http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D1%81._%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B2%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0 2026-05-01T14:17:08Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.24.1 http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D1%81._%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B2%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0&diff=101958&oldid=prev 2016-06-20T21:01:01Z

<p>Створена сторінка: Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенко...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>Косівщина - село, центр сільської ради, до складу якої входять села Закумське, Кононенкове,<br /> <br /> Малі Вільми, Надточієве, Солідарне, Чернецьке. Розташоване за 3 км від районного та<br /> <br /> обласного центру - міста Суми. Відоме з другої половини XVIII століття. Кількість дворів у<br /> <br /> сільській раді - 1134, мешканців - 3165. Село Косівщина розташоване на правому березі річки<br /> <br /> У 1768 році хутір Косівщина з 444 десятинами землі належав підпоручику Миколі Косовцову.<br /> <br /> Зустрічається й інша назва хутора - Сухоносівка. Існували велика Косівщина (близько 50 дворів) та мала<br /> <br /> Ко-сівщина (12 дворів, де сьогодні вул. Лесі Українки). Назви інших сіл, які входять до складу сільської<br /> <br /> ради, мають свою історію. Село Солідарне отримало свою назву в 1960-х роках, до цього воно називалося<br /> <br /> Клюшникове (сімейний маєток поміщиків Клю-шникових), Никипорівка, пізніше - Криничне.<br /> <br /> Чернецьке також має давню історію. В “Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття”<br /> <br /> згадується хутір Ільмовський Сумського монастиря, згодом назва села змінюється на Чернецькі Вільми.<br /> <br /> Малі Вільми, розташоване вздовж річки Вільми, відоме також з кінця XVIII століття як хутір<br /> <br /> поміщика Савича. Інша назва села - Савичеве.<br /> <br /> Село Кононенкове складалося з трьох хуторів: Курасівщина, Кирички та Кононенкове.<br /> <br /> У кінці XIX - на початку XX століття на березі річки Вільми утворилося багато хуторів, у яких<br /> <br /> оселялися родичі. Їх називали за прізвищами людей (Пушкарі, Довгополи, Кривомази), а також хутір<br /> <br /> Спесивське, де мешкали Сторчаки, Чайки, Ли-пинські. Липів Яр або Мільченки - Коржі, Ко-<br /> <br /> пєйчики, Пушкарі. Далі на південь, до Грицаківки, вздовж річки, жили Кондрати, Єрмаки, Чумаки,<br /> <br /> Бацмани. В селі Надточієве (колись хутір реєстратора Надточієва) проживали Банькодуди, Багатен-ки,<br /> <br /> Стовбуни.<br /> <br /> У долині річки Вільми, порізаної ярами (в основному неугіддя), оселялися селянські сім’ї різних<br /> <br /> достатків. Їхні городи розташовувалися вище будівель. Під час засухи й неврожаїв багаті селяни<br /> <br /> змушені були переселятися до Сум та Косівщини, бідніші - в села Надточієве та Чернецьке.<br /> <br /> На території села Косівщина відкриті археологічні пам’ятки черняхівської культури приблизно IV<br /> <br /> століття нашої ери.<br /> <br /> У травні 1889 року в Косівщині на лікуванні перебувала велика українська поетеса Леся Українка.<br /> <br /> Лікувала її народна цілителька Параска Богуш.<br /> <br /> На початку XX століття населені пункти входили до Сумської, Терешківської, Степанівської волостей<br /> <br /> Сумського повіту.<br /> <br /> Населення Косівщини не стояло осторонь революційних процесів. Газета “Сумський вісник” за 25<br /> <br /> жовтня 1917 року повідомляє, що селяни сіл Косів-щина й Сухоносівка самочинно розорали 60 десятин<br /> <br /> панської землі, призначеної для посіву ярових у 1918 році, а також заявили, що поділять іншу землю.