Перегляд вихідного коду сторінки Гребениківка-батьківщина чотирьох Героїв Радянського Союзу

== Тимченко Петро Сергійович ==

=== Біографія ===

[[Файл:Тимченко_П.С..jpg|350px|thumb|left|Тимченко Петро Сергійович]]

[[Файл:Медаль_Золота_зірка.png|150px|thumb|right|Медаль "Золота зірка"]]
Петро Сергійович Тимченко народився 12 вересня 1902 року в с.Гребениківка Тростянецького району Сумської області. У 1914 році закінчив чотирикласну школу, потім батракував у багатіїв. Після перемоги Великої Жовтневої революції допомагав батькам у власному господарстві, із 1927 року і до початку війни працював у радгоспі. У липні 1943 року був призваний до Червоної Армії. Воював на Воронезькому і 1-му Українському фронтах. Був тричі поранений.

Осінь 1943 року. У районі Букринського виступу одними  з  перших  вийшли  до Дніпра  підрозділи  309-ї Пирятинської  стрілецької дивізії.  Почалася ретельна підготовка до форсування Дніпра. У ніч проти 22 вересня підручні засоби для переправи - човни, бочки, плоти - були готові. Першим на одному з човнів вирушило у небезпечну путь відділення 5-ї стрілецької роти 955-го стрілецького полку,  яким командував рядовий Тимченко. Гітлерівці помітили радянських воїнів і відкрили  по них  сильний  вогонь  з   артилерії,мінометів  і  кулеметів.  Поруч човна розривались снаряди, свистіли кулі, вода здіймалась хвилею. Бійці налягли на весла. Наші кулеметники з лівого берега повели прицільний вогонь по ворожих точках, прикриваючи сміливців. Нарешті човен торкнувся землі. Воїни кинулися вперед, до траншей гітлерівців. Атака була такою стрімкою, що гітлерівці не витримали натиску наших бійців і залишили свої позиції. У цьому бою Петро Тимченко особисто знищив 12 фашистів.

Вранці над захопленим радянськими воїнами плацдармом з'явилися німецькі літаки. А незабаром в контратаку пішла піхота противника. Ворог намагався скинути наші передові підрозділи в Дніпро. На відділення Тимченка наступало близько роти німців. Здавалося, не вистояти купці наших воїнів. Та мужність і незламна воля радянських бійців перемогли. Вони відбили кілька ворожих контратак і змусили німецьку піхоту повернути назад. Відділення Петра Тимченка утримувало захоплені позиції до підходу головних сил полку.

За мужність і відвагу, вміле керівництво відділенням в боях із фашистами під час форсування Дніпра, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року Петру Сергійовичу Тимченку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У одному  з  наступних  боїв  П.С.Тимченко був поранений, тривалий час лікувався в госпіталі. 
Лише на початку 1944 року він знову повернувся на фронт.

Бойовий шлях хоробрий воїн закінчив у Дрездені. Наприкінці 1945 року П.С.Тимченко демобілізувався, приїхав на Сумщину і став працювати у сільському господарстві. Довгий час він був керуючим відділеннями в радгоспах Півненківського і Тернівського цукрових комбінатів. За успіхи в роботі тричі нагороджувався медаллю виставки досягнень народного господарства СРСР.

Проживав останні роки у м. Суми.

=== Родове дерево сім'ї Тимченка Петра Сергійовича ===
''За матеріалами роботи пошукового загону "Краєзнавці" Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області''

[[Файл:Родове_дерево_Тимченка.jpg|400px]]

=== Посилання ===
[http://www.meria.sumy.ua/index.php?newsid=1543 Петро Тимченко]

[http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=4344 Герой Советского Союза Тимченко Петр Сергеевич]

=== Література ===

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Т.2. – М., 1988.

Гриченко И.Т., Головин Н.М. Подвиг. - Харьков: Прапор, 1983

История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. Киев, 1980.

Мій рідний край - моя історія жива. Матеріали шкільного краєзнавчого музею на районний огляд-конкурс "Свята спадщина". - Гребениківка.- 2004.

== Овчаров Степан Полікарпович ==


=== Біографія ===

[[Файл:Овчаров С.П..jpg|200px|thumb|left|Овчаров Степан Полікарпович]]
[[Файл:Медаль_Золота_зірка.png|200px|thumb|right|Медаль Золота зірка]]
Степан Полікарпович Овчаров народився в 1903 році у с.Василівці   (тепер Набережне Гребениківської сільської ради) Тростянецького району в сім'ї селянина-бідняка.Після закінчення початкової школи допомагав батькам у господарстві. Коли в селі була організована  артіль, одним    із  перших  серед односельчан став трудитися в громадському господарстві. 

Із серпня 1943 року брав участь у боях із німецько-фашистськими загарбниками. Воював на Воронезькому, 1-му Українському фронтах. Був поранений.

