HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

ІКТ у викладанні предметів Цибаба Ю.В.

2015-09-23T07:55:52Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня. Опрацюйте матеріал на моїй [[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|сторінці обговорення]]та дайте відповіді на запитання:
#Чи можна у завантаженому шаблоні додати чи видалити розділ?
#Що створюється на вікі-ресурсах першим вікі-стаття чи посилання на неї?

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 10:02, 23 вересня 2015 (EEST)

1. У шаблонах зберігаються стилі, елементи автотексту й автозаміни, макроси, панелі інструментів, настроювані меню та сполучення клавіш. Після завантаження шаблон стає глобально доступним, його можна використовувати в роботі з документами на основі інших шаблонів.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 10:10, 23 вересня 2015 (EEST)
2. Спочатку створюють посилання,а потім статтю.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 10:13, 23 вересня 2015 (EEST)-

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, шановні колеги. Пропоную вам провести екскурсію, використовуючт Googleкарти. Ваша задача переглянути [https://www.youtube.com/watch?v=JmjMgEXuj0U відеоролик, створений мною ], та використовуючи службуGoogle карти провести екскурсію у м.Харковы по майдану Свободи, порахувати кількість колон на Харківській ОДА та вказати колір автобуса біля будівлі ХОДА. Відповіді
[https://docs.google.com/forms/d/1N5__yxIW0adt4NwclIKmkhlxBJSWBZLtkqd6SzlsABc/viewform вписати у форму ]. Успіхів.

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 10:22, 23 вересня 2015 (EEST)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Дайте відповіді на запитання [https://docs.google.com/forms/d/1Jf44qke7cbt2-KjllgAzNdZPVWmd9QBO02kiZp303mE/viewform у відповідних полях ]

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 10:22, 23 вересня 2015 (EEST)

ІКТ у викладанні предметів Цибаба Ю.В.

2015-09-23T07:55:30Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня. Опрацюйте матеріал на моїй [[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|сторінці обговорення]]та дайте відповіді на запитання:
#Чи можна у завантаженому шаблоні додати чи видалити розділ?
#Що створюється на вікі-ресурсах першим вікі-стаття чи посилання на неї?

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 10:02, 23 вересня 2015 (EEST)
1. У шаблонах зберігаються стилі, елементи автотексту й автозаміни, макроси, панелі інструментів, настроювані меню та сполучення клавіш. Після завантаження шаблон стає глобально доступним, його можна використовувати в роботі з документами на основі інших шаблонів.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 10:10, 23 вересня 2015 (EEST)
2. Спочатку створюють посилання,а потім статтю.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 10:13, 23 вересня 2015 (EEST)-

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, шановні колеги. Пропоную вам провести екскурсію, використовуючт Googleкарти. Ваша задача переглянути [https://www.youtube.com/watch?v=JmjMgEXuj0U відеоролик, створений мною ], та використовуючи службуGoogle карти провести екскурсію у м.Харковы по майдану Свободи, порахувати кількість колон на Харківській ОДА та вказати колір автобуса біля будівлі ХОДА. Відповіді
[https://docs.google.com/forms/d/1N5__yxIW0adt4NwclIKmkhlxBJSWBZLtkqd6SzlsABc/viewform вписати у форму ]. Успіхів.

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 10:22, 23 вересня 2015 (EEST)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Дайте відповіді на запитання [https://docs.google.com/forms/d/1Jf44qke7cbt2-KjllgAzNdZPVWmd9QBO02kiZp303mE/viewform у відповідних полях ]

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 10:22, 23 вересня 2015 (EEST)

ІКТ у викладанні предметів Цибаба Ю.В.

2015-09-23T07:13:02Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

ІКТ у викладанні предметів Цибаба Ю.В.

2015-09-23T07:10:26Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Цибаба Ю.В.

2015-09-23T06:21:54Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Шановні колеги! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:48, 30 березня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# На основі взаємодії філософії та освіти упродовж тривалого історичного часу формувалася нова галузь філософії – філософія освіти. В умовах кризи освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив. У цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Філософське дослідження освіти необхідне: По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу. По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти: • аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; • вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання. Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти: • вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини; • оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості; • аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності; • виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу; • визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.-
#
----
----
Доброго дня, Шановні колеги! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:14, 10 квітня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.
#

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Шановна Юлія Вікторівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:40, 14 квітня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь: парадигма освіти" вужче, ніж поняття "стратегія освіти --[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 09:20, 23 вересня 2015 (EEST)
П--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 09:19, 23 вересня 2015 (EEST)арадигма освіти" вужче, ніж поняття "стратегія освіти

----Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.--
----
Доброго дня, Шановна Юлія Вікторівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:48, 8 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# три основні форми освіти:
•формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки;

•неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіта дорослих, у лекторіях товариства «Знання», по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання;

•інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві фактори свого розвитку.

2.Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях запровадження принципів відкритої освіти». Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім вищої освіти та освіти дорослих--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 09:01, 23 вересня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 11.00 по 12.20 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:16, 2 червня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:34, 5 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.
#Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях запровадження принципів відкритої освіти». Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім вищої освіти та освіти дорослих.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 08:49, 23 вересня 2015 (EEST)
-- --
----
Доброго дня! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 18 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# В найзагальнішому визначенні освіта – це процес і результат засвоєння людиною систематичних знань, умінь і навичок, розвиток розуму та почуттів, формування світогляду та пізнавальних інтересів. Освіченою людиною можна назвати того, хто володіє загальними ідеями, принципами і методами, що визначають загальний підхід до розгляду різноманітних фактів і явищ; хто володіє високим рівнем розвинутих здібностей, умінням застосовувати набуті знання до якомога більшої кількості частинних випадків; хто одержав багато знань і, крім того, може швидко й правильно застосовувати їх у конкретному випадку; у кого поняття і почуття отримали благородне і піднесене спрямування. Отже, освіта — цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення.
2.Цінність освіти полягає у тому, що вона, з одного боку, забезпечує людину знаннями, вміннями, навичками та готує її до життя у суспільстві, а з іншого - формує у людини здатність приймати самостійні рішення, щоб позитивно змінювати себе та суспільство, в якому живе--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 08:55, 23 вересня 2015 (EEST)
#

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:15, 22 травня 2015 (EEST)

----
----
Доброго дня, Юлія Вікторівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття, індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:50, 4 вересня 2015 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Цибаба Ю.В.

2015-09-23T06:20:05Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Індивідуальні заняття */

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Цибаба Ю.В.

2015-09-23T06:19:20Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Шановні колеги! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:48, 30 березня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# На основі взаємодії філософії та освіти упродовж тривалого історичного часу формувалася нова галузь філософії – філософія освіти. В умовах кризи освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив. У цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Філософське дослідження освіти необхідне: По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу. По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти: • аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; • вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання. Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти: • вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини; • оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості; • аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності; • виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу; • визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.-
#
----
----
Доброго дня, Шановні колеги! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:14, 10 квітня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.
#

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Шановна Юлія Вікторівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:40, 14 квітня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:
П--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 09:19, 23 вересня 2015 (EEST)арадигма освіти" вужче, ніж поняття "стратегія освіти

----Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.--
----
Доброго дня, Шановна Юлія Вікторівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:48, 8 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# три основні форми освіти:
•формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки;

•неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіта дорослих, у лекторіях товариства «Знання», по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання;

•інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві фактори свого розвитку.

2.Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях запровадження принципів відкритої освіти». Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім вищої освіти та освіти дорослих--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 09:01, 23 вересня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 11.00 по 12.20 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:16, 2 червня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:34, 5 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.
#Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях запровадження принципів відкритої освіти». Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім вищої освіти та освіти дорослих.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 08:49, 23 вересня 2015 (EEST)
-- --
----
Доброго дня! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 18 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# В найзагальнішому визначенні освіта – це процес і результат засвоєння людиною систематичних знань, умінь і навичок, розвиток розуму та почуттів, формування світогляду та пізнавальних інтересів. Освіченою людиною можна назвати того, хто володіє загальними ідеями, принципами і методами, що визначають загальний підхід до розгляду різноманітних фактів і явищ; хто володіє високим рівнем розвинутих здібностей, умінням застосовувати набуті знання до якомога більшої кількості частинних випадків; хто одержав багато знань і, крім того, може швидко й правильно застосовувати їх у конкретному випадку; у кого поняття і почуття отримали благородне і піднесене спрямування. Отже, освіта — цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення.
2.Цінність освіти полягає у тому, що вона, з одного боку, забезпечує людину знаннями, вміннями, навичками та готує її до життя у суспільстві, а з іншого - формує у людини здатність приймати самостійні рішення, щоб позитивно змінювати себе та суспільство, в якому живе--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 08:55, 23 вересня 2015 (EEST)
#

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:15, 22 травня 2015 (EEST)

----
----
Доброго дня, Юлія Вікторівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття, індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:50, 4 вересня 2015 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Цибаба Ю.В.

2015-09-23T06:01:13Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Шановні колеги! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:48, 30 березня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# На основі взаємодії філософії та освіти упродовж тривалого історичного часу формувалася нова галузь філософії – філософія освіти. В умовах кризи освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив. У цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Філософське дослідження освіти необхідне: По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу. По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти: • аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; • вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання. Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти: • вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини; • оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості; • аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності; • виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу; • визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.-
#
----
----
Доброго дня, Шановні колеги! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:14, 10 квітня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.
#

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Шановна Юлія Вікторівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:40, 14 квітня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:

----Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.--
----
Доброго дня, Шановна Юлія Вікторівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:48, 8 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# три основні форми освіти:
•формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки;

•неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіта дорослих, у лекторіях товариства «Знання», по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання;

•інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві фактори свого розвитку.

2.Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях запровадження принципів відкритої освіти». Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім вищої освіти та освіти дорослих--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 09:01, 23 вересня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 11.00 по 12.20 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:16, 2 червня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:34, 5 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.
#Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях запровадження принципів відкритої освіти». Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім вищої освіти та освіти дорослих.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 08:49, 23 вересня 2015 (EEST)
-- --
----
Доброго дня! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 18 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# В найзагальнішому визначенні освіта – це процес і результат засвоєння людиною систематичних знань, умінь і навичок, розвиток розуму та почуттів, формування світогляду та пізнавальних інтересів. Освіченою людиною можна назвати того, хто володіє загальними ідеями, принципами і методами, що визначають загальний підхід до розгляду різноманітних фактів і явищ; хто володіє високим рівнем розвинутих здібностей, умінням застосовувати набуті знання до якомога більшої кількості частинних випадків; хто одержав багато знань і, крім того, може швидко й правильно застосовувати їх у конкретному випадку; у кого поняття і почуття отримали благородне і піднесене спрямування. Отже, освіта — цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення.
2.Цінність освіти полягає у тому, що вона, з одного боку, забезпечує людину знаннями, вміннями, навичками та готує її до життя у суспільстві, а з іншого - формує у людини здатність приймати самостійні рішення, щоб позитивно змінювати себе та суспільство, в якому живе--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 08:55, 23 вересня 2015 (EEST)
#

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:15, 22 травня 2015 (EEST)

----
----
Доброго дня, Юлія Вікторівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття, індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:50, 4 вересня 2015 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Цибаба Ю.В.

2015-09-23T05:55:27Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Шановні колеги! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:48, 30 березня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# На основі взаємодії філософії та освіти упродовж тривалого історичного часу формувалася нова галузь філософії – філософія освіти. В умовах кризи освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив. У цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Філософське дослідження освіти необхідне: По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу. По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти: • аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; • вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання. Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти: • вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини; • оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості; • аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності; • виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу; • визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.-
#
----
----
Доброго дня, Шановні колеги! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:14, 10 квітня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.
#

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Шановна Юлія Вікторівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:40, 14 квітня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:

----Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.--
----
Доброго дня, Шановна Юлія Вікторівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:48, 8 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 11.00 по 12.20 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:16, 2 червня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:34, 5 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.
#Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях запровадження принципів відкритої освіти». Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім вищої освіти та освіти дорослих.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 08:49, 23 вересня 2015 (EEST)
-- --
----
Доброго дня! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 18 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# В найзагальнішому визначенні освіта – це процес і результат засвоєння людиною систематичних знань, умінь і навичок, розвиток розуму та почуттів, формування світогляду та пізнавальних інтересів. Освіченою людиною можна назвати того, хто володіє загальними ідеями, принципами і методами, що визначають загальний підхід до розгляду різноманітних фактів і явищ; хто володіє високим рівнем розвинутих здібностей, умінням застосовувати набуті знання до якомога більшої кількості частинних випадків; хто одержав багато знань і, крім того, може швидко й правильно застосовувати їх у конкретному випадку; у кого поняття і почуття отримали благородне і піднесене спрямування. Отже, освіта — цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення.
2.Цінність освіти полягає у тому, що вона, з одного боку, забезпечує людину знаннями, вміннями, навичками та готує її до життя у суспільстві, а з іншого - формує у людини здатність приймати самостійні рішення, щоб позитивно змінювати себе та суспільство, в якому живе--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 08:55, 23 вересня 2015 (EEST)
#

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:15, 22 травня 2015 (EEST)

----
----
Доброго дня, Юлія Вікторівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття, індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:50, 4 вересня 2015 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Цибаба Ю.В.

2015-09-23T05:49:12Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Шановні колеги! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:48, 30 березня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# На основі взаємодії філософії та освіти упродовж тривалого історичного часу формувалася нова галузь філософії – філософія освіти. В умовах кризи освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив. У цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Філософське дослідження освіти необхідне: По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу. По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості.
Можна виділити такі основні завдання філософії освіти: • аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; • вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання. Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти: • вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини; • оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості; • аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності; • виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу; • визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.-
#
----
----
Доброго дня, Шановні колеги! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:14, 10 квітня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.
#

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Шановна Юлія Вікторівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:40, 14 квітня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:

----Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.--
----
Доброго дня, Шановна Юлія Вікторівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:48, 8 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 11.00 по 12.20 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:16, 2 червня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:34, 5 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Істинні знання убезпечують особу, соціальну групу чи суспільство від хибних рішень і дій. Головне завдання школи – давати такі знання, для чого вона має використовувати найновіші наукові досягнення. Ведучи мову про особливості наукового знання, маємо звернути увагу ще й на псевдонауку. Це докази, вчення, різні гіпотетичні побудови, що не спираються на наукові доведенні і насичені хибними ідеями. Вони настирно пробиваються до наукового визнання. Як правило, їх авторами є малоосвічені, зі слабким інтелектом, але високою амбітністю, а то й психічно хворі люди. Псевдонаукові знання можуть витікати і з квазіядра в науці. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Через це квазінаука скочується до рівня лженауки. Заперечувався притік свіжої думки у певну наукову галузь, без чого наука мертвіє. З цього приводу дуже влучно зауважив професор Пітсбургського університету (США) Т. Рокмор, пояснюючи, що наявні і визнані теорії, вчення, наукові доведення, висновки не тільки можуть бути розкритиковані, а й часто заперечені іншими мислителями, що є головною умовою розвитку наукового знання.
Не підлягає сумніву нагальна необхідність кардинальної реорганізації української системи освіти. Ключовою постаттю в цій справі є педагог нової генерації. Такий педагог має інтегрувати освітню, виховну та науково-дослідницьку діяльність; уміє вести науковий пошук, володіє методикою творчого процесу і вміло використовує у повсякденній практиці здобутки досягнутого. Головні підстави наукової освіти педагога. По-перше, для успішної науково-дослідницької діяльності педагог має мати чітке уявлення про методологію – вчення про способи організації і побудови теоретичної та практичної діяльності людини. В основу методології того часу лягли два методи – індукції та дедукції, хоча використовувалися і спостереження, вимірювання, порівняння тощо. По-друге, дуже важливим для наукової діяльності педагога є повне оволодіння ним філософською методологією, яка зосереджена в діалектичному та метафізичному методах пізнання. По-третє, успіх педагога-дослідника залежить і від глибокого знання дослідницької системи. Без того неможливе послідовне та якісне виконання наукової роботи в усіх її формах: підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт, наукових статей, монографій, дисертацій тощо. Основні елементи дослідницької системи: 1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15. Оформлення досягнутих результатів.
#Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних тенденцій. Про впровадження елементів відкритої освіти, зокрема, йшлося у Посланні Президента України до Українського народу (2010), у якому було прямо поставлено завдання: «освітня система України повинна стати на шлях запровадження принципів відкритої освіти». Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім вищої освіти та освіти дорослих.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 08:49, 23 вересня 2015 (EEST)
-- --
----
Доброго дня! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 18 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:15, 22 травня 2015 (EEST)

----
----
Доброго дня, Юлія Вікторівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття, індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:50, 4 вересня 2015 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Цибаба Ю.В.

2015-09-23T05:36:14Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Індивідуальні заняття */

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Цибаба Ю.В.

2015-09-23T05:31:40Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Цибаба Ю.В.

2015-09-23T05:26:34Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Педагогічна інноватика Цибаба Ю.В.

2015-07-06T09:48:08Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Добрий день! Сьогодні за розкладом у нас інтерактиане практичне заняття. На моїй сторінці обговорення Ви знайдете теоретичний матеріал. Опрацюйте його та дайте відповіді на питання:
*У чому суть технологічності в освіті?
*Що таке технологічний підхід у навчанні?
* Простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".

