HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

Село Високе

2015-05-20T13:32:40Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Література */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1977 рік]]

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

[[Файл:Авангард.jpg|200px|thumb|right|Будівництво приміщення контори радгоспу "Авангард"]]

З кінця 40-х років почав існувати Височанський відгодівельний радгосп. На жаль, архівні дані про 1949-1954 роки не збереглися, були здані в макулатуру.

Відгодівельний радгосп с. Високого був відділком Правдінського відгодівельного радгоспу до 1954 року.
1954 року став складовою частиною Охтирського заготівельного пункту, до якого з метою укрупнення господарств приєдналися згодом Великописарівський, Грунський заготівельний пункти.

[[Файл:Авангард..jpg|200px|thumb|right|Гаркавенко Олександр Іванович - директор радгоспу у 1965-1973 роках, Ніна Багата - письменниця,Більченко В.В. - член партійної організації]]

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===

[[Файл:Височанський_НВК.png|200px|thumb|right|Височанський НВК]]
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1)Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2)Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3)Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

4)Книга Скорботи України.Сумська область.Том 1.-Суми,Мрія-1.ЛТД,2003.

5)Пустовойтов В.Ф.,Бугримов В.Л.,Горбач Ю.І. Книга Пам'яті України.Сумська область.-Суми,Мрія /ЛТД,1997.

==Література==

1)Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2)Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3)Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

4)Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах.том Сумська область.-Київ,Головна редакція Української радянської енциклопедії.1973.

==Ресурси інтернету==

http://uk.wikipedia.org/wiki/Високе_(Охтирський_район)

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 14:09, 20 травня 2015 (EEST)

Село Високе

2015-05-20T13:29:26Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Джерела */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1977 рік]]

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

[[Файл:Авангард.jpg|200px|thumb|right|Будівництво приміщення контори радгоспу "Авангард"]]

З кінця 40-х років почав існувати Височанський відгодівельний радгосп. На жаль, архівні дані про 1949-1954 роки не збереглися, були здані в макулатуру.

Відгодівельний радгосп с. Високого був відділком Правдінського відгодівельного радгоспу до 1954 року.
1954 року став складовою частиною Охтирського заготівельного пункту, до якого з метою укрупнення господарств приєдналися згодом Великописарівський, Грунський заготівельний пункти.

[[Файл:Авангард..jpg|200px|thumb|right|Гаркавенко Олександр Іванович - директор радгоспу у 1965-1973 роках, Ніна Багата - письменниця,Більченко В.В. - член партійної організації]]

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===

[[Файл:Височанський_НВК.png|200px|thumb|right|Височанський НВК]]
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1)Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2)Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3)Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

4)Книга Скорботи України.Сумська область.Том 1.-Суми,Мрія-1.ЛТД,2003.

5)Пустовойтов В.Ф.,Бугримов В.Л.,Горбач Ю.І. Книга Пам'яті України.Сумська область.-Суми,Мрія /ЛТД,1997.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

http://uk.wikipedia.org/wiki/Високе_(Охтирський_район)

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 14:09, 20 травня 2015 (EEST)

Село Високе

2015-05-20T13:19:31Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Ресурси інтернету */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1977 рік]]

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

[[Файл:Авангард.jpg|200px|thumb|right|Будівництво приміщення контори радгоспу "Авангард"]]

З кінця 40-х років почав існувати Височанський відгодівельний радгосп. На жаль, архівні дані про 1949-1954 роки не збереглися, були здані в макулатуру.

Відгодівельний радгосп с. Високого був відділком Правдінського відгодівельного радгоспу до 1954 року.
1954 року став складовою частиною Охтирського заготівельного пункту, до якого з метою укрупнення господарств приєдналися згодом Великописарівський, Грунський заготівельний пункти.

[[Файл:Авангард..jpg|200px|thumb|right|Гаркавенко Олександр Іванович - директор радгоспу у 1965-1973 роках, Ніна Багата - письменниця,Більченко В.В. - член партійної організації]]

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===

[[Файл:Височанський_НВК.png|200px|thumb|right|Височанський НВК]]
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1)Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2)Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3)Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

4)Книга Скорботи України.Сумська область.Том 1.-Суми,Мрія-1.ЛТД,2003.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

http://uk.wikipedia.org/wiki/Високе_(Охтирський_район)

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 14:09, 20 травня 2015 (EEST)

Село Високе

2015-05-20T13:18:14Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Джерела */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1977 рік]]

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

[[Файл:Авангард.jpg|200px|thumb|right|Будівництво приміщення контори радгоспу "Авангард"]]

З кінця 40-х років почав існувати Височанський відгодівельний радгосп. На жаль, архівні дані про 1949-1954 роки не збереглися, були здані в макулатуру.

Відгодівельний радгосп с. Високого був відділком Правдінського відгодівельного радгоспу до 1954 року.
1954 року став складовою частиною Охтирського заготівельного пункту, до якого з метою укрупнення господарств приєдналися згодом Великописарівський, Грунський заготівельний пункти.

[[Файл:Авангард..jpg|200px|thumb|right|Гаркавенко Олександр Іванович - директор радгоспу у 1965-1973 роках, Ніна Багата - письменниця,Більченко В.В. - член партійної організації]]

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===

[[Файл:Височанський_НВК.png|200px|thumb|right|Височанський НВК]]
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1)Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2)Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3)Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

4)Книга Скорботи України.Сумська область.Том 1.-Суми,Мрія-1.ЛТД,2003.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 14:09, 20 травня 2015 (EEST)

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-20T12:11:12Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

[[Файл:Кириченко_Л.В..JPG|200px|thumb|right]]
==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Кириченко Леся Володимирівна '''

==Регіон==
'''Сумська область, Охтирський район, село Високе'''
[http://www.example.com Вільна енциклопедія]

==Місце роботи==
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
ІІ категорія

==Випускний проект==
Історія населених пунктів [[Село Високе]]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazVESFB5a29xbWs/view?usp=sharing "Хрущовська відлига" (1953-1964) та роки "брежнєвського застою" (1964-1985), 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZzhxenJUc0ZMNzA/view?usp=sharing Італія, всесвітня історія, 11 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXreGE3R1pWWV85UFk/view?usp=sharing Розпад світової колоніальної системи. Японія: соціально-економічний та політичний розвиток. 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrMFFfdUFoVmhURG8/view?usp=sharing Українські землі в складі Угорщини, Молдавії, Московської держави, 7 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazAtTFVRY2pHcFk/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrN2pJR1lzTDRzaE0/view?usp=sharing Презентація Виникнення Запорізької Січі, 8 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrOG55LWJTZEtlTTQ/view?usp=sharing НЕП (нова економічна політика)презентація, історія України, 10 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrV0Fjd1YwbnJPYzg/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrN0Z4cXpvMm1xdDg/view?usp=sharing День Соборності України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrNVIzMkVTS05ZVVk/view?usp=sharing с. Високе]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrRm1oVXpBOVZFd0k/view?usp=sharing Миколаївська церква у селі Високе]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrUm9aYzVrUDFmeTA/view?usp=sharing Історія радгоспу Авангард]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZkU2dFZnU21kQlk/view?usp=sharing Виникнення Запорізької Січі, історія України, 8 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZ2E4QUlGM21VbEU/view?usp=sharing "Козацькому роду - нема переводу"]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrUlVzV2RLUVFZV3M/view?usp=sharing 10 клас, історія України Нова Економічна Політика (НЕП)]

==Контакти==
0957595832
lesia.lesia.kiritchenko@gmail.com

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-20T12:09:55Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

[[Файл:Кириченко_Л.В..JPG|200px|thumb|right]]
==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Кириченко Леся Володимирівна '''

==Регіон==
'''Сумська область, Охтирський район, село Високе'''
[http://www.example.com Вільна енциклопедія]

==Місце роботи==
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
ІІ категорія

