Відмінності між версіями «Психологія управління Павліченко В.І.»

Версія за 22:16, 7 грудня 2015

Інтерактивні практичні заняття

Доброго дня. Прошу опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." та дати відповіді на наступні питання:

1. Дайте визначення поняття "управлінська діяльність керівників освітніх організацій"
2. Визначте основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій.
3. Які складові входять до управління педагогічними працівниками?

--Вознюк Алла Вікторівна (обговорення) 12:59, 9 червня 2015 (EEST)

Ваші відповіді:

1. Управлінська діяльність керівника освітньої організації визначається як різновид професійної діяльності, яка здатна: поєднувати різні стилі управління залежно від ситуації; організовувати спільну діяльність керівника та працівників на засадах партнерства; врахувати мотиви професійної діяльності працівників і створювати умови для їх особистісного та професійного самовдосконалення; визначати психологічні умови вдосконалення особистості та діяльності керівника освітньої організації.
2. Два основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій:

– власне управлінська діяльність; – управління педагогічними працівниками. За своєю структурою управління педагогічними працівниками включає такі складові: підбір та відбір педагогічних працівників, професійну адаптацію педагогічних працівників, оцінку педагогічних працівників, професійне навчання педагогічних працівників, особистісно-професійне зростання педагогічних працівників.

Доброго дня. Продовжуємо опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання: 1. Вчені, якого підходу вважають, що для ефективного здійснення управлінської діяльності керівник освітньої організації повинен володіти не тільки професіоналізмом діяльності, а й професіоналізмом особистості. Розкрийте сутність даного підходу. 2. Які основні завдання передбачає вирішення організаційно-управлінський компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій. 3. Визначте та розкрийте зміст основних складових організаційно-управлінського компоненту власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій. --Вознюк Алла Вікторівна (обговорення) 15:11, 18 червня 2015 (EEST)

Ваші відповіді: 1.Вчені акмеологічного напряму дійшли висновку, що для ефективного здійснення професійної управлінської діяльності керівник освітнього закладу повинен володіти не тільки професіоналізмом діяльності, а й професіоналізмом особистості. 2.Організаційно-управлінський компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій передбачає вирішення таких завдань, як: – визначення стратегії освітньої організації; – складання плану роботи, враховуючи завдання освітньої організації та ціннісні орієнтації педагогічних працівників; – узгодження взаємодії між усіма суб’єктами навчально-виховного процесу через чіткий розподіл повноважень та встановлений термін виконання; – створення умов для делегування повноважень, координації, керування змінними, гнучкості контролю для успішного вирішення поставлених завдань освітньої організації тощо. 3.Даний компонент включає в себе такі складові: визначення мети; планування, організація, реалізація, контроль, корегування, прогнозування тощо. Визначення мети. Успішність управління залежить від того, наскільки чітко сформульована мета діяльності. Найраціональнішим є формування цілей з погляду не тільки здійснення діяльності, а й отримання результатів. Адже аналіз результатів діяльності може дати керівнику організації не лише розуміння діяльності конкретної організації, а й реальної ситуації в ній. У процесі управління мета буде лише в тому разі правильно визначена і буде корисною в організації, коли вона збігається з зовнішніми організаційними цілями та внутрішніми особистісними цілями працівника. Отже, визначення мети полягає у встановленні узгоджених, реалістичних цілей і вмінні визначити та передбачити бажаний кінцевий результат. Планування є однією з пріоритетних складових власне управлінського компоненту управління, в якій визначається логічний порядок дій, спрямований на досягнення визначеної мети. Результатом планування є план, який містить в собі систему взаємопов’язаних, об’єднаних загальною метою завдань, що передбачають терміни, порядок, послідовність, умови, ресурси та результати виконання. До підетапів планування належать такі дії: • розвиток стратегії – визначення того, як і коли досягти мети управління; • складання комплексно-цільової програми – сукупність планових дій, підготовлених на основі чітко сформованої мети управління; • розробки плану роботи за етапами комплексно-цільової програми, підбір основних методів та форм роботи. Організація– це складова власне управлінського компоненту управління, сутність якої полягає у визначенні місця і ролі кожного учасника діяльності для досягнення поставленої мети. Організація покликана забезпечити чітку взаємодію учасників діяльності, розподіл повноважень та відповідальності за окрему ланку роботи для ефективної діяльності в досягненні стратегічних і тактичних цілей. Організація як складова власне управлінського компоненту управління передбачає вирішення наступних завдань: • виокремлення рівнів управління, що сприяє визначенню функціональних обов’язків учасників діяльності відповідно до завдань комплексно-цільової програми ; • створення спеціальних служб, що передбачає залучення до управління психологів з метою покращення психологічних умов (соціально-психологічного клімату та психологічного розвантаження) та зовнішніх незалежних консультантів (з відповідних галузей) для забезпечення ефективності діяльності; • забезпечення навчання і розвитку, що сприяє створенню психологічних умов для вдосконалення знань, умінь, навичок учасників діяльності • забезпечення відповідної матеріально-технічної бази, що сприяє створенню матеріально-фінансових умов для успішного здійснення управління та ін. Реалізація передбачає створення оптимальних умов (делегування, координація, керування змінними) для здійснення управління, відповідно до встановлених процедур, які базуються на стандартній методології. Специфіка та тактика розв’язання управлінських завдань залежить від вдало підібраних складових реалізації управління. Контроль є особливою складовою власне управлінського компоненту управління, оскільки він супроводжує кожен управлінський компонент з метою перевірки виконання обраної мети і результатів діяльності. --Павліченко Вікторія Іванівна (обговорення) 18:07, 20 листопада 2015 (EET)

