==Прізвище ім'я по батькові==
[https://drive.google.com/file/d/0B6lbspyhBtbweDVGVFZuUTRDM00/view?usp=sharing Шаренко Василь Денисович]

==Ким є персона, про яку створюється стаття==
Герой Радянського Союзу
житель села Куземин Охтирського району Сумської області
льотчик - винищувач

[[Файл:Шаренко.jpg]]
==Біографія особи==
В.Д.Шаренко народився в селі Куземин 21 березня 1916 року.
В 1930 році закінчив 7 класів Куземинської школи і поступив у Харківську школу ФЗН, учпішно закінчив її та став працювати слюсарем на Харківському тракторному заводі. Одночасно відвідував аероклуб , а згодом вступив до Качинської Червонопрапорної школи, після закінчення якої був направлений у 45-й винищувальний полк льотчиком-винищувачем. З перших днів ВВ війни Василь Денисович брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками. Воював на Північно-Кавказькому і 4 Українському фронтах.Висока льотна майстерність , хоробрість, залізна витримка дозволили льотчику завжди виходити переможцем з найскрутніших ситуацій.
За період перебування на фронті здійснив 223 бойових вильоти,знищив більше двох десятків автомашин, запалив 2 ворожих залізничних ешелони, у повітряних боях знищив 12 літаків противника.
У 1943 році Василь Денисович Шаренко став командиром ескадрилії 100-го гвардійського винищувального полку. Він водив своїх соколів на захист наших полків, портів і транспортів, на розвідку у ворожий тил.
За мужність, відвагу і високу бойову майстерність, виявлені у повітряних боях з німецько-фашистськими загарбниками Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 квітня 1944 року В.Д.Шаренку було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.
Загинув у липні 1944 року захищаючи старовинне місто Львів , там і похований у парку Слави.

==Нагороди==
Герой Радянського Союзу ( указ Президії Верховної Ради СРСР від 13 квітня 1944 року)

==Увічнення пам'яті==
9 січня 1966 року Куземинській школі було присвоєне почесне звання імені Героя Радянського Союзу В.Д.Шаренка

Біля школи знаходиться пам'ятник-літак та меморіальна дошка на ньому
Оформлено куточок патріотичного виховання на честь В.Д.Шаренка
У селі на часть нашого земляка названо вулицю
У місцевому будинку культури є відповідний куточок присвячений життєвому шляху В.Д.Шаренку

У Львові у Парку Слави де поховано В.Д.Шаренка є надгробна плита з надписом

==Література==
Даний матеріал був взятий з музейного куточку Куземинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]]--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 14:43, 2 листопада 2016 (EET)

[[Категорія:Історія регіону в персоналіях]]

Шаренко Василь Денисович

2016-11-02T12:33:23Z

Ляшенко Юлія Сергіївна: /* Прізвище ім'я по батькові */

Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна

2016-11-01T11:49:08Z

Ляшенко Юлія Сергіївна: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Ляшенко Юлія Сергіївна

==Регіон==
с.Куземин Охтирський район
==Місце роботи==
Куземинська ЗОШ І-ІІІ ступенів
==Посада ==
вчитель історії
==Категорія==
ІІ категорія
==Випускний проект==
Історія регіону в персоналіях
[[Шаренко Василь Денисович]]

[https://drive.google.com/open?id=1KieF0uJnaoviCk9fz2hGY7x9ii2NZ4nYd8YhEkKkbBA Збірник орієнтовних завдань з історії]

[https://drive.google.com/open?id=0B6lbspyhBtbweDVGVFZuUTRDM00 Портфоліо Ляшенко Ю.С.]

[https://drive.google.com/open?id=0B6lbspyhBtbwOTIwT2ZpTjQ3ODA Конспект уроку з історії]

==Контакти==
yulilyashenko@gmail.com
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна

2016-11-01T11:32:39Z

Ляшенко Юлія Сергіївна: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Ляшенко Юлія Сергіївна

==Регіон==
с.Куземин Охтирський район
==Місце роботи==
Куземинська ЗОШ І-ІІІ ступенів
==Посада ==
вчитель історії
==Категорія==
ІІ категорія
==Випускний проект==
Історія регіону в персоналіях
[[Шаренко Василь Денисович]]

[http://www.example.com назва посилання]

[https://drive.google.com/open?id=0B6lbspyhBtbweDVGVFZuUTRDM00 Портфоліо Ляшенко Ю.С.]

==Контакти==
yulilyashenko@gmail.com
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Педагогічна інноватика Ляшенко Ю.С.

2016-11-01T11:14:08Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Добрий день!

Сьогодні ми розпочинаємо наші інтерактивні практичні заняття. Опрацюйте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на питання:

*У чому суть технологічності в освіті?
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:30, 27 квітня 2016 (EEST)
------
У порівнянні з навчанням, що побудоване на підставі методичного підходу, технологія навчання має такі переваги: Основою навчання є чітке визначення кінцевої мети. У традиційній педагогіці проблема цілей не є ведучою, тоді як у технології ціль розглядається як центральний компонент, який дозволяє точно визначити ступінь її досягнення. Діагностично поставлена мета при технологічному підході до навчання дозволяє розробити адекватні методи навчання та контролю. Технологія дозволяє звести до мінімуму ситуації, коли педагог змушений переходити до педагогічних експромтів у пошуку оптимальних варіантів навчання Сутність педагогічної технології полягає в попередньому проектуванні з урахуванням діагностичної мети і необхідного засвоєння знань, умінь і навичок. На відміну від методичних розробок уроків, орієнтованих на викладача, педагогічні технології орієнтовані на тих, кого навчають. Суттєві ознаки, властивості педагогічної технології – це діагностичність, цілепокладання, результативність, коректируємість.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:18, 17 травня 2016 (EEST)

Окремі методи і форми навчання повинні поступитися цілісним педагогічним технологіям.
Технологія навчання відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу. Вона близька до окремої методики.
Педагогічна технологія функціонує як наука, що досліджує найраціональніші методи навчання.
Основне завдання педагогів - технологів: оптимальний розподіл людських, матеріальних і фінансових ресурсів для одержання бажаних педагогічних результатів.
Це новий етап в еволюції освіти, на якому будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку дитини.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 14:14, 5 жовтня 2016 (EEST)

Шановні колеги! Продовжуємо працювати.

Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча?
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:40, 12 травня 2016 (EEST)
-- Педагогічна система – це група людей, які ставлять освітньо-виховні завдання перед собою, а потім вирішують їх. Вони можуть бути виконані із застосуванням різних методів у виховній, освітній та навчальною діяльності, які спрямовані на досягнення головних завдань у своїй творчій роботі з дітьми. Педагогічна система включає в себе ряд підсистем. Це все соціальні інститути, які виконують освітньо-виховні функції і об’єднуються в єдину освітню концепцію. Головною підсистемою в освіті є школа. Педагогічна система завжди повинна бути технологічною, оскільки технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. З огляду на неоднозначність поглядів різних науковців щодо педагогічних технологій, питання розробки та впровадження відповідних технологій, а також технологізації навчально-виховного процесу, досі є актуальними в сучасних умовах модернізації педагогічної освіти. Однією із суттєвих характеристик педагогічного процесу є його технологізація - дотримання змісту і послідовності навчально-виховних етапів, що потребує особливої уваги до використання, розвитку і вдосконалення педагогічних технологій.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:01, 1 листопада 2016 (EET)
--
Добрий день!

Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 10:50, 18 травня 2016 (EEST)
--

НОВІТНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Освітні технології — це модель оптимальної спільної діяльності вчителя та учня, спрямована на реалізацію навчального процесу
з обов'язковою вимогою:
а) забезпечення комфортних умов викладання і навчання:
б) орієнтація на особистість учня.

ЗАГАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ:
o Розвиваюче навчання Модульно-рейтингова система навчання
o Різнорівневе навчання
o Вальдорфська педагогіка (гуманістичні ідеї)
o Організація пізнавальної діяльності
o Особистісно-орієнтовані педагогічні ситуації

ЛОКАЛЬНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
o Проблемно-пошукова діяльність
o Створення ситуації успіху
o Технологія саморозвитку (М. Монтессорі)
o Індивідуалізація навчання
o Нова система оцінювання

ЧАСТКОВО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
o Технологія розвитку творчості учня
o Сугестивна технологія (аутогенне тренування)
o Навчальне проектування
o Лекційно-практична система навчання
o Лекційно-семінарська система навчання

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
o Навчання за допомогою комп'ютерів та комп'ютерних комунікацій
o Інформатизація навчання
o Дистанційне навчання
o Мультимедіа навчання
o Телекомунікаційні технології
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:04, 1 листопада 2016 (EETТехнології навчання

Технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. Технологія навчання як упорядкована сукупність і послідовність методів і процесів забезпечує реалізацію дидактичного проекту і досягнення діагностованого результату. До основних характеристик технологій навчання належать системність, науковість, концептуальність, відтворюваність, діагностичність, ефективність, умотивованість, алгоритмічність, інформаційність. Для моделювання технологи навчання важлива постановка цілей і цільова орієнтація навчання. До основних технологій навчання належать: технологія проблемного і диференційованого навчання, технологія інтенсифікації та індивідуалізації навчання, технологія програмованого навчання, інформаційна технологія, технологія розвивального навчання, кредитно-трансферна система організації навчання.

Теоретичні основи технології навчання

У сучасних умовах технологічність стає домінантною характеристикою діяльності людини, означає перехід на якісно новий рівень ефективності та оптимальность

Науковці використовують термін "технологія" на позначення сукупності прийомів і способів оброблення або виробництва певних продуктів і водночас - науки про такі способи. Останнім часом зміст цього поняття значно розширився: інформаційні технології, технології біологічних систем, освітні технології та ін.

Освітня політика передових держав акцентує увагу на розвиткові особистості, її якостей, талантів і здібностей. Характеризуючи стан освіти, вчені зауважують у ній кризові явища, які є наслідком відставання освіти від науки і виробництва. Незважаючи на те що освіта зумовлює науково-технічний прогрес, вона чинить опір інноваційним явищам у власному середовищі.

У теорії і практиці середньої і вищої школи існують суперечності, які зумовлюють необхідність пошуку нових технологій навчання:

- між суспільною формою здійснення професійної чи навчальної діяльності, колективним характером праці і спілкування її суб'єктів та індивідуальною технологією оволодіння цією діяльністю;

- між необхідністю здійснення діяльності на рівні активності і творчості та функціонуванням репродуктивного мислення, пам'яті, індуктивної логіки процесу засвоєння знань під час навчання;

- між спрямованістю змісту навчальної діяльності на вивчення минулого соціального досвіду та орієнтацією суб'єкта навчання на результативність майбутньої професійної діяльності;

- між функцією відображення педагогічної реальності у системі психолого-педагогічних понять і категорій і необхідністю реалізації конструктивно-аналітичної функції в процесі вивчення навчальних дисциплін.

Окрім того, дидактика середньої і вищої школи не завжди оперативно реагує на інноваційні освітні процеси, а іноді й стримує їх впровадження в масову практику. Для вчителів і майбутніх фахівців дидактика була і залишається надто теоретичною наукою тому, що на шляху руху від теоретичних знань до їх практичного застосування існує вакуум. Щоб подолати цей розрив, забезпечити синтез теорії і практики, необхідно озброювати студентів прикладними, суто технологічними знаннями. Використання нових освітніх технологій передбачає не стільки поповнення теоретико-методоло-гічних знань студентів, скільки формування професійних умінь проектувати, конструювати процес навчання, аналізувати його результати.

Про технологічні аспекти навчання писав ще Я.-А. Ко-менський, який прагнув знайти його загальний порядок (ідеальний метод навчання). За такої умови навчання можна характеризувати як майстерний розподіл часу, предметів і методу. Відтоді було багато спроб зробити навчання подібним на добре налагоджений механізм. Основною перешкодою на шляху до ідеального "єдиного методу" навчання є багатоваріантність, неоднозначність елементів змісту освіти, видів навчального матеріалу, прояву закономірностей пізнавальної діяльності, взаємин учителя й учнів.

Уперше термін "технологія" стосовно процесу виховання запропонував А. Макаренко.

Запровадження педагогічних технологій у практику розпочалось у 60-ті роки XX ст. У зарубіжній теорії і практиці воно пов'язане з працями Б. Блума, Д. Бруне-ра, Дж, Керола, С Сполдінга, Д. Хамбліна, Ю. Бабансь-кого, В. Беспалька, П. Гальперіна, Н. Щуркової, а в українській науці - А. Алексюка, В. Бондаря, В. Вон-сович, В. Лозової, І. Підласого, А. Фурмана та ін.

Технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструмен-тальності, інтенсивності. Технологія педагогічної діяльності враховує об'єктивні дидактичні закономірності і забезпечує в конкретних умовах відповідність результату діяльності попередньо поставленим цілям. Особливістю освітніх технологій є те, що сфера педагогічної діяльності не може бути охарактеризована чітким предметним полем, однозначністю функцій, відокремленістю професійних дій від особистісно-суб'єктивних параметрів. Крім того, віддаленість і варіативність результату навчальної діяльності не можуть забезпечити його чіткого прогнозування і моделювання. Водночас саме технологічний підхід може протиставити довільним діям жорсткі алгоритмічні приписи, систему логічно вмотивованих операцій, спрямованих на досягнення діагностично заданої мети.

У педагогічній літературі термін "технологія" використовують у таких значеннях: 1) як синонім понять "методика" чи "форма організації навчання" (технологія спілкування, технологія взаємодії, технологія організації індивідуальної діяльності); 2) як сукупність усіх використаних у конкретній педагогічній системі методів, засобів і форм (традиційна технологія навчання, технологія Л. Занкова тощо); 3) як сукупність і послідовність методів і процесів, спрямованих на одержання запланованого результату. Лише третє значення зберігає основний смисл технології, суть якої полягає в попередньому визначенні діагностичної мети і засобів її реалізації.

Технологія навчання - упорядкована сукупність і послідовність методів і процесів, які забезпечують реалізацію проекту дидактичного процесу і досягнення діагностованого результату.

Предметом технології навчання є створення систем навчання і професійної підготовки. Розуміння сутності технологічного процесу і наявність різних підходів до його визначення вимагає знайти узагальнену інваріантну ознаку технології навчання.

Основними характеристиками (критеріями) технологій навчання є:

- системність (взаємозв'язок і гармонізація цілей, змісту і дидактичного процесу);

- науковість (відповідність сучасним досягненням педагогічної науки, науковим критеріям, наявність психолого-педагогічної основи, цілісної теорії чи окремих наукових положень);

- концептуальність (опора на конкретну наукову концепцію або систему уявлень);

- відтворюваність (алгоритмізація конкретних дій, визначеність етапів, кроків, операцій, що забезпечують реалізацію мети і легке відтворення технології будь-яким суб'єктом освітнього процесу);

- діагностичність (наявність діагностичних цілей і відповідних результатів за оптимальних затрат на їх досягнення);

- ефективність (встановлення відповідності діагностично заданої мети одержаним результатам);

- вмотивованість (побудова пізнання як системи пізнавальних завдань і проблемних ситуацій, спрямованих на формування внутрішніх мотивів учіння і самостійності учнів);

- алгоритмічність (чітка послідовність і порядок виконання дій на основі внутрішньої логіки дидактичного процесу, однозначність виконання передбачених процедур та операцій);

- інформаційність (наявність способів і засобів збору, обробки і передачі інформації для одержання нових відомостей про досліджуваний об'єкт);

- оптимальність (оптимізація дидактичного процесу, його економічність, досягнення запланованих результатів у найбільш стислі строки);

- законовідповідність (встановлення відповідності знань про способи і засоби організації технології навчання законам і закономірностям функціонування дидактичного процесу).

У технології навчання важливе місце належить забезпеченню зворотного зв'язку з метою виявляти учнів, у яких виникають труднощі із засвоєнням навчального матеріалу. Це дає змогу оперативно коригувати недоліки окремих методів і прийомів, з яких складається технологічний процес. Значну увагу в технологіях навчання приділяють питанням розвитку і максимального використання технічних засобів навчання, їх освітнім можливостям.

Технології навчання мають визначену структуру, що складається з таких основних компонентів:

1. Попередня діагностика рівня засвоєння навчального матеріалу (тестування) і формування класів з приблизно однаковим рівнем підготовки учнів.

2. Організація діяльності учнів для засвоєння і закріплення навчального матеріалу (основними є традиційна методика, методики Л. Занкова і Д. Ельконіна - В. Давидова).

3. Контроль якості засвоєння матеріалу.

4. Вибір прийомів і методів додаткової роботи з групою чи окремими учнями у тому випадку, коли вони не засвоїли навчального матеріалу.

5. Діагностика причин відставання у навчанні (використання тестів, діагностичних програм, завдань) у тому випадку, коли більшість учнів класу не засвоїла навчального матеріалу.

6. Вибір методики, яка забезпечує подолання прогалин у знаннях і в досвіді учнів усього класу.

Особливу увагу в технології приділено питанням контролю якості засвоєння знань і діагностиці причин відставання учнів у навчанні. Процеси організації навчальної діяльності і контролю в ній рівнозначні, взаємопов'язані. Виокремлення контролю в самостійний компонент дає змогу ґрунтовніше розробити його систему: можливі рівні засвоєння матеріалу учнями, необхідні прийоми і методи подальшої роботи стосовно кожного рівня, всі наступні дії вчителя. До основних методів контролю рівня засвоєння знань належать: усні методи, письмові контрольні роботи, оцінювання, тести. Саме тести можуть забезпечити об'єктивну оцінку результатів навчальної діяльності учнів. Тест складається із завдань та еталона їх виконання. Порівнюючи відповіді учня з еталоном, необхідно співвіднести число правильно виконаних операцій тесту із загальною кількістю операцій у тесті і визначити коефіцієнт засвоєння навчального матеріалу, який коливається від Одо 1. Матеріал можна вважати засвоєним, якщо коефіцієнт засвоєння (К) дорівнює чи більший 0,7. Процес навчання при К > 0,7 можна вважати завершеним, бо, незважаючи на те що учень робить багато помилок (до 30%), він має об'єктивну можливість їх долати і самостійно знаходити правильні варіанти.

Отже, основними характеристиками технологічного підходу у навчанні є: постановка діагностичної мети (із визначенням рівня засвоєння); здійснення об'єктивного контролю ефективності навчання і визначення рівня досягнення поставленої мети; досягнення кінцевого результату з точністю не менше 70%.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:07, 1 листопада 2016 (EET))
--Технологія виховання

Тема: Технологія виховання: основні етапи реалізації

Модульно-пізнавальний аспект

Технологія виховання

У. Процес виховання - закономірне, послідовне, організоване, безперервне, систематичне керування розвитком і формуванням особистості. Головним елементом його є педагогічна взаємодія -передача (обмін) теоретичних та практичних знань (освіта) і духовних цінностей.

2. Структурні компоненти процесу виховання:

- зміст і мета (педагогічне завдання);

- форми і методи;

- суб'єкти взаємодії;

- активність суб'єктів взаємодії;

- матеріальні, соціальні і духовні цінності;

- соціальні норми;

- соціально-психологічна ситуація;

- особистісно-розвивальний результат.

3. Мета виховного процесу: передача новим поколінням суспільно-історичного досвіду; планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідних установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її розвитку, підготовки до суспільного життя і трудової діяльності.

4. Суб'єкти виховного впливу:

Сім'я - школа - засоби масової комунікації - первинний колектив (контактний) - неформальні групи.

5. Складові виховного процесу (практична реалізація):

- педагогічна діагностика;

- педагогічне прогнозування;

- організація навчально-пізнавальної діяльності;

- організація предметно-трудової діяльності;

- організація соціально-комунікативної діяльності;

- організація ціннісно-орієнтаційної діяльності;

- регулювання та корекція ділових і товариських стосунків.

6. Критерії ефективності: самопізнання, самоусвідомлення, самовиховання, ставлення до навчання й оволодіння знаннями, до громадсько-політичного життя, суспільно корисної праці, товаришів, батьків, інтересів держави.

Модульно-технологічний аспект

Характеристика технології виховання

Технологія виховання - складне динамічне явище, яке здійснюється на основі цілеспрямованого і організованого формування особистості громадянина незалежної держави.

Мета і завдання технології виховання визначаються потребами сучасного суспільно-економічного розвитку України. Система виховної роботи в нинішній школі базується на ідеях гуманізму, оновлення, демократичності і передбачає низку основних аспектів:

а) ідею реалістичних цілей виховання та різнобічний розвиток особистості;

б) ідею суспільної життєдіяльності дітей та дорослих - заміну авторитарності впливу вчителя на безпосереднє співробітництво з учнями, яке базується на національній самовизначеності;

в) ідею самовизначеності учня - процес інтеграції (об'єднання) окремих позитивних якостей в єдине ціле;

г) ідею спрямування особистості - центр всієї виховної роботи повинен бути спрямований на учня, а не на програми виховання;

г) ідею добровільності щоб вчитель домагався вияву в учнів інтересу, прагнення до саморегуляції своїх природних сил, власної ініціативи і творчості у виконанні дій.

Технологія виховання особистості учня базується на об'єктивних та суб'єктивних факторах.

Формування позитивних загальнолюдських якостей особистості (людяність, доброта, чесність) має об'єктивний закономірний характер.

Система організованих, цілеспрямованих впливів на особистість учня з боку батьків, вчителів, друзів становить суб'єктивний фактор.

Основні етапи реалізації виховного процесу

Етапи технології виховання

1. Оволодіння нормами і правилами поведінки. Перш ніж діяти, вихованець повинен ознайомитися з тими нормами і правилами поведінки, відповідно до яких він повинен жити. Загальні правила поведінки подаються у Біблії та іншій духовній літературі. Більш конкретно ці правила деталізовані у розпорядку дня учнів від І до II класу. На цьому етапі учні повинні не тільки глибоко засвоїти правила, а й зрозуміти їх суть, зумовленість даних правил і норм поведінки потребами економічного розвитку суверенної України.

2. Формування переконань. У процесі формування переконань вихователь має застосовувати найрізноманітніші методи і прийоми, що дають можливість домогтися глибокого розуміння суспільних норм і правил поведінки.

Переконання - це тверді погляди на будь-що, які базуються на певних положеннях, думках, котрі в свідомості учня пов'язані з глибоким і щирим визнанням і переживанням їх справжності, беззаперечної переконаності. Переконання формуються досвідом учня під впливом навколишньої дійсності в процесі навчально-виховної роботи та повсякденного життя.

3. Формування почуттів учня. Формування почуттів особистості є невід'ємною складовою виховного процесу.

Почуття - це особлива форма ставлення особи до явищ дійсності, зумовлене їх відповідністю чи невідповідністю потребам особистості.

К. Д. Ушинський писав: "Ніщо - ні слова, ні думки, ні, навіть, вчинки наші не виражають так ясно і вірно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почування (почуття): в них чути характер не окремої думки, не окремого рішення, а всього змісту душі та її ладу".

Формування почуттів полягає в тому, щоб виховати не байдуже ставлення до важливих явищ життя, а спонукати до адекватного (відповідного) позитивного емоційного ставлення. Процес формування почуттів є досить складним і відбувається протягом усього життя. У виховній роботі з учнями процес формування почуттів повинен бути адекватний їх віковим особливостям психологічного розвитку.

4. Вироблення умінь і навичок у поведінці. Цей етап передбачає навчання дітей умінням і навичкам діяти в процесі суспільних відносин відповідно до потрібних норм і правил поведінки у здійсненні пізнавальної та фізичної діяльності.

Переконання - це, можна сказати, керівництво до дії, бо на цій основі необхідно виробити позитивні і необхідні уміння та навички в поведінці учня.

5. Самовиховання особистості учня. Самовиховання передбачає опору на розвиток творчих здібностей та власних інтересів учня.

Кожен із названих вище етапів процесу виховання діє в тісному взаємозв'язку і є діалектично взаємообумовленим, бо в цілому впливає на формування особистості свідомого громадянина України.

6. Рушійні сили процесу виховання. Основною рушійною силою процесу виховання особистості учня є суперечності, що виникають між набутим досвідом поведінки та новими потребами в поведінці, між потребами поведінки та можливостями і способами їх задоволення. Ці суперечності є рушійною силою, яка виступає діалектично організуючим началом у виховному процесі особистості школяра.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:14, 1 листопада 2016 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:13, 23 травня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:32, 8 вересня 2016 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання:

*Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?

виховання творчої особистості.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)

*Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?

під час уроків; підбираю нові інноваційні методи відповідно до матеріалу уроку, які найкраще підходять для здобуття учнями необхідних знань і умінь.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)

*Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?

позитивно оцінюю використання інтерактивних методів та ІКТ.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)

*Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.

ставлення позитивне, ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів середній.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)

Залучайтесь до дискусії.
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 10:59, 31 травня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 10:58, 26 вересня 2016 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Педагогічна інноватика Ляшенко Ю.С.

2016-11-01T11:07:12Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Добрий день!

Сьогодні ми розпочинаємо наші інтерактивні практичні заняття. Опрацюйте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на питання:

*У чому суть технологічності в освіті?
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:30, 27 квітня 2016 (EEST)
------
У порівнянні з навчанням, що побудоване на підставі методичного підходу, технологія навчання має такі переваги: Основою навчання є чітке визначення кінцевої мети. У традиційній педагогіці проблема цілей не є ведучою, тоді як у технології ціль розглядається як центральний компонент, який дозволяє точно визначити ступінь її досягнення. Діагностично поставлена мета при технологічному підході до навчання дозволяє розробити адекватні методи навчання та контролю. Технологія дозволяє звести до мінімуму ситуації, коли педагог змушений переходити до педагогічних експромтів у пошуку оптимальних варіантів навчання Сутність педагогічної технології полягає в попередньому проектуванні з урахуванням діагностичної мети і необхідного засвоєння знань, умінь і навичок. На відміну від методичних розробок уроків, орієнтованих на викладача, педагогічні технології орієнтовані на тих, кого навчають. Суттєві ознаки, властивості педагогічної технології – це діагностичність, цілепокладання, результативність, коректируємість.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:18, 17 травня 2016 (EEST)

Окремі методи і форми навчання повинні поступитися цілісним педагогічним технологіям.
Технологія навчання відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу. Вона близька до окремої методики.
Педагогічна технологія функціонує як наука, що досліджує найраціональніші методи навчання.
Основне завдання педагогів - технологів: оптимальний розподіл людських, матеріальних і фінансових ресурсів для одержання бажаних педагогічних результатів.
Це новий етап в еволюції освіти, на якому будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку дитини.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 14:14, 5 жовтня 2016 (EEST)

Шановні колеги! Продовжуємо працювати.

Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча?
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:40, 12 травня 2016 (EEST)
-- Педагогічна система – це група людей, які ставлять освітньо-виховні завдання перед собою, а потім вирішують їх. Вони можуть бути виконані із застосуванням різних методів у виховній, освітній та навчальною діяльності, які спрямовані на досягнення головних завдань у своїй творчій роботі з дітьми. Педагогічна система включає в себе ряд підсистем. Це все соціальні інститути, які виконують освітньо-виховні функції і об’єднуються в єдину освітню концепцію. Головною підсистемою в освіті є школа. Педагогічна система завжди повинна бути технологічною, оскільки технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. З огляду на неоднозначність поглядів різних науковців щодо педагогічних технологій, питання розробки та впровадження відповідних технологій, а також технологізації навчально-виховного процесу, досі є актуальними в сучасних умовах модернізації педагогічної освіти. Однією із суттєвих характеристик педагогічного процесу є його технологізація - дотримання змісту і послідовності навчально-виховних етапів, що потребує особливої уваги до використання, розвитку і вдосконалення педагогічних технологій.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:01, 1 листопада 2016 (EET)
--
Добрий день!

Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 10:50, 18 травня 2016 (EEST)
--

НОВІТНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Освітні технології — це модель оптимальної спільної діяльності вчителя та учня, спрямована на реалізацію навчального процесу
з обов'язковою вимогою:
а) забезпечення комфортних умов викладання і навчання:
б) орієнтація на особистість учня.

ЗАГАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ:
o Розвиваюче навчання Модульно-рейтингова система навчання
o Різнорівневе навчання
o Вальдорфська педагогіка (гуманістичні ідеї)
o Організація пізнавальної діяльності
o Особистісно-орієнтовані педагогічні ситуації

ЛОКАЛЬНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
o Проблемно-пошукова діяльність
o Створення ситуації успіху
o Технологія саморозвитку (М. Монтессорі)
o Індивідуалізація навчання
o Нова система оцінювання

ЧАСТКОВО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
o Технологія розвитку творчості учня
o Сугестивна технологія (аутогенне тренування)
o Навчальне проектування
o Лекційно-практична система навчання
o Лекційно-семінарська система навчання

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
o Навчання за допомогою комп'ютерів та комп'ютерних комунікацій
o Інформатизація навчання
o Дистанційне навчання
o Мультимедіа навчання
o Телекомунікаційні технології
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:04, 1 листопада 2016 (EETТехнології навчання

Технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. Технологія навчання як упорядкована сукупність і послідовність методів і процесів забезпечує реалізацію дидактичного проекту і досягнення діагностованого результату. До основних характеристик технологій навчання належать системність, науковість, концептуальність, відтворюваність, діагностичність, ефективність, умотивованість, алгоритмічність, інформаційність. Для моделювання технологи навчання важлива постановка цілей і цільова орієнтація навчання. До основних технологій навчання належать: технологія проблемного і диференційованого навчання, технологія інтенсифікації та індивідуалізації навчання, технологія програмованого навчання, інформаційна технологія, технологія розвивального навчання, кредитно-трансферна система організації навчання.

Теоретичні основи технології навчання

У сучасних умовах технологічність стає домінантною характеристикою діяльності людини, означає перехід на якісно новий рівень ефективності та оптимальность

Науковці використовують термін "технологія" на позначення сукупності прийомів і способів оброблення або виробництва певних продуктів і водночас - науки про такі способи. Останнім часом зміст цього поняття значно розширився: інформаційні технології, технології біологічних систем, освітні технології та ін.

Освітня політика передових держав акцентує увагу на розвиткові особистості, її якостей, талантів і здібностей. Характеризуючи стан освіти, вчені зауважують у ній кризові явища, які є наслідком відставання освіти від науки і виробництва. Незважаючи на те що освіта зумовлює науково-технічний прогрес, вона чинить опір інноваційним явищам у власному середовищі.

У теорії і практиці середньої і вищої школи існують суперечності, які зумовлюють необхідність пошуку нових технологій навчання:

- між суспільною формою здійснення професійної чи навчальної діяльності, колективним характером праці і спілкування її суб'єктів та індивідуальною технологією оволодіння цією діяльністю;

- між необхідністю здійснення діяльності на рівні активності і творчості та функціонуванням репродуктивного мислення, пам'яті, індуктивної логіки процесу засвоєння знань під час навчання;

- між спрямованістю змісту навчальної діяльності на вивчення минулого соціального досвіду та орієнтацією суб'єкта навчання на результативність майбутньої професійної діяльності;

- між функцією відображення педагогічної реальності у системі психолого-педагогічних понять і категорій і необхідністю реалізації конструктивно-аналітичної функції в процесі вивчення навчальних дисциплін.

Окрім того, дидактика середньої і вищої школи не завжди оперативно реагує на інноваційні освітні процеси, а іноді й стримує їх впровадження в масову практику. Для вчителів і майбутніх фахівців дидактика була і залишається надто теоретичною наукою тому, що на шляху руху від теоретичних знань до їх практичного застосування існує вакуум. Щоб подолати цей розрив, забезпечити синтез теорії і практики, необхідно озброювати студентів прикладними, суто технологічними знаннями. Використання нових освітніх технологій передбачає не стільки поповнення теоретико-методоло-гічних знань студентів, скільки формування професійних умінь проектувати, конструювати процес навчання, аналізувати його результати.

Про технологічні аспекти навчання писав ще Я.-А. Ко-менський, який прагнув знайти його загальний порядок (ідеальний метод навчання). За такої умови навчання можна характеризувати як майстерний розподіл часу, предметів і методу. Відтоді було багато спроб зробити навчання подібним на добре налагоджений механізм. Основною перешкодою на шляху до ідеального "єдиного методу" навчання є багатоваріантність, неоднозначність елементів змісту освіти, видів навчального матеріалу, прояву закономірностей пізнавальної діяльності, взаємин учителя й учнів.

Уперше термін "технологія" стосовно процесу виховання запропонував А. Макаренко.

Запровадження педагогічних технологій у практику розпочалось у 60-ті роки XX ст. У зарубіжній теорії і практиці воно пов'язане з працями Б. Блума, Д. Бруне-ра, Дж, Керола, С Сполдінга, Д. Хамбліна, Ю. Бабансь-кого, В. Беспалька, П. Гальперіна, Н. Щуркової, а в українській науці - А. Алексюка, В. Бондаря, В. Вон-сович, В. Лозової, І. Підласого, А. Фурмана та ін.

Технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструмен-тальності, інтенсивності. Технологія педагогічної діяльності враховує об'єктивні дидактичні закономірності і забезпечує в конкретних умовах відповідність результату діяльності попередньо поставленим цілям. Особливістю освітніх технологій є те, що сфера педагогічної діяльності не може бути охарактеризована чітким предметним полем, однозначністю функцій, відокремленістю професійних дій від особистісно-суб'єктивних параметрів. Крім того, віддаленість і варіативність результату навчальної діяльності не можуть забезпечити його чіткого прогнозування і моделювання. Водночас саме технологічний підхід може протиставити довільним діям жорсткі алгоритмічні приписи, систему логічно вмотивованих операцій, спрямованих на досягнення діагностично заданої мети.

У педагогічній літературі термін "технологія" використовують у таких значеннях: 1) як синонім понять "методика" чи "форма організації навчання" (технологія спілкування, технологія взаємодії, технологія організації індивідуальної діяльності); 2) як сукупність усіх використаних у конкретній педагогічній системі методів, засобів і форм (традиційна технологія навчання, технологія Л. Занкова тощо); 3) як сукупність і послідовність методів і процесів, спрямованих на одержання запланованого результату. Лише третє значення зберігає основний смисл технології, суть якої полягає в попередньому визначенні діагностичної мети і засобів її реалізації.

Технологія навчання - упорядкована сукупність і послідовність методів і процесів, які забезпечують реалізацію проекту дидактичного процесу і досягнення діагностованого результату.

Предметом технології навчання є створення систем навчання і професійної підготовки. Розуміння сутності технологічного процесу і наявність різних підходів до його визначення вимагає знайти узагальнену інваріантну ознаку технології навчання.

Основними характеристиками (критеріями) технологій навчання є:

- системність (взаємозв'язок і гармонізація цілей, змісту і дидактичного процесу);

- науковість (відповідність сучасним досягненням педагогічної науки, науковим критеріям, наявність психолого-педагогічної основи, цілісної теорії чи окремих наукових положень);

- концептуальність (опора на конкретну наукову концепцію або систему уявлень);

- відтворюваність (алгоритмізація конкретних дій, визначеність етапів, кроків, операцій, що забезпечують реалізацію мети і легке відтворення технології будь-яким суб'єктом освітнього процесу);

- діагностичність (наявність діагностичних цілей і відповідних результатів за оптимальних затрат на їх досягнення);

- ефективність (встановлення відповідності діагностично заданої мети одержаним результатам);

- вмотивованість (побудова пізнання як системи пізнавальних завдань і проблемних ситуацій, спрямованих на формування внутрішніх мотивів учіння і самостійності учнів);

- алгоритмічність (чітка послідовність і порядок виконання дій на основі внутрішньої логіки дидактичного процесу, однозначність виконання передбачених процедур та операцій);

- інформаційність (наявність способів і засобів збору, обробки і передачі інформації для одержання нових відомостей про досліджуваний об'єкт);

- оптимальність (оптимізація дидактичного процесу, його економічність, досягнення запланованих результатів у найбільш стислі строки);

- законовідповідність (встановлення відповідності знань про способи і засоби організації технології навчання законам і закономірностям функціонування дидактичного процесу).

У технології навчання важливе місце належить забезпеченню зворотного зв'язку з метою виявляти учнів, у яких виникають труднощі із засвоєнням навчального матеріалу. Це дає змогу оперативно коригувати недоліки окремих методів і прийомів, з яких складається технологічний процес. Значну увагу в технологіях навчання приділяють питанням розвитку і максимального використання технічних засобів навчання, їх освітнім можливостям.

Технології навчання мають визначену структуру, що складається з таких основних компонентів:

1. Попередня діагностика рівня засвоєння навчального матеріалу (тестування) і формування класів з приблизно однаковим рівнем підготовки учнів.

2. Організація діяльності учнів для засвоєння і закріплення навчального матеріалу (основними є традиційна методика, методики Л. Занкова і Д. Ельконіна - В. Давидова).

3. Контроль якості засвоєння матеріалу.

4. Вибір прийомів і методів додаткової роботи з групою чи окремими учнями у тому випадку, коли вони не засвоїли навчального матеріалу.

5. Діагностика причин відставання у навчанні (використання тестів, діагностичних програм, завдань) у тому випадку, коли більшість учнів класу не засвоїла навчального матеріалу.

6. Вибір методики, яка забезпечує подолання прогалин у знаннях і в досвіді учнів усього класу.

Особливу увагу в технології приділено питанням контролю якості засвоєння знань і діагностиці причин відставання учнів у навчанні. Процеси організації навчальної діяльності і контролю в ній рівнозначні, взаємопов'язані. Виокремлення контролю в самостійний компонент дає змогу ґрунтовніше розробити його систему: можливі рівні засвоєння матеріалу учнями, необхідні прийоми і методи подальшої роботи стосовно кожного рівня, всі наступні дії вчителя. До основних методів контролю рівня засвоєння знань належать: усні методи, письмові контрольні роботи, оцінювання, тести. Саме тести можуть забезпечити об'єктивну оцінку результатів навчальної діяльності учнів. Тест складається із завдань та еталона їх виконання. Порівнюючи відповіді учня з еталоном, необхідно співвіднести число правильно виконаних операцій тесту із загальною кількістю операцій у тесті і визначити коефіцієнт засвоєння навчального матеріалу, який коливається від Одо 1. Матеріал можна вважати засвоєним, якщо коефіцієнт засвоєння (К) дорівнює чи більший 0,7. Процес навчання при К > 0,7 можна вважати завершеним, бо, незважаючи на те що учень робить багато помилок (до 30%), він має об'єктивну можливість їх долати і самостійно знаходити правильні варіанти.

Отже, основними характеристиками технологічного підходу у навчанні є: постановка діагностичної мети (із визначенням рівня засвоєння); здійснення об'єктивного контролю ефективності навчання і визначення рівня досягнення поставленої мети; досягнення кінцевого результату з точністю не менше 70%.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:07, 1 листопада 2016 (EET))
--
==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:13, 23 травня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:32, 8 вересня 2016 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання:

*Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?

виховання творчої особистості.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)

*Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?

під час уроків; підбираю нові інноваційні методи відповідно до матеріалу уроку, які найкраще підходять для здобуття учнями необхідних знань і умінь.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)

*Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?

позитивно оцінюю використання інтерактивних методів та ІКТ.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)

*Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.

ставлення позитивне, ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів середній.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)

Залучайтесь до дискусії.
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 10:59, 31 травня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 10:58, 26 вересня 2016 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Педагогічна інноватика Ляшенко Ю.С.

2016-11-01T11:04:49Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

Педагогічна інноватика Ляшенко Ю.С.

2016-11-01T11:01:25Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

Педагогічна інноватика Ляшенко Ю.С.

2016-11-01T10:55:41Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

Шаренко Василь Денисович

2016-11-01T10:04:23Z

Ляшенко Юлія Сергіївна: /* Література */

==Прізвище ім'я по батькові==
Шаренко Василь Денисович

==Ким є персона, про яку створюється стаття==
Герой Радянського Союзу
житель села Куземин Охтирського району Сумської області
льотчик - винищувач

[[Файл:Шаренко.jpg]]
==Біографія особи==
В.Д.Шаренко народився в селі Куземин 21 березня 1916 року.
В 1930 році закінчив 7 класів Куземинської школи і поступив у Харківську школу ФЗН, учпішно закінчив її та став працювати слюсарем на Харківському тракторному заводі. Одночасно відвідував аероклуб , а згодом вступив до Качинської Червонопрапорної школи, після закінчення якої був направлений у 45-й винищувальний полк льотчиком-винищувачем. З перших днів ВВ війни Василь Денисович брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками. Воював на Північно-Кавказькому і 4 Українському фронтах.Висока льотна майстерність , хоробрість, залізна витримка дозволили льотчику завжди виходити переможцем з найскрутніших ситуацій.
За період перебування на фронті здійснив 223 бойових вильоти,знищив більше двох десятків автомашин, запалив 2 ворожих залізничних ешелони, у повітряних боях знищив 12 літаків противника.
У 1943 році Василь Денисович Шаренко став командиром ескадрилії 100-го гвардійського винищувального полку. Він водив своїх соколів на захист наших полків, портів і транспортів, на розвідку у ворожий тил.
За мужність, відвагу і високу бойову майстерність, виявлені у повітряних боях з німецько-фашистськими загарбниками Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 квітня 1944 року В.Д.Шаренку було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.
Загинув у липні 1944 року захищаючи старовинне місто Львів , там і похований у парку Слави.

==Нагороди==
Герой Радянського Союзу ( указ Президії Верховної Ради СРСР від 13 квітня 1944 року)

==Увічнення пам'яті==
9 січня 1966 року Куземинській школі було присвоєне почесне звання імені Героя Радянського Союзу В.Д.Шаренка

Біля школи знаходиться пам'ятник-літак та меморіальна дошка на ньому
Оформлено куточок патріотичного виховання на честь В.Д.Шаренка
У селі на часть нашого земляка названо вулицю
У місцевому будинку культури є відповідний куточок присвячений життєвому шляху В.Д.Шаренку

У Львові у Парку Слави де поховано В.Д.Шаренка є надгробна плита з надписом

==Література==
Даний матеріал був взятий з музейного куточку Куземинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]]

[[Категорія:Історія регіону в персоналіях]]

Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна

2016-11-01T09:02:01Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

==Соціально-гуманітарний кредитний модуль==
====Інтерактивні практичні заняття====
Інтерактивне практичне заняття №1 [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 Філософія і соціологія освіти]

1.Можна видідити такі основні '''завдання філософії освіти''':
- аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; - виявлення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільшоптимадьних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Сучасні вчені називають такі завдання '''соціальної освіти''': вивчення потреб в освіті, розуміння і оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини; - оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості; - аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності; - виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу; - визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.

2. Лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему; завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення.Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному, духовному розвитку.
Філософія переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності. Крім того філософський аналіз свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне. Філософія виступає в системі дослідження освіти окремими науками загальною методологічною основою. Важливим завданням філософії залишається остаточне зясування суті та змісту самого поняття "філософія освіти". Філософія освіти досліджує ідею освіти та її сутність, як соціокультурного феномену відтворення та розвитку суспільства; визначення цілей, цінностей,ідеалів освіти і освіченності; результатів освіти та критеріїв їх оцінки
1.Якщо філософія - це наука про закономірності природи, суспільства, пізнання або наука про методи і форми пізнання. Освіта є частиною суспільного життя. То філософія може зробити загальні висновки зі стану освіти та намітити основні шляхи удосконалення системи навчання й виховання. --[[Користувач:Кузьменко Світлана Петрівна|Кузьменко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Кузьменко Світлана Петрівна|обговорення]]) 15:57, 26 квітня 2015 (EEST)

2. Завдання філософії : аналізувати стан освіти та вивчати способи реформування. Завдання соціології : вивчати потреби людей в освітньому сегменті; оцінювати якість освітньої послуги; аналізувати ставлення суспільства до системи освіти; вивчати освіту як чинник суспільного прогресу; визначати міри впливу освіти на динаміку моральних потреб.--[[Користувач:Підлісна Юлія Григорівна|Підлісна Юлія Григорівна]] ([[Обговорення користувача:Підлісна Юлія Григорівна|обговорення]]) 14:45, 21 січня 2015 (EET)

Інтерактивне практичне заняття №2 [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing Освіта в Україні та країнах світу]
Відповіді:
1. Зміст стратегії освіти має складати її мета, означене сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажанні результати реалізації стратегічних завдань.
Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя.
2. Сучасні зарубіжні підходи до освіти:
1. Американський (США)-розбудований на гуманістичній педагогіці Дж. Дьюї.
2. Азійський (японський і китайський варіанти).
3. Європейський (високорозвинені країни-Великобританія, Німеччина, Франція)--[[Користувач:Кузьменко Світлана Петрівна|Кузьменко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Кузьменко Світлана Петрівна|обговорення]]) 02:31, 5 травня 2015 (EEST)

====Індивідуальні заняття====
====Консультації====
====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)====
====Проведення та перевірка модульного контролю====
Шановна Людмила Олександрівна!
Вибачте за несвоєчасне виконання поставлених Вами завдань!
На даний момент мною пройдено всі етапи дослідження, включаючи модульний контроль.
З повагою, --[[Користувач:Роговенко Ольга Василівна|Роговенко Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Роговенко Ольга Василівна|обговорення]]) 23:54, 4 травня 2015 (EEST)

Шановна Людмила Олександрівна !
Вибачте за несвоєчасне виконання поставлених Вами завдань!
На даний момент проходжу всі етапи дослідження, включаючи модульний контроль!
З повагою --[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:29, 5 жовтня 2016 (EEST)
Людмила Олександрівна!
Сьогодні на курсах допрацювала над поставленими завданнями!
Вибачте за несвоєчасне виконання!--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 11:02, 1 листопада 2016 (EET)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Ляшенко Ю.С.

