Відмінності між версіями «Село Комиші»

Поточна версія на 10:34, 24 вересня 2015

Назва

С. Комиші Охтирського району Сумської області

Село Комиші на карті Охтирського району

Географія

Село знаходиться на території Придніпровської низовини, Полтавської рівнини у південно-східній частині Сумської області, західній частині Охтирського району.

Село розташоване на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км знаходиться село Перелуг, нижче за течією на відстані 3 км - село Комсомольське (Полтавська область). Через село проходить автомобільна дорога Т 1705.

р.Ташань

Історія

Село Комиші засноване в 1627 році (за іншими свідченнями не раніше 1650 р.), про що свідчать архівні документи Полтавського краєзнавчого музею. По ревізії 1764 року показано, що воно належало до Веприцької сотні.

В 1736 Василю Трохимовичу Бразолію за особливі заслуги перед Російською Імперією (він свого часу обіймав високі пости на військовій державній службі) передали в користування п'ять сіл, в тому числі село Комиші.

За матеріалами генерального перепису Малоросії 1765-1768 років село Комиші входило до Грунської козацької сотні Гадяцького полку. Більшість його населення становили козаки, а по ревізії 1795 року – відносилося до Галицького повіту. За матеріалами повторного перепису 1900 року с. Комиші належало до Зіньківського повіту, мало 115 дворів, чоловіків – 347, жінок – 321, всього 668 чоловік, землі надільної – 431 десятина, поміщицької – 1910 десятин. У селі була Покровська церква, яка згодом зруйнувалася від старості. Друга церква була відкрита в 1751 році. У 1861 році відкрита церковно-приходська школа.

За матеріалами подвірного перепису Полтавської губернії, в Комишанській волості на 1861-й рік було: козаків – 405, селян-власників – 105, кріпаків не привезених – 31, селян привезених – 56. На початку ХХ століття волосне село Комиші налічувало 3,5 тисячі жителів. Щотижня збирався базар, а кожного року – три ярмарки. Працювало декілька крамниць, земська станція.

Поміщик Євгеній Григорович Бразоль

Населення

Використовуючи дані, надані нам секретарем сільського голови Іваненко Валентиною Володимирівною, бачимо, що кількість осіб, які проживають на 2011 рік у селі Комиші, становить 1364 особи. Усі є громадянинами України. Серед них дітей – 286, у тому числі дітей дошкільного віку – 94. пенсіонерів – 356, а працездатного населення – 711, молоді (віком від 18 до 35 років) – 270. Працюючого населення – 722, а безробітних – 6. Якщо розподілити населення за статтю, то жінок нараховується 647 осіб, а чоловіків – 717. Щодо демографічної ситуації на селі, то станом на 2011 рік у Комишах народилося 17 осіб, померло – 31. Прибуло 53, а вибуло з села – 41 особа. Зареєстровано 6 шлюбів. 152 особи входить до соціальних категорій, у тому числі інвалідів – 56, серед них дітей – 4. Учасників Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них осіб – 72. Дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на щастя, станом на вересень 2015 р. немає.

Органи влади

Комишанська сільська рада Голова сільської ради Суханов Ігор Миколайович,секретар сільського голови Іваненко Валентина Володимирівна.

Економіка

У повоєнний час трудівники селян доклали багато зусиль для того, щоб не лише відбудувати зруйноване війною господарство, а й надати поштовху для його подальшого стрімкого розвитку. Особливих успіхів було досягнуто у всіх галузях сільськогосподарського виробництва та в розвитку соціальної інфраструктури села, коли головою правління колгоспу «Заповіт Ілліча» (колишня назва ПСП «Комишанське») був Храпач Данило Леонтійович. Під його керівництвом набув сучасного вигляду центр села: з’явився будинок культури на 400 місць, три чотирьохквартирні двоповерхові будинки для працівників колгоспу, адміністративні приміщення правління господарства, сільської ради та поштового віддідення, приміщення аптеки, стаціонарного відділення лікарні, побуткомбінату, кафе, газова котельня. Велика увага приділялась тваринництву. Колгосп спеціалізувався на виробництві яловичини. Із допоміжних господарств працювали млин, олійниця, цегельний завод. Про здоров’я колгоспників турбувалися медичні працівники в дільничній лікарні. Поступово міцніло господарство. Змінювалося село. Заасфальтовувалися тротуари та дороги. Один за одним магазини відчиняли свої двері для покупців. У минулі роки було дивом зустріти легковий автомобіль на вулицях села. Згодом це явище стало звичним. Можна дуже довго говорити про село, про безмежно людяних, працьовитих та чесних людей, які працюють в ПСП «Комишанське». Саме це підприємство сільського господарства здійснює сьогодні економічну діяльність на території сільської ради. Загальна площа земельних угідь складає 4250 га, у тому числі рілля 3991 га. Основними видами сільськогосподарської діяльності є виробництво зерна, молока, м’яса, займаються кормовиробництвом. Працює цегельний завод, конеферма. Середньорічна чисельність працівників ПСП складає 534 чол. У господарстві повністю збережено цілісність майнового та земельного комплексу.

