HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"

2015-10-27T14:33:01Z

Шелеміна Світлана Миколаївна:

[[Файл:Куянівська_школка.png|250px|thumb|right]]
==Повна назва навчального закладу==
'''Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"'''

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Слобідка Куянівка в 90 - х р. р. 18 ст. була володінням Білопільського сотника Степана Куколя. На початку 19 ст. Куколь у своєму маєтку в Куянівці збудував двохповерховий будинок, а поруч - невеликі приміщення для різних служб. В будинку контори поміщика було виділено дві кімнати для школи. Тут навчалися діти кріпосних селян села Смирнівка та підданих поміщика дворових людей. Школа була однокласна.

Вперше письмова згадка про Куянівську школу належить початку 20 ст. За переписом 1906 р. згідно звітів про стан початкових народних шкіл по Сумському повіту Харківської губернії в Куянівці була однокласна школа (по Положенню 1874 р. (освітня реформа в Російській імперії)). Тут викладалися такі предмети, як арифметика, письмо, література, географія. Навчали учнів три вчителі: Клочков, Петров Григорій і Покровська Ганна Василівна. Підручники видавалися учням безплатно. І вся школа була на утриманні поміщиці Елеонори Яківни Куколь - Яснопольської. В 1909 р. поміщиця померла і школу на деякий період закрили.

У 1910 р. школа була перенесена у будинок, який розташовувався біля цукрозаводу. А в 1913 р. земство побудувало нове шестикімнатне приміщення для школи з квартирою для вчителя під одним дахом, зі службовими приміщеннями, колодязем у дворі та розкішним садом по вулиці Валіївській (у районі цвинтаря; до сьогоднішніх днів споруда не збереглася). Куянівська школа тепер була тут аж до 1919 р. У 1919 р., після того, як село залишили білогвардійські війська генерала Денікіна, на території заводу організували початкову школу. Виділили дві великі кімнати, де одночасно навчалися учні 1 — 2 та 3 - 4 класів. Учительки Горбачова і Талдатова проводили заняття в одну зміну.

У 1922 р. силами робітників заводу був відремонтований будинок поміщиків Куколь - Яснопольських. У ньому розмістили школу фабрично - заводського навчання. Початкова школа діяла поруч. Кількість учнів щороку збільшувалась, тому довелося відкривати замість комбінованих класів окремі для 1, 2, 3 і 4 класів. Заняття тепер проводилися у дві зміни. Приїхали в село працювати два нових учителі - Полоскун та Чижик І. М. (згодом очолив відділ народної освіти у місті Білопіллі). Школа фабрично - заводського навчання в Куянівці діяла до 1926 р. і потім її перевели в місто Тростянець, а в поміщицькому будинку виділили дві кімнати для початкової школи. Решту кімнат займали під житло сім’ї робітників та службовців місцевого цукрозаводу.

У 1928 р. на прохання робітників при школі відкрили 5-й клас, перейменувавши початкову школу на семирічну. До нового бюджетного року зарплату вчителю 5 класу платили батьки учнів. Завідуючим школою призначили Юхневича Леоніда Йосиповича. Невеликий педагогічний колектив успішно працював, навчаючи не тільки дітей шкільного віку, а й ліквідовуючи неписьменність серед дорослого населення Куянівки, тобто одночасно це була і школа лікнепу.

Щороку в Куянівці збільшувалася кількість дітей шкільного віку, з’явилася можливість перетворити Куянівську школу на десятилітню. По наполегливому проханню батьків у 1935 р. відкрили у школі 8-й клас - школа стала середньою. Тепер тут здобували освіту діти з навколишніх сіл: Черванівки, Новопетрівки, Кальченок, Нагорнівки, Шкуратівки, Москаленок, Дудченок, Штанівки. Відкрилися паралельні класи. Заняття проводилися у дві зміни. Першим директором середньої школи призначили Василя Григоровича Оранського. Не вистачало педагогічних кадрів, адже школа не мала ні власного приміщення, ні квартир для вчителів. Тому дирекція цукрозаводу з поміщицького будинку поступово переселяє робітників, надаючи їм інше житло, а звільнені кімнати надає учителям для проживання.

В 1935 р. при школі утворилася комсомольська організація, першим комсомольським ватажком був Андрон Кобзар. Історія зберегла імена перших комсомольців села: Вощенко Іван Матвійович, Ковальчук Василь Авксентійович, Надененко Людмила Романівна. У 1937 році Куянівська школа дала путівку в життя своїм першим випускникам - ЗО учнів закінчили 10-й клас. Імена деяких із них відомі, зокрема, Кобзар Андрон, Прийменко Ніна, Темний Павло, Яценко Ніна.

В 1941 р. у школі навчалося більше 500 учнів (18 класів). Перед Білопільським райвиконкомом адміністрація школи і цукрозаводу поставила питання про передачу всього поміщицького будинку школі. Але почалася Велика Вітчизняна війна, і 1941 - 1942 навчальний рік не зміг розпочатися, бо село окупували фашисти. Випускники школи та вчителі пішли на фронт захищати Батьківщину: директор школи Купенко Кузьма Іванович, учитель історії Вороненко Петро Іванович, учитель фізкультури Пономаренко Олексій Іванович, учитель математики Пономаренко Іван. Шкільне приміщення зайняли німці. Школу закрили, дозволили навчатися тільки учням 1 і 2 класу, але заняття проходили тепер у пожежному сараї при заводі. Зарплату вчителям платили батьки учнів. У поміщицькому будинку квартирували німці, просторий коридор на 1 -му поверсі окупанти перетворили на стайню для коней. Парти, шкільне приладдя, наочні посібники просто спалили на шкільному подвір’ї.

У вересні 1943 року після звільнення Куянівки від німецьких окупантів Куянівська школа знову відновила свою діяльність, відкрилися всі десять класів. З доріг війни не повернулися учителі історії Вороненко П. І. та математики Пономаренко І. Виконуючою обов’язки директора школи призначили Карпову Меланію Андріївну. Учительський колектив разом із батьками та учнями відремонтували приміщення, нашвидкуруч змайстрували столи і лави, заготували паливо. Парове опалення виявилося розладнаним, тому у класних кімнатах встановили пічки - буржуйки, що під час морозів могли підтримувати температуру + 6 - + 12* С. Не дуже ситі, недобре вдягнені, без підручників, із саморобними зошитами, зробленими із старих газет, учні сумлінно відвідували школу та мали добрі знання.

Знову відновила свою діяльність комсомольська організація (секретар - Віктор Большего), діяв учнівський комітет, піонерська організація імені Сидора Артемовича Ковпака. В 1944 р. директором школи призначили Івана Івановича Червінкіна. 1946 року здійснено перший повоєнний випуск учнів - десятикласників (12 учнів).

Повільно, але впевнено країна піднімалася з руїн, стало до мирної праці село, запрацював на повну потужність цукрозавод, покращилися справи і в освіті. В 1950 р. було капітально відремонтоване приміщення школи, запрацювало парове опалення.
У 1951 році Куянівська школа мала своїх перших медалістів - Злочевську Іду, Забару Олександра та Воропая Віктора. У1952 році при школі створили виробничу бригаду (перший бригадир - Клопотенко Микола) для проведення виробничої практики. Дирекція Куянівського цукрокомбінату виділила навчальне поле площею 25 га. Разом з оволодінням основами наук учні - старшокласники одержували спеціальність механізатора широкого профілю.

В 1958 році Куянівська школа стала одинадцятирічною, змінила назву - «Середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням». Введення виробничого навчання і одинадцятого класу змусило дирекцію школи подумати про розширення навчально - матеріальної бази. На подвір’ї школи збудували два нових приміщення загальною площею 350 квадратних метрів. У першому приміщенні розташувалась майстерня по дереву та металу і кабінет виробничого навчання (ця споруда у 70 - ті р. р., коли школа перебралася у новозбудоване триповерхове приміщення, слугувала квартирами учителям), у другому знаходився інтернат на 25 місць для учнів, що проживали далеко від школи в навколишніх селах. Тепер школа розміщувалася у чотирьох спорудах. В основній будівлі знаходилось 9 класних кімнат, кабінети технічних засобів і хіміко - біологічний, бібліотека, фізкультурний зал. Ця споруда потребувала капітального ремонту, особливо покрівля, що не мінялася з того часу, як будинок побудували (з 1814 р.). Класні кімнати тут маленькі, коридори вузькі, 494 учні (17 класів) навчалися у дві зміни. Друга будівля - початкова школа - знаходилася за 4 км від центру села по вулиці Валіївській. Тут здобували початкову освіту ЗЗ маленькі куянівці, жителі найвіддаленішої вулиці від центра села. Зазвичай, навчання у цій школі здійснювали дві вчительки початкових класів: одна навчала учнів 1 і 2 класу ( одночасно!), друга - учнів 3 і 4 класів.

В 1966 - 1967 н. р. в Куянівській школі навчалося 527 учнів (21 клас, 19 комплектів). У школі викладали 36 учителів, 20 з яких мали вищу освіту, 12 - середню спеціальну і 4 - загальну середню. 2 учителі математики - Комісар Василь Якович та Комісар Лідія Степанівна - були нагороджені значком «Відмінник народної освіти». Цього ж року грамоти міністерства освіти УРСР одержали директор школи Скрипкін Іван Костянтинович і класовод Колісник Марія Микитівна. 7 учителів мали урядові нагороди як ветерани Великої Вітчизняної війни. У школі працювала група продовженого дня, яку відвідували учні початкових класів (36 учнів). Нею керувала вихователька Загорулько Марія Семенівна. Четверо учнів одержували безкоштовне харчування у шкільній їдальні, шестеро мали 50 % знижку за харчування. У школі на той час був кіноапарат «Україна», 2 програвачі, 2 радіоли, магнітофон, 2 епідіоскопи, 3 радіоприймачі, радіовузол.

З червня 1968 р. по червень 1974 р. на вулиці Комсомольській будувалося нове приміщення для школи. 6 років «замовник» споруди - Куянівський цукрокомбінат на чолі з директором Сіталом Пилипом Гнатовичем - вели непросту боротьбу за належне фінансування будови та за якість виконуваних робіт, про що свідчать акти прийому та недоліків при здачі школи в експлуатацію. 1 вересня 1974 року новозбудована Куянівська школа гостинно відчинила двері перед юними куянівцями. Простора, світла трьохповерхова споруда мала безліч недоробок, але дала змогу навчатися дітям в одну зміну і була розрахована на 640 місць. Шкільна територія мала площу майже 6 га. Непростими для школи виявилися перші роки, коли учнівський і педагогічний колектив тільки «обживалися» на новому місці. Директору Скрипкіну Івану Костянтиновичу, його заступникам, а особливо учителю біології Анісімову Анатолію Івановичу доводилося прикладати титанічні зусилля для благоустрою території школи. Руками учнів і вчителів під керівництвом Анісімова А. І. був посаджений березовий гай, яблуневий сад, розквітли яскравими кольорами айстр акуратні клумби. У шкільній теплиці вирощували розсаду квітів та овочевих культур. Рівненькими рядочками розбили на шкільному городі дослідні ділянки, на яких вирощували огірки, квасолю, цибулю, картоплю, полуницю, смородину, малину. Вирощували навіть саджанці каштана. Доріжки на подвір’ї школи обсадили живоплотом, чайною трояндою, горобиною, дубом, плакучою вербою. Від поля подвір’я школи захищали зарослі бузку.

Велику роботу по впорядкуванню спортивного майданчика робив учитель фізичної культури Дудченко Валентин Васильович. Разом з вихованцями спортивних секцій він облаштував футбольне поле, бігові доріжки, турники і перекладини, будував полосу перешкод, різноманітні укріплення, тир, щоб якісно проводити уроки фізкультури і початкової військової підготовки.

У 80 - 90 ті р. р. велику допомогу школі надавали шефи - Куянівський цукрокомбітат. Допомагав ремонтувати приміщення школи, кращі учні школи мали можливість на канікулах безкоштовно відпочивати у піонерських таборах, безплатно їздити в екскурсійні поїздки до різних міст СРСР (Москви, Ленінграда, Пскова, Костроми, Кишинева, Мінська, Одеси, Львова, Києва тощо). Після закриття в 1991р. пришкільного інтернату радгоспний автобус здійснював підвіз дітей з навколишніх сіл до школи безкоштовно.
В перший рік незалежної України (1991 р.) у Куянівській школі нараховувалося 13 класів, у яких навчалося 296 учнів. Згідно шкільної реформи 1983 р., навчання дітей починалося з шестилітнього віку. Навчально - виховний процес у школі після закінчення уроків продовжувався у групах продовженого дня, яких у школі налічувалося 5. Школа працювала за кабінетною системою. Педагогічний колектив складався з 23 учителів і 5 вихователів.

В 1993 р. школі було виділено 10 га землі, для обробітку якої стараннями директора школи Дудченка Валентина Васильовича придбали трактор ДТ - 75, зернозбиральний комбайн «Нива», автомобіль ГАЗ - 56, комбайн СК - 5 ( велику допомогу у придбанні сільськогосподарської техніки надали директор цукрокомбінату Охріменко А. А., заступник директора по сільському господарству Педань В. Й., головний агроном Бобошко В.Ф., інженер Клименко О. І.). В 1993 р. для обслуговування шкільної їдальні, яку перевели на самозабезпечення продуктами харчування, школа придбала коня.

Протягом 1993 - 1994 н. р. всі учні школи харчувалися безкоштовно. Завели підсобне господарство ( 5 свиней).
У школі працювали 2 відмінника освіти ( Колісник М. М. та Оксаніч Р. М.), 7 учителів І категорії ( міністерство освіти запровадило обов’язкову атестацію педагогічних кадрів).

Школа славилася своїми традиціями. Вони стосуються туристично - краєзнавчої роботи. З 60 - х р. р. педагогічний та учнівський колективи надавали велику допомогу Герою Радянського Союзу Володимиру Федоровичу Кайдашу у створенні музею села. Наслідком організованої пошукової роботи стало відкриття напередодні річниці Жовтневої революції в 1967році музею села Куянівки. Вчитель української мови та літератури Білоцерківець Геннадій Петрович, вчитель історії Павленко Олександр Семенович, вчитель російської мови та літератури Рибалко Володимир Іванович працювали в Сумському та Харківському архівах, збираючи історичні довідки, документи; саме ці люди є авторами « Історії села Куянівка». Розвиток туристичної роботи в школі пов’язане з педагогічною діяльністю учителя фізкультури Дудченка Валентина Васильовича. Він є ініціатором створення у школі туристичного клубу « Олена». Членами цього клубу справедливо вважає себе не одне покоління куянівців. Учні нашої школи під керівництвом Дудченка В. В. постійно ходять у туристичні походи по історичних місцях Сумщини, неодноразово здійснювали спортивно - туристичні походи по гірських маршрутах України та близького зарубіжжя, побували в горах Криму, Кавказу, Карпатах, Кара - Кумах.

Щороку, починаючи з 1990 року, проводиться загально шкільний День туризму. Традиційно у школі працюють десятки гуртків, найулюбленіші з них для дітей: танцювальний (керівники в 90 -х р. р. 20 ст. - початку 21 ст. Юденко Ірина Іванівна, Черевань Олена Анатоліївна, Тарасенко Олена Іванівна), ляльковий (керівник - Юденко І. І.), в’язальний (керівник - Сітало В. Д.), авіамодельний (керівник - Ващенко Ю. С.), туристичний ( керівник - Дудченко В. В.), літературний « Пролісок» (керівник - Білоцерківець Г. П.), літературна студія « Весняні парослі» (керівник - Пономаренко С. В.), краєзнавчий « Історія та культура рідного краю» (керівник - Шелеміна С. М.), декоративно - прикладного мистецтва «Фантазія» (керівник - Дударєва С. В.).Традиційним в школі став щорічний фестиваль художньої самодіяльності « Таланти твої, Україно!», Осінній бал, День учнівського самоврядування останньої п’ятниці вересня, зустріч випускників на День молоді, козацькі забави, мамине свято.

В лютому 1994 року згідно розробленого статуту школи ( на основі закону « Про освіту» і « Положення про середній загальноосвітній навчально - виховний заклад») школа набула статусу юридичної особи і отримала свій рахунок в Білопільському агропромбанку за № 609728.

За підсумками чергової атестації педагогічних кадрів у квітні 1994 року вчителі Дудченко В. В., Пономаренко С. В. та Пономаренко К. О. стали вчителями вищої категорії, їм було присвоєно звання «Старший учитель».
В 1994 р. завдяки директору школи Дудченку В. В. було відремонтовано стелю шкільної їдальні.

===Директори===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--OGtqY0FIUmd2RFE/view?usp=sharing Директори Куянівської школи]

===Кращі вчителі===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--alB4S3lpcWVhM28/view?usp=sharing Список учителів, які в різні роки працювали в Куянівській школі]

===Відомі випускники===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--cGVjV0RQd3d6U1E/view?usp=sharing Випускники Куянівської школи, нагороджені золотими та срібними медалями]

==Навчальний заклад сьогодні==
За час директорства Добиш Ольги Іванівни (1996 - 2009 р. р.) приміщення школи було газифіковане, був зведений шатровий дах, покритий шифером, зроблено якісний ремонт коридорів та кабінетів, при школі відкрили дошкільну групу, відреставрували краєзнавчий музей.

В 2010 р. директором школи стала Прокоф’єва Людмила Іванівна. У 2011 році Куянівська школа успішно пройшла чергову атестацію. У цьому ж році під час чергової атестації педагогічних кадрів учителька історії Шелеміна С. М. була атестована на вищу категорію. В лютому місяці краєзнавчий музей при Куянівській школі був зареєстрований як музей при закладі освіти. Влітку 2011р. члени туристичного клубу « Олена» підтвердили свою професійність в категорійному поході в Кримські гори.

Влітку 2012 р. було відремонтовано підлогу у коридорі 1-го поверху, запрацювали внутрішні туалети на 2 - му поверсі, завдяки спонсорам в навчальних кабінетах 3-го поверху замінені вікна на енергозберігаючі склопакети, на дитячому майданчику облаштували три нові каруселі.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"

2015-10-27T14:32:46Z

Шелеміна Світлана Миколаївна:

[[Файл:Куянівська_школка.png|200px|thumb|right]]
==Повна назва навчального закладу==
'''Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"'''

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Слобідка Куянівка в 90 - х р. р. 18 ст. була володінням Білопільського сотника Степана Куколя. На початку 19 ст. Куколь у своєму маєтку в Куянівці збудував двохповерховий будинок, а поруч - невеликі приміщення для різних служб. В будинку контори поміщика було виділено дві кімнати для школи. Тут навчалися діти кріпосних селян села Смирнівка та підданих поміщика дворових людей. Школа була однокласна.

Вперше письмова згадка про Куянівську школу належить початку 20 ст. За переписом 1906 р. згідно звітів про стан початкових народних шкіл по Сумському повіту Харківської губернії в Куянівці була однокласна школа (по Положенню 1874 р. (освітня реформа в Російській імперії)). Тут викладалися такі предмети, як арифметика, письмо, література, географія. Навчали учнів три вчителі: Клочков, Петров Григорій і Покровська Ганна Василівна. Підручники видавалися учням безплатно. І вся школа була на утриманні поміщиці Елеонори Яківни Куколь - Яснопольської. В 1909 р. поміщиця померла і школу на деякий період закрили.

У 1910 р. школа була перенесена у будинок, який розташовувався біля цукрозаводу. А в 1913 р. земство побудувало нове шестикімнатне приміщення для школи з квартирою для вчителя під одним дахом, зі службовими приміщеннями, колодязем у дворі та розкішним садом по вулиці Валіївській (у районі цвинтаря; до сьогоднішніх днів споруда не збереглася). Куянівська школа тепер була тут аж до 1919 р. У 1919 р., після того, як село залишили білогвардійські війська генерала Денікіна, на території заводу організували початкову школу. Виділили дві великі кімнати, де одночасно навчалися учні 1 — 2 та 3 - 4 класів. Учительки Горбачова і Талдатова проводили заняття в одну зміну.

У 1922 р. силами робітників заводу був відремонтований будинок поміщиків Куколь - Яснопольських. У ньому розмістили школу фабрично - заводського навчання. Початкова школа діяла поруч. Кількість учнів щороку збільшувалась, тому довелося відкривати замість комбінованих класів окремі для 1, 2, 3 і 4 класів. Заняття тепер проводилися у дві зміни. Приїхали в село працювати два нових учителі - Полоскун та Чижик І. М. (згодом очолив відділ народної освіти у місті Білопіллі). Школа фабрично - заводського навчання в Куянівці діяла до 1926 р. і потім її перевели в місто Тростянець, а в поміщицькому будинку виділили дві кімнати для початкової школи. Решту кімнат займали під житло сім’ї робітників та службовців місцевого цукрозаводу.

У 1928 р. на прохання робітників при школі відкрили 5-й клас, перейменувавши початкову школу на семирічну. До нового бюджетного року зарплату вчителю 5 класу платили батьки учнів. Завідуючим школою призначили Юхневича Леоніда Йосиповича. Невеликий педагогічний колектив успішно працював, навчаючи не тільки дітей шкільного віку, а й ліквідовуючи неписьменність серед дорослого населення Куянівки, тобто одночасно це була і школа лікнепу.

Щороку в Куянівці збільшувалася кількість дітей шкільного віку, з’явилася можливість перетворити Куянівську школу на десятилітню. По наполегливому проханню батьків у 1935 р. відкрили у школі 8-й клас - школа стала середньою. Тепер тут здобували освіту діти з навколишніх сіл: Черванівки, Новопетрівки, Кальченок, Нагорнівки, Шкуратівки, Москаленок, Дудченок, Штанівки. Відкрилися паралельні класи. Заняття проводилися у дві зміни. Першим директором середньої школи призначили Василя Григоровича Оранського. Не вистачало педагогічних кадрів, адже школа не мала ні власного приміщення, ні квартир для вчителів. Тому дирекція цукрозаводу з поміщицького будинку поступово переселяє робітників, надаючи їм інше житло, а звільнені кімнати надає учителям для проживання.

В 1935 р. при школі утворилася комсомольська організація, першим комсомольським ватажком був Андрон Кобзар. Історія зберегла імена перших комсомольців села: Вощенко Іван Матвійович, Ковальчук Василь Авксентійович, Надененко Людмила Романівна. У 1937 році Куянівська школа дала путівку в життя своїм першим випускникам - ЗО учнів закінчили 10-й клас. Імена деяких із них відомі, зокрема, Кобзар Андрон, Прийменко Ніна, Темний Павло, Яценко Ніна.

В 1941 р. у школі навчалося більше 500 учнів (18 класів). Перед Білопільським райвиконкомом адміністрація школи і цукрозаводу поставила питання про передачу всього поміщицького будинку школі. Але почалася Велика Вітчизняна війна, і 1941 - 1942 навчальний рік не зміг розпочатися, бо село окупували фашисти. Випускники школи та вчителі пішли на фронт захищати Батьківщину: директор школи Купенко Кузьма Іванович, учитель історії Вороненко Петро Іванович, учитель фізкультури Пономаренко Олексій Іванович, учитель математики Пономаренко Іван. Шкільне приміщення зайняли німці. Школу закрили, дозволили навчатися тільки учням 1 і 2 класу, але заняття проходили тепер у пожежному сараї при заводі. Зарплату вчителям платили батьки учнів. У поміщицькому будинку квартирували німці, просторий коридор на 1 -му поверсі окупанти перетворили на стайню для коней. Парти, шкільне приладдя, наочні посібники просто спалили на шкільному подвір’ї.

У вересні 1943 року після звільнення Куянівки від німецьких окупантів Куянівська школа знову відновила свою діяльність, відкрилися всі десять класів. З доріг війни не повернулися учителі історії Вороненко П. І. та математики Пономаренко І. Виконуючою обов’язки директора школи призначили Карпову Меланію Андріївну. Учительський колектив разом із батьками та учнями відремонтували приміщення, нашвидкуруч змайстрували столи і лави, заготували паливо. Парове опалення виявилося розладнаним, тому у класних кімнатах встановили пічки - буржуйки, що під час морозів могли підтримувати температуру + 6 - + 12* С. Не дуже ситі, недобре вдягнені, без підручників, із саморобними зошитами, зробленими із старих газет, учні сумлінно відвідували школу та мали добрі знання.

Знову відновила свою діяльність комсомольська організація (секретар - Віктор Большего), діяв учнівський комітет, піонерська організація імені Сидора Артемовича Ковпака. В 1944 р. директором школи призначили Івана Івановича Червінкіна. 1946 року здійснено перший повоєнний випуск учнів - десятикласників (12 учнів).

Повільно, але впевнено країна піднімалася з руїн, стало до мирної праці село, запрацював на повну потужність цукрозавод, покращилися справи і в освіті. В 1950 р. було капітально відремонтоване приміщення школи, запрацювало парове опалення.
У 1951 році Куянівська школа мала своїх перших медалістів - Злочевську Іду, Забару Олександра та Воропая Віктора. У1952 році при школі створили виробничу бригаду (перший бригадир - Клопотенко Микола) для проведення виробничої практики. Дирекція Куянівського цукрокомбінату виділила навчальне поле площею 25 га. Разом з оволодінням основами наук учні - старшокласники одержували спеціальність механізатора широкого профілю.

В 1958 році Куянівська школа стала одинадцятирічною, змінила назву - «Середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням». Введення виробничого навчання і одинадцятого класу змусило дирекцію школи подумати про розширення навчально - матеріальної бази. На подвір’ї школи збудували два нових приміщення загальною площею 350 квадратних метрів. У першому приміщенні розташувалась майстерня по дереву та металу і кабінет виробничого навчання (ця споруда у 70 - ті р. р., коли школа перебралася у новозбудоване триповерхове приміщення, слугувала квартирами учителям), у другому знаходився інтернат на 25 місць для учнів, що проживали далеко від школи в навколишніх селах. Тепер школа розміщувалася у чотирьох спорудах. В основній будівлі знаходилось 9 класних кімнат, кабінети технічних засобів і хіміко - біологічний, бібліотека, фізкультурний зал. Ця споруда потребувала капітального ремонту, особливо покрівля, що не мінялася з того часу, як будинок побудували (з 1814 р.). Класні кімнати тут маленькі, коридори вузькі, 494 учні (17 класів) навчалися у дві зміни. Друга будівля - початкова школа - знаходилася за 4 км від центру села по вулиці Валіївській. Тут здобували початкову освіту ЗЗ маленькі куянівці, жителі найвіддаленішої вулиці від центра села. Зазвичай, навчання у цій школі здійснювали дві вчительки початкових класів: одна навчала учнів 1 і 2 класу ( одночасно!), друга - учнів 3 і 4 класів.

В 1966 - 1967 н. р. в Куянівській школі навчалося 527 учнів (21 клас, 19 комплектів). У школі викладали 36 учителів, 20 з яких мали вищу освіту, 12 - середню спеціальну і 4 - загальну середню. 2 учителі математики - Комісар Василь Якович та Комісар Лідія Степанівна - були нагороджені значком «Відмінник народної освіти». Цього ж року грамоти міністерства освіти УРСР одержали директор школи Скрипкін Іван Костянтинович і класовод Колісник Марія Микитівна. 7 учителів мали урядові нагороди як ветерани Великої Вітчизняної війни. У школі працювала група продовженого дня, яку відвідували учні початкових класів (36 учнів). Нею керувала вихователька Загорулько Марія Семенівна. Четверо учнів одержували безкоштовне харчування у шкільній їдальні, шестеро мали 50 % знижку за харчування. У школі на той час був кіноапарат «Україна», 2 програвачі, 2 радіоли, магнітофон, 2 епідіоскопи, 3 радіоприймачі, радіовузол.

З червня 1968 р. по червень 1974 р. на вулиці Комсомольській будувалося нове приміщення для школи. 6 років «замовник» споруди - Куянівський цукрокомбінат на чолі з директором Сіталом Пилипом Гнатовичем - вели непросту боротьбу за належне фінансування будови та за якість виконуваних робіт, про що свідчать акти прийому та недоліків при здачі школи в експлуатацію. 1 вересня 1974 року новозбудована Куянівська школа гостинно відчинила двері перед юними куянівцями. Простора, світла трьохповерхова споруда мала безліч недоробок, але дала змогу навчатися дітям в одну зміну і була розрахована на 640 місць. Шкільна територія мала площу майже 6 га. Непростими для школи виявилися перші роки, коли учнівський і педагогічний колектив тільки «обживалися» на новому місці. Директору Скрипкіну Івану Костянтиновичу, його заступникам, а особливо учителю біології Анісімову Анатолію Івановичу доводилося прикладати титанічні зусилля для благоустрою території школи. Руками учнів і вчителів під керівництвом Анісімова А. І. був посаджений березовий гай, яблуневий сад, розквітли яскравими кольорами айстр акуратні клумби. У шкільній теплиці вирощували розсаду квітів та овочевих культур. Рівненькими рядочками розбили на шкільному городі дослідні ділянки, на яких вирощували огірки, квасолю, цибулю, картоплю, полуницю, смородину, малину. Вирощували навіть саджанці каштана. Доріжки на подвір’ї школи обсадили живоплотом, чайною трояндою, горобиною, дубом, плакучою вербою. Від поля подвір’я школи захищали зарослі бузку.

Велику роботу по впорядкуванню спортивного майданчика робив учитель фізичної культури Дудченко Валентин Васильович. Разом з вихованцями спортивних секцій він облаштував футбольне поле, бігові доріжки, турники і перекладини, будував полосу перешкод, різноманітні укріплення, тир, щоб якісно проводити уроки фізкультури і початкової військової підготовки.

У 80 - 90 ті р. р. велику допомогу школі надавали шефи - Куянівський цукрокомбітат. Допомагав ремонтувати приміщення школи, кращі учні школи мали можливість на канікулах безкоштовно відпочивати у піонерських таборах, безплатно їздити в екскурсійні поїздки до різних міст СРСР (Москви, Ленінграда, Пскова, Костроми, Кишинева, Мінська, Одеси, Львова, Києва тощо). Після закриття в 1991р. пришкільного інтернату радгоспний автобус здійснював підвіз дітей з навколишніх сіл до школи безкоштовно.
В перший рік незалежної України (1991 р.) у Куянівській школі нараховувалося 13 класів, у яких навчалося 296 учнів. Згідно шкільної реформи 1983 р., навчання дітей починалося з шестилітнього віку. Навчально - виховний процес у школі після закінчення уроків продовжувався у групах продовженого дня, яких у школі налічувалося 5. Школа працювала за кабінетною системою. Педагогічний колектив складався з 23 учителів і 5 вихователів.

В 1993 р. школі було виділено 10 га землі, для обробітку якої стараннями директора школи Дудченка Валентина Васильовича придбали трактор ДТ - 75, зернозбиральний комбайн «Нива», автомобіль ГАЗ - 56, комбайн СК - 5 ( велику допомогу у придбанні сільськогосподарської техніки надали директор цукрокомбінату Охріменко А. А., заступник директора по сільському господарству Педань В. Й., головний агроном Бобошко В.Ф., інженер Клименко О. І.). В 1993 р. для обслуговування шкільної їдальні, яку перевели на самозабезпечення продуктами харчування, школа придбала коня.

Протягом 1993 - 1994 н. р. всі учні школи харчувалися безкоштовно. Завели підсобне господарство ( 5 свиней).
У школі працювали 2 відмінника освіти ( Колісник М. М. та Оксаніч Р. М.), 7 учителів І категорії ( міністерство освіти запровадило обов’язкову атестацію педагогічних кадрів).

Школа славилася своїми традиціями. Вони стосуються туристично - краєзнавчої роботи. З 60 - х р. р. педагогічний та учнівський колективи надавали велику допомогу Герою Радянського Союзу Володимиру Федоровичу Кайдашу у створенні музею села. Наслідком організованої пошукової роботи стало відкриття напередодні річниці Жовтневої революції в 1967році музею села Куянівки. Вчитель української мови та літератури Білоцерківець Геннадій Петрович, вчитель історії Павленко Олександр Семенович, вчитель російської мови та літератури Рибалко Володимир Іванович працювали в Сумському та Харківському архівах, збираючи історичні довідки, документи; саме ці люди є авторами « Історії села Куянівка». Розвиток туристичної роботи в школі пов’язане з педагогічною діяльністю учителя фізкультури Дудченка Валентина Васильовича. Він є ініціатором створення у школі туристичного клубу « Олена». Членами цього клубу справедливо вважає себе не одне покоління куянівців. Учні нашої школи під керівництвом Дудченка В. В. постійно ходять у туристичні походи по історичних місцях Сумщини, неодноразово здійснювали спортивно - туристичні походи по гірських маршрутах України та близького зарубіжжя, побували в горах Криму, Кавказу, Карпатах, Кара - Кумах.

Щороку, починаючи з 1990 року, проводиться загально шкільний День туризму. Традиційно у школі працюють десятки гуртків, найулюбленіші з них для дітей: танцювальний (керівники в 90 -х р. р. 20 ст. - початку 21 ст. Юденко Ірина Іванівна, Черевань Олена Анатоліївна, Тарасенко Олена Іванівна), ляльковий (керівник - Юденко І. І.), в’язальний (керівник - Сітало В. Д.), авіамодельний (керівник - Ващенко Ю. С.), туристичний ( керівник - Дудченко В. В.), літературний « Пролісок» (керівник - Білоцерківець Г. П.), літературна студія « Весняні парослі» (керівник - Пономаренко С. В.), краєзнавчий « Історія та культура рідного краю» (керівник - Шелеміна С. М.), декоративно - прикладного мистецтва «Фантазія» (керівник - Дударєва С. В.).Традиційним в школі став щорічний фестиваль художньої самодіяльності « Таланти твої, Україно!», Осінній бал, День учнівського самоврядування останньої п’ятниці вересня, зустріч випускників на День молоді, козацькі забави, мамине свято.

В лютому 1994 року згідно розробленого статуту школи ( на основі закону « Про освіту» і « Положення про середній загальноосвітній навчально - виховний заклад») школа набула статусу юридичної особи і отримала свій рахунок в Білопільському агропромбанку за № 609728.

За підсумками чергової атестації педагогічних кадрів у квітні 1994 року вчителі Дудченко В. В., Пономаренко С. В. та Пономаренко К. О. стали вчителями вищої категорії, їм було присвоєно звання «Старший учитель».
В 1994 р. завдяки директору школи Дудченку В. В. було відремонтовано стелю шкільної їдальні.

===Директори===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--OGtqY0FIUmd2RFE/view?usp=sharing Директори Куянівської школи]

===Кращі вчителі===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--alB4S3lpcWVhM28/view?usp=sharing Список учителів, які в різні роки працювали в Куянівській школі]

===Відомі випускники===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--cGVjV0RQd3d6U1E/view?usp=sharing Випускники Куянівської школи, нагороджені золотими та срібними медалями]

==Навчальний заклад сьогодні==
За час директорства Добиш Ольги Іванівни (1996 - 2009 р. р.) приміщення школи було газифіковане, був зведений шатровий дах, покритий шифером, зроблено якісний ремонт коридорів та кабінетів, при школі відкрили дошкільну групу, відреставрували краєзнавчий музей.

В 2010 р. директором школи стала Прокоф’єва Людмила Іванівна. У 2011 році Куянівська школа успішно пройшла чергову атестацію. У цьому ж році під час чергової атестації педагогічних кадрів учителька історії Шелеміна С. М. була атестована на вищу категорію. В лютому місяці краєзнавчий музей при Куянівській школі був зареєстрований як музей при закладі освіти. Влітку 2011р. члени туристичного клубу « Олена» підтвердили свою професійність в категорійному поході в Кримські гори.

Влітку 2012 р. було відремонтовано підлогу у коридорі 1-го поверху, запрацювали внутрішні туалети на 2 - му поверсі, завдяки спонсорам в навчальних кабінетах 3-го поверху замінені вікна на енергозберігаючі склопакети, на дитячому майданчику облаштували три нові каруселі.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Файл:Куянівська школка.png

2015-10-27T14:31:53Z

Шелеміна Світлана Миколаївна:

Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"

2015-10-27T14:25:36Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
'''Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"'''

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Слобідка Куянівка в 90 - х р. р. 18 ст. була володінням Білопільського сотника Степана Куколя. На початку 19 ст. Куколь у своєму маєтку в Куянівці збудував двохповерховий будинок, а поруч - невеликі приміщення для різних служб. В будинку контори поміщика було виділено дві кімнати для школи. Тут навчалися діти кріпосних селян села Смирнівка та підданих поміщика дворових людей. Школа була однокласна.

Вперше письмова згадка про Куянівську школу належить початку 20 ст. За переписом 1906 р. згідно звітів про стан початкових народних шкіл по Сумському повіту Харківської губернії в Куянівці була однокласна школа (по Положенню 1874 р. (освітня реформа в Російській імперії)). Тут викладалися такі предмети, як арифметика, письмо, література, географія. Навчали учнів три вчителі: Клочков, Петров Григорій і Покровська Ганна Василівна. Підручники видавалися учням безплатно. І вся школа була на утриманні поміщиці Елеонори Яківни Куколь - Яснопольської. В 1909 р. поміщиця померла і школу на деякий період закрили.

У 1910 р. школа була перенесена у будинок, який розташовувався біля цукрозаводу. А в 1913 р. земство побудувало нове шестикімнатне приміщення для школи з квартирою для вчителя під одним дахом, зі службовими приміщеннями, колодязем у дворі та розкішним садом по вулиці Валіївській (у районі цвинтаря; до сьогоднішніх днів споруда не збереглася). Куянівська школа тепер була тут аж до 1919 р. У 1919 р., після того, як село залишили білогвардійські війська генерала Денікіна, на території заводу організували початкову школу. Виділили дві великі кімнати, де одночасно навчалися учні 1 — 2 та 3 - 4 класів. Учительки Горбачова і Талдатова проводили заняття в одну зміну.

У 1922 р. силами робітників заводу був відремонтований будинок поміщиків Куколь - Яснопольських. У ньому розмістили школу фабрично - заводського навчання. Початкова школа діяла поруч. Кількість учнів щороку збільшувалась, тому довелося відкривати замість комбінованих класів окремі для 1, 2, 3 і 4 класів. Заняття тепер проводилися у дві зміни. Приїхали в село працювати два нових учителі - Полоскун та Чижик І. М. (згодом очолив відділ народної освіти у місті Білопіллі). Школа фабрично - заводського навчання в Куянівці діяла до 1926 р. і потім її перевели в місто Тростянець, а в поміщицькому будинку виділили дві кімнати для початкової школи. Решту кімнат займали під житло сім’ї робітників та службовців місцевого цукрозаводу.

У 1928 р. на прохання робітників при школі відкрили 5-й клас, перейменувавши початкову школу на семирічну. До нового бюджетного року зарплату вчителю 5 класу платили батьки учнів. Завідуючим школою призначили Юхневича Леоніда Йосиповича. Невеликий педагогічний колектив успішно працював, навчаючи не тільки дітей шкільного віку, а й ліквідовуючи неписьменність серед дорослого населення Куянівки, тобто одночасно це була і школа лікнепу.

Щороку в Куянівці збільшувалася кількість дітей шкільного віку, з’явилася можливість перетворити Куянівську школу на десятилітню. По наполегливому проханню батьків у 1935 р. відкрили у школі 8-й клас - школа стала середньою. Тепер тут здобували освіту діти з навколишніх сіл: Черванівки, Новопетрівки, Кальченок, Нагорнівки, Шкуратівки, Москаленок, Дудченок, Штанівки. Відкрилися паралельні класи. Заняття проводилися у дві зміни. Першим директором середньої школи призначили Василя Григоровича Оранського. Не вистачало педагогічних кадрів, адже школа не мала ні власного приміщення, ні квартир для вчителів. Тому дирекція цукрозаводу з поміщицького будинку поступово переселяє робітників, надаючи їм інше житло, а звільнені кімнати надає учителям для проживання.

В 1935 р. при школі утворилася комсомольська організація, першим комсомольським ватажком був Андрон Кобзар. Історія зберегла імена перших комсомольців села: Вощенко Іван Матвійович, Ковальчук Василь Авксентійович, Надененко Людмила Романівна. У 1937 році Куянівська школа дала путівку в життя своїм першим випускникам - ЗО учнів закінчили 10-й клас. Імена деяких із них відомі, зокрема, Кобзар Андрон, Прийменко Ніна, Темний Павло, Яценко Ніна.

В 1941 р. у школі навчалося більше 500 учнів (18 класів). Перед Білопільським райвиконкомом адміністрація школи і цукрозаводу поставила питання про передачу всього поміщицького будинку школі. Але почалася Велика Вітчизняна війна, і 1941 - 1942 навчальний рік не зміг розпочатися, бо село окупували фашисти. Випускники школи та вчителі пішли на фронт захищати Батьківщину: директор школи Купенко Кузьма Іванович, учитель історії Вороненко Петро Іванович, учитель фізкультури Пономаренко Олексій Іванович, учитель математики Пономаренко Іван. Шкільне приміщення зайняли німці. Школу закрили, дозволили навчатися тільки учням 1 і 2 класу, але заняття проходили тепер у пожежному сараї при заводі. Зарплату вчителям платили батьки учнів. У поміщицькому будинку квартирували німці, просторий коридор на 1 -му поверсі окупанти перетворили на стайню для коней. Парти, шкільне приладдя, наочні посібники просто спалили на шкільному подвір’ї.

У вересні 1943 року після звільнення Куянівки від німецьких окупантів Куянівська школа знову відновила свою діяльність, відкрилися всі десять класів. З доріг війни не повернулися учителі історії Вороненко П. І. та математики Пономаренко І. Виконуючою обов’язки директора школи призначили Карпову Меланію Андріївну. Учительський колектив разом із батьками та учнями відремонтували приміщення, нашвидкуруч змайстрували столи і лави, заготували паливо. Парове опалення виявилося розладнаним, тому у класних кімнатах встановили пічки - буржуйки, що під час морозів могли підтримувати температуру + 6 - + 12* С. Не дуже ситі, недобре вдягнені, без підручників, із саморобними зошитами, зробленими із старих газет, учні сумлінно відвідували школу та мали добрі знання.

Знову відновила свою діяльність комсомольська організація (секретар - Віктор Большего), діяв учнівський комітет, піонерська організація імені Сидора Артемовича Ковпака. В 1944 р. директором школи призначили Івана Івановича Червінкіна. 1946 року здійснено перший повоєнний випуск учнів - десятикласників (12 учнів).

Повільно, але впевнено країна піднімалася з руїн, стало до мирної праці село, запрацював на повну потужність цукрозавод, покращилися справи і в освіті. В 1950 р. було капітально відремонтоване приміщення школи, запрацювало парове опалення.
У 1951 році Куянівська школа мала своїх перших медалістів - Злочевську Іду, Забару Олександра та Воропая Віктора. У1952 році при школі створили виробничу бригаду (перший бригадир - Клопотенко Микола) для проведення виробничої практики. Дирекція Куянівського цукрокомбінату виділила навчальне поле площею 25 га. Разом з оволодінням основами наук учні - старшокласники одержували спеціальність механізатора широкого профілю.

В 1958 році Куянівська школа стала одинадцятирічною, змінила назву - «Середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням». Введення виробничого навчання і одинадцятого класу змусило дирекцію школи подумати про розширення навчально - матеріальної бази. На подвір’ї школи збудували два нових приміщення загальною площею 350 квадратних метрів. У першому приміщенні розташувалась майстерня по дереву та металу і кабінет виробничого навчання (ця споруда у 70 - ті р. р., коли школа перебралася у новозбудоване триповерхове приміщення, слугувала квартирами учителям), у другому знаходився інтернат на 25 місць для учнів, що проживали далеко від школи в навколишніх селах. Тепер школа розміщувалася у чотирьох спорудах. В основній будівлі знаходилось 9 класних кімнат, кабінети технічних засобів і хіміко - біологічний, бібліотека, фізкультурний зал. Ця споруда потребувала капітального ремонту, особливо покрівля, що не мінялася з того часу, як будинок побудували (з 1814 р.). Класні кімнати тут маленькі, коридори вузькі, 494 учні (17 класів) навчалися у дві зміни. Друга будівля - початкова школа - знаходилася за 4 км від центру села по вулиці Валіївській. Тут здобували початкову освіту ЗЗ маленькі куянівці, жителі найвіддаленішої вулиці від центра села. Зазвичай, навчання у цій школі здійснювали дві вчительки початкових класів: одна навчала учнів 1 і 2 класу ( одночасно!), друга - учнів 3 і 4 класів.

В 1966 - 1967 н. р. в Куянівській школі навчалося 527 учнів (21 клас, 19 комплектів). У школі викладали 36 учителів, 20 з яких мали вищу освіту, 12 - середню спеціальну і 4 - загальну середню. 2 учителі математики - Комісар Василь Якович та Комісар Лідія Степанівна - були нагороджені значком «Відмінник народної освіти». Цього ж року грамоти міністерства освіти УРСР одержали директор школи Скрипкін Іван Костянтинович і класовод Колісник Марія Микитівна. 7 учителів мали урядові нагороди як ветерани Великої Вітчизняної війни. У школі працювала група продовженого дня, яку відвідували учні початкових класів (36 учнів). Нею керувала вихователька Загорулько Марія Семенівна. Четверо учнів одержували безкоштовне харчування у шкільній їдальні, шестеро мали 50 % знижку за харчування. У школі на той час був кіноапарат «Україна», 2 програвачі, 2 радіоли, магнітофон, 2 епідіоскопи, 3 радіоприймачі, радіовузол.

З червня 1968 р. по червень 1974 р. на вулиці Комсомольській будувалося нове приміщення для школи. 6 років «замовник» споруди - Куянівський цукрокомбінат на чолі з директором Сіталом Пилипом Гнатовичем - вели непросту боротьбу за належне фінансування будови та за якість виконуваних робіт, про що свідчать акти прийому та недоліків при здачі школи в експлуатацію. 1 вересня 1974 року новозбудована Куянівська школа гостинно відчинила двері перед юними куянівцями. Простора, світла трьохповерхова споруда мала безліч недоробок, але дала змогу навчатися дітям в одну зміну і була розрахована на 640 місць. Шкільна територія мала площу майже 6 га. Непростими для школи виявилися перші роки, коли учнівський і педагогічний колектив тільки «обживалися» на новому місці. Директору Скрипкіну Івану Костянтиновичу, його заступникам, а особливо учителю біології Анісімову Анатолію Івановичу доводилося прикладати титанічні зусилля для благоустрою території школи. Руками учнів і вчителів під керівництвом Анісімова А. І. був посаджений березовий гай, яблуневий сад, розквітли яскравими кольорами айстр акуратні клумби. У шкільній теплиці вирощували розсаду квітів та овочевих культур. Рівненькими рядочками розбили на шкільному городі дослідні ділянки, на яких вирощували огірки, квасолю, цибулю, картоплю, полуницю, смородину, малину. Вирощували навіть саджанці каштана. Доріжки на подвір’ї школи обсадили живоплотом, чайною трояндою, горобиною, дубом, плакучою вербою. Від поля подвір’я школи захищали зарослі бузку.

