Відмінності між версіями «Педагогічна інноватика Корж Т.М»

Поточна версія на 10:57, 14 жовтня 2015

Інтерактивні практичні заняття

Добрий день! Починаємо наше інтерактивне практичне заняття. На моїй сторінці обговорення Ви знайдете теоретичний матеріал. Опрацюйте його та дайте відповіді на питання:

• У чому суть технологічності в освіті?

Розвиток освітніх процесів у сучасному суспільстві, великий досвід педагогічних інновацій, авторських шкіл та вчителів-новаторів, результати психолого-педагогічних досліджень постійно потребують узагальнення та систематизації. Технологічний підхід у сфері освіти є одним із засобів вирішення цієї проблеми. Найбільш загальне, міжпредметне трактування цього поняття звучить так: технологія – це наукова і практично обґрунтована система діяльності, яку людина застосовує з метою перетворення оточуючого середовища, виробництва матеріальних або духовних цінностей. Застосування технологічного підходу до соціальних процесів – освіти, культури –це явище нове для нашого суспільства. В сучасних умовах технологічність стає домінуючою характеристикою діяльності людини, означає перехід на якісно новий ступінь ефективності й оптимальності. Освітня політика держав акцентує увагу на розвиткові особистості, її якостей, талантів і здібностей. Гуманізація освіти, ії орієнтація на розвиток особистісного потенціалу учня, запобігання безвиході ії розвитку змусили школу перейти на технологічний етап розвитку. Думки про технологізацію освіти висловлював ще, приб- лизно 400 років тому, Я. А. Коменський. Він виділив наступне: вміння правильно визначати мету, обирати засоби досягнення її та формувати правила користування цими засобами. Елементи технологічного підходу можна знайти і в працях більшості видатних іноземних та вітчизняних педагогів, таких як А. Дістервег, Й. Г. Песталоцці, Л. М. Толстой, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський та інших. Розвиток педагогічної технології у світовому освітньому просторі можна умовно розділити на три етапи, кожен із яких характеризується перевагою тієї чи іншої тенденції. Основною тенденцією першого етапу (1920—1960-ті роки) було підвищення якості викладання, яке розглядалось як єдиний шлях, що приводив до ефективного навчання. Здійснювались спроби підвищення ефективності викладання шляхом підняття інформаційного рівня навчання при використанні засобів масової комунікації. Другий етап (1960—2000-ні роки) характеризувався перенесенням акценту на процес навчання, що пов’язано з розвитком концепції програмованого навчання, яке вимагало суворого врахування вікових та індивідуальних відмінностей учнів. Увага до процесу навчання призвела до усвідомлення факту, що саме він визначає методику навчання та є критерієм успіху в цілому.Наслідком застосування машинного та програмованого навчання в США стала індивідуалізація та персоніфікація навчального процесу. Якщо до 1960 року навчальні посібники були призначені для навчання групи учнів, то з 1960 року індивідуалізація навчання стала центральним пунктом планування та виробництва засобів навчання. Як засіб індивідуалізації навчання навчальна програма у цих проектах була поділена на порції, до яких було розроблено інструкції, дібрано дидактичний матеріал, аудіовізуальні та інші засоби навчання. Ці порції дістали назви «модулів», «одиниць навчання», «навчальних пакетів». Третій етап, сучасний, характеризується розширенням сфери педагогічної технології. Якщо раніше її функції зводилися фактично до обслуговування процесу навчання, то нині педагогічна технологія претендує на провідну роль у плануванні, організації процесу навчання, в розробці методів і навчальних засобів. До засобів навчання належать: документи, матеріальні об’єкти, люди, взаємодія з якими веде до здобуття знань. Головним критерієм системного аналізу на всіх рівнях (від планування навчальних засобів до впровадження їх у процес навчання) загалом є критерій оптимальності

• Що таке технологічний підхід у навчанні?

