http://istoriya.soippo.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&user=%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0+%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0+%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0&feedformat=atomHistoryPedia - Внесок користувача [uk]2024-03-28T21:15:07ZВнесок користувачаMediaWiki 1.24.1http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%83&diff=103163Історія Роменського району2016-06-30T18:10:43Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div>[[с. Перехрестівка, Роменського району, Сумської області]]<br />
<br />
[[с.Рогинці, Роменського району, Сумської області]]<br />
<br />
[[ с. Пустовійтівка]]<br />
<br />
[[с.Овлаші,Роменського району,Сумської області]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%83&diff=103162Історія Роменського району2016-06-30T18:06:29Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div>[[с. Перехрестівка, Роменського району, Сумської області]]<br />
<br />
[[с.Рогинці, Роменського району, Сумської області]]<br />
<br />
[[ с. Пустовійтівка,Роменського району, Сумської області]]<br />
<br />
[[с.Овлаші,Роменського району,Сумської області]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0&diff=103150Користувач:Залуцька Ольга Василівна2016-06-29T14:40:43Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Випускний проект */</p>
<hr />
<div><br />
<br />
==Прізвище ім'я по-батькові ==<br />
Залуцька Ольга Василівна<br />
[[Файл:Залуцька_О.В.jpg|200px|thumb|left|Залуцька О.В.]]<br />
<br />
==Регіон==<br />
Роменський район, с.Пустовійтівка<br />
==Місце роботи==<br />
Пустовійтівська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Калнишевського<br />
==Посада ==<br />
учитель історії та правознавства<br />
<br />
==Категорія==<br />
1 категорія<br />
==Випускний проект==<br />
Історія населених пунктів. с.Пустовійтівка [['''Пустовійтівка. Туристично-краєзнавча екскурсія''' ]] <br />
<br />
Конспект уроку 1<br />
<br />
Конспект уроку 2<br />
<br />
Конспект уроку 3<br />
<br />
Позакласний захід<br />
<br />
[https://drive.google.com/file/d/0B9TSk1C9iazuMXNvaEhnd0JQWjA/view?usp=sharing Методична розробка]<br />
<br />
Портфоліо<br />
<br />
==Контакти==<br />
olgazalutska0712@gmail.com<br />
0989146195<br />
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0&diff=103149Користувач:Залуцька Ольга Василівна2016-06-29T14:38:02Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Випускний проект */</p>
<hr />
<div><br />
<br />
==Прізвище ім'я по-батькові ==<br />
Залуцька Ольга Василівна<br />
[[Файл:Залуцька_О.В.jpg|200px|thumb|left|Залуцька О.В.]]<br />
<br />
==Регіон==<br />
Роменський район, с.Пустовійтівка<br />
==Місце роботи==<br />
Пустовійтівська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Калнишевського<br />
==Посада ==<br />
учитель історії та правознавства<br />
<br />
==Категорія==<br />
1 категорія<br />
==Випускний проект==<br />
Історія населених пунктів. С.Пустовійтівка [['''Пустовійтівка. Туристично-краєзнавча екскурсія''' ]] <br />
<br />
Конспект уроку 1<br />
<br />
Конспект уроку 2<br />
<br />
Конспект уроку 3<br />
<br />
Позакласний захід<br />
<br />
[https://drive.google.com/file/d/0B9TSk1C9iazuMXNvaEhnd0JQWjA/view?usp=sharing Методична розробка]<br />
<br />
Портфоліо<br />
<br />
==Контакти==<br />
olgazalutska0712@gmail.com<br />
0989146195<br />
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0&diff=103148Користувач:Залуцька Ольга Василівна2016-06-29T14:35:05Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Випускний проект */</p>
<hr />
<div><br />
<br />
==Прізвище ім'я по-батькові ==<br />
Залуцька Ольга Василівна<br />
[[Файл:Залуцька_О.В.jpg|200px|thumb|left|Залуцька О.В.]]<br />
<br />
==Регіон==<br />
Роменський район, с.Пустовійтівка<br />
==Місце роботи==<br />
Пустовійтівська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Калнишевського<br />
==Посада ==<br />
учитель історії та правознавства<br />
<br />
==Категорія==<br />
1 категорія<br />
==Випускний проект==<br />
Історія населених пунктів. Пустовійтівка [['''Пустовійтівка. Туристично-краєзнавча екскурсія''' ]] <br />
<br />
Конспект уроку 1<br />
<br />
Конспект уроку 2<br />
<br />
Конспект уроку 3<br />
<br />
Позакласний захід<br />
<br />
[https://drive.google.com/file/d/0B9TSk1C9iazuMXNvaEhnd0JQWjA/view?usp=sharing Методична розробка]<br />
<br />
Портфоліо<br />
<br />
==Контакти==<br />
olgazalutska0712@gmail.com<br />
0989146195<br />
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0&diff=103147Користувач:Залуцька Ольга Василівна2016-06-29T14:31:42Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Випускний проект */</p>
<hr />
<div><br />
<br />
==Прізвище ім'я по-батькові ==<br />
Залуцька Ольга Василівна<br />
[[Файл:Залуцька_О.В.jpg|200px|thumb|left|Залуцька О.В.]]<br />
<br />
==Регіон==<br />
Роменський район, с.Пустовійтівка<br />
==Місце роботи==<br />
Пустовійтівська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Калнишевського<br />
==Посада ==<br />
учитель історії та правознавства<br />
<br />
==Категорія==<br />
1 категорія<br />
==Випускний проект==<br />
Історія населених пунктів [['''Пустовійтівка. Туристично-краєзнавча екскурсія''' ]] <br />
<br />
Конспект уроку 1<br />
<br />
Конспект уроку 2<br />
<br />
Конспект уроку 3<br />
<br />
Позакласний захід<br />
<br />
[https://drive.google.com/file/d/0B9TSk1C9iazuMXNvaEhnd0JQWjA/view?usp=sharing Методична розробка]<br />
<br />
Портфоліо<br />
<br />
==Контакти==<br />
olgazalutska0712@gmail.com<br />
0989146195<br />
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0&diff=103146Користувач:Залуцька Ольга Василівна2016-06-29T14:30:23Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Випускний проект */</p>
<hr />
<div><br />
<br />
==Прізвище ім'я по-батькові ==<br />
Залуцька Ольга Василівна<br />
[[Файл:Залуцька_О.В.jpg|200px|thumb|left|Залуцька О.В.]]<br />
<br />
==Регіон==<br />
Роменський район, с.Пустовійтівка<br />
==Місце роботи==<br />
Пустовійтівська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Калнишевського<br />
==Посада ==<br />
учитель історії та правознавства<br />
<br />
==Категорія==<br />
1 категорія<br />
==Випускний проект==<br />
Історія населених пунктів [['''Пустовійтівка. Туристично-краєзнавча екскурсія''' ]][http://www.example.com] <br />
<br />
Конспект уроку 1<br />
<br />
Конспект уроку 2<br />
<br />
Конспект уроку 3<br />
<br />
Позакласний захід<br />
<br />
[https://drive.google.com/file/d/0B9TSk1C9iazuMXNvaEhnd0JQWjA/view?usp=sharing Методична розробка]<br />
<br />
Портфоліо<br />
<br />
==Контакти==<br />
olgazalutska0712@gmail.com<br />
0989146195<br />
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0&diff=103145Користувач:Залуцька Ольга Василівна2016-06-29T14:29:49Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Випускний проект */</p>
<hr />
<div><br />
<br />
==Прізвище ім'я по-батькові ==<br />
Залуцька Ольга Василівна<br />
[[Файл:Залуцька_О.В.jpg|200px|thumb|left|Залуцька О.В.]]<br />
<br />
==Регіон==<br />
Роменський район, с.Пустовійтівка<br />
==Місце роботи==<br />
Пустовійтівська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Калнишевського<br />
==Посада ==<br />
учитель історії та правознавства<br />
<br />
==Категорія==<br />
1 категорія<br />
==Випускний проект==<br />
Історія населених пунктів [['''Пустовійтівка. Туристично-краєзнавча екскурсія''' ]][http://www.example.com назва посилання] <br />
<br />
Конспект уроку 1<br />
<br />
Конспект уроку 2<br />
<br />
Конспект уроку 3<br />
<br />
Позакласний захід<br />
<br />
[https://drive.google.com/file/d/0B9TSk1C9iazuMXNvaEhnd0JQWjA/view?usp=sharing Методична розробка]<br />
<br />
Портфоліо<br />
<br />
==Контакти==<br />
olgazalutska0712@gmail.com<br />
0989146195<br />
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0&diff=103144Користувач:Залуцька Ольга Василівна2016-06-29T14:27:47Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Випускний проект */</p>
<hr />
<div><br />
<br />
==Прізвище ім'я по-батькові ==<br />
Залуцька Ольга Василівна<br />
[[Файл:Залуцька_О.В.jpg|200px|thumb|left|Залуцька О.В.]]<br />
<br />
==Регіон==<br />
Роменський район, с.Пустовійтівка<br />
==Місце роботи==<br />
Пустовійтівська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Калнишевського<br />
==Посада ==<br />
учитель історії та правознавства<br />
<br />
==Категорія==<br />
1 категорія<br />
==Випускний проект==<br />
Історія населених пунктів [[С. Пустовійтівка|Пустовійтівка.Туристично-краєзнавча екскурсія ]]<br />
<br />
[http://www.example.com назва посилання]<br />
Конспект уроку 1<br />
<br />
Конспект уроку 2<br />
<br />
Конспект уроку 3<br />
<br />
Позакласний захід<br />
<br />
[Конспект уроку 1<br />
<br />
[https://drive.google.com/file/d/0B9TSk1C9iazuMXNvaEhnd0JQWjA/view?usp=sharing Методична розробка]<br />
<br />
Портфоліо<br />
<br />
==Контакти==<br />
olgazalutska0712@gmail.com<br />
0989146195<br />
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE-%D0%B3%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BB%D1%8C_%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E.%D0%92.&diff=103098Соціально-гуманітарний кредитний модуль Залуцька О.В.2016-06-24T05:30:27Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */</p>
<hr />
<div>==== Інтерактивні практичні заняття ====<br />
Доброго дня,Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?<br />
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:44, 29 лютого 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді<br />
1.Філософське дослідження освіти необхідне, щоб запобігти кризам освіти як однієї з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Тому що філософія допомагає шукати методи й засоби виходу освіти з кризової ситуації та визначати її перспективи. По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення. По-друге, філософія здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку. Філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування. По-третє, філософія виступає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. По-четверте, до сих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з'ясування суті та змісту самого поняття "філософія освіти". Її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багатовимірність самої освіти. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.[[Файл:--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:30, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Технологічність в освіті дозволяє використовувати найрізноманітніші шляхи навчання на основі сучасних систем, способів, принципів, підходів тощо. Технологічний підхід у навчанні можна розглядати як систему дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання з метою ефективної взаємодії викладача й учня і досягнення високої результативності останньої.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення 02:16, 7 квітня 2016 (EEST)]]<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?<br />
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 2 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.Нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти. Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:53, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Сучасні зарубіжні підходи до освіти:1.Американський підхід 2.Азійський підхід 3.Європейський підхід--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:52, 19 червня 2016 (EEST) <br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.<br />
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:23, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги нових інформаційних технологій: – можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує кожному індивідові власну траєкторію самонавчання; – зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік синергетичного мислення; – створення ефективної системи управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти; – використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки, найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей «віртуальної реальності»[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна 07:48, 24 червня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
#У чому полягає сутність Болонського процесу?<br />
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:15, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, цілей, які,мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:37, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік)--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:10, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.<br />
#Як Ви розумієте термін квазінаука?<br />
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:49, 21 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників».--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:14, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
#Елементи, які складають дослідницьку систему:1.Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності.2.Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо.3.Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.).4.Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук.5.Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6.Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7.Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8.Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики.9.Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10.Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11.Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо.12.Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:25, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Індивідуальні заняття ====<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:<br />
<br />
Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 24 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
Головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає у ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Це значно складніше, ніж традиційна освіта. Сьогодні в педагогічні науці і практиці є дві цілком різні стратегії, в рамках яких існують системи освіти: Стратегія формування – педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування дитині вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. Стратегія розвитку – розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація. --[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 07:57, 24 червня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:03, 10 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Формальна освіта (дошкільна, загальна середня, вища та ін.); неформальна; інформальна (індивідуальна пізнавальна діяльність).--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
2.Відкрита освіта - це збірний термін , що означає різні види освітньої діяльності. Включає : відкритість навчальних матеріалів; навчального процесу, наукових досліджень, результатів начальної діяльності. Формуєтьсчя, наприклад, відповідно до розвитку інформаційних і компютерних технологій--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Консультації ====<br />
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:34, 4 травня 2016 (EEST)<br />
<br />
====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:55, 7 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
Ключовими напрямами державної освітньої політики мають стати :<br />
*реформування системи освіти на основі філософії «людиноцентризму» як стратегії національної освіти;<br />
*оновлення законодавчo-нормативної бази системи освіти, адекватної вимогам часу; <br />
*модернізація структури, змісту й організації освіти на засадах компетентнісного підходу, переорієнтації змісту освіти на цілі сталого розвитку;<br />
*створення і забезпечення можливостей для реалізації різноманітних освітніх моделей, навчальних закладів різних типів і форм власності, різноманітних форм та засобів отримання освіти; <br />
*побудова ефективної системи національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді;<br />
*забезпечення доступності та неперервності освіти впродовж життя;<br />
*формування здоров’язбережного середовища, екологізації освіти, валеологічної культури учасників навчально- виховного процесу;<br />
*розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті, підвищення якості освіти на інноваційній основі;<br />
*інформатизація освіти, удосконалення бібліотечного та інформаційно-ресурсного забезпечення освіти і науки;<br />
*забезпечення національного моніторингу системи освіти;<br />
*підвищення соціального статусу педагогів; <br />
*створення сучасної матеріально-технічної бази системи освіти. --[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 08:28, 24 червня 2016 (EEST) <br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:39, 17 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Основа розвитку особистості, суспільства, нації, держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентноспроможності держави на міжнародній арені.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Цінність освіти полягає в тому, що вона неперервна. Навчання протягом життя виходить на чільні позиції у світових освітніх процесах - це диктується базовими тенденціями сучасного розвитку людства. Тому для України вкрай важливо вжити дієві заходи для подолання відставання у цій сфері.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Проведення та перевірка модульного контролю ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 20 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття №1, №2, №3, не відповіли на перше запитання №4, а також не виконали індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:36, 1 червня 2016 (EEST)</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE-%D0%B3%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BB%D1%8C_%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E.%D0%92.&diff=103097Соціально-гуманітарний кредитний модуль Залуцька О.В.2016-06-24T05:28:28Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */</p>
<hr />
<div>==== Інтерактивні практичні заняття ====<br />
Доброго дня,Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?<br />
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:44, 29 лютого 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді<br />
1.Філософське дослідження освіти необхідне, щоб запобігти кризам освіти як однієї з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Тому що філософія допомагає шукати методи й засоби виходу освіти з кризової ситуації та визначати її перспективи. По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення. По-друге, філософія здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку. Філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування. По-третє, філософія виступає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. По-четверте, до сих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з'ясування суті та змісту самого поняття "філософія освіти". Її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багатовимірність самої освіти. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.[[Файл:--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:30, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Технологічність в освіті дозволяє використовувати найрізноманітніші шляхи навчання на основі сучасних систем, способів, принципів, підходів тощо. Технологічний підхід у навчанні можна розглядати як систему дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання з метою ефективної взаємодії викладача й учня і досягнення високої результативності останньої.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення 02:16, 7 квітня 2016 (EEST)]]<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?<br />
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 2 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.Нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти. Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:53, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Сучасні зарубіжні підходи до освіти:1.Американський підхід 2.Азійський підхід 3.Європейський підхід--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:52, 19 червня 2016 (EEST) <br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.<br />
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:23, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги нових інформаційних технологій: – можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує кожному індивідові власну траєкторію самонавчання; – зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік синергетичного мислення; – створення ефективної системи управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти; – використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки, найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей «віртуальної реальності»[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна 07:48, 24 червня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
#У чому полягає сутність Болонського процесу?<br />
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:15, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, цілей, які,мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:37, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік)--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:10, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.<br />
#Як Ви розумієте термін квазінаука?<br />
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:49, 21 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників».--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:14, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
#Елементи, які складають дослідницьку систему:1.Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності.2.Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо.3.Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.).4.Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук.5.Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6.Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7.Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8.Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики.9.Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10.Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11.Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо.12.Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:25, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Індивідуальні заняття ====<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:<br />
<br />
Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 24 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
Головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає у ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Це значно складніше, ніж традиційна освіта. Сьогодні в педагогічні науці і практиці є дві цілком різні стратегії, в рамках яких існують системи освіти: Стратегія формування – педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування дитині вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. Стратегія розвитку – розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація. --[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 07:57, 24 червня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:03, 10 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Формальна освіта (дошкільна, загальна середня, вища та ін.); неформальна; інформальна (індивідуальна пізнавальна діяльність).--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
2.Відкрита освіта - це збірний термін , що означає різні види освітньої діяльності. Включає : відкритість навчальних матеріалів; навчального процесу, наукових досліджень, результатів начальної діяльності. Формуєтьсчя, наприклад, відповідно до розвитку інформаційних і компютерних технологій--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Консультації ====<br />
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:34, 4 травня 2016 (EEST)<br />
<br />
====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:55, 7 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Ключовими напрямами державної освітньої політики мають стати :<br />
*реформування системи освіти на основі філософії «людиноцентризму» як стратегії національної освіти;<br />
*оновлення законодавчo-нормативної бази системи освіти, адекватної вимогам часу; <br />
*модернізація структури, змісту й організації освіти на засадах компетентнісного підходу, переорієнтації змісту освіти на цілі сталого розвитку;<br />
*створення і забезпечення можливостей для реалізації різноманітних освітніх моделей, навчальних закладів різних типів і форм власності, різноманітних форм та засобів отримання освіти; <br />
*побудова ефективної системи національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді;<br />
*забезпечення доступності та неперервності освіти впродовж життя;<br />
*формування здоров’язбережного середовища, екологізації освіти, валеологічної культури учасників навчально- виховного процесу;<br />
*розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті, підвищення якості освіти на інноваційній основі;<br />
*інформатизація освіти, удосконалення бібліотечного та інформаційно-ресурсного забезпечення освіти і науки;<br />
*забезпечення національного моніторингу системи освіти;<br />
*підвищення соціального статусу педагогів; <br />
*створення сучасної матеріально-технічної бази системи освіти. --[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 08:28, 24 червня 2016 (EEST) <br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:39, 17 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Основа розвитку особистості, суспільства, нації, держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентноспроможності держави на міжнародній арені.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Цінність освіти полягає в тому, що вона неперервна. Навчання протягом життя виходить на чільні позиції у світових освітніх процесах - це диктується базовими тенденціями сучасного розвитку людства. Тому для України вкрай важливо вжити дієві заходи для подолання відставання у цій сфері.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Проведення та перевірка модульного контролю ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 20 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття №1, №2, №3, не відповіли на перше запитання №4, а також не виконали індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:36, 1 червня 2016 (EEST)</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE-%D0%B3%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BB%D1%8C_%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E.%D0%92.&diff=103096Соціально-гуманітарний кредитний модуль Залуцька О.В.2016-06-24T05:08:04Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */</p>
<hr />
<div>==== Інтерактивні практичні заняття ====<br />
Доброго дня,Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?<br />
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:44, 29 лютого 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді<br />
1.Філософське дослідження освіти необхідне, щоб запобігти кризам освіти як однієї з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Тому що філософія допомагає шукати методи й засоби виходу освіти з кризової ситуації та визначати її перспективи. По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення. По-друге, філософія здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку. Філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування. По-третє, філософія виступає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. По-четверте, до сих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з'ясування суті та змісту самого поняття "філософія освіти". Її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багатовимірність самої освіти. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.[[Файл:--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:30, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Технологічність в освіті дозволяє використовувати найрізноманітніші шляхи навчання на основі сучасних систем, способів, принципів, підходів тощо. Технологічний підхід у навчанні можна розглядати як систему дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання з метою ефективної взаємодії викладача й учня і досягнення високої результативності останньої.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення 02:16, 7 квітня 2016 (EEST)]]<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?<br />
