Відмінності між версіями «Лиховид Михайло Степанович»
(Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Історія регіону в персоналіях}}) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | |||
==Прізвище ім'я по батькові== | ==Прізвище ім'я по батькові== | ||
+ | |||
+ | Лиховид Михайло Степанович | ||
==Ким є персона, про яку створюється стаття== | ==Ким є персона, про яку створюється стаття== | ||
+ | Герой Радянського Союзу | ||
+ | |||
== Фотографія особи == | == Фотографія особи == | ||
+ | [[Файл:Лиховид.jpg|400px|thumb|left|Лиховид Михайло Степанович]] | ||
+ | <br clear="all"/> | ||
+ | |||
==Біографія особи== | ==Біографія особи== | ||
+ | |||
+ | Народився 28 лютого 1922 року в селі Могриці. Закінчив чотири класи місцевої школи. Після смерті батька, а згодом і матері, 11-літній хлопець поїхав до Луганська, де продовжив навчання в школі та працював токарем на тепловозобудівному заводі. Після закінчення школи рік провчився в Московському інституті цивільного повітряного флоту. Потім навчався в Качинському літному училищі, яке закінчив у травні 1941 року. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | У липні 1941 року молодий пілот Лиховид був зарахований льотчиком в 2-у ескадрилью, літав на И-16 з номером "8" на хвості. Наприкінці 1942 року полк був відкликаний у тил для переозброєння літаками Р-39 "Аерокобра", до бойових дій повернувся в березні 1943 року, взяв участь у боях на Кубані. Михайла Степановича було поранено. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | У вересні 1943 року полк був перетворений в 104-й Гвардійський. На початку 1944 року воював на 4-му Українському фронті, вів бої за звільнення Криму й Кишинева. У липні 1944 року полк був перекинутий на 2-й Український фронт для участі у Львівсько – Сандомирській операції. У складі 9-ї гвардійської, ордена Леніна, Червонопрапорної, ордена Богдана Хмельницького, винищувальної авіадивізії гвардії старший лейтенант Михайло Степанович Лиховид здійснив понад 200 бойових вильотів. Він брав участь у повітряних боях над Донбасом, Північним Кавказом, Кримом, Україною, Молдавією, Румунією й Польщею, звільняючи ці землі від фашистських загарбників. В 44 повітряних боях радянський ас особисто збив 16 ворожих машин, а в групових сутичках - ще 11. При штурмівках розстріляв більше 30 солдатів й офіцерів супротивника, разбомбив 7 паровозів, спалив 6 літаків, 6 бензоцистерн і 23 вантажних автомобіля, потопив річковий катер... | ||
+ | |||
+ | |||
+ | Останній бій старшого лейтенанта відбувся на польській землі. У запеклому бою над Віслою 12 серпня 1944 року його літак був підбитий. Товариші на своїх літаках оточили його тісним кільцем і допомогли дотягти літак до своєї території. Через деякий час під'їхали техніки і машина була відремонтована. Раптом з лісу вискочив кінний загін бандерівців. Сили були нерівні. Після катувань, вони прив'язали радянських воїнів до літака і підпалили…Михайло Степанович прожив усього 22 роки. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | У розпал боїв на Віслі за Сандомирський плацдарм командир Гвардійської винищувальної дивізії полковник О.І.Покришкін підписав нагородний лист: "За особисті подвиги і геройство, виявлені в боях з німецькими загарбниками на фронтах Вітчизняної війни, Гвардії старший лейтенант Лиховид Михайло Степанович гідний найвищого ступеня відзнаки - звання Героя Радянського Союзу". Указом Президії ВР СРСР від 27 червня 1945 року старшому лейтенанту М.С.Лиховиду посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. | ||
+ | |||
==Нагороди== | ==Нагороди== | ||
+ | |||
+ | За зразкове виконання завдань командування і особисту хоробрість Михайло Степанович Лиховид нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденом Леніна. Посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. | ||
