Психологія управління Швайко М.М. - Історія редагувань

Швайко Марія Миколаївна в 13:12, 8 грудня 2015

2015-12-08T13:12:25Z

Показати зміни

Швайко Марія Миколаївна в 13:10, 8 грудня 2015

2015-12-08T13:10:34Z

Показати зміни

Швайко Марія Миколаївна в 13:08, 8 грудня 2015

2015-12-08T13:08:44Z

Показати зміни

Швайко Марія Миколаївна в 13:07, 8 грудня 2015

2015-12-08T13:07:06Z

Показати зміни

Швайко Марія Миколаївна в 13:05, 8 грудня 2015

2015-12-08T13:05:55Z

Показати зміни

Швайко Марія Миколаївна в 13:04, 8 грудня 2015

2015-12-08T13:04:03Z

Швайко Марія Миколаївна в 12:59, 8 грудня 2015

2015-12-08T12:59:34Z

Швайко Марія Миколаївна в 12:58, 8 грудня 2015

2015-12-08T12:58:39Z

Швайко Марія Миколаївна в 12:56, 8 грудня 2015

2015-12-08T12:56:44Z

Швайко Марія Миколаївна в 12:52, 8 грудня 2015

2015-12-08T12:52:43Z

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 .Цей підхід, за визначенням учених, вважається акмеологічним: особистісний розвиток керівника освітньої організації у професійній діяльності грунтується на прагненні до професійного вдосконалення особистісного і духовного зростання, готовності до самозмін і самоствердження у професійній сфері.--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:49, 8 грудня 2015 (EET)
 . Основними завданнями організаційно-управлінського компоненту є такі: -визначення стратегії освітньої організації - складання плану роботи - узгодження взаємодії між усіма суб'єктами навчально-виховного процесу через чіткий розподіл повноважень та встановлений термін виконання - створення умов для делегування повноважень, координації, керування змінними, гнучкий контроль.
-. Визначення мети: встановлення узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат; планування: визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети; організація: визначення місця і ролі кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети; реалізація, яка передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур; контроль або перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:59, 8 грудня 2015 (EET)
+. Визначення мети: встановлення узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат; планування: визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети; організація: визначення місця і ролі кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети; реалізація, яка передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур; контроль або перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 15:04, 8 грудня 2015 (EET)
@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 Ваші відповіді:
 .
-.Етапи прийняття управлінських рішень: 1) діагноз проблеми; 2) накопичення інформації з проблеми; 3) розробка альтернативних варіантів; 4) прийняття рішень; 5) реалізація рішення. Діагноз проблеми включає такі під етапи: — виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення та відбиття у будь-якій формі протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети); — встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації); — ідентифікацію критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на основі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості). Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку всіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на основі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми. При цьому слід зауважити, що на етапі прийняття рішення суб'єкт управління має доповнити результат формалізованого аналізу (найкращий варіант) неформальними знаннями про об'єкт управління. Ці знання випливають з досвіду та інтуїції суб'єкта управління.Коли критичним фактором є час — рішення повинно бути прийнято індивідуально у формі наказу. Менеджер самостійно приймає рішення та повідомляє підлеглим про його зміст--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:59, 8 грудня 2015 (EET)
+.Етапи прийняття управлінських рішень: 1) діагноз проблеми; 2) накопичення інформації з проблеми; 3) розробка альтернативних варіантів; 4) прийняття рішень; 5) реалізація рішення. Діагноз проблеми включає такі під етапи: — виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення та відбиття у будь-якій формі протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети); — встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації); — ідентифікацію критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на основі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості). Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку всіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на основі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми. При цьому слід зауважити, що на етапі прийняття рішення суб'єкт управління має доповнити результат формалізованого аналізу (найкращий варіант) неформальними знаннями про об'єкт управління. Ці знання випливають з досвіду та інтуїції суб'єкта управління.Коли критичним фактором є час — рішення повинно бути прийнято індивідуально у формі наказу. Менеджер самостійно приймає рішення та повідомляє підлеглим про його зміст--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 15:04, 8 грудня 2015 (EET)
-.Основні складові комунікації: - Відправник - особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її. - Повідомлення - інформація, закодована певним чином за допомогою символів. - Отримувач - особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її. - Зворотний зв'язок (реакція)- цей елемент часто залишається поза увагою, а одностороннє спілкування є, як правило, малоефективним, хоча загальновизнано, що будь-яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого зворотного зв'язку--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:59, 8 грудня 2015 (EET)
+.Основні складові комунікації: - Відправник - особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її. - Повідомлення - інформація, закодована певним чином за допомогою символів. - Отримувач - особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її. - Зворотний зв'язок (реакція)- цей елемент часто залишається поза увагою, а одностороннє спілкування є, як правило, малоефективним, хоча загальновизнано, що будь-яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого зворотного зв'язку--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 15:04, 8 грудня 2015 (EET)
 ..У кожного керівника складаються певні стереотипи управлінської діяльності, які в управлінні називають стилем керівництва.Стиль керівництва — це система принципів, норм, методів і прийомів впливу на підлеглих з метою ефективного здійснення управлінської діяльності та досягнення поставлених цілей. Згідно з однією із класифікацій виокремлюють такі стилі керівництва: — авторитарний. Його характеризують жорсткі методи управління, визначення стратегії діяльності групи, обмеження ініціативи й можливості обговорення прийнятих рішень, одноосібне прийняття рішення та ін.; — демократичний. Основні його ознаки — колегіальність, заохочення ініціативи тощо; — ліберальний. В основі його — відмова від прямого керування. Стиль керівництва має як об'єктивну, так і суб'єктивну основу. Він залежить від моральних норм, соціально-економічних та політичних чинників, сформованої системи відносин, а також від особистісних рис керівника. З огляду на співвідношення суб'єктивного і об'єктивного в процесі управління, сформувалися такі підходи до аналізу стилів керівництва:
 . Орієнтація на структуру особистісно-ділових якостей керівника. Він базується на тому, що кожний керівник є індивідуальністю, неповторно поєднує в собі структурні компоненти особистісно-ділових якостей. Залежно від поєднання компонентів окреслюються такі структури: а) “керівник — політичний лідер”, “спеціаліст”, “організатор”, “наставник”, “товариш”, які гармонійно поєднуються в ідеальній системі управління; б) поєднання в процесі управління авторитарного, колегіального і ліберального стилів керівництва. Вважається, що задля досягнення управлінського ефекту керівник повинен застосовувати адекватний ситуації стиль.
-. Орієнтація на об'єктивні чинники в управлінні. На цій підставі розрізняють діловий, компанійський та кабінетний стилі.--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:59, 8 грудня 2015 (EET)
+. Орієнтація на об'єктивні чинники в управлінні. На цій підставі розрізняють діловий, компанійський та кабінетний стилі.--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 15:04, 8 грудня 2015 (EET)
 --[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 10:35, 2 вересня 2015 (EEST)
@@ Рядок 49: / Рядок 49: @@
 Ваші відповіді:
 .
-.
+.Розрізняють такі компоненти психологічної готовності: 1.Загальна психологiчна готовнiсть до управлiння - це комплекс психологiчних характеристик, якi необхiднi керiвниковi для успiшного здiйснення управлiння в цiлому; є першоосновою для здiйснення ефективного управлiння, на яку нiби "нанизуються" рiзного виду спецiальнi види психологiчнi готовностi.  2.Спецiальна психологічна готовнiсть до управлiння - це психологiчнi характеристики, якi забезпечують успiшнiсть здiйснення керiвником окремих складових управлiння (забезпечення гуманiзацiї управлiння, здiйснення управлiнського спiлкування, попередження та розв'язання конфлiктiв, забезпечення психiчного здоров'я особистостi тощо).--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 15:04, 8 грудня 2015 (EET)
 .
 --[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 10:27, 7 вересня 2015 (EEST)