==Випускний проект==
Історія населених пунктів [[Село Високе]]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazVESFB5a29xbWs/view?usp=sharing "Хрущовська відлига" (1953-1964) та роки "брежнєвського застою" (1964-1985), 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZzhxenJUc0ZMNzA/view?usp=sharing Італія, всесвітня історія, 11 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXreGE3R1pWWV85UFk/view?usp=sharing Розпад світової колоніальної системи. Японія: соціально-економічний та політичний розвиток. 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrMFFfdUFoVmhURG8/view?usp=sharing Українські землі в складі Угорщини, Молдавії, Московської держави, 7 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazAtTFVRY2pHcFk/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrN2pJR1lzTDRzaE0/view?usp=sharing Презентація Виникнення Запорізької Січі, 8 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrOG55LWJTZEtlTTQ/view?usp=sharing НЕП (нова економічна політика)презентація, історія України, 10 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrV0Fjd1YwbnJPYzg/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrNVIzMkVTS05ZVVk/view?usp=sharing с. Високе]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrRm1oVXpBOVZFd0k/view?usp=sharing Миколаївська церква у селі Високе]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrUm9aYzVrUDFmeTA/view?usp=sharing Історія радгоспу Авангард]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZkU2dFZnU21kQlk/view?usp=sharing Виникнення Запорізької Січі, історія України, 8 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZ2E4QUlGM21VbEU/view?usp=sharing "Козацькому роду - нема переводу"]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrUlVzV2RLUVFZV3M/view?usp=sharing 10 клас, історія України Нова Економічна Політика (НЕП)]

==Контакти==
0957595832
lesia.lesia.kiritchenko@gmail.com

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-20T12:08:40Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

[[Файл:Кириченко_Л.В..JPG|200px|thumb|right]]
==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Кириченко Леся Володимирівна '''

==Регіон==
'''Сумська область, Охтирський район, село Високе'''
[http://www.example.com Вільна енциклопедія]

==Місце роботи==
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
ІІ категорія

==Випускний проект==
Історія населених пунктів [[Село Високе]]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazVESFB5a29xbWs/view?usp=sharing "Хрущовська відлига" (1953-1964) та роки "брежнєвського застою" (1964-1985), 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZzhxenJUc0ZMNzA/view?usp=sharing Італія, всесвітня історія, 11 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXreGE3R1pWWV85UFk/view?usp=sharing Розпад світової колоніальної системи. Японія: соціально-економічний та політичний розвиток. 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrMFFfdUFoVmhURG8/view?usp=sharing Українські землі в складі Угорщини, Молдавії, Московської держави, 7 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazAtTFVRY2pHcFk/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrN2pJR1lzTDRzaE0/view?usp=sharing Презентація Виникнення Запорізької Січі, 8 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrOG55LWJTZEtlTTQ/view?usp=sharing НЕП (нова економічна політика)презентація, історія України, 10 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrV0Fjd1YwbnJPYzg/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrRm1oVXpBOVZFd0k/view?usp=sharing Миколаївська церква у селі Високе]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrUm9aYzVrUDFmeTA/view?usp=sharing Історія радгоспу Авангард]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZkU2dFZnU21kQlk/view?usp=sharing Виникнення Запорізької Січі, історія України, 8 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZ2E4QUlGM21VbEU/view?usp=sharing "Козацькому роду - нема переводу"]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrUlVzV2RLUVFZV3M/view?usp=sharing 10 клас, історія України Нова Економічна Політика (НЕП)]

==Контакти==
0957595832
lesia.lesia.kiritchenko@gmail.com

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-20T12:06:44Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

[[Файл:Кириченко_Л.В..JPG|200px|thumb|right]]
==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Кириченко Леся Володимирівна '''

==Регіон==
'''Сумська область, Охтирський район, село Високе'''
[http://www.example.com Вільна енциклопедія]

==Місце роботи==
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
ІІ категорія

==Випускний проект==
Історія населених пунктів [[Село Високе]]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazVESFB5a29xbWs/view?usp=sharing "Хрущовська відлига" (1953-1964) та роки "брежнєвського застою" (1964-1985), 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZzhxenJUc0ZMNzA/view?usp=sharing Італія, всесвітня історія, 11 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXreGE3R1pWWV85UFk/view?usp=sharing Розпад світової колоніальної системи. Японія: соціально-економічний та політичний розвиток. 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrMFFfdUFoVmhURG8/view?usp=sharing Українські землі в складі Угорщини, Молдавії, Московської держави, 7 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazAtTFVRY2pHcFk/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrN2pJR1lzTDRzaE0/view?usp=sharing Презентація Виникнення Запорізької Січі, 8 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrOG55LWJTZEtlTTQ/view?usp=sharing НЕП (нова економічна політика)презентація, історія України, 10 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrV0Fjd1YwbnJPYzg/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrUm9aYzVrUDFmeTA/view?usp=sharing Історія радгоспу Авангард]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZkU2dFZnU21kQlk/view?usp=sharing Виникнення Запорізької Січі, історія України, 8 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZ2E4QUlGM21VbEU/view?usp=sharing "Козацькому роду - нема переводу"]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrUlVzV2RLUVFZV3M/view?usp=sharing 10 клас, історія України Нова Економічна Політика (НЕП)]

==Контакти==
0957595832
lesia.lesia.kiritchenko@gmail.com

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-20T12:03:22Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

[[Файл:Кириченко_Л.В..JPG|200px|thumb|right]]
==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Кириченко Леся Володимирівна '''

==Регіон==
'''Сумська область, Охтирський район, село Високе'''
[http://www.example.com Вільна енциклопедія]

==Місце роботи==
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
ІІ категорія

==Випускний проект==
Історія населених пунктів [[Село Високе]]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazVESFB5a29xbWs/view?usp=sharing "Хрущовська відлига" (1953-1964) та роки "брежнєвського застою" (1964-1985), 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZzhxenJUc0ZMNzA/view?usp=sharing Італія, всесвітня історія, 11 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXreGE3R1pWWV85UFk/view?usp=sharing Розпад світової колоніальної системи. Японія: соціально-економічний та політичний розвиток. 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrMFFfdUFoVmhURG8/view?usp=sharing Українські землі в складі Угорщини, Молдавії, Московської держави, 7 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazAtTFVRY2pHcFk/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrN2pJR1lzTDRzaE0/view?usp=sharing Презентація Виникнення Запорізької Січі, 8 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrOG55LWJTZEtlTTQ/view?usp=sharing НЕП (нова економічна політика)презентація, історія України, 10 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrV0Fjd1YwbnJPYzg/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZkU2dFZnU21kQlk/view?usp=sharing Виникнення Запорізької Січі, історія України, 8 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZ2E4QUlGM21VbEU/view?usp=sharing "Козацькому роду - нема переводу"]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrUlVzV2RLUVFZV3M/view?usp=sharing 10 клас, історія України Нова Економічна Політика (НЕП)]

==Контакти==
0957595832
lesia.lesia.kiritchenko@gmail.com

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-20T11:54:17Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

[[Файл:Кириченко_Л.В..JPG|200px|thumb|right]]
==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Кириченко Леся Володимирівна '''

==Регіон==
'''Сумська область, Охтирський район, село Високе'''
[http://www.example.com Вільна енциклопедія]

==Місце роботи==
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
ІІ категорія

==Випускний проект==
Історія населених пунктів [[Село Високе]]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazVESFB5a29xbWs/view?usp=sharing "Хрущовська відлига" (1953-1964) та роки "брежнєвського застою" (1964-1985), 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZzhxenJUc0ZMNzA/view?usp=sharing Італія, всесвітня історія, 11 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXreGE3R1pWWV85UFk/view?usp=sharing Розпад світової колоніальної системи. Японія: соціально-економічний та політичний розвиток. 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrMFFfdUFoVmhURG8/view?usp=sharing Українські землі в складі Угорщини, Молдавії, Московської держави, 7 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazAtTFVRY2pHcFk/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrN2pJR1lzTDRzaE0/view?usp=sharing Презентація Виникнення Запорізької Січі, 8 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrOG55LWJTZEtlTTQ/view?usp=sharing НЕП (нова економічна політика)презентація, історія України, 10 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrV0Fjd1YwbnJPYzg/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZ2E4QUlGM21VbEU/view?usp=sharing "Козацькому роду - нема переводу"]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrUlVzV2RLUVFZV3M/view?usp=sharing 10 клас, історія України Нова Економічна Політика (НЕП)]