<br /> <br /> Радянська влада в Косівщині була встановлена в січні 1918 року. В грудні 1919 року в селах<br /> <br /> створюються ревкоми. У хуторі Чернецькому головою обрано Івана Андрійовича Усика, у хуторі<br /> <br /> Липів Яр - Сидора Єгоровича Стеценка, у хуторі Надто-чієве - Володимира Зівунова.<br /> <br /> У 1920-х роках утворилося дві сільські ради: Ко-сівщинська та Чернецько-Вільмівська.<br /> <br /> У грудні 1922 року на території села Малі Віль-ми створюється земельна артіль “Бджола”, в яку<br /> <br /> об’єдналися 11 селянських господарств (48 чоловік), та артіль “Селянин” на хуторі Кононенкове із 52<br /> <br /> десятинами землі.<br /> <br /> Держава надала кредити цим артілям для купівлі сівалок та реманенту під гарантію поставок<br /> <br /> урожаю 1924 року, але засуха та нашестя озимої совки не дали розрахуватися невеликим колективам<br /> <br /> з позиками.<br /> <br /> Вся повнота влади належала сільським радам і сільським комітетам незаможних селян, створеним у<br /> <br /> 1921 році. Головою Косівщинської сільради в 1925 році був обраний Микола Гнатович Щебетенко. Го -<br /> <br /> ловою Чернецько-Вільмівської сільради - Микола Михайлович Сторчак.<br /> <br /> Головою Комітету незаможних селян (КНС) Ко-сівщинської сільської ради у 1932 році був обраний<br /> <br /> Прокіп Михайлович Потапенко, секретарем - Іван нувати накази та постанови окупаційних властей.<br /> <br /> Окупаційні власті швидко зрозуміли, що колгоспи є надзвичайно вдалою формою організації примусової<br /> <br /> праці й вилучення продовольства у селян. Колгоспи стали називатися громадськими господарствами,<br /> <br /> радгоспи - державними маєтками. Працювали під жорстким контролем німецької адміністрації.<br /> <br /> Господарство в селі Косівщина отримало ¹ 31. Очолити це господарство селянська сходка довірила Ф. Ф.<br /> <br /> Федорченку, старостою став С. О. Криво-нос, а з квітня 1943 року - І. С. Богуш.<br /> <br /> Фашистські окупанти розстріляли колишнього голову колгоспу Г. К. Лантушенка, голову виконкому<br /> <br /> сільради А. Т. Шевченка, культпрацівника А. А. Мазного. Відправили на роботу до Німеччини 20<br /> <br /> чоловік.<br /> <br /> Селяни Косівщини й навколишніх сіл втратили близько 100 корів, багато телят, свиней, курей,<br /> <br /> Сумка притоки Псла. Косівщина відома з другої половини ХVІІІ століття.<br /> <br /> овець, гусей. У кількох сімей відібрали будинки та все майно й господарство, багато інших селян були<br /> <br /> пограбовані, втратили майно та худобу. Особливо багато корів забрали фашисти у селян із власних<br /> <br /> господарств. Діяли обов’язкові податки: податок із будівель - 1 відсоток від страхової оцінки, земельна<br /> <br /> рента 4 копійки за 1 квадратний метр землі, 10 відсотків від усіх видів заробітків службовців та<br /> <br /> кустарів, цивільний податок по 15 крб. з кожного працездатного члена сім’ї з 16 до 65 років.<br /> <br /> Сільськогосподарський податок сплачувався в залежності від розміру земельної ділянки та наявності<br /> <br /> чи відсутності корови у господаря. Наприклад, земельна ділянка до 0,5 га без корови - 180 крб., з<br /> <br /> коровою - 240 крб., від 0,15 до 0,25 га - 240-300 крб., від 0, 25 до 0,4 га - 300-360 крб., від 0,40 до<br /> <br /> 0,50 га - 360-480 крб., від 0,50 до 0,75 га - 420-600 крб., від 0,75 до 1 га - 480-660 крб., більше 1 га<br /> <br /> - 540-720 крб.<br /> <br /> За несплату податку в строк пеня - 0,2 відсотка за кожний день прострочення. Селяни повинні були<br /> <br /> здавати яйця на інкубатор по 42 штуки з двора, мед по 8 кг з кожної бджолосім’ї, молоко не менше 4-х<br /> <br /> літрів при жирності 3,8 відсотка.<br /> <br /> Постійно влітку приходили розпорядження про відрядження селян на роботи з ремонту доріг.<br /> <br /> Доводився план на видобування торфу біля села Кононен-кове та інших місцях.