--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 08:30, 27 березня 2015 (EET)

Суть технологічності освіти
Основний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає у ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Щоб надати вчителю методологію вибору, та механізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчальному процесі як з урахуванням інтересів та здібностей учнів, так і особистої творчої індивідуальності. Одним з провідних завдань є створення освітньо-розвивального середовища, у результаті з яким у вчителя формується готовність до роботи на основі знання сучасних педагогічних технологій, розуміння ним своєї індивідуальної сутності, на основі якої виробляється особистісна педагогічна концепція і персональна технологія.
Технологічний підхід у навчанні
В педагогічні науці і практиці є дві стратегії, в рамках яких існують системи освіти: ^ Стратегія формування – педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування дитині вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. Стратегія розвитку – розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація. Вибір освітньої технології – це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнями. Критерії технологічності – будь-яка педагогічна технологія повинна задовольнити деякі основні методологічні вимоги (критерії технологічності). Концептуальність – у будь-якій педагогічній технології повинна бути опора на конкретну наукову концепцію, яка включає філософське, психологічне, дидактичне і соціально - педагогічне обґрунтування досягнень освітніх цілей. Системність – педагогічна технологія повинна володіти всіма ознаками системи: логікою процесу, взаємозв’язком всіх його частин, цілісністю. Можливість управління – це можливість діагностичного ціле направлення, планування, проектування процесу навчання, поетапної діагностики, варіювання засобам і методами процесу навчання з метою корекції результатів. Ефективність – сучасні пед. технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними в результатах і оптимальними в затратах, гарантувати досягнення конкретного стандарту навчання. Відтворення – можливість застосування (повторення, відтворення) пед. технології в інших однотипних навчальних закладах, іншими суб’єктами. Жодна технологія не є універсальною, тому кожна з них вимагає вироблення власного технологічного підходу до її використання в конкретних ситуаціях. Структуру і зміст інноваційних педагогічних технологій проектують з урахуванням того, що ефективність навчання у навчальному закладі визначають і рівень кваліфікації викладачів.
Єволюція поняття "педагогічна технологія"
"технологія" грецького походження й означає "знання про майстерність". Поняття "педагогічна технологія" останнім часом більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти — "педагогічна технологія", "технологія навчання", "освітні технології", "технології в навчанні", "технології в освіті" — широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають понад 300 формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу. Аналіз еволюції поняття "педагогічна технологія" дає змогу прогнозувати технологічні тенденції в освіті. У Росії термін "педагогічна технологія" згадується в 20-ті роки в роботах з педології, заснованих на працях з рефлексології (І. II. ІІавлов, В. М. Бехтерев, А. А. Ухтомський, С. Т. Шацький). Одночасно користалися і терміном "педагогічна техніка", що згадується у педагогічній енциклопедії 30-х років. Педагогічна техніка визначається як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять. Перший період (40-і — середина 50-х рр.) характеризується появою в школі різноманітних технічних засобів пред'явлення інформації — запису і відтворення звуку і проекції зображень, об'єднаних поняттям "аудіовізуальні засоби". Другий період (середина 50-х — 60-ті рр.) запровадження технологічного підходу позначено виникненням програмованого навчання. Було розроблено аудіовізуальні засоби, спеціально призначені для навчальної мети: засоби зворотного зв'язку, електронні часи, навчальні машини, лінгафонні кабінет, тренажери тощо. На початку 60-х років термін "педагогічна технологія" з'явився на сторінках закордонної преси, у назвах багатьох педагогічних журналів високорозвинених капіталістичних країн. У США це журнал "Педагогічна технологія" (1961 р), у Великій Британії — "Педагогічна технологія і програмоване навчання" (1964 р,), в Японії (1965 р.) та Італії (1971 р) — однойменні журнали. У 1967 р. в Англії створено Національну раду з педагогічної технології, у США - Інститут педагогічної технології. Для третьою періоду (70-ті роки) характерні три особливості. По-перше, відбувається розширення бази педагогічної технології. По-друге, змінюється методична основа педагогічної технології, здійснюється перехід від вербального до аудіовізуального навчання. По-третє, починає активно здійснюватися підготовка професіональних педагогів-технологів. У 80-х роках почався четвертий етап в еволюції поняття "педагогічна технологія". Його характерні риси — створення комп'ютерних лабораторій і дисплейних класів; зростання кількості та якості педагогічних програмних засобів. Триваючи впродовж 50 років, дискусія про сутність педагогічної технології знайшла відображення в численних визначеннях багатьох авторів, педагогічних комісій і асоціацій. Її суть зводиться до зімкнення двох крайніх точок зору: дехто вважає педагогічну технологію комплексом сучасних технічних засобів навчання, решта оголошують її процесом комунікації. Окрему групу становлять автори, які поєднують у поняття "педагогічна технологія" засоби і процес навчання. Найбільш повно вивчив проблему П. Д. Мітчелл. Він пише в Енциклопедії педагогічних засобів, комунікацій і технології (Лондон, 1978): «Не будучи синонімом "засобу навчання", педагогічна технологія являє собою міждисциплінарний конгломерат, що має зв'язки (відносини) фактично з усіма аспектами освіти — від короткого навчального фрагмента до національної системи з усіма її функціями». У 1979 р. Асоціація з педагогічних комунікацій і технології США опублікувала "офіційне" визначення педагогічної технології: "Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань". Педагогічна технологія відображає тактику реалізації освітніх технологій і будується на знанні закономірностей функціонування системи "педагог — середовище — учень" у визначених умовах навчання (індивідуального, групового, колективного, масового тощо). Їй притаманні загальні риси і закономірності реалізації" навчально-виховного процесу незалежно від конкретного навчального предмета. Таким чином, педагогічна технологія функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регулятивів, застосовуваних у навчанні, і як реальний процес навчання.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 14:10, 17 травня 2015 (EEST)

Продовжуємо заняття. Опрацюйте лекційний матеріал, розташований на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на такі питання:
*Дайте порівняльний аналіз різних підходів до розкриття терміна "педагогічна технологія".
*Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 14:24, 15 квітня 2015 (EEST)

Порівняльний аналіз різних підходів до розкриття терміна "педагогічна технологія".
Поняття "педагогічна технологія" останнім часом дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти — "педагогічна технологія", "технологія навчання", "освітні технології", "технології в навчанні", "технології в освіті" — широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають понад 300 формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу. Спочатку педагогічну технологію пов'язували тільки з застосуванням у навчанні технічних засобів та засобів програмованого навчання ("технічні засоби навчання"). На даний момент педагогічну технологію розуміють як нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу ("технологія навчання", або "технологія навчального процесу"). Таким чином, педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов'язана з застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга — з його організацією. У 60-ті роки багато авторів особливо не розрізняли технологію навчання, навчальну технологію і педагогічну технологію. Терпимість до різних формулювань простежується на тлі загальної тенденції переходу до розуміння педагогічної технології як педагогічної системи, в якій використання засобів навчання підвищує ефективність навчального процесу. Цей висновок підтверджують такі визначення. Визначення 1. Технологія освіти — це "цілеспрямоване використання, у комплексі чи окремо, предметів, прийомів, засобів, подій чи відносин для підвищення ефективності навчального процесу" (М. Вулман). Визначення 2. "Ця технологія навчання включає цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних стратегій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем вцілому і встановлення мети заново, щойно надходить нова інформація про ефективність системи" (С. Сполдинг). Останнє визначення ілюструє перехід від "технології освіти" до "педагогічної технології", тому що містить всі ознаки педагогічної технології в її сучасному розумінні (постановка мети, оцінювання педагогічних систем, поновлення навчальних планів і програм на альтернативній основі). Дальші уточнення визначення "педагогічна технологія" тривають у 70-х роках, тому що багато авторів припускаються нечіткого, двозначного тлумачення терміна. Однією з причин тривалої дискусії про термін "педагогічна технологія" є непрофесійний погляд на проблему. Існують дві основні точки зору: "Професіональні педагоги-технологи вважають технологію процесом чи способом виконання визначеного, завдання. З другого боку, педагогічна громадськість, здебільшого, вважає технологію апаратурою для навчального процесу". Для ілюстрації дискусії про сутність педагогічної технології наводимо три її визначення. 1. "Педагогічна технологія є удосконалювання, застосування й оцінювання систем, способів і засобів для поліпшення процесу засвоєння знань" (Рада з педагогічної технології, Велика Британія). 2. "Педагогічна технологія є додаток до наукового знання про засвоєння й умови засвоєння навчального матеріалу для поліпшення ефективності і корисності навчання і практичної підготовки..." (Національний центр програмованого навчання, Велика Британія). 3. "Педагогічна технологія є система дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання, обумовлена специфічною метою, заснована на дослідженнях процесу засвоєння знань і комунікації, а також використання людських і матеріальних ресурсів для досягнення ефективнішого навчання" (Комісія з технології навчання, США). Усі три визначення мають істотний недолік — у них ідеться про підвищення ефективності навчання і не згадується про методи досягнення цього. І, нарешті, представники четвертої групи (Д. Фіни, II. Мітчелл, Р. Томас) пропонують розглядати кілька значень педагогічної технології одночасно. Обґрунтовуючи такий підхід (назвемо його багатоаспектним), Д. Фіни помітив: «Тільки наївні люди вважають, що технологія — це просто комплекс апаратури і навчальних матеріалів. Це значить набагато більше. Це спосіб організації, це напрямок думок про матеріали, людей, заклади, моделі і системи типу "людина — машина". Це перевірка економічних можливостей проблеми. Крім того, технологія істотно причетна до взаємодії науки, мистецтва і людських цінностей». Найбільш повно вивчив проблему П. Д. Мітчелл. Уважно проаналізувавши 102 джерела (монографії і статті) з педагогічної технології, П. Д. Мітчелл формулює остаточне її визначення: "Педагогічна технологія є галузь досліджень і практики (у межах системи освіти), що має зв'язки (відносини) з усіма аспектами організації педагогічних систем і процедурою розподілу ресурсів для досягнення специфічних і потенційно відтворюваних педагогічних результатів". У 1979 р. Асоціація з педагогічних комунікацій і технології США опублікувала "офіційне" визначення педагогічної технології: "Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань". У цьому розумінні педагогічна технологія використовує як теоретичний інструмент системний аналіз. — Педагогічна технологія — це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В. П. Безпалько). — Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічної мети (М. В. Кларин). — Педагогічна технологія є змістовним узагальненням, що вбирає в себе зміст усіх визначень різних авторів (джерел). Педагогічна технологія може бути представлена науковим, процесуально-описовим і процесуально-діючим аспектами (Г. К.Селевко). — Педагогічна технологія — системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО). Педагогічні технології, зазвичай, відображають прийняту в різних країнах систему освіти, її загальну цільову і змістовну спрямованість, організаційні структури і форму, відображені в державних нормативних документах, зокрема — в освітніх стандартах. Сама собі система неперервної освіти в нашій країні теж може бути занесена до класу освітніх технологій. Таким чином, педагогічна технологія функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регулятивів, застосовуваних у навчанні, і як реальний процес навчання (Г. К. Селевко).
Шановні колеги! Продовжуємо працювати.
* Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча?Відповідь аргументуйте.

--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 16:09, 20 квітня 2015 (EEST)

Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча?Відповідь аргументуйте.
Педагогічна система – це група людей, які ставлять освітньо-виховні завдання перед собою, а потім вирішують їх. Вони можуть бути виконані із застосуванням різних методів у виховній, освітній та навчальною діяльності, які спрямовані на досягнення головних завдань у своїй творчій роботі з дітьми. Педагогічна система включає в себе ряд підсистем. Це все соціальні інститути, які виконують освітньо-виховні функції і об’єднуються в єдину освітню концепцію. Головною підсистемою в освіті є школа. Педагогічна система завжди повинна бути технологічною, оскільки технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. З огляду на неоднозначність поглядів різних науковців щодо педагогічних технологій, питання розробки та впровадження відповідних технологій, а також технологізації навчально-виховного процесу, досі є актуальними в сучасних умовах модернізації педагогічної освіти. Однією із суттєвих характеристик педагогічного процесу є його технологізація - дотримання змісту і послідовності навчально-виховних етапів, що потребує особливої уваги до використання, розвитку і вдосконалення педагогічних технологій.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 14:28, 17 травня 2015 (EEST)

--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 09:51, 18 червня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
На моїй сторінці обговорення Ви знайдете зміст та завдання щодо індивідуальних занять. --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 17:13, 20 квітня 2015 (EEST)
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 13:41, 14 травня 2015 (EEST)
Чому «технологія» є більш ефективним засобом освіти, розвитку і виховання учнів ніж «методика»?
Педагогічна технологія в загальнопедагогічному розумінні характеризує цілісний освітній процес з його метою, змістом і методами навчання. Існує думка про те, що технології носять більше універсальний характер. Методика ж - більш індивідуалізована сукупність прийомів і способів навчання. Вона залежить від особистості вчителя, його темпераменту й уміння. Також технологію від методики відрізняють два принципові моменти: планування дій та досянення кінцевого результату. Методика - це узагальнення досвіду.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 14:31, 17 травня 2015 (EEST)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання:
* Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?
* Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?
* Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?
* Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.
Залучайтесь до дискусії.--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:29, 6 травня 2015 (EEST)
Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?
Мотиваційний компонент є основою, навколо якої конструюються головні якості педагога як професіонала, оскільки від того, чим мотивує педагог свою готовність до інноваційної діяльності, залежать характер його участі в інноваційних процесах та досягнуті результати. Важливим компонентом управління педагогічними інноваціями є знання мотивів інноваційної діяльності педагогів, які можуть бути обумовлені: – підвищенням ефективності навчально-виховного процесу; – намаганням привернути до себе увагу: – здобути визнання та ін. Справжню суть мотивів з'ясувати буває нелегко, оскільки вони змінюються. Особистісну значущість конкретних мотивів досліджують на підставі аналізу сформульованих педагогом цілей власної інноваційної діяльності, його дій щодо реалізації цих цілей, а також аналізу змін у його мотиваційній сфері, самооцінок, ставлення до своєї професійної діяльності. Провідним мотивом інноваційної педагогічної діяльності у більшості випадках є пізнавальний інтерес. Позитивну мотивацію педагога до інноваційної діяльності засвідчує задоволення таких його особистісних і професійних потреб, як створення і застосування нового, підвищення педагогічної майстерності, подолання професійних труднощів. Тому використання інноваційних технологій багато хто з педагогів вважає єдиним важливим мотивом особистісного і професійного самоствердження. До ідеї про необхідність інновацій багато вчителів приходять через невдоволеність власною професійною діяльністю у межах традиційного педагогічного процесу. Тільки випробувавши себе в різних моделях навчання й виховання, можна обрати адекватні особистісній і професійній спрямованості методи, прийоми, способи роботи. Отже, показниками мотиваційного компонента готовності до інноваційної педагогічної діяльності є пізнавальний інтерес до інноваційних педагогічних технологій та особистісно-значущий смисл їх застосування.
Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?
На сучасному етапі продовжується реформування освітньої системи, все більш значущим для соціуму стає замовлення на виховання творчої особистості, здібної, на відміну від людини-виконавця, самостійно думати, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Розвиток творчого мислення залежить від багатьох факторів і, перш за все, від правильно організованої педагогами системи розвивального навчання. Система розвивального навчання сприяє розвитку їхнього творчого мислення, побудовані за допомогою технологій розвивального навчання, де панує віра в обдарованість кожної дитини. Використовую такі засоби для досягнення поставленої мети на уроках історії:  Використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, що уможливлює розкриття суб’єктивного досвіду дітей: -методів гуманістичного виховання; -документально-методичного комплексу до кожної навчальної теми; -комплектів історичних задач, різних за типом питань; -алгоритмів вирішення пізнавальних завдань різної складності; -методів та технологій розвитку творчих здібностей учнів (пошукових, ігрових, комунікативно-творчих, застосування інформаційних технологій та ін.); -інтерактивних методів («Мозкового штурму», «Кола», «Мікрофона» роботи у великій групі тощо) (див. Додаток 1 ).  Створення атмосфери зацікавленості кожної дитини в роботі класу;  Стимулювання учнів до висловлювань, до застосування різних засобів виконання завдань без страху помилитися, дати неправильну відповідь;  Оцінка діяльності школярів не тільки за остаточним результатом (правильно- неправильно), а й за способом досягнення результату (оригінальність, самостійність);  Заохочення прагнення учнів знаходити власний спосіб роботи, аналізувати методи роботи інших у процесі уроку, вибирати та засвоювати найбільш раціональні форми;  Створення педагогічних ситуацій ефективного спілкування на уроці, що дає змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження;  Повідомлення на початку уроку не лише теми, а й методів організації навчальної діяльності на уроці;  Обговорення наприкінці уроку змісту і організації навчальної діяльності учнів;  Обговорення у підсумку уроку не тільки того, що засвоїли, а й того на що сподівалися, що б хотілося виконати ще раз;  Завдання додому називається, визначається тема обрана кожним та обсяг, виконання детально пояснюється спосіб раціональної організації самостійної роботи. Розвивальний підхід передбачає організацію процесу навчання як організацію навчальної діяльності учнів і переорієнтацію цього процесу на постановку і розв’язання навчальних завдань самими учнями.

Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?
Розвиток будь-якого навчально-виховного закладу, тобто перехід його у новий якісний стан, не може здійснюватися інакше, як через освоєння нововведень, через інноваційний процес, який є складним за своєю структурою феноменом. Педагогічні нововведення є значним фактором формування і розвитку творчого мислення школярів, якщо його правильно організувати та використати, якщо зміст навчання тісно пов'язаний з розвитком творчих сил учня, з його самовихованням і самоосвітою в умовах свободи вибору. Також в результаті впровадження інновацій здійснюється:

- розвиток в учнів впевненості у собі та своїх здібностях, а також вміння використовувати альтернативні шляхи пошуку інформації. вирішення протиріч; - удосконалення творчих здібностей, творчого мислення учнів; - розвиток історичного мислення; - напрацювання навичок самостійної діяльності;ї - формування високих етичних та естетичних цінностей; - виховування поваги до людей, толерантності до поглядів інших; - розвиток якостей творчої особистості (незалежності, системності, критичного мислення, творчої уяви, цілеспрямованості, здатності щодо висловлювання власних поглядів).

Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.

Моє відношення до новаторства - позитивне, бо педагоги–„новатори” - це люди, які йдуть у ногу із сучасністю, мають яскраво виражений новаторський дух, завжди першими з великим бажанням сприймають і використовують у своїй педагогічній діяльності нові прийоми та методи. Вони вміють розв'язувати нестандартні завдання, часто самі створюють і розробляють педагогічні інновації.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 14:41, 17 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Дайте відповідь на тестові питання:
1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :
*а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
*б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
*в) організації індивідуального навчання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):
*а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
*б) ініціативність та активність;
*в) високі пізнавальні мотиви;
*г) уміння планувати й організовувати діяльність;
*д) критичне мислення.
3. Педагогічна технологія – це:
*а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
*б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
*в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:
*а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
*б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
*в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
*г) усі відповіді вірні.
5. Інтерактивними методами навчання є:
*а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
*б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
*в) самостійна робота учня;
*г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
*д) всі відповіді правильні.
6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:
*а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
*б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
*в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):
*а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
*б) зацікавлення процесом навчання;
*в) включення учнів у творчу діяльність;
*г) постановка проблемної задачі;
*д) пред‘явлення дидактичних вимог;
8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:
*а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
*б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
*в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
*г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
*д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:58, 19 травня 2015 (EEST)

Доброго дня! Мої відповіді на тестові питання:

1.г) всі відповіді правильні; 2.а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію; 3.д) правильна відповідь відсутня; 4.г) усі відповіді вірні; 5.г) евристична бесіда,
мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра; 6.в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання; 7.д)
пред‘явлення дидактичних вимог; 8.в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 12:48, 6 липня 2015 (EEST)

Психологія Цибаба Ю.В.

2015-07-06T09:29:56Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
'''''Доброго дня, шановні колеги!'''''

Рада Вас вітати у вікі-просторі на першому занятті з психології!

Ми приступаємо до вивчення теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня", яка буде розглянута на інтерактивних практичних заняттях протягом 8 навчальних годин (4 заняття, одне заняття – два-три питання).

Сьогодні – перше заняття. Текст до питань та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).
----

Дайте, будь ласка, лаконічні відповіді на перші три питання.

''1. Виокремте поняття, які на різних етапах онтогенезу (загалом, до народження, після народження, у процесі соціалізації), визначають людину, як представника людського роду [10, с. 18-19].''

''2. Своїми словами сформулюйте визначення поняття «особистість» [10, с. 19].''

''3. Як ви вважаєте, чому саме спадковість та уродженість обумовлюють задатки людини [10, с. 21]?''

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 12:45, 24 березня 2015 (EET)

----
1. Організм,індивід, особистість.
2. Особистість - комплекс соціаальних якостей, які набув індивід у процесі предметної діяльності та спілкування, я також рівень і якість представленості суспільних відносин у індивиді.
3. Тому що спадковість - це те, що існує та розвивається на основі генного фонду предків, а уроженість пов'зана із умовами внутрішньоутробного життя, наслідками родової діяльності матері--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 11:44, 17 травня 2015 (EEST)
Продовжуємо працювати за темою "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповіді на наступні два пит
''4. На Вашу думку, чому саме стихійний шлях, має найбільший вплив на формування особистості дитини, визначте у цьому процесі роль референтної особи [10, с. 25, 28]?''

''5. Назвіть критерії вікової періодизації розвитку особистості та визначте декілька психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку [10, с. 28-29].''

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:14, 31 березня 2015 (EEST)

----

4. Тому, що стихійне формування - це об'єктивний та закономірний процес розвитку під впливом стихійних зовнішніх факторів. Сильно впливає на цей процес референтна особа, бо вона користується з боку дитини повагою та довірою.
5. ССР, ПВД, ПНУ.Спілкування з однолітками, рольова поведінка.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 12:13, 17 травня 2015 (EEST)
Сьогодні, протягом двох пар, ми закінчимо розгляд теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня" (2 заняття - 4 год, одне заняття - два питання). Дайте, будь ласка, відповіді на останні чотири питання.