==Контакти==
0957595832
lesia.lesia.kiritchenko@gmail.com

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-20T11:52:12Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

[[Файл:Кириченко_Л.В..JPG|200px|thumb|right]]
==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Кириченко Леся Володимирівна '''

==Регіон==
'''Сумська область, Охтирський район, село Високе'''
[http://www.example.com Вільна енциклопедія]

==Місце роботи==
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
ІІ категорія

==Випускний проект==
Історія населених пунктів [[Село Високе]]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazVESFB5a29xbWs/view?usp=sharing "Хрущовська відлига" (1953-1964) та роки "брежнєвського застою" (1964-1985), 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZzhxenJUc0ZMNzA/view?usp=sharing Італія, всесвітня історія, 11 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXreGE3R1pWWV85UFk/view?usp=sharing Розпад світової колоніальної системи. Японія: соціально-економічний та політичний розвиток. 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrMFFfdUFoVmhURG8/view?usp=sharing Українські землі в складі Угорщини, Молдавії, Московської держави, 7 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazAtTFVRY2pHcFk/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrN2pJR1lzTDRzaE0/view?usp=sharing Презентація Виникнення Запорізької Січі, 8 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrOG55LWJTZEtlTTQ/view?usp=sharing НЕП (нова економічна політика)презентація, історія України, 10 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrV0Fjd1YwbnJPYzg/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrUlVzV2RLUVFZV3M/view?usp=sharing 10 клас, історія України Нова Економічна Політика (НЕП)]

==Контакти==
0957595832
lesia.lesia.kiritchenko@gmail.com

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-20T11:47:24Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

[[Файл:Кириченко_Л.В..JPG|200px|thumb|right]]
==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Кириченко Леся Володимирівна '''

==Регіон==
'''Сумська область, Охтирський район, село Високе'''
[http://www.example.com Вільна енциклопедія]

==Місце роботи==
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
ІІ категорія

==Випускний проект==
Історія населених пунктів [[Село Високе]]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazVESFB5a29xbWs/view?usp=sharing "Хрущовська відлига" (1953-1964) та роки "брежнєвського застою" (1964-1985), 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrZzhxenJUc0ZMNzA/view?usp=sharing Італія, всесвітня історія, 11 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXreGE3R1pWWV85UFk/view?usp=sharing Розпад світової колоніальної системи. Японія: соціально-економічний та політичний розвиток. 11 клас, всесвітня історія]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrMFFfdUFoVmhURG8/view?usp=sharing Українські землі в складі Угорщини, Молдавії, Московської держави, 7 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrazAtTFVRY2pHcFk/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrN2pJR1lzTDRzaE0/view?usp=sharing Презентація Виникнення Запорізької Січі, 8 клас, історія України]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrOG55LWJTZEtlTTQ/view?usp=sharing НЕП (нова економічна політика)презентація, історія України, 10 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0BzKlNqRKJQXrV0Fjd1YwbnJPYzg/view?usp=sharing Відлига в українській культурі, 11 клас, історія України]

==Контакти==
0957595832
lesia.lesia.kiritchenko@gmail.com

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-20T11:29:47Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-20T11:26:42Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

Село Високе

2015-05-20T11:09:06Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Автор статті(посилання на сторінку користувача) */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1977 рік]]

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

[[Файл:Авангард.jpg|200px|thumb|right|Будівництво приміщення контори радгоспу "Авангард"]]

З кінця 40-х років почав існувати Височанський відгодівельний радгосп. На жаль, архівні дані про 1949-1954 роки не збереглися, були здані в макулатуру.

Відгодівельний радгосп с. Високого був відділком Правдінського відгодівельного радгоспу до 1954 року.
1954 року став складовою частиною Охтирського заготівельного пункту, до якого з метою укрупнення господарств приєдналися згодом Великописарівський, Грунський заготівельний пункти.

[[Файл:Авангард..jpg|200px|thumb|right|Гаркавенко Олександр Іванович - директор радгоспу у 1965-1973 роках, Ніна Багата - письменниця,Більченко В.В. - член партійної організації]]

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===

[[Файл:Височанський_НВК.png|200px|thumb|right|Височанський НВК]]
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 14:09, 20 травня 2015 (EEST)

Село Високе

2015-05-20T11:06:16Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Автор статті(посилання на сторінку користувача) */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1977 рік]]

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

[[Файл:Авангард.jpg|200px|thumb|right|Будівництво приміщення контори радгоспу "Авангард"]]

З кінця 40-х років почав існувати Височанський відгодівельний радгосп. На жаль, архівні дані про 1949-1954 роки не збереглися, були здані в макулатуру.

Відгодівельний радгосп с. Високого був відділком Правдінського відгодівельного радгоспу до 1954 року.
1954 року став складовою частиною Охтирського заготівельного пункту, до якого з метою укрупнення господарств приєдналися згодом Великописарівський, Грунський заготівельний пункти.

[[Файл:Авангард..jpg|200px|thumb|right|Гаркавенко Олександр Іванович - директор радгоспу у 1965-1973 роках, Ніна Багата - письменниця,Більченко В.В. - член партійної організації]]

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===

[[Файл:Височанський_НВК.png|200px|thumb|right|Височанський НВК]]
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Кириченко Леся Володимирівна

Село Високе

2015-05-20T11:06:04Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Автор статті(посилання на сторінку користувача) */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1977 рік]]

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

[[Файл:Авангард.jpg|200px|thumb|right|Будівництво приміщення контори радгоспу "Авангард"]]

З кінця 40-х років почав існувати Височанський відгодівельний радгосп. На жаль, архівні дані про 1949-1954 роки не збереглися, були здані в макулатуру.

Відгодівельний радгосп с. Високого був відділком Правдінського відгодівельного радгоспу до 1954 року.
1954 року став складовою частиною Охтирського заготівельного пункту, до якого з метою укрупнення господарств приєдналися згодом Великописарівський, Грунський заготівельний пункти.

[[Файл:Авангард..jpg|200px|thumb|right|Гаркавенко Олександр Іванович - директор радгоспу у 1965-1973 роках, Ніна Багата - письменниця,Більченко В.В. - член партійної організації]]

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===

[[Файл:Височанський_НВК.png|200px|thumb|right|Височанський НВК]]
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Кириченко Леся Волоимирівна

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-20T09:06:25Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-20T09:03:28Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-19T09:35:44Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-19T09:33:42Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-19T09:30:43Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-19T09:29:05Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

Користувач:Кириченко Леся Володимирівна

2015-05-19T09:28:50Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Випускний проект */

Село Високе

2015-05-19T09:03:14Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Новітній період */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1977 рік]]

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

[[Файл:Авангард.jpg|200px|thumb|right|Будівництво приміщення контори радгоспу "Авангард"]]

З кінця 40-х років почав існувати Височанський відгодівельний радгосп. На жаль, архівні дані про 1949-1954 роки не збереглися, були здані в макулатуру.

Відгодівельний радгосп с. Високого був відділком Правдінського відгодівельного радгоспу до 1954 року.
1954 року став складовою частиною Охтирського заготівельного пункту, до якого з метою укрупнення господарств приєдналися згодом Великописарівський, Грунський заготівельний пункти.

