культури, 31 археології, 24 – монументального мистецтва, 13 – архітектури. Зберегти, примножити, донести до прийдешніх поколінь знання великої історії рідного краю, традицій, звичаїв, природних надбань є першочерговим завданням громади Кролевецького району.
На території Бистрицької та Дубовицької сільських рад діє природничо-краєзнавчий маршрут «Пилипова стежина». Щорічно по маршруту проходять близько 20 учнівських груп (120 – 150 чоловік) з Кролевецького, Глухівського, Путивльського районів. Завданням є ознайомити молодь з героїчним минулим, пройти стежками партизанського поета, воїна-ковпаківця нашого земляка Пилипа Сергійовича Рудя, показати пам’ятні місця, пов’язані з його життєвим шляхом та місця бойових дій партизанського з’єднання С. А. Ковпака в нашому краї, доторкнутися до живої історії, виховувати почуття патріотизму та гордості за наших славних предків, любові до рідного краю, його героїчної історії.
Маршрут проходить через села Бистрик, Дубовичі Кролевецького району. Розрахований на один день. Під час руху по маршруту екскурсійна група відвідує місця, пов’язані із життям Пилипа Рудя та місця, пов’язані з історією партизанського руху на Кролевеччині. Проходячи по маршруту туристи зможуть насолодитися прекрасними краєвидами, чистим без вихлопів палива та пилу повітрям, відвідати унікальні природні утворення – джерела «Дубовицька криниця», «Рудьва криниця», «Живчик», «Гарячі джерела», історико-культурний музейний комплекс «Кочубеївський», які мають унікальні властивості. Під час екскурсії у туристів є можливість познайомитися з унікальним рослинним та тваринним світом Полісся, скуштувати цілющої води, відпочити на природі, що може особливо зацікавити жителів міста.
Природничо краєзнавчий маршрут «Пилипова стежина» можна використовувати для проведення різноманітних туристично-спортивних заходів (зльотів, олімпіад, чемпіонатів) для різних вікових категорій громадян. Проходження по маршруту не потребує спеціальної підготовки, маршрут має низький рівень складності.
Екскурсійні маршрути подібної тематики має наближений до Кролевецького району комунальний заклад Сумської обласної ради «Державний історико-культурний заповідник і м. Путивль», який спеціалізується на вивченні партизанського руху на Сумщині.
Відкриття цього маршруту відповідає Державній програмі розвитку краєзнавства на період до 2015 року, Комплексній програмі охорони навколишнього середовища Сумської області до 2015 року, освітньому проекту «Рідна Сумщина» на 2011 – 2016 роки, пунктам 5. 1 та 5. 2 Програми розвитку туризму в Сумській області на 2011 – 2015 роки та є особливо актуальним в рік відзначення 70-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

== Мета та завдання маршруту ==
Ознайомити туристів з героїчним минулим нашого краю, пройти стежками партизанського поета, воїна-ковпаківця, нашого земляка Пилипа Сергійовича Рудя, показати пам’ятні місця, пов’язані з його життєвим шляхом та місця бойових дій партизанського з’єднання С. А. Ковпака і С. В. Руднєва в нашому краї, доторкнутись до живої історії, виховувати почуття патріотизму та гордості за наших славних предків, любові до рідного краю, його героїчної історії, вшановувати і берегти пам'ять загиблих у Другій світовій війні, ознайомити з фауною та флорою місцевості.

== Перелік об'єктів маршруту ==

Ключові пункти туристичного маршруту:
П 1. Пам’ятник П. С. Рудю.
П 2. Батьківська хата П. С. Рудя.
П 3. Береза посаджена П. С. Рудем.
П 4.`Кабінет-музей П. С. Рудя.
П 5. Меморіал загиблим воїнам Другої світової війни в с. Бистрик.
П 6. Пам’ятний знак Т. Т. Назаренку – голові колгоспу ім.. Шевченка, який в 1933 році врятував жителів с. Бистрик від вимирання з голоду.
П 7. Пам’ятник Т. Г. Шевченку, колодязь та пам’ятний знак на місці зупинки похоронної процесії під час пере заховання тіла Т. Г. Шевченка в 1861 році.
П 8. «Партизанська ялина».
П 9. Пам’ятка природи «Гарячі джерела».
П 10. Природне джерело «Живчик».
П 11. Природне джерело «Рудьова криниця».
П 12. Гідрологічна пам’ятка природи «Джерело криниця».
П 13. Пам’ятка садово-паркового мистецтва парк «Кочубеївський»
П 14. Пам’ятка архітектури та історії «Комплекс споруд садиби Кочубеїв»
П 15. Памятний знак на місці приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці з мозаїчною іконою Дубовицької Божої Матері.
П 16. Пам’ятний знак на місці домової церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці родини Кочубеїв.
П 17. Пам’ятний знак на місці проведення параду з’єднання С. А. Ковпака та на честь активної участі жителів с. Дубовичі в партизанському русі в роки Великої Вітчизняної війни.
П 18. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів та жертв нацизму.
П 19. Братські могили радянських воїнів та жертв нацизму.
П 20. Музей історії с. Дубовичі.
Вид маршруту: пішохідний.
Протяжність маршруту в км: 15

== Опис об'єктів маршруту ==
Починається туристичний маршрут «Пилипова стежина» біля пам’ятника П. С. Рудю. Бронзове погруддя встановлено в центрі м. Кролевець, вул. Свердлова. Скульптор В. Я. Красножон. Пам’ятник відкрито в 1981 році на кошти зібрані молоддю району 70 – 80-х років минулого століття зароблені на молодіжних суботниках.
Потім туристи прямують в с. Бистрик Кролевецького району.
Ми маємо щастя жити на чудовій землі, багатій своєю природою – тихими ріками з мальовничими берегами, родючими землями, колосистими полями, зеленими лісами, квітучими садами. Бистрицька земля – край унікальний, багатий і різноманітний. Чудова природа, сприятливі кліматичні умови й географічне розташування. За 1 км від села проходить автомагістраль Київ – Москва, за 10 км залізнична станція Кролевець. Бистрик має славну історію, що сягає сивої давнини, яку творили наші пращури. Історія села тісно пов’язана з життям і діяльністю гетьмана І. Мазепи, тричі відвідав наш край Т. Г. Шевченко.
Батьківська хата поета-партизана П. С. Рудя. До цих пір росте береза, яку він посадив у 1932 році в день народження доньки Ліни. Встановлена меморіальна табличка. Вулиця на якій стоїть батьківська хата поета названа його ім’ям – Рудя. Стара назва – Кулішівка. По ній проходило багато всякого люду. Вулиця найстаріша в селі, бо перша назва в честь першого поселенця в с. Бистрик – козака Куліша на початку XVII ст.
Знайомлячись з історією с. Бистрик екскурсанти прямують до Бистрицького навчально-виховного комплексу І – ІІ ступенів, де знаходиться єдиний в Сумській області кабінет-музей П. С. Рудя. Відвідувачів чекає змістовна екскурсія, в ході якої вони знайомляться з експонатами музею, які розповідають про творчий та бойовий шлях поета-партизана.
Екскурсантам пропонується пройти 300 м від Бистрицького НВК до пам’ятного знаку Т. Т. Назаренку, який встановлено на сільському цвинтарі.
Тимофій Тихонович Назаренко – голова колгоспу імені Шевченка с. Бистрик Кролевецького району, який зимової ночі у надзвичайно стражденному для українських селян 1933 році, ризикуючи власним життям, разом з Петром Йовченком та Гаврилом Морозом сховав від вивезення декілька тонн зерна. Наступного дня все збіжжя було до крихти вивезено з колгоспної комори. Оте зерно, яке голова таємно роздавав людям, і врятувало багатьох від голодної смерті.
Вулицею Центральна екскурсанти прямують до погруддя Т. Г. Шевченку та колодязя біля якого встановлений пам’ятний знак. Тричі проїздив поет через село Бистрик: перший у 1843 році, вдруге в 1845 році, третя подорож відбулася в 1859 році.
А в травні 1861 року через село Бистрик провозили труну з тілом поета, щоб «поховати на Вкраїні милій», як заповідав Тарас Григорович у своєму «Заповіті». Біля колодязя, що стояв на Києво – Московському шляху, який проходив через село, траурна процесія зупинялась, щоб перепочити та напоїти коней. Пізно ввечері багато жителів села проводжало труну до самого Кролевця, де траурна процесія зупинилась ночувати.
Далі екскурсантам пропонується зайти та віддати пошану до меморіалу загиблим воїнам у Другій світовій війні. Комплекс споруджений в 1967 році та вважається одними з кращих в області.
Є по вулиці Рудя ялина, якій понад 70-ти років. ЇЇ посадив Мироненко Іван Карпович, коли в 1941 році 17 - ти річним юнаком вступив до партизанського з’єднання С. А. Ковпака. Не повернувся додому. В 1943 році загинув біля Кам’янець-Подільського. Ялину ж з того часу називають «партизанською».
Поступово з вулиці Рудя, маршрут переходить до річки Реть, де туристи зможуть побачити краєвиди природи, худобу на галявинах, різноманітні озера. Прогулюючись по березі річки, насолоджуючись чистим без вихлопів палива та пилу повітрям переходить маршрут до чудернацького створіння природи «Гарячих джерел». Тут навіть взимку під час тріскучих морозів вода не замерзає. Старожили розповідають, що скупавшись у цьому джерелі, людина молоділа і забувала про різні хвороби.
Трохи перепочити та напитися холодної цілющої води екскурсанти зможуть, зупинившись біля природного джерела «Живчик»
Є біля села Бистрик чисте та прозоре джерело «Рудьова криниця». Тут у мальовничому куточку поліського села вперше прозвучали чисті, мов джерельна вода, його вірші:
У гаю під кручею криниця,
В ній вода холодна ключова.
Часто тут дівчина смуглолиця
Про любов та молодість співа.
Навесні вона тут брала воду,
З повних відер хлюпалась вода.
Хлопці поверталися з походу,
Натягали коням повода…
Дивовижна містина на правому березі р. Реть – урочище «Круча», яку можна назвати перлиною, унікальним куточком природи, що вражає своєю самобутністю та красою. Тут гарно будь-якої пори року. Заворожує не лише звивиста стрічка річки, яка була ще кілька десятиліть тому повноводною й широкою, а в давнину, за твердженням істориків, навіть судоходною. Вражає й унікальний ландшафт, де природа створила неймовірно талановиту картину з крутими схилами, віковічними соснами, коріння яких вросли в землю далеко від берегів річки, розмаїттям квітів та дерев. Цю місцину деякі довгожителі Бистика сьогодні називають природним музеєм просто неба. Говорять, що сам Господь посвятив ці місця. Колись джерело било фонтаном до 15 сантиметрів. З нього по цей день беруть цілющу водичку. З роками фонтан ставав все менше бити. Ця місцина завжди вабила до себе істориків і місцевих краєзнавців
Туристи матимуть змогу приготувати страву на багатті, закип'ятити чай, втамувати спрагу та голод. (Запропонувати туристам відпочити на лоні природи під гнучкими запашними соснами та тополями)
Приємно побувати і набратися сил в такому незвичайно – красивому, історичному місці.
Далі екскурсанти вирушають стежками Брянських лісів до унікального природного заповідника «Джерело криниця», або як його називають «Дубовицька (Котлярова) криниця» Брянські ліси, де знаходиться «Дубовицька криниця» дивує своєю красою, рослинним та тваринним світом. Рослинний покрив цього мальовничого куточка вирізняється багатством та різноманітністю. Тут представлені рослини різних угрупувань – петрофітні, лісові та прибрежно-водні. В лісі дивують рослини занесені до Червоної книги України – конвалія та сон-трава. Можна зустріти малопоширені рослини – дерезу, Іванів корінь, кущову папороть та інші. Відповідно до пори року можна запропонувати туристам поласувати суницями, малиною, чорницею, біля «Лебежих озер» брусницею. Серед фауни є поселення бобра, лисиці звичайної, зайця сірого, білки, козулі. А з птахів поширені дикі качки та гуси, лелека, ворона сіра, одуд, дятел, соловейко, сорока, ластівки та інші. (Запропонуати туристам розглянути неповторне різноманіття флори і фауни).
Природний заповідник «Дубовицька криниця». На цьому місці в липні 1942 році відбувся бій партизан-ковпаківців з фашистським батальйоном карателів, в якому народні месники здобули блискучу перемогу. Екскурсанти оглядають та знайомляться із змістом меморіальної дошки.

16 липня 1942 року напередодні переходу у Брянські ліси всі загони з’єднання С. А. Ковпака були сконцентровані в одному місці – в урочищі Кочубеївщина. В ніч з 14 на 15 липня загони вийшли на північ. Вранці зупинились у лісі біля Дубович. Кінна група партизан з маршу увірвалась в село і атакувала ворожий гарнізон. Бій тривав пів години. Деяким гітлерівцям вдалося втекти до Глухова. Вони донесли командуванню, що на них напав невеликий партизанський загін. Тому гітлерівці послали в Дубовичі невеликий каральний загін – близько 200 солдат і офіцерів.
Карателі, навіть не розвідавши сил партизан та оборону, вишикувались у бойовий порядок і на весь зріст пішли в наступ. Партизани, як завжди в таких випадках,не відповідали на постріли противника, поки ворог не підійшов зовсім близько.По сигналу партизани відкрили вогонь. Сорок хвилин тривав цей бій. Поле було усипане трупами противника. Партизани нарахували їх більше ста сімдесяти. Озброєння партизанських загонів поповнилось п’ятнадцятьма трофейними кулеметами, гвинтівками, автоматами.
Сотні років український народ поклонявся силам природи і сонцю, вогню, воді, ходив до річок та джерел. Церква довгий час боролася з цим, але так і не змогла заборонити старі українські вірування, прийнялася освячувати місця, куди ходив люд. Тому зараз побутує серед людей легенда про Дубовицьку криницю, розташовану поблизу автомагістралі Київ - Москва, неподалік с. Дубовичі Кролевецького району.
За народними переказами історія цього унікального місця сягає глибини ХVІ ст. і пов’язана з образом Богоматері, ікону якої, начебто, саме в цьому місці знайшов пастух і якого засліпило сіяння її. Люди часто ходять до цілющого джерела, а особливо в десяту п’ятницю після Великодня, коли здійснюється святкова літургія.
Різні віхи історії пережила криниця. В часи атеїстичної боротьби її рівняли з землею, та люди знову розкопували, очищали цілюще джерело, і донині струменить воно й дарує людям здоров’я та силу. Партизани, бійці, що визволяли землю в роки Великої Вітчизняної війни втамовували тут спрагу, гоїли свої рани, омиваючи цілющою водою. Останнім часом особливу увагу на Дубовицьку криницю звертають органи місцевої влади. У 2000 році з ініціативи районної державної адміністрації і районної ради за допомогою підприємств та організацій міста, громадськості району було впорядковано територію навколо цілющого джерела, зведено цямрину, накриття. Увійде в історію і рік 2002. Цього року на узвишші поблизу криниці зведено каплицю. А в 2014 році встановлена кам’яна брила на честь чудодійної Дубовицької ікони та зведена капличка.
Потім екскурсанти лісовою дорогою прямують до села партизанської слави - Дубовичі.
На підході до села красиве природне озеро
Радо зустрічає туристів с. Дубовичі
Екскурсанти прямують до парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Кочубеївський»
Кочубеївський парк заснований ще в XVII ст., і на початку ХХ ст. залишався окрасою Дубовицького поміщицького маєтку. Центральна алея парку мала довжину 800 метрів. Серед дерев, висаджених групами, зустрічалися дуби-велетні, потужні осокори, красуні липи, сосна кримська, акація, а також три групи модрини. Збережений до нашого часу, парк особливо вражає весною, коли все оживає довкола. Настояне на пахощах пролісків, конвалій, фіалок, рясту, первоцвіту, повітря парку, сповненого мелодійним співом пташок, створює неймовірно приємну ауру спілкування з неперевершеністю дива природи.
Прогулюючись парком, екскурсанти знайомляться з пам’яткою архітектури та історії «Комплексом споруд садиби Кочубеїв».
Пропонується зупинитися біля пам’ятного знаку на місці домової церкви родини Кочубеїв. Домова церква Введення в храм Пресвятої Богородиці побудована з дозволу архієпископа Філарета Василем Васильовичем Кочубеєм на території парку, біля будинку у 1863 році.
Екскурсантам пропонується перейти до наступного пам’ятного знаку на місці приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці та мозаїчної ікони Дубовицької Божої Матері.
Село дубовині має славні бойові та трудові традиції. Немеркнучою славою увінчали себе жителі села під час Великої Вітчизняної війни. На різних фронтах воювало 898 дубовчан. За роки війни 295 односельців було вбито, померло від ран або пропало безвісти. 266 жителів села було відправлено на примусові роботи до Німеччини.
За мужність і героїзм на фронтах, у партизанських загонах і в тилу ворога 631 житель с. Дубовичі нагороджений орденами і медалями. Три жителі села – Горбач максим Іванович, Лесик Іван Андрійович, Власенко Іван Опанасович – удостоєні за мужність і героїзм найвищого звання – Звання Героя Радянського Союзу.
Екскурсанти прямують до Меморіалу жертв фашизму,та віддають пошану загиблим біля Братської могили радянських воїнів та партизанів, що знаходиться в центрі села, в парку.
Далі туристична група направляється до пам’ятного знаку на честь параду партизанського з’єднання С. А. Ковпака.
Парад в Дубовичах мав неоціненне політичне значення, став доказом волі і мужності нашого народу, нескореності ворогу, разом з тим безмежної любові до Вітчизни, віри в перемогу.. У 1967 році в честь 25-ї річниці партизанського параду було встановлено пам’ятний знак.
Останній пункт туристичного маршруту музей історії села Дубовичі. Музей історії села Дубовичі створений у 1982 році. З самого початку свого існування музей став центром пошукової, виховної та екскурсійної роботи. В даний час у звичайній шкільній кімнаті розміщені багаторічні напрацювання: унікальні фотографії, публікації, особисті і пам’ятні речі: від прадавньої кам’яної сокири до сучасних живописних картин і фото полотен. В цілому 1127 експонатів.
В музеї функціонує 4 розділи:
- Дореволюційна історія села Дубовичі;
- Трудові подвиги дубовчан;
- Дубовичі в роки Великої Вітчизняної війни;
- Культура, спорт, духовне життя жителів села Дубовичі.

== Фотогалерея ==
{| border="1"
|-
|[[Файл:Пилип1.JPG]]
|[[Файл:Пилип2.JPG]]
|[[Файл:Пилип3.JPG]]
|-
|[[Файл:Пилип4.JPG.]]
|[[Файл:Пилип5.JPG]]
|[[Файл:Пилип6.JPG]]
|-
|[[Файл:Пилип7.JPG]]
|[[Файл:Пилип8.JPG]]
|[[Файл:Пилип9.JPG]]
|}

== Висновки ==
Пройдіть нашим маршрутом, і ви познайомитеся з багатими трудовими та бойовими традиціями нашого краю, привітними і доброзичливими людьми, пізнаєте красу поліського краю.

== Автор статті ==
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]

Файл:Пилип2.JPG

2015-12-08T11:35:05Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:Пилип1.JPG

2015-12-08T11:25:23Z

Говійний Олександр Миколайович: Говійний Олександр Миколайович завантажив нову версію Файл:Пилип1.JPG

Файл:Пилип1.JPG

2015-12-08T11:22:35Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:CIMG1306.JPG

2015-12-08T11:17:40Z

Говійний Олександр Миколайович:

Свято-Троїцька церква с. Бистрик Кролевецького району

2015-12-08T11:11:34Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Література */

==Повна назва храму==
Свято-Троїцький храм Кролевецького благочиння Конотопсько-Глухівської єпархії

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Сьогодні проблема духовного начала в нашому житті є особливо актуальною. Історія церков невеликих міст та сіл зовсім мало досліджена, тому з відродженням храмів слід повернути з небуття імена тих, хто своїм подвижництвом закладав підвалини нашої духовності.

Свято-Троїцька церква в с. Бистрик на місці побудови та у тому вигляді до нашого часу не збереглася. Нове приміщення церкви знаходиться у стані реконструкції колишнього будинку священика. Належить до Української православної церкви Московського патріархату.

==Розташування храму==
Церква розташовувалася на цвинтарі в центрі села. Побудована на пагорбі правого берегу р. Бистриці. Нове приміщення знаходиться на вулиці Центральна і входить до своєрідного комплексу: церква-Будинок культури-сільська рада-школа.

==Опис храму==
Нове приміщення Свято-Троїцької церкви - дерев’яний будинок обложений білою цеглою розміром 15х10 м. Поділяється на три частини: амвон, олтар та прибудова. Ведуться роботи щодо заміни покрівлі та встановлення куполів. Планується переобладнання внутрішнього оздоблення та побудова дзвіниці.

==Історія храму==
===Заснування===
В кінці XVIII – на початку ХІХ ст. у великих та малих містечках України поширювалося будівництво православних храмів та церков. На початку ХІХ століття, в Бистрику, який нараховував близько 2-х тисяч мешканців, була одна дерев’яна церква.
У 1808 році в селі Бистрик побудовано нову церкву на місці деревяної каплиці, яку, згідно переказів, побудували в середині 1500-х років монахи Новгород-Сіверського монастиря, що обслуговували водяний млин та підсобне монастирське господарство, розташоване неподалік села. Як і більшість культових споруд того часу Троїцька церква була дерев’яною. В 1846 році було складено план с.Бистрик під літерою «Р» значиться «деревянная церковь Святыя Троицы» Багато бистричан ще добре пам’ятають центральний майдан, який прикрашала велична споруда храму Святої Трійці. ЇЇ було знищено на початку 1930-х років, коли нашими землями прокотилася хвиля боротьби з релігією.

На той час в селі проживали вільні козаки, селяни та, тимчасово, військові поселенці.
Закінчилося будівництво маєтку нащадків Кочубеїв панів Цитовичів.. Стара церква в селі стала маленькою та непривабливою, особливо було незручно селянам та військовим. На загальному сході громади вирішено побудувати нову велику дерев’яну церкву. Спадкоємець козацького старшини В. Л. Кочубея поміщик Цитович безкоштовно виділив матеріали для зведення церкви, а староста села - робочу силу. Військові інженери розробили проект церкви, організували керівництво по її будівництву – змінили архітектурне обличчя, збільшили об’єм в середині приміщення. План церкви мав вигляд видовженого хреста. До речі, саме художники військової частини здійснювали настінний розпис. Такої церкви за розмірами не було у всій окрузі. Серед багатьох ікон, що зберігались у Троїцькій церкві, була ікона Миколи Чудотворця, на якій згодом невідомим художником написаний портрет Т. Г. Шевченка.

Побудували церкву на цвинтарі, де були поховання перших поселенців в с. Бистрик та їх нащадків. Вирішено, що на цьому місці більше не ховатимуть, окрім померлих священиків, членів їх родини, знатних та поважних людей села. Нові кладовища відкрили для східної сторони села – в районі вулиці Стягайлівка, для західної – на вул. Шумер. Ці кладовища і нині є місцем поховання померлих жителів села, але знаходяться в незадовільному стані.

===Розквіт===
Відкрили церкву у червні 1808 року на свято Святої Трійці. Вона була освячена, а свято Святої Трійці стало престольним в селі Бистрик, як день заснування Свято-Троїцької церви.

Територія навколо нової церкви була благоустроєна, посаджені дерева, в основному липа і клен, а на старих могилах фруктові дерева. Периметр цвинтаря (розміром 200х250 м ) був обсаджений кущами ягідних культур, прокладені пішохідні доріжки та дорога для в’їзду. За словами старожилів ця краса зберігалась до 1941 року. Ще на початку 50-х років ХХ ст. на головній алеї, заходячи на цвинтар, зліва були могили з камінними хрестами і надмогильні плити. За спогадами старожилів там були написи «Полковий писар…», а на іншій могилі вертикальна плита «…1650 року народження… Бориславський…».
В районі старої церкви на західній частині кладовищі відшукали сліди фундаменту старої каплиці розміром 6х9 м та поховання священнослужителів у гробницях та склепах з цегли.
В 1960 році в одній із гробниць обвалився дах і були видно внутрішню частину склепу із залишками невідомої матерії. Також був знайдений срібний хрест оздоблений дорогим камінням.
В склепах було поховано 12 сімей. Це родинні склепи Шумилів, Кулішів, Морозів, Сайків, поміщиків Цитовичів та Чуйкевичів На жаль, склепи були засипані ґрунтом та будівельним сміттям з червоної цегли. Поховання зрівняли із землею і ніхто більш не займався збереженням святої пам’яті наших предків. Тільки в 2012 році за ініціативою журналіста Людмили Говійної та місцевого вчителя історії відкрито пам’ятний знак, який являє собою дубовий хрест на якому прикріплена табличка з написом «Почесним жителям села Бистрик».
Великим авторитетом в селі користувався священик. Жодна значна подія в житті селянина не обходилась без його участі: народження дитини, одруження, вінчання, освячення будинку, похорон. Та і в повсякденному житті священик був наставником. З амвона і олтаря він проповідував такі людські моральні цінності як повага до старших, любов і повагу до своїх батьків, милосердя до хворих і немічних, трудолюбство, любов до свого краю.
Священнослужителем довгі часи був Красногорський В. С. Його житлове помешкання знаходилося недалеко від церкви (нині нове приміщення Свято-Троїцького храму).Служкою в священика був Василь Лукович, який став священнослужителем, довго служив в м. Глухові. Особливо великим авторитетом користувався в селян священик Барановський М. І., а пізніше Афанасій Краснопольський, чиї поховання знаходяться саме тут. Поховані на цвинтарі й інші священнослужителі, але, на жаль, їхні прізвища невідомі, так як при варварському руйнуванні церкви в 1934 році були спалені метричні книги. .
Так як лікаря в селі не було, то часто селяни звертались за лікарською допомогою до священика. Пізніше, у 1896 році в село був направлені земством лікар О. Д. Загородній та вчитель О. О. Авраменко. Поховання останнього заходилося на цвинтарі.
Ховали на цвинтарі і невинно убієнних, тобто тих, які розстріляні або закатовані під час громадянської війни. Серед них відоме поховання Мироненка Павла 1920 року, розстріляного місцевою бандою .
У 1943 році на кошти громади на цвинтарі встановлені два цегляні обеліски: розстріляній у 1942 році кавалеру ордену Леніна Г. Т. Ткаченко та невідомій розвідниці «Тані», закатованій місцевими поліцаями у листопаді 1942 року. Навіщо знищили ці обеліски, невідомо.
Ховали тут і перших комсомольців та активістів, але потім їх перепоховали на Шумерському кладовищі.
.
При церкві заснована церковно-приходська школа. Вчив дітей дяк. Працював він за договором з громадою, вона ж йому й платила.

===Занепад===

Коли в селі була встановлена радянська влада церква втратила своє значення. Служба правилась рідко. Священики зазнавали переслідування. На початку 1930-х років церкву закрили. В 1934 році радянські активісти та комсомольці з дзвіниці скинули дзвони. Місцевий краєзнавець І. О. Загородній у своїй книзі «Нариси з історії рідного краю» писав: «Майже всі жителі села зібрались біля церкви, сподіваючись на чудо. Багато хто плакав. Особливо жінки, коли комсомольські активісти полізли скидати хрести. Але чудо трапилось потім: всі, хто брав участь у руйнуванні церкви, невдовзі або померли мученицькою смертю, або покінчили життя самогубством.
В церкві ще знаходились різні обрядові речі. В один із осінніх вечорів хтось із жителів села помітив в церкві вогник. Підняв тривогу і церкву оточили жителі села. З церкви вибіг чоловік. Пострілом з рушниці один із селян вбив його. В сумці в злодія були чаші для причастя, золоті хрести».
Незабаром церкву розкидали. На її місці побудували колбуд. Нині тут Будинок культури. В роки Другої світової війни клуб знову було передано під церкву. До нашого часу збереглися сходи зроблені із надмогильних плит на яких чітко видно зображення Ісуса Христа та інших релігійних реліквій. За вчинений повсюдно подібний вандалізм ми ще довго будемо розплачуватись, замолюючи гріхи своїх предків.
В післявоєнний період церковні богослужіння проходили по хатах (будинок Кота Петра, в наш час знаходиться Бистрицька СЛА, Хилько Тетяни, Дудки Марини – ці будинки не збереглися), священики приїздили з інших сіл. У 70 - 80-х роках священиком в селі був Химченко Г. І., який раніше служив паламарем Тулигoлівської Спаської церкви.

===Відродження===
Наприкінці 1990-х років постало питання відродження духовного центру села Бистрик. Ініціаторами відновлення Свято-Троїцької церкви стали подружжя вчителів Фенько Д. Ф. та Фенько М. І., Іллєнко А. Г., Силюченко О. М., Ковбаса К. Г. та багато інших жителів села. За сприяння тодішнього голови Кролевецької районної державної адміністрації Ноги М. П. у 2000 році прийнято рішення сесії Бистрицької сільської ради про передачу колишнього приміщення священика, в якому наданий час знаходились шкільна їдальня та інтернат, в підпорядкування Конотопської єпархії.
Почалися роботи, щодо впорядкування та оздоблення церковного приміщення. Роботи по дереву виконали Щербаков М. П. та Борщ І. І. Місцевий художник Рак І. М. розписав іконостас. Силюченко О. М. та Іллєнко А. Г. організували збір коштів. Люди зносили ікони, рушники, божники та інші речі релігійного культу. Велику допомогу щодо благоустрою приміщення та території надав Карачун О. М. Громада звернулася до Конотопської єпархії з проханням про направлення священика. Бистрицький священиком стає випускник Київської духовної семінарії Шутко Г. Ю. (отець Георгій), який до цього служив у монастирі Глинська пустинь. Створений хор-півча до якого увійшли Горбач М. І., Мороз Є. І., Силюченко О. М., Мороз Н. І., Зінченко І. П., Назаренко К. І., Клименко М. М.
До 2014 року приміщення Свято-Троїцької церкви в селі Бистрик знаходилося в аварійному стані (тече дах, прибудова дала тріщини, потріскалися внутрішні стіни). Прихожани бідкалися про відсутність куполу. І коли, здавалося, опустилися руки бо потрібні чималі кошти та багато будівельних матеріалів для капітального ремонту приміщення, в гостини до прихожан завітала 86-ти річна монахиня Олександра, син якої світлої пам’яті ігумен Йосип рік був настоятелем Свято-Троїцького церкви в с. Бистрик. Він своєю працею довів, що можна багато зробити для церкви, головне віра людей в Господа. Монахиня Олександра розповіла як у 1980-х роках віра допомогла відродити храм в с. Ярославець.
В 2014 році село відвідав народний депутат України Деркач А. Л., який став ініціатором відродження храму. Дієву фінансову та матеріальну допомогу надав уродженець с. Бистрик депутат Сумської обласної ради Х’ярм В. М. За його замовленням в Печерській лаврі виготовлені та доставлені купола, які мають спеціальній Троїцький знак для храму в с. Бистрик, віднайшов кошти для придбання матеріалів для заміни покрівлі.
Під керівництвом старости Свято-Троїцької церкви Щербакової Т. В. спланована робота, щодо ремонту та реконструкції храму. Майже всі жителі села вносили добровільні пожертвування, збором який займалися Загородня Л. І., Забіяка Н. П., Гринюк О. І. Надав матеріальну допомогу ФОП Хилько О. А.
4 травня 2015 року народний депутат України Деркач А. Л., перебуваючи в с. Бистрик, відмітив та висловив подяку за підтримку та проведену велику роботу, щодо реконструкції Свято-Троїцького храму в с. Бистрик депутату Сумської ради Х’ярму В. М., голові Кролевецької районної ради Авраменку М. В., заступнику голови Кролевецької районної ради Побивайлу С. В., фізичним особам підприємцям Іллєнку О. М. та Хилько О. А. При храмі благочинний Кролевецького району, протоієрей отець Михаїл відслужив службу та дав благословення на проведення робіт.

==Фотогалерея==
{| border="1"
|-
|[[Файл:DSC04825.JPG|200px|Зображення церкви 1808 р.]]
|[[Файл:DSC03194.JPG|200px|Іконостас церкви.Художник Рак І.М.]]
|[[Файл:DSC03658.JPG|200px|Надмогильні плити старої церкви, що слугують східцями у будинку культури]]
|-
|[[Файл:DSC03656.JPG|200px|Пам'ятний знак на місці старого цвинтаря]]
|[[Файл:DSC05099.JPG|200px|Відреставрована ікона св. Феодосія 19 ст.]]
|[[Файл:DSC03916.JPG|200px|Церква в процесі реставрації]]
|-
|[[Файл:DSC03191.JPG|200px|Меценати храму:А.Деркач та В.Хярм]]
|[[Файл:DSC05120.JPG|200px|Протоієрей о. Михаїл під час служби]]
|[[Файл:DSC05122.JPG|200px|Дітки в храмі]]
|}

==Література==
*Загородний Иван Алексеевич "Очерки истории родного края", М., 1988 г.
*Стаття створена на основі власних досліджень автора

==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]

Свято-Троїцька церква с. Бистрик Кролевецького району

2015-12-08T11:08:56Z

Говійний Олександр Миколайович:

==Повна назва храму==
Свято-Троїцький храм Кролевецького благочиння Конотопсько-Глухівської єпархії

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Сьогодні проблема духовного начала в нашому житті є особливо актуальною. Історія церков невеликих міст та сіл зовсім мало досліджена, тому з відродженням храмів слід повернути з небуття імена тих, хто своїм подвижництвом закладав підвалини нашої духовності.

Свято-Троїцька церква в с. Бистрик на місці побудови та у тому вигляді до нашого часу не збереглася. Нове приміщення церкви знаходиться у стані реконструкції колишнього будинку священика. Належить до Української православної церкви Московського патріархату.

==Розташування храму==
Церква розташовувалася на цвинтарі в центрі села. Побудована на пагорбі правого берегу р. Бистриці. Нове приміщення знаходиться на вулиці Центральна і входить до своєрідного комплексу: церква-Будинок культури-сільська рада-школа.

==Опис храму==
Нове приміщення Свято-Троїцької церкви - дерев’яний будинок обложений білою цеглою розміром 15х10 м. Поділяється на три частини: амвон, олтар та прибудова. Ведуться роботи щодо заміни покрівлі та встановлення куполів. Планується переобладнання внутрішнього оздоблення та побудова дзвіниці.

==Історія храму==
===Заснування===
В кінці XVIII – на початку ХІХ ст. у великих та малих містечках України поширювалося будівництво православних храмів та церков. На початку ХІХ століття, в Бистрику, який нараховував близько 2-х тисяч мешканців, була одна дерев’яна церква.
У 1808 році в селі Бистрик побудовано нову церкву на місці деревяної каплиці, яку, згідно переказів, побудували в середині 1500-х років монахи Новгород-Сіверського монастиря, що обслуговували водяний млин та підсобне монастирське господарство, розташоване неподалік села. Як і більшість культових споруд того часу Троїцька церква була дерев’яною. В 1846 році було складено план с.Бистрик під літерою «Р» значиться «деревянная церковь Святыя Троицы» Багато бистричан ще добре пам’ятають центральний майдан, який прикрашала велична споруда храму Святої Трійці. ЇЇ було знищено на початку 1930-х років, коли нашими землями прокотилася хвиля боротьби з релігією.

На той час в селі проживали вільні козаки, селяни та, тимчасово, військові поселенці.
Закінчилося будівництво маєтку нащадків Кочубеїв панів Цитовичів.. Стара церква в селі стала маленькою та непривабливою, особливо було незручно селянам та військовим. На загальному сході громади вирішено побудувати нову велику дерев’яну церкву. Спадкоємець козацького старшини В. Л. Кочубея поміщик Цитович безкоштовно виділив матеріали для зведення церкви, а староста села - робочу силу. Військові інженери розробили проект церкви, організували керівництво по її будівництву – змінили архітектурне обличчя, збільшили об’єм в середині приміщення. План церкви мав вигляд видовженого хреста. До речі, саме художники військової частини здійснювали настінний розпис. Такої церкви за розмірами не було у всій окрузі. Серед багатьох ікон, що зберігались у Троїцькій церкві, була ікона Миколи Чудотворця, на якій згодом невідомим художником написаний портрет Т. Г. Шевченка.

Побудували церкву на цвинтарі, де були поховання перших поселенців в с. Бистрик та їх нащадків. Вирішено, що на цьому місці більше не ховатимуть, окрім померлих священиків, членів їх родини, знатних та поважних людей села. Нові кладовища відкрили для східної сторони села – в районі вулиці Стягайлівка, для західної – на вул. Шумер. Ці кладовища і нині є місцем поховання померлих жителів села, але знаходяться в незадовільному стані.

===Розквіт===
Відкрили церкву у червні 1808 року на свято Святої Трійці. Вона була освячена, а свято Святої Трійці стало престольним в селі Бистрик, як день заснування Свято-Троїцької церви.