''6. Дайте короткий опис людини, для якої характерний комплекс «змішування ролей» [10, с. 30-31].''

''7. Які особистісні тести Ви знаєте (достатньо одного прикладу: назва та що діагностує) [10, с. 76-93]?''

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:15, 07 квітня 2015 (EEST)

''8. Як учитель засобом свого предмету чи організовуючи виховну діяльність може здійснити діагностику відносно соціопсихофізіологічного портрету особистості учня (на прикладі однієї особистісної характеристики) [10, с. 43-44, 47-60, 76-93]?''

''9. На Вашу думку, чи враховуються зони актуального та найближчого розвитку учнів при організації навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти (коротко обґрунтуйте свою відповідь) [10, с. 29]?''

'''Дякую за відповіді!'''

'''Дякую за співпрацю!'''

'''До зустрічі на наступних заняттях у вікі-просторі.'''
--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 09:38, 17 квітня 2015 (EEST)
6. Людина, яка виконує різні соціальні ролі, розвиває почуття особистої визначеностів.
7. Дослідження вольової саморегуляції. Діагностує рівень розвитку вольової саморегуляції.
8. Можна використати моніторинг, як систему оцінювання стану освітньої системи з конкретного предмету.
Особистісна характеристика
- слабка нервова система, висока рухливість, неурівноважена особистість
- висока активність, цілеспрямована, не ініціативна особистість
- емоційна врівноважена, під час стресу - паніка
- образне мислення, зорова пам'ять, особливості сприймання, мови, уяви,уваги для даного віку характеризуються середнім рівнем.
- міжособистісні відносини основані на емоційній поведінці
- професійна спрямованість на низькому рівні.
9. Я вважаю, що враховуються зони актуального і найблищого розвитку при організації навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти. Потрібно пам'ятати
, що кожна дитина має свої психологічні та фізіологічні особливості. З урахуванням цього застосовується індивідуальний та диференційований підхід. Здійснюючи ці підходи
учитель враховує зони актуального і найблищого розвитку.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 13:08, 17 травня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
'''''Доброго дня, шановні колеги! '''''

Продовжуємо роботу. Індивідуальне заняття присвячене темі: «Психологічні аспекти гендерної освіти». За одним з напрямків (можете обрати із запропонованих нижче), опишіть гендерні відмінності учнів, що спостерігаються у навчально-виховному процесі та які педагогу потрібно враховувати у своїй професійній діяльності. Визначте умови, які потрібно при цьому створити для хлопчиків та дівчаток. Результати роздумів занесіть до наведеного нижче алгоритму (дуже коротко). Ознайомтесь із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення, можете користуватись розглянутими на лекції дидактичними матеріалами та рекомендованою літературою.

'''Напрямки (сфери) прояву гендерних особливостей:''' фізіологічні процеси, фізичний розвиток, розвиток особистості, активність поведінки, діяльність, адаптація до школи, мовлення, мислення, сприйняття, увага, уява, емоції, вихованість, ставлення до оцінки, відношення до правил.

'''Гендерні особливості учнів'''

Сфера: активність поведінки

Хлопчики

Опис: висока схильність до пошукової активності,тяжіють до освоєння нового і широкого простору. Частіше за дівчаток потребують змін, різноманітності, прогресивної динаміки життя. Схильні
до прояву ризикованості. Більш самостійні, автономні за дівчаток, сміливіше приймають рішення. Уникають надмірної опіки, намагаються звільнитися від контролю, не люблять підкорятися
вимозі, висловленій в імперативній формі, поводяться агресивно.

Умови: Давати завдання пошукового характеру, яке стосувалося б історії рідного краю. Застосувати не тільки екскурсії, щодо вивчення краю, я також залучити до роботи із архівними
матеріалами та організувати походи з метою пошуку могил героїв доного регіону. Всі ці завдання пропонувати у формі поради. Розподілити обов'язки, виконуючи які вони зможуть проявити
самостійність.

Дівчатка

Опис: Активність спрямована не на освоєння нового, а на збереження та закріплення досягнутого, передачу свого досвіду іншим, на виживання у нових умовах, пристосування до них ,
знаходження свого місця, забезпечення комфортного стану. Активно проявляють себе у сферах. у яких почуваються впевнено. Демонструють іншим свої прикраси, вбрання, іграшки, солодощі,
досягнення. Охоче виконують вимоги і роспорядження, упорядковують приміщення, прикрашають побут, доглядають, опікають, турбуються, повчають, допомагають одноліткам.

Умови: Той історичний матеріал, який здобули хлопці у результаті пошукової роботи дівчатка обробляють, вивчають та оформлюють для шкільного музею, де і буде зберігатися матеріал для
вивчення в інших класах. Можна запросити до себе на урок однолітків та презентувати їм цей матеріал, застосувати демонстрацію одягу, дівчатками, даної історичної доби.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 12:09, 6 липня 2015 (EEST)

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:01, 11 червня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
'''''Шановні колеги! '''''

Згідно навчально-тематичного плану Ви маєте можливість отримати консультацію з навчальної дисципліни «Психологія» відносно теми «Тестування як психолого-педагогічний засіб оцінювання якості навчальних досягнень учнів». Готова надати її Вам за телефоном чи на сторінках обговорення. Попередньо прошу ознайомитись із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення та інформацією, дидактичними матеріалами розглянутими на лекційних заняттях. У мене буде можливість дати відповідь кожному з Вас на одне питання. Телефонуйте чи залишайте Ваше запитання на цій сторінці.
--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 12:30, 4 червня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
'''''Доброго дня, колеги!'''''

Запрошую Вас розглянути тему "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми".

''Вивчаємо джерела''

Пропоную звернутись до інформації та літературних джерел запропонованих до розгляду при вивченні даної теми на моїй сторінці обговорення, можете користуватись рекомендованою літературою та розглянутими на лекції дидактичними матеріалами.

''Обговорюємо''

Пропоную винести на дискусію обговорення характеристик (якостей, рис тощо) обдарованих учнів. Прошу кожного з Вас запропонувати по 1-2 характеристики, що визначає обдарованість до навчального предмету «історія». Таким чином, наприкінці дискусії ми сформулюємо алгоритм вияву обдарованих учнів.

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 12:32, 7 травня 2015 (EEST)

1. Нестандартне історичне мислення
2. Пізнавальна активність у історико-пошуковій діяльності учня
3. Висока працездатність
4. Творчість, продуктивна діяльність.
5. Психомоторні здібності.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 13:42, 17 травня 2015 (EEST)

'''Дякую, пропозиції до алгоритму приймаються!'''--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 09:33, 19 червня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
'''Доброго дня, шановні колеги!'''

Модульний контроль з психології буде здійснюватися на основі узагальнення інформації про методи, які доцільно використовувати в професійній діяльності при організації навчально-виховного процесу при вивченні та формуванні педагогами особистості учня, розвитку його обдарованості та здатності до навчання, урахуванні гендерних особливостей, використанні методу тестування (таким чином відбудеться закріплення інформацію, до якої зверталися на попередніх заняттях).

Дайте лаконічне психолого-педагогічне обґрунтування одній техніці проведення тренінгового заняття за таким алгоритмом: назва інтерактивного метода, опис, аналіз доцільності його використання за зазначеними вище напрямками (1-2 речення). Текст до завдання та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення, можете користуватись інформацією та дидактичними матеріалами розглянутими на лекційних заняттях. Відповіді Ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 12:38, 20 травня 2015 (EEST)

Назва інтерактивного метода: Мозковий штурм
Опис:оперативний метод розв'язання проблеми з урахуванням стимулювання творчу активність, у якому учасникам обговорення пропонують висловлювати якомога більшу кількість варіантів
розв'язання, зокрема самихфантастичних. Потім від кількості висловлених ідей відбирають найвдаліші, які можна використані практично. Є методом експертного оцінювання.
Аналіз доцільності його використання:Успіх мозкового штурму залежить від психологічної атмосфери і активності обговорення, тому роль ведучого в мізковому штурмі дуже важлива. Він може
вивести із глухого кута і вдихнути свіжі сили у процес.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 12:29, 6 липня 2015 (EEST)

Психологія Цибаба Ю.В.

2015-07-06T09:09:23Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Індивідуальні заняття */

Педагогічна інноватика Цибаба Ю.В.

2015-05-17T11:41:01Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Добрий день! Сьогодні за розкладом у нас інтерактиане практичне заняття. На моїй сторінці обговорення Ви знайдете теоретичний матеріал. Опрацюйте його та дайте відповіді на питання:
*У чому суть технологічності в освіті?
*Що таке технологічний підхід у навчанні?
* Простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".

--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 08:30, 27 березня 2015 (EET)

Суть технологічності освіти
Основний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає у ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Щоб надати вчителю методологію вибору, та механізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчальному процесі як з урахуванням інтересів та здібностей учнів, так і особистої творчої індивідуальності. Одним з провідних завдань є створення освітньо-розвивального середовища, у результаті з яким у вчителя формується готовність до роботи на основі знання сучасних педагогічних технологій, розуміння ним своєї індивідуальної сутності, на основі якої виробляється особистісна педагогічна концепція і персональна технологія.
Технологічний підхід у навчанні
В педагогічні науці і практиці є дві стратегії, в рамках яких існують системи освіти: ^ Стратегія формування – педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування дитині вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. Стратегія розвитку – розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація. Вибір освітньої технології – це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнями. Критерії технологічності – будь-яка педагогічна технологія повинна задовольнити деякі основні методологічні вимоги (критерії технологічності). Концептуальність – у будь-якій педагогічній технології повинна бути опора на конкретну наукову концепцію, яка включає філософське, психологічне, дидактичне і соціально - педагогічне обґрунтування досягнень освітніх цілей. Системність – педагогічна технологія повинна володіти всіма ознаками системи: логікою процесу, взаємозв’язком всіх його частин, цілісністю. Можливість управління – це можливість діагностичного ціле направлення, планування, проектування процесу навчання, поетапної діагностики, варіювання засобам і методами процесу навчання з метою корекції результатів. Ефективність – сучасні пед. технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними в результатах і оптимальними в затратах, гарантувати досягнення конкретного стандарту навчання. Відтворення – можливість застосування (повторення, відтворення) пед. технології в інших однотипних навчальних закладах, іншими суб’єктами. Жодна технологія не є універсальною, тому кожна з них вимагає вироблення власного технологічного підходу до її використання в конкретних ситуаціях. Структуру і зміст інноваційних педагогічних технологій проектують з урахуванням того, що ефективність навчання у навчальному закладі визначають і рівень кваліфікації викладачів.
Єволюція поняття "педагогічна технологія"
"технологія" грецького походження й означає "знання про майстерність". Поняття "педагогічна технологія" останнім часом більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти — "педагогічна технологія", "технологія навчання", "освітні технології", "технології в навчанні", "технології в освіті" — широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають понад 300 формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу. Аналіз еволюції поняття "педагогічна технологія" дає змогу прогнозувати технологічні тенденції в освіті. У Росії термін "педагогічна технологія" згадується в 20-ті роки в роботах з педології, заснованих на працях з рефлексології (І. II. ІІавлов, В. М. Бехтерев, А. А. Ухтомський, С. Т. Шацький). Одночасно користалися і терміном "педагогічна техніка", що згадується у педагогічній енциклопедії 30-х років. Педагогічна техніка визначається як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять. Перший період (40-і — середина 50-х рр.) характеризується появою в школі різноманітних технічних засобів пред'явлення інформації — запису і відтворення звуку і проекції зображень, об'єднаних поняттям "аудіовізуальні засоби". Другий період (середина 50-х — 60-ті рр.) запровадження технологічного підходу позначено виникненням програмованого навчання. Було розроблено аудіовізуальні засоби, спеціально призначені для навчальної мети: засоби зворотного зв'язку, електронні часи, навчальні машини, лінгафонні кабінет, тренажери тощо. На початку 60-х років термін "педагогічна технологія" з'явився на сторінках закордонної преси, у назвах багатьох педагогічних журналів високорозвинених капіталістичних країн. У США це журнал "Педагогічна технологія" (1961 р), у Великій Британії — "Педагогічна технологія і програмоване навчання" (1964 р,), в Японії (1965 р.) та Італії (1971 р) — однойменні журнали. У 1967 р. в Англії створено Національну раду з педагогічної технології, у США - Інститут педагогічної технології. Для третьою періоду (70-ті роки) характерні три особливості. По-перше, відбувається розширення бази педагогічної технології. По-друге, змінюється методична основа педагогічної технології, здійснюється перехід від вербального до аудіовізуального навчання. По-третє, починає активно здійснюватися підготовка професіональних педагогів-технологів. У 80-х роках почався четвертий етап в еволюції поняття "педагогічна технологія". Його характерні риси — створення комп'ютерних лабораторій і дисплейних класів; зростання кількості та якості педагогічних програмних засобів. Триваючи впродовж 50 років, дискусія про сутність педагогічної технології знайшла відображення в численних визначеннях багатьох авторів, педагогічних комісій і асоціацій. Її суть зводиться до зімкнення двох крайніх точок зору: дехто вважає педагогічну технологію комплексом сучасних технічних засобів навчання, решта оголошують її процесом комунікації. Окрему групу становлять автори, які поєднують у поняття "педагогічна технологія" засоби і процес навчання. Найбільш повно вивчив проблему П. Д. Мітчелл. Він пише в Енциклопедії педагогічних засобів, комунікацій і технології (Лондон, 1978): «Не будучи синонімом "засобу навчання", педагогічна технологія являє собою міждисциплінарний конгломерат, що має зв'язки (відносини) фактично з усіма аспектами освіти — від короткого навчального фрагмента до національної системи з усіма її функціями». У 1979 р. Асоціація з педагогічних комунікацій і технології США опублікувала "офіційне" визначення педагогічної технології: "Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань". Педагогічна технологія відображає тактику реалізації освітніх технологій і будується на знанні закономірностей функціонування системи "педагог — середовище — учень" у визначених умовах навчання (індивідуального, групового, колективного, масового тощо). Їй притаманні загальні риси і закономірності реалізації" навчально-виховного процесу незалежно від конкретного навчального предмета. Таким чином, педагогічна технологія функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регулятивів, застосовуваних у навчанні, і як реальний процес навчання.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 14:10, 17 травня 2015 (EEST)

Продовжуємо заняття. Опрацюйте лекційний матеріал, розташований на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на такі питання:
*Дайте порівняльний аналіз різних підходів до розкриття терміна "педагогічна технологія".
*Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 14:24, 15 квітня 2015 (EEST)

Порівняльний аналіз різних підходів до розкриття терміна "педагогічна технологія".
Поняття "педагогічна технологія" останнім часом дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти — "педагогічна технологія", "технологія навчання", "освітні технології", "технології в навчанні", "технології в освіті" — широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають понад 300 формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу. Спочатку педагогічну технологію пов'язували тільки з застосуванням у навчанні технічних засобів та засобів програмованого навчання ("технічні засоби навчання"). На даний момент педагогічну технологію розуміють як нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу ("технологія навчання", або "технологія навчального процесу"). Таким чином, педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов'язана з застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга — з його організацією. У 60-ті роки багато авторів особливо не розрізняли технологію навчання, навчальну технологію і педагогічну технологію. Терпимість до різних формулювань простежується на тлі загальної тенденції переходу до розуміння педагогічної технології як педагогічної системи, в якій використання засобів навчання підвищує ефективність навчального процесу. Цей висновок підтверджують такі визначення. Визначення 1. Технологія освіти — це "цілеспрямоване використання, у комплексі чи окремо, предметів, прийомів, засобів, подій чи відносин для підвищення ефективності навчального процесу" (М. Вулман). Визначення 2. "Ця технологія навчання включає цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних стратегій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем вцілому і встановлення мети заново, щойно надходить нова інформація про ефективність системи" (С. Сполдинг). Останнє визначення ілюструє перехід від "технології освіти" до "педагогічної технології", тому що містить всі ознаки педагогічної технології в її сучасному розумінні (постановка мети, оцінювання педагогічних систем, поновлення навчальних планів і програм на альтернативній основі). Дальші уточнення визначення "педагогічна технологія" тривають у 70-х роках, тому що багато авторів припускаються нечіткого, двозначного тлумачення терміна. Однією з причин тривалої дискусії про термін "педагогічна технологія" є непрофесійний погляд на проблему. Існують дві основні точки зору: "Професіональні педагоги-технологи вважають технологію процесом чи способом виконання визначеного, завдання. З другого боку, педагогічна громадськість, здебільшого, вважає технологію апаратурою для навчального процесу". Для ілюстрації дискусії про сутність педагогічної технології наводимо три її визначення. 1. "Педагогічна технологія є удосконалювання, застосування й оцінювання систем, способів і засобів для поліпшення процесу засвоєння знань" (Рада з педагогічної технології, Велика Британія). 2. "Педагогічна технологія є додаток до наукового знання про засвоєння й умови засвоєння навчального матеріалу для поліпшення ефективності і корисності навчання і практичної підготовки..." (Національний центр програмованого навчання, Велика Британія). 3. "Педагогічна технологія є система дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання, обумовлена специфічною метою, заснована на дослідженнях процесу засвоєння знань і комунікації, а також використання людських і матеріальних ресурсів для досягнення ефективнішого навчання" (Комісія з технології навчання, США). Усі три визначення мають істотний недолік — у них ідеться про підвищення ефективності навчання і не згадується про методи досягнення цього. І, нарешті, представники четвертої групи (Д. Фіни, II. Мітчелл, Р. Томас) пропонують розглядати кілька значень педагогічної технології одночасно. Обґрунтовуючи такий підхід (назвемо його багатоаспектним), Д. Фіни помітив: «Тільки наївні люди вважають, що технологія — це просто комплекс апаратури і навчальних матеріалів. Це значить набагато більше. Це спосіб організації, це напрямок думок про матеріали, людей, заклади, моделі і системи типу "людина — машина". Це перевірка економічних можливостей проблеми. Крім того, технологія істотно причетна до взаємодії науки, мистецтва і людських цінностей». Найбільш повно вивчив проблему П. Д. Мітчелл. Уважно проаналізувавши 102 джерела (монографії і статті) з педагогічної технології, П. Д. Мітчелл формулює остаточне її визначення: "Педагогічна технологія є галузь досліджень і практики (у межах системи освіти), що має зв'язки (відносини) з усіма аспектами організації педагогічних систем і процедурою розподілу ресурсів для досягнення специфічних і потенційно відтворюваних педагогічних результатів". У 1979 р. Асоціація з педагогічних комунікацій і технології США опублікувала "офіційне" визначення педагогічної технології: "Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань". У цьому розумінні педагогічна технологія використовує як теоретичний інструмент системний аналіз. — Педагогічна технологія — це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В. П. Безпалько). — Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічної мети (М. В. Кларин). — Педагогічна технологія є змістовним узагальненням, що вбирає в себе зміст усіх визначень різних авторів (джерел). Педагогічна технологія може бути представлена науковим, процесуально-описовим і процесуально-діючим аспектами (Г. К.Селевко). — Педагогічна технологія — системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО). Педагогічні технології, зазвичай, відображають прийняту в різних країнах систему освіти, її загальну цільову і змістовну спрямованість, організаційні структури і форму, відображені в державних нормативних документах, зокрема — в освітніх стандартах. Сама собі система неперервної освіти в нашій країні теж може бути занесена до класу освітніх технологій. Таким чином, педагогічна технологія функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регулятивів, застосовуваних у навчанні, і як реальний процес навчання (Г. К. Селевко).
Шановні колеги! Продовжуємо працювати.
* Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча?Відповідь аргументуйте.

