Відмінності між версіями «Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)»
(→Вступ) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
== Вступ == | == Вступ == | ||
| + | |||
| + | Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і увесь народ хочуть осмислити своє минуле, знайти відповіді на запитання: що з нами сталося? Чому сталося? Як сталося? Минуле не належить нікому зокрема. Воно надбання нинішніх і прийдешніх поколінь. На десятиліття можна засекретити архіви, можна прикопати в глибинах сховищ викривальні докази – документи, можна замести сліди злочинів, можна просто переписати історію – на догоду диктаторам. Але історія має здатність: рано чи пізно таємне стане явним. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | З проголошенням незалежності України в 1991 році настав час, коли стали зникати « білі плями історії». Одна з них – масові репресії 30 – х рр. ХХ ст. Багато людей, репресованих у ті часи, були реабілітовані після смерті Й.Сталіна в 1953р. Але, на превеликий жаль, їхні родичі не отримали жодних реабілітаційних документів. Відновити історичну справедливість і отримати хоча б свідоцтва про смерть ці люди змогли лише після того, як Україна стала самостійною незалежною державою, тобто лише в кінці ХХ ст. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Досліджуючи тему голодомору 1932 – 1933 рр. в нашому селі краєзнавці шкільного музею виявили родину Гапон (Лук’яніхіної) Марфи Тимофіївни (нині покійної), чиї близькі родичі стали жертвами жорстокої сталінської репресивної системи в 30 – х рр.. минулого століття. Учні дуже зацікавилися цими матеріалами, але, на жаль, Марфа Тимофіївна не погодилася надати нам документи про своїх репресованих родичів для зняття з них ксерокопій. Свою відмову вона мотивувала тим, що необхідно запитати дозволу у… відповідних органах. Ми зрозуміли, що страх, який намагалися поселити не лише в душі , а й у гени, Сталін та його найближче оточення, діяв. Діяв навіть через стільки десятків років… Від цього було страшно і якось ніяково. Але ми не стали наполягати і з розумінням поставилися до цієї родини, адже Марфа Тимофіівна пережила не лише втрату своїх близьких, а й голодомор 1932 – 1933рр. та Велику Вітчизняну війну. | ||
== Реабілітовані історією == | == Реабілітовані історією == | ||
Версія за 14:46, 8 грудня 2015
Зміст
Вступ
Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і увесь народ хочуть осмислити своє минуле, знайти відповіді на запитання: що з нами сталося? Чому сталося? Як сталося? Минуле не належить нікому зокрема. Воно надбання нинішніх і прийдешніх поколінь. На десятиліття можна засекретити архіви, можна прикопати в глибинах сховищ викривальні докази – документи, можна замести сліди злочинів, можна просто переписати історію – на догоду диктаторам. Але історія має здатність: рано чи пізно таємне стане явним.
З проголошенням незалежності України в 1991 році настав час, коли стали зникати « білі плями історії». Одна з них – масові репресії 30 – х рр. ХХ ст. Багато людей, репресованих у ті часи, були реабілітовані після смерті Й.Сталіна в 1953р. Але, на превеликий жаль, їхні родичі не отримали жодних реабілітаційних документів. Відновити історичну справедливість і отримати хоча б свідоцтва про смерть ці люди змогли лише після того, як Україна стала самостійною незалежною державою, тобто лише в кінці ХХ ст.
Досліджуючи тему голодомору 1932 – 1933 рр. в нашому селі краєзнавці шкільного музею виявили родину Гапон (Лук’яніхіної) Марфи Тимофіївни (нині покійної), чиї близькі родичі стали жертвами жорстокої сталінської репресивної системи в 30 – х рр.. минулого століття. Учні дуже зацікавилися цими матеріалами, але, на жаль, Марфа Тимофіївна не погодилася надати нам документи про своїх репресованих родичів для зняття з них ксерокопій. Свою відмову вона мотивувала тим, що необхідно запитати дозволу у… відповідних органах. Ми зрозуміли, що страх, який намагалися поселити не лише в душі , а й у гени, Сталін та його найближче оточення, діяв. Діяв навіть через стільки десятків років… Від цього було страшно і якось ніяково. Але ми не стали наполягати і з розумінням поставилися до цієї родини, адже Марфа Тимофіівна пережила не лише втрату своїх близьких, а й голодомор 1932 – 1933рр. та Велику Вітчизняну війну.