Доброго дня. Продовжуємо опрацювати тему 1 "Сутність та основні напрями управлінської діяльності керівників освітніх організацій." Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання: 1. Який компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій полягає у створенні сприятливих умов для обміну інформацією, конструктивної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу, вибору альтернативних рішень для вирішення завдань освітньої організації. Розкрийте сутність даного компоненту. 2. Визначте та охарактеризуйте основні етапи прийняття управлінських рішень управління. 3. Дайте визначення та розкрийте зміст основних складових комунікації. 4. Розкрийте зміст основних структурних елементів стилю керівництва. --Вознюк Алла Вікторівна (обговорення) 10:18, 2 вересня 2015 (EEST)

Ваші відповіді: 1.Соціально-психологічний компонент власне управлінської діяльності керівників освітніх організацій полягає у створенні сприятливих умов для обміну інформацією, конструктивної взаємодії між всіма учасниками освітнього процесу, вибору альтернативних рішень для вирішення завдань освітньої організації.До даного компоненту входять такі складові, як: управлінське спілкування; мотивація управлінської діяльності; прийняття управлінського рішення, стиль керівництва. Мотивація– складова психологічного компоненту управління, яка передбачає спонукання керівника організації та працівників до діяльності, спрямованої на досягнення встановленої мети та завдань. Мотивація охоплює систему спонукаючих чинників (потреби, мотиви, цілі, наміри тощо), здатних, з одного боку, впливати на поведінку працівників, а з іншого – спонукати до активності та рішучості у виборі управлінських рішень для досягнення цілей. В процесі управління виокремлюють два види: -мотивація керівника організації; - мотивація працівників. Мотивація керівника організації пов’язана з потребами, інтересами, бажаннями, ціннісними орієнтаціями самого керівника. Вона передбачає вирішення таких питань, як: формування усвідомленої потреби; розуміння цілей, бажань; вміння визначати пріоритетність своїх мотивів і цілеспрямовано регулювати свою поведінку; готовність виокремлювати ціннісні орієнтири для досягнення мети; володіння різноманітними засобами самоконтролю; високий ступінь відповідальності та ін. Мотивація працівників відтворює потреби, мотиви та інтереси, як самих працівників, так і відповідної організації. До даної мотивації належать: належать вміння заохочувати, психологічна підтримка і своєчасна допомога, повага до працівників, переконання, вимога, схвалення, контроль і самоконтроль працівників, організація співробітництва та ін. 2.Основні етапи здійснення управління. 1. З’ясування, усвідомлення та формулювання проблеми. Даний етап передбачає зібрання, аналіз і систематизацію відповідної інформації з даної проблеми. Тому якість прийняття рішення безпосередньо залежить від кількісно-якісного опису вичерпної та повноцінної інформації. 2. Всебічний розгляд альтернативних рішень. У процесі пошуку альтернативного варіанта прийняття управлінського рішення необхідно враховувати такі психологічні вимоги: урахування різних інтересів; створення системи стимулів; ступінь довіри; прийняття компромісного, колегіального рішення; своєчасність і реальність виконання та ін. 3. Вибір найбільш вдалих способів розв’язання проблеми. На вибір найбільш вдалих способів розв’язання проблеми впливають такі психологічні вимоги: творчі здібності та рівень компетентності працівників; схильність до ризику; демократичний стиль керівництва та ін.