Територія навколо нової церкви була благоустроєна, посаджені дерева, в основному липа і клен, а на старих могилах фруктові дерева. Периметр цвинтаря (розміром 200х250 м ) був обсаджений кущами ягідних культур, прокладені пішохідні доріжки та дорога для в’їзду. За словами старожилів ця краса зберігалась до 1941 року. Ще на початку 50-х років ХХ ст. на головній алеї, заходячи на цвинтар, зліва були могили з камінними хрестами і надмогильні плити. За спогадами старожилів там були написи «Полковий писар…», а на іншій могилі вертикальна плита «…1650 року народження… Бориславський…».
В районі старої церкви на західній частині кладовищі відшукали сліди фундаменту старої каплиці розміром 6х9 м та поховання священнослужителів у гробницях та склепах з цегли.
В 1960 році в одній із гробниць обвалився дах і були видно внутрішню частину склепу із залишками невідомої матерії. Також був знайдений срібний хрест оздоблений дорогим камінням.
В склепах було поховано 12 сімей. Це родинні склепи Шумилів, Кулішів, Морозів, Сайків, поміщиків Цитовичів та Чуйкевичів На жаль, склепи були засипані ґрунтом та будівельним сміттям з червоної цегли. Поховання зрівняли із землею і ніхто більш не займався збереженням святої пам’яті наших предків. Тільки в 2012 році за ініціативою журналіста Людмили Говійної та місцевого вчителя історії відкрито пам’ятний знак, який являє собою дубовий хрест на якому прикріплена табличка з написом «Почесним жителям села Бистрик».
Великим авторитетом в селі користувався священик. Жодна значна подія в житті селянина не обходилась без його участі: народження дитини, одруження, вінчання, освячення будинку, похорон. Та і в повсякденному житті священик був наставником. З амвона і олтаря він проповідував такі людські моральні цінності як повага до старших, любов і повагу до своїх батьків, милосердя до хворих і немічних, трудолюбство, любов до свого краю.
Священнослужителем довгі часи був Красногорський В. С. Його житлове помешкання знаходилося недалеко від церкви (нині нове приміщення Свято-Троїцького храму).Служкою в священика був Василь Лукович, який став священнослужителем, довго служив в м. Глухові. Особливо великим авторитетом користувався в селян священик Барановський М. І., а пізніше Афанасій Краснопольський, чиї поховання знаходяться саме тут. Поховані на цвинтарі й інші священнослужителі, але, на жаль, їхні прізвища невідомі, так як при варварському руйнуванні церкви в 1934 році були спалені метричні книги. .
Так як лікаря в селі не було, то часто селяни звертались за лікарською допомогою до священика. Пізніше, у 1896 році в село був направлені земством лікар О. Д. Загородній та вчитель О. О. Авраменко. Поховання останнього заходилося на цвинтарі.
Ховали на цвинтарі і невинно убієнних, тобто тих, які розстріляні або закатовані під час громадянської війни. Серед них відоме поховання Мироненка Павла 1920 року, розстріляного місцевою бандою .
У 1943 році на кошти громади на цвинтарі встановлені два цегляні обеліски: розстріляній у 1942 році кавалеру ордену Леніна Г. Т. Ткаченко та невідомій розвідниці «Тані», закатованій місцевими поліцаями у листопаді 1942 року. Навіщо знищили ці обеліски, невідомо.
Ховали тут і перших комсомольців та активістів, але потім їх перепоховали на Шумерському кладовищі.
.
При церкві заснована церковно-приходська школа. Вчив дітей дяк. Працював він за договором з громадою, вона ж йому й платила.

===Занепад===

Коли в селі була встановлена радянська влада церква втратила своє значення. Служба правилась рідко. Священики зазнавали переслідування. На початку 1930-х років церкву закрили. В 1934 році радянські активісти та комсомольці з дзвіниці скинули дзвони. Місцевий краєзнавець І. О. Загородній у своїй книзі «Нариси з історії рідного краю» писав: «Майже всі жителі села зібрались біля церкви, сподіваючись на чудо. Багато хто плакав. Особливо жінки, коли комсомольські активісти полізли скидати хрести. Але чудо трапилось потім: всі, хто брав участь у руйнуванні церкви, невдовзі або померли мученицькою смертю, або покінчили життя самогубством.
В церкві ще знаходились різні обрядові речі. В один із осінніх вечорів хтось із жителів села помітив в церкві вогник. Підняв тривогу і церкву оточили жителі села. З церкви вибіг чоловік. Пострілом з рушниці один із селян вбив його. В сумці в злодія були чаші для причастя, золоті хрести».
Незабаром церкву розкидали. На її місці побудували колбуд. Нині тут Будинок культури. В роки Другої світової війни клуб знову було передано під церкву. До нашого часу збереглися сходи зроблені із надмогильних плит на яких чітко видно зображення Ісуса Христа та інших релігійних реліквій. За вчинений повсюдно подібний вандалізм ми ще довго будемо розплачуватись, замолюючи гріхи своїх предків.
В післявоєнний період церковні богослужіння проходили по хатах (будинок Кота Петра, в наш час знаходиться Бистрицька СЛА, Хилько Тетяни, Дудки Марини – ці будинки не збереглися), священики приїздили з інших сіл. У 70 - 80-х роках священиком в селі був Химченко Г. І., який раніше служив паламарем Тулигoлівської Спаської церкви.

===Відродження===
Наприкінці 1990-х років постало питання відродження духовного центру села Бистрик. Ініціаторами відновлення Свято-Троїцької церкви стали подружжя вчителів Фенько Д. Ф. та Фенько М. І., Іллєнко А. Г., Силюченко О. М., Ковбаса К. Г. та багато інших жителів села. За сприяння тодішнього голови Кролевецької районної державної адміністрації Ноги М. П. у 2000 році прийнято рішення сесії Бистрицької сільської ради про передачу колишнього приміщення священика, в якому наданий час знаходились шкільна їдальня та інтернат, в підпорядкування Конотопської єпархії.
Почалися роботи, щодо впорядкування та оздоблення церковного приміщення. Роботи по дереву виконали Щербаков М. П. та Борщ І. І. Місцевий художник Рак І. М. розписав іконостас. Силюченко О. М. та Іллєнко А. Г. організували збір коштів. Люди зносили ікони, рушники, божники та інші речі релігійного культу. Велику допомогу щодо благоустрою приміщення та території надав Карачун О. М. Громада звернулася до Конотопської єпархії з проханням про направлення священика. Бистрицький священиком стає випускник Київської духовної семінарії Шутко Г. Ю. (отець Георгій), який до цього служив у монастирі Глинська пустинь. Створений хор-півча до якого увійшли Горбач М. І., Мороз Є. І., Силюченко О. М., Мороз Н. І., Зінченко І. П., Назаренко К. І., Клименко М. М.
До 2014 року приміщення Свято-Троїцької церкви в селі Бистрик знаходилося в аварійному стані (тече дах, прибудова дала тріщини, потріскалися внутрішні стіни). Прихожани бідкалися про відсутність куполу. І коли, здавалося, опустилися руки бо потрібні чималі кошти та багато будівельних матеріалів для капітального ремонту приміщення, в гостини до прихожан завітала 86-ти річна монахиня Олександра, син якої світлої пам’яті ігумен Йосип рік був настоятелем Свято-Троїцького церкви в с. Бистрик. Він своєю працею довів, що можна багато зробити для церкви, головне віра людей в Господа. Монахиня Олександра розповіла як у 1980-х роках віра допомогла відродити храм в с. Ярославець.
В 2014 році село відвідав народний депутат України Деркач А. Л., який став ініціатором відродження храму. Дієву фінансову та матеріальну допомогу надав уродженець с. Бистрик депутат Сумської обласної ради Х’ярм В. М. За його замовленням в Печерській лаврі виготовлені та доставлені купола, які мають спеціальній Троїцький знак для храму в с. Бистрик, віднайшов кошти для придбання матеріалів для заміни покрівлі.
Під керівництвом старости Свято-Троїцької церкви Щербакової Т. В. спланована робота, щодо ремонту та реконструкції храму. Майже всі жителі села вносили добровільні пожертвування, збором який займалися Загородня Л. І., Забіяка Н. П., Гринюк О. І. Надав матеріальну допомогу ФОП Хилько О. А.
4 травня 2015 року народний депутат України Деркач А. Л., перебуваючи в с. Бистрик, відмітив та висловив подяку за підтримку та проведену велику роботу, щодо реконструкції Свято-Троїцького храму в с. Бистрик депутату Сумської ради Х’ярму В. М., голові Кролевецької районної ради Авраменку М. В., заступнику голови Кролевецької районної ради Побивайлу С. В., фізичним особам підприємцям Іллєнку О. М. та Хилько О. А. При храмі благочинний Кролевецького району, протоієрей отець Михаїл відслужив службу та дав благословення на проведення робіт.

==Фотогалерея==
{| border="1"
|-
|[[Файл:DSC04825.JPG|200px|Зображення церкви 1808 р.]]
|[[Файл:DSC03194.JPG|200px|Іконостас церкви.Художник Рак І.М.]]
|[[Файл:DSC03658.JPG|200px|Надмогильні плити старої церкви, що слугують східцями у будинку культури]]
|-
|[[Файл:DSC03656.JPG|200px|Пам'ятний знак на місці старого цвинтаря]]
|[[Файл:DSC05099.JPG|200px|Відреставрована ікона св. Феодосія 19 ст.]]
|[[Файл:DSC03916.JPG|200px|Церква в процесі реставрації]]
|-
|[[Файл:DSC03191.JPG|200px|Меценати храму:А.Деркач та В.Хярм]]
|[[Файл:DSC05120.JPG|200px|Протоієрей о. Михаїл під час служби]]
|[[Файл:DSC05122.JPG|200px|Дітки в храмі]]
|}

==Література==
==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]

Свято-Троїцька церква с. Бистрик Кролевецького району

2015-12-08T11:07:53Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Фотогалерея */

==Повна назва храму==
Свято-Троїцький храм Кролевецького благочиння Конотопсько-Глухівської єпархії

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Сьогодні проблема духовного начала в нашому житті є особливо актуальною. Історія церков невеликих міст та сіл зовсім мало досліджена, тому з відродженням храмів слід повернути з небуття імена тих, хто своїм подвижництвом закладав підвалини нашої духовності.

Свято-Троїцька церква в с. Бистрик на місці побудови та у тому вигляді до нашого часу не збереглася. Нове приміщення церкви знаходиться у стані реконструкції колишнього будинку священика. Належить до Української православної церкви Московського патріархату.

==Розташування храму==
Церква розташовувалася на цвинтарі в центрі села. Побудована на пагорбі правого берегу р. Бистриці. Нове приміщення знаходиться на вулиці Центральна і входить до своєрідного комплексу: церква-Будинок культури-сільська рада-школа.

==Опис храму==
Нове приміщення Свято-Троїцької церкви - дерев’яний будинок обложений білою цеглою розміром 15х10 м. Поділяється на три частини: амвон, олтар та прибудова. Ведуться роботи щодо заміни покрівлі та встановлення куполів. Планується переобладнання внутрішнього оздоблення та побудова дзвіниці.

==Історія храму==
===Заснування===
В кінці XVIII – на початку ХІХ ст. у великих та малих містечках України поширювалося будівництво православних храмів та церков. На початку ХІХ століття, в Бистрику, який нараховував близько 2-х тисяч мешканців, була одна дерев’яна церква.
У 1808 році в селі Бистрик побудовано нову церкву на місці деревяної каплиці, яку, згідно переказів, побудували в середині 1500-х років монахи Новгород-Сіверського монастиря, що обслуговували водяний млин та підсобне монастирське господарство, розташоване неподалік села. Як і більшість культових споруд того часу Троїцька церква була дерев’яною. В 1846 році було складено план с.Бистрик під літерою «Р» значиться «деревянная церковь Святыя Троицы» Багато бистричан ще добре пам’ятають центральний майдан, який прикрашала велична споруда храму Святої Трійці. ЇЇ було знищено на початку 1930-х років, коли нашими землями прокотилася хвиля боротьби з релігією.

На той час в селі проживали вільні козаки, селяни та, тимчасово, військові поселенці.
Закінчилося будівництво маєтку нащадків Кочубеїв панів Цитовичів.. Стара церква в селі стала маленькою та непривабливою, особливо було незручно селянам та військовим. На загальному сході громади вирішено побудувати нову велику дерев’яну церкву. Спадкоємець козацького старшини В. Л. Кочубея поміщик Цитович безкоштовно виділив матеріали для зведення церкви, а староста села - робочу силу. Військові інженери розробили проект церкви, організували керівництво по її будівництву – змінили архітектурне обличчя, збільшили об’єм в середині приміщення. План церкви мав вигляд видовженого хреста. До речі, саме художники військової частини здійснювали настінний розпис. Такої церкви за розмірами не було у всій окрузі. Серед багатьох ікон, що зберігались у Троїцькій церкві, була ікона Миколи Чудотворця, на якій згодом невідомим художником написаний портрет Т. Г. Шевченка.

Побудували церкву на цвинтарі, де були поховання перших поселенців в с. Бистрик та їх нащадків. Вирішено, що на цьому місці більше не ховатимуть, окрім померлих священиків, членів їх родини, знатних та поважних людей села. Нові кладовища відкрили для східної сторони села – в районі вулиці Стягайлівка, для західної – на вул. Шумер. Ці кладовища і нині є місцем поховання померлих жителів села, але знаходяться в незадовільному стані.

==Розквіт==
Відкрили церкву у червні 1808 року на свято Святої Трійці. Вона була освячена, а свято Святої Трійці стало престольним в селі Бистрик, як день заснування Свято-Троїцької церви.

Територія навколо нової церкви була благоустроєна, посаджені дерева, в основному липа і клен, а на старих могилах фруктові дерева. Периметр цвинтаря (розміром 200х250 м ) був обсаджений кущами ягідних культур, прокладені пішохідні доріжки та дорога для в’їзду. За словами старожилів ця краса зберігалась до 1941 року. Ще на початку 50-х років ХХ ст. на головній алеї, заходячи на цвинтар, зліва були могили з камінними хрестами і надмогильні плити. За спогадами старожилів там були написи «Полковий писар…», а на іншій могилі вертикальна плита «…1650 року народження… Бориславський…».
В районі старої церкви на західній частині кладовищі відшукали сліди фундаменту старої каплиці розміром 6х9 м та поховання священнослужителів у гробницях та склепах з цегли.
В 1960 році в одній із гробниць обвалився дах і були видно внутрішню частину склепу із залишками невідомої матерії. Також був знайдений срібний хрест оздоблений дорогим камінням.
В склепах було поховано 12 сімей. Це родинні склепи Шумилів, Кулішів, Морозів, Сайків, поміщиків Цитовичів та Чуйкевичів На жаль, склепи були засипані ґрунтом та будівельним сміттям з червоної цегли. Поховання зрівняли із землею і ніхто більш не займався збереженням святої пам’яті наших предків. Тільки в 2012 році за ініціативою журналіста Людмили Говійної та місцевого вчителя історії відкрито пам’ятний знак, який являє собою дубовий хрест на якому прикріплена табличка з написом «Почесним жителям села Бистрик».
Великим авторитетом в селі користувався священик. Жодна значна подія в житті селянина не обходилась без його участі: народження дитини, одруження, вінчання, освячення будинку, похорон. Та і в повсякденному житті священик був наставником. З амвона і олтаря він проповідував такі людські моральні цінності як повага до старших, любов і повагу до своїх батьків, милосердя до хворих і немічних, трудолюбство, любов до свого краю.
Священнослужителем довгі часи був Красногорський В. С. Його житлове помешкання знаходилося недалеко від церкви (нині нове приміщення Свято-Троїцького храму).Служкою в священика був Василь Лукович, який став священнослужителем, довго служив в м. Глухові. Особливо великим авторитетом користувався в селян священик Барановський М. І., а пізніше Афанасій Краснопольський, чиї поховання знаходяться саме тут. Поховані на цвинтарі й інші священнослужителі, але, на жаль, їхні прізвища невідомі, так як при варварському руйнуванні церкви в 1934 році були спалені метричні книги. .
Так як лікаря в селі не було, то часто селяни звертались за лікарською допомогою до священика. Пізніше, у 1896 році в село був направлені земством лікар О. Д. Загородній та вчитель О. О. Авраменко. Поховання останнього заходилося на цвинтарі.
Ховали на цвинтарі і невинно убієнних, тобто тих, які розстріляні або закатовані під час громадянської війни. Серед них відоме поховання Мироненка Павла 1920 року, розстріляного місцевою бандою .
У 1943 році на кошти громади на цвинтарі встановлені два цегляні обеліски: розстріляній у 1942 році кавалеру ордену Леніна Г. Т. Ткаченко та невідомій розвідниці «Тані», закатованій місцевими поліцаями у листопаді 1942 року. Навіщо знищили ці обеліски, невідомо.
Ховали тут і перших комсомольців та активістів, але потім їх перепоховали на Шумерському кладовищі.
.
При церкві заснована церковно-приходська школа. Вчив дітей дяк. Працював він за договором з громадою, вона ж йому й платила.

===Занепад===

Коли в селі була встановлена радянська влада церква втратила своє значення. Служба правилась рідко. Священики зазнавали переслідування. На початку 1930-х років церкву закрили. В 1934 році радянські активісти та комсомольці з дзвіниці скинули дзвони. Місцевий краєзнавець І. О. Загородній у своїй книзі «Нариси з історії рідного краю» писав: «Майже всі жителі села зібрались біля церкви, сподіваючись на чудо. Багато хто плакав. Особливо жінки, коли комсомольські активісти полізли скидати хрести. Але чудо трапилось потім: всі, хто брав участь у руйнуванні церкви, невдовзі або померли мученицькою смертю, або покінчили життя самогубством.
В церкві ще знаходились різні обрядові речі. В один із осінніх вечорів хтось із жителів села помітив в церкві вогник. Підняв тривогу і церкву оточили жителі села. З церкви вибіг чоловік. Пострілом з рушниці один із селян вбив його. В сумці в злодія були чаші для причастя, золоті хрести».
Незабаром церкву розкидали. На її місці побудували колбуд. Нині тут Будинок культури. В роки Другої світової війни клуб знову було передано під церкву. До нашого часу збереглися сходи зроблені із надмогильних плит на яких чітко видно зображення Ісуса Христа та інших релігійних реліквій. За вчинений повсюдно подібний вандалізм ми ще довго будемо розплачуватись, замолюючи гріхи своїх предків.
В післявоєнний період церковні богослужіння проходили по хатах (будинок Кота Петра, в наш час знаходиться Бистрицька СЛА, Хилько Тетяни, Дудки Марини – ці будинки не збереглися), священики приїздили з інших сіл. У 70 - 80-х роках священиком в селі був Химченко Г. І., який раніше служив паламарем Тулигoлівської Спаської церкви.

===Відродження===
Наприкінці 1990-х років постало питання відродження духовного центру села Бистрик. Ініціаторами відновлення Свято-Троїцької церкви стали подружжя вчителів Фенько Д. Ф. та Фенько М. І., Іллєнко А. Г., Силюченко О. М., Ковбаса К. Г. та багато інших жителів села. За сприяння тодішнього голови Кролевецької районної державної адміністрації Ноги М. П. у 2000 році прийнято рішення сесії Бистрицької сільської ради про передачу колишнього приміщення священика, в якому наданий час знаходились шкільна їдальня та інтернат, в підпорядкування Конотопської єпархії.
Почалися роботи, щодо впорядкування та оздоблення церковного приміщення. Роботи по дереву виконали Щербаков М. П. та Борщ І. І. Місцевий художник Рак І. М. розписав іконостас. Силюченко О. М. та Іллєнко А. Г. організували збір коштів. Люди зносили ікони, рушники, божники та інші речі релігійного культу. Велику допомогу щодо благоустрою приміщення та території надав Карачун О. М. Громада звернулася до Конотопської єпархії з проханням про направлення священика. Бистрицький священиком стає випускник Київської духовної семінарії Шутко Г. Ю. (отець Георгій), який до цього служив у монастирі Глинська пустинь. Створений хор-півча до якого увійшли Горбач М. І., Мороз Є. І., Силюченко О. М., Мороз Н. І., Зінченко І. П., Назаренко К. І., Клименко М. М.
До 2014 року приміщення Свято-Троїцької церкви в селі Бистрик знаходилося в аварійному стані (тече дах, прибудова дала тріщини, потріскалися внутрішні стіни). Прихожани бідкалися про відсутність куполу. І коли, здавалося, опустилися руки бо потрібні чималі кошти та багато будівельних матеріалів для капітального ремонту приміщення, в гостини до прихожан завітала 86-ти річна монахиня Олександра, син якої світлої пам’яті ігумен Йосип рік був настоятелем Свято-Троїцького церкви в с. Бистрик. Він своєю працею довів, що можна багато зробити для церкви, головне віра людей в Господа. Монахиня Олександра розповіла як у 1980-х роках віра допомогла відродити храм в с. Ярославець.
В 2014 році село відвідав народний депутат України Деркач А. Л., який став ініціатором відродження храму. Дієву фінансову та матеріальну допомогу надав уродженець с. Бистрик депутат Сумської обласної ради Х’ярм В. М. За його замовленням в Печерській лаврі виготовлені та доставлені купола, які мають спеціальній Троїцький знак для храму в с. Бистрик, віднайшов кошти для придбання матеріалів для заміни покрівлі.
Під керівництвом старости Свято-Троїцької церкви Щербакової Т. В. спланована робота, щодо ремонту та реконструкції храму. Майже всі жителі села вносили добровільні пожертвування, збором який займалися Загородня Л. І., Забіяка Н. П., Гринюк О. І. Надав матеріальну допомогу ФОП Хилько О. А.
4 травня 2015 року народний депутат України Деркач А. Л., перебуваючи в с. Бистрик, відмітив та висловив подяку за підтримку та проведену велику роботу, щодо реконструкції Свято-Троїцького храму в с. Бистрик депутату Сумської ради Х’ярму В. М., голові Кролевецької районної ради Авраменку М. В., заступнику голови Кролевецької районної ради Побивайлу С. В., фізичним особам підприємцям Іллєнку О. М. та Хилько О. А. При храмі благочинний Кролевецького району, протоієрей отець Михаїл відслужив службу та дав благословення на проведення робіт.

==Фотогалерея==
{| border="1"
|-
|[[Файл:DSC04825.JPG|200px|Зображення церкви 1808 р.]]
|[[Файл:DSC03194.JPG|200px|Іконостас церкви.Художник Рак І.М.]]
|[[Файл:DSC03658.JPG|200px|Надмогильні плити старої церкви, що слугують східцями у будинку культури]]
|-
|[[Файл:DSC03656.JPG|200px|Пам'ятний знак на місці старого цвинтаря]]
|[[Файл:DSC05099.JPG|200px|Відреставрована ікона св. Феодосія 19 ст.]]
|[[Файл:DSC03916.JPG|200px|Церква в процесі реставрації]]
|-
|[[Файл:DSC03191.JPG|200px|Меценати храму:А.Деркач та В.Хярм]]
|[[Файл:DSC05120.JPG|200px|Протоієрей о. Михаїл під час служби]]
|[[Файл:DSC05122.JPG|200px|Дітки в храмі]]
|}

==Література==
==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]

Файл:DSC05122.JPG

2015-12-08T11:06:59Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:DSC05120.JPG

2015-12-08T11:06:19Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:DSC03191.JPG

2015-12-08T11:03:33Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:DSC03916.JPG

2015-12-08T10:58:40Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:DSC05099.JPG

2015-12-08T10:56:21Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:DSC03656.JPG

2015-12-08T10:53:51Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:DSC03658.JPG

2015-12-08T10:51:48Z

Говійний Олександр Миколайович:

Файл:DSC03194.JPG

2015-12-08T10:50:25Z

Говійний Олександр Миколайович:

Свято-Троїцька церква с. Бистрик Кролевецького району

2015-12-08T10:50:11Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Фотогалерея */

==Повна назва храму==
Свято-Троїцький храм Кролевецького благочиння Конотопсько-Глухівської єпархії

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Сьогодні проблема духовного начала в нашому житті є особливо актуальною. Історія церков невеликих міст та сіл зовсім мало досліджена, тому з відродженням храмів слід повернути з небуття імена тих, хто своїм подвижництвом закладав підвалини нашої духовності.

Свято-Троїцька церква в с. Бистрик на місці побудови та у тому вигляді до нашого часу не збереглася. Нове приміщення церкви знаходиться у стані реконструкції колишнього будинку священика. Належить до Української православної церкви Московського патріархату.

==Розташування храму==
Церква розташовувалася на цвинтарі в центрі села. Побудована на пагорбі правого берегу р. Бистриці. Нове приміщення знаходиться на вулиці Центральна і входить до своєрідного комплексу: церква-Будинок культури-сільська рада-школа.

==Опис храму==
Нове приміщення Свято-Троїцької церкви - дерев’яний будинок обложений білою цеглою розміром 15х10 м. Поділяється на три частини: амвон, олтар та прибудова. Ведуться роботи щодо заміни покрівлі та встановлення куполів. Планується переобладнання внутрішнього оздоблення та побудова дзвіниці.

==Історія храму==
===Заснування===
В кінці XVIII – на початку ХІХ ст. у великих та малих містечках України поширювалося будівництво православних храмів та церков. На початку ХІХ століття, в Бистрику, який нараховував близько 2-х тисяч мешканців, була одна дерев’яна церква.
У 1808 році в селі Бистрик побудовано нову церкву на місці деревяної каплиці, яку, згідно переказів, побудували в середині 1500-х років монахи Новгород-Сіверського монастиря, що обслуговували водяний млин та підсобне монастирське господарство, розташоване неподалік села. Як і більшість культових споруд того часу Троїцька церква була дерев’яною. В 1846 році було складено план с.Бистрик під літерою «Р» значиться «деревянная церковь Святыя Троицы» Багато бистричан ще добре пам’ятають центральний майдан, який прикрашала велична споруда храму Святої Трійці. ЇЇ було знищено на початку 1930-х років, коли нашими землями прокотилася хвиля боротьби з релігією.

На той час в селі проживали вільні козаки, селяни та, тимчасово, військові поселенці.
Закінчилося будівництво маєтку нащадків Кочубеїв панів Цитовичів.. Стара церква в селі стала маленькою та непривабливою, особливо було незручно селянам та військовим. На загальному сході громади вирішено побудувати нову велику дерев’яну церкву. Спадкоємець козацького старшини В. Л. Кочубея поміщик Цитович безкоштовно виділив матеріали для зведення церкви, а староста села - робочу силу. Військові інженери розробили проект церкви, організували керівництво по її будівництву – змінили архітектурне обличчя, збільшили об’єм в середині приміщення. План церкви мав вигляд видовженого хреста. До речі, саме художники військової частини здійснювали настінний розпис. Такої церкви за розмірами не було у всій окрузі. Серед багатьох ікон, що зберігались у Троїцькій церкві, була ікона Миколи Чудотворця, на якій згодом невідомим художником написаний портрет Т. Г. Шевченка.

Побудували церкву на цвинтарі, де були поховання перших поселенців в с. Бистрик та їх нащадків. Вирішено, що на цьому місці більше не ховатимуть, окрім померлих священиків, членів їх родини, знатних та поважних людей села. Нові кладовища відкрили для східної сторони села – в районі вулиці Стягайлівка, для західної – на вул. Шумер. Ці кладовища і нині є місцем поховання померлих жителів села, але знаходяться в незадовільному стані.

==Розквіт==
Відкрили церкву у червні 1808 року на свято Святої Трійці. Вона була освячена, а свято Святої Трійці стало престольним в селі Бистрик, як день заснування Свято-Троїцької церви.

Територія навколо нової церкви була благоустроєна, посаджені дерева, в основному липа і клен, а на старих могилах фруктові дерева. Периметр цвинтаря (розміром 200х250 м ) був обсаджений кущами ягідних культур, прокладені пішохідні доріжки та дорога для в’їзду. За словами старожилів ця краса зберігалась до 1941 року. Ще на початку 50-х років ХХ ст. на головній алеї, заходячи на цвинтар, зліва були могили з камінними хрестами і надмогильні плити. За спогадами старожилів там були написи «Полковий писар…», а на іншій могилі вертикальна плита «…1650 року народження… Бориславський…».
В районі старої церкви на західній частині кладовищі відшукали сліди фундаменту старої каплиці розміром 6х9 м та поховання священнослужителів у гробницях та склепах з цегли.
В 1960 році в одній із гробниць обвалився дах і були видно внутрішню частину склепу із залишками невідомої матерії. Також був знайдений срібний хрест оздоблений дорогим камінням.
В склепах було поховано 12 сімей. Це родинні склепи Шумилів, Кулішів, Морозів, Сайків, поміщиків Цитовичів та Чуйкевичів На жаль, склепи були засипані ґрунтом та будівельним сміттям з червоної цегли. Поховання зрівняли із землею і ніхто більш не займався збереженням святої пам’яті наших предків. Тільки в 2012 році за ініціативою журналіста Людмили Говійної та місцевого вчителя історії відкрито пам’ятний знак, який являє собою дубовий хрест на якому прикріплена табличка з написом «Почесним жителям села Бистрик».
Великим авторитетом в селі користувався священик. Жодна значна подія в житті селянина не обходилась без його участі: народження дитини, одруження, вінчання, освячення будинку, похорон. Та і в повсякденному житті священик був наставником. З амвона і олтаря він проповідував такі людські моральні цінності як повага до старших, любов і повагу до своїх батьків, милосердя до хворих і немічних, трудолюбство, любов до свого краю.
Священнослужителем довгі часи був Красногорський В. С. Його житлове помешкання знаходилося недалеко від церкви (нині нове приміщення Свято-Троїцького храму).Служкою в священика був Василь Лукович, який став священнослужителем, довго служив в м. Глухові. Особливо великим авторитетом користувався в селян священик Барановський М. І., а пізніше Афанасій Краснопольський, чиї поховання знаходяться саме тут. Поховані на цвинтарі й інші священнослужителі, але, на жаль, їхні прізвища невідомі, так як при варварському руйнуванні церкви в 1934 році були спалені метричні книги. .
Так як лікаря в селі не було, то часто селяни звертались за лікарською допомогою до священика. Пізніше, у 1896 році в село був направлені земством лікар О. Д. Загородній та вчитель О. О. Авраменко. Поховання останнього заходилося на цвинтарі.
Ховали на цвинтарі і невинно убієнних, тобто тих, які розстріляні або закатовані під час громадянської війни. Серед них відоме поховання Мироненка Павла 1920 року, розстріляного місцевою бандою .
У 1943 році на кошти громади на цвинтарі встановлені два цегляні обеліски: розстріляній у 1942 році кавалеру ордену Леніна Г. Т. Ткаченко та невідомій розвідниці «Тані», закатованій місцевими поліцаями у листопаді 1942 року. Навіщо знищили ці обеліски, невідомо.
Ховали тут і перших комсомольців та активістів, але потім їх перепоховали на Шумерському кладовищі.
.
При церкві заснована церковно-приходська школа. Вчив дітей дяк. Працював він за договором з громадою, вона ж йому й платила.

===Занепад===

Коли в селі була встановлена радянська влада церква втратила своє значення. Служба правилась рідко. Священики зазнавали переслідування. На початку 1930-х років церкву закрили. В 1934 році радянські активісти та комсомольці з дзвіниці скинули дзвони. Місцевий краєзнавець І. О. Загородній у своїй книзі «Нариси з історії рідного краю» писав: «Майже всі жителі села зібрались біля церкви, сподіваючись на чудо. Багато хто плакав. Особливо жінки, коли комсомольські активісти полізли скидати хрести. Але чудо трапилось потім: всі, хто брав участь у руйнуванні церкви, невдовзі або померли мученицькою смертю, або покінчили життя самогубством.
В церкві ще знаходились різні обрядові речі. В один із осінніх вечорів хтось із жителів села помітив в церкві вогник. Підняв тривогу і церкву оточили жителі села. З церкви вибіг чоловік. Пострілом з рушниці один із селян вбив його. В сумці в злодія були чаші для причастя, золоті хрести».
Незабаром церкву розкидали. На її місці побудували колбуд. Нині тут Будинок культури. В роки Другої світової війни клуб знову було передано під церкву. До нашого часу збереглися сходи зроблені із надмогильних плит на яких чітко видно зображення Ісуса Христа та інших релігійних реліквій. За вчинений повсюдно подібний вандалізм ми ще довго будемо розплачуватись, замолюючи гріхи своїх предків.
В післявоєнний період церковні богослужіння проходили по хатах (будинок Кота Петра, в наш час знаходиться Бистрицька СЛА, Хилько Тетяни, Дудки Марини – ці будинки не збереглися), священики приїздили з інших сіл. У 70 - 80-х роках священиком в селі був Химченко Г. І., який раніше служив паламарем Тулигoлівської Спаської церкви.

===Відродження===
Наприкінці 1990-х років постало питання відродження духовного центру села Бистрик. Ініціаторами відновлення Свято-Троїцької церкви стали подружжя вчителів Фенько Д. Ф. та Фенько М. І., Іллєнко А. Г., Силюченко О. М., Ковбаса К. Г. та багато інших жителів села. За сприяння тодішнього голови Кролевецької районної державної адміністрації Ноги М. П. у 2000 році прийнято рішення сесії Бистрицької сільської ради про передачу колишнього приміщення священика, в якому наданий час знаходились шкільна їдальня та інтернат, в підпорядкування Конотопської єпархії.
Почалися роботи, щодо впорядкування та оздоблення церковного приміщення. Роботи по дереву виконали Щербаков М. П. та Борщ І. І. Місцевий художник Рак І. М. розписав іконостас. Силюченко О. М. та Іллєнко А. Г. організували збір коштів. Люди зносили ікони, рушники, божники та інші речі релігійного культу. Велику допомогу щодо благоустрою приміщення та території надав Карачун О. М. Громада звернулася до Конотопської єпархії з проханням про направлення священика. Бистрицький священиком стає випускник Київської духовної семінарії Шутко Г. Ю. (отець Георгій), який до цього служив у монастирі Глинська пустинь. Створений хор-півча до якого увійшли Горбач М. І., Мороз Є. І., Силюченко О. М., Мороз Н. І., Зінченко І. П., Назаренко К. І., Клименко М. М.
До 2014 року приміщення Свято-Троїцької церкви в селі Бистрик знаходилося в аварійному стані (тече дах, прибудова дала тріщини, потріскалися внутрішні стіни). Прихожани бідкалися про відсутність куполу. І коли, здавалося, опустилися руки бо потрібні чималі кошти та багато будівельних матеріалів для капітального ремонту приміщення, в гостини до прихожан завітала 86-ти річна монахиня Олександра, син якої світлої пам’яті ігумен Йосип рік був настоятелем Свято-Троїцького церкви в с. Бистрик. Він своєю працею довів, що можна багато зробити для церкви, головне віра людей в Господа. Монахиня Олександра розповіла як у 1980-х роках віра допомогла відродити храм в с. Ярославець.
В 2014 році село відвідав народний депутат України Деркач А. Л., який став ініціатором відродження храму. Дієву фінансову та матеріальну допомогу надав уродженець с. Бистрик депутат Сумської обласної ради Х’ярм В. М. За його замовленням в Печерській лаврі виготовлені та доставлені купола, які мають спеціальній Троїцький знак для храму в с. Бистрик, віднайшов кошти для придбання матеріалів для заміни покрівлі.
Під керівництвом старости Свято-Троїцької церкви Щербакової Т. В. спланована робота, щодо ремонту та реконструкції храму. Майже всі жителі села вносили добровільні пожертвування, збором який займалися Загородня Л. І., Забіяка Н. П., Гринюк О. І. Надав матеріальну допомогу ФОП Хилько О. А.
4 травня 2015 року народний депутат України Деркач А. Л., перебуваючи в с. Бистрик, відмітив та висловив подяку за підтримку та проведену велику роботу, щодо реконструкції Свято-Троїцького храму в с. Бистрик депутату Сумської ради Х’ярму В. М., голові Кролевецької районної ради Авраменку М. В., заступнику голови Кролевецької районної ради Побивайлу С. В., фізичним особам підприємцям Іллєнку О. М. та Хилько О. А. При храмі благочинний Кролевецького району, протоієрей отець Михаїл відслужив службу та дав благословення на проведення робіт.

==Фотогалерея==
{| border="1"
|-
|[[Файл:DSC04825.JPG|200px|Зображення церкви 1808 р.]]
|[[Файл:DSC03194.JPG|200px|Іконостас церкви.Художник Рак І.М.]]
|Ячейка В-1
|-
|Ячейка А-2
|Ячейка Б-2
|Ячейка В-2
|-
|Ячейка А-3
|Ячейка Б-3
|Ячейка В-3
|}

==Література==
==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]

Свято-Троїцька церква с. Бистрик Кролевецького району

2015-12-08T10:47:57Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Фотогалерея */

==Повна назва храму==
Свято-Троїцький храм Кролевецького благочиння Конотопсько-Глухівської єпархії

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Сьогодні проблема духовного начала в нашому житті є особливо актуальною. Історія церков невеликих міст та сіл зовсім мало досліджена, тому з відродженням храмів слід повернути з небуття імена тих, хто своїм подвижництвом закладав підвалини нашої духовності.

