Відмінності між версіями «Деревська Олександра Аврамівна»
(→Увічнення пам'яті) |
(→Увічнення пам'яті) |
||
| (не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Derevska_portret.jpg|200px|thumb|right]] | [[Файл:Derevska_portret.jpg|200px|thumb|right]] | ||
| − | |||
| − | |||
==Ким є персона, про яку створюється стаття== | ==Ким є персона, про яку створюється стаття== | ||
Мати - героїня | Мати - героїня | ||
| + | |||
| + | Деревська Олександра Аврамівна | ||
==Біографія особи== | ==Біографія особи== | ||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
Сім’я не мала постійного житла і кочувала за будовами нафтових вишок. Після Грозного перевели на Вознесенські промисли, а потім доля закидала в різні куточки Радянського Союзу - Поті, Майкоп, Баку, Сизрань, Сахалін. Велика Вітчизняна війна застала Деревських у м.Ставрополь Самарської області. Тут вона взяла під опіку ще чотирьох дітей. | Сім’я не мала постійного житла і кочувала за будовами нафтових вишок. Після Грозного перевели на Вознесенські промисли, а потім доля закидала в різні куточки Радянського Союзу - Поті, Майкоп, Баку, Сизрань, Сахалін. Велика Вітчизняна війна застала Деревських у м.Ставрополь Самарської області. Тут вона взяла під опіку ще чотирьох дітей. | ||
| + | |||
| + | [[Файл:Родина_Деревських.jpg]] | ||
Коли до їхнього міста прибув поїзд із сиротами з блокадного Ленінграду, сім’я поповнилась ще дев’ятьма малюками. На другому році війни в сім’ю потрапило двоє дітей з інтернату і десятеро дітей їхніх земляків. Після Великої Вітчизняної війни Омелян Костянтинович отримав нове призначення – в місто Ромни Сумської області начальником будівельної контори тресту “Укрсхіднафторозвідка”. На той час родина Деревських налічувала двадцять дев’ять хлопчиків і дівчаток різних національностей. Багатодітній сім’ї було виділено будинок по вулиці Інтернаціональній, 14, а також автомашину “полуторку”. На цю адресу протягом багатьох років надходили численні телеграми, листи, посилки з продовольством. І не лише з різних кінців СРСР, а й з-за кордону. | Коли до їхнього міста прибув поїзд із сиротами з блокадного Ленінграду, сім’я поповнилась ще дев’ятьма малюками. На другому році війни в сім’ю потрапило двоє дітей з інтернату і десятеро дітей їхніх земляків. Після Великої Вітчизняної війни Омелян Костянтинович отримав нове призначення – в місто Ромни Сумської області начальником будівельної контори тресту “Укрсхіднафторозвідка”. На той час родина Деревських налічувала двадцять дев’ять хлопчиків і дівчаток різних національностей. Багатодітній сім’ї було виділено будинок по вулиці Інтернаціональній, 14, а також автомашину “полуторку”. На цю адресу протягом багатьох років надходили численні телеграми, листи, посилки з продовольством. І не лише з різних кінців СРСР, а й з-за кордону. | ||
| Рядок 36: | Рядок 38: | ||
Вчені Кримської наукової обсерваторії відкрили малу планету № 2400 і назвали її ім’ям Олександри Аврамівни Деревської. | Вчені Кримської наукової обсерваторії відкрили малу планету № 2400 і назвали її ім’ям Олександри Аврамівни Деревської. | ||
| + | |||
| + | [[Файл:Дошка_памяти.jpg]] | ||
==Література== | ==Література== | ||
| + | Сайт Електронного репозитарію Сумського державного університету,Вікіпедія, газета "Вісті Роменщини" №17 від 22.04. 2017 року, стаття "Людина великого серця". | ||
| + | |||
==Посилання== | ==Посилання== | ||
| Рядок 43: | Рядок 49: | ||
[[Категорія:Історія регіону в персоналіях]] | [[Категорія:Історія регіону в персоналіях]] | ||
| − | + | [[Користувач:Дяченко Людмила Іванівна|Дяченко Людмила Іванівна]] | |
Поточна версія на 15:24, 21 червня 2017
Зміст
Ким є персона, про яку створюється стаття
Мати - героїня
Деревська Олександра Аврамівна
Біографія особи
Олександра Аврамівна народилася 1902 р. в м. Грозний у Чечено-Інгушетії, в сім’ї робітника-нафтовика. Закінчила Грозненську жіночу гімназію. Коли розпочалася імперіалістична війна, вона влаштувалася у військовий шпиталь дієтичною сестрою.