3.Комунікація– це складова психологічного компоненту управління, що охоплює обмін інформацією, взаємосприйняття та взаємодію між працівниками. Основні складові комунікації: обмін інформацією, взаєморозуміння та взаємодія між працівниками. Для оптимізації обміну інформації у процесі управління потрібно дотримуватись певних психологічних вимог таких, як: вибір каналу комунікацій; застосування раціональних та емоційних звернень; дотримання зворотнього зв’язку; врахування порядку подання матеріалу («ефект краю», коли найбільш цікавий, значущий матеріал розміщується на початку або в кінці повідомлення); використання ефекту новизни; розроблення шляхів обміну інформацією та ін. Ефективність взаємодії працівників передбачає врахування певних психологічних вимог: повноцінність та рівноправність учасників взаємодії; дотримання діалогової та партнерської взаємодії; створення команди однодумців; орієнтація на авторитетний стиль комунікативної взаємодії; координація системи зв’язків між працівниками; регулювання процесу прийняття управлінських рішень та ін. Допсихологічних вимог щодо взаєморозуміння між працівниками можна віднести такі, як: міжособистісне сприйняття та розуміння; встановлення психологічного контакту та втілення психологічної рівноправності; пошук єдності співрозмовників; виявлення емпатії (співпереживання емоційному стану співрозмовника та проблемі, яку він обговорює) та симпатії (стійке, схвальне емоційне ставлення до учасників атестації); взаємне розуміння думок та ін. Слід зазначити, що особливу роль в управлінні відіграє формальна та неформальна комунікація. Формальна комунікація здійснюється на підставі формальних (офіційних) документів. Неформальна комунікація виникає на основі особистих, дружніх стосунків між працівниками. Усе це свідчить, що без спілкування керівника організації із працівниками, без взаємного обміну ідеями, думками та інформацією не може відбуватися успішне управління. Структурні елементи стилю керівництва можна об’єднати в три основні компоненти: психолого-управлінський, соціально-психологічний, індивідуально-психологічний. 4. Психолого-управлінський компонент стилю керівництва полягає у тому, що стиль керівництва віддзеркалює особливості власне-управлінських функцій управління, які представлені через: вміння визначати стратегічні та тактичні цілі діяльності; виокремлення рівнів управління; встановлення системи повідомлень; визначення нормативів оцінювання тощо. Соціально-психологічний компонент стилю керівництва полягає у тому, що стиль керівництва відображає міжособистісну взаємодію працівників. Тут істотну роль відіграє: орієнтація на спільну діяльність працівників; робота в команді професіоналів і однодумців; відкритість для нових ідей, пошуку, творчості; повага до думок інших, прихильне ставлення до конструктивної критики тощо. Індивідуально-психологічний компонент стилю керівництва полягає в тому, що стиль керівництва є проявом індивідуально-особистісних характеристик керівника організації. До них належать: загальні та спеціальні здібності, індивідуальний стиль керівництва керівника; здатність до емоційно-вольового впливу; організаторське чуття; комунікабельність та ін. --Павліченко Вікторія Іванівна (обговорення) 18:18, 20 листопада 2015 (EET)

Доброго дня. Прошу опрацювати тему 2 «Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника" та дати відповіді на питання: 1. Що таке психологічна готовність 2. Назвіть основні компоненти психологічної готовності 3. Які чинники впливають на психологічну готовність. Ваші відповіді: 1. Поняття «психологічна готовність до управління» визначається як комплекс взаємопов’язаних та взаємозумовлених психологічних якостей, які забезпечують успішність управління, можливість прийняття керівником нестандартних, оригінальних управлінських рішень. Психологічна готовність керівника до управління трудовим колективом передбачає врахування усіх психологічних особливостей управлінської діяльності як такої. Психологічна готовність особистості керівника – це соціально детермінований і психічно зумовлений потребами людини мотивований процес, який виявляється в позитивному емоційно-вольовому ставленні до управлінської діяльності; сконцентрований показник професіоналізму; можливості людини, які характеризують її здатність досягти вершин майстерності; реальні вчинки особистості, що сприяють оптимальному й успішному функціонуванню та розвитку організації. 2. Основні компоненти психологічної готовності: 1. Загальна психологiчна готовнiсть до управлiння - це комплекс психологiчних характеристик, якi необхiднi керiвниковi для успiшного здiйснення управлiння в цiлому; є першоосновою для здiйснення ефективного управлiння, на яку нiби "нанизуються" рiзного виду спецiальнi види психологiчнi готовностi. 2. Спецiальна психологічна готовнiсть до управлiння - це психологiчнi характеристики, якi забезпечують успiшнiсть здiйснення керiвником окремих складових управлiння (забезпечення гуманiзацiї управлiння, здiйснення управлiнського спiлкування, попередження та розв'язання конфлiктiв, забезпечення психiчного здоров'я особистостi тощо). 3. На ефективність прийняття управлінських рішень впливає низка психологічних чинників. Л.М. Карамушка на прикладі аналізу діяльності освітніх організацій виділила дві групи таких чинників: • об´єктивні (зовнішні) чинники; • суб´єктивні (внутрішні) чинники. Об´єктивні (зовнішні) чинники — це чинники, пов´язані з управлінською ситуацією як такою і не залежать безпосередньо від самого керівника. Основні зовнішні чинники обумовлені: • особливостями розвитку суспільства у певний період; • особливостями функціонування організації у певній соціальній галузі; • управлінським статусом самого керівника й учасників управлінської взаємодії; • типом організації; • характером управлінської ситуації, в якій іноді опиняється керівник; • рівнем технічного та матеріально-економічного забезпечення; • умовами розв´язання управлінської проблеми; • ступенем компетентності персоналу; • особливістю соціально-психологічного клімату в колективі тощо. Суб´єктивні (внутрішні) чинники, які визначають особливості прийняття управлінських рішень керівниками організацій, — це чинники, обумовлені індивідуально-психологічними характеристиками самого керівника. --Вознюк Алла Вікторівна (обговорення) 08:58, 7 вересня 2015 (EEST)

Індивідуальні заняття

Доброго дня! Продовжуємо опрацювати тему 2 "Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника". Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання: 1. Який компонент відображає сукупність умінь та управлінського досвіду керівників освітніх організацій, що забезпечує успішну роботу з педагогічними працівниками. Розкрийте сутність даного компоненту. 2. Виокреміть основні особистісні характеристики, які пов’язані зі ставленням керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками в цілому. 3. Дайте визначення та розкрийте зміст основних складових мотиваційного компоненту психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками. Ваші відповіді: 1. Розрізняють такі компоненти психологічної готовності: 1.Загальна психологiчна готовнiсть до управлiння - це комплекс психологiчних характеристик, якi необхiднi керiвниковi для успiшного здiйснення управлiння в цiлому; є першоосновою для здiйснення ефективного управлiння, на яку нiби "нанизуються" рiзного виду спецiальнi види психологiчнi готовностi. 2.Спецiальна психологічна готовнiсть до управлiння - це психологiчнi характеристики, якi забезпечують успiшнiсть здiйснення керiвником окремих складових управлiння (забезпечення гуманiзацiї управлiння, здiйснення управлiнського спiлкування, попередження та розв'язання конфлiктiв, забезпечення психiчного здоров'я особистостi тощо) 2. 3. --Вознюк Алла Вікторівна (обговорення) 10:18, 7 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо опрацювати тему 2 "Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівника". Уважно прочитайте текст лекції та дайти відповіді на наступні питання: 1. Дайте визначення та охарактеризуйте специфічні ознаки позитивної організаційної культури освітньої організації. 2. Визначте основні показники позитивного соціально-психологічного клімату в колективі. 3. Виокреміть психологічні вимоги, що впливають на ефективність управлінського спілкування в процесі управління педагогічними працівниками. Ваші відповіді: 1. 2. 3.