Свято-Троїцька церква в с. Бистрик на місці побудови та у тому вигляді до нашого часу не збереглася. Нове приміщення церкви знаходиться у стані реконструкції колишнього будинку священика. Належить до Української православної церкви Московського патріархату.

==Розташування храму==
Церква розташовувалася на цвинтарі в центрі села. Побудована на пагорбі правого берегу р. Бистриці. Нове приміщення знаходиться на вулиці Центральна і входить до своєрідного комплексу: церква-Будинок культури-сільська рада-школа.

==Опис храму==
Нове приміщення Свято-Троїцької церкви - дерев’яний будинок обложений білою цеглою розміром 15х10 м. Поділяється на три частини: амвон, олтар та прибудова. Ведуться роботи щодо заміни покрівлі та встановлення куполів. Планується переобладнання внутрішнього оздоблення та побудова дзвіниці.

==Історія храму==
===Заснування===
В кінці XVIII – на початку ХІХ ст. у великих та малих містечках України поширювалося будівництво православних храмів та церков. На початку ХІХ століття, в Бистрику, який нараховував близько 2-х тисяч мешканців, була одна дерев’яна церква.
У 1808 році в селі Бистрик побудовано нову церкву на місці деревяної каплиці, яку, згідно переказів, побудували в середині 1500-х років монахи Новгород-Сіверського монастиря, що обслуговували водяний млин та підсобне монастирське господарство, розташоване неподалік села. Як і більшість культових споруд того часу Троїцька церква була дерев’яною. В 1846 році було складено план с.Бистрик під літерою «Р» значиться «деревянная церковь Святыя Троицы» Багато бистричан ще добре пам’ятають центральний майдан, який прикрашала велична споруда храму Святої Трійці. ЇЇ було знищено на початку 1930-х років, коли нашими землями прокотилася хвиля боротьби з релігією.

На той час в селі проживали вільні козаки, селяни та, тимчасово, військові поселенці.
Закінчилося будівництво маєтку нащадків Кочубеїв панів Цитовичів.. Стара церква в селі стала маленькою та непривабливою, особливо було незручно селянам та військовим. На загальному сході громади вирішено побудувати нову велику дерев’яну церкву. Спадкоємець козацького старшини В. Л. Кочубея поміщик Цитович безкоштовно виділив матеріали для зведення церкви, а староста села - робочу силу. Військові інженери розробили проект церкви, організували керівництво по її будівництву – змінили архітектурне обличчя, збільшили об’єм в середині приміщення. План церкви мав вигляд видовженого хреста. До речі, саме художники військової частини здійснювали настінний розпис. Такої церкви за розмірами не було у всій окрузі. Серед багатьох ікон, що зберігались у Троїцькій церкві, була ікона Миколи Чудотворця, на якій згодом невідомим художником написаний портрет Т. Г. Шевченка.

Побудували церкву на цвинтарі, де були поховання перших поселенців в с. Бистрик та їх нащадків. Вирішено, що на цьому місці більше не ховатимуть, окрім померлих священиків, членів їх родини, знатних та поважних людей села. Нові кладовища відкрили для східної сторони села – в районі вулиці Стягайлівка, для західної – на вул. Шумер. Ці кладовища і нині є місцем поховання померлих жителів села, але знаходяться в незадовільному стані.

==Розквіт==
Відкрили церкву у червні 1808 року на свято Святої Трійці. Вона була освячена, а свято Святої Трійці стало престольним в селі Бистрик, як день заснування Свято-Троїцької церви.

Територія навколо нової церкви була благоустроєна, посаджені дерева, в основному липа і клен, а на старих могилах фруктові дерева. Периметр цвинтаря (розміром 200х250 м ) був обсаджений кущами ягідних культур, прокладені пішохідні доріжки та дорога для в’їзду. За словами старожилів ця краса зберігалась до 1941 року. Ще на початку 50-х років ХХ ст. на головній алеї, заходячи на цвинтар, зліва були могили з камінними хрестами і надмогильні плити. За спогадами старожилів там були написи «Полковий писар…», а на іншій могилі вертикальна плита «…1650 року народження… Бориславський…».
В районі старої церкви на західній частині кладовищі відшукали сліди фундаменту старої каплиці розміром 6х9 м та поховання священнослужителів у гробницях та склепах з цегли.
В 1960 році в одній із гробниць обвалився дах і були видно внутрішню частину склепу із залишками невідомої матерії. Також був знайдений срібний хрест оздоблений дорогим камінням.
В склепах було поховано 12 сімей. Це родинні склепи Шумилів, Кулішів, Морозів, Сайків, поміщиків Цитовичів та Чуйкевичів На жаль, склепи були засипані ґрунтом та будівельним сміттям з червоної цегли. Поховання зрівняли із землею і ніхто більш не займався збереженням святої пам’яті наших предків. Тільки в 2012 році за ініціативою журналіста Людмили Говійної та місцевого вчителя історії відкрито пам’ятний знак, який являє собою дубовий хрест на якому прикріплена табличка з написом «Почесним жителям села Бистрик».
Великим авторитетом в селі користувався священик. Жодна значна подія в житті селянина не обходилась без його участі: народження дитини, одруження, вінчання, освячення будинку, похорон. Та і в повсякденному житті священик був наставником. З амвона і олтаря він проповідував такі людські моральні цінності як повага до старших, любов і повагу до своїх батьків, милосердя до хворих і немічних, трудолюбство, любов до свого краю.
Священнослужителем довгі часи був Красногорський В. С. Його житлове помешкання знаходилося недалеко від церкви (нині нове приміщення Свято-Троїцького храму).Служкою в священика був Василь Лукович, який став священнослужителем, довго служив в м. Глухові. Особливо великим авторитетом користувався в селян священик Барановський М. І., а пізніше Афанасій Краснопольський, чиї поховання знаходяться саме тут. Поховані на цвинтарі й інші священнослужителі, але, на жаль, їхні прізвища невідомі, так як при варварському руйнуванні церкви в 1934 році були спалені метричні книги. .
Так як лікаря в селі не було, то часто селяни звертались за лікарською допомогою до священика. Пізніше, у 1896 році в село був направлені земством лікар О. Д. Загородній та вчитель О. О. Авраменко. Поховання останнього заходилося на цвинтарі.
Ховали на цвинтарі і невинно убієнних, тобто тих, які розстріляні або закатовані під час громадянської війни. Серед них відоме поховання Мироненка Павла 1920 року, розстріляного місцевою бандою .
У 1943 році на кошти громади на цвинтарі встановлені два цегляні обеліски: розстріляній у 1942 році кавалеру ордену Леніна Г. Т. Ткаченко та невідомій розвідниці «Тані», закатованій місцевими поліцаями у листопаді 1942 року. Навіщо знищили ці обеліски, невідомо.
Ховали тут і перших комсомольців та активістів, але потім їх перепоховали на Шумерському кладовищі.
.
При церкві заснована церковно-приходська школа. Вчив дітей дяк. Працював він за договором з громадою, вона ж йому й платила.

===Занепад===

Коли в селі була встановлена радянська влада церква втратила своє значення. Служба правилась рідко. Священики зазнавали переслідування. На початку 1930-х років церкву закрили. В 1934 році радянські активісти та комсомольці з дзвіниці скинули дзвони. Місцевий краєзнавець І. О. Загородній у своїй книзі «Нариси з історії рідного краю» писав: «Майже всі жителі села зібрались біля церкви, сподіваючись на чудо. Багато хто плакав. Особливо жінки, коли комсомольські активісти полізли скидати хрести. Але чудо трапилось потім: всі, хто брав участь у руйнуванні церкви, невдовзі або померли мученицькою смертю, або покінчили життя самогубством.
В церкві ще знаходились різні обрядові речі. В один із осінніх вечорів хтось із жителів села помітив в церкві вогник. Підняв тривогу і церкву оточили жителі села. З церкви вибіг чоловік. Пострілом з рушниці один із селян вбив його. В сумці в злодія були чаші для причастя, золоті хрести».
Незабаром церкву розкидали. На її місці побудували колбуд. Нині тут Будинок культури. В роки Другої світової війни клуб знову було передано під церкву. До нашого часу збереглися сходи зроблені із надмогильних плит на яких чітко видно зображення Ісуса Христа та інших релігійних реліквій. За вчинений повсюдно подібний вандалізм ми ще довго будемо розплачуватись, замолюючи гріхи своїх предків.
В післявоєнний період церковні богослужіння проходили по хатах (будинок Кота Петра, в наш час знаходиться Бистрицька СЛА, Хилько Тетяни, Дудки Марини – ці будинки не збереглися), священики приїздили з інших сіл. У 70 - 80-х роках священиком в селі був Химченко Г. І., який раніше служив паламарем Тулигoлівської Спаської церкви.

===Відродження===
Наприкінці 1990-х років постало питання відродження духовного центру села Бистрик. Ініціаторами відновлення Свято-Троїцької церкви стали подружжя вчителів Фенько Д. Ф. та Фенько М. І., Іллєнко А. Г., Силюченко О. М., Ковбаса К. Г. та багато інших жителів села. За сприяння тодішнього голови Кролевецької районної державної адміністрації Ноги М. П. у 2000 році прийнято рішення сесії Бистрицької сільської ради про передачу колишнього приміщення священика, в якому наданий час знаходились шкільна їдальня та інтернат, в підпорядкування Конотопської єпархії.
Почалися роботи, щодо впорядкування та оздоблення церковного приміщення. Роботи по дереву виконали Щербаков М. П. та Борщ І. І. Місцевий художник Рак І. М. розписав іконостас. Силюченко О. М. та Іллєнко А. Г. організували збір коштів. Люди зносили ікони, рушники, божники та інші речі релігійного культу. Велику допомогу щодо благоустрою приміщення та території надав Карачун О. М. Громада звернулася до Конотопської єпархії з проханням про направлення священика. Бистрицький священиком стає випускник Київської духовної семінарії Шутко Г. Ю. (отець Георгій), який до цього служив у монастирі Глинська пустинь. Створений хор-півча до якого увійшли Горбач М. І., Мороз Є. І., Силюченко О. М., Мороз Н. І., Зінченко І. П., Назаренко К. І., Клименко М. М.
До 2014 року приміщення Свято-Троїцької церкви в селі Бистрик знаходилося в аварійному стані (тече дах, прибудова дала тріщини, потріскалися внутрішні стіни). Прихожани бідкалися про відсутність куполу. І коли, здавалося, опустилися руки бо потрібні чималі кошти та багато будівельних матеріалів для капітального ремонту приміщення, в гостини до прихожан завітала 86-ти річна монахиня Олександра, син якої світлої пам’яті ігумен Йосип рік був настоятелем Свято-Троїцького церкви в с. Бистрик. Він своєю працею довів, що можна багато зробити для церкви, головне віра людей в Господа. Монахиня Олександра розповіла як у 1980-х роках віра допомогла відродити храм в с. Ярославець.
В 2014 році село відвідав народний депутат України Деркач А. Л., який став ініціатором відродження храму. Дієву фінансову та матеріальну допомогу надав уродженець с. Бистрик депутат Сумської обласної ради Х’ярм В. М. За його замовленням в Печерській лаврі виготовлені та доставлені купола, які мають спеціальній Троїцький знак для храму в с. Бистрик, віднайшов кошти для придбання матеріалів для заміни покрівлі.
Під керівництвом старости Свято-Троїцької церкви Щербакової Т. В. спланована робота, щодо ремонту та реконструкції храму. Майже всі жителі села вносили добровільні пожертвування, збором який займалися Загородня Л. І., Забіяка Н. П., Гринюк О. І. Надав матеріальну допомогу ФОП Хилько О. А.
4 травня 2015 року народний депутат України Деркач А. Л., перебуваючи в с. Бистрик, відмітив та висловив подяку за підтримку та проведену велику роботу, щодо реконструкції Свято-Троїцького храму в с. Бистрик депутату Сумської ради Х’ярму В. М., голові Кролевецької районної ради Авраменку М. В., заступнику голови Кролевецької районної ради Побивайлу С. В., фізичним особам підприємцям Іллєнку О. М. та Хилько О. А. При храмі благочинний Кролевецького району, протоієрей отець Михаїл відслужив службу та дав благословення на проведення робіт.

==Фотогалерея==
{| border="1"
|-
|[[Файл:DSC04825.JPG|200px|thumb|Зображення церкви 1808 р.]]
|Ячейка Б-1
|Ячейка В-1
|-
|Ячейка А-2
|Ячейка Б-2
|Ячейка В-2
|-
|Ячейка А-3
|Ячейка Б-3
|Ячейка В-3
|}

==Література==
==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]

Свято-Троїцька церква с. Бистрик Кролевецького району

2015-12-08T10:47:44Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Фотогалерея */

==Повна назва храму==
Свято-Троїцький храм Кролевецького благочиння Конотопсько-Глухівської єпархії

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Сьогодні проблема духовного начала в нашому житті є особливо актуальною. Історія церков невеликих міст та сіл зовсім мало досліджена, тому з відродженням храмів слід повернути з небуття імена тих, хто своїм подвижництвом закладав підвалини нашої духовності.

Свято-Троїцька церква в с. Бистрик на місці побудови та у тому вигляді до нашого часу не збереглася. Нове приміщення церкви знаходиться у стані реконструкції колишнього будинку священика. Належить до Української православної церкви Московського патріархату.

==Розташування храму==
Церква розташовувалася на цвинтарі в центрі села. Побудована на пагорбі правого берегу р. Бистриці. Нове приміщення знаходиться на вулиці Центральна і входить до своєрідного комплексу: церква-Будинок культури-сільська рада-школа.

==Опис храму==
Нове приміщення Свято-Троїцької церкви - дерев’яний будинок обложений білою цеглою розміром 15х10 м. Поділяється на три частини: амвон, олтар та прибудова. Ведуться роботи щодо заміни покрівлі та встановлення куполів. Планується переобладнання внутрішнього оздоблення та побудова дзвіниці.

==Історія храму==
===Заснування===
В кінці XVIII – на початку ХІХ ст. у великих та малих містечках України поширювалося будівництво православних храмів та церков. На початку ХІХ століття, в Бистрику, який нараховував близько 2-х тисяч мешканців, була одна дерев’яна церква.
У 1808 році в селі Бистрик побудовано нову церкву на місці деревяної каплиці, яку, згідно переказів, побудували в середині 1500-х років монахи Новгород-Сіверського монастиря, що обслуговували водяний млин та підсобне монастирське господарство, розташоване неподалік села. Як і більшість культових споруд того часу Троїцька церква була дерев’яною. В 1846 році було складено план с.Бистрик під літерою «Р» значиться «деревянная церковь Святыя Троицы» Багато бистричан ще добре пам’ятають центральний майдан, який прикрашала велична споруда храму Святої Трійці. ЇЇ було знищено на початку 1930-х років, коли нашими землями прокотилася хвиля боротьби з релігією.

На той час в селі проживали вільні козаки, селяни та, тимчасово, військові поселенці.
Закінчилося будівництво маєтку нащадків Кочубеїв панів Цитовичів.. Стара церква в селі стала маленькою та непривабливою, особливо було незручно селянам та військовим. На загальному сході громади вирішено побудувати нову велику дерев’яну церкву. Спадкоємець козацького старшини В. Л. Кочубея поміщик Цитович безкоштовно виділив матеріали для зведення церкви, а староста села - робочу силу. Військові інженери розробили проект церкви, організували керівництво по її будівництву – змінили архітектурне обличчя, збільшили об’єм в середині приміщення. План церкви мав вигляд видовженого хреста. До речі, саме художники військової частини здійснювали настінний розпис. Такої церкви за розмірами не було у всій окрузі. Серед багатьох ікон, що зберігались у Троїцькій церкві, була ікона Миколи Чудотворця, на якій згодом невідомим художником написаний портрет Т. Г. Шевченка.

Побудували церкву на цвинтарі, де були поховання перших поселенців в с. Бистрик та їх нащадків. Вирішено, що на цьому місці більше не ховатимуть, окрім померлих священиків, членів їх родини, знатних та поважних людей села. Нові кладовища відкрили для східної сторони села – в районі вулиці Стягайлівка, для західної – на вул. Шумер. Ці кладовища і нині є місцем поховання померлих жителів села, але знаходяться в незадовільному стані.

==Розквіт==
Відкрили церкву у червні 1808 року на свято Святої Трійці. Вона була освячена, а свято Святої Трійці стало престольним в селі Бистрик, як день заснування Свято-Троїцької церви.

Територія навколо нової церкви була благоустроєна, посаджені дерева, в основному липа і клен, а на старих могилах фруктові дерева. Периметр цвинтаря (розміром 200х250 м ) був обсаджений кущами ягідних культур, прокладені пішохідні доріжки та дорога для в’їзду. За словами старожилів ця краса зберігалась до 1941 року. Ще на початку 50-х років ХХ ст. на головній алеї, заходячи на цвинтар, зліва були могили з камінними хрестами і надмогильні плити. За спогадами старожилів там були написи «Полковий писар…», а на іншій могилі вертикальна плита «…1650 року народження… Бориславський…».
В районі старої церкви на західній частині кладовищі відшукали сліди фундаменту старої каплиці розміром 6х9 м та поховання священнослужителів у гробницях та склепах з цегли.
В 1960 році в одній із гробниць обвалився дах і були видно внутрішню частину склепу із залишками невідомої матерії. Також був знайдений срібний хрест оздоблений дорогим камінням.
В склепах було поховано 12 сімей. Це родинні склепи Шумилів, Кулішів, Морозів, Сайків, поміщиків Цитовичів та Чуйкевичів На жаль, склепи були засипані ґрунтом та будівельним сміттям з червоної цегли. Поховання зрівняли із землею і ніхто більш не займався збереженням святої пам’яті наших предків. Тільки в 2012 році за ініціативою журналіста Людмили Говійної та місцевого вчителя історії відкрито пам’ятний знак, який являє собою дубовий хрест на якому прикріплена табличка з написом «Почесним жителям села Бистрик».
Великим авторитетом в селі користувався священик. Жодна значна подія в житті селянина не обходилась без його участі: народження дитини, одруження, вінчання, освячення будинку, похорон. Та і в повсякденному житті священик був наставником. З амвона і олтаря він проповідував такі людські моральні цінності як повага до старших, любов і повагу до своїх батьків, милосердя до хворих і немічних, трудолюбство, любов до свого краю.
Священнослужителем довгі часи був Красногорський В. С. Його житлове помешкання знаходилося недалеко від церкви (нині нове приміщення Свято-Троїцького храму).Служкою в священика був Василь Лукович, який став священнослужителем, довго служив в м. Глухові. Особливо великим авторитетом користувався в селян священик Барановський М. І., а пізніше Афанасій Краснопольський, чиї поховання знаходяться саме тут. Поховані на цвинтарі й інші священнослужителі, але, на жаль, їхні прізвища невідомі, так як при варварському руйнуванні церкви в 1934 році були спалені метричні книги. .
Так як лікаря в селі не було, то часто селяни звертались за лікарською допомогою до священика. Пізніше, у 1896 році в село був направлені земством лікар О. Д. Загородній та вчитель О. О. Авраменко. Поховання останнього заходилося на цвинтарі.
Ховали на цвинтарі і невинно убієнних, тобто тих, які розстріляні або закатовані під час громадянської війни. Серед них відоме поховання Мироненка Павла 1920 року, розстріляного місцевою бандою .
У 1943 році на кошти громади на цвинтарі встановлені два цегляні обеліски: розстріляній у 1942 році кавалеру ордену Леніна Г. Т. Ткаченко та невідомій розвідниці «Тані», закатованій місцевими поліцаями у листопаді 1942 року. Навіщо знищили ці обеліски, невідомо.
Ховали тут і перших комсомольців та активістів, але потім їх перепоховали на Шумерському кладовищі.
.
При церкві заснована церковно-приходська школа. Вчив дітей дяк. Працював він за договором з громадою, вона ж йому й платила.

===Занепад===

Коли в селі була встановлена радянська влада церква втратила своє значення. Служба правилась рідко. Священики зазнавали переслідування. На початку 1930-х років церкву закрили. В 1934 році радянські активісти та комсомольці з дзвіниці скинули дзвони. Місцевий краєзнавець І. О. Загородній у своїй книзі «Нариси з історії рідного краю» писав: «Майже всі жителі села зібрались біля церкви, сподіваючись на чудо. Багато хто плакав. Особливо жінки, коли комсомольські активісти полізли скидати хрести. Але чудо трапилось потім: всі, хто брав участь у руйнуванні церкви, невдовзі або померли мученицькою смертю, або покінчили життя самогубством.
В церкві ще знаходились різні обрядові речі. В один із осінніх вечорів хтось із жителів села помітив в церкві вогник. Підняв тривогу і церкву оточили жителі села. З церкви вибіг чоловік. Пострілом з рушниці один із селян вбив його. В сумці в злодія були чаші для причастя, золоті хрести».
Незабаром церкву розкидали. На її місці побудували колбуд. Нині тут Будинок культури. В роки Другої світової війни клуб знову було передано під церкву. До нашого часу збереглися сходи зроблені із надмогильних плит на яких чітко видно зображення Ісуса Христа та інших релігійних реліквій. За вчинений повсюдно подібний вандалізм ми ще довго будемо розплачуватись, замолюючи гріхи своїх предків.
В післявоєнний період церковні богослужіння проходили по хатах (будинок Кота Петра, в наш час знаходиться Бистрицька СЛА, Хилько Тетяни, Дудки Марини – ці будинки не збереглися), священики приїздили з інших сіл. У 70 - 80-х роках священиком в селі був Химченко Г. І., який раніше служив паламарем Тулигoлівської Спаської церкви.

===Відродження===
Наприкінці 1990-х років постало питання відродження духовного центру села Бистрик. Ініціаторами відновлення Свято-Троїцької церкви стали подружжя вчителів Фенько Д. Ф. та Фенько М. І., Іллєнко А. Г., Силюченко О. М., Ковбаса К. Г. та багато інших жителів села. За сприяння тодішнього голови Кролевецької районної державної адміністрації Ноги М. П. у 2000 році прийнято рішення сесії Бистрицької сільської ради про передачу колишнього приміщення священика, в якому наданий час знаходились шкільна їдальня та інтернат, в підпорядкування Конотопської єпархії.
Почалися роботи, щодо впорядкування та оздоблення церковного приміщення. Роботи по дереву виконали Щербаков М. П. та Борщ І. І. Місцевий художник Рак І. М. розписав іконостас. Силюченко О. М. та Іллєнко А. Г. організували збір коштів. Люди зносили ікони, рушники, божники та інші речі релігійного культу. Велику допомогу щодо благоустрою приміщення та території надав Карачун О. М. Громада звернулася до Конотопської єпархії з проханням про направлення священика. Бистрицький священиком стає випускник Київської духовної семінарії Шутко Г. Ю. (отець Георгій), який до цього служив у монастирі Глинська пустинь. Створений хор-півча до якого увійшли Горбач М. І., Мороз Є. І., Силюченко О. М., Мороз Н. І., Зінченко І. П., Назаренко К. І., Клименко М. М.
До 2014 року приміщення Свято-Троїцької церкви в селі Бистрик знаходилося в аварійному стані (тече дах, прибудова дала тріщини, потріскалися внутрішні стіни). Прихожани бідкалися про відсутність куполу. І коли, здавалося, опустилися руки бо потрібні чималі кошти та багато будівельних матеріалів для капітального ремонту приміщення, в гостини до прихожан завітала 86-ти річна монахиня Олександра, син якої світлої пам’яті ігумен Йосип рік був настоятелем Свято-Троїцького церкви в с. Бистрик. Він своєю працею довів, що можна багато зробити для церкви, головне віра людей в Господа. Монахиня Олександра розповіла як у 1980-х роках віра допомогла відродити храм в с. Ярославець.
В 2014 році село відвідав народний депутат України Деркач А. Л., який став ініціатором відродження храму. Дієву фінансову та матеріальну допомогу надав уродженець с. Бистрик депутат Сумської обласної ради Х’ярм В. М. За його замовленням в Печерській лаврі виготовлені та доставлені купола, які мають спеціальній Троїцький знак для храму в с. Бистрик, віднайшов кошти для придбання матеріалів для заміни покрівлі.
Під керівництвом старости Свято-Троїцької церкви Щербакової Т. В. спланована робота, щодо ремонту та реконструкції храму. Майже всі жителі села вносили добровільні пожертвування, збором який займалися Загородня Л. І., Забіяка Н. П., Гринюк О. І. Надав матеріальну допомогу ФОП Хилько О. А.
4 травня 2015 року народний депутат України Деркач А. Л., перебуваючи в с. Бистрик, відмітив та висловив подяку за підтримку та проведену велику роботу, щодо реконструкції Свято-Троїцького храму в с. Бистрик депутату Сумської ради Х’ярму В. М., голові Кролевецької районної ради Авраменку М. В., заступнику голови Кролевецької районної ради Побивайлу С. В., фізичним особам підприємцям Іллєнку О. М. та Хилько О. А. При храмі благочинний Кролевецького району, протоієрей отець Михаїл відслужив службу та дав благословення на проведення робіт.

==Фотогалерея==
{| border="1"
|-
|[[Файл:DSC04825.JPG|300px|thumb|Зображення церкви 1808 р.]]
|Ячейка Б-1
|Ячейка В-1
|-
|Ячейка А-2
|Ячейка Б-2
|Ячейка В-2
|-
|Ячейка А-3
|Ячейка Б-3
|Ячейка В-3
|}

==Література==
==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]

Свято-Троїцька церква с. Бистрик Кролевецького району

2015-12-08T10:47:22Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Фотогалерея */

==Повна назва храму==
Свято-Троїцький храм Кролевецького благочиння Конотопсько-Глухівської єпархії

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Сьогодні проблема духовного начала в нашому житті є особливо актуальною. Історія церков невеликих міст та сіл зовсім мало досліджена, тому з відродженням храмів слід повернути з небуття імена тих, хто своїм подвижництвом закладав підвалини нашої духовності.

Свято-Троїцька церква в с. Бистрик на місці побудови та у тому вигляді до нашого часу не збереглася. Нове приміщення церкви знаходиться у стані реконструкції колишнього будинку священика. Належить до Української православної церкви Московського патріархату.

==Розташування храму==
Церква розташовувалася на цвинтарі в центрі села. Побудована на пагорбі правого берегу р. Бистриці. Нове приміщення знаходиться на вулиці Центральна і входить до своєрідного комплексу: церква-Будинок культури-сільська рада-школа.

==Опис храму==
Нове приміщення Свято-Троїцької церкви - дерев’яний будинок обложений білою цеглою розміром 15х10 м. Поділяється на три частини: амвон, олтар та прибудова. Ведуться роботи щодо заміни покрівлі та встановлення куполів. Планується переобладнання внутрішнього оздоблення та побудова дзвіниці.

==Історія храму==
===Заснування===
В кінці XVIII – на початку ХІХ ст. у великих та малих містечках України поширювалося будівництво православних храмів та церков. На початку ХІХ століття, в Бистрику, який нараховував близько 2-х тисяч мешканців, була одна дерев’яна церква.
У 1808 році в селі Бистрик побудовано нову церкву на місці деревяної каплиці, яку, згідно переказів, побудували в середині 1500-х років монахи Новгород-Сіверського монастиря, що обслуговували водяний млин та підсобне монастирське господарство, розташоване неподалік села. Як і більшість культових споруд того часу Троїцька церква була дерев’яною. В 1846 році було складено план с.Бистрик під літерою «Р» значиться «деревянная церковь Святыя Троицы» Багато бистричан ще добре пам’ятають центральний майдан, який прикрашала велична споруда храму Святої Трійці. ЇЇ було знищено на початку 1930-х років, коли нашими землями прокотилася хвиля боротьби з релігією.

На той час в селі проживали вільні козаки, селяни та, тимчасово, військові поселенці.
Закінчилося будівництво маєтку нащадків Кочубеїв панів Цитовичів.. Стара церква в селі стала маленькою та непривабливою, особливо було незручно селянам та військовим. На загальному сході громади вирішено побудувати нову велику дерев’яну церкву. Спадкоємець козацького старшини В. Л. Кочубея поміщик Цитович безкоштовно виділив матеріали для зведення церкви, а староста села - робочу силу. Військові інженери розробили проект церкви, організували керівництво по її будівництву – змінили архітектурне обличчя, збільшили об’єм в середині приміщення. План церкви мав вигляд видовженого хреста. До речі, саме художники військової частини здійснювали настінний розпис. Такої церкви за розмірами не було у всій окрузі. Серед багатьох ікон, що зберігались у Троїцькій церкві, була ікона Миколи Чудотворця, на якій згодом невідомим художником написаний портрет Т. Г. Шевченка.

Побудували церкву на цвинтарі, де були поховання перших поселенців в с. Бистрик та їх нащадків. Вирішено, що на цьому місці більше не ховатимуть, окрім померлих священиків, членів їх родини, знатних та поважних людей села. Нові кладовища відкрили для східної сторони села – в районі вулиці Стягайлівка, для західної – на вул. Шумер. Ці кладовища і нині є місцем поховання померлих жителів села, але знаходяться в незадовільному стані.

==Розквіт==
Відкрили церкву у червні 1808 року на свято Святої Трійці. Вона була освячена, а свято Святої Трійці стало престольним в селі Бистрик, як день заснування Свято-Троїцької церви.

Територія навколо нової церкви була благоустроєна, посаджені дерева, в основному липа і клен, а на старих могилах фруктові дерева. Периметр цвинтаря (розміром 200х250 м ) був обсаджений кущами ягідних культур, прокладені пішохідні доріжки та дорога для в’їзду. За словами старожилів ця краса зберігалась до 1941 року. Ще на початку 50-х років ХХ ст. на головній алеї, заходячи на цвинтар, зліва були могили з камінними хрестами і надмогильні плити. За спогадами старожилів там були написи «Полковий писар…», а на іншій могилі вертикальна плита «…1650 року народження… Бориславський…».
В районі старої церкви на західній частині кладовищі відшукали сліди фундаменту старої каплиці розміром 6х9 м та поховання священнослужителів у гробницях та склепах з цегли.
В 1960 році в одній із гробниць обвалився дах і були видно внутрішню частину склепу із залишками невідомої матерії. Також був знайдений срібний хрест оздоблений дорогим камінням.
В склепах було поховано 12 сімей. Це родинні склепи Шумилів, Кулішів, Морозів, Сайків, поміщиків Цитовичів та Чуйкевичів На жаль, склепи були засипані ґрунтом та будівельним сміттям з червоної цегли. Поховання зрівняли із землею і ніхто більш не займався збереженням святої пам’яті наших предків. Тільки в 2012 році за ініціативою журналіста Людмили Говійної та місцевого вчителя історії відкрито пам’ятний знак, який являє собою дубовий хрест на якому прикріплена табличка з написом «Почесним жителям села Бистрик».
Великим авторитетом в селі користувався священик. Жодна значна подія в житті селянина не обходилась без його участі: народження дитини, одруження, вінчання, освячення будинку, похорон. Та і в повсякденному житті священик був наставником. З амвона і олтаря він проповідував такі людські моральні цінності як повага до старших, любов і повагу до своїх батьків, милосердя до хворих і немічних, трудолюбство, любов до свого краю.
Священнослужителем довгі часи був Красногорський В. С. Його житлове помешкання знаходилося недалеко від церкви (нині нове приміщення Свято-Троїцького храму).Служкою в священика був Василь Лукович, який став священнослужителем, довго служив в м. Глухові. Особливо великим авторитетом користувався в селян священик Барановський М. І., а пізніше Афанасій Краснопольський, чиї поховання знаходяться саме тут. Поховані на цвинтарі й інші священнослужителі, але, на жаль, їхні прізвища невідомі, так як при варварському руйнуванні церкви в 1934 році були спалені метричні книги. .
Так як лікаря в селі не було, то часто селяни звертались за лікарською допомогою до священика. Пізніше, у 1896 році в село був направлені земством лікар О. Д. Загородній та вчитель О. О. Авраменко. Поховання останнього заходилося на цвинтарі.
Ховали на цвинтарі і невинно убієнних, тобто тих, які розстріляні або закатовані під час громадянської війни. Серед них відоме поховання Мироненка Павла 1920 року, розстріляного місцевою бандою .
У 1943 році на кошти громади на цвинтарі встановлені два цегляні обеліски: розстріляній у 1942 році кавалеру ордену Леніна Г. Т. Ткаченко та невідомій розвідниці «Тані», закатованій місцевими поліцаями у листопаді 1942 року. Навіщо знищили ці обеліски, невідомо.
Ховали тут і перших комсомольців та активістів, але потім їх перепоховали на Шумерському кладовищі.
.
При церкві заснована церковно-приходська школа. Вчив дітей дяк. Працював він за договором з громадою, вона ж йому й платила.

===Занепад===

Коли в селі була встановлена радянська влада церква втратила своє значення. Служба правилась рідко. Священики зазнавали переслідування. На початку 1930-х років церкву закрили. В 1934 році радянські активісти та комсомольці з дзвіниці скинули дзвони. Місцевий краєзнавець І. О. Загородній у своїй книзі «Нариси з історії рідного краю» писав: «Майже всі жителі села зібрались біля церкви, сподіваючись на чудо. Багато хто плакав. Особливо жінки, коли комсомольські активісти полізли скидати хрести. Але чудо трапилось потім: всі, хто брав участь у руйнуванні церкви, невдовзі або померли мученицькою смертю, або покінчили життя самогубством.
В церкві ще знаходились різні обрядові речі. В один із осінніх вечорів хтось із жителів села помітив в церкві вогник. Підняв тривогу і церкву оточили жителі села. З церкви вибіг чоловік. Пострілом з рушниці один із селян вбив його. В сумці в злодія були чаші для причастя, золоті хрести».
Незабаром церкву розкидали. На її місці побудували колбуд. Нині тут Будинок культури. В роки Другої світової війни клуб знову було передано під церкву. До нашого часу збереглися сходи зроблені із надмогильних плит на яких чітко видно зображення Ісуса Христа та інших релігійних реліквій. За вчинений повсюдно подібний вандалізм ми ще довго будемо розплачуватись, замолюючи гріхи своїх предків.
В післявоєнний період церковні богослужіння проходили по хатах (будинок Кота Петра, в наш час знаходиться Бистрицька СЛА, Хилько Тетяни, Дудки Марини – ці будинки не збереглися), священики приїздили з інших сіл. У 70 - 80-х роках священиком в селі був Химченко Г. І., який раніше служив паламарем Тулигoлівської Спаської церкви.

===Відродження===
Наприкінці 1990-х років постало питання відродження духовного центру села Бистрик. Ініціаторами відновлення Свято-Троїцької церкви стали подружжя вчителів Фенько Д. Ф. та Фенько М. І., Іллєнко А. Г., Силюченко О. М., Ковбаса К. Г. та багато інших жителів села. За сприяння тодішнього голови Кролевецької районної державної адміністрації Ноги М. П. у 2000 році прийнято рішення сесії Бистрицької сільської ради про передачу колишнього приміщення священика, в якому наданий час знаходились шкільна їдальня та інтернат, в підпорядкування Конотопської єпархії.
Почалися роботи, щодо впорядкування та оздоблення церковного приміщення. Роботи по дереву виконали Щербаков М. П. та Борщ І. І. Місцевий художник Рак І. М. розписав іконостас. Силюченко О. М. та Іллєнко А. Г. організували збір коштів. Люди зносили ікони, рушники, божники та інші речі релігійного культу. Велику допомогу щодо благоустрою приміщення та території надав Карачун О. М. Громада звернулася до Конотопської єпархії з проханням про направлення священика. Бистрицький священиком стає випускник Київської духовної семінарії Шутко Г. Ю. (отець Георгій), який до цього служив у монастирі Глинська пустинь. Створений хор-півча до якого увійшли Горбач М. І., Мороз Є. І., Силюченко О. М., Мороз Н. І., Зінченко І. П., Назаренко К. І., Клименко М. М.
До 2014 року приміщення Свято-Троїцької церкви в селі Бистрик знаходилося в аварійному стані (тече дах, прибудова дала тріщини, потріскалися внутрішні стіни). Прихожани бідкалися про відсутність куполу. І коли, здавалося, опустилися руки бо потрібні чималі кошти та багато будівельних матеріалів для капітального ремонту приміщення, в гостини до прихожан завітала 86-ти річна монахиня Олександра, син якої світлої пам’яті ігумен Йосип рік був настоятелем Свято-Троїцького церкви в с. Бистрик. Він своєю працею довів, що можна багато зробити для церкви, головне віра людей в Господа. Монахиня Олександра розповіла як у 1980-х роках віра допомогла відродити храм в с. Ярославець.
В 2014 році село відвідав народний депутат України Деркач А. Л., який став ініціатором відродження храму. Дієву фінансову та матеріальну допомогу надав уродженець с. Бистрик депутат Сумської обласної ради Х’ярм В. М. За його замовленням в Печерській лаврі виготовлені та доставлені купола, які мають спеціальній Троїцький знак для храму в с. Бистрик, віднайшов кошти для придбання матеріалів для заміни покрівлі.
Під керівництвом старости Свято-Троїцької церкви Щербакової Т. В. спланована робота, щодо ремонту та реконструкції храму. Майже всі жителі села вносили добровільні пожертвування, збором який займалися Загородня Л. І., Забіяка Н. П., Гринюк О. І. Надав матеріальну допомогу ФОП Хилько О. А.
4 травня 2015 року народний депутат України Деркач А. Л., перебуваючи в с. Бистрик, відмітив та висловив подяку за підтримку та проведену велику роботу, щодо реконструкції Свято-Троїцького храму в с. Бистрик депутату Сумської ради Х’ярму В. М., голові Кролевецької районної ради Авраменку М. В., заступнику голови Кролевецької районної ради Побивайлу С. В., фізичним особам підприємцям Іллєнку О. М. та Хилько О. А. При храмі благочинний Кролевецького району, протоієрей отець Михаїл відслужив службу та дав благословення на проведення робіт.