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 .Цей підхід, за визначенням учених, вважається акмеологічним: особистісний розвиток керівника освітньої організації у професійній діяльності грунтується на прагненні до професійного вдосконалення особистісного і духовного зростання, готовності до самозмін і самоствердження у професійній сфері.--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:49, 8 грудня 2015 (EET)
 . Основними завданнями організаційно-управлінського компоненту є такі: -визначення стратегії освітньої організації - складання плану роботи - узгодження взаємодії між усіма суб'єктами навчально-виховного процесу через чіткий розподіл повноважень та встановлений термін виконання - створення умов для делегування повноважень, координації, керування змінними, гнучкий контроль.
-. Визначення мети: встановлення узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат; планування: визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети; організація: визначення місця і ролі кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети; реалізація, яка передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур; контроль або перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:58, 8 грудня 2015 (EET)
+. Визначення мети: встановлення узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат; планування: визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети; організація: визначення місця і ролі кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети; реалізація, яка передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур; контроль або перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:59, 8 грудня 2015 (EET)
@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 Ваші відповіді:
 .
-.Етапи прийняття управлінських рішень: 1) діагноз проблеми; 2) накопичення інформації з проблеми; 3) розробка альтернативних варіантів; 4) прийняття рішень; 5) реалізація рішення. Діагноз проблеми включає такі під етапи: — виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення та відбиття у будь-якій формі протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети); — встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації); — ідентифікацію критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на основі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості). Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку всіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на основі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми. При цьому слід зауважити, що на етапі прийняття рішення суб'єкт управління має доповнити результат формалізованого аналізу (найкращий варіант) неформальними знаннями про об'єкт управління. Ці знання випливають з досвіду та інтуїції суб'єкта управління.Коли критичним фактором є час — рішення повинно бути прийнято індивідуально у формі наказу. Менеджер самостійно приймає рішення та повідомляє підлеглим про його зміст--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:58, 8 грудня 2015 (EET)
+.Етапи прийняття управлінських рішень: 1) діагноз проблеми; 2) накопичення інформації з проблеми; 3) розробка альтернативних варіантів; 4) прийняття рішень; 5) реалізація рішення. Діагноз проблеми включає такі під етапи: — виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення та відбиття у будь-якій формі протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети); — встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації); — ідентифікацію критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на основі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості). Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку всіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на основі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми. При цьому слід зауважити, що на етапі прийняття рішення суб'єкт управління має доповнити результат формалізованого аналізу (найкращий варіант) неформальними знаннями про об'єкт управління. Ці знання випливають з досвіду та інтуїції суб'єкта управління.Коли критичним фактором є час — рішення повинно бути прийнято індивідуально у формі наказу. Менеджер самостійно приймає рішення та повідомляє підлеглим про його зміст--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:59, 8 грудня 2015 (EET)
-.Основні складові комунікації: - Відправник - особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її. - Повідомлення - інформація, закодована певним чином за допомогою символів. - Отримувач - особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її. - Зворотний зв'язок (реакція)- цей елемент часто залишається поза увагою, а одностороннє спілкування є, як правило, малоефективним, хоча загальновизнано, що будь-яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого зворотного зв'язку--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:58, 8 грудня 2015 (EET)
+.Основні складові комунікації: - Відправник - особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її. - Повідомлення - інформація, закодована певним чином за допомогою символів. - Отримувач - особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її. - Зворотний зв'язок (реакція)- цей елемент часто залишається поза увагою, а одностороннє спілкування є, як правило, малоефективним, хоча загальновизнано, що будь-яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого зворотного зв'язку--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:59, 8 грудня 2015 (EET)
-.
+..У кожного керівника складаються певні стереотипи управлінської діяльності, які в управлінні називають стилем керівництва.Стиль керівництва — це система принципів, норм, методів і прийомів впливу на підлеглих з метою ефективного здійснення управлінської діяльності та досягнення поставлених цілей. Згідно з однією із класифікацій виокремлюють такі стилі керівництва: — авторитарний. Його характеризують жорсткі методи управління, визначення стратегії діяльності групи, обмеження ініціативи й можливості обговорення прийнятих рішень, одноосібне прийняття рішення та ін.; — демократичний. Основні його ознаки — колегіальність, заохочення ініціативи тощо; — ліберальний. В основі його — відмова від прямого керування. Стиль керівництва має як об'єктивну, так і суб'єктивну основу. Він залежить від моральних норм, соціально-економічних та політичних чинників, сформованої системи відносин, а також від особистісних рис керівника. З огляду на співвідношення суб'єктивного і об'єктивного в процесі управління, сформувалися такі підходи до аналізу стилів керівництва:
 --[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 10:35, 2 вересня 2015 (EEST)

