Відмінності між версіями «Сільськогосподарські підприємства на території с. Сергіївка Білопільського району в 1960-1990-х роках»

Поточна версія на 13:35, 22 вересня 2015

Вступ

Вступ. У кожної людини є місце, де вона народилася, виросла, місце, яким гордиться. Таким місцем для кожного із нас є село Сергіївка, саме тут починається для сергіївців наша Україна.

Сучасне село Сергіївка відноситься до Білопільського району Сумської області. територія Сергіївської сільської ради займає площу 3006 га, село Сергіївка – 145,1 га. До складу Сергіївської сільської ради входять села: Сергіївка, Миколаївка Тернівська, Ганнівське, Гезівка. На території Сергіївської сільської ради мешкає 334 жителі. У селі Сергіївка – 241, Миколаївці Тернівській - 63, Ганнівському - 29,Гезівці– 2 жителі. Розташоване село за 20 км від районного центру, 46 км від м.Суми, 35 км до кордону з Росією. Через село Сергіївка проходить автошлях Білопілля – Недригайлів, що виводить на трасу державного призначення Суми - Київ. На селі функціонують фермерські господарства: « Мрія» ( керівник ТкаченкоІ.О.), « Вікторія» ( Шевченко А.О.), «Даяна – 2005» ( керівник Гордієнко В.А.).

Маленькою цяточкою на географічній карті Сумщини позначене українське село Сергіївка. Таких населених пунктів ,мабуть, тисячі. З моменту заснування звичайного українського села Сергіївка ( 1850р.) минуло дуже багато часу. І гортаючи сторінки історії, нам є що згадати і чим гордитися. Кожен факт з історії села має свою особливість. це наша пам’ять, пам’ ять, якою ми живемо. Про деякі події ми знаємо лише поверхово. Вже призабулися прізвища багатьох односельців, які зробили великий внесок у розвиток і процвітання нашого краю. І ось сьогодні ми хочемо якомога детальніше відновити всю хронологію подій, розповісти про наше село та його працьовитих жителів.

Етапи становлення колективного господарства

З 1950 по 2000 роки на території Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області існували такі господарства: 1950-1956 роки – колгосп ім. Ворошилова, центральна садиба село Сергіївка Улянівського району Сумської області. У 1957 році колгосп ім. Ворошилова було переіменовано в колгосп «Комуніст», центральна садиба село Сергіївка Улянівського району Сумської області. Головою колгоспу у період з 1957 по 1962 роки був Коваленко М.В.

У 1963 році відбулося об ’єднання Улянівського і Білопільського районів в один, тому у період з 1963 по 1975 роки був колгосп «Комуніст» Білопільського району. Головою колгоспу був Андрій Прокопович Луценко. В цей час на території села Гезівка діяв завод по виготовленню трав’яної муки, який забезпечував своєю продукцією не тільки потреби власного господарства, а й інші колгоспи Білопільського району. У 1976 році колгосп «Комуніст» село Сергіївка було об’ єднано з колгоспом «Червона зірка» села Супрунівка. Після злиття двох господарств колгосп було названо «Комуніст», а центральною садибою стало село Супрунівка. У Сергіївці була розташована третя виробнича бригада новоствореного колгоспу. За третьою бригадою було закріплено 2388 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2213 га орної землі. Займалися вирощуванням зернових культур ( озиму пшеницю, ячмінь, овес); технічні культури (цукрові буряки).Головою колгоспу був Устимчук Сергій Павлович.

З 1976 року головою колгоспу «Комуніст» було призначено Костюченка Миколу Петровича, який спочатку працював бригадиром тракторної бригади, а потім головним агроном цього господарства. За час, коли Микола Петрович був керівником колгоспу в селі відбулося дуже багато позитивних змін. Було побудовано декілька господарських об’єктів – це молочно - товарна ферма на 250 голів худоби, конюшня, телятник, заправка, пункт штучного запліднення тварин, житлові будинки, фельдшерсько-акушерський пункт, приміщення відділення зв’язку, будинок культури і контору в одному двоповерховому приміщенні. У селі Миколаївка було побудовано два житлові будинки, медпункт, дитячий садок і клуб, а також була закуплена апаратура для вокально-інструментального ансамблю. Керівник господарства намагався створити всі умови для комфортного проживання колгоспників, піклувався про своїх односельців.