==Фотогалерея==
{| border="1"
|-
|[[Файл:DSC04825.JPG|200px|thumb|Зображення церкви 1808 р.]]
|Ячейка Б-1
|Ячейка В-1
|-
|Ячейка А-2
|Ячейка Б-2
|Ячейка В-2
|-
|Ячейка А-3
|Ячейка Б-3
|Ячейка В-3
|}

==Література==
==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]

Файл:DSC04825.JPG

2015-12-08T10:46:11Z

Говійний Олександр Миколайович:

Свято-Троїцька церква с. Бистрик Кролевецького району

2015-12-08T10:44:26Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Фотогалерея */

==Повна назва храму==
Свято-Троїцький храм Кролевецького благочиння Конотопсько-Глухівської єпархії

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Сьогодні проблема духовного начала в нашому житті є особливо актуальною. Історія церков невеликих міст та сіл зовсім мало досліджена, тому з відродженням храмів слід повернути з небуття імена тих, хто своїм подвижництвом закладав підвалини нашої духовності.

Свято-Троїцька церква в с. Бистрик на місці побудови та у тому вигляді до нашого часу не збереглася. Нове приміщення церкви знаходиться у стані реконструкції колишнього будинку священика. Належить до Української православної церкви Московського патріархату.

==Розташування храму==
Церква розташовувалася на цвинтарі в центрі села. Побудована на пагорбі правого берегу р. Бистриці. Нове приміщення знаходиться на вулиці Центральна і входить до своєрідного комплексу: церква-Будинок культури-сільська рада-школа.

==Опис храму==
Нове приміщення Свято-Троїцької церкви - дерев’яний будинок обложений білою цеглою розміром 15х10 м. Поділяється на три частини: амвон, олтар та прибудова. Ведуться роботи щодо заміни покрівлі та встановлення куполів. Планується переобладнання внутрішнього оздоблення та побудова дзвіниці.

==Історія храму==
===Заснування===
В кінці XVIII – на початку ХІХ ст. у великих та малих містечках України поширювалося будівництво православних храмів та церков. На початку ХІХ століття, в Бистрику, який нараховував близько 2-х тисяч мешканців, була одна дерев’яна церква.
У 1808 році в селі Бистрик побудовано нову церкву на місці деревяної каплиці, яку, згідно переказів, побудували в середині 1500-х років монахи Новгород-Сіверського монастиря, що обслуговували водяний млин та підсобне монастирське господарство, розташоване неподалік села. Як і більшість культових споруд того часу Троїцька церква була дерев’яною. В 1846 році було складено план с.Бистрик під літерою «Р» значиться «деревянная церковь Святыя Троицы» Багато бистричан ще добре пам’ятають центральний майдан, який прикрашала велична споруда храму Святої Трійці. ЇЇ було знищено на початку 1930-х років, коли нашими землями прокотилася хвиля боротьби з релігією.

На той час в селі проживали вільні козаки, селяни та, тимчасово, військові поселенці.
Закінчилося будівництво маєтку нащадків Кочубеїв панів Цитовичів.. Стара церква в селі стала маленькою та непривабливою, особливо було незручно селянам та військовим. На загальному сході громади вирішено побудувати нову велику дерев’яну церкву. Спадкоємець козацького старшини В. Л. Кочубея поміщик Цитович безкоштовно виділив матеріали для зведення церкви, а староста села - робочу силу. Військові інженери розробили проект церкви, організували керівництво по її будівництву – змінили архітектурне обличчя, збільшили об’єм в середині приміщення. План церкви мав вигляд видовженого хреста. До речі, саме художники військової частини здійснювали настінний розпис. Такої церкви за розмірами не було у всій окрузі. Серед багатьох ікон, що зберігались у Троїцькій церкві, була ікона Миколи Чудотворця, на якій згодом невідомим художником написаний портрет Т. Г. Шевченка.

Побудували церкву на цвинтарі, де були поховання перших поселенців в с. Бистрик та їх нащадків. Вирішено, що на цьому місці більше не ховатимуть, окрім померлих священиків, членів їх родини, знатних та поважних людей села. Нові кладовища відкрили для східної сторони села – в районі вулиці Стягайлівка, для західної – на вул. Шумер. Ці кладовища і нині є місцем поховання померлих жителів села, але знаходяться в незадовільному стані.

==Розквіт==
Відкрили церкву у червні 1808 року на свято Святої Трійці. Вона була освячена, а свято Святої Трійці стало престольним в селі Бистрик, як день заснування Свято-Троїцької церви.

Територія навколо нової церкви була благоустроєна, посаджені дерева, в основному липа і клен, а на старих могилах фруктові дерева. Периметр цвинтаря (розміром 200х250 м ) був обсаджений кущами ягідних культур, прокладені пішохідні доріжки та дорога для в’їзду. За словами старожилів ця краса зберігалась до 1941 року. Ще на початку 50-х років ХХ ст. на головній алеї, заходячи на цвинтар, зліва були могили з камінними хрестами і надмогильні плити. За спогадами старожилів там були написи «Полковий писар…», а на іншій могилі вертикальна плита «…1650 року народження… Бориславський…».
В районі старої церкви на західній частині кладовищі відшукали сліди фундаменту старої каплиці розміром 6х9 м та поховання священнослужителів у гробницях та склепах з цегли.
В 1960 році в одній із гробниць обвалився дах і були видно внутрішню частину склепу із залишками невідомої матерії. Також був знайдений срібний хрест оздоблений дорогим камінням.
В склепах було поховано 12 сімей. Це родинні склепи Шумилів, Кулішів, Морозів, Сайків, поміщиків Цитовичів та Чуйкевичів На жаль, склепи були засипані ґрунтом та будівельним сміттям з червоної цегли. Поховання зрівняли із землею і ніхто більш не займався збереженням святої пам’яті наших предків. Тільки в 2012 році за ініціативою журналіста Людмили Говійної та місцевого вчителя історії відкрито пам’ятний знак, який являє собою дубовий хрест на якому прикріплена табличка з написом «Почесним жителям села Бистрик».
Великим авторитетом в селі користувався священик. Жодна значна подія в житті селянина не обходилась без його участі: народження дитини, одруження, вінчання, освячення будинку, похорон. Та і в повсякденному житті священик був наставником. З амвона і олтаря він проповідував такі людські моральні цінності як повага до старших, любов і повагу до своїх батьків, милосердя до хворих і немічних, трудолюбство, любов до свого краю.
Священнослужителем довгі часи був Красногорський В. С. Його житлове помешкання знаходилося недалеко від церкви (нині нове приміщення Свято-Троїцького храму).Служкою в священика був Василь Лукович, який став священнослужителем, довго служив в м. Глухові. Особливо великим авторитетом користувався в селян священик Барановський М. І., а пізніше Афанасій Краснопольський, чиї поховання знаходяться саме тут. Поховані на цвинтарі й інші священнослужителі, але, на жаль, їхні прізвища невідомі, так як при варварському руйнуванні церкви в 1934 році були спалені метричні книги. .
Так як лікаря в селі не було, то часто селяни звертались за лікарською допомогою до священика. Пізніше, у 1896 році в село був направлені земством лікар О. Д. Загородній та вчитель О. О. Авраменко. Поховання останнього заходилося на цвинтарі.
Ховали на цвинтарі і невинно убієнних, тобто тих, які розстріляні або закатовані під час громадянської війни. Серед них відоме поховання Мироненка Павла 1920 року, розстріляного місцевою бандою .
У 1943 році на кошти громади на цвинтарі встановлені два цегляні обеліски: розстріляній у 1942 році кавалеру ордену Леніна Г. Т. Ткаченко та невідомій розвідниці «Тані», закатованій місцевими поліцаями у листопаді 1942 року. Навіщо знищили ці обеліски, невідомо.
Ховали тут і перших комсомольців та активістів, але потім їх перепоховали на Шумерському кладовищі.
.
При церкві заснована церковно-приходська школа. Вчив дітей дяк. Працював він за договором з громадою, вона ж йому й платила.

===Занепад===

Коли в селі була встановлена радянська влада церква втратила своє значення. Служба правилась рідко. Священики зазнавали переслідування. На початку 1930-х років церкву закрили. В 1934 році радянські активісти та комсомольці з дзвіниці скинули дзвони. Місцевий краєзнавець І. О. Загородній у своїй книзі «Нариси з історії рідного краю» писав: «Майже всі жителі села зібрались біля церкви, сподіваючись на чудо. Багато хто плакав. Особливо жінки, коли комсомольські активісти полізли скидати хрести. Але чудо трапилось потім: всі, хто брав участь у руйнуванні церкви, невдовзі або померли мученицькою смертю, або покінчили життя самогубством.
В церкві ще знаходились різні обрядові речі. В один із осінніх вечорів хтось із жителів села помітив в церкві вогник. Підняв тривогу і церкву оточили жителі села. З церкви вибіг чоловік. Пострілом з рушниці один із селян вбив його. В сумці в злодія були чаші для причастя, золоті хрести».
Незабаром церкву розкидали. На її місці побудували колбуд. Нині тут Будинок культури. В роки Другої світової війни клуб знову було передано під церкву. До нашого часу збереглися сходи зроблені із надмогильних плит на яких чітко видно зображення Ісуса Христа та інших релігійних реліквій. За вчинений повсюдно подібний вандалізм ми ще довго будемо розплачуватись, замолюючи гріхи своїх предків.
В післявоєнний період церковні богослужіння проходили по хатах (будинок Кота Петра, в наш час знаходиться Бистрицька СЛА, Хилько Тетяни, Дудки Марини – ці будинки не збереглися), священики приїздили з інших сіл. У 70 - 80-х роках священиком в селі був Химченко Г. І., який раніше служив паламарем Тулигoлівської Спаської церкви.

===Відродження===
Наприкінці 1990-х років постало питання відродження духовного центру села Бистрик. Ініціаторами відновлення Свято-Троїцької церкви стали подружжя вчителів Фенько Д. Ф. та Фенько М. І., Іллєнко А. Г., Силюченко О. М., Ковбаса К. Г. та багато інших жителів села. За сприяння тодішнього голови Кролевецької районної державної адміністрації Ноги М. П. у 2000 році прийнято рішення сесії Бистрицької сільської ради про передачу колишнього приміщення священика, в якому наданий час знаходились шкільна їдальня та інтернат, в підпорядкування Конотопської єпархії.
Почалися роботи, щодо впорядкування та оздоблення церковного приміщення. Роботи по дереву виконали Щербаков М. П. та Борщ І. І. Місцевий художник Рак І. М. розписав іконостас. Силюченко О. М. та Іллєнко А. Г. організували збір коштів. Люди зносили ікони, рушники, божники та інші речі релігійного культу. Велику допомогу щодо благоустрою приміщення та території надав Карачун О. М. Громада звернулася до Конотопської єпархії з проханням про направлення священика. Бистрицький священиком стає випускник Київської духовної семінарії Шутко Г. Ю. (отець Георгій), який до цього служив у монастирі Глинська пустинь. Створений хор-півча до якого увійшли Горбач М. І., Мороз Є. І., Силюченко О. М., Мороз Н. І., Зінченко І. П., Назаренко К. І., Клименко М. М.
До 2014 року приміщення Свято-Троїцької церкви в селі Бистрик знаходилося в аварійному стані (тече дах, прибудова дала тріщини, потріскалися внутрішні стіни). Прихожани бідкалися про відсутність куполу. І коли, здавалося, опустилися руки бо потрібні чималі кошти та багато будівельних матеріалів для капітального ремонту приміщення, в гостини до прихожан завітала 86-ти річна монахиня Олександра, син якої світлої пам’яті ігумен Йосип рік був настоятелем Свято-Троїцького церкви в с. Бистрик. Він своєю працею довів, що можна багато зробити для церкви, головне віра людей в Господа. Монахиня Олександра розповіла як у 1980-х роках віра допомогла відродити храм в с. Ярославець.
В 2014 році село відвідав народний депутат України Деркач А. Л., який став ініціатором відродження храму. Дієву фінансову та матеріальну допомогу надав уродженець с. Бистрик депутат Сумської обласної ради Х’ярм В. М. За його замовленням в Печерській лаврі виготовлені та доставлені купола, які мають спеціальній Троїцький знак для храму в с. Бистрик, віднайшов кошти для придбання матеріалів для заміни покрівлі.
Під керівництвом старости Свято-Троїцької церкви Щербакової Т. В. спланована робота, щодо ремонту та реконструкції храму. Майже всі жителі села вносили добровільні пожертвування, збором який займалися Загородня Л. І., Забіяка Н. П., Гринюк О. І. Надав матеріальну допомогу ФОП Хилько О. А.
4 травня 2015 року народний депутат України Деркач А. Л., перебуваючи в с. Бистрик, відмітив та висловив подяку за підтримку та проведену велику роботу, щодо реконструкції Свято-Троїцького храму в с. Бистрик депутату Сумської ради Х’ярму В. М., голові Кролевецької районної ради Авраменку М. В., заступнику голови Кролевецької районної ради Побивайлу С. В., фізичним особам підприємцям Іллєнку О. М. та Хилько О. А. При храмі благочинний Кролевецького району, протоієрей отець Михаїл відслужив службу та дав благословення на проведення робіт.

==Фотогалерея==
{| border="1"
|-
|Ячейка А-1
|Ячейка Б-1
|Ячейка В-1
|-
|Ячейка А-2
|Ячейка Б-2
|Ячейка В-2
|-
|Ячейка А-3
|Ячейка Б-3
|Ячейка В-3
|}

==Література==
==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]

Педагогічна інноватика Говійний О.М.

2015-12-06T16:58:03Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Добрий день, шановні колеги! Вітаю з початком нового навчального року! Здоров'я, щастя, здійснення бажань, впевненості у своїх силах!

Сьогодні ми розпочинаємо наші заняття в цьому навчальному році. Опрацюйте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на питання:
*У чому суть технологічності в освіті?
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 13:06, 2 вересня 2015 (EEST)
Доброго дня! Вибачте, що довго не відповідав.
Технологічність в освіті це педагогічна система, в якій використання засобів навчання підвищує ефективність навчального процесу,стратегія розвитку національного, державного, регіонального і муніципального освітнього простору
Визначення технологічності в освіті за М. Вулманом: "цілеспрямоване використання, у комплексі чи окремо, предметів, прийомів, засобів, подій чи відносин для підвищення ефективності навчального процесу". За С. Сполдингом - "цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних стратегій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем в цілому і встановлення мети заново, щойно надходить нова інформація про ефективність системи"--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 21:54, 17 жовтня 2015 (EEST)

Добрий день! Продовжуємо працювати. Прочитайте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:50, 9 вересня 2015 (EEST)
Однією з причин тривалої дискусії про термін "педагогічна технологія" є непрофесійний погляд на проблему. Існують дві основні точки зору: "Професіональні педагоги-технологи вважають технологію процесом чи способом виконання визначеного, завдання. З другого боку, педагогічна громадськість, здебільшого, вважає технологію апаратурою для навчального процесу".
Для ілюстрації дискусії про сутність педагогічної технології наводимо три її визначення.
1. "Педагогічна технологія є удосконалювання, застосування й оцінювання систем, способів і засобів для поліпшення процесу засвоєння знань" (Рада з педагогічної технології, Велика Британія).
2. "Педагогічна технологія є додаток до наукового знання про засвоєння й умови засвоєння навчального матеріалу для поліпшення ефективності і корисності навчання і практичної підготовки..." (Національний центр програмованого навчання, Велика Британія).
3. "Педагогічна технологія є система дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання, обумовлена специфічною метою, заснована на дослідженнях процесу засвоєння знань і комунікації, а також використання людських і матеріальних ресурсів для досягнення ефективнішого навчання" (Комісія з технології навчання, США).
Представники четвертої групи (Д. Фіни, II. Мітчелл, Р. Томас) пропонують розглядати кілька значень педагогічної технології одночасно. Найбільш повно вивчив проблему П. Д. Мітчелл. Він пише в Енциклопедії педагогічних засобів, комунікацій і технології (Лондон, 1978): «Не будучи синонімом "засобу навчання", педагогічна технологія являє собою міждисциплінарний конгломерат, що має зв'язки (відносини) фактично з усіма аспектами освіти — від короткого навчального фрагмента до національної системи з усіма її функціями». Зробивши докладний аналіз численних визначень, автор дійшов висновку про існування концептуальної мозаїки значень педагогічної технології: педагогічна психотехнологія, педагогічна інформація і технологія комунікації, технологія педагогічного менеджменту, технологія педагогічних систем, технологія педагогічного планування. У 1979 р. Асоціація з педагогічних комунікацій і технології США опублікувала "офіційне" визначення педагогічної технології: "Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань".
Це формулювання виявилося настільки всеосяжним, що подальші його зміни відбувалися лише по лінії уточнення мозаїки значень педагогічної технології і їх спеціалізації. Як зазначено в глосарії термінів за технологією освіти (Париж, ЮНЕСКО, 1986, с. 43), "у первісному розумінні педагогічна технологія означає використання з педагогічною метою засобів, породжених революцією в галузі комунікації, таких, як аудіовізуальні засоби, телебачення, комп'ютери й інші види "жорстких" і "м'яких" засобів. У новому і ширшому розумінні це — систематичний метод планування, застосування й оцінювання всього процесу навчання й засвоєння знань шляхом обліку людських і технічних ресурсів і взаємодії між ними для досягнення найефективнішої форми освіти. У цьому розумінні педагогічна технологія використовує як теоретичний інструмент системний аналіз.
— Педагогічна технологія — це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В. П. Безпалько).
— Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічної мети (М. В. Кларин).
— Педагогічна технологія є змістовним узагальненням, що вбирає в себе зміст усіх визначень різних авторів (джерел). Педагогічна технологія може бути представлена науковим, процесуально-описовим і процесуально-діючим аспектами (Г. К.Селевко).
— Педагогічна технологія — системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО).
Педагогічна технологія функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регулятивів, застосовуваних у навчанні, і як реальний процес навчання (Г, К. Селевко)--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 21:54, 17 жовтня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Добрий день! На моїй сторінці обговорення Ви знайдете тему та завдання індивідуального заняття. --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:21, 11 вересня 2015 (EEST)

Добрий день! Даю відповідь на питання: Чому "технологія" є більш ефективним засобом освіти, розвитку й виховання учнів ніж "методика"?

Педагогічна технологія в загальнопедагогічному розумінні характеризує цілісний освітній процес з його метою, змістом і методами навчання. Методика є більш індивідуалізованою сукупністю прийомів і способів навчання. Вона залежить від особистості вчителя, його темпераменту й уміння. Також технологію від методики відрізняють два принципові моменти: планування дій та досягнення кінцевого результату. Методика - це узагальнення досвіду.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 18:12, 6 грудня 2015 (EET)

==== Консультації ====
Тема консультації: "Особливості впровадження педагогічних технологій у навчальнл-виховний процес ЗНЗ"--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:07, 20 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Дайте відповідь на тестові питання:

1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :
*а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
*б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
*в) організації індивідуального навчання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):
*а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
*б) ініціативність та активність;
*в) високі пізнавальні мотиви;
*г) уміння планувати й організовувати діяльність;
*д) критичне мислення.
3. Педагогічна технологія – це:
*а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
*б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
*в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:
*а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
*б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
*в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
*г) усі відповіді вірні.
5. Інтерактивними методами навчання є:
*а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
*б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
*в) самостійна робота учня;
*г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
*д) всі відповіді правильні.
6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:
*а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
*б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
*в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):
*а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
*б) зацікавлення процесом навчання;
*в) включення учнів у творчу діяльність;
*г) постановка проблемної задачі;
*д) пред‘явлення дидактичних вимог;
8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:
*а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
*б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
*в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
*г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
*д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 14:19, 26 листопада 2015 (EET)

Доброго дня! Відповіді на тести:
1 г) всі відповіді правильні;
2 а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
3 д) правильна відповідь відсутня;
4 г) усі відповіді вірні;
5 г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
6 а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
7 д) пред‘явлення дидактичних вимог;
8 в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 18:55, 6 грудня 2015 (EET)

Педагогічна інноватика Говійний О.М.

2015-12-06T16:55:30Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Добрий день, шановні колеги! Вітаю з початком нового навчального року! Здоров'я, щастя, здійснення бажань, впевненості у своїх силах!

Сьогодні ми розпочинаємо наші заняття в цьому навчальному році. Опрацюйте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на питання:
*У чому суть технологічності в освіті?
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 13:06, 2 вересня 2015 (EEST)
Доброго дня! Вибачте, що довго не відповідав.
Технологічність в освіті це педагогічна система, в якій використання засобів навчання підвищує ефективність навчального процесу,стратегія розвитку національного, державного, регіонального і муніципального освітнього простору
Визначення технологічності в освіті за М. Вулманом: "цілеспрямоване використання, у комплексі чи окремо, предметів, прийомів, засобів, подій чи відносин для підвищення ефективності навчального процесу". За С. Сполдингом - "цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних стратегій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем в цілому і встановлення мети заново, щойно надходить нова інформація про ефективність системи"--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 21:54, 17 жовтня 2015 (EEST)

Добрий день! Продовжуємо працювати. Прочитайте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:50, 9 вересня 2015 (EEST)
Однією з причин тривалої дискусії про термін "педагогічна технологія" є непрофесійний погляд на проблему. Існують дві основні точки зору: "Професіональні педагоги-технологи вважають технологію процесом чи способом виконання визначеного, завдання. З другого боку, педагогічна громадськість, здебільшого, вважає технологію апаратурою для навчального процесу".
Для ілюстрації дискусії про сутність педагогічної технології наводимо три її визначення.
1. "Педагогічна технологія є удосконалювання, застосування й оцінювання систем, способів і засобів для поліпшення процесу засвоєння знань" (Рада з педагогічної технології, Велика Британія).
2. "Педагогічна технологія є додаток до наукового знання про засвоєння й умови засвоєння навчального матеріалу для поліпшення ефективності і корисності навчання і практичної підготовки..." (Національний центр програмованого навчання, Велика Британія).
3. "Педагогічна технологія є система дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання, обумовлена специфічною метою, заснована на дослідженнях процесу засвоєння знань і комунікації, а також використання людських і матеріальних ресурсів для досягнення ефективнішого навчання" (Комісія з технології навчання, США).
Представники четвертої групи (Д. Фіни, II. Мітчелл, Р. Томас) пропонують розглядати кілька значень педагогічної технології одночасно. Найбільш повно вивчив проблему П. Д. Мітчелл. Він пише в Енциклопедії педагогічних засобів, комунікацій і технології (Лондон, 1978): «Не будучи синонімом "засобу навчання", педагогічна технологія являє собою міждисциплінарний конгломерат, що має зв'язки (відносини) фактично з усіма аспектами освіти — від короткого навчального фрагмента до національної системи з усіма її функціями». Зробивши докладний аналіз численних визначень, автор дійшов висновку про існування концептуальної мозаїки значень педагогічної технології: педагогічна психотехнологія, педагогічна інформація і технологія комунікації, технологія педагогічного менеджменту, технологія педагогічних систем, технологія педагогічного планування. У 1979 р. Асоціація з педагогічних комунікацій і технології США опублікувала "офіційне" визначення педагогічної технології: "Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань".
Це формулювання виявилося настільки всеосяжним, що подальші його зміни відбувалися лише по лінії уточнення мозаїки значень педагогічної технології і їх спеціалізації. Як зазначено в глосарії термінів за технологією освіти (Париж, ЮНЕСКО, 1986, с. 43), "у первісному розумінні педагогічна технологія означає використання з педагогічною метою засобів, породжених революцією в галузі комунікації, таких, як аудіовізуальні засоби, телебачення, комп'ютери й інші види "жорстких" і "м'яких" засобів. У новому і ширшому розумінні це — систематичний метод планування, застосування й оцінювання всього процесу навчання й засвоєння знань шляхом обліку людських і технічних ресурсів і взаємодії між ними для досягнення найефективнішої форми освіти. У цьому розумінні педагогічна технологія використовує як теоретичний інструмент системний аналіз.
— Педагогічна технологія — це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В. П. Безпалько).
— Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічної мети (М. В. Кларин).
— Педагогічна технологія є змістовним узагальненням, що вбирає в себе зміст усіх визначень різних авторів (джерел). Педагогічна технологія може бути представлена науковим, процесуально-описовим і процесуально-діючим аспектами (Г. К.Селевко).
— Педагогічна технологія — системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО).
Педагогічна технологія функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регулятивів, застосовуваних у навчанні, і як реальний процес навчання (Г, К. Селевко)--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 21:54, 17 жовтня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Добрий день! На моїй сторінці обговорення Ви знайдете тему та завдання індивідуального заняття. --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:21, 11 вересня 2015 (EEST)

Добрий день! Даю відповідь на питання: Чому "технологія" є більш ефективним засобом освіти, розвитку й виховання учнів ніж "методика"?

Педагогічна технологія в загальнопедагогічному розумінні характеризує цілісний освітній процес з його метою, змістом і методами навчання. Методика є більш індивідуалізованою сукупністю прийомів і способів навчання. Вона залежить від особистості вчителя, його темпераменту й уміння. Також технологію від методики відрізняють два принципові моменти: планування дій та досягнення кінцевого результату. Методика - це узагальнення досвіду.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 18:12, 6 грудня 2015 (EET)

==== Консультації ====
Тема консультації: "Особливості впровадження педагогічних технологій у навчальнл-виховний процес ЗНЗ"--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:07, 20 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Дайте відповідь на тестові питання:

1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :
*а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
*б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
*в) організації індивідуального навчання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):
*а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
*б) ініціативність та активність;
*в) високі пізнавальні мотиви;
*г) уміння планувати й організовувати діяльність;
*д) критичне мислення.
3. Педагогічна технологія – це:
*а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
*б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
*в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:
*а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
*б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
*в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
*г) усі відповіді вірні.
5. Інтерактивними методами навчання є:
*а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
*б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
*в) самостійна робота учня;
*г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
*д) всі відповіді правильні.
6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:
*а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
*б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
*в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):
*а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
*б) зацікавлення процесом навчання;
*в) включення учнів у творчу діяльність;
*г) постановка проблемної задачі;
*д) пред‘явлення дидактичних вимог;
8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:
*а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
*б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
*в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
*г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
*д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 14:19, 26 листопада 2015 (EET)

Доброго дня! Відповіді на тести:
1 г) всі відповіді правильні;

2 а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;

3 д) правильна відповідь відсутня;

4 г) усі відповіді вірні;

5 г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;

6. а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;

7 д) пред‘явлення дидактичних вимог;

8 в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 18:55, 6 грудня 2015 (EET)

Педагогічна інноватика Говійний О.М.

2015-12-06T16:12:07Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Індивідуальні заняття */

Психологія Говійний О.М.

2015-12-06T15:51:24Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання: 1. Розкрийте поняття "гендер" 2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності? 3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація? 4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 12:45, 9 червня 2015 (EEST)
Доброго дня! Даю відповіді на поставлені запитання.
1. Гендер (англ. Gender, від лат. Gender «стать») - це соціальна стать, що визначає поведінку людини в суспільстві і те, як це поведінка сприймається.Поняття "гендер" полягає перш за все в ідеї соціального моделювання чи конструювання статі.соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка», психосоціальні, соціо-культурні ролі чоловіка і жінки як особистостей, на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності, цілісна психічна репрезентація статі, сповнена неповторним динамічним глибинним, когнітивним та поведінковим поняттям жіночого та чоловічого, здобута індивідом у результаті набуття індивідуального ґендерного досвіду. Тобто деякий соціальний конструктор, що визначає соціальну стать людини. На відміну від біологічної статі, гендер виступає набором соціально рольових самоідентифікацій (самовизначень), які можуть збігатися з суто біологічними статево-рольовими стереотипами або суперечити їм.
2.У суспільній свідомості гендерні стереотипи функціонують у вигляді стандартизованих уявлень про моделі поведінки і риси характеру, що відповідають поняттям „чоловіче” і „жіноче”.Гендерні стереотипи -це культурно і соціально обумовлені уявлення про якості і нормах поведінки чоловіків і жінок. Відносини всередині освітніх установ відтворюють закладені в культурі уявлення про жінок як підлеглих, залежних, шанобливих і не прагнуть до досягнень, а про чоловіків як домінуючих, незалежних і "досяжних".освітні установи відображають гендерну стратифікацію суспільства та культури в цілому, демонструючи на своєму прикладі нерівний статус жінок і чоловіків. Цей процес не є явною або умисною метою освіти, і мало хто викладачі усвідомлюють, що він відбувається. Тим не менш, освітні установи підносять дуже впливові уроки тендерних відносин. Справа в тому, що крім явно вираженого навчального плану, існує так званий прихований навчальний план, який зміцнює сексистські визначення жінок і чоловіків.
3. Статева ідентифікація - ототожнення себе з фізичною і психологічною статтю чоловіка чи жінки і прагнення відповідати тим прийнятим у культурі, насамперед у сім'ї, стереотипам чоловічої і жіночої поведінки.Статева ідентифікація відіграє важливу роль у встановленні особистості.Вона несе в собі ціннісні орієнтації людини на свою стать як соціальну роль, як сексуальну потенцію і сексуальну поведінку, а також включає психологічне визнання своєї ідентичності зі своєю статтю у фізичному, соціальному і психологічному плані.Ще до школи діти проявляють знання про гендерні відмінності в іграшках, одязі, заняттях.За спостереженнями ряду дослідників хлопчики вибирають для гри машинки, іграшкова зброя, маленькі інструменти, конструктор, дівчатка — ляльки, наряди для ляльок або іграшки, пов'язані з домашнім господарством.Дослідження по віковій динаміці статевої ідентифікації свідчать про наявність двох кризів в її розвиткові, один з яких припадає на 3-5 років, а другий – на підлітковий вік. Психологічне набуття статі відбувається з раннього віку до дорослості. Вже в дитинстві людина представляє себе серед інших людей як майбутній чоловік або як майбутня жінка, як хлопчик чи як дівчинка. Ідентифікація зі своєю статтю, що має таке глибоке проникнення в самосвідомість особистості, що вона інтегрувала по всіх ланках самосвідомості (неправильне визначення домінуючої статі у гермафродитів та ін), - важка травма для людини, вимагає тонкого психологічного супроводу. Статева ідентифікація - єдність самосвідомості, мотивів поведінки, вчинків у повсякденному житті людини, які зараховують себе до певної статі і приймає на себе визначену традиціями відповідну статеву роль.
4. Навчальний заклад повинен давати учням можливість розвивати індивідуальні здібності та інтереси, незалежно від приналежності до тієї чи іншої статі, протистояти традиційним стандартам щодо статей. Для цього педагогічний колектив повинен володіти гендерною чутливістю, володіти методикою гендерного підходу до процесу гендерної соціалізації дівчаток і хлопчиків. Здійснювати гендерний підхід в освіті дітей - це значить діяти з розумінням соціального, конструктивістського походження категорій "чоловічого" і "жіночого" в суспільстві, ставити особистість і індивідуальність дитини у розвитку та вихованні вище традиційних рамок статі.Учень і викладач виступають партнерами, які спільно й активно планують зміни, контролюють успіхи і оцінюють якість досягнутого, відкрито обговорюють конфлікти та знаходять способи їхнього вирішення. Тому сама організація навчального процесу припускає відкритість і гнучкість, можливість експериментів та альтернативних рішень поряд з традиційними. Малий розмір груп забезпечує індивідуальний контакт і працює на скорочення владної дистанції. Таким чином, виявляється можливим диференціювати завдання залежно від рівня підготовленості, при цьому як з боку вчителя, так і учнів важливі терпимість і розуміння іншого, можливо, більш слабкого або нетипового. Для того, щоб педагогічні працівники враховували ґендерні особливості своїх вихованців, вчені-педагоги та психологи рекомендують, по-перше, знати свою ґендерну домінанту, по-друге, розуміти, яка вона є у кожного з дітей. Російський вчений В.Симонов під ґендерною домінантою розуміє перевагу або фемінних, або маскулінних якостей конкретної особистості, що далеко не завжди співпадає з її статтю . Навчально-виховна робота повинна будуватись з врахуванням того, чи колектив жіночий, чи чоловічий, чи змішаний, що, на його погляд, сприяє якісному засвоєнню навчального матеріалу та ефективності виховних дій педагога. На думку В.Симонова, в колективах, де кількісно переважають діти з маскулінною домінантою необхідно використовувати візуальну інформацію, розташовану стовпчиками, обов΄язково робити узагальнення і висновки в кінці заняття, проводити самооцінку і взаємооцінку діяльності. В фемінно-зорієнтованих групах дослідник рекомендує розташовувати візуальну інформацію в горизонтальному напрямку, замість самооцінки, яка, скоріш за все буде необ΄єктивною, корисніше наполягати на коментуванні результатів навчально-пізнавальної діяльності. Насправді, організувати навчально-виховний процес з врахуванням хоча б вказаних рекомендацій дуже нелегка справа. Але в ґендерній педагогіці враховуються всі фактори навчально-виховного процесу (зміст, форми, методи, засоби навчання та спілкування, набір шкільних навчальних курсів, організація позакласної роботи тощо). Саме ґендерна педагогіка сприяє проведенню корекції негативного впливу ґендерних стереотипів, в результаті чого дитина виявляє і розвиває особисті, а не нав΄язані суспільством, схильності. Таким чином, врахування ґендерних особливостей в період навчання дітей в школі допоможе їм відчувати себе комфортно, упоратися з проблемами соціалізації, а саме ідентифікувати себе як хлопчика чи дівчинку.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 21:25, 4 липня 2015 (EEST)

Дякую за такі грунтовні відповіді. Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту на моїй сторінці дайте стислі відповіді на запитання. 1.Як визначають поняття "обдарованість"? 2.Які типи обдарованості описують в психологічній науці? 3. Назвіть види обдарованості. 4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:45, 24 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Опрацювавши рекомендований матеріал, даю відповіді на поставлені запитання.
1. Обдарованість  це сукупність здібностей, які дозволяють індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності. Здібності  це можливості людини до виконання діяльності. У якій би формі ми не визначали здібності, у центрі уваги завжди буде саме діяльність. Великі можливості до виконання діяльності це й великі здібності. Рівень здібностей, який значно відрізняється від середнього, свідчить про обдарованість. Чим більша відмінність цього рівня від середніх здібностей, тим вища обдарованість. Період, найбільш сприятливий для розвитку певних здібностей, називається сензитивним. Якщо в цей період здібності з якихось причин не розвиватимуться, то дитина не зможе в подальшому житті повною мірою реалізувати свої потенційні можливості.Задатки в різних дітей різні, тому й постає одне з найпроблемніших питань теорії та практики розвитку здібностей: у якій мірі обдарованість є вродженою, а якою мірою її можна розвинути.Розвиток обдарованості дитини значною мірою залежить від батьків, школи, учителів.Задатки за своєю природою суперечливі. З одного боку, вони специфічні, тобто в дитини існує спадкова схильність до тієї чи іншої діяльності,з іншого - задатки різнобічні: у чому саме проявиться обдарованість дитини, переважно залежатиме від конкретних особливостей її виховання.Найістотнішу роль у розвитку цих дітей відіграє людина, яка спеціально займається з дитиною, ураховує її індивідуальні особливості й користується в неї авторитетом.обдаровані діти потребують особливої уваги, індивідуального підходу, копіткого плекання їхнього таланту. Тільки за такого ставлення обдаровані учні зможуть стати інтелектуальною елітою країни, реалізувати свій творчий потенціал. Отже, обдарованість – це системна ознака психіки, що розвивається в продовж життя та визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному чи кількох напрямках діяльності порівняно з іншими.
2. У психологічній науці описуються такі типи обдарованості: 1. Здібності орієнтуватись у просторі й часі: ретроспективні (консерватизм); кон’юктурні (кмітливість); перспективність (передбачливість). 2. Здібності до потреб і вольових (естетичних) переживань: песимістичні (критичність); амбівалентність (урівноваженість); оптимістичність (життєрадісність). 3. Здібності до змісту (профілів, видів) діяльності: трудові (ділові); комунікативні; самодіяльні (особистісні). 4. Здібності до рівнів оволодіння людською діяльністю: o навчальні (адаптивні); відтворювальні (виконавчі); творчі (інноваційні). 5. Здібності до форм реалізації людської діяльності: моторні (рухові); перцептивні (зосередженість); мовленнєво-розумові (розумові).
3. Психологічні особливості, які характеризують обдаровану дитину: Обсяг і гострота сприймання, надзвичайна допитливість стосовно розташування предметів, їм цікаво, чому світ влаштований так, а не інакше, і що було б, якби змінились ті чи інші умови. Вони можуть слідкувати за декількома процесами водночас, активно досліджувати все, що їх оточує. • Здатність сприймати зв’язки між предметами та явищами, їхніми властивостями, особливостями. • Відмінна пам'ять у поєднанні з раннім мовним розвитком та можливістю класифікувати й зводити до категорій, які допомагають накопичувати власний обсяг інформації та інтенсивно використовувати її. • Великий запас слів, що дозволяє вільно та виразно викладати свої думки. Але часом цього не вистачає, і діти придумують слова для позначення понятих конструкцій. • Здатність розуміти смислові неточності, із задоволенням займатися складними й заплутаними завданнями; при цьому вихованці вкрай негативно підходять до підказок, готових відповідей. • Тривала концентрація уваги й велика наполегливість у розв’язанні задач, вирішення мисленнєвих завдань. • Захоплення завданням одночасно із відсутністю досвіду може призводити до того, що дитина ставить перед собою непосильні цілі. • Розвинене почуття справедливості; прискорений моральний розвиток; гостре реагування на несправедливість; високі моральні вимоги до себе та оточуючих; чутливість до доброзичливості, доброчинності, порядності, благородства. • Живе виявлення, що включає елементи гри в мисленнєву діяльність, творчість, фантазування. • Чудове почуття гумору, схильність до смішних невідповідностей, гри слів, жартів. • Підвищення страхів і вразливість. • Специфічні прояви егоцентризму, які породжують комунікативні труднощі. Усе ще побутує думка, навіть серед вчителів, що обдаровані діти не потребують якоїсь особливої підтримки. Мовляв, талант так чи інакше само реалізується, він швидко й ефектно забезпечує здобуття знань, формування умінь і навичок, необхідних для потужного самоствердження, самореалізації.
4. Існуєряд причин, які утрудняють продуктивну реалізацію розумової обдарованості. Перша – впливає із сенсорних недоліків, здебільш таких, як сліпота, глухота. Розумово обдарована дитина з цими дефектами не має можливості сприймати той чи інший тип інформації, що гальмує її інтелектуальні досягнення. У випадку порушення мовного розвитку нелегко досягнути результатів, що відповідають рівню здібностей. Друга – навчальні програми, деякі від можливостей і запитів розумово обдарованої молоді. Третя – у родинах із низьким матеріальним, духовним, культурним, освітнім рівнем інтелект, освіта, знання, творчість не пошановуються, їх здобування та розвиток не заохочуються й не підтримуються. Четверта, головна причина – психологічні фактори, які зароджуються в сім’ї. Серед них найбільш типові: • негативне ставлення до школи і навчання; • порушення стосунків з батьками; • коливання настрою, депресивні переживання, атмосфера суперечності; • низька самооцінка, почуття «зайвості», тенденція до самовиправдання за будь-яких обставин, виправдання своїх недоліків, перекладання вини на інших; • схильних до фантазування; • погані міжособистісні стосунки, недовіра до інших; • недостатні лідерські здібності; • емоційна неврівноваженість; • нереалістичні цілі.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 21:37, 28 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:47, 24 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Даю відповіді на поставлені запитання:
1. Професійного вигорання - виснаження моральних і фізичних сил, що неминуче позначається як на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, так і на стосунках у сім'ї, реакція організму та психологічної сфери людини, яка виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною діяльністю; результат некерованого довготривалого стресу; психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаних професійною діяльністю людини, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень; різновид та передумова професійної деформації особистості.
2.Сучасний стан вітчизняної освітньої системи характеризується активним упровадженням інноваційних технологій у педагогічний процес. В умовах змін, які відбуваються сьогодні, все більш високі вимоги ставляться не тільки до професійних знань, умінь та навичок учителя, але й до рівня його особистісного саморозвитку, його психологічного самопочуття.