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 2 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.Нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти. Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:53, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Сучасні зарубіжні підходи до освіти:1.Американський підхід 2.Азійський підхід 3.Європейський підхід--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:52, 19 червня 2016 (EEST) <br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.<br />
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:23, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги нових інформаційних технологій: – можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує кожному індивідові власну траєкторію самонавчання; – зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік синергетичного мислення; – створення ефективної системи управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти; – використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки, найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей «віртуальної реальності»[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна 07:48, 24 червня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
#У чому полягає сутність Болонського процесу?<br />
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:15, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, цілей, які,мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:37, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік)--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:10, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.<br />
#Як Ви розумієте термін квазінаука?<br />
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:49, 21 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників».--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:14, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
#Елементи, які складають дослідницьку систему:1.Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності.2.Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо.3.Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.).4.Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук.5.Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6.Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7.Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8.Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики.9.Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10.Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11.Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо.12.Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:25, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Індивідуальні заняття ====<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:<br />
<br />
Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 24 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
Головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає у ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Це значно складніше, ніж традиційна освіта. Сьогодні в педагогічні науці і практиці є дві цілком різні стратегії, в рамках яких існують системи освіти: Стратегія формування – педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування дитині вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. Стратегія розвитку – розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація. --[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 07:57, 24 червня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:03, 10 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Формальна освіта (дошкільна, загальна середня, вища та ін.); неформальна; інформальна (індивідуальна пізнавальна діяльність).--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
2.Відкрита освіта - це збірний термін , що означає різні види освітньої діяльності. Включає : відкритість навчальних матеріалів; навчального процесу, наукових досліджень, результатів начальної діяльності. Формуєтьсчя, наприклад, відповідно до розвитку інформаційних і компютерних технологій--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Консультації ====<br />
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:34, 4 травня 2016 (EEST)<br />
<br />
====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:55, 7 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Ключовими напрямами державної освітньої політики мають стати :<br />
*реформування системи освіти на основі філософії «людиноцентризму» як стратегії національної освіти;<br />
*оновлення законодавчo-нормативної бази системи освіти, адекватної вимогам часу; <br />
*модернізація структури, змісту й організації освіти на засадах компетентнісного підходу, переорієнтації змісту освіти на цілі сталого розвитку;<br />
*створення і забезпечення можливостей для реалізації різноманітних освітніх моделей, навчальних закладів різних типів і форм власності, різноманітних форм та засобів отримання освіти; <br />
*побудова ефективної системи національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді;<br />
*забезпечення доступності та неперервності освіти впродовж життя;<br />
*формування здоров’язбережного середовища, екологізації освіти, валеологічної культури учасників навчально- виховного процесу;<br />
*розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті, підвищення якості освіти на інноваційній основі;<br />
*інформатизація освіти, удосконалення бібліотечного та інформаційно-ресурсного забезпечення освіти і науки;<br />
*забезпечення національного моніторингу системи освіти;<br />
*підвищення соціального статусу педагогів; <br />
*створення сучасної матеріально-технічної бази системи освіти. <br />
# <br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:39, 17 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Основа розвитку особистості, суспільства, нації, держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентноспроможності держави на міжнародній арені.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Цінність освіти полягає в тому, що вона неперервна. Навчання протягом життя виходить на чільні позиції у світових освітніх процесах - це диктується базовими тенденціями сучасного розвитку людства. Тому для України вкрай важливо вжити дієві заходи для подолання відставання у цій сфері.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Проведення та перевірка модульного контролю ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 20 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття №1, №2, №3, не відповіли на перше запитання №4, а також не виконали індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:36, 1 червня 2016 (EEST)</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE-%D0%B3%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BB%D1%8C_%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E.%D0%92.&diff=103095Соціально-гуманітарний кредитний модуль Залуцька О.В.2016-06-24T04:57:58Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Індивідуальні заняття */</p>
<hr />
<div>==== Інтерактивні практичні заняття ====<br />
Доброго дня,Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?<br />
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:44, 29 лютого 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді<br />
1.Філософське дослідження освіти необхідне, щоб запобігти кризам освіти як однієї з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Тому що філософія допомагає шукати методи й засоби виходу освіти з кризової ситуації та визначати її перспективи. По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення. По-друге, філософія здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку. Філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування. По-третє, філософія виступає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. По-четверте, до сих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з'ясування суті та змісту самого поняття "філософія освіти". Її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багатовимірність самої освіти. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.[[Файл:--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:30, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Технологічність в освіті дозволяє використовувати найрізноманітніші шляхи навчання на основі сучасних систем, способів, принципів, підходів тощо. Технологічний підхід у навчанні можна розглядати як систему дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання з метою ефективної взаємодії викладача й учня і досягнення високої результативності останньої.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення 02:16, 7 квітня 2016 (EEST)]]<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?<br />
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 2 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.Нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти. Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:53, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Сучасні зарубіжні підходи до освіти:1.Американський підхід 2.Азійський підхід 3.Європейський підхід--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:52, 19 червня 2016 (EEST) <br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.<br />
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:23, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги нових інформаційних технологій: – можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує кожному індивідові власну траєкторію самонавчання; – зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік синергетичного мислення; – створення ефективної системи управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти; – використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки, найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей «віртуальної реальності»[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна 07:48, 24 червня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
#У чому полягає сутність Болонського процесу?<br />
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:15, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, цілей, які,мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:37, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік)--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:10, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.<br />
#Як Ви розумієте термін квазінаука?<br />
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:49, 21 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників».--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:14, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
#Елементи, які складають дослідницьку систему:1.Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності.2.Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо.3.Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.).4.Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук.5.Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6.Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7.Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8.Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики.9.Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10.Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11.Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо.12.Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:25, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Індивідуальні заняття ====<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:<br />
<br />
Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 24 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
Головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає у ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Це значно складніше, ніж традиційна освіта. Сьогодні в педагогічні науці і практиці є дві цілком різні стратегії, в рамках яких існують системи освіти: Стратегія формування – педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування дитині вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. Стратегія розвитку – розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація. --[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 07:57, 24 червня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:03, 10 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Формальна освіта (дошкільна, загальна середня, вища та ін.); неформальна; інформальна (індивідуальна пізнавальна діяльність).--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
2.Відкрита освіта - це збірний термін , що означає різні види освітньої діяльності. Включає : відкритість навчальних матеріалів; навчального процесу, наукових досліджень, результатів начальної діяльності. Формуєтьсчя, наприклад, відповідно до розвитку інформаційних і компютерних технологій--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Консультації ====<br />
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:34, 4 травня 2016 (EEST)<br />
<br />
====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:55, 7 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#<br />
#<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:39, 17 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Основа розвитку особистості, суспільства, нації, держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентноспроможності держави на міжнародній арені.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Цінність освіти полягає в тому, що вона неперервна. Навчання протягом життя виходить на чільні позиції у світових освітніх процесах - це диктується базовими тенденціями сучасного розвитку людства. Тому для України вкрай важливо вжити дієві заходи для подолання відставання у цій сфері.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
<br />
==== Проведення та перевірка модульного контролю ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 20 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття №1, №2, №3, не відповіли на перше запитання №4, а також не виконали індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:36, 1 червня 2016 (EEST)</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE-%D0%B3%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BB%D1%8C_%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E.%D0%92.&diff=103094Соціально-гуманітарний кредитний модуль Залуцька О.В.2016-06-24T04:50:54Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */</p>
