С. Жигайлівка - Історія редагувань

Пустовіт Олег Миколайович: /* Новітній період */

2016-06-22T13:09:50Z

‎Новітній період

Пустовіт Олег Миколайович: /* Новітній період */

2016-06-22T13:08:22Z

‎Новітній період

Пустовіт Олег Миколайович: /* Новітній період */

2016-06-22T13:03:55Z

‎Новітній період

Пустовіт Олег Миколайович: /* Новітній період */

2016-06-22T12:54:22Z

‎Новітній період

Пустовіт Олег Миколайович: /* Новітній період */

2016-06-22T12:48:12Z

‎Новітній період

Пустовіт Олег Миколайович: /* Новітній період */

2016-06-22T12:42:41Z

‎Новітній період

Пустовіт Олег Миколайович: /* Новітній період */

2016-06-22T12:26:44Z

‎Новітній період

Пустовіт Олег Миколайович: /* Новітній період */

2016-06-22T12:25:57Z

‎Новітній період

Пустовіт Олег Миколайович: /* Новітній період */

2016-06-22T12:24:25Z

‎Новітній період

Пустовіт Олег Миколайович: /* Новий час */

2016-06-22T12:17:44Z

‎Новий час

@@ Рядок 185: / Рядок 185: @@
 Розпочалася люта розправа над жителями села. Німці та поліція на чолі з Сущим Я.Я. і рядовими поліцаями Колісником П.К., Решітьком І.М. та іншими робили обшуки у хатах активістів. Так у Білаша І.М., у хаті якого була явка, знайшли зброю. Багато селян було заарештовано, але схопити Забару та Васютенка їм не вдалося. Фашисти та поліція розраховували кривавим терором залякати населення, примусити його відмовитися від допомоги партизанам та боротьби. Розлючені невдачею, окупанти разом із колаборантами почали вішати та розстрілювати жителів села. Так  Гладкого Андрія повісили вдома на воротях. Були також повішені у сучасному центрі села, на березах: Назаренко Василь Панькович, Трипільська Наталія, Трипільський Василь, Перетятько Митрофан, Шелегеда Сергій Тимофійович, Шелегеда Харитина та багато інших. Розстріляли: Демченко Євдокію Яківну, Білан Ганну Павлівну, Коломійця Федора Мусійовича, Касяненка Данила, Зубка Олександра, Чепігу Якова, Смілика Федосія, Ігнатенка Михайла та інших.
 Німці прорахувалися. Жителі села продовжували надавати підтримку партизанам. Та поліцаї все ж вистежили Забару та Васютенка в хаті у Демченків. Після короткої перестрілки партизани відступили до лісу, де в нерівному бою загинули смертю хоробрих. Та жителі Жигайлівки все ж не схилили голови перед окупантами.
-[[Файл:|200px|thumb|left|Пам`ятник_чертвам_фашизму_в_Чернеччині]]
 На початку 1943 року знову був організований партизанський загін на чолі з першим активістом колгоспного будівництва Маюнею Т.Т., який контролював територію навколо Жигайлівки та сусідніх сіл. Боротьба з ворогом все більше посилювалась і внаслідок об`єднаних дій Радянської Армії та партизанських загонів закінчилася поразкою гітлерівських військ.
 Село Жигайлівка було визволене радянськими військами  серпня 1943 року, в результаті Курської наступальної операції. (Додаток 6). Відразу ж в селі відбулися збори, на яких було прийняте рішення – взяти під контроль колгоспне майно, що не встигли знищити окупанти. Та від колгоспного майна мало, що лишилося. Господарські будівлі, виробничі об`єкти були зруйновані. В колгоспах не лишилося ні робочої, ні продуктивної худоби. Фашисти завдали збитку колгоспам на загальну суму 1,5 млн. карбованців.

