Відмінності між версіями «С.Коржі»

Поточна версія на 13:40, 25 жовтня 2017

Назва

с. Коржі

Назва села Коржі походить від прізвиська Корж. Це легендарний засновник села, козак Корж разом з синами переселився з Запорожської Січі до мальовничого куточка Роменщини

Географія

Село Коржі розташоване на березі струмка без назви, який через 2 км впадає у річку Сула, вище за течією річки Сула на відстані 0.5 км - село Садове.

Розташування

Клімат

Ґрунти, рослинний і тваринний світ

Історія

Давні часи

Архівні документи, за якими можливо було б послідовно висвітлити історію виникнення і розвитку села, відсутні. Проте, деякі події і факти із життя села передаються із покоління в покоління. Із розповідей старожилів сьогодні можна судити про історичне минуле села. Перші письмові відомості про село Коржі, що зберігаються в Роменському краєзнавчому музеї відомі за першу чверть 18 ст. В журналі Академії Наук за 1931 рік (Український архів) зроблено запис: "…в 1712 році село Коржі було віддано універсалом гетьмана Скоропадського значковому Лубенського полку Григорію Яценку. Після його смерті село належало колишньому полковнику Марковичу, а від нього перейшло Андрію Бутурліну. По ревізії 1729 року село Коржі — військове, не перебувало під владою уряду і не належало ратуші. В селі було на той час 32 двори. Таким чином можна припустити, що село, ймовірно, було засноване ще в 17 ст. Досліджуючи перших поселенців, можна прийти до висновку, що вони походять з Правобережної України і переселення відбулося в період «Руїни», коли жителі Правобережжя масово поселялися на вільних територіях Лівобережної та Слобідської України. Подвір'я, де жив легендарний засновник козак Корж, було розміщено в урочищі Переїздник. Тут, при будівництві кам'янки були виявлені сліди будівель: бита цегла, черепки, уламки скла. Від стоянки перших поселенців знайдені також окремі предмети на дні річки Рашівки. Раніше на березі річки був побудований водяний млин. Підчас будівнцтва моста в 1909 році на глибині 7 метрів було виявлено деревяні предмети — залишки водяного млина. Письмова згадка про село Коржі записана в церковній книзі священиком Никифором. У ньому говориться, що в 1736 р. від пропасниці померло 36 осіб. Ще й сьогоні збереглися старі назви окремих частин села — «Магани», «Гаврильці», «Суходубівщина», «Тищенки» та ін. Старожили росповідають про походження назв: «Магани» — в цьому місці було 2 великі майдани, звідси й перекручена назва; «Гаврильці» — в цьому місці жив колись вільний козак, прізвище якого було Онищенко, а в нього було 2 сини і обидва носили ім'я Гаврило; «Тищенки» — назва походить від поселенця, прізвище якого було Тищенко.

Новий час

З росповідей старожилів відомо, що в вісімнадцятому столітті в селі Коржі були великі поміщицькі землеволодіння. В 1870 році за данними перепису 700 га землі належало поміщикам, а 666 га усім громадянам села. В селі (на хуторі Попівка (Верхня Попівка) тепер село Садове) жив поміщик Мазуряка (Мазаракій Аркадій Федорович (1822–1890)) і користувався земельними угіддями площею 370 га. Інші сім'ї: Рубан — 126 га, Бережний — 126, Яневський — 60 га, Фесин — 60 га, Яковенко — 45 га. В кінці 19 ст. село налічувало 200 дворів. Після реформи 1861 більшість поміщицьких господарств почали втрачати першість і змушені були продавати власні землі заможним селянам. В 1910 році поміщикам Рубану і Бережнову належало 143 га землі, а поміщку Петерсу 387 га. До заможних родин цого періоду відносять родини Волинського Ф. І., Волинського А. Л., Волинського П. О., Івченка Т. В., Пожара М. І. В 1910 році на заробітках в Криму і Таврії працювало понад 100 громадян села. У житті села провідне місце належало церкві та її служителям. Перша церква в селі побудована в 1725 році, а в 1806 році було збудовано нову на місці старої. При розбиранні фундаменту на дні виявлено мідну плиту з написом будівництва 1725 рік. У селі у 1905 році була заснована школа, яка працюе до сих пір.

