Теорія та методика фахової дисципліни Шияновська О.Г. - Історія редагувань

Шияновська Ольга Григорівна: /* Індивідуальні заняття */

2017-06-21T13:07:24Z

‎Індивідуальні заняття

Шияновська Ольга Григорівна: /* Індивідуальні заняття */

2017-06-21T13:06:30Z

‎Індивідуальні заняття

Шияновська Ольга Григорівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

2017-06-21T12:46:55Z

‎Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Шияновська Ольга Григорівна: /* Індивідуальні заняття */

2017-06-21T12:43:15Z

‎Індивідуальні заняття

Шияновська Ольга Григорівна: /* Індивідуальні заняття */

2017-06-21T12:41:02Z

‎Індивідуальні заняття

Шияновська Ольга Григорівна: /* Індивідуальні заняття */

2017-06-21T12:40:18Z

‎Індивідуальні заняття

Шияновська Ольга Григорівна: /* Індивідуальні заняття */

2017-06-21T12:38:03Z

‎Індивідуальні заняття

Шияновська Ольга Григорівна: /* Індивідуальні заняття */

2017-06-21T10:24:32Z

‎Індивідуальні заняття

Шияновська Ольга Григорівна: /* Індивідуальні заняття */

2017-06-21T10:23:44Z

‎Індивідуальні заняття

Шияновська Ольга Григорівна: /* Індивідуальні заняття */

2017-06-21T09:28:50Z

‎Індивідуальні заняття

@@ Рядок 126: / Рядок 126: @@
 ----
 # Відповідь:.Тип уроку − це поняття, пов'язане з варіюванням структури уроку, його змістових елементів. У сучасній дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків: за дидактичною метою, за метою організації пізнавальної діяльності, основними етапами навчального процесу, методами навчання, способами організації навчальної діяльності учнів. Дидактична мета є найважливішою складовою, тому класифікація за цією ознакою найбільш близька до реального уроку. У цій класифікації розрізняють: уроки засвоєння нового навчального матеріалу; Урок засвоєння нових знань складається з таких елементів: 1) актуалізації чуттєвого досвіду та опорних знань учнів; 2) мотивації навчальної діяльності і повідомлення теми, мети та завдань уроку; 3) сприймання й усвідомлення нового навчального матеріалу; 4) осмислення об'єктивних зв'язків у матеріалі, що вивчається й розкриття внутрішньої суті явищ і процесів; 5) узагальнення й систематизація знань; 6) підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання. 2.Історія України.Тема уроку: Передумови та причини Національно-визвольної війни.Актуалізація опорних знань учнів .На початку уроку вчитель просить учнів пригадати причини появи українського козацтва, становище українського населення під владою Речі Посполитої та причини і значення козацьких повстань . Форма роботи «Мозковий штурм».
-І в середині XVII ст. національно-визвольна боротьба, боротьба за звільнення з-під влади Речі Посполитої розгортається з новою силою. Розв'яжіть історичну задачу. Серед істориків існують дві точки зору на події 1648 – 1657 років. Одні вважають, що це була революція, а О.Субтельний називає ці події Великим повстанням. А як вважаєте ви?(Проблемне завдання) Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу Передумови Національно-визвольної війни.Форма роботи «Мозковий штурм». Вчитель записує на дошці думки учнів про становище українських земель напередодні Національно-визвольної війни. Причини Національно-визвольної війни.Самостійна робота з підручником Завдання по рівнях:Опрацювавши пункт 1 виділити причини війни , а учні з високим рівнем ділять причини війни за ознаками : політичні, соціально-економічні,національні, релігійні.Рушійні сили та їх мета. За розповіддю учителя та пункту параграфа скласти таблицю Рушійні сили Національно-визвольної війни:визначити склад учасників, їх мета участі у війні , звідси характер війни. (осмислення об'єктивних зв'язків у матеріалі, що вивчається й розкриття внутрішньої суті явищ і процесів)
+І в середині XVII ст. національно-визвольна боротьба, боротьба за звільнення з-під влади Речі Посполитої розгортається з новою силою. Розв'яжіть історичну задачу. Серед істориків існують дві точки зору на події 1648 – 1657 років. Одні вважають, що це була революція, а О.Субтельний називає ці події Великим повстанням. А як вважаєте ви?(Проблемне завдання) Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу Передумови Національно-визвольної війни.Форма роботи «Мозковий штурм». Вчитель записує на дошці думки учнів про становище українських земель напередодні Національно-визвольної війни. Причини Національно-визвольної війни.Самостійна робота з підручником Завдання по рівнях:Опрацювавши пункт 1 виділити причини війни , а учні з високим рівнем ділять причини війни за ознаками : політичні, соціально-економічні,національні, релігійні.Рушійні сили та їх мета. За розповіддю учителя та пункту параграфа скласти таблицю Рушійні сили Національно-визвольної війни:визначити склад учасників, їх мета участі у війні , звідси характер війни. (осмислення об'єктивних зв'язків у матеріалі, що вивчається й розкриття внутрішньої суті явищ і процесів)Узагальнення та систематизація знань:(метод мікрофон) 1.Назвіть причини війни. 2.Подумайте чи була необхідність війни? 3.Яка мета об’єднувала всіх учасників війни? 4.Які соціальні верстви брали участь у війні? Домашнє завдання 1.Опрацювати відповідний параграф підручника та записи в зошиті. 2.Розпочати роботу над складанням історичного портрету Б. Хмельницького за вже відомим планом. 3.Підготувати повідомлення про соратників Б. Хмельницького. До якої соціальної верстви вони належали?Яка була мета їх участі у війні?
 Узагальнення та систематизація знань:(метод мікрофон) 1.Назвіть причини війни. 2.Подумайте чи була необхідність війни? 3.Яка мета об’єднувала всіх учасників війни? 4.Які соціальні верстви брали участь у війні? Домашнє завдання 1.Опрацювати відповідний параграф підручника та записи в зошиті. 2.Розпочати роботу над складанням історичного портрету Б. Хмельницького за вже відомим планом. 3.Підготувати повідомлення про соратників Б. Хмельницького. До якої соціальної верстви вони належали?Яка була мета їх участі у війні?
 ----
 ----

