Перегляд вихідного коду сторінки Охтирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 імені Остапа Вишні Охтирської міської ради Сумської області




==Повна назва навчального закладу==
'''Охтирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 імені Остапа Вишні Охтирської міської ради Сумської області'''
[[Файл:Охтирська_ЗОШ_№4.jpg|200px|thumb|left|Природній символ школи - "Зелене" озеро ]]
[[Файл:Давнє фото школи.jpg|300px|thumb|right|Такий вигляд мала школа декілька десятиліть тому]]

==Адреса навчального закладу==
''' 42700,
Україна. Сумська область. м. Охтирка, Вулиця Пушкіна, 4 тел.(805446)2-26-01'''
[[Файл:Фото школи № 4.jpg|200px|thumb|right|Сучасне фото школи]]

==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
У пореформованій Росії почали виникати училища нового напрямку. У них навчали представників не тільки вищих, а й нижчих класів. У 1867 році  таке училище відкрито і в Охтирці. Жіноче Комісарова-Костромське училище відкрите як відділення попередніх класів у будинку земства, від якого отримувало 410 крб. на рік. Саму назву "Комиссарово-Костромское" такі навчальні заклади отримали на честь Осипа Івановича Комісарова, який 4 квітня 1866 р. урятував життя імператора Олександра ІІ.  Отже, двоповерховий будинок, у якому нині розміщена школа, було збудовано на кошт учителя Н. Бублик. По смерті свого чоловіка Ю.Н.Бублик заповіла власний будинок й присадибну ділянку земству, куди й переїхало в 1884 році жіноче Комісарово-Костромське училище. Саме з того моменту й починається історія школи як закладу освіти.
У 1907 році для жіночої школи неподалік від колишнього будинку Ю.Н.Бублик було збудоване одноповерхове приміщення. А в двоповерховій будівлі розмістилась полкова школа 68 Охтирського полку, в якій навчалися курсанти.
Цей заклад відіграв важливу роль у встановленні нової влади в Охтирці. 4 червня 1917 року в приміщенні колишньої комісарської школи більшовики зібрались на перші організаційні збори. Крім інших питань, вони розглядали і заяви робітників, які виявили бажання вступити до лав партії. На згадку про ці збори на будинку середньої школи №4 було встановлено меморіальну дошку (знаходилася тут до проголошення незалежності України).
У 20-ті роки ХХ століття школа носила ім'я радянського політичного і державного діяча Г.Ф.Гринька. 
Наступні відомості про школу як заклад освіти датуються 1927 роком - саме тоді це приміщення було передано на баланс міського відділу освіти. І вже в тому ж році за парти сіли учні. Спочатку школа була лише початковою, а згодом стала середньою. Перший випуск учнів середньої школи №4 був у 1938 році.[[Файл:Повоєнні роки.jpg|200px|thumb|right|Через декілька днів розпочалася війна... ]]. Кількісний склад педагогів налічував 20 вчителів (із них 10 - чоловіки).
Овіяне славою і героїчними подвигами життя педагогів та випускників нашої школи. Не можна байдуже читати рядки автобіографії Бориса Задорожнього "...18 червня 1941 року закінчив 10 клас, а 24 червня був призваний до лав Червоної армії..." . Після війни він продовжив трудовий шлях у м. Харків: став завідуючим кафедри Харківського медичного університету, професором медицини. Його ім'я відоме в країнах Європи, а в 1970 році Задорожньому Б.А. присвоєне звання академіка Познанського Університету (Польща) 
Опалила війна долі педагогів школи Штагера І.Д., Риженка І.В., Міронцева М.П., Мороза І.Х., Денчика Г.З., Ринді В.Т., Должика О.О. Колишній учитель фізики та заступник директора з навчальної роботи Левченко П.Г. героїчно пройшов усю війну, був учасником штурму Берліна, очолював тривалий час ветеранську спілку м. Охтирки. У роки Великої Вітчизняної війни в двоповерховій будівлі був розміщений німецький госпіталь, а класи "маленької" школи використовувалися як стайні для коней німецької армії. За переказами німецькі лікарі були досить лояльними до жителів міста. Прикладом є те, що коли місцевому хлопчикові стало зле, німці його прооперували без жодних зобов'язень. Операційна  знаходилилася у сучасному кабінеті фізики на другому поверсі.У 1945 році школа відновила функціонування як заклад освіти.До речі, будиночок, який серед учителів та школярів називають "дача"( у ньому сьогодні розміщені шкільний музей та кабінет обслуговуючої праці), був збудований як житловий для вчителів школи. Найдовше мешкав у ньому директор М.П.Міронцев.У 1953 році було проведено капітальний ремонт основного приміщення школи, на який витрачено понад 40 тисяч карбованців Довгий час, майже до початку 8 0- их років ХХ ст. в одноповерховому приміщенні діяла заочно - вечірня школа для працюючої молоді, директором цієї школи був М.П.Базій.Історія школи тісно пов'язана з ім'ям талановитого українського сатирика - гумориста Остапа Вишні. Ще з 1978 року зав'язалася тісна дружба вчительського колективу з дружиною письменника Варварою Губенко- Маслюченко, особлива заслуга в цій співдружності належить учителю української мови Лідії Матвіївній Лебідь, яка першою протоптала стежинку до родини талановитого земляка. 24 жовтня 1979 року в стінах школи відбулася перша зустріч дружини сатирика - гумориста з педагогічним та учнівським колективом школи , під час якої було прийняте рішення звернутися до Міністерства освіти УРСР з проханням присвоїти школі ім'я Остапа Вишні.
Постановою Ради міністрів УРСР від 28 квітня 1980 року №267 та Міністерства освіти УРСР за наказом №l16 від 12 травня 1980 року прийняте рішення про присвоєння Охтирській середній школі №4 ім'я Остапа Вишні.[[Файл:Урочистості.jpg|200px|left|thumb|Урочистості з нагоди присвоєння школі №4 ім'я Остапа Вишні. ]]
У 1960 р. в школі була створена перша в місті жіноча волейбальна команда, яку очолювала вчитель фізичного виховання Скорик Р.Г. Команда стала відома за межами Охтирки, бо неодноразово виборювала призові місця не тільки серед шкіл міста та району, а й області.Великої слави здобули чоловіча футбольна команда школи №4, збірна лижна команда хлопців і дівчат, які в 60-х роках очолював учитель фізичного виховання Штагер І.Д. На високому рівні проходило в нашій школі військово патрютичне виховання під керівництвом Ринди В.Т. Неодноразово на базі школи проводилися міські змагання військово-патріотичної гри "Зірниця".