@@ Рядок 185: / Рядок 185: @@
 Розпочалася люта розправа над жителями села. Німці та поліція на чолі з Сущим Я.Я. і рядовими поліцаями Колісником П.К., Решітьком І.М. та іншими робили обшуки у хатах активістів. Так у Білаша І.М., у хаті якого була явка, знайшли зброю. Багато селян було заарештовано, але схопити Забару та Васютенка їм не вдалося. Фашисти та поліція розраховували кривавим терором залякати населення, примусити його відмовитися від допомоги партизанам та боротьби. Розлючені невдачею, окупанти разом із колаборантами почали вішати та розстрілювати жителів села. Так  Гладкого Андрія повісили вдома на воротях. Були також повішені у сучасному центрі села, на березах: Назаренко Василь Панькович, Трипільська Наталія, Трипільський Василь, Перетятько Митрофан, Шелегеда Сергій Тимофійович, Шелегеда Харитина та багато інших. Розстріляли: Демченко Євдокію Яківну, Білан Ганну Павлівну, Коломійця Федора Мусійовича, Касяненка Данила, Зубка Олександра, Чепігу Якова, Смілика Федосія, Ігнатенка Михайла та інших.
 Німці прорахувалися. Жителі села продовжували надавати підтримку партизанам. Та поліцаї все ж вистежили Забару та Васютенка в хаті у Демченків. Після короткої перестрілки партизани відступили до лісу, де в нерівному бою загинули смертю хоробрих. Та жителі Жигайлівки все ж не схилили голови перед окупантами.
-[[Файл:Example.jpg]|200px|thumb|left|Пам`ятник_чертвам_фашизму_в_Чернеччині]
+[[Файл:|200px|thumb|left|Пам`ятник_чертвам_фашизму_в_Чернеччині]]
 На початку 1943 року знову був організований партизанський загін на чолі з першим активістом колгоспного будівництва Маюнею Т.Т., який контролював територію навколо Жигайлівки та сусідніх сіл. Боротьба з ворогом все більше посилювалась і внаслідок об`єднаних дій Радянської Армії та партизанських загонів закінчилася поразкою гітлерівських військ.
 Село Жигайлівка було визволене радянськими військами  серпня 1943 року, в результаті Курської наступальної операції. (Додаток 6). Відразу ж в селі відбулися збори, на яких було прийняте рішення – взяти під контроль колгоспне майно, що не встигли знищити окупанти. Та від колгоспного майна мало, що лишилося. Господарські будівлі, виробничі об`єкти були зруйновані. В колгоспах не лишилося ні робочої, ні продуктивної худоби. Фашисти завдали збитку колгоспам на загальну суму 1,5 млн. карбованців.

@@ Рядок 185: / Рядок 185: @@
 Розпочалася люта розправа над жителями села. Німці та поліція на чолі з Сущим Я.Я. і рядовими поліцаями Колісником П.К., Решітьком І.М. та іншими робили обшуки у хатах активістів. Так у Білаша І.М., у хаті якого була явка, знайшли зброю. Багато селян було заарештовано, але схопити Забару та Васютенка їм не вдалося. Фашисти та поліція розраховували кривавим терором залякати населення, примусити його відмовитися від допомоги партизанам та боротьби. Розлючені невдачею, окупанти разом із колаборантами почали вішати та розстрілювати жителів села. Так  Гладкого Андрія повісили вдома на воротях. Були також повішені у сучасному центрі села, на березах: Назаренко Василь Панькович, Трипільська Наталія, Трипільський Василь, Перетятько Митрофан, Шелегеда Сергій Тимофійович, Шелегеда Харитина та багато інших. Розстріляли: Демченко Євдокію Яківну, Білан Ганну Павлівну, Коломійця Федора Мусійовича, Касяненка Данила, Зубка Олександра, Чепігу Якова, Смілика Федосія, Ігнатенка Михайла та інших.
 Німці прорахувалися. Жителі села продовжували надавати підтримку партизанам. Та поліцаї все ж вистежили Забару та Васютенка в хаті у Демченків. Після короткої перестрілки партизани відступили до лісу, де в нерівному бою загинули смертю хоробрих. Та жителі Жигайлівки все ж не схилили голови перед окупантами.
-[[Файл:Example.jpgПам`ятник чертвам фашизму в Чернеччині.jpg,]]
+[[Файл:Example.jpg]|200px|thumb|left|Пам`ятник_чертвам_фашизму_в_Чернеччині]
 На початку 1943 року знову був організований партизанський загін на чолі з першим активістом колгоспного будівництва Маюнею Т.Т., який контролював територію навколо Жигайлівки та сусідніх сіл. Боротьба з ворогом все більше посилювалась і внаслідок об`єднаних дій Радянської Армії та партизанських загонів закінчилася поразкою гітлерівських військ.
 Село Жигайлівка було визволене радянськими військами  серпня 1943 року, в результаті Курської наступальної операції. (Додаток 6). Відразу ж в селі відбулися збори, на яких було прийняте рішення – взяти під контроль колгоспне майно, що не встигли знищити окупанти. Та від колгоспного майна мало, що лишилося. Господарські будівлі, виробничі об`єкти були зруйновані. В колгоспах не лишилося ні робочої, ні продуктивної худоби. Фашисти завдали збитку колгоспам на загальну суму 1,5 млн. карбованців.