<hr />
<div>==== Інтерактивні практичні заняття ====<br />
Доброго дня,Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?<br />
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:44, 29 лютого 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді<br />
1.Філософське дослідження освіти необхідне, щоб запобігти кризам освіти як однієї з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Тому що філософія допомагає шукати методи й засоби виходу освіти з кризової ситуації та визначати її перспективи. По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення. По-друге, філософія здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку. Філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування. По-третє, філософія виступає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. По-четверте, до сих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з'ясування суті та змісту самого поняття "філософія освіти". Її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багатовимірність самої освіти. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.[[Файл:--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:30, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Технологічність в освіті дозволяє використовувати найрізноманітніші шляхи навчання на основі сучасних систем, способів, принципів, підходів тощо. Технологічний підхід у навчанні можна розглядати як систему дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання з метою ефективної взаємодії викладача й учня і досягнення високої результативності останньої.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення 02:16, 7 квітня 2016 (EEST)]]<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?<br />
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 2 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.Нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти. Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:53, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Сучасні зарубіжні підходи до освіти:1.Американський підхід 2.Азійський підхід 3.Європейський підхід--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:52, 19 червня 2016 (EEST) <br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.<br />
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:23, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги нових інформаційних технологій: – можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує кожному індивідові власну траєкторію самонавчання; – зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік синергетичного мислення; – створення ефективної системи управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти; – використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки, найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей «віртуальної реальності»[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна 07:48, 24 червня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
#У чому полягає сутність Болонського процесу?<br />
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:15, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, цілей, які,мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:37, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік)--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:10, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.<br />
#Як Ви розумієте термін квазінаука?<br />
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:49, 21 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників».--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:14, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
#Елементи, які складають дослідницьку систему:1.Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності.2.Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо.3.Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.).4.Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук.5.Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6.Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7.Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8.Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики.9.Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10.Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11.Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо.12.Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:25, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Індивідуальні заняття ====<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:<br />
<br />
Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 24 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:03, 10 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Формальна освіта (дошкільна, загальна середня, вища та ін.); неформальна; інформальна (індивідуальна пізнавальна діяльність).--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
2.Відкрита освіта - це збірний термін , що означає різні види освітньої діяльності. Включає : відкритість навчальних матеріалів; навчального процесу, наукових досліджень, результатів начальної діяльності. Формуєтьсчя, наприклад, відповідно до розвитку інформаційних і компютерних технологій--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
<br />
==== Консультації ====<br />
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:34, 4 травня 2016 (EEST)<br />
<br />
====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:55, 7 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#<br />
#<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:39, 17 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Основа розвитку особистості, суспільства, нації, держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентноспроможності держави на міжнародній арені.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Цінність освіти полягає в тому, що вона неперервна. Навчання протягом життя виходить на чільні позиції у світових освітніх процесах - це диктується базовими тенденціями сучасного розвитку людства. Тому для України вкрай важливо вжити дієві заходи для подолання відставання у цій сфері.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
<br />
==== Проведення та перевірка модульного контролю ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 20 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття №1, №2, №3, не відповіли на перше запитання №4, а також не виконали індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:36, 1 червня 2016 (EEST)</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE-%D0%B3%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BB%D1%8C_%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E.%D0%92.&diff=103093Соціально-гуманітарний кредитний модуль Залуцька О.В.2016-06-24T04:49:50Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */</p>
<hr />
<div>==== Інтерактивні практичні заняття ====<br />
Доброго дня,Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?<br />
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:44, 29 лютого 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді<br />
1.Філософське дослідження освіти необхідне, щоб запобігти кризам освіти як однієї з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Тому що філософія допомагає шукати методи й засоби виходу освіти з кризової ситуації та визначати її перспективи. По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення. По-друге, філософія здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку. Філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування. По-третє, філософія виступає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. По-четверте, до сих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з'ясування суті та змісту самого поняття "філософія освіти". Її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багатовимірність самої освіти. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.[[Файл:--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:30, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Технологічність в освіті дозволяє використовувати найрізноманітніші шляхи навчання на основі сучасних систем, способів, принципів, підходів тощо. Технологічний підхід у навчанні можна розглядати як систему дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання з метою ефективної взаємодії викладача й учня і досягнення високої результативності останньої.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення 02:16, 7 квітня 2016 (EEST)]]<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?<br />
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 2 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.Нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти. Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:53, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Сучасні зарубіжні підходи до освіти:1.Американський підхід 2.Азійський підхід 3.Європейський підхід--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:52, 19 червня 2016 (EEST) <br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.<br />
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:23, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
<br />
Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги нових інформаційних технологій: – можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує кожному індивідові власну траєкторію самонавчання; – зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік синергетичного мислення; – створення ефективної системи управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти; – використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки, найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей «віртуальної реальності». ]]------[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна 07:48, 24 червня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
#У чому полягає сутність Болонського процесу?<br />
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:15, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, цілей, які,мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:37, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік)--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:10, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.<br />
#Як Ви розумієте термін квазінаука?<br />
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:49, 21 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників».--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:14, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
#Елементи, які складають дослідницьку систему:1.Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності.2.Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо.3.Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.).4.Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук.5.Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6.Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7.Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8.Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики.9.Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10.Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11.Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо.12.Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:25, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Індивідуальні заняття ====<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:<br />
<br />
Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 24 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:03, 10 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Формальна освіта (дошкільна, загальна середня, вища та ін.); неформальна; інформальна (індивідуальна пізнавальна діяльність).--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
2.Відкрита освіта - це збірний термін , що означає різні види освітньої діяльності. Включає : відкритість навчальних матеріалів; навчального процесу, наукових досліджень, результатів начальної діяльності. Формуєтьсчя, наприклад, відповідно до розвитку інформаційних і компютерних технологій--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
<br />
==== Консультації ====<br />
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:34, 4 травня 2016 (EEST)<br />
<br />
====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:55, 7 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#<br />
#<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:39, 17 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Основа розвитку особистості, суспільства, нації, держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентноспроможності держави на міжнародній арені.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Цінність освіти полягає в тому, що вона неперервна. Навчання протягом життя виходить на чільні позиції у світових освітніх процесах - це диктується базовими тенденціями сучасного розвитку людства. Тому для України вкрай важливо вжити дієві заходи для подолання відставання у цій сфері.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
<br />
==== Проведення та перевірка модульного контролю ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 20 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття №1, №2, №3, не відповіли на перше запитання №4, а також не виконали індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:36, 1 червня 2016 (EEST)</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE-%D0%B3%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BB%D1%8C_%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E.%D0%92.&diff=103092Соціально-гуманітарний кредитний модуль Залуцька О.В.2016-06-24T04:49:20Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */</p>
<hr />
<div>==== Інтерактивні практичні заняття ====<br />
Доброго дня,Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?<br />
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:44, 29 лютого 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді<br />
