HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович

2016-06-22T12:37:40Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Випускний проект */

[[Файл:Сіробаба_О.В..JPG|200px|thumb|right|Сіробаба О.В.]]

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Сіробаба Олексій Володимирович'''

==Регіон==
Сумська область Сумський район село Косівщина

==Місце роботи==
Косівщинська ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Лесі Українки

==Посада ==
Вчитель історії та правознавства

==Категорія==
Вища

==Випускний проект==
Історія с. Косівщина [[Історія с. Косівщина]]
*Конспект уроку 1 [[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_b2NEam00LWRVVjA]]
*Конспект уроку 2 [[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_LW9jUUNFZ3oydUU]]
*Виховний захід 1 [[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_M1RUYVJVZTZhTUk]][[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_dmVCcG5LT21VMFk]]
*Виховний захід 2 [[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_V0Nub2JZZG9hNkU]]
*[https://drive.google.com/file/d/0B538B-Xa6Vk_SjVNZ2MteTR0alk/view?usp=sharing Портфоліо вчителя]

==Контакти==
тел.0956590407 olsir22@gmail.com
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Історія с.Косівщини

2016-06-22T10:04:52Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Фотогалерея */

==Назва==
с.Косівщина Сумського району Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми на правому березі річки Сумки.

===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===
На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV століття нашої ери.Археологічні розкопки велись групою студентів СДПІ ім. Макаренка під керівництвом Журка О.І.

===Новий час===
Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.

У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка. Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей Сумського повіту. Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25 жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косівщина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю. Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надточієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Косівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Вільми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52 десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Головою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Косівщинської сільської ради у 1932 році був обраний Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван Щебетенко. В 1941 році прийшла війна. В жовтні почалася окупація. Селяни вимушені виконувати накази та постанови окупаційних властей. Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами, радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації. Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
Федорченку, старостою став С. О. Кривонос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш. Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей, овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земель¬на рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.
Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявно¬сті чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га - 540-720 крб.
За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х літрів при жирності 3,8 відсотка.
Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг. Дово-дився план на видобування торфу біля села Кононенкове та інших місцях.
Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням сільського голови - управителя окупаційної влади - робочий день на польових роботах тривав з 5 години ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5 місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну. Польові роботи не припинялися і в неділю. У вересні 1943 року фашисти втекли із села.

В 1965 році завод Сумихімпром вирішив збудувати водосховище. Навесні вода стала затоплювати село і околицю міста Суми. Жителі
звертались у вищі інстанції про необхідність припинення робіт, але безрезультатно. До того ж проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.

У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна, Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета “Ленінець” тиражем 600 екземплярів.

Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.Овочеве господарство, яке спочатку розташувало¬ся в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву, перець,баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Лазаренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М. Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.

===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
У 1913році на кошти земства відкрита двокласна школа. Згодом школа стала чотирикласною.
У 1967 році збудована нова школа - восьмирічна.
З 1985 року відкрита середня школа. З 1988 року школа переїхала у нове приміщення. Згодом школі присвоєне ім’я Лесі Українки.
У старому приміщенні відкрита школа для дітей з вадами слуху.

{|
|[[Файл:Восьмирічна_школа.JPG|250px|thumb|left|Восьмирічна школа с.Косівщина]]
|[[Файл:Середня_школа_с.Косівщини.JPG|250px|thumb|left|Середня школа с.Косівщина]]
|[[Файл:Стара_школа_с.Косівщина.jpg|250px|thumb|left|Стара школа с.Косівщина]]
|}

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360 місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.

==Релігія==
==Спорт==
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві норми. У 1983 році економія паливно-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.

У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934 році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени 1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.
Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.
Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крикуненко та Петро Возний.
Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію української культури та літератури. Перша збірка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві.
Петро Андрійович Возний народився в селі Ожогівка Володарського району Київської області. У 1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоотехнічну службу Сумської обласної контори бджільництва, а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише ліричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних фестивалях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра Возного та композитора Любові Карпенко.

З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві.
Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і працює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою виконкому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.

Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його трудова діяльність пов’язана з сільським господарством. Місцеве базове господарство очолює три десятки років. Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”.

Михайло Васильович Нестеренко здобув повагу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдшером. Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння тодішнього голови колгоспу Г. С. Макарова побудовано найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й працював зі своєю дружиною Катериною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найголовніші

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==

{|
|[[Файл:В’їзд__до_села_Косівщина.jpg|200px|thumb|left|В’їзд до села Косівщина]]
|[[Файл:Хрест_біля_с.Косівщина.jpg|200px|thumb|left|Хрест при в’їзді до села ]]
|[[Файл:Міст_через_р._Сухоносівку.jpg|200px|thumb|left|Міст через річку Сухоносівку]]
|[[Файл:Пам’ятник_Лесі_Українки.jpg|200px|thumb|left|Пам’ятник_Лесі_Українки]]
|[[Файл:Пам’ятник_загиблим_воїнам_с.Косівщина.jpg|200px|thumb|left|Пам’ятник_загиблим_воїнам_с.Косівщина.]]
|-
|[[Файл:Дитсадок.jpg|200px|thumb|left|Дитячий садок "Золота рибка"]]
|[[Файл:Сільська_рада_с.Косівщина.jpg|200px|thumb|left|Сільська_рада_с.Косівщина.]]
|[[Файл:Будинок_культури_с.Косівщина.jpg|200px|thumb|left|Будинок_культури_с.Косівщина.]]
|[[Файл:Богодушко_Є_.Я..jpg|200px|thumb|left|Богодушко_Євдокія.Яківна - Герой Соціалістичної праці]]
|[[Файл:Копєйчик_І.І..jpg|200px|thumb|left|Копєйчик_Іван.Іванович. - Герой Соціалістичної праці]]
|}

==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]]

Файл:В’їзд до села Косівщина.jpg

2016-06-22T09:53:18Z

Сіробаба Олексій Володимирович: Сіробаба Олексій Володимирович завантажив нову версію Файл:В’їзд до села Косівщина.jpg

Історія с.Косівщини

2016-06-22T09:52:04Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Фотогалерея */

==Назва==
с.Косівщина Сумського району Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми на правому березі річки Сумки.

===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===
На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV століття нашої ери.Археологічні розкопки велись групою студентів СДПІ ім. Макаренка під керівництвом Журка О.І.

===Новий час===
Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.

У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка. Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей Сумського повіту. Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25 жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косівщина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю. Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надточієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Косівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Вільми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52 десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Головою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Косівщинської сільської ради у 1932 році був обраний Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван Щебетенко. В 1941 році прийшла війна. В жовтні почалася окупація. Селяни вимушені виконувати накази та постанови окупаційних властей. Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами, радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації. Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
Федорченку, старостою став С. О. Кривонос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш. Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей, овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земель¬на рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.
Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявно¬сті чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га - 540-720 крб.
За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х літрів при жирності 3,8 відсотка.
Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг. Дово-дився план на видобування торфу біля села Кононенкове та інших місцях.
Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням сільського голови - управителя окупаційної влади - робочий день на польових роботах тривав з 5 години ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5 місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну. Польові роботи не припинялися і в неділю. У вересні 1943 року фашисти втекли із села.

В 1965 році завод Сумихімпром вирішив збудувати водосховище. Навесні вода стала затоплювати село і околицю міста Суми. Жителі
звертались у вищі інстанції про необхідність припинення робіт, але безрезультатно. До того ж проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.

У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна, Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета “Ленінець” тиражем 600 екземплярів.

Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.Овочеве господарство, яке спочатку розташувало¬ся в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву, перець,баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Лазаренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М. Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.

===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
У 1913році на кошти земства відкрита двокласна школа. Згодом школа стала чотирикласною.
У 1967 році збудована нова школа - восьмирічна.
З 1985 року відкрита середня школа. З 1988 року школа переїхала у нове приміщення. Згодом школі присвоєне ім’я Лесі Українки.
У старому приміщенні відкрита школа для дітей з вадами слуху.

{|
|[[Файл:Восьмирічна_школа.JPG|250px|thumb|left|Восьмирічна школа с.Косівщина]]
|[[Файл:Середня_школа_с.Косівщини.JPG|250px|thumb|left|Середня школа с.Косівщина]]
|[[Файл:Стара_школа_с.Косівщина.jpg|250px|thumb|left|Стара школа с.Косівщина]]
|}

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360 місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.

==Релігія==
==Спорт==
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві норми. У 1983 році економія паливно-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.