@@ Рядок 184: / Рядок 184: @@
 Для організації підпільної роботи та партизанського загону в с. Жигайлівці Тростянецький райком партії залишив Забару П.М. – голову сільради, Васютенка А.С. – уповноваженого карного розшуку та директора школи Крючка К.В.. Підпільна трійка встановила тісні зв`язки з жителями Жигайлівки, але Крючко К.В. зрадив, здавшись німцям, видав своїх товаришів, список активістів та явочні квартири. (Додаток 6).
 Розпочалася люта розправа над жителями села. Німці та поліція на чолі з Сущим Я.Я. і рядовими поліцаями Колісником П.К., Решітьком І.М. та іншими робили обшуки у хатах активістів. Так у Білаша І.М., у хаті якого була явка, знайшли зброю. Багато селян було заарештовано, але схопити Забару та Васютенка їм не вдалося. Фашисти та поліція розраховували кривавим терором залякати населення, примусити його відмовитися від допомоги партизанам та боротьби. Розлючені невдачею, окупанти разом із колаборантами почали вішати та розстрілювати жителів села. Так  Гладкого Андрія повісили вдома на воротях. Були також повішені у сучасному центрі села, на березах: Назаренко Василь Панькович, Трипільська Наталія, Трипільський Василь, Перетятько Митрофан, Шелегеда Сергій Тимофійович, Шелегеда Харитина та багато інших. Розстріляли: Демченко Євдокію Яківну, Білан Ганну Павлівну, Коломійця Федора Мусійовича, Касяненка Данила, Зубка Олександра, Чепігу Якова, Смілика Федосія, Ігнатенка Михайла та інших.
-Німці прорахувалися. Жителі села продовжували надавати підтримку партизанам. Та поліцаї все ж вистежили Забару та Васютенка в хаті у Демченків. Після короткої перестрілки партизани відступили до лісу, де в нерівному бою загинули смертю хоробрих. Та жителі Жигайлівки все ж не схилили голови перед окупантами. На початку 1943 року знову був організований партизанський загін на чолі з першим активістом колгоспного будівництва Маюнею Т.Т., який контролював територію навколо Жигайлівки та сусідніх сіл. Боротьба з ворогом все більше посилювалась і внаслідок об`єднаних дій Радянської Армії та партизанських загонів закінчилася поразкою гітлерівських військ.
+Німці прорахувалися. Жителі села продовжували надавати підтримку партизанам. Та поліцаї все ж вистежили Забару та Васютенка в хаті у Демченків. Після короткої перестрілки партизани відступили до лісу, де в нерівному бою загинули смертю хоробрих. Та жителі Жигайлівки все ж не схилили голови перед окупантами.
 Село Жигайлівка було визволене радянськими військами  серпня 1943 року, в результаті Курської наступальної операції. (Додаток 6). Відразу ж в селі відбулися збори, на яких було прийняте рішення – взяти під контроль колгоспне майно, що не встигли знищити окупанти. Та від колгоспного майна мало, що лишилося. Господарські будівлі, виробничі об`єкти були зруйновані. В колгоспах не лишилося ні робочої, ні продуктивної худоби. Фашисти завдали збитку колгоспам на загальну суму 1,5 млн. карбованців.
 Війна ще тривала. Необхідно було напружити всі сили, щоб швидше розгромити ворога, завоювати мирне життя. У Жигайлівці вже як і в інших визволених населених пунктах почали піднімати з руїн господарство та налагоджувати виробництво. Не дивлячись на великі труднощі, всі колгоспи Жигайлівки повністю виконали державне замовлення 1943 р. . Селяни взяли участь у зборі грошей з особистих заощаджень у фонд оборони країни.

@@ Рядок 163: / Рядок 163: @@
 У 1929 р. Рада Праці і Оборони СРСР прийняла постанову «Про організацію машинно-тракторних станцій». МТС була створена в м. Тростянці. Саме вона і обслуговувала колгоспи с.Жигайлівки. Урожайність по колективних господарствах села була низькою: озимої пшениці отримали 8 ц, ярої – 10 ц, цукрові буряки – 127 ц з га.. Пояснювалося це перш за все невисоким рівнем землеробства, агротехніки та трудової дисципліни (деяка частина колгоспників не виробляла мінімуму трудоднів).
+[[Файл:Трактористи_1-ї_бригади.jpg|400px|thumb|left|Трактористи_1-ї_бригади.]]
 Про ліквідацію кризи хлібозаготівель в с. Жигайлівці згадує старожил Левченко С.В.: «По дворах ходили активісти, так як люди здавать зерна не хотіли. Деякі селяни схитрували – самі стали активістами, щоб до них не заходили. Активісти ходили три рази по дворах із залізними заточеними палицями, якими шукали зерно в землі на подвір`ї. На третій раз забрали все, навіть квасолю. До числа активістів входили: Бугай Дмитро, Клець Антон, Сахрон Варка, Яценко Явдоха».