[[Файл:Авангард..jpg|200px|thumb|right|Гаркавенко Олександр Іванович - директор радгоспу у 1965-1973 роках, Ніна Багата - письменниця,Більченко В.В. - член партійної організації]]

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===

[[Файл:Височанський_НВК.png|200px|thumb|right|Височанський НВК]]
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Файл:Авангард..jpg

2015-05-19T09:00:09Z

Кириченко Леся Володимирівна:

Село Високе

2015-05-19T08:58:49Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Новітній період */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1977 рік]]

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

[[Файл:Авангард.jpg|200px|thumb|right|Будівництво приміщення контори радгоспу "Авангард"]]

З кінця 40-х років почав існувати Височанський відгодівельний радгосп. На жаль, архівні дані про 1949-1954 роки не збереглися, були здані в макулатуру.

Відгодівельний радгосп с. Високого був відділком Правдінського відгодівельного радгоспу до 1954 року.
1954 року став складовою частиною Охтирського заготівельного пункту, до якого з метою укрупнення господарств приєдналися згодом Великописарівський, Грунський заготівельний пункти.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===

[[Файл:Височанський_НВК.png|200px|thumb|right|Височанський НВК]]
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Село Високе

2015-05-19T08:56:20Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Новітній період */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1977 рік]]

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

[[Авангард.jpg|200px|thumb|right|Будівництво приміщення контори радгоспу «Авангард»(60-ті роки)]]

З кінця 40-х років почав існувати Височанський відгодівельний радгосп. На жаль, архівні дані про 1949-1954 роки не збереглися, були здані в макулатуру.

Відгодівельний радгосп с. Високого був відділком Правдінського відгодівельного радгоспу до 1954 року.
1954 року став складовою частиною Охтирського заготівельного пункту, до якого з метою укрупнення господарств приєдналися згодом Великописарівський, Грунський заготівельний пункти.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===

[[Файл:Височанський_НВК.png|200px|thumb|right|Височанський НВК]]
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Село Високе

2015-05-19T08:55:46Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Новітній період */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1977 рік]]

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.
[[Авангард.jpg|200px|thumb|right|Будівництво приміщення контори радгоспу «Авангард»(60-ті роки)]]

З кінця 40-х років почав існувати Височанський відгодівельний радгосп. На жаль, архівні дані про 1949-1954 роки не збереглися, були здані в макулатуру.

Відгодівельний радгосп с. Високого був відділком Правдінського відгодівельного радгоспу до 1954 року.
1954 року став складовою частиною Охтирського заготівельного пункту, до якого з метою укрупнення господарств приєдналися згодом Великописарівський, Грунський заготівельний пункти.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===

[[Файл:Височанський_НВК.png|200px|thumb|right|Височанський НВК]]
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Файл:Авангард.jpg

2015-05-19T08:53:42Z

Кириченко Леся Володимирівна:

Село Високе

2015-05-19T08:52:24Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Новітній період */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1977 рік]]

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

З кінця 40-х років почав існувати Височанський відгодівельний радгосп. На жаль, архівні дані про 1949-1954 роки не збереглися, були здані в макулатуру.

Відгодівельний радгосп с. Високого був відділком Правдінського відгодівельного радгоспу до 1954 року.
1954 року став складовою частиною Охтирського заготівельного пункту, до якого з метою укрупнення господарств приєдналися згодом Великописарівський, Грунський заготівельний пункти.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===

[[Файл:Височанський_НВК.png|200px|thumb|right|Височанський НВК]]
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Село Високе

2015-05-19T08:48:20Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Новий час */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1977 рік]]

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===

[[Файл:Височанський_НВК.png|200px|thumb|right|Височанський НВК]]
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Село Високе

2015-05-19T08:44:40Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===

[[Файл:Височанський_НВК.png|200px|thumb|right|Височанський НВК]]
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Файл:Височанський НВК.png

2015-05-19T08:41:33Z

Кириченко Леся Володимирівна:

Село Високе

2015-05-19T08:39:53Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Культура */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
[[Файл:Будинок_культури.jpg|200px|thumb|right|Виступ художньої самодіяльності]]
Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Файл:Будинок культури.jpg

2015-05-19T08:38:00Z

Кириченко Леся Володимирівна:

Файл:Будівництво приміщення контори радгоспу.jpg

2015-05-19T08:32:59Z

Кириченко Леся Володимирівна:

Село Високе

2015-05-19T08:26:04Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Новий час */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==

Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Село Високе

2015-05-19T08:25:00Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Новий час */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:|Височанський_спиртовий_завод.jpg|200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==

Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Село Високе

2015-05-19T08:24:31Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Новий час */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:|Височанський_спиртовий_завод.jpg200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==

Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Село Високе

2015-05-19T08:23:59Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Новий час */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

[[Файл:|Височанський_спиртовий_завод.jpg200px|thumb|left|Височанський спиртовий завод 1963 рік]]
У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==

Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Файл:Височанський спиртовий завод.jpg

2015-05-19T08:20:09Z

Кириченко Леся Володимирівна:

Теорія та методика фахової дисципліни Кириченко Л.В.

2015-05-19T08:12:21Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Леся!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившися з ним, дайте відповіді на питання:

1. Чим різняться первинна і вторинна інтерпретація візуальних історичних джерел?

2. У чому полягає необ'єктивність фотознімків як історичних джерел?

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

Доброго дня!

Мої відповіді:

1. Чим різняться первинна і вторинна інтерпретація візуальних історичних джерел?

Інтерпретація візуальних історичних джерел буває первинна та вторинна :
а) первинна. По суті вона зводиться до опису і аналізу ситуації , яка представлена зображенням і “розшифровки” “послання” його автора або замовника (тобто визначення, що вони, власне, хотіли сказати, яку думку донести, почуття викликати, уявлення або стереотипи сформувати).
Тут варто звернути увагу на те, хто саме є люди на зображенні (конкретно-історичні персонажі або представники яких соціальних груп, партій тощо), проаналізувати сюжет, звернути увагу на символи і стереотипи, завдяки яким можна визначити хто є персонажі або визначити їх національну або соціальну належність.
Особливу увагу слід звернути на позицію автора: намагався він бути неупередженим, чи, навпаки, намагався зобразити персонажів саме в такому вигляді, наскільки свідомою є упередженість автора.
Доцільно також проаналізувати підпис і співвідношення підпису і зображення.
б) вторинна або власне історична. Власне, це і є мета дослідження джерела, всі попередні етапи виконують службову роль. Але ще раз варто наголосити, що ні в якому випадку не слід ними нехтувати, оскільки від ґрунтовності попереднього дослідження може залежати чистота і ґрунтовність власне історичної інтерпретації.
На цьому етапі слід звернути увагу на історичність ситуації, на співвідношення її з іншими джерелами(як текстовими так і візуальними), на історичний контекст(залучивши знання учнів, набуті з інших джерел).
Кінцевим результатом аналізу повинні стати висновки, які роблять учні про історичну ситуацію, явища. процеси. Наголосимо також на тому, що треба чітко розділяти висновки, зроблені безпосередньо на підставі аналізу конкретного джерела(джерел) і загальні висновки, зроблені на підставі залучення всієї можливої інформації (весь комплекс джерел, історична карта, підручник, додаткова література).

2. У чому полягає необ'єктивність фотознімків як історичних джерел?

Здавалось би фотодокументи як вид зображень найбільш легкий для аналізу. Але учні дуже часто потрапляють у своєрідну пастку їх уявної об’єктивності. Справа в тому, що підсвідомо вони схильні вважати, що фото фіксують певні моменти життя і є неупередженими свідченнями епохи. Насправді це, звичайно, не так. Люди схильні позувати фотографу, тим самим намагаючись представити себе такими якими вони хочуть, щоб їх бачили, а не такими, якими вони є насправді. Особливо це стосується більш ранніх періодів, коли фотокамера ще була доволі рідкісним предметом, а фотографія була мистецтвом. До того ж і самі фотомайстри часто вважали себе митцями, тому намагались сконструювати композицію. Тому значна частина фото є постановочними. Нарешті, були і офіційні, відверто постановочні фото. Отже завжди при аналізі цього виду зображень слід ставити питання наскільки постановочним є це фото, наскільки йому можна довіряти. В той же час попри все часто фото несуть інформацію, про яку навіть не думав фотограф і яка може суперечити тій установці, з якою він здійснював зйомку.

