Перегляд вихідного коду сторінки Історія с. Олександрівка


==Назва==
 Олекса́ндрівка

==Географія== 
===Розташування===
Олекса́ндрівка — село в Україні, Великописарівському районі Сумської області. Населення становить 330 осіб. Координати - 50.454858, 35.535600. Розташоване на лівому березі річки Ворскла, вище за течією на відстані 1.5 км розташоване село Лукашівка, нижче за течією на відстані 0.5 км розташоване смт Велика Писарівка, на протилежному березі — село Заріччя Друге(народна назва Земний Рай)(Бєлгородська область).

===Клімат===
Клімат помірно континентальний. Характерна часта зміна погод, що пов'язано з надходженням циклонів (в середньому за рік їх 45) і антициклонів (36). Середньомісячна температура січня від −8°С, липня — від +17°С. Вітри змінюються по сезонах року: узимку переважають західні вітри, що приносять вологу. Улітку найчастіші північно-західні вітри.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
Рослинний і тваринний світ околиць села є досить різноманітним і налічує понад 1013 видів рослин та 2580 видів тварин, серед яких багато, занесені до Червоної книги України джміль моховий (Bombus muscorum), жук-олень (Lucanus cervus cervus), махаон (Papilio machaon), косарики тонкі (Gladiolus tenuis), любка дволиста (Platanthera/Orchis bifolia), пальчатокорінник травневий (Dactylorhiza majalis) та інші). Природна рослинність представлена 5 типами: лісова, чагарникова, лучна, болотна та водна. Однією з основних причин фауністичного багатства є фізико-географічне розташування села та околиць, різноманітність біотопів, перш за все лучних, водно-болотних і лісових. Загалом для фауни характерне домінування лісостепових видів. Окрім них тут мешкають окремі тайгові види, зустрічаються форми південного походження та західноєвропейських видів. Тваринний світ досить різноманітний, що обумовлено різними природно-територіальними комплексами. Аналіз його фауни показав, що вона відрізняється значним видовим різноманіттям, наявністю реліктових, рідкісних та зникаючих видів. В лісах водяться лось, кабан, козуля, борсук, вовк, лисиця та інші. Птахи представлені такими видами як солов'ї, зорянки, дятли, зозулі, сови, іволги, яструби та інші.

===Історія===
Наш колгосп(російською)
История колхоза создается и до настоящего времени, пока мы не имеем всех подробностей. К вашему сведению краткая историческая справка.
Колхоз им. Ленина организован в 1930 году в с. Александровка, где было 200 дворов. Первым председателем колхоза был выбран Вечеренко Сафрон Евдокимович. В колхозе организовали две полеводческих бригады, земельная площадь которых составила:
-- 600га пахотной земли
-- 225га лугов и пастбищ

Обрабатывали землю лошадьми, которых сдали кристьяне количеством 120 голов.
К 1941 году колхоз имел 132 лошади 12 пар быков, которые обрабатывали землю. Оказывала помощь Великописаревская МТС. В 1950 году было укрупнение колхозов и на базе колхозов им. Ленина, «2-я пятилетка», «Большевик» был создан один колхоз, который также назвали колхозом им. Ленина. Центральная контора колхоза находилась в с. Лукашовка. Дворов было 589, земельная площадь составила 2120га, пахотной и 254га лугов и пастбищ.
С 1950 по 1961 годы за самоотверженный труд было награждено 24 колхозника орденами и медалями, а бригадиру производственной бригады Чмыхало Борису Матвеевичу и звеньевым Ивановой Ирине Андреевне и Горбуновой Варваре Дмитриевне было присвоено звание Героя Социалистического Труда с одновременным вручением им Орденов Ленина и медаль « Золотая звезда».
В 1961 году колхозы им. Ленина, 1-е Мая, им. Шевченка объединились в один колхоз, который назвали им. Ленина. Центральная усадьба колхоза является в с. Дмитровка. Всего земли стало 7226 га, в том числе пахотной – 5200га, дворов было1163, трудоспособных 1624 человека.
В последнее время колхоз специализировался по производству свинины, для чего построен свинокомплекс, на откорм 10000 голов в год и ежегодно продать государству 930 тонн мяса. Организационная структура колхоза такова: в колхозе создано 8 производственных участков, каждому из них приделена тракторная бригада, 5 животноводческих ферм молочного направление и свинокомплекс, на котором работают около 90 человек.
Всего на территории колхоза имеется 4-е сельских клуба и один сельский Дом Культура.
За послевоенные годы в колхозе было 3-и Героя Социалистического Труда.
Награждено Орденом Ленина – 7 человек
Орденом Октябрьской Революции – 1 человек
Орденом Трудового Красного знамени – 14 человек
Орденом Трудовой славы II степени – 1 человек
Орденом Трудовой славы III степени – 3 человека