2016-11-01T08:52:37Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:21, 25 квітня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Вперше термін «філософія освіти» використано 1913 р., в американській енциклопедії. Але глибоке теоретичне дослідження освітянських проблем розпочалося працею англійця Р. Петерса «Філософія освіти» (1973). З тих пір філософія освіти на Заході набула бурхливого розвитку. Причиною того стала криза освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Отже, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив.
Звернемо увагу й на те, що у цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Визначимо, чому це так.
По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Це дуже виразно продемонстрував американський науковець А. Азімов у праці «Вид у височині». В ній він пояснив, що в пошуках відповідей на різноманітні запитання про буття працює безліч представників різних наук (яких більше 2,5 тис.). Вони, заклопотані справами на власних ділянках, і не в змозі з’ясувати чим займаються сусіди. Це робить і узагальнює філософія, бо лише в неї таке призначення.
Ось чому лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення.
По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку.
Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. Крім того, філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування.
По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу.
По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Виявляється, що її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багато вимірність самої освіти. Адже вона є:
1) процесом формування людини;
2) загальнолюдською цінністю;
3) результатом шкільної діяльності;
4) засобом кардинальних змін суспільного життя;
5) соціальною системою, що здатна до саморозвитку тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

#Сучасна цивілізація упродовж ХХ та початку ХХІ століть вийшла на нові горизонти розвитку, базою якого є парадигма неперервної освіти упродовж життя, перехід до суспільства знань, та поява homo educatus – людини освіченої. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.
Філософія освіти – галузь філософії, що досліджує ідею освіти та її сутність, як соціокультурного феномену відтворення та розвитку суспільства; визначення цілей, цінностей, ідеалів освіти і освіченості;результатів освіти та критеріїв їх оцінки.
Філософія освіти бере початок з історії філософії, загальної та соціальної філософії та має тісний зв’язок з іншими галузями філософії –філософією науки, філософією культури, логікою, онтологією, етикою тощо.
В українській філософській думці питання єдиної філософської парадигми освіти не ставиться, навпаки пропонується враховувати наявність міжпарадигмального освітнього простору, як явища характерного не тільки для трансформаційних, а й суспільств у яких домінують ліберальні цінності.
На думку В. Г. Кременя, предметом дослідження філософії освіти є цілі, цінності, ідеали освіти в сучасному суспільстві, їхнє співвідношення з технологіями і практичними засобами, а також аналіз результатів та критеріїв їхньої оцінки. При цьому відомий вчений зазначає, що у зазначеному контексті утворюється суперечлива система, аналіз якої виявляє дисгармонійність, неузгодженість і неадекватність компонентів системи.
В. Андрущенко та В. Лутай у статті, що опублікована в “Енциклопедії освіти” запропонували розглядати концепцію філософії освіти через “певну систему принципів”:
• постійну конкуренцію (суперечностей) “між двома протилежними тенденціями –індивідуальною і колективістською”;
• подолання однобічного підходу у розумінні проблем суспільного розвитку;
• діалектичне зведення протилежностей в нескінченності до розв’язання їх загальної сутності;
• нової діалектики тобто розв’язання суперечностей “діалоговими методами”.
Відтак можемо переконатися, що предметне поле філософії освіти залишається дискусійним. Загалом українські філософи продовжують працювати над виробленням концептуального бачення філософії освіти.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти:
• аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти;
• вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Філософія освіти як тематичний розділ філософського знання являє собою рефлексію над сутністю, змістом, цілями освіти через призму уявлень про людину, що склалися в тих чи інших історично визначених філософських течіях, напрямах, концепціях.
Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості. Тільки у такому тлумаченні освіта сприятиме розвитку творчого стратегічного мислення, свободи і відповідальності людини, а не змушуватиме оволодіти певним набором знань, навичок і вмінь.
Освіта — багатозначне поняття. Насамперед — це визначальний компонент культури, що забезпечує спадкоємність та відтворення нагромаджених знань, досвіду, традицій. У цьому контексті освіту можна розглядати і як процес навчальної та вихов¬ної діяльності, і як результат цього процесу. Причому освіта — це не просто діяльність, а діяльність в особливий спосіб організована, з певною ієрархією ролей і нормативним регулюванням.
Освіта як результат такої діяльності — це засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок, розвиток особистості. Результати можуть бути реальними — фактична освіченість, рівень знань, якості особистості — і формальними — наявність атестата, посвідчення, диплома, що засвідчують факт закінчення навчального закладу, захист дисертації тощо.
Освіта — це також канал інформації в інформаційній системі, один з чинників прогресу.
Отже, освіта є складним соціальним феноменом, і вивчає цей феномен багато наук. Вітчизняна наука найбільшу увагу приділяє вивченню змісту, мети та організації освітньої діяльності, методів та процедур навчання, системи управління тощо.
Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освіту як соціальний інститут, її функції в суспільстві і взаємозв’язок з іншими соціальними інститутами, освітні установи як соціальні організації, соціальну політику у сфері освіти.
Освіта буває формальною і неформальною. Формальна освіта передбачає наявність спеціальних установ, шкіл для здійснення процесу навчання, а також підпорядкування його певним офіційним приписам, які втілюють культурні стандарти, політичні настанови відповідного суспільства.
Під неформальною освітою розуміють стихійне, несистематизоване засвоєння індивідуальних знань і навичок у процесі спілкування із соціальним оточенням — друзями, знайомими, колегами — у процесі самовдосконалення, індивідуального залучення до культурних цінностей, засвоєння інформації з книжок, періодичних видань, радіо, телебачення тощо. Неформальна освіта відіграє неабияку роль у соціалізації особистості, але вона є допоміжною стосовно формальної освіти. Соціологія вивчає насамперед формальну освіту.
Об’єктом соціології освіти є те соціальне середовище, де функціонують інституційні й не інституційні освітні організації, відбуваються процеси навчання та виховання, взаємодіють їх суб’єкти.
Предметом соціологічного вивчення є освіта як соціальний інститут, як соціальна система, механізм взаємодії її з іншими складовими суспільства, його соціальною структурою.
Щоб ліпше зрозуміти роль і місце інституту освіти в загальній системі суспільних відносин, слід коротко ознайомитися з еволюцією освіти, історією її розвитку.
У первісному суспільстві освіта була складовою соціально-виробничих процесів. Не було ні шкіл, ні вчителів. Передавання знань, досвіду, культури здійснювали всі члени суспільства. Навчання дітей, залучення їх до трудового процесу починалося з 4—5 років. Хлопчиків навчали чоловіки, а дівчаток — жінки. Підлітки нарівні з дорослими брали участь у випасанні худоби, риболовлі тощо.
Коли діти дорослішали, вони проходили церемонію «ініціації», тобто своєрідного посвячення в дорослі, демонструючи свою силу й трудові навички.
З поглибленням поділу та спеціалізації праці, утворенням державності і появою соціальної нерівності починається поступова інституалізація освіти. Перші ознаки соціального інституту освіти з’являються вже в античному світі, коли діти багатих батьків здобували освіту в спеціальних учителів.
Соціальні інститути освіти зароджуються у Стародавній Індії, Стародавньому Римі, де в школах за певну плату вчителі навчали дітей з аристократичних сімей граматики, філософії, музики, красномовства, юриспруденції, медицини тощо. Діти з інших родин, як правило, навчалися безпосередньо в процесі трудової діяльності. За таких умов визначальну роль у навчанні й вихованні дітей продовжувала відігравати сім’я.
У середньовіччі освіта набирає більш організованого характеру, але існує ще в межах соціального інституту релігії. Християнська церква в Європі запроваджує цілу систему спеціальних навчальних закладів для підготовки осіб духовного стану. У Парижі, Оксфорді та інших містах виникають перші університети. Згодом культурно-освітні функції університетів розширюються, там починають навчати юриспруденції та медицини, опрацьовують перші наукові дослідження з математики, логіки, фізики. Але осві¬та була доступна лише дітям з багатих і «шляхетних» родин.
Докорінно змінюється інститут освіти в індустріальному суспільстві ХІХ—ХХ ст. Ці зміни було зумовлено потребами науки, науково-технічного прогресу, змінами в культурі й житті людей. Освіта поступово стає доступною широким верствам населення. Поширюється мережа середніх і спеціальних шкіл, значно збільшується кількість вищих навчальних закладів. Неповна, а потім і повна середня освіта стає необхідною умовою отримання професії в основних галузях промисловості. Докорінно змінюється і сутність освіти. Якщо в доіндустріальний період її було орієн¬товано головним чином на збереження й відтворення культури, досвіду і знань попередніх поколінь, то в індустріальному суспільстві освіта стає активним елементом, ключовим чинником суспільного прогресу, культурних і соціальних змін. Освіта дає небачену раніше віддачу. Приріст національного доходу за рахунок капіталовкладень у сфері освіти досягає 40—50%.
Сучасна освіта перетворилася на диференційовану, багатоступеневу систему, яка дає змогу людині постійно працювати і освоювати раніше набуті людством знання й навички. Вона стала визначальним чинником у процесі соціалізації особистості, формуванні її соціального статусу, який визначається передовсім престижністю професії. Здобута освіта значною мірою визначає дальшу кар’єру людини, її місце в житті.
Соціологія вивчає освіту як відносно самостійну соціальну систему, метою котрої є систематичне навчання й виховання членів суспільства, орієнтоване на опанування ними певних професійних і наукових знань, моральних цінностей, умінь, навичок, норм поведінки, зміст яких визначається політичним устроєм суспільства, соціально-економічним рівнем його розвитку.
Як самостійна галузь науки соціологія освіти сформувалася на рубежі ХІХ—ХХ ст. Ще Е. Дюркгейм, Д. Дьюї та інші соціологи того часу у своїх працях звертали увагу на необхідність спеціального аналізу проблем, що стосувалися ролі, призначення і функцій освіти.
Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти:
• вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;
• оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості;
• аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;
• виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу;
• визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.
Головною ідеєю реформування освіти є створення єдиної неперервної системи, яка з допомогою комплексу державних, громадських та приватних установ освіти здатна була б відтворювати інтелектуальний, духовний потенціал суспільства, задовольняти всі громадські потреби на рівні світових стандартів.
Однак практичне здійснення цієї ідеї гальмується багатьма несприятливими чинниками. На підставі соціологічних досліджень останнього часу провідні фахівці визначили основні з них:
• катастрофічне матеріальне та фінансове становище освітніх установ на фоні загальної соціальної кризи в державі;
• утрата інтелектуалів та зниження загальної якості кадрового потенціалу викладацького корпусу, спричинене безперешкодною дією нецивілізованого й неконтрольованого ринку епохи «початкового нагромадження капіталу»;
• нерозвинутість соціальних механізмів та правового забезпечення самостійності, ініціативи й експериментування в освіті;
• слабкість альтернативного сектору освіти як щодо організаційних форм та стабільності, так і здебільшого щодо якості належних освітніх стандартів;
• брак у навчальних закладів свободи, необхідної для реалізації власних моделей підготовки фахівців, систем оплати праці тощо.
Отже, соціологія повинна сприяти системному реформуванню освіти згідно з найновітнішими досягненнями сучасної світової науки й адекватним урахуванням умов ринку.

--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

Дякую за відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:25, 4 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:06, 4 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає

«приклад»,«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато

ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в

практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх

психологічного розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього

процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким

аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності

суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та

всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути

визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до

новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської

відповідальності та патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для

реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне,

матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані

результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна

передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі

господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є «всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,

розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей,

формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення

на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу,

підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями». Вважаємо, що це не повне визначення

необхідної стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних

освітніх завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній,

соціальній і духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по

вирішенню, завдяки розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для

майбутнього України проблем. Серед них: наукового прориву, зміни

демографічної та екологічної ситуації, визначення шляхів демократизації

освіти, а, відповідно, й країни, виховання національної свідомості населення

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація

в небезпеці», де закцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта

також декларується на рівні основи інтелектуального, культурного,

соціального, економічного розвитку суспільства і держави, проте практична

реалізація даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же

час, парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині

немає завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована,

чого має досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:41, 17 травня 2016 (EEST)
#Різноманітні пошуки нових форм і методів формування більш досконалої

– виховної системи в Європі (в цілому в освіті) привели до значної кількості

своєрідних рішень в реформуванні школи всіх рівнів. Звернемо увагу на

найефективніші підходи у цій справі.

1. Американський підхід (власне США).

Він розбудований на гуманістичній педагогіці Дж. Дьюї (1859–1952),

видатного американського філософа, психолога та педагога. В праці «Школа

та дитина» (1902) він показав згубність «пасивної» школи, побудованої на

механічному запам’ятовуванні навчального матеріалу і необхідності

розвитку творчої активності учня, підтримки в дитині «інстинкту

дослідника». Демократію в школі Дж. Дьюї вважав основою демократії в

країні.

А в праці «Школа і суспільство» Дж. Дьюї зазначав, що учень – це

сонце, навколо якого повинно обертатися усе в освіті. Як же це «обертання»

відбувається у нинішній американській освіті? А ось так:

– У порівнянні з ЄС доля державних і приватних інвестицій

(головних фінансових надходжень в освіту) в США складає 2,3% від ВВП

(внутрішнього доходу країни), в ЄС же – 1,1%;

– у США на одного студента витрачається 19200 доларів, в ЄС –

8600;

– у США навчається близько 550 тис. іноземних студентів, а в ЄС –

450 тис. Підготовка іноземних студентів дає американській системі освіти

щорічний прибуток більше 10 мільярдів доларів!

Могутнє фінансування освіти дозволяє американцям успішно на

найвищому рівні утримувати 4000 університетів і коледжів. 125

університетів вважаються дослідницькими, які мають відповідну базу на

рівні докторських програм.

Звичайно, що основне студентське поповнення в США відбувається

завдяки американській середньоосвітній школі. Але навчання в ній

специфічне.

Повною середньою освітою в США охоплено біля 90% молоді. Вона

навчається у школі 12 років. У останній рік навчання випускник розсилає в

різні вищі навчальні заклади заявки, де розповідає про себе і свої успіхи в

навчанні, підтверджуючи їх відповідними документами. Якщо він підходить

для навчання у тому чи іншому ВНЗ, то просить вислати звідти гроші за

комплект форм, які він буде заповнювати.

Після остаточного вибору ВНЗ абітурієнт крім заявки туди надсилає:

– документ про освіту;

– докладну автобіографію на двох сторінках;

– рекомендуючого листа зі школи, або від авторитетної особи;

– бажаним є також є есе на вільну тему, що цінується особливо

високо, оскільки вважається, що він розкриває ставлення абітурієнта до світу.

Обов’язковим є фінансова декларація та квитанція про сплату

реєстраційного збору. Документи абітурієнта анонімно рецензують різні

викладачі. Результати того аналізує машина, відбираючи кращі. Тобто,

процесом вступу управляє ВНЗ, не зважаючи на наявність у школі випускних

екзаменів.

2. Азійський підхід. Тут характерними є японський і китайський варіанти.

У Японії біля 780 університетів з 2,5 млн. студентів. Абітурієнт має

закінчити повну державну школу і пройти тестування, яке проводить

Національний центр по прийому в університети. Лише після цього надається

допуск для складання екзаменів у вибраний ВНЗ. Загальноприйнятим є

інвестування вищої освіти різними компаніями, які потім пропонують роботу

кращим випускникам.

У Китаї з населенням більше 1,3 млрд. є 3 млн. студентів. Конкурс на

престижні спеціальності досягає 300 абітурієнтів на одне місце. Освіта

платна. Ціну визначає держава. На можливість вступу до ВНЗ дуже впливає

кількість балів, набраних абітурієнтом по закінченні школи.

3. Європейський підхід до сучасної організації освіти презентують,

насамперед, високорозвинені країни.

Так, у Великобританіїсередньоосвітня школа 12-річна. Її випускник

отримує відповідний сертифікат. А от щоб вступити у ВНЗ необхідно

подолати дворічний курс довузівської підготовки. Можна пройти підготовку

й за рік, але в «педуніверсарії» при ВНЗ. По закінченні – складається

національний екзамен. Кращі – зараховуються на вибрану спеціальність і

через три роки отримують диплом бакалавра.

У Німеччині середня освіта займає 13 років з поділом учнів після 4–5

класів на здібних, які можуть навчатися в університеті, і нездібних. Здібні

потрапляють в гімназії, де останні 2–3 роки готуються до навчання у ВНЗ.

Вступних екзаменів немає. Записуються в університет на один рік. Після

успішного завершення курсу – на наступний, але якщо претендентів більше,

ніж потрібно, то чекають у черзі до наступного навчального року.

У Франції десятирічна освіта дає диплом коледжа в 16 років. Біля 85%

його випускників вступають у трирічний академічний ліцей, де здобувають

диплом бакалавра. Лише він надає право для вступу в університет. Але

престижні університети вимагають ще й складання спеціального екзамену,

для чого необхідно пройти спеціальну одно- або дворічну підготовку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:42, 17 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:10, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
#Одним з найважливіших механізмів, що впливають на всі основні

напрями реформування освітньої системи України, є її інформатизація, яка

розглядається як необхідна умова і найважливіший етап інформатизації

країни в цілому. Основою переходу від індустріального етапу розвитку

суспільства до інформаційного є нові інформаційні технології.

Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги

нових інформаційних технологій:

– можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує

кожному індивідові власну траєкторію самонавчання;

– зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік

синергетичного мислення;

– створення ефективної системи управління інформаційно-

методичним забезпеченням освіти;

– використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки,

найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при

збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної

адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання

й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей

«віртуальної реальності».

Інформатизація освіти дозволить забезпечити її фундаментальність,

тобто орієнтацію на виявлення глибинних сутнісних підстав і зв'язків між

різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає

впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін,

об'єднаних загальною цільовою функцією і орієнтованих на

міждисциплінарні зв'язки та інтереси особистості.

Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для

учнів і викладачів. Це передусім доступ до нетрадиційних джерел інформації,

підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для

творчості, надбання і закріплення професійних навичок, реалізація

принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів

концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:22, 23 травня 2016 (EEST)
#
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти

країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої

освіти.

Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010

р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і

студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації

визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загальних положень,

притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі

визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав.

Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у

Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо

нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої

декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають

першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти

та поширення європейської системи вищої освіти у світі:

1) Затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених

ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою

сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній

конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

2) Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів:

додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання

потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати

щонайменше три роки. Вчений ступінь, що присвоюється по завершенні

першого циклу, на європейському ринку праці сприйматиметься як

відповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального

циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох

європейських країнах.

3) Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу

оцінок (ЕСТЄ) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності

студентів. Кредити можуть бути отримані також поза межами вищих

навчальних закладів, включаючи постійне навчання, за умови їхнього

визнання з боку відповідного університету-отримувача.

4) Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного

використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:

— забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також

до відповідних послуг;

— забезпечення визнання та зарахування часу, який вчитель, дослідник чи

член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному

закладі, проводячи дослідження, викладаючи та виконуючи відповідну до

свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав;

— сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості

освіти з метою вироблення порівняльних критеріїв та методології;

— просування необхідних європейських стандартів у галузі вищої освіти,

зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми

закладами, схем мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких і

виховних програм.

На основі цих цілей зміст декларації зводиться до таких практичних

кроків:

 запровадження дворівневої системи вищої освіти: базової (бакалаврат) і

повної (магістратура); доступ до другого рівня потребує завершення першого.

Ступінь, наданий після закінчення першого рівня, визнається на

європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації;

 запровадження системи кредитних одиниць, наприклад, Європейської

кредитно-трансферної системи (EuropeanCreditTransferSystem —ECTS), як

засобу підвищення мобільності студентів. Кредитні одиниці можуть діяти на

всіх рівнях вищої освіти, включаючи неперервну освіту, за умови їх визнання

навчальними закладами на основі принципу добровільності;

 видання взаємоузгоджених й уніфікованих додатків до дипломів для

запроваджених рівнів вищої освіти (бакалавра і магістра), які зрозумілі,

прозорі та зіставні між собою на всьому європейському (Болонському)

просторі, з метою забезпечення працевлаштування випускників вищих

навчальних закладів на європейському ринку праці та підвищення

конкурентноспроможності системи вищої освіти;

 стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення

студентів, викладачів, науковців, менеджерів освіти межах Болонського

простору;

 розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти

з метою напрацювання зіставних критеріїв і методологій;

 посилення європейського виміру вищої освіти, насамперед у сферах

наукових досліджень і проектування нових, конкурентоспроможних освітніх

програм.

Станом на 2014 р. не всі визначені Болонською декларацією цілі з

низки об’єктивних і суб’єктивних причин були досягнуті повною мірою. У

деяких країнах, до яких належить й Україна, освітній рівень бакалавра з

терміном навчання три-чотири роки сприймають як неповну (і неповноцінну)

вищу освіту, що ускладнює працевлаштування випускників із дипломом

бакалавра. Студенти — громадяни держав, що не є членами Європейського

Союзу, — фактично не мають задекларованих у контексті Болонського

процесу можливостей вільного вибору місця навчання та його продовження

на вищому освітньому рівні. Відсутні незалежні агентства контролю якості

вищої освіти. Інтерпретація Болонського процесу на місцях часто не

відповідає реальним європейським цінностям і тенденціям.

Очікувалося, що Конференція європейських міністрів (2009) стане

прологом до завершальної стадії процесу побудови спільного європейського

простору, який планували закінчити до 2010 р. Однак учасникам конференції

довелося робити інші акценти і констатувати: Цілі, викладені в Болонській

декларації, залишаються в силі і сьогодні. Оскільки не всі завдання виконано,

повне і належне виконання їх на європейському, національному та

інституціональному рівнях потребує зростання темпів та зобов’язань на 2010

рік. Міністри підбили певні підсумки та встановили пріоритети на наступне

десятиліття. Дату завершення створення спільного європейського простору

було відкладено до 2020 р.

Приєднання України до Болонської декларації, інтеграція системи

вищої освіти країни до європейського освітнього простору, безперечно є

позитивним процесом. Однак при цьому потрібно враховувати, що

універсалізовані системи вищої освіти в Україні і західноєвропейських

країнах функціонують в різних соціально-економічних умовах. За наявності

істотних відмінностей у стимулах до навчання і здобування вищої освіти, в

оплаті висококваліфікованої праці, можливостях міждержавної мобільності

студентів, викладачів і науковців реалізація проголошених Болонською

декларацією цілей для України багато в чому є проблематичною. Через

роздрібненість освітньо-кваліфікаційних рівнів, фрагментацію процесу

вивчення дисциплін, формалізацію оцінювання знань можна втратити

основну перевагу радянської вищої освіти – фундаментальність підготовки

фахівців, не додавши до неї нових позитивних якостей.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:37, 4 липня 2016 (EEST)
2.У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського

Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція

про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський

процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про

гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998

року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та

Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері

вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на

спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських

держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні

(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для

приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську

декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації

було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес

об’єднує 47 держав (2011 рік).--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:49, 4 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:43, 20 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1.Квазінаука

– це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим

науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та

наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали

свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,

вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих

учених, ідей своїх «противників» тощо.

Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Щось подібне

відбувалося в СРСР в 40–60 рр. ХХ ст., коли панувала так звана «мічурінська

біологія», яка заперечувала наукові судження світової біології, відкриття

генетики, цитології і т.п. Тим самим заперечувався притік свіжої думки у

певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно

зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор,

пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки

не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими

мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:06, 4 липня 2016 (EEST)
2.Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від

хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого

вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Кожен навчальний

предмет є, по суті, зосередженням відповідної ділянки науки. І якщо якась зі

шкільних дисциплін «не встигає» за «своєю» наукою, то це може мати

трагічні наслідки.

Тому аксіоматичною є необхідність кожного педагога постійно

знаходитися на вістрі найновіших наукових знань, особливо щодо свого

фаху. Для цього необхідно знати й користуватися системою науково-

дослідницького процесу, звернувши увагу на такі її елементи, як:

1) сутність, зміст і функції науки;

2) сили та засоби наукових рішень;

3) структура науково-дослідницької системи;

4) методологія наукового дослідження;

5) наукова творчість педагога;

6) мова науки, аргументація, опис і пояснення наукових здобутків;

7) статус науковця і наукова етика тощо.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:16, 11 липня 2016 (EEST)
==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 25 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Аксіоматично, що якісний стан суспільства об’єктивно зумовлений його

освіченістю. Тепер, коли світова криза освіти віднесена ООН до глобальних

проблем, що загрожують існуванню людства, усвідомлення ролі та значення

освіти й науки в подальшому існуванні та розвитку соціуму постало чи не

головною потребою. Очевидно, що для виходу з освітньої кризи необхідно

сформувати та реалізувати нову парадигму освіти.

Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад»,

«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У

ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній

реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного

розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,

а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з

доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для

нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного

забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений

генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових

знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та

патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації

відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-

фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати

реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив

розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства,

суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і

фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування

громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі

інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення

освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями. Вважаємо, що це не повне визначення необхідної

стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних освітніх

завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній, соціальній і

духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по вирішенню, завдяки

розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для майбутнього України

проблем. Серед них: наукового прориву, зміни демографічної та екологічної

ситуації, визначення шляхів демократизації освіти, а, відповідно, й країни,

виховання національної свідомості населення тощо.

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація в

небезпеці», де акцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта також

декларується на рівні основи інтелектуального, культурного, соціального,

економічного розвитку суспільства і держави, проте практична реалізація

даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же час,

парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині немає

завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована, чого має

досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:19, 11 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:12, 14 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Освіта протягом життя в усьому світі й особливо в розвинених країнах стає усе більш важливою сферою освітніх послуг. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти: формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки; неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіти дорослих, у лекторіях товариства „Знання”, по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання; інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві чинники свого розвитку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:24, 5 жовтня 2016 (EEST)

#Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної
освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має
значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної
освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних
тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у
Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було
прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях
запровадження принципів відкритої освіти»
28
.
Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої
діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації
навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за
допомогою інформаційно-комунікаційних технологій29
.
Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох
країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім
вищої освіти та освіти дорослих. Про це свідчать як об’єктивні зміни у
навчальних закладах і навчальному процесі, так і дедалі більша увага до
відкритої освіти з боку урядів і міжнародних установ, освітніх та наукових
інституцій, благодійних фондів, громадських організацій, міжурядових та
міждержавних інституцій, включно з Організацією Об’єднаних Націй.
З моменту рішення Массачусетського інституту технологій, ухваленого
2001 року
30
, щодо надання відкритого доступу до всіх своїх навчальних
матеріалів минуло лише трохи більше 10 років, а принципи відкритої освіти
дедалі більше стають стандартом освітньої діяльності. Масштабні ініціативи
зі впровадження елементів відкритої освіти сьогодні втілюються у десятках
країн, серед яких як лідери, такі як США і Великобританія, так і держави, що
прагнуть максимально швидко подолати відставання в освітній та науковій
сферах – зокрема, КНР і В’єтнам (останній 2006 року де-факто зробив
відкриту платформу створення та обміну навчальними і освітніми
матеріалами Connexions31 загальнонаціональним стандартом вищої освіти).
Відкрита освіта: соціально-політичні і техніко-організаційні складові
Відкрита освіта сьогодні перебуває на етапі бурхливого розвитку. З
огляду на це, а також на різноплановість аспектів відкритої освіти,
природним є співіснування багатьох, часом конкурентних, розумінь цього
поняття.
Ці різнопланові аспекти і відповідні різнорідні тлумачення можна
поділити на дві великі групи. По-перше, це ідеологічні, соціальні і політичні
складові. Головним у них є наголос на тому, що освіта – це суспільне благо, а
відтак безперешкодно отримувати освіту має право кожен член суспільства,
незалежно від раси, етнічної належності, статків, місця проживання тощо.
Тобто головною метою для цієї соціально-політичної складової відкритої
освіти є демократизація освіти, підвищення ступеня її доступності – у першу
чергу для представників соціальних груп, які з різних причин досі такого
доступу не мають чи перебувають у дискримінованому становищі. З
очевидних причин, для нашої країни цей аспект не є найактуальнішим:
Конституція України закріплює право усіх громадян на отримання освіти, і
цей принцип в цілому успішно реалізується, про що свідчать високі за
світовими стандартами показники охоплення населення і середньою, і вищою
освітою.
Друга головна складова поняття відкритої освіти наголошує на
організаційних і технологічних аспектах цього явища. Саме вона є для
вітчизняної системи освіти найбільш значущою, відкриваючи значні
можливості для оновлення і розвитку, підвищення якості освіти і
ефективності навчального процесу. Особливо значним є позитивний
потенціал впровадження елементів відкритої освіти у вищій освіті та освіті
дорослих, хоча суттєвий позитивний потенціал є і для середньої освіти. У
середній освіті підходи та інструменти відкритої освіти у першу чергу здатні
дієво сприяти у поліпшенні становища із забезпеченням сучасними
навчальними матеріалами та у забезпеченні можливостей обміну досвідом
між педагогами. Щодо освіти дорослих (освіта протягом життя), то реалізація
потенціалу відкритої освіти може стати запорукою розбудови в Україні нової
сучасної індустрії, здатної відіграти велику роль у поліпшенні соціального
клімату і якості трудових ресурсів та у створенні значної кількості нових
робочих місць.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:17, 5 жовтня 2016 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:48, 5 вересня 2016 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:11, 1 червня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:

----За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму.
Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.
Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про освіту» зазначено, що метою освіти є «всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями». Вважаємо, що це не повне визначення необхідної стратегічної мети української освіти.
Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних освітніх завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній, соціальній і духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по вирішенню, завдяки розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для майбутнього України проблем. Серед них: наукового прориву, зміни демографічної та екологічної ситуації, визначення шляхів демократизації освіти, а, відповідно, й країни, виховання національної свідомості населення тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:22, 5 жовтня 2016 (EEST)
----Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не змінюється як історично набуті традиції.
По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного розвантаження тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:22, 5 жовтня 2016 (EEST)
З традиційного навчання потрібно зберегти класно - урочну систему.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:22, 5 жовтня 2016 (EEST)

Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:14, 19 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:

#Осві́та — цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення. Процес і результат засвоєння особистістю певної системи наукових знань, практичних умінь та навичок і пов'язаного з ними того чи іншого рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяльності, а також морально-естетичної культури, які у своїй сукупності визначають соціальне обличчя та індивідуальну своєрідність цієї особистості.[1]

Також дисципліна, яка вивчає переважно методи навчання і вивчення в школах або подібних закладах у протилежність різним неформальним засобам соціалізації (наприклад, між батьками і їх дітьми). Тому освіту можна розуміти як передачу накопичених суспільством знань молодому поколінню для розвитку в нього пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Освіта призначена, щоб дати новому поколінню початкові знання культури, формуючи поведінку у дорослому житті і допомагаючи у виборі можливої ролі в суспільстві. У широкому сенсі слова, освіта — процес або продукт "…формування розуму, характеру або фізичних здібностей особистості… У технічному сенсі утворення — це процес, за допомогою якого суспільство через школи, коледжі, університети та інші інститути цілеспрямовано передає свою культурну спадщину — накопичене знання, цінності та навички — від одного покоління іншому «між поколіннями». В останні десятиліття в країнах Заходу набула широкого розповсюдження наукова експертиза у сфері освіти, яка здійснюється у формах «педагогічного аудиту», «психолого-педагогічної експертизи», «комплексної гуманітарної експертизи» тощо[2]

У повсякденному розумінні освіта крім усього іншого передбачає і, в основному, обмежена навчанням учнів учителем. Воно може полягати в навчанні читання, письма, математики, історії та інших наук. Викладачі з вузьких сфер, таких як астрофізика, право, географія або зоологія, можуть навчати тільки даному предмету, звичайно в університетах та інших вишах. Існує також викладання фахових навичок, наприклад, водіння. Крім освіти в спеціальних установах існує також самоосвіта, наприклад, через Інтернет, читання, відвідування музеїв або особистий досвід.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:52, 1 листопада 2016 (EET)
Освіта прискорює процес розвитку й становлення людини як особистості, суб'єкта, забезпечує формування її духовності, світогляду, ціннісних орієнтацій і моральних принципів. Вона покликана допомогти суб'єкту увійти в культуру, освоїти її цінності й успішно діяти в культурному бутті; її завданням є формування суб'єкта, здатного побачити проблеми, суперечності цього світу, розпредметити його, знайти нові комбінації відомих елементів і своєю діяльністю створити відсутні елементи, для того, щоб інсайт, творче осяяння породило нову культурну реальність, діяльність зі створення культурних цінностей[3].

Освіта є одним із найбільш оптимальних способів входження людини у світ науки та культури, оскільки саме в процесі здобування освіти людина засвоює культурні цінності[3].--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:52, 1 листопада 2016 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:27, 15 червня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали індивідуальне заняття №2, тематичні дискусії №1, №2.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:00, 3 жовтня 2016 (EEST)
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не опрацювали тематичну дискусію №2.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 07:43, 1 листопада 2016 (EET)

Теорія та методика фахової дисципліни Ляшенко Ю.С.

2016-11-01T08:17:52Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, колеги. Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. За цим посиланням знаходиться [http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67 Матеріал "Методи роботи з візуальними джерелами" із сайту Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"]

[http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/37985/ Організація діяльності учнів із різними джерелами історичних знань]

[http://bukvar.su/pedagogika/104430-Organizaciya-raboty-s-istoricheskimi-istochnikami-na-urokah-istorii.html Реферат Організація роботи з історичними джерелами на уроках історії]

[http://intkonf.org/sokur-la-do-pitannya-vikoristannya-dokumentiv-na-urokah-istoriyi/ Сокур Л.А. ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ]

Ознайомившись із матеріалами, дайте відповіді на такі питання:

*'''Чим різняться первинна і вторинна інтерпретація візуальних історичних джерел?'''

*'''У чому полягає необ'єктивність фотознімків як історичних джерел?'''

Дякую за співпрацю! З повагою --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]]) 15:11, 20 квітня 2016 (EEST)

Відповіді на запитання :
1.Первинні
(неопрацьовані документи)
 Державно-правові
документи
 Господарські документи
 Щоденники
 Мемуари
 Спогади очевидців
 Листи
 Інтерв’ю
Вторинні
 Праці істориків
 Наукові трактати
 Історичні твори
 Статті журналістів
 Коментарі з приводу подій
 Текст підручника
Інтерпретація:

а) первинна. По суті вона зводиться до опису і аналізу ситуації, яка представлена зображенням і “розшифровки” “послання” його автора або замовника(тобто визначення, що вони, власне, хотіли сказати, яку думку донести, почуття викликати, уявлення або стереотипи сформувати).

Тут варто звернути увагу на те, хто саме є люди на зображенні( конкретно-історичні персонажі або представники яких соціальних груп, партій тощо), проаналізувати сюжет, звернути увагу на символи і стереотипи, завдяки яким можна визначити хто є персонажі або визначити їх національну або соціальну належність.

Особливу увагу слід звернути на позицію автора: намагався він бути неупередженим, чи, навпаки, намагався зобразити персонажів саме в такому вигляді, наскільки свідомою є упередженість автора.

Доцільно також проаналізувати підпис і співвідношення підпису і зображення.

б) вторинна або власне історичнаВласне, це і є мета дослідження джерела, всі попередні етапи виконують службову роль. Але ще раз варто наголосити, що ні в якому випадку не слід ними нехтувати, оскільки від ґрунтовності попереднього дослідження може залежати чистота і ґрунтовність власне історичної інтерпретації.

На цьому етапі слід звернути увагу на історичність ситуації, на співвідношення її з іншими джерелами(як текстовими так і візуальними), на історичний контекст(залучивши знання учнів, набуті з інших джерел).

Кінцевим результатом аналізу повинні стати висновки, які роблять учні про історичну ситуацію, явища. процеси. Наголосимо також на тому, що треба чітко розділяти висновки, зроблені безпосередньо на підставі аналізу конкретного джерела(джерел) і загальні висновки, зроблені на підставі залучення всієї можливої інформації (весь комплекс джерел, історична карта, підручник, додаткова література).

Деякі зауваження щодо різних типів візуальних джерел.

Хоча загальні підходи до аналізу всіх видів візуальних джерел спільні, треба все ж виділяти їхні особливості і завжди мати їх на увазі.

Фотодокументи.Завжди при аналізі цього виду зображень слід ставити питання наскільки постановочним є це фото, наскільки йому можна довіряти. В той же час попри все часто фото несуть інформацію, про яку навіть не думав фотограф і яка може суперечити тій установці, з якою він здійснював зйомку. Розглянемо, наприклад, фото „У гуртожитку”(№170 параграф 40).

На ній ми бачимо групу молодих людей в гуртожитку. Фото явно постановочне, що видно з поз, посмішок і т.п. Первинна установка, враження, яке хотів викликати автор фото – радість, ентузіазм. Але ми можемо побачити убогість життя цих молодих людей, дуже погані умови існування в цьому гуртожитку. Доречи, можна поставити поглиблюючи питання про причини такого ентузіазму, хто ці Люди, звідки вони, чому вони живуть у гуртожитку, як вони сприймають своє життя, чи воно видається їм таким вже поганим і чому.

Способи роботи з групами зображень в цілому достатньо прописані в посібнику. Зазначимо лише, що робота з парами і групами зображень дає гарну можливість для організації групової роботи з наступним порівнянням результатів. Також варто зазначити, що фоторяди, які є в посібнику несуть подвійне навантаження: вони повинні створювати певний образ епохи і, одночасно, давати матеріал для аналізу. Доцільно спочатку звернути увагу на перший аспект, а потім на основі аналізу перевірити, наскільки він змінився, доповнився, розширився. Це корисно і з дидактичних міркувань. І варто наголошувати на цьому – образ епохи може бути неповним, неточним і навіть в певній мірі викривленим. Аналізувати потрібно весь комплекс джерел – і візуальних, і текстових.
Інтерпретація:
а) первинна. По суті вона зводиться до опису і аналізу ситуації , яка представлена зображенням і “розшифровки” “послання” його автора або замовника(тобто визначення, що вони, власне, хотіли сказати, яку думку донести, почуття викликати, уявлення або стереотипи сформувати).
Тут варто звернути увагу на те, хто саме є люди на зображенні( конкретно-історичні персонажі або представники яких соціальних груп, партій тощо), проаналізувати сюжет, звернути увагу на символи і стереотипи, завдяки яким можна визначити хто є персонажі або визначити їх національну або соціальну належність.
Особливу увагу слід звернути на позицію автора: намагався він бути неупередженим, чи, навпаки, намагався зобразити персонажів саме в такому вигляді, наскільки свідомою є упередженість автора.
Доцільно також проаналізувати підпис і співвідношення підпису і зображення.
б) вторинна або власне історична. Власне, це і є мета дослідження джерела, всі попередні етапи виконують службову роль. Але ще раз варто наголосити, що ні в якому випадку не слід ними нехтувати, оскільки від ґрунтовності попереднього дослідження може залежати чистота і ґрунтовність власне історичної інтерпретації.
На цьому етапі слід звернути увагу на історичність ситуації, на співвідношення її з іншими джерелами(як текстовими так і візуальними), на історичний контекст(залучивши знання учнів, набуті з інших джерел).
Кінцевим результатом аналізу повинні стати висновки, які роблять учні про історичну ситуацію, явища. процеси. Наголосимо також на тому, що треба чітко розділяти висновки, зроблені безпосередньо на підставі аналізу конкретного джерела(джерел) і загальні висновки, зроблені на підставі залучення всієї можливої інформації (весь комплекс джерел, історична карта, підручник, додаткова література).

2.Необ'єктивність знімка як історичного джерела полягає у тому , що цю інформацію потрібно доповнювати усними та письмовими джерелами
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 16:19, 20 квітня 2016 (EEST)

----Наймолодшими групами джерел є фотодокументи і фотодокументи. Вони з'явилися тільки в другій половині XIX ст. з винайденням фонографа і фотоапарата.
Окремо варто згадати ще один вид джерел-графіті Це стародавні видряпані написи на стінах, на речах, на склі, на кераміці. Тобто написи на всьому, окрім паперу. Вони найдосконаліше відображають життя слов'ян з X ст. і до наших днів.Але це є не достатнім адже ми повинні доповнювати і удосконалювати фотокартки своїми розповідями .

'''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему "Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі".''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwOVB4NWYwa1MtUGc/edit?usp=sharing Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі].

[http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_3_2_20.pdf Берегова Д. А., Стельмах Н. В. НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, ЇХ ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ШКОЛІ]

'''Завдання для Вас''': '''''розкажіть, які нетрадиційні форми уроків Ви практикуєте. Наведіть приклади''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----Нетрадиційний - це такий урок, в якого його традиційні елементи виконуються нетрадиційними способами і на цій основі структура цього уроку суттєво відрізняється від структури традиційного уроку. На цій підставі можна стверджува¬ти, що нетрадиційний урок — це розвиток, рух структури традиційного уроку. тже, якщо хоча б один елемент традиційного уроку буде реал¬ізовано нетрадиційним способом, то вже такий урок певною мірою можна назвати нетрадиційним, або традиційним з нетрадиційним ви-конанням одного із елементів уроку. Зрозуміло, якщо навіть кількість елементів уроку, виконаних нетрадиційним способом, буде невеликою, але такою, що приведе до суттєвої зміни структури уроку, то такий урок називатимемо повністю нетрадиційним. Річ в тому, що реалізація хоча б одного елемента уроку нетрадиційним шляхом пов´язана зі зміною тривалості інших елементів уроку, а це означає, що автоматично змінюється і структура уроку, а отже, урок стає нетрадиційним. Нетрадиційність уроку виявляється і в нетрадиційності тривалості уроку. Фактично тривалість нетрадиційного уроку виходить за межі загаль¬ноприйнятої, як при традиційному, і в першу чергу, за рахунок залу¬чення учнів до виконання завдань, пов´язаних з підготовкою до цього уроку. Адже нетрадиційний урок фактично розпочинається з моменту його підготовки. Власне сам урок — це його заключний акорд.

Нетрадиційні уроки:

Інтегровані уроки (матеріал кількох тем – подаються блоками)

Міжпредметні (складається матеріал кількох предметів)

Театралізовані

Уроки з різновиховним складом

• Урок-змагання

• Урок-ділова / рольова гра (уроки-суди, уроки-захисти проектів, уроки – «слідство ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації);

• Урок-консультація (учні запитують, вчитель відповідає ставить оцінку за хороші питання)

• Урок-творчий звіт (має, навчальну, виховну, розвиваючу мету, що реалізуються за допомогою мультимедійних технологій)

• Урок, який ведуть учні--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:17, 1 листопада 2016 (EET)

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом викладеним на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

'''Завдання для Вас''': '''''які уміння учнів свідчитимуть про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----Перевірка знань тестовим контролем .Доповіді учнів.

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. Завдання до теми, як завжди, на ваших персональних сторінках. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

'''Завдання для Вас''': '''''на яких етапах уроку доцільно застосовувати ППЗ?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Основною метою застосування ППЗ є підвищення ефективності навчального процесу, підвищення якості при зниженні термінів навчання.

Ця мета розподіляється на ряд підцілей.

Перша з них – підвищення ефективності управління навчальним процесом.

Другу мету використання ППЗ можна визначити як забезпечення індивідуалізації навчання. Залежно від рівня підготовленості, навченості, здібностей і т.п. учня складається свій, чисто індивідуальний шлях вивчення матеріалу. Це забезпечує підвищення ефективності навчання.

Третю мету використання ППЗ можна визначити як підвищення ефективності навчального процесу за рахунок передачі ПК допоміжної, "рутинної" діяльності учнів і викладачів.

Діяльність учня може бути поділена на основну – що підлягає засвоєнню (пізнавальну, практичну) – і підготовчу, допоміжну по відношенню до першої (пошук інформації, підготовка до проведення дослідів і т.д.). Основні дії забезпечують засвоєння учнями знань і умінь, а підготовчі тільки обслуговують процес засвоєння. Основну діяльність учня передати машині не можна, оскільки будь-які знання людини завжди продукт його особистої діяльності. В той же час всі допоміжні функції учня можуть бути автоматизовані. Так, використання бази знань позбавляє від рутинної роботи пошуку довідкової інформації, а зміна форми отриманої інформації забезпечує краще виконання учнем завдання.

До допоміжних функцій також відноситься підготовка учнем повідомлення з відповіддю. Пред'явлення повідомлення з відповіддю викладачеві характерне для будь-якого процесу навчання. Різноманітність форм відповідей (альтернативний, вільно конструйований і т.п.) накладає у кожному конкретному випадку вимогу вибору форми, що забезпечує мінімум допоміжних операцій учня.

Непрямим наслідком реалізації цієї мети стане також активізація творчої діяльності учнів на уроках з використанням ПК.

Важливою метою використання ППЗ є максимальне збільшення наочності навчання на основі використання графічних і образотворчих можливостей комп'ютера.

Окрім перерахованих вище цілей можна визначити ще одну, неявно присутню в кожному ППЗ, розвиток навиків роботи з ПК, забезпечення комп'ютерної грамотності.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:17, 1 листопада 2016 (EET)
----

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати завдання, розміщені на ваших сторінках обговорення. Дякую і бажаю натхнення!

'''Завдання для Вас''': '''''наведіть приклад міжпредметних зв'язків, які Ви встановлюєте на своїх уроках''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Використання міжпредметних зв'язків відображається в тематичному плануванні та вбудовується в проект уроку.

При конструюванні уроку важливо розуміти, що міжпредметні зв'язки можна використовувати на різних етапах сучасного уроку: перевірки та актуалізації знань, вивчення нового матеріалу, систематизації та закріпленні вивченого матеріалу, домашнього завдання і навіть при контролі знань.

Приведу декілька прикладів використання між предметних зв'язків на різних етапах уроку.

Етап уроку: Актуалізація знань.

Методичний прийом - Приваблива мета (перед учнем ставиться проста і приваблива мета, здійснюючи яку він хочеш не хочеш виконує навчальну дію, що планується педагогом).

