Перегляд вихідного коду сторінки Сумське вище артилерійське командне училище

[[Файл:]]==Повна назва навчального закладу==
Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких почи¬нається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони при¬ступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і нази¬ваються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений ко¬лишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплек¬тований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, ор¬ганізовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Пет¬роград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в  вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найме¬нування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисель¬ності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п’ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення кара¬ульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальни¬ком курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьохрічним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов’язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу  навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з якич 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе. 
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном команду вав С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звер-нулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім’я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об’єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утво¬рили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.
 
Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

	В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

	У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

	В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

	Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.
 
	Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

	З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в кла¬сах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готу¬валися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

	В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові на-вчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

	В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений гене¬рал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

	Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

	27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибу¬ли на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Черво¬ної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готува¬лися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував арти-лерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».
 
23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені вАкадемію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси''' 

•	1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

•	1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

•	1920–1921 рр. — Залевський В. С.

•	1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

•	1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''
 
•	1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''
 
•	1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

•	1928–1932 рр. — Соколов М. І.

•	1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

•	1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

•	1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

•	1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

•	1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

•	1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

•	1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

•	1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

•	1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

•	1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

•	1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

•	1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

•	14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

•	15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

•	04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

•	18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

•	16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

•	05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

•	04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] 

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]