Відмінності між версіями «Соціально-гуманітарний кредитний модуль Кузьменко С.П.»

Поточна версія на 12:08, 19 травня 2015

Інтерактивні практичні заняття

Доброго дня, Світлана Петрівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №1 Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

1. Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
2. Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 11:56, 26 січня 2015 (EET)

Ваші відповіді:Доброго дня! Мої відповіді:

1. 1.Лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему; завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на даний період і намітити шляхи її вдосконалення.Завдяки філософському поясненню місця і ролі освіти в наш час, стає зрозумілою її провідна роль в усіх сферах існування людства, його матеріальному, соціальному, духовному розвитку.

Філософія переконливо доводить, що освіта є дійовим засобом вирішення решти глобальних проблем сучасності. Крім того філософський аналіз свідчить, що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне. Філософія виступає в системі дослідження освіти окремими науками загальною методологічною основою. Важливим завданням філософії залишається остаточне зясування суті та змісту самого поняття "філософія освіти". Філософія освіти досліджує ідею освіти та її сутність, як соціокультурного феномену відтворення та розвитку суспільства; визначення цілей, цінностей,ідеалів освіти і освіченності; результатів освіти та критеріїв їх оцінки.

1. 2.Можна видідити такі основні завдання філософії освіти:

-аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості ічних змін у сфері освіти; -виявлення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільшоптимадьних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання. Сучасні вчені називають такі завдання соціальної освіти: вивчення потреб в освіті, розуміння і оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини; -оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості; -аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності; -виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу; -визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів. Кузьменко Світлана Петрівна (обговорення) 15:32, 26 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Світлана Петрівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №2 Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

1. Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
2. Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 11:54, 2 лютого 2015 (EET)

Ваші відповіді: Доброго дня! Мої відповіді:

1. 1.Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажанні результати реалізації стратегічних завдань.

Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя.

Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад», «взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:

1)погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її кардинального вдосконалення; 2)практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того, визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій. Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не змінюється як історично набуті традиції. По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного розвантаження тощо. Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації. По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти. Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму. Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.--Кузьменко Світлана Петрівна (обговорення) 20:56, 5 травня 2015 (EEST)

1. 2.Сучасні зарубіжні підходи до освіти:

1.Американський (США)-розбудований на гуманістичній педагогіці Дж. Дьюї. 2.Азійський (японський і китайський варіанти). 3.Європейський (високорозвинені країни-Великобританія, Німеччина, Франція)--Кузьменко Світлана Петрівна (обговорення) 02:40, 5 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, Світлана Петрівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №3 Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання. Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 13:40, 2 лютого 2015 (EET)

Ваша відповідь:Доброго вечора,Людмило Олександрівно!Вибачте, будь-ласка, за несвоєчасні відповіді на Ваші запитання.

Моя відповідь: Інформаційна культура людини тільки один зріз культури, який формується в процесі освоєння людиною нових інформаційних технологій, у тому числі комп`ютерів. Засобом її дослідження виступає інформатизація системи освіти.Це важливий етап, який в освіті передбачає впровадження комп`ютерних технологій в усі типи освіти на всіх її етапах. Мета інформатизації навчального процесу- підвищення якості освітньої і професійної підготовки фахівця, забезпечення доступу його до культури всього людства. Одним з найважливіших механізмів, що впливають на всі основні напрямки реформування освітньої системи України є її інформатизація. Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги нових інформаційних технологій: а)можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує кожному індивідові власну траєкторію самонавчання; б)зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік синергетичного мислення; в)створення ефективної системи управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти; г)використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки, найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей «віртуальної реальності». Інформатизація освіти дозволить забезпечити її фундаментальність, тобто орієнтацію на виявлення глибинних сутнісних підстав і зв'язків між різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін, обти'єднаних загальною цільовою функцією і орієнтованих на міждисциплінарні зв'язки та інтереси особистості. Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для учнів і викладачів. Це передусім доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для творчості, надбання і закріплення професійних навичок, реалізація принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів концептуального і математичного моделювання явищ і процесів. З повагою Кузьменко С.П.--Кузьменко Світлана Петрівна (обговорення) 19:12, 5 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, Світлана Петрівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №4 Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

1. У чому полягає сутність Болонського процесу?
2. Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 11:39, 20 лютого 2015 (EET)

Ваші відповіді:Доброго вечора, Людмило Олександрівно! Мої відповіді:

1. 1.З набуттям Україною незалежності її система вищої освіти почала поступово інтегруватися до європейського освітнього простору. Найголовніше така інтеграція відбувається у межах так званого Болонського процесу.

Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти.

Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загаль¬них положень, притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі.