Зібрати листівки, картинки, фотографії тварин або рослин певного середовища незаселеного (це може бути і літнє завдання для хлоп'ят, які захоплюються фотографуванням).
Методичний прийом - Дивуй: вчитель знаходить таку точку зору, при якому навіть буденне стає дивовижним (як правило, використовується при переході до вивчення нової теми).

У давнину в Японії трапилася така історія. До палацу імператора був відправлений цінний вантаж. Декілька шхун везли вази з якнайтоншого фарфору. По дорозі їх застав шторм, і всі шхуни до єдиної затонули. Це відбулося недалеко від берега, де стояли хатини бідних рибаків.

Вази коштували нечуваних грошей, тому недивно, що багато сміливців намагалися дістати їх. Але це не вдавалося нікому - дуже велика була глибина. Ніякою вудкою, мережею або мотузком дна не дістати, а підводних апаратів тоді, звичайно, не знали.

Але через рік вази стали з'являтися в хатинах рибаків. Запитання класу: Як же вази опинилися на березі?.. Йдеться про головоногого молюска, звичайного восьминога. (біологія - географія: приливи, відливи).

Методичний прийом - Відстрочена відгадка: на початку уроку вчитель дає загадку (дивовижний факт), відгадка до якої (ключик для розуміння) буде відкрита на уроці при роботі над новим матеріалом. Загадку (дивовижний факт) дати в кінці уроку, щоб почати з неї наступний урок.

У 1383 році в невеликому німецькому місті Вільснак коржики з пшеничного тіста, що залишилися в покинутій напівобгорілій церкві, покрилися кривавими плямами. Плями ці змили, але вони з'явилися знов в ще більшій кількості. Слух про це "диво" швидко розповсюдився. Церковники звалили провину на єретиків, почалося спалювання людей на багаттях.

Хто такі єретики? Чому з ними так жорстоко розправлялися?

Як би ви пояснили причину появи плям?

Це приклад введення в тему "Бактерії": вони у відповідних умовах утворюють колонії на відповідному субстраті - пшеничному тісті; ці колонії були червоного кольору, тобто "криваві плями". (біологія - історія: епоха середньовіччя)

Етап уроку: Вивчення нового матеріалу.

Методичний прийом - "Колесо майбутнього": школярам пропонується яка небудь глобальна проблема, рішення якої вимагає від учнів міжпредметних знань. Як правило, даний прийом починається із слів: "Що відбудеться, якщо..." Вчитель записує всі припущення на дошці, оформляючи їх в схему причинно-наслідкових зв'язків.

Зникнуть всі рослини на Землі?
Зникнуть бактерії?
Зникнуть запаси корисних копалин? тощо.
Методичний прийом - Навчальний мозковий штурм (НМШ): рішення творчої задачі організовується у формі УМШ, сприяючого розвитку творчого мислення тих, що навчаються. Це активна форма роботи. Учні тренують уміння стисло і чітко виражати свої думки, вчаться слухати і чути один одного. Напрацьовані ідеї часто дають нові підходи до вивчення теми, у тому числі і міжпредметніі. Методика проведення УМШ достатньо широко описана в методичній літературі. Тому зупинимося лише на декількох прикладах тим, які можна вирішити за допомогою учбового мозкового штурму.

Жахлива людська недуга - сліпота. Сліпі люди йдуть по землі і невпевнено визначають свій шлях палицею, не помічаючи багатьох перешкод. Як допомогти сліпій людині? Чим можна замінити палицю? Запропонуйте декілька варіантів. (Це завдання перетинається з питаннями курсу правознавство, соціального положення інвалідів в суспільстві, має виховне значення)
У електричному полі ЛЕП (лінії електропередач), напруженість якого може досягати декількох десятків кВ/м, порушується багато форм поведінки, а такі електричні поля є на багатьох територіях, що потрапляють в смугу відчуження ЛЕП. Так, що ЛЭП стає екологічним бар'єром. (біологія - фізика: вплив електромагнітних хвиль на організми)
Знайдіть можливі причини вимирання динозаврів. (біологія - географія - астрономія)
"Чому комар не летить". Запропонуйте гіпотезу.
Методичний прийом - Технологія розв'язування дослідницьких задач (ТРДЗ): добре відома вчителям шкіл. Нагадаю, що дослідницькі (винахідницькі, відкриті, творчі і т.п.) завдання - це завдання, що не мають прямої відповіді. Вони вимагають від учнів нестандартного, креативного мислення.

На кольорових фотознімках, зроблених із спалахом, зіниці очей людей часто виходять червоними. Це відбувається, якщо їх розмір у момент зйомки достатньо великий. Тоді значна кількість світла проникає в очне яблуко і відображається від його насичених кров'ю внутрішніх тканин. Як бути? (біологія - фізика: світлові явища)
У спортивних змаганнях існує одна делікатна проблема. Окремі представники сильної статі намагаються змагатися з жінками. У слабкої статі намагається виграти чоловік у жіночому вигляді! Виграти - не в суперечці рівних, а у тих, хто йому заздалегідь поступається. Виявляється, таке шахрайство можливо. Існують способи обдурити суддів. Як не допустити появи на жіночих змаганнях чоловіків?
Запропонуйте спосіб визначення статі, яка б виключала будь-які помилки. Адже, як відомо, зовнішність часто брехлива. (біологія - фізкультура: тест - контроль перед спортивним змаганням)

Методичний прийом - Ділова гра: сюди можна віднести уроки, організовані у формі наукових конференцій, дослідницьких лабораторій та ін. Як правило, учні класу діляться на групи, кожна з яких вивчає або пояснює свою частину проблеми, вносячи свій внесок в рішення загальної задачі уроку.

Урок конференція про шкоду нікотину: клас ділиться на декілька груп:

історики - освітлюють питання про ввезення тютюну до Росії;
географи - освітлюють питання про подорож Колумба;
біологи, медики - про вплив нікотину на організм людини;
хіміки - про склад тютюнового диму;
соціологи або суспільствознавці - про законодавчі акти відносно курців.
Методичний прийом - Театралізація: розігрується сценка на навчальну тему.

Інсценування байки І.А. Крилова "Листи і коріння".
Інсценування екологічної казки "Про рибака та рибку" та ін.
Методичний прийом - Питання до тексту: перед вивченням наочного тексту учням ставиться завдання: скласти до нього питання: 3- репродуктивних та 3-4 проблемних.

Пропонується наступний текст при вивченні пристосувань тварин ряду Китоподібні до середовища існування:

На глибинах під водою тварини дихають повітрям при підвищеному тиску. Кров їх насичується при цьому газами повітря, особливо азотом. При підйомі з глибин азот виділяється у вигляді бульбашок і може привести до закупорки невеликих судин (газова емболія), що має серйозні наслідки для організму. Кашалот здатен перебувати під водою не дихаючи годину - півтори та пірнати на глибину до 1 км. Тиск величезного стовпа води повинен був би розплющити кита, роздавити його. Проте цього не відбувається. Річ у тому, що тіло китів на 90% складається з жирів, які майже не стискаються.

Легені ж кашалота повинні були б лопатися при швидкому підйомі. Але об'єм їх у кашалота в 2 рази менше, ніж у наземних тварин. Тому, що легені по відношенню до загальної маси невеликі, емболія китам не є небезпечною, оскільки вони вміщують в легенях мало повітря, а з ним і азоту. Крім того, кров кита і жирові маси мають підвищену здатність розчиняти азот, при цьому бульбашки не утворюються.

Причина таких тривалих занурень кашалота при малому об'ємі легенів пояснюється наступним. По-перше, є додатковий резервуар для повітря в голові, що займає більше 1/3 довжини тіла. У ньому зберігається майже стільки ж повітря, скільки і в легенях. По-друге, легені кашалота влаштовані таким чином, що вентиляція їх при видиху відбувається на 85-90% їх об'єму, а у людини та наземних тварин - тільки на 15%. По-третє, у пірнаючих тварин значна кількість кисню зв'язується з гемоглобіном м'язів та крові, що створює значне депо кисню. (біологія - фізика: тиск рідини і газів. Деяльнісна інтеграція - формування вмінь працювати з текстом)

Етап уроку: Узагальнення та систематизація знань. Організація зворотнього зв'язку.

Методичний прийом - Лови помилку: Учням пропонується текст, розповідь, в якій навмисно допущені помилки.

Після вивчення теми "Будова та функції цитоплазматичної мембрани" учням пропонується перевірити наступний текст:

"... при приміщенні рослинної тканини в гіпотонічний розчин (розчин з більшою концентрацією солей, чим в клітині), вода почала виходити з клітин. Спостерігався плазмолиз. Це явище викликане різницею осмотичного тиску. Вода з області високої концентрації солей переходить в область з низькою концентрацією солей, а солі навпаки. Рух молекул води відбувається через пори цитоплазматичної мембрани за рахунок активного транспорту, на який клітина витрачає додаткову енергію. При приміщенні рослинної тканини в гіпертонічний розчин (розчин з меншою концентрацією солей) спостерігався зворотний процес дифузії."

Методичний прийом - Інтегровані завдання та запитання: Учням пропонується завдання, яке можна вирішити, використовуючи знання з інших предметів.

Робоча медоносна бджола за 1 хвилину відвідує до 12 квіток, а за день - близько 7,2 тис. У великій бджолиній сім'ї буває до 50 тисяч робочих бджіл (у малій - близько 10 тисяч). Підрахуйте та запишіть, скільки квіток можуть опилити бджоли однієї бджолиної сім'ї протягом одного дня. (біологія - математика);
На підставі рівняння повного окислення молекули глюкоз розв'яжіть задачу. Яка молекулярна маса та яка кількість кисню потрібна для окислення 1 моля глюкози? (біологія - хімія - математика);
Поясніть, в чому полягає турбота держави: про сім'ю, що має дітей; про захист матерів; про розвиток дітей. (біологія - правознавство);
Чому дельфіни є швидкими плавцями? (біологія - фізика: сила тертя).
Запропонуйте вправи для ранкової гімнастики, які б сприяли попередженню серцево-судинним захворюванням. (біологія - фізичне виховання).
Етап уроку: Домашнє завдання.

Може бути найрізноманітнішим та включати завдання різного рівня складності (репродуктивного, пізнавального, творчого).

Методичний прийом - Проблемні питання: Такі завдання даються учням з нестандартним мисленням, їх рішення вимагає глибоких різнобічних знань. Таке завдання може бути задано не тільки на наступний урок, а на більш тривалий термін, який потрібен учню для його якісного виконання.

Методичний прийом - Сумісні завдання: такі завдання зменшують витрати сил та часу на приготування домашніх завдань. Учні, виконуючи одне завдання, готуються одразу до двох предметів.

Приготувати презентацію до теми „Біосинтез білка", "Екологічні проблеми", "Досягнення сучасної біологічної науки" тощо. (освоюючи комп'ютерну програму Microsoft Power Point на уроках інформатики, учень виконує і домашнє завдання з біології). Такі презентації надалі можна використовувати на уроці при початковому знайомстві з темою на етапі актуалізації знань.
Приготувати повідомлення на тему, яка дозволить краще зрозуміти сенс нового матеріалу, що вивчається на уроці.
Придумайте та проведіть експеримент, який би довів залежність втомленя м'язів пальців рук від ритму та сили навантаження. (біологія - фізика).
Запропоновані вище форми та прийоми організації навчальної діяльності на уроці є універсальними не тільки для біології, але й для інших предметів.

Учень, успішно оволодівши на одному уроці певними навичками, сміливо демонструє їх і на інших предметах, одержуючи позитивний результат.

Цікавими з погляду діяльнісної інтеграції є окремі технології та методики: "ТРДЗ", "Навчальний мозковий штурм", "Творчі завдання"; робота з рефератами, доповідями, повідомленнями; проведення на уроках дослідницьких, практичних та лабораторних робіт.

Важливо, щоб вчителями були узгоджені всі підходи до організації подібної діяльності на уроці. Педагоги, як колектив однодумців, разом виробляють єдиний алгоритм для проведення аналогічних робіт, формулюють основні вимоги до їх виконання, оформлення та написання висновків. А головне, - оцінюють роботу учнів за одними і тими самими критеріями.

Певні напрацювання в цьому напрямі зроблені і в нашій гімназії. Спільно вчителями біології, хімії, географії, фізики, історії, літератури сформульовані єдині вимоги до написання та оформлення рефератів, доповідей, повідомлень, а також виконання дослідницьких робіт.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:17, 1 листопада 2016 (EET)

----

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Бажаю успіхів. Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".

'''Завдання для Вас''': '''''які шляхи існують для створення проблемних ситуацій на уроках суспільних дисциплін?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

==== Індивідуальні заняття ====
Шановні колеги! Під час індивідуальних занять зайдіть на головну сторінку цього сайту, перейдіть на сторінку порад, або зробіть це за посиланням [[Сторінка порад]] і ознайомтесь з розділом "Корисні публікації". Там ви знайдете список сайтів з важливою для вчителів суспільних дисциплін інформацією та набір ікт інструментів для роботи з учнями! Вдалого вам використання!!! Будуть питання - звертайтеся. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

==== Консультації ====
Шановні колеги! Під час консультації ви можете ставити мені запитання з методики викладання суспільних дисциплін тут.

У якості моєї консультації пропоную вам корисний матеріал з теми '''Кабінет історії'''

[https://sites.google.com/site/pivovarsvitlanavasilivna/kabinet-istoriie Кабінет історії на сайті вчителя історії КЗШ № 37 Пивовар С.В.]
--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
[http://LearningApps.org/view2485014 '''''Вікторина модульного контролю''''']

2016-10-05T11:14:08Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Ляшенко Ю.С.

2016-10-05T10:28:14Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:21, 25 квітня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Вперше термін «філософія освіти» використано 1913 р., в американській енциклопедії. Але глибоке теоретичне дослідження освітянських проблем розпочалося працею англійця Р. Петерса «Філософія освіти» (1973). З тих пір філософія освіти на Заході набула бурхливого розвитку. Причиною того стала криза освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Отже, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив.
Звернемо увагу й на те, що у цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Визначимо, чому це так.
По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Це дуже виразно продемонстрував американський науковець А. Азімов у праці «Вид у височині». В ній він пояснив, що в пошуках відповідей на різноманітні запитання про буття працює безліч представників різних наук (яких більше 2,5 тис.). Вони, заклопотані справами на власних ділянках, і не в змозі з’ясувати чим займаються сусіди. Це робить і узагальнює філософія, бо лише в неї таке призначення.
Ось чому лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення.
По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку.
Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. Крім того, філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування.
По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу.
По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Виявляється, що її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багато вимірність самої освіти. Адже вона є:
1) процесом формування людини;
2) загальнолюдською цінністю;
3) результатом шкільної діяльності;
4) засобом кардинальних змін суспільного життя;
5) соціальною системою, що здатна до саморозвитку тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

#Сучасна цивілізація упродовж ХХ та початку ХХІ століть вийшла на нові горизонти розвитку, базою якого є парадигма неперервної освіти упродовж життя, перехід до суспільства знань, та поява homo educatus – людини освіченої. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.
Філософія освіти – галузь філософії, що досліджує ідею освіти та її сутність, як соціокультурного феномену відтворення та розвитку суспільства; визначення цілей, цінностей, ідеалів освіти і освіченості;результатів освіти та критеріїв їх оцінки.
Філософія освіти бере початок з історії філософії, загальної та соціальної філософії та має тісний зв’язок з іншими галузями філософії –філософією науки, філософією культури, логікою, онтологією, етикою тощо.
В українській філософській думці питання єдиної філософської парадигми освіти не ставиться, навпаки пропонується враховувати наявність міжпарадигмального освітнього простору, як явища характерного не тільки для трансформаційних, а й суспільств у яких домінують ліберальні цінності.
На думку В. Г. Кременя, предметом дослідження філософії освіти є цілі, цінності, ідеали освіти в сучасному суспільстві, їхнє співвідношення з технологіями і практичними засобами, а також аналіз результатів та критеріїв їхньої оцінки. При цьому відомий вчений зазначає, що у зазначеному контексті утворюється суперечлива система, аналіз якої виявляє дисгармонійність, неузгодженість і неадекватність компонентів системи.
В. Андрущенко та В. Лутай у статті, що опублікована в “Енциклопедії освіти” запропонували розглядати концепцію філософії освіти через “певну систему принципів”:
• постійну конкуренцію (суперечностей) “між двома протилежними тенденціями –індивідуальною і колективістською”;
• подолання однобічного підходу у розумінні проблем суспільного розвитку;
• діалектичне зведення протилежностей в нескінченності до розв’язання їх загальної сутності;
• нової діалектики тобто розв’язання суперечностей “діалоговими методами”.
Відтак можемо переконатися, що предметне поле філософії освіти залишається дискусійним. Загалом українські філософи продовжують працювати над виробленням концептуального бачення філософії освіти.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти:
• аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти;
• вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Філософія освіти як тематичний розділ філософського знання являє собою рефлексію над сутністю, змістом, цілями освіти через призму уявлень про людину, що склалися в тих чи інших історично визначених філософських течіях, напрямах, концепціях.
Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості. Тільки у такому тлумаченні освіта сприятиме розвитку творчого стратегічного мислення, свободи і відповідальності людини, а не змушуватиме оволодіти певним набором знань, навичок і вмінь.
Освіта — багатозначне поняття. Насамперед — це визначальний компонент культури, що забезпечує спадкоємність та відтворення нагромаджених знань, досвіду, традицій. У цьому контексті освіту можна розглядати і як процес навчальної та вихов¬ної діяльності, і як результат цього процесу. Причому освіта — це не просто діяльність, а діяльність в особливий спосіб організована, з певною ієрархією ролей і нормативним регулюванням.
Освіта як результат такої діяльності — це засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок, розвиток особистості. Результати можуть бути реальними — фактична освіченість, рівень знань, якості особистості — і формальними — наявність атестата, посвідчення, диплома, що засвідчують факт закінчення навчального закладу, захист дисертації тощо.
Освіта — це також канал інформації в інформаційній системі, один з чинників прогресу.
Отже, освіта є складним соціальним феноменом, і вивчає цей феномен багато наук. Вітчизняна наука найбільшу увагу приділяє вивченню змісту, мети та організації освітньої діяльності, методів та процедур навчання, системи управління тощо.
Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освіту як соціальний інститут, її функції в суспільстві і взаємозв’язок з іншими соціальними інститутами, освітні установи як соціальні організації, соціальну політику у сфері освіти.
Освіта буває формальною і неформальною. Формальна освіта передбачає наявність спеціальних установ, шкіл для здійснення процесу навчання, а також підпорядкування його певним офіційним приписам, які втілюють культурні стандарти, політичні настанови відповідного суспільства.
Під неформальною освітою розуміють стихійне, несистематизоване засвоєння індивідуальних знань і навичок у процесі спілкування із соціальним оточенням — друзями, знайомими, колегами — у процесі самовдосконалення, індивідуального залучення до культурних цінностей, засвоєння інформації з книжок, періодичних видань, радіо, телебачення тощо. Неформальна освіта відіграє неабияку роль у соціалізації особистості, але вона є допоміжною стосовно формальної освіти. Соціологія вивчає насамперед формальну освіту.
Об’єктом соціології освіти є те соціальне середовище, де функціонують інституційні й не інституційні освітні організації, відбуваються процеси навчання та виховання, взаємодіють їх суб’єкти.
Предметом соціологічного вивчення є освіта як соціальний інститут, як соціальна система, механізм взаємодії її з іншими складовими суспільства, його соціальною структурою.
Щоб ліпше зрозуміти роль і місце інституту освіти в загальній системі суспільних відносин, слід коротко ознайомитися з еволюцією освіти, історією її розвитку.
У первісному суспільстві освіта була складовою соціально-виробничих процесів. Не було ні шкіл, ні вчителів. Передавання знань, досвіду, культури здійснювали всі члени суспільства. Навчання дітей, залучення їх до трудового процесу починалося з 4—5 років. Хлопчиків навчали чоловіки, а дівчаток — жінки. Підлітки нарівні з дорослими брали участь у випасанні худоби, риболовлі тощо.
Коли діти дорослішали, вони проходили церемонію «ініціації», тобто своєрідного посвячення в дорослі, демонструючи свою силу й трудові навички.
З поглибленням поділу та спеціалізації праці, утворенням державності і появою соціальної нерівності починається поступова інституалізація освіти. Перші ознаки соціального інституту освіти з’являються вже в античному світі, коли діти багатих батьків здобували освіту в спеціальних учителів.
Соціальні інститути освіти зароджуються у Стародавній Індії, Стародавньому Римі, де в школах за певну плату вчителі навчали дітей з аристократичних сімей граматики, філософії, музики, красномовства, юриспруденції, медицини тощо. Діти з інших родин, як правило, навчалися безпосередньо в процесі трудової діяльності. За таких умов визначальну роль у навчанні й вихованні дітей продовжувала відігравати сім’я.
У середньовіччі освіта набирає більш організованого характеру, але існує ще в межах соціального інституту релігії. Християнська церква в Європі запроваджує цілу систему спеціальних навчальних закладів для підготовки осіб духовного стану. У Парижі, Оксфорді та інших містах виникають перші університети. Згодом культурно-освітні функції університетів розширюються, там починають навчати юриспруденції та медицини, опрацьовують перші наукові дослідження з математики, логіки, фізики. Але осві¬та була доступна лише дітям з багатих і «шляхетних» родин.
Докорінно змінюється інститут освіти в індустріальному суспільстві ХІХ—ХХ ст. Ці зміни було зумовлено потребами науки, науково-технічного прогресу, змінами в культурі й житті людей. Освіта поступово стає доступною широким верствам населення. Поширюється мережа середніх і спеціальних шкіл, значно збільшується кількість вищих навчальних закладів. Неповна, а потім і повна середня освіта стає необхідною умовою отримання професії в основних галузях промисловості. Докорінно змінюється і сутність освіти. Якщо в доіндустріальний період її було орієн¬товано головним чином на збереження й відтворення культури, досвіду і знань попередніх поколінь, то в індустріальному суспільстві освіта стає активним елементом, ключовим чинником суспільного прогресу, культурних і соціальних змін. Освіта дає небачену раніше віддачу. Приріст національного доходу за рахунок капіталовкладень у сфері освіти досягає 40—50%.
Сучасна освіта перетворилася на диференційовану, багатоступеневу систему, яка дає змогу людині постійно працювати і освоювати раніше набуті людством знання й навички. Вона стала визначальним чинником у процесі соціалізації особистості, формуванні її соціального статусу, який визначається передовсім престижністю професії. Здобута освіта значною мірою визначає дальшу кар’єру людини, її місце в житті.
Соціологія вивчає освіту як відносно самостійну соціальну систему, метою котрої є систематичне навчання й виховання членів суспільства, орієнтоване на опанування ними певних професійних і наукових знань, моральних цінностей, умінь, навичок, норм поведінки, зміст яких визначається політичним устроєм суспільства, соціально-економічним рівнем його розвитку.
Як самостійна галузь науки соціологія освіти сформувалася на рубежі ХІХ—ХХ ст. Ще Е. Дюркгейм, Д. Дьюї та інші соціологи того часу у своїх працях звертали увагу на необхідність спеціального аналізу проблем, що стосувалися ролі, призначення і функцій освіти.
Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти:
• вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;
• оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості;
• аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;
• виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу;
• визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.
Головною ідеєю реформування освіти є створення єдиної неперервної системи, яка з допомогою комплексу державних, громадських та приватних установ освіти здатна була б відтворювати інтелектуальний, духовний потенціал суспільства, задовольняти всі громадські потреби на рівні світових стандартів.
Однак практичне здійснення цієї ідеї гальмується багатьма несприятливими чинниками. На підставі соціологічних досліджень останнього часу провідні фахівці визначили основні з них:
• катастрофічне матеріальне та фінансове становище освітніх установ на фоні загальної соціальної кризи в державі;
• утрата інтелектуалів та зниження загальної якості кадрового потенціалу викладацького корпусу, спричинене безперешкодною дією нецивілізованого й неконтрольованого ринку епохи «початкового нагромадження капіталу»;
• нерозвинутість соціальних механізмів та правового забезпечення самостійності, ініціативи й експериментування в освіті;
• слабкість альтернативного сектору освіти як щодо організаційних форм та стабільності, так і здебільшого щодо якості належних освітніх стандартів;
• брак у навчальних закладів свободи, необхідної для реалізації власних моделей підготовки фахівців, систем оплати праці тощо.
Отже, соціологія повинна сприяти системному реформуванню освіти згідно з найновітнішими досягненнями сучасної світової науки й адекватним урахуванням умов ринку.

--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

Дякую за відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:25, 4 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:06, 4 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає

«приклад»,«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато

ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в

практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх

психологічного розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього

процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким

аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності

суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та

всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути

визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до

новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської

відповідальності та патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для

реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне,

матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані

результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна

передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі

господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є «всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,

розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей,

формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення

на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу,

підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями». Вважаємо, що це не повне визначення

необхідної стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних

освітніх завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній,

соціальній і духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по

вирішенню, завдяки розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для

майбутнього України проблем. Серед них: наукового прориву, зміни

демографічної та екологічної ситуації, визначення шляхів демократизації

освіти, а, відповідно, й країни, виховання національної свідомості населення

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація

в небезпеці», де закцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта

також декларується на рівні основи інтелектуального, культурного,

соціального, економічного розвитку суспільства і держави, проте практична

реалізація даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же

час, парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині

немає завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована,

чого має досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:41, 17 травня 2016 (EEST)
#Різноманітні пошуки нових форм і методів формування більш досконалої

– виховної системи в Європі (в цілому в освіті) привели до значної кількості

своєрідних рішень в реформуванні школи всіх рівнів. Звернемо увагу на

найефективніші підходи у цій справі.

1. Американський підхід (власне США).

Він розбудований на гуманістичній педагогіці Дж. Дьюї (1859–1952),

видатного американського філософа, психолога та педагога. В праці «Школа

та дитина» (1902) він показав згубність «пасивної» школи, побудованої на

механічному запам’ятовуванні навчального матеріалу і необхідності

розвитку творчої активності учня, підтримки в дитині «інстинкту

дослідника». Демократію в школі Дж. Дьюї вважав основою демократії в

країні.

А в праці «Школа і суспільство» Дж. Дьюї зазначав, що учень – це

сонце, навколо якого повинно обертатися усе в освіті. Як же це «обертання»

відбувається у нинішній американській освіті? А ось так:

– У порівнянні з ЄС доля державних і приватних інвестицій

(головних фінансових надходжень в освіту) в США складає 2,3% від ВВП

(внутрішнього доходу країни), в ЄС же – 1,1%;

– у США на одного студента витрачається 19200 доларів, в ЄС –

8600;

– у США навчається близько 550 тис. іноземних студентів, а в ЄС –

450 тис. Підготовка іноземних студентів дає американській системі освіти

щорічний прибуток більше 10 мільярдів доларів!

Могутнє фінансування освіти дозволяє американцям успішно на

найвищому рівні утримувати 4000 університетів і коледжів. 125

університетів вважаються дослідницькими, які мають відповідну базу на

рівні докторських програм.

Звичайно, що основне студентське поповнення в США відбувається

завдяки американській середньоосвітній школі. Але навчання в ній

специфічне.

Повною середньою освітою в США охоплено біля 90% молоді. Вона

навчається у школі 12 років. У останній рік навчання випускник розсилає в

різні вищі навчальні заклади заявки, де розповідає про себе і свої успіхи в

навчанні, підтверджуючи їх відповідними документами. Якщо він підходить

для навчання у тому чи іншому ВНЗ, то просить вислати звідти гроші за

комплект форм, які він буде заповнювати.

Після остаточного вибору ВНЗ абітурієнт крім заявки туди надсилає:

– документ про освіту;

– докладну автобіографію на двох сторінках;

– рекомендуючого листа зі школи, або від авторитетної особи;

– бажаним є також є есе на вільну тему, що цінується особливо

високо, оскільки вважається, що він розкриває ставлення абітурієнта до світу.

Обов’язковим є фінансова декларація та квитанція про сплату

реєстраційного збору. Документи абітурієнта анонімно рецензують різні

викладачі. Результати того аналізує машина, відбираючи кращі. Тобто,

процесом вступу управляє ВНЗ, не зважаючи на наявність у школі випускних

екзаменів.

2. Азійський підхід. Тут характерними є японський і китайський варіанти.

У Японії біля 780 університетів з 2,5 млн. студентів. Абітурієнт має

закінчити повну державну школу і пройти тестування, яке проводить

Національний центр по прийому в університети. Лише після цього надається

допуск для складання екзаменів у вибраний ВНЗ. Загальноприйнятим є

інвестування вищої освіти різними компаніями, які потім пропонують роботу

кращим випускникам.

У Китаї з населенням більше 1,3 млрд. є 3 млн. студентів. Конкурс на

престижні спеціальності досягає 300 абітурієнтів на одне місце. Освіта

платна. Ціну визначає держава. На можливість вступу до ВНЗ дуже впливає

кількість балів, набраних абітурієнтом по закінченні школи.

3. Європейський підхід до сучасної організації освіти презентують,

насамперед, високорозвинені країни.

Так, у Великобританіїсередньоосвітня школа 12-річна. Її випускник

отримує відповідний сертифікат. А от щоб вступити у ВНЗ необхідно

подолати дворічний курс довузівської підготовки. Можна пройти підготовку

й за рік, але в «педуніверсарії» при ВНЗ. По закінченні – складається

національний екзамен. Кращі – зараховуються на вибрану спеціальність і

через три роки отримують диплом бакалавра.

У Німеччині середня освіта займає 13 років з поділом учнів після 4–5

класів на здібних, які можуть навчатися в університеті, і нездібних. Здібні

потрапляють в гімназії, де останні 2–3 роки готуються до навчання у ВНЗ.

Вступних екзаменів немає. Записуються в університет на один рік. Після

успішного завершення курсу – на наступний, але якщо претендентів більше,

ніж потрібно, то чекають у черзі до наступного навчального року.

У Франції десятирічна освіта дає диплом коледжа в 16 років. Біля 85%

його випускників вступають у трирічний академічний ліцей, де здобувають

диплом бакалавра. Лише він надає право для вступу в університет. Але

престижні університети вимагають ще й складання спеціального екзамену,

для чого необхідно пройти спеціальну одно- або дворічну підготовку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:42, 17 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:10, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
#Одним з найважливіших механізмів, що впливають на всі основні

напрями реформування освітньої системи України, є її інформатизація, яка

розглядається як необхідна умова і найважливіший етап інформатизації

країни в цілому. Основою переходу від індустріального етапу розвитку

суспільства до інформаційного є нові інформаційні технології.

Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги

нових інформаційних технологій:

– можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує

кожному індивідові власну траєкторію самонавчання;

– зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік

синергетичного мислення;

– створення ефективної системи управління інформаційно-

методичним забезпеченням освіти;

– використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки,

найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при

збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної

адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання

й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей

«віртуальної реальності».

Інформатизація освіти дозволить забезпечити її фундаментальність,

тобто орієнтацію на виявлення глибинних сутнісних підстав і зв'язків між

різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає

впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін,

об'єднаних загальною цільовою функцією і орієнтованих на

міждисциплінарні зв'язки та інтереси особистості.

Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для

учнів і викладачів. Це передусім доступ до нетрадиційних джерел інформації,

підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для

творчості, надбання і закріплення професійних навичок, реалізація

принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів

концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:22, 23 травня 2016 (EEST)
#
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти

країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої

освіти.

Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010

р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і

студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації

визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загальних положень,

притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі

визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав.

Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у

Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо

нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої

декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають

першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти

та поширення європейської системи вищої освіти у світі:

1) Затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених

ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою

сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній

конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

2) Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів:

додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання

потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати

щонайменше три роки. Вчений ступінь, що присвоюється по завершенні

першого циклу, на європейському ринку праці сприйматиметься як

відповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального

циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох

європейських країнах.

3) Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу

оцінок (ЕСТЄ) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності

студентів. Кредити можуть бути отримані також поза межами вищих

навчальних закладів, включаючи постійне навчання, за умови їхнього

визнання з боку відповідного університету-отримувача.

4) Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного

використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:

— забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також

до відповідних послуг;

— забезпечення визнання та зарахування часу, який вчитель, дослідник чи

член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному

закладі, проводячи дослідження, викладаючи та виконуючи відповідну до

свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав;

— сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості

освіти з метою вироблення порівняльних критеріїв та методології;

— просування необхідних європейських стандартів у галузі вищої освіти,

зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми

закладами, схем мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких і

виховних програм.

На основі цих цілей зміст декларації зводиться до таких практичних

кроків:

 запровадження дворівневої системи вищої освіти: базової (бакалаврат) і

повної (магістратура); доступ до другого рівня потребує завершення першого.

Ступінь, наданий після закінчення першого рівня, визнається на

європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації;

 запровадження системи кредитних одиниць, наприклад, Європейської

кредитно-трансферної системи (EuropeanCreditTransferSystem —ECTS), як

засобу підвищення мобільності студентів. Кредитні одиниці можуть діяти на

всіх рівнях вищої освіти, включаючи неперервну освіту, за умови їх визнання

навчальними закладами на основі принципу добровільності;

 видання взаємоузгоджених й уніфікованих додатків до дипломів для

запроваджених рівнів вищої освіти (бакалавра і магістра), які зрозумілі,

прозорі та зіставні між собою на всьому європейському (Болонському)

просторі, з метою забезпечення працевлаштування випускників вищих

навчальних закладів на європейському ринку праці та підвищення

конкурентноспроможності системи вищої освіти;

 стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення

студентів, викладачів, науковців, менеджерів освіти межах Болонського

простору;

 розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти

з метою напрацювання зіставних критеріїв і методологій;

 посилення європейського виміру вищої освіти, насамперед у сферах

наукових досліджень і проектування нових, конкурентоспроможних освітніх

програм.

Станом на 2014 р. не всі визначені Болонською декларацією цілі з

низки об’єктивних і суб’єктивних причин були досягнуті повною мірою. У

деяких країнах, до яких належить й Україна, освітній рівень бакалавра з

терміном навчання три-чотири роки сприймають як неповну (і неповноцінну)

вищу освіту, що ускладнює працевлаштування випускників із дипломом

бакалавра. Студенти — громадяни держав, що не є членами Європейського

Союзу, — фактично не мають задекларованих у контексті Болонського

процесу можливостей вільного вибору місця навчання та його продовження

на вищому освітньому рівні. Відсутні незалежні агентства контролю якості

вищої освіти. Інтерпретація Болонського процесу на місцях часто не

відповідає реальним європейським цінностям і тенденціям.

Очікувалося, що Конференція європейських міністрів (2009) стане

прологом до завершальної стадії процесу побудови спільного європейського

простору, який планували закінчити до 2010 р. Однак учасникам конференції

довелося робити інші акценти і констатувати: Цілі, викладені в Болонській

декларації, залишаються в силі і сьогодні. Оскільки не всі завдання виконано,

повне і належне виконання їх на європейському, національному та

інституціональному рівнях потребує зростання темпів та зобов’язань на 2010

рік. Міністри підбили певні підсумки та встановили пріоритети на наступне

десятиліття. Дату завершення створення спільного європейського простору

було відкладено до 2020 р.

Приєднання України до Болонської декларації, інтеграція системи

вищої освіти країни до європейського освітнього простору, безперечно є

позитивним процесом. Однак при цьому потрібно враховувати, що

універсалізовані системи вищої освіти в Україні і західноєвропейських

країнах функціонують в різних соціально-економічних умовах. За наявності

істотних відмінностей у стимулах до навчання і здобування вищої освіти, в

оплаті висококваліфікованої праці, можливостях міждержавної мобільності

студентів, викладачів і науковців реалізація проголошених Болонською

декларацією цілей для України багато в чому є проблематичною. Через

роздрібненість освітньо-кваліфікаційних рівнів, фрагментацію процесу

вивчення дисциплін, формалізацію оцінювання знань можна втратити

основну перевагу радянської вищої освіти – фундаментальність підготовки

фахівців, не додавши до неї нових позитивних якостей.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:37, 4 липня 2016 (EEST)
2.У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського

Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція

про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський

процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про

гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998

року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та

Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері

вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на

спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських

держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні

(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для

приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську

декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації

було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес

об’єднує 47 держав (2011 рік).--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:49, 4 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:43, 20 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1.Квазінаука

– це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим

науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та

наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали

свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,

вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих

учених, ідей своїх «противників» тощо.

Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Щось подібне

відбувалося в СРСР в 40–60 рр. ХХ ст., коли панувала так звана «мічурінська

біологія», яка заперечувала наукові судження світової біології, відкриття

генетики, цитології і т.п. Тим самим заперечувався притік свіжої думки у

певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно

зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор,

пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки

не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими

мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:06, 4 липня 2016 (EEST)
2.Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від

хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого

вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Кожен навчальний

предмет є, по суті, зосередженням відповідної ділянки науки. І якщо якась зі

шкільних дисциплін «не встигає» за «своєю» наукою, то це може мати

трагічні наслідки.

Тому аксіоматичною є необхідність кожного педагога постійно

знаходитися на вістрі найновіших наукових знань, особливо щодо свого

фаху. Для цього необхідно знати й користуватися системою науково-

дослідницького процесу, звернувши увагу на такі її елементи, як:

1) сутність, зміст і функції науки;

2) сили та засоби наукових рішень;

3) структура науково-дослідницької системи;

4) методологія наукового дослідження;

5) наукова творчість педагога;

6) мова науки, аргументація, опис і пояснення наукових здобутків;

7) статус науковця і наукова етика тощо.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:16, 11 липня 2016 (EEST)
==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 25 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Аксіоматично, що якісний стан суспільства об’єктивно зумовлений його

освіченістю. Тепер, коли світова криза освіти віднесена ООН до глобальних

проблем, що загрожують існуванню людства, усвідомлення ролі та значення

освіти й науки в подальшому існуванні та розвитку соціуму постало чи не

головною потребою. Очевидно, що для виходу з освітньої кризи необхідно

сформувати та реалізувати нову парадигму освіти.

Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад»,

«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У

ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній

реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного

розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,

а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з

доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для

нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного

забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений

генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових

знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та

патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації

відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-

фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати

реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив

розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства,

суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і

фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування

громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі

інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення

освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями. Вважаємо, що це не повне визначення необхідної

стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних освітніх

завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній, соціальній і

духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по вирішенню, завдяки

розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для майбутнього України

проблем. Серед них: наукового прориву, зміни демографічної та екологічної

ситуації, визначення шляхів демократизації освіти, а, відповідно, й країни,

виховання національної свідомості населення тощо.

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація в

небезпеці», де акцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта також

декларується на рівні основи інтелектуального, культурного, соціального,

економічного розвитку суспільства і держави, проте практична реалізація

даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же час,

парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині немає

завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована, чого має

досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:19, 11 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:12, 14 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Освіта протягом життя в усьому світі й особливо в розвинених країнах стає усе більш важливою сферою освітніх послуг. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти: формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки; неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіти дорослих, у лекторіях товариства „Знання”, по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання; інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві чинники свого розвитку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:24, 5 жовтня 2016 (EEST)

#Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної
освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має
значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної
освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних
тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у
Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було
прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях
запровадження принципів відкритої освіти»
28
.
Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої
діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації
навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за
допомогою інформаційно-комунікаційних технологій29
.
Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох
країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім
вищої освіти та освіти дорослих. Про це свідчать як об’єктивні зміни у
навчальних закладах і навчальному процесі, так і дедалі більша увага до
відкритої освіти з боку урядів і міжнародних установ, освітніх та наукових
інституцій, благодійних фондів, громадських організацій, міжурядових та
міждержавних інституцій, включно з Організацією Об’єднаних Націй.
З моменту рішення Массачусетського інституту технологій, ухваленого
2001 року
30
, щодо надання відкритого доступу до всіх своїх навчальних
матеріалів минуло лише трохи більше 10 років, а принципи відкритої освіти
дедалі більше стають стандартом освітньої діяльності. Масштабні ініціативи
зі впровадження елементів відкритої освіти сьогодні втілюються у десятках
країн, серед яких як лідери, такі як США і Великобританія, так і держави, що
прагнуть максимально швидко подолати відставання в освітній та науковій
сферах – зокрема, КНР і В’єтнам (останній 2006 року де-факто зробив
відкриту платформу створення та обміну навчальними і освітніми
матеріалами Connexions31 загальнонаціональним стандартом вищої освіти).
Відкрита освіта: соціально-політичні і техніко-організаційні складові
Відкрита освіта сьогодні перебуває на етапі бурхливого розвитку. З
огляду на це, а також на різноплановість аспектів відкритої освіти,
природним є співіснування багатьох, часом конкурентних, розумінь цього
поняття.
Ці різнопланові аспекти і відповідні різнорідні тлумачення можна
поділити на дві великі групи. По-перше, це ідеологічні, соціальні і політичні
складові. Головним у них є наголос на тому, що освіта – це суспільне благо, а
відтак безперешкодно отримувати освіту має право кожен член суспільства,
незалежно від раси, етнічної належності, статків, місця проживання тощо.
Тобто головною метою для цієї соціально-політичної складової відкритої
освіти є демократизація освіти, підвищення ступеня її доступності – у першу
чергу для представників соціальних груп, які з різних причин досі такого
доступу не мають чи перебувають у дискримінованому становищі. З
очевидних причин, для нашої країни цей аспект не є найактуальнішим:
Конституція України закріплює право усіх громадян на отримання освіти, і
цей принцип в цілому успішно реалізується, про що свідчать високі за
світовими стандартами показники охоплення населення і середньою, і вищою
освітою.
Друга головна складова поняття відкритої освіти наголошує на
організаційних і технологічних аспектах цього явища. Саме вона є для
вітчизняної системи освіти найбільш значущою, відкриваючи значні
можливості для оновлення і розвитку, підвищення якості освіти і
ефективності навчального процесу. Особливо значним є позитивний
потенціал впровадження елементів відкритої освіти у вищій освіті та освіті
дорослих, хоча суттєвий позитивний потенціал є і для середньої освіти. У
середній освіті підходи та інструменти відкритої освіти у першу чергу здатні
дієво сприяти у поліпшенні становища із забезпеченням сучасними
навчальними матеріалами та у забезпеченні можливостей обміну досвідом
між педагогами. Щодо освіти дорослих (освіта протягом життя), то реалізація
потенціалу відкритої освіти може стати запорукою розбудови в Україні нової
сучасної індустрії, здатної відіграти велику роль у поліпшенні соціального
клімату і якості трудових ресурсів та у створенні значної кількості нових
робочих місць.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:17, 5 жовтня 2016 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:48, 5 вересня 2016 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:11, 1 червня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:

----За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму.
Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.
Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про освіту» зазначено, що метою освіти є «всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями». Вважаємо, що це не повне визначення необхідної стратегічної мети української освіти.
Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних освітніх завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній, соціальній і духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по вирішенню, завдяки розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для майбутнього України проблем. Серед них: наукового прориву, зміни демографічної та екологічної ситуації, визначення шляхів демократизації освіти, а, відповідно, й країни, виховання національної свідомості населення тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:22, 5 жовтня 2016 (EEST)
----Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не змінюється як історично набуті традиції.
По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного розвантаження тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:22, 5 жовтня 2016 (EEST)
З традиційного навчання потрібно зберегти класно - урочну систему.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:22, 5 жовтня 2016 (EEST)

Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:14, 19 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:27, 15 червня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали індивідуальне заняття №2, тематичні дискусії №1, №2.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:00, 3 жовтня 2016 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Ляшенко Ю.С.

