Відмінності між версіями «С.Токарі»
(→ЗМІ) |
(→Фотогалерея) |
||
(не показано 7 проміжних версій цього учасника) | |||
Рядок 16: | Рядок 16: | ||
===Історія=== | ===Історія=== | ||
− | ===Давні часи== | + | ===Давні часи=== |
+ | |||
+ | Територія цього краю почала заселятися ще в період кам’яного віку. Перші мешканці з’явилися 15 тисяч років тому. Підтвердженням цьому є те, що й сьогодні в районі токарівського лугу (за 1 км від вулиці Шевченка) знаходять уламки бивнів та зубів мамонтів і старовинного посуду (остання знахідка датується 2008 роком). На Токарівському торфовищі в 1921 році було знайдено плуг скіфських часів. Ця унікальна пам’ятка зберігається зараз у фондах Сумського обласного краєзнавчого музею. зберігається зараз у фондах Сумського обласного краєзнавчого музею. | ||
На токарівських землях було виявлено кілька черняхівських поселень. Одне з них, розташоване на західній околиці села, розміром 500мх80м, було досліджене в 1987 році. Тут були знайдені матеріали катакомбної культури раннього залізного віку, а також черняхівської культури, зокрема ліпна й гончарна кераміка, салтівський тарний посуд та рідкісна фібула із бронзи (застібка для накидки чи плаща) V ст. н. е. | На токарівських землях було виявлено кілька черняхівських поселень. Одне з них, розташоване на західній околиці села, розміром 500мх80м, було досліджене в 1987 році. Тут були знайдені матеріали катакомбної культури раннього залізного віку, а також черняхівської культури, зокрема ліпна й гончарна кераміка, салтівський тарний посуд та рідкісна фібула із бронзи (застібка для накидки чи плаща) V ст. н. е. | ||
Занепад черняхівської культури пов’язують із навалою гунів у кінці IV ст. Протягом III – V ст. на Лівобережжі Дніпра існувала Київська культура. Про це свідчать окремі знахідки цього періоду, виявлені при археологічних розкопках у с. Токарі. | Занепад черняхівської культури пов’язують із навалою гунів у кінці IV ст. Протягом III – V ст. на Лівобережжі Дніпра існувала Київська культура. Про це свідчать окремі знахідки цього періоду, виявлені при археологічних розкопках у с. Токарі. | ||
Рядок 82: | Рядок 84: | ||
==Пошта, зв'язок, банківська сфера== | ==Пошта, зв'язок, банківська сфера== | ||
+ | На території села знаходиться поштове відділення, яким керує Сілютіна Оксана Володимирівна. | ||
+ | |||
==Цікаві факти== | ==Цікаві факти== | ||
==Фотогалерея== | ==Фотогалерея== | ||
+ | {| | ||
+ | |[[Файл:Будинок_культури_с.Токарі.jpg|200px|]] | ||
+ | |[[Файл:Всіхсвятський_храм_с._Токарі.jpg|200px|]] | ||
+ | |[[Файл:Дзвіниця_с.Токарі.jpg|200px]] | ||
+ | |- | ||
+ | |[[Файл:Дитячий_садок_с.Токарі.jpg|200px|]] | ||
+ | |[[Файл:Сільська_рада_с._Токарі.jpg|200px|]] | ||
+ | |[[Файл:Токарівська_ЗОШ.jpg|200px|]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
==Примітки та посилання== | ==Примітки та посилання== | ||
==Джерела== | ==Джерела== | ||
==Література== | ==Література== | ||
+ | Ткаченко Н. О. Мої вишневі Токарі. – Суми: Видавництво «МакДен»,2009 | ||
+ | |||
==Ресурси інтернету== | ==Ресурси інтернету== | ||
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD) c. Токарі, вільна енциклопедія] | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD) c. Токарі, вільна енциклопедія] |
Поточна версія на 12:05, 25 жовтня 2017
Зміст
- 1 Назва
- 2 Географія
- 3 Населення
- 4 Органи влади
- 5 Економіка
- 6 Медицина
- 7 Освіта
- 8 Культура
- 9 Релігія
- 10 Спорт
- 11 Пам'ятки архітектури, історії та культури
- 12 Персоналії
- 13 ЗМІ
- 14 Пошта, зв'язок, банківська сфера
- 15 Цікаві факти
- 16 Фотогалерея
- 17 Примітки та посилання
- 18 Джерела
- 19 Література
- 20 Ресурси інтернету
- 21 Автор статті(посилання на сторінку користувача)
Назва
с. Токарі, Сумського району, Сумської області
Географія
Розташування
Розташоване за 7 км від обласного центру - м. Суми
Клімат
є помірно континентальним, помірно вологим. Зима холодна, літо тепле.