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 09:54, 19 травня 2015 (EEST)

Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему '''"Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Після знайомства з ним чекаю Вашої відповіді на питання:

1. Опишіть, які саме нетрадиційні форми навчання Ви використовуєте у своїй практиці викладання суспільних дисциплін. Наведіть приклади.

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

Моя відповідь:

У своїй практиці викладання суспільних дисциплін використовую такі нетрадиційні форми навчання:
- методи та технології розвитку творчих здібностей учнів (пошукові, ігрові, комунікативно-творчі, застосування інформаційних технологій та ін.);

- інтерактивні методи («Мозковий штурм», «Коло», «Мікрофон» робота у великій групі тощо)

"Робота у великій групі"
Навчальний метод, коли весь клас обговорює ідеї чи події, що стосуються певної теми. Слід намагатись уникати закритих запитань, на які можна однозначно відповісти "так" чи "ні"; ставити запитання "відкриті", що починаються з слів "як", "чому". Заохочувати учнів висловити свої ідеї, почуття; демонструвати увагу до всіх, дякуючи кожному за запитання або висловлювання.
"Мікрофон"
По черзі викликаються учні, які імітують говоріння в мікрофон. Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити належить тільки тому, у кого символічний мікрофон.
"Коло"
Учні по черзі, сидячі у колі, мають можливість висловити свою думку або обґрунтувати свою позицію. Пропонується використовувати на заключному етапі уроку.

- Також використовую такі методи: «Визначення понять», «Метод асоціації», «Запитання-відповідь», інсценування, «Третій зайвий», «Так-нетак», «Коло ідей», «Дерево рішень», «Придумати розповідь», «Написати вірш» тощо.

- Уроки, які імітують які-небудь заняття чи види робіт: екскурсія, заочна екскурсія, прогулянка, гостинна, подорож у майбутнє чи минуле, подорож по країні, урок-експедиція, захист туристичних проектів;

- уроки з ігровою змагальною основою: урок-кросворд, урок-«лото», урок «Слідство ведуть знавці», урок - ділова гра, урок КВК, урок «Що? Де? Коли?», урок естафета, урок-конкурс, уроки-змагання: урок-журнал, урок-вікторина тощо;

- уроки, які включають трансформацію стандартних засобів організації: парне опитування, експерт-опитування, урок-залік, захист оцінки, урок- консультація, урок-практикум, урок-семінар.

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 10:17, 19 травня 2015 (EEST)

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі" [http://ua.convdocs.org/docs/index-6489.html?page=35 Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії].

Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

Вивчивши запропоновані джерела, поясніть, у чому, на Вашу думку, полягає значення оцінювання навчальних досягнень учнів.

1. У чому, на Вашу думку, полягає значення оцінювання навчальних досягнень учнів.

Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентність як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості. Компетентісний підхід до освіти передбачає вміння на основі знань вирішувати проблеми, які виникають у різних життєвих ситуаціях.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:
• контролююча - визначає рівень досягнень кожного учня (учениці), готовність до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;
• навчальна - сприяє повторенню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації, вдосконаленню умінь та навичок;
• діагностико-коригувальна з'ясовує причини труднощів, які виникають в учня (учениці) в процесі навчання; виявляє прогалини у засвоєному, вносить корективи, спрямовані на їх усунення;
• стимулювально-мотиваційна формує позитивні мотиви навчання;
• виховна - сприяє формуванню умінь відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, рефлексії навчальної діяльності.

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 10:29, 19 травня 2015 (EEST)

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

Питання до теми наступні:

1. Яку роль у сучасному навчально-виховному процесі з суспільних дисциплін мають відігравати ППЗ?

2. Наведіть приклад використання ППЗ у Вашій педагогічній діяльності.

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

1. Яку роль у сучасному навчально-виховному процесі з суспільних дисциплін мають відігравати ППЗ?

У сучасному навчально-виховному процесі з суспільних дисциплін ППЗ відіграють велику роль.

ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує

- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
ППЗ як і наочність допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища.

ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:

- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації.

За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо.

2. Наведіть приклад використання ППЗ у Вашій педагогічній діяльності.

У моїй педагогічній практиці використовую такі ППЗ:
- Тестувальні системи.
- Электронні підручники.
- Мультимедіа - підручники.
- Презентаційні системи.
- Електронні атласи.

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 10:43, 19 травня 2015 (EEST)

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Така цікава і благодатна тема! Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати наступне завдання:

Наведіть прикладивикористання міжпредметних зв'язків на уроках історії з власного досвіду.

Мої відповіді:

Наведіть приклади використання міжпредметних зв'язків на уроках історії з власного досвіду.

Наводжу приклади використання міжпредметних звязків на уроках історії: Національно-визвольна боротьба українського народу у д.п. XVIII ст. (історія України) + Історична основа поеми
«Гайдамаки» Т. Г. Шевченка (українська література) ;

Грецька культура (всесвітня історія) + Міфи про Геракла
(світова література)

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 11:03, 19 травня 2015 (EEST)
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Питання наступне:

1. У чому Ви вбачаєте місію та значення вивчення історії в школі?

Дякую за співпрацю!!! --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

1. У чому Ви вбачаєте місію та значення вивчення історії в школі?

Вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “Без знання минулого неможливо точне поняття про сучасне”, – справедливо наголошував видатний український історик М.С.Грушевський.

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 11:12, 19 травня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Теорія та методика фахової дисципліни Кириченко Л.В.

2015-05-19T08:03:41Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Леся!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившися з ним, дайте відповіді на питання:

1. Чим різняться первинна і вторинна інтерпретація візуальних історичних джерел?

2. У чому полягає необ'єктивність фотознімків як історичних джерел?

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

Доброго дня!

Мої відповіді:

1. Чим різняться первинна і вторинна інтерпретація візуальних історичних джерел?

Інтерпретація візуальних історичних джерел буває первинна та вторинна :
а) первинна. По суті вона зводиться до опису і аналізу ситуації , яка представлена зображенням і “розшифровки” “послання” його автора або замовника (тобто визначення, що вони, власне, хотіли сказати, яку думку донести, почуття викликати, уявлення або стереотипи сформувати).
Тут варто звернути увагу на те, хто саме є люди на зображенні (конкретно-історичні персонажі або представники яких соціальних груп, партій тощо), проаналізувати сюжет, звернути увагу на символи і стереотипи, завдяки яким можна визначити хто є персонажі або визначити їх національну або соціальну належність.
Особливу увагу слід звернути на позицію автора: намагався він бути неупередженим, чи, навпаки, намагався зобразити персонажів саме в такому вигляді, наскільки свідомою є упередженість автора.
Доцільно також проаналізувати підпис і співвідношення підпису і зображення.
б) вторинна або власне історична. Власне, це і є мета дослідження джерела, всі попередні етапи виконують службову роль. Але ще раз варто наголосити, що ні в якому випадку не слід ними нехтувати, оскільки від ґрунтовності попереднього дослідження може залежати чистота і ґрунтовність власне історичної інтерпретації.
На цьому етапі слід звернути увагу на історичність ситуації, на співвідношення її з іншими джерелами(як текстовими так і візуальними), на історичний контекст(залучивши знання учнів, набуті з інших джерел).
Кінцевим результатом аналізу повинні стати висновки, які роблять учні про історичну ситуацію, явища. процеси. Наголосимо також на тому, що треба чітко розділяти висновки, зроблені безпосередньо на підставі аналізу конкретного джерела(джерел) і загальні висновки, зроблені на підставі залучення всієї можливої інформації (весь комплекс джерел, історична карта, підручник, додаткова література).

2. У чому полягає необ'єктивність фотознімків як історичних джерел?

