Історія с. Іволжанське - Історія редагувань

Лебідь Віра Миколаївна: /* Персоналії */

2015-12-09T06:20:49Z

‎Персоналії

Лебідь Віра Миколаївна: /* Персоналії */

2015-12-09T06:19:46Z

‎Персоналії

Лебідь Віра Миколаївна: /* Персоналії */

2015-12-08T20:33:36Z

‎Персоналії

Лебідь Віра Миколаївна: /* Література */

2015-12-08T20:32:50Z

‎Література

Лебідь Віра Миколаївна: /* Література */

2015-12-08T20:31:53Z

‎Література

Лебідь Віра Миколаївна: /* Фотогалерея */

2015-12-08T11:13:01Z

‎Фотогалерея

Лебідь Віра Миколаївна: /* Фотогалерея */

2015-12-08T11:12:19Z

‎Фотогалерея

Лебідь Віра Миколаївна: /* Фотогалерея */

2015-12-08T11:09:20Z

‎Фотогалерея

Лебідь Віра Миколаївна: /* Фотогалерея */

2015-12-08T11:08:47Z

‎Фотогалерея

Лебідь Віра Миколаївна: /* Фотогалерея */

2015-12-08T10:50:57Z

‎Фотогалерея

@@ Рядок 117: / Рядок 117: @@
 ==Персоналії==
-  Кожне село на Україні може гордитися талановитими працьовитими людьми. Кожне село має  і відомих жителів.
+Кожне село на Україні може гордитися талановитими працьовитими людьми. Кожне село має  і відомих жителів.
 '''Олександр Степанович Демиденко.
 '''

@@ Рядок 122: / Рядок 122: @@
 Народився Олександр Степанович 6 квітня 1940 р. в с. Писарівка ( нині Сумського району Сумської області), а дитячі та юнацькі роки провів в с.Іволжанське,  у 1955 році закінчив Новосічанську школу, де і почав писати свої перші поетичні рядки.  Закінчив Чернівецький держуніверситет за спеціальністю філолог – викладач української мови та літератури. На другому курсі здобув всеукраїнське визнання як автор тексту пісні «Плаче захмарене небо». Вона здобула таку популярність, що багато хто вважає її народною. А загалом на вірші Олександра Демиденка написано більше 250-ти пісень. Кращі з них увійшли до його пісенних  збірок  «Плаче захмарене небо», «Калинові дзвони» та «Диво-сон».
- Після закінчення вузу Олександр Степанович працював учителем у школах Чернігівщини, в Сумському обласному Будинку народної творчості,
+Після закінчення вузу Олександр Степанович працював учителем у школах Чернігівщини, в Сумському обласному Будинку народної творчості,
 вихователем київських студентських і робітничих гуртожитків, комендантом, начальником УЖКГ.
 [http://koonspu.org/index.php/novyny/134-nova-yuvileyna-zbirka-oleksandra-demydenka]