Ґрунти, рослинний і тваринний світ
Характерні сірі ґрунти, здебільшого поширенні темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи. Рослинний світ дуже різноманітний. Багато видів дерев, кущів, трав’янистих рослин. Серед них зустрічаються ті види, які занесені до Червоної Книги: проліска, зозулені черевички, конвалія та ін. Навколо села розташовані: сосновий та листяні ліси. В яких водяться такі тварини: зайці, лисиці, бобри, косулі, дикі кабани, лосі. Також у лісах живе багато видів різних пташок.
Історія
Давні часи
Територія цього краю почала заселятися ще в період кам’яного віку. Перші мешканці з’явилися 15 тисяч років тому. Підтвердженням цьому є те, що й сьогодні в районі токарівського лугу (за 1 км від вулиці Шевченка) знаходять уламки бивнів та зубів мамонтів і старовинного посуду (остання знахідка датується 2008 роком). На Токарівському торфовищі в 1921 році було знайдено плуг скіфських часів. Ця унікальна пам’ятка зберігається зараз у фондах Сумського обласного краєзнавчого музею. зберігається зараз у фондах Сумського обласного краєзнавчого музею. На токарівських землях було виявлено кілька черняхівських поселень. Одне з них, розташоване на західній околиці села, розміром 500мх80м, було досліджене в 1987 році. Тут були знайдені матеріали катакомбної культури раннього залізного віку, а також черняхівської культури, зокрема ліпна й гончарна кераміка, салтівський тарний посуд та рідкісна фібула із бронзи (застібка для накидки чи плаща) V ст. н. е. Занепад черняхівської культури пов’язують із навалою гунів у кінці IV ст. Протягом III – V ст. на Лівобережжі Дніпра існувала Київська культура. Про це свідчать окремі знахідки цього періоду, виявлені при археологічних розкопках у с. Токарі. У VII-IX ст. територія нашого краю була зайнята племінним союзом сіверян. Життя на цих землях дещо завмирає в XII-XIII ст., а з приходом золотоординської доби цей край є частиною «дикого поля». Страшним лихом для наших предків стали набіги кримських татар, що призвело до подальшого запустіння краю. У 1503 році у результаті перемир’я, підписаного князівством Литовськи і Російською державою до Росії відійшли землі Сумського району в тому числі і наші.
Новий час
У 60-х роках XXст. з Токарями возз’єдналося село Мала Чернеччина
Новітній період
У 2017 році с. Токарі разом із С. Безбриком утворили об’єднану територіальну громаду у с. Бездрику.
Населення
територію Токарів населяють люди різних національностей:українці (корінне населення), білоруси, грузини, чеченці, росіяни, молдовани, вірмени та ін. Усього – 2080 гомадян.
Органи влади
територія села входить до складу бездрицької сільської ради. Головою якої є Маркін О. В., староста села – Ткачук О. М. Повноваження місцевого самоврядування здійснює депутатський корпус. У сільській раді працює землевпорядник, касир, паспортист, нач. вус.
Економіка
на території села діє ФГ «Мрія- СК». Орендують земельні ділянки ПАТ «Сумихімпром», «Прогрес-технологія». Зареєстровані на території села приватні підприємці.
Медицина
У 1990 році у селі побудовано амбулаторію. Сьогодні заклад відповідає статусу – амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Посаду головного лікаря займали: Рощупкін М. П., Дегтярьова С. О., Глінкіна М. В.
Освіта
Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта
Заклади спеціальної та вищої освіти
на території села знаходиться дитсадок «Росинка». Вихователі: Лохоня Л. В., Литвиненко Г. В., Карпенко Т. М., Мироненко О. А., Онуфрієнко Н. Ю. Керує закладом Мартовицька Г. Д. Медсестра – Дехтяренко О. В. Відомо, що в 70-х роках XVII ст. у Малій Чернеччині працювала школа, яку називали «попова хата», пізніше була організована церковнопарафіяльна школа. У 1890 році у будинку багатого парафіянина було відкрито приходську школу. У 1910 році було побудовано земську школу. У 1930 році відкрилася школа колгоспної молоді з семирічним навчанням. У цьому ж році школі передали колишній маєток поміщика А. Д. Ігнатьєва. У лютому 1943 року фашисти, відступаючи, спалили дві школи. Після війни почала працювати школа в уцілілому домі Громобоя. У 1950 році було вирішено у селі відкрити п’яті класи. Сільська рада віддала школі ще один будинок, конфіскований у громадянина Коропа. У 1967 році побудована школа, яка діє і сьогодні. До 1985 року вона працювала як 8-ми річна. Нині це Токарівська загальноосвітня школа I-IIIступенів. У шкільному колективі 21 вчитель та 139 учнів. Директор школи – Ткаченко С. А. Діти мають змогу відвідувати художню та музичну школи. При Будинку культури створений вокальний дитячий ансамбль «Дзвіночки». Самодіяльний народний танцювальний колектив «Барви» очолює заслужений працівник культури України – Пархоменко Н. В. Цей колектив неодноразовий лауреат і дипломант районних та обласних конкурсів і фестивалів.