@@ Рядок 116: / Рядок 116: @@
 --[[Користувач:Драновська Світлана Вікторівна|Драновська Світлана Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Драновська Світлана Вікторівна|обговорення]]) 11:40, 25 квітня 2017 (EEST)
 ----
-# Відповідь:Безумовно, такий взаємозв'язок існує. Правильний підбір методів відповідно до типу уроку, мети та змісту навчання, вікових особливостей учнів сприяє розвитку їхніх пізнавальних здібностей, озброєнню їх уміннями й навичками використовувати здобуті знання на практиці, готує учнів до самостійного набуття знань, формує їхній світогляд. Є універсальні методи, які можна використовувати на уроці будь-якого типу. У той же час є специфічні методи, які доречно використовувати лише на уроках певного типу. При цьому пам'ятаємо, що існує декілька типів класифікації методів навчання.
+# Відповідь:Безумовно, такий взаємозв'язок існує. Правильний підбір методів відповідно до типу уроку, мети та змісту навчання, вікових особливостей учнів сприяє розвитку їхніх пізнавальних здібностей, озброєнню їх уміннями й навичками використовувати здобуті знання на практиці, готує учнів до самостійного набуття знань, формує їхній світогляд. Є універсальні методи, які можна використовувати на уроці будь-якого типу. У той же час є специфічні методи, які доречно використовувати лише на уроках певного типу. При цьому пам'ятаємо, що існує декілька типів класифікації методів навчання.Наприклад, практичні методи: вправи, практичні роботи, реферати учнів тощо не несуть нової навчально-пізнавальної інформації, а служать лише для закріплення, формування практичних умінь при застосуванні раніше набутих знань.Тому використовувати їх на уроці засвоєння нових знань недоцільно. А група методів стимулювання інтересу до навчання й мотивації (таких як використання пізнавальних ігор, цікавих пригод, гумористичних уривків, перегляд навчальних телепередач, кінофільмів, аналіз життєвих ситуацій тощо) можливо й потрібно використати на уроці будь-якого типу.
 Наприклад, практичні методи: вправи, практичні роботи, реферати учнів тощо не несуть нової навчально-пізнавальної інформації, а служать лише для закріплення, формування практичних умінь при застосуванні раніше набутих знань.Тому використовувати їх на уроці засвоєння нових знань недоцільно. А група методів стимулювання інтересу до навчання й мотивації (таких як використання пізнавальних ігор, цікавих пригод, гумористичних уривків, перегляд навчальних телепередач, кінофільмів, аналіз життєвих ситуацій тощо) можливо й потрібно використати на уроці будь-якого типу.
 ----
 ----