1.Філософське дослідження освіти необхідне, щоб запобігти кризам освіти як однієї з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Тому що філософія допомагає шукати методи й засоби виходу освіти з кризової ситуації та визначати її перспективи. По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення. По-друге, філософія здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку. Філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування. По-третє, філософія виступає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. По-четверте, до сих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з'ясування суті та змісту самого поняття "філософія освіти". Її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багатовимірність самої освіти. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.[[Файл:--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:30, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Технологічність в освіті дозволяє використовувати найрізноманітніші шляхи навчання на основі сучасних систем, способів, принципів, підходів тощо. Технологічний підхід у навчанні можна розглядати як систему дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання з метою ефективної взаємодії викладача й учня і досягнення високої результативності останньої.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення 02:16, 7 квітня 2016 (EEST)]]<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?<br />
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 2 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.Нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти. Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:53, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Сучасні зарубіжні підходи до освіти:1.Американський підхід 2.Азійський підхід 3.Європейський підхід--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:52, 19 червня 2016 (EEST) <br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.<br />
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:23, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
<br />
Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги нових інформаційних технологій: – можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує кожному індивідові власну траєкторію самонавчання; – зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік синергетичного мислення; – створення ефективної системи управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти; – використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки, найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей «віртуальної реальності». ]]------[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна 07:48, 24 червня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
#У чому полягає сутність Болонського процесу?<br />
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:15, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, цілей, які,мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:37, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік)--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:10, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.<br />
#Як Ви розумієте термін квазінаука?<br />
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:49, 21 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників».--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:14, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
#Елементи, які складають дослідницьку систему:1.Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності.2.Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо.3.Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.).4.Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук.5.Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6.Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7.Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8.Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики.9.Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10.Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11.Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо.12.Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:25, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Індивідуальні заняття ====<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:<br />
<br />
Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 24 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:03, 10 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Формальна освіта (дошкільна, загальна середня, вища та ін.); неформальна; інформальна (індивідуальна пізнавальна діяльність).--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
2.Відкрита освіта - це збірний термін , що означає різні види освітньої діяльності. Включає : відкритість навчальних матеріалів; навчального процесу, наукових досліджень, результатів начальної діяльності. Формуєтьсчя, наприклад, відповідно до розвитку інформаційних і компютерних технологій--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
<br />
==== Консультації ====<br />
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:34, 4 травня 2016 (EEST)<br />
<br />
====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:55, 7 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#<br />
#<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:39, 17 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Основа розвитку особистості, суспільства, нації, держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентноспроможності держави на міжнародній арені.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Цінність освіти полягає в тому, що вона неперервна. Навчання протягом життя виходить на чільні позиції у світових освітніх процесах - це диктується базовими тенденціями сучасного розвитку людства. Тому для України вкрай важливо вжити дієві заходи для подолання відставання у цій сфері.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
<br />
==== Проведення та перевірка модульного контролю ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 20 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття №1, №2, №3, не відповіли на перше запитання №4, а також не виконали індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:36, 1 червня 2016 (EEST)</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE-%D0%B3%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BB%D1%8C_%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E.%D0%92.&diff=103091Соціально-гуманітарний кредитний модуль Залуцька О.В.2016-06-24T04:48:20Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */</p>
<hr />
<div>==== Інтерактивні практичні заняття ====<br />
Доброго дня,Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?<br />
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:44, 29 лютого 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді<br />
1.Філософське дослідження освіти необхідне, щоб запобігти кризам освіти як однієї з найзагрозливіших глобальних проблем людства. Тому що філософія допомагає шукати методи й засоби виходу освіти з кризової ситуації та визначати її перспективи. По-перше, лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, хоча освіту досліджує багато наук: педагогіка, психологія, соціологія і т. ін. Лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення. По-друге, філософія здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві. Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному та духовному розвитку. Філософський аналіз освіти свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне, оскільки воно втрачає сенс свого існування. По-третє, філософія виступає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою. По-четверте, до сих пір важливим завданням філософії залишається остаточне з'ясування суті та змісту самого поняття "філософія освіти". Її тлумачень є багато і однозначна оцінка відсутня. Причиною тут є багатовимірність самої освіти. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти.[[Файл:--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:30, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Технологічність в освіті дозволяє використовувати найрізноманітніші шляхи навчання на основі сучасних систем, способів, принципів, підходів тощо. Технологічний підхід у навчанні можна розглядати як систему дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання з метою ефективної взаємодії викладача й учня і досягнення високої результативності останньої.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення 02:16, 7 квітня 2016 (EEST)]]<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
<br />
# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?<br />
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 2 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.Нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти. Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:53, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Сучасні зарубіжні підходи до освіти:1.Американський підхід 2.Азійський підхід 3.Європейський підхід--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:52, 19 червня 2016 (EEST) <br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.<br />
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:23, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
<br />
[[Файл: Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги нових інформаційних технологій: – можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує кожному індивідові власну траєкторію самонавчання; – зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік синергетичного мислення; – створення ефективної системи управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти; – використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки, найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей «віртуальної реальності». ]]------[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 07:48, 24 червня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:<br />
#У чому полягає сутність Болонського процесу?<br />
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:15, 14 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, цілей, які,мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:37, 19 червня 2016 (EEST)<br />
#Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні(2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік)--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:10, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.<br />
#Як Ви розумієте термін квазінаука?<br />
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?<br />
<br />
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:49, 21 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей,вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників».--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:14, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
#Елементи, які складають дослідницьку систему:1.Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності.2.Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо.3.Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.).4.Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук.5.Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6.Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7.Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8.Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики.9.Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10.Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11.Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо.12.Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 17:25, 12 квітня 2016 (EEST)<br />
<br />
==== Індивідуальні заняття ====<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:<br />
<br />
Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 24 березня 2016 (EET)<br />
----<br />
Ваша відповідь:<br />
<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:03, 10 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Формальна освіта (дошкільна, загальна середня, вища та ін.); неформальна; інформальна (індивідуальна пізнавальна діяльність).--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
2.Відкрита освіта - це збірний термін , що означає різні види освітньої діяльності. Включає : відкритість навчальних матеріалів; навчального процесу, наукових досліджень, результатів начальної діяльності. Формуєтьсчя, наприклад, відповідно до розвитку інформаційних і компютерних технологій--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 16:40, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
<br />
==== Консультації ====<br />
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:34, 4 травня 2016 (EEST)<br />
<br />
====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:55, 7 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#<br />
#<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти? З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:39, 17 травня 2016 (EEST)<br />
----<br />
Ваші відповіді:<br />
#Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Основа розвитку особистості, суспільства, нації, держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентноспроможності держави на міжнародній арені.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST) <br />
#Цінність освіти полягає в тому, що вона неперервна. Навчання протягом життя виходить на чільні позиції у світових освітніх процесах - це диктується базовими тенденціями сучасного розвитку людства. Тому для України вкрай важливо вжити дієві заходи для подолання відставання у цій сфері.--[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]] ([[Обговорення користувача:Залуцька Ольга Василівна|обговорення]]) 15:49, 19 червня 2016 (EEST)<br />
<br />
<br />
==== Проведення та перевірка модульного контролю ====<br />
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!<br />
<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:47, 20 квітня 2016 (EEST)<br />
----<br />
----<br />
Доброго дня, Ольга Василівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття №1, №2, №3, не відповіли на перше запитання №4, а також не виконали індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.<br />
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:36, 1 червня 2016 (EEST)</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=103090С. Пустовійтівка2016-06-24T04:38:54Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div>[[Файл:КАРТА.jpg|200px|thumb|right|]]<br />
