Відмінності між версіями «С.Вири»

Версія за 15:41, 21 червня 2016

Назва

Назва села Вирі походить від назви річки Вир.

Географія

Розташування

Село Вири Білопільського району Сумської області розташоване в долині річки Вир, що є притокою Сейму. Від обласного центру міста Суми до села 35 кілометрів. Від райцентру міста Білопілля 18 кілометрів. На відстані 5 км від центру села розташована залізнична станція Вири.

Клімат

Ґрунти, рослинний і тваринний світ

Історія

Засновані Вири в кінці ХVІІ століття. Так твердить «Історія міст і сіл УРСР. Сумська область». Рятуючись від польсько-шляхетського гніту, жителі правобережної України (Черкаси) переселялися в південні прикордонні степи Російської імперії. Після 1658 року, коли було створено Сумський козацький полк, перший Сумський полковник Герасим Кондратьєв почав захоплювати собі козацько-селянські землі та угіддя, де поселяв прибульців. Так в його володінні опинилися землі в долині річки Вир. По літературних джерелах, зокрема, працях Федора Гумилевського, село Вири згадується за 1672 рік, коли була побудована перша церква Трьох Святителів. Врахуймо, що храми в ті часи будували не менше десяти років, тобто село Вири з'явилося до 1670-х років.

Давні часи

Новий час

В епоху кріпосного права вирівські селяни змушені були відбувати тяжку панщину у поміщиків Кондратьєвих. А вже з середини ХІХ століття селом володів полковник Микола Зборомирський. Школи не було, лише у другій половині ХІХ століття, після скасування кріпосного права, в селі Вири відкривається церковно-приходська школа, в якій основний предмет – «Закон Божий» і основний учитель – священик.У 1732 році в Вирах згорів храм Іоакима та Анни; відтак, було зведено нову церкву. По даним дослідження, проведеного статистичними установами Міністерства внутрішніх справ, на 1884 рік у Вирівській волості (с. Вири, с. Ганнівка, хутір Білани, с. Коршачина, хутір Бутовщина) було всього 11789 десятин землі, в тому числі у володінні селянських общин – 4366 десятин, а поміщики Зборомірський і В'язмінітов мали 7388 десятин. Отже, на долю селян припадало лише 37% всієї землі.Життя селян Вирів в цей час було нелегким. Вдумаймося: лише протягом 1898 – 1908 років із Вирівської волості до Казахстану переселилося 113 сімей (всього 748 душ) – не від хорошого життя. В ці часи дуже тяжким тягарем на селянські господарства вирівчан лягли податки. На один двір припадало 19, 12 крб. всіх видів платежів, в тому числі 9 крб. викупних. В селі крім церковно-приходської школи було відкрито земське початкове училище. В ньому крім загальноосвітніх предметів та «закону божого» читалося садівництво та городництво. При училищі була відкрита народна бібліотека. Викладання велося лише на російській мові. Але і після цього справа освіти посувалася повільно. Якщо по перепису 1892 року в Сумському повіті серед сільського населення було 20.6% письменних, в тому числі 33.9% чоловіків і 5.8% жінок, то село Вири в цьому повіті не було виключенням. Зовсім недоступною для селян була середня та вища освіта.

Новітній період

З 1913 року у селі діяли 2 школи в такому складі: 1) Вирівська церковно-приходська школа, яка мала по одному першому, другому та третьому класу; 2) Вирівське земське початкове училище, що складалося з двох перших, двох других,двох третіх та одного четвертого і одного п'ятого класів. Його завідувачем був Іван Прокопович Рибаков. Всього в одинадцяти класах навчалося близько 300 учнів. У школах працювало 11 вчителів і 2 законовчителі (священики). У кінці грудня 1917 року у селі була встановлена радянська влада. В школі було припинено викладання «закону божого», введено навчання на рідній українській мові, запроваджено новий правопис, що значно полегшило оволодіння російською мовою. В ці роки серед селян пробуджується величезна тяга до знань і культури. В 1923 році був створений Вирівський район, і одним з перших рішень Вирівського райвиконкому було розпорядження від 11 січня 1924 року про відкриття пункту ліквідації не писемності для дорослих незаможних селян. До роботи в ньому були залучені вчителі Вирівської початкової школи. Замість церковно-приходської і земської шкіл в селі була створена єдина трудова школа І ступеня, відкрилася столярна майстерня, школа одержала пришкільну земельну ділянку. Починаючи з 1925 року вона називалася школа колгоспної молоді і мала семирічний курс навчання. В ній навчалися вирівські діти, а в 5 – 7 класи приходили на навчання учні з Коршачини, Головачів та Барил. Директором школи був Іван Степанович Кузін. Окремо існував так званий патронат для дітей-сиріт, який розміщувався у двох приміщеннях. В патронаті було 15 – 17 дітей. 21 серпня 1921року в селі створена комсомольська організація. Піонерська організація у Вирах була створена 1925 року. Пешою піонеркою була Катерина Наумівна Лосятинська. Вожаком піонерів була Катерина Чаплюкова. В результаті політики сталінського режиму в 1933 – 1934 роках у селі Вири, як і по всій Україні, був великий голод.Не менш страшним лихом для селян стала хвиля репресій. У сталінських таборах загинуло багато вирівчан. І все ж самовіддана праця селян поступово підіймала їх добробут. У 1938 році свинарка колгоспу «Правда» Якуба Марія Тимофіївна за хороші показники в роботі була нагороджена орденом Леніна.Покращилося соціально-культурне обличчя села. Працювало 2 клуби, 3 бібліотеки. Семирічна школа в 1938 році була перетворена в середню школу. Перший випуск 10 класу був у червні 1941 року. В середині жовтня 1941 року село було тимчасово окуповане німецько-фашистськими загарбниками. В школі припинилося навчання. Тимчасова окупація тривала до 3 вересня 1943 року і принесла багато лиха. Німецькі фашисти повністю пограбували вирівські колгоспи. Школа була перетворена на казарму, а в приміщенні лікарні була конюшня. Окупанти повісили трьох і розстріляли сімох чоловік.На фронтах війни проти фашистів боролися 530 жителів села. 261 вирівчанин загинув в боях за свободу і незалежність нашого народу. В їх честь спорудили меморіал, установлено також пам'ятник радянським воїнам-визволителям, які загинули в боях за Вири. 390 уродженців села нагороджені орденами і медалями за подвиги в роки війни. 3 вересня 1943 року в село вступили радянські війська. А вже 9 жовтня розпочалися заняття в школі. Поверталися з війни фронтовики і бралися за відбудову зруйнованого господарства. Серед них був і вихованець дитячого будинку, який з 1941 по 1944 рік пройшов дорогами війни, Іван Володимирович Черненко. В 1949 році він очолив місцевий колгосп «Зоря комунізму», що став одним з кращих господарств на Сумщині. Після війни виріс красивий колгоспний парк вздовж річки Вир. Був збудований новий будинок культури на 500 місць. В 1963 році було забруковано перші 2 км вулиць та збудовано 2 км водогону. У 60-ті роки село було повністю електрифіковано і радіофіковане. Розвивалося м'ясо-молочне тваринництво. За 1971 – 1973 роки в колгоспі був збудований комплекс по відгодівлі 10 тисяч свиней. Стали до ладу овочеконсервний і цегляні заводи, пізніше почав працювати ковбасний цех. 1978 року у Вирах було побудовано триповерхову школу на 960 учнівських місць, двоповерховий дитсадок на 140 місць, їдальня на 150 посадочних місця, два двоповерхових будинки на 8 і 16 квартир. Ще в 1988 році відрапортували про першу газифікацію села. Майже по всіх сільських вулицях покладено тверде покриття, збудований магазин «Господарчі товари». 1992 – 1993 навчальному році вперше за багато останніх років до школи набрано аж два перші класи. У другій половині 90-х років у Виряхбуло закрито стаціонар сільської дільничної лікарні.Якраз на зламі тисячоліть з розбудовою незалежності нашої держави відбулися певні позитивні зрушення в соціально-культурній сфері села. При сільській лікарняній амбулаторії відкрився пункт швидкої допомоги, був виділений новий санітарний автомобіль. В 2000 році була надрукована документальна повість уродженця села Тютюнніченка «Сапери», в якій автор змалював Вири під час фашистської окупації, згадав бойовий шлях своїх односельців. Успішно працює секція біатлону ДЮСШ спортклубу «Гарт». Кращі її вихованці перемагають на чемпіонатах України та обласних змаганнях. У березні 2001 року відкривається центр соціального захисту населення для обслуговування незахищених верств населення. Одиноких громадян похилого віку, котрі потребують сторонньої допомоги, обслуговують 7 сестер милосердя.2006 року була організована православна община. Церква Всіх Святих поки що діяла у звичайній сільській хаті, а вів службу та здійснював церковні обряди священик із Сум отець Дмитрій. У 2010 році розпочалося будівництво нової церкви Всіх Святих, а у 2015 р. храм було урочисто відкрито.