2016-10-05T10:22:54Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:21, 25 квітня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Вперше термін «філософія освіти» використано 1913 р., в американській енциклопедії. Але глибоке теоретичне дослідження освітянських проблем розпочалося працею англійця Р. Петерса «Філософія освіти» (1973). З тих пір філософія освіти на Заході набула бурхливого розвитку. Причиною того стала криза освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Отже, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив.
Звернемо увагу й на те, що у цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Визначимо, чому це так.
По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Це дуже виразно продемонстрував американський науковець А. Азімов у праці «Вид у височині». В ній він пояснив, що в пошуках відповідей на різноманітні запитання про буття працює безліч представників різних наук (яких більше 2,5 тис.). Вони, заклопотані справами на власних ділянках, і не в змозі з’ясувати чим займаються сусіди. Це робить і узагальнює філософія, бо лише в неї таке призначення.
Ось чому лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення.
По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку.
Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. Крім того, філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування.
По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу.
По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Виявляється, що її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багато вимірність самої освіти. Адже вона є:
1) процесом формування людини;
2) загальнолюдською цінністю;
3) результатом шкільної діяльності;
4) засобом кардинальних змін суспільного життя;
5) соціальною системою, що здатна до саморозвитку тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

#Сучасна цивілізація упродовж ХХ та початку ХХІ століть вийшла на нові горизонти розвитку, базою якого є парадигма неперервної освіти упродовж життя, перехід до суспільства знань, та поява homo educatus – людини освіченої. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.
Філософія освіти – галузь філософії, що досліджує ідею освіти та її сутність, як соціокультурного феномену відтворення та розвитку суспільства; визначення цілей, цінностей, ідеалів освіти і освіченості;результатів освіти та критеріїв їх оцінки.
Філософія освіти бере початок з історії філософії, загальної та соціальної філософії та має тісний зв’язок з іншими галузями філософії –філософією науки, філософією культури, логікою, онтологією, етикою тощо.
В українській філософській думці питання єдиної філософської парадигми освіти не ставиться, навпаки пропонується враховувати наявність міжпарадигмального освітнього простору, як явища характерного не тільки для трансформаційних, а й суспільств у яких домінують ліберальні цінності.
На думку В. Г. Кременя, предметом дослідження філософії освіти є цілі, цінності, ідеали освіти в сучасному суспільстві, їхнє співвідношення з технологіями і практичними засобами, а також аналіз результатів та критеріїв їхньої оцінки. При цьому відомий вчений зазначає, що у зазначеному контексті утворюється суперечлива система, аналіз якої виявляє дисгармонійність, неузгодженість і неадекватність компонентів системи.
В. Андрущенко та В. Лутай у статті, що опублікована в “Енциклопедії освіти” запропонували розглядати концепцію філософії освіти через “певну систему принципів”:
• постійну конкуренцію (суперечностей) “між двома протилежними тенденціями –індивідуальною і колективістською”;
• подолання однобічного підходу у розумінні проблем суспільного розвитку;
• діалектичне зведення протилежностей в нескінченності до розв’язання їх загальної сутності;
• нової діалектики тобто розв’язання суперечностей “діалоговими методами”.
Відтак можемо переконатися, що предметне поле філософії освіти залишається дискусійним. Загалом українські філософи продовжують працювати над виробленням концептуального бачення філософії освіти.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти:
• аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти;
• вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Філософія освіти як тематичний розділ філософського знання являє собою рефлексію над сутністю, змістом, цілями освіти через призму уявлень про людину, що склалися в тих чи інших історично визначених філософських течіях, напрямах, концепціях.
Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості. Тільки у такому тлумаченні освіта сприятиме розвитку творчого стратегічного мислення, свободи і відповідальності людини, а не змушуватиме оволодіти певним набором знань, навичок і вмінь.
Освіта — багатозначне поняття. Насамперед — це визначальний компонент культури, що забезпечує спадкоємність та відтворення нагромаджених знань, досвіду, традицій. У цьому контексті освіту можна розглядати і як процес навчальної та вихов¬ної діяльності, і як результат цього процесу. Причому освіта — це не просто діяльність, а діяльність в особливий спосіб організована, з певною ієрархією ролей і нормативним регулюванням.
Освіта як результат такої діяльності — це засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок, розвиток особистості. Результати можуть бути реальними — фактична освіченість, рівень знань, якості особистості — і формальними — наявність атестата, посвідчення, диплома, що засвідчують факт закінчення навчального закладу, захист дисертації тощо.
Освіта — це також канал інформації в інформаційній системі, один з чинників прогресу.
Отже, освіта є складним соціальним феноменом, і вивчає цей феномен багато наук. Вітчизняна наука найбільшу увагу приділяє вивченню змісту, мети та організації освітньої діяльності, методів та процедур навчання, системи управління тощо.
Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освіту як соціальний інститут, її функції в суспільстві і взаємозв’язок з іншими соціальними інститутами, освітні установи як соціальні організації, соціальну політику у сфері освіти.
Освіта буває формальною і неформальною. Формальна освіта передбачає наявність спеціальних установ, шкіл для здійснення процесу навчання, а також підпорядкування його певним офіційним приписам, які втілюють культурні стандарти, політичні настанови відповідного суспільства.
Під неформальною освітою розуміють стихійне, несистематизоване засвоєння індивідуальних знань і навичок у процесі спілкування із соціальним оточенням — друзями, знайомими, колегами — у процесі самовдосконалення, індивідуального залучення до культурних цінностей, засвоєння інформації з книжок, періодичних видань, радіо, телебачення тощо. Неформальна освіта відіграє неабияку роль у соціалізації особистості, але вона є допоміжною стосовно формальної освіти. Соціологія вивчає насамперед формальну освіту.
Об’єктом соціології освіти є те соціальне середовище, де функціонують інституційні й не інституційні освітні організації, відбуваються процеси навчання та виховання, взаємодіють їх суб’єкти.
Предметом соціологічного вивчення є освіта як соціальний інститут, як соціальна система, механізм взаємодії її з іншими складовими суспільства, його соціальною структурою.
Щоб ліпше зрозуміти роль і місце інституту освіти в загальній системі суспільних відносин, слід коротко ознайомитися з еволюцією освіти, історією її розвитку.
У первісному суспільстві освіта була складовою соціально-виробничих процесів. Не було ні шкіл, ні вчителів. Передавання знань, досвіду, культури здійснювали всі члени суспільства. Навчання дітей, залучення їх до трудового процесу починалося з 4—5 років. Хлопчиків навчали чоловіки, а дівчаток — жінки. Підлітки нарівні з дорослими брали участь у випасанні худоби, риболовлі тощо.
Коли діти дорослішали, вони проходили церемонію «ініціації», тобто своєрідного посвячення в дорослі, демонструючи свою силу й трудові навички.
З поглибленням поділу та спеціалізації праці, утворенням державності і появою соціальної нерівності починається поступова інституалізація освіти. Перші ознаки соціального інституту освіти з’являються вже в античному світі, коли діти багатих батьків здобували освіту в спеціальних учителів.
Соціальні інститути освіти зароджуються у Стародавній Індії, Стародавньому Римі, де в школах за певну плату вчителі навчали дітей з аристократичних сімей граматики, філософії, музики, красномовства, юриспруденції, медицини тощо. Діти з інших родин, як правило, навчалися безпосередньо в процесі трудової діяльності. За таких умов визначальну роль у навчанні й вихованні дітей продовжувала відігравати сім’я.
У середньовіччі освіта набирає більш організованого характеру, але існує ще в межах соціального інституту релігії. Християнська церква в Європі запроваджує цілу систему спеціальних навчальних закладів для підготовки осіб духовного стану. У Парижі, Оксфорді та інших містах виникають перші університети. Згодом культурно-освітні функції університетів розширюються, там починають навчати юриспруденції та медицини, опрацьовують перші наукові дослідження з математики, логіки, фізики. Але осві¬та була доступна лише дітям з багатих і «шляхетних» родин.
Докорінно змінюється інститут освіти в індустріальному суспільстві ХІХ—ХХ ст. Ці зміни було зумовлено потребами науки, науково-технічного прогресу, змінами в культурі й житті людей. Освіта поступово стає доступною широким верствам населення. Поширюється мережа середніх і спеціальних шкіл, значно збільшується кількість вищих навчальних закладів. Неповна, а потім і повна середня освіта стає необхідною умовою отримання професії в основних галузях промисловості. Докорінно змінюється і сутність освіти. Якщо в доіндустріальний період її було орієн¬товано головним чином на збереження й відтворення культури, досвіду і знань попередніх поколінь, то в індустріальному суспільстві освіта стає активним елементом, ключовим чинником суспільного прогресу, культурних і соціальних змін. Освіта дає небачену раніше віддачу. Приріст національного доходу за рахунок капіталовкладень у сфері освіти досягає 40—50%.
Сучасна освіта перетворилася на диференційовану, багатоступеневу систему, яка дає змогу людині постійно працювати і освоювати раніше набуті людством знання й навички. Вона стала визначальним чинником у процесі соціалізації особистості, формуванні її соціального статусу, який визначається передовсім престижністю професії. Здобута освіта значною мірою визначає дальшу кар’єру людини, її місце в житті.
Соціологія вивчає освіту як відносно самостійну соціальну систему, метою котрої є систематичне навчання й виховання членів суспільства, орієнтоване на опанування ними певних професійних і наукових знань, моральних цінностей, умінь, навичок, норм поведінки, зміст яких визначається політичним устроєм суспільства, соціально-економічним рівнем його розвитку.
Як самостійна галузь науки соціологія освіти сформувалася на рубежі ХІХ—ХХ ст. Ще Е. Дюркгейм, Д. Дьюї та інші соціологи того часу у своїх працях звертали увагу на необхідність спеціального аналізу проблем, що стосувалися ролі, призначення і функцій освіти.
Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти:
• вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;
• оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості;
• аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;
• виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу;
• визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.
Головною ідеєю реформування освіти є створення єдиної неперервної системи, яка з допомогою комплексу державних, громадських та приватних установ освіти здатна була б відтворювати інтелектуальний, духовний потенціал суспільства, задовольняти всі громадські потреби на рівні світових стандартів.
Однак практичне здійснення цієї ідеї гальмується багатьма несприятливими чинниками. На підставі соціологічних досліджень останнього часу провідні фахівці визначили основні з них:
• катастрофічне матеріальне та фінансове становище освітніх установ на фоні загальної соціальної кризи в державі;
• утрата інтелектуалів та зниження загальної якості кадрового потенціалу викладацького корпусу, спричинене безперешкодною дією нецивілізованого й неконтрольованого ринку епохи «початкового нагромадження капіталу»;
• нерозвинутість соціальних механізмів та правового забезпечення самостійності, ініціативи й експериментування в освіті;
• слабкість альтернативного сектору освіти як щодо організаційних форм та стабільності, так і здебільшого щодо якості належних освітніх стандартів;
• брак у навчальних закладів свободи, необхідної для реалізації власних моделей підготовки фахівців, систем оплати праці тощо.
Отже, соціологія повинна сприяти системному реформуванню освіти згідно з найновітнішими досягненнями сучасної світової науки й адекватним урахуванням умов ринку.

--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

Дякую за відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:25, 4 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:06, 4 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає

«приклад»,«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато

ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в

практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх

психологічного розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього

процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким

аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності

суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та

всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути

визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до

новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської

відповідальності та патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для

реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне,

матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані

результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна

передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі

господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є «всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,

розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей,

формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення

на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу,

підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями». Вважаємо, що це не повне визначення

необхідної стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних

освітніх завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній,

соціальній і духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по

вирішенню, завдяки розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для

майбутнього України проблем. Серед них: наукового прориву, зміни

демографічної та екологічної ситуації, визначення шляхів демократизації

освіти, а, відповідно, й країни, виховання національної свідомості населення

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація

в небезпеці», де закцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта

також декларується на рівні основи інтелектуального, культурного,

соціального, економічного розвитку суспільства і держави, проте практична

реалізація даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же

час, парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині

немає завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована,

чого має досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:41, 17 травня 2016 (EEST)
#Різноманітні пошуки нових форм і методів формування більш досконалої

– виховної системи в Європі (в цілому в освіті) привели до значної кількості

своєрідних рішень в реформуванні школи всіх рівнів. Звернемо увагу на

найефективніші підходи у цій справі.

1. Американський підхід (власне США).

Він розбудований на гуманістичній педагогіці Дж. Дьюї (1859–1952),

видатного американського філософа, психолога та педагога. В праці «Школа

та дитина» (1902) він показав згубність «пасивної» школи, побудованої на

механічному запам’ятовуванні навчального матеріалу і необхідності

розвитку творчої активності учня, підтримки в дитині «інстинкту

дослідника». Демократію в школі Дж. Дьюї вважав основою демократії в

країні.

А в праці «Школа і суспільство» Дж. Дьюї зазначав, що учень – це

сонце, навколо якого повинно обертатися усе в освіті. Як же це «обертання»

відбувається у нинішній американській освіті? А ось так:

– У порівнянні з ЄС доля державних і приватних інвестицій

(головних фінансових надходжень в освіту) в США складає 2,3% від ВВП

(внутрішнього доходу країни), в ЄС же – 1,1%;

– у США на одного студента витрачається 19200 доларів, в ЄС –

8600;

– у США навчається близько 550 тис. іноземних студентів, а в ЄС –

450 тис. Підготовка іноземних студентів дає американській системі освіти

щорічний прибуток більше 10 мільярдів доларів!

Могутнє фінансування освіти дозволяє американцям успішно на

найвищому рівні утримувати 4000 університетів і коледжів. 125

університетів вважаються дослідницькими, які мають відповідну базу на

рівні докторських програм.

Звичайно, що основне студентське поповнення в США відбувається

завдяки американській середньоосвітній школі. Але навчання в ній

специфічне.

Повною середньою освітою в США охоплено біля 90% молоді. Вона

навчається у школі 12 років. У останній рік навчання випускник розсилає в

різні вищі навчальні заклади заявки, де розповідає про себе і свої успіхи в

навчанні, підтверджуючи їх відповідними документами. Якщо він підходить

для навчання у тому чи іншому ВНЗ, то просить вислати звідти гроші за

комплект форм, які він буде заповнювати.

Після остаточного вибору ВНЗ абітурієнт крім заявки туди надсилає:

– документ про освіту;

– докладну автобіографію на двох сторінках;

– рекомендуючого листа зі школи, або від авторитетної особи;

– бажаним є також є есе на вільну тему, що цінується особливо

високо, оскільки вважається, що він розкриває ставлення абітурієнта до світу.

Обов’язковим є фінансова декларація та квитанція про сплату

реєстраційного збору. Документи абітурієнта анонімно рецензують різні

викладачі. Результати того аналізує машина, відбираючи кращі. Тобто,

процесом вступу управляє ВНЗ, не зважаючи на наявність у школі випускних

екзаменів.

2. Азійський підхід. Тут характерними є японський і китайський варіанти.

У Японії біля 780 університетів з 2,5 млн. студентів. Абітурієнт має

закінчити повну державну школу і пройти тестування, яке проводить

Національний центр по прийому в університети. Лише після цього надається

допуск для складання екзаменів у вибраний ВНЗ. Загальноприйнятим є

інвестування вищої освіти різними компаніями, які потім пропонують роботу

кращим випускникам.

У Китаї з населенням більше 1,3 млрд. є 3 млн. студентів. Конкурс на

престижні спеціальності досягає 300 абітурієнтів на одне місце. Освіта

платна. Ціну визначає держава. На можливість вступу до ВНЗ дуже впливає

кількість балів, набраних абітурієнтом по закінченні школи.

3. Європейський підхід до сучасної організації освіти презентують,

насамперед, високорозвинені країни.

Так, у Великобританіїсередньоосвітня школа 12-річна. Її випускник

отримує відповідний сертифікат. А от щоб вступити у ВНЗ необхідно

подолати дворічний курс довузівської підготовки. Можна пройти підготовку

й за рік, але в «педуніверсарії» при ВНЗ. По закінченні – складається

національний екзамен. Кращі – зараховуються на вибрану спеціальність і

через три роки отримують диплом бакалавра.

У Німеччині середня освіта займає 13 років з поділом учнів після 4–5

класів на здібних, які можуть навчатися в університеті, і нездібних. Здібні

потрапляють в гімназії, де останні 2–3 роки готуються до навчання у ВНЗ.

Вступних екзаменів немає. Записуються в університет на один рік. Після

успішного завершення курсу – на наступний, але якщо претендентів більше,

ніж потрібно, то чекають у черзі до наступного навчального року.

У Франції десятирічна освіта дає диплом коледжа в 16 років. Біля 85%

його випускників вступають у трирічний академічний ліцей, де здобувають

диплом бакалавра. Лише він надає право для вступу в університет. Але

престижні університети вимагають ще й складання спеціального екзамену,

для чого необхідно пройти спеціальну одно- або дворічну підготовку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:42, 17 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:10, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
#Одним з найважливіших механізмів, що впливають на всі основні

напрями реформування освітньої системи України, є її інформатизація, яка

розглядається як необхідна умова і найважливіший етап інформатизації

країни в цілому. Основою переходу від індустріального етапу розвитку

суспільства до інформаційного є нові інформаційні технології.

Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги

нових інформаційних технологій:

– можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує

кожному індивідові власну траєкторію самонавчання;

– зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік

синергетичного мислення;

– створення ефективної системи управління інформаційно-

методичним забезпеченням освіти;

– використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки,

найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при

збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної

адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання

й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей

«віртуальної реальності».

Інформатизація освіти дозволить забезпечити її фундаментальність,

тобто орієнтацію на виявлення глибинних сутнісних підстав і зв'язків між

різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає

впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін,

об'єднаних загальною цільовою функцією і орієнтованих на

міждисциплінарні зв'язки та інтереси особистості.

Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для

учнів і викладачів. Це передусім доступ до нетрадиційних джерел інформації,

підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для

творчості, надбання і закріплення професійних навичок, реалізація

принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів

концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:22, 23 травня 2016 (EEST)
#
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти

країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої

освіти.

Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010

р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і

студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації

визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загальних положень,

притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі

визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав.

Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у

Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо

нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої

декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають

першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти

та поширення європейської системи вищої освіти у світі:

1) Затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених

ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою

сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній

конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

2) Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів:

додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання

потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати

щонайменше три роки. Вчений ступінь, що присвоюється по завершенні

першого циклу, на європейському ринку праці сприйматиметься як

відповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального

циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох

європейських країнах.

3) Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу

оцінок (ЕСТЄ) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності

студентів. Кредити можуть бути отримані також поза межами вищих

навчальних закладів, включаючи постійне навчання, за умови їхнього

визнання з боку відповідного університету-отримувача.

4) Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного

використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:

— забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також

до відповідних послуг;

— забезпечення визнання та зарахування часу, який вчитель, дослідник чи

член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному

закладі, проводячи дослідження, викладаючи та виконуючи відповідну до

свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав;

— сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості

освіти з метою вироблення порівняльних критеріїв та методології;

— просування необхідних європейських стандартів у галузі вищої освіти,

зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми

закладами, схем мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких і

виховних програм.

На основі цих цілей зміст декларації зводиться до таких практичних

кроків:

 запровадження дворівневої системи вищої освіти: базової (бакалаврат) і

повної (магістратура); доступ до другого рівня потребує завершення першого.

Ступінь, наданий після закінчення першого рівня, визнається на

європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації;

 запровадження системи кредитних одиниць, наприклад, Європейської

кредитно-трансферної системи (EuropeanCreditTransferSystem —ECTS), як

засобу підвищення мобільності студентів. Кредитні одиниці можуть діяти на

всіх рівнях вищої освіти, включаючи неперервну освіту, за умови їх визнання

навчальними закладами на основі принципу добровільності;

 видання взаємоузгоджених й уніфікованих додатків до дипломів для

запроваджених рівнів вищої освіти (бакалавра і магістра), які зрозумілі,

прозорі та зіставні між собою на всьому європейському (Болонському)

просторі, з метою забезпечення працевлаштування випускників вищих

навчальних закладів на європейському ринку праці та підвищення

конкурентноспроможності системи вищої освіти;

 стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення

студентів, викладачів, науковців, менеджерів освіти межах Болонського

простору;

 розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти

з метою напрацювання зіставних критеріїв і методологій;

 посилення європейського виміру вищої освіти, насамперед у сферах

наукових досліджень і проектування нових, конкурентоспроможних освітніх

програм.

Станом на 2014 р. не всі визначені Болонською декларацією цілі з

низки об’єктивних і суб’єктивних причин були досягнуті повною мірою. У

деяких країнах, до яких належить й Україна, освітній рівень бакалавра з

терміном навчання три-чотири роки сприймають як неповну (і неповноцінну)

вищу освіту, що ускладнює працевлаштування випускників із дипломом

бакалавра. Студенти — громадяни держав, що не є членами Європейського

Союзу, — фактично не мають задекларованих у контексті Болонського

процесу можливостей вільного вибору місця навчання та його продовження

на вищому освітньому рівні. Відсутні незалежні агентства контролю якості

вищої освіти. Інтерпретація Болонського процесу на місцях часто не

відповідає реальним європейським цінностям і тенденціям.

Очікувалося, що Конференція європейських міністрів (2009) стане

прологом до завершальної стадії процесу побудови спільного європейського

простору, який планували закінчити до 2010 р. Однак учасникам конференції

довелося робити інші акценти і констатувати: Цілі, викладені в Болонській

декларації, залишаються в силі і сьогодні. Оскільки не всі завдання виконано,

повне і належне виконання їх на європейському, національному та

інституціональному рівнях потребує зростання темпів та зобов’язань на 2010

рік. Міністри підбили певні підсумки та встановили пріоритети на наступне

десятиліття. Дату завершення створення спільного європейського простору

було відкладено до 2020 р.

Приєднання України до Болонської декларації, інтеграція системи

вищої освіти країни до європейського освітнього простору, безперечно є

позитивним процесом. Однак при цьому потрібно враховувати, що

універсалізовані системи вищої освіти в Україні і західноєвропейських

країнах функціонують в різних соціально-економічних умовах. За наявності

істотних відмінностей у стимулах до навчання і здобування вищої освіти, в

оплаті висококваліфікованої праці, можливостях міждержавної мобільності

студентів, викладачів і науковців реалізація проголошених Болонською

декларацією цілей для України багато в чому є проблематичною. Через

роздрібненість освітньо-кваліфікаційних рівнів, фрагментацію процесу

вивчення дисциплін, формалізацію оцінювання знань можна втратити

основну перевагу радянської вищої освіти – фундаментальність підготовки

фахівців, не додавши до неї нових позитивних якостей.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:37, 4 липня 2016 (EEST)
2.У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського

Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція

про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський

процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про

гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998

року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та

Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері

вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на

спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських

держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні

(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для

приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську

декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації

було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес

об’єднує 47 держав (2011 рік).--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:49, 4 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:43, 20 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1.Квазінаука

– це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим

науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та

наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали

свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,

вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих

учених, ідей своїх «противників» тощо.

Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Щось подібне

відбувалося в СРСР в 40–60 рр. ХХ ст., коли панувала так звана «мічурінська

біологія», яка заперечувала наукові судження світової біології, відкриття

генетики, цитології і т.п. Тим самим заперечувався притік свіжої думки у

певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно

зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор,

пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки

не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими

мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:06, 4 липня 2016 (EEST)
2.Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від

хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого

вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Кожен навчальний

предмет є, по суті, зосередженням відповідної ділянки науки. І якщо якась зі

шкільних дисциплін «не встигає» за «своєю» наукою, то це може мати

трагічні наслідки.

Тому аксіоматичною є необхідність кожного педагога постійно

знаходитися на вістрі найновіших наукових знань, особливо щодо свого

фаху. Для цього необхідно знати й користуватися системою науково-

дослідницького процесу, звернувши увагу на такі її елементи, як:

1) сутність, зміст і функції науки;

2) сили та засоби наукових рішень;

3) структура науково-дослідницької системи;

4) методологія наукового дослідження;

5) наукова творчість педагога;

6) мова науки, аргументація, опис і пояснення наукових здобутків;

7) статус науковця і наукова етика тощо.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:16, 11 липня 2016 (EEST)
==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 25 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Аксіоматично, що якісний стан суспільства об’єктивно зумовлений його

освіченістю. Тепер, коли світова криза освіти віднесена ООН до глобальних

проблем, що загрожують існуванню людства, усвідомлення ролі та значення

освіти й науки в подальшому існуванні та розвитку соціуму постало чи не

головною потребою. Очевидно, що для виходу з освітньої кризи необхідно

сформувати та реалізувати нову парадигму освіти.

Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад»,

«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У

ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній

реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного

розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,

а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з

доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для

нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного

забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений

генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових

знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та

патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації

відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-

фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати

реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив

розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства,

суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і

фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування

громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі

інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення

освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями. Вважаємо, що це не повне визначення необхідної

стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних освітніх

завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній, соціальній і

духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по вирішенню, завдяки

розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для майбутнього України

проблем. Серед них: наукового прориву, зміни демографічної та екологічної

ситуації, визначення шляхів демократизації освіти, а, відповідно, й країни,

виховання національної свідомості населення тощо.

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація в

небезпеці», де акцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта також

декларується на рівні основи інтелектуального, культурного, соціального,

економічного розвитку суспільства і держави, проте практична реалізація

даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же час,

парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині немає

завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована, чого має

досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:19, 11 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:12, 14 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Освіта протягом життя в усьому світі й особливо в розвинених країнах стає усе більш важливою сферою освітніх послуг. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти: формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки; неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіти дорослих, у лекторіях товариства „Знання”, по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання; інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві чинники свого розвитку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:24, 5 жовтня 2016 (EEST)

#Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної
освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має
значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної
освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних
тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у
Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було
прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях
запровадження принципів відкритої освіти»
28
.
Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої
діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації
навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за
допомогою інформаційно-комунікаційних технологій29
.
Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох
країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім
вищої освіти та освіти дорослих. Про це свідчать як об’єктивні зміни у
навчальних закладах і навчальному процесі, так і дедалі більша увага до
відкритої освіти з боку урядів і міжнародних установ, освітніх та наукових
інституцій, благодійних фондів, громадських організацій, міжурядових та
міждержавних інституцій, включно з Організацією Об’єднаних Націй.
З моменту рішення Массачусетського інституту технологій, ухваленого
2001 року
30
, щодо надання відкритого доступу до всіх своїх навчальних
матеріалів минуло лише трохи більше 10 років, а принципи відкритої освіти
дедалі більше стають стандартом освітньої діяльності. Масштабні ініціативи
зі впровадження елементів відкритої освіти сьогодні втілюються у десятках
країн, серед яких як лідери, такі як США і Великобританія, так і держави, що
прагнуть максимально швидко подолати відставання в освітній та науковій
сферах – зокрема, КНР і В’єтнам (останній 2006 року де-факто зробив
відкриту платформу створення та обміну навчальними і освітніми
матеріалами Connexions31 загальнонаціональним стандартом вищої освіти).
Відкрита освіта: соціально-політичні і техніко-організаційні складові
Відкрита освіта сьогодні перебуває на етапі бурхливого розвитку. З
огляду на це, а також на різноплановість аспектів відкритої освіти,
природним є співіснування багатьох, часом конкурентних, розумінь цього
поняття.
Ці різнопланові аспекти і відповідні різнорідні тлумачення можна
поділити на дві великі групи. По-перше, це ідеологічні, соціальні і політичні
складові. Головним у них є наголос на тому, що освіта – це суспільне благо, а
відтак безперешкодно отримувати освіту має право кожен член суспільства,
незалежно від раси, етнічної належності, статків, місця проживання тощо.
Тобто головною метою для цієї соціально-політичної складової відкритої
освіти є демократизація освіти, підвищення ступеня її доступності – у першу
чергу для представників соціальних груп, які з різних причин досі такого
доступу не мають чи перебувають у дискримінованому становищі. З
очевидних причин, для нашої країни цей аспект не є найактуальнішим:
Конституція України закріплює право усіх громадян на отримання освіти, і
цей принцип в цілому успішно реалізується, про що свідчать високі за
світовими стандартами показники охоплення населення і середньою, і вищою
освітою.
Друга головна складова поняття відкритої освіти наголошує на
організаційних і технологічних аспектах цього явища. Саме вона є для
вітчизняної системи освіти найбільш значущою, відкриваючи значні
можливості для оновлення і розвитку, підвищення якості освіти і
ефективності навчального процесу. Особливо значним є позитивний
потенціал впровадження елементів відкритої освіти у вищій освіті та освіті
дорослих, хоча суттєвий позитивний потенціал є і для середньої освіти. У
середній освіті підходи та інструменти відкритої освіти у першу чергу здатні
дієво сприяти у поліпшенні становища із забезпеченням сучасними
навчальними матеріалами та у забезпеченні можливостей обміну досвідом
між педагогами. Щодо освіти дорослих (освіта протягом життя), то реалізація
потенціалу відкритої освіти може стати запорукою розбудови в Україні нової
сучасної індустрії, здатної відіграти велику роль у поліпшенні соціального
клімату і якості трудових ресурсів та у створенні значної кількості нових
робочих місць.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:17, 5 жовтня 2016 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:48, 5 вересня 2016 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:11, 1 червня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:

----За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму.
Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.
Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про освіту» зазначено, що метою освіти є «всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями». Вважаємо, що це не повне визначення необхідної стратегічної мети української освіти.
Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних освітніх завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній, соціальній і духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по вирішенню, завдяки розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для майбутнього України проблем. Серед них: наукового прориву, зміни демографічної та екологічної ситуації, визначення шляхів демократизації освіти, а, відповідно, й країни, виховання національної свідомості населення тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:22, 5 жовтня 2016 (EEST)
----Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не змінюється як історично набуті традиції.
По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного розвантаження тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:22, 5 жовтня 2016 (EEST)
З традиційного навчання потрібно зберегти класно - урочну систему.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:22, 5 жовтня 2016 (EEST)
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:14, 19 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:27, 15 червня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали індивідуальне заняття №2, тематичні дискусії №1, №2.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:00, 3 жовтня 2016 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Ляшенко Ю.С.

2016-10-05T09:59:08Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:21, 25 квітня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Вперше термін «філософія освіти» використано 1913 р., в американській енциклопедії. Але глибоке теоретичне дослідження освітянських проблем розпочалося працею англійця Р. Петерса «Філософія освіти» (1973). З тих пір філософія освіти на Заході набула бурхливого розвитку. Причиною того стала криза освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Отже, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив.
Звернемо увагу й на те, що у цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Визначимо, чому це так.
По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Це дуже виразно продемонстрував американський науковець А. Азімов у праці «Вид у височині». В ній він пояснив, що в пошуках відповідей на різноманітні запитання про буття працює безліч представників різних наук (яких більше 2,5 тис.). Вони, заклопотані справами на власних ділянках, і не в змозі з’ясувати чим займаються сусіди. Це робить і узагальнює філософія, бо лише в неї таке призначення.
Ось чому лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення.
По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку.
Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. Крім того, філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування.
По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу.
По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Виявляється, що її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багато вимірність самої освіти. Адже вона є:
1) процесом формування людини;
2) загальнолюдською цінністю;
3) результатом шкільної діяльності;
4) засобом кардинальних змін суспільного життя;
5) соціальною системою, що здатна до саморозвитку тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

#Сучасна цивілізація упродовж ХХ та початку ХХІ століть вийшла на нові горизонти розвитку, базою якого є парадигма неперервної освіти упродовж життя, перехід до суспільства знань, та поява homo educatus – людини освіченої. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.
Філософія освіти – галузь філософії, що досліджує ідею освіти та її сутність, як соціокультурного феномену відтворення та розвитку суспільства; визначення цілей, цінностей, ідеалів освіти і освіченості;результатів освіти та критеріїв їх оцінки.
Філософія освіти бере початок з історії філософії, загальної та соціальної філософії та має тісний зв’язок з іншими галузями філософії –філософією науки, філософією культури, логікою, онтологією, етикою тощо.
В українській філософській думці питання єдиної філософської парадигми освіти не ставиться, навпаки пропонується враховувати наявність міжпарадигмального освітнього простору, як явища характерного не тільки для трансформаційних, а й суспільств у яких домінують ліберальні цінності.
На думку В. Г. Кременя, предметом дослідження філософії освіти є цілі, цінності, ідеали освіти в сучасному суспільстві, їхнє співвідношення з технологіями і практичними засобами, а також аналіз результатів та критеріїв їхньої оцінки. При цьому відомий вчений зазначає, що у зазначеному контексті утворюється суперечлива система, аналіз якої виявляє дисгармонійність, неузгодженість і неадекватність компонентів системи.
В. Андрущенко та В. Лутай у статті, що опублікована в “Енциклопедії освіти” запропонували розглядати концепцію філософії освіти через “певну систему принципів”:
• постійну конкуренцію (суперечностей) “між двома протилежними тенденціями –індивідуальною і колективістською”;
• подолання однобічного підходу у розумінні проблем суспільного розвитку;
• діалектичне зведення протилежностей в нескінченності до розв’язання їх загальної сутності;
• нової діалектики тобто розв’язання суперечностей “діалоговими методами”.
Відтак можемо переконатися, що предметне поле філософії освіти залишається дискусійним. Загалом українські філософи продовжують працювати над виробленням концептуального бачення філософії освіти.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти:
• аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти;
• вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Філософія освіти як тематичний розділ філософського знання являє собою рефлексію над сутністю, змістом, цілями освіти через призму уявлень про людину, що склалися в тих чи інших історично визначених філософських течіях, напрямах, концепціях.
Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості. Тільки у такому тлумаченні освіта сприятиме розвитку творчого стратегічного мислення, свободи і відповідальності людини, а не змушуватиме оволодіти певним набором знань, навичок і вмінь.
Освіта — багатозначне поняття. Насамперед — це визначальний компонент культури, що забезпечує спадкоємність та відтворення нагромаджених знань, досвіду, традицій. У цьому контексті освіту можна розглядати і як процес навчальної та вихов¬ної діяльності, і як результат цього процесу. Причому освіта — це не просто діяльність, а діяльність в особливий спосіб організована, з певною ієрархією ролей і нормативним регулюванням.
Освіта як результат такої діяльності — це засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок, розвиток особистості. Результати можуть бути реальними — фактична освіченість, рівень знань, якості особистості — і формальними — наявність атестата, посвідчення, диплома, що засвідчують факт закінчення навчального закладу, захист дисертації тощо.
Освіта — це також канал інформації в інформаційній системі, один з чинників прогресу.
Отже, освіта є складним соціальним феноменом, і вивчає цей феномен багато наук. Вітчизняна наука найбільшу увагу приділяє вивченню змісту, мети та організації освітньої діяльності, методів та процедур навчання, системи управління тощо.
Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освіту як соціальний інститут, її функції в суспільстві і взаємозв’язок з іншими соціальними інститутами, освітні установи як соціальні організації, соціальну політику у сфері освіти.
Освіта буває формальною і неформальною. Формальна освіта передбачає наявність спеціальних установ, шкіл для здійснення процесу навчання, а також підпорядкування його певним офіційним приписам, які втілюють культурні стандарти, політичні настанови відповідного суспільства.
Під неформальною освітою розуміють стихійне, несистематизоване засвоєння індивідуальних знань і навичок у процесі спілкування із соціальним оточенням — друзями, знайомими, колегами — у процесі самовдосконалення, індивідуального залучення до культурних цінностей, засвоєння інформації з книжок, періодичних видань, радіо, телебачення тощо. Неформальна освіта відіграє неабияку роль у соціалізації особистості, але вона є допоміжною стосовно формальної освіти. Соціологія вивчає насамперед формальну освіту.
Об’єктом соціології освіти є те соціальне середовище, де функціонують інституційні й не інституційні освітні організації, відбуваються процеси навчання та виховання, взаємодіють їх суб’єкти.
Предметом соціологічного вивчення є освіта як соціальний інститут, як соціальна система, механізм взаємодії її з іншими складовими суспільства, його соціальною структурою.
Щоб ліпше зрозуміти роль і місце інституту освіти в загальній системі суспільних відносин, слід коротко ознайомитися з еволюцією освіти, історією її розвитку.
У первісному суспільстві освіта була складовою соціально-виробничих процесів. Не було ні шкіл, ні вчителів. Передавання знань, досвіду, культури здійснювали всі члени суспільства. Навчання дітей, залучення їх до трудового процесу починалося з 4—5 років. Хлопчиків навчали чоловіки, а дівчаток — жінки. Підлітки нарівні з дорослими брали участь у випасанні худоби, риболовлі тощо.
Коли діти дорослішали, вони проходили церемонію «ініціації», тобто своєрідного посвячення в дорослі, демонструючи свою силу й трудові навички.
З поглибленням поділу та спеціалізації праці, утворенням державності і появою соціальної нерівності починається поступова інституалізація освіти. Перші ознаки соціального інституту освіти з’являються вже в античному світі, коли діти багатих батьків здобували освіту в спеціальних учителів.
Соціальні інститути освіти зароджуються у Стародавній Індії, Стародавньому Римі, де в школах за певну плату вчителі навчали дітей з аристократичних сімей граматики, філософії, музики, красномовства, юриспруденції, медицини тощо. Діти з інших родин, як правило, навчалися безпосередньо в процесі трудової діяльності. За таких умов визначальну роль у навчанні й вихованні дітей продовжувала відігравати сім’я.
У середньовіччі освіта набирає більш організованого характеру, але існує ще в межах соціального інституту релігії. Християнська церква в Європі запроваджує цілу систему спеціальних навчальних закладів для підготовки осіб духовного стану. У Парижі, Оксфорді та інших містах виникають перші університети. Згодом культурно-освітні функції університетів розширюються, там починають навчати юриспруденції та медицини, опрацьовують перші наукові дослідження з математики, логіки, фізики. Але осві¬та була доступна лише дітям з багатих і «шляхетних» родин.
Докорінно змінюється інститут освіти в індустріальному суспільстві ХІХ—ХХ ст. Ці зміни було зумовлено потребами науки, науково-технічного прогресу, змінами в культурі й житті людей. Освіта поступово стає доступною широким верствам населення. Поширюється мережа середніх і спеціальних шкіл, значно збільшується кількість вищих навчальних закладів. Неповна, а потім і повна середня освіта стає необхідною умовою отримання професії в основних галузях промисловості. Докорінно змінюється і сутність освіти. Якщо в доіндустріальний період її було орієн¬товано головним чином на збереження й відтворення культури, досвіду і знань попередніх поколінь, то в індустріальному суспільстві освіта стає активним елементом, ключовим чинником суспільного прогресу, культурних і соціальних змін. Освіта дає небачену раніше віддачу. Приріст національного доходу за рахунок капіталовкладень у сфері освіти досягає 40—50%.
Сучасна освіта перетворилася на диференційовану, багатоступеневу систему, яка дає змогу людині постійно працювати і освоювати раніше набуті людством знання й навички. Вона стала визначальним чинником у процесі соціалізації особистості, формуванні її соціального статусу, який визначається передовсім престижністю професії. Здобута освіта значною мірою визначає дальшу кар’єру людини, її місце в житті.
Соціологія вивчає освіту як відносно самостійну соціальну систему, метою котрої є систематичне навчання й виховання членів суспільства, орієнтоване на опанування ними певних професійних і наукових знань, моральних цінностей, умінь, навичок, норм поведінки, зміст яких визначається політичним устроєм суспільства, соціально-економічним рівнем його розвитку.
Як самостійна галузь науки соціологія освіти сформувалася на рубежі ХІХ—ХХ ст. Ще Е. Дюркгейм, Д. Дьюї та інші соціологи того часу у своїх працях звертали увагу на необхідність спеціального аналізу проблем, що стосувалися ролі, призначення і функцій освіти.
Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти:
• вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;
• оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості;
• аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;
• виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу;
• визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.
Головною ідеєю реформування освіти є створення єдиної неперервної системи, яка з допомогою комплексу державних, громадських та приватних установ освіти здатна була б відтворювати інтелектуальний, духовний потенціал суспільства, задовольняти всі громадські потреби на рівні світових стандартів.
Однак практичне здійснення цієї ідеї гальмується багатьма несприятливими чинниками. На підставі соціологічних досліджень останнього часу провідні фахівці визначили основні з них:
• катастрофічне матеріальне та фінансове становище освітніх установ на фоні загальної соціальної кризи в державі;
• утрата інтелектуалів та зниження загальної якості кадрового потенціалу викладацького корпусу, спричинене безперешкодною дією нецивілізованого й неконтрольованого ринку епохи «початкового нагромадження капіталу»;
• нерозвинутість соціальних механізмів та правового забезпечення самостійності, ініціативи й експериментування в освіті;
• слабкість альтернативного сектору освіти як щодо організаційних форм та стабільності, так і здебільшого щодо якості належних освітніх стандартів;
• брак у навчальних закладів свободи, необхідної для реалізації власних моделей підготовки фахівців, систем оплати праці тощо.
Отже, соціологія повинна сприяти системному реформуванню освіти згідно з найновітнішими досягненнями сучасної світової науки й адекватним урахуванням умов ринку.

--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

Дякую за відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:25, 4 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:06, 4 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає

«приклад»,«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато

ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в

практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх

психологічного розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього

процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким

аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності

суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та

всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути

визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до

новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської

відповідальності та патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для

реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне,

матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані

результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна

передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі

господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є «всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,

розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей,

формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення

на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу,

підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями». Вважаємо, що це не повне визначення

необхідної стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних

освітніх завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній,

соціальній і духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по

вирішенню, завдяки розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для

майбутнього України проблем. Серед них: наукового прориву, зміни

демографічної та екологічної ситуації, визначення шляхів демократизації

освіти, а, відповідно, й країни, виховання національної свідомості населення

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація

в небезпеці», де закцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта

також декларується на рівні основи інтелектуального, культурного,

соціального, економічного розвитку суспільства і держави, проте практична

реалізація даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же

час, парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині

немає завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована,

чого має досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:41, 17 травня 2016 (EEST)
#Різноманітні пошуки нових форм і методів формування більш досконалої

– виховної системи в Європі (в цілому в освіті) привели до значної кількості

своєрідних рішень в реформуванні школи всіх рівнів. Звернемо увагу на

найефективніші підходи у цій справі.

1. Американський підхід (власне США).

Він розбудований на гуманістичній педагогіці Дж. Дьюї (1859–1952),

видатного американського філософа, психолога та педагога. В праці «Школа

та дитина» (1902) він показав згубність «пасивної» школи, побудованої на

механічному запам’ятовуванні навчального матеріалу і необхідності

розвитку творчої активності учня, підтримки в дитині «інстинкту

дослідника». Демократію в школі Дж. Дьюї вважав основою демократії в

країні.

А в праці «Школа і суспільство» Дж. Дьюї зазначав, що учень – це

сонце, навколо якого повинно обертатися усе в освіті. Як же це «обертання»

відбувається у нинішній американській освіті? А ось так:

– У порівнянні з ЄС доля державних і приватних інвестицій

(головних фінансових надходжень в освіту) в США складає 2,3% від ВВП

(внутрішнього доходу країни), в ЄС же – 1,1%;

– у США на одного студента витрачається 19200 доларів, в ЄС –

8600;

– у США навчається близько 550 тис. іноземних студентів, а в ЄС –

450 тис. Підготовка іноземних студентів дає американській системі освіти

щорічний прибуток більше 10 мільярдів доларів!

Могутнє фінансування освіти дозволяє американцям успішно на

найвищому рівні утримувати 4000 університетів і коледжів. 125

університетів вважаються дослідницькими, які мають відповідну базу на

рівні докторських програм.

Звичайно, що основне студентське поповнення в США відбувається

завдяки американській середньоосвітній школі. Але навчання в ній

специфічне.

Повною середньою освітою в США охоплено біля 90% молоді. Вона

навчається у школі 12 років. У останній рік навчання випускник розсилає в

різні вищі навчальні заклади заявки, де розповідає про себе і свої успіхи в

навчанні, підтверджуючи їх відповідними документами. Якщо він підходить

для навчання у тому чи іншому ВНЗ, то просить вислати звідти гроші за

комплект форм, які він буде заповнювати.

Після остаточного вибору ВНЗ абітурієнт крім заявки туди надсилає:

– документ про освіту;

– докладну автобіографію на двох сторінках;

– рекомендуючого листа зі школи, або від авторитетної особи;

– бажаним є також є есе на вільну тему, що цінується особливо

високо, оскільки вважається, що він розкриває ставлення абітурієнта до світу.

Обов’язковим є фінансова декларація та квитанція про сплату

реєстраційного збору. Документи абітурієнта анонімно рецензують різні

викладачі. Результати того аналізує машина, відбираючи кращі. Тобто,

процесом вступу управляє ВНЗ, не зважаючи на наявність у школі випускних

екзаменів.

2. Азійський підхід. Тут характерними є японський і китайський варіанти.

У Японії біля 780 університетів з 2,5 млн. студентів. Абітурієнт має

закінчити повну державну школу і пройти тестування, яке проводить

Національний центр по прийому в університети. Лише після цього надається

допуск для складання екзаменів у вибраний ВНЗ. Загальноприйнятим є

інвестування вищої освіти різними компаніями, які потім пропонують роботу

кращим випускникам.

У Китаї з населенням більше 1,3 млрд. є 3 млн. студентів. Конкурс на

престижні спеціальності досягає 300 абітурієнтів на одне місце. Освіта

платна. Ціну визначає держава. На можливість вступу до ВНЗ дуже впливає

кількість балів, набраних абітурієнтом по закінченні школи.

3. Європейський підхід до сучасної організації освіти презентують,

насамперед, високорозвинені країни.

Так, у Великобританіїсередньоосвітня школа 12-річна. Її випускник

отримує відповідний сертифікат. А от щоб вступити у ВНЗ необхідно

подолати дворічний курс довузівської підготовки. Можна пройти підготовку

й за рік, але в «педуніверсарії» при ВНЗ. По закінченні – складається

національний екзамен. Кращі – зараховуються на вибрану спеціальність і

через три роки отримують диплом бакалавра.

У Німеччині середня освіта займає 13 років з поділом учнів після 4–5

класів на здібних, які можуть навчатися в університеті, і нездібних. Здібні

потрапляють в гімназії, де останні 2–3 роки готуються до навчання у ВНЗ.

Вступних екзаменів немає. Записуються в університет на один рік. Після

успішного завершення курсу – на наступний, але якщо претендентів більше,

ніж потрібно, то чекають у черзі до наступного навчального року.

У Франції десятирічна освіта дає диплом коледжа в 16 років. Біля 85%

його випускників вступають у трирічний академічний ліцей, де здобувають

диплом бакалавра. Лише він надає право для вступу в університет. Але

престижні університети вимагають ще й складання спеціального екзамену,

для чого необхідно пройти спеціальну одно- або дворічну підготовку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:42, 17 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:10, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
#Одним з найважливіших механізмів, що впливають на всі основні

напрями реформування освітньої системи України, є її інформатизація, яка

розглядається як необхідна умова і найважливіший етап інформатизації

країни в цілому. Основою переходу від індустріального етапу розвитку

суспільства до інформаційного є нові інформаційні технології.

Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги

нових інформаційних технологій:

– можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує

кожному індивідові власну траєкторію самонавчання;

– зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік

синергетичного мислення;

– створення ефективної системи управління інформаційно-

методичним забезпеченням освіти;

– використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки,

найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при

збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної

адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання

й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей

«віртуальної реальності».

Інформатизація освіти дозволить забезпечити її фундаментальність,

тобто орієнтацію на виявлення глибинних сутнісних підстав і зв'язків між

різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає

впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін,

об'єднаних загальною цільовою функцією і орієнтованих на

міждисциплінарні зв'язки та інтереси особистості.

Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для

учнів і викладачів. Це передусім доступ до нетрадиційних джерел інформації,

підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для

творчості, надбання і закріплення професійних навичок, реалізація

принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів

концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:22, 23 травня 2016 (EEST)
#
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти

країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої

освіти.

Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010

р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і

студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації

визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загальних положень,

притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі

визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав.

Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у

Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо

нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої

декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають

першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти

та поширення європейської системи вищої освіти у світі:

1) Затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених

ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою

сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній

конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

2) Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів:

додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання

потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати

щонайменше три роки. Вчений ступінь, що присвоюється по завершенні

першого циклу, на європейському ринку праці сприйматиметься як

відповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального

циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох

європейських країнах.

3) Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу

оцінок (ЕСТЄ) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності

студентів. Кредити можуть бути отримані також поза межами вищих

навчальних закладів, включаючи постійне навчання, за умови їхнього

визнання з боку відповідного університету-отримувача.

4) Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного

використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:

— забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також

до відповідних послуг;

— забезпечення визнання та зарахування часу, який вчитель, дослідник чи

член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному

закладі, проводячи дослідження, викладаючи та виконуючи відповідну до

свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав;

— сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості

освіти з метою вироблення порівняльних критеріїв та методології;

— просування необхідних європейських стандартів у галузі вищої освіти,

зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми

закладами, схем мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких і

виховних програм.

На основі цих цілей зміст декларації зводиться до таких практичних

кроків:

 запровадження дворівневої системи вищої освіти: базової (бакалаврат) і

повної (магістратура); доступ до другого рівня потребує завершення першого.

Ступінь, наданий після закінчення першого рівня, визнається на

європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації;

 запровадження системи кредитних одиниць, наприклад, Європейської

кредитно-трансферної системи (EuropeanCreditTransferSystem —ECTS), як

засобу підвищення мобільності студентів. Кредитні одиниці можуть діяти на

всіх рівнях вищої освіти, включаючи неперервну освіту, за умови їх визнання

навчальними закладами на основі принципу добровільності;

 видання взаємоузгоджених й уніфікованих додатків до дипломів для

запроваджених рівнів вищої освіти (бакалавра і магістра), які зрозумілі,

прозорі та зіставні між собою на всьому європейському (Болонському)

просторі, з метою забезпечення працевлаштування випускників вищих

навчальних закладів на європейському ринку праці та підвищення

конкурентноспроможності системи вищої освіти;

 стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення

студентів, викладачів, науковців, менеджерів освіти межах Болонського

простору;

 розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти

з метою напрацювання зіставних критеріїв і методологій;

 посилення європейського виміру вищої освіти, насамперед у сферах

наукових досліджень і проектування нових, конкурентоспроможних освітніх

програм.

Станом на 2014 р. не всі визначені Болонською декларацією цілі з

низки об’єктивних і суб’єктивних причин були досягнуті повною мірою. У

деяких країнах, до яких належить й Україна, освітній рівень бакалавра з

терміном навчання три-чотири роки сприймають як неповну (і неповноцінну)

вищу освіту, що ускладнює працевлаштування випускників із дипломом

бакалавра. Студенти — громадяни держав, що не є членами Європейського

Союзу, — фактично не мають задекларованих у контексті Болонського

процесу можливостей вільного вибору місця навчання та його продовження

на вищому освітньому рівні. Відсутні незалежні агентства контролю якості

вищої освіти. Інтерпретація Болонського процесу на місцях часто не

відповідає реальним європейським цінностям і тенденціям.

Очікувалося, що Конференція європейських міністрів (2009) стане

прологом до завершальної стадії процесу побудови спільного європейського

простору, який планували закінчити до 2010 р. Однак учасникам конференції

довелося робити інші акценти і констатувати: Цілі, викладені в Болонській

декларації, залишаються в силі і сьогодні. Оскільки не всі завдання виконано,

повне і належне виконання їх на європейському, національному та

інституціональному рівнях потребує зростання темпів та зобов’язань на 2010

рік. Міністри підбили певні підсумки та встановили пріоритети на наступне

десятиліття. Дату завершення створення спільного європейського простору

було відкладено до 2020 р.

Приєднання України до Болонської декларації, інтеграція системи

вищої освіти країни до європейського освітнього простору, безперечно є

позитивним процесом. Однак при цьому потрібно враховувати, що

універсалізовані системи вищої освіти в Україні і західноєвропейських

країнах функціонують в різних соціально-економічних умовах. За наявності

істотних відмінностей у стимулах до навчання і здобування вищої освіти, в

оплаті висококваліфікованої праці, можливостях міждержавної мобільності

студентів, викладачів і науковців реалізація проголошених Болонською

декларацією цілей для України багато в чому є проблематичною. Через

роздрібненість освітньо-кваліфікаційних рівнів, фрагментацію процесу

вивчення дисциплін, формалізацію оцінювання знань можна втратити

основну перевагу радянської вищої освіти – фундаментальність підготовки

фахівців, не додавши до неї нових позитивних якостей.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:37, 4 липня 2016 (EEST)
2.У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського

Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція

про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський

процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про

гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998

року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та

Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері

вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на

спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських

держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні

(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для

приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську

декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації

було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес

об’єднує 47 держав (2011 рік).--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:49, 4 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:43, 20 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1.Квазінаука

– це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим

науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та

наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали

свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,

вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих

учених, ідей своїх «противників» тощо.

Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Щось подібне

відбувалося в СРСР в 40–60 рр. ХХ ст., коли панувала так звана «мічурінська

біологія», яка заперечувала наукові судження світової біології, відкриття

генетики, цитології і т.п. Тим самим заперечувався притік свіжої думки у

певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно

зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор,

пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки

не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими

мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:06, 4 липня 2016 (EEST)
2.Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від

хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого

вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Кожен навчальний

предмет є, по суті, зосередженням відповідної ділянки науки. І якщо якась зі

шкільних дисциплін «не встигає» за «своєю» наукою, то це може мати

трагічні наслідки.

Тому аксіоматичною є необхідність кожного педагога постійно

знаходитися на вістрі найновіших наукових знань, особливо щодо свого

фаху. Для цього необхідно знати й користуватися системою науково-

дослідницького процесу, звернувши увагу на такі її елементи, як:

1) сутність, зміст і функції науки;

2) сили та засоби наукових рішень;

3) структура науково-дослідницької системи;

4) методологія наукового дослідження;

5) наукова творчість педагога;

6) мова науки, аргументація, опис і пояснення наукових здобутків;

7) статус науковця і наукова етика тощо.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:16, 11 липня 2016 (EEST)
==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 25 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Аксіоматично, що якісний стан суспільства об’єктивно зумовлений його

освіченістю. Тепер, коли світова криза освіти віднесена ООН до глобальних

проблем, що загрожують існуванню людства, усвідомлення ролі та значення

освіти й науки в подальшому існуванні та розвитку соціуму постало чи не

головною потребою. Очевидно, що для виходу з освітньої кризи необхідно

сформувати та реалізувати нову парадигму освіти.

Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад»,

«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У

ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній

реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного

розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,

а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з

доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для

нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного

забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений

генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових

знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та

патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації

відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-

фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати

реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив

розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства,

суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і

фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування

громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі

інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення

освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями. Вважаємо, що це не повне визначення необхідної

стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних освітніх

завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній, соціальній і

духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по вирішенню, завдяки

розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для майбутнього України

проблем. Серед них: наукового прориву, зміни демографічної та екологічної

ситуації, визначення шляхів демократизації освіти, а, відповідно, й країни,

виховання національної свідомості населення тощо.

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація в

небезпеці», де акцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта також

декларується на рівні основи інтелектуального, культурного, соціального,

економічного розвитку суспільства і держави, проте практична реалізація

даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же час,

парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині немає

завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована, чого має

досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:19, 11 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:12, 14 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Освіта протягом життя в усьому світі й особливо в розвинених країнах стає усе більш важливою сферою освітніх послуг. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти: формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки; неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіти дорослих, у лекторіях товариства „Знання”, по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання; інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві чинники свого розвитку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:24, 5 жовтня 2016 (EEST)

#Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної
освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має
значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної
освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних
тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у
Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було
прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях
запровадження принципів відкритої освіти»
28
.
Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої
діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації
навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за
допомогою інформаційно-комунікаційних технологій29
.
Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох
країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім
вищої освіти та освіти дорослих. Про це свідчать як об’єктивні зміни у
навчальних закладах і навчальному процесі, так і дедалі більша увага до
відкритої освіти з боку урядів і міжнародних установ, освітніх та наукових
інституцій, благодійних фондів, громадських організацій, міжурядових та
міждержавних інституцій, включно з Організацією Об’єднаних Націй.
З моменту рішення Массачусетського інституту технологій, ухваленого
2001 року
30
, щодо надання відкритого доступу до всіх своїх навчальних
матеріалів минуло лише трохи більше 10 років, а принципи відкритої освіти
дедалі більше стають стандартом освітньої діяльності. Масштабні ініціативи
зі впровадження елементів відкритої освіти сьогодні втілюються у десятках
країн, серед яких як лідери, такі як США і Великобританія, так і держави, що
прагнуть максимально швидко подолати відставання в освітній та науковій
сферах – зокрема, КНР і В’єтнам (останній 2006 року де-факто зробив
відкриту платформу створення та обміну навчальними і освітніми
матеріалами Connexions31 загальнонаціональним стандартом вищої освіти).
Відкрита освіта: соціально-політичні і техніко-організаційні складові
Відкрита освіта сьогодні перебуває на етапі бурхливого розвитку. З
огляду на це, а також на різноплановість аспектів відкритої освіти,
природним є співіснування багатьох, часом конкурентних, розумінь цього
поняття.
Ці різнопланові аспекти і відповідні різнорідні тлумачення можна
поділити на дві великі групи. По-перше, це ідеологічні, соціальні і політичні
складові. Головним у них є наголос на тому, що освіта – це суспільне благо, а
відтак безперешкодно отримувати освіту має право кожен член суспільства,
незалежно від раси, етнічної належності, статків, місця проживання тощо.
Тобто головною метою для цієї соціально-політичної складової відкритої
освіти є демократизація освіти, підвищення ступеня її доступності – у першу
чергу для представників соціальних груп, які з різних причин досі такого
доступу не мають чи перебувають у дискримінованому становищі. З
очевидних причин, для нашої країни цей аспект не є найактуальнішим:
Конституція України закріплює право усіх громадян на отримання освіти, і
цей принцип в цілому успішно реалізується, про що свідчать високі за
світовими стандартами показники охоплення населення і середньою, і вищою
освітою.
Друга головна складова поняття відкритої освіти наголошує на
організаційних і технологічних аспектах цього явища. Саме вона є для
вітчизняної системи освіти найбільш значущою, відкриваючи значні
можливості для оновлення і розвитку, підвищення якості освіти і
ефективності навчального процесу. Особливо значним є позитивний
потенціал впровадження елементів відкритої освіти у вищій освіті та освіті
дорослих, хоча суттєвий позитивний потенціал є і для середньої освіти. У
середній освіті підходи та інструменти відкритої освіти у першу чергу здатні
дієво сприяти у поліпшенні становища із забезпеченням сучасними
навчальними матеріалами та у забезпеченні можливостей обміну досвідом
між педагогами. Щодо освіти дорослих (освіта протягом життя), то реалізація
потенціалу відкритої освіти може стати запорукою розбудови в Україні нової
сучасної індустрії, здатної відіграти велику роль у поліпшенні соціального
клімату і якості трудових ресурсів та у створенні значної кількості нових
робочих місць.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:17, 5 жовтня 2016 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:48, 5 вересня 2016 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:11, 1 червня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:

----
----
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:14, 19 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:27, 15 червня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали індивідуальне заняття №2, тематичні дискусії №1, №2.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:00, 3 жовтня 2016 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Ляшенко Ю.С.

2016-10-05T09:41:38Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:21, 25 квітня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Вперше термін «філософія освіти» використано 1913 р., в американській енциклопедії. Але глибоке теоретичне дослідження освітянських проблем розпочалося працею англійця Р. Петерса «Філософія освіти» (1973). З тих пір філософія освіти на Заході набула бурхливого розвитку. Причиною того стала криза освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Отже, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив.
Звернемо увагу й на те, що у цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Визначимо, чому це так.
По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Це дуже виразно продемонстрував американський науковець А. Азімов у праці «Вид у височині». В ній він пояснив, що в пошуках відповідей на різноманітні запитання про буття працює безліч представників різних наук (яких більше 2,5 тис.). Вони, заклопотані справами на власних ділянках, і не в змозі з’ясувати чим займаються сусіди. Це робить і узагальнює філософія, бо лише в неї таке призначення.
Ось чому лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення.
По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку.
Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. Крім того, філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування.
По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу.
По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Виявляється, що її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багато вимірність самої освіти. Адже вона є:
1) процесом формування людини;
2) загальнолюдською цінністю;
3) результатом шкільної діяльності;
4) засобом кардинальних змін суспільного життя;
5) соціальною системою, що здатна до саморозвитку тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

#Сучасна цивілізація упродовж ХХ та початку ХХІ століть вийшла на нові горизонти розвитку, базою якого є парадигма неперервної освіти упродовж життя, перехід до суспільства знань, та поява homo educatus – людини освіченої. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.
Філософія освіти – галузь філософії, що досліджує ідею освіти та її сутність, як соціокультурного феномену відтворення та розвитку суспільства; визначення цілей, цінностей, ідеалів освіти і освіченості;результатів освіти та критеріїв їх оцінки.
Філософія освіти бере початок з історії філософії, загальної та соціальної філософії та має тісний зв’язок з іншими галузями філософії –філософією науки, філософією культури, логікою, онтологією, етикою тощо.
В українській філософській думці питання єдиної філософської парадигми освіти не ставиться, навпаки пропонується враховувати наявність міжпарадигмального освітнього простору, як явища характерного не тільки для трансформаційних, а й суспільств у яких домінують ліберальні цінності.
На думку В. Г. Кременя, предметом дослідження філософії освіти є цілі, цінності, ідеали освіти в сучасному суспільстві, їхнє співвідношення з технологіями і практичними засобами, а також аналіз результатів та критеріїв їхньої оцінки. При цьому відомий вчений зазначає, що у зазначеному контексті утворюється суперечлива система, аналіз якої виявляє дисгармонійність, неузгодженість і неадекватність компонентів системи.
В. Андрущенко та В. Лутай у статті, що опублікована в “Енциклопедії освіти” запропонували розглядати концепцію філософії освіти через “певну систему принципів”:
• постійну конкуренцію (суперечностей) “між двома протилежними тенденціями –індивідуальною і колективістською”;
• подолання однобічного підходу у розумінні проблем суспільного розвитку;
• діалектичне зведення протилежностей в нескінченності до розв’язання їх загальної сутності;
• нової діалектики тобто розв’язання суперечностей “діалоговими методами”.
Відтак можемо переконатися, що предметне поле філософії освіти залишається дискусійним. Загалом українські філософи продовжують працювати над виробленням концептуального бачення філософії освіти.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти:
• аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти;
• вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Філософія освіти як тематичний розділ філософського знання являє собою рефлексію над сутністю, змістом, цілями освіти через призму уявлень про людину, що склалися в тих чи інших історично визначених філософських течіях, напрямах, концепціях.
Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості. Тільки у такому тлумаченні освіта сприятиме розвитку творчого стратегічного мислення, свободи і відповідальності людини, а не змушуватиме оволодіти певним набором знань, навичок і вмінь.
Освіта — багатозначне поняття. Насамперед — це визначальний компонент культури, що забезпечує спадкоємність та відтворення нагромаджених знань, досвіду, традицій. У цьому контексті освіту можна розглядати і як процес навчальної та вихов¬ної діяльності, і як результат цього процесу. Причому освіта — це не просто діяльність, а діяльність в особливий спосіб організована, з певною ієрархією ролей і нормативним регулюванням.
Освіта як результат такої діяльності — це засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок, розвиток особистості. Результати можуть бути реальними — фактична освіченість, рівень знань, якості особистості — і формальними — наявність атестата, посвідчення, диплома, що засвідчують факт закінчення навчального закладу, захист дисертації тощо.
Освіта — це також канал інформації в інформаційній системі, один з чинників прогресу.
Отже, освіта є складним соціальним феноменом, і вивчає цей феномен багато наук. Вітчизняна наука найбільшу увагу приділяє вивченню змісту, мети та організації освітньої діяльності, методів та процедур навчання, системи управління тощо.
Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освіту як соціальний інститут, її функції в суспільстві і взаємозв’язок з іншими соціальними інститутами, освітні установи як соціальні організації, соціальну політику у сфері освіти.
Освіта буває формальною і неформальною. Формальна освіта передбачає наявність спеціальних установ, шкіл для здійснення процесу навчання, а також підпорядкування його певним офіційним приписам, які втілюють культурні стандарти, політичні настанови відповідного суспільства.
Під неформальною освітою розуміють стихійне, несистематизоване засвоєння індивідуальних знань і навичок у процесі спілкування із соціальним оточенням — друзями, знайомими, колегами — у процесі самовдосконалення, індивідуального залучення до культурних цінностей, засвоєння інформації з книжок, періодичних видань, радіо, телебачення тощо. Неформальна освіта відіграє неабияку роль у соціалізації особистості, але вона є допоміжною стосовно формальної освіти. Соціологія вивчає насамперед формальну освіту.
Об’єктом соціології освіти є те соціальне середовище, де функціонують інституційні й не інституційні освітні організації, відбуваються процеси навчання та виховання, взаємодіють їх суб’єкти.
Предметом соціологічного вивчення є освіта як соціальний інститут, як соціальна система, механізм взаємодії її з іншими складовими суспільства, його соціальною структурою.
Щоб ліпше зрозуміти роль і місце інституту освіти в загальній системі суспільних відносин, слід коротко ознайомитися з еволюцією освіти, історією її розвитку.
У первісному суспільстві освіта була складовою соціально-виробничих процесів. Не було ні шкіл, ні вчителів. Передавання знань, досвіду, культури здійснювали всі члени суспільства. Навчання дітей, залучення їх до трудового процесу починалося з 4—5 років. Хлопчиків навчали чоловіки, а дівчаток — жінки. Підлітки нарівні з дорослими брали участь у випасанні худоби, риболовлі тощо.
Коли діти дорослішали, вони проходили церемонію «ініціації», тобто своєрідного посвячення в дорослі, демонструючи свою силу й трудові навички.
З поглибленням поділу та спеціалізації праці, утворенням державності і появою соціальної нерівності починається поступова інституалізація освіти. Перші ознаки соціального інституту освіти з’являються вже в античному світі, коли діти багатих батьків здобували освіту в спеціальних учителів.
Соціальні інститути освіти зароджуються у Стародавній Індії, Стародавньому Римі, де в школах за певну плату вчителі навчали дітей з аристократичних сімей граматики, філософії, музики, красномовства, юриспруденції, медицини тощо. Діти з інших родин, як правило, навчалися безпосередньо в процесі трудової діяльності. За таких умов визначальну роль у навчанні й вихованні дітей продовжувала відігравати сім’я.
У середньовіччі освіта набирає більш організованого характеру, але існує ще в межах соціального інституту релігії. Християнська церква в Європі запроваджує цілу систему спеціальних навчальних закладів для підготовки осіб духовного стану. У Парижі, Оксфорді та інших містах виникають перші університети. Згодом культурно-освітні функції університетів розширюються, там починають навчати юриспруденції та медицини, опрацьовують перші наукові дослідження з математики, логіки, фізики. Але осві¬та була доступна лише дітям з багатих і «шляхетних» родин.
Докорінно змінюється інститут освіти в індустріальному суспільстві ХІХ—ХХ ст. Ці зміни було зумовлено потребами науки, науково-технічного прогресу, змінами в культурі й житті людей. Освіта поступово стає доступною широким верствам населення. Поширюється мережа середніх і спеціальних шкіл, значно збільшується кількість вищих навчальних закладів. Неповна, а потім і повна середня освіта стає необхідною умовою отримання професії в основних галузях промисловості. Докорінно змінюється і сутність освіти. Якщо в доіндустріальний період її було орієн¬товано головним чином на збереження й відтворення культури, досвіду і знань попередніх поколінь, то в індустріальному суспільстві освіта стає активним елементом, ключовим чинником суспільного прогресу, культурних і соціальних змін. Освіта дає небачену раніше віддачу. Приріст національного доходу за рахунок капіталовкладень у сфері освіти досягає 40—50%.
Сучасна освіта перетворилася на диференційовану, багатоступеневу систему, яка дає змогу людині постійно працювати і освоювати раніше набуті людством знання й навички. Вона стала визначальним чинником у процесі соціалізації особистості, формуванні її соціального статусу, який визначається передовсім престижністю професії. Здобута освіта значною мірою визначає дальшу кар’єру людини, її місце в житті.
Соціологія вивчає освіту як відносно самостійну соціальну систему, метою котрої є систематичне навчання й виховання членів суспільства, орієнтоване на опанування ними певних професійних і наукових знань, моральних цінностей, умінь, навичок, норм поведінки, зміст яких визначається політичним устроєм суспільства, соціально-економічним рівнем його розвитку.
Як самостійна галузь науки соціологія освіти сформувалася на рубежі ХІХ—ХХ ст. Ще Е. Дюркгейм, Д. Дьюї та інші соціологи того часу у своїх працях звертали увагу на необхідність спеціального аналізу проблем, що стосувалися ролі, призначення і функцій освіти.
Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти:
• вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;
• оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості;
• аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;
• виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу;
• визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.
Головною ідеєю реформування освіти є створення єдиної неперервної системи, яка з допомогою комплексу державних, громадських та приватних установ освіти здатна була б відтворювати інтелектуальний, духовний потенціал суспільства, задовольняти всі громадські потреби на рівні світових стандартів.
Однак практичне здійснення цієї ідеї гальмується багатьма несприятливими чинниками. На підставі соціологічних досліджень останнього часу провідні фахівці визначили основні з них:
• катастрофічне матеріальне та фінансове становище освітніх установ на фоні загальної соціальної кризи в державі;
• утрата інтелектуалів та зниження загальної якості кадрового потенціалу викладацького корпусу, спричинене безперешкодною дією нецивілізованого й неконтрольованого ринку епохи «початкового нагромадження капіталу»;
• нерозвинутість соціальних механізмів та правового забезпечення самостійності, ініціативи й експериментування в освіті;
• слабкість альтернативного сектору освіти як щодо організаційних форм та стабільності, так і здебільшого щодо якості належних освітніх стандартів;
• брак у навчальних закладів свободи, необхідної для реалізації власних моделей підготовки фахівців, систем оплати праці тощо.
Отже, соціологія повинна сприяти системному реформуванню освіти згідно з найновітнішими досягненнями сучасної світової науки й адекватним урахуванням умов ринку.

--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

Дякую за відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:25, 4 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:06, 4 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає

«приклад»,«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато

ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в

практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх

психологічного розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього

процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким

аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності

суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та

всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути

визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до

новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської

відповідальності та патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для

реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне,

матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані

результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна

передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі

господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є «всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,

розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей,

формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення

на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу,

підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями». Вважаємо, що це не повне визначення

необхідної стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних

освітніх завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній,

соціальній і духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по

вирішенню, завдяки розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для

майбутнього України проблем. Серед них: наукового прориву, зміни

демографічної та екологічної ситуації, визначення шляхів демократизації

освіти, а, відповідно, й країни, виховання національної свідомості населення

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація

в небезпеці», де закцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта

також декларується на рівні основи інтелектуального, культурного,

соціального, економічного розвитку суспільства і держави, проте практична

реалізація даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же

час, парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині

немає завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована,

чого має досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:41, 17 травня 2016 (EEST)
#Різноманітні пошуки нових форм і методів формування більш досконалої

– виховної системи в Європі (в цілому в освіті) привели до значної кількості

своєрідних рішень в реформуванні школи всіх рівнів. Звернемо увагу на

найефективніші підходи у цій справі.

1. Американський підхід (власне США).

Він розбудований на гуманістичній педагогіці Дж. Дьюї (1859–1952),

видатного американського філософа, психолога та педагога. В праці «Школа

та дитина» (1902) він показав згубність «пасивної» школи, побудованої на

механічному запам’ятовуванні навчального матеріалу і необхідності

розвитку творчої активності учня, підтримки в дитині «інстинкту

дослідника». Демократію в школі Дж. Дьюї вважав основою демократії в

країні.

А в праці «Школа і суспільство» Дж. Дьюї зазначав, що учень – це

сонце, навколо якого повинно обертатися усе в освіті. Як же це «обертання»

відбувається у нинішній американській освіті? А ось так:

– У порівнянні з ЄС доля державних і приватних інвестицій

(головних фінансових надходжень в освіту) в США складає 2,3% від ВВП

(внутрішнього доходу країни), в ЄС же – 1,1%;

– у США на одного студента витрачається 19200 доларів, в ЄС –

8600;

– у США навчається близько 550 тис. іноземних студентів, а в ЄС –

450 тис. Підготовка іноземних студентів дає американській системі освіти

щорічний прибуток більше 10 мільярдів доларів!

Могутнє фінансування освіти дозволяє американцям успішно на

найвищому рівні утримувати 4000 університетів і коледжів. 125

університетів вважаються дослідницькими, які мають відповідну базу на

рівні докторських програм.

Звичайно, що основне студентське поповнення в США відбувається

завдяки американській середньоосвітній школі. Але навчання в ній

специфічне.

Повною середньою освітою в США охоплено біля 90% молоді. Вона

навчається у школі 12 років. У останній рік навчання випускник розсилає в

різні вищі навчальні заклади заявки, де розповідає про себе і свої успіхи в

навчанні, підтверджуючи їх відповідними документами. Якщо він підходить

для навчання у тому чи іншому ВНЗ, то просить вислати звідти гроші за

комплект форм, які він буде заповнювати.

Після остаточного вибору ВНЗ абітурієнт крім заявки туди надсилає:

– документ про освіту;

– докладну автобіографію на двох сторінках;

– рекомендуючого листа зі школи, або від авторитетної особи;

– бажаним є також є есе на вільну тему, що цінується особливо

високо, оскільки вважається, що він розкриває ставлення абітурієнта до світу.

Обов’язковим є фінансова декларація та квитанція про сплату

реєстраційного збору. Документи абітурієнта анонімно рецензують різні

викладачі. Результати того аналізує машина, відбираючи кращі. Тобто,

процесом вступу управляє ВНЗ, не зважаючи на наявність у школі випускних

екзаменів.

2. Азійський підхід. Тут характерними є японський і китайський варіанти.

У Японії біля 780 університетів з 2,5 млн. студентів. Абітурієнт має

закінчити повну державну школу і пройти тестування, яке проводить

Національний центр по прийому в університети. Лише після цього надається

допуск для складання екзаменів у вибраний ВНЗ. Загальноприйнятим є

інвестування вищої освіти різними компаніями, які потім пропонують роботу

кращим випускникам.

У Китаї з населенням більше 1,3 млрд. є 3 млн. студентів. Конкурс на

престижні спеціальності досягає 300 абітурієнтів на одне місце. Освіта

платна. Ціну визначає держава. На можливість вступу до ВНЗ дуже впливає

кількість балів, набраних абітурієнтом по закінченні школи.

3. Європейський підхід до сучасної організації освіти презентують,

насамперед, високорозвинені країни.

Так, у Великобританіїсередньоосвітня школа 12-річна. Її випускник

отримує відповідний сертифікат. А от щоб вступити у ВНЗ необхідно

подолати дворічний курс довузівської підготовки. Можна пройти підготовку

й за рік, але в «педуніверсарії» при ВНЗ. По закінченні – складається

національний екзамен. Кращі – зараховуються на вибрану спеціальність і

через три роки отримують диплом бакалавра.

У Німеччині середня освіта займає 13 років з поділом учнів після 4–5

класів на здібних, які можуть навчатися в університеті, і нездібних. Здібні

потрапляють в гімназії, де останні 2–3 роки готуються до навчання у ВНЗ.

Вступних екзаменів немає. Записуються в університет на один рік. Після

успішного завершення курсу – на наступний, але якщо претендентів більше,

ніж потрібно, то чекають у черзі до наступного навчального року.

У Франції десятирічна освіта дає диплом коледжа в 16 років. Біля 85%

його випускників вступають у трирічний академічний ліцей, де здобувають

диплом бакалавра. Лише він надає право для вступу в університет. Але

престижні університети вимагають ще й складання спеціального екзамену,

для чого необхідно пройти спеціальну одно- або дворічну підготовку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:42, 17 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:10, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
#Одним з найважливіших механізмів, що впливають на всі основні

напрями реформування освітньої системи України, є її інформатизація, яка

розглядається як необхідна умова і найважливіший етап інформатизації

країни в цілому. Основою переходу від індустріального етапу розвитку

суспільства до інформаційного є нові інформаційні технології.

Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги

нових інформаційних технологій:

– можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує

кожному індивідові власну траєкторію самонавчання;

– зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік

синергетичного мислення;

– створення ефективної системи управління інформаційно-

методичним забезпеченням освіти;

– використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки,

найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при

збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної

адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання

й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей

«віртуальної реальності».

Інформатизація освіти дозволить забезпечити її фундаментальність,

тобто орієнтацію на виявлення глибинних сутнісних підстав і зв'язків між

різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає

впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін,

об'єднаних загальною цільовою функцією і орієнтованих на

міждисциплінарні зв'язки та інтереси особистості.

Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для

учнів і викладачів. Це передусім доступ до нетрадиційних джерел інформації,

підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для

творчості, надбання і закріплення професійних навичок, реалізація

принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів

концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:22, 23 травня 2016 (EEST)
#
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти

країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої

освіти.

Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010

р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і

студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації

визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загальних положень,

притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі

визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав.

Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у

Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо

нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої

декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають

першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти

та поширення європейської системи вищої освіти у світі:

1) Затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених

ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою

сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній

конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

2) Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів:

додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання

потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати

щонайменше три роки. Вчений ступінь, що присвоюється по завершенні

першого циклу, на європейському ринку праці сприйматиметься як

відповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального

циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох

європейських країнах.

3) Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу

оцінок (ЕСТЄ) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності

студентів. Кредити можуть бути отримані також поза межами вищих

навчальних закладів, включаючи постійне навчання, за умови їхнього

визнання з боку відповідного університету-отримувача.

4) Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного

використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:

— забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також

до відповідних послуг;

— забезпечення визнання та зарахування часу, який вчитель, дослідник чи

член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному

закладі, проводячи дослідження, викладаючи та виконуючи відповідну до

свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав;

— сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості

освіти з метою вироблення порівняльних критеріїв та методології;

— просування необхідних європейських стандартів у галузі вищої освіти,

зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми

закладами, схем мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких і

виховних програм.

На основі цих цілей зміст декларації зводиться до таких практичних

кроків:

 запровадження дворівневої системи вищої освіти: базової (бакалаврат) і

повної (магістратура); доступ до другого рівня потребує завершення першого.

Ступінь, наданий після закінчення першого рівня, визнається на

європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації;

 запровадження системи кредитних одиниць, наприклад, Європейської

кредитно-трансферної системи (EuropeanCreditTransferSystem —ECTS), як

засобу підвищення мобільності студентів. Кредитні одиниці можуть діяти на

всіх рівнях вищої освіти, включаючи неперервну освіту, за умови їх визнання

навчальними закладами на основі принципу добровільності;

 видання взаємоузгоджених й уніфікованих додатків до дипломів для

запроваджених рівнів вищої освіти (бакалавра і магістра), які зрозумілі,

прозорі та зіставні між собою на всьому європейському (Болонському)

просторі, з метою забезпечення працевлаштування випускників вищих

навчальних закладів на європейському ринку праці та підвищення

конкурентноспроможності системи вищої освіти;

 стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення

студентів, викладачів, науковців, менеджерів освіти межах Болонського

простору;

 розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти

з метою напрацювання зіставних критеріїв і методологій;

 посилення європейського виміру вищої освіти, насамперед у сферах

наукових досліджень і проектування нових, конкурентоспроможних освітніх

програм.

Станом на 2014 р. не всі визначені Болонською декларацією цілі з

низки об’єктивних і суб’єктивних причин були досягнуті повною мірою. У

деяких країнах, до яких належить й Україна, освітній рівень бакалавра з

терміном навчання три-чотири роки сприймають як неповну (і неповноцінну)

вищу освіту, що ускладнює працевлаштування випускників із дипломом

бакалавра. Студенти — громадяни держав, що не є членами Європейського

Союзу, — фактично не мають задекларованих у контексті Болонського

процесу можливостей вільного вибору місця навчання та його продовження

на вищому освітньому рівні. Відсутні незалежні агентства контролю якості

вищої освіти. Інтерпретація Болонського процесу на місцях часто не

відповідає реальним європейським цінностям і тенденціям.

Очікувалося, що Конференція європейських міністрів (2009) стане

прологом до завершальної стадії процесу побудови спільного європейського

простору, який планували закінчити до 2010 р. Однак учасникам конференції

довелося робити інші акценти і констатувати: Цілі, викладені в Болонській

декларації, залишаються в силі і сьогодні. Оскільки не всі завдання виконано,

повне і належне виконання їх на європейському, національному та

інституціональному рівнях потребує зростання темпів та зобов’язань на 2010

рік. Міністри підбили певні підсумки та встановили пріоритети на наступне

десятиліття. Дату завершення створення спільного європейського простору

було відкладено до 2020 р.

Приєднання України до Болонської декларації, інтеграція системи

вищої освіти країни до європейського освітнього простору, безперечно є

позитивним процесом. Однак при цьому потрібно враховувати, що

універсалізовані системи вищої освіти в Україні і західноєвропейських

країнах функціонують в різних соціально-економічних умовах. За наявності

істотних відмінностей у стимулах до навчання і здобування вищої освіти, в

оплаті висококваліфікованої праці, можливостях міждержавної мобільності

студентів, викладачів і науковців реалізація проголошених Болонською

декларацією цілей для України багато в чому є проблематичною. Через

роздрібненість освітньо-кваліфікаційних рівнів, фрагментацію процесу

вивчення дисциплін, формалізацію оцінювання знань можна втратити

основну перевагу радянської вищої освіти – фундаментальність підготовки

фахівців, не додавши до неї нових позитивних якостей.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:37, 4 липня 2016 (EEST)
2.У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського

Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція

про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський

процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про

гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998

року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та

Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері

вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на

спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських

держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні

(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для

приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську

декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації

було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес

об’єднує 47 держав (2011 рік).--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:49, 4 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:43, 20 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1.Квазінаука

– це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим

науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та

наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали

свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,

вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих

учених, ідей своїх «противників» тощо.

Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Щось подібне

відбувалося в СРСР в 40–60 рр. ХХ ст., коли панувала так звана «мічурінська

біологія», яка заперечувала наукові судження світової біології, відкриття

генетики, цитології і т.п. Тим самим заперечувався притік свіжої думки у

певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно

зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор,

пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки

не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими

мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:06, 4 липня 2016 (EEST)
2.Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від

хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого

вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Кожен навчальний

предмет є, по суті, зосередженням відповідної ділянки науки. І якщо якась зі

шкільних дисциплін «не встигає» за «своєю» наукою, то це може мати

трагічні наслідки.

Тому аксіоматичною є необхідність кожного педагога постійно

знаходитися на вістрі найновіших наукових знань, особливо щодо свого

фаху. Для цього необхідно знати й користуватися системою науково-

дослідницького процесу, звернувши увагу на такі її елементи, як:

1) сутність, зміст і функції науки;

2) сили та засоби наукових рішень;

3) структура науково-дослідницької системи;

4) методологія наукового дослідження;

5) наукова творчість педагога;

6) мова науки, аргументація, опис і пояснення наукових здобутків;

7) статус науковця і наукова етика тощо.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:16, 11 липня 2016 (EEST)
==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 25 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Аксіоматично, що якісний стан суспільства об’єктивно зумовлений його

освіченістю. Тепер, коли світова криза освіти віднесена ООН до глобальних

проблем, що загрожують існуванню людства, усвідомлення ролі та значення

освіти й науки в подальшому існуванні та розвитку соціуму постало чи не

головною потребою. Очевидно, що для виходу з освітньої кризи необхідно

сформувати та реалізувати нову парадигму освіти.

Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад»,

«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У

ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній

реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного

розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,

а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з

доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для

нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного

забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений

генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових

знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та

патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації

відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-

фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати

реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив

розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства,

суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і

фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування

громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі

інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення

освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями. Вважаємо, що це не повне визначення необхідної

стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних освітніх

завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній, соціальній і

духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по вирішенню, завдяки

розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для майбутнього України

проблем. Серед них: наукового прориву, зміни демографічної та екологічної

ситуації, визначення шляхів демократизації освіти, а, відповідно, й країни,

виховання національної свідомості населення тощо.

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація в

небезпеці», де акцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта також

декларується на рівні основи інтелектуального, культурного, соціального,

економічного розвитку суспільства і держави, проте практична реалізація

даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же час,

парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині немає

завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована, чого має

досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:19, 11 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:12, 14 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Освіта протягом життя в усьому світі й особливо в розвинених країнах стає усе більш важливою сферою освітніх послуг. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти: формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки; неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіти дорослих, у лекторіях товариства „Знання”, по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання; інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві чинники свого розвитку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:24, 5 жовтня 2016 (EEST)

#Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної
освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має
значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної
освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних
тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у
Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було
прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях
запровадження принципів відкритої освіти»
28
.
Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої
діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації
навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за
допомогою інформаційно-комунікаційних технологій29
.
Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох
країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім
вищої освіти та освіти дорослих. Про це свідчать як об’єктивні зміни у
навчальних закладах і навчальному процесі, так і дедалі більша увага до
відкритої освіти з боку урядів і міжнародних установ, освітніх та наукових
інституцій, благодійних фондів, громадських організацій, міжурядових та
міждержавних інституцій, включно з Організацією Об’єднаних Націй.
З моменту рішення Массачусетського інституту технологій, ухваленого
2001 року
30
, щодо надання відкритого доступу до всіх своїх навчальних
матеріалів минуло лише трохи більше 10 років, а принципи відкритої освіти
дедалі більше стають стандартом освітньої діяльності. Масштабні ініціативи
зі впровадження елементів відкритої освіти сьогодні втілюються у десятках
країн, серед яких як лідери, такі як США і Великобританія, так і держави, що
прагнуть максимально швидко подолати відставання в освітній та науковій
сферах – зокрема, КНР і В’єтнам (останній 2006 року де-факто зробив
відкриту платформу створення та обміну навчальними і освітніми
матеріалами Connexions31 загальнонаціональним стандартом вищої освіти).
Відкрита освіта: соціально-політичні і техніко-організаційні складові
Відкрита освіта сьогодні перебуває на етапі бурхливого розвитку. З
огляду на це, а також на різноплановість аспектів відкритої освіти,
природним є співіснування багатьох, часом конкурентних, розумінь цього
поняття.
Ці різнопланові аспекти і відповідні різнорідні тлумачення можна
поділити на дві великі групи. По-перше, це ідеологічні, соціальні і політичні
складові. Головним у них є наголос на тому, що освіта – це суспільне благо, а
відтак безперешкодно отримувати освіту має право кожен член суспільства,
незалежно від раси, етнічної належності, статків, місця проживання тощо.
Тобто головною метою для цієї соціально-політичної складової відкритої
освіти є демократизація освіти, підвищення ступеня її доступності – у першу
чергу для представників соціальних груп, які з різних причин досі такого
доступу не мають чи перебувають у дискримінованому становищі. З
очевидних причин, для нашої країни цей аспект не є найактуальнішим:
Конституція України закріплює право усіх громадян на отримання освіти, і
цей принцип в цілому успішно реалізується, про що свідчать високі за
світовими стандартами показники охоплення населення і середньою, і вищою
освітою.
Друга головна складова поняття відкритої освіти наголошує на
організаційних і технологічних аспектах цього явища. Саме вона є для
вітчизняної системи освіти найбільш значущою, відкриваючи значні
можливості для оновлення і розвитку, підвищення якості освіти і
ефективності навчального процесу. Особливо значним є позитивний
потенціал впровадження елементів відкритої освіти у вищій освіті та освіті
дорослих, хоча суттєвий позитивний потенціал є і для середньої освіти. У
середній освіті підходи та інструменти відкритої освіти у першу чергу здатні
дієво сприяти у поліпшенні становища із забезпеченням сучасними
навчальними матеріалами та у забезпеченні можливостей обміну досвідом
між педагогами. Щодо освіти дорослих (освіта протягом життя), то реалізація
потенціалу відкритої освіти може стати запорукою розбудови в Україні нової
сучасної індустрії, здатної відіграти велику роль у поліпшенні соціального
клімату і якості трудових ресурсів та у створенні значної кількості нових
робочих місць.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:17, 5 жовтня 2016 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:48, 5 вересня 2016 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:11, 1 червня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:

#
----
----
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:14, 19 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:27, 15 червня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали індивідуальне заняття №2, тематичні дискусії №1, №2.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:00, 3 жовтня 2016 (EEST)

Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна

2016-10-05T09:29:55Z

Ляшенко Юлія Сергіївна: /* Соціально-гуманітарний кредитний модуль */

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Ляшенко Ю.С.