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 .Цей підхід, за визначенням учених, вважається акмеологічним: особистісний розвиток керівника освітньої організації у професійній діяльності грунтується на прагненні до професійного вдосконалення особистісного і духовного зростання, готовності до самозмін і самоствердження у професійній сфері.--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:49, 8 грудня 2015 (EET)
 . Основними завданнями організаційно-управлінського компоненту є такі: -визначення стратегії освітньої організації - складання плану роботи - узгодження взаємодії між усіма суб'єктами навчально-виховного процесу через чіткий розподіл повноважень та встановлений термін виконання - створення умов для делегування повноважень, координації, керування змінними, гнучкий контроль.
-. Визначення мети: встановлення узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат; планування: визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети; організація: визначення місця і ролі кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети; реалізація, яка передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур; контроль або перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:56, 8 грудня 2015 (EET)
+. Визначення мети: встановлення узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат; планування: визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети; організація: визначення місця і ролі кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети; реалізація, яка передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур; контроль або перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:58, 8 грудня 2015 (EET)
@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 Ваші відповіді:
 .
-.Етапи прийняття управлінських рішень: 1) діагноз проблеми; 2) накопичення інформації з проблеми; 3) розробка альтернативних варіантів; 4) прийняття рішень; 5) реалізація рішення. Діагноз проблеми включає такі під етапи: — виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення та відбиття у будь-якій формі протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети); — встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації); — ідентифікацію критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на основі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості). Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку всіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на основі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми. При цьому слід зауважити, що на етапі прийняття рішення суб'єкт управління має доповнити результат формалізованого аналізу (найкращий варіант) неформальними знаннями про об'єкт управління. Ці знання випливають з досвіду та інтуїції суб'єкта управління.Коли критичним фактором є час — рішення повинно бути прийнято індивідуально у формі наказу. Менеджер самостійно приймає рішення та повідомляє підлеглим про його зміст--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:56, 8 грудня 2015 (EET)
+.Етапи прийняття управлінських рішень: 1) діагноз проблеми; 2) накопичення інформації з проблеми; 3) розробка альтернативних варіантів; 4) прийняття рішень; 5) реалізація рішення. Діагноз проблеми включає такі під етапи: — виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення та відбиття у будь-якій формі протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети); — встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації); — ідентифікацію критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на основі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості). Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку всіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на основі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми. При цьому слід зауважити, що на етапі прийняття рішення суб'єкт управління має доповнити результат формалізованого аналізу (найкращий варіант) неформальними знаннями про об'єкт управління. Ці знання випливають з досвіду та інтуїції суб'єкта управління.Коли критичним фактором є час — рішення повинно бути прийнято індивідуально у формі наказу. Менеджер самостійно приймає рішення та повідомляє підлеглим про його зміст--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:58, 8 грудня 2015 (EET)
-.
+.Основні складові комунікації: - Відправник - особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її. - Повідомлення - інформація, закодована певним чином за допомогою символів. - Отримувач - особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її. - Зворотний зв'язок (реакція)- цей елемент часто залишається поза увагою, а одностороннє спілкування є, як правило, малоефективним, хоча загальновизнано, що будь-яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого зворотного зв'язку--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:58, 8 грудня 2015 (EET)
 .
 --[[Користувач:Вознюк Алла Вікторівна|Вознюк Алла Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Вознюк Алла Вікторівна|обговорення]]) 10:35, 2 вересня 2015 (EEST)

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 .Цей підхід, за визначенням учених, вважається акмеологічним: особистісний розвиток керівника освітньої організації у професійній діяльності грунтується на прагненні до професійного вдосконалення особистісного і духовного зростання, готовності до самозмін і самоствердження у професійній сфері.--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:49, 8 грудня 2015 (EET)
 . Основними завданнями організаційно-управлінського компоненту є такі: -визначення стратегії освітньої організації - складання плану роботи - узгодження взаємодії між усіма суб'єктами навчально-виховного процесу через чіткий розподіл повноважень та встановлений термін виконання - створення умов для делегування повноважень, координації, керування змінними, гнучкий контроль.
-. Визначення мети: встановлення узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат; планування: визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети; організація: визначення місця і ролі кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети; реалізація, яка передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур; контроль або перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:52, 8 грудня 2015 (EET)
+. Визначення мети: встановлення узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат; планування: визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети; організація: визначення місця і ролі кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети; реалізація, яка передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур; контроль або перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:56, 8 грудня 2015 (EET)
@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 Ваші відповіді:
 .
-.
+.Етапи прийняття управлінських рішень: 1) діагноз проблеми; 2) накопичення інформації з проблеми; 3) розробка альтернативних варіантів; 4) прийняття рішень; 5) реалізація рішення. Діагноз проблеми включає такі під етапи: — виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення та відбиття у будь-якій формі протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети); — встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації); — ідентифікацію критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на основі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості). Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку всіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на основі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми. При цьому слід зауважити, що на етапі прийняття рішення суб'єкт управління має доповнити результат формалізованого аналізу (найкращий варіант) неформальними знаннями про об'єкт управління. Ці знання випливають з досвіду та інтуїції суб'єкта управління.Коли критичним фактором є час — рішення повинно бути прийнято індивідуально у формі наказу. Менеджер самостійно приймає рішення та повідомляє підлеглим про його зміст--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:56, 8 грудня 2015 (EET)
 .
 .

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 .Цей підхід, за визначенням учених, вважається акмеологічним: особистісний розвиток керівника освітньої організації у професійній діяльності грунтується на прагненні до професійного вдосконалення особистісного і духовного зростання, готовності до самозмін і самоствердження у професійній сфері.--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:49, 8 грудня 2015 (EET)
 . Основними завданнями організаційно-управлінського компоненту є такі: -визначення стратегії освітньої організації - складання плану роботи - узгодження взаємодії між усіма суб'єктами навчально-виховного процесу через чіткий розподіл повноважень та встановлений термін виконання - створення умов для делегування повноважень, координації, керування змінними, гнучкий контроль.
-.
+. Визначення мети: встановлення узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначати та передбачати бажаний кінцевий результат; планування: визначає логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети; організація: визначення місця і ролі кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети; реалізація, яка передбачає створення оптимальних умов для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур; контроль або перевірка виконання обраної мети і результатів діяльності--[[Користувач:Швайко Марія Миколаївна|Швайко Марія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Швайко Марія Миколаївна|обговорення]]) 14:52, 8 грудня 2015 (EET)