За загальним визнанням спеціалістів педагогічна діяльність – це один із видів професійної діяльності, який найбільше деформує особистість людини. Комплекс економічних проблем, що сьогодні склалися (невисока заробітна плата, недостатня технічна забезпеченість тощо), а також соціально-економічних, пов’язаних з падінням престижу педагогічної професії, робить працю вчителя надзвичайно психоемоційно напруженою. Крім того, не секрет, що із збільшенням педагогічного стажу роботи у вчителів знижуються показники як фізичного, так і психічного здоров’я.

Усі ці фактори здійснюють руйнівний вплив на емоційну сферу педагога. У нього зростає кількість афективних розладів, з’являються почуття незадоволеності собою та своїм життям, труднощі у встановленні контактів з учнями, колегами, оточуючими людьми.
3. Симптоми професійного вигорання.

Психофізичні симптоми:

почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми);
відчуття емоційного і фізичного виснаження;
зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху);
загальна астенізація (слабість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);
часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
різка втрата чи різке збільшення ваги;
повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год, або ж навпаки, нездатність заснути до 2—3 год ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу);
постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня;
задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні;
помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.
Соціально-психологічні симптоми:

байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);
підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»);
постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому);
почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так. як треба»);
почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з чимось не вдасться впоратися;
загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»).
Поведінкові симптоми:

відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все складніше і складніше;
співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;
керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим;
відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів;
невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;
дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності;
зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків.
4. Уникання сварок, конфліктів, невизначених обставин (особливо які виходять за рамки посадових обов’язків), зайвої відповідальності. Елементом психогігієни є на лаштування на позитив, уміння звертати увагу на 95% плюсів, а не на 5% мінусів, невдач і помилок. --[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 22:07, 29 жовтня 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?

Доброго дня! даю відповіді на питання індивідуального заняття:
1. Основним видом діяльності підлітка, як і молодшого школяра, є вчення, але зміст і характер навчальної діяльності в цьому віці істотно змінюється. Підліток приступає до систематичного оволодіння основами наук. Навчання стає багатопредметності, місце одного вчителя займає колектив педагогів. До підлітку пред'являються більш високі вимоги. Це призводить до зміни ставлення до навчання. Для школяра середнього віку навчальні заняття стали звичною справою. Учні інколи схильні не обтяжувати себе зайвими вправами, виконують уроки в межах заданого або навіть менше. Нерідко відбувається зниження успішності. Те, що спонукало молодшого школяра активно навчатися, не грає тепер такої ролі, а нові спонукання до навчання (установка на майбутнє, далекі перспективи) ще не з'явилися. Старшокласники вказують на такі мотиви, як близькість закінчення школи і вибір життєвого шляху, подальше продовження освіти або робота за обраною професією, потреба проявити свої здібності у зв'язку з розвитком інтелектуальних сил. Все частіше старший школяр починає керуватися свідомо поставленою метою, з'являється прагнення поглибити знання у певній галузі, виникає прагнення до самоосвіти. Учні починають систематично працювати з додатковою літературою, відвідувати лекції, працювати в додаткових школах . Характерним для навчального процесу є систематизація знань з різних предметів, встановлення міжпредметних зв'язків. Все це створює ґрунт для оволодіння загальними законами природи і суспільного життя, що призводить до формування наукового світогляду. Старший школяр у своїй навчальній роботі упевнено користується різними розумовими операціями, міркує логічно, запам'ятовує осмислено. У той же час пізнавальна діяльність старшокласників має свої особливості. Якщо підліток хоче знати, що собою являє те чи інше явище, то старший школяр прагне розібратися в різних точках зору на це питання, скласти думку, встановити істину. Старшим школярам стає нудно, якщо немає завдань для розуму. Вони люблять досліджувати та експериментувати, творити і створювати нове, оригінальне. 2)Сутність принципу індивідуального підходу в навчанні полягає у вивченні і врахуванні в навчальному процесі індивідуальних і вікових особливостей кожного учня з метою максимального розвитку позитивних і подолання негативних індивідуальних особливостей, забезпеченні на цій основі підвищення якості його навчальної роботи, всебічного розвитку.
Реалізація принципу здійснюється в таких напрямах: а) ічному — врахування психічних особливостей індивіда, які впливають на навчально-пізнавальну діяльність, що обумовлює наслідки навчання; б) дидактичному — організація такої взаємодії викладача і учнів, яка б максимально задовольняла потреби та інтереси кожного учня, визначення адекватної системи прийомів педагогічного впливу на особистість школяра.
2. Цінностями креативної освіти є: духовна культура, творчість як засіб повноцінного життя та розвитку особистості та культури. На перший план виходить спілкування як засіб особистісного зростання. Тут учень виступає як суб’єкт життя, що має потребу в самореалізації. Креативна освіта за таких обставин – це засіб розвитку індивідуальності та створення умов для розвитку особистості учнів. Сенс такої освіти у визнанні індивідуальності та неповторності кожної людини та її розвитку. Креативна освіта передбачає індивідуальний підхід до навчання з урахуванням рівня інтелектуального розвитку учнів.
Здійснюючи індивідуальний підхід відбувається навчання учнів з урахуванням особливостей темпераменту, характеру, здібностей, мотивів та інтересів. В основі індивідуального підходу лежать наступні педагогічні технологій:
структурно-логічні технології навчання, які являють собою поетапну організацію постановки дидактичних задач, вибору способу їх розв’язання, діагностики оцінки одержаних результатів;
інтеграційні технології – це дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію знань і вмінь, різних видів діяльності, навчальних тем, навчальних проблем та інших форм організації навчання;
ігрові технології – ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяє формуванню вмінь вирішувати завдання на основі компетентного вибору альтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету;
комп’ютерні технології;
діалогові технології, які пов’язані зі створенням комунікативного середовища;
тренінгові технології – це система діяльності по відпрацюванню певних алгоритмів навчально-пізнавальних дій і способів розв’язання типових задач у ході навчання (тести, розв’язання задач).
Творча задача вихователя – відібрати із загального арсеналу засобів ті, які найбільш дієві в конкретній ситуації, відповідають індивідуальним особливостям дитини. При проведенні індивідуальної роботи в процесі різної дитячої діяльності педагог постійно повинен спиратися на колектив, на колективні зв'язки дітей у середині групи. Колектив є тією силою, яка укріплює в дитині суспільні початки.
Неможливо виховати зовні спілкування з колективом такі якості, як доброзичливість, відчуття взаємодопомоги, відповідальності за загальну справу. Важливе значення в навчальній та виховній діяльності вчителя мають методи та форми роботи з дітьми, які мають різні особливості розумового розвитку, типи нервової системи та вищої нервової діяльності. Відмінностями у властивостях нервової системи в значній мірі зумовлюється те, що одні й ті ж прийоми навчання та виховні заходи неоднаково впливають на різних дітей.
Зустрічаються, наприклад, діти з "уповільненим розумінням", "важкодуми". Вони не встигають схоплювати матеріал, який подається у швидкому темпі, не можуть швидко перейти від однієї думки до іншої, відповідають повільно, зі значними паузами. Причина цього – не в незнанні навчального матеріалу, не у відсутності здібностей до навчання, а в малій рухливості, інертності їх нервових процесів. Нетямущими вважати таких дітей зовсім безпідставно. Створюючи для їх навчальної діяльності сприятливі умови, не підганяючи, не нагороджуючи образливими прізвиськами, можна помітити у них і неабиякі здібності та інші позитивні якості. Правильно організована навчально-пізнавальна діяльність, зокрема використання індивідуального підходу до учнів на уроках, виявляє і закріплює творче начало учня.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 17:30, 6 грудня 2015 (EET)

==== Консультації ====
Якщо у вас є запитання з актуальних проблем психології, то можете розміщувати їх тут - я дам відповідь--Троіцька Марина Євгенівна

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:52, 24 вересня 2015 (EEST)
Доброго дня!
Психолого-педагогічне оцінювання реалізує три функції: орієнтація школяра в стані його знань і ступінь відповідності їх вимогам обліку; пряма або опосередкована інформація про успіхи і невдачі в даній ситуації; висловлення загальної думки і суджень вчителя про даного учня.
З позиції особистісно-зорієнтованого підходу в освіті остання функція повинна трансформуватися в застосування вчителем механізму цінування, коли вчитель цінує учня не тільки за рівень його компетентності, але й за ефективність діяльності учня, за особистісні якості, які дозволяють учням досягти необхідних результатів, і досягати, в результаті необхідної компетентності (Компетентність – це рівень успішності особистості в певній діяльності, яка базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, властивостях особистості, сформованих в процесі навчання і життєвого досвіду в цілому.
Ні 12-бальна шкала оцінювання навчальних досягнень, ні звичайна діагностика не зможуть виконати специфічні задачі оцінювання учнів. Ці задачі можна коротко узагальнити, враховуючи розроблені психолого-педагогічні критерії діагностики рівнів досягнень, таким чином.

Особистісне оцінювання учня забезпечує переведення суб’єктивного уявлення учителя про учня (які отримані шляхом 12-бального оцінювання, діагностики рівня навчальних досягнень, педагогічного спостереження, педагогічного проектування і прогнозу) у взаємовідносини учитель-учень з метою закріплення і розвитку в учневі усвідомлення реального стану і реальних можливостей, перспектив свого особистісного буття. Становлення особистості учня як суб’єкта діяльності і відносин відбувається в самих учнях (в діяльності і відношеннях), тому найважливішим фактором розвитку учня є ситуація переживання ним ситуації успіху.

Отже, поряд з оцінюванням навчальних досягнень учнів необхідним стає цінування навчальної діяльності учнів.

Цінування – це щирий прояв педагогом свого задоволення успішною діяльністю учнів, яка була досягнена ними завдяки мобілізації своїх знань, умінь і особистісних якостей.
Оцінювання і облік результатів навчання необхідно здійснювати в тісному контакті з психологічним супроводом навчально-виховного процесу. З метою педагогічної актуалізації особистісного розвитку дитини поряд з дидактичними критеріями необхідно використовувати психолого-педагогічні критерії оцінювання рівнів навчальних досягнень.
В реалізації особистісно-зорієнтованого навчання учня важливим є вміння педагога створити ситуацію успіху для кожної дитини, допомогти їй долати сумніви, напруження у складних ситуаціях, невпевненість у своїх силах. Бажано використовувати наступні психологічні прийоми:

"Ефект навіювання" - "У тебе вийде.,.", "Ти зможеш..." тощо.

"Ефект Розенталя". Якщо педагог буде переконувати в реальності успіху, то успіх буде. Англійський вчений Стоунс довів, що діти, які заохочуються, досягають більших успіхів ніж ті, хто ніяк не заохочувався.

"Плацето-ефект" – додаткові заняття навіть після 6-7 уроків, не дивлячись на їх низький ККД, позитивно впливають на учнів, тому що турбота і бажання вчителя працювати з ними поза уроком сприймаються як порятунок від неуспішності.

Щоб створити "ситуацію успіху" в роботі з дітьми (учнями), необхідно дотримуватись певних правил:

1. Не можна боятися високої позитивної оцінки, якщо є хоча б мінімальний успіх. Адже, не відчувши, що значить "відмінно", дитина не стане прагнути високої оцінки, вважаючи це недосяжним.

2. У співпраці і спілкуванні з дитиною необхідно дати їй відчути себе особистістю, підняти не тільки самооцінку дитини, але і її самоцінність. А цього можна досягти, називаючи дитину по імені, створюючи на занятті, уроці ситуацію успіху і довіри.

3. Кількість і різноманітність позитивно і діяльнісно забарвлених (в тому числі і спеціально створюваних педагогами) ситуацій і обставин, в яких може опинитися дитина, визначають шляхи розвитку її інтересу і можливі шляхи успіху.

4. Чим більше епізодів, випадків, напрямків діяльності, в яких дитина приймає участь, тим більше у неї можливостей знайти себе.

5. Успіх - це завжди переборення, переборення зв’язано з мотивацією, мотивація - з інтересом, інтерес - з потребою, потреба - з волею.

6. В кожній дитині є задатки, які можуть розвинутись в здібності. Побачити, уловити, розвинути - справа педагога.

7. Відношення до дитини як до рівної, як до самого себе, відношення, яке абсолютно виключає право педагога на грубість, різкість, образливий тон, повинно стати обов’язковою нормою всієї педагогічної діяльності.

8. Педагог має бути цікавою особистістю, може бути непередбачуваним, може бути загадковим, може володіти певними якостями і уміннями, які вирізняють його серед інших людей.

Педагог повинен мати творчу біографію, наповнену роздумами і почуттями, різноманітними інтересами, вчинками і переживаннями. Педагог, який всього себе "віддає школі", швидко опиняється у ситуації, коли вже немає чого віддавати, оскільки тривалий час не відбувалося обновлення, розширення діапазону інтересів, знайомств, дружб і відкриттів - все це разом і створює творчу біографію педагога.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 22:32, 29 жовтня 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Шановний Олександре Миколайовичу, якимось чином вийшло так, що завдання з деяких розділів не були розміщені вчасно на Вашій сторінці. По можливості перегляньте і виконайте їх.Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання: 1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми? 2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми? 3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це: а) допитливість; б) талант; в) схильність. 4. До діапазону академічних здібностей не відносять: а) здібності до природознавчих наук; б) здібності до читання; в) образотворчі здібності. 5. Творчість — це: а) розумова й практична діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей; б) схильність до занять певним видом діяльності; в) здатність дитини до перетворення навколишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури

Доброго дня! Даю відповіді на питання модульного контролю:
1. Готовність учителя до роботи з обдарованими учнями виявляється у високому рівні професійно-педагогічної компетентності спеціаліста до даного виду діяльності, що базується на сукупності спеціальних знань і вмінь та стійкому вмотивованому бажанні здійснювати цю діяльність. Зважаючи на це, нами визначені такі компоненти готовності вчителя до роботи з обдарованими учнями: позитивна мотивація; достатній рівень професійно-педагогічної компетентності; рефлексія і корекція.
З огляду на психологічні,фізіологічні, дидактичні та інші особливості навчання й розвитку обдарованих дітей,підготовка вчителя до роботи з обдарованими дітьми передбачає: •наявність знань про те, що таке обдарованість та обдаровані діти, у чому особливості їхнього навчання й розвитку;•навчання основних організаційних форм, психологічних і дидактичних методів практичної роботи з обдарованими дітьми;•використання різних форм, методів, прийомів виявлення, навчання й розвитку обдарованих дітей у різних (часом нестандартних) умовах;•особистісне ставлення до обдарованого (як і до будь-якого іншого) учня не як до об’єкта педагогічного впливу, а як до суб’єкта спільно конструйованої педагогічної взаємодії, під час якої відбувається навчання й розвиток учнів. У педагогічному колективі до вчителя, його професійних та особистісних рис і якостей висуваються такі вимоги:•педагогічна майстерність;•педагогічна тактовність;•висока теоретична підготовка;•методична діяльність;•наявність особистої педагогічної концепції;•толерантність і доброзичливість;•творчі здібності;•володіння іноземними мовами; •робота в мережі Інтернет. Для роботи з обдарованими від учителя вимагається :загальна професійна підготовка, предметні, високий рівень професійної компетентності в контексті системи пошуку, підтримки та розвитку особистості; наявність професійно важливих особистісних якостей (необхідного рівня інтелектуального розвитку, адекватної самооцінки, творчого особистого світогляду, доброзичливості та об’єктивності при оцінюванні діяльності учнів, почуття гумору, неупередженості, впевненості, енергійності); особлива витривалість нервово-психічної системи, емоційна стабільність; вміння розпізнавати ознаки обдарованості в інтелектуальній діяльності, творчих проявах, художній майстерності, спілкуванні, руховій сфері та заохочувати своїх учнів; уміння залучати до виявлення та розвитку обдарованості учня батьків, однолітків, створюючи з їх допомогою сприятливе середовище для розвитку здібностей та обдарувань учня; почуття великої відповідальності за результати роботи з обдарованими учнями; безперервне підвищення рівня професійно-педагогічної компетентності для поліпшення результативності роботи з обдарованими учнями. Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми: Бути доброзичливим і чуйним; Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси; Мати високий рівень інтелектуального розвитку; Мати широке коло інтересів; Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей; Мати педагогічну та спеціальну освіту; Мати живий та активний характер; Володіти почуттям гумору; Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення; Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистісний світогляд; Бути цілеспрямованим і наполегливим; Володіти емоційною стабільністю; Уміти переконувати; Мати схильність до самоаналізу.

2. Основним засобом для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми є самостійна робота вчителя, його самоосвіта. Самостійна робота – найвища форма навчальної діяльності вчителя. Якщо вчитель припиняє "вчитися", то він не зможе покращити результативність своєї роботи, оволодіти ефективними традиційними та інноваційними технологіями й методиками навчання. Самостійна робота – це діяльність, що організується самим учителем у силу його внутрішніх пізнавальних мотивів у найбільш зручний та раціональний з його точки зору час. Також для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми потрібно проводити: тематичні дискусії; – конференції з обміну досвідом; – слухання лекцій з елементами дискусій; – вивчення досвіду роботи інших вчителів на базі освітніх установ;;– консультації; – тренінги для педагогічних закладів освіти за спецкурсами; - розробка, видання методичних та інформаційних матеріалів.

3. в) схильність.

4. б) здібності до читання.

5. а) розумова й практична діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 17:51, 6 грудня 2015 (EET)

Психологія Говійний О.М.

2015-12-06T15:47:43Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

Психологія Говійний О.М.

2015-12-06T15:36:22Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання: 1. Розкрийте поняття "гендер" 2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності? 3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація? 4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 12:45, 9 червня 2015 (EEST)
Доброго дня! Даю відповіді на поставлені запитання.
1. Гендер (англ. Gender, від лат. Gender «стать») - це соціальна стать, що визначає поведінку людини в суспільстві і те, як це поведінка сприймається.Поняття "гендер" полягає перш за все в ідеї соціального моделювання чи конструювання статі.соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка», психосоціальні, соціо-культурні ролі чоловіка і жінки як особистостей, на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності, цілісна психічна репрезентація статі, сповнена неповторним динамічним глибинним, когнітивним та поведінковим поняттям жіночого та чоловічого, здобута індивідом у результаті набуття індивідуального ґендерного досвіду. Тобто деякий соціальний конструктор, що визначає соціальну стать людини. На відміну від біологічної статі, гендер виступає набором соціально рольових самоідентифікацій (самовизначень), які можуть збігатися з суто біологічними статево-рольовими стереотипами або суперечити їм.
2.У суспільній свідомості гендерні стереотипи функціонують у вигляді стандартизованих уявлень про моделі поведінки і риси характеру, що відповідають поняттям „чоловіче” і „жіноче”.Гендерні стереотипи -це культурно і соціально обумовлені уявлення про якості і нормах поведінки чоловіків і жінок. Відносини всередині освітніх установ відтворюють закладені в культурі уявлення про жінок як підлеглих, залежних, шанобливих і не прагнуть до досягнень, а про чоловіків як домінуючих, незалежних і "досяжних".освітні установи відображають гендерну стратифікацію суспільства та культури в цілому, демонструючи на своєму прикладі нерівний статус жінок і чоловіків. Цей процес не є явною або умисною метою освіти, і мало хто викладачі усвідомлюють, що він відбувається. Тим не менш, освітні установи підносять дуже впливові уроки тендерних відносин. Справа в тому, що крім явно вираженого навчального плану, існує так званий прихований навчальний план, який зміцнює сексистські визначення жінок і чоловіків.
3. Статева ідентифікація - ототожнення себе з фізичною і психологічною статтю чоловіка чи жінки і прагнення відповідати тим прийнятим у культурі, насамперед у сім'ї, стереотипам чоловічої і жіночої поведінки.Статева ідентифікація відіграє важливу роль у встановленні особистості.Вона несе в собі ціннісні орієнтації людини на свою стать як соціальну роль, як сексуальну потенцію і сексуальну поведінку, а також включає психологічне визнання своєї ідентичності зі своєю статтю у фізичному, соціальному і психологічному плані.Ще до школи діти проявляють знання про гендерні відмінності в іграшках, одязі, заняттях.За спостереженнями ряду дослідників хлопчики вибирають для гри машинки, іграшкова зброя, маленькі інструменти, конструктор, дівчатка — ляльки, наряди для ляльок або іграшки, пов'язані з домашнім господарством.Дослідження по віковій динаміці статевої ідентифікації свідчать про наявність двох кризів в її розвиткові, один з яких припадає на 3-5 років, а другий – на підлітковий вік. Психологічне набуття статі відбувається з раннього віку до дорослості. Вже в дитинстві людина представляє себе серед інших людей як майбутній чоловік або як майбутня жінка, як хлопчик чи як дівчинка. Ідентифікація зі своєю статтю, що має таке глибоке проникнення в самосвідомість особистості, що вона інтегрувала по всіх ланках самосвідомості (неправильне визначення домінуючої статі у гермафродитів та ін), - важка травма для людини, вимагає тонкого психологічного супроводу. Статева ідентифікація - єдність самосвідомості, мотивів поведінки, вчинків у повсякденному житті людини, які зараховують себе до певної статі і приймає на себе визначену традиціями відповідну статеву роль.
4. Навчальний заклад повинен давати учням можливість розвивати індивідуальні здібності та інтереси, незалежно від приналежності до тієї чи іншої статі, протистояти традиційним стандартам щодо статей. Для цього педагогічний колектив повинен володіти гендерною чутливістю, володіти методикою гендерного підходу до процесу гендерної соціалізації дівчаток і хлопчиків. Здійснювати гендерний підхід в освіті дітей - це значить діяти з розумінням соціального, конструктивістського походження категорій "чоловічого" і "жіночого" в суспільстві, ставити особистість і індивідуальність дитини у розвитку та вихованні вище традиційних рамок статі.Учень і викладач виступають партнерами, які спільно й активно планують зміни, контролюють успіхи і оцінюють якість досягнутого, відкрито обговорюють конфлікти та знаходять способи їхнього вирішення. Тому сама організація навчального процесу припускає відкритість і гнучкість, можливість експериментів та альтернативних рішень поряд з традиційними. Малий розмір груп забезпечує індивідуальний контакт і працює на скорочення владної дистанції. Таким чином, виявляється можливим диференціювати завдання залежно від рівня підготовленості, при цьому як з боку вчителя, так і учнів важливі терпимість і розуміння іншого, можливо, більш слабкого або нетипового. Для того, щоб педагогічні працівники враховували ґендерні особливості своїх вихованців, вчені-педагоги та психологи рекомендують, по-перше, знати свою ґендерну домінанту, по-друге, розуміти, яка вона є у кожного з дітей. Російський вчений В.Симонов під ґендерною домінантою розуміє перевагу або фемінних, або маскулінних якостей конкретної особистості, що далеко не завжди співпадає з її статтю . Навчально-виховна робота повинна будуватись з врахуванням того, чи колектив жіночий, чи чоловічий, чи змішаний, що, на його погляд, сприяє якісному засвоєнню навчального матеріалу та ефективності виховних дій педагога. На думку В.Симонова, в колективах, де кількісно переважають діти з маскулінною домінантою необхідно використовувати візуальну інформацію, розташовану стовпчиками, обов΄язково робити узагальнення і висновки в кінці заняття, проводити самооцінку і взаємооцінку діяльності. В фемінно-зорієнтованих групах дослідник рекомендує розташовувати візуальну інформацію в горизонтальному напрямку, замість самооцінки, яка, скоріш за все буде необ΄єктивною, корисніше наполягати на коментуванні результатів навчально-пізнавальної діяльності. Насправді, організувати навчально-виховний процес з врахуванням хоча б вказаних рекомендацій дуже нелегка справа. Але в ґендерній педагогіці враховуються всі фактори навчально-виховного процесу (зміст, форми, методи, засоби навчання та спілкування, набір шкільних навчальних курсів, організація позакласної роботи тощо). Саме ґендерна педагогіка сприяє проведенню корекції негативного впливу ґендерних стереотипів, в результаті чого дитина виявляє і розвиває особисті, а не нав΄язані суспільством, схильності. Таким чином, врахування ґендерних особливостей в період навчання дітей в школі допоможе їм відчувати себе комфортно, упоратися з проблемами соціалізації, а саме ідентифікувати себе як хлопчика чи дівчинку.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 21:25, 4 липня 2015 (EEST)

Дякую за такі грунтовні відповіді. Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту на моїй сторінці дайте стислі відповіді на запитання. 1.Як визначають поняття "обдарованість"? 2.Які типи обдарованості описують в психологічній науці? 3. Назвіть види обдарованості. 4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:45, 24 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Опрацювавши рекомендований матеріал, даю відповіді на поставлені запитання.
1. Обдарованість  це сукупність здібностей, які дозволяють індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності. Здібності  це можливості людини до виконання діяльності. У якій би формі ми не визначали здібності, у центрі уваги завжди буде саме діяльність. Великі можливості до виконання діяльності це й великі здібності. Рівень здібностей, який значно відрізняється від середнього, свідчить про обдарованість. Чим більша відмінність цього рівня від середніх здібностей, тим вища обдарованість. Період, найбільш сприятливий для розвитку певних здібностей, називається сензитивним. Якщо в цей період здібності з якихось причин не розвиватимуться, то дитина не зможе в подальшому житті повною мірою реалізувати свої потенційні можливості.Задатки в різних дітей різні, тому й постає одне з найпроблемніших питань теорії та практики розвитку здібностей: у якій мірі обдарованість є вродженою, а якою мірою її можна розвинути.Розвиток обдарованості дитини значною мірою залежить від батьків, школи, учителів.Задатки за своєю природою суперечливі. З одного боку, вони специфічні, тобто в дитини існує спадкова схильність до тієї чи іншої діяльності,з іншого - задатки різнобічні: у чому саме проявиться обдарованість дитини, переважно залежатиме від конкретних особливостей її виховання.Найістотнішу роль у розвитку цих дітей відіграє людина, яка спеціально займається з дитиною, ураховує її індивідуальні особливості й користується в неї авторитетом.обдаровані діти потребують особливої уваги, індивідуального підходу, копіткого плекання їхнього таланту. Тільки за такого ставлення обдаровані учні зможуть стати інтелектуальною елітою країни, реалізувати свій творчий потенціал. Отже, обдарованість – це системна ознака психіки, що розвивається в продовж життя та визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному чи кількох напрямках діяльності порівняно з іншими.
2. У психологічній науці описуються такі типи обдарованості: 1. Здібності орієнтуватись у просторі й часі: ретроспективні (консерватизм); кон’юктурні (кмітливість); перспективність (передбачливість). 2. Здібності до потреб і вольових (естетичних) переживань: песимістичні (критичність); амбівалентність (урівноваженість); оптимістичність (життєрадісність). 3. Здібності до змісту (профілів, видів) діяльності: трудові (ділові); комунікативні; самодіяльні (особистісні). 4. Здібності до рівнів оволодіння людською діяльністю: o навчальні (адаптивні); відтворювальні (виконавчі); творчі (інноваційні). 5. Здібності до форм реалізації людської діяльності: моторні (рухові); перцептивні (зосередженість); мовленнєво-розумові (розумові).
3. Психологічні особливості, які характеризують обдаровану дитину: Обсяг і гострота сприймання, надзвичайна допитливість стосовно розташування предметів, їм цікаво, чому світ влаштований так, а не інакше, і що було б, якби змінились ті чи інші умови. Вони можуть слідкувати за декількома процесами водночас, активно досліджувати все, що їх оточує. • Здатність сприймати зв’язки між предметами та явищами, їхніми властивостями, особливостями. • Відмінна пам'ять у поєднанні з раннім мовним розвитком та можливістю класифікувати й зводити до категорій, які допомагають накопичувати власний обсяг інформації та інтенсивно використовувати її. • Великий запас слів, що дозволяє вільно та виразно викладати свої думки. Але часом цього не вистачає, і діти придумують слова для позначення понятих конструкцій. • Здатність розуміти смислові неточності, із задоволенням займатися складними й заплутаними завданнями; при цьому вихованці вкрай негативно підходять до підказок, готових відповідей. • Тривала концентрація уваги й велика наполегливість у розв’язанні задач, вирішення мисленнєвих завдань. • Захоплення завданням одночасно із відсутністю досвіду може призводити до того, що дитина ставить перед собою непосильні цілі. • Розвинене почуття справедливості; прискорений моральний розвиток; гостре реагування на несправедливість; високі моральні вимоги до себе та оточуючих; чутливість до доброзичливості, доброчинності, порядності, благородства. • Живе виявлення, що включає елементи гри в мисленнєву діяльність, творчість, фантазування. • Чудове почуття гумору, схильність до смішних невідповідностей, гри слів, жартів. • Підвищення страхів і вразливість. • Специфічні прояви егоцентризму, які породжують комунікативні труднощі. Усе ще побутує думка, навіть серед вчителів, що обдаровані діти не потребують якоїсь особливої підтримки. Мовляв, талант так чи інакше само реалізується, він швидко й ефектно забезпечує здобуття знань, формування умінь і навичок, необхідних для потужного самоствердження, самореалізації.
4. Існуєряд причин, які утрудняють продуктивну реалізацію розумової обдарованості. Перша – впливає із сенсорних недоліків, здебільш таких, як сліпота, глухота. Розумово обдарована дитина з цими дефектами не має можливості сприймати той чи інший тип інформації, що гальмує її інтелектуальні досягнення. У випадку порушення мовного розвитку нелегко досягнути результатів, що відповідають рівню здібностей. Друга – навчальні програми, деякі від можливостей і запитів розумово обдарованої молоді. Третя – у родинах із низьким матеріальним, духовним, культурним, освітнім рівнем інтелект, освіта, знання, творчість не пошановуються, їх здобування та розвиток не заохочуються й не підтримуються. Четверта, головна причина – психологічні фактори, які зароджуються в сім’ї. Серед них найбільш типові: • негативне ставлення до школи і навчання; • порушення стосунків з батьками; • коливання настрою, депресивні переживання, атмосфера суперечності; • низька самооцінка, почуття «зайвості», тенденція до самовиправдання за будь-яких обставин, виправдання своїх недоліків, перекладання вини на інших; • схильних до фантазування; • погані міжособистісні стосунки, недовіра до інших; • недостатні лідерські здібності; • емоційна неврівноваженість; • нереалістичні цілі.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 21:37, 28 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:47, 24 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Даю відповіді на поставлені запитання:
1. Професійного вигорання - виснаження моральних і фізичних сил, що неминуче позначається як на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, так і на стосунках у сім'ї, реакція організму та психологічної сфери людини, яка виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною діяльністю; результат некерованого довготривалого стресу; психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаних професійною діяльністю людини, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень; різновид та передумова професійної деформації особистості.
2.Сучасний стан вітчизняної освітньої системи характеризується активним упровадженням інноваційних технологій у педагогічний процес. В умовах змін, які відбуваються сьогодні, все більш високі вимоги ставляться не тільки до професійних знань, умінь та навичок учителя, але й до рівня його особистісного саморозвитку, його психологічного самопочуття.

За загальним визнанням спеціалістів педагогічна діяльність – це один із видів професійної діяльності, який найбільше деформує особистість людини. Комплекс економічних проблем, що сьогодні склалися (невисока заробітна плата, недостатня технічна забезпеченість тощо), а також соціально-економічних, пов’язаних з падінням престижу педагогічної професії, робить працю вчителя надзвичайно психоемоційно напруженою. Крім того, не секрет, що із збільшенням педагогічного стажу роботи у вчителів знижуються показники як фізичного, так і психічного здоров’я.

Усі ці фактори здійснюють руйнівний вплив на емоційну сферу педагога. У нього зростає кількість афективних розладів, з’являються почуття незадоволеності собою та своїм життям, труднощі у встановленні контактів з учнями, колегами, оточуючими людьми.
3. Симптоми професійного вигорання.