Населення

На даний час у селі Вири проживає 646 сімей, а всього населення 1409 чоловік.

Органи влади

Економіка

• Молочно-товарна та свино-товарна ферма.
• Вирівське хлібоприймальне виробництво.
• ТОВ «Агрофірма „Батьківщина“».
• Сільськогосподарське виробництво «Вири».
• «Вири-Агро».

Медицина

Освіта

Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта

Заклади спеціальної та вищої освіти

Культура

Релігія

Спорт

Пам'ятки архітектури, історії та культури

Персоналії

Відомою постаттю села є повний кавалер ордена слави Григорій Гаврилович Кулак, який одержав орден за умілі дії при наступі стрілецьких частин 36-го корпусу, незважаючи на поранення не перестав заряджати гармату і екіпаж його самохідної установки знищив близько взводу гітлерівських солдат. Зараз одна з вулиць носить ім'я Григорія Кулака. Ще однією визначною постаттю села є колгоспник Яків Семенович Рибалко, який на фронт Другої світової війни відправив пятьох своїх синів. Та не судилося хлопцям повернутися додому. Найстарший – Іван був капітаном, служив на кордоні. В перші дні війни був поранений, стік кров'ю і помер. Також загинув і Михайло – командир кулеметного взводу, Володимир – командир гармати, Федір. І лише наймолодший син Рибалків – Олександр повернувся додому. Та не довгою була радість батьків, бо через місяць він помер від тяжких ран війни. Але ці мужні воїни назавжди залишаться в пам'яті односельців. Вулиця, де жили брати Рибалки тепер носить їх ім'я. Також вирівчани з гордістю памятають подвиг дванадцятирічної піонерки Ніни Ясенок,яку війна зробила не по роках серйозною і заклопотаною. У Вирях під наглядом німецького патруля працювали полонені. Їх знесилених фашисти змушували ремонтувати дорогу. Ніна вирішила допомогти цим людям. Дівчина нав'язала у вузлик хліба і вийшла на шлях. Простуючи попід вербами, вона непомітно для вартового обділяла полонених хлібом. Останньому, який працював біля вартового, хліба не вистачило. Ніна повернулася до хати і знову нав'язала у вузлик харчів. Коли дівчина з'явилася біля дороги в друге із таким же вузликом, фашист зрозумів в чому справа, і вистрілив. Полонені збили з ніг вартового і втекли, а Ніна так і не змогла звестися на ноги. Зараз одна із вулиць села носить ім'я Ніни Ясенок.

ЗМІ

Друковані ЗМІ

Електронні ЗМІ

Пошта, зв'язок, банківська сфера

Цікаві факти

Фотогалерея

Примітки та посилання

Джерела

Література

Ресурси інтернету

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Школьник Юлія Миколаївна