У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934 році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени 1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.
Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.
Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крикуненко та Петро Возний.
Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію української культури та літератури. Перша збірка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві.
Петро Андрійович Возний народився в селі Ожогівка Володарського району Київської області. У 1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоотехнічну службу Сумської обласної контори бджільництва, а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише ліричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних фестивалях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра Возного та композитора Любові Карпенко.

З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві.
Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і працює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою виконкому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.

Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його трудова діяльність пов’язана з сільським господарством. Місцеве базове господарство очолює три десятки років. Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”.

Михайло Васильович Нестеренко здобув повагу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдшером. Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння тодішнього голови колгоспу Г. С. Макарова побудовано найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й працював зі своєю дружиною Катериною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найголовніші

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==

{|
|[[Файл:В’їзд__до_села.jpg]]
|[[Файл:Хрест_біля_с.Косівщина.jpg]]
|[[Файл:Міст_через_р._Сухоносівку.jpg]]
|[[Файл:Пам’ятник_Лесі_Українки.jpg]]
|[[Файл:Пам’ятник_загиблим_воїнам_с.Косівщина.jpg]]
|-
|[[Файл:Дитсадок.jpg]]
|[[Файл:Сільська_рада_с.Косівщина.jpg]]
|[[Файл:Будинок_культури_с.Косівщина.jpg]]
|[[Файл:Богодушко_Є_.Я..jpg]]
|[[Файл:Копєйчик_І.І..jpg]]
|}

==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]]

Файл:Копєйчик І.І..jpg

2016-06-22T09:51:50Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Файл:Богодушко Є .Я..jpg

2016-06-22T09:50:48Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Файл:Будинок культури с.Косівщина.jpg

2016-06-22T09:49:39Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Файл:Сільська рада с.Косівщина.jpg

2016-06-22T09:48:16Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Файл:Дитсадок.jpg

2016-06-22T09:47:30Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Файл:Пам’ятник загиблим воїнам с.Косівщина.jpg

2016-06-22T09:46:50Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Файл:Пам’ятник Лесі Українки.jpg

2016-06-22T09:46:09Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Файл:Міст через р. Сухоносівку.jpg

2016-06-22T09:45:15Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Файл:Хрест біля с.Косівщина.jpg

2016-06-22T09:44:19Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Файл:В’їзд до села Косівщина.jpg

2016-06-22T09:42:01Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Історія с.Косівщини

2016-06-22T09:37:34Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта */

==Назва==
с.Косівщина Сумського району Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми на правому березі річки Сумки.

===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===
На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV століття нашої ери.Археологічні розкопки велись групою студентів СДПІ ім. Макаренка під керівництвом Журка О.І.

===Новий час===
Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.

У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка. Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей Сумського повіту. Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25 жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косівщина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю. Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надточієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Косівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Вільми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52 десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Головою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Косівщинської сільської ради у 1932 році був обраний Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван Щебетенко. В 1941 році прийшла війна. В жовтні почалася окупація. Селяни вимушені виконувати накази та постанови окупаційних властей. Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами, радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації. Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
Федорченку, старостою став С. О. Кривонос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш. Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей, овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земель¬на рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.
Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявно¬сті чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га - 540-720 крб.
За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х літрів при жирності 3,8 відсотка.
Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг. Дово-дився план на видобування торфу біля села Кононенкове та інших місцях.
Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням сільського голови - управителя окупаційної влади - робочий день на польових роботах тривав з 5 години ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5 місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну. Польові роботи не припинялися і в неділю. У вересні 1943 року фашисти втекли із села.

В 1965 році завод Сумихімпром вирішив збудувати водосховище. Навесні вода стала затоплювати село і околицю міста Суми. Жителі
звертались у вищі інстанції про необхідність припинення робіт, але безрезультатно. До того ж проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.

У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна, Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета “Ленінець” тиражем 600 екземплярів.

Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.Овочеве господарство, яке спочатку розташувало¬ся в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву, перець,баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Лазаренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М. Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.

===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
У 1913році на кошти земства відкрита двокласна школа. Згодом школа стала чотирикласною.
У 1967 році збудована нова школа - восьмирічна.
З 1985 року відкрита середня школа. З 1988 року школа переїхала у нове приміщення. Згодом школі присвоєне ім’я Лесі Українки.
У старому приміщенні відкрита школа для дітей з вадами слуху.

{|
|[[Файл:Восьмирічна_школа.JPG|250px|thumb|left|Восьмирічна школа с.Косівщина]]
|[[Файл:Середня_школа_с.Косівщини.JPG|250px|thumb|left|Середня школа с.Косівщина]]
|[[Файл:Стара_школа_с.Косівщина.jpg|250px|thumb|left|Стара школа с.Косівщина]]
|}

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360 місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.

==Релігія==
==Спорт==
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві норми. У 1983 році економія паливно-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.

У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934 році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени 1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.
Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.
Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крикуненко та Петро Возний.
Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію української культури та літератури. Перша збірка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві.
Петро Андрійович Возний народився в селі Ожогівка Володарського району Київської області. У 1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоотехнічну службу Сумської обласної контори бджільництва, а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише ліричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних фестивалях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра Возного та композитора Любові Карпенко.

З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві.
Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і працює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою виконкому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.

Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його трудова діяльність пов’язана з сільським господарством. Місцеве базове господарство очолює три десятки років. Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”.

Михайло Васильович Нестеренко здобув повагу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдшером. Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння тодішнього голови колгоспу Г. С. Макарова побудовано найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й працював зі своєю дружиною Катериною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найголовніші

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]]

Історія с.Косівщини

2016-06-22T09:36:52Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта */

==Назва==
с.Косівщина Сумського району Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми на правому березі річки Сумки.

===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===
На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV століття нашої ери.Археологічні розкопки велись групою студентів СДПІ ім. Макаренка під керівництвом Журка О.І.

===Новий час===
Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.

У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка. Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей Сумського повіту. Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25 жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косівщина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю. Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надточієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Косівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Вільми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52 десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Головою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Косівщинської сільської ради у 1932 році був обраний Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван Щебетенко. В 1941 році прийшла війна. В жовтні почалася окупація. Селяни вимушені виконувати накази та постанови окупаційних властей. Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами, радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації. Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
Федорченку, старостою став С. О. Кривонос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш. Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей, овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земель¬на рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.
Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявно¬сті чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га - 540-720 крб.
За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х літрів при жирності 3,8 відсотка.
Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг. Дово-дився план на видобування торфу біля села Кононенкове та інших місцях.
Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням сільського голови - управителя окупаційної влади - робочий день на польових роботах тривав з 5 години ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5 місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну. Польові роботи не припинялися і в неділю. У вересні 1943 року фашисти втекли із села.

В 1965 році завод Сумихімпром вирішив збудувати водосховище. Навесні вода стала затоплювати село і околицю міста Суми. Жителі
звертались у вищі інстанції про необхідність припинення робіт, але безрезультатно. До того ж проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.

У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна, Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета “Ленінець” тиражем 600 екземплярів.

Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.Овочеве господарство, яке спочатку розташувало¬ся в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву, перець,баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Лазаренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М. Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.

===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
У 1913році на кошти земства відкрита двокласна школа. Згодом школа стала чотирикласною.
У 1967 році збудована нова школа - восьмирічна.
З 1985 року відкрита середня школа. З 1988 року школа переїхала у нове приміщення. Згодом школі присвоєне ім’я Лесі Українки.
У старому приміщенні відкрита школа для дітей з вадами слуху.

{|
|[[Файл:Восьмирічна_школа.JPG|200px|thumb|left|Восьмирічна школа с.Косівщина]]
|[[Файл:Середня_школа_с.Косівщини.JPG|200px|thumb|left|Середня школа с.Косівщина]
|[[Файл:Стара_школа_с.Косівщина.jpg|200px|thumb|left|Стара школа с.Косівщина]]
|}

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360 місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.

==Релігія==
==Спорт==
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві норми. У 1983 році економія паливно-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.

У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934 році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени 1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.
Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.
Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крикуненко та Петро Возний.
Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію української культури та літератури. Перша збірка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві.
Петро Андрійович Возний народився в селі Ожогівка Володарського району Київської області. У 1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоотехнічну службу Сумської обласної контори бджільництва, а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише ліричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних фестивалях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра Возного та композитора Любові Карпенко.

З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві.
Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і працює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою виконкому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.

Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його трудова діяльність пов’язана з сільським господарством. Місцеве базове господарство очолює три десятки років. Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”.

Михайло Васильович Нестеренко здобув повагу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдшером. Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння тодішнього голови колгоспу Г. С. Макарова побудовано найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й працював зі своєю дружиною Катериною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найголовніші

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]]

Історія с.Косівщини

2016-06-22T09:26:21Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта */

==Назва==
с.Косівщина Сумського району Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми на правому березі річки Сумки.

