http://istoriya.soippo.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&feedformat=atom&user=%D0%A1%D1%82%D0%B5%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE+%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0+%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0 2026-04-30T00:07:23Z Внесок користувача MediaWiki 1.24.1 http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12106 2015-09-24T07:30:25Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Цікаві факти */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> <br /> [[Файл:Р._Ташань.jpg|thumb|center|500px|р.Ташань]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> {|<br /> |[[Файл:Земська_школа_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Земська школа с.Комиші]]<br /> |[[Файл:Дитсадок_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Дитячий садок &quot;Сонечко&quot; с.Комиші]]<br /> |-<br /> |[[Файл:Комишанська_ЗОШ.jpg|thumb|400px|Комишанська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]<br /> |}<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> [[Файл:Пам'ятник_бійцям_с.Комиші.jpg|thumb|center|500px]]<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> Назву річці Ташань, що розділила село на правий і лівий берег, дали татари (так припускають старожили), бо тільки в одному місці в межах поселення росте аїр (татарське зілля, лепеха звичайна, шувар, ірний корінь, явір, аїр звичайний або болотяний), який вони завжди носили з собою. Якщо дослівно перекласти з татарської мови, Ташань – гуркітлива. У своєму романі «Вир» Г. Тютюнник згадує цю мальовничу річку.<br /> Колись вона була глибока, водилося в ній багато риби. Саме тому вздовж берегів була система млинів, що забезпечувала належний рівень води в річці.<br /> Село Комиші розташоване в глибокій долині. Його жителі, вирушаючи в той чи інший бік від села, так і говорять: «На Павлівську гору» (у бік с. Мала Павлівка) або «на Карпилівську гору» (у бік с. Карпилівка). За розповідями старожилів, старець, який зайшов колись давно до села, говорив, що на місці Комишів колись було море, і воно в майбутньому знову тут буде. Правда це чи ні, та коли місцеві жителі копають криниці, то знаходять різноманітні мушлі, камінці, монети.<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12104 2015-09-24T07:28:15Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Цікаві факти */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> <br /> [[Файл:Р._Ташань.jpg|thumb|center|500px|р.Ташань]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> {|<br /> |[[Файл:Земська_школа_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Земська школа с.Комиші]]<br /> |[[Файл:Дитсадок_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Дитячий садок &quot;Сонечко&quot; с.Комиші]]<br /> |-<br /> |[[Файл:Комишанська_ЗОШ.jpg|thumb|400px|Комишанська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]<br /> |}<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> [[Файл:Пам'ятник_бійцям_с.Комиші.jpg|thumb|center|500px]]<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> Назву річці Ташань, що розділила село на правий і лівий берег, дали татари (так припускають старожили), бо тільки в одному місці в межах поселення росте аїр (татарське зілля, лепеха звичайна, шувар, ірний корінь, явір, аїр звичайний або болотяний), який вони завжди носили з собою. Якщо дослівно перекласти з татарської мови, Ташань – гуркітлива. У своєму романі «Вир» Г. Тютюнник згадує цю мальовничу річку.<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12100 2015-09-24T07:26:00Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> <br /> [[Файл:Р._Ташань.jpg|thumb|center|500px|р.Ташань]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> {|<br /> |[[Файл:Земська_школа_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Земська школа с.Комиші]]<br /> |[[Файл:Дитсадок_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Дитячий садок &quot;Сонечко&quot; с.Комиші]]<br /> |-<br /> |[[Файл:Комишанська_ЗОШ.jpg|thumb|400px|Комишанська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]<br /> |}<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> [[Файл:Пам'ятник_бійцям_с.Комиші.jpg|thumb|center|500px]]<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12099 2015-09-24T07:25:36Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Назва */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> <br /> [[Файл:Р._Ташань.jpg|thumb|center|400px|]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> {|<br /> |[[Файл:Земська_школа_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Земська школа с.Комиші]]<br /> |[[Файл:Дитсадок_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Дитячий садок &quot;Сонечко&quot; с.Комиші]]<br /> |-<br /> |[[Файл:Комишанська_ЗОШ.jpg|thumb|400px|Комишанська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]<br /> |}<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> [[Файл:Пам'ятник_бійцям_с.Комиші.jpg|thumb|center|500px]]<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12098 2015-09-24T07:25:28Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> <br /> [[Файл:Р._Ташань.jpg|thumb|center|400px|]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> {|<br /> |[[Файл:Земська_школа_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Земська школа с.