Відмінності між версіями «С. Синівка»
(→Заклади спеціальної та вищої освіти) |
(→Заклади спеціальної та вищої освіти) |
||
| Рядок 102: | Рядок 102: | ||
<gallery> | <gallery> | ||
sadik1.jpg|Дитячий садок "Золота рибка" | sadik1.jpg|Дитячий садок "Золота рибка" | ||
| + | </gallery> | ||
| + | |||
| + | <gallery> | ||
| + | зош.jpg|Синівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів | ||
</gallery> | </gallery> | ||
Версія за 14:06, 8 травня 2015
Зміст
- 1 Назва
- 2 Географія
- 3 Історія
- 4 Населення
- 5 Органи влади
- 6 Економіка
- 7 Медицина
- 8 Освіта
- 9 Культура
- 10 Релігія
- 11 Спорт
- 12 Пам'ятки архітектури, історії та культури
- 13 Персоналії
- 14 ЗМІ
- 15 Пошта, зв'язок, банківська сфера
- 16 Цікаві факти
- 17 Фотогалерея
- 18 Примітки та посилання
- 19 Джерела
- 20 Література
- 21 Ресурси інтернету
- 22 Автор статті(посилання на сторінку користувача)
Назва
Географія
Розташування
Село Синівка (Липоводолинський район) розташоване на півдні Сумської області на берегах річки Грунь. Синівка межує з територією Гадяцького району Полтавської області.
Клімат
Помірно-континентальний (коефіцієнт континентальності 45%). За даними найближчої метеостанції м. Гадяч, середня річна температура становить +6,5 0С, найтеплішим місяцем року є липень (+19,8 0С), найхолоднішим – січень (-7,2 0С).
Середньомісячна температура повітря
Середньомісячна кількість опадів
Середньорічна кількість опадів за даними метеостанції м. Гадяч становить 516 мм, при цьому протягом року опади розподіляються нерівномірно. Найбільше їх випадає у липні – 69 мм, найменше – у лютому – 23 мм. Середньорічна відносна вологість повітря становить 76,8 %. Найнижчою вона є в травні – 59-74 %, найвищою – в грудні – 83-90 %
Ґрунти, рослинний і тваринний світ
Чорноземи, сірі лісові, супісок.
Корисні копалини : пісок, глина, торф.
Рослинний світ налічує понад 1500 видів, серед яких 10 видів, занесених до Червоної книги України (брандушка різнобарвна, сон лучний, астрагал шерстистоквітковий, ковили пірчаста та волосиста, зозульки м'ясо-червоні, плодоріжка болотна, коручка чемерниковидна, рябчик руський) та 10 видів включених до Переліку видів рослин і тварин, що підлягають особливій охороні на території Сумської області (волошка сумська, шолудивник Кауфмана, гіацинтик блідий, шавлія поникла, оман високий, маруна щиткова, гострокільник волосистий, ряст Маршалла, анемона лісова, латаття сніжно-біле).
Гіацинтик блідий
Ковила пірчаста
Зозульки м'ясо-червоні
Вражаючим є різноманіття безхребетних тварин. Вважається, що їх кількість може сягати 50000 видів. У водоймах мешкає понад 30 видів риб, серед яких 3 види (бистрянка руська, минь річковий та карась річковий) включені до Червоної книги України. Земноводних у фауні краю налічується 9 видів.
Ропуха звичайна
Плазуни представлені 6 видами, серед яких 2 види (мідянка звичайна і гадюка Нікольського) є "червонокнижними".
Гадюка Нікольського
Птахів налічується до 200 видів, в тому числі і рідкісні, занесені до Червної книги України види: лелека чорний, шуліка чорний, лунь польовий, лунь лучний, канюк степовий, орел-карлик, підорлик малий, орлан-білохвост, журавель сірий, коловодник ставковий, сорокопуд сірий.
Канюк степовий
Чикотень
Ссавців трапляється близько 50 видів, серед них рідкісні види: нічниця водяна, кожан пізній, нетопир середземноморський, вечірниця руда, вухань звичайний, хом'ячок сірий, хом'як, тхір лісовий, видра річкова.
Лисеня
Історія
Давні часи
Поселення Синівка виникло в другій половині XVII століття. Село виникло як власницьке. Здавда "село Сенявка на замок Гадяцький належало", тобто всі доходи з села йшли в гетьманську казну. Перша писемна згадка про село датується 1669 роком. Тому дослідники і вважають цю дату початком історії Синівки. Спочатку свого існування село немало назви. У 1721 році гетьман Скоропадський надав право володіння селом родині Велецьких (Степаниді Михайлівні Велецькій з синами; після смерті її чоловіка Василя Велецького, який отримав це поселення у 1709 році за службу полковим суддею). "Земля синів Велецького" й "дала" назву селу Синівка. У 1723 році в селі було 161 домогосподарство; у 1723 - 180 дворів. 10 листопада 1764 року цариця Катерина ІІ "пожаловала" "замок Гадяцький" відставному гетьманові Кирилу Розумовському "в вечное и потомственное ему и его детям наследственное владение...". але у 1785 році К. Розумовський продає "Гадяцький замок" ( в тому числі й Синівку) за борги. У 1799 році в Синівці проживали "954 ревізійні душі". З 1802 село Синівка в складі Гадяцького повіту вводить в Полтавську губернію. У 1859 село Синівка - село власницьке й козаче. В селі було 329 дворів, 1314 чоловіків і 1390 жінок, всього - 2704 жителів. У селі була православна церква й три заводу. Православна Миколаївська церква була збудована в 1742 році. У цьому ж році згоріла й була відбудована місцевими жителями. У 1869 році громада Синівки збудувала нову церкву, яка й функціонувала до 30-х років ХХ століття. У ХІХ столітті село належало до Подільківської волості. У 1884 році в селі було 106 дворів козаків, 3 двори казенних селян, 270 дворів-власників, 9 дворів міщан.
Новий час
11 січня 1918 року в Синівці була встановлена Радянська влада. У березні 1818 року - окупована німецькими військами; у грудні 1918 року радянський режим в селі був відновлений. Улітку 1919 року Синівку захопили деннікінські війська, які у грудні цього ж року залишили село під натиском червоноармійців. 15 жовтня 1923 року Синівка стає районним центром, а у 1926 році тут організоване перше товариство зі спільного обробітку землі. У 1925 р. для сільськогосподарських робіт почали використовувати трактори, у 1929 році - відкрито промартіль художньої вишивки. У 1937 році в Синівці урочисто відкривається районний Будинок культури. Для його будівництва були використані матеріали із знищених більшовикави церков в Синівці та сусідньому селі Підставки. У 1938 році в селі стає до ладу нова будівля середньої школи. 27 вересня 1941 році німецькі війська захопили село. У 1942 році в Синівці була с творена партизанська група "Антифашистський комітет". Також на територіє села діяла диверсійна група, яка в 1943 році знищила близбко 20 німецьких офіцерів та солдат. 9 вересня 1943 року окремі підрозділи 309-тої стрілкової дивізії червоної армії ввійшли в Синівку. У 1947 році на території Синівського району було 11 сільських рад, 11 сіл та 78 хуторів. Синівський район був ліквідований у 1957 році. Основними галузями економічного життя Синівки були тваринництво, рослинництво, птпхівництво. Тваринництво : розведення свиней, великої рогатої худоби, овець Рослинництво : вирощування зернових та технічних культур. На території Синівки була електростанція, млин, маслозавод, цех з виробництва газованих напоїв, хлібопекарня; відділення "Сільгостехніка".
Новітній період
Центральна вулиця села
Населення
1560 жителів
Органи влади
Синівська сільська рада.
Економіка
Основними галузями економіки села є сільське господарство, зокрема, рослинництво й тваринництво. На території села діє фермерське господарство "Обрій" (директор Литвиненко В. О.). Також у селі працюють мельниця, олійниця, крупорушка.
Медицина
В селі діє лікарня з денним стаціонаром і амбулаторією. Також тут працює пунк первинної медичної допомоги. Лікарня обслуговує інші населені пункти Липоводолинського району - Підставки, Колядинець, Подільки.
Освіта
Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта
Перший дитячий садочок в Синівці відкрито в 1946 році. У 1985 р. в селі збудовано нове приміщення дитячого садочка "Золота рибка" на 90 місць. Синівська загальноосвітня Липоводолинської районної ради школа І-ІІІ ступенів. Позщашкільна освіта - це гуртки, спортивні секції, які діють в школі та ліцеї. У Синівці працює філіал Липоводолинської школи мистецтв. Перша музична школа в Синівці почала працювати в 1965 році.
Заклади спеціальної та вищої освіти
На території Синівки знаходиться державний професійно-технічний навчальний заклад "Синівський професійний аграрний ліцей".
Центральний корпус ліцею
Історія цього навчального закладу розпочалася в 1973 році, коли, на базі сільськогосподарського технікуму, який працював в селі з 1956 року по 1972, було створено Синівське професійно-технічне училище № 10. В 2002 році училище було реорганізовано професійний аграрний ліцей.
Дитячий садок "Золота рибка"
Синівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Культура
Перший Будинок культури був збудований в 1935 році. Він функціонував до 1970 року. У цьому ж році був відкритий новий Будинок культури на 400 місць. Сьогодні в Будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності, декоративно-прикладного мистецтва. У Будинку культури розміщено приміщення сільської бібліотеки. Тут також функціонує дитячий відділ . Бібліотечний фонд - 90 тисяч екземплярів.
Релігія
Свято-Миколаївська церква (заснована в 1742 році).
Спорт
Футбольна команда "СТАРТ-ФОРВАРД". Чемпіони Липоводолинського району у 2014 році. Капітан команди: Підлісний І. В. Тренер: Федоренко О. О. Також прцюють спортивні секції з волейболу, шашок, шахмат, гирьового спорту. Футбольна команда "Старт" вперше стала чемпіоном Липоводолинського району в 1987 році.
Футбольна команда "Старт"
Пам'ятки архітектури, історії та культури
У центрі села знаходиться Братська могила. У ній поховано 42 воїни, які визволяли Синівку в 1943 рокі від нацистів. Відомі прізвища 33 воїнів. Прізвища загиблих висічені на меморіальній стелі. Також у сільському парку знаходиться скульптура воїна -визволителя (1957 рік). Біля приміщення Синівської ЗОШ І-ІІІ ступенів розміщено погруддя (на невеличкому постаменті) відомого російського письменника О.С. Пушкіна. Він занесений до реєстру пям 'ятників Пушкіну, який знаходиться в місті Петербург. Установлено пам 'ятний знак жертвав Голодомору й політичних репресій.
Персоналії
Копил Олена Якимівна
"Наша Паша Ангеліна", - так упродовж багатьох років говорили про нашу землячку Олену Якимівну Копил. Біографію цієї жінки дійсно можна вважати героїчною. У 18 років, сівши за кермо трактора
( у 1943 році), Олена Якимівна працювала 40 років у багатьох селах Липоводолинського району, в тому числі й в Синівці. Вивчилася водити трактора Копил О. Я. на тримісячних курсах при Синівському МТС. "На той час техніки було мало, працювали побригадно, по селах. Удень переважно сіяли, а орали - вночі. Практично наосліп їхала полем молода трактористка, адже її трактор не був обладнаний світлом. Виконання доведеного завдання вимагало не тільки великої майстерності, а й мужності. У будь-яку хвилину могли потрапити під плуг залишені нацистами при відступі міни та снаряди. Нескінченою здавалася загінка з краю у край поля - від очікування небезпеки тремтіли руки, тіло вкривалось холодним потом. Дівчина намагалась не думати про лихе. Працювала так завзято, що й не кожен чоловік міг зрівнятися...".
Механізаторський стаж Олени Якимівни більше сорока років і вимірюється він марками тракторів, які вона освоїла (ХТЗ, МАКОРМІК, Універсал, Т-28, ДТ - 20, Т-25 ); сімейними клопотами; участю у змаганнях механізаторів, співочих конкурсах, екскурсіях.
У 1957 році Олена Копил стала кращою трактористкою Синівської МТС. На тракторі У - 2, виробивши 363 га умовної оранки.
Трактор Універсал (випущений в 1934 р. Харківським тракторним заводом), на якому працювала Копил О. Я., довгий час знаходився на постаменті Синівського ремонтно-транспортного підприємства.
Трактор "Універсал"
Рішенням сесії Синівської сільської ради легендарний У-2 передано до Музею історії Харківського національного аграрного університету ім.В. Докучаєва.
Сьогодні в Синівці проживає Громико Ірина, яка закінчила Синівський ліцей, та неодноразово показувала високі ркезультати на конкурсах професійної майстерності учнів професійно-технічних навчальтних закладів, які опановували професію механізатори, слюсарі, трактористи.
Овсієнко (Громико) Ірина
ЗМІ
Друковані ЗМІ
У Синівці розповсюджується районна газета "Наш край".
Електронні ЗМІ
Органи державної влади, державні установи мають електронні засоби спілкування з громадскістю.
Пошта, зв'язок, банківська сфера
Відділення Ощадбанку відкрито в селі в 1935 році. Спочатку це була ощадна каса, в якій жителі села зберігали гроші. Сьогодні це відділення Ощадного банку України. У Синівці діє пошта.
Цікаві факти
- У 1723 році село називалося Сенявка; в 1730 - Сенювка. - У кінці ХІХ століття житель села синівка Іващенко МИкола Григорович був дійсним членом Полтавського товариства сільського господарства. - За даними перепису 1882 року, з 1213 жінок, які проживали на території Синівки, жодної не було письменної. - У 1900 році в Синівці було 2 школи : церковно-парафіяльна і земська. - Синівська лікарня розміщувалася в старовинному маєтку поміщиці Іващенко. - Перша ощадна каса в Синівці відкрита в 1935 році. - У 1945-1957 роках в селі працювала артіль з вишивання рушників, сорочок, пошиву одягу й взуття. - Перша аптека в селі відкрита в 1928 році. - У 1935 році в селі організовується радіовузол і телефонна станція.
Фотогалерея
Околиця села
Вид на село
Біля школи
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
День села
Примітки та посилання
Джерела
П.В. Яковенко, О. Р. Краснонос, В. А. Кузьома "Історія села Синівки", 2004 р. Ця книга історичний екскурс в історію Синівки. Створена жителями села Красноносом Олексієм Романовичем, Кузьомою Віктором Андрійовичем та відомим знавцем історії Липоводолинщини, нашим земляком, уроженцем села Підставки П.В. Яковенком.
Література
Список літератури взято з книги про історію села Синівки (Краснонос О. Р., Кузьома В. А., Яковенко П. В.) 1. Арандаренко Н.Описание Полтавской губернии. 1864. 2. Бодянский П.И. Памятная книжка Полтавской губернии за 1865 год. Полтава 1865. 3. Волости и важнейшие селения европейской части России. Губернии Малоросийская и Юго-Западная. СПБ - 1885 г.Изд.Уск.МВД. 4. В. И. Василенко. Кустарные промыслы сельских сословий Полтавской губернии. Вып.2.Полтава 1887. 5. Журнал полтавского с-х общества. Вып.2-1894 г. 6. Василенко Н. Територыя Украъни 17 віку. Ювілейний збірник на пошану ак. Д. Й. Богалія у Києві 1927 р. 7. Описи Лівобережної України кінця 18 - початку 19 ст. Київ. Наукова думка, 1997. 8. Падалка Л. В.Карта Боплана о заселении Полтавской территории во второй четверти 17 века. Полтава 1914 г. 9. Падалка Л. В. Прошлое полтавской территории и ее заселение. Полтава 1914.