Передовики 80-х років 20 ст. колгоспу "Заповіт Ілліча"

Сучасна конеферма с.Комиші

Медицина

У селі діє дільнича лікарня

Освіта

Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта

Звичайно, майбутнє села – то його діти. У Комишах вони є. Дитсадок для них теж працює. Знаходиться він у тихому мальовничому куточку, так гарно облаштований, що малим комишанам можна позаздрити. І не тільки в цьому.

В післявоєнні роки на території села працювала ціла мережа дитячих ясел. Це було зумовлено масовою колективізацією. Чоловіки та жінки з ранку до вечора трудилися в колективних господарствах, а їхні діти залишалися вдома без нагляду. Тому й виникла потреба в створенні дитячих ясел. Того часу ясла не мали своєї назви, а називалися яслами за прізвищами власників будинку, у якому вони розташовувалися. Навесні 1968 року всі дитячі ясла злилися в один заклад – дитячий садок «Сонечко», який розташовувався в колишньому приміщенні контори колгоспу. Територію садка оточували будівлі автогаражу та зернотоку. Ігровий майданчик був обладнаний пірамідами з металевих труб та пісочницею. Першою завідуючою дитсадка була Вербицька Марія Євгенівна, яка працювала в яслах колгоспу імені Кагановича. У той час вихователями працювали Кулинич Катерина Миколаївна, Ніна Петрівна Тищенко. У 1974 році садок очолила випускниця Лебединського педагогічного училища – Катерина Григорівна Смалюх.

У дитячому садочку перебувало 60 дітей. Підготовча група проводила свої заняття в приміщенні середньої школи. Діти харчувалися в садочку, а після занять батьки забирали їх по домівках за відсутністю спальних місць. У садочку було дві спальні кімнати з двохярусними залізними ліжками, ігрова кімната й кімната- коридор. Заняття проводилися для змішаної вікової групи дітей. У вересні 1981 року очолила дитячий садок «Сонечко» Маслюк Катерина Григорівна. Першим питанням її роботи було забезпечення навчального закладу досвідченими педагогічними працівниками.

За клопотанням Катерини Григорівни та за ініціативи голови правління колгоспу «Заповіт Ілліча» Крамського І. К. 1 вересня 1985 року перед маленькими дошкільнятами гостинно відчинила свої двері двоповерхова будівля з просторими кімнатами, затишними спальнями, добре обладнаною кухнею та пральною кімнатою. Дошкільний заклад був забезпечений обладнанням та спортивним інвентарем, добротними та зручними меблями згідно вікових особливостей дітей. Із любов’ю упорядковано подвір’я ДНЗ – навколо зелені зони, що розділяються на три ігрові майданчики, облаштовані усім необхідним ігровим обладнанням. Перед фасадом будівлі розмістили басейн. У дитячому садочку функціонувало 4 групи дітей: ясельна, молодша, середня і старша. Харчування було чотирьохразовим, високоякісним та калорійним. Із колгоспної комори отримували м’ясо, печінку, цукор, олію. Із Охтирського маслозаводу отримували сир, сметану, кефір, сир плавлений. Садочок відвідувало близько 85 дітей. Із дітьми проводили різноманітні заняття: ігри, розваги, екскурсії.

Вагомий внесок у дошкільну освіту внесли талановиті вчителі: Смалюк К. Г., Нашина А. Я., Моргаль М. П. та помічники вихователя Вербицька М. Є. й Орехова Г. П. Це люди, які більше 25 років свого життя присвятили улюбленій справі – вихованню підростаючого покоління. На даний час вони перебувають на заслуженому відпочинку.

Уже минуло чверть століття з того часу, як перші вихованці переступили поріг цього закладу, але це «казкове дитяче царство», де скрізь панує чистота й порядок, і на сьогодні залишаються для них неповторною й самобутньою країною, де пробуджується національна й громадська свідомість кожної особистості, кожного маленького мешканця села Комиші. А де ж комишани здобували освіту століття тому, де вони навчалися мовної грамоти, рахувати та читати. Перенесемося ще раз у минуле...

Спершу діти навчалися у церковно-приходській школі, що існувала з часу заснування Покровської церкви, тобто з XVII століття. Про систему навчання можна говорити з 1861 року, коли було побудовано нове приміщення церковно-приходської школи. Центральна школа була розташована в центрі села, а друге приміщення знаходилося на околиці. У 1900-1901 рр. у місцевій школі навчались 103 хлопці й 8 дівчат та працювали три вчителя. Але не всі діти селян мали змогу навчатися в школі. Малоземелля, нужда – характерні риси життя основної маси селянства.

У 20-х роках, за радянської влади, почалася кампанія по ліквідації неписемності серед дорослого населення. На 1937 рік неписемність було ліквідовано майже повністю. Усіх дітей шкільного віку було залучено до навчання. У 30-х роках у с. Комиші діяло дві загальноосвітні школи: початкова й семирічна. Семирічка в 1937 стала середньою. До початку Великої Вітчизняної війни два випуски учнів одержали атестати зрілості.

У 1977 році було побудоване нове приміщення школи на 460 місць, яке й на сьогодні залишається предметом гордості не тільки села Комиші, а й усього району. До 1995 року тут продовжували своє навчання учні з Полтавської області та з сусідньої Малої Павлівки. За часи діяльності середньої школи атестати зрілості одержали понад 1,5 тис. випускників, із них 20 учнів нагороджені золотими та срібними медалями.

Самовіддано працювали на ниві освіти вчителі: Заіка Т. П, Овчаренко К. Я., Ільченко Г. Д., Симон Г. П., Храпач О. Т., Дорогий С. П., Проходченко Ф. І., інші.

Чудові педагоги очолювали педагогічний колектив протягом всього часу роботи школи: Ільченко Г. Д., Смілик П. П., Кудін С. Я., Кривогуз О.Є., а з 2004 року – Лук’янов М.І.

Сьогодні в школі навчається 262 учні, серед них діти з сусідніх сіл (Карпилівка, Гусарщина, Миколаївка, Перелуг) та працює 27 учителів.

Випускники школи працюють в усіх куточках України та за її межами, посідають високі й відповідальні посади, трудяться в різних галузях промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, культури.

Земська школа с.Комиші	Дитячий садок "Сонечко" с.Комиші
Комишанська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Культура

              Звивається стежиночка до рідного села,
              Та найдорожча жилочка, де молодість пройшла,
              Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,
              Та найсвятіша музика, якою дорожу.
              Веде вона по споришах в калинові гаї,
              До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.

Про Комиші й комишан можна розповідати багато. Ось стоїть у центрі села ошатний Будинок культури. Тут вирує своє творче життя. У 2002 році комишани вибороли друге місце в обласному огляді сільських закладів культури. Ця відзнака цілком заслужена. І найкращий доказ тому не тільки масові заходи, що проходять у селі, а й участь сільчан у обласних мистецьких програмах. А це й народний ансамбль «Народні музики», і виконавиця гумору Антоніна Івашина, і веселі й неперевершені куплетисти Микола Бережний та Віктор Івахненко, які дуже кмітливо вміють перекласти на мелодію й віршовані рядки комишанське життя. Власне, саме навколо директора Будинку культури Миколи Бережного, художнього керівника Валентини Курило, художнього керівника народних музик Віктора Івахненка і гуртуються усі творчі люди села. Ця активність не залишається непоміченою й з боку дирекції ПСП «Комишанське». Нещодавно учасники художньої самодіяльності отримали розкішний подарунок від господарства – баян, але не звичайний, простенький, а дорогий, концертний, який коштує не одну тисячу гривень. Отже, керівництво підприємства турбується не тільки про хліб, а й про пісню.

Не можна не згадати й про бібліотеку, яка неодноразово займала призові місця за значний внесок у розвиток бібліотечної справи Охтирщини, запровадження нових форм роботи. Також зайняли І місце в районному огляді-конкурсі на краще робоче місце серед закладів культури. У бібліотеці діє любительське об’єднання «Орхідея», клуб за інтересами «Руку дружби природі».