<br /> <br /> Особливо важко було весною - в період оранки й посівної та збирання врожаю. За розпорядженням<br /> <br /> сільського голови - управителя окупаційної влади -робочий день на польових роботах тривав з 5 години<br /> <br /> ранку до 19 години вечора з перервою 2 години - на обід. Як тягло використовувалися навіть корови до 5<br /> <br /> місяців тільності. Кожному працездатному селянину доводилися площі для скопування землі вручну.<br /> <br /> Польові роботи не припинялися і в неділю.<br /> <br /> На основі розпорядження коменданта Сум від 23 липня 1943 мешканці села 1925 року народжен-<br /> <br /> (звертались у вищі інстанції про необхідність припинення робіт), але безрезультатно. До того ж<br /> <br /> проект був невдалий. У тому ж 1966 році почався весняний паводок, рівень води був такий високий, що<br /> <br /> вода могла затопити село Косівщину, й греблю підірвали. У 1971 році - новий весняний паводок. Вода<br /> <br /> прорвала греблю, й планований рівень води вже не відновився.<br /> <br /> У новозбудованому селі в 1966 році мешкало 800 чоловік. Виросли нові вулиці Шкільна, ім. Леніна,<br /> <br /> Першотравнева, Жовтнева. В 1967 році збудована нова 8-річна школа, дитячі ясла на 40 місць, клуб на<br /> <br /> 360 місць, бібліотека, в 1965 році фельдшерсько-акушерський пункт. У центрі села - стадіон, три<br /> <br /> крамниці. З 1957 до 1970 року виходила багатотиражна газета “Колгоспне життя”, з 1972 року -газета<br /> <br /> “Ленінець” тиражем 600 екземплярів.<br /> <br /> Спочатку колгосп ім. Леніна, а на початку 1970-х років радгосп “Ганнівський”, ще пізніше радгосп<br /> <br /> “Косівщинський”, з листопада 1999 року - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма<br /> <br /> “Косівщинська” довгий час спеціалізувалося на вирощуванні овочів і молочному виробництві. В<br /> <br /> 1960-ті роки вирощували овець. Було кілька садів, ягідник. Очолював садівничу бригаду агроном<br /> <br /> Василь Зосимович Рєзнік. З кожного гектара збирали по 100 і більше центнерів фруктів, 1,5 тонни з<br /> <br /> гектара полуниць, більше 6 тонн малини. Почалося створення терасних садів у селі Солідарному.<br /> <br /> Овочеве господарство, яке спочатку розташувалося в Сумській бригаді, довгий час очолював агроном<br /> <br /> Олександр Степанович Довгопол. З початку 1980-х років до 2000 року функціонувало тепличне<br /> <br /> господарство площею 2 га. Вирощували огірки, помідори, капусту, цибулю, столовий буряк, моркву,<br /> <br /> перець,<br /> <br /> баклажани. Головними агрономами господарства в різні часи працювали Валентина Андріївна Ла-<br /> <br /> заренко, Микола Федорович Петренко. Високих показників у роботі досягала тракторна бригада під<br /> <br /> керівництвом Василя Олександровича Іваненка, яка вперше в області запропонувала швидкісні методи<br /> <br /> роботи на полях. Пізніше бригаду очолив Іван Пантелійович Руденко. Механізатори О. М. Гусєв, М. М.<br /> <br /> Сіробаба, В. О. Іваненко, В. Й. Шамрай, В. І. Піддубний, І. П. Руденко за значні досягнення у праці<br /> <br /> неодноразово нагороджувалися орденами й медалями.<br /> <br /> Тракторист Іван Іванович Копейчик, уродженець села Чернецьке, нагороджений двома орденами<br /> <br /> Леніна, а в 1977 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Іван Іванович на сівбі виконував дві<br /> <br /> норми. У 1983 році економія пально-мастильних матеріалів у його бригаді становила 15 тонн. Він один з<br /> <br /> ініціаторів переходу трудового колективу на повний госпрозрахунок.