Велику роботу по впорядкуванню спортивного майданчика робив учитель фізичної культури Дудченко Валентин Васильович. Разом з вихованцями спортивних секцій він облаштував футбольне поле, бігові доріжки, турники і перекладини, будував полосу перешкод, різноманітні укріплення, тир, щоб якісно проводити уроки фізкультури і початкової військової підготовки.

У 80 - 90 ті р. р. велику допомогу школі надавали шефи - Куянівський цукрокомбітат. Допомагав ремонтувати приміщення школи, кращі учні школи мали можливість на канікулах безкоштовно відпочивати у піонерських таборах, безплатно їздити в екскурсійні поїздки до різних міст СРСР (Москви, Ленінграда, Пскова, Костроми, Кишинева, Мінська, Одеси, Львова, Києва тощо). Після закриття в 1991р. пришкільного інтернату радгоспний автобус здійснював підвіз дітей з навколишніх сіл до школи безкоштовно.
В перший рік незалежної України (1991 р.) у Куянівській школі нараховувалося 13 класів, у яких навчалося 296 учнів. Згідно шкільної реформи 1983 р., навчання дітей починалося з шестилітнього віку. Навчально - виховний процес у школі після закінчення уроків продовжувався у групах продовженого дня, яких у школі налічувалося 5. Школа працювала за кабінетною системою. Педагогічний колектив складався з 23 учителів і 5 вихователів.

В 1993 р. школі було виділено 10 га землі, для обробітку якої стараннями директора школи Дудченка Валентина Васильовича придбали трактор ДТ - 75, зернозбиральний комбайн «Нива», автомобіль ГАЗ - 56, комбайн СК - 5 ( велику допомогу у придбанні сільськогосподарської техніки надали директор цукрокомбінату Охріменко А. А., заступник директора по сільському господарству Педань В. Й., головний агроном Бобошко В.Ф., інженер Клименко О. І.). В 1993 р. для обслуговування шкільної їдальні, яку перевели на самозабезпечення продуктами харчування, школа придбала коня.

Протягом 1993 - 1994 н. р. всі учні школи харчувалися безкоштовно. Завели підсобне господарство ( 5 свиней).
У школі працювали 2 відмінника освіти ( Колісник М. М. та Оксаніч Р. М.), 7 учителів І категорії ( міністерство освіти запровадило обов’язкову атестацію педагогічних кадрів).

Школа славилася своїми традиціями. Вони стосуються туристично - краєзнавчої роботи. З 60 - х р. р. педагогічний та учнівський колективи надавали велику допомогу Герою Радянського Союзу Володимиру Федоровичу Кайдашу у створенні музею села. Наслідком організованої пошукової роботи стало відкриття напередодні річниці Жовтневої революції в 1967році музею села Куянівки. Вчитель української мови та літератури Білоцерківець Геннадій Петрович, вчитель історії Павленко Олександр Семенович, вчитель російської мови та літератури Рибалко Володимир Іванович працювали в Сумському та Харківському архівах, збираючи історичні довідки, документи; саме ці люди є авторами « Історії села Куянівка». Розвиток туристичної роботи в школі пов’язане з педагогічною діяльністю учителя фізкультури Дудченка Валентина Васильовича. Він є ініціатором створення у школі туристичного клубу « Олена». Членами цього клубу справедливо вважає себе не одне покоління куянівців. Учні нашої школи під керівництвом Дудченка В. В. постійно ходять у туристичні походи по історичних місцях Сумщини, неодноразово здійснювали спортивно - туристичні походи по гірських маршрутах України та близького зарубіжжя, побували в горах Криму, Кавказу, Карпатах, Кара - Кумах.

Щороку, починаючи з 1990 року, проводиться загально шкільний День туризму. Традиційно у школі працюють десятки гуртків, найулюбленіші з них для дітей: танцювальний (керівники в 90 -х р. р. 20 ст. - початку 21 ст. Юденко Ірина Іванівна, Черевань Олена Анатоліївна, Тарасенко Олена Іванівна), ляльковий (керівник - Юденко І. І.), в’язальний (керівник - Сітало В. Д.), авіамодельний (керівник - Ващенко Ю. С.), туристичний ( керівник - Дудченко В. В.), літературний « Пролісок» (керівник - Білоцерківець Г. П.), літературна студія « Весняні парослі» (керівник - Пономаренко С. В.), краєзнавчий « Історія та культура рідного краю» (керівник - Шелеміна С. М.), декоративно - прикладного мистецтва «Фантазія» (керівник - Дударєва С. В.).Традиційним в школі став щорічний фестиваль художньої самодіяльності « Таланти твої, Україно!», Осінній бал, День учнівського самоврядування останньої п’ятниці вересня, зустріч випускників на День молоді, козацькі забави, мамине свято.

В лютому 1994 року згідно розробленого статуту школи ( на основі закону « Про освіту» і « Положення про середній загальноосвітній навчально - виховний заклад») школа набула статусу юридичної особи і отримала свій рахунок в Білопільському агропромбанку за № 609728.

За підсумками чергової атестації педагогічних кадрів у квітні 1994 року вчителі Дудченко В. В., Пономаренко С. В. та Пономаренко К. О. стали вчителями вищої категорії, їм було присвоєно звання «Старший учитель».
В 1994 р. завдяки директору школи Дудченку В. В. було відремонтовано стелю шкільної їдальні.

===Директори===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--OGtqY0FIUmd2RFE/view?usp=sharing Директори Куянівської школи]

===Кращі вчителі===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--alB4S3lpcWVhM28/view?usp=sharing Список учителів, які в різні роки працювали в Куянівській школі]

===Відомі випускники===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--cGVjV0RQd3d6U1E/view?usp=sharing Випускники Куянівської школи, нагороджені золотими та срібними медалями]

==Навчальний заклад сьогодні==
За час директорства Добиш Ольги Іванівни (1996 - 2009 р. р.) приміщення школи було газифіковане, був зведений шатровий дах, покритий шифером, зроблено якісний ремонт коридорів та кабінетів, при школі відкрили дошкільну групу, відреставрували краєзнавчий музей.

В 2010 р. директором школи стала Прокоф’єва Людмила Іванівна. У 2011 році Куянівська школа успішно пройшла чергову атестацію. У цьому ж році під час чергової атестації педагогічних кадрів учителька історії Шелеміна С. М. була атестована на вищу категорію. В лютому місяці краєзнавчий музей при Куянівській школі був зареєстрований як музей при закладі освіти. Влітку 2011р. члени туристичного клубу « Олена» підтвердили свою професійність в категорійному поході в Кримські гори.

Влітку 2012 р. було відремонтовано підлогу у коридорі 1-го поверху, запрацювали внутрішні туалети на 2 - му поверсі, завдяки спонсорам в навчальних кабінетах 3-го поверху замінені вікна на енергозберігаючі склопакети, на дитячому майданчику облаштували три нові каруселі.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна

2015-10-27T14:21:42Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Випускний проект */

[[Файл:Шелеміна_С.М..jpeg|200px|thumb|right]]

==Прізвище, ім'я, по-батькові==

'''Шелеміна Світлана Миколаївна'''

==Регіон==
''Сумська область, Білопільський район, село Куянівка''

==Місце роботи==
''Куянівський НВК "ЗОШ І - ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад"''

==Посада==
''Учитель історії''

==Категорія==
''Вища''

==Випускний проект==
Історія навчальних закладів [[Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"]]

Розробки уроків:
*[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--OUF3S2UzMWJRZW8/view?usp=sharing Окупаційний режим в Україні]
*[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--Nm1JMHlEYmFsYTA/view?usp=sharing Історія моєї родини в історії країни]
*[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--aTZnb2ZSdXFkbWs/view?usp=sharing Україна на завершальному етапі війни]
*[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--cXdhZGdKOWtIZGM/view?usp=sharing Встановлення радянської влади]

[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--WUR4UVBtYUVmdVU/view?usp=sharing Портфоліо вчителя]

Творчий проект-дослідження [[Історія родини Прянішнікових]]

==Контакти==
shelemina2015@gmail.com

0660701565

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна

2015-10-27T14:21:30Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Випускний проект */

[[Файл:Шелеміна_С.М..jpeg|200px|thumb|right]]

==Прізвище, ім'я, по-батькові==

'''Шелеміна Світлана Миколаївна'''

==Регіон==
''Сумська область, Білопільський район, село Куянівка''

==Місце роботи==
''Куянівський НВК "ЗОШ І - ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад"''

==Посада==
''Учитель історії''

==Категорія==
''Вища''

==Випускний проект==
Історія навчальних закладів [[Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"]]

Розробки уроків:
*[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--OUF3S2UzMWJRZW8/view?usp=sharing Окупаційний режим в Україні]
*[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--Nm1JMHlEYmFsYTA/view?usp=sharing Історія моєї родини в історії країни]
*[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--aTZnb2ZSdXFkbWs/view?usp=sharing Україна на завершальному етапі війни]
*[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--cXdhZGdKOWtIZGM/view?usp=sharing Встановлення радянської влади]

[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--WUR4UVBtYUVmdVU/view?usp=sharing Портфоліо вчителя]

Творчий проект-дослідження[[Історія родини Прянішнікових]]

==Контакти==
shelemina2015@gmail.com

0660701565

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Історія родини Прянішнікових

2015-10-27T13:04:41Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Біографічне дослідження власників Куянівки і Куянівського цукрового заводу */

== Вступ ==
Пошуковці гуртка «Історія та культура рідного краю» Куянівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ» одним з головних напрямків своєї роботи вважають дослідження історії села Куянівки 18 – 19 століття. Наслідком наших пошуків стала «Історія Куянівського цукрового заводу», написана у 2011 році. Історія нашого населеного пункту нерозривно пов'язана із його засновниками. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі біографічні дослідження знаменитих цукрозаводчиків, меценатів і громадських діячів, засновників Куянівки і Куянівського цукрового заводу поміщиків Куколь-Яснопольських – Прянішнікових – Траскіних та їхніх нащадків.

== Біографічне дослідження власників Куянівки і Куянівського цукрового заводу ==
Про далеких пращурів Олександра Прянішнікова відомо небагато. Його '''дід – Дмитро Іванович Прянішніков''' походив із орловських дворян і в 1816 р. служив колезьким секретарем.

'''Батько – Петро Дмитрович Прянішніков''' – був поручиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. Народився в Москві, виховувався в приватному пансіоні Бочкова. До служби приступив 28 жовтня 1822 р. підпрапорщиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. У чині підпоручика брав участь у повстанні декабристів на Сенатській площі Петербурга, за що був заарештований і після семимісячного перебування під слідством на головній гауптвахті відправлений в лейб – гвардійський Збірний полк на Кавказ. Дослужився до звання майора. Звільнений зі служби в 1833 р. Працював на Петербурзькій митниці, згодом очолював Гродненську, Керченську, Одеську сухопутну і Таганрозьку митниці. З 19 лютого 1852 р. – начальник Завихоського митного округу (статський радник). Дружина – Анастасія Федорівна Ширкова, родом із Курської губернії. У сім’ї Петра Дмитровича та Анастасії Федорівни народилося четверо дітей: сини Іван, Іполит і Олександр та донька Анна.

'''Прянішніков Іван Петрович''' – найстарший син Петра Дмитровича. Народився 1 травня 1841 року в м. Гродно, коли батько служив начальником місцевої митниці. В юнацькому віці захопився живописом і протягом всього життя не зрадив свого захоплення – став професійним художником. У 1870 р. виїхав за кордон. Художню освіту здобув у Римській академії святого Луки. Став художником – баталістом. Об’їздив всю Італію, побував у Швейцарії, Франції. У Росію приїздив нечасто, здебільшого в гості до братів Іполита в Санкт – Петербург, Олександра в с. Куянівку, до сестри Анни, що вийшла заміж і проживала в Харкові.
У 1874 році одружився з француженкою Жозефіною де Генрі Ланжерос, оселився в Провансі в селі Санта Марія де Ла Мер. З 1896 року Іван Петрович на батьківщині вже не був ні разу. У Франції, в Провансі 4 квітня 1909 року і помер.
Багато картин художник подарував брату Олександру і вони прикрашали його помешкання в селах Куянівці, Рогозному, Гребениківці. Перебуваючи в Італії, Іван Петрович познайомився з художником Миколою Миколайовичем Ге, навіть позував йому для фігури апостола Іоанна Богослова в знаменитій картині «Остання вечеря». Саме в Італії він і написав на замовлення дві ікони – святого Андрія Первозванного та святої Єлизавети для церкви Іоанна Воїна в Куянівці. Іван Петрович брав участь у міжнародному конкурсі, започаткованому в Австралії на тему із життя негрів, де отримав 1-шу премію.
19 картин Прянішнікова І. П. зберігаються в Сумському художньому музеї ім. Н. Онацького. Велика кількість робіт знаходиться у приватних колекціях. А деякі картини, подаровані брату Олександру, пензлі майстра, його мольберти, палітри у січні 1918 року, як писав у листі до сестри Олександр Петрович Прянішніков, «перейшли у власність туземців в селі Куянівка».

'''Прянішніков Іполит Петрович (1847 – 1921 р. р.).''' Народився в сім’ї начальника Керченської митниці. Російський співак (баритон). Режисер, педагог, музичний діяч. Початкову освіту здобув у Дрездені, де із семи років навчався гри на скрипці. Грав у складі квартетів. 12- річним хлопцем вступив до Петербурзького морського кадетського корпусу. Закінчив його в 1867 році і 5 років служив на флоті, ходив у закордонні плавання. В 1871 році вийшов у відставку. Протягом 1873–1874 р.р. навчався співу у Петербурзькій консерваторії, згодом продовжив навчання в Неаполі та Мілані (Італія). Дебютував 22 грудня 1875 року в опері Г. Доніцетті «Марія ді Роган», виконував партію герцога де Шевроза на сцені Міланського театру «Кастеллі». Співав на сценах театрів Мілана, Болоньї, Парми, Генуї, Флоренції. В 1878 – 1886 р.р. – соліст Петербурзького Маріїнського театру, в 1886 – 1889 р.р. – соліст і режисер Тифліського оперного театру. Був першим виконавцем партії Ліонелі («Орлеанська діва», 1882 р.), Мізгіря (1882 р.) , Мазепи і Онєгіна (1884 р.). Організував перше в Росії оперне товариство в Києві ( 1889 – 1892 р.р. ) і в Москві ( 1892 – 1893 р.р.), у якому був солістом і головним режисером. Виховав цілу плеяду співаків: М.К. Мравіну, М.А. Славіну, Є.К. Катульську, Г.А. Бакланова, Н.А. Большакова, Н.І. Фігнер. Переклав російською мовою лібрето опери «Паяци». Після Жовтневого перевороту і приходу до влади більшовиків життя Іполита Петровича дуже змінилося. Немолодий, хворий і одинокий співак проживав у Петрограді у власній квартирі. Чому він так і не наважився емігрувати – невідомо. Квартира залишалася його єдиним скарбом. Жив впроголодь, на життя заробляв тим, що давав уроки співу. Його племінниця (донька сестри Анни) згадувала, що Іполит Петрович дуже зрадів, коли у його квартирі поселився родич гримера з дружиною і маленькою дитиною (ймовірно, що молоді люди бажали заволодіти чималенькою квартирою співака; так воно і сталося). Помер Іполит Петрович, переживши два інсульти, від запалення легенів і виснаження 11 листопада 1921 року в Петрограді, де і похований. Нащадків не залишив.
[[Файл:Юний_Прянишников.jpg|200px|thumb|right|Корнет Прянішніков О.П.]]
[[Файл:О.П._Прянишников.jpg|200px|thumb|right|Прянішніков О.П.]]
'''Прянішніков Олександр Петрович''' народився в 1854 році. Вищу освіту здобув у Харківському технологічному інституті. Корнет. Учасник російсько – турецької війни 1877 – 1878 р.р., за хоробрість нагороджений особистою шашкою. Всю війну пройшов у чині унтер – офіцера. Після підписання Сан – Стефанського мирного договору виходить у відставку. У 1879 році одружився на багатій нареченій – спадкоємиці із старовинного козацького роду Єлизаветі Іванівні Куколь – Яснопольській . Оселився з молодою дружиною у маєтку своєї тещі Елеонори Яківни Куколь – Яснопольської ( в дівоцтві – Мартинсон ) в селі Куянівка. Неподалік маєтку Елеонори Яківни розташований набагато скромніший маєток з будиночком предводителя дворянства Сумського повіту, гласного Сумського повітового і Харківського губернського земств, відомого в усій окрузі громадського діяча і мецената Іллі Дмитровича Траскіна. Ілля Дмитрович після виходу у відставку з воєнної служби переїхав разом з дружиною Ольгою Дем’янівною в залишений у спадок її бабусею, Єлизаветою Миколаївною Куколь – Яснопольською (в заміжжі – Голеніщевою – Кутузовою), маєток на березі мальовничої річечки Куянки. (Чоловік Єлизавети Миколаївни Сергій Васильович Голеніщев – Кутузов доводиться внучатим племінником знаменитому російському фельдмаршалу Михайлу Ілларіоновичу Кутузову – герою Вітчизняної війни 1812 року ). Отже, дружини Олександра Петровича та Іллі Дмитровича мали родинні зв'язки. Родини Прянішнікових і Траскіних стали добрими друзями, згодом мали спільний бізнес – разом із відомими підприємцями і меценатами Лорентц – Еблінами стали співвласниками Куянівського цукрового заводу. У сім’ї Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни народилося четверо дітей: Ігор, Анастасія, Ольга та Валерія. Жили заможно, часто відпочивали за кордоном, мали будинок у Петербурзі і дачу в Алушті. Чотирьом дітям Прянішнікови дали прекрасну освіту. Єдиний син Траскіних помер у дитячому віці. Більшовицький переворот 1917 року застав обох друзів вже немолодими. Проте обставини змусили і Прянішнікових, і Траскіних кардинально змінити спокійне і матеріально забезпечене життя. Коли не залишалося ніякої надії, що більшовики програють громадянську війну і підуть від влади, Олександр Петрович із сім’єю та Ілля Дмитрович, що в 1919 році овдовів, змушені були емігрувати із залишками військ генерала Врангеля з «білого Криму». Сталося це глибокої осені 1920 року. Слід сказати, що після революційних подій 1917 року, після погромів 1917 – 1918 р.р., коли більшовики конфіскували все нажите Прянішніковими добро, мрія у Олександра Петровича була одна – залишити Росію назавжди і прожити решту відпущеного Богом життя хоч і скромно, але спокійно. Тому холодного листопадового дня 1920 року сім’я Прянішнікових з двома скриньками та двома саквояжами вирушили з Ялтинського порту кораблем до Туреччини, звідти – у Грецію, а далі були Італія, Австрія, Німеччина і останній прихисток – Франція. Саме тут, у департаменті Французькі Альпи, у приюті для престарілих руських емігрантів «Руський дом» міста Ментона 16 лютого 1936 року Олександр Петрович Прянішніков помер. Похований на руському православному кладовищі «Старий замок» в Ментоні.
Дружина Олександра Петровича – Єлизавета Іванівна – пережила свого чоловіка на шість років. Вона померла, перебуваючи в евакуації у французькому місті Сент – Рафаель 23 січня 1942 року. Імовірно, там і похована.

Про '''старшого сина Прянішнікова – Ігоря Олександровича''' – відомо тільки те, що він помер у Франції через три роки після смерті матері, 11 серпня 1945 року.
[[Файл:Траскіни_20-р..jpg|200px|thumb|right|Анастасія та Ілля Траскіни у 20-рр. ХХ ст.]]
'''Донька Ольга Олександрівна Прянішнікова''' (у заміжжі – Сіверс), перебуваючи в еміграції в Австрії, народила дівчинку, яку на честь бабусі назвали Лізою. Подальша доля Ольги та її доньки невідома. Так само невідомо, як склалося життя наймолодшої доньки Прянішнікових – Валерії Олександрівни.

'''Донька Анастасія Олександрівна Прянішнікова''' народилася 25 листопада 1897 року в місті Києві. Навчалася у Смольному інституті благородних дівиць в Санкт – Петербурзі. 15 липня 1918 року вийшла заміж за капітана лейб – гвардії Ізмайловського полку Іллю Володимировича Траскіна, племінника батькового друга Іллі Дмитровича Траскіна. У 1920 році разом з чоловіком і однорічним сином опинилися в еміграції. Місцем проживання обрали Францію, деякий час жили разом з батьками Анастасії у Ментоні, а згодом перебралися до Парижа. Там і пройшло її життя. Померла 17 травня 1981 року, похована поруч із чоловіком Іллею Володимировичем (помер в 1972 році) на руському кладовищі Сент – Женевьєв де Буа неподалік Парижа.

'''Ілля Ілліч Траскін''' - онук Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни, син Анастасії Олександрівни та Іллі Володимировича – народився в місті Єссентуки. Громадянин Франції. З 1926 року проживав з батьками у Парижі. В 1937 році закінчив Версальський руський кадетський корпус – ліцей імені імператора Миколи ІІ. Коли почалася Друга світова війна, записався волонтером у війська зв’язку. Паралельно навчався на вищих офіцерських курсах по спеціальності радіотелефонія. Відступав з армією через всю Францію до Тулузи. Після капітуляції 1940 року служив у вільній зоні Франції (у Віші, Ніцці), де командував ротою зв’язку. У грудні 1940 року демобілізувався. У 1943 – 1947 р.р. навчався на факультеті природничих наук в Сорбонні, захистив диплом інженера прикладних наук. Одружився на француженці Югетті. В 1957 році почав працювати на всесвітньо відомій фірмі зварювального обладнання «СІАКІ». Вийшовши на пенсію, поринув у громадську діяльність. Був представником Російського фонду культури та директором музею Руського прапора при торговому представництві Російської Федерації у Франції, вів роботу по сприянню повернення в Росію історичних архівів та культурних цінностей. Після тяжкої хвороби помер 3 січня 2007 року на дачі в містечку Гюмері за 120 км від Парижа. Похований поруч з батьками на кладовищі Сент – Женевьєв де Буа. Спадкоємців не залишив.

== Джерела ==
У роботі використані матеріали із особистого архіву Юрія Вільгельмовича Кочі (нащадка Прянішнікових – Траскіних).

== Автор дослідження ==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

Файл:Юний Прянишников.jpg

2015-10-27T13:03:52Z

Шелеміна Світлана Миколаївна:

Історія родини Прянішнікових

2015-10-27T12:56:29Z

== Вступ ==
Пошуковці гуртка «Історія та культура рідного краю» Куянівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ» одним з головних напрямків своєї роботи вважають дослідження історії села Куянівки 18 – 19 століття. Наслідком наших пошуків стала «Історія Куянівського цукрового заводу», написана у 2011 році. Історія нашого населеного пункту нерозривно пов'язана із його засновниками. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі біографічні дослідження знаменитих цукрозаводчиків, меценатів і громадських діячів, засновників Куянівки і Куянівського цукрового заводу поміщиків Куколь-Яснопольських – Прянішнікових – Траскіних та їхніх нащадків.

== Біографічне дослідження власників Куянівки і Куянівського цукрового заводу ==
Про далеких пращурів Олександра Прянішнікова відомо небагато. Його '''дід – Дмитро Іванович Прянішніков''' походив із орловських дворян і в 1816 р. служив колезьким секретарем.

'''Батько – Петро Дмитрович Прянішніков''' – був поручиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. Народився в Москві, виховувався в приватному пансіоні Бочкова. До служби приступив 28 жовтня 1822 р. підпрапорщиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. У чині підпоручика брав участь у повстанні декабристів на Сенатській площі Петербурга, за що був заарештований і після семимісячного перебування під слідством на головній гауптвахті відправлений в лейб – гвардійський Збірний полк на Кавказ. Дослужився до звання майора. Звільнений зі служби в 1833 р. Працював на Петербурзькій митниці, згодом очолював Гродненську, Керченську, Одеську сухопутну і Таганрозьку митниці. З 19 лютого 1852 р. – начальник Завихоського митного округу (статський радник). Дружина – Анастасія Федорівна Ширкова, родом із Курської губернії. У сім’ї Петра Дмитровича та Анастасії Федорівни народилося четверо дітей: сини Іван, Іполит і Олександр та донька Анна.

'''Прянішніков Іван Петрович''' – найстарший син Петра Дмитровича. Народився 1 травня 1841 року в м. Гродно, коли батько служив начальником місцевої митниці. В юнацькому віці захопився живописом і протягом всього життя не зрадив свого захоплення – став професійним художником. У 1870 р. виїхав за кордон. Художню освіту здобув у Римській академії святого Луки. Став художником – баталістом. Об’їздив всю Італію, побував у Швейцарії, Франції. У Росію приїздив нечасто, здебільшого в гості до братів Іполита в Санкт – Петербург, Олександра в с. Куянівку, до сестри Анни, що вийшла заміж і проживала в Харкові.
У 1874 році одружився з француженкою Жозефіною де Генрі Ланжерос, оселився в Провансі в селі Санта Марія де Ла Мер. З 1896 року Іван Петрович на батьківщині вже не був ні разу. У Франції, в Провансі 4 квітня 1909 року і помер.
Багато картин художник подарував брату Олександру і вони прикрашали його помешкання в селах Куянівці, Рогозному, Гребениківці. Перебуваючи в Італії, Іван Петрович познайомився з художником Миколою Миколайовичем Ге, навіть позував йому для фігури апостола Іоанна Богослова в знаменитій картині «Остання вечеря». Саме в Італії він і написав на замовлення дві ікони – святого Андрія Первозванного та святої Єлизавети для церкви Іоанна Воїна в Куянівці. Іван Петрович брав участь у міжнародному конкурсі, започаткованому в Австралії на тему із життя негрів, де отримав 1-шу премію.
19 картин Прянішнікова І. П. зберігаються в Сумському художньому музеї ім. Н. Онацького. Велика кількість робіт знаходиться у приватних колекціях. А деякі картини, подаровані брату Олександру, пензлі майстра, його мольберти, палітри у січні 1918 року, як писав у листі до сестри Олександр Петрович Прянішніков, «перейшли у власність туземців в селі Куянівка».

'''Прянішніков Іполит Петрович (1847 – 1921 р. р.).''' Народився в сім’ї начальника Керченської митниці. Російський співак (баритон). Режисер, педагог, музичний діяч. Початкову освіту здобув у Дрездені, де із семи років навчався гри на скрипці. Грав у складі квартетів. 12- річним хлопцем вступив до Петербурзького морського кадетського корпусу. Закінчив його в 1867 році і 5 років служив на флоті, ходив у закордонні плавання. В 1871 році вийшов у відставку. Протягом 1873–1874 р.р. навчався співу у Петербурзькій консерваторії, згодом продовжив навчання в Неаполі та Мілані (Італія). Дебютував 22 грудня 1875 року в опері Г. Доніцетті «Марія ді Роган», виконував партію герцога де Шевроза на сцені Міланського театру «Кастеллі». Співав на сценах театрів Мілана, Болоньї, Парми, Генуї, Флоренції. В 1878 – 1886 р.р. – соліст Петербурзького Маріїнського театру, в 1886 – 1889 р.р. – соліст і режисер Тифліського оперного театру. Був першим виконавцем партії Ліонелі («Орлеанська діва», 1882 р.), Мізгіря (1882 р.) , Мазепи і Онєгіна (1884 р.). Організував перше в Росії оперне товариство в Києві ( 1889 – 1892 р.р. ) і в Москві ( 1892 – 1893 р.р.), у якому був солістом і головним режисером. Виховав цілу плеяду співаків: М.К. Мравіну, М.А. Славіну, Є.К. Катульську, Г.А. Бакланова, Н.А. Большакова, Н.І. Фігнер. Переклав російською мовою лібрето опери «Паяци». Після Жовтневого перевороту і приходу до влади більшовиків життя Іполита Петровича дуже змінилося. Немолодий, хворий і одинокий співак проживав у Петрограді у власній квартирі. Чому він так і не наважився емігрувати – невідомо. Квартира залишалася його єдиним скарбом. Жив впроголодь, на життя заробляв тим, що давав уроки співу. Його племінниця (донька сестри Анни) згадувала, що Іполит Петрович дуже зрадів, коли у його квартирі поселився родич гримера з дружиною і маленькою дитиною (ймовірно, що молоді люди бажали заволодіти чималенькою квартирою співака; так воно і сталося). Помер Іполит Петрович, переживши два інсульти, від запалення легенів і виснаження 11 листопада 1921 року в Петрограді, де і похований. Нащадків не залишив.
[[Файл:О.П._Прянишников.jpg|200px|thumb|right|Прянішніков О.П.]]
'''Прянішніков Олександр Петрович''' народився в 1854 році. Вищу освіту здобув у Харківському технологічному інституті. Корнет. Учасник російсько – турецької війни 1877 – 1878 р.р., за хоробрість нагороджений особистою шашкою. Всю війну пройшов у чині унтер – офіцера. Після підписання Сан – Стефанського мирного договору виходить у відставку. У 1879 році одружився на багатій нареченій – спадкоємиці із старовинного козацького роду Єлизаветі Іванівні Куколь – Яснопольській . Оселився з молодою дружиною у маєтку своєї тещі Елеонори Яківни Куколь – Яснопольської ( в дівоцтві – Мартинсон ) в селі Куянівка. Неподалік маєтку Елеонори Яківни розташований набагато скромніший маєток з будиночком предводителя дворянства Сумського повіту, гласного Сумського повітового і Харківського губернського земств, відомого в усій окрузі громадського діяча і мецената Іллі Дмитровича Траскіна. Ілля Дмитрович після виходу у відставку з воєнної служби переїхав разом з дружиною Ольгою Дем’янівною в залишений у спадок її бабусею, Єлизаветою Миколаївною Куколь – Яснопольською (в заміжжі – Голеніщевою – Кутузовою), маєток на березі мальовничої річечки Куянки. (Чоловік Єлизавети Миколаївни Сергій Васильович Голеніщев – Кутузов доводиться внучатим племінником знаменитому російському фельдмаршалу Михайлу Ілларіоновичу Кутузову – герою Вітчизняної війни 1812 року ). Отже, дружини Олександра Петровича та Іллі Дмитровича мали родинні зв'язки. Родини Прянішнікових і Траскіних стали добрими друзями, згодом мали спільний бізнес – разом із відомими підприємцями і меценатами Лорентц – Еблінами стали співвласниками Куянівського цукрового заводу. У сім’ї Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни народилося четверо дітей: Ігор, Анастасія, Ольга та Валерія. Жили заможно, часто відпочивали за кордоном, мали будинок у Петербурзі і дачу в Алушті. Чотирьом дітям Прянішнікови дали прекрасну освіту. Єдиний син Траскіних помер у дитячому віці. Більшовицький переворот 1917 року застав обох друзів вже немолодими. Проте обставини змусили і Прянішнікових, і Траскіних кардинально змінити спокійне і матеріально забезпечене життя. Коли не залишалося ніякої надії, що більшовики програють громадянську війну і підуть від влади, Олександр Петрович із сім’єю та Ілля Дмитрович, що в 1919 році овдовів, змушені були емігрувати із залишками військ генерала Врангеля з «білого Криму». Сталося це глибокої осені 1920 року. Слід сказати, що після революційних подій 1917 року, після погромів 1917 – 1918 р.р., коли більшовики конфіскували все нажите Прянішніковими добро, мрія у Олександра Петровича була одна – залишити Росію назавжди і прожити решту відпущеного Богом життя хоч і скромно, але спокійно. Тому холодного листопадового дня 1920 року сім’я Прянішнікових з двома скриньками та двома саквояжами вирушили з Ялтинського порту кораблем до Туреччини, звідти – у Грецію, а далі були Італія, Австрія, Німеччина і останній прихисток – Франція. Саме тут, у департаменті Французькі Альпи, у приюті для престарілих руських емігрантів «Руський дом» міста Ментона 16 лютого 1936 року Олександр Петрович Прянішніков помер. Похований на руському православному кладовищі «Старий замок» в Ментоні.
Дружина Олександра Петровича – Єлизавета Іванівна – пережила свого чоловіка на шість років. Вона померла, перебуваючи в евакуації у французькому місті Сент – Рафаель 23 січня 1942 року. Імовірно, там і похована.

Про '''старшого сина Прянішнікова – Ігоря Олександровича''' – відомо тільки те, що він помер у Франції через три роки після смерті матері, 11 серпня 1945 року.
[[Файл:Траскіни_20-р..jpg|200px|thumb|right|Анастасія та Ілля Траскіни у 20-рр. ХХ ст.]]
'''Донька Ольга Олександрівна Прянішнікова''' (у заміжжі – Сіверс), перебуваючи в еміграції в Австрії, народила дівчинку, яку на честь бабусі назвали Лізою. Подальша доля Ольги та її доньки невідома. Так само невідомо, як склалося життя наймолодшої доньки Прянішнікових – Валерії Олександрівни.

'''Донька Анастасія Олександрівна Прянішнікова''' народилася 25 листопада 1897 року в місті Києві. Навчалася у Смольному інституті благородних дівиць в Санкт – Петербурзі. 15 липня 1918 року вийшла заміж за капітана лейб – гвардії Ізмайловського полку Іллю Володимировича Траскіна, племінника батькового друга Іллі Дмитровича Траскіна. У 1920 році разом з чоловіком і однорічним сином опинилися в еміграції. Місцем проживання обрали Францію, деякий час жили разом з батьками Анастасії у Ментоні, а згодом перебралися до Парижа. Там і пройшло її життя. Померла 17 травня 1981 року, похована поруч із чоловіком Іллею Володимировичем (помер в 1972 році) на руському кладовищі Сент – Женевьєв де Буа неподалік Парижа.

'''Ілля Ілліч Траскін''' - онук Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни, син Анастасії Олександрівни та Іллі Володимировича – народився в місті Єссентуки. Громадянин Франції. З 1926 року проживав з батьками у Парижі. В 1937 році закінчив Версальський руський кадетський корпус – ліцей імені імператора Миколи ІІ. Коли почалася Друга світова війна, записався волонтером у війська зв’язку. Паралельно навчався на вищих офіцерських курсах по спеціальності радіотелефонія. Відступав з армією через всю Францію до Тулузи. Після капітуляції 1940 року служив у вільній зоні Франції (у Віші, Ніцці), де командував ротою зв’язку. У грудні 1940 року демобілізувався. У 1943 – 1947 р.р. навчався на факультеті природничих наук в Сорбонні, захистив диплом інженера прикладних наук. Одружився на француженці Югетті. В 1957 році почав працювати на всесвітньо відомій фірмі зварювального обладнання «СІАКІ». Вийшовши на пенсію, поринув у громадську діяльність. Був представником Російського фонду культури та директором музею Руського прапора при торговому представництві Російської Федерації у Франції, вів роботу по сприянню повернення в Росію історичних архівів та культурних цінностей. Після тяжкої хвороби помер 3 січня 2007 року на дачі в містечку Гюмері за 120 км від Парижа. Похований поруч з батьками на кладовищі Сент – Женевьєв де Буа. Спадкоємців не залишив.

== Джерела ==
У роботі використані матеріали із особистого архіву Юрія Вільгельмовича Кочі (нащадка Прянішнікових – Траскіних).

== Автор дослідження ==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

Файл:О.П. Прянишников.jpg

2015-10-27T12:55:09Z

Шелеміна Світлана Миколаївна:

Історія родини Прянішнікових

2015-10-27T12:52:19Z

== Вступ ==
Пошуковці гуртка «Історія та культура рідного краю» Куянівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ» одним з головних напрямків своєї роботи вважають дослідження історії села Куянівки 18 – 19 століття. Наслідком наших пошуків стала «Історія Куянівського цукрового заводу», написана у 2011 році. Історія нашого населеного пункту нерозривно пов'язана із його засновниками. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі біографічні дослідження знаменитих цукрозаводчиків, меценатів і громадських діячів, засновників Куянівки і Куянівського цукрового заводу поміщиків Куколь-Яснопольських – Прянішнікових – Траскіних та їхніх нащадків.

== Біографічне дослідження власників Куянівки і Куянівського цукрового заводу ==
Про далеких пращурів Олександра Прянішнікова відомо небагато. Його '''дід – Дмитро Іванович Прянішніков''' походив із орловських дворян і в 1816 р. служив колезьким секретарем.

'''Батько – Петро Дмитрович Прянішніков''' – був поручиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. Народився в Москві, виховувався в приватному пансіоні Бочкова. До служби приступив 28 жовтня 1822 р. підпрапорщиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. У чині підпоручика брав участь у повстанні декабристів на Сенатській площі Петербурга, за що був заарештований і після семимісячного перебування під слідством на головній гауптвахті відправлений в лейб – гвардійський Збірний полк на Кавказ. Дослужився до звання майора. Звільнений зі служби в 1833 р. Працював на Петербурзькій митниці, згодом очолював Гродненську, Керченську, Одеську сухопутну і Таганрозьку митниці. З 19 лютого 1852 р. – начальник Завихоського митного округу (статський радник). Дружина – Анастасія Федорівна Ширкова, родом із Курської губернії. У сім’ї Петра Дмитровича та Анастасії Федорівни народилося четверо дітей: сини Іван, Іполит і Олександр та донька Анна.

'''Прянішніков Іван Петрович''' – найстарший син Петра Дмитровича. Народився 1 травня 1841 року в м. Гродно, коли батько служив начальником місцевої митниці. В юнацькому віці захопився живописом і протягом всього життя не зрадив свого захоплення – став професійним художником. У 1870 р. виїхав за кордон. Художню освіту здобув у Римській академії святого Луки. Став художником – баталістом. Об’їздив всю Італію, побував у Швейцарії, Франції. У Росію приїздив нечасто, здебільшого в гості до братів Іполита в Санкт – Петербург, Олександра в с. Куянівку, до сестри Анни, що вийшла заміж і проживала в Харкові.
У 1874 році одружився з француженкою Жозефіною де Генрі Ланжерос, оселився в Провансі в селі Санта Марія де Ла Мер. З 1896 року Іван Петрович на батьківщині вже не був ні разу. У Франції, в Провансі 4 квітня 1909 року і помер.
Багато картин художник подарував брату Олександру і вони прикрашали його помешкання в селах Куянівці, Рогозному, Гребениківці. Перебуваючи в Італії, Іван Петрович познайомився з художником Миколою Миколайовичем Ге, навіть позував йому для фігури апостола Іоанна Богослова в знаменитій картині «Остання вечеря». Саме в Італії він і написав на замовлення дві ікони – святого Андрія Первозванного та святої Єлизавети для церкви Іоанна Воїна в Куянівці. Іван Петрович брав участь у міжнародному конкурсі, започаткованому в Австралії на тему із життя негрів, де отримав 1-шу премію.
19 картин Прянішнікова І. П. зберігаються в Сумському художньому музеї ім. Н. Онацького. Велика кількість робіт знаходиться у приватних колекціях. А деякі картини, подаровані брату Олександру, пензлі майстра, його мольберти, палітри у січні 1918 року, як писав у листі до сестри Олександр Петрович Прянішніков, «перейшли у власність туземців в селі Куянівка».

'''Прянішніков Іполит Петрович (1847 – 1921 р. р.).''' Народився в сім’ї начальника Керченської митниці. Російський співак (баритон). Режисер, педагог, музичний діяч. Початкову освіту здобув у Дрездені, де із семи років навчався гри на скрипці. Грав у складі квартетів. 12- річним хлопцем вступив до Петербурзького морського кадетського корпусу. Закінчив його в 1867 році і 5 років служив на флоті, ходив у закордонні плавання. В 1871 році вийшов у відставку. Протягом 1873–1874 р.р. навчався співу у Петербурзькій консерваторії, згодом продовжив навчання в Неаполі та Мілані (Італія). Дебютував 22 грудня 1875 року в опері Г. Доніцетті «Марія ді Роган», виконував партію герцога де Шевроза на сцені Міланського театру «Кастеллі». Співав на сценах театрів Мілана, Болоньї, Парми, Генуї, Флоренції. В 1878 – 1886 р.р. – соліст Петербурзького Маріїнського театру, в 1886 – 1889 р.р. – соліст і режисер Тифліського оперного театру. Був першим виконавцем партії Ліонелі («Орлеанська діва», 1882 р.), Мізгіря (1882 р.) , Мазепи і Онєгіна (1884 р.). Організував перше в Росії оперне товариство в Києві ( 1889 – 1892 р.р. ) і в Москві ( 1892 – 1893 р.р.), у якому був солістом і головним режисером. Виховав цілу плеяду співаків: М.К. Мравіну, М.А. Славіну, Є.К. Катульську, Г.А. Бакланова, Н.А. Большакова, Н.І. Фігнер. Переклав російською мовою лібрето опери «Паяци». Після Жовтневого перевороту і приходу до влади більшовиків життя Іполита Петровича дуже змінилося. Немолодий, хворий і одинокий співак проживав у Петрограді у власній квартирі. Чому він так і не наважився емігрувати – невідомо. Квартира залишалася його єдиним скарбом. Жив впроголодь, на життя заробляв тим, що давав уроки співу. Його племінниця (донька сестри Анни) згадувала, що Іполит Петрович дуже зрадів, коли у його квартирі поселився родич гримера з дружиною і маленькою дитиною (ймовірно, що молоді люди бажали заволодіти чималенькою квартирою співака; так воно і сталося). Помер Іполит Петрович, переживши два інсульти, від запалення легенів і виснаження 11 листопада 1921 року в Петрограді, де і похований. Нащадків не залишив.

'''Прянішніков Олександр Петрович''' народився в 1854 році. Вищу освіту здобув у Харківському технологічному інституті. Корнет. Учасник російсько – турецької війни 1877 – 1878 р.р., за хоробрість нагороджений особистою шашкою. Всю війну пройшов у чині унтер – офіцера. Після підписання Сан – Стефанського мирного договору виходить у відставку. У 1879 році одружився на багатій нареченій – спадкоємиці із старовинного козацького роду Єлизаветі Іванівні Куколь – Яснопольській . Оселився з молодою дружиною у маєтку своєї тещі Елеонори Яківни Куколь – Яснопольської ( в дівоцтві – Мартинсон ) в селі Куянівка. Неподалік маєтку Елеонори Яківни розташований набагато скромніший маєток з будиночком предводителя дворянства Сумського повіту, гласного Сумського повітового і Харківського губернського земств, відомого в усій окрузі громадського діяча і мецената Іллі Дмитровича Траскіна. Ілля Дмитрович після виходу у відставку з воєнної служби переїхав разом з дружиною Ольгою Дем’янівною в залишений у спадок її бабусею, Єлизаветою Миколаївною Куколь – Яснопольською (в заміжжі – Голеніщевою – Кутузовою), маєток на березі мальовничої річечки Куянки. (Чоловік Єлизавети Миколаївни Сергій Васильович Голеніщев – Кутузов доводиться внучатим племінником знаменитому російському фельдмаршалу Михайлу Ілларіоновичу Кутузову – герою Вітчизняної війни 1812 року ). Отже, дружини Олександра Петровича та Іллі Дмитровича мали родинні зв'язки. Родини Прянішнікових і Траскіних стали добрими друзями, згодом мали спільний бізнес – разом із відомими підприємцями і меценатами Лорентц – Еблінами стали співвласниками Куянівського цукрового заводу. У сім’ї Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни народилося четверо дітей: Ігор, Анастасія, Ольга та Валерія. Жили заможно, часто відпочивали за кордоном, мали будинок у Петербурзі і дачу в Алушті. Чотирьом дітям Прянішнікови дали прекрасну освіту. Єдиний син Траскіних помер у дитячому віці. Більшовицький переворот 1917 року застав обох друзів вже немолодими. Проте обставини змусили і Прянішнікових, і Траскіних кардинально змінити спокійне і матеріально забезпечене життя. Коли не залишалося ніякої надії, що більшовики програють громадянську війну і підуть від влади, Олександр Петрович із сім’єю та Ілля Дмитрович, що в 1919 році овдовів, змушені були емігрувати із залишками військ генерала Врангеля з «білого Криму». Сталося це глибокої осені 1920 року. Слід сказати, що після революційних подій 1917 року, після погромів 1917 – 1918 р.р., коли більшовики конфіскували все нажите Прянішніковими добро, мрія у Олександра Петровича була одна – залишити Росію назавжди і прожити решту відпущеного Богом життя хоч і скромно, але спокійно. Тому холодного листопадового дня 1920 року сім’я Прянішнікових з двома скриньками та двома саквояжами вирушили з Ялтинського порту кораблем до Туреччини, звідти – у Грецію, а далі були Італія, Австрія, Німеччина і останній прихисток – Франція. Саме тут, у департаменті Французькі Альпи, у приюті для престарілих руських емігрантів «Руський дом» міста Ментона 16 лютого 1936 року Олександр Петрович Прянішніков помер. Похований на руському православному кладовищі «Старий замок» в Ментоні.
Дружина Олександра Петровича – Єлизавета Іванівна – пережила свого чоловіка на шість років. Вона померла, перебуваючи в евакуації у французькому місті Сент – Рафаель 23 січня 1942 року. Імовірно, там і похована.

Про '''старшого сина Прянішнікова – Ігоря Олександровича''' – відомо тільки те, що він помер у Франції через три роки після смерті матері, 11 серпня 1945 року.
[[Файл:Траскіни_20-р..jpg|200px|thumb|right|Анастасія та Ілля Траскіни у 20-рр. ХХ ст.]]
'''Донька Ольга Олександрівна Прянішнікова''' (у заміжжі – Сіверс), перебуваючи в еміграції в Австрії, народила дівчинку, яку на честь бабусі назвали Лізою. Подальша доля Ольги та її доньки невідома. Так само невідомо, як склалося життя наймолодшої доньки Прянішнікових – Валерії Олександрівни.