Комиші]]<br /> |[[Файл:Дитсадок_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Дитячий садок &quot;Сонечко&quot; с.Комиші]]<br /> |-<br /> |[[Файл:Комишанська_ЗОШ.jpg|thumb|400px|Комишанська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]<br /> |}<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> [[Файл:Пам'ятник_бійцям_с.Комиші.jpg|thumb|center|500px]]<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12096 2015-09-24T07:25:13Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> [[Файл:Р._Ташань.jpg|thumb|center|400px|]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> {|<br /> |[[Файл:Земська_школа_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Земська школа с.Комиші]]<br /> |[[Файл:Дитсадок_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Дитячий садок &quot;Сонечко&quot; с.Комиші]]<br /> |-<br /> |[[Файл:Комишанська_ЗОШ.jpg|thumb|400px|Комишанська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]<br /> |}<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> [[Файл:Пам'ятник_бійцям_с.Комиші.jpg|thumb|center|500px]]<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A0._%D0%A2%D0%B0%D1%88%D0%B0%D0%BD%D1%8C.jpg&diff=12094 2015-09-24T07:24:41Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: </p> <hr /> <div></div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12093 2015-09-24T07:23:26Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Пам'ятки архітектури, історії та культури */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> {|<br /> |[[Файл:Земська_школа_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Земська школа с.Комиші]]<br /> |[[Файл:Дитсадок_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Дитячий садок &quot;Сонечко&quot; с.Комиші]]<br /> |-<br /> |[[Файл:Комишанська_ЗОШ.jpg|thumb|400px|Комишанська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]<br /> |}<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> [[Файл:Пам'ятник_бійцям_с.Комиші.jpg|thumb|center|500px]]<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12092 2015-09-24T07:23:11Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Пам'ятки архітектури, історії та культури */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> {|<br /> |[[Файл:Земська_школа_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Земська школа с.Комиші]]<br /> |[[Файл:Дитсадок_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Дитячий садок &quot;Сонечко&quot; с.Комиші]]<br /> |-<br /> |[[Файл:Комишанська_ЗОШ.jpg|thumb|400px|Комишанська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]<br /> |}<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> [[Файл:Пам'ятник_бійцям_с.Комиші.jpg|thumb|center|600px]]<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12091 2015-09-24T07:22:55Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Пам'ятки архітектури, історії та культури */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> {|<br /> |[[Файл:Земська_школа_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Земська школа с.Комиші]]<br /> |[[Файл:Дитсадок_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Дитячий садок &quot;Сонечко&quot; с.Комиші]]<br /> |-<br /> |[[Файл:Комишанська_ЗОШ.jpg|thumb|400px|Комишанська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]<br /> |}<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> [[Файл:Пам'ятник_бійцям_с.Комиші.jpg|thumb|600px]]<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12090 2015-09-24T07:22:31Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Пам'ятки архітектури, історії та культури */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> {|<br /> |[[Файл:Земська_школа_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Земська школа с.Комиші]]<br /> |[[Файл:Дитсадок_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Дитячий садок &quot;Сонечко&quot; с.Комиші]]<br /> |-<br /> |[[Файл:Комишанська_ЗОШ.jpg|thumb|400px|Комишанська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]<br /> |}<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> [[Файл:Пам'ятник_бійцям_с.Комиші.jpg]]<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%B1%D1%96%D0%B9%D1%86%D1%8F%D0%BC_%D1%81.%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96.jpg&diff=12089 2015-09-24T07:22:20Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: </p> <hr /> <div></div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12088 2015-09-24T07:21:49Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> {|<br /> |[[Файл:Земська_школа_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Земська школа с.Комиші]]<br /> |[[Файл:Дитсадок_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Дитячий садок &quot;Сонечко&quot; с.Комиші]]<br /> |-<br /> |[[Файл:Комишанська_ЗОШ.jpg|thumb|400px|Комишанська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]<br /> |}<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12087 2015-09-24T07:20:48Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> {|<br /> |[[Файл:Земська_школа_с.Комиші.jpg|thumb|400px|]]<br /> |[[Файл:Дитсадок_с.Комиші.jpg|thumb|400px|]]<br /> |-<br /> |[[Файл:Комишанська_ЗОШ.jpg|thumb|400px|]]<br /> |}<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12086 2015-09-24T07:20:29Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> {|<br /> |[[Файл:Земська_школа_с.