<br /> <br /> У 1948 році за високі досягнення у розвитку свинарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна<br /> <br /> Євдокія Яківна Богодушко. Євдокія Яківна народилася в селі Павлівка Лебединського району. У 1934<br /> <br /> році з сім’єю переїхала до Косівщини і з цього часу почала працювати свинаркою в колгоспі. Восени<br /> <br /> 1941 року за завданням Сумського райкому партії евакуювалася з худобою в район Брянська, але<br /> <br /> невдовзі довелося повернутися на окуповану територію.<br /> <br /> Після звільнення Сумщини від фашистів знову працювала свинаркою. З 1951 року завідувала<br /> <br /> свинофермою, вела обласну школу передового досвіду тваринників.<br /> <br /> Орденами та медалями за вирощування високих врожаїв зернових, цукрових буряків нагороджені К.<br /> <br /> Ф. Стовбун, С. М. Шульга, К. С. Федорченко.<br /> <br /> Сьогоднішнє господарство має розвинену ви-<br /> <br /> робничу інфраструктуру, отримує високі врожаї сільськогосподарських культур. На території Ко-<br /> <br /> сівщини діє відкрите акціонерне товариство “Пта-хорадгосп “Мирний”. Виробництво пущене в дію у<br /> <br /> квітні 1987 року. Проектна потужність 300 тисяч курей-несучок.<br /> <br /> В економічний і соціально-культурний розвиток сіл сільської ради свій внесок зробили голови<br /> <br /> сільрад: Д. В. Куц, І. Г. Колесник, О. К. Голубєва, В. М. Говорун, Т. А. Гальменко, В. М. Супрун,<br /> <br /> І. В. Завалій.<br /> <br /> Іван Григорович Колесник - ветеран Великої Вітчизняної війни. Брав участь в обороні Ленінграда,<br /> <br /> нагороджений медаллю “За оборону Ленінграда”. На початку 1950-х років почав працювали<br /> <br /> бригадиром у колгоспі ім. Леніна. У 1957 році став учасником Виставки досягнень народного<br /> <br /> господарства. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Перед пенсією, 1966-1969 роки,<br /> <br /> обраний головою Косівщинської сільської ради. Персональний пенсіонер місцевого значення.<br /> <br /> Для задоволення культурних потреб мешканців сільської ради є два клуби в селі Косівщина на 360<br /> <br /> місць і в селі Солідарному на 260 місць, бібліотека з фондом близько 15 тисяч книг. Ще в 1964 році<br /> <br /> створено духовий оркестр, є вокально-інструмен-<br /> <br /> тальний ансамбль, радує своїм співом односельців народний хор і ансамбль “Косів’яночка”.<br /> <br /> Команда “Юність” представляє село в першості району з футболу. Гордістю села є спортсмени секції<br /> <br /> вільної боротьби, яку очолює тренер Володимир Вікторович Мурачов. Секція працює з вересня 1999<br /> <br /> року. Відвідують секцію близько 50 хлопчиків і дівчаток. Вони мають високі результати на обласних і<br /> <br /> міжнародних змаганнях. Ним виховані чотирикратна чемпіонка України, срібна призерка першості<br /> <br /> Європи, майстер спорту Євгенія Носок, чотирикратна чемпіонка України, майстер спорту Вікторія Носок,<br /> <br /> чемпіонка першості України кандидат у майстри спорту Наталія Мурачова.<br /> <br /> Значне місце в спортивному житті села займає випускник косівщинської школи неодноразовий<br /> <br /> чемпіон України, призер Кубка світу зі спортивної ходьби, учасник XXVII Літніх Олімпійських Ігор в<br /> <br /> Сіднеї, майстер спорту міжнародного класу Олексій Петрович Шелест.<br /> <br /> У селі Косівщина працюють дві школи - загальноосвітня та для дітей з вадами слуху. А ще є школа<br /> <br /> мистецтв, у якій діти займаються в класах фортепіано, баяна, сольного співу, художнього різьблення по<br /> <br /> дереву, малювання, хореографії. Працюють два музеї - Лесі Українки та народних ремесел.<br /> <br /> На високому рівні в селі медичне обслуговування -працюють два фельдшерсько-акушерських пункти.<br /> <br /> Велику повагу заслужили своєю невтомною працею фельдшери М. В. Нестеренко та В. І. Малес.<br /> <br /> Чудові вірші про своє село пишуть Віталій Крику-ненко та Петро Возний.