'''Донька Анастасія Олександрівна Прянішнікова''' народилася 25 листопада 1897 року в місті Києві. Навчалася у Смольному інституті благородних дівиць в Санкт – Петербурзі. 15 липня 1918 року вийшла заміж за капітана лейб – гвардії Ізмайловського полку Іллю Володимировича Траскіна, племінника батькового друга Іллі Дмитровича Траскіна. У 1920 році разом з чоловіком і однорічним сином опинилися в еміграції. Місцем проживання обрали Францію, деякий час жили разом з батьками Анастасії у Ментоні, а згодом перебралися до Парижа. Там і пройшло її життя. Померла 17 травня 1981 року, похована поруч із чоловіком Іллею Володимировичем (помер в 1972 році) на руському кладовищі Сент – Женевьєв де Буа неподалік Парижа.

'''Ілля Ілліч Траскін''' - онук Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни, син Анастасії Олександрівни та Іллі Володимировича – народився в місті Єссентуки. Громадянин Франції. З 1926 року проживав з батьками у Парижі. В 1937 році закінчив Версальський руський кадетський корпус – ліцей імені імператора Миколи ІІ. Коли почалася Друга світова війна, записався волонтером у війська зв’язку. Паралельно навчався на вищих офіцерських курсах по спеціальності радіотелефонія. Відступав з армією через всю Францію до Тулузи. Після капітуляції 1940 року служив у вільній зоні Франції (у Віші, Ніцці), де командував ротою зв’язку. У грудні 1940 року демобілізувався. У 1943 – 1947 р.р. навчався на факультеті природничих наук в Сорбонні, захистив диплом інженера прикладних наук. Одружився на француженці Югетті. В 1957 році почав працювати на всесвітньо відомій фірмі зварювального обладнання «СІАКІ». Вийшовши на пенсію, поринув у громадську діяльність. Був представником Російського фонду культури та директором музею Руського прапора при торговому представництві Російської Федерації у Франції, вів роботу по сприянню повернення в Росію історичних архівів та культурних цінностей. Після тяжкої хвороби помер 3 січня 2007 року на дачі в містечку Гюмері за 120 км від Парижа. Похований поруч з батьками на кладовищі Сент – Женевьєв де Буа. Спадкоємців не залишив.

== Джерела ==
У роботі використані матеріали із особистого архіву Юрія Вільгельмовича Кочі (нащадка Прянішнікових – Траскіних).

== Автор дослідження ==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

Файл:Траскіни 20-р..jpg

2015-10-27T12:50:53Z

Шелеміна Світлана Миколаївна:

Історія родини Прянішнікових

2015-10-27T12:48:12Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Біографічне дослідження засновників Куянівки і Куянівського цукрового заводу */

== Вступ ==
Пошуковці гуртка «Історія та культура рідного краю» Куянівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ» одним з головних напрямків своєї роботи вважають дослідження історії села Куянівки 18 – 19 століття. Наслідком наших пошуків стала «Історія Куянівського цукрового заводу», написана у 2011 році. Історія нашого населеного пункту нерозривно пов'язана із його засновниками. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі біографічні дослідження знаменитих цукрозаводчиків, меценатів і громадських діячів, засновників Куянівки і Куянівського цукрового заводу поміщиків Куколь-Яснопольських – Прянішнікових – Траскіних та їхніх нащадків.

== Біографічне дослідження власників Куянівки і Куянівського цукрового заводу ==
Про далеких пращурів Олександра Прянішнікова відомо небагато. Його '''дід – Дмитро Іванович Прянішніков''' походив із орловських дворян і в 1816 р. служив колезьким секретарем.

'''Батько – Петро Дмитрович Прянішніков''' – був поручиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. Народився в Москві, виховувався в приватному пансіоні Бочкова. До служби приступив 28 жовтня 1822 р. підпрапорщиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. У чині підпоручика брав участь у повстанні декабристів на Сенатській площі Петербурга, за що був заарештований і після семимісячного перебування під слідством на головній гауптвахті відправлений в лейб – гвардійський Збірний полк на Кавказ. Дослужився до звання майора. Звільнений зі служби в 1833 р. Працював на Петербурзькій митниці, згодом очолював Гродненську, Керченську, Одеську сухопутну і Таганрозьку митниці. З 19 лютого 1852 р. – начальник Завихоського митного округу (статський радник). Дружина – Анастасія Федорівна Ширкова, родом із Курської губернії. У сім’ї Петра Дмитровича та Анастасії Федорівни народилося четверо дітей: сини Іван, Іполит і Олександр та донька Анна.

'''Прянішніков Іван Петрович''' – найстарший син Петра Дмитровича. Народився 1 травня 1841 року в м. Гродно, коли батько служив начальником місцевої митниці. В юнацькому віці захопився живописом і протягом всього життя не зрадив свого захоплення – став професійним художником. У 1870 р. виїхав за кордон. Художню освіту здобув у Римській академії святого Луки. Став художником – баталістом. Об’їздив всю Італію, побував у Швейцарії, Франції. У Росію приїздив нечасто, здебільшого в гості до братів Іполита в Санкт – Петербург, Олександра в с. Куянівку, до сестри Анни, що вийшла заміж і проживала в Харкові.
У 1874 році одружився з француженкою Жозефіною де Генрі Ланжерос, оселився в Провансі в селі Санта Марія де Ла Мер. З 1896 року Іван Петрович на батьківщині вже не був ні разу. У Франції, в Провансі 4 квітня 1909 року і помер.
Багато картин художник подарував брату Олександру і вони прикрашали його помешкання в селах Куянівці, Рогозному, Гребениківці. Перебуваючи в Італії, Іван Петрович познайомився з художником Миколою Миколайовичем Ге, навіть позував йому для фігури апостола Іоанна Богослова в знаменитій картині «Остання вечеря». Саме в Італії він і написав на замовлення дві ікони – святого Андрія Первозванного та святої Єлизавети для церкви Іоанна Воїна в Куянівці. Іван Петрович брав участь у міжнародному конкурсі, започаткованому в Австралії на тему із життя негрів, де отримав 1-шу премію.
19 картин Прянішнікова І. П. зберігаються в Сумському художньому музеї ім. Н. Онацького. Велика кількість робіт знаходиться у приватних колекціях. А деякі картини, подаровані брату Олександру, пензлі майстра, його мольберти, палітри у січні 1918 року, як писав у листі до сестри Олександр Петрович Прянішніков, «перейшли у власність туземців в селі Куянівка».

'''Прянішніков Іполит Петрович (1847 – 1921 р. р.).''' Народився в сім’ї начальника Керченської митниці. Російський співак (баритон). Режисер, педагог, музичний діяч. Початкову освіту здобув у Дрездені, де із семи років навчався гри на скрипці. Грав у складі квартетів. 12- річним хлопцем вступив до Петербурзького морського кадетського корпусу. Закінчив його в 1867 році і 5 років служив на флоті, ходив у закордонні плавання. В 1871 році вийшов у відставку. Протягом 1873–1874 р.р. навчався співу у Петербурзькій консерваторії, згодом продовжив навчання в Неаполі та Мілані (Італія). Дебютував 22 грудня 1875 року в опері Г. Доніцетті «Марія ді Роган», виконував партію герцога де Шевроза на сцені Міланського театру «Кастеллі». Співав на сценах театрів Мілана, Болоньї, Парми, Генуї, Флоренції. В 1878 – 1886 р.р. – соліст Петербурзького Маріїнського театру, в 1886 – 1889 р.р. – соліст і режисер Тифліського оперного театру. Був першим виконавцем партії Ліонелі («Орлеанська діва», 1882 р.), Мізгіря (1882 р.) , Мазепи і Онєгіна (1884 р.). Організував перше в Росії оперне товариство в Києві ( 1889 – 1892 р.р. ) і в Москві ( 1892 – 1893 р.р.), у якому був солістом і головним режисером. Виховав цілу плеяду співаків: М.К. Мравіну, М.А. Славіну, Є.К. Катульську, Г.А. Бакланова, Н.А. Большакова, Н.І. Фігнер. Переклав російською мовою лібрето опери «Паяци». Після Жовтневого перевороту і приходу до влади більшовиків життя Іполита Петровича дуже змінилося. Немолодий, хворий і одинокий співак проживав у Петрограді у власній квартирі. Чому він так і не наважився емігрувати – невідомо. Квартира залишалася його єдиним скарбом. Жив впроголодь, на життя заробляв тим, що давав уроки співу. Його племінниця (донька сестри Анни) згадувала, що Іполит Петрович дуже зрадів, коли у його квартирі поселився родич гримера з дружиною і маленькою дитиною (ймовірно, що молоді люди бажали заволодіти чималенькою квартирою співака; так воно і сталося). Помер Іполит Петрович, переживши два інсульти, від запалення легенів і виснаження 11 листопада 1921 року в Петрограді, де і похований. Нащадків не залишив.

'''Прянішніков Олександр Петрович''' народився в 1854 році. Вищу освіту здобув у Харківському технологічному інституті. Корнет. Учасник російсько – турецької війни 1877 – 1878 р.р., за хоробрість нагороджений особистою шашкою. Всю війну пройшов у чині унтер – офіцера. Після підписання Сан – Стефанського мирного договору виходить у відставку. У 1879 році одружився на багатій нареченій – спадкоємиці із старовинного козацького роду Єлизаветі Іванівні Куколь – Яснопольській . Оселився з молодою дружиною у маєтку своєї тещі Елеонори Яківни Куколь – Яснопольської ( в дівоцтві – Мартинсон ) в селі Куянівка. Неподалік маєтку Елеонори Яківни розташований набагато скромніший маєток з будиночком предводителя дворянства Сумського повіту, гласного Сумського повітового і Харківського губернського земств, відомого в усій окрузі громадського діяча і мецената Іллі Дмитровича Траскіна. Ілля Дмитрович після виходу у відставку з воєнної служби переїхав разом з дружиною Ольгою Дем’янівною в залишений у спадок її бабусею, Єлизаветою Миколаївною Куколь – Яснопольською (в заміжжі – Голеніщевою – Кутузовою), маєток на березі мальовничої річечки Куянки. (Чоловік Єлизавети Миколаївни Сергій Васильович Голеніщев – Кутузов доводиться внучатим племінником знаменитому російському фельдмаршалу Михайлу Ілларіоновичу Кутузову – герою Вітчизняної війни 1812 року ). Отже, дружини Олександра Петровича та Іллі Дмитровича мали родинні зв'язки. Родини Прянішнікових і Траскіних стали добрими друзями, згодом мали спільний бізнес – разом із відомими підприємцями і меценатами Лорентц – Еблінами стали співвласниками Куянівського цукрового заводу. У сім’ї Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни народилося четверо дітей: Ігор, Анастасія, Ольга та Валерія. Жили заможно, часто відпочивали за кордоном, мали будинок у Петербурзі і дачу в Алушті. Чотирьом дітям Прянішнікови дали прекрасну освіту. Єдиний син Траскіних помер у дитячому віці. Більшовицький переворот 1917 року застав обох друзів вже немолодими. Проте обставини змусили і Прянішнікових, і Траскіних кардинально змінити спокійне і матеріально забезпечене життя. Коли не залишалося ніякої надії, що більшовики програють громадянську війну і підуть від влади, Олександр Петрович із сім’єю та Ілля Дмитрович, що в 1919 році овдовів, змушені були емігрувати із залишками військ генерала Врангеля з «білого Криму». Сталося це глибокої осені 1920 року. Слід сказати, що після революційних подій 1917 року, після погромів 1917 – 1918 р.р., коли більшовики конфіскували все нажите Прянішніковими добро, мрія у Олександра Петровича була одна – залишити Росію назавжди і прожити решту відпущеного Богом життя хоч і скромно, але спокійно. Тому холодного листопадового дня 1920 року сім’я Прянішнікових з двома скриньками та двома саквояжами вирушили з Ялтинського порту кораблем до Туреччини, звідти – у Грецію, а далі були Італія, Австрія, Німеччина і останній прихисток – Франція. Саме тут, у департаменті Французькі Альпи, у приюті для престарілих руських емігрантів «Руський дом» міста Ментона 16 лютого 1936 року Олександр Петрович Прянішніков помер. Похований на руському православному кладовищі «Старий замок» в Ментоні.
Дружина Олександра Петровича – Єлизавета Іванівна – пережила свого чоловіка на шість років. Вона померла, перебуваючи в евакуації у французькому місті Сент – Рафаель 23 січня 1942 року. Імовірно, там і похована.

Про '''старшого сина Прянішнікова – Ігоря Олександровича''' – відомо тільки те, що він помер у Франції через три роки після смерті матері, 11 серпня 1945 року.

'''Донька Ольга Олександрівна Прянішнікова''' (у заміжжі – Сіверс), перебуваючи в еміграції в Австрії, народила дівчинку, яку на честь бабусі назвали Лізою. Подальша доля Ольги та її доньки невідома. Так само невідомо, як склалося життя наймолодшої доньки Прянішнікових – Валерії Олександрівни.

'''Донька Анастасія Олександрівна Прянішнікова''' народилася 25 листопада 1897 року в місті Києві. Навчалася у Смольному інституті благородних дівиць в Санкт – Петербурзі. 15 липня 1918 року вийшла заміж за капітана лейб – гвардії Ізмайловського полку Іллю Володимировича Траскіна, племінника батькового друга Іллі Дмитровича Траскіна. У 1920 році разом з чоловіком і однорічним сином опинилися в еміграції. Місцем проживання обрали Францію, деякий час жили разом з батьками Анастасії у Ментоні, а згодом перебралися до Парижа. Там і пройшло її життя. Померла 17 травня 1981 року, похована поруч із чоловіком Іллею Володимировичем (помер в 1972 році) на руському кладовищі Сент – Женевьєв де Буа неподалік Парижа.

'''Ілля Ілліч Траскін''' - онук Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни, син Анастасії Олександрівни та Іллі Володимировича – народився в місті Єссентуки. Громадянин Франції. З 1926 року проживав з батьками у Парижі. В 1937 році закінчив Версальський руський кадетський корпус – ліцей імені імператора Миколи ІІ. Коли почалася Друга світова війна, записався волонтером у війська зв’язку. Паралельно навчався на вищих офіцерських курсах по спеціальності радіотелефонія. Відступав з армією через всю Францію до Тулузи. Після капітуляції 1940 року служив у вільній зоні Франції (у Віші, Ніцці), де командував ротою зв’язку. У грудні 1940 року демобілізувався. У 1943 – 1947 р.р. навчався на факультеті природничих наук в Сорбонні, захистив диплом інженера прикладних наук. Одружився на француженці Югетті. В 1957 році почав працювати на всесвітньо відомій фірмі зварювального обладнання «СІАКІ». Вийшовши на пенсію, поринув у громадську діяльність. Був представником Російського фонду культури та директором музею Руського прапора при торговому представництві Російської Федерації у Франції, вів роботу по сприянню повернення в Росію історичних архівів та культурних цінностей. Після тяжкої хвороби помер 3 січня 2007 року на дачі в містечку Гюмері за 120 км від Парижа. Похований поруч з батьками на кладовищі Сент – Женевьєв де Буа. Спадкоємців не залишив.

== Джерела ==
У роботі використані матеріали із особистого архіву Юрія Вільгельмовича Кочі (нащадка Прянішнікових – Траскіних).

== Автор дослідження ==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

Історія родини Прянішнікових

2015-10-27T12:47:37Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Висновки */

== Вступ ==
Пошуковці гуртка «Історія та культура рідного краю» Куянівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ» одним з головних напрямків своєї роботи вважають дослідження історії села Куянівки 18 – 19 століття. Наслідком наших пошуків стала «Історія Куянівського цукрового заводу», написана у 2011 році. Історія нашого населеного пункту нерозривно пов'язана із його засновниками. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі біографічні дослідження знаменитих цукрозаводчиків, меценатів і громадських діячів, засновників Куянівки і Куянівського цукрового заводу поміщиків Куколь-Яснопольських – Прянішнікових – Траскіних та їхніх нащадків.

== Біографічне дослідження засновників Куянівки і Куянівського цукрового заводу ==
Про далеких пращурів Олександра Прянішнікова відомо небагато. Його '''дід – Дмитро Іванович Прянішніков''' походив із орловських дворян і в 1816 р. служив колезьким секретарем.

'''Батько – Петро Дмитрович Прянішніков''' – був поручиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. Народився в Москві, виховувався в приватному пансіоні Бочкова. До служби приступив 28 жовтня 1822 р. підпрапорщиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. У чині підпоручика брав участь у повстанні декабристів на Сенатській площі Петербурга, за що був заарештований і після семимісячного перебування під слідством на головній гауптвахті відправлений в лейб – гвардійський Збірний полк на Кавказ. Дослужився до звання майора. Звільнений зі служби в 1833 р. Працював на Петербурзькій митниці, згодом очолював Гродненську, Керченську, Одеську сухопутну і Таганрозьку митниці. З 19 лютого 1852 р. – начальник Завихоського митного округу (статський радник). Дружина – Анастасія Федорівна Ширкова, родом із Курської губернії. У сім’ї Петра Дмитровича та Анастасії Федорівни народилося четверо дітей: сини Іван, Іполит і Олександр та донька Анна.

'''Прянішніков Іван Петрович''' – найстарший син Петра Дмитровича. Народився 1 травня 1841 року в м. Гродно, коли батько служив начальником місцевої митниці. В юнацькому віці захопився живописом і протягом всього життя не зрадив свого захоплення – став професійним художником. У 1870 р. виїхав за кордон. Художню освіту здобув у Римській академії святого Луки. Став художником – баталістом. Об’їздив всю Італію, побував у Швейцарії, Франції. У Росію приїздив нечасто, здебільшого в гості до братів Іполита в Санкт – Петербург, Олександра в с. Куянівку, до сестри Анни, що вийшла заміж і проживала в Харкові.
У 1874 році одружився з француженкою Жозефіною де Генрі Ланжерос, оселився в Провансі в селі Санта Марія де Ла Мер. З 1896 року Іван Петрович на батьківщині вже не був ні разу. У Франції, в Провансі 4 квітня 1909 року і помер.
Багато картин художник подарував брату Олександру і вони прикрашали його помешкання в селах Куянівці, Рогозному, Гребениківці. Перебуваючи в Італії, Іван Петрович познайомився з художником Миколою Миколайовичем Ге, навіть позував йому для фігури апостола Іоанна Богослова в знаменитій картині «Остання вечеря». Саме в Італії він і написав на замовлення дві ікони – святого Андрія Первозванного та святої Єлизавети для церкви Іоанна Воїна в Куянівці. Іван Петрович брав участь у міжнародному конкурсі, започаткованому в Австралії на тему із життя негрів, де отримав 1-шу премію.
19 картин Прянішнікова І. П. зберігаються в Сумському художньому музеї ім. Н. Онацького. Велика кількість робіт знаходиться у приватних колекціях. А деякі картини, подаровані брату Олександру, пензлі майстра, його мольберти, палітри у січні 1918 року, як писав у листі до сестри Олександр Петрович Прянішніков, «перейшли у власність туземців в селі Куянівка».

'''Прянішніков Іполит Петрович (1847 – 1921 р. р.).''' Народився в сім’ї начальника Керченської митниці. Російський співак (баритон). Режисер, педагог, музичний діяч. Початкову освіту здобув у Дрездені, де із семи років навчався гри на скрипці. Грав у складі квартетів. 12- річним хлопцем вступив до Петербурзького морського кадетського корпусу. Закінчив його в 1867 році і 5 років служив на флоті, ходив у закордонні плавання. В 1871 році вийшов у відставку. Протягом 1873–1874 р.р. навчався співу у Петербурзькій консерваторії, згодом продовжив навчання в Неаполі та Мілані (Італія). Дебютував 22 грудня 1875 року в опері Г. Доніцетті «Марія ді Роган», виконував партію герцога де Шевроза на сцені Міланського театру «Кастеллі». Співав на сценах театрів Мілана, Болоньї, Парми, Генуї, Флоренції. В 1878 – 1886 р.р. – соліст Петербурзького Маріїнського театру, в 1886 – 1889 р.р. – соліст і режисер Тифліського оперного театру. Був першим виконавцем партії Ліонелі («Орлеанська діва», 1882 р.), Мізгіря (1882 р.) , Мазепи і Онєгіна (1884 р.). Організував перше в Росії оперне товариство в Києві ( 1889 – 1892 р.р. ) і в Москві ( 1892 – 1893 р.р.), у якому був солістом і головним режисером. Виховав цілу плеяду співаків: М.К. Мравіну, М.А. Славіну, Є.К. Катульську, Г.А. Бакланова, Н.А. Большакова, Н.І. Фігнер. Переклав російською мовою лібрето опери «Паяци». Після Жовтневого перевороту і приходу до влади більшовиків життя Іполита Петровича дуже змінилося. Немолодий, хворий і одинокий співак проживав у Петрограді у власній квартирі. Чому він так і не наважився емігрувати – невідомо. Квартира залишалася його єдиним скарбом. Жив впроголодь, на життя заробляв тим, що давав уроки співу. Його племінниця (донька сестри Анни) згадувала, що Іполит Петрович дуже зрадів, коли у його квартирі поселився родич гримера з дружиною і маленькою дитиною (ймовірно, що молоді люди бажали заволодіти чималенькою квартирою співака; так воно і сталося). Помер Іполит Петрович, переживши два інсульти, від запалення легенів і виснаження 11 листопада 1921 року в Петрограді, де і похований. Нащадків не залишив.

'''Прянішніков Олександр Петрович''' народився в 1854 році. Вищу освіту здобув у Харківському технологічному інституті. Корнет. Учасник російсько – турецької війни 1877 – 1878 р.р., за хоробрість нагороджений особистою шашкою. Всю війну пройшов у чині унтер – офіцера. Після підписання Сан – Стефанського мирного договору виходить у відставку. У 1879 році одружився на багатій нареченій – спадкоємиці із старовинного козацького роду Єлизаветі Іванівні Куколь – Яснопольській . Оселився з молодою дружиною у маєтку своєї тещі Елеонори Яківни Куколь – Яснопольської ( в дівоцтві – Мартинсон ) в селі Куянівка. Неподалік маєтку Елеонори Яківни розташований набагато скромніший маєток з будиночком предводителя дворянства Сумського повіту, гласного Сумського повітового і Харківського губернського земств, відомого в усій окрузі громадського діяча і мецената Іллі Дмитровича Траскіна. Ілля Дмитрович після виходу у відставку з воєнної служби переїхав разом з дружиною Ольгою Дем’янівною в залишений у спадок її бабусею, Єлизаветою Миколаївною Куколь – Яснопольською (в заміжжі – Голеніщевою – Кутузовою), маєток на березі мальовничої річечки Куянки. (Чоловік Єлизавети Миколаївни Сергій Васильович Голеніщев – Кутузов доводиться внучатим племінником знаменитому російському фельдмаршалу Михайлу Ілларіоновичу Кутузову – герою Вітчизняної війни 1812 року ). Отже, дружини Олександра Петровича та Іллі Дмитровича мали родинні зв'язки. Родини Прянішнікових і Траскіних стали добрими друзями, згодом мали спільний бізнес – разом із відомими підприємцями і меценатами Лорентц – Еблінами стали співвласниками Куянівського цукрового заводу. У сім’ї Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни народилося четверо дітей: Ігор, Анастасія, Ольга та Валерія. Жили заможно, часто відпочивали за кордоном, мали будинок у Петербурзі і дачу в Алушті. Чотирьом дітям Прянішнікови дали прекрасну освіту. Єдиний син Траскіних помер у дитячому віці. Більшовицький переворот 1917 року застав обох друзів вже немолодими. Проте обставини змусили і Прянішнікових, і Траскіних кардинально змінити спокійне і матеріально забезпечене життя. Коли не залишалося ніякої надії, що більшовики програють громадянську війну і підуть від влади, Олександр Петрович із сім’єю та Ілля Дмитрович, що в 1919 році овдовів, змушені були емігрувати із залишками військ генерала Врангеля з «білого Криму». Сталося це глибокої осені 1920 року. Слід сказати, що після революційних подій 1917 року, після погромів 1917 – 1918 р.р., коли більшовики конфіскували все нажите Прянішніковими добро, мрія у Олександра Петровича була одна – залишити Росію назавжди і прожити решту відпущеного Богом життя хоч і скромно, але спокійно. Тому холодного листопадового дня 1920 року сім’я Прянішнікових з двома скриньками та двома саквояжами вирушили з Ялтинського порту кораблем до Туреччини, звідти – у Грецію, а далі були Італія, Австрія, Німеччина і останній прихисток – Франція. Саме тут, у департаменті Французькі Альпи, у приюті для престарілих руських емігрантів «Руський дом» міста Ментона 16 лютого 1936 року Олександр Петрович Прянішніков помер. Похований на руському православному кладовищі «Старий замок» в Ментоні.
Дружина Олександра Петровича – Єлизавета Іванівна – пережила свого чоловіка на шість років. Вона померла, перебуваючи в евакуації у французькому місті Сент – Рафаель 23 січня 1942 року. Імовірно, там і похована.

Про '''старшого сина Прянішнікова – Ігоря Олександровича''' – відомо тільки те, що він помер у Франції через три роки після смерті матері, 11 серпня 1945 року.

'''Донька Ольга Олександрівна Прянішнікова''' (у заміжжі – Сіверс), перебуваючи в еміграції в Австрії, народила дівчинку, яку на честь бабусі назвали Лізою. Подальша доля Ольги та її доньки невідома. Так само невідомо, як склалося життя наймолодшої доньки Прянішнікових – Валерії Олександрівни.

'''Донька Анастасія Олександрівна Прянішнікова''' народилася 25 листопада 1897 року в місті Києві. Навчалася у Смольному інституті благородних дівиць в Санкт – Петербурзі. 15 липня 1918 року вийшла заміж за капітана лейб – гвардії Ізмайловського полку Іллю Володимировича Траскіна, племінника батькового друга Іллі Дмитровича Траскіна. У 1920 році разом з чоловіком і однорічним сином опинилися в еміграції. Місцем проживання обрали Францію, деякий час жили разом з батьками Анастасії у Ментоні, а згодом перебралися до Парижа. Там і пройшло її життя. Померла 17 травня 1981 року, похована поруч із чоловіком Іллею Володимировичем (помер в 1972 році) на руському кладовищі Сент – Женевьєв де Буа неподалік Парижа.

'''Ілля Ілліч Траскін''' - онук Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни, син Анастасії Олександрівни та Іллі Володимировича – народився в місті Єссентуки. Громадянин Франції. З 1926 року проживав з батьками у Парижі. В 1937 році закінчив Версальський руський кадетський корпус – ліцей імені імператора Миколи ІІ. Коли почалася Друга світова війна, записався волонтером у війська зв’язку. Паралельно навчався на вищих офіцерських курсах по спеціальності радіотелефонія. Відступав з армією через всю Францію до Тулузи. Після капітуляції 1940 року служив у вільній зоні Франції (у Віші, Ніцці), де командував ротою зв’язку. У грудні 1940 року демобілізувався. У 1943 – 1947 р.р. навчався на факультеті природничих наук в Сорбонні, захистив диплом інженера прикладних наук. Одружився на француженці Югетті. В 1957 році почав працювати на всесвітньо відомій фірмі зварювального обладнання «СІАКІ». Вийшовши на пенсію, поринув у громадську діяльність. Був представником Російського фонду культури та директором музею Руського прапора при торговому представництві Російської Федерації у Франції, вів роботу по сприянню повернення в Росію історичних архівів та культурних цінностей. Після тяжкої хвороби помер 3 січня 2007 року на дачі в містечку Гюмері за 120 км від Парижа. Похований поруч з батьками на кладовищі Сент – Женевьєв де Буа. Спадкоємців не залишив.

== Джерела ==
У роботі використані матеріали із особистого архіву Юрія Вільгельмовича Кочі (нащадка Прянішнікових – Траскіних).

== Автор дослідження ==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

Історія родини Прянішнікових

2015-10-27T12:46:44Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Джерела */

== Вступ ==
Пошуковці гуртка «Історія та культура рідного краю» Куянівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ» одним з головних напрямків своєї роботи вважають дослідження історії села Куянівки 18 – 19 століття. Наслідком наших пошуків стала «Історія Куянівського цукрового заводу», написана у 2011 році. Історія нашого населеного пункту нерозривно пов'язана із його засновниками. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі біографічні дослідження знаменитих цукрозаводчиків, меценатів і громадських діячів, засновників Куянівки і Куянівського цукрового заводу поміщиків Куколь-Яснопольських – Прянішнікових – Траскіних та їхніх нащадків.

== Біографічне дослідження засновників Куянівки і Куянівського цукрового заводу ==
Про далеких пращурів Олександра Прянішнікова відомо небагато. Його '''дід – Дмитро Іванович Прянішніков''' походив із орловських дворян і в 1816 р. служив колезьким секретарем.

'''Батько – Петро Дмитрович Прянішніков''' – був поручиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. Народився в Москві, виховувався в приватному пансіоні Бочкова. До служби приступив 28 жовтня 1822 р. підпрапорщиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. У чині підпоручика брав участь у повстанні декабристів на Сенатській площі Петербурга, за що був заарештований і після семимісячного перебування під слідством на головній гауптвахті відправлений в лейб – гвардійський Збірний полк на Кавказ. Дослужився до звання майора. Звільнений зі служби в 1833 р. Працював на Петербурзькій митниці, згодом очолював Гродненську, Керченську, Одеську сухопутну і Таганрозьку митниці. З 19 лютого 1852 р. – начальник Завихоського митного округу (статський радник). Дружина – Анастасія Федорівна Ширкова, родом із Курської губернії. У сім’ї Петра Дмитровича та Анастасії Федорівни народилося четверо дітей: сини Іван, Іполит і Олександр та донька Анна.

'''Прянішніков Іван Петрович''' – найстарший син Петра Дмитровича. Народився 1 травня 1841 року в м. Гродно, коли батько служив начальником місцевої митниці. В юнацькому віці захопився живописом і протягом всього життя не зрадив свого захоплення – став професійним художником. У 1870 р. виїхав за кордон. Художню освіту здобув у Римській академії святого Луки. Став художником – баталістом. Об’їздив всю Італію, побував у Швейцарії, Франції. У Росію приїздив нечасто, здебільшого в гості до братів Іполита в Санкт – Петербург, Олександра в с. Куянівку, до сестри Анни, що вийшла заміж і проживала в Харкові.
У 1874 році одружився з француженкою Жозефіною де Генрі Ланжерос, оселився в Провансі в селі Санта Марія де Ла Мер. З 1896 року Іван Петрович на батьківщині вже не був ні разу. У Франції, в Провансі 4 квітня 1909 року і помер.
Багато картин художник подарував брату Олександру і вони прикрашали його помешкання в селах Куянівці, Рогозному, Гребениківці. Перебуваючи в Італії, Іван Петрович познайомився з художником Миколою Миколайовичем Ге, навіть позував йому для фігури апостола Іоанна Богослова в знаменитій картині «Остання вечеря». Саме в Італії він і написав на замовлення дві ікони – святого Андрія Первозванного та святої Єлизавети для церкви Іоанна Воїна в Куянівці. Іван Петрович брав участь у міжнародному конкурсі, започаткованому в Австралії на тему із життя негрів, де отримав 1-шу премію.
19 картин Прянішнікова І. П. зберігаються в Сумському художньому музеї ім. Н. Онацького. Велика кількість робіт знаходиться у приватних колекціях. А деякі картини, подаровані брату Олександру, пензлі майстра, його мольберти, палітри у січні 1918 року, як писав у листі до сестри Олександр Петрович Прянішніков, «перейшли у власність туземців в селі Куянівка».

'''Прянішніков Іполит Петрович (1847 – 1921 р. р.).''' Народився в сім’ї начальника Керченської митниці. Російський співак (баритон). Режисер, педагог, музичний діяч. Початкову освіту здобув у Дрездені, де із семи років навчався гри на скрипці. Грав у складі квартетів. 12- річним хлопцем вступив до Петербурзького морського кадетського корпусу. Закінчив його в 1867 році і 5 років служив на флоті, ходив у закордонні плавання. В 1871 році вийшов у відставку. Протягом 1873–1874 р.р. навчався співу у Петербурзькій консерваторії, згодом продовжив навчання в Неаполі та Мілані (Італія). Дебютував 22 грудня 1875 року в опері Г. Доніцетті «Марія ді Роган», виконував партію герцога де Шевроза на сцені Міланського театру «Кастеллі». Співав на сценах театрів Мілана, Болоньї, Парми, Генуї, Флоренції. В 1878 – 1886 р.р. – соліст Петербурзького Маріїнського театру, в 1886 – 1889 р.р. – соліст і режисер Тифліського оперного театру. Був першим виконавцем партії Ліонелі («Орлеанська діва», 1882 р.), Мізгіря (1882 р.) , Мазепи і Онєгіна (1884 р.). Організував перше в Росії оперне товариство в Києві ( 1889 – 1892 р.р. ) і в Москві ( 1892 – 1893 р.р.), у якому був солістом і головним режисером. Виховав цілу плеяду співаків: М.К. Мравіну, М.А. Славіну, Є.К. Катульську, Г.А. Бакланова, Н.А. Большакова, Н.І. Фігнер. Переклав російською мовою лібрето опери «Паяци». Після Жовтневого перевороту і приходу до влади більшовиків життя Іполита Петровича дуже змінилося. Немолодий, хворий і одинокий співак проживав у Петрограді у власній квартирі. Чому він так і не наважився емігрувати – невідомо. Квартира залишалася його єдиним скарбом. Жив впроголодь, на життя заробляв тим, що давав уроки співу. Його племінниця (донька сестри Анни) згадувала, що Іполит Петрович дуже зрадів, коли у його квартирі поселився родич гримера з дружиною і маленькою дитиною (ймовірно, що молоді люди бажали заволодіти чималенькою квартирою співака; так воно і сталося). Помер Іполит Петрович, переживши два інсульти, від запалення легенів і виснаження 11 листопада 1921 року в Петрограді, де і похований. Нащадків не залишив.

'''Прянішніков Олександр Петрович''' народився в 1854 році. Вищу освіту здобув у Харківському технологічному інституті. Корнет. Учасник російсько – турецької війни 1877 – 1878 р.р., за хоробрість нагороджений особистою шашкою. Всю війну пройшов у чині унтер – офіцера. Після підписання Сан – Стефанського мирного договору виходить у відставку. У 1879 році одружився на багатій нареченій – спадкоємиці із старовинного козацького роду Єлизаветі Іванівні Куколь – Яснопольській . Оселився з молодою дружиною у маєтку своєї тещі Елеонори Яківни Куколь – Яснопольської ( в дівоцтві – Мартинсон ) в селі Куянівка. Неподалік маєтку Елеонори Яківни розташований набагато скромніший маєток з будиночком предводителя дворянства Сумського повіту, гласного Сумського повітового і Харківського губернського земств, відомого в усій окрузі громадського діяча і мецената Іллі Дмитровича Траскіна. Ілля Дмитрович після виходу у відставку з воєнної служби переїхав разом з дружиною Ольгою Дем’янівною в залишений у спадок її бабусею, Єлизаветою Миколаївною Куколь – Яснопольською (в заміжжі – Голеніщевою – Кутузовою), маєток на березі мальовничої річечки Куянки. (Чоловік Єлизавети Миколаївни Сергій Васильович Голеніщев – Кутузов доводиться внучатим племінником знаменитому російському фельдмаршалу Михайлу Ілларіоновичу Кутузову – герою Вітчизняної війни 1812 року ). Отже, дружини Олександра Петровича та Іллі Дмитровича мали родинні зв'язки. Родини Прянішнікових і Траскіних стали добрими друзями, згодом мали спільний бізнес – разом із відомими підприємцями і меценатами Лорентц – Еблінами стали співвласниками Куянівського цукрового заводу. У сім’ї Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни народилося четверо дітей: Ігор, Анастасія, Ольга та Валерія. Жили заможно, часто відпочивали за кордоном, мали будинок у Петербурзі і дачу в Алушті. Чотирьом дітям Прянішнікови дали прекрасну освіту. Єдиний син Траскіних помер у дитячому віці. Більшовицький переворот 1917 року застав обох друзів вже немолодими. Проте обставини змусили і Прянішнікових, і Траскіних кардинально змінити спокійне і матеріально забезпечене життя. Коли не залишалося ніякої надії, що більшовики програють громадянську війну і підуть від влади, Олександр Петрович із сім’єю та Ілля Дмитрович, що в 1919 році овдовів, змушені були емігрувати із залишками військ генерала Врангеля з «білого Криму». Сталося це глибокої осені 1920 року. Слід сказати, що після революційних подій 1917 року, після погромів 1917 – 1918 р.р., коли більшовики конфіскували все нажите Прянішніковими добро, мрія у Олександра Петровича була одна – залишити Росію назавжди і прожити решту відпущеного Богом життя хоч і скромно, але спокійно. Тому холодного листопадового дня 1920 року сім’я Прянішнікових з двома скриньками та двома саквояжами вирушили з Ялтинського порту кораблем до Туреччини, звідти – у Грецію, а далі були Італія, Австрія, Німеччина і останній прихисток – Франція. Саме тут, у департаменті Французькі Альпи, у приюті для престарілих руських емігрантів «Руський дом» міста Ментона 16 лютого 1936 року Олександр Петрович Прянішніков помер. Похований на руському православному кладовищі «Старий замок» в Ментоні.
Дружина Олександра Петровича – Єлизавета Іванівна – пережила свого чоловіка на шість років. Вона померла, перебуваючи в евакуації у французькому місті Сент – Рафаель 23 січня 1942 року. Імовірно, там і похована.

Про '''старшого сина Прянішнікова – Ігоря Олександровича''' – відомо тільки те, що він помер у Франції через три роки після смерті матері, 11 серпня 1945 року.

'''Донька Ольга Олександрівна Прянішнікова''' (у заміжжі – Сіверс), перебуваючи в еміграції в Австрії, народила дівчинку, яку на честь бабусі назвали Лізою. Подальша доля Ольги та її доньки невідома. Так само невідомо, як склалося життя наймолодшої доньки Прянішнікових – Валерії Олександрівни.

'''Донька Анастасія Олександрівна Прянішнікова''' народилася 25 листопада 1897 року в місті Києві. Навчалася у Смольному інституті благородних дівиць в Санкт – Петербурзі. 15 липня 1918 року вийшла заміж за капітана лейб – гвардії Ізмайловського полку Іллю Володимировича Траскіна, племінника батькового друга Іллі Дмитровича Траскіна. У 1920 році разом з чоловіком і однорічним сином опинилися в еміграції. Місцем проживання обрали Францію, деякий час жили разом з батьками Анастасії у Ментоні, а згодом перебралися до Парижа. Там і пройшло її життя. Померла 17 травня 1981 року, похована поруч із чоловіком Іллею Володимировичем (помер в 1972 році) на руському кладовищі Сент – Женевьєв де Буа неподалік Парижа.

'''Ілля Ілліч Траскін''' - онук Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни, син Анастасії Олександрівни та Іллі Володимировича – народився в місті Єссентуки. Громадянин Франції. З 1926 року проживав з батьками у Парижі. В 1937 році закінчив Версальський руський кадетський корпус – ліцей імені імператора Миколи ІІ. Коли почалася Друга світова війна, записався волонтером у війська зв’язку. Паралельно навчався на вищих офіцерських курсах по спеціальності радіотелефонія. Відступав з армією через всю Францію до Тулузи. Після капітуляції 1940 року служив у вільній зоні Франції (у Віші, Ніцці), де командував ротою зв’язку. У грудні 1940 року демобілізувався. У 1943 – 1947 р.р. навчався на факультеті природничих наук в Сорбонні, захистив диплом інженера прикладних наук. Одружився на француженці Югетті. В 1957 році почав працювати на всесвітньо відомій фірмі зварювального обладнання «СІАКІ». Вийшовши на пенсію, поринув у громадську діяльність. Був представником Російського фонду культури та директором музею Руського прапора при торговому представництві Російської Федерації у Франції, вів роботу по сприянню повернення в Росію історичних архівів та культурних цінностей. Після тяжкої хвороби помер 3 січня 2007 року на дачі в містечку Гюмері за 120 км від Парижа. Похований поруч з батьками на кладовищі Сент – Женевьєв де Буа. Спадкоємців не залишив.

== Джерела ==
У роботі використані матеріали із особистого архіву Юрія Вільгельмовича Кочі (нащадка Прянішнікових – Траскіних).

== Висновки ==

Історія родини Прянішнікових

2015-10-27T12:45:50Z

== Вступ ==
Пошуковці гуртка «Історія та культура рідного краю» Куянівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ» одним з головних напрямків своєї роботи вважають дослідження історії села Куянівки 18 – 19 століття. Наслідком наших пошуків стала «Історія Куянівського цукрового заводу», написана у 2011 році. Історія нашого населеного пункту нерозривно пов'язана із його засновниками. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі біографічні дослідження знаменитих цукрозаводчиків, меценатів і громадських діячів, засновників Куянівки і Куянівського цукрового заводу поміщиків Куколь-Яснопольських – Прянішнікових – Траскіних та їхніх нащадків.

== Біографічне дослідження засновників Куянівки і Куянівського цукрового заводу ==
Про далеких пращурів Олександра Прянішнікова відомо небагато. Його '''дід – Дмитро Іванович Прянішніков''' походив із орловських дворян і в 1816 р. служив колезьким секретарем.

'''Батько – Петро Дмитрович Прянішніков''' – був поручиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. Народився в Москві, виховувався в приватному пансіоні Бочкова. До служби приступив 28 жовтня 1822 р. підпрапорщиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. У чині підпоручика брав участь у повстанні декабристів на Сенатській площі Петербурга, за що був заарештований і після семимісячного перебування під слідством на головній гауптвахті відправлений в лейб – гвардійський Збірний полк на Кавказ. Дослужився до звання майора. Звільнений зі служби в 1833 р. Працював на Петербурзькій митниці, згодом очолював Гродненську, Керченську, Одеську сухопутну і Таганрозьку митниці. З 19 лютого 1852 р. – начальник Завихоського митного округу (статський радник). Дружина – Анастасія Федорівна Ширкова, родом із Курської губернії. У сім’ї Петра Дмитровича та Анастасії Федорівни народилося четверо дітей: сини Іван, Іполит і Олександр та донька Анна.

'''Прянішніков Іван Петрович''' – найстарший син Петра Дмитровича. Народився 1 травня 1841 року в м. Гродно, коли батько служив начальником місцевої митниці. В юнацькому віці захопився живописом і протягом всього життя не зрадив свого захоплення – став професійним художником. У 1870 р. виїхав за кордон. Художню освіту здобув у Римській академії святого Луки. Став художником – баталістом. Об’їздив всю Італію, побував у Швейцарії, Франції. У Росію приїздив нечасто, здебільшого в гості до братів Іполита в Санкт – Петербург, Олександра в с. Куянівку, до сестри Анни, що вийшла заміж і проживала в Харкові.
У 1874 році одружився з француженкою Жозефіною де Генрі Ланжерос, оселився в Провансі в селі Санта Марія де Ла Мер. З 1896 року Іван Петрович на батьківщині вже не був ні разу. У Франції, в Провансі 4 квітня 1909 року і помер.
Багато картин художник подарував брату Олександру і вони прикрашали його помешкання в селах Куянівці, Рогозному, Гребениківці. Перебуваючи в Італії, Іван Петрович познайомився з художником Миколою Миколайовичем Ге, навіть позував йому для фігури апостола Іоанна Богослова в знаменитій картині «Остання вечеря». Саме в Італії він і написав на замовлення дві ікони – святого Андрія Первозванного та святої Єлизавети для церкви Іоанна Воїна в Куянівці. Іван Петрович брав участь у міжнародному конкурсі, започаткованому в Австралії на тему із життя негрів, де отримав 1-шу премію.
19 картин Прянішнікова І. П. зберігаються в Сумському художньому музеї ім. Н. Онацького. Велика кількість робіт знаходиться у приватних колекціях. А деякі картини, подаровані брату Олександру, пензлі майстра, його мольберти, палітри у січні 1918 року, як писав у листі до сестри Олександр Петрович Прянішніков, «перейшли у власність туземців в селі Куянівка».

'''Прянішніков Іполит Петрович (1847 – 1921 р. р.).''' Народився в сім’ї начальника Керченської митниці. Російський співак (баритон). Режисер, педагог, музичний діяч. Початкову освіту здобув у Дрездені, де із семи років навчався гри на скрипці. Грав у складі квартетів. 12- річним хлопцем вступив до Петербурзького морського кадетського корпусу. Закінчив його в 1867 році і 5 років служив на флоті, ходив у закордонні плавання. В 1871 році вийшов у відставку. Протягом 1873–1874 р.р. навчався співу у Петербурзькій консерваторії, згодом продовжив навчання в Неаполі та Мілані (Італія). Дебютував 22 грудня 1875 року в опері Г. Доніцетті «Марія ді Роган», виконував партію герцога де Шевроза на сцені Міланського театру «Кастеллі». Співав на сценах театрів Мілана, Болоньї, Парми, Генуї, Флоренції. В 1878 – 1886 р.р. – соліст Петербурзького Маріїнського театру, в 1886 – 1889 р.р. – соліст і режисер Тифліського оперного театру. Був першим виконавцем партії Ліонелі («Орлеанська діва», 1882 р.), Мізгіря (1882 р.) , Мазепи і Онєгіна (1884 р.). Організував перше в Росії оперне товариство в Києві ( 1889 – 1892 р.р. ) і в Москві ( 1892 – 1893 р.р.), у якому був солістом і головним режисером. Виховав цілу плеяду співаків: М.К. Мравіну, М.А. Славіну, Є.К. Катульську, Г.А. Бакланова, Н.А. Большакова, Н.І. Фігнер. Переклав російською мовою лібрето опери «Паяци». Після Жовтневого перевороту і приходу до влади більшовиків життя Іполита Петровича дуже змінилося. Немолодий, хворий і одинокий співак проживав у Петрограді у власній квартирі. Чому він так і не наважився емігрувати – невідомо. Квартира залишалася його єдиним скарбом. Жив впроголодь, на життя заробляв тим, що давав уроки співу. Його племінниця (донька сестри Анни) згадувала, що Іполит Петрович дуже зрадів, коли у його квартирі поселився родич гримера з дружиною і маленькою дитиною (ймовірно, що молоді люди бажали заволодіти чималенькою квартирою співака; так воно і сталося). Помер Іполит Петрович, переживши два інсульти, від запалення легенів і виснаження 11 листопада 1921 року в Петрограді, де і похований. Нащадків не залишив.