Новітній період

Коржівчани були активними учасниками революції 1905–1907 років. Так, в 1906 році відбулася сходка жителів села з вимогою справеливого перерозподілу поміщицьких земель, пізніше активісти були суворо покарані. Революційні події 1917 року також докотилися до Коржів. В селі було обрано революційний комітет — голова Снига К. С., і комітет бідноти — Герасеменко С. К. В Березні 1918 року село було окуповане Німецько — Австрійськими союзниками гетьмана Скоропадського. Звірськи було закатовоно Снигу К. С., взято 250 голів ВРХ, найкращих коней. 20 серпня 1919 року село було окуповано військами генерала Денікіна. Продовжилося знущання над селянами. У вересні 1919 року в селі остаточно було відновлено радянську владу. Першим головою сільскої ради був обраний Онищенко Р. Д., секретарем Нечпай Я. М. В травні 1920 року в селі скоїлось вилике лихо — внаслідок необережності Івченка А. Й. виникла пожежа, від якої згоріло 33 господарства. В селі проводилась активна робота з ліквідації неписьменності. ЇЇ було ліквідовано до 1936 року. З ініціативи громадян села в 1925 році в центрі Коржі розпочали будівництво сільського клубу, який був відкритий у 1928 році. Політика радянської модернізаціЇ в селі проявилася в суцільній колективізації селянських господарств, яку проводили в примусовому порядку. В 1930 році в селі одночасно організовуєтся 4 колективні господарства — «Ранок», «1 Травня», «Незаможник» та «Червона слава». В 1931 році 4 артілі об'єдналися в одне господарство, яке назвали «Третій вирішальний». Перший голова колгоспу — Скрипка Григорій Наумович, голова виконкому сільської Ради — Самійленко Борис Єфремович. Буремними були роки Великої Вітчизняної війни для нашого населеного пункту. З вересня 1941 по вересень 1943 року село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками, які встановили в Україні «Новий порядок». Це були жахливі роки страждань і поневірянь мирного населення. В селі було реформовано колгосп в колективне господарство, а населення поділене на так звані «десятихатки». Вся продукція йшла на потреби німецької армії. Велика кількість мирного населення в ролі «остарбайтерів» опинилися на чужині. Більше 400 жителів сільської ради з перших днів війни були призвані до лав Червоної Армії, після звільнення в 1943 році було призвано ще близько 200 чоловік. Близько 350 чоловік не повернулися з полів війни. Після звільнення с. Коржі голова колгоспу товариш Радіна пожертвувала всі свої кошти на побудову танка для колони «Колгоспник Сумщини». До цього дня в Роменському краєзнавчому музеї зберігається лист – подяка командира цього танка Олексія Бугаєнка до голови колгоспу. В центрі села височіє могила солдату, який загинув, визволяючи наше село. Це російський хлопець – Швецов Іван Олександрович, якому було всього 19 років. Жителі села бережуть світлу пам’ять про буремні роки війни та подвиг їхніх земляків. Після війни почалась відбудова народного господарства: так в 1950 році колгосп мав свиноферму на 565 голів, тваринницьку ферму – 530 голів ВРХ, гусеферму, пасіку на 220 бджолосімей. В 1951 році об’єднані колгоспи: «16 вересня», «Зеленківщина», «Димитрова» (Піски), «Шевченко» (Лозова), «Третій вирішальний» (Коржі) об’єднані в один колгосп імені Хрущова. В 1955 році в результаті передачі майна МТС колгоспом було отримано 4 трактори, 5 автомобілів, 3 зернозбиральні комбайни. В 1955 році головою колгоспу обрано Омельченка Миколу Петровича, який керував господарством до 1983 року, потім його на цій посаді замінив Сухар Іван Федорович. В 1965 році до колгоспу були приєднані землі артілі 13-річчя Жовтня (с. Ярмолинці) і перейменовано на колгосп «Україна». В період застою та перебудови загальна площа земель колгоспу становила майже 7000 гектарів, з них 4000 орні. На території села нараховувалися 346 дворів. В 1987 році чисельність населення становила 882 чоловіка. В колгоспі нараховано 40 тракторів, 22 комбайни, 26 вантажних автомобілів. Відбулась активна розбудова соціальної сфери – побудовано будинок культури, більше 20 нових будинків, 130 будинків газифіковано, центр села заасфальтовано. Сучасність с. Коржі надихає нас на оптимізм. В результаті реформ в агропромисловому комплексі в село прийшов потужний інвестор – ПРАТ «Райз – Максимко». Обробляються всі землі і люди забезпечені роботою.

Населення

Органи влади

Коржівська сільська рада.

Економіка

Медицина

Освіта

Зальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, заснована у 1905 році.

Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта

Дитячий садок "Веселка"

Заклади спеціальної та вищої освіти

Культура

Релігія

Спорт

Пам'ятки архітектури, історії та культури

Персоналії

ЗМІ

Друковані ЗМІ

Електронні ЗМІ

Пошта, зв'язок, банківська сфера

Цікаві факти

Фотогалерея

Коржівська ЗОШ І-ІІІ ст.	Пам'ятник жертвам Голодомору	Будинок культури с. Коржі
Захисник села Швецов І.О.	Сільська рада с. Коржі	Меморіал Слави

Примітки та посилання

Джерела

Для написання статті використані джерела Роменського краєзнавчого музею

Література

Ресурси інтернету

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Пазенко Валентин Володимирович