@@ Рядок 208: / Рядок 208: @@
 --[[Користувач:Драновська Світлана Вікторівна|Драновська Світлана Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Драновська Світлана Вікторівна|обговорення]]) 13:25, 26 квітня 2017 (EEST)
-Дискусія:
+Дискусія:Звісно, інтерактивні методи. Про це, думаю, скажуть колеги. Я хочу наголосити на важливості застосування сучасних методів стимулювання і мотивації навчання, які використовую під час практичних занять з історії:
 ----
 ----

@@ Рядок 153: / Рядок 153: @@
 Дякую
 ----
-#Ваша відповідь:
+#Ваша відповідь:Оскільки результатом навчання в умовах суспільства знань є сформована в учнів та чи інша компетентність, то оцінювання має бути тим інструментом, який може її виміряти. Усне опитування, як і контрольна робота чи тести фактично не мають можливості виміряти цінності, ставлення і вміння застосувати знання з історії. Необхідно враховувати не тільки абсолютні знання, але і рівень досягнень, розвитку здібностей, мотивації, особисті якості, пізнавальний інтерес учнів. Оцінювання рівня сформованості компетентностей учнів з історії є складним і ще недостатньо дослідженим завданням. На мій погляд, застосування тестів недостатньо. Важливо всебічно оцінювати учнівські проекти, вміння аргументовано відстоювати свою точку зору, дисуктувати на актуальні теми суспільного життя та щодо контраверсійних питань історії, висувати гіпотези і проводити дослідження, що їх підтверджують або спростовують, вміння вчитись, самостійно набувати знання, спільно рацювати над розв'язанням проблем. Для досягнення цієї мети варто розробити спеціальні, так звані “структуровані завдання”, що включатимуть декілька питань відносно однієї і тієї ж ситуації і розташовуватимуться за зростаючою складністю. Вони дозволять диференціювати учнів зарівнем компетентності і фіксувати їх вміння самостійно набувати знання. Для більш точного оцінювання і для мотивації учнів до навчання варто застосовувати також інструмент самооцінювання.
 ----
 ----