Комиші.jpg|thumb|400px|]]<br /> |[[Файл:Дитсадок_с.Комиші.jpg|thumb|400px|]]<br /> |[[Файл:Комишанська_ЗОШ.jpg|thumb|400px|]]<br /> |}<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12085 2015-09-24T07:19:59Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> {|<br /> |[[Файл:Земська_школа_с.Комиші.jpg]]<br /> |[[Файл:Дитсадок_с.Комиші.jpg]]<br /> |[[Файл:Комишанська_ЗОШ.jpg]]<br /> |}<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%97%D0%9E%D0%A8.jpg&diff=12084 2015-09-24T07:19:49Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: </p> <hr /> <div></div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%94%D0%B8%D1%82%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D1%81.%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96.jpg&diff=12082 2015-09-24T07:19:27Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: </p> <hr /> <div></div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%B5%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D1%81.%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96.jpg&diff=12081 2015-09-24T07:19:06Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: </p> <hr /> <div></div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12080 2015-09-24T07:17:58Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Економіка */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|400px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg|thumb|400px|Сучасна конеферма с.Комиші]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12079 2015-09-24T07:17:12Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Економіка */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> {|<br /> |[[Файл:Передовики_с.Комиші.jpg|thumb|300px| Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу &quot;Заповіт Ілліча&quot;]]<br /> |[[Файл:Конеферма_с.Комиші.jpg]]<br /> |}<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0_%D1%81.%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96.jpg&diff=12078 2015-09-24T07:16:01Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: </p> <hr /> <div></div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D1%81.%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96.jpg&diff=12077 2015-09-24T07:15:36Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: </p> <hr /> <div></div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12076 2015-09-24T07:14:07Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Історія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|center|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12074 2015-09-24T07:13:53Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Історія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg|thumb|left|Поміщик Євгеній Григорович Бразоль]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12072 2015-09-24T07:12:54Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Історія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> [[Файл:Бразоль_Є.Г..jpg]]<br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BB%D1%8C_%D0%84.%D0%93..jpg&diff=12071 2015-09-24T07:12:47Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: </p> <hr /> <div></div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12067 2015-09-24T07:11:48Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12066 2015-09-24T07:11:28Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|center|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12065 2015-09-24T07:11:04Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> <br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|left|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12062 2015-09-24T07:10:47Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|left|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12060 2015-09-24T07:10:29Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|left|900px|Село Комиші на карті Охтирського району]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12056 2015-09-24T07:09:19Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|left|900px]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12053 2015-09-24T07:08:28Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|left|800px]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12051 2015-09-24T07:08:19Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|left|700px]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12050 2015-09-24T07:08:09Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb|left|500px]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12049 2015-09-24T07:07:49Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg|thumb]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=12047 2015-09-24T07:07:20Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> [[Файл:Карта_Охтирського_району.jpg]]<br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0_%D0%9E%D1%85%D1%82%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%83.jpg&diff=12046 2015-09-24T07:07:09Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: </p> <hr /> <div></div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=11882 2015-09-23T09:36:21Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: </p> <hr /> <div>[[Файл:Знак_на_вїзді.jpg|thumb|right]]<br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%BD%D0%B0%D0%BA_%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%97%D0%B7%D0%B4%D1%96.jpg&diff=11881 2015-09-23T09:35:49Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: </p> <hr /> <div></div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=11878 2015-09-23T09:33:57Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Література */</p> <hr /> <div><br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> #Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> #Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> #Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> #Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> #Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> #Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> #Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=11877 2015-09-23T09:33:06Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Пошта, зв'язок, банківська сфера */</p> <hr /> <div><br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> Поштове відділення зв'язку <br /> <br /> Поштовий індекс 42721<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> 1. Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> 2. Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> 3. Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> 4. Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> 5. Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> 6. Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> 7. Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=11874 2015-09-23T09:32:07Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: </p> <hr /> <div><br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> <br /> == Історія ==<br /> <br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. <br /> <br /> В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.<br /> <br /> За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.<br /> <br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> <br /> <br /> ==Населення==<br /> <br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> У селі діє дільнича лікарня<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> <br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> <br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> <br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> <br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> <br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> <br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> <br /> <br /> ==Релігія==<br /> <br /> ==Спорт==<br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> <br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> <br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> <br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> <br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> <br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> <br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> 1. Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> 2. Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> 3. Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> 4. Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> 5. Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> 6. Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> 7. Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96 Вікіпедія]<br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=11844 2015-09-23T09:12:59Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Географія */</p> <hr /> <div><br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району. <br /> <br /> Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.<br /> <br /> ==Населення==<br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа (фото 9).<br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна, Тарасенко Наталія Василівна - завідуюча Комишанською сільською бібліотекою-філією.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району.<br /> До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ===Заклади спеціальної та вищої освіти===<br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==Релігія==<br /> ==Спорт==<br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів (фото 20), які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські (фото 21), Бриль, Фалько, Діденко, Мостові (фото 22), Зубченко (фото 23).<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, немає.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> 1. Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> 2. Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> 3. Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> 4. Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> 5. Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> 6. Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> 7. Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> <br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D1%96&diff=11835 2015-09-23T09:09:03Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Назва */</p> <hr /> <div><br /> ==Назва==<br /> '''С. Комиші Охтирського району Сумської області'''<br /> <br /> == Географія==<br /> Придніпровська низовина<br /> Полтавська рівнина<br /> Південно-східна частина Сумської області<br /> Західна частина Охтирського району<br /> <br /> ==Населення==<br /> Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні. За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа (фото 9).