2016-10-05T09:24:28Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:21, 25 квітня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Вперше термін «філософія освіти» використано 1913 р., в американській енциклопедії. Але глибоке теоретичне дослідження освітянських проблем розпочалося працею англійця Р. Петерса «Філософія освіти» (1973). З тих пір філософія освіти на Заході набула бурхливого розвитку. Причиною того стала криза освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Отже, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив.
Звернемо увагу й на те, що у цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Визначимо, чому це так.
По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Це дуже виразно продемонстрував американський науковець А. Азімов у праці «Вид у височині». В ній він пояснив, що в пошуках відповідей на різноманітні запитання про буття працює безліч представників різних наук (яких більше 2,5 тис.). Вони, заклопотані справами на власних ділянках, і не в змозі з’ясувати чим займаються сусіди. Це робить і узагальнює філософія, бо лише в неї таке призначення.
Ось чому лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення.
По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку.
Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. Крім того, філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування.
По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу.
По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Виявляється, що її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багато вимірність самої освіти. Адже вона є:
1) процесом формування людини;
2) загальнолюдською цінністю;
3) результатом шкільної діяльності;
4) засобом кардинальних змін суспільного життя;
5) соціальною системою, що здатна до саморозвитку тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

#Сучасна цивілізація упродовж ХХ та початку ХХІ століть вийшла на нові горизонти розвитку, базою якого є парадигма неперервної освіти упродовж життя, перехід до суспільства знань, та поява homo educatus – людини освіченої. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.
Філософія освіти – галузь філософії, що досліджує ідею освіти та її сутність, як соціокультурного феномену відтворення та розвитку суспільства; визначення цілей, цінностей, ідеалів освіти і освіченості;результатів освіти та критеріїв їх оцінки.
Філософія освіти бере початок з історії філософії, загальної та соціальної філософії та має тісний зв’язок з іншими галузями філософії –філософією науки, філософією культури, логікою, онтологією, етикою тощо.
В українській філософській думці питання єдиної філософської парадигми освіти не ставиться, навпаки пропонується враховувати наявність міжпарадигмального освітнього простору, як явища характерного не тільки для трансформаційних, а й суспільств у яких домінують ліберальні цінності.
На думку В. Г. Кременя, предметом дослідження філософії освіти є цілі, цінності, ідеали освіти в сучасному суспільстві, їхнє співвідношення з технологіями і практичними засобами, а також аналіз результатів та критеріїв їхньої оцінки. При цьому відомий вчений зазначає, що у зазначеному контексті утворюється суперечлива система, аналіз якої виявляє дисгармонійність, неузгодженість і неадекватність компонентів системи.
В. Андрущенко та В. Лутай у статті, що опублікована в “Енциклопедії освіти” запропонували розглядати концепцію філософії освіти через “певну систему принципів”:
• постійну конкуренцію (суперечностей) “між двома протилежними тенденціями –індивідуальною і колективістською”;
• подолання однобічного підходу у розумінні проблем суспільного розвитку;
• діалектичне зведення протилежностей в нескінченності до розв’язання їх загальної сутності;
• нової діалектики тобто розв’язання суперечностей “діалоговими методами”.
Відтак можемо переконатися, що предметне поле філософії освіти залишається дискусійним. Загалом українські філософи продовжують працювати над виробленням концептуального бачення філософії освіти.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти:
• аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти;
• вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Філософія освіти як тематичний розділ філософського знання являє собою рефлексію над сутністю, змістом, цілями освіти через призму уявлень про людину, що склалися в тих чи інших історично визначених філософських течіях, напрямах, концепціях.
Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості. Тільки у такому тлумаченні освіта сприятиме розвитку творчого стратегічного мислення, свободи і відповідальності людини, а не змушуватиме оволодіти певним набором знань, навичок і вмінь.
Освіта — багатозначне поняття. Насамперед — це визначальний компонент культури, що забезпечує спадкоємність та відтворення нагромаджених знань, досвіду, традицій. У цьому контексті освіту можна розглядати і як процес навчальної та вихов¬ної діяльності, і як результат цього процесу. Причому освіта — це не просто діяльність, а діяльність в особливий спосіб організована, з певною ієрархією ролей і нормативним регулюванням.
Освіта як результат такої діяльності — це засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок, розвиток особистості. Результати можуть бути реальними — фактична освіченість, рівень знань, якості особистості — і формальними — наявність атестата, посвідчення, диплома, що засвідчують факт закінчення навчального закладу, захист дисертації тощо.
Освіта — це також канал інформації в інформаційній системі, один з чинників прогресу.
Отже, освіта є складним соціальним феноменом, і вивчає цей феномен багато наук. Вітчизняна наука найбільшу увагу приділяє вивченню змісту, мети та організації освітньої діяльності, методів та процедур навчання, системи управління тощо.
Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освіту як соціальний інститут, її функції в суспільстві і взаємозв’язок з іншими соціальними інститутами, освітні установи як соціальні організації, соціальну політику у сфері освіти.
Освіта буває формальною і неформальною. Формальна освіта передбачає наявність спеціальних установ, шкіл для здійснення процесу навчання, а також підпорядкування його певним офіційним приписам, які втілюють культурні стандарти, політичні настанови відповідного суспільства.
Під неформальною освітою розуміють стихійне, несистематизоване засвоєння індивідуальних знань і навичок у процесі спілкування із соціальним оточенням — друзями, знайомими, колегами — у процесі самовдосконалення, індивідуального залучення до культурних цінностей, засвоєння інформації з книжок, періодичних видань, радіо, телебачення тощо. Неформальна освіта відіграє неабияку роль у соціалізації особистості, але вона є допоміжною стосовно формальної освіти. Соціологія вивчає насамперед формальну освіту.
Об’єктом соціології освіти є те соціальне середовище, де функціонують інституційні й не інституційні освітні організації, відбуваються процеси навчання та виховання, взаємодіють їх суб’єкти.
Предметом соціологічного вивчення є освіта як соціальний інститут, як соціальна система, механізм взаємодії її з іншими складовими суспільства, його соціальною структурою.
Щоб ліпше зрозуміти роль і місце інституту освіти в загальній системі суспільних відносин, слід коротко ознайомитися з еволюцією освіти, історією її розвитку.
У первісному суспільстві освіта була складовою соціально-виробничих процесів. Не було ні шкіл, ні вчителів. Передавання знань, досвіду, культури здійснювали всі члени суспільства. Навчання дітей, залучення їх до трудового процесу починалося з 4—5 років. Хлопчиків навчали чоловіки, а дівчаток — жінки. Підлітки нарівні з дорослими брали участь у випасанні худоби, риболовлі тощо.
Коли діти дорослішали, вони проходили церемонію «ініціації», тобто своєрідного посвячення в дорослі, демонструючи свою силу й трудові навички.
З поглибленням поділу та спеціалізації праці, утворенням державності і появою соціальної нерівності починається поступова інституалізація освіти. Перші ознаки соціального інституту освіти з’являються вже в античному світі, коли діти багатих батьків здобували освіту в спеціальних учителів.
Соціальні інститути освіти зароджуються у Стародавній Індії, Стародавньому Римі, де в школах за певну плату вчителі навчали дітей з аристократичних сімей граматики, філософії, музики, красномовства, юриспруденції, медицини тощо. Діти з інших родин, як правило, навчалися безпосередньо в процесі трудової діяльності. За таких умов визначальну роль у навчанні й вихованні дітей продовжувала відігравати сім’я.
У середньовіччі освіта набирає більш організованого характеру, але існує ще в межах соціального інституту релігії. Християнська церква в Європі запроваджує цілу систему спеціальних навчальних закладів для підготовки осіб духовного стану. У Парижі, Оксфорді та інших містах виникають перші університети. Згодом культурно-освітні функції університетів розширюються, там починають навчати юриспруденції та медицини, опрацьовують перші наукові дослідження з математики, логіки, фізики. Але осві¬та була доступна лише дітям з багатих і «шляхетних» родин.
Докорінно змінюється інститут освіти в індустріальному суспільстві ХІХ—ХХ ст. Ці зміни було зумовлено потребами науки, науково-технічного прогресу, змінами в культурі й житті людей. Освіта поступово стає доступною широким верствам населення. Поширюється мережа середніх і спеціальних шкіл, значно збільшується кількість вищих навчальних закладів. Неповна, а потім і повна середня освіта стає необхідною умовою отримання професії в основних галузях промисловості. Докорінно змінюється і сутність освіти. Якщо в доіндустріальний період її було орієн¬товано головним чином на збереження й відтворення культури, досвіду і знань попередніх поколінь, то в індустріальному суспільстві освіта стає активним елементом, ключовим чинником суспільного прогресу, культурних і соціальних змін. Освіта дає небачену раніше віддачу. Приріст національного доходу за рахунок капіталовкладень у сфері освіти досягає 40—50%.
Сучасна освіта перетворилася на диференційовану, багатоступеневу систему, яка дає змогу людині постійно працювати і освоювати раніше набуті людством знання й навички. Вона стала визначальним чинником у процесі соціалізації особистості, формуванні її соціального статусу, який визначається передовсім престижністю професії. Здобута освіта значною мірою визначає дальшу кар’єру людини, її місце в житті.
Соціологія вивчає освіту як відносно самостійну соціальну систему, метою котрої є систематичне навчання й виховання членів суспільства, орієнтоване на опанування ними певних професійних і наукових знань, моральних цінностей, умінь, навичок, норм поведінки, зміст яких визначається політичним устроєм суспільства, соціально-економічним рівнем його розвитку.
Як самостійна галузь науки соціологія освіти сформувалася на рубежі ХІХ—ХХ ст. Ще Е. Дюркгейм, Д. Дьюї та інші соціологи того часу у своїх працях звертали увагу на необхідність спеціального аналізу проблем, що стосувалися ролі, призначення і функцій освіти.
Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти:
• вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;
• оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості;
• аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;
• виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу;
• визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.
Головною ідеєю реформування освіти є створення єдиної неперервної системи, яка з допомогою комплексу державних, громадських та приватних установ освіти здатна була б відтворювати інтелектуальний, духовний потенціал суспільства, задовольняти всі громадські потреби на рівні світових стандартів.
Однак практичне здійснення цієї ідеї гальмується багатьма несприятливими чинниками. На підставі соціологічних досліджень останнього часу провідні фахівці визначили основні з них:
• катастрофічне матеріальне та фінансове становище освітніх установ на фоні загальної соціальної кризи в державі;
• утрата інтелектуалів та зниження загальної якості кадрового потенціалу викладацького корпусу, спричинене безперешкодною дією нецивілізованого й неконтрольованого ринку епохи «початкового нагромадження капіталу»;
• нерозвинутість соціальних механізмів та правового забезпечення самостійності, ініціативи й експериментування в освіті;
• слабкість альтернативного сектору освіти як щодо організаційних форм та стабільності, так і здебільшого щодо якості належних освітніх стандартів;
• брак у навчальних закладів свободи, необхідної для реалізації власних моделей підготовки фахівців, систем оплати праці тощо.
Отже, соціологія повинна сприяти системному реформуванню освіти згідно з найновітнішими досягненнями сучасної світової науки й адекватним урахуванням умов ринку.

--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

Дякую за відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:25, 4 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:06, 4 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає

«приклад»,«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато

ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в

практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх

психологічного розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього

процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким

аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності

суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та

всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути

визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до

новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської

відповідальності та патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для

реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне,

матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані

результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна

передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі

господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є «всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,

розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей,

формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення

на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу,

підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями». Вважаємо, що це не повне визначення

необхідної стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних

освітніх завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній,

соціальній і духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по

вирішенню, завдяки розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для

майбутнього України проблем. Серед них: наукового прориву, зміни

демографічної та екологічної ситуації, визначення шляхів демократизації

освіти, а, відповідно, й країни, виховання національної свідомості населення

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація

в небезпеці», де закцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта

також декларується на рівні основи інтелектуального, культурного,

соціального, економічного розвитку суспільства і держави, проте практична

реалізація даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же

час, парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині

немає завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована,

чого має досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:41, 17 травня 2016 (EEST)
#Різноманітні пошуки нових форм і методів формування більш досконалої

– виховної системи в Європі (в цілому в освіті) привели до значної кількості

своєрідних рішень в реформуванні школи всіх рівнів. Звернемо увагу на

найефективніші підходи у цій справі.

1. Американський підхід (власне США).

Він розбудований на гуманістичній педагогіці Дж. Дьюї (1859–1952),

видатного американського філософа, психолога та педагога. В праці «Школа

та дитина» (1902) він показав згубність «пасивної» школи, побудованої на

механічному запам’ятовуванні навчального матеріалу і необхідності

розвитку творчої активності учня, підтримки в дитині «інстинкту

дослідника». Демократію в школі Дж. Дьюї вважав основою демократії в

країні.

А в праці «Школа і суспільство» Дж. Дьюї зазначав, що учень – це

сонце, навколо якого повинно обертатися усе в освіті. Як же це «обертання»

відбувається у нинішній американській освіті? А ось так:

– У порівнянні з ЄС доля державних і приватних інвестицій

(головних фінансових надходжень в освіту) в США складає 2,3% від ВВП

(внутрішнього доходу країни), в ЄС же – 1,1%;

– у США на одного студента витрачається 19200 доларів, в ЄС –

8600;

– у США навчається близько 550 тис. іноземних студентів, а в ЄС –

450 тис. Підготовка іноземних студентів дає американській системі освіти

щорічний прибуток більше 10 мільярдів доларів!

Могутнє фінансування освіти дозволяє американцям успішно на

найвищому рівні утримувати 4000 університетів і коледжів. 125

університетів вважаються дослідницькими, які мають відповідну базу на

рівні докторських програм.

Звичайно, що основне студентське поповнення в США відбувається

завдяки американській середньоосвітній школі. Але навчання в ній

специфічне.

Повною середньою освітою в США охоплено біля 90% молоді. Вона

навчається у школі 12 років. У останній рік навчання випускник розсилає в

різні вищі навчальні заклади заявки, де розповідає про себе і свої успіхи в

навчанні, підтверджуючи їх відповідними документами. Якщо він підходить

для навчання у тому чи іншому ВНЗ, то просить вислати звідти гроші за

комплект форм, які він буде заповнювати.

Після остаточного вибору ВНЗ абітурієнт крім заявки туди надсилає:

– документ про освіту;

– докладну автобіографію на двох сторінках;

– рекомендуючого листа зі школи, або від авторитетної особи;

– бажаним є також є есе на вільну тему, що цінується особливо

високо, оскільки вважається, що він розкриває ставлення абітурієнта до світу.

Обов’язковим є фінансова декларація та квитанція про сплату

реєстраційного збору. Документи абітурієнта анонімно рецензують різні

викладачі. Результати того аналізує машина, відбираючи кращі. Тобто,

процесом вступу управляє ВНЗ, не зважаючи на наявність у школі випускних

екзаменів.

2. Азійський підхід. Тут характерними є японський і китайський варіанти.

У Японії біля 780 університетів з 2,5 млн. студентів. Абітурієнт має

закінчити повну державну школу і пройти тестування, яке проводить

Національний центр по прийому в університети. Лише після цього надається

допуск для складання екзаменів у вибраний ВНЗ. Загальноприйнятим є

інвестування вищої освіти різними компаніями, які потім пропонують роботу

кращим випускникам.

У Китаї з населенням більше 1,3 млрд. є 3 млн. студентів. Конкурс на

престижні спеціальності досягає 300 абітурієнтів на одне місце. Освіта

платна. Ціну визначає держава. На можливість вступу до ВНЗ дуже впливає

кількість балів, набраних абітурієнтом по закінченні школи.

3. Європейський підхід до сучасної організації освіти презентують,

насамперед, високорозвинені країни.

Так, у Великобританіїсередньоосвітня школа 12-річна. Її випускник

отримує відповідний сертифікат. А от щоб вступити у ВНЗ необхідно

подолати дворічний курс довузівської підготовки. Можна пройти підготовку

й за рік, але в «педуніверсарії» при ВНЗ. По закінченні – складається

національний екзамен. Кращі – зараховуються на вибрану спеціальність і

через три роки отримують диплом бакалавра.

У Німеччині середня освіта займає 13 років з поділом учнів після 4–5

класів на здібних, які можуть навчатися в університеті, і нездібних. Здібні

потрапляють в гімназії, де останні 2–3 роки готуються до навчання у ВНЗ.

Вступних екзаменів немає. Записуються в університет на один рік. Після

успішного завершення курсу – на наступний, але якщо претендентів більше,

ніж потрібно, то чекають у черзі до наступного навчального року.

У Франції десятирічна освіта дає диплом коледжа в 16 років. Біля 85%

його випускників вступають у трирічний академічний ліцей, де здобувають

диплом бакалавра. Лише він надає право для вступу в університет. Але

престижні університети вимагають ще й складання спеціального екзамену,

для чого необхідно пройти спеціальну одно- або дворічну підготовку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:42, 17 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:10, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
#Одним з найважливіших механізмів, що впливають на всі основні

напрями реформування освітньої системи України, є її інформатизація, яка

розглядається як необхідна умова і найважливіший етап інформатизації

країни в цілому. Основою переходу від індустріального етапу розвитку

суспільства до інформаційного є нові інформаційні технології.

Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги

нових інформаційних технологій:

– можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує

кожному індивідові власну траєкторію самонавчання;

– зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік

синергетичного мислення;

– створення ефективної системи управління інформаційно-

методичним забезпеченням освіти;

– використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки,

найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при

збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної

адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання

й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей

«віртуальної реальності».

Інформатизація освіти дозволить забезпечити її фундаментальність,

тобто орієнтацію на виявлення глибинних сутнісних підстав і зв'язків між

різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає

впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін,

об'єднаних загальною цільовою функцією і орієнтованих на

міждисциплінарні зв'язки та інтереси особистості.

Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для

учнів і викладачів. Це передусім доступ до нетрадиційних джерел інформації,

підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для

творчості, надбання і закріплення професійних навичок, реалізація

принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів

концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:22, 23 травня 2016 (EEST)
#
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти

країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої

освіти.

Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010

р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і

студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації

визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загальних положень,

притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі

визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав.

Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у

Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо

нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої

декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають

першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти

та поширення європейської системи вищої освіти у світі:

1) Затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених

ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою

сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній

конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

2) Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів:

додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання

потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати

щонайменше три роки. Вчений ступінь, що присвоюється по завершенні

першого циклу, на європейському ринку праці сприйматиметься як

відповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального

циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох

європейських країнах.

3) Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу

оцінок (ЕСТЄ) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності

студентів. Кредити можуть бути отримані також поза межами вищих

навчальних закладів, включаючи постійне навчання, за умови їхнього

визнання з боку відповідного університету-отримувача.

4) Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного

використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:

— забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також

до відповідних послуг;

— забезпечення визнання та зарахування часу, який вчитель, дослідник чи

член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному

закладі, проводячи дослідження, викладаючи та виконуючи відповідну до

свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав;

— сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості

освіти з метою вироблення порівняльних критеріїв та методології;

— просування необхідних європейських стандартів у галузі вищої освіти,

зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми

закладами, схем мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких і

виховних програм.

На основі цих цілей зміст декларації зводиться до таких практичних

кроків:

 запровадження дворівневої системи вищої освіти: базової (бакалаврат) і

повної (магістратура); доступ до другого рівня потребує завершення першого.

Ступінь, наданий після закінчення першого рівня, визнається на

європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації;

 запровадження системи кредитних одиниць, наприклад, Європейської

кредитно-трансферної системи (EuropeanCreditTransferSystem —ECTS), як

засобу підвищення мобільності студентів. Кредитні одиниці можуть діяти на

всіх рівнях вищої освіти, включаючи неперервну освіту, за умови їх визнання

навчальними закладами на основі принципу добровільності;

 видання взаємоузгоджених й уніфікованих додатків до дипломів для

запроваджених рівнів вищої освіти (бакалавра і магістра), які зрозумілі,

прозорі та зіставні між собою на всьому європейському (Болонському)

просторі, з метою забезпечення працевлаштування випускників вищих

навчальних закладів на європейському ринку праці та підвищення

конкурентноспроможності системи вищої освіти;

 стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення

студентів, викладачів, науковців, менеджерів освіти межах Болонського

простору;

 розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти

з метою напрацювання зіставних критеріїв і методологій;

 посилення європейського виміру вищої освіти, насамперед у сферах

наукових досліджень і проектування нових, конкурентоспроможних освітніх

програм.

Станом на 2014 р. не всі визначені Болонською декларацією цілі з

низки об’єктивних і суб’єктивних причин були досягнуті повною мірою. У

деяких країнах, до яких належить й Україна, освітній рівень бакалавра з

терміном навчання три-чотири роки сприймають як неповну (і неповноцінну)

вищу освіту, що ускладнює працевлаштування випускників із дипломом

бакалавра. Студенти — громадяни держав, що не є членами Європейського

Союзу, — фактично не мають задекларованих у контексті Болонського

процесу можливостей вільного вибору місця навчання та його продовження

на вищому освітньому рівні. Відсутні незалежні агентства контролю якості

вищої освіти. Інтерпретація Болонського процесу на місцях часто не

відповідає реальним європейським цінностям і тенденціям.

Очікувалося, що Конференція європейських міністрів (2009) стане

прологом до завершальної стадії процесу побудови спільного європейського

простору, який планували закінчити до 2010 р. Однак учасникам конференції

довелося робити інші акценти і констатувати: Цілі, викладені в Болонській

декларації, залишаються в силі і сьогодні. Оскільки не всі завдання виконано,

повне і належне виконання їх на європейському, національному та

інституціональному рівнях потребує зростання темпів та зобов’язань на 2010

рік. Міністри підбили певні підсумки та встановили пріоритети на наступне

десятиліття. Дату завершення створення спільного європейського простору

було відкладено до 2020 р.

Приєднання України до Болонської декларації, інтеграція системи

вищої освіти країни до європейського освітнього простору, безперечно є

позитивним процесом. Однак при цьому потрібно враховувати, що

універсалізовані системи вищої освіти в Україні і західноєвропейських

країнах функціонують в різних соціально-економічних умовах. За наявності

істотних відмінностей у стимулах до навчання і здобування вищої освіти, в

оплаті висококваліфікованої праці, можливостях міждержавної мобільності

студентів, викладачів і науковців реалізація проголошених Болонською

декларацією цілей для України багато в чому є проблематичною. Через

роздрібненість освітньо-кваліфікаційних рівнів, фрагментацію процесу

вивчення дисциплін, формалізацію оцінювання знань можна втратити

основну перевагу радянської вищої освіти – фундаментальність підготовки

фахівців, не додавши до неї нових позитивних якостей.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:37, 4 липня 2016 (EEST)
2.У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського

Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція

про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський

процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про

гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998

року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та

Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері

вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на

спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських

держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні

(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для

приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську

декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації

було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес

об’єднує 47 держав (2011 рік).--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:49, 4 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:43, 20 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1.Квазінаука

– це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим

науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та

наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали

свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,

вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих

учених, ідей своїх «противників» тощо.

Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Щось подібне

відбувалося в СРСР в 40–60 рр. ХХ ст., коли панувала так звана «мічурінська

біологія», яка заперечувала наукові судження світової біології, відкриття

генетики, цитології і т.п. Тим самим заперечувався притік свіжої думки у

певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно

зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор,

пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки

не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими

мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:06, 4 липня 2016 (EEST)
2.Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від

хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого

вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Кожен навчальний

предмет є, по суті, зосередженням відповідної ділянки науки. І якщо якась зі

шкільних дисциплін «не встигає» за «своєю» наукою, то це може мати

трагічні наслідки.

Тому аксіоматичною є необхідність кожного педагога постійно

знаходитися на вістрі найновіших наукових знань, особливо щодо свого

фаху. Для цього необхідно знати й користуватися системою науково-

дослідницького процесу, звернувши увагу на такі її елементи, як:

1) сутність, зміст і функції науки;

2) сили та засоби наукових рішень;

3) структура науково-дослідницької системи;

4) методологія наукового дослідження;

5) наукова творчість педагога;

6) мова науки, аргументація, опис і пояснення наукових здобутків;

7) статус науковця і наукова етика тощо.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:16, 11 липня 2016 (EEST)
==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 25 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Аксіоматично, що якісний стан суспільства об’єктивно зумовлений його

освіченістю. Тепер, коли світова криза освіти віднесена ООН до глобальних

проблем, що загрожують існуванню людства, усвідомлення ролі та значення

освіти й науки в подальшому існуванні та розвитку соціуму постало чи не

головною потребою. Очевидно, що для виходу з освітньої кризи необхідно

сформувати та реалізувати нову парадигму освіти.

Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад»,

«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У

ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній

реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного

розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,

а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з

доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для

нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного

забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений

генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових

знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та

патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації

відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-

фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати

реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив

розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства,

суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і

фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування

громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі

інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення

освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями. Вважаємо, що це не повне визначення необхідної

стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних освітніх

завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній, соціальній і

духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по вирішенню, завдяки

розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для майбутнього України

проблем. Серед них: наукового прориву, зміни демографічної та екологічної

ситуації, визначення шляхів демократизації освіти, а, відповідно, й країни,

виховання національної свідомості населення тощо.

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація в

небезпеці», де акцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта також

декларується на рівні основи інтелектуального, культурного, соціального,

економічного розвитку суспільства і держави, проте практична реалізація

даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же час,

парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині немає

завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована, чого має

досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:19, 11 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:12, 14 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Освіта протягом життя в усьому світі й особливо в розвинених країнах стає усе більш важливою сферою освітніх послуг. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти: формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки; неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіти дорослих, у лекторіях товариства „Знання”, по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання; інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві чинники свого розвитку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:24, 5 жовтня 2016 (EEST)

#Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної
освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має
значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної
освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних
тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у
Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було
прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях
запровадження принципів відкритої освіти»
28
.
Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої
діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації
навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за
допомогою інформаційно-комунікаційних технологій29
.
Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох
країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім
вищої освіти та освіти дорослих. Про це свідчать як об’єктивні зміни у
навчальних закладах і навчальному процесі, так і дедалі більша увага до
відкритої освіти з боку урядів і міжнародних установ, освітніх та наукових
інституцій, благодійних фондів, громадських організацій, міжурядових та
міждержавних інституцій, включно з Організацією Об’єднаних Націй.
З моменту рішення Массачусетського інституту технологій, ухваленого
2001 року
30
, щодо надання відкритого доступу до всіх своїх навчальних
матеріалів минуло лише трохи більше 10 років, а принципи відкритої освіти
дедалі більше стають стандартом освітньої діяльності. Масштабні ініціативи
зі впровадження елементів відкритої освіти сьогодні втілюються у десятках
країн, серед яких як лідери, такі як США і Великобританія, так і держави, що
прагнуть максимально швидко подолати відставання в освітній та науковій
сферах – зокрема, КНР і В’єтнам (останній 2006 року де-факто зробив
відкриту платформу створення та обміну навчальними і освітніми
матеріалами Connexions31 загальнонаціональним стандартом вищої освіти).
Відкрита освіта: соціально-політичні і техніко-організаційні складові
Відкрита освіта сьогодні перебуває на етапі бурхливого розвитку. З
огляду на це, а також на різноплановість аспектів відкритої освіти,
природним є співіснування багатьох, часом конкурентних, розумінь цього
поняття.
Ці різнопланові аспекти і відповідні різнорідні тлумачення можна
поділити на дві великі групи. По-перше, це ідеологічні, соціальні і політичні
складові. Головним у них є наголос на тому, що освіта – це суспільне благо, а
відтак безперешкодно отримувати освіту має право кожен член суспільства,
незалежно від раси, етнічної належності, статків, місця проживання тощо.
Тобто головною метою для цієї соціально-політичної складової відкритої
освіти є демократизація освіти, підвищення ступеня її доступності – у першу
чергу для представників соціальних груп, які з різних причин досі такого
доступу не мають чи перебувають у дискримінованому становищі. З
очевидних причин, для нашої країни цей аспект не є найактуальнішим:
Конституція України закріплює право усіх громадян на отримання освіти, і
цей принцип в цілому успішно реалізується, про що свідчать високі за
світовими стандартами показники охоплення населення і середньою, і вищою
освітою.
Друга головна складова поняття відкритої освіти наголошує на
організаційних і технологічних аспектах цього явища. Саме вона є для
вітчизняної системи освіти найбільш значущою, відкриваючи значні
можливості для оновлення і розвитку, підвищення якості освіти і
ефективності навчального процесу. Особливо значним є позитивний
потенціал впровадження елементів відкритої освіти у вищій освіті та освіті
дорослих, хоча суттєвий позитивний потенціал є і для середньої освіти. У
середній освіті підходи та інструменти відкритої освіти у першу чергу здатні
дієво сприяти у поліпшенні становища із забезпеченням сучасними
навчальними матеріалами та у забезпеченні можливостей обміну досвідом
між педагогами. Щодо освіти дорослих (освіта протягом життя), то реалізація
потенціалу відкритої освіти може стати запорукою розбудови в Україні нової
сучасної індустрії, здатної відіграти велику роль у поліпшенні соціального
клімату і якості трудових ресурсів та у створенні значної кількості нових
робочих місць.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:17, 5 жовтня 2016 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:48, 5 вересня 2016 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:11, 1 червня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#
----
----
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:14, 19 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:27, 15 червня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали індивідуальне заняття №2, тематичні дискусії №1, №2.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:00, 3 жовтня 2016 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Ляшенко Ю.С.

2016-10-05T09:17:36Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:21, 25 квітня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Вперше термін «філософія освіти» використано 1913 р., в американській енциклопедії. Але глибоке теоретичне дослідження освітянських проблем розпочалося працею англійця Р. Петерса «Філософія освіти» (1973). З тих пір філософія освіти на Заході набула бурхливого розвитку. Причиною того стала криза освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Отже, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив.
Звернемо увагу й на те, що у цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Визначимо, чому це так.
По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Це дуже виразно продемонстрував американський науковець А. Азімов у праці «Вид у височині». В ній він пояснив, що в пошуках відповідей на різноманітні запитання про буття працює безліч представників різних наук (яких більше 2,5 тис.). Вони, заклопотані справами на власних ділянках, і не в змозі з’ясувати чим займаються сусіди. Це робить і узагальнює філософія, бо лише в неї таке призначення.
Ось чому лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення.
По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку.
Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. Крім того, філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування.
По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу.
По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Виявляється, що її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багато вимірність самої освіти. Адже вона є:
1) процесом формування людини;
2) загальнолюдською цінністю;
3) результатом шкільної діяльності;
4) засобом кардинальних змін суспільного життя;
5) соціальною системою, що здатна до саморозвитку тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

#Сучасна цивілізація упродовж ХХ та початку ХХІ століть вийшла на нові горизонти розвитку, базою якого є парадигма неперервної освіти упродовж життя, перехід до суспільства знань, та поява homo educatus – людини освіченої. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.
Філософія освіти – галузь філософії, що досліджує ідею освіти та її сутність, як соціокультурного феномену відтворення та розвитку суспільства; визначення цілей, цінностей, ідеалів освіти і освіченості;результатів освіти та критеріїв їх оцінки.
Філософія освіти бере початок з історії філософії, загальної та соціальної філософії та має тісний зв’язок з іншими галузями філософії –філософією науки, філософією культури, логікою, онтологією, етикою тощо.
В українській філософській думці питання єдиної філософської парадигми освіти не ставиться, навпаки пропонується враховувати наявність міжпарадигмального освітнього простору, як явища характерного не тільки для трансформаційних, а й суспільств у яких домінують ліберальні цінності.
На думку В. Г. Кременя, предметом дослідження філософії освіти є цілі, цінності, ідеали освіти в сучасному суспільстві, їхнє співвідношення з технологіями і практичними засобами, а також аналіз результатів та критеріїв їхньої оцінки. При цьому відомий вчений зазначає, що у зазначеному контексті утворюється суперечлива система, аналіз якої виявляє дисгармонійність, неузгодженість і неадекватність компонентів системи.
В. Андрущенко та В. Лутай у статті, що опублікована в “Енциклопедії освіти” запропонували розглядати концепцію філософії освіти через “певну систему принципів”:
• постійну конкуренцію (суперечностей) “між двома протилежними тенденціями –індивідуальною і колективістською”;
• подолання однобічного підходу у розумінні проблем суспільного розвитку;
• діалектичне зведення протилежностей в нескінченності до розв’язання їх загальної сутності;
• нової діалектики тобто розв’язання суперечностей “діалоговими методами”.
Відтак можемо переконатися, що предметне поле філософії освіти залишається дискусійним. Загалом українські філософи продовжують працювати над виробленням концептуального бачення філософії освіти.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти:
• аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти;
• вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Філософія освіти як тематичний розділ філософського знання являє собою рефлексію над сутністю, змістом, цілями освіти через призму уявлень про людину, що склалися в тих чи інших історично визначених філософських течіях, напрямах, концепціях.
Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості. Тільки у такому тлумаченні освіта сприятиме розвитку творчого стратегічного мислення, свободи і відповідальності людини, а не змушуватиме оволодіти певним набором знань, навичок і вмінь.
Освіта — багатозначне поняття. Насамперед — це визначальний компонент культури, що забезпечує спадкоємність та відтворення нагромаджених знань, досвіду, традицій. У цьому контексті освіту можна розглядати і як процес навчальної та вихов¬ної діяльності, і як результат цього процесу. Причому освіта — це не просто діяльність, а діяльність в особливий спосіб організована, з певною ієрархією ролей і нормативним регулюванням.
Освіта як результат такої діяльності — це засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок, розвиток особистості. Результати можуть бути реальними — фактична освіченість, рівень знань, якості особистості — і формальними — наявність атестата, посвідчення, диплома, що засвідчують факт закінчення навчального закладу, захист дисертації тощо.
Освіта — це також канал інформації в інформаційній системі, один з чинників прогресу.
Отже, освіта є складним соціальним феноменом, і вивчає цей феномен багато наук. Вітчизняна наука найбільшу увагу приділяє вивченню змісту, мети та організації освітньої діяльності, методів та процедур навчання, системи управління тощо.
Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освіту як соціальний інститут, її функції в суспільстві і взаємозв’язок з іншими соціальними інститутами, освітні установи як соціальні організації, соціальну політику у сфері освіти.
Освіта буває формальною і неформальною. Формальна освіта передбачає наявність спеціальних установ, шкіл для здійснення процесу навчання, а також підпорядкування його певним офіційним приписам, які втілюють культурні стандарти, політичні настанови відповідного суспільства.
Під неформальною освітою розуміють стихійне, несистематизоване засвоєння індивідуальних знань і навичок у процесі спілкування із соціальним оточенням — друзями, знайомими, колегами — у процесі самовдосконалення, індивідуального залучення до культурних цінностей, засвоєння інформації з книжок, періодичних видань, радіо, телебачення тощо. Неформальна освіта відіграє неабияку роль у соціалізації особистості, але вона є допоміжною стосовно формальної освіти. Соціологія вивчає насамперед формальну освіту.
Об’єктом соціології освіти є те соціальне середовище, де функціонують інституційні й не інституційні освітні організації, відбуваються процеси навчання та виховання, взаємодіють їх суб’єкти.
Предметом соціологічного вивчення є освіта як соціальний інститут, як соціальна система, механізм взаємодії її з іншими складовими суспільства, його соціальною структурою.
Щоб ліпше зрозуміти роль і місце інституту освіти в загальній системі суспільних відносин, слід коротко ознайомитися з еволюцією освіти, історією її розвитку.
У первісному суспільстві освіта була складовою соціально-виробничих процесів. Не було ні шкіл, ні вчителів. Передавання знань, досвіду, культури здійснювали всі члени суспільства. Навчання дітей, залучення їх до трудового процесу починалося з 4—5 років. Хлопчиків навчали чоловіки, а дівчаток — жінки. Підлітки нарівні з дорослими брали участь у випасанні худоби, риболовлі тощо.
Коли діти дорослішали, вони проходили церемонію «ініціації», тобто своєрідного посвячення в дорослі, демонструючи свою силу й трудові навички.
З поглибленням поділу та спеціалізації праці, утворенням державності і появою соціальної нерівності починається поступова інституалізація освіти. Перші ознаки соціального інституту освіти з’являються вже в античному світі, коли діти багатих батьків здобували освіту в спеціальних учителів.
Соціальні інститути освіти зароджуються у Стародавній Індії, Стародавньому Римі, де в школах за певну плату вчителі навчали дітей з аристократичних сімей граматики, філософії, музики, красномовства, юриспруденції, медицини тощо. Діти з інших родин, як правило, навчалися безпосередньо в процесі трудової діяльності. За таких умов визначальну роль у навчанні й вихованні дітей продовжувала відігравати сім’я.
У середньовіччі освіта набирає більш організованого характеру, але існує ще в межах соціального інституту релігії. Християнська церква в Європі запроваджує цілу систему спеціальних навчальних закладів для підготовки осіб духовного стану. У Парижі, Оксфорді та інших містах виникають перші університети. Згодом культурно-освітні функції університетів розширюються, там починають навчати юриспруденції та медицини, опрацьовують перші наукові дослідження з математики, логіки, фізики. Але осві¬та була доступна лише дітям з багатих і «шляхетних» родин.
Докорінно змінюється інститут освіти в індустріальному суспільстві ХІХ—ХХ ст. Ці зміни було зумовлено потребами науки, науково-технічного прогресу, змінами в культурі й житті людей. Освіта поступово стає доступною широким верствам населення. Поширюється мережа середніх і спеціальних шкіл, значно збільшується кількість вищих навчальних закладів. Неповна, а потім і повна середня освіта стає необхідною умовою отримання професії в основних галузях промисловості. Докорінно змінюється і сутність освіти. Якщо в доіндустріальний період її було орієн¬товано головним чином на збереження й відтворення культури, досвіду і знань попередніх поколінь, то в індустріальному суспільстві освіта стає активним елементом, ключовим чинником суспільного прогресу, культурних і соціальних змін. Освіта дає небачену раніше віддачу. Приріст національного доходу за рахунок капіталовкладень у сфері освіти досягає 40—50%.
Сучасна освіта перетворилася на диференційовану, багатоступеневу систему, яка дає змогу людині постійно працювати і освоювати раніше набуті людством знання й навички. Вона стала визначальним чинником у процесі соціалізації особистості, формуванні її соціального статусу, який визначається передовсім престижністю професії. Здобута освіта значною мірою визначає дальшу кар’єру людини, її місце в житті.
Соціологія вивчає освіту як відносно самостійну соціальну систему, метою котрої є систематичне навчання й виховання членів суспільства, орієнтоване на опанування ними певних професійних і наукових знань, моральних цінностей, умінь, навичок, норм поведінки, зміст яких визначається політичним устроєм суспільства, соціально-економічним рівнем його розвитку.
Як самостійна галузь науки соціологія освіти сформувалася на рубежі ХІХ—ХХ ст. Ще Е. Дюркгейм, Д. Дьюї та інші соціологи того часу у своїх працях звертали увагу на необхідність спеціального аналізу проблем, що стосувалися ролі, призначення і функцій освіти.
Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти:
• вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;
• оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості;
• аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;
• виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу;
• визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.
Головною ідеєю реформування освіти є створення єдиної неперервної системи, яка з допомогою комплексу державних, громадських та приватних установ освіти здатна була б відтворювати інтелектуальний, духовний потенціал суспільства, задовольняти всі громадські потреби на рівні світових стандартів.
Однак практичне здійснення цієї ідеї гальмується багатьма несприятливими чинниками. На підставі соціологічних досліджень останнього часу провідні фахівці визначили основні з них:
• катастрофічне матеріальне та фінансове становище освітніх установ на фоні загальної соціальної кризи в державі;
• утрата інтелектуалів та зниження загальної якості кадрового потенціалу викладацького корпусу, спричинене безперешкодною дією нецивілізованого й неконтрольованого ринку епохи «початкового нагромадження капіталу»;
• нерозвинутість соціальних механізмів та правового забезпечення самостійності, ініціативи й експериментування в освіті;
• слабкість альтернативного сектору освіти як щодо організаційних форм та стабільності, так і здебільшого щодо якості належних освітніх стандартів;
• брак у навчальних закладів свободи, необхідної для реалізації власних моделей підготовки фахівців, систем оплати праці тощо.
Отже, соціологія повинна сприяти системному реформуванню освіти згідно з найновітнішими досягненнями сучасної світової науки й адекватним урахуванням умов ринку.

--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

Дякую за відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:25, 4 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:06, 4 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає

«приклад»,«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато

ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в

практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх

психологічного розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього

процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким

аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності

суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та

всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути

визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до

новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської

відповідальності та патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для

реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне,

матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані

результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна

передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі

господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є «всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,

розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей,

формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення

на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу,

підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями». Вважаємо, що це не повне визначення

необхідної стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних

освітніх завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній,

соціальній і духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по

вирішенню, завдяки розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для

майбутнього України проблем. Серед них: наукового прориву, зміни

демографічної та екологічної ситуації, визначення шляхів демократизації

освіти, а, відповідно, й країни, виховання національної свідомості населення

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація

в небезпеці», де закцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта

також декларується на рівні основи інтелектуального, культурного,

соціального, економічного розвитку суспільства і держави, проте практична

реалізація даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же

час, парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині

немає завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована,

чого має досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:41, 17 травня 2016 (EEST)
#Різноманітні пошуки нових форм і методів формування більш досконалої

– виховної системи в Європі (в цілому в освіті) привели до значної кількості

своєрідних рішень в реформуванні школи всіх рівнів. Звернемо увагу на

найефективніші підходи у цій справі.

1. Американський підхід (власне США).

Він розбудований на гуманістичній педагогіці Дж. Дьюї (1859–1952),

видатного американського філософа, психолога та педагога. В праці «Школа

та дитина» (1902) він показав згубність «пасивної» школи, побудованої на

механічному запам’ятовуванні навчального матеріалу і необхідності

розвитку творчої активності учня, підтримки в дитині «інстинкту

дослідника». Демократію в школі Дж. Дьюї вважав основою демократії в

країні.

А в праці «Школа і суспільство» Дж. Дьюї зазначав, що учень – це

сонце, навколо якого повинно обертатися усе в освіті. Як же це «обертання»

відбувається у нинішній американській освіті? А ось так:

– У порівнянні з ЄС доля державних і приватних інвестицій

(головних фінансових надходжень в освіту) в США складає 2,3% від ВВП

(внутрішнього доходу країни), в ЄС же – 1,1%;

– у США на одного студента витрачається 19200 доларів, в ЄС –

8600;

– у США навчається близько 550 тис. іноземних студентів, а в ЄС –

450 тис. Підготовка іноземних студентів дає американській системі освіти

щорічний прибуток більше 10 мільярдів доларів!

Могутнє фінансування освіти дозволяє американцям успішно на

найвищому рівні утримувати 4000 університетів і коледжів. 125

університетів вважаються дослідницькими, які мають відповідну базу на

рівні докторських програм.

Звичайно, що основне студентське поповнення в США відбувається

завдяки американській середньоосвітній школі. Але навчання в ній

специфічне.

Повною середньою освітою в США охоплено біля 90% молоді. Вона

навчається у школі 12 років. У останній рік навчання випускник розсилає в

різні вищі навчальні заклади заявки, де розповідає про себе і свої успіхи в

навчанні, підтверджуючи їх відповідними документами. Якщо він підходить

для навчання у тому чи іншому ВНЗ, то просить вислати звідти гроші за

комплект форм, які він буде заповнювати.

Після остаточного вибору ВНЗ абітурієнт крім заявки туди надсилає:

– документ про освіту;

– докладну автобіографію на двох сторінках;

– рекомендуючого листа зі школи, або від авторитетної особи;

– бажаним є також є есе на вільну тему, що цінується особливо

високо, оскільки вважається, що він розкриває ставлення абітурієнта до світу.

Обов’язковим є фінансова декларація та квитанція про сплату

реєстраційного збору. Документи абітурієнта анонімно рецензують різні

викладачі. Результати того аналізує машина, відбираючи кращі. Тобто,

процесом вступу управляє ВНЗ, не зважаючи на наявність у школі випускних

екзаменів.

2. Азійський підхід. Тут характерними є японський і китайський варіанти.

У Японії біля 780 університетів з 2,5 млн. студентів. Абітурієнт має

закінчити повну державну школу і пройти тестування, яке проводить

Національний центр по прийому в університети. Лише після цього надається

допуск для складання екзаменів у вибраний ВНЗ. Загальноприйнятим є

інвестування вищої освіти різними компаніями, які потім пропонують роботу

кращим випускникам.

У Китаї з населенням більше 1,3 млрд. є 3 млн. студентів. Конкурс на

престижні спеціальності досягає 300 абітурієнтів на одне місце. Освіта

платна. Ціну визначає держава. На можливість вступу до ВНЗ дуже впливає

кількість балів, набраних абітурієнтом по закінченні школи.

3. Європейський підхід до сучасної організації освіти презентують,

насамперед, високорозвинені країни.

Так, у Великобританіїсередньоосвітня школа 12-річна. Її випускник

отримує відповідний сертифікат. А от щоб вступити у ВНЗ необхідно

подолати дворічний курс довузівської підготовки. Можна пройти підготовку

й за рік, але в «педуніверсарії» при ВНЗ. По закінченні – складається

національний екзамен. Кращі – зараховуються на вибрану спеціальність і

через три роки отримують диплом бакалавра.

У Німеччині середня освіта займає 13 років з поділом учнів після 4–5

класів на здібних, які можуть навчатися в університеті, і нездібних. Здібні

потрапляють в гімназії, де останні 2–3 роки готуються до навчання у ВНЗ.

Вступних екзаменів немає. Записуються в університет на один рік. Після

успішного завершення курсу – на наступний, але якщо претендентів більше,

ніж потрібно, то чекають у черзі до наступного навчального року.

У Франції десятирічна освіта дає диплом коледжа в 16 років. Біля 85%

його випускників вступають у трирічний академічний ліцей, де здобувають

диплом бакалавра. Лише він надає право для вступу в університет. Але

престижні університети вимагають ще й складання спеціального екзамену,

для чого необхідно пройти спеціальну одно- або дворічну підготовку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:42, 17 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:10, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
#Одним з найважливіших механізмів, що впливають на всі основні

напрями реформування освітньої системи України, є її інформатизація, яка

розглядається як необхідна умова і найважливіший етап інформатизації

країни в цілому. Основою переходу від індустріального етапу розвитку

суспільства до інформаційного є нові інформаційні технології.

Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги

нових інформаційних технологій:

– можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує

кожному індивідові власну траєкторію самонавчання;

– зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік

синергетичного мислення;

– створення ефективної системи управління інформаційно-

методичним забезпеченням освіти;

– використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки,

найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при

збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної

адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання

й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей

«віртуальної реальності».

Інформатизація освіти дозволить забезпечити її фундаментальність,

тобто орієнтацію на виявлення глибинних сутнісних підстав і зв'язків між

різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає

впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін,

об'єднаних загальною цільовою функцією і орієнтованих на

міждисциплінарні зв'язки та інтереси особистості.

Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для

учнів і викладачів. Це передусім доступ до нетрадиційних джерел інформації,

підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для

творчості, надбання і закріплення професійних навичок, реалізація

принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів

концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:22, 23 травня 2016 (EEST)
#
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти

країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої

освіти.

Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010

р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і

студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації

визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загальних положень,

притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі

визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав.

Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у

Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо

нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої

декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають

першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти

та поширення європейської системи вищої освіти у світі:

1) Затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених

ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою

сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній

конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

2) Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів:

додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання

потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати

щонайменше три роки. Вчений ступінь, що присвоюється по завершенні

першого циклу, на європейському ринку праці сприйматиметься як

відповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального

циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох

європейських країнах.

3) Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу

оцінок (ЕСТЄ) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності

студентів. Кредити можуть бути отримані також поза межами вищих

навчальних закладів, включаючи постійне навчання, за умови їхнього

визнання з боку відповідного університету-отримувача.

4) Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного

використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:

— забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також

до відповідних послуг;

— забезпечення визнання та зарахування часу, який вчитель, дослідник чи

член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному

закладі, проводячи дослідження, викладаючи та виконуючи відповідну до

свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав;

— сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості

освіти з метою вироблення порівняльних критеріїв та методології;

— просування необхідних європейських стандартів у галузі вищої освіти,

зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми

закладами, схем мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких і

виховних програм.

На основі цих цілей зміст декларації зводиться до таких практичних

кроків:

 запровадження дворівневої системи вищої освіти: базової (бакалаврат) і

повної (магістратура); доступ до другого рівня потребує завершення першого.

Ступінь, наданий після закінчення першого рівня, визнається на

європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації;

 запровадження системи кредитних одиниць, наприклад, Європейської

кредитно-трансферної системи (EuropeanCreditTransferSystem —ECTS), як

засобу підвищення мобільності студентів. Кредитні одиниці можуть діяти на

всіх рівнях вищої освіти, включаючи неперервну освіту, за умови їх визнання

навчальними закладами на основі принципу добровільності;

 видання взаємоузгоджених й уніфікованих додатків до дипломів для

запроваджених рівнів вищої освіти (бакалавра і магістра), які зрозумілі,

прозорі та зіставні між собою на всьому європейському (Болонському)

просторі, з метою забезпечення працевлаштування випускників вищих

навчальних закладів на європейському ринку праці та підвищення

конкурентноспроможності системи вищої освіти;

 стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення

студентів, викладачів, науковців, менеджерів освіти межах Болонського

простору;

 розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти

з метою напрацювання зіставних критеріїв і методологій;

 посилення європейського виміру вищої освіти, насамперед у сферах

наукових досліджень і проектування нових, конкурентоспроможних освітніх

програм.