--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 16:09, 20 квітня 2015 (EEST)

Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча?Відповідь аргументуйте.
Педагогічна система – це група людей, які ставлять освітньо-виховні завдання перед собою, а потім вирішують їх. Вони можуть бути виконані із застосуванням різних методів у виховній, освітній та навчальною діяльності, які спрямовані на досягнення головних завдань у своїй творчій роботі з дітьми. Педагогічна система включає в себе ряд підсистем. Це все соціальні інститути, які виконують освітньо-виховні функції і об’єднуються в єдину освітню концепцію. Головною підсистемою в освіті є школа. Педагогічна система завжди повинна бути технологічною, оскільки технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. З огляду на неоднозначність поглядів різних науковців щодо педагогічних технологій, питання розробки та впровадження відповідних технологій, а також технологізації навчально-виховного процесу, досі є актуальними в сучасних умовах модернізації педагогічної освіти. Однією із суттєвих характеристик педагогічного процесу є його технологізація - дотримання змісту і послідовності навчально-виховних етапів, що потребує особливої уваги до використання, розвитку і вдосконалення педагогічних технологій.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 14:28, 17 травня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
На моїй сторінці обговорення Ви знайдете зміст та завдання щодо індивідуальних занять. --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 17:13, 20 квітня 2015 (EEST)
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 13:41, 14 травня 2015 (EEST)
Чому «технологія» є більш ефективним засобом освіти, розвитку і виховання учнів ніж «методика»?
Педагогічна технологія в загальнопедагогічному розумінні характеризує цілісний освітній процес з його метою, змістом і методами навчання. Існує думка про те, що технології носять більше універсальний характер. Методика ж - більш індивідуалізована сукупність прийомів і способів навчання. Вона залежить від особистості вчителя, його темпераменту й уміння. Також технологію від методики відрізняють два принципові моменти: планування дій та досянення кінцевого результату. Методика - це узагальнення досвіду.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 14:31, 17 травня 2015 (EEST)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання:
* Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?
* Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?
* Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?
* Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.
Залучайтесь до дискусії.--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:29, 6 травня 2015 (EEST)
Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?
Мотиваційний компонент є основою, навколо якої конструюються головні якості педагога як професіонала, оскільки від того, чим мотивує педагог свою готовність до інноваційної діяльності, залежать характер його участі в інноваційних процесах та досягнуті результати. Важливим компонентом управління педагогічними інноваціями є знання мотивів інноваційної діяльності педагогів, які можуть бути обумовлені: – підвищенням ефективності навчально-виховного процесу; – намаганням привернути до себе увагу: – здобути визнання та ін. Справжню суть мотивів з'ясувати буває нелегко, оскільки вони змінюються. Особистісну значущість конкретних мотивів досліджують на підставі аналізу сформульованих педагогом цілей власної інноваційної діяльності, його дій щодо реалізації цих цілей, а також аналізу змін у його мотиваційній сфері, самооцінок, ставлення до своєї професійної діяльності. Провідним мотивом інноваційної педагогічної діяльності у більшості випадках є пізнавальний інтерес. Позитивну мотивацію педагога до інноваційної діяльності засвідчує задоволення таких його особистісних і професійних потреб, як створення і застосування нового, підвищення педагогічної майстерності, подолання професійних труднощів. Тому використання інноваційних технологій багато хто з педагогів вважає єдиним важливим мотивом особистісного і професійного самоствердження. До ідеї про необхідність інновацій багато вчителів приходять через невдоволеність власною професійною діяльністю у межах традиційного педагогічного процесу. Тільки випробувавши себе в різних моделях навчання й виховання, можна обрати адекватні особистісній і професійній спрямованості методи, прийоми, способи роботи. Отже, показниками мотиваційного компонента готовності до інноваційної педагогічної діяльності є пізнавальний інтерес до інноваційних педагогічних технологій та особистісно-значущий смисл їх застосування.
Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?
На сучасному етапі продовжується реформування освітньої системи, все більш значущим для соціуму стає замовлення на виховання творчої особистості, здібної, на відміну від людини-виконавця, самостійно думати, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Розвиток творчого мислення залежить від багатьох факторів і, перш за все, від правильно організованої педагогами системи розвивального навчання. Система розвивального навчання сприяє розвитку їхнього творчого мислення, побудовані за допомогою технологій розвивального навчання, де панує віра в обдарованість кожної дитини. Використовую такі засоби для досягнення поставленої мети на уроках історії:  Використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, що уможливлює розкриття суб’єктивного досвіду дітей: -методів гуманістичного виховання; -документально-методичного комплексу до кожної навчальної теми; -комплектів історичних задач, різних за типом питань; -алгоритмів вирішення пізнавальних завдань різної складності; -методів та технологій розвитку творчих здібностей учнів (пошукових, ігрових, комунікативно-творчих, застосування інформаційних технологій та ін.); -інтерактивних методів («Мозкового штурму», «Кола», «Мікрофона» роботи у великій групі тощо) (див. Додаток 1 ).  Створення атмосфери зацікавленості кожної дитини в роботі класу;  Стимулювання учнів до висловлювань, до застосування різних засобів виконання завдань без страху помилитися, дати неправильну відповідь;  Оцінка діяльності школярів не тільки за остаточним результатом (правильно- неправильно), а й за способом досягнення результату (оригінальність, самостійність);  Заохочення прагнення учнів знаходити власний спосіб роботи, аналізувати методи роботи інших у процесі уроку, вибирати та засвоювати найбільш раціональні форми;  Створення педагогічних ситуацій ефективного спілкування на уроці, що дає змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження;  Повідомлення на початку уроку не лише теми, а й методів організації навчальної діяльності на уроці;  Обговорення наприкінці уроку змісту і організації навчальної діяльності учнів;  Обговорення у підсумку уроку не тільки того, що засвоїли, а й того на що сподівалися, що б хотілося виконати ще раз;  Завдання додому називається, визначається тема обрана кожним та обсяг, виконання детально пояснюється спосіб раціональної організації самостійної роботи. Розвивальний підхід передбачає організацію процесу навчання як організацію навчальної діяльності учнів і переорієнтацію цього процесу на постановку і розв’язання навчальних завдань самими учнями.

Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?
Розвиток будь-якого навчально-виховного закладу, тобто перехід його у новий якісний стан, не може здійснюватися інакше, як через освоєння нововведень, через інноваційний процес, який є складним за своєю структурою феноменом. Педагогічні нововведення є значним фактором формування і розвитку творчого мислення школярів, якщо його правильно організувати та використати, якщо зміст навчання тісно пов'язаний з розвитком творчих сил учня, з його самовихованням і самоосвітою в умовах свободи вибору. Також в результаті впровадження інновацій здійснюється:

- розвиток в учнів впевненості у собі та своїх здібностях, а також вміння використовувати альтернативні шляхи пошуку інформації. вирішення протиріч; - удосконалення творчих здібностей, творчого мислення учнів; - розвиток історичного мислення; - напрацювання навичок самостійної діяльності;ї - формування високих етичних та естетичних цінностей; - виховування поваги до людей, толерантності до поглядів інших; - розвиток якостей творчої особистості (незалежності, системності, критичного мислення, творчої уяви, цілеспрямованості, здатності щодо висловлювання власних поглядів).

Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.

Моє відношення до новаторства - позитивне, бо педагоги–„новатори” - це люди, які йдуть у ногу із сучасністю, мають яскраво виражений новаторський дух, завжди першими з великим бажанням сприймають і використовують у своїй педагогічній діяльності нові прийоми та методи. Вони вміють розв'язувати нестандартні завдання, часто самі створюють і розробляють педагогічні інновації.--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 14:41, 17 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Педагогічна інноватика Цибаба Ю.В.

2015-05-17T11:31:06Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Індивідуальні заняття */

Педагогічна інноватика Цибаба Ю.В.

2015-05-17T11:28:30Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Педагогічна інноватика Цибаба Ю.В.

2015-05-17T11:10:53Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Психологія Цибаба Ю.В.

2015-05-17T10:42:47Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

Психологія Цибаба Ю.В.

2015-05-17T10:26:52Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Психологія Цибаба Ю.В.

2015-05-17T10:08:41Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Психологія Цибаба Ю.В.

2015-05-17T09:13:38Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Психологія Цибаба Ю.В.

2015-05-17T08:46:42Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Психологія Цибаба Ю.В.

2015-05-17T08:44:37Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Теорія та методика фахової дисципліни Цибаба Ю.В.

2015-05-16T13:05:20Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Така цікава і благодатна тема! Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати наступні завдання:
# Як Ви розумієте поняття "міжпредметні зв'язки"?
# Наведіть приклади з досвіду Вашої роботи часткової та повної інтеграції міжпредметних зв'язків

Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Istoriya|Адміністратор]] ([[Обговорення користувача:Istoriya|обговорення]]) 08:50, 19 березня 2015 (EET)
Міжпредметний зв'язок - це зв'язок між навчальними пргаммами з різних дисциплін на рівні навчальних занять, який зумовлений спільною дидиктичною метою.
Повна інтеграція: "Міфи Греції" 6 кл. - історія стародавнього світу, "Міфи про Геракла" - Світова література
Часткова інтегація: "Гайдамаки" Т. Г. Шевченко, (УКр. літер.) +"Національновизвольний рух на Україні у 18 ст" (істор. Укр 8 кл)
--[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Цибата Юлія Вікторівна|обговорення]]) 16:05, 16 травня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)

2015-03-20T12:25:43Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Підпільна діяльність учасників групи */

== Вступ ==
Війна… Страшне слово! Скільки в ньому ненависті, злості, крові, сліз, розбитих сердець, скалічених доль, смертей?! Але це – і відвага, і мужність, і героїзм, і подвиг, і нарешті, Перемога! Така вистраждана, вимолена, досягнута неймовірною ціною – життям десятків мільйонів тих, хто поліг у сиру землю за мирне небо над головою.

З кожним роком усе далі відходять від нас події Великої Вітчизняної війни, але пам'ять щоразу повертається до минулого, адже те, що пережито, не забудеться ніколи! Це – подвиг, якого не знала історія.

З перших хвилин червневого ранку 1941 року, коли гітлерівська Німеччина підступно, без оголошення війни напала на Радянський Союз, війна увірвалася в юність наших дідів та прадідів, мов чорний смерч. «Підпалила» квітучу землю, затьмарила міста й села. Палала Україна, а німці все далі й далі йшли її територією.

Глухів був окупований німецькими військами з 7 вересня 1941 по 30 серпня 1943 року. І кожен з глухівчан був героєм: і ті, хто мужньо воювали на фронтах, і ті, хто в партизанських загонах, і ті, хто просто вірно чекали рідних з поля битви, наближаючи перемогу в тилу ворога. За період окупації фашисти закатували в місті 13 тисяч осіб.

Минають дні, відлітають у вічність. Уже стихли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною – ціною крові, сліз. І нехай не згасає пам'ять про тих, хто приніс на вівтар свободи найдорожче – життя! Нехай кожен серцем осягне думку, утілену у словах: «Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!»

== Члени підпільної групи Бойка-Мостіпана ==
1. Бойко Олексій Михайлович, 1920 р.н., розстріляний німцями 6 травня 1943 р., похований у м. Глухові, Вознесенське кладовище (братська могила). Родичі не відомі.

2. Бойко Валентина Тимофіївна, 1895 р.н., мешкала по вул. Р. Люксембург, 52. 6 травня 1943 р. розстріляна гестапо, похована у м. Глухові, Вознесенське кладовище (братська могила). Родичі не відомі.

3. Вестфаль Лев Лаврентійович, 1920 р. н., адреса не відома, розстріляний німцями 6 травня 1943 р., похований у м. Глухові, Вознесенське кладовище (братська могила). Відомостей про родичів немає.

4. Волосевич Євген Васильович, рік народження й адреса не відомі, розстріляний німцями 06.05.1943 р., похований у м. Глухові, Вознесенське кладовище (братська могила). Відомостей про родичів немає.

5. Галаган-Скопенко Ольга Іванівна, 1919 р. н., адреса не відома, розстріляна німцями 06.05.1943 р., похована у м. Глухові на Вознесенському кладовищі (братська могила). Відомостей про родичів немає.

6. Іванков Олександр Іванович, 1916 р. н., де мешкав - невідомо, розстріляний німцями в травні 1943 р. Відомостей про родичів немає. Похований на Вознесенському кладовищі (братська могила).

7. Каранда Олександр Іванович, 1917 р. н., адреса проживання не відома, розстріляний німцями 6.05.1943 р. Похований на Вознесенському кладовищі (братська могила). Відомостей про родичів немає.

8. Корнєв Олександр Олександрович, 1913 р. н., адреса не відома, розстріляний німцями 6.05.1943 р. Похований на Вознесенському кладовищі (братська могила). Відомостей про родичів немає.

9. Мажуга Василь Павлович, 1923 р. н., мешкав по вул. Червона Гірка, 25; розстріляний 06.05.43 р. Родичі: Мажуга Катерина.

10. Мазій Михайло Семенович, 1920 р. н., адреса не відома, розстріляний німцями 06.05.1943 р. Похований на Вознесенському кладовищі (братська могила). Родичі не відомі.

11. Мостіпан Олексій Іванович, 1922 р. н., мешкав по вул. Карла Маркса, 76; розстріляний німцями 06.05.1943 р., похований на Вознесенському кладовищі (братська могила). Родичі не відомі.

12. Одноорко Дарина Іванівна, 1917 р. н., мешкала в с. Семенівка, розстріляна німцями 06.05.1943 р., похована на Вознесенському кладовищі (братська могила). Родичі не відомі.

13. Юрченко Павло Єфимович, 1915 р. н., адреса не відома; розстріляний німцями 06.05.1943 р. Похований: Вознесенське кладовище (братська могила). Родичі не відомі.

== Підпільна діяльність учасників групи ==
Протягом 1941-1943 років у Глухові під час фашистської окупації діяла молодіжна підпільна патріотична група. Її члени, серед яких були військовополонені, працівники міського театру, комсомольці, слухали по радіо й поширювали серед населення повідомлення Радінформбюро, допомагали втікати з табору військовополоненим, викрадали в німців зброю і боєприпаси.
Фашистські бандити, щоб зломити опір, волю й надію людей на повернення радянських військ, поширювали брехню про остаточний розгром Радянської Армії, про взяття Москви й Ленінграда. Майже щодня проводилися масові розстріли мирного населення. Але як не лютував скажений ворог, глухівчани передавали з уст в уста повідомлення Радінформбюро про бої на фронтах, про героїчну оборону міст Ленінграда, Москви, про запеклі бої на Волзі. У місті знайшлися сміливці, які поширювали серед людей ці повідомлення, піднімали в них дух і віру в неминучу перемогу.
Восени 1941 року, коли гриміли запеклі бої на території Сумщини, учителька Перемозької школи, немолода вже жінка, мати трьох дорослих дітей Валентина Тимофіївна Бойко, переїхала до Глухова. Цей раптовий переїзд був пов'язаний з улаштуванням у лікарні пораненого сина, офіцера Радянської Армії Олексія Бойка. Його підібрали на полі бою в районі Новгород-Ciверського жителі одного з сіл, а потім з великими труднощами привезли до Глухова. Tут під виглядом цивільного, потерпілого від обстрілу, лейтенанта помістили в лікарню. Валентина Тимофіївна виходжувала Олексія. Сама зайнялася шитвом. До неї щодня приходило чимало людей замовити пошити щось для дітей. Жінка придивлялась до відвідувачів, вивчала. Приходили люди з навколишніх сіл: Семенівки, Баничі, Перемоги. Олексій видужував. Незабаром, шкутильгаючи, почав виходити на вулицю. Комсомолець. Офіцер. Він і не мріяв скоритися ворогові. Поки що заводив знайомства серед військовополонених, комсомольців.
Щасливий випадок звів його з юним артистом міського театру Олексієм Мостіпаном. Цього вродливого, з красивим сильним голосом співака до війни знав мало не увесь Глухів. Юнак навчався в медичному технікумі, тут вступив до комсомолу. Проживав разом з матір’ю, бабусею і старшою сестрою Ларисою — дружиною офіцера Радянської Армії.
Олексій Мостіпан весь час мріяв створити патріотичну молодіжну групу. З цією метою він дав згоду працювати в міському театрі, де потім влаштувалося і чимало його друзів. Разом з сестрою Ларисою і друзями Василем Мажугою, Михайлом Мазієм Олексій збирав зброю, боєприпаси і все це переховував у себе вдома.
Коли Олексій Бойко розповів Мостіпанові про свої плани створити в місті підпільну групу, той гаряче підтримав його:
-Альошко, та саме про це мріяв і я!
Олексій Мостіпан допоміг другові влаштуватися в театрі. Так було створено патріотичну групу, керівником якої став Олексій Бойко, а комісаром Олексій Мостіпан. Незабаром до групи приєдналися комсомолець Лев Вестфаль, медсестра з села Перемоги, знайома матері Олексія Бойка, Ольга Галаган-Скопенко, учителька з села Семенівки Дар'я Одноорко, а також кілька військовополонених.
Олексій Мостіпан з сестрою Ларисою почали у своїй квартирі систематично приймати повідомлення Радінформбюро й передавати їх надійним людям. Наступного дня про ці передачі з рідної Москви знало багато глухівчан.
Темними ночами комсомольці-підпільники допомагали військовополоненим радянським воїнам переодягатися і тікати в ліс, а там і до лінії фронту. Так, Олексій Мостіпан допоміг військовополоненому Якову Димеру й ще кільком бійцям зв’язатися з партизанами. Олексій Мостіпан був непоганим художником і навчився підробляти окупаційні паспорти для втікачів.
Періодично члени групи збиралися під виглядом проведення репетицій в міському театрі або на квартирі у Валентини Тимофіївни Бойко. Незабаром їм вдалося встановити зв'язки з одним з партизанських загонів. Підпільники допомагали партизанам діставати зброю, вибухівку.
У квітні 1943 року Олексій Бойко і Олексій Мостіпан дізналися, що гітлерівці збираються провести в міському кінотеатрі якесь зборище. У друзів виникла думка підірвати приміщення кінотеатру разом з німецько-фашистськими загарбниками. Розпочали підготовку.
3 великими труднощами діставали вибухівку. Олексій Мостіпан вкрав у німців двісті штук запалів. До речі, з цими запалами він мало не спіймався. Виручили кмітливість і сміливість.
Повертаючись із завдання, Олексій з Ларисою натрапили на німецький патруль. Але юнак не розгубився, він витяг німецький ліхтарик, освітив себе (він і сестра були добре вдягнуті) і, гордовито кинувши солдатам «хайль», попрямували, не зупиняючись. Певно, патрулі прийняли його за якогось «фольксдойче». Тільки коли прийшли додому, Олесь, витерши з лиця холодний піт, витяг із-за пазухи коробку з запалами.
Певно, молоді патріоти не подбали, як слід про сувору конспірацію. Гестапівці та поліцаї помітили, що в місті діє підпільна група, дізналися про її центр, і невдовзі підіслали в групу одного із запроданців і помічників начальника Глухівської поліції Жер’еса.
25 квітня (за іншими джерелами 26 квітня) 1943 року вся група була заарештована.
Два тижні катували, морили голодом юних патріотів, або давали їсти наваристий суп навпіл із сіллю, чим викликали в арештованих нестерпну спрагу, а води не давали. Це було жахливо.
Разом з чоловіками в підвалі сиділи й жінки. Були заарештовані також мати Олексія Бойка Валентина Тимофіївна, Ольга Іванівна Галаган-Скопенко, сестра Олексія Мостіпана Лариса. Проте Ларисі друзі порадили не зізнаватися, що вона сестра Мостіпана, бо в неї було інше прізвище. Поліція не дізналась про це, і за відсутністю доказів про зв’язки з групою Ларису Іванівну відпустили.
Усіх підбадьорювали Валентина Тимофіївна Бойко та Ольга Іванівна Галаган-Скопенко. Це була красива 24-річна жінка. У день страти вона відірвала від своєї блузки червоного ґудзика й булавкою викарбувала на ньому дату, число, місяць і рік. «Можливо, на вулиці комусь передам, бо це мій день смерті», — говорила Ольга.
Щодня підпільників водили на допити. Вимагали дані про зв’язки з партизанами. Їм ламали ребра, відрубували пальці, вибивали зуби. Проте патріоти мовчали. Розповідають, що Олексій Мостіпан навіть співав у камері, демонструючи цим ворогові про свою нескореність. На допиті він плюнув в обличчя начальнику поліції Жер’єсу. Після цього його так побили, що він більше не піднімався.
Була спроба організувати втечу з підвалу попід фундаментом. Копали землю залізним костилем, вийнятим з дверей. Коли вже робота наближалася до кінця, німці дізналися про підготовку до втечі й усіх піддали нелюдським тортурам.
Рано-вранці 6 травня 1943 року на машинах, під охороною гітлерівців і поліцаїв, 17 патріотів було вивезено у Борок і розстріляно.
Після звільнення міста від окупантів могили, де поховані патріоти, було «відкрито» і з допомогою медичної експертизи встановлено особи розстріляних. Це були члени підпільної патріотичної групи, усього сімнадцять чоловік. Серед них Олексій Бойко, Олексій Мостіпан, Михайло Мазій, Василь Мажуга, Дарья Одноорко, Ольга Галаган-Скопенко, Валентина Тимофіївна Бойко, Олександр Іванков, Павло Юрченко, Олександр Каранда, Олександр Корнєв й інші. Експертиза показала також, що більшість патріотів було поховано заживо. Вони вмерли мученицькою смертю. Зараз поховані на Вознесенському кладовищі у місті Глухові.