У вересні 1943 року підрозділи 309-ї Пирятинської стрілецької дивізії підійшли до Дніпра. Серед сміливців, які в ніч на 22 вересня під градом куль і снарядів першими дістались правого берега ріки, був рядовий Овчаров. Ворог зустрів радянських воїнів нищівним кулеметним і автоматним вогнем. Але це не зупинило наших воїнів. Першим піднявся на весь зріст і кинувся в траншею противника Степан Овчаров. Автоматним вогнем, гранатами і прикладами група бійців вибила фашистів із зайнятих позицій. У цьому бою рядовий Овчаров знищив понад 20 гітлерівців.
На світанку під прикриттям авіації і артилерії німці пішли в контратаку. Тричі успішно відбивали наші воїни наступ значно переважаючого в силі ворога. Степан Овчаров знову виявив надзвичайну мужність. У рукопашній сутичці він знищив 12 гітлерівців. Під час відбиття однієї з контратак противника відважний солдат був поранений, але поля бою не залишив.
Група   радянських  воїнів  утримала   зайняті позиції  на Дніпровському  плацдармі  до  підходу 
головних сил полку. 

За мужність і відвагу, виявлені підчас форсування Дніпра і утримання плацдарму на його правому березі, рядовому Степану Полікарповичу Овчарову Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.

Вийшовши з госпіталю, Степан Овчаров брав участь ще у багатьох боях, а після перемоги над фашистською Німеччиною повернувся в рідне село. Разом з односельчанами він самовіддано трудився на відбудові зруйнованого ворогом колгоспного господарства. Та давалося взнаки серйозне поранення: стан здоров'я його погіршувався. У 1950 році Степан Полікарпович Овчаров помер.

=== Родове дерево сім'ї Овчарова Степана Полікарповича ===

''За матеріалами роботи пошукового загону "Краєзнавці" Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області''


[[Файл:Родове_дерево_Овчарова.jpg]]

=== Посилання ===

[http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=3278 Герої країни. Овчаров Степан Полікарпович]

[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B2%D1%87%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2,_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Овчаров, Степан Полікарпович]

=== Література ===

== Левченко Григорій Іванович ==

=== Біографія ===

[[Файл:Левченко_Г.І..jpg|200px|thumb|left|Левченко Григорій Іванович]]

[[Файл:Медаль_Золота_зірка.png|200px|thumb|right|Медаль "Золота зірка"]]

Григорій     Іванович     Левченко     народився 17 листопада 1900      року в с.Василівці, тепер село         Набережне Гребениківської    сільської ради Тростянецького району, в бідняцькій сім'ї. Навчався в церковно-приходськїй школі. Підлітком працював на бурякових плантаціях сумських цукрозаводчиків. У 1930 році вступив у колгосп. 

Із перших днів Великої Вітчизняної війни - на фронті. У травні 1942 року за станом здоров'я
був демобілізований із Червоної Армії. До 1943 року працював ветфельдшером.  Після        звільнення        Тростянецького        району від фашистських окупантів повернувся у рідне село. Вилікувавшись, знову пішов у діючу армію. Воював на Воронезькому та 1-му Українському фронтах.   Був   поранений   і   контужений.

309-а стрілецька дивізія підійшла до Дніпра в районі Ржищева на Київщині і зав'язала запеклі бої з ворогом. У ніч проти 22 вересня 1943 року група солдатів 5-ї стрілецької роти 955-го стрілецького полку під сильним вогнем противника переправилася на правий берег ріки. Радянські воїни з ходу атакували гітлерівців, що засіли в траншеях. У рукопашній сутичці рядовий Григорій Левченко знищив кулеметника та більше десятка автоматників противника. Радянські воїни вибили   ворога   із   зайнятих  позицій.

На    ранок    гітлерівці    пішли    в контратаку. Незважаючи на перевагу    в    живій    силі, вони не добилися успіху. Купка сміливців протягом трьох  діб   міцно  утримувала     захоплений плацдарм. За цей час   наші   солдати   відбили   12    ворожих   контратак.    У   цих боях  Г.І.Левченко   знищив   7   і   взяв   у   полон   трьох   гітлерівців.

У  складі   своєї   роти   хоробрий   воїн брав  участь   у  боях   на   Дніпровському плацдармі,  які переходили у рукопашні сутички. Був поранений, але продовжував битись із ворогом, поки підійшли головні сили полку.

За мужність і відвагу, виявлені в боях із німецько-фашистськими загарбниками під час форсування Дніпра, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року Григорію Івановичу Левченку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після тривалого лікування його направили в один із підрозділів, який обслуговував авіаційну частину. Та далася взнаки давня хвороба, і він знову потрапив у госпіталь. У липні 1945 року Григорій Левченко був демобілізований Із Радянської Армії. Повернувшись у рідне село, став працювати в колгоспі. У 1950 році за станом здоров'я пішов на пенсію.

Помер 22 лютого 1984 року на 83 році життя.