==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
[[Файл:ФОТО_ГРУПИ.jpg|200px|thumb|left]]<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
[[Файл:ГЕРБ.jpg|200px|thumb|left]]]<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
[[Файл:ЗНАК.jpg|300px|thumb|right]]<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
[[Файл:]]<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
[[Файл:Миколаївська_церква_Пустовійтівка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
[[Файл:Річка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
[[Файл:Урочище.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
[[Файл:Скіфські_могили.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
[[Файл:Золотуха.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
[[Файл:Нафтова сважина.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=103088С. Пустовійтівка2016-06-24T02:37:37Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Вступ */</p>
<hr />
<div>[[Файл:КАРТА.jpg|200px|thumb|right|]]<br />
==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
[[Файл:ФОТО_ГРУПИ.jpg|200px|thumb|left]]<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
[[Файл:ГЕРБ.jpg|200px|thumb|left]]]<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
[[Файл:ЗНАК.jpg|300px|thumb|right]]<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
[[Файл:Миколаївська_церква_Пустовійтівка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
[[Файл:Річка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
[[Файл:Урочище.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
[[Файл:Скіфські_могили.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
[[Файл:Золотуха.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
[[Файл:Нафтова сважина.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102992С. Пустовійтівка2016-06-22T13:23:08Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Вступ */</p>
<hr />
<div>[[Файл:КАРТА.jpg|200px|thumb|right|]]<br />
==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
[[Файл:ФОТО_ГРУПИ.jpg|200px|thumb|left]]<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
[[Файл:ГЕРБ.jpg|200px|thumb|left]]]<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
[[Файл:ЗНАК.jpg|200px|thumb|right]]<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
[[Файл:Миколаївська_церква_Пустовійтівка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
[[Файл:Річка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
[[Файл:Урочище.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
[[Файл:Скіфські_могили.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
[[Файл:Золотуха.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
[[Файл:Нафтова сважина.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102991С. Пустовійтівка2016-06-22T13:21:24Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Вступ */</p>
<hr />
<div>[[Файл:КАРТА.jpg|200px|thumb|right|]]<br />
==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
[[Файл:ФОТО_ГРУПИ.jpg|200px|thumb|left]]<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
[[Файл:ГЕРБ.jpg|200px|thumb|left]]]<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
[[Файл:ЗНАК.jpg|200px|thumb|left]]<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
[[Файл:Миколаївська_церква_Пустовійтівка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
[[Файл:Річка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
[[Файл:Урочище.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
[[Файл:Скіфські_могили.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
[[Файл:Золотуха.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
[[Файл:Нафтова сважина.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%9D%D0%90%D0%9A.jpg&diff=102989Файл:ЗНАК.jpg2016-06-22T13:19:43Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div></div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102988С. Пустовійтівка2016-06-22T13:18:27Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Вступ */</p>
<hr />
<div>[[Файл:КАРТА.jpg|200px|thumb|right|]]<br />
==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
[[Файл:ФОТО_ГРУПИ.jpg|200px|thumb|left]]<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
[[Файл:ГЕРБ.jpg|200px|thumb|left]]]<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
[[Файл:Миколаївська_церква_Пустовійтівка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
[[Файл:Річка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
[[Файл:Урочище.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
[[Файл:Скіфські_могили.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
[[Файл:Золотуха.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
[[Файл:Нафтова сважина.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%93%D0%95%D0%A0%D0%91.jpg&diff=102986Файл:ГЕРБ.jpg2016-06-22T13:17:22Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div></div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102985С. Пустовійтівка2016-06-22T13:15:29Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Вступ */</p>
<hr />
<div>[[Файл:КАРТА.jpg|200px|thumb|right|]]<br />
==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
[[Файл:ФОТО_ГРУПИ.jpg|200px|thumb|left]]<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
[[Файл:Миколаївська_церква_Пустовійтівка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
[[Файл:Річка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
[[Файл:Урочище.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
[[Файл:Скіфські_могили.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
[[Файл:Золотуха.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
[[Файл:Нафтова сважина.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A4%D0%9E%D0%A2%D0%9E_%D0%93%D0%A0%D0%A3%D0%9F%D0%98.jpg&diff=102984Файл:ФОТО ГРУПИ.jpg2016-06-22T13:12:47Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div></div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102983С. Пустовійтівка2016-06-22T13:10:24Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div>[[Файл:КАРТА.jpg|200px|thumb|right|]]<br />
==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
[[Файл:Миколаївська_церква_Пустовійтівка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
[[Файл:Річка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
[[Файл:Урочище.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
[[Файл:Скіфські_могили.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
[[Файл:Золотуха.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
[[Файл:Нафтова сважина.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9A%D0%90%D0%A0%D0%A2%D0%90.jpg&diff=102981Файл:КАРТА.jpg2016-06-22T13:09:12Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div></div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102978С. Пустовійтівка2016-06-22T13:03:50Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті */</p>
<hr />
<div>==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
[[Файл:Миколаївська_церква_Пустовійтівка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
[[Файл:Річка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
[[Файл:Урочище.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
[[Файл:Скіфські_могили.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
[[Файл:Золотуха.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
[[Файл:Нафтова сважина.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9D%D0%B0%D1%84%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B0.jpg&diff=102977Файл:Нафтова сважина.jpg2016-06-22T13:03:00Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div></div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D1%83%D1%85%D0%B0.jpg&diff=102976Файл:Золотуха.jpg2016-06-22T13:01:49Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div></div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102975С. Пустовійтівка2016-06-22T13:00:35Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті */</p>
<hr />
<div>==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
[[Файл:Миколаївська_церква_Пустовійтівка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
[[Файл:Річка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
[[Файл:Урочище.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
[[Файл:Скіфські_могили.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A1%D0%BA%D1%96%D1%84%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B8.jpg&diff=102974Файл:Скіфські могили.jpg2016-06-22T12:59:45Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div></div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102971С. Пустовійтівка2016-06-22T12:58:16Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті */</p>
<hr />
<div>==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
[[Файл:Миколаївська_церква_Пустовійтівка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
[[Файл:Річка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
[[Файл:Урочище.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A3%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B8%D1%89%D0%B5.jpg&diff=102967Файл:Урочище.jpg2016-06-22T12:57:16Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div></div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102962С. Пустовійтівка2016-06-22T12:56:04Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті */</p>
<hr />
<div>==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
[[Файл:Миколаївська_церква_Пустовійтівка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
[[Файл:Річка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A0%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0.jpg&diff=102960Файл:Річка.jpg2016-06-22T12:54:27Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div></div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102952С. Пустовійтівка2016-06-22T12:52:26Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті */</p>
<hr />
<div>==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
[[Файл:Миколаївська_церква_Пустовійтівка.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0.jpg&diff=102948Файл:Миколаївська церква Пустовійтівка.jpg2016-06-22T12:50:53Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div></div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102944С. Пустовійтівка2016-06-22T12:48:53Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті */</p>
<hr />
<div>==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському»'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102929С. Пустовійтівка2016-06-22T12:38:51Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті */</p>
<hr />
<div>==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
[[Файл:Памятник Калнишевському.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському»'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%BD%D0%B8%D1%88%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83.jpg&diff=102923Файл:Памятник Калнишевському.jpg2016-06-22T12:36:44Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div></div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102916С. Пустовійтівка2016-06-22T12:29:26Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті */</p>
<hr />
<div>==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
[[Файл:Музей Полтави.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському»'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8.jpg&diff=102913Файл:Музей Полтави.jpg2016-06-22T12:27:41Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div></div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102908С. Пустовійтівка2016-06-22T12:24:44Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті */</p>
<hr />
<div>==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Леоніда Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському»'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0.jpg&diff=102903Файл:Пустовійтівська школа.jpg2016-06-22T12:23:24Z<p>Залуцька Ольга Василівна: </p>
<hr />
<div></div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102902С. Пустовійтівка2016-06-22T12:23:13Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті */</p>
<hr />
<div>==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Л. Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському»'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102901С. Пустовійтівка2016-06-22T12:22:13Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті */</p>
<hr />
<div>==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
[[Файл:,Пустовійтівська_школа.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Л. Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському»'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102892С. Пустовійтівка2016-06-22T12:13:39Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті */</p>
<hr />
<div>==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Л. Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському»'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівнаhttp://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%A1._%D0%9F%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0&diff=102888С. Пустовійтівка2016-06-22T12:12:25Z<p>Залуцька Ольга Василівна: /* Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті */</p>
<hr />
<div>==Вступ==<br />
'''Актуальність.''' Індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення<br />
психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинку та оздоровлення в різних куточках світу та України.<br />
Роменський район, зокрема село Пустовійтівка, Сумської області має значний туристсько-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють наявність пам’яток історії та культури, так і різноманітність природних факторів.<br />
Адже, Роменщина – це один з найбільших в області районів, становить 1,9 тис. кв. км. Він межує з районами: Лохвицьким Полтавської області — на півдні, Срібнянським, Талалаївським Чернігівської області — на заході, Конотопським, Буринським — на півночі, Недригайлівським, Липоводолинським Сумської області — на сході. 32-м сільським радам підпорядковуються 134 населені пункти, в яких проживає 46,5 тис. чоловік, з них українців – 97,3 %, росіян – 2, 2 %. <br />
Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури.<br />