<br /> За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56.<br /> На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.<br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, немає.<br /> <br /> ==Органи влади==<br /> Комишанська сільська рада<br /> Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна, Тарасенко Наталія Василівна - завідуюча Комишанською сільською бібліотекою-філією.<br /> <br /> ==Економіка==<br /> У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня.<br /> Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. <br /> Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним.<br /> Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.<br /> <br /> ==Медицина==<br /> ==Освіта== <br /> ===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===<br /> Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому. <br /> В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх. <br /> У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками. <br /> За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.<br /> Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку. <br /> Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші.<br /> А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...<br /> Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці.<br /> У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства. <br /> У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості. <br /> У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району.<br /> До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.<br /> Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.<br /> Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.<br /> Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів. <br /> Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.<br /> <br /> ===Заклади спеціальної та вищої освіти===<br /> ==Культура==<br /> Звивається стежиночка до рідного села,<br /> Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,<br /> Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,<br /> Та найсвятіша музика, якою дорожу.<br /> Веде вона по споришах в калинові гаї,<br /> До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.<br /> Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах.<br /> А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села.<br /> Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню. <br /> І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.<br /> Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.<br /> Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко.<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> <br /> ==Релігія==<br /> ==Спорт==<br /> ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==<br /> <br /> ==Персоналії==<br /> Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»).<br /> Комиші славні родинними династіями хліборобів (фото 20), які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські (фото 21), Бриль, Фалько, Діденко, Мостові (фото 22), Зубченко (фото 23).<br /> Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.<br /> Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717.<br /> Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. <br /> 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, немає.<br /> <br /> ==ЗМІ==<br /> ===Друковані ЗМІ===<br /> ===Електронні ЗМІ===<br /> ==Пошта, зв'язок, банківська сфера==<br /> ==Цікаві факти==<br /> <br /> ==Примітки та посилання==<br /> ==Джерела==<br /> ==Література==<br /> 1. Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею. <br /> 2. Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.<br /> 3. Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.<br /> 4. Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.<br /> 5. Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.<br /> 6. Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.<br /> 7. Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.<br /> <br /> ==Ресурси інтернету==<br /> <br /> ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br /> [[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%A1%D1%82%D0%B5%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0&diff=11834 2015-09-23T09:08:01Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Випускний проект */</p> <hr /> <div><br /> <br /> ==Прізвище, ім'я, по-батькові==<br /> '''Стешенко Валентина Іванівна''' <br /> [[Файл:Стешенко_В.І..JPG|200px|thumb|left|Стешенко Валентина Іванівна]]<br /> <br /> ==Регіон==<br /> ''м. Охтирка Сумська область''<br /> <br /> ==Місце роботи==<br /> ''загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №8''<br /> <br /> ==Посада==<br /> '''вчитель історії та правознавства<br /> '''<br /> <br /> ==Категорія==<br /> '''''перша'''''<br /> <br /> ==Випускний проект==<br /> '''історія населених пунктів''' [[Село Комиші]]<br /> <br /> '''конспекти уроків'''<br /> #[https://drive.google.com/file/d/0B01TlBgn6AB-RERqRE5WTmZlWUE/view?usp=sharing Мій конспект уроку]<br /> #[https://drive.google.com/file/d/0B01TlBgn6AB-cnJYT29jV2J1MGM/view?usp=sharing Практичне заняття №4 історія України 5 клас]<br /> #[https://drive.google.com/file/d/0B01TlBgn6AB-VDh0amY3UXgzcDg/view?usp=sharing Практичне заняття №5 історія України 5 клас]<br /> #[https://drive.google.com/file/d/0B01TlBgn6AB-WFJIQmdzczU3Tnc/view?usp=sharing Конспект уроку з історії України 9 кл.] <br /> <br /> [https://drive.google.com/file/d/0B01TlBgn6AB-Mm5WRVBxWjlnLVU/view?usp=sharing Професійне портфоліо Стешенко В.