У 1984 році колгосп «Комуніст» було розділено на два самостійних господарства в Сергіївці почав діяти колгосп ім.Ворошилова. Головою колгоспу був Ткаченко Іван Олександрович. За час його головування тут було побудовано: зерносклад, зерно тік, овчарник, 24 житлових будинків, адміністративну будівлю для сільської ради. До новобудов було підведене центральне опалення, що забезпечувало теплом і житлові будинки і адміністративні приміщення. По селу було прокладено дорогу з твердим покриттям. Як і в кожному селі на центральній вулиці у 1956 році збудували пам’ятник, в честь воїнів визволителів, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни. Він складався з трьох частин, був зібраний і встановлений на місці поховання загиблих воїнів. У братській могилі, на якій встановлено пам’ятник захоронено 11 невідомих солдат, 14 червоноармійців. У 1975 році на 30-річчя Перемоги його підняли на п’ эдистал. Потім була споруджена і відкрита меморіальна стіна, на якій викарбувані імена загиблих односельчан.. Клуб – це була і нині діє велична, ошатна двоповерхова споруда, яка вигідно розмістилася на центральній вулиці міста, оформленням приміщення займався завідуючий, місцевий художник, картини якого знаходяться в краєзнавчому музеї міста Суми – Циганенко Іван Миколайович. Стіни Будинку культури ще не забули завзятих баталій працівників і спеціалістів села, критику, самокритику і побажання успіхів у роботі. А коли в кінці року підводились підсумки соціалістичних змагань, кожен з відзначених колективів отримував подарунки і нагороди. Довго тоді лунали над селом пісні, продовжувались запальні танці.

У 1989 році за ініціативи селян колгосп ім.Ворошилова було переіменовано в колгосп під назвою «Новий мир». Кризова ситуація у 1990 роках призвела до падіння досягнутих раніше обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Основними проблемами сільського господарства є низька продуктивність через низький ступінь механізації праці, падіння родючості грунтів. По всій державі урожайність значно знизилась, це ж стосується і тваринництва. І в господарстві сергіян показники теж знизилися. Господарство потребувало змін та реформ. Селяни спродівалися, що вирішальну роль має відіграти земельна реформа, передача землі у приватну власність, створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі.

У 1992 році загальні збори колгоспників господарства «Новий мир» прийняли рішення про реорганізацію господарства в колективне сільськогосподарське підприємство «Сергіївське».

У 1996 році КСП «Сергіївське» реорганізовано в акціонерне товариство «Сергіївське».

З 2000року землі Сергієвської сільської ради були розпайовані і створені фермерські господарства:

• «Даяна – 2005» (керівник Гордієнко В.А.),
• «Спас - 2007» (керівник АвраменкоО.Є.),
• ТОВ « Велес А» (керівник Царенко А.В.),
• ТОВ « Білопілля Агро» (керівник Гребенюк О.Л.)

Галузі господарства

На території господарства розвивалися дві основні галузі сільського господарства: рослинництво і тваринництво. Рослинництво- вирощування польових культур на орних землях. Зернове господарство спеціалізується на вирощуванні продовольчих хлібних культур-пшениці, ячменю, жита; продовольчих круп’яних культур – гречки, проса; фуражних – кукурудзи, вівса; зернобобових – гороху.

Технічні культури – цукрові буряки, соняшник, картопля. Вирощування кормових культур – посіви багаторічних трав: люцерна, конюшина; посіви однорічних трав – кукурудзи на зелений корм, на силос, кормових коренеплодів – кормових буряків.

Овочівництво – помідори, огірки, картопля, капуста, морква, цибуля, столовий буряк. Баштанні культури – кавуни, дині.