Культура
У селі є Будинок культури на 200 місць, який очолює В. І. Стадник. У цьому закладі діють різноманітні гуртки (хоровий, сольного співу, вокально-інструментальний), літературні вітальні. Систематично проводяться творчі звіти, вечори відпочинку, свята, концерти, дискотеки, фестивалі
Релігія
У 1658 році полковник Г. Кондратьєв заснував у Малій Чернеччині Успенський чоловічий монастир. У ньому було три кам’яні храми. У цьому монастирі була багата бібліотека, у фонді якої знаходилися рідкісні книги. Сюди неодноразово приходив видатний просвітитель, філософ і письменник Григорій Сковорода. У 1787 році указом Катерини II монастир було закрито. Із прекрасного архітектурного ансамблю уцілів лише храм Усіх Святих та дзвіниця, яка збереглася до сьогоднішніх днів. У 1887 році в підвалі Всіхсвятського храму була знайдена Чудотворна ікона з образом Христа Спасителя «Хліб життя». Чудесним образом було зцілено дуже багато людей, які приїздили у храм Малої Чернеччини. Наплив богомольців був величезним. Святе місце знову відродилося. Указом Святого Синоду від 1904 року був організований щорічний хресний хід із цією іконою з Монастирка до Великої Чернеччини. Щороку на свято Всіх Святих у селі відбувався храм. У 1932 році Всіхсвятську церкву закрили. У 1936 році з храму скинули хрест із куполом. Церкву зруйновано. 1955 році познімали з дзвіниці дзвони. А дзвіниця стоїть і нині. Кілька років тому втрачену чудотворну ікону було знайдено. ЇЇ відреставрував і передав вірянам меценат із сходу України. Зараз образ знаходиться у Спасо-Преображенському соборі м. Суми Зараз у селі діє храм Всіх Святих. Настоятель храму – Буряс Василь.
Спорт
При Токарівській школі діє спортивний гурток. Вчитель фізкультури – Ткаченко В. О. Також діти мають змогу займатися у футбольному гуртку, керівник Феденченко В. М. У селі є три футбольні команди, які успішно грають на матчах. На території села віднедавна проходять змагання з мотокросу.
Пам'ятки архітектури, історії та культури
культури До нашого часу збереглася дзвіниця Успенського чоловічого монастиря.
Персоналії
Ткаченко Надія Олексіївна. Працювала майже три десятиліття вчителем української мови та літератури в Токарівській ЗОШ. Відмінник народної освіти, педагог-методист, вихователь-лауреат Всесоюзної премії ім. Н. К. Крупської. Через її гаряче серце пройшли долі сотень дітей, у які вона сіяла зерна істини, добра, справедливості. Ця жінка-самобутній митець, автор книжок «Батькова криниця», «Тепло землі», «Лелеки з вирію летять», «Нехай святиться Ім’я Твоє», «Мої вишневі Токарі». Надія Олексіївна – краєзнавець. ЇЇ твори друкувалися в газетах і журналах: «Сумщина», «Добрий день», «Оберіг», «Педагогічна Сумщина», «Ярославна». Учасниця художньої самодіяльності, неодноразовий призер фестивалю «Хліборобська пісня» в номінації «Кращий читець». Вертинський Олескій Сергійович. Відомий кіноактор. Заслужений артист України. Лауреат театральної премії «Київська пектораль». Поповська Світлана Миколаївна. Місцева поетеса. У 1994 році була учасницею республіканської наради молодих літераторів у Ірпені. Автор збірок: «А в осені сьогодні бал», «Розбились сльози, мов кришталь», «В обіймах ночі».
ЗМІ
Друковані ЗМІ
Електронні ЗМІ
Газета «Токарівський вісник»
Пошта, зв'язок, банківська сфера
На території села знаходиться поштове відділення, яким керує Сілютіна Оксана Володимирівна.
Цікаві факти
Фотогалерея
Примітки та посилання
Джерела
Література
Ткаченко Н. О. Мої вишневі Токарі. – Суми: Видавництво «МакДен»,2009
Ресурси інтернету
c. Токарі, вільна енциклопедія