І.]<br /> <br /> ==Контакти==<br /> ''0958812785 steshvali@gmail.com'' <br /> <br /> <br /> [[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%86%D0%9A%D0%A2_%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%96%D0%B2_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92.%D0%86.&diff=11711 2015-09-23T07:15:30Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */</p> <hr /> <div><br /> ==== Інтерактивні практичні заняття ====<br /> Доброго дня. Опрацюйте матеріал на моїй [[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|сторінці обговорення]]та дайте відповіді на запитання:<br /> #Чи можна у завантаженому шаблоні додати чи видалити розділ?<br /> #Що створюється на вікі-ресурсах першим вікі-стаття чи посилання на неї?<br /> --[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 09:56, 23 вересня 2015 (EEST)<br /> <br /> 1. У шаблонах зберігаються стилі, елементи автотексту й автозаміни, макроси, панелі інструментів, настроювані меню та сполучення клавіш. Після завантаження шаблон стає глобально доступним, його можна використовувати в роботі з документами на основі інших шаблонів.<br /> 2. Спочатку створюють посилання,а потім статтю --[[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Стешенко Валентина Іванівна|обговорення]]) 10:15, 23 вересня 2015 (EEST)<br /> <br /> ==== Індивідуальні заняття ====<br /> <br /> <br /> <br /> ==== Консультації ====<br /> <br /> <br /> ====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====<br /> <br /> <br /> ==== Проведення та перевірка модульного контролю ====</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%A1%D1%82%D0%B5%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0&diff=11453 2015-09-22T10:58:28Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Випускний проект */</p> <hr /> <div><br /> <br /> ==Прізвище, ім'я, по-батькові==<br /> '''Стешенко Валентина Іванівна''' <br /> [[Файл:Стешенко_В.І..JPG|200px|thumb|left|Стешенко Валентина Іванівна]]<br /> <br /> ==Регіон==<br /> ''м. Охтирка Сумська область''<br /> <br /> ==Місце роботи==<br /> ''загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №8''<br /> <br /> ==Посада==<br /> '''вчитель історії та правознавства<br /> '''<br /> <br /> ==Категорія==<br /> '''''перша'''''<br /> <br /> ==Випускний проект==<br /> історія населених пунктів [[Село Комиші]]<br /> <br /> конспекти уроків 4<br /> #[https://drive.google.com/file/d/0B01TlBgn6AB-RERqRE5WTmZlWUE/view?usp=sharing Мій конспект уроку]<br /> #[https://drive.google.com/file/d/0B01TlBgn6AB-cnJYT29jV2J1MGM/view?usp=sharing Практичне заняття №4 історія України 5 клас]<br /> #[https://drive.google.com/file/d/0B01TlBgn6AB-VDh0amY3UXgzcDg/view?usp=sharing Практичне заняття №5 історія України 5 клас]<br /> #[https://drive.google.com/file/d/0B01TlBgn6AB-WFJIQmdzczU3Tnc/view?usp=sharing Конспект уроку з історії України 9 кл.] <br /> портфоліо <br /> *<br /> <br /> Самоаналізи (самоаналізи не викладати)<br /> <br /> ==Контакти==<br /> ''0958812785 steshvali@gmail.com'' <br /> <br /> <br /> [[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]</div>

Стешенко Валентина Іванівна http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE-%D0%B3%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BB%D1%8C_%D0%9B%D0%B8%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86.%D0%9C.&diff=11381 2015-09-22T09:35:35Z

<p>Стешенко Валентина Іванівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */</p> <hr /> <div><br /> ==== Інтерактивні практичні заняття ====<br /> Доброго дня, Шановні колеги! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&amp;authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br /> <br /> #Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?<br /> #Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?<br /> <br /> --[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:11, 30 березня 2015 (EEST)<br /> ----<br /> Ваші відповіді:<br /> #Філософське дослідження освіти необхідне тому, що саме філософія узагальнює всі знання про освітній процес і зводить їх у систему. Завдяки філософії можна зробити загальні висновки про стан освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення. Філософія здатна розкрити функціональний прояв освіти в інформаційному суспільстві. Вона виступає загальною методологічною основою освіти, охоплює увесь освітній процес. Філософія доводить, що освіта є дієвим засобом вирішення глобальних проблем сучасності. Отже, філософія освіти досліджує ідею освіти та її сутність, визначає цілі, цінності, ідеали освіти.