Відмінності між версіями «Україна, яку ми втрачаємо»

Версія за 12:46, 7 грудня 2015

Вступ

Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в процесі свого розвитку. Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів. Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади. Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля. «Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових

Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше». Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.

Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових. Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище Самойлов, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.

Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина. «З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО. Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми. Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму. У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла. У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі. За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

Хто врятує шедеври Круазі?

Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником. Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко. Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891. Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу. Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше. Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

Висновки

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли. Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання. Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

Автор статті

Кашина Наталія Іванівна