Здавалось би фотодокументи як вид зображень найбільш легкий для аналізу. Але учні дуже часто потрапляють у своєрідну пастку їх уявної об’єктивності. Справа в тому, що підсвідомо вони схильні вважати, що фото фіксують певні моменти життя і є неупередженими свідченнями епохи. Насправді це, звичайно, не так. Люди схильні позувати фотографу, тим самим намагаючись представити себе такими якими вони хочуть, щоб їх бачили, а не такими, якими вони є насправді. Особливо це стосується більш ранніх періодів, коли фотокамера ще була доволі рідкісним предметом, а фотографія була мистецтвом. До того ж і самі фотомайстри часто вважали себе митцями, тому намагались сконструювати композицію. Тому значна частина фото є постановочними. Нарешті, були і офіційні, відверто постановочні фото. Отже завжди при аналізі цього виду зображень слід ставити питання наскільки постановочним є це фото, наскільки йому можна довіряти. В той же час попри все часто фото несуть інформацію, про яку навіть не думав фотограф і яка може суперечити тій установці, з якою він здійснював зйомку.

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 09:54, 19 травня 2015 (EEST)

Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему '''"Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Після знайомства з ним чекаю Вашої відповіді на питання:

1. Опишіть, які саме нетрадиційні форми навчання Ви використовуєте у своїй практиці викладання суспільних дисциплін. Наведіть приклади.

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

Моя відповідь:

У своїй практиці викладання суспільних дисциплін використовую такі нетрадиційні форми навчання:
- методи та технології розвитку творчих здібностей учнів (пошукові, ігрові, комунікативно-творчі, застосування інформаційних технологій та ін.);

- інтерактивні методи («Мозковий штурм», «Коло», «Мікрофон» робота у великій групі тощо)

"Робота у великій групі"
Навчальний метод, коли весь клас обговорює ідеї чи події, що стосуються певної теми. Слід намагатись уникати закритих запитань, на які можна однозначно відповісти "так" чи "ні"; ставити запитання "відкриті", що починаються з слів "як", "чому". Заохочувати учнів висловити свої ідеї, почуття; демонструвати увагу до всіх, дякуючи кожному за запитання або висловлювання.
"Мікрофон"
По черзі викликаються учні, які імітують говоріння в мікрофон. Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити належить тільки тому, у кого символічний мікрофон.
"Коло"
Учні по черзі, сидячі у колі, мають можливість висловити свою думку або обґрунтувати свою позицію. Пропонується використовувати на заключному етапі уроку.

- Також використовую такі методи: «Визначення понять», «Метод асоціації», «Запитання-відповідь», інсценування, «Третій зайвий», «Так-нетак», «Коло ідей», «Дерево рішень», «Придумати розповідь», «Написати вірш» тощо.

- Уроки, які імітують які-небудь заняття чи види робіт: екскурсія, заочна екскурсія, прогулянка, гостинна, подорож у майбутнє чи минуле, подорож по країні, урок-експедиція, захист туристичних проектів;

- уроки з ігровою змагальною основою: урок-кросворд, урок-«лото», урок «Слідство ведуть знавці», урок - ділова гра, урок КВК, урок «Що? Де? Коли?», урок естафета, урок-конкурс, уроки-змагання: урок-журнал, урок-вікторина тощо;

- уроки, які включають трансформацію стандартних засобів організації: парне опитування, експерт-опитування, урок-залік, захист оцінки, урок- консультація, урок-практикум, урок-семінар.

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 10:17, 19 травня 2015 (EEST)

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі" [http://ua.convdocs.org/docs/index-6489.html?page=35 Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії].

Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

Вивчивши запропоновані джерела, поясніть, у чому, на Вашу думку, полягає значення оцінювання навчальних досягнень учнів.

1. У чому, на Вашу думку, полягає значення оцінювання навчальних досягнень учнів.

Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентність як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості. Компетентісний підхід до освіти передбачає вміння на основі знань вирішувати проблеми, які виникають у різних життєвих ситуаціях.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:
• контролююча - визначає рівень досягнень кожного учня (учениці), готовність до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;
• навчальна - сприяє повторенню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації, вдосконаленню умінь та навичок;
• діагностико-коригувальна з'ясовує причини труднощів, які виникають в учня (учениці) в процесі навчання; виявляє прогалини у засвоєному, вносить корективи, спрямовані на їх усунення;
• стимулювально-мотиваційна формує позитивні мотиви навчання;
• виховна - сприяє формуванню умінь відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, рефлексії навчальної діяльності.

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 10:29, 19 травня 2015 (EEST)

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

Питання до теми наступні:

1. Яку роль у сучасному навчально-виховному процесі з суспільних дисциплін мають відігравати ППЗ?

2. Наведіть приклад використання ППЗ у Вашій педагогічній діяльності.

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

1. Яку роль у сучасному навчально-виховному процесі з суспільних дисциплін мають відігравати ППЗ?

У сучасному навчально-виховному процесі з суспільних дисциплін ППЗ відіграють велику роль.

ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує

- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
ППЗ як і наочність допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища.

ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:

- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації.

За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо.

2. Наведіть приклад використання ППЗ у Вашій педагогічній діяльності.

У моїй педагогічній практиці використовую такі ППЗ:
- Тестувальні системи.
- Электронні підручники.
- Мультимедіа - підручники.
- Презентаційні системи.
- Електронні атласи.

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 10:43, 19 травня 2015 (EEST)

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Така цікава і благодатна тема! Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати наступне завдання:

Наведіть прикладивикористання міжпредметних зв'язків на уроках історії з власного досвіду.

Мої відповіді:

Наведіть приклади використання міжпредметних зв'язків на уроках історії з власного досвіду.

Наводжу приклади використання міжпредметних звязків на уроках історії: Національно-визвольна боротьба українського народу у д.п. XVIII ст. (історія України) + Історична основа поеми
«Гайдамаки» Т. Г. Шевченка (українська література) ;

Грецька культура (всесвітня історія) + Міфи про Геракла
(світова література)

--[[Користувач:Кириченко Леся Володимирівна|Кириченко Леся Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Кириченко Леся Володимирівна|обговорення]]) 11:03, 19 травня 2015 (EEST)
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Питання наступне:

1. У чому Ви вбачаєте місію та значення вивчення історії в школі?

Дякую за співпрацю!!! --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Село Високе

2015-05-19T08:01:32Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Новітній період */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===
[[Файл:Комунари.jpg|200px|thumb|right|Комунари комуни «Червона зірка»]]
Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==

Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Файл:Комунари.jpg

2015-05-19T07:59:41Z

Кириченко Леся Володимирівна:

Село Високе

2015-05-19T07:56:58Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Культура */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===

Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==

Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Село Високе

2015-05-19T07:55:42Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Релігія */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===

Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==

Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg|200px|thumb|right|Миколаївська церква с. Високе]]
==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Село Високе

2015-05-19T07:54:21Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Культура */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===

Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==

Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Село Високе

2015-05-19T07:53:55Z

Кириченко Леся Володимирівна: /* Релігія */

==Назва==

Високе — село в Україні, центр Височанської територіальної сільської громади Охтирського району Сумської області.
Назване село Високим, бо розкинулось на підвищенні порівняно із сусідніми населеними пунктами.

==Географія==
===Розташування===

Географічні координати 50°17′01″ пн. ш. , 35°02′00 сх. д. .
Середня висота над рівнем моря - 131 м.
Високе – село, центр Височанської територіальної сільської громади, розташоване за 12 кілометрів від районного центру і залізничної станції «Охтирка».
Асфальтована стрічка шосе Харків – Суми перетнула кордон областей і ввійшла в межу Сумщини. За декілька кілометрів від шосе і вліво від дороги починаються багаті землі Височанської територіальної громади.
Територіальній громаді підпорядковані населені пункти: Вербове, Кудряве та Веселий Гай.

===Клімат===
Помірно-континентальний

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Землі Високого стрічкою простяглись понад берегами річки Охтирки, що в’ється майже до передмість районного центру.
Поля рівнинні. З корисних копалин зустрічаються різні сорти глини та пісків. Грунти - чорноземи. Територія розташовується в зоні мішаних лісів. Листяні дерева – дуб, липа, клен, тополя. Тварини – дикі кабани, лисиці, зайці.

==Історія==
===Давні часи===
===Новий час===
Село Високе засноване в першій половині ХVІІІ століття. Але й до цього по берегах річки Охтирки, яка була притокою Ворскли, селилися наші предки. Їх манило привілля цих місць, багаті рибні ловлі, дрімучі ліси, багатство степових трав.

На пам’ять про себе вони залишили багаточисленні городища і захоронення, які відомі нині, як Рядові, Турські, Кобанцеві, Булахові, Рашевські і Нудні могили. Розкопки Рашевських могил, що були проведені в 1901 році археологом Г. Мельником, виявили скіфський інвентар. Нині могили до цього часу не обстежені, а їхні розкопки можуть дати багато для пізнання далекого минулого тих місць.

Коли, в силу яких обставин зникли перші поселенці цих місць – невідомо. Скоріше всього це відбувалося під час великого переселення народів із глибин Азії в Європу та під час набігів монголо – татарських орд Чингісхана, Тамерлана і Батия.

Дуже зацікавлений швидкому заселенню і освоєнню тільки – но одержаних земель на Ворсклі, Пслі та Сулі, а також в укріпленні їх обороноздатності, московський уряд охоче приймав на ці землі, що одержали назву Слобідської України, і українців, що втекли з – під іга магнатсько – шляхетної Польщі. Так, в 1854 році з – за Дніпра, з берегів Бугу в Охтирку прибуло більше семиста переселенців. Так у верхів’ях річки Охтирки стали з’являтися хутори над Охтиркою (а нині Вербове), Високе, Великий, Кудрявий.

В описі Охтирського повіту Харківського намісництва, складеному між 1780 – 1799 роками, хутір Високий значився за Більчанським сотником Мануїлом Тимофійовичем Нахімовим - прадідом героя оборони Севастополя адмірала П.С. Нахімова. У хуторі було три двори, вісім чоловіків і сім жінок, 236 десятин ораної землі і 200 десятин сінокісних угідь. Крім того, до хутора було приписано 10 десятин пустиря на річці Гусинка і ще 7 пустирів на річках Охтирка і Хухра.

У 1903 році у Високому почав працювати винокурний спиртзавод Охтирського купця Григорія Хоменка. Хоменко завів у Високому великий сад, а сировину для заводу повинні були постачати селяни, яких він заставляв вирощувати необхідні культури. Після революції 1905 – 1907 рр. Хоменко створив кінний завод і став продавати породистих коней не тільки в Росії, а й за кордоном. Його коні неодноразово вигравали на змаганнях, також Хоменко створив ферму племінних корів.

У 1903 році в селі було відкрито трикласну церковно - приходську школу, яка за рішенням земської управи у 1911 році була реорганізована в земську. Під час Столипінської аграрної реформи деяким жителям Охтирки вдалося збільшити свої земельні наділи в 3 – 4 рази завдяки збільшенню кількості хуторів поблизу повітового міста. Такими господарями були хуторяни М.Чернець і К.Бондаренко. Все більшого розмаху набувала оренда земельних ділянок.

===Новітній період===

Не обминула село Високе Українська революція. На той час великі землевласники Хоменко, Курило, Ставицькі, Ткаченки активно виступали на підтримку в березні 1917 році Української Центральної Ради. Яскравим представником революції на Високому був хуторянин Мирон Чернець.
Радянська влада була встановлена в селі у грудні 1917 року. З виконанням Декрету про землю почалась конфіскація земель у поміщиків, яку проводила земельна комісія, до якої ввійшли Ілларіон Северин, Павло Бірюк, Сергій Усенко. Земля наділялась не на сім’ю, а на кількість членів сім’ї.

За часів Гетьманщини Павла Скоропадського в село прийшли гайдамаки й німці. Було повернуто поміщикам Хоменко, Черницю землі, інвентар, худобу. В цей період було вбито одного з активістів селян - Трохима Яковича Олійника. З приходом до влади більшовиків у 1919 році в селі утворився комітет незалежних селян, до якого ввійшли Т. Усенко, Герасименко та інші. Комітет наділяв землею бідних селян.

У 1924 році в селі Високому створено відділення комуни «Червона зірка», центральна садиба якої розташована в селі Сосонка Іванівської сільської ради.

В роки колективізації комуна отримала першого трактора «Фордзон». Вже була велика кількість інвентаря та худоби.

Не обминув голод 1932 - 1933 років і наше рідне село Високе. Село в ті роки було невелике, складалося лише з однієї довгої вулиці, яку називали Гончарівка. Але не було на вулиці жодної хати, яка б не постраждала від голоду. В спогадах людей, що пережили голод,зазначається, що урожай був непоганий, можна було б жити. Але здали один податок, потім другий, і в хатах стало пусто. Лісів поблизу не було, тож взимку на полях збирали залишки мерзлої картоплі, буряків. Взимку 1932 – 1933 р.р. поїли всю худобу, яка ще не померла з голоду, навіть собак, ставили пастки на ховрахів, мишей. Дехто їздив у Харків на заробітки, щоб якось підтримати родину. А взагалі на Високому померло людей небагато, бо з 1903 році працював спиртзавод, і жмихи переробленої пшениці і ячменю (барда) викидали в спеціальні бардяні ями, які знаходилися за 0,5 км. від села. Раніше цією бардою годували худобу, а під час голоду нею врятувалися люди. Люди до цих ям ішли не тільки з Високого, а й з інших сусідніх сіл: Кириківки, Пологів та інших. Барда неприємно пахла, була противною, але люди їли. Старі люди і досі його пам’ятають. Ця трагедія залишила глибокий слід у пам’яті людей, і ніколи вона не забудеться.

У 1936 році Височанська комуна реорганізована в сільськогосподарську артіль імені Йосипа Сталіна.

У роки радянсько-німецької війни з села приймало участь у війні – 430 чоловік, загинуло на фронтах – 125 чоловік, нагороджено бойовими медалями і орденами - 189 чоловік, поховано на Братській могилі - 369 чоловік.

У 1954 році розпочато було будівництво до 10 роковини з Дня Перемоги пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

У 1967 році за кошти колгоспу ім. Горького в колгоспі було збудовано (голова колгоспу Бєдін Григорій Лаврентійович) сільський будинок культури.
З 2000 року землі колгоспу були приєднані до ЗАТ «Сад» - керівник Сугак Віктор Васильович.

У селі Високе знаходиться Височанська територіальна громада, Височанський навчально-виховних комплекс (заклад реорганізовано з 1 вересня 2009 року в навчально-виховний комплекс), сільський будинок культури, Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, бібліотека, відділення зв’язку, Миколаївська церква, Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2", працюють магазини.

У сільському будинку культури (керований Тетяною Василівною Уткіною) працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка». Вокальному ансамблю присвоєно звання народний.

На сьогоднішній день товариство ПрАТ «Сад» є одним із кращих передових підприємств району, області. Займається садоводством, вирощуванням сільськогосподарських культур, тварин: великої рогатої худоби, свинарством, розведенням овець, має племінне стадо молодняка Лебединської породи.

==Населення==
Дворів у селі Високому - 133, населення - 410 чоловік. Площа села - 85,8 га.

Територіальній громаді підпорядковані також населені пункти Вербове, Кудряве, Веселий Гай, в яких знаходяться дворів: у Вербовому - 54, Веселому Гаї – 164, Кудрявому - 109, населення становить: у Веселому Гаї – 431, Вербовому – 138, Кудрявому – 266. Всього у Височанській громаді проживає 1245 чоловік, а кількість дворів становить 460.