@@ Рядок 144: / Рядок 144: @@
 Дякую. --[[Користувач:Драновська Світлана Вікторівна|Драновська Світлана Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Драновська Світлана Вікторівна|обговорення]]) 13:22, 5 травня 2017 (EEST)
 ----
-#Відповідь:Громадянська освіта базується на тих же загальнопедагогічних і дидактичних принципах, що й освіта в цілому. Проте, превалюючими для неї на даному етапі є: гуманізм означає пріоритетність ідеї прав і свобод людини, творчий розвиток особистості, виховання людської гідності, поваги до приватної власності, розуміння значущості особистісної автономності; співвіднесення освітніх вимог з можливостями та природними здібностями дитини;демократичність означає виховання духу соціальної солідарності, справедливості, вміння конструктивно взаємодіяти із суспільством та приймати рішення; передбачає діалогічний характер освіти, суб’єктно-суб’єктні відносини між педагогами і учнями, атмосферу взаємоповаги та довіри у шкільному колективі, учнівське самоврядування, відкритість і зв’язок школи з іншими агентами процесу соціалізації (сім’єю, дитячими і молодіжними громадськими організаціями, засобами масової інформації, церквою тощо);
+#Відповідь:Громадянська освіта базується на тих же загальнопедагогічних і дидактичних принципах, що й освіта в цілому. Проте, превалюючими для неї на даному етапі є: гуманізм означає пріоритетність ідеї прав і свобод людини, творчий розвиток особистості, виховання людської гідності, поваги до приватної власності, розуміння значущості особистісної автономності; співвіднесення освітніх вимог з можливостями та природними здібностями дитини;демократичність означає виховання духу соціальної солідарності, справедливості, вміння конструктивно взаємодіяти із суспільством та приймати рішення; передбачає діалогічний характер освіти, суб’єктно-суб’єктні відносини між педагогами і учнями, атмосферу взаємоповаги та довіри у шкільному колективі, учнівське самоврядування, відкритість і зв’язок школи з іншими агентами процесу соціалізації (сім’єю, дитячими і молодіжними громадськими організаціями, засобами масової інформації, церквою тощо);зв’язок з практичною діяльністю передбачає пріоритетність для системи громадянської освіти навчання і виховання умінь і дій, зорієнтованість учнів на навички соціальної взаємодії, вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, перш за все у своєму життєвому середовищі, вміння самостійно приймати відповідальні рішення і діяти у правовому полі;зорієнтованість на позитивні соціальні дії означає цілеспрямованість громадянської освіти на соціальні сподівання учнів, набуття позитивного досвіду соціальних дій, формування позитивного іміджу компетентної громадянськості;наступність і безперервність означає поетапне, відповідно до вікових особливостей, розширення інформаційного, виховного, інструментального (практичного) обсягу системи освіти для демократії, що бере початок у дошкільному вихованні, включає всі етапи середньої, вищої, професійної освіти, а також освіту для дорослих; передбачає виховання потреби вчитися навичок громадянськості протягом усього життя;міждисциплінарність означає навчання і виховання громадянськості в процесі вивчення різних навчальних дисциплін; узгодження змісту навчальних програм з метою та завданнями громадянської освіти;культуровідповідність передбачає врахування у змісті громадянської освіти етнонаціонального, регіонального культурного і звичаєвого контексту, зв’язок шкільного колективу з місцевою громадою, участь у спільних із нею соціальних, культурних, природозахисних акціях;полікультурність означає наповненість громадянської освіти ідеєю універсальності прав людини, а також ідеєю етнокультурного розмаїття України, Європи, світу, правової рівності національних культур; передбачає виховання особистості на засадах міжетнічної толерантності, поваги до представників інших культур, найперше – в учнівському середовищі; означає практичну реалізацію прав представників української нації, інших етнічних спільнот на розвиток і збереження своєї мови, культурної самобутності у контексті формування української політичної нації;плюралізм означає виховання поваги до засад політичної, ідеологічної, етнонаціональної, расової різноманітності; уникнення екстремістських поглядів і поведінки у житті шкільного колективу, виховання толерантного ставлення до різних світоглядних, політичних доктрин, релігійних переконань, до діяльності у школі різних молодіжних громадських організацій; виховання усвідомлення неприйнятності будь-якого політичного екстремізму.Усі ці принципи у тій чи нішій мірі відображені у змісті шкільної історичної та правової освіти
 зв’язок з практичною діяльністю передбачає пріоритетність для системи громадянської освіти навчання і виховання умінь і дій, зорієнтованість учнів на навички соціальної взаємодії, вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, перш за все у своєму життєвому середовищі, вміння самостійно приймати відповідальні рішення і діяти у правовому полі;зорієнтованість на позитивні соціальні дії означає цілеспрямованість громадянської освіти на соціальні сподівання учнів, набуття позитивного досвіду соціальних дій, формування позитивного іміджу компетентної громадянськості;наступність і безперервність означає поетапне, відповідно до вікових особливостей, розширення інформаційного, виховного, інструментального (практичного) обсягу системи освіти для демократії, що бере початок у дошкільному вихованні, включає всі етапи середньої, вищої, професійної освіти, а також освіту для дорослих; передбачає виховання потреби вчитися навичок громадянськості протягом усього життя;міждисциплінарність означає навчання і виховання громадянськості в процесі вивчення різних навчальних дисциплін; узгодження змісту навчальних програм з метою та завданнями громадянської освіти;культуровідповідність передбачає врахування у змісті громадянської освіти етнонаціонального, регіонального культурного і звичаєвого контексту, зв’язок шкільного колективу з місцевою громадою, участь у спільних із нею соціальних, культурних, природозахисних акціях;полікультурність означає наповненість громадянської освіти ідеєю універсальності прав людини, а також ідеєю етнокультурного розмаїття України, Європи, світу, правової рівності національних культур; передбачає виховання особистості на засадах міжетнічної толерантності, поваги до представників інших культур, найперше – в учнівському середовищі; означає практичну реалізацію прав представників української нації, інших етнічних спільнот на розвиток і збереження своєї мови, культурної самобутності у контексті формування української політичної нації;плюралізм означає виховання поваги до засад політичної, ідеологічної, етнонаціональної, расової різноманітності; уникнення екстремістських поглядів і поведінки у житті шкільного колективу, виховання толерантного ставлення до різних світоглядних, політичних доктрин, релігійних переконань, до діяльності у школі різних молодіжних громадських організацій; виховання усвідомлення неприйнятності будь-якого політичного екстремізму.Усі ці принципи у тій чи нішій мірі відображені у змісті шкільної історичної та правової освіти
 ----
 ----