Станом на 2014 р. не всі визначені Болонською декларацією цілі з

низки об’єктивних і суб’єктивних причин були досягнуті повною мірою. У

деяких країнах, до яких належить й Україна, освітній рівень бакалавра з

терміном навчання три-чотири роки сприймають як неповну (і неповноцінну)

вищу освіту, що ускладнює працевлаштування випускників із дипломом

бакалавра. Студенти — громадяни держав, що не є членами Європейського

Союзу, — фактично не мають задекларованих у контексті Болонського

процесу можливостей вільного вибору місця навчання та його продовження

на вищому освітньому рівні. Відсутні незалежні агентства контролю якості

вищої освіти. Інтерпретація Болонського процесу на місцях часто не

відповідає реальним європейським цінностям і тенденціям.

Очікувалося, що Конференція європейських міністрів (2009) стане

прологом до завершальної стадії процесу побудови спільного європейського

простору, який планували закінчити до 2010 р. Однак учасникам конференції

довелося робити інші акценти і констатувати: Цілі, викладені в Болонській

декларації, залишаються в силі і сьогодні. Оскільки не всі завдання виконано,

повне і належне виконання їх на європейському, національному та

інституціональному рівнях потребує зростання темпів та зобов’язань на 2010

рік. Міністри підбили певні підсумки та встановили пріоритети на наступне

десятиліття. Дату завершення створення спільного європейського простору

було відкладено до 2020 р.

Приєднання України до Болонської декларації, інтеграція системи

вищої освіти країни до європейського освітнього простору, безперечно є

позитивним процесом. Однак при цьому потрібно враховувати, що

універсалізовані системи вищої освіти в Україні і західноєвропейських

країнах функціонують в різних соціально-економічних умовах. За наявності

істотних відмінностей у стимулах до навчання і здобування вищої освіти, в

оплаті висококваліфікованої праці, можливостях міждержавної мобільності

студентів, викладачів і науковців реалізація проголошених Болонською

декларацією цілей для України багато в чому є проблематичною. Через

роздрібненість освітньо-кваліфікаційних рівнів, фрагментацію процесу

вивчення дисциплін, формалізацію оцінювання знань можна втратити

основну перевагу радянської вищої освіти – фундаментальність підготовки

фахівців, не додавши до неї нових позитивних якостей.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:37, 4 липня 2016 (EEST)
2.У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського

Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція

про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський

процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про

гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998

року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та

Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері

вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на

спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських

держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні

(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для

приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську

декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації

було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес

об’єднує 47 держав (2011 рік).--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:49, 4 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:43, 20 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1.Квазінаука

– це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим

науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та

наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали

свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,

вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих

учених, ідей своїх «противників» тощо.

Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Щось подібне

відбувалося в СРСР в 40–60 рр. ХХ ст., коли панувала так звана «мічурінська

біологія», яка заперечувала наукові судження світової біології, відкриття

генетики, цитології і т.п. Тим самим заперечувався притік свіжої думки у

певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно

зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор,

пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки

не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими

мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:06, 4 липня 2016 (EEST)
2.Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від

хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого

вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Кожен навчальний

предмет є, по суті, зосередженням відповідної ділянки науки. І якщо якась зі

шкільних дисциплін «не встигає» за «своєю» наукою, то це може мати

трагічні наслідки.

Тому аксіоматичною є необхідність кожного педагога постійно

знаходитися на вістрі найновіших наукових знань, особливо щодо свого

фаху. Для цього необхідно знати й користуватися системою науково-

дослідницького процесу, звернувши увагу на такі її елементи, як:

1) сутність, зміст і функції науки;

2) сили та засоби наукових рішень;

3) структура науково-дослідницької системи;

4) методологія наукового дослідження;

5) наукова творчість педагога;

6) мова науки, аргументація, опис і пояснення наукових здобутків;

7) статус науковця і наукова етика тощо.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:16, 11 липня 2016 (EEST)
==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 25 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Аксіоматично, що якісний стан суспільства об’єктивно зумовлений його

освіченістю. Тепер, коли світова криза освіти віднесена ООН до глобальних

проблем, що загрожують існуванню людства, усвідомлення ролі та значення

освіти й науки в подальшому існуванні та розвитку соціуму постало чи не

головною потребою. Очевидно, що для виходу з освітньої кризи необхідно

сформувати та реалізувати нову парадигму освіти.

Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад»,

«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У

ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній

реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного

розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,

а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з

доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для

нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного

забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений

генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових

знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та

патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації

відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-

фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати

реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив

розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства,

суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і

фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування

громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі

інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення

освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями. Вважаємо, що це не повне визначення необхідної

стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних освітніх

завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній, соціальній і

духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по вирішенню, завдяки

розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для майбутнього України

проблем. Серед них: наукового прориву, зміни демографічної та екологічної

ситуації, визначення шляхів демократизації освіти, а, відповідно, й країни,

виховання національної свідомості населення тощо.

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація в

небезпеці», де акцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта також

декларується на рівні основи інтелектуального, культурного, соціального,

економічного розвитку суспільства і держави, проте практична реалізація

даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же час,

парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині немає

завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована, чого має

досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:19, 11 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:12, 14 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної
освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має
значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної
освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних
тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у
Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було
прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях
запровадження принципів відкритої освіти»
28
.
Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої
діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації
навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за
допомогою інформаційно-комунікаційних технологій29
.
Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох
країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім
вищої освіти та освіти дорослих. Про це свідчать як об’єктивні зміни у
навчальних закладах і навчальному процесі, так і дедалі більша увага до
відкритої освіти з боку урядів і міжнародних установ, освітніх та наукових
інституцій, благодійних фондів, громадських організацій, міжурядових та
міждержавних інституцій, включно з Організацією Об’єднаних Націй.
З моменту рішення Массачусетського інституту технологій, ухваленого
2001 року
30
, щодо надання відкритого доступу до всіх своїх навчальних
матеріалів минуло лише трохи більше 10 років, а принципи відкритої освіти
дедалі більше стають стандартом освітньої діяльності. Масштабні ініціативи
зі впровадження елементів відкритої освіти сьогодні втілюються у десятках
країн, серед яких як лідери, такі як США і Великобританія, так і держави, що
прагнуть максимально швидко подолати відставання в освітній та науковій
сферах – зокрема, КНР і В’єтнам (останній 2006 року де-факто зробив
відкриту платформу створення та обміну навчальними і освітніми
матеріалами Connexions31 загальнонаціональним стандартом вищої освіти).
Відкрита освіта: соціально-політичні і техніко-організаційні складові
Відкрита освіта сьогодні перебуває на етапі бурхливого розвитку. З
огляду на це, а також на різноплановість аспектів відкритої освіти,
природним є співіснування багатьох, часом конкурентних, розумінь цього
поняття.
Ці різнопланові аспекти і відповідні різнорідні тлумачення можна
поділити на дві великі групи. По-перше, це ідеологічні, соціальні і політичні
складові. Головним у них є наголос на тому, що освіта – це суспільне благо, а
відтак безперешкодно отримувати освіту має право кожен член суспільства,
незалежно від раси, етнічної належності, статків, місця проживання тощо.
Тобто головною метою для цієї соціально-політичної складової відкритої
освіти є демократизація освіти, підвищення ступеня її доступності – у першу
чергу для представників соціальних груп, які з різних причин досі такого
доступу не мають чи перебувають у дискримінованому становищі. З
очевидних причин, для нашої країни цей аспект не є найактуальнішим:
Конституція України закріплює право усіх громадян на отримання освіти, і
цей принцип в цілому успішно реалізується, про що свідчать високі за
світовими стандартами показники охоплення населення і середньою, і вищою
освітою.
Друга головна складова поняття відкритої освіти наголошує на
організаційних і технологічних аспектах цього явища. Саме вона є для
вітчизняної системи освіти найбільш значущою, відкриваючи значні
можливості для оновлення і розвитку, підвищення якості освіти і
ефективності навчального процесу. Особливо значним є позитивний
потенціал впровадження елементів відкритої освіти у вищій освіті та освіті
дорослих, хоча суттєвий позитивний потенціал є і для середньої освіти. У
середній освіті підходи та інструменти відкритої освіти у першу чергу здатні
дієво сприяти у поліпшенні становища із забезпеченням сучасними
навчальними матеріалами та у забезпеченні можливостей обміну досвідом
між педагогами. Щодо освіти дорослих (освіта протягом життя), то реалізація
потенціалу відкритої освіти може стати запорукою розбудови в Україні нової
сучасної індустрії, здатної відіграти велику роль у поліпшенні соціального
клімату і якості трудових ресурсів та у створенні значної кількості нових
робочих місць.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:17, 5 жовтня 2016 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:48, 5 вересня 2016 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:11, 1 червня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#
----
----
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:14, 19 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:27, 15 червня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали індивідуальне заняття №2, тематичні дискусії №1, №2.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:00, 3 жовтня 2016 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Ляшенко Ю.С.

2016-10-05T09:14:55Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:21, 25 квітня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Вперше термін «філософія освіти» використано 1913 р., в американській енциклопедії. Але глибоке теоретичне дослідження освітянських проблем розпочалося працею англійця Р. Петерса «Філософія освіти» (1973). З тих пір філософія освіти на Заході набула бурхливого розвитку. Причиною того стала криза освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Отже, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив.
Звернемо увагу й на те, що у цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Визначимо, чому це так.
По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Це дуже виразно продемонстрував американський науковець А. Азімов у праці «Вид у височині». В ній він пояснив, що в пошуках відповідей на різноманітні запитання про буття працює безліч представників різних наук (яких більше 2,5 тис.). Вони, заклопотані справами на власних ділянках, і не в змозі з’ясувати чим займаються сусіди. Це робить і узагальнює філософія, бо лише в неї таке призначення.
Ось чому лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення.
По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку.
Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. Крім того, філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування.
По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу.
По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Виявляється, що її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багато вимірність самої освіти. Адже вона є:
1) процесом формування людини;
2) загальнолюдською цінністю;
3) результатом шкільної діяльності;
4) засобом кардинальних змін суспільного життя;
5) соціальною системою, що здатна до саморозвитку тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

#Сучасна цивілізація упродовж ХХ та початку ХХІ століть вийшла на нові горизонти розвитку, базою якого є парадигма неперервної освіти упродовж життя, перехід до суспільства знань, та поява homo educatus – людини освіченої. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.
Філософія освіти – галузь філософії, що досліджує ідею освіти та її сутність, як соціокультурного феномену відтворення та розвитку суспільства; визначення цілей, цінностей, ідеалів освіти і освіченості;результатів освіти та критеріїв їх оцінки.
Філософія освіти бере початок з історії філософії, загальної та соціальної філософії та має тісний зв’язок з іншими галузями філософії –філософією науки, філософією культури, логікою, онтологією, етикою тощо.
В українській філософській думці питання єдиної філософської парадигми освіти не ставиться, навпаки пропонується враховувати наявність міжпарадигмального освітнього простору, як явища характерного не тільки для трансформаційних, а й суспільств у яких домінують ліберальні цінності.
На думку В. Г. Кременя, предметом дослідження філософії освіти є цілі, цінності, ідеали освіти в сучасному суспільстві, їхнє співвідношення з технологіями і практичними засобами, а також аналіз результатів та критеріїв їхньої оцінки. При цьому відомий вчений зазначає, що у зазначеному контексті утворюється суперечлива система, аналіз якої виявляє дисгармонійність, неузгодженість і неадекватність компонентів системи.
В. Андрущенко та В. Лутай у статті, що опублікована в “Енциклопедії освіти” запропонували розглядати концепцію філософії освіти через “певну систему принципів”:
• постійну конкуренцію (суперечностей) “між двома протилежними тенденціями –індивідуальною і колективістською”;
• подолання однобічного підходу у розумінні проблем суспільного розвитку;
• діалектичне зведення протилежностей в нескінченності до розв’язання їх загальної сутності;
• нової діалектики тобто розв’язання суперечностей “діалоговими методами”.
Відтак можемо переконатися, що предметне поле філософії освіти залишається дискусійним. Загалом українські філософи продовжують працювати над виробленням концептуального бачення філософії освіти.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти:
• аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти;
• вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Філософія освіти як тематичний розділ філософського знання являє собою рефлексію над сутністю, змістом, цілями освіти через призму уявлень про людину, що склалися в тих чи інших історично визначених філософських течіях, напрямах, концепціях.
Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості. Тільки у такому тлумаченні освіта сприятиме розвитку творчого стратегічного мислення, свободи і відповідальності людини, а не змушуватиме оволодіти певним набором знань, навичок і вмінь.
Освіта — багатозначне поняття. Насамперед — це визначальний компонент культури, що забезпечує спадкоємність та відтворення нагромаджених знань, досвіду, традицій. У цьому контексті освіту можна розглядати і як процес навчальної та вихов¬ної діяльності, і як результат цього процесу. Причому освіта — це не просто діяльність, а діяльність в особливий спосіб організована, з певною ієрархією ролей і нормативним регулюванням.
Освіта як результат такої діяльності — це засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок, розвиток особистості. Результати можуть бути реальними — фактична освіченість, рівень знань, якості особистості — і формальними — наявність атестата, посвідчення, диплома, що засвідчують факт закінчення навчального закладу, захист дисертації тощо.
Освіта — це також канал інформації в інформаційній системі, один з чинників прогресу.
Отже, освіта є складним соціальним феноменом, і вивчає цей феномен багато наук. Вітчизняна наука найбільшу увагу приділяє вивченню змісту, мети та організації освітньої діяльності, методів та процедур навчання, системи управління тощо.
Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освіту як соціальний інститут, її функції в суспільстві і взаємозв’язок з іншими соціальними інститутами, освітні установи як соціальні організації, соціальну політику у сфері освіти.
Освіта буває формальною і неформальною. Формальна освіта передбачає наявність спеціальних установ, шкіл для здійснення процесу навчання, а також підпорядкування його певним офіційним приписам, які втілюють культурні стандарти, політичні настанови відповідного суспільства.
Під неформальною освітою розуміють стихійне, несистематизоване засвоєння індивідуальних знань і навичок у процесі спілкування із соціальним оточенням — друзями, знайомими, колегами — у процесі самовдосконалення, індивідуального залучення до культурних цінностей, засвоєння інформації з книжок, періодичних видань, радіо, телебачення тощо. Неформальна освіта відіграє неабияку роль у соціалізації особистості, але вона є допоміжною стосовно формальної освіти. Соціологія вивчає насамперед формальну освіту.
Об’єктом соціології освіти є те соціальне середовище, де функціонують інституційні й не інституційні освітні організації, відбуваються процеси навчання та виховання, взаємодіють їх суб’єкти.
Предметом соціологічного вивчення є освіта як соціальний інститут, як соціальна система, механізм взаємодії її з іншими складовими суспільства, його соціальною структурою.
Щоб ліпше зрозуміти роль і місце інституту освіти в загальній системі суспільних відносин, слід коротко ознайомитися з еволюцією освіти, історією її розвитку.
У первісному суспільстві освіта була складовою соціально-виробничих процесів. Не було ні шкіл, ні вчителів. Передавання знань, досвіду, культури здійснювали всі члени суспільства. Навчання дітей, залучення їх до трудового процесу починалося з 4—5 років. Хлопчиків навчали чоловіки, а дівчаток — жінки. Підлітки нарівні з дорослими брали участь у випасанні худоби, риболовлі тощо.
Коли діти дорослішали, вони проходили церемонію «ініціації», тобто своєрідного посвячення в дорослі, демонструючи свою силу й трудові навички.
З поглибленням поділу та спеціалізації праці, утворенням державності і появою соціальної нерівності починається поступова інституалізація освіти. Перші ознаки соціального інституту освіти з’являються вже в античному світі, коли діти багатих батьків здобували освіту в спеціальних учителів.
Соціальні інститути освіти зароджуються у Стародавній Індії, Стародавньому Римі, де в школах за певну плату вчителі навчали дітей з аристократичних сімей граматики, філософії, музики, красномовства, юриспруденції, медицини тощо. Діти з інших родин, як правило, навчалися безпосередньо в процесі трудової діяльності. За таких умов визначальну роль у навчанні й вихованні дітей продовжувала відігравати сім’я.
У середньовіччі освіта набирає більш організованого характеру, але існує ще в межах соціального інституту релігії. Християнська церква в Європі запроваджує цілу систему спеціальних навчальних закладів для підготовки осіб духовного стану. У Парижі, Оксфорді та інших містах виникають перші університети. Згодом культурно-освітні функції університетів розширюються, там починають навчати юриспруденції та медицини, опрацьовують перші наукові дослідження з математики, логіки, фізики. Але осві¬та була доступна лише дітям з багатих і «шляхетних» родин.
Докорінно змінюється інститут освіти в індустріальному суспільстві ХІХ—ХХ ст. Ці зміни було зумовлено потребами науки, науково-технічного прогресу, змінами в культурі й житті людей. Освіта поступово стає доступною широким верствам населення. Поширюється мережа середніх і спеціальних шкіл, значно збільшується кількість вищих навчальних закладів. Неповна, а потім і повна середня освіта стає необхідною умовою отримання професії в основних галузях промисловості. Докорінно змінюється і сутність освіти. Якщо в доіндустріальний період її було орієн¬товано головним чином на збереження й відтворення культури, досвіду і знань попередніх поколінь, то в індустріальному суспільстві освіта стає активним елементом, ключовим чинником суспільного прогресу, культурних і соціальних змін. Освіта дає небачену раніше віддачу. Приріст національного доходу за рахунок капіталовкладень у сфері освіти досягає 40—50%.
Сучасна освіта перетворилася на диференційовану, багатоступеневу систему, яка дає змогу людині постійно працювати і освоювати раніше набуті людством знання й навички. Вона стала визначальним чинником у процесі соціалізації особистості, формуванні її соціального статусу, який визначається передовсім престижністю професії. Здобута освіта значною мірою визначає дальшу кар’єру людини, її місце в житті.
Соціологія вивчає освіту як відносно самостійну соціальну систему, метою котрої є систематичне навчання й виховання членів суспільства, орієнтоване на опанування ними певних професійних і наукових знань, моральних цінностей, умінь, навичок, норм поведінки, зміст яких визначається політичним устроєм суспільства, соціально-економічним рівнем його розвитку.
Як самостійна галузь науки соціологія освіти сформувалася на рубежі ХІХ—ХХ ст. Ще Е. Дюркгейм, Д. Дьюї та інші соціологи того часу у своїх працях звертали увагу на необхідність спеціального аналізу проблем, що стосувалися ролі, призначення і функцій освіти.
Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти:
• вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;
• оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості;
• аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;
• виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу;
• визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.
Головною ідеєю реформування освіти є створення єдиної неперервної системи, яка з допомогою комплексу державних, громадських та приватних установ освіти здатна була б відтворювати інтелектуальний, духовний потенціал суспільства, задовольняти всі громадські потреби на рівні світових стандартів.
Однак практичне здійснення цієї ідеї гальмується багатьма несприятливими чинниками. На підставі соціологічних досліджень останнього часу провідні фахівці визначили основні з них:
• катастрофічне матеріальне та фінансове становище освітніх установ на фоні загальної соціальної кризи в державі;
• утрата інтелектуалів та зниження загальної якості кадрового потенціалу викладацького корпусу, спричинене безперешкодною дією нецивілізованого й неконтрольованого ринку епохи «початкового нагромадження капіталу»;
• нерозвинутість соціальних механізмів та правового забезпечення самостійності, ініціативи й експериментування в освіті;
• слабкість альтернативного сектору освіти як щодо організаційних форм та стабільності, так і здебільшого щодо якості належних освітніх стандартів;
• брак у навчальних закладів свободи, необхідної для реалізації власних моделей підготовки фахівців, систем оплати праці тощо.
Отже, соціологія повинна сприяти системному реформуванню освіти згідно з найновітнішими досягненнями сучасної світової науки й адекватним урахуванням умов ринку.

--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

Дякую за відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:25, 4 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:06, 4 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає

«приклад»,«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато

ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в

практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх

психологічного розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього

процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким

аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності

суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та

всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути

визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до

новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської

відповідальності та патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для

реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне,

матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані

результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна

передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі

господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є «всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,

розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей,

формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення

на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу,

підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями». Вважаємо, що це не повне визначення

необхідної стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних

освітніх завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній,

соціальній і духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по

вирішенню, завдяки розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для

майбутнього України проблем. Серед них: наукового прориву, зміни

демографічної та екологічної ситуації, визначення шляхів демократизації

освіти, а, відповідно, й країни, виховання національної свідомості населення

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація

в небезпеці», де закцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта

також декларується на рівні основи інтелектуального, культурного,

соціального, економічного розвитку суспільства і держави, проте практична

реалізація даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же

час, парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині

немає завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована,

чого має досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:41, 17 травня 2016 (EEST)
#Різноманітні пошуки нових форм і методів формування більш досконалої

– виховної системи в Європі (в цілому в освіті) привели до значної кількості

своєрідних рішень в реформуванні школи всіх рівнів. Звернемо увагу на

найефективніші підходи у цій справі.

1. Американський підхід (власне США).

Він розбудований на гуманістичній педагогіці Дж. Дьюї (1859–1952),

видатного американського філософа, психолога та педагога. В праці «Школа

та дитина» (1902) він показав згубність «пасивної» школи, побудованої на

механічному запам’ятовуванні навчального матеріалу і необхідності

розвитку творчої активності учня, підтримки в дитині «інстинкту

дослідника». Демократію в школі Дж. Дьюї вважав основою демократії в

країні.

А в праці «Школа і суспільство» Дж. Дьюї зазначав, що учень – це

сонце, навколо якого повинно обертатися усе в освіті. Як же це «обертання»

відбувається у нинішній американській освіті? А ось так:

– У порівнянні з ЄС доля державних і приватних інвестицій

(головних фінансових надходжень в освіту) в США складає 2,3% від ВВП

(внутрішнього доходу країни), в ЄС же – 1,1%;

– у США на одного студента витрачається 19200 доларів, в ЄС –

8600;

– у США навчається близько 550 тис. іноземних студентів, а в ЄС –

450 тис. Підготовка іноземних студентів дає американській системі освіти

щорічний прибуток більше 10 мільярдів доларів!

Могутнє фінансування освіти дозволяє американцям успішно на

найвищому рівні утримувати 4000 університетів і коледжів. 125

університетів вважаються дослідницькими, які мають відповідну базу на

рівні докторських програм.

Звичайно, що основне студентське поповнення в США відбувається

завдяки американській середньоосвітній школі. Але навчання в ній

специфічне.

Повною середньою освітою в США охоплено біля 90% молоді. Вона

навчається у школі 12 років. У останній рік навчання випускник розсилає в

різні вищі навчальні заклади заявки, де розповідає про себе і свої успіхи в

навчанні, підтверджуючи їх відповідними документами. Якщо він підходить

для навчання у тому чи іншому ВНЗ, то просить вислати звідти гроші за

комплект форм, які він буде заповнювати.

Після остаточного вибору ВНЗ абітурієнт крім заявки туди надсилає:

– документ про освіту;

– докладну автобіографію на двох сторінках;

– рекомендуючого листа зі школи, або від авторитетної особи;

– бажаним є також є есе на вільну тему, що цінується особливо

високо, оскільки вважається, що він розкриває ставлення абітурієнта до світу.

Обов’язковим є фінансова декларація та квитанція про сплату

реєстраційного збору. Документи абітурієнта анонімно рецензують різні

викладачі. Результати того аналізує машина, відбираючи кращі. Тобто,

процесом вступу управляє ВНЗ, не зважаючи на наявність у школі випускних

екзаменів.

2. Азійський підхід. Тут характерними є японський і китайський варіанти.

У Японії біля 780 університетів з 2,5 млн. студентів. Абітурієнт має

закінчити повну державну школу і пройти тестування, яке проводить

Національний центр по прийому в університети. Лише після цього надається

допуск для складання екзаменів у вибраний ВНЗ. Загальноприйнятим є

інвестування вищої освіти різними компаніями, які потім пропонують роботу

кращим випускникам.

У Китаї з населенням більше 1,3 млрд. є 3 млн. студентів. Конкурс на

престижні спеціальності досягає 300 абітурієнтів на одне місце. Освіта

платна. Ціну визначає держава. На можливість вступу до ВНЗ дуже впливає

кількість балів, набраних абітурієнтом по закінченні школи.

3. Європейський підхід до сучасної організації освіти презентують,

насамперед, високорозвинені країни.

Так, у Великобританіїсередньоосвітня школа 12-річна. Її випускник

отримує відповідний сертифікат. А от щоб вступити у ВНЗ необхідно

подолати дворічний курс довузівської підготовки. Можна пройти підготовку

й за рік, але в «педуніверсарії» при ВНЗ. По закінченні – складається

національний екзамен. Кращі – зараховуються на вибрану спеціальність і

через три роки отримують диплом бакалавра.

У Німеччині середня освіта займає 13 років з поділом учнів після 4–5

класів на здібних, які можуть навчатися в університеті, і нездібних. Здібні

потрапляють в гімназії, де останні 2–3 роки готуються до навчання у ВНЗ.

Вступних екзаменів немає. Записуються в університет на один рік. Після

успішного завершення курсу – на наступний, але якщо претендентів більше,

ніж потрібно, то чекають у черзі до наступного навчального року.

У Франції десятирічна освіта дає диплом коледжа в 16 років. Біля 85%

його випускників вступають у трирічний академічний ліцей, де здобувають

диплом бакалавра. Лише він надає право для вступу в університет. Але

престижні університети вимагають ще й складання спеціального екзамену,

для чого необхідно пройти спеціальну одно- або дворічну підготовку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:42, 17 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:10, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
#Одним з найважливіших механізмів, що впливають на всі основні

напрями реформування освітньої системи України, є її інформатизація, яка

розглядається як необхідна умова і найважливіший етап інформатизації

країни в цілому. Основою переходу від індустріального етапу розвитку

суспільства до інформаційного є нові інформаційні технології.

Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги

нових інформаційних технологій:

– можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує

кожному індивідові власну траєкторію самонавчання;

– зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік

синергетичного мислення;

– створення ефективної системи управління інформаційно-

методичним забезпеченням освіти;

– використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки,

найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при

збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної

адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання

й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей

«віртуальної реальності».

Інформатизація освіти дозволить забезпечити її фундаментальність,

тобто орієнтацію на виявлення глибинних сутнісних підстав і зв'язків між

різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає

впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін,

об'єднаних загальною цільовою функцією і орієнтованих на

міждисциплінарні зв'язки та інтереси особистості.

Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для

учнів і викладачів. Це передусім доступ до нетрадиційних джерел інформації,

підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для

творчості, надбання і закріплення професійних навичок, реалізація

принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів

концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:22, 23 травня 2016 (EEST)
#
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти

країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої

освіти.

Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010

р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і

студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації

визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загальних положень,

притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі

визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав.

Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у

Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо

нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої

декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають

першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти

та поширення європейської системи вищої освіти у світі:

1) Затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених

ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою

сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній

конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

2) Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів:

додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання

потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати

щонайменше три роки. Вчений ступінь, що присвоюється по завершенні

першого циклу, на європейському ринку праці сприйматиметься як

відповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального

циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох

європейських країнах.

3) Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу

оцінок (ЕСТЄ) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності

студентів. Кредити можуть бути отримані також поза межами вищих

навчальних закладів, включаючи постійне навчання, за умови їхнього

визнання з боку відповідного університету-отримувача.

4) Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного

використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:

— забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також

до відповідних послуг;

— забезпечення визнання та зарахування часу, який вчитель, дослідник чи

член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному

закладі, проводячи дослідження, викладаючи та виконуючи відповідну до

свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав;

— сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості

освіти з метою вироблення порівняльних критеріїв та методології;

— просування необхідних європейських стандартів у галузі вищої освіти,

зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми

закладами, схем мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких і

виховних програм.

На основі цих цілей зміст декларації зводиться до таких практичних

кроків:

 запровадження дворівневої системи вищої освіти: базової (бакалаврат) і

повної (магістратура); доступ до другого рівня потребує завершення першого.

Ступінь, наданий після закінчення першого рівня, визнається на

європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації;

 запровадження системи кредитних одиниць, наприклад, Європейської

кредитно-трансферної системи (EuropeanCreditTransferSystem —ECTS), як

засобу підвищення мобільності студентів. Кредитні одиниці можуть діяти на

всіх рівнях вищої освіти, включаючи неперервну освіту, за умови їх визнання

навчальними закладами на основі принципу добровільності;

 видання взаємоузгоджених й уніфікованих додатків до дипломів для

запроваджених рівнів вищої освіти (бакалавра і магістра), які зрозумілі,

прозорі та зіставні між собою на всьому європейському (Болонському)

просторі, з метою забезпечення працевлаштування випускників вищих

навчальних закладів на європейському ринку праці та підвищення

конкурентноспроможності системи вищої освіти;

 стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення

студентів, викладачів, науковців, менеджерів освіти межах Болонського

простору;

 розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти

з метою напрацювання зіставних критеріїв і методологій;

 посилення європейського виміру вищої освіти, насамперед у сферах

наукових досліджень і проектування нових, конкурентоспроможних освітніх

програм.

Станом на 2014 р. не всі визначені Болонською декларацією цілі з

низки об’єктивних і суб’єктивних причин були досягнуті повною мірою. У

деяких країнах, до яких належить й Україна, освітній рівень бакалавра з

терміном навчання три-чотири роки сприймають як неповну (і неповноцінну)

вищу освіту, що ускладнює працевлаштування випускників із дипломом

бакалавра. Студенти — громадяни держав, що не є членами Європейського

Союзу, — фактично не мають задекларованих у контексті Болонського

процесу можливостей вільного вибору місця навчання та його продовження

на вищому освітньому рівні. Відсутні незалежні агентства контролю якості

вищої освіти. Інтерпретація Болонського процесу на місцях часто не

відповідає реальним європейським цінностям і тенденціям.

Очікувалося, що Конференція європейських міністрів (2009) стане

прологом до завершальної стадії процесу побудови спільного європейського

простору, який планували закінчити до 2010 р. Однак учасникам конференції

довелося робити інші акценти і констатувати: Цілі, викладені в Болонській

декларації, залишаються в силі і сьогодні. Оскільки не всі завдання виконано,

повне і належне виконання їх на європейському, національному та

інституціональному рівнях потребує зростання темпів та зобов’язань на 2010

рік. Міністри підбили певні підсумки та встановили пріоритети на наступне

десятиліття. Дату завершення створення спільного європейського простору

було відкладено до 2020 р.

Приєднання України до Болонської декларації, інтеграція системи

вищої освіти країни до європейського освітнього простору, безперечно є

позитивним процесом. Однак при цьому потрібно враховувати, що

універсалізовані системи вищої освіти в Україні і західноєвропейських

країнах функціонують в різних соціально-економічних умовах. За наявності

істотних відмінностей у стимулах до навчання і здобування вищої освіти, в

оплаті висококваліфікованої праці, можливостях міждержавної мобільності

студентів, викладачів і науковців реалізація проголошених Болонською

декларацією цілей для України багато в чому є проблематичною. Через

роздрібненість освітньо-кваліфікаційних рівнів, фрагментацію процесу

вивчення дисциплін, формалізацію оцінювання знань можна втратити

основну перевагу радянської вищої освіти – фундаментальність підготовки

фахівців, не додавши до неї нових позитивних якостей.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:37, 4 липня 2016 (EEST)
2.У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського

Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція

про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський

процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про

гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998

року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та

Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері

вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на

спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських

держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні

(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для

приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську

декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації

було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес

об’єднує 47 держав (2011 рік).--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:49, 4 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:43, 20 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1.Квазінаука

– це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим

науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та

наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали

свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,

вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих

учених, ідей своїх «противників» тощо.

Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Щось подібне

відбувалося в СРСР в 40–60 рр. ХХ ст., коли панувала так звана «мічурінська

біологія», яка заперечувала наукові судження світової біології, відкриття

генетики, цитології і т.п. Тим самим заперечувався притік свіжої думки у

певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно

зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор,

пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки

не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими

мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:06, 4 липня 2016 (EEST)
2.Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від

хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого

вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Кожен навчальний

предмет є, по суті, зосередженням відповідної ділянки науки. І якщо якась зі

шкільних дисциплін «не встигає» за «своєю» наукою, то це може мати

трагічні наслідки.

Тому аксіоматичною є необхідність кожного педагога постійно

знаходитися на вістрі найновіших наукових знань, особливо щодо свого

фаху. Для цього необхідно знати й користуватися системою науково-

дослідницького процесу, звернувши увагу на такі її елементи, як:

1) сутність, зміст і функції науки;

2) сили та засоби наукових рішень;

3) структура науково-дослідницької системи;

4) методологія наукового дослідження;

5) наукова творчість педагога;

6) мова науки, аргументація, опис і пояснення наукових здобутків;

7) статус науковця і наукова етика тощо.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:16, 11 липня 2016 (EEST)
==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 25 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Аксіоматично, що якісний стан суспільства об’єктивно зумовлений його

освіченістю. Тепер, коли світова криза освіти віднесена ООН до глобальних

проблем, що загрожують існуванню людства, усвідомлення ролі та значення

освіти й науки в подальшому існуванні та розвитку соціуму постало чи не

головною потребою. Очевидно, що для виходу з освітньої кризи необхідно

сформувати та реалізувати нову парадигму освіти.

Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад»,

«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У

ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній

реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного

розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,

а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з

доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для

нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного

забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений

генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових

знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та

патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації

відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-

фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати

реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив

розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства,

суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і

фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування

громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі

інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення

освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями. Вважаємо, що це не повне визначення необхідної

стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних освітніх

завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній, соціальній і

духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по вирішенню, завдяки

розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для майбутнього України

проблем. Серед них: наукового прориву, зміни демографічної та екологічної

ситуації, визначення шляхів демократизації освіти, а, відповідно, й країни,

виховання національної свідомості населення тощо.

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація в

небезпеці», де акцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта також

декларується на рівні основи інтелектуального, культурного, соціального,

економічного розвитку суспільства і держави, проте практична реалізація

даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же час,

парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині немає

завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована, чого має

досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:19, 11 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:12, 14 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної
освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має
значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної
освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних
тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у
Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було
прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях
запровадження принципів відкритої освіти»
28
.
Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої
діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації
навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за
допомогою інформаційно-комунікаційних технологій29
.
Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох
країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім
вищої освіти та освіти дорослих. Про це свідчать як об’єктивні зміни у
навчальних закладах і навчальному процесі, так і дедалі більша увага до
відкритої освіти з боку урядів і міжнародних установ, освітніх та наукових
інституцій, благодійних фондів, громадських організацій, міжурядових та
міждержавних інституцій, включно з Організацією Об’єднаних Націй.
З моменту рішення Массачусетського інституту технологій, ухваленого
2001 року
30
, щодо надання відкритого доступу до всіх своїх навчальних
матеріалів минуло лише трохи більше 10 років, а принципи відкритої освіти
дедалі більше стають стандартом освітньої діяльності. Масштабні ініціативи
зі впровадження елементів відкритої освіти сьогодні втілюються у десятках
країн, серед яких як лідери, такі як США і Великобританія, так і держави, що
прагнуть максимально швидко подолати відставання в освітній та науковій
сферах – зокрема, КНР і В’єтнам (останній 2006 року де-факто зробив
відкриту платформу створення та обміну навчальними і освітніми
матеріалами Connexions31 загальнонаціональним стандартом вищої освіти).
Відкрита освіта: соціально-політичні і техніко-організаційні складові
Відкрита освіта сьогодні перебуває на етапі бурхливого розвитку. З
огляду на це, а також на різноплановість аспектів відкритої освіти,
природним є співіснування багатьох, часом конкурентних, розумінь цього
поняття.

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:48, 5 вересня 2016 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:11, 1 червня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#
----
----
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:14, 19 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:27, 15 червня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали індивідуальне заняття №2, тематичні дискусії №1, №2.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:00, 3 жовтня 2016 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Ляшенко Ю.С.

2016-10-05T09:10:22Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:21, 25 квітня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Вперше термін «філософія освіти» використано 1913 р., в американській енциклопедії. Але глибоке теоретичне дослідження освітянських проблем розпочалося працею англійця Р. Петерса «Філософія освіти» (1973). З тих пір філософія освіти на Заході набула бурхливого розвитку. Причиною того стала криза освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Отже, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив.
Звернемо увагу й на те, що у цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Визначимо, чому це так.
По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Це дуже виразно продемонстрував американський науковець А. Азімов у праці «Вид у височині». В ній він пояснив, що в пошуках відповідей на різноманітні запитання про буття працює безліч представників різних наук (яких більше 2,5 тис.). Вони, заклопотані справами на власних ділянках, і не в змозі з’ясувати чим займаються сусіди. Це робить і узагальнює філософія, бо лише в неї таке призначення.
Ось чому лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення.
По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку.
Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. Крім того, філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування.
По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу.
По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Виявляється, що її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багато вимірність самої освіти. Адже вона є:
1) процесом формування людини;
2) загальнолюдською цінністю;
3) результатом шкільної діяльності;
4) засобом кардинальних змін суспільного життя;
5) соціальною системою, що здатна до саморозвитку тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

#Сучасна цивілізація упродовж ХХ та початку ХХІ століть вийшла на нові горизонти розвитку, базою якого є парадигма неперервної освіти упродовж життя, перехід до суспільства знань, та поява homo educatus – людини освіченої. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.
Філософія освіти – галузь філософії, що досліджує ідею освіти та її сутність, як соціокультурного феномену відтворення та розвитку суспільства; визначення цілей, цінностей, ідеалів освіти і освіченості;результатів освіти та критеріїв їх оцінки.
Філософія освіти бере початок з історії філософії, загальної та соціальної філософії та має тісний зв’язок з іншими галузями філософії –філософією науки, філософією культури, логікою, онтологією, етикою тощо.
В українській філософській думці питання єдиної філософської парадигми освіти не ставиться, навпаки пропонується враховувати наявність міжпарадигмального освітнього простору, як явища характерного не тільки для трансформаційних, а й суспільств у яких домінують ліберальні цінності.
На думку В. Г. Кременя, предметом дослідження філософії освіти є цілі, цінності, ідеали освіти в сучасному суспільстві, їхнє співвідношення з технологіями і практичними засобами, а також аналіз результатів та критеріїв їхньої оцінки. При цьому відомий вчений зазначає, що у зазначеному контексті утворюється суперечлива система, аналіз якої виявляє дисгармонійність, неузгодженість і неадекватність компонентів системи.
В. Андрущенко та В. Лутай у статті, що опублікована в “Енциклопедії освіти” запропонували розглядати концепцію філософії освіти через “певну систему принципів”:
• постійну конкуренцію (суперечностей) “між двома протилежними тенденціями –індивідуальною і колективістською”;
• подолання однобічного підходу у розумінні проблем суспільного розвитку;
• діалектичне зведення протилежностей в нескінченності до розв’язання їх загальної сутності;
• нової діалектики тобто розв’язання суперечностей “діалоговими методами”.
Відтак можемо переконатися, що предметне поле філософії освіти залишається дискусійним. Загалом українські філософи продовжують працювати над виробленням концептуального бачення філософії освіти.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти:
• аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти;
• вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Філософія освіти як тематичний розділ філософського знання являє собою рефлексію над сутністю, змістом, цілями освіти через призму уявлень про людину, що склалися в тих чи інших історично визначених філософських течіях, напрямах, концепціях.
Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості. Тільки у такому тлумаченні освіта сприятиме розвитку творчого стратегічного мислення, свободи і відповідальності людини, а не змушуватиме оволодіти певним набором знань, навичок і вмінь.
Освіта — багатозначне поняття. Насамперед — це визначальний компонент культури, що забезпечує спадкоємність та відтворення нагромаджених знань, досвіду, традицій. У цьому контексті освіту можна розглядати і як процес навчальної та вихов¬ної діяльності, і як результат цього процесу. Причому освіта — це не просто діяльність, а діяльність в особливий спосіб організована, з певною ієрархією ролей і нормативним регулюванням.
Освіта як результат такої діяльності — це засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок, розвиток особистості. Результати можуть бути реальними — фактична освіченість, рівень знань, якості особистості — і формальними — наявність атестата, посвідчення, диплома, що засвідчують факт закінчення навчального закладу, захист дисертації тощо.
Освіта — це також канал інформації в інформаційній системі, один з чинників прогресу.
Отже, освіта є складним соціальним феноменом, і вивчає цей феномен багато наук. Вітчизняна наука найбільшу увагу приділяє вивченню змісту, мети та організації освітньої діяльності, методів та процедур навчання, системи управління тощо.
Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освіту як соціальний інститут, її функції в суспільстві і взаємозв’язок з іншими соціальними інститутами, освітні установи як соціальні організації, соціальну політику у сфері освіти.
Освіта буває формальною і неформальною. Формальна освіта передбачає наявність спеціальних установ, шкіл для здійснення процесу навчання, а також підпорядкування його певним офіційним приписам, які втілюють культурні стандарти, політичні настанови відповідного суспільства.
Під неформальною освітою розуміють стихійне, несистематизоване засвоєння індивідуальних знань і навичок у процесі спілкування із соціальним оточенням — друзями, знайомими, колегами — у процесі самовдосконалення, індивідуального залучення до культурних цінностей, засвоєння інформації з книжок, періодичних видань, радіо, телебачення тощо. Неформальна освіта відіграє неабияку роль у соціалізації особистості, але вона є допоміжною стосовно формальної освіти. Соціологія вивчає насамперед формальну освіту.
Об’єктом соціології освіти є те соціальне середовище, де функціонують інституційні й не інституційні освітні організації, відбуваються процеси навчання та виховання, взаємодіють їх суб’єкти.
Предметом соціологічного вивчення є освіта як соціальний інститут, як соціальна система, механізм взаємодії її з іншими складовими суспільства, його соціальною структурою.
Щоб ліпше зрозуміти роль і місце інституту освіти в загальній системі суспільних відносин, слід коротко ознайомитися з еволюцією освіти, історією її розвитку.
У первісному суспільстві освіта була складовою соціально-виробничих процесів. Не було ні шкіл, ні вчителів. Передавання знань, досвіду, культури здійснювали всі члени суспільства. Навчання дітей, залучення їх до трудового процесу починалося з 4—5 років. Хлопчиків навчали чоловіки, а дівчаток — жінки. Підлітки нарівні з дорослими брали участь у випасанні худоби, риболовлі тощо.
Коли діти дорослішали, вони проходили церемонію «ініціації», тобто своєрідного посвячення в дорослі, демонструючи свою силу й трудові навички.
З поглибленням поділу та спеціалізації праці, утворенням державності і появою соціальної нерівності починається поступова інституалізація освіти. Перші ознаки соціального інституту освіти з’являються вже в античному світі, коли діти багатих батьків здобували освіту в спеціальних учителів.
Соціальні інститути освіти зароджуються у Стародавній Індії, Стародавньому Римі, де в школах за певну плату вчителі навчали дітей з аристократичних сімей граматики, філософії, музики, красномовства, юриспруденції, медицини тощо. Діти з інших родин, як правило, навчалися безпосередньо в процесі трудової діяльності. За таких умов визначальну роль у навчанні й вихованні дітей продовжувала відігравати сім’я.
У середньовіччі освіта набирає більш організованого характеру, але існує ще в межах соціального інституту релігії. Християнська церква в Європі запроваджує цілу систему спеціальних навчальних закладів для підготовки осіб духовного стану. У Парижі, Оксфорді та інших містах виникають перші університети. Згодом культурно-освітні функції університетів розширюються, там починають навчати юриспруденції та медицини, опрацьовують перші наукові дослідження з математики, логіки, фізики. Але осві¬та була доступна лише дітям з багатих і «шляхетних» родин.
Докорінно змінюється інститут освіти в індустріальному суспільстві ХІХ—ХХ ст. Ці зміни було зумовлено потребами науки, науково-технічного прогресу, змінами в культурі й житті людей. Освіта поступово стає доступною широким верствам населення. Поширюється мережа середніх і спеціальних шкіл, значно збільшується кількість вищих навчальних закладів. Неповна, а потім і повна середня освіта стає необхідною умовою отримання професії в основних галузях промисловості. Докорінно змінюється і сутність освіти. Якщо в доіндустріальний період її було орієн¬товано головним чином на збереження й відтворення культури, досвіду і знань попередніх поколінь, то в індустріальному суспільстві освіта стає активним елементом, ключовим чинником суспільного прогресу, культурних і соціальних змін. Освіта дає небачену раніше віддачу. Приріст національного доходу за рахунок капіталовкладень у сфері освіти досягає 40—50%.
Сучасна освіта перетворилася на диференційовану, багатоступеневу систему, яка дає змогу людині постійно працювати і освоювати раніше набуті людством знання й навички. Вона стала визначальним чинником у процесі соціалізації особистості, формуванні її соціального статусу, який визначається передовсім престижністю професії. Здобута освіта значною мірою визначає дальшу кар’єру людини, її місце в житті.
Соціологія вивчає освіту як відносно самостійну соціальну систему, метою котрої є систематичне навчання й виховання членів суспільства, орієнтоване на опанування ними певних професійних і наукових знань, моральних цінностей, умінь, навичок, норм поведінки, зміст яких визначається політичним устроєм суспільства, соціально-економічним рівнем його розвитку.
Як самостійна галузь науки соціологія освіти сформувалася на рубежі ХІХ—ХХ ст. Ще Е. Дюркгейм, Д. Дьюї та інші соціологи того часу у своїх працях звертали увагу на необхідність спеціального аналізу проблем, що стосувалися ролі, призначення і функцій освіти.
Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти:
• вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;
• оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості;
• аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;
• виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу;
• визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.
Головною ідеєю реформування освіти є створення єдиної неперервної системи, яка з допомогою комплексу державних, громадських та приватних установ освіти здатна була б відтворювати інтелектуальний, духовний потенціал суспільства, задовольняти всі громадські потреби на рівні світових стандартів.
Однак практичне здійснення цієї ідеї гальмується багатьма несприятливими чинниками. На підставі соціологічних досліджень останнього часу провідні фахівці визначили основні з них:
• катастрофічне матеріальне та фінансове становище освітніх установ на фоні загальної соціальної кризи в державі;
• утрата інтелектуалів та зниження загальної якості кадрового потенціалу викладацького корпусу, спричинене безперешкодною дією нецивілізованого й неконтрольованого ринку епохи «початкового нагромадження капіталу»;
• нерозвинутість соціальних механізмів та правового забезпечення самостійності, ініціативи й експериментування в освіті;
• слабкість альтернативного сектору освіти як щодо організаційних форм та стабільності, так і здебільшого щодо якості належних освітніх стандартів;
• брак у навчальних закладів свободи, необхідної для реалізації власних моделей підготовки фахівців, систем оплати праці тощо.
Отже, соціологія повинна сприяти системному реформуванню освіти згідно з найновітнішими досягненнями сучасної світової науки й адекватним урахуванням умов ринку.

