Відмінності між версіями «Кавалерідзе Іван Петрович»
(→Посилання) |
(→Посилання) |
||
Рядок 73: | Рядок 73: | ||
*[http://familytimes.com.ua/mystectvo/ivan-kavaleridze Сімейний портал. Іван Кавалерідзе. Мистецтво] | *[http://familytimes.com.ua/mystectvo/ivan-kavaleridze Сімейний портал. Іван Кавалерідзе. Мистецтво] | ||
+ | |||
+ | *[http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=150 Кавалерідзе Іван. Біографія] | ||
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')== | ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')== |
Поточна версія на 10:39, 24 вересня 2015
Зміст
Прізвище ім'я по батькові
Кавалерідзе Іван Петрович
Ким є персона, про яку створюється стаття
Скульптор, кінодраматург, народний артист України,автор відомих у всьому світі кінострічок початку двадцятого століття і прекрасних памятників і скульптур
Біографія особи
Народився 14 квітня 1887 року на хуторі Ладанський (нині с.Новопетрівка Роменського району,Сумської області) у родині грузинського селянина Васо Кхварідзе і української селянки Килини Луківни Кухаренко. Дитинство минуло в с.Талалаївці Полтавської губернії (нині с. Сильченкове Талалаївського району,Чернігівської області).
У 1899 році закінчив початкову земську школу. Дядько Кавалерідзе-художник і археолог Сергій Мазаракі помітив захоплення хлопця ліпленням з глини фігурок людей і тварин, тому забрав його до Києва,де хлопець навчався у гімназії Валькера.
І.П.Кавалерідзе здобував освіту:
- 1907-09 р.р.-Київське художнє училище,
- 1909-10 р.р.- Петербурзька академія мистецтв,
- 1910-11р.р.-у приватній студії Наума Аронсона в Парижі, звідки повернувся до Києва, щоби взяти участь у конкурсі на найкращий проект пам'ятника княгині Ользі.
У лютому 1915 року був мобілізований до російської армії й направлений для проходження служби у 119-й запасний батальйон, дислокований у В'ятці, а в квітні 1915 року його перевели до школи прапорщиків у Петергоф (біля Петербургу), згодом — до 3-го Зведеного гвардійського запасного батальйону в Царському Селі, що стояв на варті біля покоїв останнього російського імператора Миколи II у лютому 1917 року.
Жовтневий переворот І.П.Кавалерідзе зустрів у Ромнах, де у 1918 р.створив шедевр монументального мистецтва-пам'ятник Тарасу Шевченку. Там же у 1921 році - монумент Героїв революції.Пізніше створив пам'ятники Г.Сковороді у Лохвиці,Артему в Бахмуті і Слов'яногірську,Т.Шевченку в Полтаві та Сумах.
Працюючи у відділі народної освіти у Ромнах, він викладав малювання у 6 школах, вів міський драмгурток, організував Товариство охорони пам'яток старовини тощо.
У 1925-30 р.р.-головний режисер пересувного Роменського робітничо-селянського театру. Працював художником, сценаристом і режисером на Одеській(1928-1933р.р.) і Київській (1934-1941 р.р.) кіностудіях. Ідеї Шевченка надихнули І.П. Кавалерідзе на створення кінофільмів "Злива"(1929р.),"Перекоп" (1930 р.), "Коліївщина"(1933р.) та "Прометей"(1935р.). Далі були фільми "Наталка Полтавка"(1936р.), "Запорожець за Дунаєм"(1938 р.). В 50-х роках з'явилися фільми "Григорій Сковорода" та " Повія"(за романом П.Мирного).
1941 року протягом Другої світової війни кінорежисер і скульптор Іван Кавалерідзе керував відділом культури Київської міської управи. По закінченні війни, коли радянська влада цькувала митця за перебування під німецькою окупацією, а Київська кіностудія виселила його зі службової квартири, майстра прихистила театральна актриса Любов Гаккебуш у своєму помешканні на Великій Житомирській, 17.
У середині 60-х років, у віці 78 років,Кавалерідзе виявив ще одну грань свого самобутнього обдарування: він пише драматичні твори: "Вотанів меч", " Перекоп", "Григорій і Параскева", " Перша борозна".
Помер Іван Кавалерідзе 3 грудня 1978 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.
Нагороди
В 1910р. здобув першу конкурсну премію за проект пам'ятника княгині Ользі,монумент урочисто відкрито в 1911 році.
Увічнення пам'яті
- 1987 р. — започатковано Художньо-меморіальний музей І. Кавалерідзе у с. Новопетрівка Роменського району Сумської області, Сьогодні цей музей перенесений і діє у Анастасіївській ЗОШ І-ІІІ ст. Роменського району.
- 1989 р. — відкрито галерею скульптурних робіт при Сумському художньому музеї.
- 1992 р. — створено Благодійний меморіальний фонд Івана Кавалерідзе в Києві.
- 1993 — в Києві відкрито музей-майстерню митця на Андріївському узвозі й виставочний зал «В домі Івана Кавалерідзе».
Ім'ям Івана Кавалерідзе названо вулицю у Львові (1990).
На будинку в Києві (Велика Васильківська, 16), де у 1954–1978 мешкав митець, встановлено меморіальну таблицю.
Митцю присвячено фільми:
- «Грані таланту» (1970, М.Ліничук)
- «Іван Кавалерідзе. На зламі часу» (1988, т/ф, Р.Синько)
- «Княжий пам'ятник» (1992; Л.Борисова)
- «Від Подолу до Золотих Воріт» (1997, відео; Р.Єфіменко)
- «Шлях Івана Кавалерідзе» (1999, Г.Десятник)
В Ромнах пам'ять визначного українського митця увіковічнено відкриттям меморіальної дошки на будинку, де він проживав,художньої галереї ім.І.П.Кавалерідзе у краєзнавчому музеї, одна з вулиць носить його ім'я.
У с. Новопетрівка встановлено пам'ятний знак на честь народження митця.
Література
- Капельгородська Н.,Синько О. Іван Петрович Кавалерідзе.Грані творчості.К.,-1995;
- Німенко А.І. Кавалерідзе-скульптор.-К.,1967;
- Ковпаненко Н.Г. Кавалерідзе Іван Петрович // Енциклопедія історії України.-К.: Наукова думка, 2007.-т.4-с.12-13
- Митці України: Енциклопедичний довідник / Упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За редакцією А. В. Кудрицького. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. — С. 281–282 .