== Спогади старшої сестри Олексія Бойка Віри Михайлівни Бондаренко ==
Олексій був наймолодшим у нашій сім'ї. Звали ми його любовно Олесем. Виростав жвавим, бойовим хлопчиною. У дитинстві Олесь дуже любив коней. Пам’ятаю, ще добре не навчився ходити, як переліз через хвіртку, поспішаючи до колодязя, де пили коні воду. Хлопчина вчепився рученятами за хвіст вороного, і кінь відкинув Олеся на дорогу. На щастя, відбувся легкою травмою. Пізніше з запалом розповідав, як з вітерцем катався з циганами, які викрали його.
Після уроків, у вихідні й літні дні, Олесь поспішав у колгоспну бригаду, випоював і ганяв на пасовисько своїх гривастих улюбленців.
Після десятирічки мав намір вступити до Ленінградського кавалерійського училища. Дуже переживав Олесь, коли не склав екзамен з хімії. Усе ж він вступив до училища – піхотного. Юнак був закоханий у військову службу не менше, ніж у коней. Щирий і відвертий, захоплювався музикою, добре співав, грав на балалайці. У молодшого брата було багато друзів. Молодим пішов Олексій на фронт. З військової частини сповіщав мені, що був поранений у бою. Недолікувався на госпітальному ліжку, за власним проханням знову пішов на передову.
Після повернення з евакуації, мені розповідали, що коли Олексій почув про загибель мого чоловіка, колишнього секретаря підпільного райкому партії Федора Бондаренка, пообіцяв жити заради мене й моїх дітей. Та нам вже не судилась бажана зустріч.

== Спогади сестри Олексія Мостіпана Лариси Іванівни Мостіпан ==
Мої батьки були артистами й режисерами. Працювали в Чернігові. Ми, діти, жили в м. Ніжині з бабусею. Потім усіх нас перевезли до Глухова на навчання. Старший брат служив в армії, на Далекому Сході. Батько раптово помер перед початком війни. Мати продовжувала гастролювати з Чернігівським театром по Україні. Молодший брат Олесь (Олексій Мостіпан) закінчував медтехнікум, я - третій курс сільгоспінституту. Мого чоловіка-однокурсника А.В. Євдокимова призвали в армію (спочатку до Чугуєва, потім, як я довідалася після війни, у Самарканд, у танкове училище. У травні 1943 року він закінчив його, а у липні того ж року загинув). Доньці моїй Ірині було 7 місяців, коли розпочалася війна. Старший брат пройшов усю війну від Рави-Руської до Кенігсберга, після перемоги працював у Чернігові.
Останні дні серпня 41-го. Місто принишкло. Хто мав змогу – евакуювалися. Я з немовлям, старою бабусею та братом залишилася без будь-яких коштів для існування. Розпач і шок охопили нас. Чимало чоловіків з міста збиралися йти в діючу армію, або до партизан. І з ними пішов Олесь. Але невдовзі вони повернулися до міста, бо наступали німці. Причаївшись за парканами, я їх побачила. Вони були, наче сірі пацюки. Наступного дня почали швендяти по всіх подвір’ях, дивитись, що є в погребах та сараях. Ми завмерли, бо в нашому сараї була захована моя іменна гвинтівка «ТОВ-8», яку одержала за перше юнацьке місце в Україні з стрільби. Уночі гвинтівку переховали під підлогу в туалеті, потім її через Олексія Бойка передали партизанам.
Дуже часто гітлерівці проводили наших полонених через місто. Я з донькою Іриною на руках дивилася, чи немає знайомих, а може пощастить кинути їм щось із їжі. І ось одного разу побачила в колоні студента з моєї групи – Яшу Димераніжинця – земляка. Він мене теж помітив. Невдовзі в колоні почалася сутолока, почулись постріли, крики й пройшла чутка, що хтось утік. А вночі до нас у вікно постукали. Придивившись, я впізнала Яшу. Не запалюючи світла, спалили його обмундирування й перевдягли в одяг Олеся (обидва були високими). Дали ми йому Олесеву метрику, благали пробиратися до фронту, але він рвався в Ніжин дізнатися про матір, а потім – на фронт. (У подальшому довідалися, що Яша воював і загинув. Коли я з Чернігівським театром була в Ніжині на гастролях, до мене прийшла його мати й просила написати, що це ми дали Якову документ Олеся, бо він воював і загинув під прізвищем Олеся Мостіпана, через що мати не могла отримати пенсію на загиблого сина).
Знайшлася наша мама. Вона дісталася до Глухова вбогою клячею, на якій привезла костюми Чернігівського театру. Це пізніше дуже допомогло нам у нашому театрі. Їжі не було, будь-яких цінностей – теж, що можна було б обміняти на якісь харчі. Тож і настали дуже важкі часи.
У місті почалися жахливі речі: окупанти зняли на площі пам’ятник Леніну, а на його п’єдесталі поставили шибеницю. Валками підвод вивозили евреїв до Борка, де й розстрілювали.
Одного разу був жорстокий бій: наші увірвалися через Тріумфальну браму до міста. Я на той момент проходила неподалік по провулку з донькою, як раптом назустріч червоноармійцям виповзли гітлерівські танки й почали стрілянину. У повітря полетіли руки, ноги, тіла. Не пам’ятаючи себе від жаху, я забилась під паркан... Вночі з Олесем пішли туди, щоб допомогти, але знайшли лише три гвинтівки, тіла людей, мабуть, встигли вже поховати сусіди. Панувало мовчання – ніхто не відчиняв хвірток, усі боялись.
Олесь нервував, що бездіє й вирішив, поки довідається, де партизани, зібрати радіоприймач. Почали ми з ним збирати потрібні деталі, і невдовзі приймач запрацював. Із вірними друзями збиралися вночі й переписували зведення Радінформбюро, потім листівки розклеювали, розносили по знайомих, вкладали в поштові скриньки, на ранок глухівчани знали про останні новини з фронтів.
Німці лютували: побільшало патрулів, нагнали мадьяр, увели комендантську годину, загойдалися люди на шибеницях, на парканах з’явились всілякі накази про розстріли.
Невдовзі промайнула чутка між знайомими, що привезла мати тяжкопораненого командира з села. Зуміла через родичів влаштувати до лікарні й вилікувала. То був Олексій Бойко. З ним ми познайомилися у лікарні. Потоваришували. Чудова то була людина, життєрадісна й серйозна, жартівник і дотепник, організатор і сміливець (багато разів він пробирався до партизанського лісу відомими йому стежками, і, по суті, він один переправив туди всю зброю, яку ми діставали). Вийшовши з лікарні, ще кульгаючи і не зовсім одужавши він одразу включився в нашу роботу, очолив її. Усе завжди було розумно й обережно. Навіть я, сестра, багато чого не знала. Коли проводжала Олеся на побачення за браму, повинна була чекати його у призначеному місці. Мати Олексія, Валентина Тимофіївна, під виглядом швачки приймала сільських жінок.
На той час нашу маму Марію Георгіївну Мостипан-Чепурну почали викликати до комендатури (адже Глухів – невеличке містечко й німці довідалися, що вона актриса). Вірогідно, щоб створити видимість мирного життя, фашисти надумали відкрити театр. Щоразу мати поверталася пригніченою, бо не могла погодитися працювати на окупантів, відмовлялася, мотивуючи це тим, що не вміє керувати.
Театр було організовано. До складу трупи було включено, як багато молоді, так і колишніх гуртківців. Серед них був і глухівський тенор П. М. Борисенко. Вистави грали побутові. Саме на цьому наполягала мати, погодившись зайнятися театром. Ставилися українські драми, печальний зміст яких перегукувався з жахом того часу. Люди у великій кількості приходили на вистави, аплодували акторам. Серед найвідоміших були вистави: «Безталанна», «Наймичка», «Лимерівна», «Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці», «Циганка Аза» тощо, у яких я виконувала головні ролі (напевно, здатність грати я унаслідувала від батьків). Мій Олесь мав багатодіапазонний драматичний баритон. Він став солістом театру. Завдяки грі в театрі, ми отримали право ходити містом після комендантської години, що було надважливо для обох Олексіїв у їх підпільній роботі.
Як стало відомо хлопцям (подробиці мені розповів Олесь уже в гестапо, коли ми, лежачи на підлозі, переговорювалися через щілину під замкненими дверима), що у приміщенні кінотеатру повинна була зібратися велика кількість німців високого рангу. Хлопці вирішили підірвати театр, а потім усім податись до лісу. До цього велася ретельна підготовка. Про це знали лише кілька осіб.
Німці якось дізналися про підрив. На світанку нас усіх по домівках схопили гітлерівці та поліцейські. Мене і Олеся взяли, як тільки ми ввійшли з вулиці (повертались від Дусі Рибкіної, де переписували зведення).
Мене повели до підвалу через камеру, де вже були наш Олесь і Льова Вестфаль. Коли мене зачинили туди, я побачила людей, а потім довідалась їх імена: Ольга Іванівна Скопенко, Микола (зв’язківець, котрий зустрічав наших хлопців у лісі), дві сільські жінки, яких було заарештовано у квартирі Бойко. Вони розповіли, як підло поводив себе вітчим Олексія, повзаючи в ногах окупантів, він волав, що в усьому винні синок і матуся, а він ні при чому.
Тут же був Мишко Мазій (його заарештували на кілька днів раніше й нещадно били) і хлопчик, років десяти – Микола. Meнe одразу підкликав до забитого дошками вікна Мишко і почав шепотіти, що в нього більше немає сил, і якщо мені вдасться вийти, щоб я будь-якими шляхами передала йому опіум. Ольга Іванівна крикнула, щоб ми припинили балачки, бо хлопчик «підсадний». Той відразу почав бити ногами у двері і його забрали.
Після допитів Олесь ставав біля вікна і співав: «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю...», і, як розповідали в подальшому люди, вони чекали цих пісень, плакали і знали, що він ще живий...
Уночі Олесь мені сказав, що вони з Льовою готують утечу і що їм допоможе один поліцейський – Микола, що він обіцяв влаштувати розмову через двері з Олексієм Бойком і його матір’ю Валентиною Тимофіївною. Під час однієї з «прогулянок» Микола залишив мене при повороті біля дверей камери, а сам слідкував за сходинками. Олексій сказав, щоб я трималася, без мене театр не зможе працювати, а Валентина Тимофіївна сказала, що сина так б’ють, що він уже кашляє кров’ю, і все намагалася мене підбадьорити, не виказуючи відчаю.
Якось чи то вдень, чи вночі до нашої камери зайшов перекладач і, вказавши на мене і сільських жінок, промовив: «Можете йти». Я помчала додому. Схопивши їжу й нашкрябавши підбадьорюючу записку, побігла до гестапо. Обережно, як мені здавалося, непомітно, підкралася до вікна, проштовхнула до Олесевої камери записку й харч. За спиною почулася лайка, і мене схопили два німці, збили з ніг і потягли на подвір’я.
Там перекладач, скажено лаючись російською, кричав: «Сама лізеш, ну і лізь, я нічого зробити не можу…» Уже потім, коли я думала над цими словами, вирішила, що він, живучи з Дусею Бизевою, з нашого театру, знав, як вона щиро полюбляла нашу сім’ю, і це, можливо, у якійсь мірі вплинуло на нього. Мене провели до темного підвального приміщення. Хтось узяв за руку. Посадив. Коли очі звикли до темряви, побачила, що навкруги повно людей, удягнених в однакове сіре, як власівці. Хтось запитав: «За що?» «Передала брату записку». Інший присвиснув… Невдовзі мене забрали на допит. Перебувала наче в тумані. У кімнаті гестапівець кричав до посиніння. На столі побачила свою записку. Але перекладач не прочитав у ній останнє речення, де я прохала підбадьорити, при можливості, Олексія Бойка, адже я заперечувала близьке знайомство з ним. Потім перекладач наказав мені вийти, і коли ми опинилися на подвір'ї, підштовхнув мене у бік, і я побачила там брата поруч із конвоїром. Ми кинулися один до одного в обійми. Його відірвали від мене й повели. То була наша остання прощальна зустріч. Перекладач сказав, щоб я швидко йшла додому й ніде не з'являлася. Уже ввечері велено було грати Наталію у «Лимерівні». Так треба. Глухівчани знали про те, що трапилося, зала була повна. Присутні плакали над драмою в житті і на сцені... Наступного ранку знову пішла до гестапо. Та ніде нікого не було.
Раптом побачила Олексія Бойка, його вели конвоїри. Я кинулася до нього, мене відштовхнули. Ледь дочекалася наступного світанку, знову пішла туди, а по дорозі мене наздогнав зляканий хлопчик-пастушок, він закричав: «Їх там у Борку розстрілюють»… Не пам’ятаю, як туди долетіла. Жовтів свіжезаритий окоп, зачищена кривава стежка, ґудзики й сліди босих ніг, поодаль німець на коні постояв і поїхав... Пізніше говорили, що їм ще у гестапо поперебивали хребти. Олесь кинув записку, Микола (поліцейський) наступив на неї, але це помітили, його схопили й потягли. Люди бачили з вікон автомобілі, у яких по бортах сиділи німці, а наші, мабуть, лежали...

Те, що трапилося влітку 43-го, оповите завісою невідомості. Хто зрадив підпільників – так і лишилося нерозкритою таємницею. Один Бог тому покидьку став суддею…

== Список використаних джерел ==
1. Архівні документи.
2. Листи Лариси Іванівни Мостіпан – Черкасової до Д. Д. Ющенко, учительки ЗОШ № 2.
3. Матеріал із шкільного музею ЗОШ № 6.
4. Нескорені // Народна трибуна. – 1998 – 28 квітня.
5. Юний Олесь Бойко // Народна трибуна. – 1974 – 30 липня.

== Фотогалерея ==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]]

Користувач:Цибата Юлія Вікторівна

2015-03-20T12:15:59Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Цибата Юлія Вікторівна
[[Файл:Цибата_Ю.В..jpg|300px|thumb|left|Цибата Ю.В]]

==Регіон==
Сумська область, місто Глухів

==Місце роботи==
Глухівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2

==Посада==
учитель історії та правознавства

==Категорія==
кваліфікаційна категорія - І

[http://www.example.com назва посилання]==Випускний проект==
Категорія: Творчі проекти [[Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)]]

Конспекти уроків
#[https://drive.google.com/file/d/0B1MfoUTw_55oaXozS1pibGJQbjA/view?usp=sharing Урок з теми "Внутрішньополітичне становище України у середині 50-х років." 11 клас.]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3UGZBb3dOUjItZDA/view?usp=sharing Урок з теми "ХХ з’їзд КПРС і початок лібералізації." 11 клас.]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3VVZlUkhiNjRFS2c/view?usp=sharing Урок з теми "Зміни в управлінні господарством." 11 клас]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3aU9QOU93Wmw1cTg/view?usp=sharing Виховний захід з теми "Шляхами княжої доби" 5 клас.]

Портфоліо (презентація)
[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3VklZVWxmdDMyTTA/view?usp=sharing Презентація "Опис власного педагогічного досвіду"]

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]
0678853556

Користувач:Цибата Юлія Вікторівна

2015-03-19T13:32:42Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Цибата Юлія Вікторівна
[[Файл:Цибата_Ю.В..jpg|300px|thumb|left|Цибата Ю.В]]

==Регіон==
Сумська область, місто Глухів

==Місце роботи==
Глухівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2

==Посада==
учитель історії та правознавства

==Категорія==
кваліфікаційна категорія - І

==Випускний проект==
Категорія: Творчі проекти [[Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)]]

Конспекти уроків
#[https://drive.google.com/file/d/0B1MfoUTw_55oaXozS1pibGJQbjA/view?usp=sharing Урок з теми "Внутрішньополітичне становище України у середині 50-х років." 11 клас.]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3UGZBb3dOUjItZDA/view?usp=sharing Урок з теми "ХХ з’їзд КПРС і початок лібералізації." 11 клас.]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3VVZlUkhiNjRFS2c/view?usp=sharing Урок з теми "Зміни в управлінні господарством." 11 клас]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3aU9QOU93Wmw1cTg/view?usp=sharing Виховний захід з теми "Шляхами княжої доби" 5 клас.]

Портфоліо (презентація)

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]
0678853556

Користувач:Цибата Юлія Вікторівна

2015-03-19T13:28:09Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Контакти */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Цибата Юлія Вікторівна
[[Файл:Цибата_Ю.В..jpg|300px|thumb|left|Цибата Ю.В]]

==Регіон==
Сумська область, місто Глухів

==Місце роботи==
Глухівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2

==Посада==
учитель історії та правознавства

==Категорія==
кваліфікаційна категорія - І

==Випускний проект==
Категорія: Творчі проекти [[Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)]]

Конспекти уроків
#[https://drive.google.com/file/d/0B1MfoUTw_55oaXozS1pibGJQbjA/view?usp=sharing Урок з теми "Внутрішньополітичне становище України у середині 50-х років." 11 клас.]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3UGZBb3dOUjItZDA/view?usp=sharing Урок з теми "ХХ з’їзд КПРС і початок лібералізації." 11 клас.]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3VVZlUkhiNjRFS2c/view?usp=sharing Урок з теми "Зміни в управлінні господарством." 11 клас]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3aU9QOU93Wmw1cTg/view?usp=sharing Виховний захід з теми "Шляхами княжої доби" 5 клас.]

Портфоліо (презентація)

[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3bnh4NDdRVG9MU00/view?usp=sharing Опис досвіду роботи.]

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]
0678853556

Користувач:Цибата Юлія Вікторівна

2015-03-19T13:25:30Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Цибата Юлія Вікторівна
[[Файл:Цибата_Ю.В..jpg|300px|thumb|left|Цибата Ю.В]]

==Регіон==
Сумська область, місто Глухів

==Місце роботи==
Глухівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2

==Посада==
учитель історії та правознавства

==Категорія==
кваліфікаційна категорія - І

==Випускний проект==
Категорія: Творчі проекти [[Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)]]

Конспекти уроків
#[https://drive.google.com/file/d/0B1MfoUTw_55oaXozS1pibGJQbjA/view?usp=sharing Урок з теми "Внутрішньополітичне становище України у середині 50-х років." 11 клас.]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3UGZBb3dOUjItZDA/view?usp=sharing Урок з теми "ХХ з’їзд КПРС і початок лібералізації." 11 клас.]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3VVZlUkhiNjRFS2c/view?usp=sharing Урок з теми "Зміни в управлінні господарством." 11 клас]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3aU9QOU93Wmw1cTg/view?usp=sharing Виховний захід з теми "Шляхами княжої доби" 5 клас.]