Психофізичні симптоми:

почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми);
відчуття емоційного і фізичного виснаження;
зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху);
загальна астенізація (слабість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);
часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
різка втрата чи різке збільшення ваги;
повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год, або ж навпаки, нездатність заснути до 2—3 год ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу);
постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня;
задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні;
помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.
Соціально-психологічні симптоми:

байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);
підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»);
постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому);
почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так. як треба»);
почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з чимось не вдасться впоратися;
загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»).
Поведінкові симптоми:

відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все складніше і складніше;
співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;
керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим;
відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів;
невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;
дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності;
зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків.
4. Уникання сварок, конфліктів, невизначених обставин (особливо які виходять за рамки посадових обов’язків), зайвої відповідальності. Елементом психогігієни є на лаштування на позитив, уміння звертати увагу на 95% плюсів, а не на 5% мінусів, невдач і помилок. --[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 22:07, 29 жовтня 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?

Доброго дня! даю відповіді на питання індивідуального заняття:
1. Основним видом діяльності підлітка, як і молодшого школяра, є вчення, але зміст і характер навчальної діяльності в цьому віці істотно змінюється. Підліток приступає до систематичного оволодіння основами наук. Навчання стає багатопредметності, місце одного вчителя займає колектив педагогів. До підлітку пред'являються більш високі вимоги. Це призводить до зміни ставлення до навчання. Для школяра середнього віку навчальні заняття стали звичною справою. Учні інколи схильні не обтяжувати себе зайвими вправами, виконують уроки в межах заданого або навіть менше. Нерідко відбувається зниження успішності. Те, що спонукало молодшого школяра активно навчатися, не грає тепер такої ролі, а нові спонукання до навчання (установка на майбутнє, далекі перспективи) ще не з'явилися. Старшокласники вказують на такі мотиви, як близькість закінчення школи і вибір життєвого шляху, подальше продовження освіти або робота за обраною професією, потреба проявити свої здібності у зв'язку з розвитком інтелектуальних сил. Все частіше старший школяр починає керуватися свідомо поставленою метою, з'являється прагнення поглибити знання у певній галузі, виникає прагнення до самоосвіти. Учні починають систематично працювати з додатковою літературою, відвідувати лекції, працювати в додаткових школах . Характерним для навчального процесу є систематизація знань з різних предметів, встановлення міжпредметних зв'язків. Все це створює ґрунт для оволодіння загальними законами природи і суспільного життя, що призводить до формування наукового світогляду. Старший школяр у своїй навчальній роботі упевнено користується різними розумовими операціями, міркує логічно, запам'ятовує осмислено. У той же час пізнавальна діяльність старшокласників має свої особливості. Якщо підліток хоче знати, що собою являє те чи інше явище, то старший школяр прагне розібратися в різних точках зору на це питання, скласти думку, встановити істину. Старшим школярам стає нудно, якщо немає завдань для розуму. Вони люблять досліджувати та експериментувати, творити і створювати нове, оригінальне. 2)Сутність принципу індивідуального підходу в навчанні полягає у вивченні і врахуванні в навчальному процесі індивідуальних і вікових особливостей кожного учня з метою максимального розвитку позитивних і подолання негативних індивідуальних особливостей, забезпеченні на цій основі підвищення якості його навчальної роботи, всебічного розвитку.
Реалізація принципу здійснюється в таких напрямах: а) ічному — врахування психічних особливостей індивіда, які впливають на навчально-пізнавальну діяльність, що обумовлює наслідки навчання; б) дидактичному — організація такої взаємодії викладача і учнів, яка б максимально задовольняла потреби та інтереси кожного учня, визначення адекватної системи прийомів педагогічного впливу на особистість школяра.
2. Цінностями креативної освіти є: духовна культура, творчість як засіб повноцінного життя та розвитку особистості та культури. На перший план виходить спілкування як засіб особистісного зростання. Тут учень виступає як суб’єкт життя, що має потребу в самореалізації. Креативна освіта за таких обставин – це засіб розвитку індивідуальності та створення умов для розвитку особистості учнів. Сенс такої освіти у визнанні індивідуальності та неповторності кожної людини та її розвитку. Креативна освіта передбачає індивідуальний підхід до навчання з урахуванням рівня інтелектуального розвитку учнів.
Здійснюючи індивідуальний підхід відбувається навчання учнів з урахуванням особливостей темпераменту, характеру, здібностей, мотивів та інтересів. В основі індивідуального підходу лежать наступні педагогічні технологій:
структурно-логічні технології навчання, які являють собою поетапну організацію постановки дидактичних задач, вибору способу їх розв’язання, діагностики оцінки одержаних результатів;
інтеграційні технології – це дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію знань і вмінь, різних видів діяльності, навчальних тем, навчальних проблем та інших форм організації навчання;
ігрові технології – ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяє формуванню вмінь вирішувати завдання на основі компетентного вибору альтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету;
комп’ютерні технології;
діалогові технології, які пов’язані зі створенням комунікативного середовища;
тренінгові технології – це система діяльності по відпрацюванню певних алгоритмів навчально-пізнавальних дій і способів розв’язання типових задач у ході навчання (тести, розв’язання задач).
Творча задача вихователя – відібрати із загального арсеналу засобів ті, які найбільш дієві в конкретній ситуації, відповідають індивідуальним особливостям дитини. При проведенні індивідуальної роботи в процесі різної дитячої діяльності педагог постійно повинен спиратися на колектив, на колективні зв'язки дітей у середині групи. Колектив є тією силою, яка укріплює в дитині суспільні початки.
Неможливо виховати зовні спілкування з колективом такі якості, як доброзичливість, відчуття взаємодопомоги, відповідальності за загальну справу. Важливе значення в навчальній та виховній діяльності вчителя мають методи та форми роботи з дітьми, які мають різні особливості розумового розвитку, типи нервової системи та вищої нервової діяльності. Відмінностями у властивостях нервової системи в значній мірі зумовлюється те, що одні й ті ж прийоми навчання та виховні заходи неоднаково впливають на різних дітей.
Зустрічаються, наприклад, діти з "уповільненим розумінням", "важкодуми". Вони не встигають схоплювати матеріал, який подається у швидкому темпі, не можуть швидко перейти від однієї думки до іншої, відповідають повільно, зі значними паузами. Причина цього – не в незнанні навчального матеріалу, не у відсутності здібностей до навчання, а в малій рухливості, інертності їх нервових процесів. Нетямущими вважати таких дітей зовсім безпідставно. Створюючи для їх навчальної діяльності сприятливі умови, не підганяючи, не нагороджуючи образливими прізвиськами, можна помітити у них і неабиякі здібності та інші позитивні якості. Правильно організована навчально-пізнавальна діяльність, зокрема використання індивідуального підходу до учнів на уроках, виявляє і закріплює творче начало учня.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 17:30, 6 грудня 2015 (EET)

==== Консультації ====
Якщо у вас є запитання з актуальних проблем психології, то можете розміщувати їх тут - я дам відповідь--Троіцька Марина Євгенівна

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:52, 24 вересня 2015 (EEST)
Доброго дня!
Психолого-педагогічне оцінювання реалізує три функції: орієнтація школяра в стані його знань і ступінь відповідності їх вимогам обліку; пряма або опосередкована інформація про успіхи і невдачі в даній ситуації; висловлення загальної думки і суджень вчителя про даного учня.
З позиції особистісно-зорієнтованого підходу в освіті остання функція повинна трансформуватися в застосування вчителем механізму цінування, коли вчитель цінує учня не тільки за рівень його компетентності, але й за ефективність діяльності учня, за особистісні якості, які дозволяють учням досягти необхідних результатів, і досягати, в результаті необхідної компетентності (Компетентність – це рівень успішності особистості в певній діяльності, яка базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, властивостях особистості, сформованих в процесі навчання і життєвого досвіду в цілому.
Ні 12-бальна шкала оцінювання навчальних досягнень, ні звичайна діагностика не зможуть виконати специфічні задачі оцінювання учнів. Ці задачі можна коротко узагальнити, враховуючи розроблені психолого-педагогічні критерії діагностики рівнів досягнень, таким чином.

Особистісне оцінювання учня забезпечує переведення суб’єктивного уявлення учителя про учня (які отримані шляхом 12-бального оцінювання, діагностики рівня навчальних досягнень, педагогічного спостереження, педагогічного проектування і прогнозу) у взаємовідносини учитель-учень з метою закріплення і розвитку в учневі усвідомлення реального стану і реальних можливостей, перспектив свого особистісного буття. Становлення особистості учня як суб’єкта діяльності і відносин відбувається в самих учнях (в діяльності і відношеннях), тому найважливішим фактором розвитку учня є ситуація переживання ним ситуації успіху.

Отже, поряд з оцінюванням навчальних досягнень учнів необхідним стає цінування навчальної діяльності учнів.

Цінування – це щирий прояв педагогом свого задоволення успішною діяльністю учнів, яка була досягнена ними завдяки мобілізації своїх знань, умінь і особистісних якостей.
Оцінювання і облік результатів навчання необхідно здійснювати в тісному контакті з психологічним супроводом навчально-виховного процесу. З метою педагогічної актуалізації особистісного розвитку дитини поряд з дидактичними критеріями необхідно використовувати психолого-педагогічні критерії оцінювання рівнів навчальних досягнень.
В реалізації особистісно-зорієнтованого навчання учня важливим є вміння педагога створити ситуацію успіху для кожної дитини, допомогти їй долати сумніви, напруження у складних ситуаціях, невпевненість у своїх силах. Бажано використовувати наступні психологічні прийоми:

"Ефект навіювання" - "У тебе вийде.,.", "Ти зможеш..." тощо.

"Ефект Розенталя". Якщо педагог буде переконувати в реальності успіху, то успіх буде. Англійський вчений Стоунс довів, що діти, які заохочуються, досягають більших успіхів ніж ті, хто ніяк не заохочувався.

"Плацето-ефект" – додаткові заняття навіть після 6-7 уроків, не дивлячись на їх низький ККД, позитивно впливають на учнів, тому що турбота і бажання вчителя працювати з ними поза уроком сприймаються як порятунок від неуспішності.

Щоб створити "ситуацію успіху" в роботі з дітьми (учнями), необхідно дотримуватись певних правил:

1. Не можна боятися високої позитивної оцінки, якщо є хоча б мінімальний успіх. Адже, не відчувши, що значить "відмінно", дитина не стане прагнути високої оцінки, вважаючи це недосяжним.

2. У співпраці і спілкуванні з дитиною необхідно дати їй відчути себе особистістю, підняти не тільки самооцінку дитини, але і її самоцінність. А цього можна досягти, називаючи дитину по імені, створюючи на занятті, уроці ситуацію успіху і довіри.

3. Кількість і різноманітність позитивно і діяльнісно забарвлених (в тому числі і спеціально створюваних педагогами) ситуацій і обставин, в яких може опинитися дитина, визначають шляхи розвитку її інтересу і можливі шляхи успіху.

4. Чим більше епізодів, випадків, напрямків діяльності, в яких дитина приймає участь, тим більше у неї можливостей знайти себе.

5. Успіх - це завжди переборення, переборення зв’язано з мотивацією, мотивація - з інтересом, інтерес - з потребою, потреба - з волею.

6. В кожній дитині є задатки, які можуть розвинутись в здібності. Побачити, уловити, розвинути - справа педагога.

7. Відношення до дитини як до рівної, як до самого себе, відношення, яке абсолютно виключає право педагога на грубість, різкість, образливий тон, повинно стати обов’язковою нормою всієї педагогічної діяльності.

8. Педагог має бути цікавою особистістю, може бути непередбачуваним, може бути загадковим, може володіти певними якостями і уміннями, які вирізняють його серед інших людей.

Педагог повинен мати творчу біографію, наповнену роздумами і почуттями, різноманітними інтересами, вчинками і переживаннями. Педагог, який всього себе "віддає школі", швидко опиняється у ситуації, коли вже немає чого віддавати, оскільки тривалий час не відбувалося обновлення, розширення діапазону інтересів, знайомств, дружб і відкриттів - все це разом і створює творчу біографію педагога.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 22:32, 29 жовтня 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Шановний Олександре Миколайовичу, якимось чином вийшло так, що завдання з деяких розділів не були розміщені вчасно на Вашій сторінці. По можливості перегляньте і виконайте їх.Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання: 1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми? 2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми? 3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це: а) допитливість; б) талант; в) схильність. 4. До діапазону академічних здібностей не відносять: а) здібності до природознавчих наук; б) здібності до читання; в) образотворчі здібності. 5. Творчість — це: а) розумова й практична діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей; б) схильність до занять певним видом діяльності; в) здатність дитини до перетворення навколишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури
доброго дня! Даю відповіді на питання модульного контролю:
1. Готовність учителя до роботи з обдарованими учнями виявляється у високому рівні професійно-педагогічної компетентності спеціаліста до даного виду діяльності, що базується на сукупності спеціальних знань і вмінь та стійкому вмотивованому бажанні здійснювати цю діяльність. Зважаючи на це, нами визначені такі компоненти готовності вчителя до роботи з обдарованими учнями: позитивна мотивація; достатній рівень професійно-педагогічної компетентності; рефлексія і корекція.
З огляду на психологічні,фізіологічні, дидактичні та інші особливості навчання й розвитку обдарованих дітей,підготовка вчителя до роботи з обдарованими дітьми передбачає: •наявність знань про те, що таке обдарованість та обдаровані діти, у чому особливості їхнього навчання й розвитку;•навчання основних організаційних форм, психологічних і дидактичних методів практичної роботи з обдарованими дітьми;•використання різних форм, методів, прийомів виявлення, навчання й розвитку обдарованих дітей у різних (часом нестандартних) умовах;•особистісне ставлення до обдарованого (як і до будь-якого іншого) учня не як до об’єкта педагогічного впливу, а як до суб’єкта спільно конструйованої педагогічної взаємодії, під час якої відбувається навчання й розвиток учнів. У педагогічному колективі до вчителя, його професійних та особистісних рис і якостей висуваються такі вимоги:•педагогічна майстерність;•педагогічна тактовність;•висока теоретична підготовка;•методична діяльність;•наявність особистої педагогічної концепції;•толерантність і доброзичливість;•творчі здібності;•володіння іноземними мовами; •робота в мережі Інтернет. Для роботи з обдарованими від учителя вимагається :загальна професійна підготовка, предметні, високий рівень професійної компетентності в контексті системи пошуку, підтримки та розвитку особистості; наявність професійно важливих особистісних якостей (необхідного рівня інтелектуального розвитку, адекватної самооцінки, творчого особистого світогляду, доброзичливості та об’єктивності при оцінюванні діяльності учнів, почуття гумору, неупередженості, впевненості, енергійності); особлива витривалість нервово-психічної системи, емоційна стабільність; вміння розпізнавати ознаки обдарованості в інтелектуальній діяльності, творчих проявах, художній майстерності, спілкуванні, руховій сфері та заохочувати своїх учнів; уміння залучати до виявлення та розвитку обдарованості учня батьків, однолітків, створюючи з їх допомогою сприятливе середовище для розвитку здібностей та обдарувань учня; почуття великої відповідальності за результати роботи з обдарованими учнями; безперервне підвищення рівня професійно-педагогічної компетентності для поліпшення результативності роботи з обдарованими учнями. Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми: Бути доброзичливим і чуйним; Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси; Мати високий рівень інтелектуального розвитку; Мати широке коло інтересів; Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей; Мати педагогічну та спеціальну освіту; Мати живий та активний характер; Володіти почуттям гумору; Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення; Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистісний світогляд; Бути цілеспрямованим і наполегливим; Володіти емоційною стабільністю; Уміти переконувати; Мати схильність до самоаналізу.

Психологія Говійний О.М.

2015-12-06T15:30:34Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Індивідуальні заняття */

Психологія Говійний О.М.

2015-12-06T15:13:53Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання: 1. Розкрийте поняття "гендер" 2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності? 3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація? 4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 12:45, 9 червня 2015 (EEST)
Доброго дня! Даю відповіді на поставлені запитання.
1. Гендер (англ. Gender, від лат. Gender «стать») - це соціальна стать, що визначає поведінку людини в суспільстві і те, як це поведінка сприймається.Поняття "гендер" полягає перш за все в ідеї соціального моделювання чи конструювання статі.соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка», психосоціальні, соціо-культурні ролі чоловіка і жінки як особистостей, на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності, цілісна психічна репрезентація статі, сповнена неповторним динамічним глибинним, когнітивним та поведінковим поняттям жіночого та чоловічого, здобута індивідом у результаті набуття індивідуального ґендерного досвіду. Тобто деякий соціальний конструктор, що визначає соціальну стать людини. На відміну від біологічної статі, гендер виступає набором соціально рольових самоідентифікацій (самовизначень), які можуть збігатися з суто біологічними статево-рольовими стереотипами або суперечити їм.
2.У суспільній свідомості гендерні стереотипи функціонують у вигляді стандартизованих уявлень про моделі поведінки і риси характеру, що відповідають поняттям „чоловіче” і „жіноче”.Гендерні стереотипи -це культурно і соціально обумовлені уявлення про якості і нормах поведінки чоловіків і жінок. Відносини всередині освітніх установ відтворюють закладені в культурі уявлення про жінок як підлеглих, залежних, шанобливих і не прагнуть до досягнень, а про чоловіків як домінуючих, незалежних і "досяжних".освітні установи відображають гендерну стратифікацію суспільства та культури в цілому, демонструючи на своєму прикладі нерівний статус жінок і чоловіків. Цей процес не є явною або умисною метою освіти, і мало хто викладачі усвідомлюють, що він відбувається. Тим не менш, освітні установи підносять дуже впливові уроки тендерних відносин. Справа в тому, що крім явно вираженого навчального плану, існує так званий прихований навчальний план, який зміцнює сексистські визначення жінок і чоловіків.
3. Статева ідентифікація - ототожнення себе з фізичною і психологічною статтю чоловіка чи жінки і прагнення відповідати тим прийнятим у культурі, насамперед у сім'ї, стереотипам чоловічої і жіночої поведінки.Статева ідентифікація відіграє важливу роль у встановленні особистості.Вона несе в собі ціннісні орієнтації людини на свою стать як соціальну роль, як сексуальну потенцію і сексуальну поведінку, а також включає психологічне визнання своєї ідентичності зі своєю статтю у фізичному, соціальному і психологічному плані.Ще до школи діти проявляють знання про гендерні відмінності в іграшках, одязі, заняттях.За спостереженнями ряду дослідників хлопчики вибирають для гри машинки, іграшкова зброя, маленькі інструменти, конструктор, дівчатка — ляльки, наряди для ляльок або іграшки, пов'язані з домашнім господарством.Дослідження по віковій динаміці статевої ідентифікації свідчать про наявність двох кризів в її розвиткові, один з яких припадає на 3-5 років, а другий – на підлітковий вік. Психологічне набуття статі відбувається з раннього віку до дорослості. Вже в дитинстві людина представляє себе серед інших людей як майбутній чоловік або як майбутня жінка, як хлопчик чи як дівчинка. Ідентифікація зі своєю статтю, що має таке глибоке проникнення в самосвідомість особистості, що вона інтегрувала по всіх ланках самосвідомості (неправильне визначення домінуючої статі у гермафродитів та ін), - важка травма для людини, вимагає тонкого психологічного супроводу. Статева ідентифікація - єдність самосвідомості, мотивів поведінки, вчинків у повсякденному житті людини, які зараховують себе до певної статі і приймає на себе визначену традиціями відповідну статеву роль.
4. Навчальний заклад повинен давати учням можливість розвивати індивідуальні здібності та інтереси, незалежно від приналежності до тієї чи іншої статі, протистояти традиційним стандартам щодо статей. Для цього педагогічний колектив повинен володіти гендерною чутливістю, володіти методикою гендерного підходу до процесу гендерної соціалізації дівчаток і хлопчиків. Здійснювати гендерний підхід в освіті дітей - це значить діяти з розумінням соціального, конструктивістського походження категорій "чоловічого" і "жіночого" в суспільстві, ставити особистість і індивідуальність дитини у розвитку та вихованні вище традиційних рамок статі.Учень і викладач виступають партнерами, які спільно й активно планують зміни, контролюють успіхи і оцінюють якість досягнутого, відкрито обговорюють конфлікти та знаходять способи їхнього вирішення. Тому сама організація навчального процесу припускає відкритість і гнучкість, можливість експериментів та альтернативних рішень поряд з традиційними. Малий розмір груп забезпечує індивідуальний контакт і працює на скорочення владної дистанції. Таким чином, виявляється можливим диференціювати завдання залежно від рівня підготовленості, при цьому як з боку вчителя, так і учнів важливі терпимість і розуміння іншого, можливо, більш слабкого або нетипового. Для того, щоб педагогічні працівники враховували ґендерні особливості своїх вихованців, вчені-педагоги та психологи рекомендують, по-перше, знати свою ґендерну домінанту, по-друге, розуміти, яка вона є у кожного з дітей. Російський вчений В.Симонов під ґендерною домінантою розуміє перевагу або фемінних, або маскулінних якостей конкретної особистості, що далеко не завжди співпадає з її статтю . Навчально-виховна робота повинна будуватись з врахуванням того, чи колектив жіночий, чи чоловічий, чи змішаний, що, на його погляд, сприяє якісному засвоєнню навчального матеріалу та ефективності виховних дій педагога. На думку В.Симонова, в колективах, де кількісно переважають діти з маскулінною домінантою необхідно використовувати візуальну інформацію, розташовану стовпчиками, обов΄язково робити узагальнення і висновки в кінці заняття, проводити самооцінку і взаємооцінку діяльності. В фемінно-зорієнтованих групах дослідник рекомендує розташовувати візуальну інформацію в горизонтальному напрямку, замість самооцінки, яка, скоріш за все буде необ΄єктивною, корисніше наполягати на коментуванні результатів навчально-пізнавальної діяльності. Насправді, організувати навчально-виховний процес з врахуванням хоча б вказаних рекомендацій дуже нелегка справа. Але в ґендерній педагогіці враховуються всі фактори навчально-виховного процесу (зміст, форми, методи, засоби навчання та спілкування, набір шкільних навчальних курсів, організація позакласної роботи тощо). Саме ґендерна педагогіка сприяє проведенню корекції негативного впливу ґендерних стереотипів, в результаті чого дитина виявляє і розвиває особисті, а не нав΄язані суспільством, схильності. Таким чином, врахування ґендерних особливостей в період навчання дітей в школі допоможе їм відчувати себе комфортно, упоратися з проблемами соціалізації, а саме ідентифікувати себе як хлопчика чи дівчинку.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 21:25, 4 липня 2015 (EEST)

Дякую за такі грунтовні відповіді. Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту на моїй сторінці дайте стислі відповіді на запитання. 1.Як визначають поняття "обдарованість"? 2.Які типи обдарованості описують в психологічній науці? 3. Назвіть види обдарованості. 4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:45, 24 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Опрацювавши рекомендований матеріал, даю відповіді на поставлені запитання.
1. Обдарованість  це сукупність здібностей, які дозволяють індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності. Здібності  це можливості людини до виконання діяльності. У якій би формі ми не визначали здібності, у центрі уваги завжди буде саме діяльність. Великі можливості до виконання діяльності це й великі здібності. Рівень здібностей, який значно відрізняється від середнього, свідчить про обдарованість. Чим більша відмінність цього рівня від середніх здібностей, тим вища обдарованість. Період, найбільш сприятливий для розвитку певних здібностей, називається сензитивним. Якщо в цей період здібності з якихось причин не розвиватимуться, то дитина не зможе в подальшому житті повною мірою реалізувати свої потенційні можливості.Задатки в різних дітей різні, тому й постає одне з найпроблемніших питань теорії та практики розвитку здібностей: у якій мірі обдарованість є вродженою, а якою мірою її можна розвинути.Розвиток обдарованості дитини значною мірою залежить від батьків, школи, учителів.Задатки за своєю природою суперечливі. З одного боку, вони специфічні, тобто в дитини існує спадкова схильність до тієї чи іншої діяльності,з іншого - задатки різнобічні: у чому саме проявиться обдарованість дитини, переважно залежатиме від конкретних особливостей її виховання.Найістотнішу роль у розвитку цих дітей відіграє людина, яка спеціально займається з дитиною, ураховує її індивідуальні особливості й користується в неї авторитетом.обдаровані діти потребують особливої уваги, індивідуального підходу, копіткого плекання їхнього таланту. Тільки за такого ставлення обдаровані учні зможуть стати інтелектуальною елітою країни, реалізувати свій творчий потенціал. Отже, обдарованість – це системна ознака психіки, що розвивається в продовж життя та визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному чи кількох напрямках діяльності порівняно з іншими.
2. У психологічній науці описуються такі типи обдарованості: 1. Здібності орієнтуватись у просторі й часі: ретроспективні (консерватизм); кон’юктурні (кмітливість); перспективність (передбачливість). 2. Здібності до потреб і вольових (естетичних) переживань: песимістичні (критичність); амбівалентність (урівноваженість); оптимістичність (життєрадісність). 3. Здібності до змісту (профілів, видів) діяльності: трудові (ділові); комунікативні; самодіяльні (особистісні). 4. Здібності до рівнів оволодіння людською діяльністю: o навчальні (адаптивні); відтворювальні (виконавчі); творчі (інноваційні). 5. Здібності до форм реалізації людської діяльності: моторні (рухові); перцептивні (зосередженість); мовленнєво-розумові (розумові).
3. Психологічні особливості, які характеризують обдаровану дитину: Обсяг і гострота сприймання, надзвичайна допитливість стосовно розташування предметів, їм цікаво, чому світ влаштований так, а не інакше, і що було б, якби змінились ті чи інші умови. Вони можуть слідкувати за декількома процесами водночас, активно досліджувати все, що їх оточує. • Здатність сприймати зв’язки між предметами та явищами, їхніми властивостями, особливостями. • Відмінна пам'ять у поєднанні з раннім мовним розвитком та можливістю класифікувати й зводити до категорій, які допомагають накопичувати власний обсяг інформації та інтенсивно використовувати її. • Великий запас слів, що дозволяє вільно та виразно викладати свої думки. Але часом цього не вистачає, і діти придумують слова для позначення понятих конструкцій. • Здатність розуміти смислові неточності, із задоволенням займатися складними й заплутаними завданнями; при цьому вихованці вкрай негативно підходять до підказок, готових відповідей. • Тривала концентрація уваги й велика наполегливість у розв’язанні задач, вирішення мисленнєвих завдань. • Захоплення завданням одночасно із відсутністю досвіду може призводити до того, що дитина ставить перед собою непосильні цілі. • Розвинене почуття справедливості; прискорений моральний розвиток; гостре реагування на несправедливість; високі моральні вимоги до себе та оточуючих; чутливість до доброзичливості, доброчинності, порядності, благородства. • Живе виявлення, що включає елементи гри в мисленнєву діяльність, творчість, фантазування. • Чудове почуття гумору, схильність до смішних невідповідностей, гри слів, жартів. • Підвищення страхів і вразливість. • Специфічні прояви егоцентризму, які породжують комунікативні труднощі. Усе ще побутує думка, навіть серед вчителів, що обдаровані діти не потребують якоїсь особливої підтримки. Мовляв, талант так чи інакше само реалізується, він швидко й ефектно забезпечує здобуття знань, формування умінь і навичок, необхідних для потужного самоствердження, самореалізації.
4. Існуєряд причин, які утрудняють продуктивну реалізацію розумової обдарованості. Перша – впливає із сенсорних недоліків, здебільш таких, як сліпота, глухота. Розумово обдарована дитина з цими дефектами не має можливості сприймати той чи інший тип інформації, що гальмує її інтелектуальні досягнення. У випадку порушення мовного розвитку нелегко досягнути результатів, що відповідають рівню здібностей. Друга – навчальні програми, деякі від можливостей і запитів розумово обдарованої молоді. Третя – у родинах із низьким матеріальним, духовним, культурним, освітнім рівнем інтелект, освіта, знання, творчість не пошановуються, їх здобування та розвиток не заохочуються й не підтримуються. Четверта, головна причина – психологічні фактори, які зароджуються в сім’ї. Серед них найбільш типові: • негативне ставлення до школи і навчання; • порушення стосунків з батьками; • коливання настрою, депресивні переживання, атмосфера суперечності; • низька самооцінка, почуття «зайвості», тенденція до самовиправдання за будь-яких обставин, виправдання своїх недоліків, перекладання вини на інших; • схильних до фантазування; • погані міжособистісні стосунки, недовіра до інших; • недостатні лідерські здібності; • емоційна неврівноваженість; • нереалістичні цілі.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 21:37, 28 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:47, 24 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Даю відповіді на поставлені запитання:
1. Професійного вигорання - виснаження моральних і фізичних сил, що неминуче позначається як на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, так і на стосунках у сім'ї, реакція організму та психологічної сфери людини, яка виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною діяльністю; результат некерованого довготривалого стресу; психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаних професійною діяльністю людини, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень; різновид та передумова професійної деформації особистості.
2.Сучасний стан вітчизняної освітньої системи характеризується активним упровадженням інноваційних технологій у педагогічний процес. В умовах змін, які відбуваються сьогодні, все більш високі вимоги ставляться не тільки до професійних знань, умінь та навичок учителя, але й до рівня його особистісного саморозвитку, його психологічного самопочуття.

За загальним визнанням спеціалістів педагогічна діяльність – це один із видів професійної діяльності, який найбільше деформує особистість людини. Комплекс економічних проблем, що сьогодні склалися (невисока заробітна плата, недостатня технічна забезпеченість тощо), а також соціально-економічних, пов’язаних з падінням престижу педагогічної професії, робить працю вчителя надзвичайно психоемоційно напруженою. Крім того, не секрет, що із збільшенням педагогічного стажу роботи у вчителів знижуються показники як фізичного, так і психічного здоров’я.

Усі ці фактори здійснюють руйнівний вплив на емоційну сферу педагога. У нього зростає кількість афективних розладів, з’являються почуття незадоволеності собою та своїм життям, труднощі у встановленні контактів з учнями, колегами, оточуючими людьми.
3. Симптоми професійного вигорання.

Психофізичні симптоми:

почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми);
відчуття емоційного і фізичного виснаження;
зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху);
загальна астенізація (слабість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);
часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
різка втрата чи різке збільшення ваги;
повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год, або ж навпаки, нездатність заснути до 2—3 год ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу);
постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня;
задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні;
помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.
Соціально-психологічні симптоми:

байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);
підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»);
постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому);
почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так. як треба»);
почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з чимось не вдасться впоратися;
загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»).
Поведінкові симптоми:

відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все складніше і складніше;
співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;
керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим;
відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів;
невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;
дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності;
зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків.
4. Уникання сварок, конфліктів, невизначених обставин (особливо які виходять за рамки посадових обов’язків), зайвої відповідальності. Елементом психогігієни є на лаштування на позитив, уміння звертати увагу на 95% плюсів, а не на 5% мінусів, невдач і помилок. --[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 22:07, 29 жовтня 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?
Доброго дня! даю відповіді на питання індивідуального заняття:
1. Основним видом діяльності підлітка, як і молодшого школяра, є вчення, але зміст і характер навчальної діяльності в цьому віці істотно змінюється. Підліток приступає до систематичного оволодіння основами наук. Навчання стає багатопредметності, місце одного вчителя займає колектив педагогів. До підлітку пред'являються більш високі вимоги. Це призводить до зміни ставлення до навчання. Для школяра середнього віку навчальні заняття стали звичною справою. Учні інколи схильні не обтяжувати себе зайвими вправами, виконують уроки в межах заданого або навіть менше. Нерідко відбувається зниження успішності. Те, що спонукало молодшого школяра активно навчатися, не грає тепер такої ролі, а нові спонукання до навчання (установка на майбутнє, далекі перспективи) ще не з'явилися. Старшокласники вказують на такі мотиви, як близькість закінчення школи і вибір життєвого шляху, подальше продовження освіти або робота за обраною професією, потреба проявити свої здібності у зв'язку з розвитком інтелектуальних сил. Все частіше старший школяр починає керуватися свідомо поставленою метою, з'являється прагнення поглибити знання у певній галузі, виникає прагнення до самоосвіти. Учні починають систематично працювати з додатковою літературою, відвідувати лекції, працювати в додаткових школах . Характерним для навчального процесу є систематизація знань з різних предметів, встановлення міжпредметних зв'язків. Все це створює ґрунт для оволодіння загальними законами природи і суспільного життя, що призводить до формування наукового світогляду. Старший школяр у своїй навчальній роботі упевнено користується різними розумовими операціями, міркує логічно, запам'ятовує осмислено. У той же час пізнавальна діяльність старшокласників має свої особливості. Якщо підліток хоче знати, що собою являє те чи інше явище, то старший школяр прагне розібратися в різних точках зору на це питання, скласти думку, встановити істину. Старшим школярам стає нудно, якщо немає завдань для розуму. Вони люблять досліджувати та експериментувати, творити і створювати нове, оригінальне. 2)Сутність принципу індивідуального підходу в навчанні полягає у вивченні і врахуванні в навчальному процесі індивідуальних і вікових особливостей кожного учня з метою максимального розвитку позитивних і подолання негативних індивідуальних особливостей, забезпеченні на цій основі підвищення якості його навчальної роботи, всебічного розвитку.
Реалізація принципу здійснюється в таких напрямах: а) ічному — врахування психічних особливостей індивіда, які впливають на навчально-пізнавальну діяльність, що обумовлює наслідки навчання; б) дидактичному — організація такої взаємодії викладача і учнів, яка б максимально задовольняла потреби та інтереси кожного учня, визначення адекватної системи прийомів педагогічного впливу на особистість школяра.

==== Консультації ====
Якщо у вас є запитання з актуальних проблем психології, то можете розміщувати їх тут - я дам відповідь--Троіцька Марина Євгенівна

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:52, 24 вересня 2015 (EEST)
Доброго дня!
Психолого-педагогічне оцінювання реалізує три функції: орієнтація школяра в стані його знань і ступінь відповідності їх вимогам обліку; пряма або опосередкована інформація про успіхи і невдачі в даній ситуації; висловлення загальної думки і суджень вчителя про даного учня.
З позиції особистісно-зорієнтованого підходу в освіті остання функція повинна трансформуватися в застосування вчителем механізму цінування, коли вчитель цінує учня не тільки за рівень його компетентності, але й за ефективність діяльності учня, за особистісні якості, які дозволяють учням досягти необхідних результатів, і досягати, в результаті необхідної компетентності (Компетентність – це рівень успішності особистості в певній діяльності, яка базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, властивостях особистості, сформованих в процесі навчання і життєвого досвіду в цілому.
Ні 12-бальна шкала оцінювання навчальних досягнень, ні звичайна діагностика не зможуть виконати специфічні задачі оцінювання учнів. Ці задачі можна коротко узагальнити, враховуючи розроблені психолого-педагогічні критерії діагностики рівнів досягнень, таким чином.

Особистісне оцінювання учня забезпечує переведення суб’єктивного уявлення учителя про учня (які отримані шляхом 12-бального оцінювання, діагностики рівня навчальних досягнень, педагогічного спостереження, педагогічного проектування і прогнозу) у взаємовідносини учитель-учень з метою закріплення і розвитку в учневі усвідомлення реального стану і реальних можливостей, перспектив свого особистісного буття. Становлення особистості учня як суб’єкта діяльності і відносин відбувається в самих учнях (в діяльності і відношеннях), тому найважливішим фактором розвитку учня є ситуація переживання ним ситуації успіху.

Отже, поряд з оцінюванням навчальних досягнень учнів необхідним стає цінування навчальної діяльності учнів.

Цінування – це щирий прояв педагогом свого задоволення успішною діяльністю учнів, яка була досягнена ними завдяки мобілізації своїх знань, умінь і особистісних якостей.
Оцінювання і облік результатів навчання необхідно здійснювати в тісному контакті з психологічним супроводом навчально-виховного процесу. З метою педагогічної актуалізації особистісного розвитку дитини поряд з дидактичними критеріями необхідно використовувати психолого-педагогічні критерії оцінювання рівнів навчальних досягнень.
В реалізації особистісно-зорієнтованого навчання учня важливим є вміння педагога створити ситуацію успіху для кожної дитини, допомогти їй долати сумніви, напруження у складних ситуаціях, невпевненість у своїх силах. Бажано використовувати наступні психологічні прийоми:

"Ефект навіювання" - "У тебе вийде.,.", "Ти зможеш..." тощо.

"Ефект Розенталя". Якщо педагог буде переконувати в реальності успіху, то успіх буде. Англійський вчений Стоунс довів, що діти, які заохочуються, досягають більших успіхів ніж ті, хто ніяк не заохочувався.

"Плацето-ефект" – додаткові заняття навіть після 6-7 уроків, не дивлячись на їх низький ККД, позитивно впливають на учнів, тому що турбота і бажання вчителя працювати з ними поза уроком сприймаються як порятунок від неуспішності.

Щоб створити "ситуацію успіху" в роботі з дітьми (учнями), необхідно дотримуватись певних правил:

1. Не можна боятися високої позитивної оцінки, якщо є хоча б мінімальний успіх. Адже, не відчувши, що значить "відмінно", дитина не стане прагнути високої оцінки, вважаючи це недосяжним.