1. 2.У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік). --Кузьменко Світлана Петрівна (обговорення) 19:48, 5 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, Світлана Петрівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням інтерактивного практичного заняття №5 Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.

1. Як Ви розумієте термін квазінаука?
2. Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 12:53, 20 лютого 2015 (EET)

Ваші відповіді:Доброго вечора,Людмило Олександрівно!Мої відповіді:

1. 1.Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо.

1. 2.Основні елементи дослідницької системи:

1.Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності. 2.Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо. 3.Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.). 4.Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук. 5.Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити. 6.Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою. 7.Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність. 8.Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики. 9.Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою). 10.Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо. 11.Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо. 12.Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п. 13.Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження. 14.Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження. 15.Оформлення досягнутих результатів. --Кузьменко Світлана Петрівна (обговорення) 20:56, 5 травня 2015 (EEST)

Індивідуальні заняття

Доброго дня, шановна Світлана Петрівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами Індивідуального заняття №1 Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 09:50, 25 лютого 2015 (EET)

Ваша відповідь:Доброго вечора, шановна Людмила Олександрівна!Відповідаю на Ваше запитання:

Як відомо, якісний стан суспільства об`єктивно зумовлений його освіченістю.Суспільство переживає світову кризу освіти, яку ООН віднесла до глобальних проблем.Для того,щоб знайти вихід з освітньої кризи, необхідно сформувати та реалізувати нову парадигму освіти. З грецької термін "paradiegma" означає "приклад","взірець".Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший.У ньому наявні два обов`язкових аспекти:

1)погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її кардинального вдосконалення; 2)практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в житті суспільства і практичну реалізацію наміченого.Виходячи з того, визначимо парадигму освіти як теоретично обгрунтовану реорганізацію освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Поняття "парадигма освіти" вужче ніж "стратегія освіти". Річ у тім, що парадигма стосується лише освітнього процесу, а стратегія всього суспільного життя.Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства на його нинішній стан і перспективу розвитку.За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.--Кузьменко Світлана Петрівна (обговорення) 21:36, 6 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, шановна Світлана Петрівна! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 10:29, 8 квітня 2015 (EEST)

Ваші відповіді: Добрий вечір!Мої відповіді:

1. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти:

• формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки; • неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіта дорослих, у лекторіях товариства «Знання», по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання; • інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо.

2.Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньоїдіяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.Одним із перспективних шляхів оновлення і розвитку вітчизняної освітньої системи є впровадження елементів відкритої освіти, яка має значний потенціал для забезпечення випереджального розвитку вітчизняної освітньо-наукової системи в контексті глобальних соціально-економічних тенденцій. Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьохкраїнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім вищої освіти та освіти дорослих.Відкрита освіта сьогодні перебуває на етапі бурхливого розвитку. З огляду на це, а також на різноплановість аспектів відкритої освіти, природним є співіснування багатьох, часом конкурентних, розумінь цього поняття.--Кузьменко Світлана Петрівна (обговорення) 21:05, 6 травня 2015 (EEST)

Консультації

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Доброго дня, Світлана Петрівна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 13:05, 2 березня 2015 (EET)

Ваші відповіді:Доброго вечора,Людмила Олександрівна!Відповідаю на поставлені Вами питання:

Складність сучасних трансформаційних процесів в Україні зумовлюється тим, що система освіти потребує не тільки суттєвих організаційних перетворень, а й водночас — змін у самому змісті освіти як процесу передачі знань. В період кардинальних соціальних перетворень завжди існує загроза втратити щось важливе, бути захопленим ейфорією реформ.Саме духовні цінності є і мають бути надалі провідною віссю всієї системи освіти, саме на такому фундаментальному положенні має грунтуватися її діяльність. Основне багатство нашої країни — це люди, їх духовні, інтелектуальні, творчі, продуктивні та інші здібності. Вони є основним ресурсом і фактором розвитку суспільства, причому цей розвиток в умовах становлення інформаційної цивілізації визначатиметься не тільки професійними характеристиками, а й всім комплексом духовних, інтелектуальних здібностей особистості. Розвивати ці здібності, сприяти реалізації особистості в суспільному житті є важливим завданням освіти. Від того, як вона вправлятиметься з ним, залежить майбутнє нашої держави, майбутнє наших дітей.Мета державної політики в галузі освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, які будуть ефективно працювати і навчатися впродовж життя, зберігати й примножувати цінності національної культури і громадянського суспільства, розвивати й зміцнювати незалежну, демократичну та правову Державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти. Сучасна система освіти України потребує змін та доповнень. То ж у сучасній Україні система освіти безперервно розвивається, і для неї характерне постійне відновлення й саморозвиток. Освіта - це наука і мистецтво озброїти людей різного віку знаннями про труднощі і проблеми, з якими їм, імовірно, доведеться зіткнутися, та засобами подолання труднощів і розв'язання проблем. Вищого рівня професійної освіти — творчої майстерності — неможливо досягти без загальної гуманітарної освіти і без інноваційних підходів до розв'язання будь-яких проблем (соціально-економічних, виробничо-технологічних, економічних та ін.). Орієнтація на ці стратегічні напрями прийнятна, але консерватизм, властивий вищій школі, перешкоджає рухові вперед. Головна мета інноваційної освіти — збереження і розвиток творчого потенціалу людини. Проте сьогодні недостатньо творчості та проектування. Освіту потрібно сприйняти як загальнолюдську цінність. Для цього насамперед необхідно зробити так, щоб вона розвивала гармонійне мислення, побудоване на поєднанні внутрішньої свободи особистості та її соціальної відповідальності, а також терпимості до інакомислення. Сьогодні мисляча людина зобов'язана спостерігати, аналізувати, вносити пропозиції, відповідати за ухвалені рішення й уміти долати конфлікти й суперечності.Освіта має го¬тувати людину, що здатна сприймати змінність як суттєвий складник власного способу життя. Іншими словами, інноваційний характер сучасної цивілізації та сучасної еконо¬міки потребує такого типу людини, яку може виховати саме інноваційна за своєю сут¬ністю освіта. І тому на вирішення цих проблем скеровані практичні зміни в освітянсь¬кій діяльності. Глобалізація світу, інформаційна багатоманітність обумовлюють включення людини в незрівнянно складнішу і масштабнішу систему відносин, що суттєво усклад¬нює життєву поведінку людини. Тому освіта повинна готувати розвинену, самостійну, самодостатню особистість, яка б керувалась у житті власними поглядами та переконан¬нями і була здатна на самостійні свідомі дії. У цьому й полягає сутність трансформації авторитарної педагогіки у педагогіку толерантності, де б шанувалась особистість кож¬ного учня, а навчання і виховання здійснювались би відповідно до природних здібнос¬тей і психологічних особливостей кожної дитини. Це, власне кажучи, потрібно не так освіті, як суспільству, бо без такої особистості ми не матимемо ані стабільної демокра¬тичної ситуації в країні, ані ефективної ринкової економіки, яка потребує активної, діє¬вої, відповідальної людини. Друга стратегічна мета полягає у переведенні матеріально-технічної бази на¬вчального процесу на сучасний рівень. Навчальний заклад з класами, у яких розташо¬вані тільки парти і дошки, а під час навчального процесу використовують лише підруч¬ники, відійшла в минуле. Сучасна школа неможлива без комп'ютерної техніки, сучас¬них спеціалізованих кабінетів. Третя стратегічна мета передбачає здійснення мовного прориву в освіті, а зго¬дом і в українському суспільстві загалом. Отже, головний принцип інноваційної освіти полягає в тому, що вона скерована на формування світогляду, основаного на багатокритерійності рішень, терпимості до інакомислення й відповідальності за свої дії. Інноваційні технології відрізняються від традиційних перш за все місцем і роллю основних учасників навчального процесу - викладача і учня, їх взаємовідносинами, характером і змістом освітньої діяльності. І якщо в традиційному навчанні яскраво виражена підсистема "суб'єкт - об'єкт", у якій тільки вчитель відіграє роль суб'єкта, котрий визначає зміст, методи навчання та стиль взаємовідносин, то в інноваційному навчальному процесі зникає жорсткий розподіл ролей між вчителем і учнем. Учень у цьому варіанті перетворюється у важливий освітній суб'єкт, активно залучаючись до активного спілкування з учителем і використанням знань, отриманих у процесі самостійної роботи з різними джерелами інформації. Спрямованість на суб'єкт - суб'єктну, діалогічну взаємодію закономірно приводить до необхідності реалізувати навчально-виховний процес як через традиційні так і через інноваційні форми у їх гармонійному поєднанні.--Кузьменко Світлана Петрівна (обговорення) 01:17, 7 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, Світлана Петрівна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 11:56, 17 квітня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:Доброго вечора! Мої відповіді:

Освіта — це суспільно організований і нормований процес (і його результат) постійної передачі попередніми поколіннями наступним соціально значущого досвіду, який в онтогенетичному плані становлення особистості є її генетичною програмою і соціалізацією. Поняття освіти – досить складне й багатоаспектне.Освіта є особливою сферою соціального життя, унікальною системою,соціокультурним феноменом, який сприяє нагромадженню знань, умінь інавичок, забезпечує інтелектуальний розвиток людини. В найзагальнішому визначенні освіта – це процес і результат засвоєння людиною систематичних знань, умінь і навичок, розвиток розуму та почуттів, формування світогляду та пізнавальних інтересів. Освіченою людиною можна назвати того, хто володіє загальними ідеями, принципами і методами, що визначають загальний підхід до розгляду різноманітних фактів і явищ; хто володіє високим рівнем розвинутих здібностей, умінням застосовувати набуті знання до якомога більшої кількості частинних випадків; хто одержав багато знань і, крім того, може швидко й правильно застосовувати їх у конкретному випадку; у кого поняття і почуття отримали благородне і піднесене спрямування. Отже, поняття освіта передбачає не лише зна¬ння, уміння й навички як результат навчання, але й уміння критично мислити, творити, оцінювати з моральних позицій все навколишнє.