<br /> <br /> Віталій Григорович Крикуненко - член Спілки<br /> <br /> письменників України. Викладає в Московському державному університеті ім. Ломоносова історію<br /> <br /> української культури та літератури. Перша збірка віршів вийшла в 1985 році в Києві. Упорядник і<br /> <br /> перекладач книг українських авторів, що виходять у Москві.<br /> <br /> Петро Андрійович Возний народився в селі Ожо-гівка Володарського району Київської області. У<br /> <br /> 1977 році переїхав на Сумщину, де очолив зоотехнічну службу Сумської обласної контори бджільництва,<br /> <br /> а згодом був призначений її начальником. Має трудові нагороди, автор раціоналізаторських<br /> <br /> пропозицій. Його винахід - пересувний павільйон “Сумчанин” - визнаний кращим у світі. Пише<br /> <br /> ліричні та гумористичні твори, пісні. Пісня “Україна” двічі завоювала гран-прі на міжнародних<br /> <br /> фестивалях. У 2003 році вийшла збірка пісень “Жоржина”, що є результатом співпраці поета Петра<br /> <br /> Возного та композитора Любові Карпенко.<br /> <br /> З повагою в Косівщині ставляться до односельців, які відзначилися на трудовій ниві.<br /> <br /> Тетяна Андріївна Гальменко народилася в селищі Ямпіль Сумської області. З 1979 року живе і<br /> <br /> працює в Косівщині, за фахом - педагог. У 1986 році односельці обрали Тетяну Андріївну головою<br /> <br /> викон-<br /> <br /> кому Косівщинської сільської ради. Нині працює директором Косівщинської загальноосвітньої школи І-<br /> <br /> ІІІ ступенів. Нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.<br /> <br /> Володимир Михайлович Ватилик уродженець Недригайлівщини (село Деркачівка). Вся його трудова<br /> <br /> діяльність пов’язана з сільським господарством. Місцеве базове господарство очолює три десятки років.<br /> <br /> Має нагороди за свою діяльність. Нині очолює агрофірму “Косівщинська”.<br /> <br /> Михайло Васильович Нестеренко здобув повагу кількох поколінь косів’ян. Народився він у селі<br /> <br /> Нестеренки на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Має бойові нагороди, зокрема ордени<br /> <br /> Богдана Хмельницького та Вітчизняної війни. З 1946 року працював у Косівщині фельдшером.<br /> <br /> Завдяки його наполегливості й активності у 1965 році за допомогою колгоспу, за сприяння тодішнього<br /> <br /> голови колгоспу Г. С. Макарова побудовано найкращий в області фельдшерсько-акушерський пункт, де й<br /> <br /> працював зі своєю дружиною Катериною Петрівною все життя. Нагороджений орденом трудового<br /> <br /> Червоного Прапора. Професіоналізм, людяність, природна доброта, простота - ось найголовніші риси<br /> <br /> характеру Михайла Васильовича.<br /> <br /> Пов’язані з косівщинською землею й люди науки та мистецтва. Іван Петрович Клюшников - поет.<br /> <br /> Народився у 1811 році на хуторі Криничний (нині село Солідарне Сумського району) у дворянській<br /> <br /> родині. Закінчив Московський університет, займався педагогічною діяльністю. У 1838 році надруковано<br /> <br /> його перші вірші, згодом друкувалися оповідання та повісті в журналах “Современник”, “Отечест-<br /> <br /> веннûе записки” та інших виданнях. У 1849 році переїхав до хутора Криничного, де мешкав до останніх<br /> <br /> років життя (1895 рік), там же й похований.<br /> <br /> Микола Петрович Коваль - співак. Народився в селі Верхосулка Білопільського району, а виріс у<br /> <br /> селі Косівщина. Після закінчення Харківської консерваторії працював у Харківському державному<br /> <br /> академічному театрі опери та балету ім. Лисенка. Сьогодні Микола Петрович - народний артист<br /> <br /> України. Соліст опери, виконав близько 50 партій, більшість з яких - провідні. Співав на найкращих<br /> <br /> сценах Європи: в Парижі, Мадриді, Барселоні. Творчість Миколи Коваля приносить людям радість і<br /> <br /> натхнення.</div>

Сіробаба Олексій Володимирович