= Список загиблих
під час Великої Вітчизняної війни
в 1941-1945 рр. по с. Олександрівка. =

1. Богомолов Данило Петрович
2. Богомолов Михайло Васильович
3. Вечеренко Іван Володимирович
4. Вечеренко Іван Трохимович
5. Вечеренко Митрофан Володимирович
6. Вечеренко Павло Трохимович
7. Вечеренко Яків Володимирович
8. Вротінцев Андрій Андрійович
9. Воротінцев Микола Петрович
10.Гефрамов Єгор Олександрович
11.Єремєєв Іван Іванович
12.Єремєєв Никифір Петрович
13.Закута Володимир Іванович
14.Іншин Василь Михайлович
15.Капуста Іван Михайлович
16.Капуста Кузьма Тихонович
17.Капуста Павло Миколайович
18.Карпов Микола Іванович
19.Карпов Михайло Йосипович
20.Кочерга Антон Іванович
21.Кочерга Василь Михайлович
22.Кочерга Микола Іванович
23.Кочерга Ольга Степанівна
24.Кочерга Федір Михайлович
25.Кочерга Харитон Семенович
26.Красноруцький Андрій Тимофійович
27.Красноруцький Іван Трохимович
28.Красноруцький Михайло Іванович
29.Красноруцький Сергій Тимофійович
30.Красовський Василь Костянтинович
31.Красовський Володимир Петрович
32.Красовський Іван Пантелійович
33.Красовський Олександр Пилипович
34.Кручак Іван Іванович
35.Лазарєв Семен Михайлович
36.Леонов Євдоким Якович
37.Леонов Іван Єгорович
38.Леонов Іван Ємельянович
39.Леонов Микита Пилипович
40.Леонов Павло Гаврилович
41.Леонов Сергій Ємельянович
42.Луговий Михайло Максимович
43.Луговий Харитон Ігнатович
44.Льгов Андрій Якович
45.Льгов Микола Андрійович
46.Мовчан Яків Федорович
47.Москаленко Володимир Михайлович
48.Плотніков Володимир Григорович
49.Плотніков Денис Іванович
50.Почернін Іван Матвійович
51.Почернін Ілля Іванович
52.Почернін Олексій Семенович
53.Почернін Петро Дмитрович
54.Почернін Семен Якович
55.Почернін Сергій Олександрович
56.Раков Іван Андрійович
57.Раков Іван Федорович
58.Раков Костянтин Авраменко
59.Раков Микола Аврамович
60.Раков Сергій Аврамович
61.Раков Стефан Іванович
62.Рилін Петро Трофимович
63.Рябка Дмитро Іванович
64.Середа Григорій Іванович
65.Середа Григорій Іванович
66.Сидоренко Василь Политонович
67.Сидоренко Володимир Тихонович
68.Сігодін Іван Григорович
69.Сінчура Володимир Костянтинович
70.Сінчура Ємельян Порфирович
71.Сінчура Феодосій Івановиич
72.Скоркін Микола Ілліч
73.Скоромний Володимир Петрович
74.Скоромний Григорій Єгорович
75.Скоромний Дмитро Лаврентійович
76.Скоромний Іван Гаврилович
77.Скоромний Микола Іванович
78.Скоромний Микола Павлович
79.Скоромний Михайло Павлович
80.Скоромний Олександр Ілларіонович
81.Скоромний Петро Мусійович
82.Скоромний Фома Павлович
83.Стельмах Семен Михайлович
84.Сумцов Микола Олександрович
85.Сумцов Яків Данилович
86.Сумцов Яків Олександрович
87.Тарарака Григорій Макарович
88.Тітов Семен Семенович
89.Хрищенко Федір Йосипович
90.Шлома Микита Захарович
91.Шлома Петро Іванович
92.Шлома Пилип Євдокимович
93.Шлома Семен Якович
94.Яковенко Дмитро Ігнатович
95.Яковенко Дмитро Прокипович
96.Яковенко Микола Гордійович
97.Яковенко Микола Прокопович
98.Яковенко Олександр Гордійович