'''Прянішніков Олександр Петрович''' народився в 1854 році. Вищу освіту здобув у Харківському технологічному інституті. Корнет. Учасник російсько – турецької війни 1877 – 1878 р.р., за хоробрість нагороджений особистою шашкою. Всю війну пройшов у чині унтер – офіцера. Після підписання Сан – Стефанського мирного договору виходить у відставку. У 1879 році одружився на багатій нареченій – спадкоємиці із старовинного козацького роду Єлизаветі Іванівні Куколь – Яснопольській . Оселився з молодою дружиною у маєтку своєї тещі Елеонори Яківни Куколь – Яснопольської ( в дівоцтві – Мартинсон ) в селі Куянівка. Неподалік маєтку Елеонори Яківни розташований набагато скромніший маєток з будиночком предводителя дворянства Сумського повіту, гласного Сумського повітового і Харківського губернського земств, відомого в усій окрузі громадського діяча і мецената Іллі Дмитровича Траскіна. Ілля Дмитрович після виходу у відставку з воєнної служби переїхав разом з дружиною Ольгою Дем’янівною в залишений у спадок її бабусею, Єлизаветою Миколаївною Куколь – Яснопольською (в заміжжі – Голеніщевою – Кутузовою), маєток на березі мальовничої річечки Куянки. (Чоловік Єлизавети Миколаївни Сергій Васильович Голеніщев – Кутузов доводиться внучатим племінником знаменитому російському фельдмаршалу Михайлу Ілларіоновичу Кутузову – герою Вітчизняної війни 1812 року ). Отже, дружини Олександра Петровича та Іллі Дмитровича мали родинні зв'язки. Родини Прянішнікових і Траскіних стали добрими друзями, згодом мали спільний бізнес – разом із відомими підприємцями і меценатами Лорентц – Еблінами стали співвласниками Куянівського цукрового заводу. У сім’ї Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни народилося четверо дітей: Ігор, Анастасія, Ольга та Валерія. Жили заможно, часто відпочивали за кордоном, мали будинок у Петербурзі і дачу в Алушті. Чотирьом дітям Прянішнікови дали прекрасну освіту. Єдиний син Траскіних помер у дитячому віці. Більшовицький переворот 1917 року застав обох друзів вже немолодими. Проте обставини змусили і Прянішнікових, і Траскіних кардинально змінити спокійне і матеріально забезпечене життя. Коли не залишалося ніякої надії, що більшовики програють громадянську війну і підуть від влади, Олександр Петрович із сім’єю та Ілля Дмитрович, що в 1919 році овдовів, змушені були емігрувати із залишками військ генерала Врангеля з «білого Криму». Сталося це глибокої осені 1920 року. Слід сказати, що після революційних подій 1917 року, після погромів 1917 – 1918 р.р., коли більшовики конфіскували все нажите Прянішніковими добро, мрія у Олександра Петровича була одна – залишити Росію назавжди і прожити решту відпущеного Богом життя хоч і скромно, але спокійно. Тому холодного листопадового дня 1920 року сім’я Прянішнікових з двома скриньками та двома саквояжами вирушили з Ялтинського порту кораблем до Туреччини, звідти – у Грецію, а далі були Італія, Австрія, Німеччина і останній прихисток – Франція. Саме тут, у департаменті Французькі Альпи, у приюті для престарілих руських емігрантів «Руський дом» міста Ментона 16 лютого 1936 року Олександр Петрович Прянішніков помер. Похований на руському православному кладовищі «Старий замок» в Ментоні.
Дружина Олександра Петровича – Єлизавета Іванівна – пережила свого чоловіка на шість років. Вона померла, перебуваючи в евакуації у французькому місті Сент – Рафаель 23 січня 1942 року. Імовірно, там і похована.

Про '''старшого сина Прянішнікова – Ігоря Олександровича''' – відомо тільки те, що він помер у Франції через три роки після смерті матері, 11 серпня 1945 року.

'''Донька Ольга Олександрівна Прянішнікова''' (у заміжжі – Сіверс), перебуваючи в еміграції в Австрії, народила дівчинку, яку на честь бабусі назвали Лізою. Подальша доля Ольги та її доньки невідома. Так само невідомо, як склалося життя наймолодшої доньки Прянішнікових – Валерії Олександрівни.

'''Донька Анастасія Олександрівна Прянішнікова''' народилася 25 листопада 1897 року в місті Києві. Навчалася у Смольному інституті благородних дівиць в Санкт – Петербурзі. 15 липня 1918 року вийшла заміж за капітана лейб – гвардії Ізмайловського полку Іллю Володимировича Траскіна, племінника батькового друга Іллі Дмитровича Траскіна. У 1920 році разом з чоловіком і однорічним сином опинилися в еміграції. Місцем проживання обрали Францію, деякий час жили разом з батьками Анастасії у Ментоні, а згодом перебралися до Парижа. Там і пройшло її життя. Померла 17 травня 1981 року, похована поруч із чоловіком Іллею Володимировичем (помер в 1972 році) на руському кладовищі Сент – Женевьєв де Буа неподалік Парижа.

'''Ілля Ілліч Траскін''' - онук Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни, син Анастасії Олександрівни та Іллі Володимировича – народився в місті Єссентуки. Громадянин Франції. З 1926 року проживав з батьками у Парижі. В 1937 році закінчив Версальський руський кадетський корпус – ліцей імені імператора Миколи ІІ. Коли почалася Друга світова війна, записався волонтером у війська зв’язку. Паралельно навчався на вищих офіцерських курсах по спеціальності радіотелефонія. Відступав з армією через всю Францію до Тулузи. Після капітуляції 1940 року служив у вільній зоні Франції (у Віші, Ніцці), де командував ротою зв’язку. У грудні 1940 року демобілізувався. У 1943 – 1947 р.р. навчався на факультеті природничих наук в Сорбонні, захистив диплом інженера прикладних наук. Одружився на француженці Югетті. В 1957 році почав працювати на всесвітньо відомій фірмі зварювального обладнання «СІАКІ». Вийшовши на пенсію, поринув у громадську діяльність. Був представником Російського фонду культури та директором музею Руського прапора при торговому представництві Російської Федерації у Франції, вів роботу по сприянню повернення в Росію історичних архівів та культурних цінностей. Після тяжкої хвороби помер 3 січня 2007 року на дачі в містечку Гюмері за 120 км від Парижа. Похований поруч з батьками на кладовищі Сент – Женевьєв де Буа. Спадкоємців не залишив.

== Джерела ==

== Висновки ==

Історія родини Прянішнікових

2015-10-27T12:38:15Z

== Вступ ==
Пошуковці гуртка «Історія та культура рідного краю» Куянівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ» одним з головних напрямків своєї роботи вважають дослідження історії села Куянівки 18 – 19 століття. Наслідком наших пошуків стала «Історія Куянівського цукрового заводу», написана у 2011 році. Історія нашого населеного пункту нерозривно пов'язана із його засновниками. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі біографічні дослідження знаменитих цукрозаводчиків, меценатів і громадських діячів, засновників Куянівки і Куянівського цукрового заводу поміщиків Куколь-Яснопольських – Прянішнікових – Траскіних та їхніх нащадків.

== Біографічне дослідження засновників Куянівки і Куянівського цукрового заводу ==
Про далеких пращурів Олександра Прянішнікова відомо небагато. Його '''дід – Дмитро Іванович Прянішніков''' походив із орловських дворян і в 1816 р. служив колезьким секретарем.

'''Батько – Петро Дмитрович Прянішніков''' – був поручиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. Народився в Москві, виховувався в приватному пансіоні Бочкова. До служби приступив 28 жовтня 1822 р. підпрапорщиком лейб – гвардійського Гренадерського полку. У чині підпоручика брав участь у повстанні декабристів на Сенатській площі Петербурга, за що був заарештований і після семимісячного перебування під слідством на головній гауптвахті відправлений в лейб – гвардійський Збірний полк на Кавказ. Дослужився до звання майора. Звільнений зі служби в 1833 р. Працював на Петербурзькій митниці, згодом очолював Гродненську, Керченську, Одеську сухопутну і Таганрозьку митниці. З 19 лютого 1852 р. – начальник Завихоського митного округу (статський радник). Дружина – Анастасія Федорівна Ширкова, родом із Курської губернії. У сім’ї Петра Дмитровича та Анастасії Федорівни народилося четверо дітей: сини Іван, Іполит і Олександр та донька Анна.

'''Прянішніков Іван Петрович''' – найстарший син Петра Дмитровича. Народився 1 травня 1841 року в м. Гродно, коли батько служив начальником місцевої митниці. В юнацькому віці захопився живописом і протягом всього життя не зрадив свого захоплення – став професійним художником. У 1870 р. виїхав за кордон. Художню освіту здобув у Римській академії святого Луки. Став художником – баталістом. Об’їздив всю Італію, побував у Швейцарії, Франції. У Росію приїздив нечасто, здебільшого в гості до братів Іполита в Санкт – Петербург, Олександра в с. Куянівку, до сестри Анни, що вийшла заміж і проживала в Харкові.
У 1874 році одружився з француженкою Жозефіною де Генрі Ланжерос, оселився в Провансі в селі Санта Марія де Ла Мер. З 1896 року Іван Петрович на батьківщині вже не був ні разу. У Франції, в Провансі 4 квітня 1909 року і помер.
Багато картин художник подарував брату Олександру і вони прикрашали його помешкання в селах Куянівці, Рогозному, Гребениківці. Перебуваючи в Італії, Іван Петрович познайомився з художником Миколою Миколайовичем Ге, навіть позував йому для фігури апостола Іоанна Богослова в знаменитій картині «Остання вечеря». Саме в Італії він і написав на замовлення дві ікони – святого Андрія Первозванного та святої Єлизавети для церкви Іоанна Воїна в Куянівці. Іван Петрович брав участь у міжнародному конкурсі, започаткованому в Австралії на тему із життя негрів, де отримав 1-шу премію.
19 картин Прянішнікова І. П. зберігаються в Сумському художньому музеї ім. Н. Онацького. Велика кількість робіт знаходиться у приватних колекціях. А деякі картини, подаровані брату Олександру, пензлі майстра, його мольберти, палітри у січні 1918 року, як писав у листі до сестри Олександр Петрович Прянішніков, «перейшли у власність туземців в селі Куянівка».

'''Прянішніков Іполит Петрович (1847 – 1921 р. р.).''' Народився в сім’ї начальника Керченської митниці. Російський співак (баритон). Режисер, педагог, музичний діяч. Початкову освіту здобув у Дрездені, де із семи років навчався гри на скрипці. Грав у складі квартетів. 12- річним хлопцем вступив до Петербурзького морського кадетського корпусу. Закінчив його в 1867 році і 5 років служив на флоті, ходив у закордонні плавання. В 1871 році вийшов у відставку. Протягом 1873–1874 р.р. навчався співу у Петербурзькій консерваторії, згодом продовжив навчання в Неаполі та Мілані (Італія). Дебютував 22 грудня 1875 року в опері Г. Доніцетті «Марія ді Роган», виконував партію герцога де Шевроза на сцені Міланського театру «Кастеллі». Співав на сценах театрів Мілана, Болоньї, Парми, Генуї, Флоренції. В 1878 – 1886 р.р. – соліст Петербурзького Маріїнського театру, в 1886 – 1889 р.р. – соліст і режисер Тифліського оперного театру. Був першим виконавцем партії Ліонелі («Орлеанська діва», 1882 р.), Мізгіря (1882 р.) , Мазепи і Онєгіна (1884 р.). Організував перше в Росії оперне товариство в Києві ( 1889 – 1892 р.р. ) і в Москві ( 1892 – 1893 р.р.), у якому був солістом і головним режисером. Виховав цілу плеяду співаків: М.К. Мравіну, М.А. Славіну, Є.К. Катульську, Г.А. Бакланова, Н.А. Большакова, Н.І. Фігнер. Переклав російською мовою лібрето опери «Паяци». Після Жовтневого перевороту і приходу до влади більшовиків життя Іполита Петровича дуже змінилося. Немолодий, хворий і одинокий співак проживав у Петрограді у власній квартирі. Чому він так і не наважився емігрувати – невідомо. Квартира залишалася його єдиним скарбом. Жив впроголодь, на життя заробляв тим, що давав уроки співу. Його племінниця (донька сестри Анни) згадувала, що Іполит Петрович дуже зрадів, коли у його квартирі поселився родич гримера з дружиною і маленькою дитиною (ймовірно, що молоді люди бажали заволодіти чималенькою квартирою співака; так воно і сталося). Помер Іполит Петрович, переживши два інсульти, від запалення легенів і виснаження 11 листопада 1921 року в Петрограді, де і похований. Нащадків не залишив.

'''Прянішніков Олександр Петрович''' народився в 1854 році. Вищу освіту здобув у технологічному інституті. Корнет. Учасник російсько – турецької війни 1877 – 1878 р.р., за хоробрість нагороджений особистою шашкою. Всю війну пройшов у чині унтер – офіцера. Після підписання Сан – Стефанського мирного договору виходить у відставку. У 1879 році одружився на багатій нареченій – спадкоємиці із старовинного козацького роду Єлизаветі Іванівні Куколь – Яснопольській . Оселився з молодою дружиною у маєтку своєї тещі Елеонори Яківни Куколь – Яснопольської ( в дівоцтві – Мартинсон ) в селі Куянівка. Неподалік маєтку Елеонори Яківни розташований набагато скромніший маєток з будиночком предводителя дворянства Сумського повіту, гласного Сумського повітового і Харківського губернського земств, відомого в усій окрузі громадського діяча і мецената Іллі Дмитровича Траскіна. Ілля Дмитрович після виходу у відставку з воєнної служби переїхав разом з дружиною Ольгою Дем’янівною в залишений у спадок її бабусею, Єлизаветою Миколаївною Куколь – Яснопольською (в заміжжі – Голеніщевою – Кутузовою), маєток на березі мальовничої річечки Куянки. (Чоловік Єлизавети Миколаївни Сергій Васильович Голеніщев – Кутузов доводиться внучатим племінником знаменитому російському фельдмаршалу Михайлу Ілларіоновичу Кутузову – герою Вітчизняної війни 1812 року ). Отже, дружини Олександра Петровича та Іллі Дмитровича мали родинні зв'язки. Родини Прянішнікових і Траскіних стали добрими друзями, згодом мали спільний бізнес – разом із відомими підприємцями і меценатами Лоренц – Еблінами стали співвласниками Куянівського цукрового заводу. У сім’ї Олександра Петровича та Єлизавети Іванівни народилося четверо дітей: Ігор, Анастасія, Ольга та Валерія. Жили заможно, часто відпочивали за кордоном, мали будинок у Петербурзі і дачу в Алушті. Чотирьом дітям Прянішнікови дали прекрасну освіту. Єдиний син Траскіних помер у дитячому віці. Більшовицький переворот 1917 року застав обох друзів вже немолодими. Проте обставини змусили і Прянішнікових, і Траскіних кардинально змінити спокійне і матеріально забезпечене життя. Коли не залишалося ніякої надії, що більшовики програють громадянську війну і підуть від влади, Олександр Петрович із сім’єю та Ілля Дмитрович, що в 1919 році овдовів, змушені були емігрувати із залишками військ генерала Врангеля з «білого Криму». Сталося це глибокої осені 1920 року. Слід сказати, що після революційних подій 1917 року, після погромів 1917 – 1918 р.р., коли більшовики конфіскували все нажите Прянішніковими добро, мрія у Олександра Петровича була одна – залишити Росію назавжди і прожити решту відпущеного Богом життя хоч і скромно, але спокійно. Тому холодного листопадового дня 1920 року сім’я Прянішнікових з двома скриньками та двома саквояжами вирушили з Ялтинського порту кораблем до Туреччини, звідти – у Грецію, а далі були Італія, Австрія, Німеччина і останній прихисток – Франція. Саме тут, у департаменті Французькі Альпи, у приюті для престарілих руських емігрантів «Руський дом» міста Ментона 16 лютого 1936 року Олександр Петрович Прянішніков помер. Похований на руському православному кладовищі «Старий замок» в Ментоні.
Дружина Олександра Петровича – Єлизавета Іванівна – пережила свого чоловіка на шість років. Вона померла, перебуваючи в евакуації у французькому місті Сент – Рафаель 23 січня 1942 року. Імовірно, там і похована.

Про '''старшого сина Прянішнікова – Ігоря Олександровича''' – відомо тільки те, що він помер у Франції через три роки після смерті матері, 11 серпня 1945 року.

'''Донька Ольга Олександрівна Прянішнікова''' (у заміжжі – Сіверс), перебуваючи в еміграції в Австрії, народила дівчинку, яку на честь бабусі назвали Лізою. Подальша доля Ольги та її доньки невідома. Так само невідомо, як склалося життя наймолодшої доньки Прянішнікових – Валерії Олександрівни.

== Джерела ==

== Висновки ==

Історія родини Прянішнікових

2015-10-27T11:58:32Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Вступ */

Історія родини Прянішнікових

2015-10-27T11:57:38Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: Створена сторінка: == Вступ == == Біографічне дослідження засновників Куянівки і Куянівського цукрового за...

== Вступ ==

== Біографічне дослідження засновників Куянівки і Куянівського цукрового заводу ==

== Джерела ==

== Висновки ==

Категорія:Творчі проекти

2015-10-27T11:51:28Z

Шелеміна Світлана Миколаївна:

{|{{Шаблон:Фон}}

[[Категорія:Творчі проекти]]
[[ВІКІПІДРУЧНИК З МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ]]
----
[[Обласний конкурс "ВЕЛИКА ІСТОРІЯ МАЛОЇ БАТЬКІВЩИНИ"]]
----
[[Волонтерський загін "Пошук"]]
----
[[Творча робота-дослідження до річниці Великої Перемоги "Спасибі за життя!"]]
----
[[Організаційно-педагогічні умови вдосконалення управлінської діяльності у вищому професійному училищі]]
----
[["Історичні герби міст Сумщини: минуле і сьогодення"]]
----
[[Партизанський рух на Великописарівщині]]
----
[[Партизанський рух с.Пожня Великописарівського району]]
----
[[Ремесла містечка Смілого другої половини ХІХ століття]]
----
[[Альманах пам’яті "Сумщина в роки Великої Вітчизняної війни"]]
----
[[Розвиток колективної господарської праці с. Новосуханівка]]
----
[[Народне жіноче тріо "Срібні джерела "]]
----
[[Педагогічна рада (ділова гра)]]
----
[[Слідами розвідгрупи "Сокіл"]]
----
[[Партизанський рух на Сумщині (Шосткинський, Глухівський, Кролевецький райони)]]
----
[[Окрилені театром.Роменщини]]
----
[[Історія родини в історії країни]]
----
[[Доля ромів у період окупації Сумщини в 1941-1943 рр.]]
----
[[Сумський гусарський полк]]
----
[[Історія обласного академічного театру драми та музичної комедії ім.М.С.Щепкіна]]
----
[[Художники рідного краю]]
----
[[Вільшанські Линтварьови - представники відомого дворянського роду на Слобожанщині]]
----
[[Діяльність груп ОУН-УПА в період Великої Вітчизняної війни на Сумщині]]
----
[[Сім чудес Ямпільщини]]
----
[[Православні храми Липоводолинщини в д.п.ХVІІ - першій третині ХХ ст.]]
----
[[Назви, просіяні ситом століть]]
----
[[Організація науково-методичної роботи в навчальному закладі]]
----
[[Жінки Роменщини у Великій вітчизняній війні]]
----
[[Втрачене ремесло глинчан]]
----
[[Пам'ять не зітреться, не зів’яне через покоління і віки (трагедія с. Чернеччина)]]
----
[[Голодомор 1932-1933 рр. на Сумщині]]
----
[[Історія одного француза....]]
----
[[Перлини козацького краю]]
----

[[Історія розвитку художньої самодіяльності у с. Миколаївка]]
----

[[Історія Глухівського кірасирського полку]]
----

[[Герої не помирають, вони лише відходять у вічність]]

----
[[Вишивка Роменщини]]

----
[[Гребениківка-батьківщина чотирьох Героїв Радянського Союзу]]

----
[[Використання електронних таблиць в управлінні школою]]

----
[[Аналіз проявів поведінки старших підлітків з різними типами темпераменту в стресових ситуаціях]]

----
[[Сільськогосподарські підприємства на території с. Сергіївка Білопільського району в 1960-1990-х роках]]

----
[[Формування професійної компетенції педагогічних кадрів у контексті сучасного освітнього процесу]]

----
[[Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)]]

----
[[Модернізація методичної роботи на діагностичній основі як умова розвитку професійної компетентності педагогів]]

----
[[Втрачені храми міста Суми]]

[[Категорія:Root]]
----
[[Захищаємо свої права]]

----

[[Я - здоровий громадянин нової України]]

----
[[Військово-патріотичне виховання на уроках історії в державному ліцеї-інтернаті "Кадетський корпус" ім. І.Г. Харитоненка]]

----
[[Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)]]

----
[[Туристичний історико-природничний маршрут "Пилипова стежина"]]

----
[[Україна, яку ми втрачаємо]]

----
[[Чарівний світ кераміки.]]

----

[[Кролевецькі рушники. Минуле та сьогодення]]

----

[[Історія родини Прянішнікових]]

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Шелеміна С. М.

2015-10-14T17:47:31Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:33, 28 квітня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#1. На основі взаємодії філософії та освіти упродовж тривалого історичного часу формувалася нова галузь філософії – філософія освіти. В умовах кризи освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив. У цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Філософське дослідження освіти необхідне: По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу. По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості.
#2. Можна виділити такі основні завдання філософії освіти: • аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; • вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання. Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти: • вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини; • оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості; • аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності; • виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу; • визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:07, 5 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,а стратегія - всього суспільного життя. Зміст стратегії освіти складає її мета,означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально - політичне, матеріально - фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Парадигма освіти - теоретично обгрунтована реалізація освітньої системи на підставі нових методичних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

#Сучасні зарубіжні підходи до освіти: американський (США); азійський (Японія, Китай); європейський (Велика Британія, Франція, Німеччина).

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:16, 12 травня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:

----Підвищення ефективності освіти, якості професійної підготовки фахівця, забезпечення його доступу до культури всього людства. Розширення доступу до освіти всіх рівнів з урахуванням можливості побудови власної траекторії навчання. можливість набувати знання дуже швидкими темпами.Можливість створення відкритої системи освіти. Індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності. Створення єдиного інформаційного простору закладів освіти. Можливість оперативного аналізу ситуації для своєчасного її коригування та оперативного подання нормативних документів, у тому числі й в електронному вигляді. Створення додаткових умов для соціалізації учнів, формування їх критичного мислення в умовах роботи з великим обсягом інформації,здатність здійснювати вибір. Формування творчих здібностей, навичок колективної роботи, спілкувоння з однолітками й дорослими. Розвиток ініціативи, комунікативних здібностей і навичок публічних виступів. Створення ефективної системи управління інформаційно - методичним забезпеченням освіти. Забезпечення фундаментальності освіти. Доступ до нетрадиційних джерел інформації,підвищення ефективності самоосвітньої роботи.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:57, 12 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Сутність Болонського процесу полягає в зближенні і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти Європейських держав.1. Затвердження загальноприйнятої та порівнянної системи вчених ступенів. 2. Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: дипломного та післядипломного. 3. Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТЄ).4. Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування зметою: забезпечити студентам доступ донавчальних можливостей, а також до відповідних послуг; сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти з иетою вироблення порівняльних критеріїв та методологій; співробітництво між освітніми закладами, схемами мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких, виховних програм.
#Болонський процес започатковано західноєвропейськими державами в кінці 90-х років ХХ ст., до якого з часом приєдналася Україна. У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства, була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбонська декларація "Про гармонізацію європейської системи вищої освіти", підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції та Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти" (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999р. на спеціальній конференції в м.Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003),Лондоні(2007),Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес обєднує 47 держав (2011 рік)

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:25, 22 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Квазінаука - це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. В якому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають,дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у "свою" наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх "противників".
#Основні елементи дослідницької системи:1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначити межі наукового завдання. 2. Мета. Це мисленне ідеальне визначення наперед результатів роботи. 3. Об'єкт - чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямовано дослідження. 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики іт.п.об'єкта дослідження. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза. Передбачування вирішення висунутих проблем,не перевірене практикою.7. Принципи. Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в достовірні знання. 8.Методи - шляхи, способи наукового дослідження (емпірічний, теоретичний рівні). 9.Критерії. 10. Результат - кінцеве явище в дослідженні. 11. Класифікація результатів - систематизація доведеного. 12. Оцінка - виявлення повноти , недоліків іт.п. 13.Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті. 14. Визначення наступних проблем. 15. Оформлення досягнутих результатів.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Шановна Світлана Миколаївна ! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:53, 5 червня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації.

----
----
Доброго дня, Шановна Світлана Миколаївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:42, 15 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:1. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти: • формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки; • неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіта дорослих, у лекторіях товариства «Знання», по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання; • інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві фактори свого розвитку

2. Відкрита освіта – це збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 8.00 по 09.20 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:02, 15 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Світлана Миколаївна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:08, 8 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

1.Традиційні погляди в освіті на формування в учнів знань, умінь і навичок уже не задовольняють суспільство. Головними недоліками традиційної системи освіти є породжені нею невміння і небажання дітей вчитися, несформованість ціннісного ставлення до власного розвитку та освіти. Сучасному суспільству потрібні не просто добросовісні виконавці, що мають певні знання, уміння й навички, а особистості. Адже лише сформована особистість може успішно справитися з проблемами сьогодення. Однією з проблем освіти на сьогодні є її швидке реагування на зміни в суспільстві. Це вимагає відкритості системи освіти до змін, що відбуваються в суспільстві, постійного перегляду й адаптування нормативної бази в освіті, розробки й впровадження в педагогічний процес нових методів і форм навчання та виховання. Як наслідок − з’явилися поняття “традиційне навчання” та “інноваційне навчання”. Інноваційне навчання загалом орієнтоване на розвиток особистості учня,на формування готовності учня до реального життя, до його швидких змін, до творчого мислення, критичного аналізу навколишнього світу й себе в ньому, до постійного оволодіння учнями новими видами діяльності й спілкування. З точки зору інноваційної педагогіки новою якістю освіти є Належна якість не лише навчання, а й виховання, ступінь розвиненості особистості людини, яка навчається, її підготовленості до продовження навчання, самостійного життя. Індивідуалізація навчання, диференційований підхід, використання новітніх технологій, досліджень у психології, педагогіці для удосконалення процесу навчання, пошук оптимальних умов для засвоєння програмового матеріалу вимагають від учителя не тільки високої компетентності в предметній області, а й методичної компетентності як основного фактора його діяльності. В діяльності вчителя, як у фокусі, сходяться всі шляхи, що йдуть від педагогічної науки і педагогічної техніки, реалізуються всі види знань.
Для здійснення стабільного розвитку і нового якісного прориву в національній системі освіти необхідно забезпечити:- обов’язкове здобуття усіма дітьми і молоддю шкільного віку повної загальної середньої освіти в обсягах, визначених Державним стандартом загальної середньої освіти; - здійснення оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням демографічних, економічних, соціальних перспектив розвитку регіонів, запитів громадян та потреб суспільства; - перебудову змісту й організації навчально-виховного процесу на засадах дитиноцентризму, особистісної орієнтації, компетентнісного підходу; - підвищення ефективності навчально-виховного процесу на основі впровадження досягнень психолого-педагогічної науки, педагогічних інновацій, інформаційно-комунікаційних технологій; - створення умов для диференціації навчання, забезпечення профільного навчання, індивідуальної освітньої траекторії учнів відповідно до їх особистісних потреб, інтересів та здібностей; - подальше удосконалення процедур і технології зовнішнього незалежного оцінювання як передумови забезпечення рівного доступу до навчання у вищій школі; - удосконалення методики раннього виявлення та проведення діагностики дітей з особливими потребами; - розширення практики інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах дітей та молоді з особливостями психофізичного розвитку; - пріоритетне фінансування та належне навчально-методичне і матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів, що надають освітні послуги дітям і молоді з особливими потребами. З повагою Шелеміна С.М.
#
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:18, 22 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
Освіта - це умови для реалізації здібностей і талантів людини, її право на всебічний розвиток; гуманізм; взаємозв 'язок елементів і структур; різноманітність. Це право людини на знання, уміння, навички, інформацію тощо і обов 'язок держави створити умови для реалізації цього природного бажання (права). Здобувши освіту, ми можемо виділити наступні переваги: впевненість в собі і завтрашньому дні, стимул розвиватися і підкорювати нові висоти, рухатися вперед з високо піднятою головою, відчуваючи себе впевнено і гідно. У наші дні освіта є одним із показників соціального статусу людини, а також одним із факторів відтворення і зміни соціальної структури суспільства.
Цінність освіти, на мою думку, полягає у різноманітності форм і методів, у національній ідентичності й взаємозв 'язку з кращими світовими традиціями; це можливість вільного доступу до інформації; це право створювати, змінювати, будувати, розвиватися. Освіта - категорія, яка дає можливість людині з біологічної істоти стати особистістю, яка здатна зміни світ і змінити на краще інших людей.--[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Шелеміна Світлана Миколаївна|обговорення]]) 20:53, 5 жовтня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:17, 22 червня 2015 (EEST)

Доброго дня, Світлана Миколаївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але Ви не дали відповіді на запитання до індивідуальних занятть №1, №2 та на тематичні дискусії №1, №2, не пройшли тестування.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:44, 5 жовтня 2015 (EEST)

Педагогічна інноватика Шелеміна С. М.

2015-10-14T17:16:23Z

Шелеміна Світлана Миколаївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Добрий день! Починаємо наше інтерактивне практичне заняття. На моїй сторінці обговорення Ви знайдете теоретичний матеріал. Опрацюйте його та дайте відповіді на питання:
*У чому суть технологічності в освіті?
*Що таке технологічний підхід у навчанні?
* Простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:42, 27 квітня 2015 (EEST)
*Перехід до стратегії розвитку особистісного потенціалу учня, його самоактуалізації, системи взаємодії шляхом впровадження цілісних технологій навчання. Реалізація основних методологічних вимог (критерії технологічності): концептуальності; системності; Можливості управління;ефективності;відтворення.
*На мою думку технологічний підхід у навчанні це підвищення ефективності викладання, індивідуалізація, персоніфікація навчального процесу.Підняття інформаційного рівня навчання при використанніЗМК, застосування концепції програмового навчання, системного аналізу у створенні й використанні засобів навчання. Вміння правильно визначати мету, обирати засоби її досягнення та формувати правила користування цими засобами.
*Технологія" - "технологія в навчанні" - "технологія освіти" - "педагогічна технологія". Спочатку "педагогічну технологію" повязували тільки з застосуванням технічних засобів та засобів програмового навчання, а на сучасному етапі "педагогічну технологію" розуміють як нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу

Продовжуємо заняття. Опрацюйте лекційний матеріал, розташований на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на такі питання:

*Дайте порівняльний аналіз різних підходів до розкриття терміна "педагогічна технологія".
*Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:37, 6 травня 2015 (EEST)
*Уточнення визначення "педагогічна технологія" тривали у 70-х роках. Існують дві основні підходи до розкриття терміна. Професіональні педагоги - технологи вважають технологію процесом чи способом виконання визначених завдання. З другого боку, педагогічна громадскість, здебільшого вважає технологію апаратурою для навчального процесу.Результатом вивчення існуючих визначень "педагогічної технології" стала перемога багатоаспектного підходу (Д.Фін, П.Мітчелл,Р.Томас).Всеосяжне визначення "педагогічній технології" у 1979 році опублікувала Асоціація з педагогічних комунікацій і технологій США. Педагогічна технологія - є комплексний, інтегрований процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань.
*"Освітня технологія" - стратегії розвитку національного, державного, регіонального, муніципального освітнього простору. "Педагогічна технологія" - є комплексний, інтегрований процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань. "Технологія навчання" - шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах визначеного предмета, теми, теми у межах технології. "Технологія виховання" - це обгрунтована система педагогічних засобів, форм, методів,їх етапність, націленність на вирішення конкретного виховного завдання. "Персоніфікована технологія" - (персонал - технологія)діяльність педагогів - новаторів.

Добрий день! Сьогодні у нас інтерактивне заняття. Давайте плідно попрацюємо! Дайте відповідь на питання:
*Чи можна, на Вашу думку, ототожнювати усе нове з прогресивним і сучасним?
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:37, 19 травня 2015 (EEST)
*Далеко не все нове прогресивне. Новий - вперше створений, такий, що з'явився або виник недавно,замість колишнього, знов відкритий. У науковій літературі розглядають поняття "нововведення" як новий досвід (метод, методика, технологія тощо) та інновація як процес освоєння цього засобу, розповсюдження нововведень. Процес освоєння нового припускає вивчення досвіду його використання, прогнозний аналіз, уявне експертування. Буває, що нове виникає,раніше свого часу, тобто, народившись не знаходить визнання, а пізніше коли дозрівають умови, воно стає затребуваним. Інші нові засоби, народившись дуже давно,ставши нормою, не вмирають, а розвиваються, модернізуються, багаторазово відтворюються. Я вважаю, що про прогресивність і сучасність нового можна судити лише за результатами його освоєння. Прогресивним може бути тільки, те яке ефективне, незалежно від того, коли воно виникло.

Шановні колеги! Які складові утворюють інноваційну компетентність педагога?--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 13:02, 11 червня 2015 (EEST)

--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:26, 15 червня 2015 (EEST)

* Інноваційна компетентність педагога — система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми. Складовими інноваційної компетентності педагога є проінформованість про інноваційні педагогічні технології, належне володіння їх змістом і методикою, висока культура використання інновацій в навчально-виховній роботі, особиста переконаність у необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій.З повагою, Шелеміна Світлана Миколаївна.

==== Індивідуальні заняття ====
Шановні колеги! Зміст і завдання індивідуального заняття ви знайдете на моїй сторінці обговорення.--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:12, 3 червня 2015 (EEST)
Педагогічна технологія в загальнопедагогічному розумінні характеризує цілісний освітній процес з його метою, змістом і методами навчання. Існує думка про те, що технології носять більше універсальний характер. Методика ж - більш індивідуалізована сукупність прийомів і способів навчання. Вона залежить від особистості вчителя, його темпераменту й уміння. Також технологію від методики відрізняють два принципові моменти: планування дій та досянення кінцевого результату. Методика - це узагальнення досвіду. З повагою, Шелеміна Світлана Миколаївна.

==== Консультації ====
Колеги! Тема нашої консультації "Особливості педагогічних технологій та впровадження їх у навчально-виховний процес". Якщо Ви маєте питання, прошу звертайтесь. --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:48, 7 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання:
* Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?
* Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?
* Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?
* Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.
Залучайтесь до дискусії.--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:12, 29 вересня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Дайте відповідь на тестові питання:
1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :
а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
в) організації індивідуального навчання;
*г) всі відповіді правильні;
д) правильна відповідь відсутня.
2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):
а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
*б) ініціативність та активність;
*в) високі пізнавальні мотиви;
*г) уміння планувати й організовувати діяльність;
*д) критичне мислення.
3. Педагогічна технологія – це:
а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
*г) всі відповіді правильні;
д) правильна відповідь відсутня.
4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:
а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
*г) усі відповіді вірні.
5. Інтерактивними методами навчання є:
а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
в) самостійна робота учня;
*г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
д) всі відповіді правильні.
6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:
*а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
г) всі відповіді правильні;
д) правильна відповідь відсутня.
7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):
а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
б) зацікавлення процесом навчання;
в) включення учнів у творчу діяльність;
г) постановка проблемної задачі;
*д) пред‘явлення дидактичних вимог;
8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:
а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
*г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:37, 12 жовтня 2015 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Шелеміна С. М.

2015-10-05T18:13:17Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:33, 28 квітня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#1. На основі взаємодії філософії та освіти упродовж тривалого історичного часу формувалася нова галузь філософії – філософія освіти. В умовах кризи освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив. У цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Філософське дослідження освіти необхідне: По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу. По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості.
#2. Можна виділити такі основні завдання філософії освіти: • аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; • вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання. Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти: • вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини; • оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості; • аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності; • виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу; • визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:07, 5 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,а стратегія - всього суспільного життя. Зміст стратегії освіти складає її мета,означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально - політичне, матеріально - фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Парадигма освіти - теоретично обгрунтована реалізація освітньої системи на підставі нових методичних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

#Сучасні зарубіжні підходи до освіти: американський (США); азійський (Японія, Китай); європейський (Велика Британія, Франція, Німеччина).

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:16, 12 травня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:

----Підвищення ефективності освіти, якості професійної підготовки фахівця, забезпечення його доступу до культури всього людства. Розширення доступу до освіти всіх рівнів з урахуванням можливості побудови власної траекторії навчання. можливість набувати знання дуже швидкими темпами.Можливість створення відкритої системи освіти. Індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності. Створення єдиного інформаційного простору закладів освіти. Можливість оперативного аналізу ситуації для своєчасного її коригування та оперативного подання нормативних документів, у тому числі й в електронному вигляді. Створення додаткових умов для соціалізації учнів, формування їх критичного мислення в умовах роботи з великим обсягом інформації,здатність здійснювати вибір. Формування творчих здібностей, навичок колективної роботи, спілкувоння з однолітками й дорослими. Розвиток ініціативи, комунікативних здібностей і навичок публічних виступів. Створення ефективної системи управління інформаційно - методичним забезпеченням освіти. Забезпечення фундаментальності освіти. Доступ до нетрадиційних джерел інформації,підвищення ефективності самоосвітньої роботи.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:57, 12 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Сутність Болонського процесу полягає в зближенні і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти Європейських держав.1. Затвердження загальноприйнятої та порівнянної системи вчених ступенів. 2. Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: дипломного та післядипломного. 3. Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТЄ).4. Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування зметою: забезпечити студентам доступ донавчальних можливостей, а також до відповідних послуг; сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти з иетою вироблення порівняльних критеріїв та методологій; співробітництво між освітніми закладами, схемами мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких, виховних програм.
#Болонський процес започатковано західноєвропейськими державами в кінці 90-х років ХХ ст., до якого з часом приєдналася Україна. У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства, була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбонська декларація "Про гармонізацію європейської системи вищої освіти", підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції та Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти" (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999р. на спеціальній конференції в м.Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003),Лондоні(2007),Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес обєднує 47 держав (2011 рік)

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:25, 22 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Квазінаука - це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. В якому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають,дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у "свою" наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх "противників".
#Основні елементи дослідницької системи:1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначити межі наукового завдання. 2. Мета. Це мисленне ідеальне визначення наперед результатів роботи. 3. Об'єкт - чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямовано дослідження. 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики іт.п.об'єкта дослідження. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза. Передбачування вирішення висунутих проблем,не перевірене практикою.7. Принципи. Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в достовірні знання. 8.Методи - шляхи, способи наукового дослідження (емпірічний, теоретичний рівні). 9.Критерії. 10. Результат - кінцеве явище в дослідженні. 11. Класифікація результатів - систематизація доведеного. 12. Оцінка - виявлення повноти , недоліків іт.п. 13.Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті. 14. Визначення наступних проблем. 15. Оформлення досягнутих результатів.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Шановна Світлана Миколаївна ! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:53, 5 червня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації.

----
----
Доброго дня, Шановна Світлана Миколаївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:42, 15 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:1. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти: • формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки; • неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіта дорослих, у лекторіях товариства «Знання», по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання; • інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві фактори свого розвитку

2. Відкрита освіта – це збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 8.00 по 09.20 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:02, 15 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Світлана Миколаївна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:08, 8 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1.Для здійснення стабільного розвитку і нового якісного прориву в національній системі освіти необхідно забезпечити:- обов’язкове здобуття усіма дітьми і молоддю шкільного віку повної загальної середньої освіти в обсягах, визначених Державним стандартом загальної середньої освіти; - здійснення оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням демографічних, економічних, соціальних перспектив розвитку регіонів, запитів громадян та потреб суспільства; - перебудову змісту й організації навчально-виховного процесу на засадах дитиноцентризму, особистісної орієнтації, компетентнісного підходу; - підвищення ефективності навчально-виховного процесу на основі впровадження досягнень психолого-педагогічної науки, педагогічних інновацій, інформаційно-комунікаційних технологій; - створення умов для диференціації навчання, забезпечення профільного навчання, індивідуальної освітньої траекторії учнів відповідно до їх особистісних потреб, інтересів та здібностей; - подальше удосконалення процедур і технології зовнішнього незалежного оцінювання як передумови забезпечення рівного доступу до навчання у вищій школі; - удосконалення методики раннього виявлення та проведення діагностики дітей з особливими потребами; - розширення практики інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах дітей та молоді з особливостями психофізичного розвитку; - пріоритетне фінансування та належне навчально-методичне і матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів, що надають освітні послуги дітям і молоді з особливими потребами.
#
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:18, 22 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
Освіта - це умови для реалізації здібностей і талантів людини, її право на всебічний розвиток; гуманізм; взаємозв 'язок елементів і структур; різноманітність. Це право людини на знання, уміння, навички, інформацію тощо і обов 'язок держави створити умови для реалізації цього природного бажання (права). Здобувши освіту, ми можемо виділити наступні переваги: впевненість в собі і завтрашньому дні, стимул розвиватися і підкорювати нові висоти, рухатися вперед з високо піднятою головою, відчуваючи себе впевнено і гідно. У наші дні освіта є одним із показників соціального статусу людини, а також одним із факторів відтворення і зміни соціальної структури суспільства.
Цінність освіти, на мою думку, полягає у різноманітності форм і методів, у національній ідентичності й взаємозв 'язку з кращими світовими традиціями; це можливість вільного доступу до інформації; це право створювати, змінювати, будувати, розвиватися. Освіта - категорія, яка дає можливість людині з біологічної істоти стати особистістю, яка здатна зміни світ і змінити на краще інших людей.--[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Шелеміна Світлана Миколаївна|обговорення]]) 20:53, 5 жовтня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:17, 22 червня 2015 (EEST)

Доброго дня, Світлана Миколаївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але Ви не дали відповіді на запитання до індивідуальних занятть №1, №2 та на тематичні дискусії №1, №2, не пройшли тестування.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:44, 5 жовтня 2015 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Шелеміна С. М.

2015-10-05T17:53:58Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:33, 28 квітня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#1. На основі взаємодії філософії та освіти упродовж тривалого історичного часу формувалася нова галузь філософії – філософія освіти. В умовах кризи освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив. У цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Філософське дослідження освіти необхідне: По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу. По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості.
#2. Можна виділити такі основні завдання філософії освіти: • аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; • вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання. Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти: • вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини; • оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості; • аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності; • виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу; • визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:07, 5 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,а стратегія - всього суспільного життя. Зміст стратегії освіти складає її мета,означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально - політичне, матеріально - фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Парадигма освіти - теоретично обгрунтована реалізація освітньої системи на підставі нових методичних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

#Сучасні зарубіжні підходи до освіти: американський (США); азійський (Японія, Китай); європейський (Велика Британія, Франція, Німеччина).

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:16, 12 травня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:

----Підвищення ефективності освіти, якості професійної підготовки фахівця, забезпечення його доступу до культури всього людства. Розширення доступу до освіти всіх рівнів з урахуванням можливості побудови власної траекторії навчання. можливість набувати знання дуже швидкими темпами.Можливість створення відкритої системи освіти. Індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності. Створення єдиного інформаційного простору закладів освіти. Можливість оперативного аналізу ситуації для своєчасного її коригування та оперативного подання нормативних документів, у тому числі й в електронному вигляді. Створення додаткових умов для соціалізації учнів, формування їх критичного мислення в умовах роботи з великим обсягом інформації,здатність здійснювати вибір. Формування творчих здібностей, навичок колективної роботи, спілкувоння з однолітками й дорослими. Розвиток ініціативи, комунікативних здібностей і навичок публічних виступів. Створення ефективної системи управління інформаційно - методичним забезпеченням освіти. Забезпечення фундаментальності освіти. Доступ до нетрадиційних джерел інформації,підвищення ефективності самоосвітньої роботи.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:57, 12 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Сутність Болонського процесу полягає в зближенні і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти Європейських держав.1. Затвердження загальноприйнятої та порівнянної системи вчених ступенів. 2. Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: дипломного та післядипломного. 3. Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТЄ).4. Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування зметою: забезпечити студентам доступ донавчальних можливостей, а також до відповідних послуг; сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти з иетою вироблення порівняльних критеріїв та методологій; співробітництво між освітніми закладами, схемами мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких, виховних програм.
#Болонський процес започатковано західноєвропейськими державами в кінці 90-х років ХХ ст., до якого з часом приєдналася Україна. У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства, була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбонська декларація "Про гармонізацію європейської системи вищої освіти", підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції та Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти" (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999р. на спеціальній конференції в м.Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003),Лондоні(2007),Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес обєднує 47 держав (2011 рік)

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:25, 22 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Квазінаука - це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. В якому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають,дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у "свою" наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх "противників".
#Основні елементи дослідницької системи:1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначити межі наукового завдання. 2. Мета. Це мисленне ідеальне визначення наперед результатів роботи. 3. Об'єкт - чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямовано дослідження. 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики іт.п.об'єкта дослідження. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза. Передбачування вирішення висунутих проблем,не перевірене практикою.7. Принципи. Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в достовірні знання. 8.Методи - шляхи, способи наукового дослідження (емпірічний, теоретичний рівні). 9.Критерії. 10. Результат - кінцеве явище в дослідженні. 11. Класифікація результатів - систематизація доведеного. 12. Оцінка - виявлення повноти , недоліків іт.п. 13.Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті. 14. Визначення наступних проблем. 15. Оформлення досягнутих результатів.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Шановна Світлана Миколаївна ! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:53, 5 червня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації.

