Відмінності між версіями «Верещагін Роман Іванович»

Версія за 20:21, 12 січня 2015

Прізвище ім'я по батькові

Верещагін Роман Іванович

Ким є персона, про яку створюється стаття

Композитор і педагог

Фотографія особи

Біографія особи

Роман Іванович Верещагін - досить своєрідна постать на обширі української музики. Він увійшов у національну культуру не лише як автор різножанрових творів - симфонічних, фортепіанних, скрипкових і віолончельних, солоспівів і хорів, - а й як фольклорист, котрий ще у студентські роки віддав багато зусиль збиранню народних пісенних мелодій, і як довголітній педагог Роман Іванович аж до виходу на пенсію був викладачем теретичних дисциплін у Київському музичному училищі імені Р.М.Глієра.

Роман Іванович вийшов зі старовинного козацького роду Верещаг на Слобожанщині. Народився Р.Верещагін (Верещага) 28 жовтня 1928 року в селі Гребениківка в сім'ї робітника цукроварні. Його батько - Іван Антонович - помер ще молодим, у 1918 році. Чотирьох дітей (трьох синів і доньку) виховувала мати Наталія Григорівна (разом з вітчимом-шевцем). Як кожна українська родина, Верещаги кохалися в хоровому співі. Цим відзначалася Наталія Григорівна, котра мала гарний голос, знала безліч народних пісень, співала в церковному хорі, де оволоділа нотною грамотою.

Пристрасть до музики Роман Іванович виявив змалку. Одначе про відповідну науку годі було й мріяти. Передусім, у сільських умовах цим ніде займатися. А крім того, й батьки, хоч і любили це мистецтво, за селянською традицією не вважали його (й заняття ним) за "серйозну", варту професійної уваги справу. Проте малий Роман не здавався: сам змайстрував балалайку і будь-що прагнув "підібрати" на ній знайомі мелодії.

Навчання в сільській школі дало багато корисного в становленні його музичних нахилів. Цьому, зокрема, сприяли вчителі О.Мірошниченко та О.Леніцький, а особливо сільський лікар М.Шоломій, котрий знав силу-силенну народних мелодій, добре грав на скрипці, мандоліні й гітарі. Мабуть, під впливом лікаря Роман узявся за виготовлення своєї нової балалайки (першу розгнівані батьки вкинули у піч). Із цим нехитрим інструментом, маючи вже вісімнадцять років, вирушив до Харкова. Босий, без грошей та будь-яких документів, хлопець прийшов до тодішньої столиці України. До речі, відсутність документів спричинила "міліцейський жарт" щодо нього: Романові замінили давнє, з діда-прадіда прізвище Верещага на Верещагін.

Спершу Роман став слухачем робітфаку при музично-драматичному інституті, потім - курсів при ньому, а зрештою - студентом відділу народних інструментів (клас балалайки). Керівником початкуючого музики призначили відомого фахівця в цій галузі В.Крамаренка, котрий, як відомо, зробив багато цінного щодо розвитку народного інструментарію на Україні. На цей час і припадають перші композиторські спроби Р.Верещагіна - п'єси для фортепіано, обробки народних пісень тощо. У 1947 році Роман Іванович закінчив Київську консерваторію. У 1947-1972 рр викладав теоретичні дисципліни у Київському музичному училищі. З 1972 року - він на творчій роботі.

Скільки праці, безсонних ночей провів Р.І.Верещагін над симфоніями і сюїтами, п'єсами і хорами, романсами і творами для дітей. Чимало написано на слова Т.Г.Шевченка і Г.Гейне, О.Пушкіна, М.Лермонтова, А.Малишка. У його творчому доробку - симфонія, присвячена рідній Сумщині.

Помер композитор 26 січня 1985 року

До війни навчався класу композиції у Б. Лятошинского. Закінчив Київську державну консерваторію (1947). По закінченні консерваторії - викладач Київського училища ім. Р. Глієра.

Досягнення

Автор двох симфоній, багатьох сюїт, музичних поем, хорів, романсів та пісень, зокрема на слова Т. Шевченка, М. Рильського, П. Воронька, О. Ющенка, А. Пашка.

Член спілки композиторів.

Увічнення пам'яті

Література

Мій рідний край - моя історія жива. Матеріали шкільного краєзнавчого музею на районний огляд-конкурс "Свята спадщина". - Гребениківка. - 2004

Посилання

Роман Верещагін. Біографія, пісні

Словари и энциклопедии. Верещагин, Роман Иванович

Национальная энциклопедическая служба. Верещагин, Роман Иванович

Верещагін Р.І. Твори

Автор статті Кракова Євгенія Анатоліївна