===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===
На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV століття нашої ери.Археологічні розкопки велись групою студентів СДПІ ім. Макаренка під керівництвом Журка О.І.

===Новий час===
Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.

У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка. Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей Сумського повіту. Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25 жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косівщина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю. Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надточієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Косівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Вільми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52 десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Головою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Косівщинської сільської ради у 1932 році був обраний Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван Щебетенко. В 1941 році прийшла війна. В жовтні почалася окупація. Селяни вимушені виконувати накази та постанови окупаційних властей. Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами, радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації. Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
Федорченку, старостою став С. О. Кривонос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш. Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей, овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земель¬на рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.
Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявно¬сті чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га - 540-720 крб.
За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х літрів при жирності 3,8 відсотка.
Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг. Дово-дився план на видобування торфу біля села Кононенкове та інших місцях.
Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням сільського голови - управителя окупаційної влади - робочий день на польових роботах тривав з 5 години ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5 місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну. Польові роботи не припинялися і в неділю. У вересні 1943 року фашисти втекли із села.

В 1965 році завод Сумихімпром вирішив збудувати водосховище. Навесні вода стала затоплювати село і околицю міста Суми. Жителі
звертались у вищі інстанції про необхідність припинення робіт, але безрезультатно. До того ж проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.

У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна, Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета “Ленінець” тиражем 600 екземплярів.

Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.Овочеве господарство, яке спочатку розташувало¬ся в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву, перець,баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Лазаренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М. Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.

===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
У 1913році на кошти земства відкрита двокласна школа. Згодом школа стала чотирикласною.
У 1967 році збудована нова школа - восьмирічна.
З 1985 року відкрита середня школа. З 1988 року школа переїхала у нове приміщення. Згодом школі присвоєне ім’я Лесі Українки.
У старому приміщенні відкрита школа для дітей з вадами слуху.

{|
|[[Файл:Восьмирічна_школа.JPG]]
|[[Файл:Середня_школа_с.Косівщини.JPG]
|[[Файл:Стара_школа_с.Косівщина.jpg]]
|}

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360 місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.

==Релігія==
==Спорт==
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві норми. У 1983 році економія паливно-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.

У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934 році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени 1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.
Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.
Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крикуненко та Петро Возний.
Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію української культури та літератури. Перша збірка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві.
Петро Андрійович Возний народився в селі Ожогівка Володарського району Київської області. У 1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоотехнічну службу Сумської обласної контори бджільництва, а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише ліричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних фестивалях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра Возного та композитора Любові Карпенко.

З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві.
Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і працює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою виконкому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.

Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його трудова діяльність пов’язана з сільським господарством. Місцеве базове господарство очолює три десятки років. Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”.

Михайло Васильович Нестеренко здобув повагу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдшером. Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння тодішнього голови колгоспу Г. С. Макарова побудовано найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й працював зі своєю дружиною Катериною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найголовніші

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]]

Файл:Стара школа с.Косівщина.jpg

2016-06-22T09:25:56Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Файл:Середня школа с.Косівщини.JPG

2016-06-22T09:23:10Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Файл:Середня школа.JPG

2016-06-22T09:21:23Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Файл:Восьмирічна школа.JPG

2016-06-22T09:20:47Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Історія с.Косівщини

2016-06-22T09:17:54Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Назва */

==Назва==
с.Косівщина Сумського району Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми на правому березі річки Сумки.

===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===
На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV століття нашої ери.Археологічні розкопки велись групою студентів СДПІ ім. Макаренка під керівництвом Журка О.І.

===Новий час===
Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.

У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка. Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей Сумського повіту. Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25 жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косівщина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю. Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надточієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Косівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Вільми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52 десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Головою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Косівщинської сільської ради у 1932 році був обраний Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван Щебетенко. В 1941 році прийшла війна. В жовтні почалася окупація. Селяни вимушені виконувати накази та постанови окупаційних властей. Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами, радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації. Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
Федорченку, старостою став С. О. Кривонос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш. Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей, овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земель¬на рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.
Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявно¬сті чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га - 540-720 крб.
За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х літрів при жирності 3,8 відсотка.
Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг. Дово-дився план на видобування торфу біля села Кононенкове та інших місцях.
Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням сільського голови - управителя окупаційної влади - робочий день на польових роботах тривав з 5 години ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5 місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну. Польові роботи не припинялися і в неділю. У вересні 1943 року фашисти втекли із села.

В 1965 році завод Сумихімпром вирішив збудувати водосховище. Навесні вода стала затоплювати село і околицю міста Суми. Жителі
звертались у вищі інстанції про необхідність припинення робіт, але безрезультатно. До того ж проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.

У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна, Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета “Ленінець” тиражем 600 екземплярів.

Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.Овочеве господарство, яке спочатку розташувало¬ся в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву, перець,баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Лазаренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М. Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.

===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
У 1913році на кошти земства відкрита двокласна школа. Згодом школа стала чотирикласною.
У 1967 році збудована нова школа - восьмирічна.
З 1985 року відкрита середня школа. З 1988 року школа переїхала у нове приміщення. Згодом школі присвоєне ім’я Лесі Українки.
У старому приміщенні відкрита школа для дітей з вадами слуху.
===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360 місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.

==Релігія==
==Спорт==
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві норми. У 1983 році економія паливно-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.

У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934 році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени 1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.
Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.
Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крикуненко та Петро Возний.
Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію української культури та літератури. Перша збірка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві.
Петро Андрійович Возний народився в селі Ожогівка Володарського району Київської області. У 1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоотехнічну службу Сумської обласної контори бджільництва, а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише ліричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних фестивалях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра Возного та композитора Любові Карпенко.

З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві.
Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і працює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою виконкому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.

Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його трудова діяльність пов’язана з сільським господарством. Місцеве базове господарство очолює три десятки років. Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”.

Михайло Васильович Нестеренко здобув повагу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдшером. Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння тодішнього голови колгоспу Г. С. Макарова побудовано найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й працював зі своєю дружиною Катериною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найголовніші

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]]

Історія с.Косівщини

2016-06-22T09:13:01Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

==Назва==
==Географія==
===Розташування===
Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми на правому березі річки Сумки.

===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===
На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV століття нашої ери.Археологічні розкопки велись групою студентів СДПІ ім. Макаренка під керівництвом Журка О.І.

===Новий час===
Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.

У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка. Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей Сумського повіту. Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25 жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косівщина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю. Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надточієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Косівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Вільми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52 десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Головою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Косівщинської сільської ради у 1932 році був обраний Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван Щебетенко. В 1941 році прийшла війна. В жовтні почалася окупація. Селяни вимушені виконувати накази та постанови окупаційних властей. Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами, радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації. Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
Федорченку, старостою став С. О. Кривонос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш. Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей, овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земель¬на рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.
Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявно¬сті чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га - 540-720 крб.
За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х літрів при жирності 3,8 відсотка.
Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг. Дово-дився план на видобування торфу біля села Кононенкове та інших місцях.
Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням сільського голови - управителя окупаційної влади - робочий день на польових роботах тривав з 5 години ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5 місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну. Польові роботи не припинялися і в неділю. У вересні 1943 року фашисти втекли із села.

В 1965 році завод Сумихімпром вирішив збудувати водосховище. Навесні вода стала затоплювати село і околицю міста Суми. Жителі
звертались у вищі інстанції про необхідність припинення робіт, але безрезультатно. До того ж проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.

У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна, Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета “Ленінець” тиражем 600 екземплярів.

Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.Овочеве господарство, яке спочатку розташувало¬ся в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву, перець,баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Лазаренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М. Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.

===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
У 1913році на кошти земства відкрита двокласна школа. Згодом школа стала чотирикласною.
У 1967 році збудована нова школа - восьмирічна.
З 1985 року відкрита середня школа. З 1988 року школа переїхала у нове приміщення. Згодом школі присвоєне ім’я Лесі Українки.
У старому приміщенні відкрита школа для дітей з вадами слуху.
===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360 місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.

==Релігія==
==Спорт==
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві норми. У 1983 році економія паливно-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.

У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934 році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени 1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.
Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.
Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крикуненко та Петро Возний.
Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію української культури та літератури. Перша збірка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві.
Петро Андрійович Возний народився в селі Ожогівка Володарського району Київської області. У 1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоотехнічну службу Сумської обласної контори бджільництва, а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише ліричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних фестивалях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра Возного та композитора Любові Карпенко.