----
----
Доброго дня, Шановна Світлана Миколаївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:42, 15 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:1. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти: • формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки; • неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіта дорослих, у лекторіях товариства «Знання», по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання; • інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві фактори свого розвитку

2. Відкрита освіта – це збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 8.00 по 09.20 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:02, 15 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Світлана Миколаївна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:08, 8 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:18, 22 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
Освіта - це умови для реалізації здібностей і талантів людини, її право на всебічний розвиток; гуманізм; взаємозв 'язок елементів і структур; різноманітність. Це право людини на знання, уміння, навички, інформацію тощо і обов 'язок держави створити умови для реалізації цього природного бажання (права). Здобувши освіту, ми можемо виділити наступні переваги: впевненість в собі і завтрашньому дні, стимул розвиватися і підкорювати нові висоти, рухатися вперед з високо піднятою головою, відчуваючи себе впевнено і гідно. У наші дні освіта є одним із показників соціального статусу людини, а також одним із факторів відтворення і зміни соціальної структури суспільства.
Цінність освіти, на мою думку, полягає у різноманітності форм і методів, у національній ідентичності й взаємозв 'язку з кращими світовими традиціями; це можливість вільного доступу до інформації; це право створювати, змінювати, будувати, розвиватися. Освіта - категорія, яка дає можливість людині з біологічної істоти стати особистістю, яка здатна зміни світ і змінити на краще інших людей.--[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Шелеміна Світлана Миколаївна|обговорення]]) 20:53, 5 жовтня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:17, 22 червня 2015 (EEST)

Доброго дня, Світлана Миколаївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але Ви не дали відповіді на запитання до індивідуальних занятть №1, №2 та на тематичні дискусії №1, №2, не пройшли тестування.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:44, 5 жовтня 2015 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Шелеміна С. М.

2015-10-05T17:52:08Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:33, 28 квітня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#1. На основі взаємодії філософії та освіти упродовж тривалого історичного часу формувалася нова галузь філософії – філософія освіти. В умовах кризи освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив. У цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Філософське дослідження освіти необхідне: По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу. По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості.
#2. Можна виділити такі основні завдання філософії освіти: • аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; • вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання. Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти: • вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини; • оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості; • аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності; • виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу; • визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:07, 5 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,а стратегія - всього суспільного життя. Зміст стратегії освіти складає її мета,означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально - політичне, матеріально - фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Парадигма освіти - теоретично обгрунтована реалізація освітньої системи на підставі нових методичних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

#Сучасні зарубіжні підходи до освіти: американський (США); азійський (Японія, Китай); європейський (Велика Британія, Франція, Німеччина).

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:16, 12 травня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:

----Підвищення ефективності освіти, якості професійної підготовки фахівця, забезпечення його доступу до культури всього людства. Розширення доступу до освіти всіх рівнів з урахуванням можливості побудови власної траекторії навчання. можливість набувати знання дуже швидкими темпами.Можливість створення відкритої системи освіти. Індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності. Створення єдиного інформаційного простору закладів освіти. Можливість оперативного аналізу ситуації для своєчасного її коригування та оперативного подання нормативних документів, у тому числі й в електронному вигляді. Створення додаткових умов для соціалізації учнів, формування їх критичного мислення в умовах роботи з великим обсягом інформації,здатність здійснювати вибір. Формування творчих здібностей, навичок колективної роботи, спілкувоння з однолітками й дорослими. Розвиток ініціативи, комунікативних здібностей і навичок публічних виступів. Створення ефективної системи управління інформаційно - методичним забезпеченням освіти. Забезпечення фундаментальності освіти. Доступ до нетрадиційних джерел інформації,підвищення ефективності самоосвітньої роботи.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:57, 12 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Сутність Болонського процесу полягає в зближенні і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти Європейських держав.1. Затвердження загальноприйнятої та порівнянної системи вчених ступенів. 2. Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: дипломного та післядипломного. 3. Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТЄ).4. Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування зметою: забезпечити студентам доступ донавчальних можливостей, а також до відповідних послуг; сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти з иетою вироблення порівняльних критеріїв та методологій; співробітництво між освітніми закладами, схемами мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких, виховних програм.
#Болонський процес започатковано західноєвропейськими державами в кінці 90-х років ХХ ст., до якого з часом приєдналася Україна. У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства, була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбонська декларація "Про гармонізацію європейської системи вищої освіти", підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції та Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти" (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999р. на спеціальній конференції в м.Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003),Лондоні(2007),Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес обєднує 47 держав (2011 рік)

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:25, 22 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Квазінаука - це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. В якому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають,дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у "свою" наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх "противників".
#Основні елементи дослідницької системи:1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначити межі наукового завдання. 2. Мета. Це мисленне ідеальне визначення наперед результатів роботи. 3. Об'єкт - чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямовано дослідження. 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики іт.п.об'єкта дослідження. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза. Передбачування вирішення висунутих проблем,не перевірене практикою.7. Принципи. Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в достовірні знання. 8.Методи - шляхи, способи наукового дослідження (емпірічний, теоретичний рівні). 9.Критерії. 10. Результат - кінцеве явище в дослідженні. 11. Класифікація результатів - систематизація доведеного. 12. Оцінка - виявлення повноти , недоліків іт.п. 13.Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті. 14. Визначення наступних проблем. 15. Оформлення досягнутих результатів.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Шановна Світлана Миколаївна ! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:53, 5 червня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації.

----
----
Доброго дня, Шановна Світлана Миколаївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:42, 15 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:1. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти: • формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки; • неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіта дорослих, у лекторіях товариства «Знання», по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання; • інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві фактори свого розвитку

2. Відкрита освіта – це збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 8.00 по 09.20 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:02, 15 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Світлана Миколаївна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:08, 8 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:18, 22 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
Освіта - це умови для реалізації здібностей і талантів людини, її право на всебічний розвиток; гуманізм; взаємозв 'язок елементів і структур; різноманітність. Це право людини на знання, уміння, навички, інформацію тощо і обов 'язок держави створити умови для реалізації цього природного бажання (права). Здобувши освіту, ми можемо виділити наступні переваги: впевненість в собі і завтрашньому дні, стимул розвиватися і підкорювати нові висоти, рухатися вперед з високо піднятою головою, відчуваючи себе впевнено і гідно. У наші дні освіта є одним із показників соціального статусу людини, а також одним із факторів відтворення і зміни соціальної структури суспільства.

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:17, 22 червня 2015 (EEST)

Доброго дня, Світлана Миколаївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але Ви не дали відповіді на запитання до індивідуальних занятть №1, №2 та на тематичні дискусії №1, №2, не пройшли тестування.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:44, 5 жовтня 2015 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Шелеміна С. М.

2015-10-05T17:46:08Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:33, 28 квітня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#1. На основі взаємодії філософії та освіти упродовж тривалого історичного часу формувалася нова галузь філософії – філософія освіти. В умовах кризи освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив. У цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Філософське дослідження освіти необхідне: По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу. По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості.
#2. Можна виділити такі основні завдання філософії освіти: • аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; • вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання. Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти: • вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини; • оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості; • аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності; • виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу; • визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:07, 5 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,а стратегія - всього суспільного життя. Зміст стратегії освіти складає її мета,означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально - політичне, матеріально - фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Парадигма освіти - теоретично обгрунтована реалізація освітньої системи на підставі нових методичних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

#Сучасні зарубіжні підходи до освіти: американський (США); азійський (Японія, Китай); європейський (Велика Британія, Франція, Німеччина).

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:16, 12 травня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:

----Підвищення ефективності освіти, якості професійної підготовки фахівця, забезпечення його доступу до культури всього людства. Розширення доступу до освіти всіх рівнів з урахуванням можливості побудови власної траекторії навчання. можливість набувати знання дуже швидкими темпами.Можливість створення відкритої системи освіти. Індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності. Створення єдиного інформаційного простору закладів освіти. Можливість оперативного аналізу ситуації для своєчасного її коригування та оперативного подання нормативних документів, у тому числі й в електронному вигляді. Створення додаткових умов для соціалізації учнів, формування їх критичного мислення в умовах роботи з великим обсягом інформації,здатність здійснювати вибір. Формування творчих здібностей, навичок колективної роботи, спілкувоння з однолітками й дорослими. Розвиток ініціативи, комунікативних здібностей і навичок публічних виступів. Створення ефективної системи управління інформаційно - методичним забезпеченням освіти. Забезпечення фундаментальності освіти. Доступ до нетрадиційних джерел інформації,підвищення ефективності самоосвітньої роботи.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:57, 12 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Сутність Болонського процесу полягає в зближенні і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти Європейських держав.1. Затвердження загальноприйнятої та порівнянної системи вчених ступенів. 2. Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: дипломного та післядипломного. 3. Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТЄ).4. Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування зметою: забезпечити студентам доступ донавчальних можливостей, а також до відповідних послуг; сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти з иетою вироблення порівняльних критеріїв та методологій; співробітництво між освітніми закладами, схемами мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких, виховних програм.
#Болонський процес започатковано західноєвропейськими державами в кінці 90-х років ХХ ст., до якого з часом приєдналася Україна. У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства, була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбонська декларація "Про гармонізацію європейської системи вищої освіти", підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції та Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти" (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999р. на спеціальній конференції в м.Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003),Лондоні(2007),Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес обєднує 47 держав (2011 рік)

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:25, 22 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Квазінаука - це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. В якому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають,дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у "свою" наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх "противників".
#Основні елементи дослідницької системи:1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначити межі наукового завдання. 2. Мета. Це мисленне ідеальне визначення наперед результатів роботи. 3. Об'єкт - чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямовано дослідження. 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики іт.п.об'єкта дослідження. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза. Передбачування вирішення висунутих проблем,не перевірене практикою.7. Принципи. Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в достовірні знання. 8.Методи - шляхи, способи наукового дослідження (емпірічний, теоретичний рівні). 9.Критерії. 10. Результат - кінцеве явище в дослідженні. 11. Класифікація результатів - систематизація доведеного. 12. Оцінка - виявлення повноти , недоліків іт.п. 13.Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті. 14. Визначення наступних проблем. 15. Оформлення досягнутих результатів.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Шановна Світлана Миколаївна ! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:53, 5 червня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації.

----
----
Доброго дня, Шановна Світлана Миколаївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:42, 15 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:1. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти: • формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки; • неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіта дорослих, у лекторіях товариства «Знання», по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання; • інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві фактори свого розвитку

2. Відкрита освіта – це збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 8.00 по 09.20 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:02, 15 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Світлана Миколаївна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:08, 8 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:18, 22 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:17, 22 червня 2015 (EEST)

Доброго дня, Світлана Миколаївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але Ви не дали відповіді на запитання до індивідуальних занятть №1, №2 та на тематичні дискусії №1, №2, не пройшли тестування.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:44, 5 жовтня 2015 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Шелеміна С. М.

2015-10-05T17:41:33Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:33, 28 квітня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#1. На основі взаємодії філософії та освіти упродовж тривалого історичного часу формувалася нова галузь філософії – філософія освіти. В умовах кризи освіти, яка наприкінці ХХ ст. визнана ООН однією з найзагрозливіших глобальних проблем людства, нагальним постав пошук методів і засобів виходу освіти з кризової ситуації та визначення її перспектив. У цьому складному та суперечливому процесі особливу роль відіграє філософія. Філософське дослідження освіти необхідне: По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. По-друге, нині філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Філософія також переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності: війни та миру, екології, продовольства, техногенних загроз тощо. По-третє, філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. Всі причетні до цього науки (педагогіка, психологія, політологія, соціологія тощо) напрацьовують свої методи, але вони не охоплюють увесь освітній процес. Це завдання філософського сприйняття світу. По-четверте, як не дивно, але до цих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з’ясування суті та змісту самого поняття «філософія освіти». Сучасна філософія освіти орієнтує не на вивчення “основ наук”, що було притаманно класичній педагогіці, а на оволодіння різними способами діяльності, що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості.
#2. Можна виділити такі основні завдання філософії освіти: • аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; • вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання. Сучасні вчені називають такі завдання соціології освіти: • вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини; • оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості; • аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності; • виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу; • визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:07, 5 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу,а стратегія - всього суспільного життя. Зміст стратегії освіти складає її мета,означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально - політичне, матеріально - фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Парадигма освіти - теоретично обгрунтована реалізація освітньої системи на підставі нових методичних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

#Сучасні зарубіжні підходи до освіти: американський (США); азійський (Японія, Китай); європейський (Велика Британія, Франція, Німеччина).

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:16, 12 травня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:

----Підвищення ефективності освіти, якості професійної підготовки фахівця, забезпечення його доступу до культури всього людства. Розширення доступу до освіти всіх рівнів з урахуванням можливості побудови власної траекторії навчання. можливість набувати знання дуже швидкими темпами.Можливість створення відкритої системи освіти. Індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності. Створення єдиного інформаційного простору закладів освіти. Можливість оперативного аналізу ситуації для своєчасного її коригування та оперативного подання нормативних документів, у тому числі й в електронному вигляді. Створення додаткових умов для соціалізації учнів, формування їх критичного мислення в умовах роботи з великим обсягом інформації,здатність здійснювати вибір. Формування творчих здібностей, навичок колективної роботи, спілкувоння з однолітками й дорослими. Розвиток ініціативи, комунікативних здібностей і навичок публічних виступів. Створення ефективної системи управління інформаційно - методичним забезпеченням освіти. Забезпечення фундаментальності освіти. Доступ до нетрадиційних джерел інформації,підвищення ефективності самоосвітньої роботи.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 14:57, 12 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Сутність Болонського процесу полягає в зближенні і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти Європейських держав.1. Затвердження загальноприйнятої та порівнянної системи вчених ступенів. 2. Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: дипломного та післядипломного. 3. Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТЄ).4. Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування зметою: забезпечити студентам доступ донавчальних можливостей, а також до відповідних послуг; сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти з иетою вироблення порівняльних критеріїв та методологій; співробітництво між освітніми закладами, схемами мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких, виховних програм.
#Болонський процес започатковано західноєвропейськими державами в кінці 90-х років ХХ ст., до якого з часом приєдналася Україна. У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства, була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбонська декларація "Про гармонізацію європейської системи вищої освіти", підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції та Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти" (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999р. на спеціальній конференції в м.Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003),Лондоні(2007),Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес обєднує 47 держав (2011 рік)

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:25, 22 травня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Квазінаука - це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. В якому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають,дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у "свою" наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх "противників".
#Основні елементи дослідницької системи:1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначити межі наукового завдання. 2. Мета. Це мисленне ідеальне визначення наперед результатів роботи. 3. Об'єкт - чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямовано дослідження. 4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики іт.п.об'єкта дослідження. 5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6. Гіпотеза. Передбачування вирішення висунутих проблем,не перевірене практикою.7. Принципи. Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в достовірні знання. 8.Методи - шляхи, способи наукового дослідження (емпірічний, теоретичний рівні). 9.Критерії. 10. Результат - кінцеве явище в дослідженні. 11. Класифікація результатів - систематизація доведеного. 12. Оцінка - виявлення повноти , недоліків іт.п. 13.Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті. 14. Визначення наступних проблем. 15. Оформлення досягнутих результатів.

Дякую за відповіді. Людмила Олександрівна Рідченко.

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, Шановна Світлана Миколаївна ! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:53, 5 червня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації.

----
----
Доброго дня, Шановна Світлана Миколаївна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання:

1) Назвіть три основні форми освіти?;

2) Як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:42, 15 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 8.00 по 09.20 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:02, 15 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Світлана Миколаївна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:08, 8 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#
#
----
----
Доброго дня, Світлана Миколаївна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:18, 22 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:17, 22 червня 2015 (EEST)

Доброго дня, Світлана Миколаївна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але Ви не дали відповіді на запитання до індивідуальних занятть №1, №2 та на тематичні дискусії №1, №2, не пройшли тестування.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:44, 5 жовтня 2015 (EEST)

Педагогічна інноватика Шелеміна С. М.

2015-09-24T18:29:50Z

Шелеміна Світлана Миколаївна:

Педагогічна інноватика Шелеміна С. М.

2015-09-24T18:23:46Z

Шелеміна Світлана Миколаївна:

Психологія Шелеміна С. М.

2015-09-24T18:12:49Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: lty

==== Інтерактивні практичні заняття ====
'''''Доброго дня, шановні колеги!'''''

Рада Вас вітати у вікі-просторі на першому занятті з психології!

Ми приступаємо до вивчення теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня", яка буде розглянута на інтерактивних практичних заняттях протягом 8 навчальних годин (4 заняття, одне заняття – два-три питання).

Сьогодні – перше заняття. Текст до питань та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).
----

Дайте, будь ласка, лаконічні відповіді на перші три питання.

''1. Виокремте поняття, які на різних етапах онтогенезу (загалом, до народження, після народження, у процесі соціалізації), визначають людину, як представника людського роду [10, с. 18-19].'' Людину, як представника людського роду на різних етапах онтогенезу визначають такими поняттями:організм (існування на біологічному рівні); індивід (належність до людського роду); особистість (виокремлення себе серед оточення).

''2. Своїми словами сформулюйте визначення поняття «особистість» [10, с. 19].''Особистість - сукупність соціально значущих якостей людини;людська особа, що усвідомлює свої якості, унікальність, свої вади та переваги;індивід в тих ролях,які він виконує в суспільстві.

''3. Як ви вважаєте, чому саме спадковість та уродженість обумовлюють задатки людини [10, с. 21]?''Спадковість - те, що існує та розвивається в особистості на основі генного фонду її предків. Уродженність - умови внутрішньоутробного життя, наслідки родової діяльності матері.

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 12:32, 30 квітня 2015 (EET)

----
Продовжуємо працювати за темою "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповіді на наступні два питання.

''4. На Вашу думку, чому саме стихійний шлях, має найбільший вплив на формування особистості дитини, визначте у цьому процесі роль референтної особи [10, с. 25, 28]?''Особистість формується в умовах конкретно - історичного існування людини, у діяльності завдяки зовнішнім впливам один з яких соціальне середовище. У дитини визначена соціальна позиція, місце яке вона займає у системі відносин з навколишнім світом. Тому саме стихійний шлях, має найбільший вплив на формування особистості дитини. Дитина включена у систему соціальних людських взаємовідносин, поруч присутні різнобічні особистості психологію яких вона може опанувати, поведінку яких наслідувати.У стосунках "дитина - дорослий" зв'язок із референтними особами має найбільший вплив на шляху формування особистості дитини: для дошкільняти - це батьки; для молодших школярів - на першому плані вчитель, потім батьки; для підлітка - однолітки; для юнацтва - своя думка (при наявності стійкої психіки). 5. Назвіть критерії вікової періодизації розвитку особистості та визначте декілька психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку [10, с. 28-29]. За Л.С.Виготським життя дитини складається з епох, які характеризуються повільним еволюційним розвитком.Основним джерелом розвитку вчений визначив середовище а рушійною силою розвитку навчання. Критерії вікової періодизації розвитку особистості: соціальна ситуація розвитку; провідний вид діяльності; психологічні новоутворення. Психологічні новоутворення характерні для підліткового віку - почуття дорослості, потреба у самоутвердженні.

''5. Назвіть критерії вікової періодизації розвитку особистості та визначте декілька психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку [10, с. 28-29].''За Л.С.Виготським життя дитини складається з епох, які характеризуються повільним еволюційним розвитком.Основним джерелом розвитку вчений визначив середовище а рушійною силою розвитку навчання. Критерії вікової періодизації розвитку особистості: соціальна ситуація розвитку; провідний вид діяльності; психологічні новоутворення. Психологічні новоутворення характерні для підліткового віку - почуття дорослості, потреба у самоутвердженні

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:05, 7 травня 2015 (EEST)

----
Сьогодні, протягом заняття, розглянемо ще два питання:

''6. Дайте короткий опис людини, для якої характерний комплекс «змішування ролей» [10, с. 30-31].''Комплекс "змішування ролей" характерний для підліткового періоду розвитку. Людина виконує різні соціальні ролі (учня, сина (доньки),сестри(брата), товариша тощо), розвиває почуття особистої визначеності, характерні тільки для неї, а при несприятливих умовах губиться у ситуаціях рольової поведінки,не знаходить свого місця у соціальному оточенні.

''7. Які особистісні тести Ви знаєте (достатньо одного прикладу: назва та що діагностує) [10, с. 76-93]?''Дослідження вольової саморегуляції (тест - опитувальник А.В.Звєркова та Е.В. Ейдмана), за допомогою якого визначаються рівні розвитку вольової саморегуляції особи

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:03, 14 травня 2015 (EEST)
користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:08, 14 травня 2015 (EEST)

----
Закінчуємо розгляд теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповіді на останні два питання.

''8. Як учитель засобом свого предмету чи організовуючи виховну діяльність може здійснити діагностику відносно соціопсихофізіологічного портрету особистості учня (на прикладі однієї особистісної характеристики) [10, с. 43-44, 47-60, 76-93]?''Можна застосувати анкетне опитування та тестування. Педагог має можливість отримати інформацію про особистісні характеристики учня, про рівень сформованості умінь, про особливості мотивації, про характер відносин, як у процесі навчання так і в позаурочний час.

''9. На Вашу думку, чи враховуються зони актуального та найближчого розвитку учнів при організації навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти (коротко обґрунтуйте свою відповідь) [10, с. 29]?'' Так, на мою думку, при організації навчально - виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти, враховуються зони актуального та найближчого розвитку учнів, адже, актуальний розвиток - це набір психологічних факторів розвитку на даний момент, наявний рівень підготовки людини,а найближчий розвиток - це потенційні можливості розвитку, те що індивід може зробити за допомогою іншої людини. Це є більш високий рівень. Навчання повинно орієнтуватися не на вчорашній, а на завтрашній день розвитку учня!

'''''До зустрічі на наступних заняттях у вікі-просторі.'''''--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:06, 20 травня 2015 (EEST)

'''''Дякую за співпрацю!'''''

'''''Дякую за правильні відповіді на питання №1-7!''''' Чекаю відповідей на питання №8, 9.
--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 13:29, 16 вересня 2015 (EEST)

Чекаю Ваших відповідей на 8 та 9 питання! --[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 10:03, 23 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
'''''Доброго дня, шановні колеги! '''''

Продовжуємо роботу. Індивідуальне заняття присвячене темі: «Психологічні аспекти гендерної освіти». За одним з напрямків (можете обрати із запропонованих нижче), опишіть гендерні відмінності учнів, що спостерігаються у навчально-виховному процесі та які педагогу потрібно враховувати у своїй професійній діяльності. Визначте умови, які потрібно при цьому створити для хлопчиків та дівчаток. Результати роздумів занесіть до наведеного нижче алгоритму (дуже коротко). Ознайомтесь із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення, можете користуватись розглянутими на лекції дидактичними матеріалами та рекомендованою літературою.

'''Напрямки (сфери) прояву гендерних особливостей:''' фізіологічні процеси, фізичний розвиток, розвиток особистості, активність поведінки, діяльність, адаптація до школи, мовлення, мислення, сприйняття, увага, уява, емоції, вихованість, ставлення до оцінки, відношення до правил.

'''Гендерні особливості учнів'''

Сфера:

Хлопчики

Опис:

Умови:

Дівчатка

Опис:

Умови:

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:09, 4 червня 2015 (EEST)

НА мою думку на сучасному етапі педагогічна наука накопичила великий арсенал різних методів навчання, але використовуються вони в змішаних класах без урахування фізіологічних особливостей дітей. При цьому передбачається, що ці методи однаково прийнятні як для дівчаток, так і для хлопчиків. Однак психофізіологічні відмінності дітей змушують говорити про необхідність диференційованих методик викладання.У змішаних ж класах відмінності у внутрішньому світі хлопчиків і дівчаток практично не враховуються. Особливо від цього страждають хлопчики. Адже педагоги у нас, в основному, жінки, і тому психологія дівчаток їм все-таки набагато зрозуміліша. Навчання з урахуванням гендерних особливостей учнів вимагає відбору такого змісту навчального матеріалу і застосування таких методів і форм навчання, які відповідали б різному типу функціональної асиметрії мозку у сприйнятті інформації дівчатками і хлопчиками, відповідали б запитам і тих, й інших у ставленні до навчальної роботи. При побудові процесу навчання на основі врахування гендерного підходу слід керуватися тим, що за одних і тих же методах навчання, при одному і тому ж вчителя хлопчики і дівчатка приходять до знань і вмінь різними шляхами, використовуючи різні стратегії мислення. Так, наприклад, дівчатка краще засвоюють інформацію, коли їм відомий алгоритм, коли інформація покладена в схему. Зазвичай, для них не складає труднощів запам'ятати правило або порядок операцій і потім застосовувати його в подібних типових ситуаціях. Хлопчики вимагають більш детальної форми викладу, більшість просторових завдань вирішують у внутрішньому плані, тоді як дівчаткам потрібна додаткова наочність. Дівчаткам ж зазвичай простіше зрозуміти схему, алгоритм. Вони краще орієнтуються у правилах, здатні розділити ціле на частини. Інформацію хлопчики і дівчатка сприймають по-різному. Хлопчики перш за все шукають сенс і, схопивши його, відразу готові діяти. А дівчатка сенс зчитують гірше, їм потрібно для цього більше часу. Зате вони більш емоційні, тонше відчувають. Тому у процесі навчання в змішаних класах необхідно дотримуватися певних умов застосування гендерного підходу: виявлення відмінностей у навченості хлопчиків і дівчаток (особливостей гендерної засвоєння знань); диференціація видів діяльності;оптимальний вибір форм, методів і засобів навчання з урахуванням різниці пізнавальних інтересів хлопчиків і дівчаток (на тлі загальної позитивної навчальної мотивації); організація процесу засвоєння навчального предмета на основі визначення стилю навчальної діяльності кожного учня в класі і усередненого стилю навчальної діяльності класу,; визначення складу групи учнів, стиль навчальної діяльності яких не збігається з усередненим стилем навчальної діяльності класу; визначення стилю викладання вчителів і встановлення їх відповідності або невідповідності стилям навчальної діяльності учнів. Для реалізації гендерного підходу педагогу необхідно реалізувати певні вимоги, до числа яких входять:врахування соціальних факторів при навчанні (статус учня в класному колективі, внутрішньошкільних і різних зовнішніх впливів); індивідуалізація навчання на основі врахування фізичних і психологічних особливостей особистості школяра; диференціація навчання, з точки зору гендерного підходу, тобто угруповання учнів за статевою ознакою для навчання за кілька різних навчальних планах і варіативним навчальними програмами; надання учням можливості вивчати навчальні предмети в індивідуальному темпі: або прискорено, або уповільнено; створення всіляких типів дидактичних засобів з рекомендаціями для їх використання в різних групах учнів, об'єднаних за гендерною показником; вивчаючи особистісні особливості дітей, необхідно проводити діагностику функціональної асиметрії півкуль і створювати індивідуальний латеральний профіль учня, що визначити провідний тип мислення, дозволить врахувати гендерна своєрідність конкретного учня, визначить психофізіологічне місце кожного учня в класі, що значно полегшить вчителю вибір і розробку класних і домашніх завдань , оптимальних як для дівчаток, так і для хлопчиків, і підвищить якість засвоєння навчального матеріалу.

'''''Дякую за розгорнуту відповідь та цікаві міркування!''''' Достатньо було розглянути один напрямок (одну сферу) гендерного розвитку.--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 13:24, 16 вересня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
'''''Шановні колеги! '''''

Згідно навчально-тематичного плану Ви маєте можливість отримати консультацію з навчальної дисципліни «Психологія» відносно теми «Тестування як психолого-педагогічний засіб оцінювання якості навчальних досягнень учнів». Готова надати її Вам за телефоном чи на сторінках обговорення. Попередньо прошу ознайомитись із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення та інформацією, дидактичними матеріалами розглянутими на лекційних заняттях. У мене буде можливість дати відповідь кожному з Вас на одне питання. Телефонуйте чи залишайте Ваше запитання на цій сторінці.
--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:13, 16 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
'''''Доброго дня, колеги!'''''

Запрошую Вас розглянути тему "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми".

''Вивчаємо джерела''

Пропоную звернутись до інформації та літературних джерел запропонованих до розгляду при вивченні даної теми на моїй сторінці обговорення, можете користуватись рекомендованою літературою та розглянутими на лекції дидактичними матеріалами.

''Обговорюємо''

Пропоную винести на дискусію обговорення характеристик (якостей, рис тощо) обдарованих учнів. Прошу кожного з Вас запропонувати по 1-2 характеристики, що визначає обдарованість до навчального предмету «історія». Таким чином, наприкінці дискусії ми сформулюємо алгоритм вияву обдарованих учнів.

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:02, 9 червня 2015 (EEST)

Доброго дня! Обдаровані до навчального предмету «історія» учні мають високу допитливістю і дослідницьку активність, швидко оволодівають основними поняттями, легко запамятовують, зберігають та перероблюють інформацію.

'''''Дякую, пропозиції до алгоритму приймаються!'''''--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 13:23, 16 вересня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
'''''Доброго дня, шановні колеги!'''''

Модульний контроль з психології буде здійснюватися на основі узагальнення інформації про методи, які доцільно використовувати в професійній діяльності при організації навчально-виховного процесу при вивченні та формуванні педагогами особистості учня, розвитку його обдарованості та здатності до навчання, урахуванні гендерних особливостей, використанні методу тестування (таким чином відбудеться закріплення інформацію, до якої зверталися на попередніх заняттях).

Дайте лаконічне психолого-педагогічне обґрунтування одній техніці проведення тренінгового заняття за таким алгоритмом: назва інтерактивного метода, опис, аналіз доцільності його використання за зазначеними вище напрямками (1-2 речення). Текст до завдання та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення, можете користуватись інформацією та дидактичними матеріалами розглянутими на лекційних заняттях. Відповіді Ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).

Добрий день. Моя відповідь : "Коло". Цей метод тренінгового заняття передбачає дати можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання чи висловлюючи свою думку або позицію. Кола корисні для швидкого моніторингу того, як група чи кожен учасник окремо опанували поданий матеріал.Але не на всі запитання і не вся група захоче відповідати вголос і відверто. Для таких запитань можна роздати міні-анкети. З повагою, Шелеміна Світлана Миколаївна.

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 20:20, 14 вересня 2015 (EEST)

Психологія Шелеміна С. М.

2015-09-24T18:06:11Z

Шелеміна Світлана Миколаївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
'''''Доброго дня, шановні колеги!'''''

Рада Вас вітати у вікі-просторі на першому занятті з психології!

Ми приступаємо до вивчення теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня", яка буде розглянута на інтерактивних практичних заняттях протягом 8 навчальних годин (4 заняття, одне заняття – два-три питання).

Сьогодні – перше заняття. Текст до питань та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).
----

Дайте, будь ласка, лаконічні відповіді на перші три питання.

''1. Виокремте поняття, які на різних етапах онтогенезу (загалом, до народження, після народження, у процесі соціалізації), визначають людину, як представника людського роду [10, с. 18-19].'' Людину, як представника людського роду на різних етапах онтогенезу визначають такими поняттями:організм (існування на біологічному рівні); індивід (належність до людського роду); особистість (виокремлення себе серед оточення).

''2. Своїми словами сформулюйте визначення поняття «особистість» [10, с. 19].''Особистість - сукупність соціально значущих якостей людини;людська особа, що усвідомлює свої якості, унікальність, свої вади та переваги;індивід в тих ролях,які він виконує в суспільстві.

''3. Як ви вважаєте, чому саме спадковість та уродженість обумовлюють задатки людини [10, с. 21]?''Спадковість - те, що існує та розвивається в особистості на основі генного фонду її предків. Уродженність - умови внутрішньоутробного життя, наслідки родової діяльності матері.

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 12:32, 30 квітня 2015 (EET)

----
Продовжуємо працювати за темою "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповіді на наступні два питання.

''4. На Вашу думку, чому саме стихійний шлях, має найбільший вплив на формування особистості дитини, визначте у цьому процесі роль референтної особи [10, с. 25, 28]?''Особистість формується в умовах конкретно - історичного існування людини, у діяльності завдяки зовнішнім впливам один з яких соціальне середовище. У дитини визначена соціальна позиція, місце яке вона займає у системі відносин з навколишнім світом. Тому саме стихійний шлях, має найбільший вплив на формування особистості дитини. Дитина включена у систему соціальних людських взаємовідносин, поруч присутні різнобічні особистості психологію яких вона може опанувати, поведінку яких наслідувати.У стосунках "дитина - дорослий" зв'язок із референтними особами має найбільший вплив на шляху формування особистості дитини: для дошкільняти - це батьки; для молодших школярів - на першому плані вчитель, потім батьки; для підлітка - однолітки; для юнацтва - своя думка (при наявності стійкої психіки). 5. Назвіть критерії вікової періодизації розвитку особистості та визначте декілька психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку [10, с. 28-29]. За Л.С.Виготським життя дитини складається з епох, які характеризуються повільним еволюційним розвитком.Основним джерелом розвитку вчений визначив середовище а рушійною силою розвитку навчання. Критерії вікової періодизації розвитку особистості: соціальна ситуація розвитку; провідний вид діяльності; психологічні новоутворення. Психологічні новоутворення характерні для підліткового віку - почуття дорослості, потреба у самоутвердженні.

''5. Назвіть критерії вікової періодизації розвитку особистості та визначте декілька психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку [10, с. 28-29].''За Л.С.Виготським життя дитини складається з епох, які характеризуються повільним еволюційним розвитком.Основним джерелом розвитку вчений визначив середовище а рушійною силою розвитку навчання. Критерії вікової періодизації розвитку особистості: соціальна ситуація розвитку; провідний вид діяльності; психологічні новоутворення. Психологічні новоутворення характерні для підліткового віку - почуття дорослості, потреба у самоутвердженні

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:05, 7 травня 2015 (EEST)

----
Сьогодні, протягом заняття, розглянемо ще два питання:

''6. Дайте короткий опис людини, для якої характерний комплекс «змішування ролей» [10, с. 30-31].''Комплекс "змішування ролей" характерний для підліткового періоду розвитку. Людина виконує різні соціальні ролі (учня, сина (доньки),сестри(брата), товариша тощо), розвиває почуття особистої визначеності, характерні тільки для неї, а при несприятливих умовах губиться у ситуаціях рольової поведінки,не знаходить свого місця у соціальному оточенні.

''7. Які особистісні тести Ви знаєте (достатньо одного прикладу: назва та що діагностує) [10, с. 76-93]?''Дослідження вольової саморегуляції (тест - опитувальник А.В.Звєркова та Е.В. Ейдмана), за допомогою якого визначаються рівні розвитку вольової саморегуляції особи

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:03, 14 травня 2015 (EEST)
користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:08, 14 травня 2015 (EEST)

----
Закінчуємо розгляд теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповіді на останні два питання.

''8. Як учитель засобом свого предмету чи організовуючи виховну діяльність може здійснити діагностику відносно соціопсихофізіологічного портрету особистості учня (на прикладі однієї особистісної характеристики) [10, с. 43-44, 47-60, 76-93]?''Можна застосувати анкетне опитування та тестування. Педагог має можливість отримати інформацію про особистісні характеристики учня, про рівень сформованості умінь, про особливості мотивації, про характер відносин, як у процесі навчання так і в позаурочний час.

''9. На Вашу думку, чи враховуються зони актуального та найближчого розвитку учнів при організації навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти (коротко обґрунтуйте свою відповідь) [10, с. 29]?'' Так, на мою думку, при організації навчально - виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти, враховуються зони актуального та найближчого розвитку учнів, адже, актуальний розвиток - це набір психологічних факторів розвитку на даний момент, наявний рівень підготовки людини,а найближчий розвиток - це потенційні можливості розвитку, те що індивід може зробити за допомогою іншої людини. Це є більш високий рівень. Навчання повинно орієнтуватися не на вчорашній, а на завтрашній день розвитку учня!

'''''До зустрічі на наступних заняттях у вікі-просторі.'''''--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:06, 20 травня 2015 (EEST)

'''''Дякую за співпрацю!'''''

'''''Дякую за правильні відповіді на питання №1-7!''''' Чекаю відповідей на питання №8, 9.
--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 13:29, 16 вересня 2015 (EEST)

Чекаю Ваших відповідей на 8 та 9 питання! --[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 10:03, 23 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
'''''Доброго дня, шановні колеги! '''''

Продовжуємо роботу. Індивідуальне заняття присвячене темі: «Психологічні аспекти гендерної освіти». За одним з напрямків (можете обрати із запропонованих нижче), опишіть гендерні відмінності учнів, що спостерігаються у навчально-виховному процесі та які педагогу потрібно враховувати у своїй професійній діяльності. Визначте умови, які потрібно при цьому створити для хлопчиків та дівчаток. Результати роздумів занесіть до наведеного нижче алгоритму (дуже коротко). Ознайомтесь із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення, можете користуватись розглянутими на лекції дидактичними матеріалами та рекомендованою літературою.

'''Напрямки (сфери) прояву гендерних особливостей:''' фізіологічні процеси, фізичний розвиток, розвиток особистості, активність поведінки, діяльність, адаптація до школи, мовлення, мислення, сприйняття, увага, уява, емоції, вихованість, ставлення до оцінки, відношення до правил.

'''Гендерні особливості учнів'''

Сфера:

Хлопчики

Опис:

Умови:

Дівчатка

Опис:

Умови:

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:09, 4 червня 2015 (EEST)

НА мою думку на сучасному етапі педагогічна наука накопичила великий арсенал різних методів навчання, але використовуються вони в змішаних класах без урахування фізіологічних особливостей дітей. При цьому передбачається, що ці методи однаково прийнятні як для дівчаток, так і для хлопчиків. Однак психофізіологічні відмінності дітей змушують говорити про необхідність диференційованих методик викладання.У змішаних ж класах відмінності у внутрішньому світі хлопчиків і дівчаток практично не враховуються. Особливо від цього страждають хлопчики. Адже педагоги у нас, в основному, жінки, і тому психологія дівчаток їм все-таки набагато зрозуміліша. Навчання з урахуванням гендерних особливостей учнів вимагає відбору такого змісту навчального матеріалу і застосування таких методів і форм навчання, які відповідали б різному типу функціональної асиметрії мозку у сприйнятті інформації дівчатками і хлопчиками, відповідали б запитам і тих, й інших у ставленні до навчальної роботи. При побудові процесу навчання на основі врахування гендерного підходу слід керуватися тим, що за одних і тих же методах навчання, при одному і тому ж вчителя хлопчики і дівчатка приходять до знань і вмінь різними шляхами, використовуючи різні стратегії мислення. Так, наприклад, дівчатка краще засвоюють інформацію, коли їм відомий алгоритм, коли інформація покладена в схему. Зазвичай, для них не складає труднощів запам'ятати правило або порядок операцій і потім застосовувати його в подібних типових ситуаціях. Хлопчики вимагають більш детальної форми викладу, більшість просторових завдань вирішують у внутрішньому плані, тоді як дівчаткам потрібна додаткова наочність. Дівчаткам ж зазвичай простіше зрозуміти схему, алгоритм. Вони краще орієнтуються у правилах, здатні розділити ціле на частини. Інформацію хлопчики і дівчатка сприймають по-різному. Хлопчики перш за все шукають сенс і, схопивши його, відразу готові діяти. А дівчатка сенс зчитують гірше, їм потрібно для цього більше часу. Зате вони більш емоційні, тонше відчувають. Тому у процесі навчання в змішаних класах необхідно дотримуватися певних умов застосування гендерного підходу: виявлення відмінностей у навченості хлопчиків і дівчаток (особливостей гендерної засвоєння знань); диференціація видів діяльності;оптимальний вибір форм, методів і засобів навчання з урахуванням різниці пізнавальних інтересів хлопчиків і дівчаток (на тлі загальної позитивної навчальної мотивації); організація процесу засвоєння навчального предмета на основі визначення стилю навчальної діяльності кожного учня в класі і усередненого стилю навчальної діяльності класу,; визначення складу групи учнів, стиль навчальної діяльності яких не збігається з усередненим стилем навчальної діяльності класу; визначення стилю викладання вчителів і встановлення їх відповідності або невідповідності стилям навчальної діяльності учнів. Для реалізації гендерного підходу педагогу необхідно реалізувати певні вимоги, до числа яких входять:врахування соціальних факторів при навчанні (статус учня в класному колективі, внутрішньошкільних і різних зовнішніх впливів); індивідуалізація навчання на основі врахування фізичних і психологічних особливостей особистості школяра; диференціація навчання, з точки зору гендерного підходу, тобто угруповання учнів за статевою ознакою для навчання за кілька різних навчальних планах і варіативним навчальними програмами; надання учням можливості вивчати навчальні предмети в індивідуальному темпі: або прискорено, або уповільнено; створення всіляких типів дидактичних засобів з рекомендаціями для їх використання в різних групах учнів, об'єднаних за гендерною показником; вивчаючи особистісні особливості дітей, необхідно проводити діагностику функціональної асиметрії півкуль і створювати індивідуальний латеральний профіль учня, що визначити провідний тип мислення, дозволить врахувати гендерна своєрідність конкретного учня, визначить психофізіологічне місце кожного учня в класі, що значно полегшить вчителю вибір і розробку класних і домашніх завдань , оптимальних як для дівчаток, так і для хлопчиків, і підвищить якість засвоєння навчального матеріалу.

'''''Дякую за розгорнуту відповідь та цікаві міркування!''''' Достатньо було розглянути один напрямок (одну сферу) гендерного розвитку.--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 13:24, 16 вересня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
'''''Шановні колеги! '''''

Згідно навчально-тематичного плану Ви маєте можливість отримати консультацію з навчальної дисципліни «Психологія» відносно теми «Тестування як психолого-педагогічний засіб оцінювання якості навчальних досягнень учнів». Готова надати її Вам за телефоном чи на сторінках обговорення. Попередньо прошу ознайомитись із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення та інформацією, дидактичними матеріалами розглянутими на лекційних заняттях. У мене буде можливість дати відповідь кожному з Вас на одне питання. Телефонуйте чи залишайте Ваше запитання на цій сторінці.
--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:13, 16 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
'''''Доброго дня, колеги!'''''

Запрошую Вас розглянути тему "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми".

''Вивчаємо джерела''

Пропоную звернутись до інформації та літературних джерел запропонованих до розгляду при вивченні даної теми на моїй сторінці обговорення, можете користуватись рекомендованою літературою та розглянутими на лекції дидактичними матеріалами.

''Обговорюємо''

Пропоную винести на дискусію обговорення характеристик (якостей, рис тощо) обдарованих учнів. Прошу кожного з Вас запропонувати по 1-2 характеристики, що визначає обдарованість до навчального предмету «історія». Таким чином, наприкінці дискусії ми сформулюємо алгоритм вияву обдарованих учнів.

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:02, 9 червня 2015 (EEST)

Доброго дня! Обдаровані до навчального предмету «історія» учні мають високу допитливістю і дослідницьку активність, швидко оволодівають основними поняттями, легко запамятовують, зберігають та перероблюють інформацію.

'''''Дякую, пропозиції до алгоритму приймаються!'''''--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 13:23, 16 вересня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
'''''Доброго дня, шановні колеги!'''''

Модульний контроль з психології буде здійснюватися на основі узагальнення інформації про методи, які доцільно використовувати в професійній діяльності при організації навчально-виховного процесу при вивченні та формуванні педагогами особистості учня, розвитку його обдарованості та здатності до навчання, урахуванні гендерних особливостей, використанні методу тестування (таким чином відбудеться закріплення інформацію, до якої зверталися на попередніх заняттях).

Дайте лаконічне психолого-педагогічне обґрунтування одній техніці проведення тренінгового заняття за таким алгоритмом: назва інтерактивного метода, опис, аналіз доцільності його використання за зазначеними вище напрямками (1-2 речення). Текст до завдання та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення, можете користуватись інформацією та дидактичними матеріалами розглянутими на лекційних заняттях. Відповіді Ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 20:20, 14 вересня 2015 (EEST)

Психологія Шелеміна С. М.

2015-09-24T18:03:37Z

Шелеміна Світлана Миколаївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
'''''Доброго дня, шановні колеги!'''''

Рада Вас вітати у вікі-просторі на першому занятті з психології!

Ми приступаємо до вивчення теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня", яка буде розглянута на інтерактивних практичних заняттях протягом 8 навчальних годин (4 заняття, одне заняття – два-три питання).

Сьогодні – перше заняття. Текст до питань та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).
----

Дайте, будь ласка, лаконічні відповіді на перші три питання.

''1. Виокремте поняття, які на різних етапах онтогенезу (загалом, до народження, після народження, у процесі соціалізації), визначають людину, як представника людського роду [10, с. 18-19].'' Людину, як представника людського роду на різних етапах онтогенезу визначають такими поняттями:організм (існування на біологічному рівні); індивід (належність до людського роду); особистість (виокремлення себе серед оточення).

''2. Своїми словами сформулюйте визначення поняття «особистість» [10, с. 19].''Особистість - сукупність соціально значущих якостей людини;людська особа, що усвідомлює свої якості, унікальність, свої вади та переваги;індивід в тих ролях,які він виконує в суспільстві.

''3. Як ви вважаєте, чому саме спадковість та уродженість обумовлюють задатки людини [10, с. 21]?''Спадковість - те, що існує та розвивається в особистості на основі генного фонду її предків. Уродженність - умови внутрішньоутробного життя, наслідки родової діяльності матері.

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 12:32, 30 квітня 2015 (EET)

----
Продовжуємо працювати за темою "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповіді на наступні два питання.

''4. На Вашу думку, чому саме стихійний шлях, має найбільший вплив на формування особистості дитини, визначте у цьому процесі роль референтної особи [10, с. 25, 28]?''Особистість формується в умовах конкретно - історичного існування людини, у діяльності завдяки зовнішнім впливам один з яких соціальне середовище. У дитини визначена соціальна позиція, місце яке вона займає у системі відносин з навколишнім світом. Тому саме стихійний шлях, має найбільший вплив на формування особистості дитини. Дитина включена у систему соціальних людських взаємовідносин, поруч присутні різнобічні особистості психологію яких вона може опанувати, поведінку яких наслідувати.У стосунках "дитина - дорослий" зв'язок із референтними особами має найбільший вплив на шляху формування особистості дитини: для дошкільняти - це батьки; для молодших школярів - на першому плані вчитель, потім батьки; для підлітка - однолітки; для юнацтва - своя думка (при наявності стійкої психіки). 5. Назвіть критерії вікової періодизації розвитку особистості та визначте декілька психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку [10, с. 28-29]. За Л.С.Виготським життя дитини складається з епох, які характеризуються повільним еволюційним розвитком.Основним джерелом розвитку вчений визначив середовище а рушійною силою розвитку навчання. Критерії вікової періодизації розвитку особистості: соціальна ситуація розвитку; провідний вид діяльності; психологічні новоутворення. Психологічні новоутворення характерні для підліткового віку - почуття дорослості, потреба у самоутвердженні.

