Відмінності між версіями «С.Вири»

Поточна версія на 09:46, 23 серпня 2016

Назва

Назва села Вирі походить від назви річки Вир.

Географія

Розташування

Село Вири Білопільського району Сумської області розташоване в долині річки Вир, що є притокою Сейму. Від обласного центру міста Суми до села 35 кілометрів. Від райцентру міста Білопілля 18 кілометрів. На відстані 5 км від центру села розташована залізнична станція Вири.

Клімат

Ґрунти, рослинний і тваринний світ

Історія

Засновані Вири в кінці ХVІІ століття. Так твердить «Історія міст і сіл УРСР. Сумська область». Рятуючись від польсько-шляхетського гніту, жителі правобережної України (Черкаси) переселялися в південні прикордонні степи Російської імперії. Після 1658 року, коли було створено Сумський козацький полк, перший Сумський полковник Герасим Кондратьєв почав захоплювати собі козацько-селянські землі та угіддя, де поселяв прибульців. Так в його володінні опинилися землі в долині річки Вир. По літературних джерелах, зокрема, працях Федора Гумилевського, село Вири згадується за 1672 рік, коли була побудована перша церква Трьох Святителів. Врахуймо, що храми в ті часи будували не менше десяти років, тобто село Вири з'явилося до 1670-х років.

Давні часи

Новий час

В епоху кріпосного права вирівські селяни змушені були відбувати тяжку панщину у поміщиків Кондратьєвих. А вже з середини ХІХ століття селом володів полковник Микола Зборомирський. Школи не було, лише у другій половині ХІХ століття, після скасування кріпосного права, в селі Вири відкривається церковно-приходська школа, в якій основний предмет – «Закон Божий» і основний учитель – священик.У 1732 році в Вирах згорів храм Іоакима та Анни; відтак, було зведено нову церкву. По даним дослідження, проведеного статистичними установами Міністерства внутрішніх справ, на 1884 рік у Вирівській волості (с. Вири, с. Ганнівка, хутір Білани, с. Коршачина, хутір Бутовщина) було всього 11789 десятин землі, в тому числі у володінні селянських общин – 4366 десятин, а поміщики Зборомірський і В'язмінітов мали 7388 десятин. Отже, на долю селян припадало лише 37% всієї землі.Життя селян Вирів в цей час було нелегким. Вдумаймося: лише протягом 1898 – 1908 років із Вирівської волості до Казахстану переселилося 113 сімей (всього 748 душ) – не від хорошого життя. В ці часи дуже тяжким тягарем на селянські господарства вирівчан лягли податки. На один двір припадало 19, 12 крб. всіх видів платежів, в тому числі 9 крб. викупних. В селі крім церковно-приходської школи було відкрито земське початкове училище. В ньому крім загальноосвітніх предметів та «закону божого» читалося садівництво та городництво. При училищі була відкрита народна бібліотека. Викладання велося лише на російській мові. Але і після цього справа освіти посувалася повільно. Якщо по перепису 1892 року в Сумському повіті серед сільського населення було 20.6% письменних, в тому числі 33.9% чоловіків і 5.8% жінок, то село Вири в цьому повіті не було виключенням. Зовсім недоступною для селян була середня та вища освіта.

Новітній період

З 1913 року у селі діяли 2 школи в такому складі: 1) Вирівська церковно-приходська школа, яка мала по одному першому, другому та третьому класу; 2) Вирівське земське початкове училище, що складалося з двох перших, двох других,двох третіх та одного четвертого і одного п'ятого класів. Його завідувачем був Іван Прокопович Рибаков. Всього в одинадцяти класах навчалося близько 300 учнів. У школах працювало 11 вчителів і 2 законовчителі (священики).

У кінці грудня 1917 року у селі була встановлена радянська влада. В школі було припинено викладання «закону божого», введено навчання на рідній українській мові, запроваджено новий правопис, що значно полегшило оволодіння російською мовою. В ці роки серед селян пробуджується величезна тяга до знань і культури. В 1923 році був створений Вирівський район, і одним з перших рішень Вирівського райвиконкому було розпорядження від 11 січня 1924 року про відкриття пункту ліквідації не писемності для дорослих незаможних селян. До роботи в ньому були залучені вчителі Вирівської початкової школи. Замість церковно-приходської і земської шкіл в селі була створена єдина трудова школа І ступеня, відкрилася столярна майстерня, школа одержала пришкільну земельну ділянку. Починаючи з 1925 року вона називалася школа колгоспної молоді і мала семирічний курс навчання. В ній навчалися вирівські діти, а в 5 – 7 класи приходили на навчання учні з Коршачини, Головачів та Барил. Директором школи був Іван Степанович Кузін.

Окремо існував так званий патронат для дітей-сиріт, який розміщувався у двох приміщеннях. В патронаті було 15 – 17 дітей. 21 серпня 1921року в селі створена комсомольська організація.

Піонерська організація у Вирах була створена 1925 року. Пешою піонеркою була Катерина Наумівна Лосятинська. Вожаком піонерів була Катерина Чаплюкова.

В результаті політики сталінського режиму в 1933 – 1934 роках у селі Вири, як і по всій Україні, був великий голод.Не менш страшним лихом для селян стала хвиля репресій. У сталінських таборах загинуло багато вирівчан. І все ж самовіддана праця селян поступово підіймала їх добробут. У 1938 році свинарка колгоспу «Правда» Якуба Марія Тимофіївна за хороші показники в роботі була нагороджена орденом Леніна.Покращилося соціально-культурне обличчя села. Працювало 2 клуби, 3 бібліотеки. Семирічна школа в 1938 році була перетворена в середню школу. Перший випуск 10 класу був у червні 1941 року. В середині жовтня 1941 року село було тимчасово окуповане німецько-фашистськими загарбниками. В школі припинилося навчання. Тимчасова окупація тривала до 3 вересня 1943 року і принесла багато лиха. Німецькі фашисти повністю пограбували вирівські колгоспи. Школа була перетворена на казарму, а в приміщенні лікарні була конюшня. Окупанти повісили трьох і розстріляли сімох чоловік.

На фронтах війни проти фашистів боролися 530 жителів села. 261 вирівчанин загинув в боях за свободу і незалежність нашого народу. В їх честь спорудили меморіал, установлено також пам'ятник радянським воїнам-визволителям, які загинули в боях за Вири.

390 уродженців села нагороджені орденами і медалями за подвиги в роки війни.

3 вересня 1943 року в село вступили радянські війська. А вже 9 жовтня розпочалися заняття в школі. Поверталися з війни фронтовики і бралися за відбудову зруйнованого господарства. Серед них був і вихованець дитячого будинку, який з 1941 по 1944 рік пройшов дорогами війни, Іван Володимирович Черненко. В 1949 році він очолив місцевий колгосп «Зоря комунізму», що став одним з кращих господарств на Сумщині.

Після війни виріс красивий колгоспний парк вздовж річки Вир. Був збудований новий будинок культури на 500 місць. В 1963 році було забруковано перші 2 км вулиць та збудовано 2 км водогону. У 60-ті роки село було повністю електрифіковано і радіофіковане. Розвивалося м'ясо-молочне тваринництво. За 1971 – 1973 роки в колгоспі був збудований комплекс по відгодівлі 10 тисяч свиней. Стали до ладу овочеконсервний і цегляні заводи, пізніше почав працювати ковбасний цех.

1978 року у Вирах було побудовано триповерхову школу на 960 учнівських місць, двоповерховий дитсадок на 140 місць, їдальня на 150 посадочних місця, два двоповерхових будинки на 8 і 16 квартир. Ще в 1988 році відрапортували про першу газифікацію села. Майже по всіх сільських вулицях покладено тверде покриття, збудований магазин «Господарчі товари». 1992 – 1993 навчальному році вперше за багато останніх років до школи набрано аж два перші класи.

У другій половині 90-х років у Виряхбуло закрито стаціонар сільської дільничної лікарні.Якраз на зламі тисячоліть з розбудовою незалежності нашої держави відбулися певні позитивні зрушення в соціально-культурній сфері села. При сільській лікарняній амбулаторії відкрився пункт швидкої допомоги, був виділений новий санітарний автомобіль. В 2000 році була надрукована документальна повість уродженця села Тютюнніченка «Сапери», в якій автор змалював Вири під час фашистської окупації, згадав бойовий шлях своїх односельців. Успішно працює секція біатлону ДЮСШ спортклубу «Гарт». Кращі її вихованці перемагають на чемпіонатах України та обласних змаганнях.

У березні 2001 року відкривається центр соціального захисту населення для обслуговування незахищених верств населення. Одиноких громадян похилого віку, котрі потребують сторонньої допомоги, обслуговують 7 сестер милосердя.2006 року була організована православна община. Церква Всіх Святих поки що діяла у звичайній сільській хаті, а вів службу та здійснював церковні обряди священик із Сум отець Дмитрій. У 2010 році розпочалося будівництво нової церкви Всіх Святих, а у 2015 р. храм було урочисто відкрито.

Населення

На даний час у селі Вири проживає 646 сімей, а всього населення 1663 особи.

Органи влади

• Вирівська сільська рада (сільський голова Кулак Микола Іванович)

Економіка

• Молочно-товарна та свино-товарна ферма.
• Вирівське хлібоприймальне виробництво.
• ТОВ «Агрофірма „Батьківщина“».
• Сільськогосподарське виробництво «Вири».
• «Вири-Агро».

Медицина

Освіта

Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта

• Дитячий садок.
• Школа.

Заклади спеціальної та вищої освіти

Культура

Самодіяльний колектив "Вирівчанка"

Релігія

Церква Всіх Святих збудована у 2015 р.

Спорт

Секція біатлону ДЮСШ спортклубу "Гарт"

Пам'ятки архітектури, історії та культури

В селі є археологічна пам'ятка: залишики гродища сіверян (VIII–X ст).

Персоналії

Відомою постаттю села є повний кавалер ордена слави Григорій Гаврилович Кулак, який одержав орден за умілі дії при наступі стрілецьких частин 36-го корпусу, незважаючи на поранення не перестав заряджати гармату і екіпаж його самохідної установки знищив близько взводу гітлерівських солдат. Зараз одна з вулиць носить ім'я Григорія Кулака.

Ще однією визначною постаттю села є колгоспник Яків Семенович Рибалко, який на фронт Другої світової війни відправив пятьох своїх синів. Та не судилося хлопцям повернутися додому. Найстарший – Іван був капітаном, служив на кордоні. В перші дні війни був поранений, стік кров'ю і помер. Також загинув і Михайло – командир кулеметного взводу, Володимир – командир гармати, Федір. І лише наймолодший син Рибалків – Олександр повернувся додому. Та не довгою була радість батьків, бо через місяць він помер від тяжких ран війни. Але ці мужні воїни назавжди залишаться в пам'яті односельців. Вулиця, де жили брати Рибалки тепер носить їх ім'я.

Також вирівчани з гордістю памятають подвиг дванадцятирічної піонерки Ніни Ясенок,яку війна зробила не по роках серйозною і заклопотаною. У Вирях під наглядом німецького патруля працювали полонені. Їх знесилених фашисти змушували ремонтувати дорогу. Ніна вирішила допомогти цим людям. Дівчина нав'язала у вузлик хліба і вийшла на шлях. Простуючи попід вербами, вона непомітно для вартового обділяла полонених хлібом. Останньому, який працював біля вартового, хліба не вистачило. Ніна повернулася до хати і знову нав'язала у вузлик харчів. Коли дівчина з'явилася біля дороги в друге із таким же вузликом, фашист зрозумів в чому справа, і вистрілив. Полонені збили з ніг вартового і втекли, а Ніна так і не змогла звестися на ноги. Зараз одна із вулиць села носить ім'я Ніни Ясенок.

Видатним біатлоністом села став вихованець секції біатлону Антон Дудченко, який виграв "срібло" юніорського Євро-2016.

Ніколенко П.В. - боєць АТО,загинув 23.11.2014 р.

Николенко Павло Вікторович (1979-2014) - боєць 91-го інженерного полку ЗСУ. Герой АТО. Загинув під час обстрілу російськими терористами з РСЗВ «Град» в районі міста Дебальцеве. Отримав осколкове поранення у груди. Поховали у рідних Вирах.

ЗМІ

Друковані ЗМІ

Електронні ЗМІ

Пошта, зв'язок, банківська сфера

Цікаві факти

В селі проходить щорічний турнір гусячих боїв

Фотогалерея

С.Вири на початку ХХ ст.	Церква Всіх Святих	Центр села
р.Вир	Вирівська ЗОШ І-ІІІ ст.	Колектив художньої самодіяльності"Вирівчанка"
Вирівський художник Є.Павлов	Наш біатлоніст А.Дудченко зі "сріблом" у юніорському Євро-2016

Примітки та посилання

Джерела

Література

Ресурси інтернету

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Школьник Юлія Миколаївна