Релігія

Спорт

І про спорт, його розвиток у селі також тут дбають. Футбольна команда села «Ташань» бере участь у змаганнях на першість району. Транспорт для поїздок завжди виділяє господарство. Для тих, хто просто любить «поганяти м’яча», розім’ятися, спортивний зал школи гостинно відкриває двері. Коли меншає роботи в господарстві, сільська молодь сходиться сюди, аби пограти у волейбол. Хто більш схильний до «тихих» видів спорту, тим до послуг шахи, шашки.

Здавна так склалося, що комишани полюбляють у своєму селі проводити різноманітні спортивні конкурси, змагання. Але найцікавіші, мабуть, ті, що відбуваються у клубі футбольних передбачень «Фортуна», натхненником якого є Віктор Івахненко.

Пам'ятки архітектури, історії та культури

Персоналії

Комишани – люди працьовиті й талановиті. Серед них є багато видатних людей, які зробили свій внесок в історію колишнього Радянського Союзу й України. Серед них: Овраменко А.О. (народна співачка України), Зубко В.І. (директор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України, депутат Сумської обласної ради, здобув звання «Людина року – 1998» Охтирського району); Кривогуз О. Є. (директор Комишанської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1977-2004 роках, заслужений учитель України); Кулик І.О. (лікар–новатор в галузі онкології); Курило В. Л. (завідуючий відділом інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук); Курило Д. О. (заступник директора Запорізької АЕС); Овчаренко Г.С. (радник міністра Міністерства внутрішніх справ України); Малиш М. В. (начальник міліції Запорізької області); Порохня В. І. (механізатор ПСП «Комишанське», заслужений працівник сільського господарства України); Степанець П. О. (заступник начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Сумській області); Терещенко С. Д. (режисер кіностудії «Білорусфільм»), Маслюк К. Г. (завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко», здобула звання «Людина року – 2008»). Комиші славні родинними династіями хліборобів, які протягом кількох поколінь розвивають та підносять економіку села: Чорнявські, Бриль, Фалько, Діденко, Мостові, Зубченко. Для повної характеристики села також необхідно було б вказати його найстаршого та наймолодшого жителя. Ними, відповідно, є Косач Марія Петрівна 1916 року народження та Нечупурук Артур Сергійович 2011 року народження. Проте, можливо, у 2012 році, хтось уже «відібрав» у хлопця це почесне звання.

ЗМІ

Друковані ЗМІ

Електронні ЗМІ

Пошта, зв'язок, банківська сфера

Поштове відділення зв'язку

Поштовий індекс 42721

Цікаві факти

Назву річці Ташань, що розділила село на правий і лівий берег, дали татари (так припускають старожили), бо тільки в одному місці в межах поселення росте аїр (татарське зілля, лепеха звичайна, шувар, ірний корінь, явір, аїр звичайний або болотяний), який вони завжди носили з собою. Якщо дослівно перекласти з татарської мови, Ташань – гуркітлива. У своєму романі «Вир» Г. Тютюнник згадує цю мальовничу річку. Колись вона була глибока, водилося в ній багато риби. Саме тому вздовж берегів була система млинів, що забезпечувала належний рівень води в річці. Село Комиші розташоване в глибокій долині. Його жителі, вирушаючи в той чи інший бік від села, так і говорять: «На Павлівську гору» (у бік с. Мала Павлівка) або «на Карпилівську гору» (у бік с. Карпилівка). За розповідями старожилів, старець, який зайшов колись давно до села, говорив, що на місці Комишів колись було море, і воно в майбутньому знову тут буде. Правда це чи ні, та коли місцеві жителі копають криниці, то знаходять різноманітні мушлі, камінці, монети.

Примітки та посилання

Джерела

Література

1. Мульов В. Архівні записки краєзнавчого музею.
2. Мульов В. Краеведческие записки: Выпуск 3, Ахтырка. – 1962 год.
3. Мульов В. Хронологические даты Ахтырщины: часть 2.
4. Газета «Вишневий цвіт» від 18 січня 2002 року.
5. Газета «Прапор Перемоги» від 3 січня 2003 року.
6. Газета «Роксолана» №13,14,15,16 2011 року.
7. Соціально-економічний паспорт Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області.

Ресурси інтернету

Вікіпедія

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Стешенко Валентина Іванівна