Тоді вона й познайомилася з червоноармійцем Омеляном Деревським, який приходив відвідати свого друга. Так почалася родина Деревських.
Одного вечора до її кімнати завітала незнайома жінка із маленьким хлопчиком. Вона виявилася тіткою Омеляна, а малюк його братиком. І привезла дитину саме до медсестри, рятуючи від голоду. Олександра не вагаючись залишила його у себе. Невдовзі, оглядаючи біля госпіталю хворих біженців, дівчина натрапила на померлу жінку, біля якої лежало маля в брудному ганчір’ї й забрала його додому, назвала Дмитриком. Трохи пізніше потрапила в сім’ю маленька Пана, її матір померла в шпиталі від тяжкого поранення.
Сім’я не мала постійного житла і кочувала за будовами нафтових вишок. Після Грозного перевели на Вознесенські промисли, а потім доля закидала в різні куточки Радянського Союзу - Поті, Майкоп, Баку, Сизрань, Сахалін. Велика Вітчизняна війна застала Деревських у м.Ставрополь Самарської області. Тут вона взяла під опіку ще чотирьох дітей.
Коли до їхнього міста прибув поїзд із сиротами з блокадного Ленінграду, сім’я поповнилась ще дев’ятьма малюками. На другому році війни в сім’ю потрапило двоє дітей з інтернату і десятеро дітей їхніх земляків. Після Великої Вітчизняної війни Омелян Костянтинович отримав нове призначення – в місто Ромни Сумської області начальником будівельної контори тресту “Укрсхіднафторозвідка”. На той час родина Деревських налічувала двадцять дев’ять хлопчиків і дівчаток різних національностей. Багатодітній сім’ї було виділено будинок по вулиці Інтернаціональній, 14, а також автомашину “полуторку”. На цю адресу протягом багатьох років надходили численні телеграми, листи, посилки з продовольством. І не лише з різних кінців СРСР, а й з-за кордону.
Відомий український поет Павло Тичина надіслав їм стільки книг, що діти створили цілу бібліотеку. Студенти Київського інженерно-будівельного інституту відправили родині посилки із взуттям, білизною, солодощами, іграшками.
У 1946 р. Олександра Аврамівна взяла з місцевого дитячого будинку відразу 10 дітей. Ще через деякий час у сім’ї з’явилося три дівчинки. У 1947 р. додалося ще п’ятеро.
Останньою, хто увійшов до родини Деревських, була маленька дівчинка Катруся.
На початку 50-х років Олександра Деревська захворіла. Її чоловік покинув сім’ю. Після тривалої хвороби, 22 травня 1959 р. у віці 57 років О.А.Деревська померла. На могилі Олександри Аврамівни в Ромнах встановлено пам’ятник, де висічені слова: “Ти наша совість, наша молитва, Мамо. Земний уклін тобі. Твої діти”. І під цим написом 48 імен - 31 син і 17 дочок.
За життя О.А.Деревська неодноразово обиралася депутатом Роменської міської ради. Була членом батьківського комітету місцевої школи. 29 травня 1952 р. вона отримала персональну пенсію. Указом Верховної Ради СРСР від 23 січня 1948 р.
Нагороди
Олександра Аврамівна була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора і медаллю “За доблесну працю” у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 березня 1974 р. Олександрі Аврамівні посмертно присвоєно звання “Мати-героїня”.
Увічнення пам'яті
До 80-ї річниці з дня народження О.А.Деревської біля входу школи-інтернату, що носить її ім’я, відбулося урочисте відкриття пам’ятника Матері. Його авторами були архітектор А.Сіпко та скульптор О.Миненко.
О.А.Деревській було присвячено документальний фільм “Роменська мадонна” режисера А.Слюсаренка, який на Міжнародному фестивалі в Лейпцігу зайняв перше місце і був удостоєний премії “Золотий голуб”.Художній фільм про сім’ю Деревських “Свято печеної картоплі” подарувала глядачам кіностудія імені О.Довженка.
Вчені Кримської наукової обсерваторії відкрили малу планету № 2400 і назвали її ім’ям Олександри Аврамівни Деревської.
Література
Сайт Електронного репозитарію Сумського державного університету,Вікіпедія, газета "Вісті Роменщини" №17 від 22.04. 2017 року, стаття "Людина великого серця".