У 1984 році після сторення двох самостійних господарств у селі Сергіївці почав діяти колгосп ім.Ворошилова. На території господарства існували дві тракторні бригади:

• бригада № 1 с.Сергіївка і с.Ганнівське – бригадир Великодний Володимир Іванович;
• бригада № 2 с.Миколаївка Тернівська і с.Гезівка;
• рільнича бригада, яку у різні роки очолювали:
  • Прокопенко Андрій Степанович
  • Голінський Анатолій Митрофанович
  • Куриленко Федір Степанович
  • Гордієнко Василь Андрійович

Тваринництво

• Скотарство.
• Свинарство.
• Вівчарство.
• Бджільництво.

Основним завданням тваринництва є виробництво високоякісних продуктів харчування ( м’яса, молока, масла, сиру, яєць, меду) та цінної сировини для харчової та легкої промисловості ( м’яса, шкіри, вовни, воску, пуху тощо). Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормовиробництва.

Кормовиробництво

• Польове: зернофуражні й кормові культури, відходи інших культур.
• Лучно-пасовищне: польові трави.
• Промислове: комбіновані корми, сироватка, меляса,жом.

Скотарство у колгоспі ім. Ворошилова мало м’ясо - молочний напрямок, бо використовувалися у кормовій базі висококалорійні корми. Польові трави, комбіновані корми, зернофуражні й кормові культури, сироватка, меляса, жом. Поголів ’я худоби налічувало до 400 голів великої рогатої худоби. Великих досягнень у трудовій діяльності досягли такі працівники тваринницької галузі: Веклич Олександра Матвіївна, Положій Ніна Юхимівна, Недайвода Катерина Іванівна, Недайвода Петро Іванович.

Свинарство займало важливе місце у сільському господарстві. На Сергієвській свинофермі було до 300 голів свиней, а на Гезівській до 1000, Порали їх Логвиненко Галина Яківна, Голінська Раїса Микитівна, Голінська Раїса Митрофанівна, Олійник Поліна Хомична. Завідуюча фермою була Дяченко Мотрона Василівна, фуражиром - Богатиренко Іван Якович. Вівчарство на території колгоспу було досить розвинене. У селі Сергіївці нараховувалося близько 1500 голів. Але основне поголів’ я овечок було розташоване на другій бригаді у селі Гезівка і складало приблизно до 3000 голів. Завідуючим фермою був Моша Анатолій Григорович.

Бджільництво у нашому колгоспі була пасіка, де нараховувалося 150 колодок бджіл. Незмінним пасічником був Великодний Віктор Андрійович, який доглядав за бджолами досить довгий час з 1960 по 1996 рік.

Спогади колгоспників

Спогади колишньої доярки Недайводи Марії Афанасівни

Наша молочно-товарна ферма № 1почала переходити на госпрозрахунок Це нововедення було для нас новим, незрозумілим. Потім почали будувати поруч нашої ферми літній табір, поруч з сорокагектарним полем з багаторічними травами. З 1 червня тварин перевели на літнє утримування. Був складений чіткий графік випасання худоби: ранковий, денний та вечірній. Хоча ця затія не обійшлася на перших порах без проблем, корови ніяк не хотіли заходити до доїльних станків і, головне, що різко зменшилися надої молока, в середньому по 200-220 грамів на добу від кожної корови.

Але незабаром корови звиклися і надої навіть збільшилися з 9,5 до 11,5 кг молока від кожної корови. Отже, і заробітна плата збільшилася на 30 – 40 крб і становила 170-190 крб на місяць. Нововедення прижилося , економісти колгоспу підрахували, що це вигідно і було вирішено на майбутній рік будувати табір для утримання худоби. Та головне не тільки зміни, а й добросовісне виконання своєї роботи, любов до тварин, взаєморозуміння в колективі. Робота тваринника важка праця, яка потребує багато часу і сил.

Кращими тваринниками були у нас на фермі Положій Іван Федорович, Рябоконь Клавдія Григорівна.