Осві́та — цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення. Освіта призначена для того, щоб дати новому поколінню початкові знання не тільки з певних предметів, а й культури, формуючи таким чином поведінку у дорослому житті та допомагаючи у виборі можливої ролі в суспільстві. Процес і результат засвоєння особистістю певної системи наукових знань, практичних умінь та навичок і пов'язаного з ними того чи іншого рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяльності, а також морально-естетичної культури, які у своїй сукупності визначають соціальне обличчя та індивідуальну своєрідність цієї особистості. Освіта протягом життя покликана підвищувати рівень загальних знань і розширювати можливості участі громадян у культурній, соціальній і політичній діяльності країни. Вона повинна внести вклад у подальшу демократизацію суспільства, а також сприяти посиленню позиції людини в професійній діяльності.

Цінність освіти необхідно розглядати з трьох позицій: як цінність державну; цінність суспільну; цінність особистісну. Перші дві цінності освіти відображають колективну, групову значущість цього культурного феномену, і в радянський період саме вони виступали в багатьох педагогічних концепціях на перший план. Останнім часом пріоритет віддається особистісній цінності освіти, індивідуально мотивованому, упередженому ставленню людини до її рівня та якості. Напевне існує тісний зв'язок між визнанням особистісно-орієнтованої цінності освіти і тенденцій до розуміння освіти як неперервного процесу, що про-тікає протягом всього життя людини. Освіта здатна не лише підтримувати на належному рівні цінності суспільства, цінності соціуму, а й збагачувати, примножувати та розвивати їх. Сучасна освіта прагне до реалізації гуманістично спрямованого навчання, яке формує систему життєвих цінностей - здоров'я, пізнання, впевненості у собі, ціннісного ставлення до людей, світу, що позитивно діє на інтенсивність та стійкість мотивації до навчально-пізнавальної діяльності, а через засвоєння ос-новних цінностей створюється основа для формування мотивів професійної спрямованості майбутніх спеціалістів. Освіченість не є засобом формування людини загалом, вона створює людину в конкретному суспільстві, відповідної до потреб даного суспільства, таку, яка усвідомлює цілі його розвитку та слугує їх реалізації. Таким чином цінність освіти полягає в тому, що вона, з одного боку, готує людину до життя у наявному суспільстві, а з іншого - формує у людини здатність приймати незалежні, автентичні рішення, щоб позитивно змінювати себе та суспільство, в якому живе. Отже, в умовах ринкової економіки ціннісні орієнтації в системі вищої освіти більшою мірою орієнтовані на економічну ефективність освітніх послуг, чим пояснюється велика кількість комерційних навчальних закладів та ріст платних послуг. Проте ціннісно-орієнтоване навчання покликане задовольняти потребу суспільства в людях ініціативних, творчих, здатних самостійно мислити, не залишаючи поза увагою роль людини у створенні не лише матеріальних, але й духовних цінностей, не забуваючи про формування гармонійної, а не лише конкурентноспроможної особистості. Система освіти є ключовим моментом в соціалізації людини і ціннісні орієнтації майбутніх поколінь багато в чому залежать від неї.--Кузьменко Світлана Петрівна (обговорення) 23:03, 6 травня 2015 (EEST)

Проведення та перевірка модульного контролю

Доброго дня, шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням Проведення та перевірка модульного контролю,ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 15:49, 18 березня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Петрівна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Ви не дали відповіді на запитання до інтерактивних практичних занять №3, №4, №5, індивідуальних занятть №1,№2 і тематичних дискусій №1,№2 та не дали відповіді на тестовий модульний контроль, тому зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль я не можу.

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 11:43, 28 квітня 2015 (EEST)

Доброго вечора!Допрацювала завдання модуля.Вибачте,будь-ласка,за несвоєчасні відповіді!!!--Кузьменко Світлана Петрівна (обговорення) 01:39, 7 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, Світлана Петрівна! Переглянула вашу роботу в модулі, дякую за відповіді. Ви дали відповіді на всі запитання, пройшли тестування, тому я зараховую Вам соціально-гуманітарний модуль.

--Рідченко Людмила Олександрівна (обговорення) 00:07, 19 травня 2015 (EEST)