Портфоліо (презентація)

[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3bnh4NDdRVG9MU00/view?usp=sharing Опис досвіду роботи.]

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Цибата Юлія Вікторівна

2015-03-19T12:59:07Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Цибата Юлія Вікторівна
[[Файл:Цибата_Ю.В..jpg|300px|thumb|left|Цибата Ю.В]]

==Регіон==
Сумська область, місто Глухів

==Місце роботи==
Глухівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2

==Посада==
учитель історії та правознавства

==Категорія==
кваліфікаційна категорія - І

==Випускний проект==
Категорія: Творчі проекти [[Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)]]

Конспекти уроків
#[https://drive.google.com/file/d/0B1MfoUTw_55oaXozS1pibGJQbjA/view?usp=sharing Урок з теми "Внутрішньополітичне становище України у середині 50-х років." 11 клас.]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3UGZBb3dOUjItZDA/view?usp=sharing Урок з теми "ХХ з’їзд КПРС і початок лібералізації." 11 клас.]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3VVZlUkhiNjRFS2c/view?usp=sharing Урок з теми "Зміни в управлінні господарством." 11 клас]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3aU9QOU93Wmw1cTg/view?usp=sharing Виховний захід з теми "Шляхами княжої доби" 5 клас.]

Портфоліо (презентація)

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Цибата Юлія Вікторівна

2015-03-19T12:54:28Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Цибата Юлія Вікторівна
[[Файл:Цибата_Ю.В..jpg|300px|thumb|left|Цибата Ю.В]]

==Регіон==
Сумська область, місто Глухів

==Місце роботи==
Глухівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2

==Посада==
учитель історії та правознавства

==Категорія==
кваліфікаційна категорія - І

==Випускний проект==
Категорія: Творчі проекти [[Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)]]

Конспекти уроків
#[https://drive.google.com/file/d/0B1MfoUTw_55oaXozS1pibGJQbjA/view?usp=sharing Урок з теми "Внутрішньополітичне становище України у середині 50-х років." 11 клас.]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3UGZBb3dOUjItZDA/view?usp=sharing Урок з теми "ХХ з’їзд КПРС і початок лібералізації." 11 клас.]
#[https://drive.google.com/file/d/0B3UjDBNW67U3VVZlUkhiNjRFS2c/view?usp=sharing Урок з теми "Зміни в управлінні господарством." 11 клас]
#

Портфоліо (презентація)

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Цибата Юлія Вікторівна

2015-03-19T12:50:51Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Випускний проект */

Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)

2015-03-19T09:49:12Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Список використаних джерел */

== Вступ ==
Війна… Страшне слово! Скільки в ньому ненависті, злості, крові, сліз, розбитих сердець, скалічених доль, смертей?! Але це – і відвага, і мужність, і героїзм, і подвиг, і нарешті, Перемога! Така вистраждана, вимолена, досягнута неймовірною ціною – життям десятків мільйонів тих, хто поліг у сиру землю за мирне небо над головою.

З кожним роком усе далі відходять від нас події Великої Вітчизняної війни, але пам'ять щоразу повертається до минулого, адже те, що пережито, не забудеться ніколи! Це – подвиг, якого не знала історія.

З перших хвилин червневого ранку 1941 року, коли гітлерівська Німеччина підступно, без оголошення війни напала на Радянський Союз, війна увірвалася в юність наших дідів та прадідів, мов чорний смерч. «Підпалила» квітучу землю, затьмарила міста й села. Палала Україна, а німці все далі й далі йшли її територією.

Глухів був окупований німецькими військами з 7 вересня 1941 по 30 серпня 1943 року. І кожен з глухівчан був героєм: і ті, хто мужньо воювали на фронтах, і ті, хто в партизанських загонах, і ті, хто просто вірно чекали рідних з поля битви, наближаючи перемогу в тилу ворога. За період окупації фашисти закатували в місті 13 тисяч осіб.

Минають дні, відлітають у вічність. Уже стихли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною – ціною крові, сліз. І нехай не згасає пам'ять про тих, хто приніс на вівтар свободи найдорожче – життя! Нехай кожен серцем осягне думку, утілену у словах: «Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!»

== Члени підпільної групи Бойка-Мостіпана ==
1. Бойко Олексій Михайлович, 1920 р.н., розстріляний німцями 6 травня 1943 р., похований у м. Глухові, Вознесенське кладовище (братська могила). Родичі не відомі.

2. Бойко Валентина Тимофіївна, 1895 р.н., мешкала по вул. Р. Люксембург, 52. 6 травня 1943 р. розстріляна гестапо, похована у м. Глухові, Вознесенське кладовище (братська могила). Родичі не відомі.

3. Вестфаль Лев Лаврентійович, 1920 р. н., адреса не відома, розстріляний німцями 6 травня 1943 р., похований у м. Глухові, Вознесенське кладовище (братська могила). Відомостей про родичів немає.

4. Волосевич Євген Васильович, рік народження й адреса не відомі, розстріляний німцями 06.05.1943 р., похований у м. Глухові, Вознесенське кладовище (братська могила). Відомостей про родичів немає.

5. Галаган-Скопенко Ольга Іванівна, 1919 р. н., адреса не відома, розстріляна німцями 06.05.1943 р., похована у м. Глухові на Вознесенському кладовищі (братська могила). Відомостей про родичів немає.

6. Іванков Олександр Іванович, 1916 р. н., де мешкав - невідомо, розстріляний німцями в травні 1943 р. Відомостей про родичів немає. Похований на Вознесенському кладовищі (братська могила).

7. Каранда Олександр Іванович, 1917 р. н., адреса проживання не відома, розстріляний німцями 6.05.1943 р. Похований на Вознесенському кладовищі (братська могила). Відомостей про родичів немає.

8. Корнєв Олександр Олександрович, 1913 р. н., адреса не відома, розстріляний німцями 6.05.1943 р. Похований на Вознесенському кладовищі (братська могила). Відомостей про родичів немає.

9. Мажуга Василь Павлович, 1923 р. н., мешкав по вул. Червона Гірка, 25; розстріляний 06.05.43 р. Родичі: Мажуга Катерина.

10. Мазій Михайло Семенович, 1920 р. н., адреса не відома, розстріляний німцями 06.05.1943 р. Похований на Вознесенському кладовищі (братська могила). Родичі не відомі.

11. Мостіпан Олексій Іванович, 1922 р. н., мешкав по вул. Карла Маркса, 76; розстріляний німцями 06.05.1943 р., похований на Вознесенському кладовищі (братська могила). Родичі не відомі.

12. Одноорко Дарина Іванівна, 1917 р. н., мешкала в с. Семенівка, розстріляна німцями 06.05.1943 р., похована на Вознесенському кладовищі (братська могила). Родичі не відомі.

13. Юрченко Павло Єфимович, 1915 р. н., адреса не відома; розстріляний німцями 06.05.1943 р. Похований: Вознесенське кладовище (братська могила). Родичі не відомі.

== Підпільна діяльність учасників групи ==
Протягом 1941-1943 років у Глухові під час фашистської окупації діяла молодіжна підпільна патріотична група. Її члени, серед яких були військовополонені, працівники міського театру, комсомольці, слухали по радіо й поширювали серед населення повідомлення Радінформбюро, допомагали втікати з табору військовополоненим, викрадали в німців зброю і боєприпаси.
Фашистські бандити, щоб зломити опір, волю й надію людей на повернення радянських військ, поширювали брехню про остаточний розгром Радянської Армії, про взяття Москви й Ленінграда. Майже щодня проводилися масові розстріли мирного населення. Але як не лютував скажений ворог, глухівчани передавали з уст в уста повідомлення Радінформбюро про бої на фронтах, про героїчну оборону міст Ленінграда, Москви, про запеклі бої на Волзі. У місті знайшлися сміливці, які поширювали серед людей ці повідомлення, піднімали в них дух і віру в неминучу перемогу.
Восени 1941 року, коли гриміли запеклі бої на території Сумщини, учителька Перемозької школи, немолода вже жінка, мати трьох дорослих дітей Валентина Тимофіївна Бойко, переїхала до Глухова. Цей раптовий переїзд був пов'язаний з улаштуванням у лікарні пораненого сина, офіцера Радянської Армії Олексія Бойка. Його підібрали на полі бою в районі Новгород-Ciверського жителі одного з сіл, а потім з великими труднощами привезли до Глухова. Tут під виглядом цивільного, потерпілого від обстрілу, лейтенанта помістили в лікарню.
Валентина Тимофіївна виходжувала Олексія. Сама зайнялася шитвом. До неї щодня приходило чимало людей замовити пошити щось для дітей. Жінка придивлялась до відвідувачів, вивчала. Приходили люди з навколишніх сіл: Семенівки, Баничі, Перемоги.
Олексій видужував. Незабаром, шкутильгаючи, почав виходити на вулицю. Комсомолець. Офіцер. Він і не мріяв скоритися ворогові. Поки що заводив знайомства серед військовополонених, комсомольців.
Щасливий випадок звів його з юним артистом міського театру Олексієм Мостіпаном. Цього вродливого, з красивим сильним голосом співака до війни знав мало не увесь Глухів. Юнак навчався в медичному технікумі, тут вступив до комсомолу. Проживав разом з матір’ю, бабусею і старшою сестрою Ларисою — дружиною офіцера Радянської Армії.
Олексій Мостіпан весь час мріяв створити патріотичну молодіжну групу. З цією метою він дав згоду працювати в міському театрі, де потім влаштувалося і чимало його друзів. Разом з сестрою Ларисою і друзями Василем Мажугою, Михайлом Мазієм Олексій збирав зброю, боєприпаси і все це переховував у себе вдома.
Коли Олексій Бойко розповів Мостіпанові про свої плани створити в місті підпільну групу, той гаряче підтримав його:
-Альошко, та саме про це мріяв і я!
Олексій Мостіпан допоміг другові влаштуватися в театрі. Так було створено патріотичну групу, керівником якої став Олексій Бойко, а комісаром Олексій Мостіпан. Незабаром до групи приєдналися комсомолець Лев Вестфаль, медсестра з села Перемоги, знайома матері Олексія Бойка, Ольга Галаган-Скопенко, учителька з села Семенівки Дар'я Одноорко, а також кілька військовополонених.
Олексій Мостіпан з сестрою Ларисою почали у своїй квартирі систематично приймати повідомлення Радінформбюро й передавати їх надійним людям. Наступного дня про ці передачі з рідної Москви знало багато глухівчан.
Темними ночами комсомольці-підпільники допомагали військовополоненим радянським воїнам переодягатися і тікати в ліс, а там і до лінії фронту. Так, Олексій Мостіпан допоміг військовополоненому Якову Димеру й ще кільком бійцям зв’язатися з партизанами. Олексій Мостіпан був непоганим художником і навчився підробляти окупаційні паспорти для втікачів.
Періодично члени групи збиралися під виглядом проведення репетицій в міському театрі або на квартирі у Валентини Тимофіївни Бойко. Незабаром їм вдалося встановити зв'язки з одним з партизанських загонів. Підпільники допомагали партизанам діставати зброю, вибухівку.
У квітні 1943 року Олексій Бойко і Олексій Мостіпан дізналися, що гітлерівці збираються провести в міському кінотеатрі якесь зборище. У друзів виникла думка підірвати приміщення кінотеатру разом з німецько-фашистськими загарбниками. Розпочали підготовку.
3 великими труднощами діставали вибухівку. Олексій Мостіпан вкрав у німців двісті штук запалів. До речі, з цими запалами він мало не спіймався. Виручили кмітливість і сміливість.
Повертаючись із завдання, Олексій з Ларисою натрапили на німецький патруль. Але юнак не розгубився, він витяг німецький ліхтарик, освітив себе (він і сестра були добре вдягнуті) і, гордовито кинувши солдатам «хайль», попрямували, не зупиняючись. Певно, патрулі прийняли його за якогось «фольксдойче». Тільки коли прийшли додому, Олесь, витерши з лиця холодний піт, витяг із-за пазухи коробку з запалами.
Певно, молоді патріоти не подбали, як слід про сувору конспірацію. Гестапівці та поліцаї помітили, що в місті діє підпільна група, дізналися про її центр, і невдовзі підіслали в групу одного із запроданців і помічників начальника Глухівської поліції Жер’еса.
25 квітня (за іншими джерелами 26 квітня) 1943 року вся група була заарештована.
Два тижні катували, морили голодом юних патріотів, або давали їсти наваристий суп навпіл із сіллю, чим викликали в арештованих нестерпну спрагу, а води не давали. Це було жахливо.
Разом з чоловіками в підвалі сиділи й жінки. Були заарештовані також мати Олексія Бойка Валентина Тимофіївна, Ольга Іванівна Галаган-Скопенко, сестра Олексія Мостіпана Лариса. Проте Ларисі друзі порадили не зізнаватися, що вона сестра Мостіпана, бо в неї було інше прізвище. Поліція не дізналась про це, і за відсутністю доказів про зв’язки з групою Ларису Іванівну відпустили.
Усіх підбадьорювали Валентина Тимофіївна Бойко та Ольга Іванівна Галаган-Скопенко. Це була красива 24-річна жінка. У день страти вона відірвала від своєї блузки червоного ґудзика й булавкою викарбувала на ньому дату, число, місяць і рік. «Можливо, на вулиці комусь передам, бо це мій день смерті», — говорила Ольга.
Щодня підпільників водили на допити. Вимагали дані про зв’язки з партизанами. Їм ламали ребра, відрубували пальці, вибивали зуби. Проте патріоти мовчали. Розповідають, що Олексій Мостіпан навіть співав у камері, демонструючи цим ворогові про свою нескореність. На допиті він плюнув в обличчя начальнику поліції Жер’єсу. Після цього його так побили, що він більше не піднімався.
Була спроба організувати втечу з підвалу попід фундаментом. Копали землю залізним костилем, вийнятим з дверей. Коли вже робота наближалася до кінця, німці дізналися про підготовку до втечі й усіх піддали нелюдським тортурам.
Рано-вранці 6 травня 1943 року на машинах, під охороною гітлерівців і поліцаїв, 17 патріотів було вивезено у Борок і розстріляно.
Після звільнення міста від окупантів могили, де поховані патріоти, було «відкрито» і з допомогою медичної експертизи встановлено особи розстріляних. Це були члени підпільної патріотичної групи, усього сімнадцять чоловік. Серед них Олексій Бойко, Олексій Мостіпан, Михайло Мазій, Василь Мажуга, Дарья Одноорко, Ольга Галаган-Скопенко, Валентина Тимофіївна Бойко, Олександр Іванков, Павло Юрченко, Олександр Каранда, Олександр Корнєв й інші. Експертиза показала також, що більшість патріотів було поховано заживо. Вони вмерли мученицькою смертю.

== Спогади старшої сестри Олексія Бойка Віри Михайлівни Бондаренко ==
Олексій був наймолодшим у нашій сім'ї. Звали ми його любовно Олесем. Виростав жвавим, бойовим хлопчиною. У дитинстві Олесь дуже любив коней. Пам’ятаю, ще добре не навчився ходити, як переліз через хвіртку, поспішаючи до колодязя, де пили коні воду. Хлопчина вчепився рученятами за хвіст вороного, і кінь відкинув Олеся на дорогу. На щастя, відбувся легкою травмою. Пізніше з запалом розповідав, як з вітерцем катався з циганами, які викрали його.
Після уроків, у вихідні й літні дні, Олесь поспішав у колгоспну бригаду, випоював і ганяв на пасовисько своїх гривастих улюбленців.
Після десятирічки мав намір вступити до Ленінградського кавалерійського училища. Дуже переживав Олесь, коли не склав екзамен з хімії. Усе ж він вступив до училища – піхотного. Юнак був закоханий у військову службу не менше, ніж у коней. Щирий і відвертий, захоплювався музикою, добре співав, грав на балалайці. У молодшого брата було багато друзів. Молодим пішов Олексій на фронт. З військової частини сповіщав мені, що був поранений у бою. Недолікувався на госпітальному ліжку, за власним проханням знову пішов на передову.
Після повернення з евакуації, мені розповідали, що коли Олексій почув про загибель мого чоловіка, колишнього секретаря підпільного райкому партії Федора Бондаренка, пообіцяв жити заради мене й моїх дітей. Та нам вже не судилась бажана зустріч.

