Відмінності між версіями «C. Нова Слобода»

Поточна версія на 13:49, 25 жовтня 2017

Назва

c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

Географія

Розташування

Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

Клімат

помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

Ґрунти, рослинний і тваринний світ

чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

Рослинний світ досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

Із тварин найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці… До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

Історія

Давні часи

Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

Новий час

Меморіал "Дзвін Скорботи"

Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження. Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані. В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди. В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим. В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію. В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років. 375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки. В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка . Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР. Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

Новітній період

Населення

На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

Органи влади

Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

Економіка

До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “Легенда”, “Гудімов”, “Троценко”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

Медицина

До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

Освіта

Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта

Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів

В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги. Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

Заклади спеціальної та вищої освіти

Культура

З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

Релігія

Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату. Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

Спорт

Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

Пам'ятки архітектури, історії та культури

Найдавнішою пам’яткою архітектури є Софронієвська пустинь. Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння. В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан. Але найцікавіша частина Софронієвої пустині – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Надвратна церква Софроніївського монастиря

Трапезна чоловічого монастиря

Печера Софронвївської пустині

Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

Персоналії

Берлінський М.Ф.

Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог Максим Федорович Берлинський (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії. Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Митрополит Гудімов І.О.

В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

Черняков Іван Тихонович ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Костром М.М.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

ЗМІ

Друковані ЗМІ

Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

Електронні ЗМІ

Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо. Мають комп’ютер

Пошта, зв'язок, банківська сфера

В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

Цікаві факти

Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.

На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї. І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

Дуб, якому приблизно 500 років на території Софроніївської пустині

Елементи горюнського одягу

Фотогалерея

Примітки та посилання

Джерела

Література

1. Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
2. Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
3. Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
4. Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
5. Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
6. Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

Ресурси інтернету

Вільна енциклопедія

100+ куточків України

Нова Слобода, вільна енциклопедія

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Чернякова Ганна Миколаївна