--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

Дякую за відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:25, 4 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:06, 4 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає

«приклад»,«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато

ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в

практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх

психологічного розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього

процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким

аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності

суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та

всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути

визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до

новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської

відповідальності та патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для

реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне,

матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані

результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна

передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі

господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є «всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,

розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей,

формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення

на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу,

підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями». Вважаємо, що це не повне визначення

необхідної стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних

освітніх завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній,

соціальній і духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по

вирішенню, завдяки розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для

майбутнього України проблем. Серед них: наукового прориву, зміни

демографічної та екологічної ситуації, визначення шляхів демократизації

освіти, а, відповідно, й країни, виховання національної свідомості населення

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація

в небезпеці», де закцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта

також декларується на рівні основи інтелектуального, культурного,

соціального, економічного розвитку суспільства і держави, проте практична

реалізація даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же

час, парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині

немає завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована,

чого має досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:41, 17 травня 2016 (EEST)
#Різноманітні пошуки нових форм і методів формування більш досконалої

– виховної системи в Європі (в цілому в освіті) привели до значної кількості

своєрідних рішень в реформуванні школи всіх рівнів. Звернемо увагу на

найефективніші підходи у цій справі.

1. Американський підхід (власне США).

Він розбудований на гуманістичній педагогіці Дж. Дьюї (1859–1952),

видатного американського філософа, психолога та педагога. В праці «Школа

та дитина» (1902) він показав згубність «пасивної» школи, побудованої на

механічному запам’ятовуванні навчального матеріалу і необхідності

розвитку творчої активності учня, підтримки в дитині «інстинкту

дослідника». Демократію в школі Дж. Дьюї вважав основою демократії в

країні.

А в праці «Школа і суспільство» Дж. Дьюї зазначав, що учень – це

сонце, навколо якого повинно обертатися усе в освіті. Як же це «обертання»

відбувається у нинішній американській освіті? А ось так:

– У порівнянні з ЄС доля державних і приватних інвестицій

(головних фінансових надходжень в освіту) в США складає 2,3% від ВВП

(внутрішнього доходу країни), в ЄС же – 1,1%;

– у США на одного студента витрачається 19200 доларів, в ЄС –

8600;

– у США навчається близько 550 тис. іноземних студентів, а в ЄС –

450 тис. Підготовка іноземних студентів дає американській системі освіти

щорічний прибуток більше 10 мільярдів доларів!

Могутнє фінансування освіти дозволяє американцям успішно на

найвищому рівні утримувати 4000 університетів і коледжів. 125

університетів вважаються дослідницькими, які мають відповідну базу на

рівні докторських програм.

Звичайно, що основне студентське поповнення в США відбувається

завдяки американській середньоосвітній школі. Але навчання в ній

специфічне.

Повною середньою освітою в США охоплено біля 90% молоді. Вона

навчається у школі 12 років. У останній рік навчання випускник розсилає в

різні вищі навчальні заклади заявки, де розповідає про себе і свої успіхи в

навчанні, підтверджуючи їх відповідними документами. Якщо він підходить

для навчання у тому чи іншому ВНЗ, то просить вислати звідти гроші за

комплект форм, які він буде заповнювати.

Після остаточного вибору ВНЗ абітурієнт крім заявки туди надсилає:

– документ про освіту;

– докладну автобіографію на двох сторінках;

– рекомендуючого листа зі школи, або від авторитетної особи;

– бажаним є також є есе на вільну тему, що цінується особливо

високо, оскільки вважається, що він розкриває ставлення абітурієнта до світу.

Обов’язковим є фінансова декларація та квитанція про сплату

реєстраційного збору. Документи абітурієнта анонімно рецензують різні

викладачі. Результати того аналізує машина, відбираючи кращі. Тобто,

процесом вступу управляє ВНЗ, не зважаючи на наявність у школі випускних

екзаменів.

2. Азійський підхід. Тут характерними є японський і китайський варіанти.

У Японії біля 780 університетів з 2,5 млн. студентів. Абітурієнт має

закінчити повну державну школу і пройти тестування, яке проводить

Національний центр по прийому в університети. Лише після цього надається

допуск для складання екзаменів у вибраний ВНЗ. Загальноприйнятим є

інвестування вищої освіти різними компаніями, які потім пропонують роботу

кращим випускникам.

У Китаї з населенням більше 1,3 млрд. є 3 млн. студентів. Конкурс на

престижні спеціальності досягає 300 абітурієнтів на одне місце. Освіта

платна. Ціну визначає держава. На можливість вступу до ВНЗ дуже впливає

кількість балів, набраних абітурієнтом по закінченні школи.

3. Європейський підхід до сучасної організації освіти презентують,

насамперед, високорозвинені країни.

Так, у Великобританіїсередньоосвітня школа 12-річна. Її випускник

отримує відповідний сертифікат. А от щоб вступити у ВНЗ необхідно

подолати дворічний курс довузівської підготовки. Можна пройти підготовку

й за рік, але в «педуніверсарії» при ВНЗ. По закінченні – складається

національний екзамен. Кращі – зараховуються на вибрану спеціальність і

через три роки отримують диплом бакалавра.

У Німеччині середня освіта займає 13 років з поділом учнів після 4–5

класів на здібних, які можуть навчатися в університеті, і нездібних. Здібні

потрапляють в гімназії, де останні 2–3 роки готуються до навчання у ВНЗ.

Вступних екзаменів немає. Записуються в університет на один рік. Після

успішного завершення курсу – на наступний, але якщо претендентів більше,

ніж потрібно, то чекають у черзі до наступного навчального року.

У Франції десятирічна освіта дає диплом коледжа в 16 років. Біля 85%

його випускників вступають у трирічний академічний ліцей, де здобувають

диплом бакалавра. Лише він надає право для вступу в університет. Але

престижні університети вимагають ще й складання спеціального екзамену,

для чого необхідно пройти спеціальну одно- або дворічну підготовку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:42, 17 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:10, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
#Одним з найважливіших механізмів, що впливають на всі основні

напрями реформування освітньої системи України, є її інформатизація, яка

розглядається як необхідна умова і найважливіший етап інформатизації

країни в цілому. Основою переходу від індустріального етапу розвитку

суспільства до інформаційного є нові інформаційні технології.

Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги

нових інформаційних технологій:

– можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує

кожному індивідові власну траєкторію самонавчання;

– зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік

синергетичного мислення;

– створення ефективної системи управління інформаційно-

методичним забезпеченням освіти;

– використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки,

найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при

збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної

адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання

й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей

«віртуальної реальності».

Інформатизація освіти дозволить забезпечити її фундаментальність,

тобто орієнтацію на виявлення глибинних сутнісних підстав і зв'язків між

різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає

впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін,

об'єднаних загальною цільовою функцією і орієнтованих на

міждисциплінарні зв'язки та інтереси особистості.

Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для

учнів і викладачів. Це передусім доступ до нетрадиційних джерел інформації,

підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для

творчості, надбання і закріплення професійних навичок, реалізація

принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів

концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:22, 23 травня 2016 (EEST)
#
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти

країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої

освіти.

Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010

р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і

студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації

визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загальних положень,

притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі

визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав.

Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у

Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо

нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої

декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають

першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти

та поширення європейської системи вищої освіти у світі:

1) Затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених

ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою

сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній

конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

2) Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів:

додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання

потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати

щонайменше три роки. Вчений ступінь, що присвоюється по завершенні

першого циклу, на європейському ринку праці сприйматиметься як

відповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального

циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох

європейських країнах.

3) Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу

оцінок (ЕСТЄ) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності

студентів. Кредити можуть бути отримані також поза межами вищих

навчальних закладів, включаючи постійне навчання, за умови їхнього

визнання з боку відповідного університету-отримувача.

4) Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного

використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:

— забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також

до відповідних послуг;

— забезпечення визнання та зарахування часу, який вчитель, дослідник чи

член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному

закладі, проводячи дослідження, викладаючи та виконуючи відповідну до

свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав;

— сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості

освіти з метою вироблення порівняльних критеріїв та методології;

— просування необхідних європейських стандартів у галузі вищої освіти,

зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми

закладами, схем мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких і

виховних програм.

На основі цих цілей зміст декларації зводиться до таких практичних

кроків:

 запровадження дворівневої системи вищої освіти: базової (бакалаврат) і

повної (магістратура); доступ до другого рівня потребує завершення першого.

Ступінь, наданий після закінчення першого рівня, визнається на

європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації;

 запровадження системи кредитних одиниць, наприклад, Європейської

кредитно-трансферної системи (EuropeanCreditTransferSystem —ECTS), як

засобу підвищення мобільності студентів. Кредитні одиниці можуть діяти на

всіх рівнях вищої освіти, включаючи неперервну освіту, за умови їх визнання

навчальними закладами на основі принципу добровільності;

 видання взаємоузгоджених й уніфікованих додатків до дипломів для

запроваджених рівнів вищої освіти (бакалавра і магістра), які зрозумілі,

прозорі та зіставні між собою на всьому європейському (Болонському)

просторі, з метою забезпечення працевлаштування випускників вищих

навчальних закладів на європейському ринку праці та підвищення

конкурентноспроможності системи вищої освіти;

 стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення

студентів, викладачів, науковців, менеджерів освіти межах Болонського

простору;

 розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти

з метою напрацювання зіставних критеріїв і методологій;

 посилення європейського виміру вищої освіти, насамперед у сферах

наукових досліджень і проектування нових, конкурентоспроможних освітніх

програм.

Станом на 2014 р. не всі визначені Болонською декларацією цілі з

низки об’єктивних і суб’єктивних причин були досягнуті повною мірою. У

деяких країнах, до яких належить й Україна, освітній рівень бакалавра з

терміном навчання три-чотири роки сприймають як неповну (і неповноцінну)

вищу освіту, що ускладнює працевлаштування випускників із дипломом

бакалавра. Студенти — громадяни держав, що не є членами Європейського

Союзу, — фактично не мають задекларованих у контексті Болонського

процесу можливостей вільного вибору місця навчання та його продовження

на вищому освітньому рівні. Відсутні незалежні агентства контролю якості

вищої освіти. Інтерпретація Болонського процесу на місцях часто не

відповідає реальним європейським цінностям і тенденціям.

Очікувалося, що Конференція європейських міністрів (2009) стане

прологом до завершальної стадії процесу побудови спільного європейського

простору, який планували закінчити до 2010 р. Однак учасникам конференції

довелося робити інші акценти і констатувати: Цілі, викладені в Болонській

декларації, залишаються в силі і сьогодні. Оскільки не всі завдання виконано,

повне і належне виконання їх на європейському, національному та

інституціональному рівнях потребує зростання темпів та зобов’язань на 2010

рік. Міністри підбили певні підсумки та встановили пріоритети на наступне

десятиліття. Дату завершення створення спільного європейського простору

було відкладено до 2020 р.

Приєднання України до Болонської декларації, інтеграція системи

вищої освіти країни до європейського освітнього простору, безперечно є

позитивним процесом. Однак при цьому потрібно враховувати, що

універсалізовані системи вищої освіти в Україні і західноєвропейських

країнах функціонують в різних соціально-економічних умовах. За наявності

істотних відмінностей у стимулах до навчання і здобування вищої освіти, в

оплаті висококваліфікованої праці, можливостях міждержавної мобільності

студентів, викладачів і науковців реалізація проголошених Болонською

декларацією цілей для України багато в чому є проблематичною. Через

роздрібненість освітньо-кваліфікаційних рівнів, фрагментацію процесу

вивчення дисциплін, формалізацію оцінювання знань можна втратити

основну перевагу радянської вищої освіти – фундаментальність підготовки

фахівців, не додавши до неї нових позитивних якостей.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:37, 4 липня 2016 (EEST)
2.У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського

Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція

про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський

процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про

гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998

року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та

Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері

вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на

спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських

держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні

(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для

приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську

декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації

було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес

об’єднує 47 держав (2011 рік).--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:49, 4 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:43, 20 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1.Квазінаука

– це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим

науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та

наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали

свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,

вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих

учених, ідей своїх «противників» тощо.

Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Щось подібне

відбувалося в СРСР в 40–60 рр. ХХ ст., коли панувала так звана «мічурінська

біологія», яка заперечувала наукові судження світової біології, відкриття

генетики, цитології і т.п. Тим самим заперечувався притік свіжої думки у

певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно

зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор,

пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки

не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими

мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:06, 4 липня 2016 (EEST)
2.Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від

хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого

вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Кожен навчальний

предмет є, по суті, зосередженням відповідної ділянки науки. І якщо якась зі

шкільних дисциплін «не встигає» за «своєю» наукою, то це може мати

трагічні наслідки.

Тому аксіоматичною є необхідність кожного педагога постійно

знаходитися на вістрі найновіших наукових знань, особливо щодо свого

фаху. Для цього необхідно знати й користуватися системою науково-

дослідницького процесу, звернувши увагу на такі її елементи, як:

1) сутність, зміст і функції науки;

2) сили та засоби наукових рішень;

3) структура науково-дослідницької системи;

4) методологія наукового дослідження;

5) наукова творчість педагога;

6) мова науки, аргументація, опис і пояснення наукових здобутків;

7) статус науковця і наукова етика тощо.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:16, 11 липня 2016 (EEST)
==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 25 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Аксіоматично, що якісний стан суспільства об’єктивно зумовлений його

освіченістю. Тепер, коли світова криза освіти віднесена ООН до глобальних

проблем, що загрожують існуванню людства, усвідомлення ролі та значення

освіти й науки в подальшому існуванні та розвитку соціуму постало чи не

головною потребою. Очевидно, що для виходу з освітньої кризи необхідно

сформувати та реалізувати нову парадигму освіти.

Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад»,

«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У

ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній

реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного

розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,

а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з

доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для

нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного

забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений

генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових

знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та

патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації

відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-

фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати

реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив

розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства,

суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і

фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування

громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі

інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення

освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями. Вважаємо, що це не повне визначення необхідної

стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних освітніх

завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній, соціальній і

духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по вирішенню, завдяки

розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для майбутнього України

проблем. Серед них: наукового прориву, зміни демографічної та екологічної

ситуації, визначення шляхів демократизації освіти, а, відповідно, й країни,

виховання національної свідомості населення тощо.

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація в

небезпеці», де акцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта також

декларується на рівні основи інтелектуального, культурного, соціального,

економічного розвитку суспільства і держави, проте практична реалізація

даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же час,

парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині немає

завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована, чого має

досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:19, 11 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:12, 14 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної
освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має
значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної
освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних
тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у
Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було
прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях
запровадження принципів відкритої освіти»
28
.
Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої
діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації
навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за
допомогою інформаційно-комунікаційних технологій29
.
Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох
країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім
вищої освіти та освіти дорослих. Про це свідчать як об’єктивні зміни у
навчальних закладах і навчальному процесі, так і дедалі більша увага до
відкритої освіти з боку урядів і міжнародних установ, освітніх та наукових
інституцій, благодійних фондів, громадських організацій, міжурядових та
міждержавних інституцій, включно з Організацією Об’єднаних Націй.
З моменту рішення Массачусетського інституту технологій, ухваленого
2001 року
30
, щодо надання відкритого доступу до всіх своїх навчальних
матеріалів минуло лише трохи більше 10 років, а принципи відкритої освіти
дедалі більше стають стандартом освітньої діяльності. Масштабні ініціативи
зі впровадження елементів відкритої освіти сьогодні втілюються у десятках
країн, серед яких як лідери, такі як США і Великобританія, так і держави, що
прагнуть максимально швидко подолати відставання в освітній та науковій
сферах – зокрема, КНР і В’єтнам (останній 2006 року де-факто зробив
відкриту платформу створення та обміну навчальними і освітніми
матеріалами Connexions31 загальнонаціональним стандартом вищої освіти).

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:48, 5 вересня 2016 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:11, 1 червня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#
----
----
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:14, 19 вересня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:27, 15 червня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали індивідуальне заняття №2, тематичні дискусії №1, №2.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:00, 3 жовтня 2016 (EEST)

Психологія Ляшенко Ю.С.

2016-08-11T12:01:26Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

Психологія Ляшенко Ю.С.

2016-08-11T11:53:38Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

Психологія Ляшенко Ю.С.

2016-08-11T11:44:40Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Ляшенко Ю.С.

2016-07-11T07:19:47Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:21, 25 квітня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Вперше термін «філософія освіти» використано 1913 р., в американській енциклопедії. Але глибоке теоретичне дослідження освітянських проблем розпочалося працею англійця Р. Петерса «Філософія освіти» (1973). З тих пір філософія освіти на Заході набула бурхливого розвитку. Причиною того стала криза освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Отже, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив.
Звернемо увагу й на те, що у цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Визначимо, чому це так.
По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Це дуже виразно продемонстрував американський науковець А. Азімов у праці «Вид у височині». В ній він пояснив, що в пошуках відповідей на різноманітні запитання про буття працює безліч представників різних наук (яких більше 2,5 тис.). Вони, заклопотані справами на власних ділянках, і не в змозі з’ясувати чим займаються сусіди. Це робить і узагальнює філософія, бо лише в неї таке призначення.
Ось чому лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення.
По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку.
Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. Крім того, філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування.
По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу.
По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Виявляється, що її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багато вимірність самої освіти. Адже вона є:
1) процесом формування людини;
2) загальнолюдською цінністю;
3) результатом шкільної діяльності;
4) засобом кардинальних змін суспільного життя;
5) соціальною системою, що здатна до саморозвитку тощо.
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

#Сучасна цивілізація упродовж ХХ та початку ХХІ століть вийшла на нові горизонти розвитку, базою якого є парадигма неперервної освіти упродовж життя, перехід до суспільства знань, та поява homo educatus – людини освіченої. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.
Філософія освіти – галузь філософії, що досліджує ідею освіти та її сутність, як соціокультурного феномену відтворення та розвитку суспільства; визначення цілей, цінностей, ідеалів освіти і освіченості;результатів освіти та критеріїв їх оцінки.
Філософія освіти бере початок з історії філософії, загальної та соціальної філософії та має тісний зв’язок з іншими галузями філософії –філософією науки, філософією культури, логікою, онтологією, етикою тощо.
В українській філософській думці питання єдиної філософської парадигми освіти не ставиться, навпаки пропонується враховувати наявність міжпарадигмального освітнього простору, як явища характерного не тільки для трансформаційних, а й суспільств у яких домінують ліберальні цінності.
На думку В. Г. Кременя, предметом дослідження філософії освіти є цілі, цінності, ідеали освіти в сучасному суспільстві, їхнє співвідношення з технологіями і практичними засобами, а також аналіз результатів та критеріїв їхньої оцінки. При цьому відомий вчений зазначає, що у зазначеному контексті утворюється суперечлива система, аналіз якої виявляє дисгармонійність, неузгодженість і неадекватність компонентів системи.
В. Андрущенко та В. Лутай у статті, що опублікована в “Енциклопедії освіти” запропонували розглядати концепцію філософії освіти через “певну систему принципів”:
• постійну конкуренцію (суперечностей) “між двома протилежними тенденціями –індивідуальною і колективістською”;
• подолання однобічного підходу у розумінні проблем суспільного розвитку;
• діалектичне зведення протилежностей в нескінченності до розв’язання їх загальної сутності;
• нової діалектики тобто розв’язання суперечностей “діалоговими методами”.
Відтак можемо переконатися, що предметне поле філософії освіти залишається дискусійним. Загалом українські філософи продовжують працювати над виробленням концептуального бачення філософії освіти.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти:
• аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти;
• вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Філософія освіти як тематичний розділ філософського знання являє собою рефлексію над сутністю, змістом, цілями освіти через призму уявлень про людину, що склалися в тих чи інших історично визначених філософських течіях, напрямах, концепціях.
Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості. Тільки у такому тлумаченні освіта сприятиме розвитку творчого стратегічного мислення, свободи і відповідальності людини, а не змушуватиме оволодіти певним набором знань, навичок і вмінь.
Освіта — багатозначне поняття. Насамперед — це визначальний компонент культури, що забезпечує спадкоємність та відтворення нагромаджених знань, досвіду, традицій. У цьому контексті освіту можна розглядати і як процес навчальної та вихов¬ної діяльності, і як результат цього процесу. Причому освіта — це не просто діяльність, а діяльність в особливий спосіб організована, з певною ієрархією ролей і нормативним регулюванням.
Освіта як результат такої діяльності — це засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок, розвиток особистості. Результати можуть бути реальними — фактична освіченість, рівень знань, якості особистості — і формальними — наявність атестата, посвідчення, диплома, що засвідчують факт закінчення навчального закладу, захист дисертації тощо.
Освіта — це також канал інформації в інформаційній системі, один з чинників прогресу.
Отже, освіта є складним соціальним феноменом, і вивчає цей феномен багато наук. Вітчизняна наука найбільшу увагу приділяє вивченню змісту, мети та організації освітньої діяльності, методів та процедур навчання, системи управління тощо.
Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освіту як соціальний інститут, її функції в суспільстві і взаємозв’язок з іншими соціальними інститутами, освітні установи як соціальні організації, соціальну політику у сфері освіти.
Освіта буває формальною і неформальною. Формальна освіта передбачає наявність спеціальних установ, шкіл для здійснення процесу навчання, а також підпорядкування його певним офіційним приписам, які втілюють культурні стандарти, політичні настанови відповідного суспільства.
Під неформальною освітою розуміють стихійне, несистематизоване засвоєння індивідуальних знань і навичок у процесі спілкування із соціальним оточенням — друзями, знайомими, колегами — у процесі самовдосконалення, індивідуального залучення до культурних цінностей, засвоєння інформації з книжок, періодичних видань, радіо, телебачення тощо. Неформальна освіта відіграє неабияку роль у соціалізації особистості, але вона є допоміжною стосовно формальної освіти. Соціологія вивчає насамперед формальну освіту.
Об’єктом соціології освіти є те соціальне середовище, де функціонують інституційні й не інституційні освітні організації, відбуваються процеси навчання та виховання, взаємодіють їх суб’єкти.
Предметом соціологічного вивчення є освіта як соціальний інститут, як соціальна система, механізм взаємодії її з іншими складовими суспільства, його соціальною структурою.
Щоб ліпше зрозуміти роль і місце інституту освіти в загальній системі суспільних відносин, слід коротко ознайомитися з еволюцією освіти, історією її розвитку.
У первісному суспільстві освіта була складовою соціально-виробничих процесів. Не було ні шкіл, ні вчителів. Передавання знань, досвіду, культури здійснювали всі члени суспільства. Навчання дітей, залучення їх до трудового процесу починалося з 4—5 років. Хлопчиків навчали чоловіки, а дівчаток — жінки. Підлітки нарівні з дорослими брали участь у випасанні худоби, риболовлі тощо.
Коли діти дорослішали, вони проходили церемонію «ініціації», тобто своєрідного посвячення в дорослі, демонструючи свою силу й трудові навички.
З поглибленням поділу та спеціалізації праці, утворенням державності і появою соціальної нерівності починається поступова інституалізація освіти. Перші ознаки соціального інституту освіти з’являються вже в античному світі, коли діти багатих батьків здобували освіту в спеціальних учителів.
Соціальні інститути освіти зароджуються у Стародавній Індії, Стародавньому Римі, де в школах за певну плату вчителі навчали дітей з аристократичних сімей граматики, філософії, музики, красномовства, юриспруденції, медицини тощо. Діти з інших родин, як правило, навчалися безпосередньо в процесі трудової діяльності. За таких умов визначальну роль у навчанні й вихованні дітей продовжувала відігравати сім’я.
У середньовіччі освіта набирає більш організованого характеру, але існує ще в межах соціального інституту релігії. Християнська церква в Європі запроваджує цілу систему спеціальних навчальних закладів для підготовки осіб духовного стану. У Парижі, Оксфорді та інших містах виникають перші університети. Згодом культурно-освітні функції університетів розширюються, там починають навчати юриспруденції та медицини, опрацьовують перші наукові дослідження з математики, логіки, фізики. Але осві¬та була доступна лише дітям з багатих і «шляхетних» родин.
Докорінно змінюється інститут освіти в індустріальному суспільстві ХІХ—ХХ ст. Ці зміни було зумовлено потребами науки, науково-технічного прогресу, змінами в культурі й житті людей. Освіта поступово стає доступною широким верствам населення. Поширюється мережа середніх і спеціальних шкіл, значно збільшується кількість вищих навчальних закладів. Неповна, а потім і повна середня освіта стає необхідною умовою отримання професії в основних галузях промисловості. Докорінно змінюється і сутність освіти. Якщо в доіндустріальний період її було орієн¬товано головним чином на збереження й відтворення культури, досвіду і знань попередніх поколінь, то в індустріальному суспільстві освіта стає активним елементом, ключовим чинником суспільного прогресу, культурних і соціальних змін. Освіта дає небачену раніше віддачу. Приріст національного доходу за рахунок капіталовкладень у сфері освіти досягає 40—50%.
Сучасна освіта перетворилася на диференційовану, багатоступеневу систему, яка дає змогу людині постійно працювати і освоювати раніше набуті людством знання й навички. Вона стала визначальним чинником у процесі соціалізації особистості, формуванні її соціального статусу, який визначається передовсім престижністю професії. Здобута освіта значною мірою визначає дальшу кар’єру людини, її місце в житті.
Соціологія вивчає освіту як відносно самостійну соціальну систему, метою котрої є систематичне навчання й виховання членів суспільства, орієнтоване на опанування ними певних професійних і наукових знань, моральних цінностей, умінь, навичок, норм поведінки, зміст яких визначається політичним устроєм суспільства, соціально-економічним рівнем його розвитку.
Як самостійна галузь науки соціологія освіти сформувалася на рубежі ХІХ—ХХ ст. Ще Е. Дюркгейм, Д. Дьюї та інші соціологи того часу у своїх працях звертали увагу на необхідність спеціального аналізу проблем, що стосувалися ролі, призначення і функцій освіти.
Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти:
• вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;
• оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості;
• аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;
• виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу;
• визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.
Головною ідеєю реформування освіти є створення єдиної неперервної системи, яка з допомогою комплексу державних, громадських та приватних установ освіти здатна була б відтворювати інтелектуальний, духовний потенціал суспільства, задовольняти всі громадські потреби на рівні світових стандартів.
Однак практичне здійснення цієї ідеї гальмується багатьма несприятливими чинниками. На підставі соціологічних досліджень останнього часу провідні фахівці визначили основні з них:
• катастрофічне матеріальне та фінансове становище освітніх установ на фоні загальної соціальної кризи в державі;
• утрата інтелектуалів та зниження загальної якості кадрового потенціалу викладацького корпусу, спричинене безперешкодною дією нецивілізованого й неконтрольованого ринку епохи «початкового нагромадження капіталу»;
• нерозвинутість соціальних механізмів та правового забезпечення самостійності, ініціативи й експериментування в освіті;
• слабкість альтернативного сектору освіти як щодо організаційних форм та стабільності, так і здебільшого щодо якості належних освітніх стандартів;
• брак у навчальних закладів свободи, необхідної для реалізації власних моделей підготовки фахівців, систем оплати праці тощо.
Отже, соціологія повинна сприяти системному реформуванню освіти згідно з найновітнішими досягненнями сучасної світової науки й адекватним урахуванням умов ринку.

--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 15:36, 25 квітня 2016 (EEST)

Дякую за відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:25, 4 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:06, 4 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає

«приклад»,«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато

ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в

практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх

психологічного розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього

процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким

аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності

суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та

всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути

визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до

новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської

відповідальності та патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для

реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне,

матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані

результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна

передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі

господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є «всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,

розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей,

формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення

на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу,

підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями». Вважаємо, що це не повне визначення

необхідної стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних

освітніх завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній,

соціальній і духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по

вирішенню, завдяки розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для

майбутнього України проблем. Серед них: наукового прориву, зміни

демографічної та екологічної ситуації, визначення шляхів демократизації

освіти, а, відповідно, й країни, виховання національної свідомості населення

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація

в небезпеці», де закцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта

також декларується на рівні основи інтелектуального, культурного,

соціального, економічного розвитку суспільства і держави, проте практична

реалізація даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же

час, парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині

немає завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована,

чого має досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:41, 17 травня 2016 (EEST)
#Різноманітні пошуки нових форм і методів формування більш досконалої

– виховної системи в Європі (в цілому в освіті) привели до значної кількості

своєрідних рішень в реформуванні школи всіх рівнів. Звернемо увагу на

найефективніші підходи у цій справі.

1. Американський підхід (власне США).

Він розбудований на гуманістичній педагогіці Дж. Дьюї (1859–1952),

видатного американського філософа, психолога та педагога. В праці «Школа

та дитина» (1902) він показав згубність «пасивної» школи, побудованої на

механічному запам’ятовуванні навчального матеріалу і необхідності

розвитку творчої активності учня, підтримки в дитині «інстинкту

дослідника». Демократію в школі Дж. Дьюї вважав основою демократії в

країні.

А в праці «Школа і суспільство» Дж. Дьюї зазначав, що учень – це

сонце, навколо якого повинно обертатися усе в освіті. Як же це «обертання»

відбувається у нинішній американській освіті? А ось так:

– У порівнянні з ЄС доля державних і приватних інвестицій

(головних фінансових надходжень в освіту) в США складає 2,3% від ВВП

(внутрішнього доходу країни), в ЄС же – 1,1%;

– у США на одного студента витрачається 19200 доларів, в ЄС –

8600;

– у США навчається близько 550 тис. іноземних студентів, а в ЄС –

450 тис. Підготовка іноземних студентів дає американській системі освіти

щорічний прибуток більше 10 мільярдів доларів!

Могутнє фінансування освіти дозволяє американцям успішно на

найвищому рівні утримувати 4000 університетів і коледжів. 125

університетів вважаються дослідницькими, які мають відповідну базу на

рівні докторських програм.

Звичайно, що основне студентське поповнення в США відбувається

завдяки американській середньоосвітній школі. Але навчання в ній

специфічне.

Повною середньою освітою в США охоплено біля 90% молоді. Вона

навчається у школі 12 років. У останній рік навчання випускник розсилає в

різні вищі навчальні заклади заявки, де розповідає про себе і свої успіхи в

навчанні, підтверджуючи їх відповідними документами. Якщо він підходить

для навчання у тому чи іншому ВНЗ, то просить вислати звідти гроші за

комплект форм, які він буде заповнювати.

Після остаточного вибору ВНЗ абітурієнт крім заявки туди надсилає:

– документ про освіту;

– докладну автобіографію на двох сторінках;

– рекомендуючого листа зі школи, або від авторитетної особи;

– бажаним є також є есе на вільну тему, що цінується особливо

високо, оскільки вважається, що він розкриває ставлення абітурієнта до світу.

Обов’язковим є фінансова декларація та квитанція про сплату

реєстраційного збору. Документи абітурієнта анонімно рецензують різні

викладачі. Результати того аналізує машина, відбираючи кращі. Тобто,

процесом вступу управляє ВНЗ, не зважаючи на наявність у школі випускних

екзаменів.

2. Азійський підхід. Тут характерними є японський і китайський варіанти.

У Японії біля 780 університетів з 2,5 млн. студентів. Абітурієнт має

закінчити повну державну школу і пройти тестування, яке проводить

Національний центр по прийому в університети. Лише після цього надається

допуск для складання екзаменів у вибраний ВНЗ. Загальноприйнятим є

інвестування вищої освіти різними компаніями, які потім пропонують роботу

кращим випускникам.

У Китаї з населенням більше 1,3 млрд. є 3 млн. студентів. Конкурс на

престижні спеціальності досягає 300 абітурієнтів на одне місце. Освіта

платна. Ціну визначає держава. На можливість вступу до ВНЗ дуже впливає

кількість балів, набраних абітурієнтом по закінченні школи.

3. Європейський підхід до сучасної організації освіти презентують,

насамперед, високорозвинені країни.

Так, у Великобританіїсередньоосвітня школа 12-річна. Її випускник

отримує відповідний сертифікат. А от щоб вступити у ВНЗ необхідно

подолати дворічний курс довузівської підготовки. Можна пройти підготовку

й за рік, але в «педуніверсарії» при ВНЗ. По закінченні – складається

національний екзамен. Кращі – зараховуються на вибрану спеціальність і

через три роки отримують диплом бакалавра.

У Німеччині середня освіта займає 13 років з поділом учнів після 4–5

класів на здібних, які можуть навчатися в університеті, і нездібних. Здібні

потрапляють в гімназії, де останні 2–3 роки готуються до навчання у ВНЗ.

Вступних екзаменів немає. Записуються в університет на один рік. Після

успішного завершення курсу – на наступний, але якщо претендентів більше,

ніж потрібно, то чекають у черзі до наступного навчального року.

У Франції десятирічна освіта дає диплом коледжа в 16 років. Біля 85%

його випускників вступають у трирічний академічний ліцей, де здобувають

диплом бакалавра. Лише він надає право для вступу в університет. Але

престижні університети вимагають ще й складання спеціального екзамену,

для чого необхідно пройти спеціальну одно- або дворічну підготовку.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:42, 17 травня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:10, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
#Одним з найважливіших механізмів, що впливають на всі основні

напрями реформування освітньої системи України, є її інформатизація, яка

розглядається як необхідна умова і найважливіший етап інформатизації

країни в цілому. Основою переходу від індустріального етапу розвитку

суспільства до інформаційного є нові інформаційні технології.

Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги

нових інформаційних технологій:

– можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує

кожному індивідові власну траєкторію самонавчання;

– зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік

синергетичного мислення;

– створення ефективної системи управління інформаційно-

методичним забезпеченням освіти;

– використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки,

найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при

збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної

адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання

й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей

«віртуальної реальності».

Інформатизація освіти дозволить забезпечити її фундаментальність,

тобто орієнтацію на виявлення глибинних сутнісних підстав і зв'язків між

різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає

впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін,

об'єднаних загальною цільовою функцією і орієнтованих на

міждисциплінарні зв'язки та інтереси особистості.

Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для

учнів і викладачів. Це передусім доступ до нетрадиційних джерел інформації,

підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для

творчості, надбання і закріплення професійних навичок, реалізація

принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів

концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:22, 23 травня 2016 (EEST)
#
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 13 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти

країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої

освіти.

Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010

р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і

студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації

визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загальних положень,

притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі

визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав.

Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у

Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо

нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої

декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають

першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти

та поширення європейської системи вищої освіти у світі:

1) Затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених

ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою

сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній

конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

2) Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів:

додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання

потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати

щонайменше три роки. Вчений ступінь, що присвоюється по завершенні

першого циклу, на європейському ринку праці сприйматиметься як

відповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального

циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох

європейських країнах.

3) Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу

оцінок (ЕСТЄ) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності

студентів. Кредити можуть бути отримані також поза межами вищих

навчальних закладів, включаючи постійне навчання, за умови їхнього

визнання з боку відповідного університету-отримувача.

4) Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного

використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:

— забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також

до відповідних послуг;

— забезпечення визнання та зарахування часу, який вчитель, дослідник чи

член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному

закладі, проводячи дослідження, викладаючи та виконуючи відповідну до

свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав;

— сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості

освіти з метою вироблення порівняльних критеріїв та методології;

— просування необхідних європейських стандартів у галузі вищої освіти,

зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми

закладами, схем мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких і

виховних програм.

На основі цих цілей зміст декларації зводиться до таких практичних

кроків:

 запровадження дворівневої системи вищої освіти: базової (бакалаврат) і

повної (магістратура); доступ до другого рівня потребує завершення першого.

Ступінь, наданий після закінчення першого рівня, визнається на

європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації;

 запровадження системи кредитних одиниць, наприклад, Європейської

кредитно-трансферної системи (EuropeanCreditTransferSystem —ECTS), як

засобу підвищення мобільності студентів. Кредитні одиниці можуть діяти на

всіх рівнях вищої освіти, включаючи неперервну освіту, за умови їх визнання

навчальними закладами на основі принципу добровільності;

 видання взаємоузгоджених й уніфікованих додатків до дипломів для

запроваджених рівнів вищої освіти (бакалавра і магістра), які зрозумілі,

прозорі та зіставні між собою на всьому європейському (Болонському)

просторі, з метою забезпечення працевлаштування випускників вищих

навчальних закладів на європейському ринку праці та підвищення

конкурентноспроможності системи вищої освіти;

 стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення

студентів, викладачів, науковців, менеджерів освіти межах Болонського

простору;

 розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти

з метою напрацювання зіставних критеріїв і методологій;

 посилення європейського виміру вищої освіти, насамперед у сферах

наукових досліджень і проектування нових, конкурентоспроможних освітніх

програм.

Станом на 2014 р. не всі визначені Болонською декларацією цілі з

низки об’єктивних і суб’єктивних причин були досягнуті повною мірою. У

деяких країнах, до яких належить й Україна, освітній рівень бакалавра з

терміном навчання три-чотири роки сприймають як неповну (і неповноцінну)

вищу освіту, що ускладнює працевлаштування випускників із дипломом

бакалавра. Студенти — громадяни держав, що не є членами Європейського

Союзу, — фактично не мають задекларованих у контексті Болонського

процесу можливостей вільного вибору місця навчання та його продовження

на вищому освітньому рівні. Відсутні незалежні агентства контролю якості

вищої освіти. Інтерпретація Болонського процесу на місцях часто не

відповідає реальним європейським цінностям і тенденціям.

Очікувалося, що Конференція європейських міністрів (2009) стане

прологом до завершальної стадії процесу побудови спільного європейського

простору, який планували закінчити до 2010 р. Однак учасникам конференції

довелося робити інші акценти і констатувати: Цілі, викладені в Болонській

декларації, залишаються в силі і сьогодні. Оскільки не всі завдання виконано,

повне і належне виконання їх на європейському, національному та

інституціональному рівнях потребує зростання темпів та зобов’язань на 2010

рік. Міністри підбили певні підсумки та встановили пріоритети на наступне

десятиліття. Дату завершення створення спільного європейського простору

було відкладено до 2020 р.

Приєднання України до Болонської декларації, інтеграція системи

вищої освіти країни до європейського освітнього простору, безперечно є

позитивним процесом. Однак при цьому потрібно враховувати, що

універсалізовані системи вищої освіти в Україні і західноєвропейських

країнах функціонують в різних соціально-економічних умовах. За наявності

істотних відмінностей у стимулах до навчання і здобування вищої освіти, в

оплаті висококваліфікованої праці, можливостях міждержавної мобільності

студентів, викладачів і науковців реалізація проголошених Болонською

декларацією цілей для України багато в чому є проблематичною. Через

роздрібненість освітньо-кваліфікаційних рівнів, фрагментацію процесу

вивчення дисциплін, формалізацію оцінювання знань можна втратити

основну перевагу радянської вищої освіти – фундаментальність підготовки

фахівців, не додавши до неї нових позитивних якостей.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:37, 4 липня 2016 (EEST)
2.У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського

Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція

про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський

процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про

гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998

року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та

Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері

вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на

спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських

держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні

(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для

приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську

декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації

було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес

об’єднує 47 держав (2011 рік).--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:49, 4 липня 2016 (EEST)
----
----
Доброго дня, Юлія Сергіївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:43, 20 травня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1.Квазінаука

– це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим

науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та

наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали

свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,

вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих

учених, ідей своїх «противників» тощо.

Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Щось подібне

відбувалося в СРСР в 40–60 рр. ХХ ст., коли панувала так звана «мічурінська

біологія», яка заперечувала наукові судження світової біології, відкриття

генетики, цитології і т.п. Тим самим заперечувався притік свіжої думки у

певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно

зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор,

пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки

не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими

мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:06, 4 липня 2016 (EEST)
2.Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від

хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого

вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Кожен навчальний

предмет є, по суті, зосередженням відповідної ділянки науки. І якщо якась зі

шкільних дисциплін «не встигає» за «своєю» наукою, то це може мати

трагічні наслідки.

Тому аксіоматичною є необхідність кожного педагога постійно

знаходитися на вістрі найновіших наукових знань, особливо щодо свого

фаху. Для цього необхідно знати й користуватися системою науково-

дослідницького процесу, звернувши увагу на такі її елементи, як:

1) сутність, зміст і функції науки;

2) сили та засоби наукових рішень;

3) структура науково-дослідницької системи;

4) методологія наукового дослідження;

5) наукова творчість педагога;

6) мова науки, аргументація, опис і пояснення наукових здобутків;

7) статус науковця і наукова етика тощо.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:16, 11 липня 2016 (EEST)
==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Юлія Сергіївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 25 травня 2016 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Аксіоматично, що якісний стан суспільства об’єктивно зумовлений його

освіченістю. Тепер, коли світова криза освіти віднесена ООН до глобальних

проблем, що загрожують існуванню людства, усвідомлення ролі та значення

освіти й науки в подальшому існуванні та розвитку соціуму постало чи не

головною потребою. Очевидно, що для виходу з освітньої кризи необхідно

сформувати та реалізувати нову парадигму освіти.

Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад»,

«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У

ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1) погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її

кардинального вдосконалення;

2) практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в

житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того,

визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію

освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній

реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і

суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови

зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану

освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання

зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не

змінюється як історично набуті традиції.

По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних

матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська

система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер

має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною

оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного

розвантаження тощо.

Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.

По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії

освіти.

Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія

освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,

а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з

доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для

нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.

За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення

розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного

забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений

генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових

знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та

патріотизму.

Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації

відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-

фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати

реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив

розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства,

суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

Окремі елементи української стратегії освіти (але не як цілісний

соціальний феномен) наявні в керівних освітніх документах, насамперед у

законах «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», в «Національній

доктрині розвитку освіти» тощо. Так, у преамбулі до закону України «Про

освіту» зазначено, що метою освіти є всебічний розвиток людини як

особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і

фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування

громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі

інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення

освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства

кваліфікованими фахівцями. Вважаємо, що це не повне визначення необхідної

стратегічної мети української освіти.

Річ не лише в тім, що не визначено етапів реалізації відповідних освітніх

завдань щодо вдосконалення життя країни в матеріальній, соціальній і

духовній сферах. У зазначеній меті відсутнє завдання по вирішенню, завдяки

розвитку освіти, низки надзвичайно важливих для майбутнього України

проблем. Серед них: наукового прориву, зміни демографічної та екологічної

ситуації, визначення шляхів демократизації освіти, а, відповідно, й країни,

виховання національної свідомості населення тощо.

Це своєчасно відчули та зрозуміли в найрозвиненіших країнах.

Прикладом тут може стати реакція на кризову ситуацію в освіті керівництва

США. У цій країні в 1983 р. була опублікована стратегічна доповідь «Нація в

небезпеці», де акцентовано, що знання, інформація, кваліфікований розум

стали первинним матеріалом міжнародного обміну, а освіта, навчання –

обов’язковою інвестицією, необхідною для успіху в інформаційний час. А у

Франції першою статтею закону про освіту констатується, що вона є

найпершим пріоритетом нації. Необхідно зазначити, що в Україні освіта також

декларується на рівні основи інтелектуального, культурного, соціального,

економічного розвитку суспільства і держави, проте практична реалізація

даних положень майже відсутня.

І не дивно, тому що в українському лексиконі взагалі відсутнє поняття

«стратегія освіти». Його не знайти ні у словниках, ні в енциклопедіях, ні в

офіційних документах. Відсутність чіткого тлумачення стратегії і, в той же час,

парадигми освіти, ускладнює формування нової освітньої системи. Нині немає

завершеного розуміння якою вона має бути, на що і як спрямована, чого має

досягти.

Це позбавляє можливості повноцінного та всебічного визначення

сутності й змісту сучасної кризи освіти та шляхів виходу з неї.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 10:19, 11 липня 2016 (EEST)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:11, 1 червня 2016 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:27, 15 червня 2016 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Ляшенко Ю.С.

2016-07-11T07:16:44Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Ляшенко Ю.С.

2016-07-04T10:10:08Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Ляшенко Ю.С.

2016-07-04T10:06:05Z

Ляшенко Юлія Сергіївна:

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Ляшенко Ю.С.

2016-07-04T09:52:35Z

Ляшенко Юлія Сергіївна: