Перегляд вихідного коду сторінки Куянівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ"


==Повна назва навчального закладу==


==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Слобідка Куянівка в 90 - х р. р. 18 ст. була володінням Білопільського сотника Степана Куколя. На початку 19 ст. Куколь у своєму маєтку в Куянівці збудував двохповерховий будинок, а поруч - невеликі приміщення для різних служб. В будинку контори поміщика було виділено дві кімнати для школи. Тут навчалися діти кріпосних селян села Смирнівка та підданих поміщика дворових людей. Школа була однокласна. 

Вперше письмова згадка про Куянівську школу належить початку 20 ст. За переписом 1906 р. згідно звітів про стан початкових народних шкіл по Сумському повіту Харківської губернії в Куянівці була однокласна школа (по Положенню 1874 р. (освітня реформа в Російській імперії)). Тут викладалися такі предмети, як арифметика, письмо, література, географія. Навчали учнів три вчителі: Клочков, Петров Григорій і Покровська Ганна Василівна. Підручники видавалися учням безплатно. І вся школа була на утриманні поміщиці Елеонори Яківни Куколь - Яснопольської. В 1909 р. поміщиця померла і школу на деякий період закрили. 

У 1910 р. школа була перенесена у будинок, який розташовувався біля цукрозаводу. А в 1913 р. земство побудувало нове шестикімнатне приміщення для школи з квартирою для вчителя під одним дахом, зі службовими приміщеннями, колодязем у дворі та розкішним садом по вулиці Валіївській (у районі цвинтаря; до сьогоднішніх днів споруда не збереглася). Куянівська школа тепер була тут аж до 1919 р. У 1919 р., після того, як село залишили білогвардійські війська генерала Денікіна, на території заводу організували початкову школу. Виділили дві великі кімнати, де одночасно навчалися учні 1 — 2 та 3 - 4 класів. Учительки Горбачова і Талдатова проводили заняття в одну зміну.

У 1922 р. силами робітників заводу був відремонтований будинок поміщиків Куколь - Яснопольських. У ньому розмістили школу фабрично - заводського навчання. Початкова школа діяла поруч. Кількість учнів щороку збільшувалась, тому довелося відкривати замість комбінованих класів окремі для 1, 2, 3 і 4 класів. Заняття тепер проводилися у дві зміни. Приїхали в село працювати два нових учителі - Полоскун та Чижик І. М. (згодом очолив відділ народної освіти у місті Білопіллі). Школа фабрично - заводського навчання в Куянівці діяла до 1926 р. і потім її перевели в місто Тростянець, а в поміщицькому будинку виділили дві кімнати для початкової школи. Решту кімнат займали під житло сім’ї робітників та службовців місцевого цукрозаводу. 

У 1928 р. на прохання робітників при школі відкрили 5-й клас, перейменувавши початкову школу на семирічну. До нового бюджетного року зарплату вчителю 5 класу платили батьки учнів. Завідуючим школою призначили Юхневича Леоніда Йосиповича. Невеликий педагогічний колектив успішно працював, навчаючи не тільки дітей шкільного віку, а й ліквідовуючи неписьменність серед дорослого населення Куянівки, тобто одночасно це була і школа лікнепу.

Щороку в Куянівці збільшувалася кількість дітей шкільного віку, з’явилася можливість перетворити Куянівську школу на десятилітню. По наполегливому проханню батьків у 1935 р. відкрили у школі 8-й клас - школа стала середньою. Тепер тут здобували освіту діти з навколишніх сіл: Черванівки, Новопетрівки, Кальченок, Нагорнівки, Шкуратівки, Москаленок, Дудченок, Штанівки. Відкрилися паралельні класи. Заняття проводилися у дві зміни. Першим директором середньої школи призначили Василя Григоровича Оранського. Не вистачало педагогічних кадрів, адже школа не мала ні власного приміщення, ні квартир для вчителів. Тому дирекція цукрозаводу з поміщицького будинку поступово переселяє робітників, надаючи їм інше житло, а звільнені кімнати надає учителям для проживання.

В 1935 р. при школі утворилася комсомольська організація, першим комсомольським ватажком був Андрон Кобзар. Історія зберегла імена перших комсомольців села: Вощенко Іван Матвійович, Ковальчук Василь Авксентійович, Надененко Людмила Романівна. У 1937 році Куянівська школа дала путівку в життя своїм першим випускникам - ЗО учнів закінчили 10-й клас. Імена деяких із них відомі, зокрема, Кобзар Андрон, Прийменко Ніна, Темний Павло, Яценко Ніна.

В 1941 р. у школі навчалося більше 500 учнів (18 класів). Перед Білопільським райвиконкомом адміністрація школи і цукрозаводу поставила питання про передачу всього поміщицького будинку школі. Але почалася Велика Вітчизняна війна, і 1941 - 1942 навчальний рік не зміг розпочатися, бо село окупували фашисти. Випускники школи та вчителі пішли на фронт захищати Батьківщину: директор школи Купенко Кузьма Іванович, учитель історії Вороненко Петро Іванович, учитель фізкультури Пономаренко Олексій Іванович, учитель математики Пономаренко Іван. Шкільне приміщення зайняли німці. Школу закрили, дозволили навчатися тільки учням 1 і 2 класу, але заняття проходили тепер у пожежному сараї при заводі. Зарплату вчителям платили батьки учнів. У поміщицькому будинку квартирували німці, просторий коридор на 1 -му поверсі окупанти перетворили на стайню для коней. Парти, шкільне приладдя, наочні посібники просто спалили на шкільному подвір’ї.

У вересні 1943 року після звільнення Куянівки від німецьких окупантів Куянівська школа знову відновила свою діяльність, відкрилися всі десять класів. З доріг війни не повернулися учителі історії Вороненко П. І. та математики Пономаренко І. Виконуючою обов’язки директора школи призначили Карпову Меланію Андріївну. Учительський колектив разом із батьками та учнями відремонтували приміщення, нашвидкуруч змайстрували столи і лави, заготували паливо. Парове опалення виявилося розладнаним, тому у класних кімнатах встановили пічки - буржуйки, що під час морозів могли підтримувати температуру + 6 - + 12* С. Не дуже ситі, недобре вдягнені, без підручників, із саморобними зошитами, зробленими із старих газет, учні сумлінно відвідували школу та мали добрі знання. 

Знову відновила свою діяльність комсомольська організація (секретар - Віктор Большего), діяв учнівський комітет, піонерська організація імені Сидора Артемовича Ковпака. В 1944 р. директором школи призначили Івана Івановича Червінкіна. 1946 року здійснено перший повоєнний випуск учнів - десятикласників (12 учнів).

Повільно, але впевнено країна піднімалася з руїн, стало до мирної праці село, запрацював на повну потужність цукрозавод, покращилися справи і в освіті. В 1950 р. було капітально відремонтоване приміщення школи, запрацювало парове опалення.
У 1951 році Куянівська школа мала своїх перших медалістів - Злочевську Іду, Забару Олександра та Воропая Віктора. У1952 році при школі створили виробничу бригаду (перший бригадир - Клопотенко Микола) для проведення виробничої практики. Дирекція Куянівського цукрокомбінату виділила навчальне поле площею 25 га. Разом з оволодінням основами наук учні - старшокласники одержували спеціальність механізатора широкого профілю.

В 1958 році Куянівська школа стала одинадцятирічною, змінила назву - «Середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням». Введення виробничого навчання і одинадцятого класу змусило дирекцію школи подумати про розширення навчально - матеріальної бази. На подвір’ї школи збудували два нових приміщення загальною площею 350 квадратних метрів. У першому приміщенні розташувалась майстерня по дереву та металу і кабінет виробничого навчання (ця споруда у 70 - ті р. р., коли школа перебралася у новозбудоване триповерхове приміщення, слугувала квартирами учителям), у другому знаходився інтернат на 25 місць для учнів, що проживали далеко від школи в навколишніх селах. Тепер школа розміщувалася у чотирьох спорудах. В основній будівлі знаходилось 9 класних кімнат, кабінети технічних засобів і хіміко - біологічний, бібліотека, фізкультурний зал. Ця споруда потребувала капітального ремонту, особливо покрівля, що не мінялася з того часу, як будинок побудували (з 1814 р.). Класні кімнати тут маленькі, коридори вузькі, 494 учні (17 класів) навчалися у дві зміни. Друга будівля - початкова школа - знаходилася за 4 км від центру села по вулиці Валіївській. Тут здобували початкову освіту ЗЗ маленькі куянівці, жителі найвіддаленішої вулиці від центра села. Зазвичай, навчання у цій школі здійснювали дві вчительки початкових класів: одна навчала учнів 1 і 2 класу ( одночасно!), друга - учнів 3 і 4 класів.

В 1966 - 1967 н. р. в Куянівській школі навчалося 527 учнів (21 клас, 19 комплектів). У школі викладали 36 учителів, 20 з яких мали вищу освіту, 12 - середню спеціальну і 4 - загальну середню. 2 учителі математики - Комісар Василь Якович та Комісар Лідія Степанівна - були нагороджені значком «Відмінник народної освіти». Цього ж року грамоти міністерства освіти УРСР одержали директор школи Скрипкін Іван Костянтинович і класовод Колісник Марія Микитівна. 7 учителів мали урядові нагороди як ветерани Великої Вітчизняної війни. У школі працювала група продовженого дня, яку відвідували учні початкових класів (36 учнів). Нею керувала вихователька Загорулько Марія Семенівна. Четверо учнів одержували безкоштовне харчування у шкільній їдальні, шестеро мали 50 % знижку за харчування. У школі на той час був кіноапарат «Україна», 2 програвачі, 2 радіоли, магнітофон, 2 епідіоскопи, 3 радіоприймачі, радіовузол.

З червня 1968 р. по червень 1974 р. на вулиці Комсомольській будувалося нове приміщення для школи. 6 років «замовник» споруди - Куянівський цукрокомбінат на чолі з директором Сіталом Пилипом Гнатовичем - вели непросту боротьбу за належне фінансування будови та за якість виконуваних робіт, про що свідчать акти прийому та недоліків при здачі школи в експлуатацію. 1 вересня 1974 року новозбудована Куянівська школа гостинно відчинила двері перед юними куянівцями. Простора, світла трьохповерхова споруда мала безліч недоробок, але дала змогу навчатися дітям в одну зміну і була розрахована на 640 місць. Шкільна територія мала площу майже 6 га. Непростими для школи виявилися перші роки, коли учнівський і педагогічний колектив тільки «обживалися» на новому місці. Директору Скрипкіну Івану Костянтиновичу, його заступникам, а особливо учителю біології Анісімову Анатолію Івановичу доводилося прикладати титанічні зусилля для благоустрою території школи. Руками учнів і вчителів під керівництвом Анісімова А. І. був посаджений березовий гай, яблуневий сад, розквітли яскравими кольорами айстр акуратні клумби. У шкільній теплиці вирощували розсаду квітів та овочевих культур. Рівненькими рядочками розбили на шкільному городі дослідні ділянки, на яких вирощували огірки, квасолю, цибулю, картоплю, полуницю, смородину, малину. Вирощували навіть саджанці каштана. Доріжки на подвір’ї школи обсадили живоплотом, чайною трояндою, горобиною, дубом, плакучою вербою. Від поля подвір’я школи захищали зарослі бузку.

Велику роботу по впорядкуванню спортивного майданчика робив учитель фізичної культури Дудченко Валентин Васильович. Разом з вихованцями спортивних секцій він облаштував футбольне поле, бігові доріжки, турники і перекладини, будував полосу перешкод, різноманітні укріплення, тир, щоб якісно проводити уроки фізкультури і початкової військової підготовки.

У 80 - 90 ті р. р. велику допомогу школі надавали шефи - Куянівський цукрокомбітат. Допомагав ремонтувати приміщення школи, кращі учні школи мали можливість на канікулах безкоштовно відпочивати у піонерських таборах, безплатно їздити в екскурсійні поїздки до різних міст СРСР (Москви, Ленінграда, Пскова, Костроми, Кишинева, Мінська, Одеси, Львова, Києва тощо). Після закриття в 1991р. пришкільного інтернату радгоспний автобус здійснював підвіз дітей з навколишніх сіл до школи безкоштовно.
В перший рік незалежної України (1991 р.) у Куянівській школі нараховувалося 13 класів, у яких навчалося 296 учнів. Згідно шкільної реформи 1983 р., навчання дітей починалося з шестилітнього віку. Навчально - виховний процес у школі після закінчення уроків продовжувався у групах продовженого дня, яких у школі налічувалося 5. Школа працювала за кабінетною системою. Педагогічний колектив складався з 23 учителів і 5 вихователів.

В 1993 р. школі було виділено 10 га землі, для обробітку якої стараннями директора школи Дудченка Валентина Васильовича придбали трактор ДТ - 75, зернозбиральний комбайн «Нива», автомобіль ГАЗ - 56, комбайн СК - 5 ( велику допомогу у придбанні сільськогосподарської техніки надали директор цукрокомбінату Охріменко А. А., заступник директора по сільському господарству Педань В. Й., головний агроном Бобошко В.Ф., інженер Клименко О. І.). В 1993 р. для обслуговування шкільної їдальні, яку перевели на самозабезпечення продуктами харчування, школа придбала коня.

Протягом 1993 - 1994 н. р. всі учні школи харчувалися безкоштовно. Завели підсобне господарство ( 5 свиней).
У школі працювали 2 відмінника освіти ( Колісник М. М. та Оксаніч Р. М.), 7 учителів І категорії ( міністерство освіти запровадило обов’язкову атестацію педагогічних кадрів).

Школа славилася своїми традиціями. Вони стосуються туристично - краєзнавчої роботи. З 60 - х р. р. педагогічний та учнівський колективи надавали велику допомогу Герою Радянського Союзу Володимиру Федоровичу Кайдашу у створенні музею села. Наслідком організованої пошукової роботи стало відкриття напередодні річниці Жовтневої революції в 1967році музею села Куянівки. Вчитель української мови та літератури Білоцерківець Геннадій Петрович, вчитель історії Павленко Олександр Семенович, вчитель російської мови та літератури Рибалко Володимир Іванович працювали в Сумському та Харківському архівах, збираючи історичні довідки, документи; саме ці люди є авторами « Історії села Куянівка». Розвиток туристичної роботи в школі пов’язане з педагогічною діяльністю учителя фізкультури Дудченка Валентина Васильовича. Він є ініціатором створення у школі туристичного клубу « Олена». Членами цього клубу справедливо вважає себе не одне покоління куянівців. Учні нашої школи під керівництвом Дудченка В. В. постійно ходять у туристичні походи по історичних місцях Сумщини, неодноразово здійснювали спортивно - туристичні походи по гірських маршрутах України та близького зарубіжжя, побували в горах Криму, Кавказу, Карпатах, Кара - Кумах. 

Щороку, починаючи з 1990 року, проводиться загально шкільний День туризму. Традиційно у школі працюють десятки гуртків, найулюбленіші з них для дітей: танцювальний (керівники в 90 -х р. р. 20 ст. - початку 21 ст. Юденко Ірина Іванівна, Черевань Олена Анатоліївна, Тарасенко Олена Іванівна), ляльковий (керівник - Юденко І. І.), в’язальний (керівник - Сітало В. Д.), авіамодельний (керівник - Ващенко Ю. С.), туристичний ( керівник - Дудченко В. В.), літературний « Пролісок» (керівник - Білоцерківець Г. П.), літературна студія « Весняні парослі» (керівник - Пономаренко С. В.), краєзнавчий « Історія та культура рідного краю» (керівник - Шелеміна С. М.), декоративно - прикладного мистецтва «Фантазія» (керівник - Дударєва С. В.).Традиційним в школі став щорічний фестиваль художньої самодіяльності « Таланти твої, Україно!», Осінній бал, День учнівського самоврядування останньої п’ятниці вересня, зустріч випускників на День молоді, козацькі забави, мамине свято.

В лютому 1994 року згідно розробленого статуту школи ( на основі закону « Про освіту» і « Положення про середній загальноосвітній навчально - виховний заклад») школа набула статусу юридичної особи і отримала свій рахунок в Білопільському агропромбанку за № 609728.

За підсумками чергової атестації педагогічних кадрів у квітні 1994 року вчителі Дудченко В. В., Пономаренко С. В. та Пономаренко К. О. стали вчителями вищої категорії, їм було присвоєно звання «Старший учитель».
В 1994 р. завдяки директору школи Дудченку В. В. було відремонтовано стелю шкільної їдальні.

===Директори===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--OGtqY0FIUmd2RFE/view?usp=sharing Директори Куянівської школи]

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
[https://drive.google.com/file/d/0B6iTPWckqg--cGVjV0RQd3d6U1E/view?usp=sharing Випускники Куянівської школи, нагороджені золотими та срібними медалями]

==Навчальний заклад сьогодні==
За час директорства Добиш Ольги Іванівни (1996 - 2009 р. р.) приміщення школи було газифіковане, був зведений шатровий дах, покритий шифером, зроблено якісний ремонт коридорів та кабінетів, при школі відкрили дошкільну групу, відреставрували краєзнавчий музей.

В 2010 р. директором школи стала Прокоф’єва Людмила Іванівна. У 2011 році Куянівська школа успішно пройшла чергову атестацію. У цьому ж році під час чергової атестації педагогічних кадрів учителька історії Шелеміна С. М. була атестована на вищу категорію. В лютому місяці краєзнавчий музей при Куянівській школі був зареєстрований як музей при закладі освіти. Влітку 2011р. члени туристичного клубу « Олена» підтвердили свою професійність в категорійному поході в Кримські гори.

Влітку 2012 р. було відремонтовано підлогу у коридорі 1-го поверху, запрацювали внутрішні туалети на 2 - му поверсі, завдяки спонсорам в навчальних кабінетах 3-го поверху замінені вікна на енергозберігаючі склопакети, на дитячому майданчику облаштували три нові каруселі.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Шелеміна Світлана Миколаївна|Шелеміна Світлана Миколаївна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]