@@ Рядок 104: / Рядок 104: @@
 ( Краеведческие записки Ахтырского музея. С. 79).
-[[Файл:Комсомольська_організація_комуни_Червона_зірка(1934_р.).jpg|400px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
+[[Файл:Комсомольська_організація_комуни_Червона_зірка(1934_р.).jpg|400px|thumb|left|Комсомольська_організація_комуни_Червона_зірка(1934_р.)]]
 За селом у полі стояла напівзруйнована поміщицька садиба К.І. Власовського. Саме тут і оселилися перші комунари. Перевезли туди все своє господарство.. Одержали колишню поміщицьку землю – 72 десятини (Газета «Ленінським шляхом» 1.Х.1966 р. №117. 4510).

@@ Рядок 103: / Рядок 103: @@
 За ініціативою демобілізованого балтійського моряка-комуніста В.І.Пузанова при підтримці парторганізації і комнезаму в селі була створена 18 вересня 1920 року комуна «Червона Зірка», перша у Охтирському повіті. До комуни першими ввійшли: Андрій Садовий, Кіндрат Яценко, Яків Бауман, Андрій Савоненко, Іван Самсоненко,  Олександр Панкратьєв, головою комнезаму було обрано Пузанова В. Усі вони були бідняками: сім дворів мали один плуг, одного коня, дві корови, четверо свиней.
 ( Краеведческие записки Ахтырского музея. С. 79).
-[[Файл:Комсомольська_організація_комуни_Червона_зірка(1934_р.).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
 За селом у полі стояла напівзруйнована поміщицька садиба К.І. Власовського. Саме тут і оселилися перші комунари. Перевезли туди все своє господарство.. Одержали колишню поміщицьку землю – 72 десятини (Газета «Ленінським шляхом» 1.Х.1966 р. №117. 4510).

@@ Рядок 46: / Рядок 46: @@
 Панщина в с. Жигайлівці була чи не найбільшою в окрузі. Якщо офіційний розмір панщини – 2 дні на тиждень, у Краснопіллі, Висторопі – 3 дні на тиждень, то у Жигайлівці 3-4 дні, про що свідчить «Перепис слобожанських полків Хрущова 1732 р. (Д.І. Багалій Історія слобідської України», «Сумщина в історії України: навчальний посібник»).  У 1732 році жигайлівський піп Стефан мав 58 кріпаків та землю, жигайлівський сотник Роман Карпов - 23 кріпаки  (районна газета «Ленінська правда», № 8 (4071), від 17.01.1961року). У результаті процесу закріпачення  населення села Жигайлівки поділилося на дві частини – одна частина, де земля належала сільській общині, друга частина – де земля і самі селяни належали поміщикам. ( Перерва І.Є., Яценко М.О. Історія села Жигайлівки і колгоспу ім.. Леніна, с. 4) До речі, згідно статистичних даних  у 1732 році у селі Жигайлівка проживало 1 118 осіб, у 1773 році вже – 2 606 чоловік. Проте далі зростання чисельності  населення на деякий період припинилося. У 1880 році  жителів нараховується лише 2 408. Можливо,  для жигайлян настали важкі часи . Згідно рапорту «Жигайловской приказной избы» відомо наприклад, що у 1788 році був неврожай і багато жителів села хотіли продати частину орних земель і лісів, щоб вижити. Але суд заборонив це робити.
-[[Файл:Ікона_Петра_і_Павла_з_церковної_сторожки.jpg|100px|thumb|rigxt|Ікона_Петра_і_Павла_з_церковної_сторожки]]
+[[Файл:Ікона_Петра_і_Павла_з_церковної_сторожки.jpg|400px|thumb|rigxt|Ікона_Петра_і_Павла_з_церковної_сторожки]]
 Напевно, перша  церква була побудована у слободі Жигайлівка зразу ж після її заснування. У 1681 році вже діяла дерев`яна Покровська церква. За повідомленнями Філарета у 1714-1716 р.р. у храмі Покрови Пресвятої Богородиці служили два священики: Парфен Яковлєв і Давид Ігнатьєв. У 1836 році було завершилося будівництво за кошти селян цегляної однопрестольної  Покровської церкви. Попечителем  будівництва був державний селянин Климент Ігнатенко. Старожили згадували, що для міцності розчину під час кладки цегли  додавали яйця, які приносили жителі з дому. На кошти церковного старости Андрія Лісняка був зроблений іконостас.  На середину ХіХ ст. церква мала 33 десятини орної землі. У храмі були церковні книги московського видання 1769, 1685, 1730 і 1735 років. Жалування священику складало 141 крб.12 коп., псаломщику – 35 крб.28 коп. (Артюшенко М.М. Старожитності Тростянеччини. – Тростянець, 2002 – с. 246).