=Партизанський рух=
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932–1933 та 1946–1947 роках.
19 жовтня 1941 року Велику Писарівку і всю територію району окупували гітлерівці. Але до цього рішенням райкому КП(б)У було сформовано партизанський загін для боротьби з окупантами. Командиром загону був Гараганенко, комісаром – Зімін, начальником штабу – Петренко. Загін підтримував зв’язок із партизанським загоном Грайворонського району «Шахтерское пламя», а через зв’язківців Плотнікову А.М., Іншина Ф.Ф. та інших патріотів - із штабом 21-ої армії. На території Великописарівського району діяв підпільний райком комсомолу, який мав  зв’язок з партизанським з’єднанням Н.І. Наумова.
Народні месники проводили диверсії на залізниці, нападали на окремі імецькі загони, проводили агітаційно-масову роботу серед населення, розповсюджували листівки Радянського інформбюро. Бійці загону збирали зброю, готуючись до активних дій навесні 1942 року.
Репресії почались з перших днів окупації. Наприкінці 1941 року окупантам вдалося натрапити на слід партизанів і викрити підпільні групи в селах. Відразу були проведені арешти партизанів, зв’язкових партизанського загону.
В с. Олександрівка, в будинку, в якому жила сім’я Кочерги на краю села була явочна квартира партизан нашого і сусіднього Борисівського району Бєлгородської області. Зв’язківцем була залишена Кочерга Ольга Степанівна.
Ольга Степанівна народилась в 1906 році в селянській сім’ї в с. Олександрівка. В цьому селі закінчила початкову школу, після революції працювала в райпотребсоюзі в селищі Велика Писарівка. Чоловік її Кочерга Корній Іванович працював у колгоспі на рядових роботах. Було в них двоє дітей: Ніна та Анатолій. Ольга Степанівна розподіляла свій час так, що встигала робити вдома і на роботі. Крім того, вона брала активну участь у художній самодіяльності при Олександрівському клубі, що розміщався в будівлі старої церкви. Люди її пам’ятають за майстерне виконання ролі Наталки Полтавки. Коли почалася війна 1941 року райком партії залишив Ольгу Степанівну в селі для підпільної роботи. Її квартиру відвідували партизани Зимін, Сумченко. Народні месники розробляли загальний план боротьби з ворогом. Ольга Степанівна доставляла відомості в селище Велику Писарівку, де жила її сестра. Знайшовся в селі зрадник, який доповів в німецьку комендатуру про зв’язки сім’ї фронтовика Корнія Івановича з партизанами. В той день фашисти увірвалися в дім. Вдома було двоє дітей – 12-річна Ніна, 15-річний Анатолій та старенька мати. Не знайшовши Ольги Степанівни вдома вони шукали у сусідів, рідних, лаялися, погрожували. А вона в цей час була у сестри в Великій Писарівці, передавала важливі для партизанів повідомлення.
Не дали навіть одягнутися, фашисти роздягнену, босу, виштовхнули на вулицю, - говори, де партизани, говори! Кричали вони. Один за другим летіли на Ольгу Степанівну удари, але жінка мовчала. Декілька днів катували її вороги, заставляючи назвати імена партизан. Але їм не вдалося що-небудь дізнатися, і її побиту і босу, у рваній в’язаній юпчині повісили в центрі села. Так віддала своє молоде життя Ольга Степанівна якій у ту пору було 35 років.
На сільському цвинтарі с. Олександрівка поховані партизани – Кочерга Ольга Степанівна та Леонов Іван Омелянович.

===Давні часи===
===Новий час===
===Новітній період===
==Населення==
==Органи влади==
==Економіка== 
==Медицина==
==Освіта== 
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура== 
==Релігія==
==Спорт==
==Пам'ятки архітектури, історії та культури== 
==Персоналії==
==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
===Електронні ЗМІ===
==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
==Цікаві факти== 
==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==