===Директори===
Першим директором школи був І.В.Риженко, а завучем Т.Г.Самійленко. Кількісний склад педагогів налічував 20 вчителів (із них 10 - чоловіки).
У 1945 році школа відновила функціонування як заклад освіти. На той час директором школи був Г.Станкевич.На жаль, фото його не збереглося. Із 1951 року керував закладом І.Бойко, а з 1954 року і по 1975 рік – М.П.Міронцев. До речі, будиночок, який серед учителів та школярів називають "дача"( у ньому сьогодні розміщені шкільний музей та кабінет обслуговуючої праці), був збудований як житловий для вчителів школи. Найдовше мешкав у ньому директор М.П.Міронцев.
У 1953 році було проведено капітальний ремонт основного приміщення школи, на який витрачено понад 40 тисяч карбованців . 
Довгий час, майже до початку 8 0- их років ХХ ст. в одноповерховому приміщенні діяла заочно - вечірня школа для працюючої молоді, директором цієї школи був М.П.Базій.
У 1975 році директором ЗОШ №4 була призначена В.І.Сліпенко, яка керувала закладом 18 років.З 1994 року до 2000 року школу очолювали М.О.Горбушко (1994-1996 р.р.), М.К.Муравйов (1996- 2000 р.р.). З 2000 року директором є В.І.Дядик .
{|
|[[Файл:Риженко.jpg|100px|thumb|Перший директор школи І.В. Риженко]]
|[[Файл:Бойко І.jpg|200px|thumb|Бойко І.(1951 р.)]]
|[[Файл:Міронцев.jpg|200px|thumb|Міронцев П.М.(1954-1975 рр.)]]
|[[Файл:Сліпенко.jpg|150px|thumb|Сліпенко В.І.(1975-1994 рр.)]]
|-
|[[Файл:Горбушко.jpg|120px|thumb|Горбушко М.О.(1994-1996 рр.)]]
|[[Файл:Муравйов.jpg|150px|thumb|Муравйов М.К.(1996-2000 рр.)]]
|[[Файл:Дядик.jpg|200px|thumb|Дядик В.І.з 2000 по сьогоднішній день]]
|
|}