''5. Назвіть критерії вікової періодизації розвитку особистості та визначте декілька психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку [10, с. 28-29].''За Л.С.Виготським життя дитини складається з епох, які характеризуються повільним еволюційним розвитком.Основним джерелом розвитку вчений визначив середовище а рушійною силою розвитку навчання. Критерії вікової періодизації розвитку особистості: соціальна ситуація розвитку; провідний вид діяльності; психологічні новоутворення. Психологічні новоутворення характерні для підліткового віку - почуття дорослості, потреба у самоутвердженні

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:05, 7 травня 2015 (EEST)

----
Сьогодні, протягом заняття, розглянемо ще два питання:

''6. Дайте короткий опис людини, для якої характерний комплекс «змішування ролей» [10, с. 30-31].''Комплекс "змішування ролей" характерний для підліткового періоду розвитку. Людина виконує різні соціальні ролі (учня, сина (доньки),сестри(брата), товариша тощо), розвиває почуття особистої визначеності, характерні тільки для неї, а при несприятливих умовах губиться у ситуаціях рольової поведінки,не знаходить свого місця у соціальному оточенні.

''7. Які особистісні тести Ви знаєте (достатньо одного прикладу: назва та що діагностує) [10, с. 76-93]?''Дослідження вольової саморегуляції (тест - опитувальник А.В.Звєркова та Е.В. Ейдмана), за допомогою якого визначаються рівні розвитку вольової саморегуляції особи

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:03, 14 травня 2015 (EEST)
користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:08, 14 травня 2015 (EEST)

----
Закінчуємо розгляд теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповіді на останні два питання.

''8. Як учитель засобом свого предмету чи організовуючи виховну діяльність може здійснити діагностику відносно соціопсихофізіологічного портрету особистості учня (на прикладі однієї особистісної характеристики) [10, с. 43-44, 47-60, 76-93]?''Можна застосувати анкетне опитування та тестування. Педагог має можливість отримати інформацію про особистісні характеристики учня, про рівень сформованості умінь, про особливості мотивації, про характер відносин, як у процесі навчання так і в позаурочний час.

''9. На Вашу думку, чи враховуються зони актуального та найближчого розвитку учнів при організації навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти (коротко обґрунтуйте свою відповідь) [10, с. 29]?''

'''''До зустрічі на наступних заняттях у вікі-просторі.'''''--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:06, 20 травня 2015 (EEST)

'''''Дякую за співпрацю!'''''

'''''Дякую за правильні відповіді на питання №1-7!''''' Чекаю відповідей на питання №8, 9.
--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 13:29, 16 вересня 2015 (EEST)

Чекаю Ваших відповідей на 8 та 9 питання! --[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 10:03, 23 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
'''''Доброго дня, шановні колеги! '''''

Продовжуємо роботу. Індивідуальне заняття присвячене темі: «Психологічні аспекти гендерної освіти». За одним з напрямків (можете обрати із запропонованих нижче), опишіть гендерні відмінності учнів, що спостерігаються у навчально-виховному процесі та які педагогу потрібно враховувати у своїй професійній діяльності. Визначте умови, які потрібно при цьому створити для хлопчиків та дівчаток. Результати роздумів занесіть до наведеного нижче алгоритму (дуже коротко). Ознайомтесь із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення, можете користуватись розглянутими на лекції дидактичними матеріалами та рекомендованою літературою.

'''Напрямки (сфери) прояву гендерних особливостей:''' фізіологічні процеси, фізичний розвиток, розвиток особистості, активність поведінки, діяльність, адаптація до школи, мовлення, мислення, сприйняття, увага, уява, емоції, вихованість, ставлення до оцінки, відношення до правил.

'''Гендерні особливості учнів'''

Сфера:

Хлопчики

Опис:

Умови:

Дівчатка

Опис:

Умови:

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:09, 4 червня 2015 (EEST)

НА мою думку на сучасному етапі педагогічна наука накопичила великий арсенал різних методів навчання, але використовуються вони в змішаних класах без урахування фізіологічних особливостей дітей. При цьому передбачається, що ці методи однаково прийнятні як для дівчаток, так і для хлопчиків. Однак психофізіологічні відмінності дітей змушують говорити про необхідність диференційованих методик викладання.У змішаних ж класах відмінності у внутрішньому світі хлопчиків і дівчаток практично не враховуються. Особливо від цього страждають хлопчики. Адже педагоги у нас, в основному, жінки, і тому психологія дівчаток їм все-таки набагато зрозуміліша. Навчання з урахуванням гендерних особливостей учнів вимагає відбору такого змісту навчального матеріалу і застосування таких методів і форм навчання, які відповідали б різному типу функціональної асиметрії мозку у сприйнятті інформації дівчатками і хлопчиками, відповідали б запитам і тих, й інших у ставленні до навчальної роботи. При побудові процесу навчання на основі врахування гендерного підходу слід керуватися тим, що за одних і тих же методах навчання, при одному і тому ж вчителя хлопчики і дівчатка приходять до знань і вмінь різними шляхами, використовуючи різні стратегії мислення. Так, наприклад, дівчатка краще засвоюють інформацію, коли їм відомий алгоритм, коли інформація покладена в схему. Зазвичай, для них не складає труднощів запам'ятати правило або порядок операцій і потім застосовувати його в подібних типових ситуаціях. Хлопчики вимагають більш детальної форми викладу, більшість просторових завдань вирішують у внутрішньому плані, тоді як дівчаткам потрібна додаткова наочність. Дівчаткам ж зазвичай простіше зрозуміти схему, алгоритм. Вони краще орієнтуються у правилах, здатні розділити ціле на частини. Інформацію хлопчики і дівчатка сприймають по-різному. Хлопчики перш за все шукають сенс і, схопивши його, відразу готові діяти. А дівчатка сенс зчитують гірше, їм потрібно для цього більше часу. Зате вони більш емоційні, тонше відчувають. Тому у процесі навчання в змішаних класах необхідно дотримуватися певних умов застосування гендерного підходу: виявлення відмінностей у навченості хлопчиків і дівчаток (особливостей гендерної засвоєння знань); диференціація видів діяльності;оптимальний вибір форм, методів і засобів навчання з урахуванням різниці пізнавальних інтересів хлопчиків і дівчаток (на тлі загальної позитивної навчальної мотивації); організація процесу засвоєння навчального предмета на основі визначення стилю навчальної діяльності кожного учня в класі і усередненого стилю навчальної діяльності класу,; визначення складу групи учнів, стиль навчальної діяльності яких не збігається з усередненим стилем навчальної діяльності класу; визначення стилю викладання вчителів і встановлення їх відповідності або невідповідності стилям навчальної діяльності учнів. Для реалізації гендерного підходу педагогу необхідно реалізувати певні вимоги, до числа яких входять:врахування соціальних факторів при навчанні (статус учня в класному колективі, внутрішньошкільних і різних зовнішніх впливів); індивідуалізація навчання на основі врахування фізичних і психологічних особливостей особистості школяра; диференціація навчання, з точки зору гендерного підходу, тобто угруповання учнів за статевою ознакою для навчання за кілька різних навчальних планах і варіативним навчальними програмами; надання учням можливості вивчати навчальні предмети в індивідуальному темпі: або прискорено, або уповільнено; створення всіляких типів дидактичних засобів з рекомендаціями для їх використання в різних групах учнів, об'єднаних за гендерною показником; вивчаючи особистісні особливості дітей, необхідно проводити діагностику функціональної асиметрії півкуль і створювати індивідуальний латеральний профіль учня, що визначити провідний тип мислення, дозволить врахувати гендерна своєрідність конкретного учня, визначить психофізіологічне місце кожного учня в класі, що значно полегшить вчителю вибір і розробку класних і домашніх завдань , оптимальних як для дівчаток, так і для хлопчиків, і підвищить якість засвоєння навчального матеріалу.

'''''Дякую за розгорнуту відповідь та цікаві міркування!''''' Достатньо було розглянути один напрямок (одну сферу) гендерного розвитку.--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 13:24, 16 вересня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
'''''Шановні колеги! '''''

Згідно навчально-тематичного плану Ви маєте можливість отримати консультацію з навчальної дисципліни «Психологія» відносно теми «Тестування як психолого-педагогічний засіб оцінювання якості навчальних досягнень учнів». Готова надати її Вам за телефоном чи на сторінках обговорення. Попередньо прошу ознайомитись із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення та інформацією, дидактичними матеріалами розглянутими на лекційних заняттях. У мене буде можливість дати відповідь кожному з Вас на одне питання. Телефонуйте чи залишайте Ваше запитання на цій сторінці.
--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:13, 16 вересня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
'''''Доброго дня, колеги!'''''

Запрошую Вас розглянути тему "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми".

''Вивчаємо джерела''

Пропоную звернутись до інформації та літературних джерел запропонованих до розгляду при вивченні даної теми на моїй сторінці обговорення, можете користуватись рекомендованою літературою та розглянутими на лекції дидактичними матеріалами.

''Обговорюємо''

Пропоную винести на дискусію обговорення характеристик (якостей, рис тощо) обдарованих учнів. Прошу кожного з Вас запропонувати по 1-2 характеристики, що визначає обдарованість до навчального предмету «історія». Таким чином, наприкінці дискусії ми сформулюємо алгоритм вияву обдарованих учнів.

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:02, 9 червня 2015 (EEST)

Доброго дня! Обдаровані до навчального предмету «історія» учні мають високу допитливістю і дослідницьку активність, швидко оволодівають основними поняттями, легко запамятовують, зберігають та перероблюють інформацію.

'''''Дякую, пропозиції до алгоритму приймаються!'''''--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 13:23, 16 вересня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
'''''Доброго дня, шановні колеги!'''''

Модульний контроль з психології буде здійснюватися на основі узагальнення інформації про методи, які доцільно використовувати в професійній діяльності при організації навчально-виховного процесу при вивченні та формуванні педагогами особистості учня, розвитку його обдарованості та здатності до навчання, урахуванні гендерних особливостей, використанні методу тестування (таким чином відбудеться закріплення інформацію, до якої зверталися на попередніх заняттях).

Дайте лаконічне психолого-педагогічне обґрунтування одній техніці проведення тренінгового заняття за таким алгоритмом: назва інтерактивного метода, опис, аналіз доцільності його використання за зазначеними вище напрямками (1-2 речення). Текст до завдання та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення, можете користуватись інформацією та дидактичними матеріалами розглянутими на лекційних заняттях. Відповіді Ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 20:20, 14 вересня 2015 (EEST)

Психологія Шелеміна С. М.

2015-08-04T18:20:14Z

Шелеміна Світлана Миколаївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
'''''Доброго дня, шановні колеги!'''''

Рада Вас вітати у вікі-просторі на першому занятті з психології!

Ми приступаємо до вивчення теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня", яка буде розглянута на інтерактивних практичних заняттях протягом 8 навчальних годин (4 заняття, одне заняття – два-три питання).

Сьогодні – перше заняття. Текст до питань та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).
----

Дайте, будь ласка, лаконічні відповіді на перші три питання.

''1. Виокремте поняття, які на різних етапах онтогенезу (загалом, до народження, після народження, у процесі соціалізації), визначають людину, як представника людського роду [10, с. 18-19].'' Людину, як представника людського роду на різних етапах онтогенезу визначають такими поняттями:організм (існування на біологічному рівні); індивід (належність до людського роду); особистість (виокремлення себе серед оточення).

''2. Своїми словами сформулюйте визначення поняття «особистість» [10, с. 19].''Особистість - сукупність соціально значущих якостей людини;людська особа, що усвідомлює свої якості, унікальність, свої вади та переваги;індивід в тих ролях,які він виконує в суспільстві.

''3. Як ви вважаєте, чому саме спадковість та уродженість обумовлюють задатки людини [10, с. 21]?''Спадковість - те, що існує та розвивається в особистості на основі генного фонду її предків. Уродженність - умови внутрішньоутробного життя, наслідки родової діяльності матері.

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 12:32, 30 квітня 2015 (EET)

----
Продовжуємо працювати за темою "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповіді на наступні два питання.

''4. На Вашу думку, чому саме стихійний шлях, має найбільший вплив на формування особистості дитини, визначте у цьому процесі роль референтної особи [10, с. 25, 28]?''Особистість формується в умовах конкретно - історичного існування людини, у діяльності завдяки зовнішнім впливам один з яких соціальне середовище. У дитини визначена соціальна позиція, місце яке вона займає у системі відносин з навколишнім світом. Тому саме стихійний шлях, має найбільший вплив на формування особистості дитини. Дитина включена у систему соціальних людських взаємовідносин, поруч присутні різнобічні особистості психологію яких вона може опанувати, поведінку яких наслідувати.У стосунках "дитина - дорослий" зв'язок із референтними особами має найбільший вплив на шляху формування особистості дитини: для дошкільняти - це батьки; для молодших школярів - на першому плані вчитель, потім батьки; для підлітка - однолітки; для юнацтва - своя думка (при наявності стійкої психіки). 5. Назвіть критерії вікової періодизації розвитку особистості та визначте декілька психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку [10, с. 28-29]. За Л.С.Виготським життя дитини складається з епох, які характеризуються повільним еволюційним розвитком.Основним джерелом розвитку вчений визначив середовище а рушійною силою розвитку навчання. Критерії вікової періодизації розвитку особистості: соціальна ситуація розвитку; провідний вид діяльності; психологічні новоутворення. Психологічні новоутворення характерні для підліткового віку - почуття дорослості, потреба у самоутвердженні.

''5. Назвіть критерії вікової періодизації розвитку особистості та визначте декілька психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку [10, с. 28-29].''За Л.С.Виготським життя дитини складається з епох, які характеризуються повільним еволюційним розвитком.Основним джерелом розвитку вчений визначив середовище а рушійною силою розвитку навчання. Критерії вікової періодизації розвитку особистості: соціальна ситуація розвитку; провідний вид діяльності; психологічні новоутворення. Психологічні новоутворення характерні для підліткового віку - почуття дорослості, потреба у самоутвердженні

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:05, 7 травня 2015 (EEST)

----
Сьогодні, протягом заняття, розглянемо ще два питання:

''6. Дайте короткий опис людини, для якої характерний комплекс «змішування ролей» [10, с. 30-31].''Комплекс "змішування ролей" характерний для підліткового періоду розвитку. Людина виконує різні соціальні ролі (учня, сина (доньки),сестри(брата), товариша тощо), розвиває почуття особистої визначеності, характерні тільки для неї, а при несприятливих умовах губиться у ситуаціях рольової поведінки,не знаходить свого місця у соціальному оточенні.

''7. Які особистісні тести Ви знаєте (достатньо одного прикладу: назва та що діагностує) [10, с. 76-93]?''Дослідження вольової саморегуляції (тест - опитувальник А.В.Звєркова та Е.В. Ейдмана), за допомогою якого визначаються рівні розвитку вольової саморегуляції особи

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:03, 14 травня 2015 (EEST)
користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:08, 14 травня 2015 (EEST)

----
Закінчуємо розгляд теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповіді на останні два питання.

''8. Як учитель засобом свого предмету чи організовуючи виховну діяльність може здійснити діагностику відносно соціопсихофізіологічного портрету особистості учня (на прикладі однієї особистісної характеристики) [10, с. 43-44, 47-60, 76-93]?''

''9. На Вашу думку, чи враховуються зони актуального та найближчого розвитку учнів при організації навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти (коротко обґрунтуйте свою відповідь) [10, с. 29]?''

'''''Дякую за відповіді!'''''

'''''Дякую за співпрацю!'''''

'''''До зустрічі на наступних заняттях у вікі-просторі.'''''--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:06, 20 травня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
'''''Доброго дня, шановні колеги! '''''

Продовжуємо роботу. Індивідуальне заняття присвячене темі: «Психологічні аспекти гендерної освіти». За одним з напрямків (можете обрати із запропонованих нижче), опишіть гендерні відмінності учнів, що спостерігаються у навчально-виховному процесі та які педагогу потрібно враховувати у своїй професійній діяльності. Визначте умови, які потрібно при цьому створити для хлопчиків та дівчаток. Результати роздумів занесіть до наведеного нижче алгоритму (дуже коротко). Ознайомтесь із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення, можете користуватись розглянутими на лекції дидактичними матеріалами та рекомендованою літературою.

'''Напрямки (сфери) прояву гендерних особливостей:''' фізіологічні процеси, фізичний розвиток, розвиток особистості, активність поведінки, діяльність, адаптація до школи, мовлення, мислення, сприйняття, увага, уява, емоції, вихованість, ставлення до оцінки, відношення до правил.

'''Гендерні особливості учнів'''

Сфера:

Хлопчики

Опис:

Умови:

Дівчатка

Опис:

Умови:

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:09, 4 червня 2015 (EEST)

==== Консультації ====НА мою думку на сучасному етапі педагогічна наука накопичила великий арсенал різних методів навчання, але використовуються вони в змішаних класах без урахування фізіологічних особливостей дітей. При цьому передбачається, що ці методи однаково прийнятні як для дівчаток, так і для хлопчиків. Однак психофізіологічні відмінності дітей змушують говорити про необхідність диференційованих методик викладання.У змішаних ж класах відмінності у внутрішньому світі хлопчиків і дівчаток практично не враховуються. Особливо від цього страждають хлопчики. Адже педагоги у нас, в основному, жінки, і тому психологія дівчаток їм все-таки набагато зрозуміліша. Навчання з урахуванням гендерних особливостей учнів вимагає відбору такого змісту навчального матеріалу і застосування таких методів і форм навчання, які відповідали б різному типу функціональної асиметрії мозку у сприйнятті інформації дівчатками і хлопчиками, відповідали б запитам і тих, й інших у ставленні до навчальної роботи. При побудові процесу навчання на основі врахування гендерного підходу слід керуватися тим, що за одних і тих же методах навчання, при одному і тому ж вчителя хлопчики і дівчатка приходять до знань і вмінь різними шляхами, використовуючи різні стратегії мислення. Так, наприклад, дівчатка краще засвоюють інформацію, коли їм відомий алгоритм, коли інформація покладена в схему. Зазвичай, для них не складає труднощів запам'ятати правило або порядок операцій і потім застосовувати його в подібних типових ситуаціях. Хлопчики вимагають більш детальної форми викладу, більшість просторових завдань вирішують у внутрішньому плані, тоді як дівчаткам потрібна додаткова наочність. Дівчаткам ж зазвичай простіше зрозуміти схему, алгоритм. Вони краще орієнтуються у правилах, здатні розділити ціле на частини. Інформацію хлопчики і дівчатка сприймають по-різному. Хлопчики перш за все шукають сенс і, схопивши його, відразу готові діяти. А дівчатка сенс зчитують гірше, їм потрібно для цього більше часу. Зате вони більш емоційні, тонше відчувають. Тому у процесі навчання в змішаних класах необхідно дотримуватися певних умов застосування гендерного підходу: виявлення відмінностей у навченості хлопчиків і дівчаток (особливостей гендерної засвоєння знань); диференціація видів діяльності;оптимальний вибір форм, методів і засобів навчання з урахуванням різниці пізнавальних інтересів хлопчиків і дівчаток (на тлі загальної позитивної навчальної мотивації); організація процесу засвоєння навчального предмета на основі визначення стилю навчальної діяльності кожного учня в класі і усередненого стилю навчальної діяльності класу,; визначення складу групи учнів, стиль навчальної діяльності яких не збігається з усередненим стилем навчальної діяльності класу; визначення стилю викладання вчителів і встановлення їх відповідності або невідповідності стилям навчальної діяльності учнів. Для реалізації гендерного підходу педагогу необхідно реалізувати певні вимоги, до числа яких входять:врахування соціальних факторів при навчанні (статус учня в класному колективі, внутрішньошкільних і різних зовнішніх впливів); індивідуалізація навчання на основі врахування фізичних і психологічних особливостей особистості школяра; диференціація навчання, з точки зору гендерного підходу, тобто угруповання учнів за статевою ознакою для навчання за кілька різних навчальних планах і варіативним навчальними програмами; надання учням можливості вивчати навчальні предмети в індивідуальному темпі: або прискорено, або уповільнено; створення всіляких типів дидактичних засобів з рекомендаціями для їх використання в різних групах учнів, об'єднаних за гендерною показником; вивчаючи особистісні особливості дітей, необхідно проводити діагностику функціональної асиметрії півкуль і створювати індивідуальний латеральний профіль учня, що визначити провідний тип мислення, дозволить врахувати гендерна своєрідність конкретного учня, визначить психофізіологічне місце кожного учня в класі, що значно полегшить вчителю вибір і розробку класних і домашніх завдань , оптимальних як для дівчаток, так і для хлопчиків, і підвищить якість засвоєння навчального матеріалу.

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
'''''Доброго дня, колеги!'''''

Запрошую Вас розглянути тему "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми".

''Вивчаємо джерела''

Пропоную звернутись до інформації та літературних джерел запропонованих до розгляду при вивченні даної теми на моїй сторінці обговорення, можете користуватись рекомендованою літературою та розглянутими на лекції дидактичними матеріалами.

''Обговорюємо''

Пропоную винести на дискусію обговорення характеристик (якостей, рис тощо) обдарованих учнів. Прошу кожного з Вас запропонувати по 1-2 характеристики, що визначає обдарованість до навчального предмету «історія». Таким чином, наприкінці дискусії ми сформулюємо алгоритм вияву обдарованих учнів.

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:02, 9 червня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====Доброго дня! Обдаровані до навчального предмету «історія» учні мають високу допитливістю і дослідницьку активність, швидко оволодівають основними поняттями, легко запамятовують, зберігають та перероблюють інформацію.

Психологія Шелеміна С. М.

2015-08-04T18:12:58Z

Шелеміна Світлана Миколаївна:

==== Інтерактивні практичні заняття ====
'''''Доброго дня, шановні колеги!'''''

Рада Вас вітати у вікі-просторі на першому занятті з психології!

Ми приступаємо до вивчення теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня", яка буде розглянута на інтерактивних практичних заняттях протягом 8 навчальних годин (4 заняття, одне заняття – два-три питання).

Сьогодні – перше заняття. Текст до питань та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).
----

Дайте, будь ласка, лаконічні відповіді на перші три питання.

''1. Виокремте поняття, які на різних етапах онтогенезу (загалом, до народження, після народження, у процесі соціалізації), визначають людину, як представника людського роду [10, с. 18-19].'' Людину, як представника людського роду на різних етапах онтогенезу визначають такими поняттями:організм (існування на біологічному рівні); індивід (належність до людського роду); особистість (виокремлення себе серед оточення).

''2. Своїми словами сформулюйте визначення поняття «особистість» [10, с. 19].''Особистість - сукупність соціально значущих якостей людини;людська особа, що усвідомлює свої якості, унікальність, свої вади та переваги;індивід в тих ролях,які він виконує в суспільстві.

''3. Як ви вважаєте, чому саме спадковість та уродженість обумовлюють задатки людини [10, с. 21]?''Спадковість - те, що існує та розвивається в особистості на основі генного фонду її предків. Уродженність - умови внутрішньоутробного життя, наслідки родової діяльності матері.

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 12:32, 30 квітня 2015 (EET)

----
Продовжуємо працювати за темою "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповіді на наступні два питання.

''4. На Вашу думку, чому саме стихійний шлях, має найбільший вплив на формування особистості дитини, визначте у цьому процесі роль референтної особи [10, с. 25, 28]?''Особистість формується в умовах конкретно - історичного існування людини, у діяльності завдяки зовнішнім впливам один з яких соціальне середовище. У дитини визначена соціальна позиція, місце яке вона займає у системі відносин з навколишнім світом. Тому саме стихійний шлях, має найбільший вплив на формування особистості дитини. Дитина включена у систему соціальних людських взаємовідносин, поруч присутні різнобічні особистості психологію яких вона може опанувати, поведінку яких наслідувати.У стосунках "дитина - дорослий" зв'язок із референтними особами має найбільший вплив на шляху формування особистості дитини: для дошкільняти - це батьки; для молодших школярів - на першому плані вчитель, потім батьки; для підлітка - однолітки; для юнацтва - своя думка (при наявності стійкої психіки). 5. Назвіть критерії вікової періодизації розвитку особистості та визначте декілька психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку [10, с. 28-29]. За Л.С.Виготським життя дитини складається з епох, які характеризуються повільним еволюційним розвитком.Основним джерелом розвитку вчений визначив середовище а рушійною силою розвитку навчання. Критерії вікової періодизації розвитку особистості: соціальна ситуація розвитку; провідний вид діяльності; психологічні новоутворення. Психологічні новоутворення характерні для підліткового віку - почуття дорослості, потреба у самоутвердженні.

''5. Назвіть критерії вікової періодизації розвитку особистості та визначте декілька психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку [10, с. 28-29].''За Л.С.Виготським життя дитини складається з епох, які характеризуються повільним еволюційним розвитком.Основним джерелом розвитку вчений визначив середовище а рушійною силою розвитку навчання. Критерії вікової періодизації розвитку особистості: соціальна ситуація розвитку; провідний вид діяльності; психологічні новоутворення. Психологічні новоутворення характерні для підліткового віку - почуття дорослості, потреба у самоутвердженні

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:05, 7 травня 2015 (EEST)

----
Сьогодні, протягом заняття, розглянемо ще два питання:

''6. Дайте короткий опис людини, для якої характерний комплекс «змішування ролей» [10, с. 30-31].''Комплекс "змішування ролей" характерний для підліткового періоду розвитку. Людина виконує різні соціальні ролі (учня, сина (доньки),сестри(брата), товариша тощо), розвиває почуття особистої визначеності, характерні тільки для неї, а при несприятливих умовах губиться у ситуаціях рольової поведінки,не знаходить свого місця у соціальному оточенні.

''7. Які особистісні тести Ви знаєте (достатньо одного прикладу: назва та що діагностує) [10, с. 76-93]?''Дослідження вольової саморегуляції (тест - опитувальник А.В.Звєркова та Е.В. Ейдмана), за допомогою якого визначаються рівні розвитку вольової саморегуляції особи

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:03, 14 травня 2015 (EEST)
користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:08, 14 травня 2015 (EEST)

----
Закінчуємо розгляд теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповіді на останні два питання.

''8. Як учитель засобом свого предмету чи організовуючи виховну діяльність може здійснити діагностику відносно соціопсихофізіологічного портрету особистості учня (на прикладі однієї особистісної характеристики) [10, с. 43-44, 47-60, 76-93]?''

''9. На Вашу думку, чи враховуються зони актуального та найближчого розвитку учнів при організації навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти (коротко обґрунтуйте свою відповідь) [10, с. 29]?''

'''''Дякую за відповіді!'''''

'''''Дякую за співпрацю!'''''

'''''До зустрічі на наступних заняттях у вікі-просторі.'''''--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:06, 20 травня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
'''''Доброго дня, шановні колеги! '''''

Продовжуємо роботу. Індивідуальне заняття присвячене темі: «Психологічні аспекти гендерної освіти». За одним з напрямків (можете обрати із запропонованих нижче), опишіть гендерні відмінності учнів, що спостерігаються у навчально-виховному процесі та які педагогу потрібно враховувати у своїй професійній діяльності. Визначте умови, які потрібно при цьому створити для хлопчиків та дівчаток. Результати роздумів занесіть до наведеного нижче алгоритму (дуже коротко). Ознайомтесь із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення, можете користуватись розглянутими на лекції дидактичними матеріалами та рекомендованою літературою.

'''Напрямки (сфери) прояву гендерних особливостей:''' фізіологічні процеси, фізичний розвиток, розвиток особистості, активність поведінки, діяльність, адаптація до школи, мовлення, мислення, сприйняття, увага, уява, емоції, вихованість, ставлення до оцінки, відношення до правил.

'''Гендерні особливості учнів'''

Сфера:

Хлопчики

Опис:

Умови:

Дівчатка

Опис:

Умови:

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 14:09, 4 червня 2015 (EEST)

==== Консультації ====НА мою думку на сучасному етапі педагогічна наука накопичила великий арсенал різних методів навчання, але використовуються вони в змішаних класах без урахування фізіологічних особливостей дітей. При цьому передбачається, що ці методи однаково прийнятні як для дівчаток, так і для хлопчиків. Однак психофізіологічні відмінності дітей змушують говорити про необхідність диференційованих методик викладання.У змішаних ж класах відмінності у внутрішньому світі хлопчиків і дівчаток практично не враховуються. Особливо від цього страждають хлопчики. Адже педагоги у нас, в основному, жінки, і тому психологія дівчаток їм все-таки набагато зрозуміліша. Навчання з урахуванням гендерних особливостей учнів вимагає відбору такого змісту навчального матеріалу і застосування таких методів і форм навчання, які відповідали б різному типу функціональної асиметрії мозку у сприйнятті інформації дівчатками і хлопчиками, відповідали б запитам і тих, й інших у ставленні до навчальної роботи. При побудові процесу навчання на основі врахування гендерного підходу слід керуватися тим, що за одних і тих же методах навчання, при одному і тому ж вчителя хлопчики і дівчатка приходять до знань і вмінь різними шляхами, використовуючи різні стратегії мислення. Так, наприклад, дівчатка краще засвоюють інформацію, коли їм відомий алгоритм, коли інформація покладена в схему. Зазвичай, для них не складає труднощів запам'ятати правило або порядок операцій і потім застосовувати його в подібних типових ситуаціях. Хлопчики вимагають більш детальної форми викладу, більшість просторових завдань вирішують у внутрішньому плані, тоді як дівчаткам потрібна додаткова наочність. Дівчаткам ж зазвичай простіше зрозуміти схему, алгоритм. Вони краще орієнтуються у правилах, здатні розділити ціле на частини. Інформацію хлопчики і дівчатка сприймають по-різному. Хлопчики перш за все шукають сенс і, схопивши його, відразу готові діяти. А дівчатка сенс зчитують гірше, їм потрібно для цього більше часу. Зате вони більш емоційні, тонше відчувають. Тому у процесі навчання в змішаних класах необхідно дотримуватися певних умов застосування гендерного підходу: виявлення відмінностей у навченості хлопчиків і дівчаток (особливостей гендерної засвоєння знань); диференціація видів діяльності;оптимальний вибір форм, методів і засобів навчання з урахуванням різниці пізнавальних інтересів хлопчиків і дівчаток (на тлі загальної позитивної навчальної мотивації); організація процесу засвоєння навчального предмета на основі визначення стилю навчальної діяльності кожного учня в класі і усередненого стилю навчальної діяльності класу,; визначення складу групи учнів, стиль навчальної діяльності яких не збігається з усередненим стилем навчальної діяльності класу; визначення стилю викладання вчителів і встановлення їх відповідності або невідповідності стилям навчальної діяльності учнів. Для реалізації гендерного підходу педагогу необхідно реалізувати певні вимоги, до числа яких входять:врахування соціальних факторів при навчанні (статус учня в класному колективі, внутрішньошкільних і різних зовнішніх впливів); індивідуалізація навчання на основі врахування фізичних і психологічних особливостей особистості школяра; диференціація навчання, з точки зору гендерного підходу, тобто угруповання учнів за статевою ознакою для навчання за кілька різних навчальних планах і варіативним навчальними програмами; надання учням можливості вивчати навчальні предмети в індивідуальному темпі: або прискорено, або уповільнено; створення всіляких типів дидактичних засобів з рекомендаціями для їх використання в різних групах учнів, об'єднаних за гендерною показником; вивчаючи особистісні особливості дітей, необхідно проводити діагностику функціональної асиметрії півкуль і створювати індивідуальний латеральний профіль учня, що визначити провідний тип мислення, дозволить врахувати гендерна своєрідність конкретного учня, визначить психофізіологічне місце кожного учня в класі, що значно полегшить вчителю вибір і розробку класних і домашніх завдань , оптимальних як для дівчаток, так і для хлопчиків, і підвищить якість засвоєння навчального матеріалу.

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
'''''Доброго дня, колеги!'''''

Запрошую Вас розглянути тему "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми".

''Вивчаємо джерела''

Пропоную звернутись до інформації та літературних джерел запропонованих до розгляду при вивченні даної теми на моїй сторінці обговорення, можете користуватись рекомендованою літературою та розглянутими на лекції дидактичними матеріалами.

''Обговорюємо''

Пропоную винести на дискусію обговорення характеристик (якостей, рис тощо) обдарованих учнів. Прошу кожного з Вас запропонувати по 1-2 характеристики, що визначає обдарованість до навчального предмету «історія». Таким чином, наприкінці дискусії ми сформулюємо алгоритм вияву обдарованих учнів.

--[[Користувач:Сидоренко Ірина Валеріївна|З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна]] ([[Обговорення користувача:Сидоренко Ірина Валеріївна|обговорення]]) 11:02, 9 червня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Педагогічна інноватика Шелеміна С. М.

2015-06-02T10:22:36Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Теорія та методика фахової дисципліни Шелеміна С. М.

2015-06-02T10:15:24Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Така цікава і благодатна тема! Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати наступні завдання:
# Як Ви розумієте поняття "міжпредметні зв'язки"?

# Наведіть приклади з досвіду Вашої роботи часткової та повної інтеграції міжпредметних зв'язків

Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]]) 13:00, 23 квітня 2015 (EEST)

Даю відповіді на ваші запитання--[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Шелеміна Світлана Миколаївна|обговорення]]) 13:55, 23 квітня 2015 (EEST)
1.«Міжпредметні зв’язки» - це зв’язок між навчальними програмами різних дисциплін на рівні навчальних занять (уроків, факультативів тощо), який зумовлений спільною дидактичною метою. Міжпредметні зв'язки виступають як дидактична умова, що сприяє піднесенню рівня науковості й доступності навчання історії, активізації пізнавальної діяльності учнів, поліпшенню якості знань, умінь і навичок. Реалізація міжпредметних зв'язків дає змогу економно і водночас інтенсивно використовувати час на уроках.
2.Вивчаючи тему"Культура України першої половини ХVІІІ століття" (історія України) і тему"Культура людини" в курсі "Людина і світ"-інтеграція носить частковий характер,а ,наприклад, тему "Національно-визвольна боротьба українського народу у ХVІІІ столітті(історія України) і тему "Історична основа поеми "Гайдамаки" Т.Г.Шевченка" (укр.Література)- інтеграція носить повний характер і представлена повним висвітленням суміжних тем різних предметів.

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Психологія Шелеміна С. М.

2015-06-02T10:06:32Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Шелеміна С. М.

2015-06-02T09:45:51Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Шелеміна С. М.

2015-06-01T12:48:55Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна

2015-04-23T12:44:39Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Випускний проект */

[[Файл:Шелеміна_С.М..jpeg|200px|thumb|right]]

==Прізвище, ім'я, по-батькові==

'''Шелеміна Світлана Миколаївна'''

==Регіон==
''Сумська область, Білопільський район, село Куянівка''

==Місце роботи==
''Куянівський НВК "ЗОШ І - ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад"''

==Посада==
''Учитель історії''

==Категорія==
''Вища''

==Випускний проект==
Історія навчальних закладів [[Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"]]

Розробки уроків:
*[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--OUF3S2UzMWJRZW8/view?usp=sharing Окупаційний режим в Україні]
*[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--Nm1JMHlEYmFsYTA/view?usp=sharing Історія моєї родини в історії країни]
*[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--aTZnb2ZSdXFkbWs/view?usp=sharing Україна на завершальному етапі війни]
*[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--cXdhZGdKOWtIZGM/view?usp=sharing Встановлення радянської влади]

[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--WUR4UVBtYUVmdVU/view?usp=sharing Портфоліо вчителя]

==Контакти==
shelemina2015@gmail.com

0660701565

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"

2015-04-23T12:15:03Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Кращі вчителі */

==Повна назва навчального закладу==

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Слобідка Куянівка в 90 - х р. р. 18 ст. була володінням Білопільського сотника Степана Куколя. На початку 19 ст. Куколь у своєму маєтку в Куянівці збудував двохповерховий будинок, а поруч - невеликі приміщення для різних служб. В будинку контори поміщика було виділено дві кімнати для школи. Тут навчалися діти кріпосних селян села Смирнівка та підданих поміщика дворових людей. Школа була однокласна.

Вперше письмова згадка про Куянівську школу належить початку 20 ст. За переписом 1906 р. згідно звітів про стан початкових народних шкіл по Сумському повіту Харківської губернії в Куянівці була однокласна школа (по Положенню 1874 р. (освітня реформа в Російській імперії)). Тут викладалися такі предмети, як арифметика, письмо, література, географія. Навчали учнів три вчителі: Клочков, Петров Григорій і Покровська Ганна Василівна. Підручники видавалися учням безплатно. І вся школа була на утриманні поміщиці Елеонори Яківни Куколь - Яснопольської. В 1909 р. поміщиця померла і школу на деякий період закрили.

У 1910 р. школа була перенесена у будинок, який розташовувався біля цукрозаводу. А в 1913 р. земство побудувало нове шестикімнатне приміщення для школи з квартирою для вчителя під одним дахом, зі службовими приміщеннями, колодязем у дворі та розкішним садом по вулиці Валіївській (у районі цвинтаря; до сьогоднішніх днів споруда не збереглася). Куянівська школа тепер була тут аж до 1919 р. У 1919 р., після того, як село залишили білогвардійські війська генерала Денікіна, на території заводу організували початкову школу. Виділили дві великі кімнати, де одночасно навчалися учні 1 — 2 та 3 - 4 класів. Учительки Горбачова і Талдатова проводили заняття в одну зміну.

У 1922 р. силами робітників заводу був відремонтований будинок поміщиків Куколь - Яснопольських. У ньому розмістили школу фабрично - заводського навчання. Початкова школа діяла поруч. Кількість учнів щороку збільшувалась, тому довелося відкривати замість комбінованих класів окремі для 1, 2, 3 і 4 класів. Заняття тепер проводилися у дві зміни. Приїхали в село працювати два нових учителі - Полоскун та Чижик І. М. (згодом очолив відділ народної освіти у місті Білопіллі). Школа фабрично - заводського навчання в Куянівці діяла до 1926 р. і потім її перевели в місто Тростянець, а в поміщицькому будинку виділили дві кімнати для початкової школи. Решту кімнат займали під житло сім’ї робітників та службовців місцевого цукрозаводу.

У 1928 р. на прохання робітників при школі відкрили 5-й клас, перейменувавши початкову школу на семирічну. До нового бюджетного року зарплату вчителю 5 класу платили батьки учнів. Завідуючим школою призначили Юхневича Леоніда Йосиповича. Невеликий педагогічний колектив успішно працював, навчаючи не тільки дітей шкільного віку, а й ліквідовуючи неписьменність серед дорослого населення Куянівки, тобто одночасно це була і школа лікнепу.

Щороку в Куянівці збільшувалася кількість дітей шкільного віку, з’явилася можливість перетворити Куянівську школу на десятилітню. По наполегливому проханню батьків у 1935 р. відкрили у школі 8-й клас - школа стала середньою. Тепер тут здобували освіту діти з навколишніх сіл: Черванівки, Новопетрівки, Кальченок, Нагорнівки, Шкуратівки, Москаленок, Дудченок, Штанівки. Відкрилися паралельні класи. Заняття проводилися у дві зміни. Першим директором середньої школи призначили Василя Григоровича Оранського. Не вистачало педагогічних кадрів, адже школа не мала ні власного приміщення, ні квартир для вчителів. Тому дирекція цукрозаводу з поміщицького будинку поступово переселяє робітників, надаючи їм інше житло, а звільнені кімнати надає учителям для проживання.

В 1935 р. при школі утворилася комсомольська організація, першим комсомольським ватажком був Андрон Кобзар. Історія зберегла імена перших комсомольців села: Вощенко Іван Матвійович, Ковальчук Василь Авксентійович, Надененко Людмила Романівна. У 1937 році Куянівська школа дала путівку в життя своїм першим випускникам - ЗО учнів закінчили 10-й клас. Імена деяких із них відомі, зокрема, Кобзар Андрон, Прийменко Ніна, Темний Павло, Яценко Ніна.

В 1941 р. у школі навчалося більше 500 учнів (18 класів). Перед Білопільським райвиконкомом адміністрація школи і цукрозаводу поставила питання про передачу всього поміщицького будинку школі. Але почалася Велика Вітчизняна війна, і 1941 - 1942 навчальний рік не зміг розпочатися, бо село окупували фашисти. Випускники школи та вчителі пішли на фронт захищати Батьківщину: директор школи Купенко Кузьма Іванович, учитель історії Вороненко Петро Іванович, учитель фізкультури Пономаренко Олексій Іванович, учитель математики Пономаренко Іван. Шкільне приміщення зайняли німці. Школу закрили, дозволили навчатися тільки учням 1 і 2 класу, але заняття проходили тепер у пожежному сараї при заводі. Зарплату вчителям платили батьки учнів. У поміщицькому будинку квартирували німці, просторий коридор на 1 -му поверсі окупанти перетворили на стайню для коней. Парти, шкільне приладдя, наочні посібники просто спалили на шкільному подвір’ї.

У вересні 1943 року після звільнення Куянівки від німецьких окупантів Куянівська школа знову відновила свою діяльність, відкрилися всі десять класів. З доріг війни не повернулися учителі історії Вороненко П. І. та математики Пономаренко І. Виконуючою обов’язки директора школи призначили Карпову Меланію Андріївну. Учительський колектив разом із батьками та учнями відремонтували приміщення, нашвидкуруч змайстрували столи і лави, заготували паливо. Парове опалення виявилося розладнаним, тому у класних кімнатах встановили пічки - буржуйки, що під час морозів могли підтримувати температуру + 6 - + 12* С. Не дуже ситі, недобре вдягнені, без підручників, із саморобними зошитами, зробленими із старих газет, учні сумлінно відвідували школу та мали добрі знання.

Знову відновила свою діяльність комсомольська організація (секретар - Віктор Большего), діяв учнівський комітет, піонерська організація імені Сидора Артемовича Ковпака. В 1944 р. директором школи призначили Івана Івановича Червінкіна. 1946 року здійснено перший повоєнний випуск учнів - десятикласників (12 учнів).

Повільно, але впевнено країна піднімалася з руїн, стало до мирної праці село, запрацював на повну потужність цукрозавод, покращилися справи і в освіті. В 1950 р. було капітально відремонтоване приміщення школи, запрацювало парове опалення.
У 1951 році Куянівська школа мала своїх перших медалістів - Злочевську Іду, Забару Олександра та Воропая Віктора. У1952 році при школі створили виробничу бригаду (перший бригадир - Клопотенко Микола) для проведення виробничої практики. Дирекція Куянівського цукрокомбінату виділила навчальне поле площею 25 га. Разом з оволодінням основами наук учні - старшокласники одержували спеціальність механізатора широкого профілю.

В 1958 році Куянівська школа стала одинадцятирічною, змінила назву - «Середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням». Введення виробничого навчання і одинадцятого класу змусило дирекцію школи подумати про розширення навчально - матеріальної бази. На подвір’ї школи збудували два нових приміщення загальною площею 350 квадратних метрів. У першому приміщенні розташувалась майстерня по дереву та металу і кабінет виробничого навчання (ця споруда у 70 - ті р. р., коли школа перебралася у новозбудоване триповерхове приміщення, слугувала квартирами учителям), у другому знаходився інтернат на 25 місць для учнів, що проживали далеко від школи в навколишніх селах. Тепер школа розміщувалася у чотирьох спорудах. В основній будівлі знаходилось 9 класних кімнат, кабінети технічних засобів і хіміко - біологічний, бібліотека, фізкультурний зал. Ця споруда потребувала капітального ремонту, особливо покрівля, що не мінялася з того часу, як будинок побудували (з 1814 р.). Класні кімнати тут маленькі, коридори вузькі, 494 учні (17 класів) навчалися у дві зміни. Друга будівля - початкова школа - знаходилася за 4 км від центру села по вулиці Валіївській. Тут здобували початкову освіту ЗЗ маленькі куянівці, жителі найвіддаленішої вулиці від центра села. Зазвичай, навчання у цій школі здійснювали дві вчительки початкових класів: одна навчала учнів 1 і 2 класу ( одночасно!), друга - учнів 3 і 4 класів.

В 1966 - 1967 н. р. в Куянівській школі навчалося 527 учнів (21 клас, 19 комплектів). У школі викладали 36 учителів, 20 з яких мали вищу освіту, 12 - середню спеціальну і 4 - загальну середню. 2 учителі математики - Комісар Василь Якович та Комісар Лідія Степанівна - були нагороджені значком «Відмінник народної освіти». Цього ж року грамоти міністерства освіти УРСР одержали директор школи Скрипкін Іван Костянтинович і класовод Колісник Марія Микитівна. 7 учителів мали урядові нагороди як ветерани Великої Вітчизняної війни. У школі працювала група продовженого дня, яку відвідували учні початкових класів (36 учнів). Нею керувала вихователька Загорулько Марія Семенівна. Четверо учнів одержували безкоштовне харчування у шкільній їдальні, шестеро мали 50 % знижку за харчування. У школі на той час був кіноапарат «Україна», 2 програвачі, 2 радіоли, магнітофон, 2 епідіоскопи, 3 радіоприймачі, радіовузол.

З червня 1968 р. по червень 1974 р. на вулиці Комсомольській будувалося нове приміщення для школи. 6 років «замовник» споруди - Куянівський цукрокомбінат на чолі з директором Сіталом Пилипом Гнатовичем - вели непросту боротьбу за належне фінансування будови та за якість виконуваних робіт, про що свідчать акти прийому та недоліків при здачі школи в експлуатацію. 1 вересня 1974 року новозбудована Куянівська школа гостинно відчинила двері перед юними куянівцями. Простора, світла трьохповерхова споруда мала безліч недоробок, але дала змогу навчатися дітям в одну зміну і була розрахована на 640 місць. Шкільна територія мала площу майже 6 га. Непростими для школи виявилися перші роки, коли учнівський і педагогічний колектив тільки «обживалися» на новому місці. Директору Скрипкіну Івану Костянтиновичу, його заступникам, а особливо учителю біології Анісімову Анатолію Івановичу доводилося прикладати титанічні зусилля для благоустрою території школи. Руками учнів і вчителів під керівництвом Анісімова А. І. був посаджений березовий гай, яблуневий сад, розквітли яскравими кольорами айстр акуратні клумби. У шкільній теплиці вирощували розсаду квітів та овочевих культур. Рівненькими рядочками розбили на шкільному городі дослідні ділянки, на яких вирощували огірки, квасолю, цибулю, картоплю, полуницю, смородину, малину. Вирощували навіть саджанці каштана. Доріжки на подвір’ї школи обсадили живоплотом, чайною трояндою, горобиною, дубом, плакучою вербою. Від поля подвір’я школи захищали зарослі бузку.