<br /> Основні завдання філософії освіти:<br /> 1. аналіз й осмислення сучасного стану системи освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти 2. вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання. Завдання соціології освіти: 1. вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі у житті суспільства та особистому житті людини 2. оцінка рівня й якості знань у контексті їх соціальної значущості 3. аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається до освіти, виявлення її соціальної цінності 4. виявлення ролі освіти як чиннника соціального статусу 5. визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів Отже, завдання соціології освіти сприяти системному реформуванню освіти згідно з найновітнішими досягненнями сучасної світової науки.--[[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Стешенко Валентина Іванівна|обговорення]]) 12:28, 22 вересня 2015 (EEST)<br /> #<br /> ----<br /> ----<br /> Доброго дня, Шановні колеги! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.<br /> #Як Ви розумієте термін квазінаука?<br /> #Назвіть основні елементи дослідницької системи?<br /> <br /> З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br /> <br /> --[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:06, 10 квітня 2015 (EEST)<br /> ----<br /> Ваші відповіді:<br /> <br /> #Квазінаука - це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархованим науковим співтовариством.<br /> Основні елементи дослідницької системи:<br /> 1. Тема дослідження - охоплює весь вузол проблем і зазначає межі наукового завдання<br /> 2. Мета - визначення наперед результатів роботи<br /> 3. Об'єкт - ділянка діяльності, на яку спрямована дослідницька діяльність<br /> 4. Предмет - певні стани, можливості, характеристики об'єкта дослідження<br /> 5. Завдання - послідовність проблем, які слід вирішити<br /> 6. Гіпотеза - передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою<br /> 7. Принципи - керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми<br /> 8. Методи - шляхи, способи наукового дослідження<br /> 9. Критерії - найкращим критерієм перевірки достовірності результатів є практика<br /> 10. Результати - кінцеве явище в дослідженні<br /> 11. Класифікація результатів - систематизація доведеного<br /> 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п.<br /> --[[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Стешенко Валентина Іванівна|обговорення]]) 12:29, 22 вересня 2015 (EEST)<br /> <br /> ==== Індивідуальні заняття ====<br /> Доброго дня, Шановна Ірина Миколаївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:<br /> <br /> Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?<br /> <br /> --[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:42, 14 квітня 2015 (EEST)<br /> ----<br /> Ваша відповідь:<br /> <br /> ----Парадигма освіти - це теоретично обгрунтована реорганізація освітньої системи на підставі нових метедологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій. Стратегія освіти - це наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. Отже, поняття &quot;парадигма освіти&quot; вужче, ніж поняття &quot;стратегія освіти&quot;.--[[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Стешенко Валентина Іванівна|обговорення]]) 12:30, 22 вересня 2015 (EEST)<br /> ----<br /> Доброго дня, Шановна Ірина Миколаївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін &quot;відкрита освіта&quot;?.<br /> <br /> --[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:10, 8 червня 2015 (EEST)<br /> ----<br /> Ваші відповіді:<br /> #<br /> #<br /> <br /> ==== Консультації ====<br /> Доброго дня, сьогодні з 11.00 по 12.20 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.<br /> <br /> --[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:13, 2 червня 2015 (EEST)<br /> <br /> ====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====<br /> Доброго дня! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою &quot;Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України&quot;. На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?<br /> <br /> --[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:44, 5 травня 2015 (EEST)<br /> ----<br /> Ваші відповіді:<br /> #Національна система освіти формувалася в 1990-і роки в умовах значних змін у духовному житті суспільства, в контексті загально цивілізаційних трансформацій, зумовлених значним поширенням нових освітніх технологій та істотним розширенням можливостей і потреб в індивідуальному, особистісному розвитку людини. Реформи були зорієнтовані на створення нової системи освіти в Україні, збереження й примноження здобутого в радянські часи досвіду та одночасно внесення суттєвих коректив у цілі, завдання й зміст освітянського процесу. Діяльність сучасної системи освіти України забезпечується цілою низкою освітніх нормативно-правових документів, серед яких основними є: Конституція України, Закон України &quot;Про освіту&quot;, Закон України &quot;Про загальну середню освіту&quot; тощо. У 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон України &quot;Про освіту&quot;, що визначив школу як основу духовного та соціально- економічного розвитку держави й передбачив кардинальні зміни в її роботі. Відповідно до закону, а також внесених до нього змін і доповнень (1996 р.), освіта в сучасній Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, реальної взаємоповаги між націями та народами. Система освіти в державі досить розгалужена й передбачає дошкільну та загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну, вищу й післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру та самоосвіту. Демократизація структури освіти забезпечує соціально-педагогічні умови створення достатнього простору для самореалізації особистості у навчанні; відхід від загальної стандартизації навчання; аналіз існуючого досвіду щодо створення реальних умов для самореалізації учнів, студентів; відхід від жорсткої уніфікації навчальних планів, включно і в школах різних типів. В Україні в основному створена правова база для глибокого й усебічного реформування системи освіти в напрямку децентралізації та демократизації, диференціації, гуманізації та індивідуалізації навчально-виховного процесу, безперервності освіти та варіантності навчальних планів і програм, переорієнтації сфери освіти на пріоритетний розвиток особистості й створення для цього відповідних умов у суспільстві. Ухвалення Закону України &quot;Про загальну середню освіту&quot; відкрило реальні можливості щодо прискорення реформування системи загальної середньої освіти відповідно до сучасних вимог нашого суспільства й потреб кожної особистості. Загальна середня освіта в незалежній Україні є обов’язковою основною складовою безперервної освіти. Водночас вона виступає основою соціалізації молодого українського громадянина в суспільстві, фундаментом для подальшої його освіти чи трудової діяльності і забезпечує наступність у становленні людини як гідного представника своєї нації. Проте, саме середня освіта зазнала за часів незалежності найбільше неоднозначного впливу трансформаційних процесів. Україна в середині 90-х років опинилася на 95 місці за індексом людського розвитку ЮНЕСКО. Прогресуючі тенденції – падіння престижу освіти, престижу педагога – породили плинність кадрів, що зумовило падіння якості педагогічного складу, рівня загальної педагогічної освіти, зниження результативності праці. На думку багатьох науковців, освітнє відродження безпосередньо пов’язано з етнопедагогікою, яка в сучасній освіті може бути задіяна при викладанні тих наук, що стосуються етносу, мови, фольклору, історії, держави, культури, географії, побуту, літератури, релігії. <br /> #Розвиток виробництва і суспільний прогрес зумовив появу традиційного або пояснювально-ілюстративного навчання. Дане навчання передбачає спершу усвідомлення, розуміння матеріалу, а відтак його вивчення. Таке навчання розвиває не лише пам'ять, а й спостережливість, мислення. Ознаками класно-урочної системи навчання за Я.А. Коменським є: учні приблизно одного віку і рівня підготовки утворюють клас, який не змінює цей склад протягом навчання; клас працює за єдиним річним планом і згідно розпису; чітко визначена тривалість навчання (години, дні, місяці); одиницею занять є урок; урок, як правило, присвячений одному предмету, темі, відповідно, всі учні вивчають один і той самий матеріал; роботою учнів на уроці керує вчитель, він навчає їх, перевіряє знання, приймає рішення про переведення в наступний клас; підручники використовуються, переважно, для домашніх завдань. Це навчання контактне, повідомлююче; звернене на минуле, але процес використання знань проектується на майбутнє. Навчання орієнтується на запам’ятовування матеріалу. Переважають репродуктивні завдання, дії за зразком. Функції вчителя – інформаційна і контролююча. Ініціатива учнів часто придушується, ніж заохочується. Суперництво, в боротьбі за кращу оцінку, переважає над співробітництвом. Страх перед покаранням, поганою оцінкою – провідна емоційна складова навчання.<br /> Цей напрямок навчання впродовж двох століть став переважаючим на всіх рівнях навчальної діяльності. Він певною мірою сприяв розвитку логічного мислення та оперативної пам’яті. Проте в цілому стояв на заваді залучення учнів до активної самостійної пізнавальної діяльності і розвитку інтелектуальних можливостей кожної особистості, оволодіння методами самостійної пізнавальної діяльності. Для того, щоб традиційне навчання давало позитивні результати варто враховувати наступні умови. Умови ефективності традиційного навчання: вчителю слід враховувати мотивацію учнів до сприймання навчального матеріалу --[[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Стешенко Валентина Іванівна|обговорення]]) 12:35, 22 вересня 2015 (EEST)<br /> <br /> ----<br /> ----<br /> Доброго дня! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою &quot;Освіта як цінність&quot;. На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?<br /> <br /> --[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:41, 18 червня 2015 (EEST)<br /> ----<br /> Ваші відповіді:<br /> #<br /> #<br /> --[[Користувач:Стешенко Валентина Іванівна|Стешенко Валентина Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Стешенко Валентина Іванівна|обговорення]]) 12:35, 22 вересня 2015 (EEST)<br /> <br /> ==== Проведення та перевірка модульного контролю ====<br /> Доброго дня, шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!<br /> <br /> --[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:10, 22 травня 2015 (EEST)<br /> <br /> ----<br /> ----<br /> Доброго дня, Ірина Миколаївна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття, індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.<br /> <br /> --[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:43, 4 вересня 2015 (EEST)</div>

Стешенко Валентина Іванівна