2. У співпраці і спілкуванні з дитиною необхідно дати їй відчути себе особистістю, підняти не тільки самооцінку дитини, але і її самоцінність. А цього можна досягти, називаючи дитину по імені, створюючи на занятті, уроці ситуацію успіху і довіри.

3. Кількість і різноманітність позитивно і діяльнісно забарвлених (в тому числі і спеціально створюваних педагогами) ситуацій і обставин, в яких може опинитися дитина, визначають шляхи розвитку її інтересу і можливі шляхи успіху.

4. Чим більше епізодів, випадків, напрямків діяльності, в яких дитина приймає участь, тим більше у неї можливостей знайти себе.

5. Успіх - це завжди переборення, переборення зв’язано з мотивацією, мотивація - з інтересом, інтерес - з потребою, потреба - з волею.

6. В кожній дитині є задатки, які можуть розвинутись в здібності. Побачити, уловити, розвинути - справа педагога.

7. Відношення до дитини як до рівної, як до самого себе, відношення, яке абсолютно виключає право педагога на грубість, різкість, образливий тон, повинно стати обов’язковою нормою всієї педагогічної діяльності.

8. Педагог має бути цікавою особистістю, може бути непередбачуваним, може бути загадковим, може володіти певними якостями і уміннями, які вирізняють його серед інших людей.

Педагог повинен мати творчу біографію, наповнену роздумами і почуттями, різноманітними інтересами, вчинками і переживаннями. Педагог, який всього себе "віддає школі", швидко опиняється у ситуації, коли вже немає чого віддавати, оскільки тривалий час не відбувалося обновлення, розширення діапазону інтересів, знайомств, дружб і відкриттів - все це разом і створює творчу біографію педагога.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 22:32, 29 жовтня 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Шановний Олександре Миколайовичу, якимось чином вийшло так, що завдання з деяких розділів не були розміщені вчасно на Вашій сторінці. По можливості перегляньте і виконайте їх.Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання: 1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми? 2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми? 3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це: а) допитливість; б) талант; в) схильність. 4. До діапазону академічних здібностей не відносять: а) здібності до природознавчих наук; б) здібності до читання; в) образотворчі здібності. 5. Творчість — це: а) розумова й практична діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей; б) схильність до занять певним видом діяльності; в) здатність дитини до перетворення навколишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Говійний О.М.

2015-12-06T07:38:28Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Олександр Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:46, 12 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#1. Філософське дослідження освіти необхідне тому, що філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему. Завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення. Філософія, формуючи загальну картину освіти, здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві.Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль у всіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку. Вона переконливо доводить, що освіта є дієвим засобом вирішення глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз. Без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування. Філософія виступає в системі досліджень окремими науками методологічною основою. Важливим завданням філософії є з'ясування суті та змісту поняття "філософія освіти", адже освіта є процесом формування людини, загальнолюдською цінністю, результатом шкільної діяльності, засобом кардинальних змін суспільного життя, соціальною системою, що здатна до саморозвитку.
#2. Основними завданнями філософії освіти є: аналіз і осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти, вивчення способів систематизації та структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Завданнями соціології освіти є: вивчення потреб в освіти, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини, оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості, аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності, виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу, визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 21:39, 2 липня 2015 (EEST)
----
----
Доброго дня, Олександр Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:49, 16 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#1. Стратегія освіти - науково передбачення розвитку країни на основі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації з визначенням генерального напряму всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму. Змістом стратегії освіти є її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти передбачає вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівень духовного життя. Так як парадигма являє собою розбудову чогось нового в житті суспільства і практичну реалізацію чогось наміченого, то парадигма освіти є теоретично обгрунтована реорганізація освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій. Парадигма освіти може бути успішною за умови зміни традиційного мислення, стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. Реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат, тому що новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література, шкільна навчальна база, необхідність в педагогах нової генерації. Нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти.
#2. Сучасними зарубіжними підходами до освіти є: А)Американський підхід - розбудований на гуманістичній педагогіці Дж. Дьюї в якій показана згубність "пасивної" школи, побудованої на механічному запам'ятовуванні навчального матеріалу і необхідності розвитку творчої активності учня, підтримки в дитині "інстинкту дослідника". Демократію в школі Дж. Дьюї вважав основою демократії в країні. Учень - це сонце, навколо якого повинно все обертатися в освіті. Б) Азіатський підхід, в якому характерні японський і китайський варіанти. В японському варіанті загальноприйнятим є інвестування вищої освіти різними компаніями, які потім пропонують роботу кращим випускникам. В Китаї освіта платна. Ціну визначає держава. На можливість вступу до ВНЗ дуже впливає кількість балів, набраних абітурієнтом по закінченню школи. В)Європейський підхід презентують високорозвинені держави. У Великобританії випускник 12-ти річної середньоосвітньої школи отримує відповідний сертифікат. По закінченню дворічної довузівської підготовки складається національний екзамен. Кращі - зараховуються на вибрану спеціальність і через три роки отримують диплом бакалавра. У Німеччині середня освіта складає 13 років, з поділом учнів на здібних, які можуть навчатися в університеті і нездібних. Вступних екзаменів немає. Записуються в університет на один рік. Після завершення курсу - на наступний, але якщо претендентів більше, ніж потрібно, то чекають у черзі до наступного навчального року. У Франці десятирічна освіта дає диплом коледжа в 16 років. Більшість випускників вступає в трирічний академічний ліцей, де здобувають диплом бакалавра та право вступу до університету.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 22:41, 3 липня 2015 (EEST)
----
----
Доброго дня, Олександр Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:54, 2 вересня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь: Доброго дня Людмила Олександрівна! Даю відповідь на поставлене запитання. Інформаційна культура людини – тільки один зріз культури, який формується в процесі освоєння людиною нових інформаційних технологій, у тому числі комп'ютерів. Засобом її досягнення виступає інформатизація системи освіти. Це важливий етап, який в освіті передбачає впровадження комп'ютерних технологій в усі типи освіти на всіх її етапах. Мета інформатизації навчального процесу – підвищення якості освітньої і професійної підготовки фахівця, забезпечення доступу його до культури всього людства.
Одним з найважливіших механізмів, що впливають на всі основні напрями реформування освітньої системи України, є її інформатизація, яка розглядається як необхідна умова і найважливіший етап інформатизації країни в цілому. Основою переходу від індустріального етапу розвитку суспільства до інформаційного є нові інформаційні технології. Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги нових інформаційних технологій:
1. Можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує кожному індивідові власну траєкторію самонавчання;
2. Зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік синергетичного мислення;
3. Створення ефективної системи управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти;
4. Використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки, найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей «віртуальної реальності».
Інформатизація освіти дозволить забезпечити її фундаментальність, тобто орієнтацію на виявлення глибинних сутнісних підстав і зв'язків між різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін, об'єднаних загальною цільовою функцією і орієнтованих на міждисциплінарні зв'язки та інтереси особистості.
Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для учнів і викладачів. Це передусім доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для творчості, надбання і закріплення професійних навичок, реалізація принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 21:31, 12 вересня 2015 (EEST)

----
----
Доброго дня, Олександр Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:20, 4 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді: 1. Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти.
Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах.

2. Болонський процес, започаткований західноєвропейськими державами в кінці 90-х років ХХ ст., до якого з часом приєдналася Україна.
У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 21:48, 12 вересня 2015 (EEST)
----
----
Доброго дня, Олександр Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:44, 22 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:Доброго дня Людмила Олександрівна! Даю відповіді на поставлені питання.
#Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо.
#Основними елементами дослідницької системи є:

1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності.
2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо.
3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.).
4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук.
5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити.
6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою.
7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність.
8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики.
9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою).
10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо.
11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо.
12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 20:42, 24 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:53, 14 вересня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:Доброго дня Людмила Олександрівна! Даю відповідь на поставлене запитання.

Парадигма освіти є теоретично обґрунтована реорганізація освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.Стратегія освіти є наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації.
Отже, парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 21:03, 24 вересня 2015 (EEST)

----
----
Доброго дня! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:21, 27 жовтня 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:36, 21 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Олександр Миколайович! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:40, 23 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді: Основними завданнями з розвитку української освіти на сучасному етапі повинно бути:
забезпечення високої якості вітчизняної освіти відповідно до потреб сталого розвитку держави та з урахуванням європейських і світових досягнень; організація на державному рівні системної роботи з формування у школярів та студентів демократичних, моральних та національно-духовних цінностей;оновлення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації учительських, науково-педагогічних та керівних кадрів сфери освіти; підвищення престижу професії викладача, створення дієвих матеріальних стимулів до педагогічної праці;ґрунтовне реформування наукової та науково-технологічної сфери з метою ефективного використання інтелектуального потенціалу науковців, забезпечення належного рівня наукової діяльності у вищій школі, створення умов для інноваційного розвитку держави;внесення змін і доповнень до чинного законодавства України про освітню, наукову і науково-технічну діяльність; неухильне забезпечення фінансування науки і освіти на рівні, визначеному законом.

Методи, які використовувалися протягом багатьох століть і застосовуються в сучасній навчальній практиці, визначаються як традиційні.

Вони не втратили своєї методичної цінності й сьогодні. Це — словесні, наочні, практичні, контрольні, самостійні методи.Словесні методи навчання

Навчання відбувається за допомогою різних засобів. Особливе місце серед них посідає слово. Методи, які реалізуються за допомогою слова, називаються вербальними
Процес викладання не може проходити без вербального спілкування, а інші методи, наприклад наочні, виконують тільки допоміжні функції.
Одним з найпростіших і водночас найпоширеніших методів у процесі навчання є розповідь. Метод розповіді передбачає усний живий і образний, емоційний і послідовний виклад переважно фактичного матеріалу в пояснювальній чи оповідальній формі. Він використовується на всіх етапах навчання. Змінюється лише характер розповіді, її обсяг і час. У навчанні учнів розповідь переважно застосовується під час вивчення історичних подій, явищ суспільного життя тощо.

Пояснення — переважно монологічна форма викладу навчального матеріалу, коли є необхідність доведення або обгрунтування певного положення (закону, принципу), розкриття основи певного явища, сутності різних явищ, аналізу актуальних міжнародних відносин та іншої інформації.
Широке застосування в навчальних закладах різних рівнів акредитації має лекція, яка відрізняється від розповіді та пояснення тим, що використовується для розгорнутого теоретичного повідомлення, наукового аналізу та обгрунтування складних і об'ємних наукових проблем.Бесіда — метод словесного обговорення матеріалу, що вивчається, — найпоширеніша в навчанні. Її завдання полягає в тому, щоб, по-перше, за допомогою цілеспрямованих і вміло поставлених запитань актуалізувати відомі учням знання, по-друге, досягти засвоєння ними нових знань шляхом самостійних обмірковувань, узагальнень та інших розумових операцій.
Дискусія — дієвий метод обговорення питання, що вивчається. Вона передбачає колективне обговорення якоїсь спірної проблеми, під час якого пізнається істина.
Зважаючи на специфіку й методичні особливості дискусії, окремі її елементи рекомендується застосувати вже в середніх, а в повному обсязі — у старших класах. Семінарське заняття багато в чому подібне до бесіди. Проте проблеми теоретичного й практичного характеру обговорюються більш грунтовно, всебічно і глибоко. Це колективний науковий пошук певної навчальної проблеми і шляхів її ефективного розв'язання. Учасники заняття аналізують проблему, виявляють причинно-наслідкові зв'язки, висувають шляхи її оптимального вирішення, відповідають на запитання і дискутують.
Наочні методи навчання

Доведено, що 87 % інформації людина отримує за допомогою зорових відчуттів, а 9 — за допомогою слуху. З побаченого запам'ятовується 40 %, з почутого — 20, а з одночасно побаченого і почутого — 80 % інформації. З прочитаної інформації запам'ятовується 10 %, з почутої — також 10, а , коли ці процеси відбуваються одночасно — ЗО %. Якщо застосовуються аудіовізуальні засоби, то в пам'яті залишається 50 % інформації, а час навчання скорочується на 20—40 %. Цих прикладів достатньо, щоб у дидактичному процесі одночасно зі словесними методами використовувати наочні, які, спираючися на різноманітні способи спостереження процесів, явищ, предметів і дій, впливають на зорові рецептори. Адже наочне пізнання генетичне випереджає словесне.

Серед наочних найчастіше застосовується метод показу. Показ — це навчальний метод, що являє собою сукупність прийомів, дій і засобів, за допомогою яких в учнів створюється наочний образ предмета, котрий вивчається, формується конкретне уявлення про нього. Цей метод використовується під час проведення майже усіх видів занять, незалежно від їх змісту й методики. За його допомогою реалізується принцип наочності навчання учнів.
Практичні методи навчання

Показ як навчальний прийом часто використовується під час організації та проведення занять практичним методом, що має велике значення для всебічної підготовки учнів. Глибоке засвоєння учнями теоретичного матеріалу суттєво залежить від практичного його закріплення, тому що практика є критерієм і показником ефективності всього навчального процесу. Практичні методи навчання забезпечують формування практичних навичок і вмінь, загартування психіки учнів та її розвиток. До практичних методів належать різноманітні практичні заняття (вправи, лабораторні роботи, практичні роботи, інструктажі). Вони посідають важливе місце на всіх рівнях освіти.Ефективність практичних занять забезпечується якісною і всебічною підготовкою, яка включає особисту підготовку педагога, вибір місця заняття, складання плану (плану-конспекту) проведення заняття, підготовку учнів, підготовку матеріально-технічного забезпечення.

Вправи — це планомірно організоване, свідомо осмислене багаторазове повторення певних дій і прийомів, які ускладнюються, з метою формування, закріплення та вдосконалення практичних навичок і вмінь учнів.
Лабораторні роботи призначені для вивчення явищ природи за допомогою спеціального обладнання. Наприклад, у школі вони застосовуються насамперед на уроках хімії, біології, фізики.

Позитивний аспект цих занять полягає в тому, що вони сприяють зв'язку теорії з практикою, забезпечують набуття суб'єктами удосконалення навичок і вмінь користування лабораторним обладнанням, формують у них первинні навички та вміння дослідницьких дій. Лабораторні роботи проходять у формі фронтальних занять або індивідуально.
Більш якісному проведенню практичних занять сприяє методично правильний інструктаж — короткі, лаконічні й чіткі вказівки щодо виконання тих чи інших дій. Він, як правило, передує проведенню різних вправ і практичних робіт.

Дидактична цінність інструктажу полягає в тому, що він забезпечує підготовку учнів до навчальної та іншої діяльності за допомогою практичного показу послідовності її виконання, пояснення змісту й умов оптимально вдалого здійснення. Правильний з методичного погляду інструктаж ефективно поєднує теоретичні знання учнів з діями, які вони виконуватимуть під час запланованих практичних занять. Зв'язуючи теоретичні знання з практичними навичками та вмінням, він формує в свідомості учнів модель дій, яку вони повинні виконати. Це не тільки запобігає виникненню помилкових варіантів мислення, але передусім забезпечує правильне зорове уявлення про порядок реалізації визначених дій.

Методи контролю і самоконтролю в навчанні

Методи контролю і самоконтролю — обов'язкові складові елементи процесу навчання. Вони допомагають побачити досить повну картину всього навчального процесу, сприяють виявленню рівня реальних досягнень учнів у навчанні, з'ясуванню недоліків цього процесу і шляхів їх подолання, внесенню до нього необхідних коректив, надають дидактичному процесові логічної, змістової, організаційної і методичної завершеності.Основною функцією цих методів є контрольно-регулювальна. Це означає, що контроль не повинен відокремлюватися від навчального процесу, а бути його компонентом і виконувати також навчальні, виховні, розвиткові, спонукальні функції. Самостійна робота учнів

У навчанні особливе місце посідає самостійна робота учнів над матеріалом, що вивчається. Формування особистості учня відбувається не тільки під впливом організованих навчально-виховних заходів, а й завдяки індивідуальним намаганням самих учнів. Відомо, що ніхто просто так не отримує певну сукупність знань, навичок і вмінь; їх можна х здобути, тільки доклавши чималих зусиль.

Практика свідчить, що найбільш ефективним є навчальний процес у тих освітніх системах, де він спирається на змістовну самостійну роботу учнів.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 22:56, 24 вересня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:48, 9 жовтня 2015 (EEST)
----
----
Доброго дня, Олександр Миколайович! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але Ви не дали відповіді на запитання до індивідуального заняття №2.

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
Доброго дня, Людмила Олександрівна! Вибачте за пропущене індивідуальне заняття. Даю відповіді на питання.
1. Освіта протягом життя в усьому світі й особливо в розвинених країнах стає усе більш важливою сферою освітніх послуг. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти: формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки; неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіти дорослих, у лекторіях товариства „Знання”, по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання; інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві чинники свого розвитку.
2. Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім вищої освіти та освіти дорослих.--[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Говійний Олександр Миколайович|обговорення]]) 09:38, 6 грудня 2015 (EET)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Говійний О.М.

2015-12-06T07:34:19Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

Туристичний історико-природничний маршрут "Пилипова стежина"

2015-12-01T19:17:34Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Опис об'єктів маршруту */

== Вступ ==
Кролевецький район має всі можливості для розвитку туристичної галузі. Важливою складовою туристичного потенціалу Кролевеччини є історико-культурна спадщина. На території Кролевецького району знаходиться 230 пам’яток: 162 пам’ятки історії та культури, 31 археології, 24 – монументального мистецтва, 13 – архітектури. Зберегти, примножити, донести до прийдешніх поколінь знання великої історії рідного краю, традицій, звичаїв, природних надбань є першочерговим завданням громади Кролевецького району.
На території Бистрицької та Дубовицької сільських рад діє природничо-краєзнавчий маршрут «Пилипова стежина». Щорічно по маршруту проходять близько 20 учнівських груп (120 – 150 чоловік) з Кролевецького, Глухівського, Путивльського районів. Завданням є ознайомити молодь з героїчним минулим, пройти стежками партизанського поета, воїна-ковпаківця нашого земляка Пилипа Сергійовича Рудя, показати пам’ятні місця, пов’язані з його життєвим шляхом та місця бойових дій партизанського з’єднання С. А. Ковпака в нашому краї, доторкнутися до живої історії, виховувати почуття патріотизму та гордості за наших славних предків, любові до рідного краю, його героїчної історії.
Маршрут проходить через села Бистрик, Дубовичі Кролевецького району. Розрахований на один день. Під час руху по маршруту екскурсійна група відвідує місця, пов’язані із життям Пилипа Рудя та місця, пов’язані з історією партизанського руху на Кролевеччині. Проходячи по маршруту туристи зможуть насолодитися прекрасними краєвидами, чистим без вихлопів палива та пилу повітрям, відвідати унікальні природні утворення – джерела «Дубовицька криниця», «Рудьва криниця», «Живчик», «Гарячі джерела», історико-культурний музейний комплекс «Кочубеївський», які мають унікальні властивості. Під час екскурсії у туристів є можливість познайомитися з унікальним рослинним та тваринним світом Полісся, скуштувати цілющої води, відпочити на природі, що може особливо зацікавити жителів міста.
Природничо краєзнавчий маршрут «Пилипова стежина» можна використовувати для проведення різноманітних туристично-спортивних заходів (зльотів, олімпіад, чемпіонатів) для різних вікових категорій громадян. Проходження по маршруту не потребує спеціальної підготовки, маршрут має низький рівень складності.
Екскурсійні маршрути подібної тематики має наближений до Кролевецького району комунальний заклад Сумської обласної ради «Державний історико-культурний заповідник і м. Путивль», який спеціалізується на вивченні партизанського руху на Сумщині.
Відкриття цього маршруту відповідає Державній програмі розвитку краєзнавства на період до 2015 року, Комплексній програмі охорони навколишнього середовища Сумської області до 2015 року, освітньому проекту «Рідна Сумщина» на 2011 – 2016 роки, пунктам 5. 1 та 5. 2 Програми розвитку туризму в Сумській області на 2011 – 2015 роки та є особливо актуальним в рік відзначення 70-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

== Мета та завдання маршруту ==
Ознайомити туристів з героїчним минулим нашого краю, пройти стежками партизанського поета, воїна-ковпаківця, нашого земляка Пилипа Сергійовича Рудя, показати пам’ятні місця, пов’язані з його життєвим шляхом та місця бойових дій партизанського з’єднання С. А. Ковпака і С. В. Руднєва в нашому краї, доторкнутись до живої історії, виховувати почуття патріотизму та гордості за наших славних предків, любові до рідного краю, його героїчної історії, вшановувати і берегти пам'ять загиблих у Другій світовій війні, ознайомити з фауною та флорою місцевості.

== Перелік об'єктів маршруту ==

Ключові пункти туристичного маршруту:
П 1. Пам’ятник П. С. Рудю.
П 2. Батьківська хата П. С. Рудя.
П 3. Береза посаджена П. С. Рудем.
П 4.`Кабінет-музей П. С. Рудя.
П 5. Меморіал загиблим воїнам Другої світової війни в с. Бистрик.
П 6. Пам’ятний знак Т. Т. Назаренку – голові колгоспу ім.. Шевченка, який в 1933 році врятував жителів с. Бистрик від вимирання з голоду.
П 7. Пам’ятник Т. Г. Шевченку, колодязь та пам’ятний знак на місці зупинки похоронної процесії під час пере заховання тіла Т. Г. Шевченка в 1861 році.
П 8. «Партизанська ялина».
П 9. Пам’ятка природи «Гарячі джерела».
П 10. Природне джерело «Живчик».
П 11. Природне джерело «Рудьова криниця».
П 12. Гідрологічна пам’ятка природи «Джерело криниця».
П 13. Пам’ятка садово-паркового мистецтва парк «Кочубеївський»
П 14. Пам’ятка архітектури та історії «Комплекс споруд садиби Кочубеїв»
П 15. Памятний знак на місці приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці з мозаїчною іконою Дубовицької Божої Матері.
П 16. Пам’ятний знак на місці домової церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці родини Кочубеїв.
П 17. Пам’ятний знак на місці проведення параду з’єднання С. А. Ковпака та на честь активної участі жителів с. Дубовичі в партизанському русі в роки Великої Вітчизняної війни.
П 18. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів та жертв нацизму.
П 19. Братські могили радянських воїнів та жертв нацизму.
П 20. Музей історії с. Дубовичі.
Вид маршруту: пішохідний.
Протяжність маршруту в км: 15

== Опис об'єктів маршруту ==
Починається туристичний маршрут «Пилипова стежина» біля пам’ятника П. С. Рудю. Бронзове погруддя встановлено в центрі м. Кролевець, вул. Свердлова. Скульптор В. Я. Красножон. Пам’ятник відкрито в 1981 році на кошти зібрані молоддю району 70 – 80-х років минулого століття зароблені на молодіжних суботниках.
Потім туристи прямують в с. Бистрик Кролевецького району.
Ми маємо щастя жити на чудовій землі, багатій своєю природою – тихими ріками з мальовничими берегами, родючими землями, колосистими полями, зеленими лісами, квітучими садами. Бистрицька земля – край унікальний, багатий і різноманітний. Чудова природа, сприятливі кліматичні умови й географічне розташування. За 1 км від села проходить автомагістраль Київ – Москва, за 10 км залізнична станція Кролевець. Бистрик має славну історію, що сягає сивої давнини, яку творили наші пращури. Історія села тісно пов’язана з життям і діяльністю гетьмана І. Мазепи, тричі відвідав наш край Т. Г. Шевченко.
Батьківська хата поета-партизана П. С. Рудя. До цих пір росте береза, яку він посадив у 1932 році в день народження доньки Ліни. Встановлена меморіальна табличка. Вулиця на якій стоїть батьківська хата поета названа його ім’ям – Рудя. Стара назва – Кулішівка. По ній проходило багато всякого люду. Вулиця найстаріша в селі, бо перша назва в честь першого поселенця в с. Бистрик – козака Куліша на початку XVII ст.
Знайомлячись з історією с. Бистрик екскурсанти прямують до Бистрицького навчально-виховного комплексу І – ІІ ступенів, де знаходиться єдиний в Сумській області кабінет-музей П. С. Рудя. Відвідувачів чекає змістовна екскурсія, в ході якої вони знайомляться з експонатами музею, які розповідають про творчий та бойовий шлях поета-партизана.
Екскурсантам пропонується пройти 300 м від Бистрицького НВК до пам’ятного знаку Т. Т. Назаренку, який встановлено на сільському цвинтарі.
Тимофій Тихонович Назаренко – голова колгоспу імені Шевченка с. Бистрик Кролевецького району, який зимової ночі у надзвичайно стражденному для українських селян 1933 році, ризикуючи власним життям, разом з Петром Йовченком та Гаврилом Морозом сховав від вивезення декілька тонн зерна. Наступного дня все збіжжя було до крихти вивезено з колгоспної комори. Оте зерно, яке голова таємно роздавав людям, і врятувало багатьох від голодної смерті.
Вулицею Центральна екскурсанти прямують до погруддя Т. Г. Шевченку та колодязя біля якого встановлений пам’ятний знак. Тричі проїздив поет через село Бистрик: перший у 1843 році, вдруге в 1845 році, третя подорож відбулася в 1859 році.
А в травні 1861 року через село Бистрик провозили труну з тілом поета, щоб «поховати на Вкраїні милій», як заповідав Тарас Григорович у своєму «Заповіті». Біля колодязя, що стояв на Києво – Московському шляху, який проходив через село, траурна процесія зупинялась, щоб перепочити та напоїти коней. Пізно ввечері багато жителів села проводжало труну до самого Кролевця, де траурна процесія зупинилась ночувати.
Далі екскурсантам пропонується зайти та віддати пошану до меморіалу загиблим воїнам у Другій світовій війні. Комплекс споруджений в 1967 році та вважається одними з кращих в області.
Є по вулиці Рудя ялина, якій понад 70-ти років. ЇЇ посадив Мироненко Іван Карпович, коли в 1941 році 17 - ти річним юнаком вступив до партизанського з’єднання С. А. Ковпака. Не повернувся додому. В 1943 році загинув біля Кам’янець-Подільського. Ялину ж з того часу називають «партизанською».
Поступово з вулиці Рудя, маршрут переходить до річки Реть, де туристи зможуть побачити краєвиди природи, худобу на галявинах, різноманітні озера. Прогулюючись по березі річки, насолоджуючись чистим без вихлопів палива та пилу повітрям переходить маршрут до чудернацького створіння природи «Гарячих джерел». Тут навіть взимку під час тріскучих морозів вода не замерзає. Старожили розповідають, що скупавшись у цьому джерелі, людина молоділа і забувала про різні хвороби.
Трохи перепочити та напитися холодної цілющої води екскурсанти зможуть, зупинившись біля природного джерела «Живчик»
Є біля села Бистрик чисте та прозоре джерело «Рудьова криниця». Тут у мальовничому куточку поліського села вперше прозвучали чисті, мов джерельна вода, його вірші:
У гаю під кручею криниця,
В ній вода холодна ключова.
Часто тут дівчина смуглолиця
Про любов та молодість співа.
Навесні вона тут брала воду,
З повних відер хлюпалась вода.
Хлопці поверталися з походу,
Натягали коням повода…
Дивовижна містина на правому березі р. Реть – урочище «Круча», яку можна назвати перлиною, унікальним куточком природи, що вражає своєю самобутністю та красою. Тут гарно будь-якої пори року. Заворожує не лише звивиста стрічка річки, яка була ще кілька десятиліть тому повноводною й широкою, а в давнину, за твердженням істориків, навіть судоходною. Вражає й унікальний ландшафт, де природа створила неймовірно талановиту картину з крутими схилами, віковічними соснами, коріння яких вросли в землю далеко від берегів річки, розмаїттям квітів та дерев. Цю місцину деякі довгожителі Бистика сьогодні називають природним музеєм просто неба. Говорять, що сам Господь посвятив ці місця. Колись джерело било фонтаном до 15 сантиметрів. З нього по цей день беруть цілющу водичку. З роками фонтан ставав все менше бити. Ця місцина завжди вабила до себе істориків і місцевих краєзнавців
Туристи матимуть змогу приготувати страву на багатті, закип'ятити чай, втамувати спрагу та голод. (Запропонувати туристам відпочити на лоні природи під гнучкими запашними соснами та тополями)
Приємно побувати і набратися сил в такому незвичайно – красивому, історичному місці.
Далі екскурсанти вирушають стежками Брянських лісів до унікального природного заповідника «Джерело криниця», або як його називають «Дубовицька (Котлярова) криниця» Брянські ліси, де знаходиться «Дубовицька криниця» дивує своєю красою, рослинним та тваринним світом. Рослинний покрив цього мальовничого куточка вирізняється багатством та різноманітністю. Тут представлені рослини різних угрупувань – петрофітні, лісові та прибрежно-водні. В лісі дивують рослини занесені до Червоної книги України – конвалія та сон-трава. Можна зустріти малопоширені рослини – дерезу, Іванів корінь, кущову папороть та інші. Відповідно до пори року можна запропонувати туристам поласувати суницями, малиною, чорницею, біля «Лебежих озер» брусницею. Серед фауни є поселення бобра, лисиці звичайної, зайця сірого, білки, козулі. А з птахів поширені дикі качки та гуси, лелека, ворона сіра, одуд, дятел, соловейко, сорока, ластівки та інші. (Запропонуати туристам розглянути неповторне різноманіття флори і фауни).
Природний заповідник «Дубовицька криниця». На цьому місці в липні 1942 році відбувся бій партизан-ковпаківців з фашистським батальйоном карателів, в якому народні месники здобули блискучу перемогу. Екскурсанти оглядають та знайомляться із змістом меморіальної дошки.

16 липня 1942 року напередодні переходу у Брянські ліси всі загони з’єднання С. А. Ковпака були сконцентровані в одному місці – в урочищі Кочубеївщина. В ніч з 14 на 15 липня загони вийшли на північ. Вранці зупинились у лісі біля Дубович. Кінна група партизан з маршу увірвалась в село і атакувала ворожий гарнізон. Бій тривав пів години. Деяким гітлерівцям вдалося втекти до Глухова. Вони донесли командуванню, що на них напав невеликий партизанський загін. Тому гітлерівці послали в Дубовичі невеликий каральний загін – близько 200 солдат і офіцерів.
Карателі, навіть не розвідавши сил партизан та оборону, вишикувались у бойовий порядок і на весь зріст пішли в наступ. Партизани, як завжди в таких випадках,не відповідали на постріли противника, поки ворог не підійшов зовсім близько.По сигналу партизани відкрили вогонь. Сорок хвилин тривав цей бій. Поле було усипане трупами противника. Партизани нарахували їх більше ста сімдесяти. Озброєння партизанських загонів поповнилось п’ятнадцятьма трофейними кулеметами, гвинтівками, автоматами.
Сотні років український народ поклонявся силам природи і сонцю, вогню, воді, ходив до річок та джерел. Церква довгий час боролася з цим, але так і не змогла заборонити старі українські вірування, прийнялася освячувати місця, куди ходив люд. Тому зараз побутує серед людей легенда про Дубовицьку криницю, розташовану поблизу автомагістралі Київ - Москва, неподалік с. Дубовичі Кролевецького району.
За народними переказами історія цього унікального місця сягає глибини ХVІ ст. і пов’язана з образом Богоматері, ікону якої, начебто, саме в цьому місці знайшов пастух і якого засліпило сіяння її. Люди часто ходять до цілющого джерела, а особливо в десяту п’ятницю після Великодня, коли здійснюється святкова літургія.
Різні віхи історії пережила криниця. В часи атеїстичної боротьби її рівняли з землею, та люди знову розкопували, очищали цілюще джерело, і донині струменить воно й дарує людям здоров’я та силу. Партизани, бійці, що визволяли землю в роки Великої Вітчизняної війни втамовували тут спрагу, гоїли свої рани, омиваючи цілющою водою. Останнім часом особливу увагу на Дубовицьку криницю звертають органи місцевої влади. У 2000 році з ініціативи районної державної адміністрації і районної ради за допомогою підприємств та організацій міста, громадськості району було впорядковано територію навколо цілющого джерела, зведено цямрину, накриття. Увійде в історію і рік 2002. Цього року на узвишші поблизу криниці зведено каплицю. А в 2014 році встановлена кам’яна брила на честь чудодійної Дубовицької ікони та зведена капличка.
Потім екскурсанти лісовою дорогою прямують до села партизанської слави - Дубовичі.
На підході до села красиве природне озеро
Радо зустрічає туристів с. Дубовичі
Екскурсанти прямують до парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Кочубеївський»
Кочубеївський парк заснований ще в XVII ст., і на початку ХХ ст. залишався окрасою Дубовицького поміщицького маєтку. Центральна алея парку мала довжину 800 метрів. Серед дерев, висаджених групами, зустрічалися дуби-велетні, потужні осокори, красуні липи, сосна кримська, акація, а також три групи модрини. Збережений до нашого часу, парк особливо вражає весною, коли все оживає довкола. Настояне на пахощах пролісків, конвалій, фіалок, рясту, первоцвіту, повітря парку, сповненого мелодійним співом пташок, створює неймовірно приємну ауру спілкування з неперевершеністю дива природи.
Прогулюючись парком, екскурсанти знайомляться з пам’яткою архітектури та історії «Комплексом споруд садиби Кочубеїв».
Пропонується зупинитися біля пам’ятного знаку на місці домової церкви родини Кочубеїв. Домова церква Введення в храм Пресвятої Богородиці побудована з дозволу архієпископа Філарета Василем Васильовичем Кочубеєм на території парку, біля будинку у 1863 році.
Екскурсантам пропонується перейти до наступного пам’ятного знаку на місці приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці та мозаїчної ікони Дубовицької Божої Матері.
Село дубовині має славні бойові та трудові традиції. Немеркнучою славою увінчали себе жителі села під час Великої Вітчизняної війни. На різних фронтах воювало 898 дубовчан. За роки війни 295 односельців було вбито, померло від ран або пропало безвісти. 266 жителів села було відправлено на примусові роботи до Німеччини.
За мужність і героїзм на фронтах, у партизанських загонах і в тилу ворога 631 житель с. Дубовичі нагороджений орденами і медалями. Три жителі села – Горбач максим Іванович, Лесик Іван Андрійович, Власенко Іван Опанасович – удостоєні за мужність і героїзм найвищого звання – Звання Героя Радянського Союзу.
Екскурсанти прямують до Меморіалу жертв фашизму,та віддають пошану загиблим біля Братської могили радянських воїнів та партизанів, що знаходиться в центрі села, в парку.
Далі туристична група направляється до пам’ятного знаку на честь параду партизанського з’єднання С. А. Ковпака.
Парад в Дубовичах мав неоціненне політичне значення, став доказом волі і мужності нашого народу, нескореності ворогу, разом з тим безмежної любові до Вітчизни, віри в перемогу.. У 1967 році в честь 25-ї річниці партизанського параду було встановлено пам’ятний знак.
Останній пункт туристичного маршруту музей історії села Дубовичі. Музей історії села Дубовичі створений у 1982 році. З самого початку свого існування музей став центром пошукової, виховної та екскурсійної роботи. В даний час у звичайній шкільній кімнаті розміщені багаторічні напрацювання: унікальні фотографії, публікації, особисті і пам’ятні речі: від прадавньої кам’яної сокири до сучасних живописних картин і фото полотен. В цілому 1127 експонатів.
В музеї функціонує 4 розділи:
- Дореволюційна історія села Дубовичі;
- Трудові подвиги дубовчан;
- Дубовичі в роки Великої Вітчизняної війни;
- Культура, спорт, духовне життя жителів села Дубовичі.

== Фотогалерея ==

== Висновки ==
Пройдіть нашим маршрутом, і ви познайомитеся з багатими трудовими та бойовими традиціями нашого краю, привітними і доброзичливими людьми, пізнаєте красу поліського краю.