З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві.
Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і працює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою виконкому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.

Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його трудова діяльність пов’язана з сільським господарством. Місцеве базове господарство очолює три десятки років. Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”.

Михайло Васильович Нестеренко здобув повагу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдшером. Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння тодішнього голови колгоспу Г. С. Макарова побудовано найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й працював зі своєю дружиною Катериною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найголовніші

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]]

Історія с.Косівщини

2016-06-22T09:09:28Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

==Назва==
==Географія==
===Розташування===
Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми на правому березі річки Сумки.

===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===
На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV століття нашої ери.Археологічні розкопки велись групою студентів СДПІ ім. Макаренка під керівництвом Журка О.І.

===Новий час===
Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.

У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка. Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей Сумського повіту. Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25 жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косівщина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю. Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надточієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Косівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Вільми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52 десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Головою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Косівщинської сільської ради у 1932 році був обраний Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван Щебетенко. В 1941 році прийшла війна. В жовтні почалася окупація. Селяни вимушені виконувати накази та постанови окупаційних властей. Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами, радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації. Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
Федорченку, старостою став С. О. Кривонос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш. Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей, овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земель¬на рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.
Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявно¬сті чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га - 540-720 крб.
За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х літрів при жирності 3,8 відсотка.
Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг. Дово-дився план на видобування торфу біля села Кононенкове та інших місцях.
Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням сільського голови - управителя окупаційної влади - робочий день на польових роботах тривав з 5 години ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5 місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну. Польові роботи не припинялися і в неділю. У вересні 1943 року фашисти втекли із села.

В 1965 році завод Сумихімпром вирішив збудувати водосховище. Навесні вода стала затоплювати село і околицю міста Суми. Жителі
звертались у вищі інстанції про необхідність припинення робіт, але безрезультатно. До того ж проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.

У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна, Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета “Ленінець” тиражем 600 екземплярів.

Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.Овочеве господарство, яке спочатку розташувало¬ся в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву, перець,баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Лазаренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М. Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.

===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
У 1913році на кошти земства відкрита двокласна школа. Згодом школа стала чотирикласною.
У 1967 році збудована нова школа - восьмирічна.
З 1985 року відкрита середня школа. З 1988 року школа переїхала у нове приміщення. Згодом школі присвоєне ім’я Лесі Українки.
У старому приміщенні відкрита школа для дітей з вадами слуху.
===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360 місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.

==Релігія==
==Спорт==
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві норми. У 1983 році економія пально-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.
У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934 році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени 1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.
Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.
Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крикуненко та Петро Возний.
Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію української культури та літератури. Перша збірка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві.
Петро Андрійович Возний народився в селі Ожогівка Володарського району Київської області. У 1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоотехнічну службу Сумської обласної контори бджільництва, а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише ліричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних фестивалях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра Возного та композитора Любові Карпенко.

З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві.
Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і працює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою виконкому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.

Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його трудова діяльність пов’язана з сільським господарством. Місцеве базове господарство очолює три десятки років. Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”.

Михайло Васильович Нестеренко здобув повагу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдшером. Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння тодішнього голови колгоспу Г. С. Макарова побудовано найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й працював зі своєю дружиною Катериною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найголовніші

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]]

Історія с.Косівщини

2016-06-22T09:05:55Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

==Назва==
==Географія==
===Розташування===
Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми на правому березі річки Сумки.

===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===
На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV століття нашої ери.

===Новий час===
Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.

У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка. Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей Сумського повіту. Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25 жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косівщина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю. Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надточієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Косівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Вільми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52 десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Головою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Косівщинської сільської ради у 1932 році був обраний Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван Щебетенко. В 1941 році прийшла війна. В жовтні почалася окупація. Селяни вимушені виконувати накази та постанови окупаційних властей. Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами, радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації. Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
Федорченку, старостою став С. О. Кривонос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш. Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей, овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земель¬на рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.
Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявно¬сті чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га - 540-720 крб.
За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х літрів при жирності 3,8 відсотка.
Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг. Дово-дився план на видобування торфу біля села Кононенкове та інших місцях.
Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням сільського голови - управителя окупаційної влади - робочий день на польових роботах тривав з 5 години ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5 місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну. Польові роботи не припинялися і в неділю. У вересні 1943 року фашисти втекли із села.

В 1965 році завод Сумихімпром вирішив збудувати водосховище. Навесні вода стала затоплювати село і околицю міста Суми. Жителі
звертались у вищі інстанції про необхідність припинення робіт, але безрезультатно. До того ж проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.

У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна, Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета “Ленінець” тиражем 600 екземплярів.

Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.Овочеве господарство, яке спочатку розташувало¬ся в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву, перець,баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Лазаренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М. Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.

===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
У 1913році на кошти земства відкрита двокласна школа. Згодом школа стала чотирикласною.
У 1967 році збудована нова школа - восьмирічна.
З 1985 року відкрита середня школа. З 1988 року школа переїхала у нове приміщення. Згодом школі присвоєне ім’я Лесі Українки.
У старому приміщенні відкрита школа для дітей з вадами слуху.
===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360 місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.

==Релігія==
==Спорт==
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві норми. У 1983 році економія пально-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.
У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934 році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени 1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.
Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.
Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крикуненко та Петро Возний.
Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію української культури та літератури. Перша збірка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві.
Петро Андрійович Возний народився в селі Ожогівка Володарського району Київської області. У 1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоотехнічну службу Сумської обласної контори бджільництва, а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише ліричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних фестивалях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра Возного та композитора Любові Карпенко.

З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві.
Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і працює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою виконкому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.

Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його трудова діяльність пов’язана з сільським господарством. Місцеве базове господарство очолює три десятки років. Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”.

Михайло Васильович Нестеренко здобув повагу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдшером. Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння тодішнього голови колгоспу Г. С. Макарова побудовано найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й працював зі своєю дружиною Катериною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найголовніші

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]]

Історія с.Косівщини

2016-06-22T09:02:07Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

==Назва==
==Географія==
===Розташування===
Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми на правому березі річки Сумки.

===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===
На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV століття нашої ери.

===Новий час===
Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.

У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка. Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей Сумського повіту. Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25 жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косівщина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю. Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надточієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Косівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Вільми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52 десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Головою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Косівщинської сільської ради у 1932 році був обраний Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван Щебетенко. В 1941 році прийшла війна. В жовтні почалася окупація. Селяни вимушені виконувати накази та постанови окупаційних властей. Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами, радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації. Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
Федорченку, старостою став С. О. Кривонос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш. Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей, овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земель¬на рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.
Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявно¬сті чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га - 540-720 крб.
За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х літрів при жирності 3,8 відсотка.
Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг. Дово-дився план на видобування торфу біля села Кононенкове та інших місцях.
Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням сільського голови - управителя окупаційної влади - робочий день на польових роботах тривав з 5 години ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5 місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну. Польові роботи не припинялися і в неділю. У вересні 1943 року фашисти втекли із села.

В 1965 році завод Сумихімпром вирішив збудувати водосховище. Навесні вода стала затоплювати село і околицю міста Суми. Жителі
звертались у вищі інстанції про необхідність припинення робіт, але безрезультатно. До того ж проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.

У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна, Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета “Ленінець” тиражем 600 екземплярів.

Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.Овочеве господарство, яке спочатку розташувало¬ся в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву, перець,баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Лазаренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М. Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.

===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
У 1913році на кошти земства відкрита двокласна школа. Згодом школа стала чотирикласною.
У 1967 році збудована нова школа - восьмирічна.
З 1985 року відкрита середня школа. З 1988 року школа переїхала у нове приміщення. Згодом школі присвоєне ім’я Лесі Українки.
У старому приміщенні відкрита школа для дітей з вадами слуху.
===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360 місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени сек¬ції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирик¬ратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикрат¬на чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Но¬сок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.

==Релігія==
==Спорт==
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві норми. У 1983 році економія пально-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.
У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934 році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени 1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.
Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.
Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крикуненко та Петро Возний.
Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію української культури та літератури. Перша збірка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві.
Петро Андрійович Возний народився в селі Ожогівка Володарського району Київської області. У 1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоотехнічну службу Сумської обласної контори бджільництва, а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише ліричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних фестивалях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра Возного та композитора Любові Карпенко.

З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві.
Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і працює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою виконкому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.

Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його трудова діяльність пов’язана з сільським господарством. Місцеве базове господарство очолює три десятки років. Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”.

