Відмінності між версіями «Педагогічна інноватика Шпаковська К.В.»

Поточна версія на 11:01, 19 травня 2015

Інтерактивні практичні заняття

Добрий день! Сьогодні за розкладом у нас інтерактиане практичне заняття. На моїй сторінці обговорення Ви знайдете теоретичний матеріал. Опрацюйте його та дайте відповіді на питання:

• У чому суть технологічності в освіті?
• Що таке технологічний підхід у навчанні?
• Простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:33, 27 січня 2015 (EET)

Добрий день! Мої відповіді на запитання.

• Головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає у ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Це значно складніше, ніж традиційна освіта.

Проблема полягає в тому, щоб надати вчителю методологію вибору, та механізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчальному процесі як з урахуванням інтересів та здібностей учнів, так і особистої творчої індивідуальності. Окремі форми і методи навчання повинні поступитися цілісним педагогічним технологіям загалом і технології навчання – зокрема.

• Дитина – складна біосоціальна система, а традиційна школа, як структура, де вона навчається, є достатньо примітивною. вибір освітньої технології – це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнями. Будь-яка педагогічна технологія повинна задовольнити деякі основні методологічні вимоги (критерії технологічності):

• концептуальна основа; • змістова частина навчання (цілі навчання – загальні і конкретні; зміст навчального матеріалу); • технологічний процес (організація навчального процесу; • методи і форми навчальної діяльності школярів; • методи і форми роботи вчителя; • діяльність вчителя по керівництву процесом засвоєння матеріалу; діагностика навчального процесу).

• Розвиток педагогічної технології у світовому освітньому просторі можна умовно розділити на три етапи. Основною тенденцією першого етапу (1929—1960-ті роки) було підвищення якості викладання, яке розглядалося як єдиний шлях, що приводив до ефективного навчання. Здійснювалися спроби підвищення ефективності викладання шляхом підняття інформаційного рівня навчання при використанні засобів масової комунікації. Другий етап (1960—1970-ті роки) характеризувався перенесенням акценту на процес навчання, що пов'язано з розвитком концепції програмованого навчання, яке вимагало суворого врахування вікових та індивідуальних відмінностей учнів. Увага до процесу навчання призвела до усвідомлення факту, що саме він визначає методику навчання та є критерієм успіху в цілому. Третій етап, сучасний, характеризується розширенням сфери педагогічної технології. Якщо раніше її функції зводилися фактично до обслуговування процесу навчання, то нині педагогічна технологія претендує на провідну роль у плануванні, організації процесу навчання, в розробці методів і навчальних засобів. До засобів навчання належать: документи, матеріальні об'єкти, люди, взаємодія з якими веде до здобуття знань. Засоби навчання поділяються на навчальні засоби, які фахово створені для навчання, та об'єкти довкілля.Характерною тенденцією розвитку сучасної педагогічної технології є використання системного аналізу у вирішенні практичних питань, пов’язаних зі створенням та використанням навчального устаткування та технологічних засобів навчання.

Періодизація еволюції поняття може бути прив'язана до конкретних дат, що є віхами в історії педагогічної технології: 1946 р. — запровадження плану аудіовізуальної освіти в університеті штату Індіана США (автор — Л. К. Ларсон); 1954 р. — висунення ідеї програмованого навчання (автор Б. Ф. Скиннер); 1961 р. — відкриття відділення технології навчання в університеті Південної Каліфюрнії (керівник — Д. Д. Фіни); 1968 р. — розробка і впровадження мови програмування ЛОГО в школі (Массачусеїськии технологічний інститут США, керівник С. Пейнерт); 1976 р. — створення першого персонального комп'ютера "Эппл" (автори С. Джобс, С, Уозник); 1981 р. — застосування з навчальною метою спеціальних програмних засобів дисплейних класів; 1990 р. — використання інтерактивних технологій в освіті.

Продовжуємо заняття. Опрацюйте лекційний матеріал, розташований на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на такі питання:

• Дайте порівняльний аналіз різних підходів до розкриття терміна "педагогічна технологія".
• Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:00, 9 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Мої відповіді на запитання.

• Спочатку педагогічну технологію пов'язували тільки з застосуванням у навчанні технічних засобів та засобів програмованого навчання ("технічні засоби навчання"). Останнім часом педагогічну технологію розуміють як нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу ("технологія навчання", або "технологія навчального процесу"). Таким чином, педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов'язана з застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга — з його організацією. Маючи на увазі технічні засоби, говорять про апаратуру, за допомогою якої демонструються матеріали, спеціально розроблені для неї.