+ | |||
==Увічнення пам'яті== | ==Увічнення пам'яті== | ||
+ | |||
+ | Його ім'ям названо вулицю в селі Могриці. Школа №25 в м. Луганськ носить його ім'я. | ||
+ | |||
==Література== | ==Література== | ||
==Посилання== | ==Посилання== | ||
+ | |||
==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')== | ==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')== | ||
+ | |||
+ | [[Користувач:Кулик Сергій Олександрович|Кулик Сергій Олександрович]] | ||
[[Категорія:Історія регіону в персоналіях]] | [[Категорія:Історія регіону в персоналіях]] |
Поточна версія на 10:11, 24 січня 2015
Зміст
Прізвище ім'я по батькові
Лиховид Михайло Степанович
Ким є персона, про яку створюється стаття
Герой Радянського Союзу
Фотографія особи
Біографія особи
Народився 28 лютого 1922 року в селі Могриці. Закінчив чотири класи місцевої школи. Після смерті батька, а згодом і матері, 11-літній хлопець поїхав до Луганська, де продовжив навчання в школі та працював токарем на тепловозобудівному заводі. Після закінчення школи рік провчився в Московському інституті цивільного повітряного флоту. Потім навчався в Качинському літному училищі, яке закінчив у травні 1941 року.
У липні 1941 року молодий пілот Лиховид був зарахований льотчиком в 2-у ескадрилью, літав на И-16 з номером "8" на хвості. Наприкінці 1942 року полк був відкликаний у тил для переозброєння літаками Р-39 "Аерокобра", до бойових дій повернувся в березні 1943 року, взяв участь у боях на Кубані. Михайла Степановича було поранено.
У вересні 1943 року полк був перетворений в 104-й Гвардійський. На початку 1944 року воював на 4-му Українському фронті, вів бої за звільнення Криму й Кишинева. У липні 1944 року полк був перекинутий на 2-й Український фронт для участі у Львівсько – Сандомирській операції. У складі 9-ї гвардійської, ордена Леніна, Червонопрапорної, ордена Богдана Хмельницького, винищувальної авіадивізії гвардії старший лейтенант Михайло Степанович Лиховид здійснив понад 200 бойових вильотів. Він брав участь у повітряних боях над Донбасом, Північним Кавказом, Кримом, Україною, Молдавією, Румунією й Польщею, звільняючи ці землі від фашистських загарбників. В 44 повітряних боях радянський ас особисто збив 16 ворожих машин, а в групових сутичках - ще 11. При штурмівках розстріляв більше 30 солдатів й офіцерів супротивника, разбомбив 7 паровозів, спалив 6 літаків, 6 бензоцистерн і 23 вантажних автомобіля, потопив річковий катер...
Останній бій старшого лейтенанта відбувся на польській землі. У запеклому бою над Віслою 12 серпня 1944 року його літак був підбитий. Товариші на своїх літаках оточили його тісним кільцем і допомогли дотягти літак до своєї території. Через деякий час під'їхали техніки і машина була відремонтована. Раптом з лісу вискочив кінний загін бандерівців. Сили були нерівні. Після катувань, вони прив'язали радянських воїнів до літака і підпалили…Михайло Степанович прожив усього 22 роки.
У розпал боїв на Віслі за Сандомирський плацдарм командир Гвардійської винищувальної дивізії полковник О.І.Покришкін підписав нагородний лист: "За особисті подвиги і геройство, виявлені в боях з німецькими загарбниками на фронтах Вітчизняної війни, Гвардії старший лейтенант Лиховид Михайло Степанович гідний найвищого ступеня відзнаки - звання Героя Радянського Союзу". Указом Президії ВР СРСР від 27 червня 1945 року старшому лейтенанту М.С.Лиховиду посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Нагороди
За зразкове виконання завдань командування і особисту хоробрість Михайло Степанович Лиховид нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденом Леніна. Посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Увічнення пам'яті
Його ім'ям названо вулицю в селі Могриці. Школа №25 в м. Луганськ носить його ім'я.