Велику роботу по впорядкуванню спортивного майданчика робив учитель фізичної культури Дудченко Валентин Васильович. Разом з вихованцями спортивних секцій він облаштував футбольне поле, бігові доріжки, турники і перекладини, будував полосу перешкод, різноманітні укріплення, тир, щоб якісно проводити уроки фізкультури і початкової військової підготовки.

У 80 - 90 ті р. р. велику допомогу школі надавали шефи - Куянівський цукрокомбітат. Допомагав ремонтувати приміщення школи, кращі учні школи мали можливість на канікулах безкоштовно відпочивати у піонерських таборах, безплатно їздити в екскурсійні поїздки до різних міст СРСР (Москви, Ленінграда, Пскова, Костроми, Кишинева, Мінська, Одеси, Львова, Києва тощо). Після закриття в 1991р. пришкільного інтернату радгоспний автобус здійснював підвіз дітей з навколишніх сіл до школи безкоштовно.
В перший рік незалежної України (1991 р.) у Куянівській школі нараховувалося 13 класів, у яких навчалося 296 учнів. Згідно шкільної реформи 1983 р., навчання дітей починалося з шестилітнього віку. Навчально - виховний процес у школі після закінчення уроків продовжувався у групах продовженого дня, яких у школі налічувалося 5. Школа працювала за кабінетною системою. Педагогічний колектив складався з 23 учителів і 5 вихователів.

В 1993 р. школі було виділено 10 га землі, для обробітку якої стараннями директора школи Дудченка Валентина Васильовича придбали трактор ДТ - 75, зернозбиральний комбайн «Нива», автомобіль ГАЗ - 56, комбайн СК - 5 ( велику допомогу у придбанні сільськогосподарської техніки надали директор цукрокомбінату Охріменко А. А., заступник директора по сільському господарству Педань В. Й., головний агроном Бобошко В.Ф., інженер Клименко О. І.). В 1993 р. для обслуговування шкільної їдальні, яку перевели на самозабезпечення продуктами харчування, школа придбала коня.

Протягом 1993 - 1994 н. р. всі учні школи харчувалися безкоштовно. Завели підсобне господарство ( 5 свиней).
У школі працювали 2 відмінника освіти ( Колісник М. М. та Оксаніч Р. М.), 7 учителів І категорії ( міністерство освіти запровадило обов’язкову атестацію педагогічних кадрів).

Школа славилася своїми традиціями. Вони стосуються туристично - краєзнавчої роботи. З 60 - х р. р. педагогічний та учнівський колективи надавали велику допомогу Герою Радянського Союзу Володимиру Федоровичу Кайдашу у створенні музею села. Наслідком організованої пошукової роботи стало відкриття напередодні річниці Жовтневої революції в 1967році музею села Куянівки. Вчитель української мови та літератури Білоцерківець Геннадій Петрович, вчитель історії Павленко Олександр Семенович, вчитель російської мови та літератури Рибалко Володимир Іванович працювали в Сумському та Харківському архівах, збираючи історичні довідки, документи; саме ці люди є авторами « Історії села Куянівка». Розвиток туристичної роботи в школі пов’язане з педагогічною діяльністю учителя фізкультури Дудченка Валентина Васильовича. Він є ініціатором створення у школі туристичного клубу « Олена». Членами цього клубу справедливо вважає себе не одне покоління куянівців. Учні нашої школи під керівництвом Дудченка В. В. постійно ходять у туристичні походи по історичних місцях Сумщини, неодноразово здійснювали спортивно - туристичні походи по гірських маршрутах України та близького зарубіжжя, побували в горах Криму, Кавказу, Карпатах, Кара - Кумах.

Щороку, починаючи з 1990 року, проводиться загально шкільний День туризму. Традиційно у школі працюють десятки гуртків, найулюбленіші з них для дітей: танцювальний (керівники в 90 -х р. р. 20 ст. - початку 21 ст. Юденко Ірина Іванівна, Черевань Олена Анатоліївна, Тарасенко Олена Іванівна), ляльковий (керівник - Юденко І. І.), в’язальний (керівник - Сітало В. Д.), авіамодельний (керівник - Ващенко Ю. С.), туристичний ( керівник - Дудченко В. В.), літературний « Пролісок» (керівник - Білоцерківець Г. П.), літературна студія « Весняні парослі» (керівник - Пономаренко С. В.), краєзнавчий « Історія та культура рідного краю» (керівник - Шелеміна С. М.), декоративно - прикладного мистецтва «Фантазія» (керівник - Дударєва С. В.).Традиційним в школі став щорічний фестиваль художньої самодіяльності « Таланти твої, Україно!», Осінній бал, День учнівського самоврядування останньої п’ятниці вересня, зустріч випускників на День молоді, козацькі забави, мамине свято.

В лютому 1994 року згідно розробленого статуту школи ( на основі закону « Про освіту» і « Положення про середній загальноосвітній навчально - виховний заклад») школа набула статусу юридичної особи і отримала свій рахунок в Білопільському агропромбанку за № 609728.

За підсумками чергової атестації педагогічних кадрів у квітні 1994 року вчителі Дудченко В. В., Пономаренко С. В. та Пономаренко К. О. стали вчителями вищої категорії, їм було присвоєно звання «Старший учитель».
В 1994 р. завдяки директору школи Дудченку В. В. було відремонтовано стелю шкільної їдальні.

===Директори===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--OGtqY0FIUmd2RFE/view?usp=sharing Директори Куянівської школи]

===Кращі вчителі===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--alB4S3lpcWVhM28/view?usp=sharing Список учителів, які в різні роки працювали в Куянівській школі]

===Відомі випускники===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--cGVjV0RQd3d6U1E/view?usp=sharing Випускники Куянівської школи, нагороджені золотими та срібними медалями]

==Навчальний заклад сьогодні==
За час директорства Добиш Ольги Іванівни (1996 - 2009 р. р.) приміщення школи було газифіковане, був зведений шатровий дах, покритий шифером, зроблено якісний ремонт коридорів та кабінетів, при школі відкрили дошкільну групу, відреставрували краєзнавчий музей.

В 2010 р. директором школи стала Прокоф’єва Людмила Іванівна. У 2011 році Куянівська школа успішно пройшла чергову атестацію. У цьому ж році під час чергової атестації педагогічних кадрів учителька історії Шелеміна С. М. була атестована на вищу категорію. В лютому місяці краєзнавчий музей при Куянівській школі був зареєстрований як музей при закладі освіти. Влітку 2011р. члени туристичного клубу « Олена» підтвердили свою професійність в категорійному поході в Кримські гори.

Влітку 2012 р. було відремонтовано підлогу у коридорі 1-го поверху, запрацювали внутрішні туалети на 2 - му поверсі, завдяки спонсорам в навчальних кабінетах 3-го поверху замінені вікна на енергозберігаючі склопакети, на дитячому майданчику облаштували три нові каруселі.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"

2015-04-23T12:13:45Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Директори */

==Повна назва навчального закладу==

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Слобідка Куянівка в 90 - х р. р. 18 ст. була володінням Білопільського сотника Степана Куколя. На початку 19 ст. Куколь у своєму маєтку в Куянівці збудував двохповерховий будинок, а поруч - невеликі приміщення для різних служб. В будинку контори поміщика було виділено дві кімнати для школи. Тут навчалися діти кріпосних селян села Смирнівка та підданих поміщика дворових людей. Школа була однокласна.

Вперше письмова згадка про Куянівську школу належить початку 20 ст. За переписом 1906 р. згідно звітів про стан початкових народних шкіл по Сумському повіту Харківської губернії в Куянівці була однокласна школа (по Положенню 1874 р. (освітня реформа в Російській імперії)). Тут викладалися такі предмети, як арифметика, письмо, література, географія. Навчали учнів три вчителі: Клочков, Петров Григорій і Покровська Ганна Василівна. Підручники видавалися учням безплатно. І вся школа була на утриманні поміщиці Елеонори Яківни Куколь - Яснопольської. В 1909 р. поміщиця померла і школу на деякий період закрили.

У 1910 р. школа була перенесена у будинок, який розташовувався біля цукрозаводу. А в 1913 р. земство побудувало нове шестикімнатне приміщення для школи з квартирою для вчителя під одним дахом, зі службовими приміщеннями, колодязем у дворі та розкішним садом по вулиці Валіївській (у районі цвинтаря; до сьогоднішніх днів споруда не збереглася). Куянівська школа тепер була тут аж до 1919 р. У 1919 р., після того, як село залишили білогвардійські війська генерала Денікіна, на території заводу організували початкову школу. Виділили дві великі кімнати, де одночасно навчалися учні 1 — 2 та 3 - 4 класів. Учительки Горбачова і Талдатова проводили заняття в одну зміну.

У 1922 р. силами робітників заводу був відремонтований будинок поміщиків Куколь - Яснопольських. У ньому розмістили школу фабрично - заводського навчання. Початкова школа діяла поруч. Кількість учнів щороку збільшувалась, тому довелося відкривати замість комбінованих класів окремі для 1, 2, 3 і 4 класів. Заняття тепер проводилися у дві зміни. Приїхали в село працювати два нових учителі - Полоскун та Чижик І. М. (згодом очолив відділ народної освіти у місті Білопіллі). Школа фабрично - заводського навчання в Куянівці діяла до 1926 р. і потім її перевели в місто Тростянець, а в поміщицькому будинку виділили дві кімнати для початкової школи. Решту кімнат займали під житло сім’ї робітників та службовців місцевого цукрозаводу.

У 1928 р. на прохання робітників при школі відкрили 5-й клас, перейменувавши початкову школу на семирічну. До нового бюджетного року зарплату вчителю 5 класу платили батьки учнів. Завідуючим школою призначили Юхневича Леоніда Йосиповича. Невеликий педагогічний колектив успішно працював, навчаючи не тільки дітей шкільного віку, а й ліквідовуючи неписьменність серед дорослого населення Куянівки, тобто одночасно це була і школа лікнепу.

Щороку в Куянівці збільшувалася кількість дітей шкільного віку, з’явилася можливість перетворити Куянівську школу на десятилітню. По наполегливому проханню батьків у 1935 р. відкрили у школі 8-й клас - школа стала середньою. Тепер тут здобували освіту діти з навколишніх сіл: Черванівки, Новопетрівки, Кальченок, Нагорнівки, Шкуратівки, Москаленок, Дудченок, Штанівки. Відкрилися паралельні класи. Заняття проводилися у дві зміни. Першим директором середньої школи призначили Василя Григоровича Оранського. Не вистачало педагогічних кадрів, адже школа не мала ні власного приміщення, ні квартир для вчителів. Тому дирекція цукрозаводу з поміщицького будинку поступово переселяє робітників, надаючи їм інше житло, а звільнені кімнати надає учителям для проживання.

В 1935 р. при школі утворилася комсомольська організація, першим комсомольським ватажком був Андрон Кобзар. Історія зберегла імена перших комсомольців села: Вощенко Іван Матвійович, Ковальчук Василь Авксентійович, Надененко Людмила Романівна. У 1937 році Куянівська школа дала путівку в життя своїм першим випускникам - ЗО учнів закінчили 10-й клас. Імена деяких із них відомі, зокрема, Кобзар Андрон, Прийменко Ніна, Темний Павло, Яценко Ніна.

В 1941 р. у школі навчалося більше 500 учнів (18 класів). Перед Білопільським райвиконкомом адміністрація школи і цукрозаводу поставила питання про передачу всього поміщицького будинку школі. Але почалася Велика Вітчизняна війна, і 1941 - 1942 навчальний рік не зміг розпочатися, бо село окупували фашисти. Випускники школи та вчителі пішли на фронт захищати Батьківщину: директор школи Купенко Кузьма Іванович, учитель історії Вороненко Петро Іванович, учитель фізкультури Пономаренко Олексій Іванович, учитель математики Пономаренко Іван. Шкільне приміщення зайняли німці. Школу закрили, дозволили навчатися тільки учням 1 і 2 класу, але заняття проходили тепер у пожежному сараї при заводі. Зарплату вчителям платили батьки учнів. У поміщицькому будинку квартирували німці, просторий коридор на 1 -му поверсі окупанти перетворили на стайню для коней. Парти, шкільне приладдя, наочні посібники просто спалили на шкільному подвір’ї.

У вересні 1943 року після звільнення Куянівки від німецьких окупантів Куянівська школа знову відновила свою діяльність, відкрилися всі десять класів. З доріг війни не повернулися учителі історії Вороненко П. І. та математики Пономаренко І. Виконуючою обов’язки директора школи призначили Карпову Меланію Андріївну. Учительський колектив разом із батьками та учнями відремонтували приміщення, нашвидкуруч змайстрували столи і лави, заготували паливо. Парове опалення виявилося розладнаним, тому у класних кімнатах встановили пічки - буржуйки, що під час морозів могли підтримувати температуру + 6 - + 12* С. Не дуже ситі, недобре вдягнені, без підручників, із саморобними зошитами, зробленими із старих газет, учні сумлінно відвідували школу та мали добрі знання.

Знову відновила свою діяльність комсомольська організація (секретар - Віктор Большего), діяв учнівський комітет, піонерська організація імені Сидора Артемовича Ковпака. В 1944 р. директором школи призначили Івана Івановича Червінкіна. 1946 року здійснено перший повоєнний випуск учнів - десятикласників (12 учнів).

Повільно, але впевнено країна піднімалася з руїн, стало до мирної праці село, запрацював на повну потужність цукрозавод, покращилися справи і в освіті. В 1950 р. було капітально відремонтоване приміщення школи, запрацювало парове опалення.
У 1951 році Куянівська школа мала своїх перших медалістів - Злочевську Іду, Забару Олександра та Воропая Віктора. У1952 році при школі створили виробничу бригаду (перший бригадир - Клопотенко Микола) для проведення виробничої практики. Дирекція Куянівського цукрокомбінату виділила навчальне поле площею 25 га. Разом з оволодінням основами наук учні - старшокласники одержували спеціальність механізатора широкого профілю.

В 1958 році Куянівська школа стала одинадцятирічною, змінила назву - «Середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням». Введення виробничого навчання і одинадцятого класу змусило дирекцію школи подумати про розширення навчально - матеріальної бази. На подвір’ї школи збудували два нових приміщення загальною площею 350 квадратних метрів. У першому приміщенні розташувалась майстерня по дереву та металу і кабінет виробничого навчання (ця споруда у 70 - ті р. р., коли школа перебралася у новозбудоване триповерхове приміщення, слугувала квартирами учителям), у другому знаходився інтернат на 25 місць для учнів, що проживали далеко від школи в навколишніх селах. Тепер школа розміщувалася у чотирьох спорудах. В основній будівлі знаходилось 9 класних кімнат, кабінети технічних засобів і хіміко - біологічний, бібліотека, фізкультурний зал. Ця споруда потребувала капітального ремонту, особливо покрівля, що не мінялася з того часу, як будинок побудували (з 1814 р.). Класні кімнати тут маленькі, коридори вузькі, 494 учні (17 класів) навчалися у дві зміни. Друга будівля - початкова школа - знаходилася за 4 км від центру села по вулиці Валіївській. Тут здобували початкову освіту ЗЗ маленькі куянівці, жителі найвіддаленішої вулиці від центра села. Зазвичай, навчання у цій школі здійснювали дві вчительки початкових класів: одна навчала учнів 1 і 2 класу ( одночасно!), друга - учнів 3 і 4 класів.

В 1966 - 1967 н. р. в Куянівській школі навчалося 527 учнів (21 клас, 19 комплектів). У школі викладали 36 учителів, 20 з яких мали вищу освіту, 12 - середню спеціальну і 4 - загальну середню. 2 учителі математики - Комісар Василь Якович та Комісар Лідія Степанівна - були нагороджені значком «Відмінник народної освіти». Цього ж року грамоти міністерства освіти УРСР одержали директор школи Скрипкін Іван Костянтинович і класовод Колісник Марія Микитівна. 7 учителів мали урядові нагороди як ветерани Великої Вітчизняної війни. У школі працювала група продовженого дня, яку відвідували учні початкових класів (36 учнів). Нею керувала вихователька Загорулько Марія Семенівна. Четверо учнів одержували безкоштовне харчування у шкільній їдальні, шестеро мали 50 % знижку за харчування. У школі на той час був кіноапарат «Україна», 2 програвачі, 2 радіоли, магнітофон, 2 епідіоскопи, 3 радіоприймачі, радіовузол.

З червня 1968 р. по червень 1974 р. на вулиці Комсомольській будувалося нове приміщення для школи. 6 років «замовник» споруди - Куянівський цукрокомбінат на чолі з директором Сіталом Пилипом Гнатовичем - вели непросту боротьбу за належне фінансування будови та за якість виконуваних робіт, про що свідчать акти прийому та недоліків при здачі школи в експлуатацію. 1 вересня 1974 року новозбудована Куянівська школа гостинно відчинила двері перед юними куянівцями. Простора, світла трьохповерхова споруда мала безліч недоробок, але дала змогу навчатися дітям в одну зміну і була розрахована на 640 місць. Шкільна територія мала площу майже 6 га. Непростими для школи виявилися перші роки, коли учнівський і педагогічний колектив тільки «обживалися» на новому місці. Директору Скрипкіну Івану Костянтиновичу, його заступникам, а особливо учителю біології Анісімову Анатолію Івановичу доводилося прикладати титанічні зусилля для благоустрою території школи. Руками учнів і вчителів під керівництвом Анісімова А. І. був посаджений березовий гай, яблуневий сад, розквітли яскравими кольорами айстр акуратні клумби. У шкільній теплиці вирощували розсаду квітів та овочевих культур. Рівненькими рядочками розбили на шкільному городі дослідні ділянки, на яких вирощували огірки, квасолю, цибулю, картоплю, полуницю, смородину, малину. Вирощували навіть саджанці каштана. Доріжки на подвір’ї школи обсадили живоплотом, чайною трояндою, горобиною, дубом, плакучою вербою. Від поля подвір’я школи захищали зарослі бузку.

Велику роботу по впорядкуванню спортивного майданчика робив учитель фізичної культури Дудченко Валентин Васильович. Разом з вихованцями спортивних секцій він облаштував футбольне поле, бігові доріжки, турники і перекладини, будував полосу перешкод, різноманітні укріплення, тир, щоб якісно проводити уроки фізкультури і початкової військової підготовки.

У 80 - 90 ті р. р. велику допомогу школі надавали шефи - Куянівський цукрокомбітат. Допомагав ремонтувати приміщення школи, кращі учні школи мали можливість на канікулах безкоштовно відпочивати у піонерських таборах, безплатно їздити в екскурсійні поїздки до різних міст СРСР (Москви, Ленінграда, Пскова, Костроми, Кишинева, Мінська, Одеси, Львова, Києва тощо). Після закриття в 1991р. пришкільного інтернату радгоспний автобус здійснював підвіз дітей з навколишніх сіл до школи безкоштовно.
В перший рік незалежної України (1991 р.) у Куянівській школі нараховувалося 13 класів, у яких навчалося 296 учнів. Згідно шкільної реформи 1983 р., навчання дітей починалося з шестилітнього віку. Навчально - виховний процес у школі після закінчення уроків продовжувався у групах продовженого дня, яких у школі налічувалося 5. Школа працювала за кабінетною системою. Педагогічний колектив складався з 23 учителів і 5 вихователів.

В 1993 р. школі було виділено 10 га землі, для обробітку якої стараннями директора школи Дудченка Валентина Васильовича придбали трактор ДТ - 75, зернозбиральний комбайн «Нива», автомобіль ГАЗ - 56, комбайн СК - 5 ( велику допомогу у придбанні сільськогосподарської техніки надали директор цукрокомбінату Охріменко А. А., заступник директора по сільському господарству Педань В. Й., головний агроном Бобошко В.Ф., інженер Клименко О. І.). В 1993 р. для обслуговування шкільної їдальні, яку перевели на самозабезпечення продуктами харчування, школа придбала коня.

Протягом 1993 - 1994 н. р. всі учні школи харчувалися безкоштовно. Завели підсобне господарство ( 5 свиней).
У школі працювали 2 відмінника освіти ( Колісник М. М. та Оксаніч Р. М.), 7 учителів І категорії ( міністерство освіти запровадило обов’язкову атестацію педагогічних кадрів).

Школа славилася своїми традиціями. Вони стосуються туристично - краєзнавчої роботи. З 60 - х р. р. педагогічний та учнівський колективи надавали велику допомогу Герою Радянського Союзу Володимиру Федоровичу Кайдашу у створенні музею села. Наслідком організованої пошукової роботи стало відкриття напередодні річниці Жовтневої революції в 1967році музею села Куянівки. Вчитель української мови та літератури Білоцерківець Геннадій Петрович, вчитель історії Павленко Олександр Семенович, вчитель російської мови та літератури Рибалко Володимир Іванович працювали в Сумському та Харківському архівах, збираючи історичні довідки, документи; саме ці люди є авторами « Історії села Куянівка». Розвиток туристичної роботи в школі пов’язане з педагогічною діяльністю учителя фізкультури Дудченка Валентина Васильовича. Він є ініціатором створення у школі туристичного клубу « Олена». Членами цього клубу справедливо вважає себе не одне покоління куянівців. Учні нашої школи під керівництвом Дудченка В. В. постійно ходять у туристичні походи по історичних місцях Сумщини, неодноразово здійснювали спортивно - туристичні походи по гірських маршрутах України та близького зарубіжжя, побували в горах Криму, Кавказу, Карпатах, Кара - Кумах.

Щороку, починаючи з 1990 року, проводиться загально шкільний День туризму. Традиційно у школі працюють десятки гуртків, найулюбленіші з них для дітей: танцювальний (керівники в 90 -х р. р. 20 ст. - початку 21 ст. Юденко Ірина Іванівна, Черевань Олена Анатоліївна, Тарасенко Олена Іванівна), ляльковий (керівник - Юденко І. І.), в’язальний (керівник - Сітало В. Д.), авіамодельний (керівник - Ващенко Ю. С.), туристичний ( керівник - Дудченко В. В.), літературний « Пролісок» (керівник - Білоцерківець Г. П.), літературна студія « Весняні парослі» (керівник - Пономаренко С. В.), краєзнавчий « Історія та культура рідного краю» (керівник - Шелеміна С. М.), декоративно - прикладного мистецтва «Фантазія» (керівник - Дударєва С. В.).Традиційним в школі став щорічний фестиваль художньої самодіяльності « Таланти твої, Україно!», Осінній бал, День учнівського самоврядування останньої п’ятниці вересня, зустріч випускників на День молоді, козацькі забави, мамине свято.

В лютому 1994 року згідно розробленого статуту школи ( на основі закону « Про освіту» і « Положення про середній загальноосвітній навчально - виховний заклад») школа набула статусу юридичної особи і отримала свій рахунок в Білопільському агропромбанку за № 609728.

За підсумками чергової атестації педагогічних кадрів у квітні 1994 року вчителі Дудченко В. В., Пономаренко С. В. та Пономаренко К. О. стали вчителями вищої категорії, їм було присвоєно звання «Старший учитель».
В 1994 р. завдяки директору школи Дудченку В. В. було відремонтовано стелю шкільної їдальні.

===Директори===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--OGtqY0FIUmd2RFE/view?usp=sharing Директори Куянівської школи]

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--cGVjV0RQd3d6U1E/view?usp=sharing Випускники Куянівської школи, нагороджені золотими та срібними медалями]

==Навчальний заклад сьогодні==
За час директорства Добиш Ольги Іванівни (1996 - 2009 р. р.) приміщення школи було газифіковане, був зведений шатровий дах, покритий шифером, зроблено якісний ремонт коридорів та кабінетів, при школі відкрили дошкільну групу, відреставрували краєзнавчий музей.

В 2010 р. директором школи стала Прокоф’єва Людмила Іванівна. У 2011 році Куянівська школа успішно пройшла чергову атестацію. У цьому ж році під час чергової атестації педагогічних кадрів учителька історії Шелеміна С. М. була атестована на вищу категорію. В лютому місяці краєзнавчий музей при Куянівській школі був зареєстрований як музей при закладі освіти. Влітку 2011р. члени туристичного клубу « Олена» підтвердили свою професійність в категорійному поході в Кримські гори.

Влітку 2012 р. було відремонтовано підлогу у коридорі 1-го поверху, запрацювали внутрішні туалети на 2 - му поверсі, завдяки спонсорам в навчальних кабінетах 3-го поверху замінені вікна на енергозберігаючі склопакети, на дитячому майданчику облаштували три нові каруселі.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"

2015-04-23T12:12:18Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Відомі випускники */

==Повна назва навчального закладу==

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Слобідка Куянівка в 90 - х р. р. 18 ст. була володінням Білопільського сотника Степана Куколя. На початку 19 ст. Куколь у своєму маєтку в Куянівці збудував двохповерховий будинок, а поруч - невеликі приміщення для різних служб. В будинку контори поміщика було виділено дві кімнати для школи. Тут навчалися діти кріпосних селян села Смирнівка та підданих поміщика дворових людей. Школа була однокласна.

Вперше письмова згадка про Куянівську школу належить початку 20 ст. За переписом 1906 р. згідно звітів про стан початкових народних шкіл по Сумському повіту Харківської губернії в Куянівці була однокласна школа (по Положенню 1874 р. (освітня реформа в Російській імперії)). Тут викладалися такі предмети, як арифметика, письмо, література, географія. Навчали учнів три вчителі: Клочков, Петров Григорій і Покровська Ганна Василівна. Підручники видавалися учням безплатно. І вся школа була на утриманні поміщиці Елеонори Яківни Куколь - Яснопольської. В 1909 р. поміщиця померла і школу на деякий період закрили.

У 1910 р. школа була перенесена у будинок, який розташовувався біля цукрозаводу. А в 1913 р. земство побудувало нове шестикімнатне приміщення для школи з квартирою для вчителя під одним дахом, зі службовими приміщеннями, колодязем у дворі та розкішним садом по вулиці Валіївській (у районі цвинтаря; до сьогоднішніх днів споруда не збереглася). Куянівська школа тепер була тут аж до 1919 р. У 1919 р., після того, як село залишили білогвардійські війська генерала Денікіна, на території заводу організували початкову школу. Виділили дві великі кімнати, де одночасно навчалися учні 1 — 2 та 3 - 4 класів. Учительки Горбачова і Талдатова проводили заняття в одну зміну.

У 1922 р. силами робітників заводу був відремонтований будинок поміщиків Куколь - Яснопольських. У ньому розмістили школу фабрично - заводського навчання. Початкова школа діяла поруч. Кількість учнів щороку збільшувалась, тому довелося відкривати замість комбінованих класів окремі для 1, 2, 3 і 4 класів. Заняття тепер проводилися у дві зміни. Приїхали в село працювати два нових учителі - Полоскун та Чижик І. М. (згодом очолив відділ народної освіти у місті Білопіллі). Школа фабрично - заводського навчання в Куянівці діяла до 1926 р. і потім її перевели в місто Тростянець, а в поміщицькому будинку виділили дві кімнати для початкової школи. Решту кімнат займали під житло сім’ї робітників та службовців місцевого цукрозаводу.

У 1928 р. на прохання робітників при школі відкрили 5-й клас, перейменувавши початкову школу на семирічну. До нового бюджетного року зарплату вчителю 5 класу платили батьки учнів. Завідуючим школою призначили Юхневича Леоніда Йосиповича. Невеликий педагогічний колектив успішно працював, навчаючи не тільки дітей шкільного віку, а й ліквідовуючи неписьменність серед дорослого населення Куянівки, тобто одночасно це була і школа лікнепу.

Щороку в Куянівці збільшувалася кількість дітей шкільного віку, з’явилася можливість перетворити Куянівську школу на десятилітню. По наполегливому проханню батьків у 1935 р. відкрили у школі 8-й клас - школа стала середньою. Тепер тут здобували освіту діти з навколишніх сіл: Черванівки, Новопетрівки, Кальченок, Нагорнівки, Шкуратівки, Москаленок, Дудченок, Штанівки. Відкрилися паралельні класи. Заняття проводилися у дві зміни. Першим директором середньої школи призначили Василя Григоровича Оранського. Не вистачало педагогічних кадрів, адже школа не мала ні власного приміщення, ні квартир для вчителів. Тому дирекція цукрозаводу з поміщицького будинку поступово переселяє робітників, надаючи їм інше житло, а звільнені кімнати надає учителям для проживання.

В 1935 р. при школі утворилася комсомольська організація, першим комсомольським ватажком був Андрон Кобзар. Історія зберегла імена перших комсомольців села: Вощенко Іван Матвійович, Ковальчук Василь Авксентійович, Надененко Людмила Романівна. У 1937 році Куянівська школа дала путівку в життя своїм першим випускникам - ЗО учнів закінчили 10-й клас. Імена деяких із них відомі, зокрема, Кобзар Андрон, Прийменко Ніна, Темний Павло, Яценко Ніна.

В 1941 р. у школі навчалося більше 500 учнів (18 класів). Перед Білопільським райвиконкомом адміністрація школи і цукрозаводу поставила питання про передачу всього поміщицького будинку школі. Але почалася Велика Вітчизняна війна, і 1941 - 1942 навчальний рік не зміг розпочатися, бо село окупували фашисти. Випускники школи та вчителі пішли на фронт захищати Батьківщину: директор школи Купенко Кузьма Іванович, учитель історії Вороненко Петро Іванович, учитель фізкультури Пономаренко Олексій Іванович, учитель математики Пономаренко Іван. Шкільне приміщення зайняли німці. Школу закрили, дозволили навчатися тільки учням 1 і 2 класу, але заняття проходили тепер у пожежному сараї при заводі. Зарплату вчителям платили батьки учнів. У поміщицькому будинку квартирували німці, просторий коридор на 1 -му поверсі окупанти перетворили на стайню для коней. Парти, шкільне приладдя, наочні посібники просто спалили на шкільному подвір’ї.

У вересні 1943 року після звільнення Куянівки від німецьких окупантів Куянівська школа знову відновила свою діяльність, відкрилися всі десять класів. З доріг війни не повернулися учителі історії Вороненко П. І. та математики Пономаренко І. Виконуючою обов’язки директора школи призначили Карпову Меланію Андріївну. Учительський колектив разом із батьками та учнями відремонтували приміщення, нашвидкуруч змайстрували столи і лави, заготували паливо. Парове опалення виявилося розладнаним, тому у класних кімнатах встановили пічки - буржуйки, що під час морозів могли підтримувати температуру + 6 - + 12* С. Не дуже ситі, недобре вдягнені, без підручників, із саморобними зошитами, зробленими із старих газет, учні сумлінно відвідували школу та мали добрі знання.

Знову відновила свою діяльність комсомольська організація (секретар - Віктор Большего), діяв учнівський комітет, піонерська організація імені Сидора Артемовича Ковпака. В 1944 р. директором школи призначили Івана Івановича Червінкіна. 1946 року здійснено перший повоєнний випуск учнів - десятикласників (12 учнів).

Повільно, але впевнено країна піднімалася з руїн, стало до мирної праці село, запрацював на повну потужність цукрозавод, покращилися справи і в освіті. В 1950 р. було капітально відремонтоване приміщення школи, запрацювало парове опалення.
У 1951 році Куянівська школа мала своїх перших медалістів - Злочевську Іду, Забару Олександра та Воропая Віктора. У1952 році при школі створили виробничу бригаду (перший бригадир - Клопотенко Микола) для проведення виробничої практики. Дирекція Куянівського цукрокомбінату виділила навчальне поле площею 25 га. Разом з оволодінням основами наук учні - старшокласники одержували спеціальність механізатора широкого профілю.

В 1958 році Куянівська школа стала одинадцятирічною, змінила назву - «Середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням». Введення виробничого навчання і одинадцятого класу змусило дирекцію школи подумати про розширення навчально - матеріальної бази. На подвір’ї школи збудували два нових приміщення загальною площею 350 квадратних метрів. У першому приміщенні розташувалась майстерня по дереву та металу і кабінет виробничого навчання (ця споруда у 70 - ті р. р., коли школа перебралася у новозбудоване триповерхове приміщення, слугувала квартирами учителям), у другому знаходився інтернат на 25 місць для учнів, що проживали далеко від школи в навколишніх селах. Тепер школа розміщувалася у чотирьох спорудах. В основній будівлі знаходилось 9 класних кімнат, кабінети технічних засобів і хіміко - біологічний, бібліотека, фізкультурний зал. Ця споруда потребувала капітального ремонту, особливо покрівля, що не мінялася з того часу, як будинок побудували (з 1814 р.). Класні кімнати тут маленькі, коридори вузькі, 494 учні (17 класів) навчалися у дві зміни. Друга будівля - початкова школа - знаходилася за 4 км від центру села по вулиці Валіївській. Тут здобували початкову освіту ЗЗ маленькі куянівці, жителі найвіддаленішої вулиці від центра села. Зазвичай, навчання у цій школі здійснювали дві вчительки початкових класів: одна навчала учнів 1 і 2 класу ( одночасно!), друга - учнів 3 і 4 класів.

В 1966 - 1967 н. р. в Куянівській школі навчалося 527 учнів (21 клас, 19 комплектів). У школі викладали 36 учителів, 20 з яких мали вищу освіту, 12 - середню спеціальну і 4 - загальну середню. 2 учителі математики - Комісар Василь Якович та Комісар Лідія Степанівна - були нагороджені значком «Відмінник народної освіти». Цього ж року грамоти міністерства освіти УРСР одержали директор школи Скрипкін Іван Костянтинович і класовод Колісник Марія Микитівна. 7 учителів мали урядові нагороди як ветерани Великої Вітчизняної війни. У школі працювала група продовженого дня, яку відвідували учні початкових класів (36 учнів). Нею керувала вихователька Загорулько Марія Семенівна. Четверо учнів одержували безкоштовне харчування у шкільній їдальні, шестеро мали 50 % знижку за харчування. У школі на той час був кіноапарат «Україна», 2 програвачі, 2 радіоли, магнітофон, 2 епідіоскопи, 3 радіоприймачі, радіовузол.

З червня 1968 р. по червень 1974 р. на вулиці Комсомольській будувалося нове приміщення для школи. 6 років «замовник» споруди - Куянівський цукрокомбінат на чолі з директором Сіталом Пилипом Гнатовичем - вели непросту боротьбу за належне фінансування будови та за якість виконуваних робіт, про що свідчать акти прийому та недоліків при здачі школи в експлуатацію. 1 вересня 1974 року новозбудована Куянівська школа гостинно відчинила двері перед юними куянівцями. Простора, світла трьохповерхова споруда мала безліч недоробок, але дала змогу навчатися дітям в одну зміну і була розрахована на 640 місць. Шкільна територія мала площу майже 6 га. Непростими для школи виявилися перші роки, коли учнівський і педагогічний колектив тільки «обживалися» на новому місці. Директору Скрипкіну Івану Костянтиновичу, його заступникам, а особливо учителю біології Анісімову Анатолію Івановичу доводилося прикладати титанічні зусилля для благоустрою території школи. Руками учнів і вчителів під керівництвом Анісімова А. І. був посаджений березовий гай, яблуневий сад, розквітли яскравими кольорами айстр акуратні клумби. У шкільній теплиці вирощували розсаду квітів та овочевих культур. Рівненькими рядочками розбили на шкільному городі дослідні ділянки, на яких вирощували огірки, квасолю, цибулю, картоплю, полуницю, смородину, малину. Вирощували навіть саджанці каштана. Доріжки на подвір’ї школи обсадили живоплотом, чайною трояндою, горобиною, дубом, плакучою вербою. Від поля подвір’я школи захищали зарослі бузку.

Велику роботу по впорядкуванню спортивного майданчика робив учитель фізичної культури Дудченко Валентин Васильович. Разом з вихованцями спортивних секцій він облаштував футбольне поле, бігові доріжки, турники і перекладини, будував полосу перешкод, різноманітні укріплення, тир, щоб якісно проводити уроки фізкультури і початкової військової підготовки.

У 80 - 90 ті р. р. велику допомогу школі надавали шефи - Куянівський цукрокомбітат. Допомагав ремонтувати приміщення школи, кращі учні школи мали можливість на канікулах безкоштовно відпочивати у піонерських таборах, безплатно їздити в екскурсійні поїздки до різних міст СРСР (Москви, Ленінграда, Пскова, Костроми, Кишинева, Мінська, Одеси, Львова, Києва тощо). Після закриття в 1991р. пришкільного інтернату радгоспний автобус здійснював підвіз дітей з навколишніх сіл до школи безкоштовно.
В перший рік незалежної України (1991 р.) у Куянівській школі нараховувалося 13 класів, у яких навчалося 296 учнів. Згідно шкільної реформи 1983 р., навчання дітей починалося з шестилітнього віку. Навчально - виховний процес у школі після закінчення уроків продовжувався у групах продовженого дня, яких у школі налічувалося 5. Школа працювала за кабінетною системою. Педагогічний колектив складався з 23 учителів і 5 вихователів.

В 1993 р. школі було виділено 10 га землі, для обробітку якої стараннями директора школи Дудченка Валентина Васильовича придбали трактор ДТ - 75, зернозбиральний комбайн «Нива», автомобіль ГАЗ - 56, комбайн СК - 5 ( велику допомогу у придбанні сільськогосподарської техніки надали директор цукрокомбінату Охріменко А. А., заступник директора по сільському господарству Педань В. Й., головний агроном Бобошко В.Ф., інженер Клименко О. І.). В 1993 р. для обслуговування шкільної їдальні, яку перевели на самозабезпечення продуктами харчування, школа придбала коня.

Протягом 1993 - 1994 н. р. всі учні школи харчувалися безкоштовно. Завели підсобне господарство ( 5 свиней).
У школі працювали 2 відмінника освіти ( Колісник М. М. та Оксаніч Р. М.), 7 учителів І категорії ( міністерство освіти запровадило обов’язкову атестацію педагогічних кадрів).

Школа славилася своїми традиціями. Вони стосуються туристично - краєзнавчої роботи. З 60 - х р. р. педагогічний та учнівський колективи надавали велику допомогу Герою Радянського Союзу Володимиру Федоровичу Кайдашу у створенні музею села. Наслідком організованої пошукової роботи стало відкриття напередодні річниці Жовтневої революції в 1967році музею села Куянівки. Вчитель української мови та літератури Білоцерківець Геннадій Петрович, вчитель історії Павленко Олександр Семенович, вчитель російської мови та літератури Рибалко Володимир Іванович працювали в Сумському та Харківському архівах, збираючи історичні довідки, документи; саме ці люди є авторами « Історії села Куянівка». Розвиток туристичної роботи в школі пов’язане з педагогічною діяльністю учителя фізкультури Дудченка Валентина Васильовича. Він є ініціатором створення у школі туристичного клубу « Олена». Членами цього клубу справедливо вважає себе не одне покоління куянівців. Учні нашої школи під керівництвом Дудченка В. В. постійно ходять у туристичні походи по історичних місцях Сумщини, неодноразово здійснювали спортивно - туристичні походи по гірських маршрутах України та близького зарубіжжя, побували в горах Криму, Кавказу, Карпатах, Кара - Кумах.

Щороку, починаючи з 1990 року, проводиться загально шкільний День туризму. Традиційно у школі працюють десятки гуртків, найулюбленіші з них для дітей: танцювальний (керівники в 90 -х р. р. 20 ст. - початку 21 ст. Юденко Ірина Іванівна, Черевань Олена Анатоліївна, Тарасенко Олена Іванівна), ляльковий (керівник - Юденко І. І.), в’язальний (керівник - Сітало В. Д.), авіамодельний (керівник - Ващенко Ю. С.), туристичний ( керівник - Дудченко В. В.), літературний « Пролісок» (керівник - Білоцерківець Г. П.), літературна студія « Весняні парослі» (керівник - Пономаренко С. В.), краєзнавчий « Історія та культура рідного краю» (керівник - Шелеміна С. М.), декоративно - прикладного мистецтва «Фантазія» (керівник - Дударєва С. В.).Традиційним в школі став щорічний фестиваль художньої самодіяльності « Таланти твої, Україно!», Осінній бал, День учнівського самоврядування останньої п’ятниці вересня, зустріч випускників на День молоді, козацькі забави, мамине свято.

В лютому 1994 року згідно розробленого статуту школи ( на основі закону « Про освіту» і « Положення про середній загальноосвітній навчально - виховний заклад») школа набула статусу юридичної особи і отримала свій рахунок в Білопільському агропромбанку за № 609728.

За підсумками чергової атестації педагогічних кадрів у квітні 1994 року вчителі Дудченко В. В., Пономаренко С. В. та Пономаренко К. О. стали вчителями вищої категорії, їм було присвоєно звання «Старший учитель».
В 1994 р. завдяки директору школи Дудченку В. В. було відремонтовано стелю шкільної їдальні.

===Директори===

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--cGVjV0RQd3d6U1E/view?usp=sharing Випускники Куянівської школи, нагороджені золотими та срібними медалями]

==Навчальний заклад сьогодні==
За час директорства Добиш Ольги Іванівни (1996 - 2009 р. р.) приміщення школи було газифіковане, був зведений шатровий дах, покритий шифером, зроблено якісний ремонт коридорів та кабінетів, при школі відкрили дошкільну групу, відреставрували краєзнавчий музей.

В 2010 р. директором школи стала Прокоф’єва Людмила Іванівна. У 2011 році Куянівська школа успішно пройшла чергову атестацію. У цьому ж році під час чергової атестації педагогічних кадрів учителька історії Шелеміна С. М. була атестована на вищу категорію. В лютому місяці краєзнавчий музей при Куянівській школі був зареєстрований як музей при закладі освіти. Влітку 2011р. члени туристичного клубу « Олена» підтвердили свою професійність в категорійному поході в Кримські гори.

Влітку 2012 р. було відремонтовано підлогу у коридорі 1-го поверху, запрацювали внутрішні туалети на 2 - му поверсі, завдяки спонсорам в навчальних кабінетах 3-го поверху замінені вікна на енергозберігаючі склопакети, на дитячому майданчику облаштували три нові каруселі.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"

2015-04-23T11:49:12Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Навчальний заклад сьогодні */

==Повна назва навчального закладу==

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Слобідка Куянівка в 90 - х р. р. 18 ст. була володінням Білопільського сотника Степана Куколя. На початку 19 ст. Куколь у своєму маєтку в Куянівці збудував двохповерховий будинок, а поруч - невеликі приміщення для різних служб. В будинку контори поміщика було виділено дві кімнати для школи. Тут навчалися діти кріпосних селян села Смирнівка та підданих поміщика дворових людей. Школа була однокласна.

Вперше письмова згадка про Куянівську школу належить початку 20 ст. За переписом 1906 р. згідно звітів про стан початкових народних шкіл по Сумському повіту Харківської губернії в Куянівці була однокласна школа (по Положенню 1874 р. (освітня реформа в Російській імперії)). Тут викладалися такі предмети, як арифметика, письмо, література, географія. Навчали учнів три вчителі: Клочков, Петров Григорій і Покровська Ганна Василівна. Підручники видавалися учням безплатно. І вся школа була на утриманні поміщиці Елеонори Яківни Куколь - Яснопольської. В 1909 р. поміщиця померла і школу на деякий період закрили.

У 1910 р. школа була перенесена у будинок, який розташовувався біля цукрозаводу. А в 1913 р. земство побудувало нове шестикімнатне приміщення для школи з квартирою для вчителя під одним дахом, зі службовими приміщеннями, колодязем у дворі та розкішним садом по вулиці Валіївській (у районі цвинтаря; до сьогоднішніх днів споруда не збереглася). Куянівська школа тепер була тут аж до 1919 р. У 1919 р., після того, як село залишили білогвардійські війська генерала Денікіна, на території заводу організували початкову школу. Виділили дві великі кімнати, де одночасно навчалися учні 1 — 2 та 3 - 4 класів. Учительки Горбачова і Талдатова проводили заняття в одну зміну.

У 1922 р. силами робітників заводу був відремонтований будинок поміщиків Куколь - Яснопольських. У ньому розмістили школу фабрично - заводського навчання. Початкова школа діяла поруч. Кількість учнів щороку збільшувалась, тому довелося відкривати замість комбінованих класів окремі для 1, 2, 3 і 4 класів. Заняття тепер проводилися у дві зміни. Приїхали в село працювати два нових учителі - Полоскун та Чижик І. М. (згодом очолив відділ народної освіти у місті Білопіллі). Школа фабрично - заводського навчання в Куянівці діяла до 1926 р. і потім її перевели в місто Тростянець, а в поміщицькому будинку виділили дві кімнати для початкової школи. Решту кімнат займали під житло сім’ї робітників та службовців місцевого цукрозаводу.

У 1928 р. на прохання робітників при школі відкрили 5-й клас, перейменувавши початкову школу на семирічну. До нового бюджетного року зарплату вчителю 5 класу платили батьки учнів. Завідуючим школою призначили Юхневича Леоніда Йосиповича. Невеликий педагогічний колектив успішно працював, навчаючи не тільки дітей шкільного віку, а й ліквідовуючи неписьменність серед дорослого населення Куянівки, тобто одночасно це була і школа лікнепу.

Щороку в Куянівці збільшувалася кількість дітей шкільного віку, з’явилася можливість перетворити Куянівську школу на десятилітню. По наполегливому проханню батьків у 1935 р. відкрили у школі 8-й клас - школа стала середньою. Тепер тут здобували освіту діти з навколишніх сіл: Черванівки, Новопетрівки, Кальченок, Нагорнівки, Шкуратівки, Москаленок, Дудченок, Штанівки. Відкрилися паралельні класи. Заняття проводилися у дві зміни. Першим директором середньої школи призначили Василя Григоровича Оранського. Не вистачало педагогічних кадрів, адже школа не мала ні власного приміщення, ні квартир для вчителів. Тому дирекція цукрозаводу з поміщицького будинку поступово переселяє робітників, надаючи їм інше житло, а звільнені кімнати надає учителям для проживання.