Технологічний підхід до навчання передбачає чітке інструментальне управління навчальним процесом та гарантоване досягнення учбових цілей, що були поставлені. Технологічний підхід відкриває нові можливості для концептуального та проектного розвитку різних областей та аспектів освітньої, педагогічної, соціальної діяльності. Він дозволяє: з найбільшою визначеністю передбачати результати та управляти педагогічними процесами; аналізувати та систематизувати на науковій основі практичний досвід та його використання; забезпечувати сприятливі умови для розвитку особистості комплексно розв’язувати освітні та соціально-виховні проблеми; оптимально використовувати наявні ресурси; зменшувати ефект впливу несприятливих обставин на людину; обирати найбільш ефективні та розробляти нові технології й моделі для соціально-педагогічних проблем сучасності. На думку японського педагога Т. Сакамото, технологічний підхід представляє собою впровадження у педагогіку системного способу мислення. Однак технологічний підхід до освітніх та педагогічних процесів не можна вважати універсальним, він тільки доповнює наукові підходи педагогіки, психології, соціології, соціальної педагогіки, політології тощо.

• Простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".

Сучасна педагогічна технологія охоплює коло теоретичних та практичних питань керування, організації навчального процесу, методів та засобів навчання. Аналіз еволюції поняття "педагогічна технологія" дає змогу прогнозувати технологічні тенденції в освіті. Трансформація терміна - від "технології в навчанні" до "технології освіти", а потім до "педагогічної технології" - відповідає зміні його змісту, що охоплює, відповідно, визначені періоди. Запровадження перших програм аудіовізуального навчання в США в 30-х роках не тільки започаткувало технологічну революцію в освіті, а й відкрило дискусію, яка триває дотепер, про сутність, предмет, концепції, парадигми і джерела розвитку нової галузі педагогічної науки та нової дисципліни - педагогічної технології в розвитку якої виділяють такі етапи: Перший період (40-ві - середина 50-х рр.) характеризується появою в школі різноманітних технічних засобів пред'явлення інформації - запису і відтворення звуку і проекції зображень, об'єднаних поняттям "аудіовізуальні засоби". Магнітофони, програвачі, проектори і телевізори, використовувані в школі того часу, було призначено в основному для побутової мети, тому термін "технологія в навчанні" означав застосування досягнень інженерної думки в навчальному процесі. Другий період (середина 50-х - 60-х рр.) запровадження технологічного підходу позначено виникненням програмованого навчання. Було розроблено аудіовізуальні засоби, спеціально призначені для навчальної мети: засоби зворотного зв'язку, електронні класи, навчальні машини, лінгафонні кабінети, тренажери тощо. На відміну від терміна "технологія навчання", тотожного поняттю "ТЗН" (технічні засоби навчання), під "технологією освіти" мали на увазі науковий опис (сукупність засобів і методів) педагогічного процесу, що неминуче приводить до запланованого результату. Для третього періоду (70-ті роки) характерні три особливості. По-перше, відбувається розширення бази педагогічної технології. Крім аудіовізуальної освіти і програмованого навчання, фундамент педагогічної технології надбудували інформатика, теорія телекомунікацій, педагогічна кваліметрія, системний аналіз і педагогічні науки (психологія навчання, теорія керування пізнавальною діяльністю, організація навчального процесу, наукова організація педагогічної праці). По-друге, змінюється методична основа педагогічної технології, здійснюється перехід від вербального до аудіовізуального навчання. По-третє, починає активно здійснюватися підготовка професіональних педагогів-технологів. У 80-х роках почався четвертий етап в еволюції поняття "педагогічна технологія". Його характерні риси - створення комп'ютерних лабораторій і дисплейних класів; зростання кількості та якості педагогічних програмних засобів, використання інтерактивних технологій в освіті. --Корж Тамара Михайлівна (обговорення) 19:59, 14 травня 2015 (EEST) --Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:41, 27 квітня 2015 (EEST)

Продовжуємо заняття. Опрацюйте лекційний матеріал, розташований на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на такі питання:

• Дайте порівняльний аналіз різних підходів до розкриття терміна "педагогічна технологія".