Спогади колишньої доярки Положій Ніни Юхимівни

У 1966-1967 роках було затверджено гарантовану оплату праці колгоспників за тарифними ставками відповідних категорій працівників села. Промисловість забезпечувало село новими машинами, тракторами та іншою сільськогосподарською технікою. Збільшувалося використання мінеральних добрив, впроваджувалися більш урожайні районовані сорти зернових і технічних культур. Поліпшився кадровий склад спеціалістів колгоспу. В той час всі колгоспи і радгоспи працювали над виконанням плану 9- ої п’ятирічки. У другій половині 70 – х років десятої п’ятирічки, на початку 80-х років був введений до виконання план 11-ої п’ятирічки. У колгоспі існувало соціалістичне змагання за виконання планів достроково. Хоча, мабуть, план не завжди виконувався як у нашому господарстві, так і в цілому по країні. У травні 1982 року Пленум ЦК КПРС оприлюднив Продовольчу програму, реалізація якої мала протягом 8 років цілком забезпечити населення країни основними видами продовольства.

Сільські працівники намагалися працювати з величезною відповідальністю, чесно і добросовісно. Та багато сільської молоді розуміли, що жити у місті набагато легше, цікавіше та й заробітки більші ніж у селян. Тому більшість молоді покидали рідні домівки, так як не бачили перспективи в колгоспах, і подавалися шукати кращої долі у міста. Тому у сільському господарстві, як і в державі, було багато проблем, невирішених питань. Та наші люди вміли гарно працювати, особливо ми мали гарні досягнення у тваринництві. Отримували високі надої молока. Від кожної корови по 9,6-10 л за добу, тоді, як найбільший показник по району був 12 л на добу, а середній 6,9 л молока.

Спогади колишнього механізатора колгоспу Марченка Михайла Семеновича

Під час жнив у колгоспі ім. Ворошилова кожного дня підводилися підсумки змагання між комбайнерами. Часто перемагав досвідчений комбайнер Богатиренко Іван Якович. Не відставав від нього і Недайвода Петро Іванович, Вони намолочували за день по 290-350 т. зернових. Було так, що під час жнив працювали і змагалися рідні це - Прокопенко Олександр Тимофійович та його син Микола. На честь правофлангових соціалістичного змагання в господарстві випускали «блискавку», переможцям вручали перехідні вимпели і грошові премії. Слідом за збиральними комбайнами на поля виходили бригади по скиртуванню соломи. Тут були свої правофлангові це- С.М. Євенко та В.В. Мажар, вони працювали на спеціальних тракторах-стогометах. У роботу включались і члени механізованого загону по підготовці грунту під урожай наступного року. Того року під посівні роботи було приготовлено площі понад 250 га.

Відомості про голів колгоспів

Головами колгоспів у різний час були:

Костюченко Микола Петрович

Народився 2 жовтня 1938 року в селі Миколаївка - Тернівська Білопільського району Сумської області у селянській родині. У 1953 році закінчив Сергіївську семирічну школу і втупив до Іскрисківщинського сільськогосподарського технікуму за спеціальністю агроном. Навчався добре, старанно на агрономічному відділенні цього навчального закладу, а в 1957 році успішно склав випускні іспити і отримав диплом агронома. З 1957 року по 1960рік був призваний для проходження строкової служби у рядах збройних сил СРСР. У 1961 році після служби повернувся до свого рідного села, почав працювати бригадиром тракторної бригади села Миколаївка- Тернівська.

З 1965 по 1969 рік працював агрономом колгоспу «Комуніст» у селі Сергіївка Білопільського району Сумської області. Заочно навчався у Київській сільськогосподарській академії, яку закінчив у 1968 році.

У 1969 році Костюченка Миколу Петровича призначили на посаду голови колгоспу «Комуніст», на цій посаді працював до 1976 року. Потім був призначений головою колгоспу «Родина» с. Рижівка Білопільського району.

Нагороджений медалями, у 1999 році Костюченку Миколі Петровичу було присвоєно звання «Заслужений працівник сільського господарства України».

Ткаченко Іван Олександрович

Народився 7 серпня 1948 року в селі Білани Білопільського району Сумської області. Здобув вищу освіту в сільськогосподарському інституті ім..В.В.Докучаєва в 1980 році. Трудову діяльність розпочав головним агроном колгоспу ім.Кірова, потім був головою колгоспу «Новий мир». За час головування Івана Олександровича Ткаченка у колгоспі було збудовано будинки для жителів с.Сергіївка та М.-Тернівська, заасфальтовано вулиці села Сергіївка, побудовано дорогу з твердим покриттям до с.Миколаївка, збудовано водогін та центральну котельню в с.Сергіївка.