В 1935 р. при школі утворилася комсомольська організація, першим комсомольським ватажком був Андрон Кобзар. Історія зберегла імена перших комсомольців села: Вощенко Іван Матвійович, Ковальчук Василь Авксентійович, Надененко Людмила Романівна. У 1937 році Куянівська школа дала путівку в життя своїм першим випускникам - ЗО учнів закінчили 10-й клас. Імена деяких із них відомі, зокрема, Кобзар Андрон, Прийменко Ніна, Темний Павло, Яценко Ніна.

В 1941 р. у школі навчалося більше 500 учнів (18 класів). Перед Білопільським райвиконкомом адміністрація школи і цукрозаводу поставила питання про передачу всього поміщицького будинку школі. Але почалася Велика Вітчизняна війна, і 1941 - 1942 навчальний рік не зміг розпочатися, бо село окупували фашисти. Випускники школи та вчителі пішли на фронт захищати Батьківщину: директор школи Купенко Кузьма Іванович, учитель історії Вороненко Петро Іванович, учитель фізкультури Пономаренко Олексій Іванович, учитель математики Пономаренко Іван. Шкільне приміщення зайняли німці. Школу закрили, дозволили навчатися тільки учням 1 і 2 класу, але заняття проходили тепер у пожежному сараї при заводі. Зарплату вчителям платили батьки учнів. У поміщицькому будинку квартирували німці, просторий коридор на 1 -му поверсі окупанти перетворили на стайню для коней. Парти, шкільне приладдя, наочні посібники просто спалили на шкільному подвір’ї.

У вересні 1943 року після звільнення Куянівки від німецьких окупантів Куянівська школа знову відновила свою діяльність, відкрилися всі десять класів. З доріг війни не повернулися учителі історії Вороненко П. І. та математики Пономаренко І. Виконуючою обов’язки директора школи призначили Карпову Меланію Андріївну. Учительський колектив разом із батьками та учнями відремонтували приміщення, нашвидкуруч змайстрували столи і лави, заготували паливо. Парове опалення виявилося розладнаним, тому у класних кімнатах встановили пічки - буржуйки, що під час морозів могли підтримувати температуру + 6 - + 12* С. Не дуже ситі, недобре вдягнені, без підручників, із саморобними зошитами, зробленими із старих газет, учні сумлінно відвідували школу та мали добрі знання.

Знову відновила свою діяльність комсомольська організація (секретар - Віктор Большего), діяв учнівський комітет, піонерська організація імені Сидора Артемовича Ковпака. В 1944 р. директором школи призначили Івана Івановича Червінкіна. 1946 року здійснено перший повоєнний випуск учнів - десятикласників (12 учнів).

Повільно, але впевнено країна піднімалася з руїн, стало до мирної праці село, запрацював на повну потужність цукрозавод, покращилися справи і в освіті. В 1950 р. було капітально відремонтоване приміщення школи, запрацювало парове опалення.
У 1951 році Куянівська школа мала своїх перших медалістів - Злочевську Іду, Забару Олександра та Воропая Віктора. У1952 році при школі створили виробничу бригаду (перший бригадир - Клопотенко Микола) для проведення виробничої практики. Дирекція Куянівського цукрокомбінату виділила навчальне поле площею 25 га. Разом з оволодінням основами наук учні - старшокласники одержували спеціальність механізатора широкого профілю.

В 1958 році Куянівська школа стала одинадцятирічною, змінила назву - «Середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням». Введення виробничого навчання і одинадцятого класу змусило дирекцію школи подумати про розширення навчально - матеріальної бази. На подвір’ї школи збудували два нових приміщення загальною площею 350 квадратних метрів. У першому приміщенні розташувалась майстерня по дереву та металу і кабінет виробничого навчання (ця споруда у 70 - ті р. р., коли школа перебралася у новозбудоване триповерхове приміщення, слугувала квартирами учителям), у другому знаходився інтернат на 25 місць для учнів, що проживали далеко від школи в навколишніх селах. Тепер школа розміщувалася у чотирьох спорудах. В основній будівлі знаходилось 9 класних кімнат, кабінети технічних засобів і хіміко - біологічний, бібліотека, фізкультурний зал. Ця споруда потребувала капітального ремонту, особливо покрівля, що не мінялася з того часу, як будинок побудували (з 1814 р.). Класні кімнати тут маленькі, коридори вузькі, 494 учні (17 класів) навчалися у дві зміни. Друга будівля - початкова школа - знаходилася за 4 км від центру села по вулиці Валіївській. Тут здобували початкову освіту ЗЗ маленькі куянівці, жителі найвіддаленішої вулиці від центра села. Зазвичай, навчання у цій школі здійснювали дві вчительки початкових класів: одна навчала учнів 1 і 2 класу ( одночасно!), друга - учнів 3 і 4 класів.

В 1966 - 1967 н. р. в Куянівській школі навчалося 527 учнів (21 клас, 19 комплектів). У школі викладали 36 учителів, 20 з яких мали вищу освіту, 12 - середню спеціальну і 4 - загальну середню. 2 учителі математики - Комісар Василь Якович та Комісар Лідія Степанівна - були нагороджені значком «Відмінник народної освіти». Цього ж року грамоти міністерства освіти УРСР одержали директор школи Скрипкін Іван Костянтинович і класовод Колісник Марія Микитівна. 7 учителів мали урядові нагороди як ветерани Великої Вітчизняної війни. У школі працювала група продовженого дня, яку відвідували учні початкових класів (36 учнів). Нею керувала вихователька Загорулько Марія Семенівна. Четверо учнів одержували безкоштовне харчування у шкільній їдальні, шестеро мали 50 % знижку за харчування. У школі на той час був кіноапарат «Україна», 2 програвачі, 2 радіоли, магнітофон, 2 епідіоскопи, 3 радіоприймачі, радіовузол.

З червня 1968 р. по червень 1974 р. на вулиці Комсомольській будувалося нове приміщення для школи. 6 років «замовник» споруди - Куянівський цукрокомбінат на чолі з директором Сіталом Пилипом Гнатовичем - вели непросту боротьбу за належне фінансування будови та за якість виконуваних робіт, про що свідчать акти прийому та недоліків при здачі школи в експлуатацію. 1 вересня 1974 року новозбудована Куянівська школа гостинно відчинила двері перед юними куянівцями. Простора, світла трьохповерхова споруда мала безліч недоробок, але дала змогу навчатися дітям в одну зміну і була розрахована на 640 місць. Шкільна територія мала площу майже 6 га. Непростими для школи виявилися перші роки, коли учнівський і педагогічний колектив тільки «обживалися» на новому місці. Директору Скрипкіну Івану Костянтиновичу, його заступникам, а особливо учителю біології Анісімову Анатолію Івановичу доводилося прикладати титанічні зусилля для благоустрою території школи. Руками учнів і вчителів під керівництвом Анісімова А. І. був посаджений березовий гай, яблуневий сад, розквітли яскравими кольорами айстр акуратні клумби. У шкільній теплиці вирощували розсаду квітів та овочевих культур. Рівненькими рядочками розбили на шкільному городі дослідні ділянки, на яких вирощували огірки, квасолю, цибулю, картоплю, полуницю, смородину, малину. Вирощували навіть саджанці каштана. Доріжки на подвір’ї школи обсадили живоплотом, чайною трояндою, горобиною, дубом, плакучою вербою. Від поля подвір’я школи захищали зарослі бузку.

Велику роботу по впорядкуванню спортивного майданчика робив учитель фізичної культури Дудченко Валентин Васильович. Разом з вихованцями спортивних секцій він облаштував футбольне поле, бігові доріжки, турники і перекладини, будував полосу перешкод, різноманітні укріплення, тир, щоб якісно проводити уроки фізкультури і початкової військової підготовки.

У 80 - 90 ті р. р. велику допомогу школі надавали шефи - Куянівський цукрокомбітат. Допомагав ремонтувати приміщення школи, кращі учні школи мали можливість на канікулах безкоштовно відпочивати у піонерських таборах, безплатно їздити в екскурсійні поїздки до різних міст СРСР (Москви, Ленінграда, Пскова, Костроми, Кишинева, Мінська, Одеси, Львова, Києва тощо). Після закриття в 1991р. пришкільного інтернату радгоспний автобус здійснював підвіз дітей з навколишніх сіл до школи безкоштовно.
В перший рік незалежної України (1991 р.) у Куянівській школі нараховувалося 13 класів, у яких навчалося 296 учнів. Згідно шкільної реформи 1983 р., навчання дітей починалося з шестилітнього віку. Навчально - виховний процес у школі після закінчення уроків продовжувався у групах продовженого дня, яких у школі налічувалося 5. Школа працювала за кабінетною системою. Педагогічний колектив складався з 23 учителів і 5 вихователів.

В 1993 р. школі було виділено 10 га землі, для обробітку якої стараннями директора школи Дудченка Валентина Васильовича придбали трактор ДТ - 75, зернозбиральний комбайн «Нива», автомобіль ГАЗ - 56, комбайн СК - 5 ( велику допомогу у придбанні сільськогосподарської техніки надали директор цукрокомбінату Охріменко А. А., заступник директора по сільському господарству Педань В. Й., головний агроном Бобошко В.Ф., інженер Клименко О. І.). В 1993 р. для обслуговування шкільної їдальні, яку перевели на самозабезпечення продуктами харчування, школа придбала коня.

Протягом 1993 - 1994 н. р. всі учні школи харчувалися безкоштовно. Завели підсобне господарство ( 5 свиней).
У школі працювали 2 відмінника освіти ( Колісник М. М. та Оксаніч Р. М.), 7 учителів І категорії ( міністерство освіти запровадило обов’язкову атестацію педагогічних кадрів).

Школа славилася своїми традиціями. Вони стосуються туристично - краєзнавчої роботи. З 60 - х р. р. педагогічний та учнівський колективи надавали велику допомогу Герою Радянського Союзу Володимиру Федоровичу Кайдашу у створенні музею села. Наслідком організованої пошукової роботи стало відкриття напередодні річниці Жовтневої революції в 1967році музею села Куянівки. Вчитель української мови та літератури Білоцерківець Геннадій Петрович, вчитель історії Павленко Олександр Семенович, вчитель російської мови та літератури Рибалко Володимир Іванович працювали в Сумському та Харківському архівах, збираючи історичні довідки, документи; саме ці люди є авторами « Історії села Куянівка». Розвиток туристичної роботи в школі пов’язане з педагогічною діяльністю учителя фізкультури Дудченка Валентина Васильовича. Він є ініціатором створення у школі туристичного клубу « Олена». Членами цього клубу справедливо вважає себе не одне покоління куянівців. Учні нашої школи під керівництвом Дудченка В. В. постійно ходять у туристичні походи по історичних місцях Сумщини, неодноразово здійснювали спортивно - туристичні походи по гірських маршрутах України та близького зарубіжжя, побували в горах Криму, Кавказу, Карпатах, Кара - Кумах.

Щороку, починаючи з 1990 року, проводиться загально шкільний День туризму. Традиційно у школі працюють десятки гуртків, найулюбленіші з них для дітей: танцювальний (керівники в 90 -х р. р. 20 ст. - початку 21 ст. Юденко Ірина Іванівна, Черевань Олена Анатоліївна, Тарасенко Олена Іванівна), ляльковий (керівник - Юденко І. І.), в’язальний (керівник - Сітало В. Д.), авіамодельний (керівник - Ващенко Ю. С.), туристичний ( керівник - Дудченко В. В.), літературний « Пролісок» (керівник - Білоцерківець Г. П.), літературна студія « Весняні парослі» (керівник - Пономаренко С. В.), краєзнавчий « Історія та культура рідного краю» (керівник - Шелеміна С. М.), декоративно - прикладного мистецтва «Фантазія» (керівник - Дударєва С. В.).Традиційним в школі став щорічний фестиваль художньої самодіяльності « Таланти твої, Україно!», Осінній бал, День учнівського самоврядування останньої п’ятниці вересня, зустріч випускників на День молоді, козацькі забави, мамине свято.

В лютому 1994 року згідно розробленого статуту школи ( на основі закону « Про освіту» і « Положення про середній загальноосвітній навчально - виховний заклад») школа набула статусу юридичної особи і отримала свій рахунок в Білопільському агропромбанку за № 609728.

За підсумками чергової атестації педагогічних кадрів у квітні 1994 року вчителі Дудченко В. В., Пономаренко С. В. та Пономаренко К. О. стали вчителями вищої категорії, їм було присвоєно звання «Старший учитель».
В 1994 р. завдяки директору школи Дудченку В. В. було відремонтовано стелю шкільної їдальні.

===Директори===

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
==Навчальний заклад сьогодні==
За час директорства Добиш Ольги Іванівни (1996 - 2009 р. р.) приміщення школи було газифіковане, був зведений шатровий дах, покритий шифером, зроблено якісний ремонт коридорів та кабінетів, при школі відкрили дошкільну групу, відреставрували краєзнавчий музей.

В 2010 р. директором школи стала Прокоф’єва Людмила Іванівна. У 2011 році Куянівська школа успішно пройшла чергову атестацію. У цьому ж році під час чергової атестації педагогічних кадрів учителька історії Шелеміна С. М. була атестована на вищу категорію. В лютому місяці краєзнавчий музей при Куянівській школі був зареєстрований як музей при закладі освіти. Влітку 2011р. члени туристичного клубу « Олена» підтвердили свою професійність в категорійному поході в Кримські гори.

Влітку 2012 р. було відремонтовано підлогу у коридорі 1-го поверху, запрацювали внутрішні туалети на 2 - му поверсі, завдяки спонсорам в навчальних кабінетах 3-го поверху замінені вікна на енергозберігаючі склопакети, на дитячому майданчику облаштували три нові каруселі.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"

2015-04-23T11:48:34Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події */

==Повна назва навчального закладу==

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Слобідка Куянівка в 90 - х р. р. 18 ст. була володінням Білопільського сотника Степана Куколя. На початку 19 ст. Куколь у своєму маєтку в Куянівці збудував двохповерховий будинок, а поруч - невеликі приміщення для різних служб. В будинку контори поміщика було виділено дві кімнати для школи. Тут навчалися діти кріпосних селян села Смирнівка та підданих поміщика дворових людей. Школа була однокласна.

Вперше письмова згадка про Куянівську школу належить початку 20 ст. За переписом 1906 р. згідно звітів про стан початкових народних шкіл по Сумському повіту Харківської губернії в Куянівці була однокласна школа (по Положенню 1874 р. (освітня реформа в Російській імперії)). Тут викладалися такі предмети, як арифметика, письмо, література, географія. Навчали учнів три вчителі: Клочков, Петров Григорій і Покровська Ганна Василівна. Підручники видавалися учням безплатно. І вся школа була на утриманні поміщиці Елеонори Яківни Куколь - Яснопольської. В 1909 р. поміщиця померла і школу на деякий період закрили.

У 1910 р. школа була перенесена у будинок, який розташовувався біля цукрозаводу. А в 1913 р. земство побудувало нове шестикімнатне приміщення для школи з квартирою для вчителя під одним дахом, зі службовими приміщеннями, колодязем у дворі та розкішним садом по вулиці Валіївській (у районі цвинтаря; до сьогоднішніх днів споруда не збереглася). Куянівська школа тепер була тут аж до 1919 р. У 1919 р., після того, як село залишили білогвардійські війська генерала Денікіна, на території заводу організували початкову школу. Виділили дві великі кімнати, де одночасно навчалися учні 1 — 2 та 3 - 4 класів. Учительки Горбачова і Талдатова проводили заняття в одну зміну.

У 1922 р. силами робітників заводу був відремонтований будинок поміщиків Куколь - Яснопольських. У ньому розмістили школу фабрично - заводського навчання. Початкова школа діяла поруч. Кількість учнів щороку збільшувалась, тому довелося відкривати замість комбінованих класів окремі для 1, 2, 3 і 4 класів. Заняття тепер проводилися у дві зміни. Приїхали в село працювати два нових учителі - Полоскун та Чижик І. М. (згодом очолив відділ народної освіти у місті Білопіллі). Школа фабрично - заводського навчання в Куянівці діяла до 1926 р. і потім її перевели в місто Тростянець, а в поміщицькому будинку виділили дві кімнати для початкової школи. Решту кімнат займали під житло сім’ї робітників та службовців місцевого цукрозаводу.

У 1928 р. на прохання робітників при школі відкрили 5-й клас, перейменувавши початкову школу на семирічну. До нового бюджетного року зарплату вчителю 5 класу платили батьки учнів. Завідуючим школою призначили Юхневича Леоніда Йосиповича. Невеликий педагогічний колектив успішно працював, навчаючи не тільки дітей шкільного віку, а й ліквідовуючи неписьменність серед дорослого населення Куянівки, тобто одночасно це була і школа лікнепу.

Щороку в Куянівці збільшувалася кількість дітей шкільного віку, з’явилася можливість перетворити Куянівську школу на десятилітню. По наполегливому проханню батьків у 1935 р. відкрили у школі 8-й клас - школа стала середньою. Тепер тут здобували освіту діти з навколишніх сіл: Черванівки, Новопетрівки, Кальченок, Нагорнівки, Шкуратівки, Москаленок, Дудченок, Штанівки. Відкрилися паралельні класи. Заняття проводилися у дві зміни. Першим директором середньої школи призначили Василя Григоровича Оранського. Не вистачало педагогічних кадрів, адже школа не мала ні власного приміщення, ні квартир для вчителів. Тому дирекція цукрозаводу з поміщицького будинку поступово переселяє робітників, надаючи їм інше житло, а звільнені кімнати надає учителям для проживання.

В 1935 р. при школі утворилася комсомольська організація, першим комсомольським ватажком був Андрон Кобзар. Історія зберегла імена перших комсомольців села: Вощенко Іван Матвійович, Ковальчук Василь Авксентійович, Надененко Людмила Романівна. У 1937 році Куянівська школа дала путівку в життя своїм першим випускникам - ЗО учнів закінчили 10-й клас. Імена деяких із них відомі, зокрема, Кобзар Андрон, Прийменко Ніна, Темний Павло, Яценко Ніна.

В 1941 р. у школі навчалося більше 500 учнів (18 класів). Перед Білопільським райвиконкомом адміністрація школи і цукрозаводу поставила питання про передачу всього поміщицького будинку школі. Але почалася Велика Вітчизняна війна, і 1941 - 1942 навчальний рік не зміг розпочатися, бо село окупували фашисти. Випускники школи та вчителі пішли на фронт захищати Батьківщину: директор школи Купенко Кузьма Іванович, учитель історії Вороненко Петро Іванович, учитель фізкультури Пономаренко Олексій Іванович, учитель математики Пономаренко Іван. Шкільне приміщення зайняли німці. Школу закрили, дозволили навчатися тільки учням 1 і 2 класу, але заняття проходили тепер у пожежному сараї при заводі. Зарплату вчителям платили батьки учнів. У поміщицькому будинку квартирували німці, просторий коридор на 1 -му поверсі окупанти перетворили на стайню для коней. Парти, шкільне приладдя, наочні посібники просто спалили на шкільному подвір’ї.

У вересні 1943 року після звільнення Куянівки від німецьких окупантів Куянівська школа знову відновила свою діяльність, відкрилися всі десять класів. З доріг війни не повернулися учителі історії Вороненко П. І. та математики Пономаренко І. Виконуючою обов’язки директора школи призначили Карпову Меланію Андріївну. Учительський колектив разом із батьками та учнями відремонтували приміщення, нашвидкуруч змайстрували столи і лави, заготували паливо. Парове опалення виявилося розладнаним, тому у класних кімнатах встановили пічки - буржуйки, що під час морозів могли підтримувати температуру + 6 - + 12* С. Не дуже ситі, недобре вдягнені, без підручників, із саморобними зошитами, зробленими із старих газет, учні сумлінно відвідували школу та мали добрі знання.

Знову відновила свою діяльність комсомольська організація (секретар - Віктор Большего), діяв учнівський комітет, піонерська організація імені Сидора Артемовича Ковпака. В 1944 р. директором школи призначили Івана Івановича Червінкіна. 1946 року здійснено перший повоєнний випуск учнів - десятикласників (12 учнів).

Повільно, але впевнено країна піднімалася з руїн, стало до мирної праці село, запрацював на повну потужність цукрозавод, покращилися справи і в освіті. В 1950 р. було капітально відремонтоване приміщення школи, запрацювало парове опалення.
У 1951 році Куянівська школа мала своїх перших медалістів - Злочевську Іду, Забару Олександра та Воропая Віктора. У1952 році при школі створили виробничу бригаду (перший бригадир - Клопотенко Микола) для проведення виробничої практики. Дирекція Куянівського цукрокомбінату виділила навчальне поле площею 25 га. Разом з оволодінням основами наук учні - старшокласники одержували спеціальність механізатора широкого профілю.

В 1958 році Куянівська школа стала одинадцятирічною, змінила назву - «Середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням». Введення виробничого навчання і одинадцятого класу змусило дирекцію школи подумати про розширення навчально - матеріальної бази. На подвір’ї школи збудували два нових приміщення загальною площею 350 квадратних метрів. У першому приміщенні розташувалась майстерня по дереву та металу і кабінет виробничого навчання (ця споруда у 70 - ті р. р., коли школа перебралася у новозбудоване триповерхове приміщення, слугувала квартирами учителям), у другому знаходився інтернат на 25 місць для учнів, що проживали далеко від школи в навколишніх селах. Тепер школа розміщувалася у чотирьох спорудах. В основній будівлі знаходилось 9 класних кімнат, кабінети технічних засобів і хіміко - біологічний, бібліотека, фізкультурний зал. Ця споруда потребувала капітального ремонту, особливо покрівля, що не мінялася з того часу, як будинок побудували (з 1814 р.). Класні кімнати тут маленькі, коридори вузькі, 494 учні (17 класів) навчалися у дві зміни. Друга будівля - початкова школа - знаходилася за 4 км від центру села по вулиці Валіївській. Тут здобували початкову освіту ЗЗ маленькі куянівці, жителі найвіддаленішої вулиці від центра села. Зазвичай, навчання у цій школі здійснювали дві вчительки початкових класів: одна навчала учнів 1 і 2 класу ( одночасно!), друга - учнів 3 і 4 класів.

В 1966 - 1967 н. р. в Куянівській школі навчалося 527 учнів (21 клас, 19 комплектів). У школі викладали 36 учителів, 20 з яких мали вищу освіту, 12 - середню спеціальну і 4 - загальну середню. 2 учителі математики - Комісар Василь Якович та Комісар Лідія Степанівна - були нагороджені значком «Відмінник народної освіти». Цього ж року грамоти міністерства освіти УРСР одержали директор школи Скрипкін Іван Костянтинович і класовод Колісник Марія Микитівна. 7 учителів мали урядові нагороди як ветерани Великої Вітчизняної війни. У школі працювала група продовженого дня, яку відвідували учні початкових класів (36 учнів). Нею керувала вихователька Загорулько Марія Семенівна. Четверо учнів одержували безкоштовне харчування у шкільній їдальні, шестеро мали 50 % знижку за харчування. У школі на той час був кіноапарат «Україна», 2 програвачі, 2 радіоли, магнітофон, 2 епідіоскопи, 3 радіоприймачі, радіовузол.

З червня 1968 р. по червень 1974 р. на вулиці Комсомольській будувалося нове приміщення для школи. 6 років «замовник» споруди - Куянівський цукрокомбінат на чолі з директором Сіталом Пилипом Гнатовичем - вели непросту боротьбу за належне фінансування будови та за якість виконуваних робіт, про що свідчать акти прийому та недоліків при здачі школи в експлуатацію. 1 вересня 1974 року новозбудована Куянівська школа гостинно відчинила двері перед юними куянівцями. Простора, світла трьохповерхова споруда мала безліч недоробок, але дала змогу навчатися дітям в одну зміну і була розрахована на 640 місць. Шкільна територія мала площу майже 6 га. Непростими для школи виявилися перші роки, коли учнівський і педагогічний колектив тільки «обживалися» на новому місці. Директору Скрипкіну Івану Костянтиновичу, його заступникам, а особливо учителю біології Анісімову Анатолію Івановичу доводилося прикладати титанічні зусилля для благоустрою території школи. Руками учнів і вчителів під керівництвом Анісімова А. І. був посаджений березовий гай, яблуневий сад, розквітли яскравими кольорами айстр акуратні клумби. У шкільній теплиці вирощували розсаду квітів та овочевих культур. Рівненькими рядочками розбили на шкільному городі дослідні ділянки, на яких вирощували огірки, квасолю, цибулю, картоплю, полуницю, смородину, малину. Вирощували навіть саджанці каштана. Доріжки на подвір’ї школи обсадили живоплотом, чайною трояндою, горобиною, дубом, плакучою вербою. Від поля подвір’я школи захищали зарослі бузку.

Велику роботу по впорядкуванню спортивного майданчика робив учитель фізичної культури Дудченко Валентин Васильович. Разом з вихованцями спортивних секцій він облаштував футбольне поле, бігові доріжки, турники і перекладини, будував полосу перешкод, різноманітні укріплення, тир, щоб якісно проводити уроки фізкультури і початкової військової підготовки.

У 80 - 90 ті р. р. велику допомогу школі надавали шефи - Куянівський цукрокомбітат. Допомагав ремонтувати приміщення школи, кращі учні школи мали можливість на канікулах безкоштовно відпочивати у піонерських таборах, безплатно їздити в екскурсійні поїздки до різних міст СРСР (Москви, Ленінграда, Пскова, Костроми, Кишинева, Мінська, Одеси, Львова, Києва тощо). Після закриття в 1991р. пришкільного інтернату радгоспний автобус здійснював підвіз дітей з навколишніх сіл до школи безкоштовно.
В перший рік незалежної України (1991 р.) у Куянівській школі нараховувалося 13 класів, у яких навчалося 296 учнів. Згідно шкільної реформи 1983 р., навчання дітей починалося з шестилітнього віку. Навчально - виховний процес у школі після закінчення уроків продовжувався у групах продовженого дня, яких у школі налічувалося 5. Школа працювала за кабінетною системою. Педагогічний колектив складався з 23 учителів і 5 вихователів.

В 1993 р. школі було виділено 10 га землі, для обробітку якої стараннями директора школи Дудченка Валентина Васильовича придбали трактор ДТ - 75, зернозбиральний комбайн «Нива», автомобіль ГАЗ - 56, комбайн СК - 5 ( велику допомогу у придбанні сільськогосподарської техніки надали директор цукрокомбінату Охріменко А. А., заступник директора по сільському господарству Педань В. Й., головний агроном Бобошко В.Ф., інженер Клименко О. І.). В 1993 р. для обслуговування шкільної їдальні, яку перевели на самозабезпечення продуктами харчування, школа придбала коня.

Протягом 1993 - 1994 н. р. всі учні школи харчувалися безкоштовно. Завели підсобне господарство ( 5 свиней).
У школі працювали 2 відмінника освіти ( Колісник М. М. та Оксаніч Р. М.), 7 учителів І категорії ( міністерство освіти запровадило обов’язкову атестацію педагогічних кадрів).

Школа славилася своїми традиціями. Вони стосуються туристично - краєзнавчої роботи. З 60 - х р. р. педагогічний та учнівський колективи надавали велику допомогу Герою Радянського Союзу Володимиру Федоровичу Кайдашу у створенні музею села. Наслідком організованої пошукової роботи стало відкриття напередодні річниці Жовтневої революції в 1967році музею села Куянівки. Вчитель української мови та літератури Білоцерківець Геннадій Петрович, вчитель історії Павленко Олександр Семенович, вчитель російської мови та літератури Рибалко Володимир Іванович працювали в Сумському та Харківському архівах, збираючи історичні довідки, документи; саме ці люди є авторами « Історії села Куянівка». Розвиток туристичної роботи в школі пов’язане з педагогічною діяльністю учителя фізкультури Дудченка Валентина Васильовича. Він є ініціатором створення у школі туристичного клубу « Олена». Членами цього клубу справедливо вважає себе не одне покоління куянівців. Учні нашої школи під керівництвом Дудченка В. В. постійно ходять у туристичні походи по історичних місцях Сумщини, неодноразово здійснювали спортивно - туристичні походи по гірських маршрутах України та близького зарубіжжя, побували в горах Криму, Кавказу, Карпатах, Кара - Кумах.

Щороку, починаючи з 1990 року, проводиться загально шкільний День туризму. Традиційно у школі працюють десятки гуртків, найулюбленіші з них для дітей: танцювальний (керівники в 90 -х р. р. 20 ст. - початку 21 ст. Юденко Ірина Іванівна, Черевань Олена Анатоліївна, Тарасенко Олена Іванівна), ляльковий (керівник - Юденко І. І.), в’язальний (керівник - Сітало В. Д.), авіамодельний (керівник - Ващенко Ю. С.), туристичний ( керівник - Дудченко В. В.), літературний « Пролісок» (керівник - Білоцерківець Г. П.), літературна студія « Весняні парослі» (керівник - Пономаренко С. В.), краєзнавчий « Історія та культура рідного краю» (керівник - Шелеміна С. М.), декоративно - прикладного мистецтва «Фантазія» (керівник - Дударєва С. В.).Традиційним в школі став щорічний фестиваль художньої самодіяльності « Таланти твої, Україно!», Осінній бал, День учнівського самоврядування останньої п’ятниці вересня, зустріч випускників на День молоді, козацькі забави, мамине свято.

В лютому 1994 року згідно розробленого статуту школи ( на основі закону « Про освіту» і « Положення про середній загальноосвітній навчально - виховний заклад») школа набула статусу юридичної особи і отримала свій рахунок в Білопільському агропромбанку за № 609728.

За підсумками чергової атестації педагогічних кадрів у квітні 1994 року вчителі Дудченко В. В., Пономаренко С. В. та Пономаренко К. О. стали вчителями вищої категорії, їм було присвоєно звання «Старший учитель».
В 1994 р. завдяки директору школи Дудченку В. В. було відремонтовано стелю шкільної їдальні.

===Директори===

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"

2015-04-23T11:44:32Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події */

==Повна назва навчального закладу==

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Слобідка Куянівка в 90 - х р. р. 18 ст. була володінням Білопільського сотника Степана Куколя. На початку 19 ст. Куколь у своєму маєтку в Куянівці збудував двохповерховий будинок, а поруч - невеликі приміщення для різних служб. В будинку контори поміщика було виділено дві кімнати для школи. Тут навчалися діти кріпосних селян села Смирнівка та підданих поміщика дворових людей. Школа була однокласна.

Вперше письмова згадка про Куянівську школу належить початку 20 ст. За переписом 1906 р. згідно звітів про стан початкових народних шкіл по Сумському повіту Харківської губернії в Куянівці була однокласна школа (по Положенню 1874 р. (освітня реформа в Російській імперії)). Тут викладалися такі предмети, як арифметика, письмо, література, географія. Навчали учнів три вчителі: Клочков, Петров Григорій і Покровська Ганна Василівна. Підручники видавалися учням безплатно. І вся школа була на утриманні поміщиці Елеонори Яківни Куколь - Яснопольської. В 1909 р. поміщиця померла і школу на деякий період закрили.

У 1910 р. школа була перенесена у будинок, який розташовувався біля цукрозаводу. А в 1913 р. земство побудувало нове шестикімнатне приміщення для школи з квартирою для вчителя під одним дахом, зі службовими приміщеннями, колодязем у дворі та розкішним садом по вулиці Валіївській (у районі цвинтаря; до сьогоднішніх днів споруда не збереглася). Куянівська школа тепер була тут аж до 1919 р. У 1919 р., після того, як село залишили білогвардійські війська генерала Денікіна, на території заводу організували початкову школу. Виділили дві великі кімнати, де одночасно навчалися учні 1 — 2 та 3 - 4 класів. Учительки Горбачова і Талдатова проводили заняття в одну зміну.

В 1922 р. силами робітників заводу був відремонтований будинок поміщиків Куколь - Яснопольських. У ньому розмістили школу фабрично - заводського навчання. Початкова школа діяла поруч. Кількість учнів щороку збільшувалась, тому довелося відкривати замість комбінованих класів окремі для 1, 2, 3 і 4 класів. Заняття тепер проводилися у дві зміни. Приїхали в село працювати два нових учителі - Полоскун та Чижик І. М. (згодом очолив відділ народної освіти у місті Білопіллі). Школа фабрично - заводського навчання в Куянівці діяла до 1926 р. і потім її перевели в місто Тростянець, а в поміщицькому будинку виділили дві кімнати для початкової школи. Решту кімнат займали під житло сім’ї робітників та службовців місцевого цукрозаводу. В 1928 р. на прохання робітників при школі відкрили 5-й клас, перейменувавши початкову школу на семирічну. До нового бюджетного року зарплату вчителю 5 класу платили батьки учнів. Завідуючим школою призначили Юхневича Леоніда Йосиповича. Невеликий педагогічний колектив успішно працював, навчаючи не тільки дітей шкільного віку, а й ліквідовуючи неписьменність серед дорослого населення Куянівки, тобто одночасно це була і школа лікнепу.
Щороку в Куянівці збільшувалася кількість дітей шкільного віку, з’явилася можливість перетворити Куянівську школу на десятилітню. По наполегливому проханню батьків у 1935 р. відкрили у школі 8-й клас - школа стала середньою. Тепер тут здобували освіту діти з навколишніх сіл: Черванівки, Новопетрівки, Кальченок, Нагорнівки, Шкуратівки, Москаленок, Дудченок, Штанівки. Відкрилися паралельні класи. Заняття проводилися у дві зміни. Першим директором середньої школи призначили Василя Григоровича Оранського. Не вистачало педагогічних кадрів, адже школа не мала ні власного приміщення, ні квартир для вчителів. Тому дирекція цукрозаводу з поміщицького будинку поступово переселяє робітників, надаючи їм інше житло, а звільнені кімнати надає учителям для проживання.
В 1935 р. при школі утворилася комсомольська організація, першим комсомольським ватажком був Андрон Кобзар. Історія зберегла імена перших комсомольців села: Вощенко Іван Матвійович, Ковальчук Василь Авксентійович, Надененко Людмила Романівна. У 1937 році Куянівська школа дала путівку в життя своїм першим випускникам - ЗО учнів закінчили 10-й клас. Імена деяких із них відомі, зокрема, Кобзар Андрон, Прийменко Ніна, Темний Павло, Яценко Ніна.
В 1941 р. у школі навчалося більше 500 учнів (18 класів). Перед Білопільським райвиконкомом адміністрація школи і цукрозаводу поставила питання про передачу всього поміщицького будинку школі. Але почалася Велика Вітчизняна війна, і 1941 - 1942 навчальний рік не зміг розпочатися, бо село окупували фашисти. Випускники школи та вчителі пішли на фронт захищати Батьківщину: директор школи Купенко Кузьма Іванович, учитель історії Вороненко Петро Іванович, учитель фізкультури Пономаренко Олексій Іванович, учитель математики Пономаренко Іван. Шкільне приміщення зайняли німці. Школу закрили, дозволили навчатися тільки учням 1 і 2 класу, але заняття проходили тепер у пожежному сараї при заводі. Зарплату вчителям платили батьки учнів. У поміщицькому будинку квартирували німці, просторий коридор на 1 -му поверсі окупанти перетворили на стайню для коней. Парти, шкільне приладдя, наочні посібники просто спалили на шкільному подвір’ї.
У вересні 1943 року після звільнення Куянівки від німецьких окупантів Куянівська школа знову відновила свою діяльність, відкрилися всі десять класів. З доріг війни не повернулися учителі історії Вороненко П. І. та математики Пономаренко І. Виконуючою обов’язки директора школи призначили Карпову Меланію Андріївну. Учительський колектив разом із батьками та учнями відремонтували приміщення, нашвидкуруч змайстрували столи і лави, заготували паливо. Парове опалення виявилося розладнаним, тому у класних кімнатах встановили пічки - буржуйки, що під час морозів могли підтримувати температуру + 6 - + 12* С. Не дуже ситі, недобре вдягнені, без підручників, із саморобними зошитами, зробленими із старих газет, учні сумлінно відвідували школу та мали добрі знання. Знову відновила свою діяльність комсомольська організація (секретар - Віктор Большего), діяв учнівський комітет, піонерська організація імені Сидора Артемовича Ковпака. В 1944 р. директором школи призначили Івана Івановича Червінкіна. 1946 року здійснено перший повоєнний випуск учнів - десятикласників (12 учнів).
Повільно, але впевнено країна піднімалася з руїн, стало до мирної праці село, запрацював на повну потужність цукрозавод, покращилися справи і в освіті. В 1950 р. було капітально відремонтоване приміщення школи, запрацювало парове опалення.
У 1951 році Куянівська школа мала своїх перших медалістів - Злочевську Іду, Забару Олександра та Воропая Віктора. У1952 році при школі створили виробничу бригаду (перший бригадир - Клопотенко Микола) для проведення виробничої практики. Дирекція Куянівського цукрокомбінату виділила навчальне поле площею 25 га. Разом з оволодінням основами наук учні - старшокласники одержували спеціальність механізатора широкого профілю.
В 1958 році Куянівська школа стала одинадцятирічною, змінила назву - «Середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням». Введення виробничого навчання і одинадцятого класу змусило дирекцію школи подумати про розширення навчально - матеріальної бази. На подвір’ї школи збудували два нових приміщення загальною площею 350 квадратних метрів. У першому приміщенні розташувалась майстерня по дереву та металу і кабінет виробничого навчання (ця споруда у 70 - ті р. р., коли школа перебралася у новозбудоване триповерхове приміщення, слугувала квартирами учителям), у другому знаходився інтернат на 25 місць для учнів, що проживали далеко від школи в навколишніх селах. Тепер школа розміщувалася у чотирьох спорудах. В основній будівлі знаходилось 9 класних кімнат, кабінети технічних засобів і хіміко - біологічний, бібліотека, фізкультурний зал. Ця споруда потребувала капітального ремонту, особливо покрівля, що не мінялася з того часу, як будинок побудували (з 1814 р.). Класні кімнати тут маленькі, коридори вузькі, 494 учні (17 класів) навчалися у дві зміни. Друга будівля - початкова школа - знаходилася за 4 км від центру села по вулиці Валіївській. Тут здобували початкову освіту ЗЗ маленькі куянівці, жителі найвіддаленішої вулиці від центра села. Зазвичай, навчання у цій школі здійснювали дві вчительки початкових класів: одна навчала учнів 1 і 2 класу ( одночасно!), друга - учнів 3 і 4 класів.
В 1966 - 1967 н. р. в Куянівській школі навчалося 527 учнів (21 клас, 19 комплектів). У школі викладали 36 учителів, 20 з яких мали вищу освіту, 12 - середню спеціальну і 4 - загальну середню. 2 учителі математики - Комісар Василь Якович та Комісар Лідія Степанівна - були нагороджені значком «Відмінник народної освіти». Цього ж року грамоти міністерства освіти УРСР одержали директор школи Скрипкін Іван Костянтинович і класовод Колісник Марія Микитівна. 7 учителів мали урядові нагороди як ветерани Великої Вітчизняної війни. У школі працювала група продовженого дня, яку відвідували учні початкових класів (36 учнів). Нею керувала вихователька Загорулько Марія Семенівна. Четверо учнів одержували безкоштовне харчування у шкільній їдальні, шестеро мали 50 % знижку за харчування. У школі на той час був кіноапарат «Україна», 2 програвачі, 2 радіоли, магнітофон, 2 епідіоскопи, 3 радіоприймачі, радіовузол.
З червня 1968 р. по червень 1974 р. на вулиці Комсомольській будувалося нове приміщення для школи. 6 років «замовник» споруди - Куянівський цукрокомбінат на чолі з директором Сіталом Пилипом Гнатовичем - вели непросту боротьбу за належне фінансування будови та за якість виконуваних робіт, про що свідчать акти прийому та недоліків при здачі школи в експлуатацію. 1 вересня 1974 року новозбудована Куянівська школа гостинно відчинила двері перед юними куянівцями. Простора, світла трьохповерхова споруда мала безліч недоробок, але дала змогу навчатися дітям в одну зміну і була розрахована на 640 місць. Шкільна територія мала площу майже 6 га. Непростими для школи виявилися перші роки, коли учнівський і педагогічний колектив тільки «обживалися» на новому місці. Директору Скрипкіну Івану Костянтиновичу, його заступникам, а особливо учителю біології Анісімову Анатолію Івановичу доводилося прикладати титанічні зусилля для благоустрою території школи. Руками учнів і вчителів під керівництвом Анісімова А. І. був посаджений березовий гай, яблуневий сад, розквітли яскравими кольорами айстр акуратні клумби. У шкільній теплиці вирощували розсаду квітів та овочевих культур. Рівненькими рядочками розбили на шкільному городі дослідні ділянки, на яких вирощували огірки, квасолю, цибулю, картоплю, полуницю, смородину, малину. Вирощували навіть саджанці каштана. Доріжки на подвір’ї школи обсадили живоплотом, чайною трояндою, горобиною, дубом, плакучою вербою. Від поля подвір’я школи захищали зарослі бузку.
Велику роботу по впорядкуванню спортивного майданчика робив учитель фізичної культури Дудченко Валентин Васильович. Разом з вихованцями спортивних секцій він облаштував футбольне поле, бігові доріжки, турники і перекладини, будував полосу перешкод, різноманітні укріплення, тир, щоб якісно проводити уроки фізкультури і початкової військової підготовки.
У 80 - 90 ті р. р. велику допомогу школі надавали шефи - Куянівський цукрокомбітат. Допомагав ремонтувати приміщення школи, кращі учні школи мали можливість на канікулах безкоштовно відпочивати у піонерських таборах, безплатно їздити в екскурсійні поїздки до різних міст СРСР (Москви, Ленінграда, Пскова, Костроми, Кишинева, Мінська, Одеси, Львова, Києва тощо). Після закриття в 1991р. пришкільного інтернату радгоспний автобус здійснював підвіз дітей з навколишніх сіл до школи безкоштовно.
В перший рік незалежної України (1991 р.) у Куянівській школі нараховувалося 13 класів, у яких навчалося 296 учнів. Згідно шкільної реформи 1983 р., навчання дітей починалося з шестилітнього віку. Навчально - виховний процес у школі після закінчення уроків продовжувався у групах продовженого дня, яких у школі налічувалося 5. Школа працювала за кабінетною системою. Педагогічний колектив складався з 23 учителів і 5 вихователів.
В 1993 р. школі було виділено 10 га землі, для обробітку якої стараннями директора школи Дудченка Валентина Васильовича придбали трактор ДТ - 75, зернозбиральний комбайн «Нива», автомобіль ГАЗ - 56, комбайн СК - 5 ( велику допомогу у придбанні сільськогосподарської техніки надали директор цукрокомбінату Охріменко А. А., заступник директора по сільському господарству Педань В. Й., головний агроном Бобошко В.Ф., інженер Клименко О. І.). В 1993 р. для обслуговування шкільної їдальні, яку перевели на самозабезпечення продуктами харчування, школа придбала коня.
Протягом 1993 - 1994 н. р. всі учні школи харчувалися безкоштовно. Завели підсобне господарство ( 5 свиней).
У школі працювали 2 відмінника освіти ( Колісник М. М. та Оксаніч Р. М.), 7 учителів І категорії ( міністерство освіти запровадило обов’язкову атестацію педагогічних кадрів).
Школа славилася своїми традиціями. Вони стосуються туристично - краєзнавчої роботи. З 60 - х р. р. педагогічний та учнівський колективи надавали велику допомогу Герою Радянського Союзу Володимиру Федоровичу Кайдашу у створенні музею села. Наслідком організованої пошукової роботи стало відкриття напередодні річниці Жовтневої революції в 1967році музею села Куянівки. Вчитель української мови та літератури Білоцерківець Геннадій Петрович, вчитель історії Павленко Олександр Семенович, вчитель російської мови та літератури Рибалко Володимир Іванович працювали в Сумському та Харківському архівах, збираючи історичні довідки, документи; саме ці люди є авторами « Історії села Куянівка». Розвиток туристичної роботи в школі пов’язане з педагогічною діяльністю учителя фізкультури Дудченка Валентина Васильовича. Він є ініціатором створення у школі туристичного клубу « Олена». Членами цього клубу справедливо вважає себе не одне покоління куянівців. Учні нашої школи під керівництвом Дудченка В. В. постійно ходять у туристичні походи по історичних місцях Сумщини, неодноразово здійснювали спортивно - туристичні походи по гірських маршрутах України та близького зарубіжжя, побували в горах Криму, Кавказу, Карпатах, Кара - Кумах. Щороку, починаючи з 1990 року, проводиться загально шкільний День туризму. Традиційно у школі працюють десятки гуртків, найулюбленіші з них для дітей: танцювальний (керівники в 90 -х р. р. 20 ст. - початку 21 ст. Юденко Ірина Іванівна, Черевань Олена Анатоліївна, Тарасенко Олена Іванівна), ляльковий (керівник - Юденко І. І.), в’язальний (керівник - Сітало В. Д.), авіамодельний (керівник - Ващенко Ю. С.), туристичний ( керівник - Дудченко В. В.), літературний « Пролісок» (керівник - Білоцерківець Г. П.), літературна студія « Весняні парослі» (керівник - Пономаренко С. В.), краєзнавчий « Історія та культура рідного краю» (керівник - Шелеміна С. М.), декоративно - прикладного мистецтва «Фантазія» (керівник - Дударєва С. В.).Традиційним в школі став щорічний фестиваль художньої самодіяльності « Таланти твої, Україно!», Осінній бал, День учнівського самоврядування останньої п’ятниці вересня, зустріч випускників на День молоді, козацькі забави, мамине свято.
В лютому 1994 року згідно розробленого статуту школи ( на основі закону « Про освіту» і « Положення про середній загальноосвітній навчально - виховний заклад») школа набула статусу юридичної особи і отримала свій рахунок в Білопільському агропромбанку за № 609728.
За підсумками чергової атестації педагогічних кадрів у квітні 1994 року вчителі Дудченко В. В., Пономаренко С. В. та Пономаренко К. О. стали вчителями вищої категорії, їм було присвоєно звання «Старший учитель».
В 1994 р. завдяки директору школи Дудченку В. В. було відремонтовано стелю шкільної їдальні.

===Директори===

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Теорія та методика фахової дисципліни Шелеміна С. М.

2015-04-23T10:55:19Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Шелеміна С. М.

2015-04-22T12:16:39Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Гуппал Т.О.

2015-04-22T12:12:20Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Привіт!--[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Шелеміна Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:12, 22 квітня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"

2015-04-22T11:56:07Z

Шелеміна Світлана Миколаївна: /* Автор статті(посилання на сторінку користувача) */

==Повна назва навчального закладу==

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
===Директори===

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]