Термін "педагогічна технологія" з’являється у 60-ті роки в розробках Б. Бума, Г. Гейса, С. Вулмана, С. Сполдінга, Д. Хамбліна та інших. Надалі формулювання поняття уточнюється, відображає специфіку предметної спеціалізації, змістову спрямованоість освітніх стандартів. Вперше в Україні термін «технологія» у педагогіку ввів А. Макаренко. Педагог вважав, що справжній розвиток педагогічної науки пов’язаний із її здатністю «проектувати особистість», тобто чітко передбачати ті її якості і властивості, які мають сформуватися у процесі виховання. Визначеність цілей дає можливість перейти до чіткої технології виховання. У вітчизняну педагогічну науку й освіту міцно входить цей термін завдяки роботам Т. Ільїної, М. Кларіна, І. Лернера, Г. Селевка, Н. Тализіної та інших. Сьогодні під технологією розуміють, з одного боку, сукупність прийомів і способів обробки, зміни стану і властивостей об’єкта з метою визначення і використання на практиці найбільш ефективних і економічних виробничих процесів, а з іншого – науку про такі способи діяльності. Раніше технологію зазвичай відносили до сфери матеріального виробництва, бо технологія передбачала випуск певної продукції. Останн ім часом зміст цього поняття значно розширився. Вказуючи на міждисциплінарні зв’язки, що обов’язково присутні в педагогічній технології, П. Мітчел визначає це поняття так: "Педагогічна технологія є галузь досліджень і практики (у межах системи освіти), що має зв’язки (відносини) з усіма аспектами організації педагогічних систем і процедурою розподілу ресурсів для досягнення специфічних та потенційно відтворюваних педагогічних результатів". Щодо педагогічної технології, то опис будь-якого педагогічного процесу пов’язаний у науковому апараті педагогіки з поняттям "технологія". Теорія та практика педагогічних технологій ще лише розробляється і є в педагогіці новим об’єктом для вивчення. Аналіз спеціальних праць, присвячених цьому об’єкту, показав, що поняття "педагогічна технологія" трактується по-різному. На основі сучасних визначень можна констатувати, що педагогічна технологія – це сукупність правил і відповідних їм педагогічних прийомів та способів впливу на розвиток, навчання й виховання тих, кого навчають. Аналізуючи застосування терміну «технологія» Г. Селевко виділяє чотири позиції та визначає вчених, які їх підтримують 1. Педагогічна технологія як засіб, тобто як застосування методичного інструментарію, апаратури, навчального обладнання і ТЗН для навчального процесу (В. Бухвалов, Р де Кіффер, Н. Крилова, Б. Ліхачов, М. Майєр, В. Паламарчук, С. Смірнов). 2. Педагогічна технологія – є процес комунікації (засіб, модель, техніка виконання завдань) застосований на зазначеному алгоритмі, програмі, системі взаємодії учасників педагогічного процесу (В. Беспалько, С. Гібсон, І. Зязюн, В. Монахов, Т. Сакамото, Б. Скіннер, В. Сластьонін, М. Чошанов). 3. Педагогічна технологія – всеохоплююча галузь знань, яка спирається на надбання соціальних, природних наук та науки управління (С. Ведемейер, В. Гузеєв, М. Ераут, Р. Кауфман, П. Підкасистий). 4. Педагогічна технологія – є багатовимірним процесом (В. Давидов, М. Кларін, П. Мітчелл, Г. Селевко, К. Сілбер, Р. Томас, Д. Фінн). На думку вищеозначених науковців, педагогічна технологія функціонує і в якості науки, і в якості системи алгоритмів, способів, регуляторів діяльності, і в якості реального процесу навчання і виховання. Критеріями технологічності науковці вважають: концептуальність (опора на певну наукову концепцію); системність (логіка процесу, взаємозв’язок усіх частин); керованість (діагностичне цілепокладання, проектування процесу навчання, поетапна діагностика, корекція навчального процесу); ефективність (ефективність за результатами; оптимальність по витратах, гарантія досягнення визначеного стандарту навчання); відтворюваність (можливість застосування іншими). Асоціація з педагогічних комунікацій і технологій США трактує її як комплексний, інтегрований процес, який включає людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем, що охоплюють основні аспекти засвоєння знань. У «Глосарії термінів з технологій освіти» (Париж, ЮНЕСКО) це поняття сформульовано як системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання та засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, завдання якого – оптимізація форм освіти Спираючись на визначення та основні ознаки педагогічної технології, можна зробити висновок, що педагогічна технологія є певною, конкретно окресленою послідовністю дій, виконання яких необхідне для досягнення поставленої мети. Відновлення освіти вимагає розробок і впровадження у навчальний процес нових педагогічних технологій, використання нетрадиційних методів і форм організації навчання, у тому числі інтегративних, у результаті використання яких виникає цілісне сприйняття світу, формується діяльнісний підхід до навчання, повноцінно реалізується творчий потенціал особистості. --Корж Тамара Михайлівна (обговорення) 21:42, 14 травня 2015 (EEST)

• Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:37, 6 травня 2015 (EEST) Освітня технологія - стратегія розвитку національного, державного, регіонального і муніципального освітнього процесу.

Педагогічна технологія є певною, конкретно окресленою послідовністю дій, виконання яких необхідне для досягнення поставленої мети.

Технологія навчання - спосіб реалізації змісту навчання, передбаченого навчальними програмами, система форм, методів і засобів навчання, що забезпечує найефективніше досягнення поставленої мети.

Технологія виховання — це строго обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. Кожне завдання має адекватну технологію виховання. Зміна завдання веде до зміни технології.

Персоніфікована технологія- це діяльність педагогів-новаторів. --Корж Тамара Михайлівна (обговорення) 21:29, 14 травня 2015 (EEST)

Добрий день! Добре, що Ви вчасно відповіли на запитання.Будь ласка, зверніть увагу на те, щоб відповідь йшла після моєї часової мітки. Сьогодні у нас інтерактивне заняття. Давайте плідно попрацюємо! Дайте відповідь на питання:

• Чи можна, на Вашу думку, ототожнювати усе нове з прогресивним і сучасним?

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:36, 19 травня 2015 (EEST)

Я не погоджуюсьз твердженням, що все нове є прогресивним і сучасним. Далеко не все нове прогресивне. Прогресивним може бути тільки те, яке ефективне, незалежно від того, коли воно виникло. Взагалі,любе нововведення назвати прогресивним і сучасним можна тільки дивлячись на результат, на користь суспільству, через певний час. Процес освоєння нового припускає вивчення досвіду, його використання, прогнозний аналіз, уявне експертування. Буває, що нове виникає,раніше свого часу, тобто, народившись не знаходить визнання, а пізніше коли дозрівають умови, воно стає затребуваним. Інші нові засоби, народившись дуже давно,ставши нормою, не вмирають, а розвиваються, модернізуються, багаторазово відтворюються. Отже, про прогресивність і сучасність нового можна судити лише за результатами його освоєння. --Корж Тамара Михайлівна (обговорення) 19:44, 4 вересня 2015 (EEST)--Корж Тамара Михайлівна (обговорення) 19:44, 4 вересня 2015 (EEST)--Корж Тамара Михайлівна (обговорення) 19:44, 4 вересня 2015 (EEST)

Шановні колеги! Які складові утворюють інноваційну компетентність педагога?--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 13:01, 11 червня 2015 (EEST) Інноваційна компетентність педагога — система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми. Складовими інноваційної компетентності педагога є проінформованість про інноваційні педагогічні технології, належне володіння їх змістом і методикою, висока культура використання інновацій в навчально-виховній роботі, особиста переконаність у необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій. --Корж Тамара Михайлівна (обговорення) 19:44, 4 вересня 2015 (EEST)--Корж Тамара Михайлівна (обговорення) 19:44, 4 вересня 2015 (EEST)

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:25, 15 червня 2015 (EEST)

Індивідуальні заняття

Шановні колеги! Зміст і завдання індивідуального заняття ви знайдете на моїй сторінці обговорення.--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:11, 3 червня 2015 (EEST)

Педагогічна технологія - це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В. П. Беспалько). Технологія орієнтована на учня та характеризує цілісний освітній процес з його метою, змістом і методами навчання. Методика спрямована на вчителя більш індивідуалізована сукупність прийомів і способів навчання, що залежить від особистості вчителя. Методика - це узагальнення досвіду - система науково обгрунтованих методів, правил, прийомів в навчанні конкретному навчальному предмету.Педагогічна технологія рекомендує процес створення системи методів, організаційних форм і засобів навчання з урахуванням цілей навчання, а методика - використання окремих методів, форм, засобів, прийомів навчання конкретному предмету. В основу технології покладено ідеї проектування та відтворення навчального циклу, а також забезпечення оптимального зворотнього зв'язку. Технологія - педагогічна діяльність,яка реалізує науково - обгрунтований проект дидактичного процесу і має більш високий ступінь ефективності та гарантованості рельтатів, ніж це має місце при методиках навчання. --Корж Тамара Михайлівна (обговорення) 19:59, 4 вересня 2015 (EEST)

Консультації

Колеги! Тема нашої консультації "Особливості педагогічних технологій та впровадження їх у навчально-виховний процес". Якщо Ви маєте питання, прошу звертайтесь.--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:47, 7 вересня 2015 (EEST)

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання:

• Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?
• Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?
• Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?
• Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.

Залучайтесь до дискусії.--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:11, 29 вересня 2015 (EEST) 1.Мотиваційний компонент є основою, навколо якої конструюються головні якості педагога як професіонала, оскільки від того, чим мотивує педагог свою готовність до інноваційної діяльності, залежать характер його участі в інноваційних процесах та досягнуті результати. Важливим компонентом управління педагогічними інноваціями є знання мотивів інноваційної діяльності педагогів, які можуть бути обумовлені: – підвищенням ефективності навчально-виховного процесу; – намаганням привернути до себе увагу: – здобути визнання та ін. Справжню суть мотивів з'ясувати буває нелегко, оскільки вони змінюються. Особистісну значущість конкретних мотивів досліджують на підставі аналізу сформульованих педагогом цілей власної інноваційної діяльності, його дій щодо реалізації цих цілей, а також аналізу змін у його мотиваційній сфері, самооцінок, ставлення до своєї професійної діяльності. Провідним мотивом інноваційної педагогічної діяльності у більшості випадках є пізнавальний інтерес. Позитивну мотивацію педагога до інноваційної діяльності засвідчує задоволення таких його особистісних і професійних потреб, як створення і застосування нового, підвищення педагогічної майстерності, подолання професійних труднощів. Тому використання інноваційних технологій багато хто з педагогів вважає єдиним важливим мотивом особистісного і професійного самоствердження. До ідеї про необхідність інновацій багато вчителів приходять через невдоволеність власною професійною діяльністю у межах традиційного педагогічного процесу. Тільки випробувавши себе в різних моделях навчання й виховання, можна обрати адекватні особистісній і професійній спрямованості методи, прийоми, способи роботи. Отже, показниками мотиваційного компонента готовності до інноваційної педагогічної діяльності є пізнавальний інтерес до інноваційних педагогічних технологій та особистісно-значущий смисл їх застосування. 2.На сучасному етапі продовжується реформування освітньої системи, все більш значущим для соціуму стає замовлення на виховання творчої особистості, здібної, на відміну від людини-виконавця, самостійно думати, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Розвиток творчого мислення залежить від багатьох факторів і, перш за все, від правильно організованої педагогами системи розвивального навчання. Система розвивального навчання сприяє розвитку їхнього творчого мислення, побудовані за допомогою технологій розвивального навчання, де панує віра в обдарованість кожної дитини. Використовую такі засоби для досягнення поставленої мети на уроках історії: Використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, що уможливлює розкриття суб’єктивного досвіду дітей: -методів гуманістичного виховання; -документально-методичного комплексу до кожної навчальної теми; -комплектів історичних задач, різних за типом питань; -алгоритмів вирішення пізнавальних завдань різної складності; -методів та технологій розвитку творчих здібностей учнів (пошукових, ігрових, комунікативно-творчих, застосування інформаційних технологій та ін.); -інтерактивних методів («Мозкового штурму», «Кола», «Мікрофона» роботи у великій групі тощо). Створення атмосфери зацікавленості кожної дитини в роботі класу; Стимулювання учнів до висловлювань, до застосування різних засобів виконання завдань без страху помилитися, дати неправильну відповідь; Оцінка діяльності школярів не тільки за остаточним результатом (правильно- неправильно), а й за способом досягнення результату (оригінальність, самостійність); Заохочення прагнення учнів знаходити власний спосіб роботи, аналізувати методи роботи інших у процесі уроку, вибирати та засвоювати найбільш раціональні форми; Створення педагогічних ситуацій ефективного спілкування на уроці, що дає змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження; Повідомлення на початку уроку не лише теми, а й методів організації навчальної діяльності на уроці; Обговорення наприкінці уроку змісту і організації навчальної діяльності учнів; Обговорення у підсумку уроку не тільки того, що засвоїли, а й того на що сподівалися, що б хотілося виконати ще раз; Завдання додому називається, визначається тема обрана кожним та обсяг, виконання детально пояснюється спосіб раціональної організації самостійної роботи. Розвивальний підхід передбачає організацію процесу навчання як організацію навчальної діяльності учнів і переорієнтацію цього процесу на постановку і розв’язання навчальних завдань самими учнями. 3.Розвиток будь-якого навчально-виховного закладу, тобто перехід його у новий якісний стан, не може здійснюватися інакше, як через освоєння нововведень, через інноваційний процес, який є складним за своєю структурою феноменом. Педагогічні нововведення є значним фактором формування і розвитку творчого мислення школярів, якщо його правильно організувати та використати, якщо зміст навчання тісно пов'язаний з розвитком творчих сил учня, з його самовихованням і самоосвітою в умовах свободи вибору. Також в результаті впровадження інновацій здійснюється: розвиток в учнів впевненості у собі та своїх здібностях, а також вміння використовувати альтернативні шляхи пошуку інформації. вирішення протиріч; - удосконалення творчих здібностей, творчого мислення учнів; - розвиток історичного мислення; - напрацювання навичок самостійної діяльності;ї - формування високих етичних та естетичних цінностей; виховування поваги до людей, толерантності до поглядів інших; - розвиток якостей творчої особистості (незалежності, системності, критичного мислення, творчої уяви, цілеспрямованості, здатності щодо висловлювання власних поглядів). 4.До новаторства я ставлюсь лише позитивно, оскільки педагоги–„новатори” - педагоги з яскраво вираженим новаторським духом, які завжди першими охоче сприймають нове як позитивне. Вони вміють розв'язувати нестандартні завдання, часто самі створюють і розробляють педагогічні інновації. --Корж Тамара Михайлівна (обговорення) 20:23, 30 вересня 2015 (EEST)

Проведення та перевірка модульного контролю

Дайте відповідь на тестові питання: 1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :

• а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
• б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
• в) організації індивідуального навчання;
• г) всі відповіді правильні;
• д) правильна відповідь відсутня.

2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):

• а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
• б) ініціативність та активність;
• в) високі пізнавальні мотиви;
• г) уміння планувати й організовувати діяльність;
• д) критичне мислення.

3. Педагогічна технологія – це:

• а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
• б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
• в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
• г) всі відповіді правильні;
• д) правильна відповідь відсутня.

4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:

• а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
• б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
• в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
• г) усі відповіді вірні.

5. Інтерактивними методами навчання є:

• а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
• б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
• в) самостійна робота учня;
• г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
• д) всі відповіді правильні.

6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:

• а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
• б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
• в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
• г) всі відповіді правильні;
• д) правильна відповідь відсутня.

7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):

• а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
• б) зацікавлення процесом навчання;
• в) включення учнів у творчу діяльність;
• г) постановка проблемної задачі;
• д) пред‘явлення дидактичних вимог;

8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:

• а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
• б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
• в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
• г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
• д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:37, 12 жовтня 2015 (EEST)

Відповіді:1.г) всі відповіді правильні; 2.а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію; 3.д) правильна відповідь відсутня; 4.г) усі відповіді вірні; 5.г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра; 6.в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання; 7.д) пред‘явлення дидактичних вимог; 8.в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання.

--Корж Тамара Михайлівна (обговорення) 10:53, 14 жовтня 2015 (EEST)