Найчастіше поєднується подавання звукової та друкованої інформації одночасно з екранним зображенням. Носієм цієї методики може бути звукозапис: наприклад, запис лекції з паузами, під час яких демонструється ілюстративний матеріал, учні отримують та виконують завдання, звіряють його з відповіддю, яка з'являється в кадрі на екрані або подається у звукозапису. Останнім часом з програмованим навчанням поєднується навчальне телебачення. Часто описуються достатньо складні навчальні комплекси, які об'єднують можливості лінгафонних кабінетів з телебаченням та методикою програмованого навчання. Більш складним, але вельми перспективним є використання з навчальною метою електронно-обчислювальних машин. Методика організації роботи найчастіше зводиться до діалогу між учнем та ЕОМ, основною метою якого є перевірка знань, отриманих з традиційних джерел. Це основні напрямки розвитку педагогічної технології – використання у навчальному процесі технічних засобів та програмованого навчання. Інша галузь "педагогічної технології" — "технологія навчального процесу" — об'єднує широке коло проблем, пов'язаних з аналізом навчального матеріалу та організацією навчальної діяльності педагога й учнів. Бурхливий розвиток технологічної думки з приводу нових засобів навчання виявив відставання власне педагогічної думки. Звідси виникло завдання "узгодити педагогічні методи з технічною винахідливістю".

• Освітня технологія - це науковий опис (сукупність засобів і методів) педагогічного процесу, що неминуче приводить до запланованого результату.

Педагогічна технологія - це нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу ("технологія навчання", або "технологія навчального процесу"). Педагогічна технологія — системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО). Технологія навчання - об'єднує широке коло проблем, пов'язаних з аналізом навчального матеріалу та організацією навчальної діяльності педагога й учнів Технологія виховання - це строго обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. Кожне завдання має адекватну технологію виховання. Зміна завдання веде до зміни технології.

Шановні колеги! Продовжуємо працювати.

• Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча?
• Обґрунтуйте Ваше ставлення до проблеми технологізації виховного процесу.
• Чи може, на Вашу думку, вітчизняна система освіти вийти з кризи, запозичивши якусь цілісну освітню систему, яку можна було б взяти за взірець? Відповідь аргументуйте.

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 13:26, 10 лютого 2015 (EET) Доброго дня! Мої відповіді на запитання.

• Думки про технологізацію освіти висловлював ще Я. А. Коменський 400 років тому. Він виділив таке: вміння правильно визначати мету, обирати засоби досягнення її та формувати правила користування цими засобами. Елементи технологічного підходу можна знайти і в працях більшості видатних іноземних та вітчизняних педагогів, таких як А. Дістервег, Й. Г. Песталоцці, Л. М. Толстой, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський та інших.

Сплеск зацікавленості педагогічними технологіями характерний для шкіл США 30-х років нинішнього століття, коли з'явилися перші програми аудіовізуального навчання. Там же вперше використовується термін "освітня технологія" (як будувати навчання та виховання). Сучасна педагогічна технологія охоплює коло теоретичних та практичних питань керування, організації навчального процесу, методів та засобів навчання. Своїм походженням вона зобов'язана реалізації педотехнічних ідей, які висловлювали на рубежі XX ст. засновники прагматичної психології та педагогіки (І. Джеймс, Д. Дьюї, С. Холл, Р, Торндайк), представники "індустріальної педагогіки" (Тейлор, Ф. Б. Гільберт). Науково-технічна революція, яка торкнулася всіх галузей науки, техніки, суспільного життя, освіти, наповнює педагогіку новим змістом.

• Технології навчально-виховного процесу в сучасній педагогіці розглядаються як великі педагогічні системи. Аналіз існуючих функцій і моделювання таких педагогічних систем здійснюються в першу чергу з позицій синергетичного та системного підходів. Пошук оптимального управління цими системами ефективно вирішується на основі кібернетичного підходу. Кібернетичний підхід пов'язаний з системним та інформаційним, оскільки в основі розвитку кібернетики лежать і теорія систем і теорія інформації. В умовах інформаційного вибуху педагогіка шукає шляхи мінімізації та стиснення навчальної інформації при визначенні змісту освіти, інтенсифікації процесів її передачі і засвоєння. У сучасному суспільстві інформація, знання стають однією з вищих людських цінностей. Здійснюється перехід від тривало лідируючого в освіті екстенсивно-інформаційного навчання до інтенсивно-фундаментального, посилюється технологізація цього процесу. Розробка та впровадження нових педагогічних технологій зажадала перегляду поглядів на управління навчально-виховним процесом з позицій синергетичного, системного та діяльнісного підходів [1]. Основна мета управління в галузі освіти - забезпечення оптимального функціонування педагогічної системи з метою підвищення її ефективності при мінімальних витратах сил, коштів і часу. Педагогічна технологія пов'язана з впровадженням в педагогіку системного способу мислення, з розробкою систем навчання і реалізацією ідеї повної керованості цією системою і насамперед її основної ланки - навчального процесу. Педагогічна технологія проектує і здійснює такий навчальний процес, який гарантує досягнення запланованих результатів. Найважливішими факторами такого гарантування результату навчання є чітко поставлені цілі, раціональне управління і оперативний зворотний зв'язок.

http://ukrdoc.com.ua/text/43210/index-1.html?page=6

• Якщо Україна не знайде шляхів подолання кризи освітньої та наукової системи, то в найближчому майбутньому нас чекають лише регрес та інтелектуальна агонія. Таким чином, для елімінування проблем и протиріч сучасної освіти й науки потрібен соціально-філософський аналіз специфіки Української освітньо-наукової традиції. У XXI ст. суспільство зіштовхнулося з кризовими процесами в найрізноманітних сферах: соціальній, екологічній, економічній та ін. Це стало наслідком з одного боку, науково-технічного прогресу, що порушив рівновагу між техногенними й природними процесами та створив загрозу існуванню самого людства; а з іншого боку, технократичним тенденціям у науці та освіті, прагнення до знань заради панування над природою призвели до збідніння духовної складової суспільства, викривленню його моральних принципів. Освіта завжди має ключову роль в історії людства, бо дає поштовх новим технологіям, формує суспільну свідомість, є інструментом, який дозволяє зберігати саме суспільство. Освіта сьогодні стала предметом пильної уваги у зв’язку зі зростанням вимог до якості підготовки кадрів, ваги наукового потенціалу, якій є основою економічного розвитку в суспільстві. Зараз простежується прогресуюче відставання системи освіти від рівня розвитку економіки й науки, зменшується термін корисного використання знань (якщо раніше для технічної еліти він становив більше 20 років, то тепер використання інформаційних технологій знизило цей термін втричі).

Це ж у свою чергу призвело до необхідності щоденного вдосконалюванню знань протягом усього життя. Усе більше професій вимагають вищої освіти, ми є свідками безпрецедентного процесу інтелектуалізації праці, що приводить до зміни соціальної ролі й функції освіти в житті сучасного суспільства. У нових умовах все гостріше виникає необхідність у вихованні, як найпріоритетнішої сфері освітньої діяльності. Проблема в тому, що виховання перестало відповідати на запитання: як жити гідно. Коли виховання не може відповістити на це запитання, воно стає непотрібним. У зв’язку із цим у сьогоденні відзначається зниження рівня розвитку пізнавальних і культурних цінностей молоді. Це все більшою мірою відповідає прагматико-технократичним цілям американської освіти, модель якої ми обрали орієнтиром. При цьому абсолютно не враховується наша етнонаціональна специфіка освітньої й ментальної традиції. Вихід України із кризової ситуації суттєво ускладнюється відсутністю перспективної стратегії розвитку країни, що й породжує гострий дефіцит національної інтеграції й ідентичності. Це вимагає акцентувати увагу науки й освіти на осмисленні проблем геополітичного й духовного самовизначення держави на соціально-філософському рівні. В умовах розвитку сучасних соціоприродних процесів і наростання глобальних демографічних, екологічних, духовно-моральних проблем необхідна підтримка розгортанню міждисциплінарних, стикових науково-філософських досліджень для розробки теоретичної (наукової) концепції сучасного освіти. Провідне значення тут набуває філолофсько-науковий фундамент освіти, тобто як один з найважливіших ресурсів для подолання відставання необхідно використовувати реалізований у науці й освіті інтелектуальний потенціал.

Індивідуальні заняття

Добрий день! На моїй сторінці обговорення Ви знайдете список рекомендованої літератури та завдання щодо індивідуального заняття. --Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 15:39, 27 лютого 2015 (EET)

Консультації

Консультація

Тема консультації "Особливості педагогічних технологій та впровадження іх у навчально-виховних процес ЗНЗ". Якщо Ви маєте питання, буду рада відповісти. --Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:25, 31 березня 2015 (EEST)

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання:

• Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?
• Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?
• Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?
• Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.

Залучайтесь до дискусії.--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:00, 2 березня 2015 (EET)

Доброго дня! Мої відповіді на запитання.

• Готовність до інноваційної педагогічної діяльності – особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.

Упровадження педагогічних інновацій супроводжують певні проблеми в діяльності педагога, наприклад, невідповідність інноваційних та державних програмам виховання, необхідність узгодження різних педагогічних концепцій, нових методичних розробок. Актуальною залишається проблеми адаптації нововведення до конкретних умов праці педагога, розробки необхідного навчально-методичного забезпечення та механізму реалізації педагогічної інновації в конкретному навчальному закладі. Недостатньою є поінформованість вихователів з проблем організації і проведення інноваційної діяльності. Крім того, процес підготовки педагога в системі безперервної освіти містить суперечності між репродуктивним характером навчання педагогів і необхідністю продуктивної педагогічної діяльності, між труднощами засвоєння вчителем способів інноваційної діяльності та необхідністю професійно-педагогічної взаємодії з метою вирішення завдань, пов’язаних із упровадженням нових технологій навчання й виховання тощо. Розглянувши сутність готовності до інноваційної діяльності, можна зробити висновки: 1. Формування готовності педагогів до інноваційної діяльності є актуальної проблемою сучасної науки й практики, вирішення якої покладено на систему післядипломної освіти зокрема. 2. Інноваційна діяльність в системі освіти передбачає вдосконалення чи оновлення освітньої практики шляхом створення, розповсюдження та освоєння нових ефективних способів і засобів досягнення встановлених цілей освіти. 3. Готовність до інноваційної діяльності є інтегральною якістю особистості, характеризується наявністю та певним рівнем сформованості мотиваційно-орієнтаційного, змістовно-операційного і оцінно-рефлексивного компонентів у їх єдності, що проявляється в прагненні до інноваційної діяльності, в підготовленості до її здійснення на професійному рівні. http://www.rusnauka.com/33_OINXXI_2014/Pedagogica/2_179178.doc.htm

• Більшість дослідників педагогічної діяльності виділяють в її структурі проектувальний компонент як найбільш значимий, що забезпечує технологізацію педагогічного процесу, визначає його ефективність. Узагальнюючи різні підходи до трактування сутності педагогічної технології, бачимо, що терміни "проект", "проектування" досить часто вживаються як основні родові ознаки цього поняття, наприклад:

  – проект певної системи, що реалізується на практиці;
  – педагогічна діяльність, яка реалізує науково-обгрунтований проект навчально-виховного процесу. 
  Спільним у багатьох визначеннях інших авторів є поєднання в педагогічній технології процесів розробки й реалізації проекту педагогічного процесу. Педагогічне проектування є первинним етапом привнесення інновацій у діяльність учителя, яка є технологією реалізації його професійної парадигми й особистісною самореалізацією. Проектування в структурі педагогічної діяльності розглядається в двох аспектах: як особливий вид педагогічної діяльності та як етап певного виду педагогічної діяльності. Якщо розглядати проектування як окремий вид діяльності, то діагностика, прогнозування, моделювання, планування і конструювання є його змістовними й функціональними компонентами. Термін "технологія" походить від грецьких слів "techne" – мистецтво, ремесло, уміння і "logos" – наука. Таке визначення органічно поєднується із трактуванням К.Д. Ушинським педагогіки як єдності науки і мистецтва. В.П. Безпалько динаміку процесу "практика – наука – практика..." розглядає таким чином: "Будь-яка діяльність може бути або технологією, або мистецтвом. Мистецтво засноване на інтуїції, технологія – на науці. З мистецтва все починається, технологією закінчується, щоб потім все початися спочатку".
  На наш погляд, однією із основних причин низької інноваційної культури педагога є нерозробленість теоретичних основ проектування і впровадження інноваційно-педагогічних технологій. Педагогічне проектування розглядається як визначення параметрів та майбутнього стану функціонування педагогічного об’єкту з урахуванням впливу новостворених умов. Педагогічна система – це цілісність закономірно розташованих і взаємопов’язаних компонентів, які в своїй єдності утворюють нове явище або процес. До загальних характеристик системи відносять: цілісність – система не сума її компонентів, а інтегральний результат їх взаємодії; ієрархічність – підпорядкованість компонентів і підсистем системі в цілому; структурність – наявність взаємозв’язків між компонентами і системоутворюючого фактора; зв’язок із зовнішнім середовищем – системами більш високого рівня; самовдосконалення рівня своєї організації при зміні зовнішніх чи внутрішніх умов існування.