=== Родове дерево сім'ї Левченка Григорія Івановича ===

''За матеріалами роботи пошукового загону "Краєзнавці" Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області''

[[Файл:Родове_дерево_Левченка.jpg]]

=== Посилання ===

=== Література ===


== Яковенко Ілля Якович ==

=== Біографія ===

[[Файл:Яковенко_І.Я..jpg|200px|thumb|left|Яковенко Ілля Якович]]

[[Файл:Медаль_Золота_зірка.png|200px|thumb|right|Медаль "Золота зірка"]]

Ілля Якович Яковенко народився в 1900 році в с.Василівці, нині Гребениківка, Тростянецького району в бідній селянській сім'ї. Закінчивши у 1913 році початкову школу, працював у домашньому господарстві. Після перемоги Жовтневої революції очолив у рідному селі комітет незаможних селян, брав участь у розгромі куркульських банд. 1929 року вступив до лав Комуністичної партії і був обраний головою Гребениківської сільської ради. 

З 1932 по 1934 рік працював у системі торгівлі в селі Покровка, а потім, аж до початку Вітчизняної війни, - у Бездрицькому відгодівельному радгоспі Сумського району. 

У перші дні війни пішов на фронт добровольцем. Був кулеметником. Воював на Південному, Північно-Кавказькому та інших фронтах. Був двічі контужений. Нагороджений медаллю "За відвагу".

У листопаді 1943 року 383-я стрілецька дивізія вела запеклі бої за розширення Кримського плацдарму. Ні вдень, ні вночі не стихав гуркіт канонади. Гітлерівці вперто захищали висоту Царів курган, із якої добре прострілювалась навколишня місцевість. Це значно ускладнювало просування наших підрозділів уперед. І тоді Ілля Яковенко висунувся вночі з кулеметом на фланг свого підрозділу  і  добре  замаскувався.  На  світанку фашисти пішли в контратаку. Шквальним вогнем зустрів ворога хоробрий воїн. Німці розгубились і повернули назад, залишивши вбитих і поранених. Наші підрозділи, скориставшись панікою в рядах противника, оволоділи Царевим курганом. Опам'ятавшись, фашисти двічі кидались в контратаки, але безуспішно. Радянські воїни міцно закріпились на висоті. Кулеметник Яковенко в цьому бою знищив десятки гітлерівців.

Відзначився хоробрий воїн і в бою під селом Катерлез (нині Войкове). 591-й стрілецький полк атакував фашистів. Німці відкрили ураганний вогонь. Ряди наших бійців, що залягли на околиці населеного пункту, помітно рідшали. І.Я.Яковенку вдалося непомітно наблизитися до передових німецьких траншей, із близької відстані він почав обстрілювати фашистські вогневі точки і змусив їх замовкнути. У цей час бійці стрілецької роти, яку підтримував кулеметник, кинулись уперед і прорвали оборону противника. Але після короткого перепочинку фашисти переважаючими силами перейшли в контратаку і стали тіснити наші підрозділи. Радянські воїни стояли на смерть. Біля кулемета залишився один Яковенко. Ворог вів сильний артилерійський вогонь, але, незважаючи на це, старший сержант продовжував поливати гітлерівців свинцевим дощем.
Завдяки надзвичайній мужності і стійкості відважного воїна нашим підрозділам вдалося утримати захоплені позиції. Та під кінець бою життя хороброго кулеметника обірвала ворожа куля.

За героїзм, виявлений у боях з ворогом під час розширення Кримського плацдарму, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 травня 1944 року старшому сержанту, командиру кулеметної обслуги Іллі Яковичу Яковенку було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Мужній воїн похований на горі Митрідат у братській могилі. На її плиті золотими літерами викарбувано ім'я Іллі Яковича Яковенка.

Кораблям, які повертаються до Керчі з далекого плавання, указує шлях маяк, що носить ім'я героя.
Указом Президії Верховної Ради РРФСР одне із сіл на Керченському півострові на честь героя перейменовано в село Яковенкове.

=== Родове дерево сім'ї Яковенка Іллі Яковича ===

''За матеріалами роботи пошукового загону "Краєзнавці" Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області''

[[Файл:Родове_дерево_Яковенка.jpg]]

=== Посилання ===

[http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=4384 Яковенко Ілля Якович]

[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE,_%D0%98%D0%BB%D1%8C%D1%8F_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 Яковенко, Илья Яковлевич]

[http://www.poxoronka.ru/news/1180-news Герои Советского Союза и полные кавалеры ордена Славы, похороненные в Крыму]

[http://krymology.info/index.php/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D1%91%D0%B2_%D0%B7%D0%B0_%D0%9A%D1%80%D1%8B%D0%BC_%28%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0%29 Герои боев за Крым]

=== Література ===

==Автор статті ==

[[Користувач:Кракова Євгенія Анатоліївна|Кракова Євгенія Анатоліївна]]

[[Категорія:Творчі проекти]]