== Автор статті ==
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]

Туристичний історико-природничний маршрут "Пилипова стежина"

2015-12-01T19:15:22Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Висновки */

== Вступ ==
Кролевецький район має всі можливості для розвитку туристичної галузі. Важливою складовою туристичного потенціалу Кролевеччини є історико-культурна спадщина. На території Кролевецького району знаходиться 230 пам’яток: 162 пам’ятки історії та культури, 31 археології, 24 – монументального мистецтва, 13 – архітектури. Зберегти, примножити, донести до прийдешніх поколінь знання великої історії рідного краю, традицій, звичаїв, природних надбань є першочерговим завданням громади Кролевецького району.
На території Бистрицької та Дубовицької сільських рад діє природничо-краєзнавчий маршрут «Пилипова стежина». Щорічно по маршруту проходять близько 20 учнівських груп (120 – 150 чоловік) з Кролевецького, Глухівського, Путивльського районів. Завданням є ознайомити молодь з героїчним минулим, пройти стежками партизанського поета, воїна-ковпаківця нашого земляка Пилипа Сергійовича Рудя, показати пам’ятні місця, пов’язані з його життєвим шляхом та місця бойових дій партизанського з’єднання С. А. Ковпака в нашому краї, доторкнутися до живої історії, виховувати почуття патріотизму та гордості за наших славних предків, любові до рідного краю, його героїчної історії.
Маршрут проходить через села Бистрик, Дубовичі Кролевецького району. Розрахований на один день. Під час руху по маршруту екскурсійна група відвідує місця, пов’язані із життям Пилипа Рудя та місця, пов’язані з історією партизанського руху на Кролевеччині. Проходячи по маршруту туристи зможуть насолодитися прекрасними краєвидами, чистим без вихлопів палива та пилу повітрям, відвідати унікальні природні утворення – джерела «Дубовицька криниця», «Рудьва криниця», «Живчик», «Гарячі джерела», історико-культурний музейний комплекс «Кочубеївський», які мають унікальні властивості. Під час екскурсії у туристів є можливість познайомитися з унікальним рослинним та тваринним світом Полісся, скуштувати цілющої води, відпочити на природі, що може особливо зацікавити жителів міста.
Природничо краєзнавчий маршрут «Пилипова стежина» можна використовувати для проведення різноманітних туристично-спортивних заходів (зльотів, олімпіад, чемпіонатів) для різних вікових категорій громадян. Проходження по маршруту не потребує спеціальної підготовки, маршрут має низький рівень складності.
Екскурсійні маршрути подібної тематики має наближений до Кролевецького району комунальний заклад Сумської обласної ради «Державний історико-культурний заповідник і м. Путивль», який спеціалізується на вивченні партизанського руху на Сумщині.
Відкриття цього маршруту відповідає Державній програмі розвитку краєзнавства на період до 2015 року, Комплексній програмі охорони навколишнього середовища Сумської області до 2015 року, освітньому проекту «Рідна Сумщина» на 2011 – 2016 роки, пунктам 5. 1 та 5. 2 Програми розвитку туризму в Сумській області на 2011 – 2015 роки та є особливо актуальним в рік відзначення 70-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

== Мета та завдання маршруту ==
Ознайомити туристів з героїчним минулим нашого краю, пройти стежками партизанського поета, воїна-ковпаківця, нашого земляка Пилипа Сергійовича Рудя, показати пам’ятні місця, пов’язані з його життєвим шляхом та місця бойових дій партизанського з’єднання С. А. Ковпака і С. В. Руднєва в нашому краї, доторкнутись до живої історії, виховувати почуття патріотизму та гордості за наших славних предків, любові до рідного краю, його героїчної історії, вшановувати і берегти пам'ять загиблих у Другій світовій війні, ознайомити з фауною та флорою місцевості.

== Перелік об'єктів маршруту ==

Ключові пункти туристичного маршруту:
П 1. Пам’ятник П. С. Рудю.
П 2. Батьківська хата П. С. Рудя.
П 3. Береза посаджена П. С. Рудем.
П 4.`Кабінет-музей П. С. Рудя.
П 5. Меморіал загиблим воїнам Другої світової війни в с. Бистрик.
П 6. Пам’ятний знак Т. Т. Назаренку – голові колгоспу ім.. Шевченка, який в 1933 році врятував жителів с. Бистрик від вимирання з голоду.
П 7. Пам’ятник Т. Г. Шевченку, колодязь та пам’ятний знак на місці зупинки похоронної процесії під час пере заховання тіла Т. Г. Шевченка в 1861 році.
П 8. «Партизанська ялина».
П 9. Пам’ятка природи «Гарячі джерела».
П 10. Природне джерело «Живчик».
П 11. Природне джерело «Рудьова криниця».
П 12. Гідрологічна пам’ятка природи «Джерело криниця».
П 13. Пам’ятка садово-паркового мистецтва парк «Кочубеївський»
П 14. Пам’ятка архітектури та історії «Комплекс споруд садиби Кочубеїв»
П 15. Памятний знак на місці приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці з мозаїчною іконою Дубовицької Божої Матері.
П 16. Пам’ятний знак на місці домової церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці родини Кочубеїв.
П 17. Пам’ятний знак на місці проведення параду з’єднання С. А. Ковпака та на честь активної участі жителів с. Дубовичі в партизанському русі в роки Великої Вітчизняної війни.
П 18. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів та жертв нацизму.
П 19. Братські могили радянських воїнів та жертв нацизму.
П 20. Музей історії с. Дубовичі.
Вид маршруту: пішохідний.
Протяжність маршруту в км: 15

== Опис об'єктів маршруту ==
Починається туристичний маршрут «Пилипова стежина» біля пам’ятника П. С. Рудю. Бронзове погруддя встановлено в центрі м. Кролевець, вул. Свердлова. Скульптор В. Я. Красножон. Пам’ятник відкрито в 1981 році на кошти зібрані молоддю району 70 – 80-х років минулого століття зароблені на молодіжних суботниках.
Потім туристи прямують в с. Бистрик Кролевецького району.
Ми маємо щастя жити на чудовій землі, багатій своєю природою – тихими ріками з мальовничими берегами, родючими землями, колосистими полями, зеленими лісами, квітучими садами. Бистрицька земля – край унікальний, багатий і різноманітний. Чудова природа, сприятливі кліматичні умови й географічне розташування. За 1 км від села проходить автомагістраль Київ – Москва, за 10 км залізнична станція Кролевець. Бистрик має славну історію, що сягає сивої давнини, яку творили наші пращури. Історія села тісно пов’язана з життям і діяльністю гетьмана І. Мазепи, тричі відвідав наш край Т. Г. Шевченко.
Батьківська хата поета-партизана П. С. Рудя. До цих пір росте береза, яку він посадив у 1932 році в день народження доньки Ліни. Встановлена меморіальна табличка. Вулиця на якій стоїть батьківська хата поета названа його ім’ям – Рудя. Стара назва – Кулішівка. По ній проходило багато всякого люду. Вулиця найстаріша в селі, бо перша назва в честь першого поселенця в с. Бистрик – козака Куліша на початку XVII ст.
Знайомлячись з історією с. Бистрик екскурсанти прямують до Бистрицького навчально-виховного комплексу І – ІІ ступенів, де знаходиться єдиний в Сумській області кабінет-музей П. С. Рудя. Відвідувачів чекає змістовна екскурсія, в ході якої вони знайомляться з експонатами музею, які розповідають про творчий та бойовий шлях поета-партизана.
Екскурсантам пропонується пройти 300 м від Бистрицького НВК до пам’ятного знаку Т. Т. Назаренку, який встановлено на сільському цвинтарі.
Тимофій Тихонович Назаренко – голова колгоспу імені Шевченка с. Бистрик Кролевецького району, який зимової ночі у надзвичайно стражденному для українських селян 1933 році, ризикуючи власним життям, разом з Петром Йовченком та Гаврилом Морозом сховав від вивезення декілька тонн зерна. Наступного дня все збіжжя було до крихти вивезено з колгоспної комори. Оте зерно, яке голова таємно роздавав людям, і врятувало багатьох від голодної смерті.
Вулицею Центральна екскурсанти прямують до погруддя Т. Г. Шевченку та колодязя біля якого встановлений пам’ятний знак. Тричі проїздив поет через село Бистрик: перший у 1843 році, вдруге в 1845 році, третя подорож відбулася в 1859 році.
А в травні 1861 року через село Бистрик провозили труну з тілом поета, щоб «поховати на Вкраїні милій», як заповідав Тарас Григорович у своєму «Заповіті». Біля колодязя, що стояв на Києво – Московському шляху, який проходив через село, траурна процесія зупинялась, щоб перепочити та напоїти коней. Пізно ввечері багато жителів села проводжало труну до самого Кролевця, де траурна процесія зупинилась ночувати.
Далі екскурсантам пропонується зайти та віддати пошану до меморіалу загиблим воїнам у Другій світовій війні. Комплекс споруджений в 1967 році та вважається одними з кращих в області.
Є по вулиці Рудя ялина, якій понад 70-ти років. ЇЇ посадив Мироненко Іван Карпович, коли в 1941 році 17 - ти річним юнаком вступив до партизанського з’єднання С. А. Ковпака. Не повернувся додому. В 1943 році загинув біля Кам’янець-Подільського. Ялину ж з того часу називають «партизанською».
Поступово з вулиці Рудя, маршрут переходить до річки Реть, де туристи зможуть побачити краєвиди природи, худобу на галявинах, різноманітні озера. Прогулюючись по березі річки, насолоджуючись чистим без вихлопів палива та пилу повітрям переходить маршрут до чудернацького створіння природи «Гарячих джерел». Тут навіть взимку під час тріскучих морозів вода не замерзає. Старожили розповідають, що скупавшись у цьому джерелі, людина молоділа і забувала про різні хвороби.
Трохи перепочити та напитися холодної цілющої води екскурсанти зможуть, зупинившись біля природного джерела «Живчик»
Є біля села Бистрик чисте та прозоре джерело «Рудьова криниця». Тут у мальовничому куточку поліського села вперше прозвучали чисті, мов джерельна вода, його вірші:
У гаю під кручею криниця,
В ній вода холодна ключова.
Часто тут дівчина смуглолиця
Про любов та молодість співа.
Навесні вона тут брала воду,
З повних відер хлюпалась вода.
Хлопці поверталися з походу,
Натягали коням повода…
Дивовижна містина на правому березі р. Реть – урочище «Круча», яку можна назвати перлиною, унікальним куточком природи, що вражає своєю самобутністю та красою. Тут гарно будь-якої пори року. Заворожує не лише звивиста стрічка річки, яка була ще кілька десятиліть тому повноводною й широкою, а в давнину, за твердженням істориків, навіть судоходною. Вражає й унікальний ландшафт, де природа створила неймовірно талановиту картину з крутими схилами, віковічними соснами, коріння яких вросли в землю далеко від берегів річки, розмаїттям квітів та дерев. Цю місцину деякі довгожителі Бистика сьогодні називають природним музеєм просто неба. Говорять, що сам Господь посвятив ці місця. Колись джерело било фонтаном до 15 сантиметрів. З нього по цей день беруть цілющу водичку. З роками фонтан ставав все менше бити. Ця місцина завжди вабила до себе істориків і місцевих краєзнавців
Туристи матимуть змогу приготувати страву на багатті, закип'ятити чай, втамувати спрагу та голод. (Запропонувати туристам відпочити на лоні природи під гнучкими запашними соснами та тополями)
Приємно побувати і набратися сил в такому незвичайно – красивому, історичному місці.
Далі екскурсанти вирушають стежками Брянських лісів до унікального природного заповідника «Джерело криниця», або як його називають «Дубовицька (Котлярова) криниця» Брянські ліси, де знаходиться «Дубовицька криниця» дивує своєю красою, рослинним та тваринним світом. Рослинний покрив цього мальовничого куточка вирізняється багатством та різноманітністю. Тут представлені рослини різних угрупувань – петрофітні, лісові та прибрежно-водні. В лісі дивують рослини занесені до Червоної книги України – конвалія та сон-трава. Можна зустріти малопоширені рослини – дерезу, Іванів корінь, кущову папороть та інші. Відповідно до пори року можна запропонувати туристам поласувати суницями, малиною, чорницею, біля «Лебежих озер» брусницею. Серед фауни є поселення бобра, лисиці звичайної, зайця сірого, білки, козулі. А з птахів поширені дикі качки та гуси, лелека, ворона сіра, одуд, дятел, соловейко, сорока, ластівки та інші. (Запропонуати туристам розглянути неповторне різноманіття флори і фауни).
Природний заповідник «Дубовицька криниця». На цьому місці в липні 1942 році відбувся бій партизан-ковпаківців з фашистським батальйоном карателів, в якому народні месники здобули блискучу перемогу. Екскурсанти оглядають та знайомляться із змістом меморіальної дошки.

16 липня 1942 року напередодні переходу у Брянські ліси всі загони з’єднання С. А. Ковпака були сконцентровані в одному місці – в урочищі Кочубеївщина. В ніч з 14 на 15 липня загони вийшли на північ. Вранці зупинились у лісі біля Дубович. Кінна група партизан з маршу увірвалась в село і атакувала ворожий гарнізон. Бій тривав пів години. Деяким гітлерівцям вдалося втекти до Глухова. Вони донесли командуванню, що на них напав невеликий партизанський загін. Тому гітлерівці послали в Дубовичі невеликий каральний загін – близько 200 солдат і офіцерів.
Карателі, навіть не розвідавши сил партизан та оборону, вишикувались у бойовий порядок і на весь зріст пішли в наступ. Партизани, як завжди в таких випадках,не відповідали на постріли противника, поки ворог не підійшов зовсім близько.По сигналу партизани відкрили вогонь. Сорок хвилин тривав цей бій. Поле було усипане трупами противника. Партизани нарахували їх більше ста сімдесяти. Озброєння партизанських загонів поповнилось п’ятнадцятьма трофейними кулеметами, гвинтівками, автоматами.
Сотні років український народ поклонявся силам природи і сонцю, вогню, воді, ходив до річок та джерел. Церква довгий час боролася з цим, але так і не змогла заборонити старі українські вірування, прийнялася освячувати місця, куди ходив люд. Тому зараз побутує серед людей легенда про Дубовицьку криницю, розташовану поблизу автомагістралі Київ - Москва, неподалік с. Дубовичі Кролевецького району.
За народними переказами історія цього унікального місця сягає глибини ХVІ ст. і пов’язана з образом Богоматері, ікону якої, начебто, саме в цьому місці знайшов пастух і якого засліпило сіяння її. Люди часто ходять до цілющого джерела, а особливо в десяту п’ятницю після Великодня, коли здійснюється святкова літургія.
Різні віхи історії пережила криниця. В часи атеїстичної боротьби її рівняли з землею, та люди знову розкопували, очищали цілюще джерело, і донині струменить воно й дарує людям здоров’я та силу. Партизани, бійці, що визволяли землю в роки Великої Вітчизняної війни втамовували тут спрагу, гоїли свої рани, омиваючи цілющою водою. Останнім часом особливу увагу на Дубовицьку криницю звертають органи місцевої влади. У 2000 році з ініціативи районної державної адміністрації і районної ради за допомогою підприємств та організацій міста, громадськості району було впорядковано територію навколо цілющого джерела, зведено цямрину, накриття. Увійде в історію і рік 2002. Цього року на узвишші поблизу криниці зведено каплицю. А в 2014 році встановлена кам’яна брила на честь чудодійної Дубовицької ікони та зведена капличка.
Потім екскурсанти лісовою дорогою прямують до села партизанської слави - Дубовичі.
На підході до села красиве природне озеро
Радо зустрічає туристів с. Дубовичі
Екскурсанти прямують до парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Кочубеївський»
Кочубеївський парк заснований ще в XVII ст., і на початку ХХ ст. залишався окрасою Дубовицького поміщицького маєтку. Центральна алея парку мала довжину 800 метрів. Серед дерев, висаджених групами, зустрічалися дуби-велетні, потужні осокори, красуні липи, сосна кримська, акація, а також три групи модрини. Збережений до нашого часу, парк особливо вражає весною, коли все оживає довкола. Настояне на пахощах пролісків, конвалій, фіалок, рясту, первоцвіту, повітря парку, сповненого мелодійним співом пташок, створює неймовірно приємну ауру спілкування з неперевершеністю дива природи.
Прогулюючись парком, екскурсанти знайомляться з пам’яткою архітектури та історії «Комплексом споруд садиби Кочубеїв».
Пропонується зупинитися біля пам’ятного знаку на місці домової церкви родини Кочубеїв. Домова церква Введення в храм Пресвятої Богородиці побудована з дозволу архієпископа Філарета Василем Васильовичем Кочубеєм на території парку, біля будинку у 1863 році.
Екскурсантам пропонується перейти до наступного пам’ятного знаку на місці приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці та мозаїчної ікони Дубовицької Божої Матері.
Село дубовині має славні бойові та трудові традиції. Немеркнучою славою увінчали себе жителі села під час Великої Вітчизняної війни. На різних фронтах воювало 898 дубовчан. За роки війни 295 односельців було вбито, померло від ран або пропало безвісти. 266 жителів села було відправлено на примусові роботи до Німеччини.
За мужність і героїзм на фронтах, у партизанських загонах і в тилу ворога 631 житель с. Дубовичі нагороджений орденами і медалями. Три жителі села – Горбач максим Іванович, Лесик Іван Андрійович, Власенко Іван Опанасович – удостоєні за мужність і героїзм найвищого звання – Звання Героя Радянського Союзу.
Екскурсанти прямують до Меморіалу жертв фашизму,та віддають пошану загиблим біля Братської могили радянських воїнів та партизанів, що знаходиться в центрі села, в парку.
Далі туристична група направляється до пам’ятного знаку на честь параду партизанського з’єднання С. А. Ковпака.
Парад в Дубовичах мав неоціненне політичне значення, став доказом волі і мужності нашого народу, нескореності ворогу, разом з тим безмежної любові до Вітчизни, віри в перемогу.. У 1967 році в честь 25-ї річниці партизанського параду було встановлено пам’ятний знак.
Останній пункт туристичного маршруту музей історії села Дубовичі. Музей історії села Дубовичі створений у 1982 році. З самого початку свого існування музей став центром пошукової, виховної та екскурсійної роботи. В даний час у звичайній шкільній кімнаті розміщені багаторічні напрацювання: унікальні фотографії, публікації, особисті і пам’ятні речі: від прадавньої кам’яної сокири до сучасних живописних картин і фото полотен. В цілому 1127 експонатів.
В музеї функціонує 4 розділи:
- Дореволюційна історія села Дубовичі;
- Трудові подвиги дубовчан;
- Дубовичі в роки Великої Вітчизняної війни;
- Культура, спорт, духовне життя жителів села Дубовичі.

== Фотогалерея ==

== Висновки ==
Пройдіть нашим маршрутом, і ви познайомитеся з багатими трудовими та бойовими традиціями нашого краю, привітними і доброзичливими людьми, пізнаєте красу поліського краю.

== Автор статті ==
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]

Туристичний історико-природничний маршрут "Пилипова стежина"

2015-12-01T19:13:32Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Опис об'єктів маршруту */

== Вступ ==
Кролевецький район має всі можливості для розвитку туристичної галузі. Важливою складовою туристичного потенціалу Кролевеччини є історико-культурна спадщина. На території Кролевецького району знаходиться 230 пам’яток: 162 пам’ятки історії та культури, 31 археології, 24 – монументального мистецтва, 13 – архітектури. Зберегти, примножити, донести до прийдешніх поколінь знання великої історії рідного краю, традицій, звичаїв, природних надбань є першочерговим завданням громади Кролевецького району.
На території Бистрицької та Дубовицької сільських рад діє природничо-краєзнавчий маршрут «Пилипова стежина». Щорічно по маршруту проходять близько 20 учнівських груп (120 – 150 чоловік) з Кролевецького, Глухівського, Путивльського районів. Завданням є ознайомити молодь з героїчним минулим, пройти стежками партизанського поета, воїна-ковпаківця нашого земляка Пилипа Сергійовича Рудя, показати пам’ятні місця, пов’язані з його життєвим шляхом та місця бойових дій партизанського з’єднання С. А. Ковпака в нашому краї, доторкнутися до живої історії, виховувати почуття патріотизму та гордості за наших славних предків, любові до рідного краю, його героїчної історії.
Маршрут проходить через села Бистрик, Дубовичі Кролевецького району. Розрахований на один день. Під час руху по маршруту екскурсійна група відвідує місця, пов’язані із життям Пилипа Рудя та місця, пов’язані з історією партизанського руху на Кролевеччині. Проходячи по маршруту туристи зможуть насолодитися прекрасними краєвидами, чистим без вихлопів палива та пилу повітрям, відвідати унікальні природні утворення – джерела «Дубовицька криниця», «Рудьва криниця», «Живчик», «Гарячі джерела», історико-культурний музейний комплекс «Кочубеївський», які мають унікальні властивості. Під час екскурсії у туристів є можливість познайомитися з унікальним рослинним та тваринним світом Полісся, скуштувати цілющої води, відпочити на природі, що може особливо зацікавити жителів міста.
Природничо краєзнавчий маршрут «Пилипова стежина» можна використовувати для проведення різноманітних туристично-спортивних заходів (зльотів, олімпіад, чемпіонатів) для різних вікових категорій громадян. Проходження по маршруту не потребує спеціальної підготовки, маршрут має низький рівень складності.
Екскурсійні маршрути подібної тематики має наближений до Кролевецького району комунальний заклад Сумської обласної ради «Державний історико-культурний заповідник і м. Путивль», який спеціалізується на вивченні партизанського руху на Сумщині.
Відкриття цього маршруту відповідає Державній програмі розвитку краєзнавства на період до 2015 року, Комплексній програмі охорони навколишнього середовища Сумської області до 2015 року, освітньому проекту «Рідна Сумщина» на 2011 – 2016 роки, пунктам 5. 1 та 5. 2 Програми розвитку туризму в Сумській області на 2011 – 2015 роки та є особливо актуальним в рік відзначення 70-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

== Мета та завдання маршруту ==
Ознайомити туристів з героїчним минулим нашого краю, пройти стежками партизанського поета, воїна-ковпаківця, нашого земляка Пилипа Сергійовича Рудя, показати пам’ятні місця, пов’язані з його життєвим шляхом та місця бойових дій партизанського з’єднання С. А. Ковпака і С. В. Руднєва в нашому краї, доторкнутись до живої історії, виховувати почуття патріотизму та гордості за наших славних предків, любові до рідного краю, його героїчної історії, вшановувати і берегти пам'ять загиблих у Другій світовій війні, ознайомити з фауною та флорою місцевості.

== Перелік об'єктів маршруту ==

Ключові пункти туристичного маршруту:
П 1. Пам’ятник П. С. Рудю.
П 2. Батьківська хата П. С. Рудя.
П 3. Береза посаджена П. С. Рудем.
П 4.`Кабінет-музей П. С. Рудя.
П 5. Меморіал загиблим воїнам Другої світової війни в с. Бистрик.
П 6. Пам’ятний знак Т. Т. Назаренку – голові колгоспу ім.. Шевченка, який в 1933 році врятував жителів с. Бистрик від вимирання з голоду.
П 7. Пам’ятник Т. Г. Шевченку, колодязь та пам’ятний знак на місці зупинки похоронної процесії під час пере заховання тіла Т. Г. Шевченка в 1861 році.
П 8. «Партизанська ялина».
П 9. Пам’ятка природи «Гарячі джерела».
П 10. Природне джерело «Живчик».
П 11. Природне джерело «Рудьова криниця».
П 12. Гідрологічна пам’ятка природи «Джерело криниця».
П 13. Пам’ятка садово-паркового мистецтва парк «Кочубеївський»
П 14. Пам’ятка архітектури та історії «Комплекс споруд садиби Кочубеїв»
П 15. Памятний знак на місці приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці з мозаїчною іконою Дубовицької Божої Матері.
П 16. Пам’ятний знак на місці домової церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці родини Кочубеїв.
П 17. Пам’ятний знак на місці проведення параду з’єднання С. А. Ковпака та на честь активної участі жителів с. Дубовичі в партизанському русі в роки Великої Вітчизняної війни.
П 18. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів та жертв нацизму.
П 19. Братські могили радянських воїнів та жертв нацизму.
П 20. Музей історії с. Дубовичі.
Вид маршруту: пішохідний.
Протяжність маршруту в км: 15

== Опис об'єктів маршруту ==
Починається туристичний маршрут «Пилипова стежина» біля пам’ятника П. С. Рудю. Бронзове погруддя встановлено в центрі м. Кролевець, вул. Свердлова. Скульптор В. Я. Красножон. Пам’ятник відкрито в 1981 році на кошти зібрані молоддю району 70 – 80-х років минулого століття зароблені на молодіжних суботниках.
Потім туристи прямують в с. Бистрик Кролевецького району.
Ми маємо щастя жити на чудовій землі, багатій своєю природою – тихими ріками з мальовничими берегами, родючими землями, колосистими полями, зеленими лісами, квітучими садами. Бистрицька земля – край унікальний, багатий і різноманітний. Чудова природа, сприятливі кліматичні умови й географічне розташування. За 1 км від села проходить автомагістраль Київ – Москва, за 10 км залізнична станція Кролевець. Бистрик має славну історію, що сягає сивої давнини, яку творили наші пращури. Історія села тісно пов’язана з життям і діяльністю гетьмана І. Мазепи, тричі відвідав наш край Т. Г. Шевченко.
Батьківська хата поета-партизана П. С. Рудя. До цих пір росте береза, яку він посадив у 1932 році в день народження доньки Ліни. Встановлена меморіальна табличка. Вулиця на якій стоїть батьківська хата поета названа його ім’ям – Рудя. Стара назва – Кулішівка. По ній проходило багато всякого люду. Вулиця найстаріша в селі, бо перша назва в честь першого поселенця в с. Бистрик – козака Куліша на початку XVII ст.
Знайомлячись з історією с. Бистрик екскурсанти прямують до Бистрицького навчально-виховного комплексу І – ІІ ступенів, де знаходиться єдиний в Сумській області кабінет-музей П. С. Рудя. Відвідувачів чекає змістовна екскурсія, в ході якої вони знайомляться з експонатами музею, які розповідають про творчий та бойовий шлях поета-партизана.
Екскурсантам пропонується пройти 300 м від Бистрицького НВК до пам’ятного знаку Т. Т. Назаренку, який встановлено на сільському цвинтарі.
Тимофій Тихонович Назаренко – голова колгоспу імені Шевченка с. Бистрик Кролевецького району, який зимової ночі у надзвичайно стражденному для українських селян 1933 році, ризикуючи власним життям, разом з Петром Йовченком та Гаврилом Морозом сховав від вивезення декілька тонн зерна. Наступного дня все збіжжя було до крихти вивезено з колгоспної комори. Оте зерно, яке голова таємно роздавав людям, і врятувало багатьох від голодної смерті.
Вулицею Центральна екскурсанти прямують до погруддя Т. Г. Шевченку та колодязя біля якого встановлений пам’ятний знак. Тричі проїздив поет через село Бистрик: перший у 1843 році, вдруге в 1845 році, третя подорож відбулася в 1859 році.
А в травні 1861 року через село Бистрик провозили труну з тілом поета, щоб «поховати на Вкраїні милій», як заповідав Тарас Григорович у своєму «Заповіті». Біля колодязя, що стояв на Києво – Московському шляху, який проходив через село, траурна процесія зупинялась, щоб перепочити та напоїти коней. Пізно ввечері багато жителів села проводжало труну до самого Кролевця, де траурна процесія зупинилась ночувати.
Далі екскурсантам пропонується зайти та віддати пошану до меморіалу загиблим воїнам у Другій світовій війні. Комплекс споруджений в 1967 році та вважається одними з кращих в області.
Є по вулиці Рудя ялина, якій понад 70-ти років. ЇЇ посадив Мироненко Іван Карпович, коли в 1941 році 17 - ти річним юнаком вступив до партизанського з’єднання С. А. Ковпака. Не повернувся додому. В 1943 році загинув біля Кам’янець-Подільського. Ялину ж з того часу називають «партизанською».
Поступово з вулиці Рудя, маршрут переходить до річки Реть, де туристи зможуть побачити краєвиди природи, худобу на галявинах, різноманітні озера. Прогулюючись по березі річки, насолоджуючись чистим без вихлопів палива та пилу повітрям переходить маршрут до чудернацького створіння природи «Гарячих джерел». Тут навіть взимку під час тріскучих морозів вода не замерзає. Старожили розповідають, що скупавшись у цьому джерелі, людина молоділа і забувала про різні хвороби.
Трохи перепочити та напитися холодної цілющої води екскурсанти зможуть, зупинившись біля природного джерела «Живчик»
Є біля села Бистрик чисте та прозоре джерело «Рудьова криниця». Тут у мальовничому куточку поліського села вперше прозвучали чисті, мов джерельна вода, його вірші:
У гаю під кручею криниця,
В ній вода холодна ключова.
Часто тут дівчина смуглолиця
Про любов та молодість співа.
Навесні вона тут брала воду,
З повних відер хлюпалась вода.
Хлопці поверталися з походу,
Натягали коням повода…
Дивовижна містина на правому березі р. Реть – урочище «Круча», яку можна назвати перлиною, унікальним куточком природи, що вражає своєю самобутністю та красою. Тут гарно будь-якої пори року. Заворожує не лише звивиста стрічка річки, яка була ще кілька десятиліть тому повноводною й широкою, а в давнину, за твердженням істориків, навіть судоходною. Вражає й унікальний ландшафт, де природа створила неймовірно талановиту картину з крутими схилами, віковічними соснами, коріння яких вросли в землю далеко від берегів річки, розмаїттям квітів та дерев. Цю місцину деякі довгожителі Бистика сьогодні називають природним музеєм просто неба. Говорять, що сам Господь посвятив ці місця. Колись джерело било фонтаном до 15 сантиметрів. З нього по цей день беруть цілющу водичку. З роками фонтан ставав все менше бити. Ця місцина завжди вабила до себе істориків і місцевих краєзнавців
Туристи матимуть змогу приготувати страву на багатті, закип'ятити чай, втамувати спрагу та голод. (Запропонувати туристам відпочити на лоні природи під гнучкими запашними соснами та тополями)
Приємно побувати і набратися сил в такому незвичайно – красивому, історичному місці.
Далі екскурсанти вирушають стежками Брянських лісів до унікального природного заповідника «Джерело криниця», або як його називають «Дубовицька (Котлярова) криниця» Брянські ліси, де знаходиться «Дубовицька криниця» дивує своєю красою, рослинним та тваринним світом. Рослинний покрив цього мальовничого куточка вирізняється багатством та різноманітністю. Тут представлені рослини різних угрупувань – петрофітні, лісові та прибрежно-водні. В лісі дивують рослини занесені до Червоної книги України – конвалія та сон-трава. Можна зустріти малопоширені рослини – дерезу, Іванів корінь, кущову папороть та інші. Відповідно до пори року можна запропонувати туристам поласувати суницями, малиною, чорницею, біля «Лебежих озер» брусницею. Серед фауни є поселення бобра, лисиці звичайної, зайця сірого, білки, козулі. А з птахів поширені дикі качки та гуси, лелека, ворона сіра, одуд, дятел, соловейко, сорока, ластівки та інші. (Запропонуати туристам розглянути неповторне різноманіття флори і фауни).
Природний заповідник «Дубовицька криниця». На цьому місці в липні 1942 році відбувся бій партизан-ковпаківців з фашистським батальйоном карателів, в якому народні месники здобули блискучу перемогу. Екскурсанти оглядають та знайомляться із змістом меморіальної дошки.

16 липня 1942 року напередодні переходу у Брянські ліси всі загони з’єднання С. А. Ковпака були сконцентровані в одному місці – в урочищі Кочубеївщина. В ніч з 14 на 15 липня загони вийшли на північ. Вранці зупинились у лісі біля Дубович. Кінна група партизан з маршу увірвалась в село і атакувала ворожий гарнізон. Бій тривав пів години. Деяким гітлерівцям вдалося втекти до Глухова. Вони донесли командуванню, що на них напав невеликий партизанський загін. Тому гітлерівці послали в Дубовичі невеликий каральний загін – близько 200 солдат і офіцерів.
Карателі, навіть не розвідавши сил партизан та оборону, вишикувались у бойовий порядок і на весь зріст пішли в наступ. Партизани, як завжди в таких випадках,не відповідали на постріли противника, поки ворог не підійшов зовсім близько.По сигналу партизани відкрили вогонь. Сорок хвилин тривав цей бій. Поле було усипане трупами противника. Партизани нарахували їх більше ста сімдесяти. Озброєння партизанських загонів поповнилось п’ятнадцятьма трофейними кулеметами, гвинтівками, автоматами.
Сотні років український народ поклонявся силам природи і сонцю, вогню, воді, ходив до річок та джерел. Церква довгий час боролася з цим, але так і не змогла заборонити старі українські вірування, прийнялася освячувати місця, куди ходив люд. Тому зараз побутує серед людей легенда про Дубовицьку криницю, розташовану поблизу автомагістралі Київ - Москва, неподалік с. Дубовичі Кролевецького району.
За народними переказами історія цього унікального місця сягає глибини ХVІ ст. і пов’язана з образом Богоматері, ікону якої, начебто, саме в цьому місці знайшов пастух і якого засліпило сіяння її. Люди часто ходять до цілющого джерела, а особливо в десяту п’ятницю після Великодня, коли здійснюється святкова літургія.
Різні віхи історії пережила криниця. В часи атеїстичної боротьби її рівняли з землею, та люди знову розкопували, очищали цілюще джерело, і донині струменить воно й дарує людям здоров’я та силу. Партизани, бійці, що визволяли землю в роки Великої Вітчизняної війни втамовували тут спрагу, гоїли свої рани, омиваючи цілющою водою. Останнім часом особливу увагу на Дубовицьку криницю звертають органи місцевої влади. У 2000 році з ініціативи районної державної адміністрації і районної ради за допомогою підприємств та організацій міста, громадськості району було впорядковано територію навколо цілющого джерела, зведено цямрину, накриття. Увійде в історію і рік 2002. Цього року на узвишші поблизу криниці зведено каплицю. А в 2014 році встановлена кам’яна брила на честь чудодійної Дубовицької ікони та зведена капличка.
Потім екскурсанти лісовою дорогою прямують до села партизанської слави - Дубовичі.
На підході до села красиве природне озеро
Радо зустрічає туристів с. Дубовичі
Екскурсанти прямують до парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Кочубеївський»
Кочубеївський парк заснований ще в XVII ст., і на початку ХХ ст. залишався окрасою Дубовицького поміщицького маєтку. Центральна алея парку мала довжину 800 метрів. Серед дерев, висаджених групами, зустрічалися дуби-велетні, потужні осокори, красуні липи, сосна кримська, акація, а також три групи модрини. Збережений до нашого часу, парк особливо вражає весною, коли все оживає довкола. Настояне на пахощах пролісків, конвалій, фіалок, рясту, первоцвіту, повітря парку, сповненого мелодійним співом пташок, створює неймовірно приємну ауру спілкування з неперевершеністю дива природи.
Прогулюючись парком, екскурсанти знайомляться з пам’яткою архітектури та історії «Комплексом споруд садиби Кочубеїв».
Пропонується зупинитися біля пам’ятного знаку на місці домової церкви родини Кочубеїв. Домова церква Введення в храм Пресвятої Богородиці побудована з дозволу архієпископа Філарета Василем Васильовичем Кочубеєм на території парку, біля будинку у 1863 році.
Екскурсантам пропонується перейти до наступного пам’ятного знаку на місці приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці та мозаїчної ікони Дубовицької Божої Матері.
Село дубовині має славні бойові та трудові традиції. Немеркнучою славою увінчали себе жителі села під час Великої Вітчизняної війни. На різних фронтах воювало 898 дубовчан. За роки війни 295 односельців було вбито, померло від ран або пропало безвісти. 266 жителів села було відправлено на примусові роботи до Німеччини.
За мужність і героїзм на фронтах, у партизанських загонах і в тилу ворога 631 житель с. Дубовичі нагороджений орденами і медалями. Три жителі села – Горбач максим Іванович, Лесик Іван Андрійович, Власенко Іван Опанасович – удостоєні за мужність і героїзм найвищого звання – Звання Героя Радянського Союзу.
Екскурсанти прямують до Меморіалу жертв фашизму,та віддають пошану загиблим біля Братської могили радянських воїнів та партизанів, що знаходиться в центрі села, в парку.
Далі туристична група направляється до пам’ятного знаку на честь параду партизанського з’єднання С. А. Ковпака.
Парад в Дубовичах мав неоціненне політичне значення, став доказом волі і мужності нашого народу, нескореності ворогу, разом з тим безмежної любові до Вітчизни, віри в перемогу.. У 1967 році в честь 25-ї річниці партизанського параду було встановлено пам’ятний знак.
Останній пункт туристичного маршруту музей історії села Дубовичі. Музей історії села Дубовичі створений у 1982 році. З самого початку свого існування музей став центром пошукової, виховної та екскурсійної роботи. В даний час у звичайній шкільній кімнаті розміщені багаторічні напрацювання: унікальні фотографії, публікації, особисті і пам’ятні речі: від прадавньої кам’яної сокири до сучасних живописних картин і фото полотен. В цілому 1127 експонатів.
В музеї функціонує 4 розділи:
- Дореволюційна історія села Дубовичі;
- Трудові подвиги дубовчан;
- Дубовичі в роки Великої Вітчизняної війни;
- Культура, спорт, духовне життя жителів села Дубовичі.

== Фотогалерея ==

== Висновки ==

== Автор статті ==
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]

Туристичний історико-природничний маршрут "Пилипова стежина"

2015-12-01T18:21:48Z

Говійний Олександр Миколайович: /* Опис об'єктів маршруту */