===Кращі викладачі===
Довгий час працювала у школі Лідія Матвіївна  Лебідь,учитель української мови [[Файл:Лебідь.jpg|200px|thumb|left|Л.М. Лебідь]], вчитель української мови].  Велика заслуга у присвоєнні школі імені Остапа Вишні належить саме їй. У 70-ті роки Спілка письменників України постановила в день народження Остапа Вишні проводити гумористичні вечори в с. Груні під назвою „Вишневі усмішки". Сюди кожного року приїжджали  відомі гумористи. У 1976 році була запрошена на це свято і Лідія Матвіївна. Там вона  і познайомилася з дружиною Остапа Вишні – Варварою Олексіївною Губенко-Маслюченко. Дружина зацікавилася тим, як  школа №4 шанує своїх письменників - земляків, тому й запропонувала вчителю Лебідь Л.М. підняти питання перед Президією Верховної Ради України про присвоєння імені Остапа Вишні школі. Зробити це було непросто. Президія Верховної Ради України декілька разів відхиляла прохання школи. Тоді Лідія Матвіївна  звернулася до Правління Спілки письменників України з цим проханням. Але й там не поспішали.
15 серпня 1979 року до школи №4 заїхала київська кіногрупа, яка знімала фільм про Вишню. Варвара Олексіївна привезла дуже красивий портрет гумориста 1,5 м х 1 м, який вручила школі в урочистих обставинах. Кіногрупа зняла деякі кадри і поїхала до Груні. Фільм демонструвався по телевізору й отримав схвальну оцінку від Ю.Збанацького, який очолив ювілейну комісію на честь 90-річчя з дня народження Остапа Вишні. Лідія Матвіївна Лебідь  написала на його ім'я прохання про присвоєння звання Остапа Вишні школі. На засіданні комісії він сказав: „Треба прислухатися до цього прохання, бо це ж говорить радянська радіостанція." Так називав він усіх учителів.
Ювілейна комісія порушила клопотання перед Президією Верховної Ради України і в 1980 р. школі було присвоєно ім'я письменника.
До останніх днів життя школа і вчителі  підтримували зв'язки з Варварою Олексіївною. Як згадує Лідія Матвівївна "  Нас   (мене,   директора   школи   Сліпенко   В.І.,   директора   музею   Остапа Вишні в Груні Лебединець Л.О.) було запрошено на святкування 90-річчя Остапа Вишні від дня народження. Враження неперевершені. Вечір проходив у Будинку художників. Там я виступала з доповіддю, познайомилася з Ю. Збанацьким, О.Гончаром ,М. Стельмахом, дружиною В. Сосюри — Марією. З Гончаром і Стельмахом   школа  зав'язала  переписку.Були запрошені ми й на 100-річчя з дня народження письменника до Києва. Вечір відбувався в палаці „Україна".[[Файл:Бурдун О.М..jpg|300px|thumb|right|Найдавніше фото випускників школи, що збереглося.Бурдун О.М. - майбутній вчитель початкових класів]].Виступали зі спогадами письменники, які знали гумориста. А потім відбувся ювілейний концерт. Ніколи не забути мені, як читав гуморески Вишні артист Паламаренко,  як танцював  Кіровоградський  ансамбль  „Ятрань".
Багато випускників школи №4 обрали професію педагога та повернулися працювати до альма-матер: 
	Дядик В'ячеслав Іванович - директор школи; 
	Лук' янова Марія Андріївна - учитель математики; 
	Пілюта Ірина Олександрівна учитель початкових класів; 
	Журавель Лариса Борисівна - учитель української мови та літератури; 
	Марущенко Олександр Миколайович -учитель інформатики; 
	Лисак Олена Петрівна - учитель української мови та літератури; 
	Шведченко Юрій Васильович - учитель фізкультури.
Однак, найпершою серед випускників, які отримали вчительський фах і вирішили працювати в стінах рідної школи, була вчитель початкових класів О.Н Бурдун, випускниця 1939 року

===Відомі випускники===
Летять роки... [[Файл:Спорт.jpg|200px|thumb|right|Одні з кращих волейбольних, баскетбольних та футбольних команд були саме в школі №4 (Учителі Скорик Р.Г. та Штагер І.Д., 1960-ті роки)]].Зараз уже й не підрахуєш, скільки навчено в стінах цієї школи, скільки вилетіло з її стін людей у великий світ, на широку життєву дорогу.[[Файл:Лукянова .jpg|300px|thumb|right|1972 рік, випускниця ЗОШ №4 М.А.Лук'янова  з учителями математики Риндою В.Т. та фізкультури Скорик Р.Г.]] Школа пишається своїми випускниками, які залишають добрий слід на землі.
	Задорожній Борис Акимович - працював ректором Харківського медичного інституту з 1959 по 1975рр., професор. [[Файл:Задорожній.jpg|200px|thumb|left|Задорожній Б.Я. - був завкафедрою Харківського медичного університету]]