==Органи влади==
Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області

==Економіка==
Економічну діяльність на території Височанської територіальної громади здійснює ПрАТ «Сад». Керівником ПрАТ "Сад" є Сугак Олексій Вікторович. Засновник - Сугак Віктор Васильович.

На сьогоднішній день сільськогосподарське підприємство «Сад» є одним із кращих передових підприємств району та області. Використовуючи сучасні технології, впевнено рухається в майбутнє. Займається вирощуванням зернових та технічних культур; овочівництвом, декоративним садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; вирощуванням фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; крупомельним виробництвом; тваринництвом (велика рогата худоба, свинарство, розведення овець, племінне стадо молодняка Лебединської породи).

==Медицина==
Височанська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Охтирської районної ради Сумської області.

На території Височанської територіальної громади розташовано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня №2".

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
Височанський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Охтирської районної ради Сумської області.

В закладі навчається 108 учнів та 45 вихованців дошкільної групи. Середня наповнюваність класів становить 10 учнів. Школа має комп’ютерний клас, майстерню, їдальню. Навчально – виховний процес у закладі забезпечують 26 вчителі. З них вищу освіту мають - 25, середню спеціальну – 1 вчитель, який на сьогодні навчається заочно у вищому навчальному закладі м. Полтави. Ведеться науково-методична робота. Систематично проводяться семінари- практикуми, педагогічні читання, зустрічі за круглим столом. У навчально-виховному комплексі працюють гуртки за інтересами, діє загін юних волонтерів «Турбота».

На базі Височанського навчально-виховного комплексу діють дві дошкільні групи: «Оленка» - молодша група та «Дзвіночок» - старша група.

В приміщенні Височанського НВК діють гуртки за інтересами від Охтирського районного центру дитячої та юнацької творчості (спортивний «Футбол» та еколого-натуралістичні – «Юні квітникарі», «Юні мікологи»).

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==

Сільський Будинок культури. У сільському Будинку культури працюють гуртки та жіночий вокальний ансамбль «Веселка», який заснований 1987 року. Вокальному ансамблю присвоєно звання "Народний".

Традиційними святами нашого села є Новорічні щедрівки і вечорниці, тематичні вечори, свято Івана Купала, свято села та танцювально - розважально – ігрові програми.

[[Файл:Миколаївська_церква.jpg]]
==Релігія==
Миколаївська церква на території Височанської територіальної громади.

22 травня 2000 року в День Святого Миколая відбулося перше богослужіння отця Іоанна.

Стіни церкви прикрашені іконами Охтирської Божої Матері, Спасителя, Цілителя Пантелеймона, Святителя Миколая, Серафима Саровського та багатьма іншими.

По периметру храму зроблено розпис: по чотирьох кутках янголи, а під стелею написано «Отче наш». Царські врата прикрашені іконостасом. Всі ікони увінчані рушниками. Вражає розмаїття кольорів та техніки вишивки.

Кожного свята урочистий передзвін скликає прихожан на службу. З усієї околиці стікаються святково одягнені люди, серед яких можна побачити не лише стареньких бабусь, а й молодь і дітей. На храм, який у селі проходить 22 травня, в день Святого Миколая та 19 грудня, на зимового Миколая, приїздять паломники з Конотопа, Охтирки, Київської області.

А зустрічає всіх отець Іоанн, привітний, доброзичливий, уважний до кожного прихожанина.

==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==

Могильники, відомі під назвою "Буланові могили" і "Рашавські могили", розкопки велися в 1901 році, але так і не досліджені.

Братська могила радянських воїнів та пам’ятник воїнам-землякам.

==Персоналії==
'''Головченко Іван Петрович'''

Головченко Іван Петрович - прозаїк, поет, композитор.

Народився в с. Високе Охтирського району Сумської області. Середню школу здобув у селищі Недригайлів Сумської області. Навчався у Львівському вищому військово-політичному училищі, Ленінградському державному університеті.

У 1960 році закінчив Сумське медичне училище, в 1969 році - Ленінградський інститут культури.
Працював на різних посадах - від керівника народного хору до завідуючого районним відділом - у сфері культури; головним редактором обласних газет "Пошук" та "Наша демократична Сумщина".

Нагороджений вищою нагородою Національної Спілки письменників України медаллю "Почесна Відзнака". Член Національних спілок України: письменників, журналістів та музичної. Лауреат літературної премії ім. Андрія Головка.

Автор романів: "Обійми Привида", "Агонія", "Злочин без покари", "Пересторога", "Білий лебідь дитинства", роман у двох томах "Довічне прокляття", "Калинова гіркота" - черговий роман автора - про біль і любов на тлі пекучих проблем українського села.

'''Ніна Павлівна Багата'''

Ніна Павлівна Багата – поетеса.

Багата Ніна Павлівна народилась 12 квітня 1943 року в селі Високе Охтирського району Сумської області. Сюди родина переїхала з Харківщини, рятуючись від голоду в 1933 році.

По війні сім'я кілька років проживала в Молдові, потім повернулась на Охтирщину, де Ніна Багата закінчила Охтирську середню школу № 2. Працювала в Охтирському нафтогазовидобувному управлінні і водночас навчалась заочно в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Писати вірші почала ще в школі, але надрукованими їх побачила лише в 1966 році. Вірші полюбились читачам районної газети "Прапор Перемоги" і відтоді вони почали з'являтися в ній досить часто.
Працювала бухгалтером Охтирського нафтогазовидобувного управління, з 1968-го - в редакції районної газети "Прапор Перемоги".

Крім своєї газети, друкувалась в "Літературній Україні", "Сільських вістях", "Рабочей газете", "Сумщині", "Доброму дні", "Червоному промені". В журналах - "Ранок", "Радянська жінка", колективних збірниках "Вітчизна", "Зажинок".

Авторка поетичних збірок "Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998). "Канат життя" (1999), "Дванадцять місяців" (1999). Її поезії - про минуще і вічне в людині та суспільстві. Вони надихають на духовне очищення, зростання і в той же час відображають реалії нашого сьогодення.
Член Національної СП України з 1998 року.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==

Відділення зв’язку

==Цікаві факти==
Остаточне визволення Охтирщини від окупантів в роки Другої Світової війни почалося на завершальному етапі Курської битви в серпні 1943 року та було частиною початку масового вигнання фашистських завойовників з української землі.

Бої за Охтирку виходили за рамки місцевого, тактичного значення. Через Охтирку німецькі частини мали намір вийти на Богодухівський напрямок і далі на Харків, на виручку своїх військ, для цього ворог створив міцну танкову групу, яка відчайдушно рвалася до Харкова.

На долю с. Високе випала дуже важлива історична роль, оскільки на території села закінчувався Курський виступ, так звана Курська дуга. Точилися тяжкі, виснажливі бої, в результаті яких було досягнуто довгоочікуваної, вистражданої мети – визволення від окупантів. Звільнення рідного краю від завойовників прийшло 11 серпня 1943 року, коли бійці 24-ї стрілецької дивізії, переслідуючи супротивника, зайняли села Веселий Гай, Кудряве і вели бій за с. Високе.

В пам'ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину від ворога, у 1954 році розпочато було будівництво пам’ятника воїнам, що загинули, визволяючи село Високе від фашистських загарбників. У 1955 році 9 травня відбулось його відкриття.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==

1) Свідчення керівника пошукового загону Височанського НВК Шкробот Світлани Миколаївни.

2) Свідчення Сирець Ніни Михайлівни, директора радгоспу «Авангард» у 2001-2005 роках.

3) Свідчення Яковенко Надії Іванівни, учителя історії Височанського НВК.

==Література==

1) Благословенний край Охтирщина. /За загальною редакцією Ю.В.Ситника – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада». – 2007. – 172 с. ».

2) Руженський М.М., Ситник Ю.В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. Суми: ПКП «Еллада - S», 2009. – 216 с. .

3) Сумщина: від давнини до сьогодення: Наук.довідник. - Суми: вид-во «Слобожанщина», 2000.-384 с.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==