--Вознюк Алла Вікторівна (обговорення) 10:22, 26 жовтня 2015 (EEST)

Консультації

Доброго дня, шановні колеги! Сьогодні з 9.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них. --Вознюк Алла Вікторівна (обговорення) 09:58, 21 вересня 2015 (EEST)

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Шановні колеги, вітаю! Тема нашої дискусії є «Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти». Визначте, будь ласка, з якими психологічними проблемами Ви найбільше стикаєтесь під час здійснення управлінської діяльності навчальним закладом. Поділіться досвідом, щодо вирішення означених проблем. Дякую. Бажаю успіху. --Вознюк Алла Вікторівна (обговорення) 10:14, 14 вересня 2015 (EEST)

Провідним напрямом розвитку суспільства стає безперервна освіта, яка є  обов’язковою умовою стабільної соціалізації. Зараз для підвищення особистої конкурентоспроможності людина змушена послідовно підвищувати професійну кваліфікацію протягом своєї трудової діяльності. Для успішного управління за  нинішніх соціально-економічних умов ринкової економіки напівпрофесійна діяльність вже є  неприпустимою.Керівник повинен мати теоретичну підготовку з  питань сучасного менеджменту, оперувати новими поняттями, бути здатним виділяти та  системно розв’язувати актуальні проблеми, бачити перспективи роботи навчального закладу, планувати стратегію його подальшого розвитку. З цією метою насамперед потрібно вміти створити ефективну управлінську команду, бачити перспективи розвитку своєї діяльності та  самому їх  визначати,уміти швидко реагувати на  зміну ситуації та інше. А для цього потрібні знання з різних галузей і насамперед - психології. --Павліченко Вікторія Іванівна (обговорення) 21:12, 7 грудня 2015 (EET)

Шановні колеги, вітаю! Тема нашої дискусії є «Управління навчальним закладом в умовах реформування освіти». Визначте, будь ласка, з якими психологічними проблемами Ви найбільше стикаєтесь під час роботи з педагогічними працівниками Поділіться досвідом, щодо вирішення означених проблем. Дякую. Бажаю успіху.

--Вознюк Алла Вікторівна (обговорення) 10:22, 2 листопада 2015 (EEST)

Проведення та перевірка модульного контролю

Доброго дня, шановні колеги! Модульний контроль з психології управління буде здійснюватися на основі вивчення лекційних занять про сутність і специфіку управлінської діяльності керівників освітніх організацій. Текст до лекційних занять та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді Ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними). Питання до модульного контролю: 1. Які є загальні та специфічні особливості управлінської діяльності керівників освітніх організацій порівняно з іншими видами діяльності? 2. Виберіть, за значущістю для Вас виокремлені складові управлінської діяльності та обгрунтуйте визначену позицію? 3. Які чинники, на Вашу думку, можуть впливати на психологічну готовність керівників освітніх організацій до управління педагогічними працівниками?

--Вознюк Алла Вікторівна (обговорення) 08:48, 21 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня, Вікторія Іванівно! Ви успішно виконали всі завдання інтерактивних практичних занять. Ви не правильно відповіли на питання індивідуального заняття №1. Зверніть, будь ласка, увагу на завдання індивідуального заняття № 2. Вам необхідно прийняти участь у тематичних дискусіях, вчасно виконати завдання щодо проведення модульного контролю. З повагою до Вас, викладач Алла Вікторівна Вознюк. Бажаю Вам успіхів. Зустрінемося на екзаменаційній сесії для підведення підсумків.

--Вознюк Алла Вікторівна (обговорення) 11:30, 16 листопада 2015 (EEST)