== Спогади сестри Олексія Мостіпана Лариси Іванівни Мостіпан ==
Мої батьки були артистами й режисерами. Працювали в Чернігові. Ми, діти, жили в м. Ніжині з бабусею. Потім усіх нас перевезли до Глухова на навчання. Старший брат служив в армії, на Далекому Сході. Батько раптово помер перед початком війни. Мати продовжувала гастролювати з Чернігівським театром по Україні. Молодший брат Олесь (Олексій Мостіпан) закінчував медтехнікум, я - третій курс сільгоспінституту. Мого чоловіка-однокурсника А.В. Євдокимова призвали в армію (спочатку до Чугуєва, потім, як я довідалася після війни, у Самарканд, у танкове училище. У травні 1943 року він закінчив його, а у липні того ж року загинув). Доньці моїй Ірині було 7 місяців, коли розпочалася війна. Старший брат пройшов усю війну від Рави-Руської до Кенігсберга, після перемоги працював у Чернігові.
Останні дні серпня 41-го. Місто принишкло. Хто мав змогу – евакуювалися. Я з немовлям, старою бабусею та братом залишилася без будь-яких коштів для існування. Розпач і шок охопили нас. Чимало чоловіків з міста збиралися йти в діючу армію, або до партизан. І з ними пішов Олесь. Але невдовзі вони повернулися до міста, бо наступали німці. Причаївшись за парканами, я їх побачила. Вони були, наче сірі пацюки. Наступного дня почали швендяти по всіх подвір’ях, дивитись, що є в погребах та сараях. Ми завмерли, бо в нашому сараї була захована моя іменна гвинтівка «ТОВ-8», яку одержала за перше юнацьке місце в Україні з стрільби. Уночі гвинтівку переховали під підлогу в туалеті, потім її через Олексія Бойка передали партизанам.
Дуже часто гітлерівці проводили наших полонених через місто. Я з донькою Іриною на руках дивилася, чи немає знайомих, а може пощастить кинути їм щось із їжі. І ось одного разу побачила в колоні студента з моєї групи – Яшу Димераніжинця – земляка. Він мене теж помітив. Невдовзі в колоні почалася сутолока, почулись постріли, крики й пройшла чутка, що хтось утік. А вночі до нас у вікно постукали. Придивившись, я впізнала Яшу. Не запалюючи світла, спалили його обмундирування й перевдягли в одяг Олеся (обидва були високими). Дали ми йому Олесеву метрику, благали пробиратися до фронту, але він рвався в Ніжин дізнатися про матір, а потім – на фронт. (У подальшому довідалися, що Яша воював і загинув. Коли я з Чернігівським театром була в Ніжині на гастролях, до мене прийшла його мати й просила написати, що це ми дали Якову документ Олеся, бо він воював і загинув під прізвищем Олеся Мостіпана, через що мати не могла отримати пенсію на загиблого сина).
Знайшлася наша мама. Вона дісталася до Глухова вбогою клячею, на якій привезла костюми Чернігівського театру. Це пізніше дуже допомогло нам у нашому театрі. Їжі не було, будь-яких цінностей – теж, що можна було б обміняти на якісь харчі. Тож і настали дуже важкі часи.
У місті почалися жахливі речі: окупанти зняли на площі пам’ятник Леніну, а на його п’єдесталі поставили шибеницю. Валками підвод вивозили евреїв до Борка, де й розстрілювали.
Одного разу був жорстокий бій: наші увірвалися через Тріумфальну браму до міста. Я на той момент проходила неподалік по провулку з донькою, як раптом назустріч червоноармійцям виповзли гітлерівські танки й почали стрілянину. У повітря полетіли руки, ноги, тіла. Не пам’ятаючи себе від жаху, я забилась під паркан... Вночі з Олесем пішли туди, щоб допомогти, але знайшли лише три гвинтівки, тіла людей, мабуть, встигли вже поховати сусіди. Панувало мовчання – ніхто не відчиняв хвірток, усі боялись.
Олесь нервував, що бездіє й вирішив, поки довідається, де партизани, зібрати радіоприймач. Почали ми з ним збирати потрібні деталі, і невдовзі приймач запрацював. Із вірними друзями збиралися вночі й переписували зведення Радінформбюро, потім листівки розклеювали, розносили по знайомих, вкладали в поштові скриньки, на ранок глухівчани знали про останні новини з фронтів.
Німці лютували: побільшало патрулів, нагнали мадьяр, увели комендантську годину, загойдалися люди на шибеницях, на парканах з’явились всілякі накази про розстріли.
Невдовзі промайнула чутка між знайомими, що привезла мати тяжкопораненого командира з села. Зуміла через родичів влаштувати до лікарні й вилікувала. То був Олексій Бойко. З ним ми познайомилися у лікарні. Потоваришували. Чудова то була людина, життєрадісна й серйозна, жартівник і дотепник, організатор і сміливець (багато разів він пробирався до партизанського лісу відомими йому стежками, і, по суті, він один переправив туди всю зброю, яку ми діставали). Вийшовши з лікарні, ще кульгаючи і не зовсім одужавши він одразу включився в нашу роботу, очолив її. Усе завжди було розумно й обережно. Навіть я, сестра, багато чого не знала. Коли проводжала Олеся на побачення за браму, повинна була чекати його у призначеному місці. Мати Олексія, Валентина Тимофіївна, під виглядом швачки приймала сільських жінок.
На той час нашу маму Марію Георгіївну Мостипан-Чепурну почали викликати до комендатури (адже Глухів – невеличке містечко й німці довідалися, що вона актриса). Вірогідно, щоб створити видимість мирного життя, фашисти надумали відкрити театр. Щоразу мати поверталася пригніченою, бо не могла погодитися працювати на окупантів, відмовлялася, мотивуючи це тим, що не вміє керувати.
Театр було організовано. До складу трупи було включено, як багато молоді, так і колишніх гуртківців. Серед них був і глухівський тенор П. М. Борисенко. Вистави грали побутові. Саме на цьому наполягала мати, погодившись зайнятися театром. Ставилися українські драми, печальний зміст яких перегукувався з жахом того часу. Люди у великій кількості приходили на вистави, аплодували акторам. Серед найвідоміших були вистави: «Безталанна», «Наймичка», «Лимерівна», «Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці», «Циганка Аза» тощо, у яких я виконувала головні ролі (напевно, здатність грати я унаслідувала від батьків). Мій Олесь мав багатодіапазонний драматичний баритон. Він став солістом театру. Завдяки грі в театрі, ми отримали право ходити містом після комендантської години, що було надважливо для обох Олексіїв у їх підпільній роботі.
Як стало відомо хлопцям (подробиці мені розповів Олесь уже в гестапо, коли ми, лежачи на підлозі, переговорювалися через щілину під замкненими дверима), що у приміщенні кінотеатру повинна була зібратися велика кількість німців високого рангу. Хлопці вирішили підірвати театр, а потім усім податись до лісу. До цього велася ретельна підготовка. Про це знали лише кілька осіб.
Німці якось дізналися про підрив. На світанку нас усіх по домівках схопили гітлерівці та поліцейські. Мене і Олеся взяли, як тільки ми ввійшли з вулиці (повертались від Дусі Рибкіної, де переписували зведення).
Мене повели до підвалу через камеру, де вже були наш Олесь і Льова Вестфаль. Коли мене зачинили туди, я побачила людей, а потім довідалась їх імена: Ольга Іванівна Скопенко, Микола (зв’язківець, котрий зустрічав наших хлопців у лісі), дві сільські жінки, яких було заарештовано у квартирі Бойко. Вони розповіли, як підло поводив себе вітчим Олексія, повзаючи в ногах окупантів, він волав, що в усьому винні синок і матуся, а він ні при чому.
Тут же був Мишко Мазій (його заарештували на кілька днів раніше й нещадно били) і хлопчик, років десяти – Микола. Meнe одразу підкликав до забитого дошками вікна Мишко і почав шепотіти, що в нього більше немає сил, і якщо мені вдасться вийти, щоб я будь-якими шляхами передала йому опіум. Ольга Іванівна крикнула, щоб ми припинили балачки, бо хлопчик «підсадний». Той відразу почав бити ногами у двері і його забрали.
Після допитів Олесь ставав біля вікна і співав: «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю...», і, як розповідали в подальшому люди, вони чекали цих пісень, плакали і знали, що він ще живий...
Уночі Олесь мені сказав, що вони з Льовою готують утечу і що їм допоможе один поліцейський – Микола, що він обіцяв влаштувати розмову через двері з Олексієм Бойком і його матір’ю Валентиною Тимофіївною. Під час однієї з «прогулянок» Микола залишив мене при повороті біля дверей камери, а сам слідкував за сходинками. Олексій сказав, щоб я трималася, без мене театр не зможе працювати, а Валентина Тимофіївна сказала, що сина так б’ють, що він уже кашляє кров’ю, і все намагалася мене підбадьорити, не виказуючи відчаю.
Якось чи то вдень, чи вночі до нашої камери зайшов перекладач і, вказавши на мене і сільських жінок, промовив: «Можете йти». Я помчала додому. Схопивши їжу й нашкрябавши підбадьорюючу записку, побігла до гестапо. Обережно, як мені здавалося, непомітно, підкралася до вікна, проштовхнула до Олесевої камери записку й харч. За спиною почулася лайка, і мене схопили два німці, збили з ніг і потягли на подвір’я.
Там перекладач, скажено лаючись російською, кричав: «Сама лізеш, ну і лізь, я нічого зробити не можу…» Уже потім, коли я думала над цими словами, вирішила, що він, живучи з Дусею Бизевою, з нашого театру, знав, як вона щиро полюбляла нашу сім’ю, і це, можливо, у якійсь мірі вплинуло на нього. Мене провели до темного підвального приміщення. Хтось узяв за руку. Посадив. Коли очі звикли до темряви, побачила, що навкруги повно людей, удягнених в однакове сіре, як власівці. Хтось запитав: «За що?» «Передала брату записку». Інший присвиснув… Невдовзі мене забрали на допит. Перебувала наче в тумані. У кімнаті гестапівець кричав до посиніння. На столі побачила свою записку. Але перекладач не прочитав у ній останнє речення, де я прохала підбадьорити, при можливості, Олексія Бойка, адже я заперечувала близьке знайомство з ним. Потім перекладач наказав мені вийти, і коли ми опинилися на подвір'ї, підштовхнув мене у бік, і я побачила там брата поруч із конвоїром. Ми кинулися один до одного в обійми. Його відірвали від мене й повели. То була наша остання прощальна зустріч. Перекладач сказав, щоб я швидко йшла додому й ніде не з'являлася. Уже ввечері велено було грати Наталію у «Лимерівні». Так треба. Глухівчани знали про те, що трапилося, зала була повна. Присутні плакали над драмою в житті і на сцені... Наступного ранку знову пішла до гестапо. Та ніде нікого не було.
Раптом побачила Олексія Бойка, його вели конвоїри. Я кинулася до нього, мене відштовхнули. Ледь дочекалася наступного світанку, знову пішла туди, а по дорозі мене наздогнав зляканий хлопчик-пастушок, він закричав: «Їх там у Борку розстрілюють»… Не пам’ятаю, як туди долетіла. Жовтів свіжезаритий окоп, зачищена кривава стежка, ґудзики й сліди босих ніг, поодаль німець на коні постояв і поїхав... Пізніше говорили, що їм ще у гестапо поперебивали хребти. Олесь кинув записку, Микола (поліцейський) наступив на неї, але це помітили, його схопили й потягли. Люди бачили з вікон автомобілі, у яких по бортах сиділи німці, а наші, мабуть, лежали...

Те, що трапилося влітку 43-го, оповите завісою невідомості. Хто зрадив підпільників – так і лишилося нерозкритою таємницею. Один Бог тому покидьку став суддею…

== Список використаних джерел ==
1. Архівні документи.
2. Листи Лариси Іванівни Мостіпан – Черкасової до Д. Д. Ющенко, учительки ЗОШ № 2.
3. Матеріал із шкільного музею ЗОШ № 6.
4. Нескорені // Народна трибуна. – 1998 – 28 квітня.
5. Юний Олесь Бойко // Народна трибуна. – 1974 – 30 липня.

== Фотогалерея ==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]]

Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)

2015-03-19T09:48:29Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Спогади сестри Олексія Мостіпана Лариси Іванівни Мостіпан */

== Вступ ==
Війна… Страшне слово! Скільки в ньому ненависті, злості, крові, сліз, розбитих сердець, скалічених доль, смертей?! Але це – і відвага, і мужність, і героїзм, і подвиг, і нарешті, Перемога! Така вистраждана, вимолена, досягнута неймовірною ціною – життям десятків мільйонів тих, хто поліг у сиру землю за мирне небо над головою.

З кожним роком усе далі відходять від нас події Великої Вітчизняної війни, але пам'ять щоразу повертається до минулого, адже те, що пережито, не забудеться ніколи! Це – подвиг, якого не знала історія.

З перших хвилин червневого ранку 1941 року, коли гітлерівська Німеччина підступно, без оголошення війни напала на Радянський Союз, війна увірвалася в юність наших дідів та прадідів, мов чорний смерч. «Підпалила» квітучу землю, затьмарила міста й села. Палала Україна, а німці все далі й далі йшли її територією.

Глухів був окупований німецькими військами з 7 вересня 1941 по 30 серпня 1943 року. І кожен з глухівчан був героєм: і ті, хто мужньо воювали на фронтах, і ті, хто в партизанських загонах, і ті, хто просто вірно чекали рідних з поля битви, наближаючи перемогу в тилу ворога. За період окупації фашисти закатували в місті 13 тисяч осіб.

Минають дні, відлітають у вічність. Уже стихли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною – ціною крові, сліз. І нехай не згасає пам'ять про тих, хто приніс на вівтар свободи найдорожче – життя! Нехай кожен серцем осягне думку, утілену у словах: «Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!»

== Члени підпільної групи Бойка-Мостіпана ==
1. Бойко Олексій Михайлович, 1920 р.н., розстріляний німцями 6 травня 1943 р., похований у м. Глухові, Вознесенське кладовище (братська могила). Родичі не відомі.

2. Бойко Валентина Тимофіївна, 1895 р.н., мешкала по вул. Р. Люксембург, 52. 6 травня 1943 р. розстріляна гестапо, похована у м. Глухові, Вознесенське кладовище (братська могила). Родичі не відомі.

3. Вестфаль Лев Лаврентійович, 1920 р. н., адреса не відома, розстріляний німцями 6 травня 1943 р., похований у м. Глухові, Вознесенське кладовище (братська могила). Відомостей про родичів немає.

4. Волосевич Євген Васильович, рік народження й адреса не відомі, розстріляний німцями 06.05.1943 р., похований у м. Глухові, Вознесенське кладовище (братська могила). Відомостей про родичів немає.

5. Галаган-Скопенко Ольга Іванівна, 1919 р. н., адреса не відома, розстріляна німцями 06.05.1943 р., похована у м. Глухові на Вознесенському кладовищі (братська могила). Відомостей про родичів немає.

6. Іванков Олександр Іванович, 1916 р. н., де мешкав - невідомо, розстріляний німцями в травні 1943 р. Відомостей про родичів немає. Похований на Вознесенському кладовищі (братська могила).

7. Каранда Олександр Іванович, 1917 р. н., адреса проживання не відома, розстріляний німцями 6.05.1943 р. Похований на Вознесенському кладовищі (братська могила). Відомостей про родичів немає.

8. Корнєв Олександр Олександрович, 1913 р. н., адреса не відома, розстріляний німцями 6.05.1943 р. Похований на Вознесенському кладовищі (братська могила). Відомостей про родичів немає.

9. Мажуга Василь Павлович, 1923 р. н., мешкав по вул. Червона Гірка, 25; розстріляний 06.05.43 р. Родичі: Мажуга Катерина.

10. Мазій Михайло Семенович, 1920 р. н., адреса не відома, розстріляний німцями 06.05.1943 р. Похований на Вознесенському кладовищі (братська могила). Родичі не відомі.

11. Мостіпан Олексій Іванович, 1922 р. н., мешкав по вул. Карла Маркса, 76; розстріляний німцями 06.05.1943 р., похований на Вознесенському кладовищі (братська могила). Родичі не відомі.

12. Одноорко Дарина Іванівна, 1917 р. н., мешкала в с. Семенівка, розстріляна німцями 06.05.1943 р., похована на Вознесенському кладовищі (братська могила). Родичі не відомі.

13. Юрченко Павло Єфимович, 1915 р. н., адреса не відома; розстріляний німцями 06.05.1943 р. Похований: Вознесенське кладовище (братська могила). Родичі не відомі.

== Підпільна діяльність учасників групи ==
Протягом 1941-1943 років у Глухові під час фашистської окупації діяла молодіжна підпільна патріотична група. Її члени, серед яких були військовополонені, працівники міського театру, комсомольці, слухали по радіо й поширювали серед населення повідомлення Радінформбюро, допомагали втікати з табору військовополоненим, викрадали в німців зброю і боєприпаси.
Фашистські бандити, щоб зломити опір, волю й надію людей на повернення радянських військ, поширювали брехню про остаточний розгром Радянської Армії, про взяття Москви й Ленінграда. Майже щодня проводилися масові розстріли мирного населення. Але як не лютував скажений ворог, глухівчани передавали з уст в уста повідомлення Радінформбюро про бої на фронтах, про героїчну оборону міст Ленінграда, Москви, про запеклі бої на Волзі. У місті знайшлися сміливці, які поширювали серед людей ці повідомлення, піднімали в них дух і віру в неминучу перемогу.
Восени 1941 року, коли гриміли запеклі бої на території Сумщини, учителька Перемозької школи, немолода вже жінка, мати трьох дорослих дітей Валентина Тимофіївна Бойко, переїхала до Глухова. Цей раптовий переїзд був пов'язаний з улаштуванням у лікарні пораненого сина, офіцера Радянської Армії Олексія Бойка. Його підібрали на полі бою в районі Новгород-Ciверського жителі одного з сіл, а потім з великими труднощами привезли до Глухова. Tут під виглядом цивільного, потерпілого від обстрілу, лейтенанта помістили в лікарню.
Валентина Тимофіївна виходжувала Олексія. Сама зайнялася шитвом. До неї щодня приходило чимало людей замовити пошити щось для дітей. Жінка придивлялась до відвідувачів, вивчала. Приходили люди з навколишніх сіл: Семенівки, Баничі, Перемоги.
Олексій видужував. Незабаром, шкутильгаючи, почав виходити на вулицю. Комсомолець. Офіцер. Він і не мріяв скоритися ворогові. Поки що заводив знайомства серед військовополонених, комсомольців.
Щасливий випадок звів його з юним артистом міського театру Олексієм Мостіпаном. Цього вродливого, з красивим сильним голосом співака до війни знав мало не увесь Глухів. Юнак навчався в медичному технікумі, тут вступив до комсомолу. Проживав разом з матір’ю, бабусею і старшою сестрою Ларисою — дружиною офіцера Радянської Армії.
Олексій Мостіпан весь час мріяв створити патріотичну молодіжну групу. З цією метою він дав згоду працювати в міському театрі, де потім влаштувалося і чимало його друзів. Разом з сестрою Ларисою і друзями Василем Мажугою, Михайлом Мазієм Олексій збирав зброю, боєприпаси і все це переховував у себе вдома.
Коли Олексій Бойко розповів Мостіпанові про свої плани створити в місті підпільну групу, той гаряче підтримав його:
-Альошко, та саме про це мріяв і я!
Олексій Мостіпан допоміг другові влаштуватися в театрі. Так було створено патріотичну групу, керівником якої став Олексій Бойко, а комісаром Олексій Мостіпан. Незабаром до групи приєдналися комсомолець Лев Вестфаль, медсестра з села Перемоги, знайома матері Олексія Бойка, Ольга Галаган-Скопенко, учителька з села Семенівки Дар'я Одноорко, а також кілька військовополонених.
Олексій Мостіпан з сестрою Ларисою почали у своїй квартирі систематично приймати повідомлення Радінформбюро й передавати їх надійним людям. Наступного дня про ці передачі з рідної Москви знало багато глухівчан.
Темними ночами комсомольці-підпільники допомагали військовополоненим радянським воїнам переодягатися і тікати в ліс, а там і до лінії фронту. Так, Олексій Мостіпан допоміг військовополоненому Якову Димеру й ще кільком бійцям зв’язатися з партизанами. Олексій Мостіпан був непоганим художником і навчився підробляти окупаційні паспорти для втікачів.
Періодично члени групи збиралися під виглядом проведення репетицій в міському театрі або на квартирі у Валентини Тимофіївни Бойко. Незабаром їм вдалося встановити зв'язки з одним з партизанських загонів. Підпільники допомагали партизанам діставати зброю, вибухівку.
У квітні 1943 року Олексій Бойко і Олексій Мостіпан дізналися, що гітлерівці збираються провести в міському кінотеатрі якесь зборище. У друзів виникла думка підірвати приміщення кінотеатру разом з німецько-фашистськими загарбниками. Розпочали підготовку.
3 великими труднощами діставали вибухівку. Олексій Мостіпан вкрав у німців двісті штук запалів. До речі, з цими запалами він мало не спіймався. Виручили кмітливість і сміливість.
Повертаючись із завдання, Олексій з Ларисою натрапили на німецький патруль. Але юнак не розгубився, він витяг німецький ліхтарик, освітив себе (він і сестра були добре вдягнуті) і, гордовито кинувши солдатам «хайль», попрямували, не зупиняючись. Певно, патрулі прийняли його за якогось «фольксдойче». Тільки коли прийшли додому, Олесь, витерши з лиця холодний піт, витяг із-за пазухи коробку з запалами.
Певно, молоді патріоти не подбали, як слід про сувору конспірацію. Гестапівці та поліцаї помітили, що в місті діє підпільна група, дізналися про її центр, і невдовзі підіслали в групу одного із запроданців і помічників начальника Глухівської поліції Жер’еса.
25 квітня (за іншими джерелами 26 квітня) 1943 року вся група була заарештована.
Два тижні катували, морили голодом юних патріотів, або давали їсти наваристий суп навпіл із сіллю, чим викликали в арештованих нестерпну спрагу, а води не давали. Це було жахливо.
Разом з чоловіками в підвалі сиділи й жінки. Були заарештовані також мати Олексія Бойка Валентина Тимофіївна, Ольга Іванівна Галаган-Скопенко, сестра Олексія Мостіпана Лариса. Проте Ларисі друзі порадили не зізнаватися, що вона сестра Мостіпана, бо в неї було інше прізвище. Поліція не дізналась про це, і за відсутністю доказів про зв’язки з групою Ларису Іванівну відпустили.
Усіх підбадьорювали Валентина Тимофіївна Бойко та Ольга Іванівна Галаган-Скопенко. Це була красива 24-річна жінка. У день страти вона відірвала від своєї блузки червоного ґудзика й булавкою викарбувала на ньому дату, число, місяць і рік. «Можливо, на вулиці комусь передам, бо це мій день смерті», — говорила Ольга.
Щодня підпільників водили на допити. Вимагали дані про зв’язки з партизанами. Їм ламали ребра, відрубували пальці, вибивали зуби. Проте патріоти мовчали. Розповідають, що Олексій Мостіпан навіть співав у камері, демонструючи цим ворогові про свою нескореність. На допиті він плюнув в обличчя начальнику поліції Жер’єсу. Після цього його так побили, що він більше не піднімався.
Була спроба організувати втечу з підвалу попід фундаментом. Копали землю залізним костилем, вийнятим з дверей. Коли вже робота наближалася до кінця, німці дізналися про підготовку до втечі й усіх піддали нелюдським тортурам.
Рано-вранці 6 травня 1943 року на машинах, під охороною гітлерівців і поліцаїв, 17 патріотів було вивезено у Борок і розстріляно.
Після звільнення міста від окупантів могили, де поховані патріоти, було «відкрито» і з допомогою медичної експертизи встановлено особи розстріляних. Це були члени підпільної патріотичної групи, усього сімнадцять чоловік. Серед них Олексій Бойко, Олексій Мостіпан, Михайло Мазій, Василь Мажуга, Дарья Одноорко, Ольга Галаган-Скопенко, Валентина Тимофіївна Бойко, Олександр Іванков, Павло Юрченко, Олександр Каранда, Олександр Корнєв й інші. Експертиза показала також, що більшість патріотів було поховано заживо. Вони вмерли мученицькою смертю.