@@ Рядок 132: / Рядок 132: @@
 '''Геренко Світлана Василівна'''
-грудня 1945 року в с. Степанівка Сумського району народилася  Геренко (Варуха) Світлана Василівна. З 1953  роки родина  Василя Варухи  проживала в селі Іволжанському  на території відгодівельного пункту Кіровського радгоспу. В той час, коли радянські діти мріяли бути космонавтами чи, на худий кінець, лікарями, Світлана уже знала напевне, що буде журналістом. Школяркою друкувалася в молодіжній газеті, а закінчивши Новосічанську десятирічку, вирушила  вступати вчитися  на журналістку до Київського університету ім. Шевченка. Та на престижний факультет приймали з дворічним трудовим стажем, тому, щоб не марнувати часу, вступила на заочне відділення філфаку СДПІ ім. А.С.Макаренка. , а працювати пішла в рідну Новосічанську школу вожатою. Життя в школі кипіло: вечори, вікторини, туристичні походи. Світлана Василівна точно знає, що батьківщина  КВК – не телебачення, не студенти вузів, а стіни нашої школи. Пропонували Світлані місто секретаря райкому комсомолу, та мрія про журналістику перемогла,  і вона пішла працювати в газету «Червоний промінь». Продовжувала друкуватися в журналах «Дніпро», «Перець», «Прапор», газетах «Молодь України», «Літературна Україна». Її гуморески входять до збірника «Одноперчанин»,  альманаха літераторів Сумщини «Слобожанщина».  Вона представлена в Міжнародній асоціації українських гумористів «Весела Січ»  як активно-веселий член сумського куреня імені  Остапа Вишні.  За три десятиліття творчої діяльності Світлана Василівна відома сумчанам і жителям області як один із кращих журналістів області. Працювала  в газетах «Сумщина» (до цього «Ленінська правда»),  «Червоний промінь», головним редактором «Педагогічної трибуни». Творчий доробок оцінений обласною премією «Золоте перо»  2000 року, званням Заслужений журналіст України. Спілка журналістів присвоїла їй звання «Пані журналістка». В школі юних журналістів допомагає освоювати ази журналістики, продовжує вести рубрику  «Рідня». У жовтні 2015 р. побачила світ книга поетеси, журналістки «Прощальне танго моєї журналістики – книга вітання откровенця, відповіді на нестандартні запитання».
+грудня 1945 року в с. Степанівка Сумського району народилася  Геренко (Варуха) Світлана Василівна. З 1953  роки родина  Василя Варухи  проживала в селі Іволжанському  на території відгодівельного пункту Кіровського радгоспу. В той час, коли радянські діти мріяли бути космонавтами чи лікарями, Світлана уже знала напевне, що буде журналістом. Школяркою друкувалася в молодіжній газеті, а закінчивши Новосічанську десятирічку, вирушила  вступати вчитися  на журналістку до Київського університету ім. Шевченка. Та на престижний факультет приймали з дворічним трудовим стажем, тому, щоб не марнувати часу, вступила на заочне відділення філфаку СДПІ ім. А.С.Макаренка. , а працювати пішла в рідну Новосічанську школу вожатою. Життя в школі кипіло: вечори, вікторини, туристичні походи. Світлана Василівна точно знає, що батьківщина  КВК – не телебачення, не студенти вузів, а стіни нашої школи. Пропонували Світлані місто секретаря райкому комсомолу, та мрія про журналістику перемогла,  і вона пішла працювати в газету «Червоний промінь». Продовжувала друкуватися в журналах «Дніпро», «Перець», «Прапор», газетах «Молодь України», «Літературна Україна». Її гуморески входять до збірника «Одноперчанин»,  альманаха літераторів Сумщини «Слобожанщина».  Вона представлена в Міжнародній асоціації українських гумористів «Весела Січ»  як активно-веселий член сумського куреня імені  Остапа Вишні.  За три десятиліття творчої діяльності Світлана Василівна відома сумчанам і жителям області як один із кращих журналістів області. Працювала  в газетах «Сумщина» (до цього «Ленінська правда»),  «Червоний промінь», головним редактором «Педагогічної трибуни». Творчий доробок оцінений обласною премією «Золоте перо»  2000 року, званням Заслужений журналіст України. Спілка журналістів присвоїла їй звання «Пані журналістка». В школі юних журналістів допомагає освоювати ази журналістики, продовжує вести рубрику  «Рідня». У жовтні 2015 р. побачила світ книга поетеси, журналістки «Прощальне танго моєї журналістики – книга вітання откровенця, відповіді на нестандартні запитання».
 ==ЗМІ==

@@ Рядок 166: / Рядок 166: @@
 #	Мироненко В. Рецепти оптимізму від Світлани Геренко. //Сумщина. – 2000р. - №138. –с.3
 #	Мій край Слобожанський : Збірник історико – краєзнавчих матеріалів. – К.: Видавничий дім «Фолігрант», 2006. – 356с.
 #	Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог – справочник. – К. : 1987. – 473с.
 #	Паспорта військових поховань м. Суми і Сумського району,  спр.158, т.1. Облікова картка №43.

@@ Рядок 165: / Рядок 165: @@
 #	Литвин М.І. Хотінь – край наш Слобожанський. – Суми: Видавництво «Слобожанщина», 2002р. -229с.
 #	Мироненко В. Рецепти оптимізму від Світлани Геренко. //Сумщина. – 2000р. - №138. –с.3
-#	Мій край Слобожанський : Збірник історико – краєзнавчих матеріалів. – К.: Видавничий дім «Фолігрант», 2006. – 356с. Обласний Державний архів : справа Р – 3431.
+#	Мій край Слобожанський : Збірник історико – краєзнавчих матеріалів. – К.: Видавничий дім «Фолігрант», 2006. – 356с.
 #	Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог – справочник. – К. : 1987. – 473с.
 #	Паспорта військових поховань м. Суми і Сумського району,  спр.158, т.1. Облікова картка №43.

@@ Рядок 141: / Рядок 141: @@
 ==Фотогалерея==
 {|
-|[[Файл:SAM 3446.JPG|thumb|300px|'''Іволжанський ставок.''']]
+|[[Файл:SAM 3446.JPG|thumb|250px|'''Іволжанський ставок.''']]
-|[[Файл:Іволжанський_ставок.JPG|thumb|300px|Краєвид на Іволжанський ставок]]
+|[[Файл:Іволжанський_ставок.JPG|thumb|250px|Краєвид на Іволжанський ставок]]
-|[[Файл:Колишній_Строганівський_завод.JPG|thumb|300px|Колишній Строганівський завод]]
+|[[Файл:Колишній_Строганівський_завод.JPG|thumb|250px|Колишній Строганівський завод]]
-|[[Файл:Пам'ятник_загиблим_воїнам_с._Іволжанське.JPG|thumb|300px| Пам'ятник загиблим_воїнам с. Іволжанське]]
+|[[Файл:Пам'ятник_загиблим_воїнам_с._Іволжанське.JPG|thumb|250px| Пам'ятник загиблим_воїнам с. Іволжанське]]
 |-
-|[[Файл:Вид_на_завод_Екопродукт.JPG|thumb|300px|Вид на завод Екопродукт]]
+|[[Файл:Вид_на_завод_Екопродукт.JPG|thumb|250px|Вид на завод Екопродукт]]
-|[[Файл:Капличка_с.Іволжанське.JPG|thumb|300px|Капличка с.Іволжанське]]
+|[[Файл:Капличка_с.Іволжанське.JPG|thumb|250px|Капличка с.Іволжанське]]
-|[[Файл:Криниця_с.Іволжанське.JPG|thumb|300px|Криниця с.Іволжанське]]
+|[[Файл:Криниця_с.Іволжанське.JPG|thumb|250px|Криниця с.Іволжанське]]
-|[[Файл:Місце_відпочинку_с.Іволжанське.JPG|thumb|300px|Місце відпочинку с.Іволжанське]]
+|[[Файл:Місце_відпочинку_с.Іволжанське.JPG|thumb|250px|Місце відпочинку с.Іволжанське]]
 |}

@@ Рядок 140: / Рядок 140: @@
 ==Цікаві факти==
 ==Фотогалерея==
+{|
-[[Файл:SAM 3446.JPG|300px]]
+|[[Файл:SAM 3446.JPG|300px|'''Іволжанський ставок.''']]
+|[[Файл:Іволжанський_ставок.JPG|300px|Краєвид на Іволжанський ставок]]
-'''Іволжанський ставок.'''
+|[[Файл:Колишній_Строганівський_завод.JPG|300px|Колишній Строганівський завод]]
 ==Примітки та посилання==