http://studentam.net.ua/content/view/7692/

• Педагогічна інноватика полягає у постійному пошуку і впровадженні нових максимально ефективних технологій навчання і виховання, результатом яких має бути формування високоадаптованої до змінних умов, активної діяльної, творчої особистості, яка вміє аналізувати, долати будь-які труднощі, бо вона ще в юному віці з допомогою вчителя пізнала, створила себе, навчилася володіти собою. Орієнтація на нове, пошук і впровадження нового не є самоціллю педагогічної інноватики. Передусім вона спрямована на забезпечення адекватності навчально-виховного процесу і його результатів вимогам суспільства. А в динамічно змінюваному соціумі це спонукатиме до постійного оновлення змісту і форм навчання та виховання, максимально уважного і водночас критичного ставлення до всього нового.

  Термін «нове» тлумачиться як уперше відкрите, створене або зроблене, яке сформувалося недавно замість попереднього.
  Дослідники проблем педагогічної інноватики намагаються співвіднести нове у педагогіці з корисним, прогресивним, позитивним, сучасним, передовим. На думку сучасного російського вченого Володимира Загвязинського, нове у педагогіці — не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які ввібрали в себе прогресивне начало, що дає змогу в змінних умовах і ситуаціях ефективно розв´язувати завдання виховання та освіти. Для того щоб реалізація, утвердження нового зумовлювали позитивні зміни, необхідно, щоб воно було засобом вирішення актуальних для конкретного навчального закладу завдань, витримало вимогливу експериментальну перевірку.
  При виборі нововведення, прийнятті рішення про його доцільність керуються аналізом реальної ситуації, а не лише особистим баченням, уподобаннями. Важливо на цьому етапі враховувати технологічний (специфіка використання) та особистісний (такі індивідуальні якості педагога, як професійна підготовленість, комунікабельність, емоційність тощо, від чого залежить ефективність освоєння нового засобу) аспекти нового педагогічного засобу.
  Не завжди і не всюди впровадження нового забезпечує позитивні результати, не кожне нововведення раціональне, виправдане, прогресивне, часто воно дестабілізує функціонування педагогічної системи, створює додаткові труднощі для педагогів і їх вихованців.
  Прогресивним, як відомо, є лише ефективне, що дає максимальні результати, не спричинює шкоди, відкриває нові можливості. Від часу виникнення воно залежить не завжди. У соціальній, навчально-виховній практиці відомо немало випадків, коли нове, щойно відкрите, створене породжувало неабиякі проблеми для людини і людства, тому нічого спільного з прогресивним воно не мало і не могло мати. Отже, про прогресивність або непрогресивність нового можна судити лише за результатами його освоєння, функціонування.

Отже, наш інтернет-семінар продовжується. Ви маєте можливість висловити своє ставлення до проблеми інноваційної діяльності в ЗНЗ, поділитись досвідом.--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:24, 22 квітня 2015 (EEST)

Проведення та перевірка модульного контролю

Дайте відповідь на тестові питання: 1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :

• а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
• б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
• в) організації індивідуального навчання;
• г) всі відповіді правильні;
• д) правильна відповідь відсутня.

2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):

• а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
• б) ініціативність та активність;
• в) високі пізнавальні мотиви;
• г) уміння планувати й організовувати діяльність;
• д) критичне мислення.

3. Педагогічна технологія – це:

• а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
• б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
• в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
• г) всі відповіді правильні;
• д) правильна відповідь відсутня.

4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:

• а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
• б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
• в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
• г) усі відповіді вірні.

5. Інтерактивними методами навчання є:

• а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
• б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
• в) самостійна робота учня;
• г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
• д) всі відповіді правильні.

6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:

• а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
• б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
• в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
• г) всі відповіді правильні;
• д) правильна відповідь відсутня.

7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):

• а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
• б) зацікавлення процесом навчання;
• в) включення учнів у творчу діяльність;
• г) постановка проблемної задачі;
• д) пред‘явлення дидактичних вимог;

8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:

• а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
• б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
• в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
• г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
• д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.

--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:43, 17 березня 2015 (EET)

Доброго дня! Мої відповіді на запитання.

1. 1 - а
2. 2 - а
3. 3 - в
4. 4 - б, в
5. 5 - г
6. 6 - в
7. 7 - г
8. 8 - в

Нагадую про необхідність виконання завдань з педагогічної інноватики.--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 09:49, 6 травня 2015 (EEST)