== Спогади старшої сестри Олексія Бойка Віри Михайлівни Бондаренко ==
Олексій був наймолодшим у нашій сім'ї. Звали ми його любовно Олесем. Виростав жвавим, бойовим хлопчиною. У дитинстві Олесь дуже любив коней. Пам’ятаю, ще добре не навчився ходити, як переліз через хвіртку, поспішаючи до колодязя, де пили коні воду. Хлопчина вчепився рученятами за хвіст вороного, і кінь відкинув Олеся на дорогу. На щастя, відбувся легкою травмою. Пізніше з запалом розповідав, як з вітерцем катався з циганами, які викрали його.
Після уроків, у вихідні й літні дні, Олесь поспішав у колгоспну бригаду, випоював і ганяв на пасовисько своїх гривастих улюбленців.
Після десятирічки мав намір вступити до Ленінградського кавалерійського училища. Дуже переживав Олесь, коли не склав екзамен з хімії. Усе ж він вступив до училища – піхотного. Юнак був закоханий у військову службу не менше, ніж у коней. Щирий і відвертий, захоплювався музикою, добре співав, грав на балалайці. У молодшого брата було багато друзів. Молодим пішов Олексій на фронт. З військової частини сповіщав мені, що був поранений у бою. Недолікувався на госпітальному ліжку, за власним проханням знову пішов на передову.
Після повернення з евакуації, мені розповідали, що коли Олексій почув про загибель мого чоловіка, колишнього секретаря підпільного райкому партії Федора Бондаренка, пообіцяв жити заради мене й моїх дітей. Та нам вже не судилась бажана зустріч.

== Спогади сестри Олексія Мостіпана Лариси Іванівни Мостіпан ==
Мої батьки були артистами й режисерами. Працювали в Чернігові. Ми, діти, жили в м. Ніжині з бабусею. Потім усіх нас перевезли до Глухова на навчання. Старший брат служив в армії, на Далекому Сході. Батько раптово помер перед початком війни. Мати продовжувала гастролювати з Чернігівським театром по Україні. Молодший брат Олесь (Олексій Мостіпан) закінчував медтехнікум, я - третій курс сільгоспінституту. Мого чоловіка-однокурсника А.В. Євдокимова призвали в армію (спочатку до Чугуєва, потім, як я довідалася після війни, у Самарканд, у танкове училище. У травні 1943 року він закінчив його, а у липні того ж року загинув). Доньці моїй Ірині було 7 місяців, коли розпочалася війна. Старший брат пройшов усю війну від Рави-Руської до Кенігсберга, після перемоги працював у Чернігові.
Останні дні серпня 41-го. Місто принишкло. Хто мав змогу – евакуювалися. Я з немовлям, старою бабусею та братом залишилася без будь-яких коштів для існування. Розпач і шок охопили нас. Чимало чоловіків з міста збиралися йти в діючу армію, або до партизан. І з ними пішов Олесь. Але невдовзі вони повернулися до міста, бо наступали німці. Причаївшись за парканами, я їх побачила. Вони були, наче сірі пацюки. Наступного дня почали швендяти по всіх подвір’ях, дивитись, що є в погребах та сараях. Ми завмерли, бо в нашому сараї була захована моя іменна гвинтівка «ТОВ-8», яку одержала за перше юнацьке місце в Україні з стрільби. Уночі гвинтівку переховали під підлогу в туалеті, потім її через Олексія Бойка передали партизанам.
Дуже часто гітлерівці проводили наших полонених через місто. Я з донькою Іриною на руках дивилася, чи немає знайомих, а може пощастить кинути їм щось із їжі. І ось одного разу побачила в колоні студента з моєї групи – Яшу Димераніжинця – земляка. Він мене теж помітив. Невдовзі в колоні почалася сутолока, почулись постріли, крики й пройшла чутка, що хтось утік. А вночі до нас у вікно постукали. Придивившись, я впізнала Яшу. Не запалюючи світла, спалили його обмундирування й перевдягли в одяг Олеся (обидва були високими). Дали ми йому Олесеву метрику, благали пробиратися до фронту, але він рвався в Ніжин дізнатися про матір, а потім – на фронт. (У подальшому довідалися, що Яша воював і загинув. Коли я з Чернігівським театром була в Ніжині на гастролях, до мене прийшла його мати й просила написати, що це ми дали Якову документ Олеся, бо він воював і загинув під прізвищем Олеся Мостіпана, через що мати не могла отримати пенсію на загиблого сина).
Знайшлася наша мама. Вона дісталася до Глухова вбогою клячею, на якій привезла костюми Чернігівського театру. Це пізніше дуже допомогло нам у нашому театрі. Їжі не було, будь-яких цінностей – теж, що можна було б обміняти на якісь харчі. Тож і настали дуже важкі часи.
У місті почалися жахливі речі: окупанти зняли на площі пам’ятник Леніну, а на його п’єдесталі поставили шибеницю. Валками підвод вивозили евреїв до Борка, де й розстрілювали.
Одного разу був жорстокий бій: наші увірвалися через Тріумфальну браму до міста. Я на той момент проходила неподалік по провулку з донькою, як раптом назустріч червоноармійцям виповзли гітлерівські танки й почали стрілянину. У повітря полетіли руки, ноги, тіла. Не пам’ятаючи себе від жаху, я забилась під паркан... Вночі з Олесем пішли туди, щоб допомогти, але знайшли лише три гвинтівки, тіла людей, мабуть, встигли вже поховати сусіди. Панувало мовчання – ніхто не відчиняв хвірток, усі боялись.
Олесь нервував, що бездіє й вирішив, поки довідається, де партизани, зібрати радіоприймач. Почали ми з ним збирати потрібні деталі, і невдовзі приймач запрацював. Із вірними друзями збиралися вночі й переписували зведення Радінформбюро, потім листівки розклеювали, розносили по знайомих, вкладали в поштові скриньки, на ранок глухівчани знали про останні новини з фронтів.
Німці лютували: побільшало патрулів, нагнали мадьяр, увели комендантську годину, загойдалися люди на шибеницях, на парканах з’явились всілякі накази про розстріли.
Невдовзі промайнула чутка між знайомими, що привезла мати тяжкопораненого командира з села. Зуміла через родичів влаштувати до лікарні й вилікувала. То був Олексій Бойко. З ним ми познайомилися у лікарні. Потоваришували. Чудова то була людина, життєрадісна й серйозна, жартівник і дотепник, організатор і сміливець (багато разів він пробирався до партизанського лісу відомими йому стежками, і, по суті, він один переправив туди всю зброю, яку ми діставали). Вийшовши з лікарні, ще кульгаючи і не зовсім одужавши він одразу включився в нашу роботу, очолив її. Усе завжди було розумно й обережно. Навіть я, сестра, багато чого не знала. Коли проводжала Олеся на побачення за браму, повинна була чекати його у призначеному місці. Мати Олексія, Валентина Тимофіївна, під виглядом швачки приймала сільських жінок.
На той час нашу маму Марію Георгіївну Мостипан-Чепурну почали викликати до комендатури (адже Глухів – невеличке містечко й німці довідалися, що вона актриса). Вірогідно, щоб створити видимість мирного життя, фашисти надумали відкрити театр. Щоразу мати поверталася пригніченою, бо не могла погодитися працювати на окупантів, відмовлялася, мотивуючи це тим, що не вміє керувати.
Театр було організовано. До складу трупи було включено, як багато молоді, так і колишніх гуртківців. Серед них був і глухівський тенор П. М. Борисенко. Вистави грали побутові. Саме на цьому наполягала мати, погодившись зайнятися театром. Ставилися українські драми, печальний зміст яких перегукувався з жахом того часу. Люди у великій кількості приходили на вистави, аплодували акторам. Серед найвідоміших були вистави: «Безталанна», «Наймичка», «Лимерівна», «Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці», «Циганка Аза» тощо, у яких я виконувала головні ролі (напевно, здатність грати я унаслідувала від батьків). Мій Олесь мав багатодіапазонний драматичний баритон. Він став солістом театру. Завдяки грі в театрі, ми отримали право ходити містом після комендантської години, що було надважливо для обох Олексіїв у їх підпільній роботі.
Як стало відомо хлопцям (подробиці мені розповів Олесь уже в гестапо, коли ми, лежачи на підлозі, переговорювалися через щілину під замкненими дверима), що у приміщенні кінотеатру повинна була зібратися велика кількість німців високого рангу. Хлопці вирішили підірвати театр, а потім усім податись до лісу. До цього велася ретельна підготовка. Про це знали лише кілька осіб.
Німці якось дізналися про підрив. На світанку нас усіх по домівках схопили гітлерівці та поліцейські. Мене і Олеся взяли, як тільки ми ввійшли з вулиці (повертались від Дусі Рибкіної, де переписували зведення).
Мене повели до підвалу через камеру, де вже були наш Олесь і Льова Вестфаль. Коли мене зачинили туди, я побачила людей, а потім довідалась їх імена: Ольга Іванівна Скопенко, Микола (зв’язківець, котрий зустрічав наших хлопців у лісі), дві сільські жінки, яких було заарештовано у квартирі Бойко. Вони розповіли, як підло поводив себе вітчим Олексія, повзаючи в ногах окупантів, він волав, що в усьому винні синок і матуся, а він ні при чому.
Тут же був Мишко Мазій (його заарештували на кілька днів раніше й нещадно били) і хлопчик, років десяти – Микола. Meнe одразу підкликав до забитого дошками вікна Мишко і почав шепотіти, що в нього більше немає сил, і якщо мені вдасться вийти, щоб я будь-якими шляхами передала йому опіум. Ольга Іванівна крикнула, щоб ми припинили балачки, бо хлопчик «підсадний». Той відразу почав бити ногами у двері і його забрали.
Після допитів Олесь ставав біля вікна і співав: «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю...», і, як розповідали в подальшому люди, вони чекали цих пісень, плакали і знали, що він ще живий...
Уночі Олесь мені сказав, що вони з Льовою готують утечу і що їм допоможе один поліцейський – Микола, що він обіцяв влаштувати розмову через двері з Олексієм Бойком і його матір’ю Валентиною Тимофіївною. Під час однієї з «прогулянок» Микола залишив мене при повороті біля дверей камери, а сам слідкував за сходинками. Олексій сказав, щоб я трималася, без мене театр не зможе працювати, а Валентина Тимофіївна сказала, що сина так б’ють, що він уже кашляє кров’ю, і все намагалася мене підбадьорити, не виказуючи відчаю.
Якось чи то вдень, чи вночі до нашої камери зайшов перекладач і, вказавши на мене і сільських жінок, промовив: «Можете йти». Я помчала додому. Схопивши їжу й нашкрябавши підбадьорюючу записку, побігла до гестапо. Обережно, як мені здавалося, непомітно, підкралася до вікна, проштовхнула до Олесевої камери записку й харч. За спиною почулася лайка, і мене схопили два німці, збили з ніг і потягли на подвір’я.
Там перекладач, скажено лаючись російською, кричав: «Сама лізеш, ну і лізь, я нічого зробити не можу…» Уже потім, коли я думала над цими словами, вирішила, що він, живучи з Дусею Бизевою, з нашого театру, знав, як вона щиро полюбляла нашу сім’ю, і це, можливо, у якійсь мірі вплинуло на нього. Мене провели до темного підвального приміщення. Хтось узяв за руку. Посадив. Коли очі звикли до темряви, побачила, що навкруги повно людей, удягнених в однакове сіре, як власівці. Хтось запитав: «За що?» «Передала брату записку». Інший присвиснув… Невдовзі мене забрали на допит. Перебувала наче в тумані. У кімнаті гестапівець кричав до посиніння. На столі побачила свою записку. Але перекладач не прочитав у ній останнє речення, де я прохала підбадьорити, при можливості, Олексія Бойка, адже я заперечувала близьке знайомство з ним. Потім перекладач наказав мені вийти, і коли ми опинилися на подвір'ї, підштовхнув мене у бік, і я побачила там брата поруч із конвоїром. Ми кинулися один до одного в обійми. Його відірвали від мене й повели. То була наша остання прощальна зустріч. Перекладач сказав, щоб я швидко йшла додому й ніде не з'являлася. Уже ввечері велено було грати Наталію у «Лимерівні». Так треба. Глухівчани знали про те, що трапилося, зала була повна. Присутні плакали над драмою в житті і на сцені... Наступного ранку знову пішла до гестапо. Та ніде нікого не було.
Раптом побачила Олексія Бойка, його вели конвоїри. Я кинулася до нього, мене відштовхнули. Ледь дочекалася наступного світанку, знову пішла туди, а по дорозі мене наздогнав зляканий хлопчик-пастушок, він закричав: «Їх там у Борку розстрілюють»… Не пам’ятаю, як туди долетіла. Жовтів свіжезаритий окоп, зачищена кривава стежка, ґудзики й сліди босих ніг, поодаль німець на коні постояв і поїхав... Пізніше говорили, що їм ще у гестапо поперебивали хребти. Олесь кинув записку, Микола (поліцейський) наступив на неї, але це помітили, його схопили й потягли. Люди бачили з вікон автомобілі, у яких по бортах сиділи німці, а наші, мабуть, лежали...

Те, що трапилося влітку 43-го, оповите завісою невідомості. Хто зрадив підпільників – так і лишилося нерозкритою таємницею. Один Бог тому покидьку став суддею…

== Список використаних джерел ==

== Фотогалерея ==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]]

Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)

2015-03-19T09:46:41Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Спогади старшої сестри Олексія Бойка Віри Михайлівни Бондаренко */

Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)

2015-03-19T09:45:57Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Підпільна діяльність учасників групи */

Користувач:Цибата Юлія Вікторівна

2015-03-19T08:44:49Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Випускний проект */

Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)

2015-03-19T08:27:02Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Члени підпільної групи Бойка-Мостіпана */

Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)

2015-03-19T08:26:45Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Члени підпільної групи Бойка-Мостіпана */

Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)

2015-03-19T08:26:07Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Вступ */

Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)

2015-03-19T08:25:14Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Вступ */

Користувач:Цибата Юлія Вікторівна

2015-03-19T08:24:28Z

Цибата Юлія Вікторівна: /* Випускний проект */

Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)

2015-03-19T08:23:52Z

Цибата Юлія Вікторівна: Створена сторінка: == Вступ == == Члени підпільної групи Бойка-Мостіпана == == Підпільна діяльність учасникі...

== Вступ ==

== Члени підпільної групи Бойка-Мостіпана ==

== Підпільна діяльність учасників групи ==

== Спогади старшої сестри Олексія Бойка Віри Михайлівни Бондаренко ==

== Спогади сестри Олексія Мостіпана Лариси Іванівни Мостіпан ==

== Список використаних джерел ==

== Фотогалерея ==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Цибата Юлія Вікторівна|Цибата Юлія Вікторівна]]

Категорія:Творчі проекти

2015-03-19T08:16:15Z

Цибата Юлія Вікторівна:

{|{{Шаблон:Фон}}

[[Категорія:Творчі проекти]]
[[ВІКІПІДРУЧНИК З МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ]]
----
[[Обласний конкурс "ВЕЛИКА ІСТОРІЯ МАЛОЇ БАТЬКІВЩИНИ"]]
----
[[Волонтерський загін "Пошук"]]
----
[[Творча робота-дослідження до річниці Великої Перемоги "Спасибі за життя!"]]
----
[[Організаційно-педагогічні умови вдосконалення управлінської діяльності у вищому професійному училищі]]
----
[["Історичні герби міст Сумщини: минуле і сьогодення"]]
----
[[Партизанський рух на Великописарівщині]]
----
[[Партизанський рух с.Пожня Великописарівського району]]
----
[[Ремесла містечка Смілого другої половини ХІХ століття]]
----
[[Альманах пам’яті "Сумщина в роки Великої Вітчизняної війни"]]
----
[[Розвиток колективної господарської праці с. Новосуханівка]]
----
[[Народне жіноче тріо "Срібні джерела "]]
----
[[Педагогічна рада (ділова гра)]]
----
[[Слідами розвідгрупи "Сокіл"]]
----
[[Партизанський рух на Сумщині (Шосткинський, Глухівський, Кролевецький райони)]]
----
[[Окрилені театром.Роменщини]]
----
[[Історія родини в історії країни]]
----
[[Доля ромів у період окупації Сумщини в 1941-1943 рр.]]
----
[[Сумський гусарський полк]]
----
[[Історія обласного академічного театру драми та музичної комедії ім.М.С.Щепкіна]]
----
[[Художники рідного краю]]
----
[[Вільшанські Линтварьови - представники відомого дворянського роду на Слобожанщині]]
----
[[Діяльність груп ОУН-УПА в період Великої Вітчизняної війни на Сумщині]]
----
[[Сім чудес Ямпільщини]]
----
[[Православні храми Липоводолинщини в д.п.ХVІІ - першій третині ХХ ст.]]
----
[[Назви, просіяні ситом століть]]
----
[[Організація науково-методичної роботи в навчальному закладі]]
----
[[Жінки Роменщини у Великій вітчизняній війні]]
----
[[Втрачене ремесло глинчан]]
----
[[Пам'ять не зітреться, не зів’яне через покоління і віки (трагедія с. Чернеччина)]]
----
[[Голодомор 1932-1933 рр. на Сумщині]]
----
[[Історія одного француза....]]
----
[[Перлини козацького краю]]
----

[[Історія розвитку художньої самодіяльності у с. Миколаївка]]
----

[[Історія Глухівського кірасирського полку]]
----

[[Герої не помирають, вони лише відходять у вічність]]

----
[[Вишивка Роменщини]]

----
[[Гребениківка-батьківщина чотирьох Героїв Радянського Союзу]]

----
[[Використання електронних таблиць в управлінні школою]]

----
[[Аналіз проявів поведінки старших підлітків з різними типами темпераменту в стресових ситуаціях]]

----
[[Сільськогосподарські підприємства на території с. Сергіївка Білопільського району в 1960-1990-х роках]]

----
[[Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)]]

[[Категорія:Root]]

Користувач:Цибата Юлія Вікторівна

2015-03-19T08:14:15Z

Цибата Юлія Вікторівна:

Користувач:Цибата Юлія Вікторівна

2015-03-19T08:14:02Z

Цибата Юлія Вікторівна:

Користувач:Цибата Юлія Вікторівна

2015-03-19T08:13:49Z

Цибата Юлія Вікторівна: