Відмінності між версіями «Теорія та методика фахової дисципліни Нижегородцева Т.А.»

Поточна версія на 20:23, 11 травня 2015

Інтерактивні практичні заняття

Шановна пані Тетяно!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення:Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам? Досвід роботи переконує, що особливо важливим є окреслене завдання у роботі з старшокласниками, адже саме для цієї категорії школярів вміння використовувати різні історичні писемні джерела є перевіркою на зрілість та досконалість їх розумових здібностей, зокрема вміння аналізувати, порівнювати, критикувати, узагальнювати.Обов'язковим компонентом професійної підготовки і майстерності історика є наукова організація і висока культура опрацювання та використання джерел. Невміння працювати з ними, безпорадність щодо їх практичного використання негативно впливають не тільки на якість досліджень, а й на ефективність науково-педагогічної діяльності історика. Джерелознавча культура передбачає наявність у фахівця не лише суми теоретичних знань з цієї галузі, а й сукупності практичних навичок, вміння працювати з джерелами. Історик повинен уміти находити потрібні йому джерела, тобто володіти джерелознавчою евристикою, ґрунтовно досліджувати джерела, правильно тлумачити їх, об'єктивно оцінювати рівень достовірності та інформаційні можливості пам'яток, тобто мати навички джерелознавчої критики. Для відтворення картини минулого фахівцеві конче необхідно навчитися здобувати з джерела максимум потрібної йому інформації, в тому числі й прихованої, встановлювати зв'язки між окремими джерелами, формувати їх комплекси для отримання сукупності наукових фактів та узагальнюючих знань.

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел? Головна предметна особливість історичної науки полягає в тому, що історик вивчає події та процеси, що канули в Лету і віднесені Рікою Часу у вже неіснуючу реальність. Отже, історик, на відміну від представників точних наук, не в змозі безпосередньо спостерігати і описувати вивчений об'єкт. Тому єдиним джерелом, що містить будь-яку інформацію про об'єкт вивчення, є той чи інший пам'ятник минулої історичної реальності, чи історичний предмет (релікт) історії і культури минулого. Здійснення наукового історичного дослідження неможливе без використання історичних пам'яток чи історичних джерел. Немає історичних джерел - немає й історичної науки, така аксіома в традиційній історіографії. Минуле доходить до нас у певних формах, про нього нагадують. Ці форми зазвичай і називають історичними джерелами. Русло річки, текшіе тисячу років тому і визначала життя освоює прибережні долини народу, його пісні і перекази, мова та прислів'я, знаряддя праці і предмети побуту, хроніки і літописи, хартії і тексти договорів, зводи законів і запису звичаїв - все це є для історика вихідним матеріалом, оперуючи яким він пізнає минуле.На своїх уроках я використовуюбіографічні відомості про видатних діячів,які впливали на розвиток подій,звертаюсь до історичних документів,спогадів сучасників подій,фотодокументам із супроводжуючим завданням. Наприклад при розгляді теми "Здобуття незалежності України" при опрацюванні фоодокументів "Демонстрація проти підписання керівництвом УРСР нового союзного договору 1990р."учням ставлю запитання: 1)Як люди реагують на перспективу підписання союзного договору? 2)які форми протесту вони обрали і чому? Особисто я вважаю,що вивчення історії взагалі не можливе без використання історичних джерел які і є історією,її складовою :) Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 14:22, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня! Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії. Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна. Тема Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план? Процес формування історичних знань довготривалий та складний. Він потребує методичної грамотності у вирішенні цього завдання.Результативність процесу навчання залежить від кількох факторів: від теоретичних та методичних знань, умінь вчителя, його педагогічних здібностей та умінь, якості навчальної програми і підручників, та від системи організації всього навчального процесу. Серед названих факторів, на мій погляд, особливе значення мають методи навчання історії. Для того, щоб процес навчання був ефектний, дуже важливо правильно підібрати для конкретного уроку методи та прийоми навчання. В першу чергу треба з’ясувати в якій формі викладати матеріал, які використовувати наочні посібники, як організовувати роботу з підручником, документами, мапами на уроці історії; якими засобами та прийомами здійснювати контроль за рівнем знань учнів. Таким чином, питання про методи навчання є складною педагогічною проблемою, від правильного вирішення якої багато в чому залежить результат роботи вчителя. Щоб підібрати до конкретного уроку засоби навчання необхідно знати систему методів навчання історії та творчо підійти до підбору необхідних методів та прийомів. Пізнання історичного процесу учнями здійснюється через загальнодедактичні форми навчання. Наприклад, методи вивчення локальності історичних явищ реалізується шляхом використання різних засобів наочності: історичних мап, схем, картин і таке інше; шляхом застосування аналітичної або узагальнюючої бесіди, в ході якої з’ясовуються зв’язки та залежності історичних явищ; шляхом яскравої образної розповіді вчителя з описами місцевості, де проходили історичні події. Я вважаю, що зниження рівня знань учнів більшою мірою пояснюється якістю уроків: шаблоном, одноманітністю, формалізмом, нудьгою. Багато вчителів шукають різні способи «пожвавлення» уроку, залучення учнів до активної роботи, розмаїтості форм пояснення нового матеріалу. Зрозуміло, ні в якому разі не можна відмовлятися від традиційного уроку, як основної форми навчання і виховання дітей. Але надати уроку нестандартні, оригінальні прийоми необхідно для активізації розумової діяльності учнів. Це не заміна старих уроків, а їх доповнення та переробка, внесення пожвавлення, розмаїтості, якими підвищують інтерес, сприяючи вдосконаленню навчального процесу. На таких уроках учні захоплені, їх працездатність підвищується, результативність уроку зростає. Але треба зауважити, що у виборі нестандартних уроків потрібна міра. Учні звикають до незвичайних способів роботи, втрачають інтерес, успішність помітно знижується. Місце нетрадиційних уроків у загальній системі повинно визначатися самим вчителем у залежності від конкретної ситуації, змісту матеріалу й індивідуальних особливостей самого вчителя. Дана проблема залишається актуальною протягом багатьох років. Накопичений досвід, написано безліч статей і книг. Це дуже допомагає викладачу в усвідомленні мети і задачі, у більш раціональному і чіткому плануванні поурочних планів та позакласної роботи, пошуку нових методів і прийомів для організації навчального процесу.

Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)

Вітаю! Продовжуємо навчатися, друзі! Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом: Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

У системі навчання у ПТНЗ найважливішим видом зворотного зв'язку є перевірка знань студентів. Можливі й інші види, адже навчання - єдність двох видів діяльності: викладання (діяльності педагога) і навчання (діяльності студентів), тому зворотний зв'язок необхідний щодо тієї чи іншої діяльності. Зазвичай знання студентів опосередковано свідчать і про діяльність педагога, а не тільки про діяльність студентів, тому облік знань і є найважливішим видом зворотного зв'язку. Отже, контроль знань студентів є важливим складником процесу навчання. Контроль - це співвідношення досягнутих результатів із запланованими цілями навчання. Добре поставлена система контролю дає змогу викладачу не тільки правильно оцінити рівень засвоєння студентами досліджуваного матеріалу, а й побачити свої власні здобутки та недоліки. У вищих і середніх спеціальних навчальних закладах запроваджено такі види контролю знань, умінь і навичок: відбірковий (вступні іспити, олімпіади, конкурси) і навчальний (контрольні роботи, заліки, колоквіуми, іспити, захист курсових і дипломних проектів та робіт, звіти за результатами практики). Навчальний контроль можна поділити на такі типи: попередній, поточний, тематичний, періодичний і підсумковий. Провідним і найчастіше застосовуваним є поточний контроль. Основною метою контролю знань і умінь є виявлення досягнень та успіхів студентів; визначення шляхів удосконалювання, поглиблення знань, умінь для того, щоб створювалися умови для подальшого включення студентів в активну творчу діяльність. Ця мета, по-перше, пов'язана з визначенням якості засвоєння студентами навчального матеріалу - рівня оволодіння знаннями, уміннями і навичками, що передбачені програмами з конкретних предметів. По-друге, конкретизація основної мети контролю пов'язана з навчанням студентів взаємоконтролю і самоконтролю, формуванням потреби в них. По-третє, ця мета дає можливість виховання у студентів таких якостей особистості, як відповідальність за виконану роботу, ініціативність. Якщо зазначені цілі реалізовано, то можна говорити про функції які виконує контроль: контрольну, навчальну (освітню), діагностичну, прогностичну, розвивальну, орієнтовну, виховну.

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу? Важливою умовою високої результативності роботи учнів, розвитку ініціативи й активності є оцінка їхньої діяльності. Вона виявляє інтелектуальні, вольові можливості учнів та ставлення вчителя до їх діяльності, успіхів, невдач, поведінки. Перевірка та оцінка знань, умінь і навичок учнів є важливим структурним компонентом процесу навчання та відповідно до принципів систематичності, послідовності і міцності навчання повинна здійснюватися протягом усього періоду навчання. Актуальність проблеми оцінки пов'язана з досягненням останнім часом певних успіхів у реалізації практичної ролі навчання, завдяки чому розширилася сфера докладання оцінки, зросли можливості позитивного впливу на навчально-педагогічний процес, виникли умови для раціоналізації оцінки як складової частини цього процесу. Оцінка знань і вмінь учнів є важливою ланкою навчального процесу, від правильної постановки якого багато в чому залежить успіх навчання. У методичній літературі прийнято вважати, що оцінка є так званою "зворотним зв'язком" між вчителем і учнем, тим етапом навчального процесу, коли вчитель отримує інформацію про ефективність навчання предмета. Відповідно до цього виділяють наступні цілі оцінки знань і вмінь учнів: -Діагностування та коригування знань та вмінь учнів; -Облік результативності окремого етапу процесу навчання; -Визначення підсумкових результатів навчання на різному рівні. Правильна методика проведення контролю спонукає учнів вивчати більшу кількість інформації та самовдосконалюватися. У той же час знання і творча реалізація у професійній педагогічної діяльності методів, прийомів і засобів управління навчально-пізнавальним процесом дозволяють успішно вирішувати навчальні задачі і досягати поставлених освітній цілей. У системі навчальної роботи повинні знаходити своє застосування всі розглянуті вище методи перевірки та оцінки знань з тим, щоб забезпечити необхідну систематичність і глибину контролю за якістю успішності учнів.

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

В оцінюванні навчальної праці учнів треба дотримуватися таких правил. 1. Пам'ятайте: контроль та оцінювання навчальної діяльності учнів є завершальним компонентом логіки навчального процесу. 2. Контроль та оцінювання знань, умінь і навичок — шлях забезпечення зворотного зв'язку в процесі навчання. 3. Дотримуйтеся систематичності в оцінюванні навчальних досягнень учнів. 4. Створюйте ситуацію значущості процесу контролю й оцінювання навчальної діяльності учнів. 5. Постійно переконуйте вихованців у важливості їхньої інтелектуальної праці як першорядного ступеня соціального становлення особистості. 6. З підкресленою повагою ставтеся до навчальної праці вихованців. 7. Не витрачайте час уроку для з'ясування в учнів, що було задано додому. 8. Створюйте позитивний емоційний настрій учнів під час перевірки їхніх знань, умінь і навичок. 9. Перевіряючи виконання учнями домашніх завдань, зосереджуйте увагу на результативності цієї роботи за рівнем оволодіння новими знаннями, уміннями і навичками. 10. Чітко формулюйте запитання перед класом, яке спонукало б учнів до активних мисленнєвих дій, витримуйте паузу, яка лає змогу учням зібратися з думками; лише після цього запрошуйте конкретного учня для відповіді. 11. Уважно слухайте відповідь учня, схвальним словом, жестами, мімікою стимулюйте його розумову активність. 12. Не перебивайте монологічну відповідь учня; аналіз робіть після завершення відповіді. 18. Формулюючи запитання, визначаючи певне завдання для контролю, враховуйте інтелектуальні можливості учня. 14. Враховуйте індивідуальні особливості учнів у процесі відповіді (темперамент, особливості характеру, мовні дефекти та ін.). 15. Залучайте учнів до перевірки рівня оволодіння знаннями, вміннями й навичками однокласників за результатами виконання письмових робіт. 16. Короткі відповіді на однозначні запитання учні можуть робити, не піднімаючись з місця. 17. Аналізуйте якість відповіді учня, не торкаючись його особистості. 18. Після завершення відповіді робіть короткий її аналіз, аргументовано й об'єктивно оцінюйте. 19. Залишайте за учнями можливість повторно опрацювати навчальний матеріал, виконати навчальне завдання відповідно до їхніх індивідуальних розумових можливостей. 20. Під час відповіді давайте учням можливість користуватися опорними схемами, іншими наочними матеріалами. 21. Створюйте оптимальні умови для всебічної перевірки знань, умінь і навичок учнів. 22. Розробляйте дидактичні матеріали для перевірки якості знань учнів за тестовими методиками. 23. Під час оцінювання навчальної праці уникайте порівнянь щодо успішності одного учня з іншим. 24. Не використовуйте оцінку як засіб покарання учня. 25. Систематично інформуйте батьків про успішність їхніх дітей на основі індивідуального спілкування з ними. 26. Намагайтеся, щоб оцінка виступала стимулом у навчальній діяльності вихованців.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)

Доброго дня! Знайомимося з новою темою Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення: Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням Наказ МОНУ.

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте. В умовах оновлення змісту професійно-технічної освіти важливим є розроблення та впровадження в навчальний процес підручників, посібників, орієнтованих на новітні технології навчання, застосування сучасного обладнання,комп’ютерної та телекомунікаційної техніки. Однак кількість друкованих та електронних підручників нового покоління для системи ПТО вкрай недостатня. Водночас загальновизнано, що профтехосвіта потребує сучасних засобів навчання,передусім інформаційно-комунікаційних. Зауважимо, що питання підготовки електронних навчальних видань є однією з центральних проблем модернізації професійної освіти.

ППЗ у навчальному процесі мають відповідати можливостям учнів і створювати умови для їхнього індивідуального зростання, забезпечуючи: інтерактивність процесу навчання; зворотний зв’язок у навчанні; формування професійно орієнтованих умінь і навичок; єдність навчальної та контролювальної функцій;

диференційованість і різноманітність завдань. Уточнено також інші дидактичні вимоги до професійно орієнтованих педагогічних програмних засобів у ПТНЗ : - забезпечення кожному учневі можливості навчання за оптимальною програмою, що враховує його психологічні особливості, мотиви, схильності тощо; - відповідність змісту Державним стандартам професійно-технічної освіти й одночасне забезпечення прогностичності навчальної інформації; - дотримання принципів педагогіки професійної освіти; - додержання оптимального співвідношення теоретичної та практичної підготовки майбутніх фахівців; - орієнтованість на інтенсифікацію процесу професійного навчання; - зменшення психічного та фізіологічного навантаження учнів і педагогів. Отже, як показує час, застосування педагогічних програмних засобів дозволяє підвищити ефективність навчального процесу ПТНЗ, впливає на розвиток інтелектуального потенціалу учнів, навичок працювати з інформацією, формування вмінь самостійно здобувати знання,здійснювати інформаційно-навчальну, дослідницьку діяльність, поліпшує оцінювання та облік навчальних досягнень, полегшує створення і впровадження нових курсів, що дозволяє підвищити якість підготовки фахівців. Аудиторні та самостійні заняття стають більш цікавими, динамічними, а навчальна та спеціальна професійна інформація – доступнішою. Впровадження електронних навчально-методичних комплексів педагогічних програмних засобів піднімає навчальний процес на якісно новий рівень, що дає змогу готувати майбутніхробітників, спроможних працювати в інформаційному суспільстві. Подальша модернізація професійної підготовки потребує посиленої уваги до методики викладання професійно орієнтованих предметів з використанням електронних навчальних видань, формування концептуальних теорій розроблення автоматизованих навчальних систем, вивчення умов реалізації та ефективності педагогічних програмних засобів та електронних навчально-методичних комплексів на їх основі для різних дисциплін на різних рівнях освіти. Фактично педагогічні програмні засоби є електронною версією методичного досвіду викладача з конкретного предмета. Їх використання дозволяє педагогам: - вдосконалювати процес професійної підготовки з урахуванням наукових розробок і досягнень; - підвищити власну кваліфікацію (психолого-педагогічну та предметну); - покращити якість навчання внаслідок розширення різноманітності форм і видів подання теоретичної та практичної інформації 2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.

Сплеск інтересу до електронних підручників, спричинений, з одного боку, природнім прагненням перебувати у контексті сучасних тенденцій в інформатизації навчально-виховного процесу, а з іншого – перманентними проблемами недостатнього і запізнілого фінансування процесу підготовки та друку підручників. У сиворенні електроних підручників та ППЗ є свої переваги та недоліки.Треба зазначити, що педагогічні програмні засоби не «усувають» викладача, не знижують його впливу на навчальний процес, а навпаки, вимагають працювати над створенням системи питань і задач, що передбачає конструювання відповіді, оскільки саме це сприяє розвитку умінь аналізу тадослідження. За таких умов викладач може більш активно впливати на хід навчального процесу, більш успішно здійснювати індивідуальний підхід у навчанні. Під час розробки педагогічних програмних засобів повинні братися до уваги основні методичні, дидактичні,педагогічні та психологічні принципи інтерактивного навчання. Методичні принципи: індивідуальний темп роботи; багатократність пред’явлення; індивідуалізація, оперативність; спосіб управління, поділ матеріалу на невеликі порції; заміна одного завдання іншим. Дидактичні принципи і завдання: створення навчального середовища з яскравим та наочним представленням інформації, використовуючи різні прийоми (підкреслювання, вказівні стрілки, нестандартне розміщення на екрані,кольорове зображення, звуковий супровід); презентація навчального матеріалу, включаючи інтерактивні додатки; організація тренування із залученням великої кількості прикладів та можливість звертання до теоретичної інформації під час виконання практичних завдань; контроль та оцінка знань зі здійсненням зворотного зв’язку, що в результаті допомагає реалізувати принцип міцності знань; візуалізація навчального матеріалу слугує засобом розвитку емоційної та понятійної структури розумової діяльності; розвиток уваги, пам’яті, здатності аналізувати; збереження послідовності — матеріал пов’язується з попереднім або нова інформація надається у знайомому контексті. Отже, до недоліків використання педагогічних програмних засобів можна віднести: скорочення часу спілкування з учителем, оскільки увага переключається на спілкування з комп’ютером; зменшення можливості безпосереднього контакту з класом з боку учня; виникнення перешкод для самовираження з причин браку часу тощо. Однак переваги все ж переважають над недоліками: відзначається різке зростання активності учнів,збільшується обсяг сприйнятої інформації, що вивчається; за рахунок роботи з програмами тренувального плану набуваються певні професійні навички;створюється можливість розв’язання більшої кількості навчальних задач;залежно від індивідуальних особливостей є можливість вибору режимів навчання, контролю, гри тощо; а також м’яке тестування знімає психологічну напругу у випадку невдалого розв’язання поставлених завдань педагогів, якісні педагогічні програмні засоби стають засобом для реалізації інноваційних педагогічних технологій, що базуються на продуктивній діяльності учнів. Дякую. Бажаю натхнення!--Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 12:35, 10 лютого 2015 (EEST)

Список використаних джерел Доброго дня, колего! Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари. Наша тема Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна і виконати наступні завдання:

Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте. Питання про шляхи здійснення міжпредметних зв’язків - один із аспектів загальної проблеми вдосконалення методів навчання. Сучасні методи навчання повинні допомагати різносторонньому використанню міжпредметних зв’язків, що відображені в змісті освіти. Міжпредметні зв’язки позбуджують до пошуку методів, які потребують взаємозв’язку вчителів різних предметів,що не виключає вивчення історяї як окремої дисципліни. У процесі здійснення міжпредметних зв’язків учні використовують та вдосконалюють певні узагальнені вміння і навички: вміння застосовувати знання, вміння і навички в умовах, відмінних від тих, в яких їх набували; вміння застосовувати загальні методи дослідження; вміння помічати природні явища, процеси, закономірності й застосовувати їх у практичній діяльності; навички користування довідковою літературою; вміння організовувати своє робоче місце; графічні вміння і навички; навички самостійної раціональної праці.Висновок. Використання міжпредметної інтеграції робить процес навчання різноманітним, цікавим, емоційно забарвленим, творчо насиченим. Забезпечується висока активність школярів у використанні знань з одного предмету на уроках з іншого і навпаки, цікаво і просто поєднуючи теоретичні знання з їх практичним застосуванням, тим самим створюючи картину органічної цілісності. Оскільки кожна дитина під час вивчення будь-якої теми виконує свій індивідуальний проект, можна вважати побудову навчання за інтеграційним принципом особистісно-зорієнтованим. На таких заняттях його учасники мають можливість актуалізувати та поглибити набуті знання та вміння, активізувати процес мислення та трудової діяльності, "забарвивши" його елементами фантазії, просторової уяви, творчості. Ліквідується одноманітність, змінюється атмосфера уроку, методика співпраці стає головною у взаємовідносинах учасників навчального процесу. Та, головне, інтеграція забезпечує формування цілісної творчої особистості учня і тим самим допомагає вирішувати головну мету сучасної освіти. Дякую і бажаю натхнення! --Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії Специфіка викладання історії, познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна.

Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ. У сучасних умовах реформування системи освіти України набула актуальності проблема у відродженні українським суспільством національної ідеї, відкритості зарубіжному досвіду, утіленні перспективних технологій розвитку. Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

Індивідуальні заняття

Консультації

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)

Вітаю! Чекаю на Вші запитання. З повагою, --Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Доброго дня! Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти .

Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: Дискусійний майданчик.

За посиланням теми нашої інтернет - дискусії Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.

Бажаю успіху!--Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.

Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)

Проведення та перевірка модульного контролю

Доброго дня, шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному: запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ) Бажаю успіхів! --Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)

Вітаю! Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання: 1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін. -навчально-пізнавальна (вміння здобувати інформацію з різноманітних джерел різними способами, виділяти головне, аналізувати, оцінювати,використовувати на практиці; складати алгоритм навчальної діяльності;здійснювати навчальну діяльність у взаємодії;прогнозувати результат такої діяльності, докладати зусилля до його досягнення; формулювати, висловлювати, доводити власну думку; здатність навчатися протягом усього життя, підвищувати професійний рівень); -здоров’язберігаюча компетентність (здатність зберігати фізичне, соціальне, психічне та духовне здоров’я – своє та інших людей); -соціальна компетентність (здатність до співробітництва в групі та команді, мобільність, уміння адаптуватись і визначати особисті цілі та виконувати різні ролі й функції в колективі, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти індивідуальних і колективних дій;уміння визначати й реалізовувати мету комунікації в залежності від обставин;підтримувати взаємини;розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях); -загальнокультурна компетентність (спроможність аналізувати й оцінювати досягнення національної, європейської та світової науки й культури, орієнтуватися в культурному й духовному контексті сучасного суспільства; знати рідну й іноземні мови, інтерактивно їх використовувати; -опановувати моделі толерантної поведінки, створювати умови для конструктивної співпраці в умовах культурних, мовних і релігійних відмінностей між людьми та народами;застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на систему загальнолюдських цінностей); -компетентність щодо інформаційних і комунікативних технологій (уміння використовувати джерела інформації, зокрема ІКТ, для власного розвитку, технічна компетентність, уміння раціонально використовувати комп’ютер для пошуку, опрацювання й систематизації, зберігання й передавання інформації, оперувати технологіями та знаннями, що задовольнять потреби інформаційного суспільства); -громадянська компетентність (здатність орієнтуватися в проблемах суспільно-політичного життя, здійснювати захист своїх громадянських прав та інтересів; взаємодіяти з органами державної влади на користь собі й суспільству); -підприємницька компетентність (співвідносити власні економічні інтереси з наявними матеріальними, трудовими й природними ресурсами, інтересами інших людей та суспільства; бути готовим активно діяти, організовувати власну трудову й підприємницьку діяльність і працю колективу; змінюватись і пристосовуватись до нових потреб ринку праці;оцінювати власні професійні можливості та здібності;складати й реалізувати плани підприємницької діяльності, приймати економічно обґрунтовані рішення; презентувати інформацію про результати власної економічної діяльності. Ключові компетентності досягаються в процесі навчання через усі без винятку предмети й виховні заходи. Проте за набуття ключових компетентностей відповідальна не тільки школа: на їх формування впливають сім’я, масмедіа, релігійні та культурні організації. 2. Визначте предметні компетентності студента.

предметні компетенції студента для предмета «Історія» визначені наступні:

Хронологічна – передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному часі: розглядати суспільні явища в розвитку та в конкретно-історичних умовах певного часу; співвідносити історичні події, явища з пріодами, орієнтуватися в науковій періодизації історії; використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу.

Просторова – передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному просторі: співвідносити розвиток історичних явищ і процесів з географічним положенням країн та природними умовами; користуючись картою, пояснювати причини і наслідки історичних подій, процесів вітчизняної та всесвітньої історії, основні тенденції розвитку міжнародних відносин; характеризувати, спираючись на карту, історичний процес та його регіональні особливості.

Інформаційна – передбачає вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації: користуватися довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації; систематизувати історичну інформацію, складаючи таблиці , схеми, різні типи планів; самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел; виявляти різні точки зору, визнавати і сприймати таку різноманітність; критично аналізувати, порівнювати та оцінювати історичні джерела, виявляти тенденційну інформацію й пояснювати її необ’єктивність.

Мовленнєва – передбачає вміння учнів будувати усні та письмові висловлювання щодо історичних фактів, історичних постатей та історичної теорії: реконструювати образи минулого у словесній формі у вигляді опису, оповідання, образної характеристики; викладати історичні поняття, зв’язки і тенденції історичного розвитку застосовуючи пояснення, доведення, міркування, узагальнюючу характеристику.

Логічна – передбачає вміння учнів визначати та застосовувати теоретичні поняття, положення, концепції для аналізу й пояснення історичних фактів, явищ, процесів: визначати теоретичні поняття та застосовувати їх для пояснення історичних явищ і процесів; аналізувати, синтезувати та узагальнювати значний обсяг фактів, простежуючи зв’язки і тенденції історичного процесу; визначати причини, сутність, наслідки та значення історичних явищ та подій; визначати роль людського фактора в історії, розкривати внутрішні мотиви та зовнішні чинники діяльності історичних осіб.

Аксіологічна – передбачає вміння учнів формулювати оцінки і версії історичного руху й розвитку: порівнювати й оцінювати факти та діяльність історичних осіб з позиції загальнолюдських та національних цінностей, визначати власну позицію щодо суперечливих питань історії; виявляти інтереси, потреби, протиріччя в позиціях соціальних груп і окремих осіб та їх роль в історичному процесі, тенденції і напрями історичного розвитку; оцінювати різні версії й думки про минулі історичні події, визнаючи, що деякі джерела можуть бути необ’єктивними. 3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові? Відповідь обгрунтуйте. Ці дві складові повязані між собою.Наприклад без навчально-пізнавальна компетенции викладача (вміння здобувати інформацію з різноманітних джерел різними способами, виділяти головне, аналізувати, оцінювати, використовувати на практиці; складати алгоритм навчальної діяльності; здійснювати навчальну діяльність у взаємодії; прогнозувати результат такої діяльності, докладати зусилля до його досягнення; формулювати, висловлювати, доводити власну думку; здатність навчатися протягом усього життя, підвищувати професійний рівень) не може бути сформована хронологічна,просторова та інформаційна компетенції студентів,якщо викладач не володіє відповідними профісійними компетенціямі сучасного викладача,то і відповідно не можуть бути сформовані предметні компетенції студента.:) Дякую. Бажаю успіху. --Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)