Михайло Васильович Нестеренко здобув повагу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдшером. Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння тодішнього голови колгоспу Г. С. Макарова побудовано найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й працював зі своєю дружиною Катериною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найголовніші

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]]

Історія с.Косівщини

2016-06-22T08:20:09Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Автор статті(посилання на сторінку користувача) */

==Назва==
==Географія==
===Розташування===
Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми на правому березі річки Сумки.

===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===
На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV століття нашої ери.

===Новий час===
Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.

У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка. Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей Сумського повіту. Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25 жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косівщина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю. Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надточієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Косівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Вільми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52 десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Головою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Косівщинської сільської ради у 1932 році був обраний Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван Щебетенко. В 1941 році прийшла війна. В жовтні почалася окупація. Селяни вимушені виконувати накази та постанови окупаційних властей. Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами, радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації. Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
Федорченку, старостою став С. О. Кривонос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш. Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей, овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земель¬на рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.
Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявно¬сті чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га - 540-720 крб.
За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х літрів при жирності 3,8 відсотка.
Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг. Дово-дився план на видобування торфу біля села Кононенкове та інших місцях.
Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням сільського голови - управителя окупаційної влади - робочий день на польових роботах тривав з 5 години ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5 місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну. Польові роботи не припинялися і в неділю. У вересні 1943 року фашисти втекли із села.

В 1965 році завод Сумихімпром вирішив збудувати водосховище. Навесні вода стала затоплювати село і околицю міста Суми. Жителі
звертались у вищі інстанції про необхідність при¬пинення робіт, але безрезультатно. До того ж проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.

У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна, Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета “Ленінець” тиражем 600 екземплярів.

Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.Овочеве господарство, яке спочатку розташувало¬ся в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву, перець,баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Лазаренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М. Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.

===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360 місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени сек¬ції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирик¬ратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикрат¬на чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Но¬сок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.

==Релігія==
==Спорт==
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві норми. У 1983 році економія пально-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.
У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934 році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени 1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.
Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.
Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крикуненко та Петро Возний.
Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію української культури та літератури. Перша збірка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві.
Петро Андрійович Возний народився в селі Ожогівка Володарського району Київської області. У 1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоотехнічну службу Сумської обласної контори бджільництва, а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише ліричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних фестивалях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра Возного та композитора Любові Карпенко.

З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві.
Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і працює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою виконкому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.

Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його трудова діяльність пов’язана з сільським господарством. Місцеве базове господарство очолює три десятки років. Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”.

Михайло Васильович Нестеренко здобув повагу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдшером. Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння тодішнього голови колгоспу Г. С. Макарова побудовано найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й працював зі своєю дружиною Катериною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найголовніші

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]]

Історія с.Косівщини

2016-06-21T13:37:38Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

==Назва==
==Географія==
===Розташування===
Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми на правому березі річки Сумки.

===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===
На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV століття нашої ери.

===Новий час===
Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.

У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка. Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей Сумського повіту. Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25 жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косівщина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю. Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надточієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Косівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Вільми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52 десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Головою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Косівщинської сільської ради у 1932 році був обраний Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван Щебетенко. В 1941 році прийшла війна. В жовтні почалася окупація. Селяни вимушені виконувати накази та постанови окупаційних властей. Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами, радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації. Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
Федорченку, старостою став С. О. Кривонос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш. Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей, овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земель¬на рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.
Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявно¬сті чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га - 540-720 крб.
За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х літрів при жирності 3,8 відсотка.
Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг. Дово-дився план на видобування торфу біля села Кононенкове та інших місцях.
Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням сільського голови - управителя окупаційної влади - робочий день на польових роботах тривав з 5 години ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5 місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну. Польові роботи не припинялися і в неділю. У вересні 1943 року фашисти втекли із села.

В 1965 році завод Сумихімпром вирішив збудувати водосховище. Навесні вода стала затоплювати село і околицю міста Суми. Жителі
звертались у вищі інстанції про необхідність при¬пинення робіт, але безрезультатно. До того ж проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.

У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна, Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета “Ленінець” тиражем 600 екземплярів.

Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.Овочеве господарство, яке спочатку розташувало¬ся в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву, перець,баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Лазаренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М. Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.

===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360 місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени сек¬ції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирик¬ратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикрат¬на чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Но¬сок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.

==Релігія==
==Спорт==
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві норми. У 1983 році економія пально-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.
У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934 році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени 1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.
Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.
Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крикуненко та Петро Возний.
Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію української культури та літератури. Перша збірка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві.
Петро Андрійович Возний народився в селі Ожогівка Володарського району Київської області. У 1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоотехнічну службу Сумської обласної контори бджільництва, а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише ліричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних фестивалях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра Возного та композитора Любові Карпенко.

З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві.
Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і працює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою виконкому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.

Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його трудова діяльність пов’язана з сільським господарством. Місцеве базове господарство очолює три десятки років. Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”.

Михайло Васильович Нестеренко здобув повагу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдшером. Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння тодішнього голови колгоспу Г. С. Макарова побудовано найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й працював зі своєю дружиною Катериною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найголовніші

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Історія с.Косівщини

2016-06-21T13:30:44Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

==Назва==
==Географія==
===Розташування===
Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове, Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та обласного центру - міста Суми на правому березі річки Сумки.

===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===
На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV століття нашої ери.

===Новий час===
Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у сільській раді - 1134, мешканців - 3165. У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову. Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала Косівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клюшникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття” згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми. Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Липинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Копєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки, Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатенки, Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.

У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка. Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей Сумського повіту. Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25 жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косівщина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю. Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надточієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Косівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Вільми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52 десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Головою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Косівщинської сільської ради у 1932 році був обраний Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван Щебетенко. В 1941 році прийшла війна. В жовтні почалася окупація. Селяни вимушені виконувати накази та постанови окупаційних властей. Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами, радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації. Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.
Федорченку, старостою став С. О. Кривонос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш. Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей, овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земель¬на рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.
Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявно¬сті чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га - 540-720 крб.
За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х літрів при жирності 3,8 відсотка.
Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг. Дово-дився план на видобування торфу біля села Кононенкове та інших місцях.
Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням сільського голови - управителя окупаційної влади - робочий день на польових роботах тривав з 5 години ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5 місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну. Польові роботи не припинялися і в неділю. У вересні 1943 року фашисти втекли із села.

В 1965 році завод Сумихімпром вирішив збудувати водосховище. Навесні вода стала затоплювати село і околицю міста Суми. Жителі
звертались у вищі інстанції про необхідність при¬пинення робіт, але безрезультатно. До того ж проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.

У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна, Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета “Ленінець” тиражем 600 екземплярів.

Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.Овочеве господарство, яке спочатку розташувало¬ся в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву, перець,баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Лазаренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М. Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.

===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360 місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени сек¬ції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирик¬ратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикрат¬на чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Но¬сок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.

==Релігія==
==Спорт==
Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999 року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок, чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.
Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві норми. У 1983 році економія пально-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.
У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934 році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени 1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.
Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Історія с.Косівщини

2016-06-21T13:22:53Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Історія с.Косівщини

2016-06-21T13:20:28Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Історія с.Косівщини

2016-06-21T13:17:41Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Історія с.Косівщини

2016-06-21T13:06:56Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

Історія с.Косівщини

2016-06-21T13:01:34Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Новий час */

Історія с.Косівщини

2016-06-21T12:36:16Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Розташування */

Історія с.Косівщини

2016-06-21T12:32:08Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Давні часи */

Історія с.Косівщини

2016-06-21T12:31:42Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Новий час */

Історія с.Косівщини

2016-06-21T12:28:37Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Розташування */

Історія с.Косівщини

2016-06-21T12:27:15Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Давні часи */

==Назва==
==Географія==
===Розташування===
===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===

===Новий час===
===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
==Релігія==
==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Історія с.Косівщини

2016-06-21T12:25:54Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Історія */

==Назва==
==Географія==
===Розташування===
===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
==Історія==

===Давні часи===
===Новий час===
===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
==Релігія==
==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Історія с.Косівщини

2016-06-21T12:24:46Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

==Назва==
==Географія==
===Розташування===
===Клімат===
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
===Історія===
Історія с. Косівщина
Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове,

Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та

обласного центру - міста Суми. Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у

сільській раді - 1134, мешканців - 3165. Село Косівщина розташоване на правому березі річки

У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову.

Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала

Ко-сівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської

ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося

Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клю-шникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.

Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття”

згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми.

Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір

поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.

Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких

оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір

Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Ли-пинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Ко-

пєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки,

Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатен-ки,

Стовбуни.

У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних

достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни

змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.

На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV

століття нашої ери.

У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка.

Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.

На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей

Сумського повіту.

Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25

жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косів-щина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин

панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю.

Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919року в селах

створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі

Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надто-чієве - Володимира Зівунова.

У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Ко-сівщинська та Чернецько-Вільмівська.

У грудні 1922 року на території села Малі Віль-ми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку

об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52

десятинами землі.

Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок

урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам

з позиками.

Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у

1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Го -

ловою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.

Головою Комітету незаможних селян (КНС) Ко-сівщинської сільської ради у 1932 році був обраний

Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван нувати накази та постанови окупаційних властей.

Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової

праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами,

радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації.

Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.

Федорченку, старостою став С. О. Криво-нос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш.

Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому

сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20
===Давні часи===
===Новий час===
===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка==
==Медицина==
==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
==Релігія==
==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти==
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Теорія та методика фахової дисципліни Сіробаба О.В.

2016-06-21T10:29:49Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, колеги. Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. За цим посиланням знаходиться [http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67 Матеріал "Методи роботи з візуальними джерелами" із сайту Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"]

[http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/37985/ Організація діяльності учнів із різними джерелами історичних знань]

[http://intkonf.org/sokur-la-do-pitannya-vikoristannya-dokumentiv-na-urokah-istoriyi/ Сокур Л.А. ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ]

'''Завдання для Вас''': '''''складіть орієнтовну пам'ятку для учнів по роботі з історичним джерелом''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

приклад пам'ятки для учнів по роботі з історичним джерелом:

Пам'ятка "Як працювати з текстом історичного джерела" 5-6 класи:

1. Прочитайте документ.

2. Хто автор документу?

3. Про яку історичну подію або явище розповідає документ?

4. Чи вказано в документі кому він адресований?

5. Визначте:

*про що ви дізнались;
*що найголовніше в тексті;
*що потрібно запам'ятати;

6. Складіть запитання до тексту, починаючи словами "чому", "навіщо", "як".

7. Зробіть висновки.
--[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]] ([[Обговорення користувача:Сіробаба Олексій Володимирович|обговорення]]) 12:48, 21 червня 2016 (EEST)

----

'''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему "Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі".''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwOVB4NWYwa1MtUGc/edit?usp=sharing Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі].

[http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_3_2_20.pdf Берегова Д. А., Стельмах Н. В. НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, ЇХ ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ШКОЛІ]

'''Завдання для Вас''': '''''розкажіть, які нетрадиційні форми уроків Ви практикуєте. Наведіть приклади''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

урок-кросворд, урок-«лото», урок «Слідство ведуть знавці», урок-
ділова гра, урок КВК, урок «Що? Де? Коли?», урок естафета, урок-конкурс, урок-
дуель, уроки-змагання: урок-журнал, урок-вікторина, урок-футбольний матч, урок-
тест, урок-гра для батьків, урок-рольова гра «Сім'я обговорює свої плани», урок-гра --[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]] ([[Обговорення користувача:Сіробаба Олексій Володимирович|обговорення]]) 13:21, 21 червня 2016 (EEST)

----

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом викладеним на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

'''Завдання для Вас''': '''''які уміння учнів свідчитимуть про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації свідчитимуть уміння.

*встановлювати хронологічну послідовність взаємозалежних подій;

*виділяти часові, просторові та явні причинно-наслідкові зв’язки між історичними факта¬ми;

*пояснювати назви історичного тексту, визначати його тематику;

*складати план прочитаного (почутого) тексту, його тези чи конспект;

*пояснювати терміни, які вживаються у прочитаному (почутому) тексті.--[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]] ([[Обговорення користувача:Сіробаба Олексій Володимирович|обговорення]]) 12:58, 21 червня 2016 (EEST)
----

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. Завдання до теми, як завжди, на ваших персональних сторінках. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

'''Завдання для Вас''': '''''на яких етапах уроку доцільно застосовувати ППЗ?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:

- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;

- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення

теми;

- У навчальному режимі;

- У індивідуальній роботі з учнями;

- У режимі самонавчання;

- У режимі графічної ілюстрації.

----

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати завдання, розміщені на ваших сторінках обговорення. Дякую і бажаю натхнення!

'''Завдання для Вас''': '''''наведіть приклад міжпредметних зв'язків, які Ви встановлюєте на своїх уроках''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

З метою формування хронологічних та просторових уявлень, умінь та навичок при вивченні політики "воєнного

комунізму" учням обов’язково даються завдання на порівняння характеру проходження цих процесів в Україні та

Росії. При вивченні тем "Наш край" доцільно складати синхроністичну таблицю про події в Україні та в нашому краї.

(для більш допитливих можна ускладнити завдання: доповнити таблицю колонками "в Європі" та в "Росії", або "в

Європі" та "США"). Усі інтегровані заняття ґрунтуються на міцних міжпредметних зв’язках, які дають можливість

"показати цілісність освіти, розвивати на новому, якісному рівні творче мислення, інтелект та емоційно - образні

почуття.". Інтегровані заняття на рівні міжпредметному вимагають ретельної підготовки, а за браком часу їх

проводити часто неможливо і не варто.
----

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Бажаю успіхів. Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".

'''Завдання для Вас''': '''''які шляхи існують для створення проблемних ситуацій на уроках суспільних дисциплін?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Характерною рисою проблемного навчання є

постановка перед учнями проблемної ситуації, яка спонукає їх не тільки

користуватися готовими знаннями, але і самостійно (під керівництвом

вчителя) здобувати нові знання. Існують різноманітні шляхи створення

*постановка проблемних завдань;

*організація дискусії на уроці;

організація пошукової роботи школярів.
----

==== Індивідуальні заняття ====
Шановні колеги! Під час індивідуальних занять зайдіть на головну сторінку цього сайту, перейдіть на сторінку порад і ознайомтесь з розділом "Корисні публікації". Там ви знайдете список сайтів з важливою для вчителів суспільних дисциплін інформацією та набір ікт інструментів для роботи з учнями! Вдалого вам використання!!! Будуть питання - звертайтеся. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

==== Консультації ====
Шановні колеги! Під час консультації ви можете ставити мені запитання з методики викладання суспільних дисциплін тут.

У якості моєї консультації пропоную вам корисний матеріал з теми '''Кабінет історії'''

[https://sites.google.com/site/pivovarsvitlanavasilivna/kabinet-istoriie Кабінет історії на сайті вчителя історії КЗШ № 37 Пивовар С.В.]
--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
[http://LearningApps.org/watch?v=pj88w9eht16 '''''Вікторина модульного контролю''''']

Теорія та методика фахової дисципліни Сіробаба О.В.

2016-06-21T10:21:25Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, колеги. Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. За цим посиланням знаходиться [http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67 Матеріал "Методи роботи з візуальними джерелами" із сайту Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"]

[http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/37985/ Організація діяльності учнів із різними джерелами історичних знань]

[http://intkonf.org/sokur-la-do-pitannya-vikoristannya-dokumentiv-na-urokah-istoriyi/ Сокур Л.А. ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ]

'''Завдання для Вас''': '''''складіть орієнтовну пам'ятку для учнів по роботі з історичним джерелом''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

приклад пам'ятки для учнів по роботі з історичним джерелом:

Пам'ятка "Як працювати з текстом історичного джерела" 5-6 класи:

1. Прочитайте документ.

2. Хто автор документу?

3. Про яку історичну подію або явище розповідає документ?

4. Чи вказано в документі кому він адресований?

5. Визначте:

*про що ви дізнались;
*що найголовніше в тексті;
*що потрібно запам'ятати;

6. Складіть запитання до тексту, починаючи словами "чому", "навіщо", "як".

7. Зробіть висновки.
--[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]] ([[Обговорення користувача:Сіробаба Олексій Володимирович|обговорення]]) 12:48, 21 червня 2016 (EEST)

----

'''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему "Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі".''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwOVB4NWYwa1MtUGc/edit?usp=sharing Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі].

[http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_3_2_20.pdf Берегова Д. А., Стельмах Н. В. НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, ЇХ ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ШКОЛІ]

'''Завдання для Вас''': '''''розкажіть, які нетрадиційні форми уроків Ви практикуєте. Наведіть приклади''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

урок-кросворд, урок-«лото», урок «Слідство ведуть знавці», урок-
ділова гра, урок КВК, урок «Що? Де? Коли?», урок естафета, урок-конкурс, урок-
дуель, уроки-змагання: урок-журнал, урок-вікторина, урок-футбольний матч, урок-
тест, урок-гра для батьків, урок-рольова гра «Сім'я обговорює свої плани», урок-гра --[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]] ([[Обговорення користувача:Сіробаба Олексій Володимирович|обговорення]]) 13:21, 21 червня 2016 (EEST)

----

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом викладеним на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

'''Завдання для Вас''': '''''які уміння учнів свідчитимуть про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації свідчитимуть уміння.

