Перегляд вихідного коду сторінки Історія ансамблю "Вечорниці" с. Тарасівка Великописарівського району

[[Файл:Пісня1.JPG|400px|thumb|right]]
''…   А пісня – це душа.''

''З усіх потреб потреба.''
                                                  
''Лиш пісня в серці ширить межи неба.''
                                                                          
''На крилах сонце сяйво їй лиша.''
                                                                          
''Чим глибша пісня, тим ясніш душа.''	  

== Вступ ==
Для Сумської області характерна наявність пісенності  українською та російською мовами, тому що вона межує не лише з українськими, а й ро-сійськими областями.

Крім того, різні райони області мають свої  музичні    особливості. Завдяки цьому сучасні фольклорні колективи формують свій репертуар в залежності від побутових творів. Дякуючи особливим соціально-історичним умовам, в Сумській області тісно сплелися давні культурні тра-диції корінного населення з сучасними звичаями і обрядами.

Далеко за межами Великописарівського району заслуженою славою користується жіночий фольклорно-етнографічний ансамбль «Вечорниці», який мешкає в селі Тарасівка. Люди живуть тут серед розкішної природи. Повноводні ставки з похилими вербами, різноколярові килими лук, урожайні поля, ліси, в зелених шатах яких потопає луна співучого ансамблю – все це надихає трударів на працю і пісню. Старожили твердять, що їхній колектив існує  більше ста років, сучасна творча біографія ансамблю почалася майже 50 років тому.

1968 рік Міжнародний жіночий день. Це свято приносить людям радість, перші квіти весни. Від дремоти просинаються дерева, починають співати птахи, ніби в пошуках свого певного вокального ладу. Весна пробуджає в душі активної учасниці художньої самодіяльності О.Г. Тутової палке бажання  створити свій неповторний ансамбль, який би стверджувався на пісенних традиціях рідного села. Її пропозицію охоче підтримують інші трудівниці – члени жіночого ансамблю. Вони й почали підготовку до свого першого концерту.

== Репертуар ансамблю ==

Зустрічалися із старожилами, вивчали народні пісні, готували гумористичні сценки із життя людей рідного села. Все це тримали в таємниці. Хотілося щоб концерт був несподіванкою, став пам’ятним подарунком для односельчан, приніс душевну насолоду кожному глядачеві.
Перші хвилювання, перші виступи, перші оплески. Так з’явилися самобутні народні пісні в репертуарі фольклорно-етнагрофічного ансамблю «Вечорниці» у складі: Тутової Олени Герасімовни, Ситюк Людмили Іванівні, Плахотнікової Галини Григорівни, Шелєпової Раїси Омелянівни, Данілової Віри Карпівни, Сучкової Ніни Миколаївни, Макарової Валентини Давидівни та Шелєпової Тетяни Іванівни.

Дзвінкоголосо і щиро звучать у виконанні «Вечорниць» російські та українські пісні: «Ой по морю, морю, по тихой воде», «Широкий лист на калині», «Ой у полі криниченька, там холодна вода», «По той бік гора» та інші. В репертуарі багато колядок, щедрівок, обрядових творів. Є також історичні пісні, що розкривають героїзм радянських людей, їх віру в перемогу у Другій світовій війні.

Пошук нових побутових творів – одна з найхарактерніших рис творчості  колективу. Аматори виконують більше двохсот місцевих творів, переважно російських та українських, різних за жанром, характером і змістом. Невичерпним джерелом для поповнення репертуару новими творами є пісні односельчан. Учасниці ансамблю прагнуть вірно вивчити мелодію, місцевий колорит, характер виконання твору, специфіку вимови слів.

==Перемоги і досягнення ансамблю==

У червні 1968 року в с.Тарасівці проходив фестиваль самодіяльного мистецтва. Кращі твори були відібрані для районного фестивалю. Рівних жіночому ансамблю «Вечорниці» на районному фестивалі не знайшлося.
Висока сценічна культура виконання, самобутні костюми, виготовлені бабусями,укомплектовані і доповнені самими учасницями, поєднання пісні  з танцем – все це принесло неабиякий успіх. Ансамбль завоював перше місце і почесну нагороду.
   
У 1970 році колектив одержує право на участь у республіканському фестивалі самодіяльного мистецтва, стає лауреатом фестивалю, наго-роджується Дипломом ІІ ступеня. Через два  роки ансамбль вдруге завойовує звання лауреата республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва, нагороджується Дипломом ІІ ступеня і бронзовою медаллю. 17 грудня 1987 року ансамблю було присвоєно звання «народний».
 
За роки існування фольклорно-етнографічний ансамбль «Вечорниці» неодноразово нагороджувався медалями і грамотами, цінними подарунками і грошовими преміями.

Щорічно ансамбль бере участь у таких традиційних святах, як проводи зими і зустріч весни, Івана Купала, новорічні щедрівки та колядки, районні естафеті «І в пісні, і в праці єднаймося друзі».

Жодний концерт художньої самодіяльності в сільському і районному будинках культури не обходиться без «Вечорниць». Самодіяльні митці часто виступають з концертами в сусідній Белгородський області(Росія).


== «Вечорниці» сьогодні ==

Роки проминули, як бистрокрилі птахи…Ось вже, майже 50 років з дня заснування ансамблю «Вечорниці». За цей час склад суттєво змінився. Деякі талановиті учасниці ансамблю назавжди покинули це життя. Пішла з життя засновниця ансамблю, її незмінний керівник О.Г. Тутова. В ансамбль влилися нові молоді учасниці, і колектив продовжує радувати нас своїми піснями, не втрачається його популярність, адже всіх учасниць об єднує одне – любов до народної пісні.
 
Неодноразово адміністрація нашого закладу, педагогічний колектив зверталися до учасниць ансамблю  «Вечорниці» за допомогою у проведенні виховних заходів, районних та обласних семінарів ніколи не відмовляли. Завжди приходять в школу і радують учнів та гостей заходів своїм  «пісенним сяйвом», прищеплюючи  підростаючому поколінню любов до народної пісні, виховуючи в них музичну культуру.

== Висновки ==
Своє звання «народний» вони справедливо підтверджують, бо виконавча майстерність зростає і репертуар їх пісень постійно поновлюється та розрахований на слухачів  різного віку.