Гордієнко Василь Андрійович

Народився 6 жовтня 1953 року в селі Сергіївка Білопільського району Сумської області в родині колгоспників. З 1960 по 1968 рр. навчався в Сергіївській восьмирічній школі, потім в Ганнівсько-Тернівській середній школі. Після закінчення школи у 1970 році пішов працювати в колгосп «Комуніст» трактористом.

У 1971 році за направленням правління колгоспу навчався в Роменському цеху зв’ язку. З 1972 по 1973 роки працював електронником Білопільського відділення зв’язку. Потім механіком Білопільської сільгосптехніки.

З 1977 по 1983 роки – бригадиром комплексної бригади колгоспу «Комуніст», з 1983 по 1988 роки займав посаду інженера колгоспу, а потім був обраний головою колгоспу «Новий мир». З 1997 року очолює фермерське господарство «Даяна – 2005».

Василець Катерина Іванівна

Народилася 24 лютого 1949 року в с.Супрунівка Білопільського району. Освіта вища, закінчила українську сільськогосподарську академію м.Київ ( роки навчання 1971-1976).Спеціальність зооінженер. Трудова діяльність – ксп «Сергіївське» - голова колгоспу з 1999 по 2000 роки. Директор псп «Мир» з 2000 по 2002 роки. З 2004 року знаходиться на заслуженному відпочинку.

Гребенюк Олександр Леонідович

Народився 15 лютого 1964 року в с.Яструбине Сумської області .Після закінчення школи вступив на навчання в Охтирський технікум механізації та електрифікації сільського господарства на агрономічне відділення за спеціальністю агроном. З 1982-1984 роки проходив строкову службу у прикордонних військах на території України у м.Чоп.

У 1985 році вступив на навчання до Сумської філії Харківського сільськогосподарського інституту ім..В.В.Докучаєва за спеціальністю агроном. Трудову діяльність розпочав бригадиром тракторної бригади в колгоспі «Україна» с.Яструбине. З осені 1989 року працював у колгоспі «Новий мир» с.Сергіївка головним інженером.

У жовтні 1996 року був обраний головою правління ксп «Сергіївське».

З 1998 по 2011 роки очолював ТОВ «Білопілля АГРО».

Передовики сільського господарства

Сімнадцять передовиків третьої виробничої бригади були нагороджені державними нагородами:

Орденом Трудової слави III ступеня

• Марченко Михайло Іванович,
• Положій Іван Іванович,
• Сіденко Володимир Васильович

Орденом «Знак Пошани»

• Прокопенко Олександр Тимофійович

«Медаллю за трудову доблесть в роки війни»

• Положій Антоніна Степанівна

Передовики соціалістичних змагань

• Богатиренко Іван Якович,
• Недайвода Петро Іванович,
• Прокопенко Петро Тимофійович
• Прокопенко Микола Петрович
• Положій Іван Федорович
• Рябоконь Клавдія Григорівна
• Ганна Олександрівна Вощенко,
• Катерина Іванівна Білодід,
• Раїса Олексіївна Степаненко,
• Ніна Степанівна Книш,
• Шевченко Катерина Данилівна,
• Великодний Віктор Андрійович

Фотогалерея

Автобусна зупинка с.Сергіївка, збудована у 70-80 рр. 20 ст.	Будинок культури с. Сергіївка	ФАП с. Сергіївка
Меморіал загиблим воїнам с. Сергіївка	Екскурсія до фермерського господарства	Сільська рада с. Сергіївка

Список використаних джерел та літератури

1. Сумщина в історії України. Навчальний посібник. – Суми, 2005
2. Сумщина від давнини до сьогодення. Науковий довідник . – Суми, 2000
3. Сумщина в іменах. Альбом ілюстрацій до енциклопедичного довідника. Упорядник В.Ю.Панасюк, В.С.Соколов, В.К.Шейко. – Суми: РВО « АС – Медіа», ВД «Фолігрант», 2003.
4. Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. – Суми : РВО « АС – Медіа», Сумський державний університет, 2003.
5. Архівні матеріали Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі.

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Охріменко Ольга Василівна