Відмінності між версіями «Теорія та методика фахової дисципліни Трофимчук О.Б.»

Поточна версія на 11:22, 13 травня 2015

Інтерактивні практичні заняття

Шановна Олена Борисівна!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення: Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 14:32, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна! 1.Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що: 1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ. 2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності. 3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення. 4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу. 2. Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником. Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства. Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу. Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими. Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю: 1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх; 2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем; 3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті. Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища». При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела: — оновлення змісту історичної освіти; — переведення старшої школи на профільне навчання; — вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі. Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела» Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела. У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення. У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку: — для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку; — для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ; — для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації; — для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи. Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання. Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела. Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними: 1. Відбір документів. 2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами. 3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку. 4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів: а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення; б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті. 5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі. Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--Трофимчук Олена Борисівна (обговорення) 10:58, 13 травня 2015 (EEST)

Доброго дня! Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії. Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна. Тема Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?

Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)

Доброго дня,Світлана Миколаївна! Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок--Трофимчук Олена Борисівна (обговорення) 11:02, 13 травня 2015 (EEST) Вітаю! Продовжуємо навчатися, друзі! Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом: Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)

1.Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими. 2.Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу. 3.Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху"--Трофимчук Олена Борисівна (обговорення) 11:03, 13 травня 2015 (EEST)

Доброго дня! Знайомимося з новою темою Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення: Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням Наказ МОНУ.

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.

2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть. Дякую. Бажаю натхнення!--Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 12:35, 10 лютого 2015 (EEST)

Допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%. Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с. Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.--Трофимчук Олена Борисівна (обговорення) 11:05, 13 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего! Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари. Наша тема Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна і виконати наступні завдання:

Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.

Дякую і бажаю натхнення! --Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)

Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робити помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--Трофимчук Олена Борисівна (обговорення) 11:06, 13 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії Специфіка викладання історії, познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна.

Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.

Бажаю успіхів. 1. Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси: Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді. Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію. Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю". Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців. Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним. Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких: (науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій; (об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень; (демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів; (гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності; (національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю; (цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори. --Трофимчук Олена Борисівна (обговорення) 11:07, 13 травня 2015 (EEST) Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

Індивідуальні заняття

Консультації

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)

Вітаю! Чекаю на Вші запитання. З повагою, --Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Доброго дня! Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти .

Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: Дискусійний майданчик.

За посиланням теми нашої інтернет - дискусії Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.

Бажаю успіху!--Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)

При оцінюванні потрібно враховувати знання, вміння та навички учнів, але виходячи з індивідуального та диференційованого підходу.--Трофимчук Олена Борисівна (обговорення) 11:09, 13 травня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.

Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 12:30, 19 березня 2015 (EEST) Оцінювання навчальних досягнень учнів має бути системним, структурним й позитивним. При цьому мають враховуватися усі характеристики як предметні так і особистісні. Майбутнє за рейтинговими системами оцінювання.--Трофимчук Олена Борисівна (обговорення) 11:11, 13 травня 2015 (EEST)

Проведення та перевірка модульного контролю

Доброго дня, шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному: запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ) Бажаю успіхів! --Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)

1.Поняття "компетентність " (лат. competens - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності. Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльност.Зміст психолого-педагогічних знань визначається навчальними програмами. Психолого-педагогічна підготовленість складається із знань методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку особистості: суті, цілей і технологій навчання та виховання; законів вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва. Вона є основою гуманістично орієнтованого мислення педагога.Психолого-педагогічні і спеціальні (з предмета) знання є необхідною, але недостатньою умовою професійної компетентності. Практичне розв'язання педагогічних завдань забезпечують уміння і навички, передумовою яких є теоретико-практичні і методичні знання. Педагогічні уміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що грунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дій може бути автоматизованою (навички). Через педагогічні уміння розкривається структура професійної компетентності педагога. Зважаючи на те, що розв'язання будь-якого педагогічного завдання зводиться до тріади "мислити - діяти - мислити", що збігається з компонентами (функціями) педагогічної діяльності та відповідними їм уміннями, В.О.Сластьонін розподілив педагогічні уміння на чотири групи. 1. Уміння "переводити" зміст процесу виховання в конкретні педагогічні завдання: вивчення особистості і колективу для визначення рівня їх підготовленості до активного оволодіння новими знаннями і проектування на цій основі розвитку колективу й окремих учнів; виділення комплексу освітніх, виховних і розвивальних завдань, їх конкретизація і визначення завдання, що домінує. 2. Уміння побудувати і привести в дію логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування освітньо-виховних завдань; обґрунтований відбір змісту освітнього процесу; оптимальний відбір форм, методів і засобів його організації. 3. Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між компонентами і факторами виховання, приводити їх в дію: створення необхідних умов (матеріальних, морально-психологічних, організаційних, гігієнічних та інших); активізація особистості школяра, розвиток його діяльності, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання; організація і розвиток спільної діяльності; забезпечення зв'язку школи із середовищем, регулювання зовнішніх незапрограмованих впливів. 4. Уміння облікувати й оцінювати результати педагогічної діяльності: самоаналіз і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності вчителя; визначення нового комплексу стрижневих і другорядних педагогічних завдань. Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь 2.Поняття компетентності запозичене із педагогічної лексики Заходу, й останнім часом його досліджують в багатьох міжнародних організаціях, - вони висувають свої рекомендації щодо формування компетентності. Компетентність визначається як «спроможність людини відповідати на соціальні та індивідуальні потреби, здійснювати діяльність, виконувати роботу або завдання кваліфіковано».Людина може бути компетентною лише завдяки своїм зусиллям, здобувши певні інформаційні ресурси, застосувавши різні моделі поведінки та обравши з них той, що найбільш відповідає власній натурі.Виробленню цих рис може сприяти застосування інноваційних технологій, а також методів навчання в освітньому процесі. О. О. Марковська говорить про технологію вдосконалення цілісного мислення, як про спрямовану на розвиток навчальних дій, як про інноваційну технологію навчання сучасного соціуму . Уміння навчатися забезпечує студента можливістю здійснювати навчальну діяльність самостійно, визначати мету навчання, шукати і на ділі використовувати джерела та засоби її досягнення, вміти оцінювати й контролювати навчальну діяльність та отримані результати; створює умови для розвитку людини та її реалізації на «вмінні навчатися», а також дозволяє здобути досвід співпраці з дорослими й однолітками (в дорослому житті цей досвід забезпечить особистість готовністю до постійної освіти, високу професійну й соціальну мобільність); забезпечує краще засвоєння знань, формування картини світу, вироблення навичок і вмінь, вироблення компетенцій в усіх галузях знань, навіть у професійній діяльності.3.Так професійна компетентність викладача і предметні компетенції студента тісно між собою пов'язані, наприклад,технологія формування критичного мислення є педагогічною системою, яка спрямована на формування аналітичного мислення у студента. Мета технології полягає в тому, щоб навчити студента протягом навчального курсу сприймати, розуміти, порівнювати зі своїм досвідом і формулювати власне аналітичне судження на її основі. Технологія формування критичного мислення ґрунтується на деяких засадах і принципах, як і інші навчальні технології. Д. М. Шакірова виділяє наступні принципи розвитку володіння критичного мислення: принцип інформаційної насиченості у навчальному і практичному матеріалі; принцип комунікативності в осмисленні проблем та їх обговоренні; принцип соціальної обумовленості предмета, що осмислюється; принцип проблемності змісту матеріалу; принцип істинності, науковості і доступності інформації; принцип мотивації і потреби отримувати знання; принцип спадковості навчання мисленню. На окремих етапах навчання формуванню критичного мислення треба удаватися до самих різних методів. Наприклад, базові заняття передбачають використання, методу структурованого огляду, тобто знаємо – хочемо дізнатися – вже дізналися, навчання у парах, лінія цінностей, узагальнення в парах, «мозковий штурм», пошук запитань, дошка запитань, спрямоване навчання.Усі ці технології спрямовані на реалізацію розвитку мислення, вироблення вміння знаходити рішення у проблемній ситуації, які можуть бути запроваджені й на заняттях з однаковою ефективністю. Таким чином, формування предметної компетентності на заняттях цілком можливе за допомогою використання інноваційних методів навчання у цілком несподіваних ситуаціях і на непрофільних дисциплінах.--Трофимчук Олена Борисівна (обговорення) 11:12, 13 травня 2015 (EEST)

Вітаю! Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання: 1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін. 2. Визначте предметні компетентності студента. 3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові? Відповідь обгрунтуйте. Дякую. Бажаю успіху. --Луценко Світлана Миколаївна (обговорення) 11:34, 6 травня 2015 (EEST) Відповіді : 1.інтерактивність; професійність; комунікативність; бажання й уміння самоудосконалюватися. 2. Хронологічні.Мовленнєві.Просторові.Аксіологічні.Соціальні. 3. компетентності викладача та учня взаємопов 'язані й взаємозалежні. Тільки висококомпетентний педагог може "виростити" справжню особистість.--Трофимчук Олена Борисівна (обговорення) 11:18, 13 травня 2015 (EEST)