Відмінності між версіями «Історія с. Іволжанське»

Версія за 21:39, 7 грудня 2015

Назва

В народі із вуст в уста передаються легенди про походження назви населеного пункта Іволжанське. Одна з них розповідає, що назву селу дали від великої кількості верб, на російській мові - «ив» , звідси і Іволжино. Інша легенда трактує походження назви села від птаха іволги, а українською мовою – вивільги. Часто старенькі люди і по сьогоднішній день називають населений пункт «Виволжено» - можливо, від «вивільга».

Існує ще одна легенда про походження назви села, пов’язана з назвою криниці, нібито збудованої людиною на прізвище Іволгін. Де правда, де вимисел, де легенда - на сьогодні, мабуть, всі точки зору на походження назви села мають право на існування, тож нехай вони передаються і далі з покоління в покоління. Бо тут і верби ростуть, і поселяються вивільги, і є дуже старе джерело з надзвичайно чистою і смачною водою.

Географія

Розташування

Селище Іволжанське знаходиться за 25 км від м. Суми в напрямку м. Курськ, Росія. Розташований на березі річки Олешня. Вище за течією на відстані 2 км розташоване селище Кияниця, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Писарівка. [[1]]

Клімат

Ґрунти, рослинний і тваринний світ

Історія

Давні часи

Новий час

В книзі «Россия, полное географическое описание нашего отечества», под редакцией В.П.Семенова т. VІІ. Малороссия издат. Деврина 1903г. Г.С.Петербург» є перша історична згадка про хутір Іволжино. «Ведомость сколько в Харьковской округе за помещиками состоит по нынешней ревизии во владении крестьян: умершего лейбгвардии корнета Андрея Кондратьева в х. Иволжино -51 человек»( дані за 1783 рік). Андрій Андрійович Кондратьєв, син Андрія Васильовича та правнук Герасима Кіндратовича ,одного з найбагатших поміщиків Слобідської України, мав у Сумському і Лебединському повіті понад 33тис. десятин землі (села Василівка, Великий і Малий Бобрики, Нижня Верхосулка, Павлівське, Піщане, Попівка, Ситківщина, Хотінь, Яструбине, хутори Дубова Пустош, Іволжин, Кияшківський, Кривцова Пустош, Мороча, Полуботківський, Радковщина), кілька винокурних, цегляних, селітряних заводів, 5113 кріпаків (1795).

Хутір Іволжино переходив з рук в руки однієї і тієї ж сім’ї Кондратьєвих: від Герасима, відомого сумського полковника, землі одержав йог осин Андрій, далі – його син Василь, нарешті, землі та хутір Іволжин перейшли до його правнучки Ганни Андріївни, яка одружилася з Михайлом Івановичем Камбурлеєм, курським губернатором. Їхня донька Ганна одружилася з Бутурліним і передала хутір своїй доньці Ганні Дмитрівні, одруженій з графом Петром Сергійовичем Строгановим, якому навколишні землі з маєтком Хотінь відійшли довічно.

Не тільки підневільна праця кріпаків приносила прибуток поміщикам. У першій половині 19ст. Сумський повіт стає одним з найбільш розвинутих у промисловому відношенні в Харківській губернії, а галузі харчової промисловості набули найбільшого поширення. В умовах низьких цін на зерно, гуральництво давало в 2-4 рази більший прибуток, ніж хліб. Промислові підприємства на той час будувалися в основному в селах, що обумовлено наявністю сировини, дешевої робочої сили. За даними 1861 року, в Сумському повіті працювало 28 винокурень: Могриці, Стецьківці, Битиці, Іволжиному, Кияниці, Біловодах. До 1890 року завершується відокремлення спиртоочисних підприємств від винокурних. За даними Сумського Обласного Державного архіву, «…Иволжанський спиртзавод был построен в 1890 году и принадлежал графу Строганову ».

Своїх дітей подружжя Строганових не мало, тому справи як на заводі, так і в маєтку с.Хотінь змусили продавати майно. Ще в 1911 році Іван Герасимович Харитоненко звертався до графа Строганова по питанню продажу, та граф навіть не прийняв цукрового магната. Через два роки помре Харитоненко і, майже одночасно, 90-річний граф. За відсутністю прямих спадкоємців, суд в результаті тривалого процессу про спадкоємство, затвердив цілу плеяду частково збіднілих далеких родичів, , які продали свою долю спадку єврею Шкопу, а потім маєток і садиба були куплені сумською землевласницею Марією Матвіївною Ліщинською.

Новітній період

Населення

Загальна чисельність населення станом на 1 жовтня 2015 р. - 208 чоловік. Кількість дворів - 90.

Органи влади

Економіка

Медицина

Освіта

Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта

Заклади спеціальної та вищої освіти

Культура

Релігія

Спорт

Пам'ятки архітектури, історії та культури

Персоналії

ЗМІ

Друковані ЗМІ

Електронні ЗМІ

Пошта, зв'язок, банківська сфера

Цікаві факти

Фотогалерея

Примітки та посилання

Джерела

Література

Ресурси інтернету

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Лебідь Віра Миколаївна