*встановлювати хронологічну послідовність взаємозалежних подій;

*виділяти часові, просторові та явні причинно-наслідкові зв’язки між історичними факта¬ми;

*пояснювати назви історичного тексту, визначати його тематику;

*складати план прочитаного (почутого) тексту, його тези чи конспект;

*пояснювати терміни, які вживаються у прочитаному (почутому) тексті.--[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]] ([[Обговорення користувача:Сіробаба Олексій Володимирович|обговорення]]) 12:58, 21 червня 2016 (EEST)
----

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. Завдання до теми, як завжди, на ваших персональних сторінках. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

'''Завдання для Вас''': '''''на яких етапах уроку доцільно застосовувати ППЗ?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:

- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;

- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення

теми;

- У навчальному режимі;

- У індивідуальній роботі з учнями;

- У режимі самонавчання;

- У режимі графічної ілюстрації.

----

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати завдання, розміщені на ваших сторінках обговорення. Дякую і бажаю натхнення!

'''Завдання для Вас''': '''''наведіть приклад міжпредметних зв'язків, які Ви встановлюєте на своїх уроках''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Бажаю успіхів. Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".

'''Завдання для Вас''': '''''які шляхи існують для створення проблемних ситуацій на уроках суспільних дисциплін?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Характерною рисою проблемного навчання є

постановка перед учнями проблемної ситуації, яка спонукає їх не тільки

користуватися готовими знаннями, але і самостійно (під керівництвом

вчителя) здобувати нові знання. Існують різноманітні шляхи створення

*постановка проблемних завдань;

*організація дискусії на уроці;

організація пошукової роботи школярів.
----

==== Індивідуальні заняття ====
Шановні колеги! Під час індивідуальних занять зайдіть на головну сторінку цього сайту, перейдіть на сторінку порад і ознайомтесь з розділом "Корисні публікації". Там ви знайдете список сайтів з важливою для вчителів суспільних дисциплін інформацією та набір ікт інструментів для роботи з учнями! Вдалого вам використання!!! Будуть питання - звертайтеся. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

==== Консультації ====
Шановні колеги! Під час консультації ви можете ставити мені запитання з методики викладання суспільних дисциплін тут.

У якості моєї консультації пропоную вам корисний матеріал з теми '''Кабінет історії'''

[https://sites.google.com/site/pivovarsvitlanavasilivna/kabinet-istoriie Кабінет історії на сайті вчителя історії КЗШ № 37 Пивовар С.В.]
--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
[http://LearningApps.org/watch?v=pj88w9eht16 '''''Вікторина модульного контролю''''']

Теорія та методика фахової дисципліни Сіробаба О.В.

2016-06-21T10:17:49Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, колеги. Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. За цим посиланням знаходиться [http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67 Матеріал "Методи роботи з візуальними джерелами" із сайту Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"]

[http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/37985/ Організація діяльності учнів із різними джерелами історичних знань]

[http://intkonf.org/sokur-la-do-pitannya-vikoristannya-dokumentiv-na-urokah-istoriyi/ Сокур Л.А. ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ]

'''Завдання для Вас''': '''''складіть орієнтовну пам'ятку для учнів по роботі з історичним джерелом''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

приклад пам'ятки для учнів по роботі з історичним джерелом:

Пам'ятка "Як працювати з текстом історичного джерела" 5-6 класи:

1. Прочитайте документ.

2. Хто автор документу?

3. Про яку історичну подію або явище розповідає документ?

4. Чи вказано в документі кому він адресований?

5. Визначте:

*про що ви дізнались;
*що найголовніше в тексті;
*що потрібно запам'ятати;

6. Складіть запитання до тексту, починаючи словами "чому", "навіщо", "як".

7. Зробіть висновки.
--[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]] ([[Обговорення користувача:Сіробаба Олексій Володимирович|обговорення]]) 12:48, 21 червня 2016 (EEST)

----

'''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему "Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі".''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwOVB4NWYwa1MtUGc/edit?usp=sharing Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі].

[http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_3_2_20.pdf Берегова Д. А., Стельмах Н. В. НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, ЇХ ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ШКОЛІ]

'''Завдання для Вас''': '''''розкажіть, які нетрадиційні форми уроків Ви практикуєте. Наведіть приклади''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом викладеним на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

'''Завдання для Вас''': '''''які уміння учнів свідчитимуть про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації свідчитимуть уміння.

*встановлювати хронологічну послідовність взаємозалежних подій;

*виділяти часові, просторові та явні причинно-наслідкові зв’язки між історичними факта¬ми;

*пояснювати назви історичного тексту, визначати його тематику;

*складати план прочитаного (почутого) тексту, його тези чи конспект;

*пояснювати терміни, які вживаються у прочитаному (почутому) тексті.--[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]] ([[Обговорення користувача:Сіробаба Олексій Володимирович|обговорення]]) 12:58, 21 червня 2016 (EEST)
----

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. Завдання до теми, як завжди, на ваших персональних сторінках. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

'''Завдання для Вас''': '''''на яких етапах уроку доцільно застосовувати ППЗ?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:

- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;

- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення

теми;

- У навчальному режимі;

- У індивідуальній роботі з учнями;

- У режимі самонавчання;

- У режимі графічної ілюстрації.

----

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати завдання, розміщені на ваших сторінках обговорення. Дякую і бажаю натхнення!

'''Завдання для Вас''': '''''наведіть приклад міжпредметних зв'язків, які Ви встановлюєте на своїх уроках''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Бажаю успіхів. Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".

'''Завдання для Вас''': '''''які шляхи існують для створення проблемних ситуацій на уроках суспільних дисциплін?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Характерною рисою проблемного навчання є

постановка перед учнями проблемної ситуації, яка спонукає їх не тільки

користуватися готовими знаннями, але і самостійно (під керівництвом

вчителя) здобувати нові знання. Існують різноманітні шляхи створення

*постановка проблемних завдань;

*організація дискусії на уроці;

організація пошукової роботи школярів.
----

==== Індивідуальні заняття ====
Шановні колеги! Під час індивідуальних занять зайдіть на головну сторінку цього сайту, перейдіть на сторінку порад і ознайомтесь з розділом "Корисні публікації". Там ви знайдете список сайтів з важливою для вчителів суспільних дисциплін інформацією та набір ікт інструментів для роботи з учнями! Вдалого вам використання!!! Будуть питання - звертайтеся. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

==== Консультації ====
Шановні колеги! Під час консультації ви можете ставити мені запитання з методики викладання суспільних дисциплін тут.

У якості моєї консультації пропоную вам корисний матеріал з теми '''Кабінет історії'''

[https://sites.google.com/site/pivovarsvitlanavasilivna/kabinet-istoriie Кабінет історії на сайті вчителя історії КЗШ № 37 Пивовар С.В.]
--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
[http://LearningApps.org/watch?v=pj88w9eht16 '''''Вікторина модульного контролю''''']

Теорія та методика фахової дисципліни Сіробаба О.В.

2016-06-21T10:15:43Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, колеги. Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. За цим посиланням знаходиться [http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67 Матеріал "Методи роботи з візуальними джерелами" із сайту Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"]

[http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/37985/ Організація діяльності учнів із різними джерелами історичних знань]

[http://intkonf.org/sokur-la-do-pitannya-vikoristannya-dokumentiv-na-urokah-istoriyi/ Сокур Л.А. ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ]

'''Завдання для Вас''': '''''складіть орієнтовну пам'ятку для учнів по роботі з історичним джерелом''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

приклад пам'ятки для учнів по роботі з історичним джерелом:

Пам'ятка "Як працювати з текстом історичного джерела" 5-6 класи:

1. Прочитайте документ.

2. Хто автор документу?

3. Про яку історичну подію або явище розповідає документ?

4. Чи вказано в документі кому він адресований?

5. Визначте:

*про що ви дізнались;
*що найголовніше в тексті;
*що потрібно запам'ятати;

6. Складіть запитання до тексту, починаючи словами "чому", "навіщо", "як".

7. Зробіть висновки.
--[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]] ([[Обговорення користувача:Сіробаба Олексій Володимирович|обговорення]]) 12:48, 21 червня 2016 (EEST)

----

'''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему "Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі".''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwOVB4NWYwa1MtUGc/edit?usp=sharing Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі].