	Шандиба Володимир Данилович - відмінник фінансової дисципліни, кавалер трьох Орденів Слави, працівник міського фінвідділу; 
	Кобзар Валерій Валентинович - колишній начальник МРВ УВС України в Сумській області; 
	Соловей Борис Захарович – колишній директор Правекс-Брок; [[Файл:Левченко .jpg|200px|thumb|right|Левченко П.Г. - учитель фізики та заступник директора з навчальної роботи (1960-1970-ті роки), учасник штурму Берліна]]

	Шейко Наталія Віталіївна - директор гімназії м. Охтирки; 
	Білинник Петро Сергійович - Народний артист СРСР; 
	Саєнко Антоніна Олексіївна - завідуюча терапевтичним відділенням Охтирської ЦРЛ; 
	Міронцена Вікторія Миколаївна - спеціаліст Сумського обласного управління освіти і науки;[[Файл:Професор.jpg|200px|thumb|left|Професор з гирями, фото 1939 р.]]
	Пуп Володимир Іванович - колишній голова колгоспу "Комунар"; 
	Кравченко Валентина А.натоліївна - колишній начальник Охтирського районного відділу освіти.

	Журавльов Костянтин Леонідович - директор Охтирського пивзаводу; 
	Бульбас Валерій - колишній працівник міністерства Газпрому УРСР; 
	Вакуловський Борис - живе й працює за кордоном, підприємець.
	Дульський Юрій Григорович -  колишній головний лікар Центральної районної лікарні.

Гордиться школа своїми випускниками-спортсменами: 
•	Головченко Тетяною - майстром спорту міжнародного класу, чемпіонкою Європи; 
•	Волковим Андрієм - кандидатом у майстри спорту з боротьби; 
•	Рябчинським Геннадієм - майстром спорту з дзюдо, тренером ДЮСШ

==Навчальний заклад сьогодні==
Одним з найголовніших пріоритетів у виховній роботі школи було, є і буде виховання чуйних, щирих, небайдужих, працелюбних учнів. Доказом цього є те, що у 70-80 роках учні школи надавали шефську допомогу колгоспу "Комунар" с. Чернеччина, на базі гуртожитку Чернеччанської школи в три зміни наші учні відпочивали та працювали в літньому трудовому таборі. Наших Тимурівців добре знали не лише в мікрорайоні школи, а в с.Хухра (разом з тямурівцями Хухрянської школи вони доглядали за могилою юної Людмили Олондарь, котру гітлерівці вбили в березні 1943 року, з її рідними зустрічалися та допомагали їм).
З кінця 90-х і до сьогоднішнього дня традиції тимурівців продовжують волонтери. Недарма про результативюсть цього напрямку в школі говорять неодноразові перемоги в міських та обласних конкурсах на кращу роботу волонтерської організації.
Сьогодні ми пишаємося тим, що учні нашої школи гармонійно розвиваються - особливу увагу цьому приділяє вчитель музики Темнишева М.В. та керівник хореографічного гуртка ОМЦДЮТ Криклива Т.М., які не перший рік працюють на базі школи. Ми горді за свої досягнення -щорічні призові місця на міському конкурсі "Алло, ми шукаємо таланти".[[Файл:Тиждень.jpg|300px|thumb|left|Тиждень історії в школі]]
Учні нашої школи є переможцями ІІ і ІІІ етапів учнівських олімпіад, активними учасниками інтерактивних конкурсів з різних базових дисциплін.  Наша школа є переможцем обласного етапу конкурсу на кращий проект Школи сприяння здоров’ю і занесена віднині до обласного реєстру. У 2009 році в закладі на високому рівні було відзначено 120-ти річчя Остапа Вишні , зокрема було створено експозицію матеріалів про життя та творчість знаменитого гумориста.
З 2005 року розпочала свою роботу шкільна музейна кімната, експонати до якої були надані учнями, батьками, учителями та випускниками школи. З 2008 року у школі відкрито сучасний комп’ютерний клас, а з 2009 року запроваджено профільне навчання,  основою якого є інформаційний профіль. У 2014-2015 навчальному році у школы був відкритий ще один компютерний клас.[[Файл:Клас.jpg|200px|thumb|right|Сучасне життя школи]]
15 лютого 1998 року у сквері біля школи №4, урочисто відкрито пам'ятник 13 охтирчанам, які загинули Афганістані. На той час то був другий у нашій державі пам'ятник учасникам афганської війни (перший відкрито в Луганську)

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==


[[Категорія:Історія навчальних закладів]]


[[Користувач:Кочкарьова Тетяна Анатоліївна|Кочкарьова Тетяна Анатоліївна]]