<br />
'''Метою''' нашої роботи є дослідження, історико-культурних, природно-рекреаційних та соціально-економічних ресурсів Пустовійтівки, а також розробка авторського туристично-краєзнавчого екскурсійного маршруту «Стежками нашого дитинства». Для реалізації даної мети нам потрібно виконати наступні ''завдання:''<br />
<br />
*дослідити туристичну привабливість території села Пустовійтівки;<br />
*розглянути особливості природно-ресурсного потенціалу даної території;<br />
*дослідити видатні історико-культурні пам’ятки Пустовійтівки;<br />
*проаналізувати соціально-економічні ресурси району;<br />
*запропонувати можливості використання туристсько-рекреаційного потенціалу території Пустовійтівської сільської ради для розвитку туризму.<br />
'''Об’єктом''' '''дослідження''' в нашій роботі є територія Пустовійтівської сільської ради , як потенційний туристичний регіон.<br />
<br />
'''Предметом''' '''дослідження''' виступають туристсько-рекреаційні ресурси даної території.<br />
<br />
Ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Пошук" (керівник – учитель історії Залуцька Ольга Василівна),одночасно є членами гуртка «Туризм і краєзнавство». Лащ Юлія, стаж роботи учасника гуртка – 5 років, екскурсовода – 4 роки; Тихенко Валентина, стаж роботи учасника – 4 років, екскурсовода – 3 роки; Кривогуз Андрій , Салій Анна, Яненко Катерина – учасники. Опрацювавши і проаналізувавши існуючі туристичні маршрути наш пошуковий загін зробив висновки, що вони розраховані на випадкових туристів. Тому ми вирішили розробити і запропонувати увазі туристів маршрут комбінованої екскурсії найцікавішими місцями нашого села та його околиць. Кожен з нас має надію, що взявши до рук нашу розробку, турист чи мандрівник зможе сам знайти цікаві місця, будь-який вчитель зможе повести своїх вихованців на екскурсію без особливої підготовки. Члени нашого гуртка опрацювали тематичну літературу, матеріали кліматичних та екологічних довідників, картографічний матеріал і виявили сприятливі передумови розвитку туризм у в Роменському краї, зокрема в Пустовійтівці. У процесі роботи над розробками екскурсії використано матеріали місцевого музею, спогади односельчан, повідомлення старожилів села. Сподіваємось, що наша робота буде корисною усім небайдужим до історії нашого села, допоможе при проведенні уроків з історії, географії, народознавства та позакласних заходів.<br />
Історія рідного краю є невід'ємною складовою частиною історії всієї нашої Батьківщини. У народі великого поширення набуло прислів'я-заклик " Люби і знай свій рідний край!" Ці звернуті до всіх слова особливо стосуються молодого покоління. Пам'ять... Вона втілюється в граніті, бронзі, мармурі. Вона живе в серцях молодого покоління. Тисячі юних сердець прагнуть більше знати про свій рідний край, його історію, його сьогодення… <br />
<br />
'''Як вертаю додому в село,<br />
Де дитинство моє відцвіло<br />
Понад ниви мої і ліси.<br />
Промайнула зоря навскоси<br />
Пустовийтівка, Пустовійтівка <br />
Рідна й мила моя сторона.<br />
Щирі й добрі тут люди живуть<br />
Щастя й долю самі все кують.<br />
Розквітає село Калниша ,<br />
І співа хліборобська душа.<br />
Між берізками школа моя,<br />
Цвіт калини і спів солов’я.<br />
Несе води чарівна Сула,<br />
Не знайти Вам такого села.'''<br />
<br />
Зелені соснові насадження, ніжне перешіптування берізок, стежка у віночку з квітів, птахи, веселі та сумні їх пісні заповнюють тишу. Річка, що приваблює мисливців, рибалок, туристів, які люблять відпочити на лоні природи, подихати свіжим повітрям, покупатися в чистій водичці та позасмагати…. Все це оточує і прикрашає наше село, яке є центром сільської Ради, підпорядковані села Вовківці, Герасимівка, Зінове , Правдюки, Скрипалі, Шилівське.<br />
<br />
'''Історія села''' Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.<br />
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.<br />
<br />
'''Місцезнаходження.''' Сучасне село Пустовійтівка – розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 кілометрів розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 кілометр – село Герасимівка, на протилежному березі – села Загребелля та Плавинище. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.<br />
<br />
==Схема маршруту==<br />
[[Файл:Маршрут_Пустовойтовка.jpg|800px]]<br />
<br />
==Довідкові дані про туристично-краєзнавчий екскурсійний маршрут==<br />
<br />
<br />
'''Географічні координати:''' 50°46′33″ північної широти 33°34′42″ східної довготи.;<br />
середня висота над рівнем моря – 119 метрів, водойми – річка Сула.<br />
Клімат досліджуваної території – помірно-континентальний, м’який.<br />
Рельєф території в основному рівнинний, що сприяє розвитку пішого і велосипедного туризму<br />
<br />
'''Місцева влада:''' 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 38 0544895118. <br />
<br />
'''Площа села''' – 378 га.<br />
<br />
'''Адміністративне підпорядкування''' – Роменській районній раді, кількість жителів – 1085, з них дітей до 18 років – 153, кількість дворів – 550, заклади соціальної сфери – школа, дитячий садок, 3 магазини, амбулаторія, поштове відділення, будинок культури, кафе.Село газифіковане та телефонізоване.<br />
Через Пустовійтівку пролягають автомобільні шляхи з Києва до Сум і Курська. Центр району – мальовниче і стародавнє місто Ромни (Ромен), засноване 1100 років тому. Знаходиться за 100 км від обласного центру – Суми та за 272 кілометрів від Києва. Відповідно Пустовійтівка – 11кілометрів від Ромнів та 95 кілометрів від міста Суми.<br />
<br />
'''Тематика.''' Екскурсійний маршрут є комплексним, що охоплює історико-культурні пам’ятки, цікаві природні об’єкти, музеї, сучасну агросадибу та просто мальовничі місця незайманої природи. Розроблений маршрут також передбачає спілкування з місцевими краєзнавцями .<br />
<br />
'''Перелік екскурсійних об’єктів :'''<br />
* вказівний знак,<br />
* ТОВ "Урожайна країна",<br />
* скансен (музей просто неба),<br />
* Свято – Троїцька церква,<br />
* етнографічний майданчик,<br />
* будинок культури, Державний історико-культурний заповідник «Посулля», музей П.І.Калнишевському,<br />
* загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського,<br />
* пам’ятник П.І.Калнишевському,<br />
* Миколаївська церква, <br />
* міст через річку Сула,<br />
* урочище «Стайкин верх»,<br />
* скіфські кургани,<br />
* природничий заказник «Джерельні розсипи»,<br />
* гора «Золотуха»,<br />
* законсервована нафтова свердловина<br />
<br />
'''Тривалість екскурсії''' – 1 день.<br />
<br />
'''Вік учасників екскурсії''' – 12 -14 років і старші.<br />
<br />
'''Сезонність''' – весна, літо, осінь.<br />
<br />
'''Спосіб пересування''' – автобус Ромни – Пустовійтівка (під’їзд до села), по маршруту пішки, можна на велосипеді.<br />
<br />
'''Відстань:''' понад 20 км.<br />
<br />
'''Населений пункт на маршруті''' – с.Пустовійтівка<br />
<br />
'''Доїзд''' - з автовокзалу м. Ромни автобус Ромни-Пустовійтівка за графіком: 6.50, 7.50, 11.05, 12.30, 16.00, 17.20<br />
<br />
'''Екскурсійні об’єкти:'''агросадиба ТОВ "Урожайна країна", режим роботи – 7.00-17.00;<br />
<br />
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського , режим роботи –8.00-17.00;<br />
<br />
Будинок культури. Музей П.І.Калнишевському –8.00-17.00 ( вихідний-понеділок);<br />
<br />
'''Режим роботи екскурсійних об’єктів''' – світла пора доби;<br />
<br />
'''Заклади харчування''' – шкільна їдальня, ресторан «Виноградна лоза».<br />
<br />
'''Нитка маршруту''' - ''( вказівний знак – ТОВ "Урожайна країна" - скансен (музей просто неба) – Свято–Троїцька церква – етнографічний майданчик – будинок культури, музей П.І.Калнишевському – загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського – пам’ятник П.І.Калнишевському –Миколаївська церква – міст через річку Сула – урочище «Стайкин верх» --скіфські кургани – глиняний кар’єр – природничий заказник «Джерельні розсипи» – гора «Золотуха» – законсервована нафтова свердловина).<br />
<br />
==Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті==<br />
[[Файл:Урожайна_країна.png|200px|thumb|left|]]<br />
[[Файл:Скансен.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
<br />
'''Зупинка "Урожайна країна"'''. Рухаючись від траси у напрямку села, ліворуч нам зустрінеться господарське ТОВ "Урожайна країна" створена в червні 2010 року. Підприємство входить до групи компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт" і здійснює свою діяльність на території Сумської області. <br />
<br />
Товариство належить до тих господарств, що сповідують сучасний стиль розвитку. На сьогоднішній день в обробітку Товариства знаходяться землі розташовані на території Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського та Білопільського районів Сумської області. Земельний банк ТОВ "Урожайна країна" становить 24 000 га. Основні рослини, які вирощує підприємство, — кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, горох, соя та ячмінь: кукурудза, соняшник та соя повністю для внутрішнього використання в компанії; інші культури (переважно пшениця, ріпак та ячмінь) продаються по ринковим цінам. <br />
У ТОВ «Урожайна країна» використовується сучасна техніка від найкращих світових виробників: трактори та комбайни John Deere та Lexion, посівні та ґрунтообробні машини John Deere, Gregoire Besson. Виконавчий директор підприємства – Андрій Миколайович Гнелицький. На підприємстві працює понад 300 осіб. Адреса: с. Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, 4 Тел.: (054 48) 7-12-38.<br />
[[Файл:Клуб.jpg|200px|thumb|left|]]<br />
'''Зупинка " Скансен (музей просто неба)".''' Скансени, або музеї „просто неба”, як одна з найцікавіших музейних форм. Адже скансени є інноваційними за своєю суттю –максимальне наближення до відвідувача робить їх вельми привабливими з довкіллям . На північ від церкви, через дорогу влаштовано маленький скансен із вітряком за плітньом з перелазом та воротами. Ошальований вітряк не доречно вкрито «андуліном». Ще в сотні мерів від церкви можна побачити клуню під очеретом та саж під черепицею<br />
<br />
'''Зупинка «Свято – Троїцька церква».'''Троїцька церква прославилась тим, що її було збудовано коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського 1773 року. Церква видатна не лише своєю історією, але й архітектурою. У 1929 році її детально дослідив і описав доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Ще у 1929 році стан споруди був бездоганний, а вже за кілька років її зруйнували, в числі сотень інших храмів по всій країні. Після війни церкву перебудували на клуб, а у 1980-то роки вона вже стояла в руїні. Троїцький храм дослідив 1929 року доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко. Та, на жаль, повний комплект виконаних ним креслеників зник 1933 року в надрах НКВС. Проте лишились ось ці 5 фотографій пам’ятки, вони й стали основою для розроблення проекту реконструкції споруди. На початку нашого століття церкві несподівано пощастило. Віктор Ющенко вважає Петра Калнишевського своїм предком, тому він перейнявся ідеєю відродження Пустовійтівки, був закладений камінь, що означав початок реконструкції. На початку її у фундамент заклали капсулу з посланням вже не прем'єра, а президента Ющенка. На Покрову 2006 року церкву освятили. У 2007 році було створено державний історико-культурний заповідник "Посулля" (так звуться ці землі навколо річки Сули). До нього, крім відбудованої Троїцької церкви, увійшли меморіальний комплекс Калнишевського, музей (у кількох його залах представлено досить багату експозицію, що охоплює весь період історії села) і пам'ятник, встановлений у 1991 р. Біля нього тепер щорічно проводять "Калнишеву раду" - козацьке свято з молебном, урочистою ходою, козацькими розвагами, концертами.<br />
<br />
'''Зупинка « Будинок культури.''' Державний історико-культурний заповідник «Посулля». Музей П.І.Калнишевському» .Державний історико-культурний заповідник «Посулля» утворений у 2007 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вшануванняпа м’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського». У структурі Державного історико-культурного заповідника «Посулля» діють музейні заклади: Роменський та Недригайлівський краєзнавчій музей, музей-садиба Олекси Ющенка в с.Хоружівка Недригайлівського району, музей Петра Калнишевського з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» в с. Пустовійтівка Роменського району. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, які знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Серед унікальних безцінних раритетів – Литовський статут 1588р., Євангеліє П. Могили 1637 р., «Євангеліє» 1762 р., виготовлене коштом останнього кошового отамана Запорізької Січі П. І. Калнишевського, картина «Роменська Мадонна» видатного українського художника XVIІI століття Г. Стеценка, рукописні книги, цехові прапори, музичний інструмент торбан, що належав Т. Г. Шевченку тощо. До уваги відвідувачів заповідника відреставрована колекція козацької зброї XVII-XVIII ст., збірка парсун гетьманів України XVIII ст., військові обладунки та холодна зброя доби козаччини; заново відроджені картини художників Я. Отришка, Т. Сафонова , Н. Кизенка, В. Цветкова, Н. Шаховського. Заповідник «Посулля» включено до низки туристичних маршрутів всеукраїнського, обласного, міжрегіонального та місцевого значення. <br />
<br />
'''Зупинка « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Петра Калнишевського».''' Із ініціативи керівника господарства Корсуна Григорія Дмитровича в середині 60-х років було започатковано будівництво школи. Вже у 1972 році школа прийняла своїх перших вихованців. Першим директором школи був Турченко Михайло Григорович. Поруч з ним працювали й досвідчені вчителі, які створили міцний колектив, спроможний вирішувати педагогічні завдання. У липні 2004 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України школі було присвоєно ім'я останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Педагогічний колектив, шкільний козацький осередок «Молода Січ» проводять значну роботу по вшануванню пам'яті мужнього отамана П.І. Калнишевського, виховують у молоді патріотичні почуття, любов до рідної землі. Щорічно учні нашої школи активно беруть участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, інтелектуальних та творчих конкурсах, Міжнародних мовних конкурсах з української мови та літератури.<br />