[http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_3_2_20.pdf Берегова Д. А., Стельмах Н. В. НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, ЇХ ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ШКОЛІ]

'''Завдання для Вас''': '''''розкажіть, які нетрадиційні форми уроків Ви практикуєте. Наведіть приклади''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом викладеним на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

'''Завдання для Вас''': '''''які уміння учнів свідчитимуть про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації свідчитимуть уміння.

• встановлювати хронологічну послідовність взаємозалежних подій;

• виділяти часові, просторові та явні причинно-наслідкові зв’язки між історичними факта¬ми;

• пояснювати назви історичного тексту, визначати його тематику;

• складати план прочитаного (почутого) тексту, його тези чи конспект;

• пояснювати терміни, які вживаються у прочитаному (почутому) тексті.--[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]] ([[Обговорення користувача:Сіробаба Олексій Володимирович|обговорення]]) 12:58, 21 червня 2016 (EEST)
----

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. Завдання до теми, як завжди, на ваших персональних сторінках. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

'''Завдання для Вас''': '''''на яких етапах уроку доцільно застосовувати ППЗ?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:

- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;

- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення

теми;

- У навчальному режимі;

- У індивідуальній роботі з учнями;

- У режимі самонавчання;

- У режимі графічної ілюстрації.

----

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати завдання, розміщені на ваших сторінках обговорення. Дякую і бажаю натхнення!

'''Завдання для Вас''': '''''наведіть приклад міжпредметних зв'язків, які Ви встановлюєте на своїх уроках''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Бажаю успіхів. Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".

'''Завдання для Вас''': '''''які шляхи існують для створення проблемних ситуацій на уроках суспільних дисциплін?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

==== Індивідуальні заняття ====
Шановні колеги! Під час індивідуальних занять зайдіть на головну сторінку цього сайту, перейдіть на сторінку порад і ознайомтесь з розділом "Корисні публікації". Там ви знайдете список сайтів з важливою для вчителів суспільних дисциплін інформацією та набір ікт інструментів для роботи з учнями! Вдалого вам використання!!! Будуть питання - звертайтеся. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

==== Консультації ====
Шановні колеги! Під час консультації ви можете ставити мені запитання з методики викладання суспільних дисциплін тут.

У якості моєї консультації пропоную вам корисний матеріал з теми '''Кабінет історії'''

[https://sites.google.com/site/pivovarsvitlanavasilivna/kabinet-istoriie Кабінет історії на сайті вчителя історії КЗШ № 37 Пивовар С.В.]
--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
[http://LearningApps.org/watch?v=pj88w9eht16 '''''Вікторина модульного контролю''''']

Теорія та методика фахової дисципліни Сіробаба О.В.

2016-06-21T09:58:35Z

Сіробаба Олексій Володимирович:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, колеги. Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. За цим посиланням знаходиться [http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67 Матеріал "Методи роботи з візуальними джерелами" із сайту Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"]

[http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/37985/ Організація діяльності учнів із різними джерелами історичних знань]

[http://intkonf.org/sokur-la-do-pitannya-vikoristannya-dokumentiv-na-urokah-istoriyi/ Сокур Л.А. ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ]

'''Завдання для Вас''': '''''складіть орієнтовну пам'ятку для учнів по роботі з історичним джерелом''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

приклад пам'ятки для учнів по роботі з історичним джерелом:

Пам'ятка "Як працювати з текстом історичного джерела" 5-6 класи:

1. Прочитайте документ.

2. Хто автор документу?

3. Про яку історичну подію або явище розповідає документ?

4. Чи вказано в документі кому він адресований?

5. Визначте:

*про що ви дізнались;
*що найголовніше в тексті;
*що потрібно запам'ятати;

6. Складіть запитання до тексту, починаючи словами "чому", "навіщо", "як".

7. Зробіть висновки.
--[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]] ([[Обговорення користувача:Сіробаба Олексій Володимирович|обговорення]]) 12:48, 21 червня 2016 (EEST)

----

'''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему "Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі".''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwOVB4NWYwa1MtUGc/edit?usp=sharing Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі].

[http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_3_2_20.pdf Берегова Д. А., Стельмах Н. В. НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, ЇХ ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ШКОЛІ]

'''Завдання для Вас''': '''''розкажіть, які нетрадиційні форми уроків Ви практикуєте. Наведіть приклади''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом викладеним на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

'''Завдання для Вас''': '''''які уміння учнів свідчитимуть про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації свідчитимуть уміння.

• встановлювати хронологічну послідовність взаємозалежних подій;

• виділяти часові, просторові та явні причинно-наслідкові зв’язки між історичними факта¬ми;

• пояснювати назви історичного тексту, визначати його тематику;

• складати план прочитаного (почутого) тексту, його тези чи конспект;

• пояснювати терміни, які вживаються у прочитаному (почутому) тексті.--[[Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович|Сіробаба Олексій Володимирович]] ([[Обговорення користувача:Сіробаба Олексій Володимирович|обговорення]]) 12:58, 21 червня 2016 (EEST)
----

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. Завдання до теми, як завжди, на ваших персональних сторінках. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

'''Завдання для Вас''': '''''на яких етапах уроку доцільно застосовувати ППЗ?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати завдання, розміщені на ваших сторінках обговорення. Дякую і бажаю натхнення!

'''Завдання для Вас''': '''''наведіть приклад міжпредметних зв'язків, які Ви встановлюєте на своїх уроках''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Бажаю успіхів. Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".

'''Завдання для Вас''': '''''які шляхи існують для створення проблемних ситуацій на уроках суспільних дисциплін?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

==== Індивідуальні заняття ====
Шановні колеги! Під час індивідуальних занять зайдіть на головну сторінку цього сайту, перейдіть на сторінку порад і ознайомтесь з розділом "Корисні публікації". Там ви знайдете список сайтів з важливою для вчителів суспільних дисциплін інформацією та набір ікт інструментів для роботи з учнями! Вдалого вам використання!!! Будуть питання - звертайтеся. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

==== Консультації ====
Шановні колеги! Під час консультації ви можете ставити мені запитання з методики викладання суспільних дисциплін тут.

У якості моєї консультації пропоную вам корисний матеріал з теми '''Кабінет історії'''

[https://sites.google.com/site/pivovarsvitlanavasilivna/kabinet-istoriie Кабінет історії на сайті вчителя історії КЗШ № 37 Пивовар С.В.]
--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
[http://LearningApps.org/watch?v=pj88w9eht16 '''''Вікторина модульного контролю''''']

Теорія та методика фахової дисципліни Сіробаба О.В.

2016-06-21T09:48:38Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Інтерактивні практичні заняття */

Теорія та методика фахової дисципліни Сіробаба О.В.

2016-06-21T09:48:13Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Інтерактивні практичні заняття */

Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович

2016-06-20T21:36:03Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Випускний проект */

[[Файл:Сіробаба_О.В..JPG|200px|thumb|right|Сіробаба О.В.]]

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Сіробаба Олексій Володимирович'''

==Регіон==
Сумська область Сумський район село Косівщина

==Місце роботи==
Косівщинська ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Лесі Українки

==Посада ==
Вчитель історії та правознавства

==Категорія==
Вища

==Випускний проект==
Історія с. Косівщина [[Історія с. Косівщина]]
*Конспект уроку 1 [[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_b2NEam00LWRVVjA]]
*Конспект уроку 2 [[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_LW9jUUNFZ3oydUU]]
*Виховний захід 1 [[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_M1RUYVJVZTZhTUk]][[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_dmVCcG5LT21VMFk]]
*Виховний захід 2 [[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_V0Nub2JZZG9hNkU]]

==Контакти==
тел.0956590407 olsir22@gmail.com
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Сіробаба Олексій Володимирович

2016-06-20T21:34:08Z

Сіробаба Олексій Володимирович: /* Випускний проект */

[[Файл:Сіробаба_О.В..JPG|200px|thumb|right|Сіробаба О.В.]]

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Сіробаба Олексій Володимирович'''

==Регіон==
Сумська область Сумський район село Косівщина

==Місце роботи==
Косівщинська ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Лесі Українки

==Посада ==
Вчитель історії та правознавства

==Категорія==
Вища

==Випускний проект==
Історія с. Косівщина [[Історія с. Косівщина]]
*Конспект уроку 1 [[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_b2NEam00LWRVVjA]]
*Конспект уроку 2 [[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_LW9jUUNFZ3oydUU]]
*Виховний захід 1 [[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_M1RUYVJVZTZhTUk]][[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_c3pLcThETVhJV1U]]
*Виховний захід 2 [[https://drive.google.com/open?id=0B538B-Xa6Vk_V0Nub2JZZG9hNkU]]

==Контакти==
тел.0956590407 olsir22@gmail.com
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]