Відмінності між версіями «Педагогічна інноватика Ляшенко Ю.С.»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(→‎Інтерактивні практичні заняття)
 
(не показані 9 проміжних версій 2 учасників)
Рядок 10: Рядок 10:
 
У порівнянні з навчанням, що побудоване на підставі методичного підходу, технологія навчання має такі переваги: Основою навчання є чітке визначення кінцевої мети. У традиційній педагогіці проблема цілей не є ведучою, тоді як у технології ціль розглядається як центральний компонент, який дозволяє точно визначити ступінь її досягнення. Діагностично поставлена мета при технологічному підході до навчання дозволяє розробити адекватні методи навчання та контролю. Технологія дозволяє звести до мінімуму ситуації, коли педагог змушений переходити до педагогічних експромтів у пошуку оптимальних варіантів навчання Сутність педагогічної технології полягає в попередньому проектуванні з урахуванням діагностичної мети і необхідного засвоєння знань, умінь і навичок. На відміну від методичних розробок уроків, орієнтованих на викладача, педагогічні технології орієнтовані на тих, кого навчають. Суттєві ознаки, властивості педагогічної технології – це діагностичність, цілепокладання, результативність, коректируємість.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:18, 17 травня 2016 (EEST)
 
У порівнянні з навчанням, що побудоване на підставі методичного підходу, технологія навчання має такі переваги: Основою навчання є чітке визначення кінцевої мети. У традиційній педагогіці проблема цілей не є ведучою, тоді як у технології ціль розглядається як центральний компонент, який дозволяє точно визначити ступінь її досягнення. Діагностично поставлена мета при технологічному підході до навчання дозволяє розробити адекватні методи навчання та контролю. Технологія дозволяє звести до мінімуму ситуації, коли педагог змушений переходити до педагогічних експромтів у пошуку оптимальних варіантів навчання Сутність педагогічної технології полягає в попередньому проектуванні з урахуванням діагностичної мети і необхідного засвоєння знань, умінь і навичок. На відміну від методичних розробок уроків, орієнтованих на викладача, педагогічні технології орієнтовані на тих, кого навчають. Суттєві ознаки, властивості педагогічної технології – це діагностичність, цілепокладання, результативність, коректируємість.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:18, 17 травня 2016 (EEST)
  
−
 
+
Окремі методи і форми навчання повинні поступитися цілісним педагогічним технологіям.
 +
  Технологія навчання відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу. Вона близька до окремої методики.
 +
  Педагогічна технологія функціонує як наука, що досліджує найраціональніші методи навчання.
 +
  Основне завдання педагогів - технологів: оптимальний розподіл людських, матеріальних і фінансових ресурсів для одержання бажаних педагогічних            результатів.
 +
  Це новий етап в еволюції освіти, на якому будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку дитини.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 14:14, 5 жовтня 2016 (EEST)
  
  
Рядок 17: Рядок 21:
 
Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча?
 
Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча?
 
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:40, 12 травня 2016 (EEST)
 
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:40, 12 травня 2016 (EEST)
−
 
+
-- Педагогічна система – це група людей, які ставлять освітньо-виховні завдання перед собою, а потім вирішують їх. Вони можуть бути виконані із застосуванням різних методів у виховній, освітній та навчальною діяльності, які спрямовані на досягнення головних завдань у своїй творчій роботі з дітьми. Педагогічна система включає в себе ряд підсистем. Це все соціальні інститути, які виконують освітньо-виховні функції і об’єднуються в єдину освітню концепцію. Головною підсистемою в освіті є школа. Педагогічна система завжди повинна бути технологічною, оскільки технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. З огляду на неоднозначність поглядів різних науковців щодо педагогічних технологій, питання розробки та впровадження відповідних технологій, а також технологізації навчально-виховного процесу, досі є актуальними в сучасних умовах модернізації педагогічної освіти. Однією із суттєвих характеристик педагогічного процесу є його технологізація - дотримання змісту і послідовності навчально-виховних етапів, що потребує особливої уваги до використання, розвитку і вдосконалення педагогічних технологій.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:01, 1 листопада 2016 (EET)
 +
--
 
Добрий день!
 
Добрий день!
  
 
Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".
 
Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".
 
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 10:50, 18 травня 2016 (EEST)
 
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 10:50, 18 травня 2016 (EEST)
 +
--
 +
 +
 +
НОВІТНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ
 +
Освітні технології — це модель оптимальної спільної діяльності вчителя та учня, спрямована на реалізацію навчального процесу
 +
з обов'язковою вимогою:
 +
а) забезпечення комфортних умов викладання і навчання:
 +
б) орієнтація на особистість учня.
 +
 +
 +
ЗАГАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ:
 +
o    Розвиваюче навчання Модульно-рейтингова система навчання
 +
o    Різнорівневе навчання
 +
o    Вальдорфська педагогіка (гуманістичні ідеї)
 +
o    Організація пізнавальної діяльності
 +
o    Особистісно-орієнтовані педагогічні ситуації
 +
 +
 +
 +
 +
ЛОКАЛЬНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
 +
o    Проблемно-пошукова діяльність
 +
o    Створення ситуації успіху
 +
o    Технологія саморозвитку (М. Монтессорі)
 +
o    Індивідуалізація навчання
 +
o    Нова система оцінювання
 +
 +
 +
 +
ЧАСТКОВО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
 +
o    Технологія розвитку творчості учня
 +
o    Сугестивна технологія (аутогенне тренування)
 +
o    Навчальне проектування
 +
o    Лекційно-практична система навчання
 +
o    Лекційно-семінарська система навчання
 +
 +
 +
 +
 +
ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
 +
o    Навчання за допомогою комп'ютерів та комп'ютерних комунікацій
 +
o    Інформатизація навчання
 +
o    Дистанційне навчання
 +
o    Мультимедіа навчання
 +
o    Телекомунікаційні технології
 +
--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:04, 1 листопада 2016 (EETТехнології навчання
 +
 +
Технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. Технологія навчання як упорядкована сукупність і послідовність методів і процесів забезпечує реалізацію дидактичного проекту і досягнення діагностованого результату. До основних характеристик технологій навчання належать системність, науковість, концептуальність, відтворюваність, діагностичність, ефективність, умотивованість, алгоритмічність, інформаційність. Для моделювання технологи навчання важлива постановка цілей і цільова орієнтація навчання. До основних технологій навчання належать: технологія проблемного і диференційованого навчання, технологія інтенсифікації та індивідуалізації навчання, технологія програмованого навчання, інформаційна технологія, технологія розвивального навчання, кредитно-трансферна система організації навчання.
 +
 +
Теоретичні основи технології навчання
 +
 +
У сучасних умовах технологічність стає домінантною характеристикою діяльності людини, означає перехід на якісно новий рівень ефективності та оптимальность
 +
 +
Науковці використовують термін "технологія" на позначення сукупності прийомів і способів оброблення або виробництва певних продуктів і водночас - науки про такі способи. Останнім часом зміст цього поняття значно розширився: інформаційні технології, технології біологічних систем, освітні технології та ін.
 +
 +
Освітня політика передових держав акцентує увагу на розвиткові особистості, її якостей, талантів і здібностей. Характеризуючи стан освіти, вчені зауважують у ній кризові явища, які є наслідком відставання освіти від науки і виробництва. Незважаючи на те що освіта зумовлює науково-технічний прогрес, вона чинить опір інноваційним явищам у власному середовищі.
 +
 +
У теорії і практиці середньої і вищої школи існують суперечності, які зумовлюють необхідність пошуку нових технологій навчання:
 +
 +
- між суспільною формою здійснення професійної чи навчальної діяльності, колективним характером праці і спілкування її суб'єктів та індивідуальною технологією оволодіння цією діяльністю;
 +
 +
- між необхідністю здійснення діяльності на рівні активності і творчості та функціонуванням репродуктивного мислення, пам'яті, індуктивної логіки процесу засвоєння знань під час навчання;
 +
 +
- між спрямованістю змісту навчальної діяльності на вивчення минулого соціального досвіду та орієнтацією суб'єкта навчання на результативність майбутньої професійної діяльності;
 +
 +
- між функцією відображення педагогічної реальності у системі психолого-педагогічних понять і категорій і необхідністю реалізації конструктивно-аналітичної функції в процесі вивчення навчальних дисциплін.
 +
 +
Окрім того, дидактика середньої і вищої школи не завжди оперативно реагує на інноваційні освітні процеси, а іноді й стримує їх впровадження в масову практику. Для вчителів і майбутніх фахівців дидактика була і залишається надто теоретичною наукою тому, що на шляху руху від теоретичних знань до їх практичного застосування існує вакуум. Щоб подолати цей розрив, забезпечити синтез теорії і практики, необхідно озброювати студентів прикладними, суто технологічними знаннями. Використання нових освітніх технологій передбачає не стільки поповнення теоретико-методоло-гічних знань студентів, скільки формування професійних умінь проектувати, конструювати процес навчання, аналізувати його результати.
 +
 +
Про технологічні аспекти навчання писав ще Я.-А. Ко-менський, який прагнув знайти його загальний порядок (ідеальний метод навчання). За такої умови навчання можна характеризувати як майстерний розподіл часу, предметів і методу. Відтоді було багато спроб зробити навчання подібним на добре налагоджений механізм. Основною перешкодою на шляху до ідеального "єдиного методу" навчання є багатоваріантність, неоднозначність елементів змісту освіти, видів навчального матеріалу, прояву закономірностей пізнавальної діяльності, взаємин учителя й учнів.
 +
 +
Уперше термін "технологія" стосовно процесу виховання запропонував А. Макаренко.
 +
 +
Запровадження педагогічних технологій у практику розпочалось у 60-ті роки XX ст. У зарубіжній теорії і практиці воно пов'язане з працями Б. Блума, Д. Бруне-ра, Дж, Керола, С Сполдінга, Д. Хамбліна, Ю. Бабансь-кого, В. Беспалька, П. Гальперіна, Н. Щуркової, а в українській науці - А. Алексюка, В. Бондаря, В. Вон-сович, В. Лозової, І. Підласого, А. Фурмана та ін.
 +
 +
Технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструмен-тальності, інтенсивності. Технологія педагогічної діяльності враховує об'єктивні дидактичні закономірності і забезпечує в конкретних умовах відповідність результату діяльності попередньо поставленим цілям. Особливістю освітніх технологій є те, що сфера педагогічної діяльності не може бути охарактеризована чітким предметним полем, однозначністю функцій, відокремленістю професійних дій від особистісно-суб'єктивних параметрів. Крім того, віддаленість і варіативність результату навчальної діяльності не можуть забезпечити його чіткого прогнозування і моделювання. Водночас саме технологічний підхід може протиставити довільним діям жорсткі алгоритмічні приписи, систему логічно вмотивованих операцій, спрямованих на досягнення діагностично заданої мети.
 +
 +
У педагогічній літературі термін "технологія" використовують у таких значеннях: 1) як синонім понять "методика" чи "форма організації навчання" (технологія спілкування, технологія взаємодії, технологія організації індивідуальної діяльності); 2) як сукупність усіх використаних у конкретній педагогічній системі методів, засобів і форм (традиційна технологія навчання, технологія Л. Занкова тощо); 3) як сукупність і послідовність методів і процесів, спрямованих на одержання запланованого результату. Лише третє значення зберігає основний смисл технології, суть якої полягає в попередньому визначенні діагностичної мети і засобів її реалізації.
 +
 +
Технологія навчання - упорядкована сукупність і послідовність методів і процесів, які забезпечують реалізацію проекту дидактичного процесу і досягнення діагностованого результату.
 +
 +
Предметом технології навчання є створення систем навчання і професійної підготовки. Розуміння сутності технологічного процесу і наявність різних підходів до його визначення вимагає знайти узагальнену інваріантну ознаку технології навчання.
 +
 +
Основними характеристиками (критеріями) технологій навчання є:
 +
 +
- системність (взаємозв'язок і гармонізація цілей, змісту і дидактичного процесу);
 +
 +
- науковість (відповідність сучасним досягненням педагогічної науки, науковим критеріям, наявність психолого-педагогічної основи, цілісної теорії чи окремих наукових положень);
 +
 +
- концептуальність (опора на конкретну наукову концепцію або систему уявлень);
 +
 +
- відтворюваність (алгоритмізація конкретних дій, визначеність етапів, кроків, операцій, що забезпечують реалізацію мети і легке відтворення технології будь-яким суб'єктом освітнього процесу);
 +
 +
- діагностичність (наявність діагностичних цілей і відповідних результатів за оптимальних затрат на їх досягнення);
 +
 +
- ефективність (встановлення відповідності діагностично заданої мети одержаним результатам);
 +
 +
- вмотивованість (побудова пізнання як системи пізнавальних завдань і проблемних ситуацій, спрямованих на формування внутрішніх мотивів учіння і самостійності учнів);
 +
 +
- алгоритмічність (чітка послідовність і порядок виконання дій на основі внутрішньої логіки дидактичного процесу, однозначність виконання передбачених процедур та операцій);
 +
 +
- інформаційність (наявність способів і засобів збору, обробки і передачі інформації для одержання нових відомостей про досліджуваний об'єкт);
 +
 +
- оптимальність (оптимізація дидактичного процесу, його економічність, досягнення запланованих результатів у найбільш стислі строки);
 +
 +
- законовідповідність (встановлення відповідності знань про способи і засоби організації технології навчання законам і закономірностям функціонування дидактичного процесу).
 +
 +
У технології навчання важливе місце належить забезпеченню зворотного зв'язку з метою виявляти учнів, у яких виникають труднощі із засвоєнням навчального матеріалу. Це дає змогу оперативно коригувати недоліки окремих методів і прийомів, з яких складається технологічний процес. Значну увагу в технологіях навчання приділяють питанням розвитку і максимального використання технічних засобів навчання, їх освітнім можливостям.
 +
 +
Технології навчання мають визначену структуру, що складається з таких основних компонентів:
 +
 +
1. Попередня діагностика рівня засвоєння навчального матеріалу (тестування) і формування класів з приблизно однаковим рівнем підготовки учнів.
 +
 +
2. Організація діяльності учнів для засвоєння і закріплення навчального матеріалу (основними є традиційна методика, методики Л. Занкова і Д. Ельконіна - В. Давидова).
 +
 +
3. Контроль якості засвоєння матеріалу.
 +
 +
4. Вибір прийомів і методів додаткової роботи з групою чи окремими учнями у тому випадку, коли вони не засвоїли навчального матеріалу.
 +
 +
5. Діагностика причин відставання у навчанні (використання тестів, діагностичних програм, завдань) у тому випадку, коли більшість учнів класу не засвоїла навчального матеріалу.
 +
 +
6. Вибір методики, яка забезпечує подолання прогалин у знаннях і в досвіді учнів усього класу.
 +
 +
Особливу увагу в технології приділено питанням контролю якості засвоєння знань і діагностиці причин відставання учнів у навчанні. Процеси організації навчальної діяльності і контролю в ній рівнозначні, взаємопов'язані. Виокремлення контролю в самостійний компонент дає змогу ґрунтовніше розробити його систему: можливі рівні засвоєння матеріалу учнями, необхідні прийоми і методи подальшої роботи стосовно кожного рівня, всі наступні дії вчителя. До основних методів контролю рівня засвоєння знань належать: усні методи, письмові контрольні роботи, оцінювання, тести. Саме тести можуть забезпечити об'єктивну оцінку результатів навчальної діяльності учнів. Тест складається із завдань та еталона їх виконання. Порівнюючи відповіді учня з еталоном, необхідно співвіднести число правильно виконаних операцій тесту із загальною кількістю операцій у тесті і визначити коефіцієнт засвоєння навчального матеріалу, який коливається від Одо 1. Матеріал можна вважати засвоєним, якщо коефіцієнт засвоєння (К) дорівнює чи більший 0,7. Процес навчання при К > 0,7 можна вважати завершеним, бо, незважаючи на те що учень робить багато помилок (до 30%), він має об'єктивну можливість їх долати і самостійно знаходити правильні варіанти.
 +
 +
Отже, основними характеристиками технологічного підходу у навчанні є: постановка діагностичної мети (із визначенням рівня засвоєння); здійснення об'єктивного контролю ефективності навчання і визначення рівня досягнення поставленої мети; досягнення кінцевого результату з точністю не менше 70%.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:07, 1 листопада 2016 (EET))
 +
--Технологія виховання
 +
 +
Тема: Технологія виховання: основні етапи реалізації
 +
 +
Модульно-пізнавальний аспект
 +
 +
Технологія виховання
 +
 +
У. Процес виховання - закономірне, послідовне, організоване, безперервне, систематичне керування розвитком і формуванням особистості. Головним елементом його є педагогічна взаємодія -передача (обмін) теоретичних та практичних знань (освіта) і духовних цінностей.
 +
 +
2. Структурні компоненти процесу виховання:
 +
 +
- зміст і мета (педагогічне завдання);
 +
 +
- форми і методи;
 +
 +
- суб'єкти взаємодії;
 +
 +
- активність суб'єктів взаємодії;
 +
 +
- матеріальні, соціальні і духовні цінності;
 +
 +
- соціальні норми;
 +
 +
- соціально-психологічна ситуація;
 +
 +
- особистісно-розвивальний результат.
 +
 +
3. Мета виховного процесу: передача новим поколінням суспільно-історичного досвіду; планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідних установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її розвитку, підготовки до суспільного життя і трудової діяльності.
 +
 +
4. Суб'єкти виховного впливу:
 +
 +
Сім'я - школа - засоби масової комунікації - первинний колектив (контактний) - неформальні групи.
 +
 +
5. Складові виховного процесу (практична реалізація):
 +
 +
- педагогічна діагностика;
 +
 +
- педагогічне прогнозування;
 +
 +
- організація навчально-пізнавальної діяльності;
 +
 +
- організація предметно-трудової діяльності;
 +
 +
- організація соціально-комунікативної діяльності;
 +
 +
- організація ціннісно-орієнтаційної діяльності;
 +
 +
- регулювання та корекція ділових і товариських стосунків.
 +
 +
6. Критерії ефективності: самопізнання, самоусвідомлення, самовиховання, ставлення до навчання й оволодіння знаннями, до громадсько-політичного життя, суспільно корисної праці, товаришів, батьків, інтересів держави.
 +
 +
Модульно-технологічний аспект
 +
 +
Характеристика технології виховання
 +
 +
Технологія виховання - складне динамічне явище, яке здійснюється на основі цілеспрямованого і організованого формування особистості громадянина незалежної держави.
 +
 +
Мета і завдання технології виховання визначаються потребами сучасного суспільно-економічного розвитку України. Система виховної роботи в нинішній школі базується на ідеях гуманізму, оновлення, демократичності і передбачає низку основних аспектів:
 +
 +
а) ідею реалістичних цілей виховання та різнобічний розвиток особистості;
 +
 +
б) ідею суспільної життєдіяльності дітей та дорослих - заміну авторитарності впливу вчителя на безпосереднє співробітництво з учнями, яке базується на національній самовизначеності;
 +
 +
в) ідею самовизначеності учня - процес інтеграції (об'єднання) окремих позитивних якостей в єдине ціле;
 +
 +
г) ідею спрямування особистості - центр всієї виховної роботи повинен бути спрямований на учня, а не на програми виховання;
 +
 +
г) ідею добровільності щоб вчитель домагався вияву в учнів інтересу, прагнення до саморегуляції своїх природних сил, власної ініціативи і творчості у виконанні дій.
 +
 +
Технологія виховання особистості учня базується на об'єктивних та суб'єктивних факторах.
 +
 +
Формування позитивних загальнолюдських якостей особистості (людяність, доброта, чесність) має об'єктивний закономірний характер.
 +
 +
Система організованих, цілеспрямованих впливів на особистість учня з боку батьків, вчителів, друзів становить суб'єктивний фактор.
 +
 +
Основні етапи реалізації виховного процесу
 +
 +
Етапи технології виховання
 +
 +
1. Оволодіння нормами і правилами поведінки. Перш ніж діяти, вихованець повинен ознайомитися з тими нормами і правилами поведінки, відповідно до яких він повинен жити. Загальні правила поведінки подаються у Біблії та іншій духовній літературі. Більш конкретно ці правила деталізовані у розпорядку дня учнів від І до II класу. На цьому етапі учні повинні не тільки глибоко засвоїти правила, а й зрозуміти їх суть, зумовленість даних правил і норм поведінки потребами економічного розвитку суверенної України.
 +
 +
2. Формування переконань. У процесі формування переконань вихователь має застосовувати найрізноманітніші методи і прийоми, що дають можливість домогтися глибокого розуміння суспільних норм і правил поведінки.
 +
 +
Переконання - це тверді погляди на будь-що, які базуються на певних положеннях, думках, котрі в свідомості учня пов'язані з глибоким і щирим визнанням і переживанням їх справжності, беззаперечної переконаності. Переконання формуються досвідом учня під впливом навколишньої дійсності в процесі навчально-виховної роботи та повсякденного життя.
 +
 +
3. Формування почуттів учня. Формування почуттів особистості є невід'ємною складовою виховного процесу.
 +
 +
Почуття - це особлива форма ставлення особи до явищ дійсності, зумовлене їх відповідністю чи невідповідністю потребам особистості.
 +
 +
К. Д. Ушинський писав: "Ніщо - ні слова, ні думки, ні, навіть, вчинки наші не виражають так ясно і вірно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почування (почуття): в них чути характер не окремої думки, не окремого рішення, а всього змісту душі та її ладу".
 +
 +
Формування почуттів полягає в тому, щоб виховати не байдуже ставлення до важливих явищ життя, а спонукати до адекватного (відповідного) позитивного емоційного ставлення. Процес формування почуттів є досить складним і відбувається протягом усього життя. У виховній роботі з учнями процес формування почуттів повинен бути адекватний їх віковим особливостям психологічного розвитку.
 +
 +
4. Вироблення умінь і навичок у поведінці. Цей етап передбачає навчання дітей умінням і навичкам діяти в процесі суспільних відносин відповідно до потрібних норм і правил поведінки у здійсненні пізнавальної та фізичної діяльності.
 +
 +
Переконання - це, можна сказати, керівництво до дії, бо на цій основі необхідно виробити позитивні і необхідні уміння та навички в поведінці учня.
 +
 +
5. Самовиховання особистості учня. Самовиховання передбачає опору на розвиток творчих здібностей та власних інтересів учня.
 +
 +
Кожен із названих вище етапів процесу виховання діє в тісному взаємозв'язку і є діалектично взаємообумовленим, бо в цілому впливає на формування особистості свідомого громадянина України.
 +
 +
6. Рушійні сили процесу виховання. Основною рушійною силою процесу виховання особистості учня є суперечності, що виникають між набутим досвідом поведінки та новими потребами в поведінці, між потребами поведінки та можливостями і способами їх задоволення. Ці суперечності є рушійною силою, яка виступає діалектично організуючим началом у виховному процесі особистості школяра.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 13:14, 1 листопада 2016 (EET)
 +
 +
  
 
==== Індивідуальні заняття ====
 
==== Індивідуальні заняття ====
Рядок 28: Рядок 264:
  
 
==== Консультації ====
 
==== Консультації ====
 +
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:13, 23 травня 2016 (EEST)
  
 +
 +
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:32, 8 вересня 2016 (EEST)
  
 
====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
 
====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
 +
Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання:
 +
 +
*Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?
 +
 +
виховання творчої особистості.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)
 +
 +
*Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?
 +
 +
під час уроків; підбираю нові інноваційні методи відповідно до матеріалу уроку, які найкраще підходять для здобуття учнями необхідних знань і умінь.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)
 +
 +
*Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?
 +
 +
позитивно оцінюю використання інтерактивних методів та ІКТ.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)
 +
 +
*Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.
 +
 +
ставлення позитивне, ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів середній.--[[Користувач:Ляшенко Юлія Сергіївна|Ляшенко Юлія Сергіївна]] ([[Обговорення користувача:Ляшенко Юлія Сергіївна|обговорення]]) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)
 +
 +
Залучайтесь до дискусії.
 +
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 10:59, 31 травня 2016 (EEST)
 +
 +
 +
  
 +
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 10:58, 26 вересня 2016 (EEST)
  
 
==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
 
==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Поточна версія на 14:18, 1 листопада 2016

Інтерактивні практичні заняття

Добрий день!

Сьогодні ми розпочинаємо наші інтерактивні практичні заняття. Опрацюйте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на питання:

  • У чому суть технологічності в освіті?

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:30, 27 квітня 2016 (EEST)

У порівнянні з навчанням, що побудоване на підставі методичного підходу, технологія навчання має такі переваги: Основою навчання є чітке визначення кінцевої мети. У традиційній педагогіці проблема цілей не є ведучою, тоді як у технології ціль розглядається як центральний компонент, який дозволяє точно визначити ступінь її досягнення. Діагностично поставлена мета при технологічному підході до навчання дозволяє розробити адекватні методи навчання та контролю. Технологія дозволяє звести до мінімуму ситуації, коли педагог змушений переходити до педагогічних експромтів у пошуку оптимальних варіантів навчання Сутність педагогічної технології полягає в попередньому проектуванні з урахуванням діагностичної мети і необхідного засвоєння знань, умінь і навичок. На відміну від методичних розробок уроків, орієнтованих на викладача, педагогічні технології орієнтовані на тих, кого навчають. Суттєві ознаки, властивості педагогічної технології – це діагностичність, цілепокладання, результативність, коректируємість.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 13:18, 17 травня 2016 (EEST) 

Окремі методи і форми навчання повинні поступитися цілісним педагогічним технологіям.
 Технологія навчання відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу. Вона близька до окремої методики.
 Педагогічна технологія функціонує як наука, що досліджує найраціональніші методи навчання.
 Основне завдання педагогів - технологів: оптимальний розподіл людських, матеріальних і фінансових ресурсів для одержання бажаних педагогічних            результатів.
 Це новий етап в еволюції освіти, на якому будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку дитини.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 14:14, 5 жовтня 2016 (EEST)


Шановні колеги! Продовжуємо працювати.

Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча? --Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:40, 12 травня 2016 (EEST) -- Педагогічна система – це група людей, які ставлять освітньо-виховні завдання перед собою, а потім вирішують їх. Вони можуть бути виконані із застосуванням різних методів у виховній, освітній та навчальною діяльності, які спрямовані на досягнення головних завдань у своїй творчій роботі з дітьми. Педагогічна система включає в себе ряд підсистем. Це все соціальні інститути, які виконують освітньо-виховні функції і об’єднуються в єдину освітню концепцію. Головною підсистемою в освіті є школа. Педагогічна система завжди повинна бути технологічною, оскільки технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. З огляду на неоднозначність поглядів різних науковців щодо педагогічних технологій, питання розробки та впровадження відповідних технологій, а також технологізації навчально-виховного процесу, досі є актуальними в сучасних умовах модернізації педагогічної освіти. Однією із суттєвих характеристик педагогічного процесу є його технологізація - дотримання змісту і послідовності навчально-виховних етапів, що потребує особливої уваги до використання, розвитку і вдосконалення педагогічних технологій.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 13:01, 1 листопада 2016 (EET) -- Добрий день!

Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія". --Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 10:50, 18 травня 2016 (EEST) --


НОВІТНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ Освітні технології — це модель оптимальної спільної діяльності вчителя та учня, спрямована на реалізацію навчального процесу з обов'язковою вимогою: а) забезпечення комфортних умов викладання і навчання: б) орієнтація на особистість учня.


ЗАГАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ: o Розвиваюче навчання Модульно-рейтингова система навчання o Різнорівневе навчання o Вальдорфська педагогіка (гуманістичні ідеї) o Організація пізнавальної діяльності o Особистісно-орієнтовані педагогічні ситуації



ЛОКАЛЬНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ o Проблемно-пошукова діяльність o Створення ситуації успіху o Технологія саморозвитку (М. Монтессорі) o Індивідуалізація навчання o Нова система оцінювання


ЧАСТКОВО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ o Технологія розвитку творчості учня o Сугестивна технологія (аутогенне тренування) o Навчальне проектування o Лекційно-практична система навчання o Лекційно-семінарська система навчання



ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ o Навчання за допомогою комп'ютерів та комп'ютерних комунікацій o Інформатизація навчання o Дистанційне навчання o Мультимедіа навчання o Телекомунікаційні технології --Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 13:04, 1 листопада 2016 (EETТехнології навчання

Технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. Технологія навчання як упорядкована сукупність і послідовність методів і процесів забезпечує реалізацію дидактичного проекту і досягнення діагностованого результату. До основних характеристик технологій навчання належать системність, науковість, концептуальність, відтворюваність, діагностичність, ефективність, умотивованість, алгоритмічність, інформаційність. Для моделювання технологи навчання важлива постановка цілей і цільова орієнтація навчання. До основних технологій навчання належать: технологія проблемного і диференційованого навчання, технологія інтенсифікації та індивідуалізації навчання, технологія програмованого навчання, інформаційна технологія, технологія розвивального навчання, кредитно-трансферна система організації навчання.

Теоретичні основи технології навчання

У сучасних умовах технологічність стає домінантною характеристикою діяльності людини, означає перехід на якісно новий рівень ефективності та оптимальность

Науковці використовують термін "технологія" на позначення сукупності прийомів і способів оброблення або виробництва певних продуктів і водночас - науки про такі способи. Останнім часом зміст цього поняття значно розширився: інформаційні технології, технології біологічних систем, освітні технології та ін.

Освітня політика передових держав акцентує увагу на розвиткові особистості, її якостей, талантів і здібностей. Характеризуючи стан освіти, вчені зауважують у ній кризові явища, які є наслідком відставання освіти від науки і виробництва. Незважаючи на те що освіта зумовлює науково-технічний прогрес, вона чинить опір інноваційним явищам у власному середовищі.

У теорії і практиці середньої і вищої школи існують суперечності, які зумовлюють необхідність пошуку нових технологій навчання:

- між суспільною формою здійснення професійної чи навчальної діяльності, колективним характером праці і спілкування її суб'єктів та індивідуальною технологією оволодіння цією діяльністю;

- між необхідністю здійснення діяльності на рівні активності і творчості та функціонуванням репродуктивного мислення, пам'яті, індуктивної логіки процесу засвоєння знань під час навчання;

- між спрямованістю змісту навчальної діяльності на вивчення минулого соціального досвіду та орієнтацією суб'єкта навчання на результативність майбутньої професійної діяльності;

- між функцією відображення педагогічної реальності у системі психолого-педагогічних понять і категорій і необхідністю реалізації конструктивно-аналітичної функції в процесі вивчення навчальних дисциплін.

Окрім того, дидактика середньої і вищої школи не завжди оперативно реагує на інноваційні освітні процеси, а іноді й стримує їх впровадження в масову практику. Для вчителів і майбутніх фахівців дидактика була і залишається надто теоретичною наукою тому, що на шляху руху від теоретичних знань до їх практичного застосування існує вакуум. Щоб подолати цей розрив, забезпечити синтез теорії і практики, необхідно озброювати студентів прикладними, суто технологічними знаннями. Використання нових освітніх технологій передбачає не стільки поповнення теоретико-методоло-гічних знань студентів, скільки формування професійних умінь проектувати, конструювати процес навчання, аналізувати його результати.

Про технологічні аспекти навчання писав ще Я.-А. Ко-менський, який прагнув знайти його загальний порядок (ідеальний метод навчання). За такої умови навчання можна характеризувати як майстерний розподіл часу, предметів і методу. Відтоді було багато спроб зробити навчання подібним на добре налагоджений механізм. Основною перешкодою на шляху до ідеального "єдиного методу" навчання є багатоваріантність, неоднозначність елементів змісту освіти, видів навчального матеріалу, прояву закономірностей пізнавальної діяльності, взаємин учителя й учнів.

Уперше термін "технологія" стосовно процесу виховання запропонував А. Макаренко.

Запровадження педагогічних технологій у практику розпочалось у 60-ті роки XX ст. У зарубіжній теорії і практиці воно пов'язане з працями Б. Блума, Д. Бруне-ра, Дж, Керола, С Сполдінга, Д. Хамбліна, Ю. Бабансь-кого, В. Беспалька, П. Гальперіна, Н. Щуркової, а в українській науці - А. Алексюка, В. Бондаря, В. Вон-сович, В. Лозової, І. Підласого, А. Фурмана та ін.

Технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструмен-тальності, інтенсивності. Технологія педагогічної діяльності враховує об'єктивні дидактичні закономірності і забезпечує в конкретних умовах відповідність результату діяльності попередньо поставленим цілям. Особливістю освітніх технологій є те, що сфера педагогічної діяльності не може бути охарактеризована чітким предметним полем, однозначністю функцій, відокремленістю професійних дій від особистісно-суб'єктивних параметрів. Крім того, віддаленість і варіативність результату навчальної діяльності не можуть забезпечити його чіткого прогнозування і моделювання. Водночас саме технологічний підхід може протиставити довільним діям жорсткі алгоритмічні приписи, систему логічно вмотивованих операцій, спрямованих на досягнення діагностично заданої мети.

У педагогічній літературі термін "технологія" використовують у таких значеннях: 1) як синонім понять "методика" чи "форма організації навчання" (технологія спілкування, технологія взаємодії, технологія організації індивідуальної діяльності); 2) як сукупність усіх використаних у конкретній педагогічній системі методів, засобів і форм (традиційна технологія навчання, технологія Л. Занкова тощо); 3) як сукупність і послідовність методів і процесів, спрямованих на одержання запланованого результату. Лише третє значення зберігає основний смисл технології, суть якої полягає в попередньому визначенні діагностичної мети і засобів її реалізації.

Технологія навчання - упорядкована сукупність і послідовність методів і процесів, які забезпечують реалізацію проекту дидактичного процесу і досягнення діагностованого результату.

Предметом технології навчання є створення систем навчання і професійної підготовки. Розуміння сутності технологічного процесу і наявність різних підходів до його визначення вимагає знайти узагальнену інваріантну ознаку технології навчання.

Основними характеристиками (критеріями) технологій навчання є:

- системність (взаємозв'язок і гармонізація цілей, змісту і дидактичного процесу);

- науковість (відповідність сучасним досягненням педагогічної науки, науковим критеріям, наявність психолого-педагогічної основи, цілісної теорії чи окремих наукових положень);

- концептуальність (опора на конкретну наукову концепцію або систему уявлень);

- відтворюваність (алгоритмізація конкретних дій, визначеність етапів, кроків, операцій, що забезпечують реалізацію мети і легке відтворення технології будь-яким суб'єктом освітнього процесу);

- діагностичність (наявність діагностичних цілей і відповідних результатів за оптимальних затрат на їх досягнення);

- ефективність (встановлення відповідності діагностично заданої мети одержаним результатам);

- вмотивованість (побудова пізнання як системи пізнавальних завдань і проблемних ситуацій, спрямованих на формування внутрішніх мотивів учіння і самостійності учнів);

- алгоритмічність (чітка послідовність і порядок виконання дій на основі внутрішньої логіки дидактичного процесу, однозначність виконання передбачених процедур та операцій);

- інформаційність (наявність способів і засобів збору, обробки і передачі інформації для одержання нових відомостей про досліджуваний об'єкт);

- оптимальність (оптимізація дидактичного процесу, його економічність, досягнення запланованих результатів у найбільш стислі строки);

- законовідповідність (встановлення відповідності знань про способи і засоби організації технології навчання законам і закономірностям функціонування дидактичного процесу).

У технології навчання важливе місце належить забезпеченню зворотного зв'язку з метою виявляти учнів, у яких виникають труднощі із засвоєнням навчального матеріалу. Це дає змогу оперативно коригувати недоліки окремих методів і прийомів, з яких складається технологічний процес. Значну увагу в технологіях навчання приділяють питанням розвитку і максимального використання технічних засобів навчання, їх освітнім можливостям.

Технології навчання мають визначену структуру, що складається з таких основних компонентів:

1. Попередня діагностика рівня засвоєння навчального матеріалу (тестування) і формування класів з приблизно однаковим рівнем підготовки учнів.

2. Організація діяльності учнів для засвоєння і закріплення навчального матеріалу (основними є традиційна методика, методики Л. Занкова і Д. Ельконіна - В. Давидова).

3. Контроль якості засвоєння матеріалу.

4. Вибір прийомів і методів додаткової роботи з групою чи окремими учнями у тому випадку, коли вони не засвоїли навчального матеріалу.

5. Діагностика причин відставання у навчанні (використання тестів, діагностичних програм, завдань) у тому випадку, коли більшість учнів класу не засвоїла навчального матеріалу.

6. Вибір методики, яка забезпечує подолання прогалин у знаннях і в досвіді учнів усього класу.

Особливу увагу в технології приділено питанням контролю якості засвоєння знань і діагностиці причин відставання учнів у навчанні. Процеси організації навчальної діяльності і контролю в ній рівнозначні, взаємопов'язані. Виокремлення контролю в самостійний компонент дає змогу ґрунтовніше розробити його систему: можливі рівні засвоєння матеріалу учнями, необхідні прийоми і методи подальшої роботи стосовно кожного рівня, всі наступні дії вчителя. До основних методів контролю рівня засвоєння знань належать: усні методи, письмові контрольні роботи, оцінювання, тести. Саме тести можуть забезпечити об'єктивну оцінку результатів навчальної діяльності учнів. Тест складається із завдань та еталона їх виконання. Порівнюючи відповіді учня з еталоном, необхідно співвіднести число правильно виконаних операцій тесту із загальною кількістю операцій у тесті і визначити коефіцієнт засвоєння навчального матеріалу, який коливається від Одо 1. Матеріал можна вважати засвоєним, якщо коефіцієнт засвоєння (К) дорівнює чи більший 0,7. Процес навчання при К > 0,7 можна вважати завершеним, бо, незважаючи на те що учень робить багато помилок (до 30%), він має об'єктивну можливість їх долати і самостійно знаходити правильні варіанти.

Отже, основними характеристиками технологічного підходу у навчанні є: постановка діагностичної мети (із визначенням рівня засвоєння); здійснення об'єктивного контролю ефективності навчання і визначення рівня досягнення поставленої мети; досягнення кінцевого результату з точністю не менше 70%.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 13:07, 1 листопада 2016 (EET)) --Технологія виховання

Тема: Технологія виховання: основні етапи реалізації

Модульно-пізнавальний аспект

Технологія виховання

У. Процес виховання - закономірне, послідовне, організоване, безперервне, систематичне керування розвитком і формуванням особистості. Головним елементом його є педагогічна взаємодія -передача (обмін) теоретичних та практичних знань (освіта) і духовних цінностей.

2. Структурні компоненти процесу виховання:

- зміст і мета (педагогічне завдання);

- форми і методи;

- суб'єкти взаємодії;

- активність суб'єктів взаємодії;

- матеріальні, соціальні і духовні цінності;

- соціальні норми;

- соціально-психологічна ситуація;

- особистісно-розвивальний результат.

3. Мета виховного процесу: передача новим поколінням суспільно-історичного досвіду; планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідних установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її розвитку, підготовки до суспільного життя і трудової діяльності.

4. Суб'єкти виховного впливу:

Сім'я - школа - засоби масової комунікації - первинний колектив (контактний) - неформальні групи.

5. Складові виховного процесу (практична реалізація):

- педагогічна діагностика;

- педагогічне прогнозування;

- організація навчально-пізнавальної діяльності;

- організація предметно-трудової діяльності;

- організація соціально-комунікативної діяльності;

- організація ціннісно-орієнтаційної діяльності;

- регулювання та корекція ділових і товариських стосунків.

6. Критерії ефективності: самопізнання, самоусвідомлення, самовиховання, ставлення до навчання й оволодіння знаннями, до громадсько-політичного життя, суспільно корисної праці, товаришів, батьків, інтересів держави.

Модульно-технологічний аспект

Характеристика технології виховання

Технологія виховання - складне динамічне явище, яке здійснюється на основі цілеспрямованого і організованого формування особистості громадянина незалежної держави.

Мета і завдання технології виховання визначаються потребами сучасного суспільно-економічного розвитку України. Система виховної роботи в нинішній школі базується на ідеях гуманізму, оновлення, демократичності і передбачає низку основних аспектів:

а) ідею реалістичних цілей виховання та різнобічний розвиток особистості;

б) ідею суспільної життєдіяльності дітей та дорослих - заміну авторитарності впливу вчителя на безпосереднє співробітництво з учнями, яке базується на національній самовизначеності;

в) ідею самовизначеності учня - процес інтеграції (об'єднання) окремих позитивних якостей в єдине ціле;

г) ідею спрямування особистості - центр всієї виховної роботи повинен бути спрямований на учня, а не на програми виховання;

г) ідею добровільності щоб вчитель домагався вияву в учнів інтересу, прагнення до саморегуляції своїх природних сил, власної ініціативи і творчості у виконанні дій.

Технологія виховання особистості учня базується на об'єктивних та суб'єктивних факторах.

Формування позитивних загальнолюдських якостей особистості (людяність, доброта, чесність) має об'єктивний закономірний характер.

Система організованих, цілеспрямованих впливів на особистість учня з боку батьків, вчителів, друзів становить суб'єктивний фактор.

Основні етапи реалізації виховного процесу

Етапи технології виховання

1. Оволодіння нормами і правилами поведінки. Перш ніж діяти, вихованець повинен ознайомитися з тими нормами і правилами поведінки, відповідно до яких він повинен жити. Загальні правила поведінки подаються у Біблії та іншій духовній літературі. Більш конкретно ці правила деталізовані у розпорядку дня учнів від І до II класу. На цьому етапі учні повинні не тільки глибоко засвоїти правила, а й зрозуміти їх суть, зумовленість даних правил і норм поведінки потребами економічного розвитку суверенної України.

2. Формування переконань. У процесі формування переконань вихователь має застосовувати найрізноманітніші методи і прийоми, що дають можливість домогтися глибокого розуміння суспільних норм і правил поведінки.

Переконання - це тверді погляди на будь-що, які базуються на певних положеннях, думках, котрі в свідомості учня пов'язані з глибоким і щирим визнанням і переживанням їх справжності, беззаперечної переконаності. Переконання формуються досвідом учня під впливом навколишньої дійсності в процесі навчально-виховної роботи та повсякденного життя.

3. Формування почуттів учня. Формування почуттів особистості є невід'ємною складовою виховного процесу.

Почуття - це особлива форма ставлення особи до явищ дійсності, зумовлене їх відповідністю чи невідповідністю потребам особистості.

К. Д. Ушинський писав: "Ніщо - ні слова, ні думки, ні, навіть, вчинки наші не виражають так ясно і вірно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почування (почуття): в них чути характер не окремої думки, не окремого рішення, а всього змісту душі та її ладу".

Формування почуттів полягає в тому, щоб виховати не байдуже ставлення до важливих явищ життя, а спонукати до адекватного (відповідного) позитивного емоційного ставлення. Процес формування почуттів є досить складним і відбувається протягом усього життя. У виховній роботі з учнями процес формування почуттів повинен бути адекватний їх віковим особливостям психологічного розвитку.

4. Вироблення умінь і навичок у поведінці. Цей етап передбачає навчання дітей умінням і навичкам діяти в процесі суспільних відносин відповідно до потрібних норм і правил поведінки у здійсненні пізнавальної та фізичної діяльності.

Переконання - це, можна сказати, керівництво до дії, бо на цій основі необхідно виробити позитивні і необхідні уміння та навички в поведінці учня.

5. Самовиховання особистості учня. Самовиховання передбачає опору на розвиток творчих здібностей та власних інтересів учня.

Кожен із названих вище етапів процесу виховання діє в тісному взаємозв'язку і є діалектично взаємообумовленим, бо в цілому впливає на формування особистості свідомого громадянина України.

6. Рушійні сили процесу виховання. Основною рушійною силою процесу виховання особистості учня є суперечності, що виникають між набутим досвідом поведінки та новими потребами в поведінці, між потребами поведінки та можливостями і способами їх задоволення. Ці суперечності є рушійною силою, яка виступає діалектично організуючим началом у виховному процесі особистості школяра.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 13:14, 1 листопада 2016 (EET)


Індивідуальні заняття

Консультації

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:13, 23 травня 2016 (EEST)


--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:32, 8 вересня 2016 (EEST)

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання:

  • Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?

виховання творчої особистості.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)

  • Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?

під час уроків; підбираю нові інноваційні методи відповідно до матеріалу уроку, які найкраще підходять для здобуття учнями необхідних знань і умінь.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)

  • Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?

позитивно оцінюю використання інтерактивних методів та ІКТ.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)

  • Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.

ставлення позитивне, ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів середній.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 12:55, 1 листопада 2016 (EET)

Залучайтесь до дискусії. --Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 10:59, 31 травня 2016 (EEST)



--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 10:58, 26 вересня 2016 (EEST)

Проведення та перевірка модульного контролю

Отримано з http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=Педагогічна_інноватика_Ляшенко_Ю.С.&oldid=111874