<br />
'''Зупинка «Музей Л. Полтави».''' Меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави відкрито до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом видатного земляка, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Л. Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.Народився Леонід Едуардович Пархомович (Полтава, Єнсен) у с. Вовківці в родині лікаря та вчительки. Закінчивши в 1938 році Любецьку середню школу на Чернігівщині. Леонід вступає до Ніжинського учительського інституту, який щойно закінчив його приятель із Вовківців поет Йосип Михайлович Дудка.Був примусово вивезений на працю в Берлін, перебував у невільничих таборах Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі, організацію літературних вечорів, допомогу землякам-військово-полоненим наприкінці 1943 р. був ув'язнений у Потсдамі, звідки вийшов для праці в журналі „Дозвілля", що редагувався С. Довгалем для українських робітників у Німеччині.Перша поетична збірка Л. Полтави „За мурами Берліну" (1946 р.). Потім були „Жовті каруселі" (1948 р.), „Римські сонети" (1958 р.) та ін. 1951-1952 рр. у Мюнхені виходить збірка новел „У вишневій країні", а в 1958 р. в Нью-Йорку історичний роман „1709". Далі живе й працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 р. переїздить до США, де працював в українській редакції радіостанції „Голос Америки", редагував газети „Свобода", „Національна трибуна" та журнал „Вісник". Був редактором „Визвольного шляху", упорядником збірок „Слово і зброя", „Російщення України" та ін. Був одружений із Галиною Вакер (померла в 2004 році). Пані Галина, донька Дарія та син Іван поставили віковічний пам'ятник великому синові України в Бавнд-Бруку (США).<br />
<br />
'''Зупинка «Памятник П.І.Калнишевському»'''Калнишевський Петро Іванович народився в липні 1691 року, в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полку. Кошовий отаман Запорізької Січі (1762,1765-1775), державний і військовий, діяч, меценат і благодійник. З юнацьких років жив на Запоріжжі. Займав на Січі різні старшинські посади: 1752-1761 - похідний отаман, 1754-1761 - військовий, осавул, 1762 - кошовий отаман, 1763-1764 - військовий, суддя, 1765-1775 - кошовий отаман (вперше в історії Січі 10 років підряд). Запорожці на чолі з Калнишевським беруть активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років. На власні кошти побудував храми в Лохвиці, Ромнах, Пустовійтівці. Для церкви села Пустовійтівки подарував коштовне Євангеліє з дарчим написом (зберігається в Роменському краєзнавчому музеї). Калнишевським опікувався і освітянськими проблемами, відкривав нові школи, виділяв кошти на їх утримання. 1775 році заарештований, 1776 року, за наказом цариці Катерини II, ув'язнений у Соловецькому монастирі. Звільнений 1801. Помер на Соловках в 1803 році 31 жовтня, похований на території монастиря. 1856 року на його могилі встановлено кам'яну плиту з меморіальним надписом. В 1888 році історик Д. І. Яворницький увів до наукового обігу запорозьку ікону Покрови із зображенням Калнишевського. У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано. Пам’ять праведного Петра Багатостраждального вшановують 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва. Пам'ятник кошовому споруджено в селі в 1991році (скульптори В. З. Бородай та Р. О. Синько). Його іменем названі вулиці в Ромнах і Пустовійтівці, місцева школа.<br />
<br />
'''Зупинка Троїцька кам'яна (Миколаївська)церква.''' Місця, де споруджуються такі будівлі, особливі. Землю для цього підбирають дуже довго і ретельно. Храми притягують неземним магнетизмом, незвіданою красою. Крім того, архітектура церковних споруд зберігає генетичну і мистецьку пам'ять народу, проявлену в розвитку творчості. Здавна в кожному селі діяла церква зі школою при ній Також в селі є мурована камяна п’ятиглава Миколаївська церква 1900-1906 рр. зведена за проектом полтавського архітектора С. Носова у псевдо-руському стилі.Церква побудована із кирпича, з середини поштукатурена, зовні облицьована червонувато-жовтим кирпичем. Центральна частина перекрита куполом на високому барабані. На перекриттях кутових частин простягаються шпилі. Фасади церкви і дзвіниця реставровані. Всі три входи до церкви обрамлені наличниками. Церква відрізняється зразковими пропорціями, чіткими образами. Із впровадженням земських установ, з другої половини XIX ст., поряд з церковними навчальними закладами засновуються і земські народні училища. Роменщину не раз спустошували війни, після яких у першу чергу відновлювалися осередки духовного життя - храми. Тому вони служать людям дуже довго, переживають багато поколінь. Берегти, як зіницю ока, поважати духовну спадщину народу повинен кожен. Це єдиний шлях зберегти нашу духовну самобутність. <br />
<br />
'''Зупинка річка Сула.''' «Гідрологічні заказники місцевого значення. Вода – означає життя». Їх усього чотири, зате які! Це гідрологічні заказники місцевого значення – «Сульський», «Пустовійтівський», «Вовківці», «Миколаївський». У трьох із них один рік народження – 2006. Як кажуть, молодше не буває. Вони мають спільне лоно – річку Сулу. Рослинний і тваринний світ дуже подібний. Така чудова трійня заслуговує особливої уваги на детальне дослідження. Загальна площа заказника «Сульський» - 316га, «Пустовійтівський» - 337га, «Вовківці» - 463га. Це гіганти за площею у своєму статусі та категорії заповідних місць Роменського краю. Усі заказники виділяються особливим режимом території та охорони. Наприклад, тут забороняються всі види водокористування, меліоративні та геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, заготівля лісових матеріалів, рибальство недозволеними знаряддями, інтродукція нових видів рослин і тварин без погодження із відповідними органами, сінокосіння, випас худоби й інші обмеження. Усі заказники виокремлюють нашу місцевість, як неповторний і унікальний заповідний куточок, який навіть на фото із космосу не втрачає своєї магнітної сили й привабливості.<br />
Гідрологічний заказник місцевого значення «Пустовійтівський».На північ від с. Пустовійтівка пролягла територія «Пустовійтівського» гідрологічного заказника. Тут збереглися типові для заплав обводнені біотопи із характерним біорізноманіттям. Дерев’яниста рослинність являє собою вербу тритичинкову, попелясту, білу, вільху клейку. Чагарниковий ярус утворено крушиною ламкою, черемхою звичайною, смородиною чорною. У якійсь мірі ці ділянки уникли руйнівної дії на трав’яний покрив надмірного випасу худоби, оскільки оточені малодоступними або недоступними для худоби болотами. Болота заказника утворені із очерету звичайного, рогозу широколистого, осок, верби попелястої. Усі вони є чудовими регуляторами водного режиму річки, адже дана ділянка не зазнала осушувальної меліорації. Окрім інших уже названих тварин із Червоної книги України виділяються: стрічкарка блакитна, стрічкарка малинова, джміль моховий, бджола-тесляр. Занесені до Європейського Червоного списку: деркач, червонець непарний. Тут виявлено 2 угрупування водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 видів рідкісних для області рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Заказник має особливе природоохоронне, наукове та виховне значення. Гідрологічний заказник місцевого значення «Сульський" знаходиться між селами Пустовійтівка, Герасимівна, Плавинище. Він представлений 2 угрупуваннями водних рослин, занесених до Зеленої книги України, 7 рідкісних для області видів рослин, 20 видів рідкісних та зникаючих видів тварин. Особливо можна виділити алтею лікарську, цикуту отруйну (соком цієї рослини було отруєно відомого давньогрецького філософа Сократа), осоку повстисту, солончакову айстру звичайну, калган. Із тварин – бугайчик, курочка мала, пастушок, стрічкарка вербова. Болотна і лучна рослинність у заплаві добре виконує роль біофільтра для річки Сули.<br />
<br />
'''Зупинка « Урочище «Стайкин верх»'''. Яр, що впадає в р. Сулу, розділяє мис на два урочища – “Стайкин Верх ”, і “Солодка”. В урочищі “Стайкин Верх ” зосереджена найбільша кількість величезних курганів, серед яких знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісового Лівобережжя VІст. до н.е. – “Старша Могила”. Висота його сягає 20 м., довкола рів і вал. Розкопки розпочаті Т.В. Кібальчичем у 1876 році і закінчені Д.Я. Самоквасовим у 1889 році. Майже сторіччя продовжує хвилювати вчених характер походження посульських курганів, більшість із яких насипані в VI-V ст. до н. є. Але розквіт життя на посульських городи¬щах припадає на кінець V — початок III ст. до н. є. На цій території збереглася (у значній мірі) флора і фауна тих часів. Виявлені екземпляри дуже рідкісної красивої орхідеї – гніздівки звичайної, а над курганами постійно кружляють близькі родичі орлів, що населяли цю землю при скіфах – яструби чорні – сьогодні найбільші крилаті хижаки нашого краю. <br />
<br />
'''Зупинка «Ботанічний заказник місцевого значення «Джерельні розсипи»».''' Ми пройдемо по водно-болотній мережі р. Сули, заглянемо туди, де не кожний мандрівник зможе зайти. Нас зустрічає наймолодший, із поетичною назвою «Джерельні розсипи» ботанічний заказник місцевого значення. У віданні Пустовійтівської сільради знаходиться площа 172 гектари заповідних зволожених угідь. Метою утворення заказника було збереження природних угідь як стабілізаторів водності річки Сула, осередків перебування у них популяцій рідкісних і зникаючих рослин і тварин та місць поширення рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки.» передбачається збільшення площі земель, що підлягають особливій охороні, до 10,4%. Програмою «Збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 р.» заплановано збільшення площі заповідних територій області до 11-12%.<br />
<br />
'''Зупинка «Єгипетські піраміди», або скіфські могили''' . На обох берегах Сули, як Єгипетські піраміди піднімаються у височінь (іноді до 15м) скіфські могильники, або кургани. Місцями вони утворюють цілі комплекси-некрополі. Частина їх прихована у лісах. В науковій літературі відоме таке надзвичайне явище серед курганних груп Посулля як Оксютинський некрополь VІ-ІVст. до н.е., який розташований на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сулу, напроти колишнього с. Оксютинці (зараз с. Пустовійтівка ). Великий інтерес становить могила, відкрита С. А. Мазаракі у 1905 р., що мала вигляд дерев'яної гробниці середніх розмі¬рів. Окрім "Старої Могили", отримали власні назви й інші кур¬гани цієї групи: Стайкова, Крипалева, Матюшина, Давидова, Балябина та інші могили, які мають діаметр до З0 метрів. До 400 курганів нараховує цей некрополь, серед якого ви¬діляється з десяток особливо великих насипів. Найбільш ві¬домий з них Шумейків курган, що мав висоту 19 метрів. <br />
Тисячі й тисячі цінних предметів зброї та прикрас, кінсько¬го спорядження та побутових речей з посульських курганів УІ-У ст. до н. є. стали окрасою Державного історичного му¬зею в Москві, Ермітажу в Санкт-Петербурзі, центральних музеїв Києва, кращих приватних колекцій в Європі та Азії. За більш ніж 2,5 тисячі років відтоді більшість малих кур¬ганів було розорано і зрівняно з землею, а значну кількість великих пограбовано ще до нашої ери і розкопано понад сто років тому .<br />
<br />
'''Зупинка «Геологічний заказник місцевого значення.''' «Гора «Золотуха» - геологічна національна святиня»<br />
Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі, тут було підтверджено геніальне передбачення професора М.С. Шатського про перспективність Дніпровсько-Донецької западини, як регіону багатого на нафту і газ. У той час і був витиснутий на денну поверхню цілий букет різних гірських порід та мінералів – це галіти, сильвіни, гіпс, ангідрит, аргіліти, алевроліти, доломіти, діабази. Усе це багатство (тільки соляний купол) важить не багато й не мало – 337 мільйонів тонн. Частка кам’яної солі складає більше 86%. Потужність соляних відкладів сягає 1000м. Тому гору можна сміливо називати соляною. Є тут відклади більш пізніх часів, наприклад, із юрського періоду мезозойської ери (ера панування динозаврів, на цьому місці тоді було мілководне море). Виявляється, що соляний купол повільно і непомітно росте, він утворився у зоні розлому земних порід (3-4мм на рік.). Якщо говорити не тільки про геологічне минуле гори, а і про корисні копалини – це гіпси, ангідрити, калійні солі, сірка та діабази. Тут можна побачити представників близько 30 видів рослин. У реєстрі про гору сказано, що Роменський соляний шток – це тектонічна пам’ятка природи оголошується геологічним заказником місцевого значення під назвою «Гора-Золотуха». Площа його 16га, довжина і ширина, відповідно – 500 на 380м. Час утворення заповідної території – 1980 рік. Гора Золотуха – єдине місце на Сумщині, де на денну поверхню виходять палеозойські відклади. Тут часто проводяться екскурсії для школярів. <br />
<br />
'''Зупинка «Законсервована нафтова свердловина».''' Спочатку «Гора Золотуха» увійшла в історію України в економічному ракурсі. Сьогодні головним локомотивом економіки є енергоносії – нафта і природний газ. Перша ж спроба знайти ці корисні копалини на лівобережній Україні була успішною. Перша нафта у Дніпровсько-Донецькій западині та й у Лівобережні Україні була видобута у 1937 році на горі Золотусі. На початку Великої Вітчизняної війни нафтова свердловина була законсервована, з метою не дістатися ворогам.<br />
<br />
==Висновки==<br />
<br />
Минуле і майбутнє, що існують тут разом переконують кожного мандрівника у необхідності вивчення історії свого краю, адже недаремно існує крилатий вислів: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Отже, нашу мандрівку по заповідних місцях Роменського краю можна завершувати на цій святій землі, яка дала Україні багато видатних постатей, народила одну із перших землеробських цивілізацій, збагатила її неповторною природою і чудовим кліматом. Ця земля постійно чекає своїх дослідників і захисників. Вона надіється, що ніколи не стане порожньою. <br />
Кожна людина повинна жити із думкою про майбутнє і завжди пам’ятати минуле своєї Землі.<br />
<br />
==Література==<br />
<br />
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==<br />
[[Користувач:Залуцька Ольга Василівна|Залуцька Ольга Василівна]]</div>Залуцька Ольга Василівна