Відмінності між версіями «Психологія Стеценко»

Поточна версія на 18:24, 14 травня 2015

Інтерактивні практичні заняття

Доброго дня! Сьогодні ми починаємо інтерактивні заняття, обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Після вивчення матеріалів, що розміщено на моїй сторінці, дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання: 1. Розкрийте поняття "гендер" 2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності? 3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація? 4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 12:29, 29 січня 2015 (EET) Моя відповідь. 1.Гендер-це соціальний статус, який визначає індивідуальні можливості у сфері освіти, у професійній діяльності, можливості доступу до влади, сексуальність, сімейну роль, репродуктивну поведінку. Це поняття, що відображає факт соціокультурної обумовленості, яка пов язана з біологічною статтю чоловіків та жінок їх психологічними особливостями. 2.Гендерні стереотипи- це сформовані в культурі узагальнені уявлення про те, як у дійсності поводять себе чоловіки та жінки.Сутність механізму стереотипізації полягає в приписуванні різноманітних характеристик на основі віднесення об єкта,що спостерігається, до вже відомої категорії, стереотипи приписують дівчатам пасивність, слухняність, емоційність, схильність до кооперації, орієнтація на людей.Що стосується переваг, вважається,що дівчата цінують любов, спілкування і красу. До істинно чоловічих рис відносять агресивність, прагнення до лідерства, раціональність, змагальність, інструментальність. Чоловіки прагнуть до влади, цінують компетентність, майстерність і досягнення.Для дівчат головними соціальними ролями є сімейні ролі, для хлопчиків професійні ролі. Хлопців прийнято оцінювати за професійними успіхами, дівчат по наявності сім ї та дітей.В старшому віці відбувається виявлений гендерний розподіл учнів, їхніх уподобань та інтересів на жіночі та чоловічі, що призводить до різних можливостей в інтелектуальній сфері та соціальних ролях.Змінюються культурні стереотипи маскулінності і фемінінності.Вони стають менш жорсткими і полярними, більш внутрішньо суперечливими, що видає їх конструктивістське походження.Серйозні трансформації відбуваються в шлюбно-сімейних відносинах. У міру того як старі економічні та соціальні функції сім ї(як продуктивної одиниці, осередки споживання,основи середовища соціалізації дітей та інше) слабшають і здобувають підлегле значення, збільшується цінність духовної і психологічної близькості між членами сім ї, подружні або дитячо батьківські відносини. 3.Статева ідентифікація це прийняття хлопчиками і дівчатками чоловічої або жіночої ролі. Це становлення психологічної статі. Ще до школи діти проявляють знання про гендерні відмінності в іграшках одязі заняття. За спостереженнями ряду дослідників хлопчики вибирають для гри машинки конструктор. Дівчатка-ляльки іграшки пов'язані з домашнім господарством.Дитина у віці 10-11 років на етапі статевої ідентифікації. Він триває до початку періоду статевого дозрівання і визначається соматичними факторами-будовою тіла виразом обличчя зачіскою мімікою ходою. Саме цей час ми використовуємо для усвідомлення поведінкових реакцій хлопчиків і дівчатокшляхом проведення систем виховних заходів організацій уроків з урахуванням статевих відмінностей. В період статевої ідентифікації у підлітків з'являються специфічні сексуальні інтереси і потяг до протилежної статі. Цей період має свої особливості у хлопчикі і дівчаток. Внаслідок бурхливої фізіологічної перебудови діти стають емоційно нестійкими раниними. І при певних несприятливих обставинах такі реакції легко фіксуються.Формування статевої ідентифікації породжує ряд важких для підлітка задач і зокрема ускладнює спілкування. Характер вимог до підлітка стає більш відмінним в залежності від статі. Саме з цього періоду статева приналежність починає визначати багато важливого-і життєві плани і вибір професії сімейний стан. І и процесі самоствердження риси які пов'язані зі статевою приналежністю набувають все більшої актуальності. Цуможе породжувати невпевненість в собі яка пов'язана з неуспіхом серед ровесників. Характерно що у дівчат в більш ій мірі виражені порушення емоційного плану-підвищена образливість плаксивість у хлопчиків-зміна поведінки та рухових реакцій. Вони стають більш шумними непосидючими їх дії супроводжуються відповідними рухами рук ніг і т. д. Взаємовідносини між хлопчиками та дівчатками складаються іноді нерівно і навіть конфліктно. Відставання хлопчиків в рості в цей період досить боляче ними переживається часто формує комплекси і конфлікти. 4. Суспільство формує систему норм поведінки яка дозволяє виконання певних ролей в залежності від біологічної статі індивіда. Виникає жорсткий ряд уявлень про те що є чоловіче і що є жіноче в даному суспільстві. Школа повинна давати учням можливість розвивати індивідуальні здібності та інтереси незалежно від приналежності до тієїчи іншої статі. Для цього педагогічний колектив повинен володіти тендерною чутливістю, володіти методикою тендерногоо підходу до процесу тендерної соціалізації дівчаток і хлопчиків. Педагогічний загал України має\ але не використовує\ широкі можливості реалізації державної політики забезпечення гендерної рівності в суспільстві через відповідно організований в цьому напрямку навчально-виховний процес. Людина, яка має навіть мінімальний досвід педагогічної роботи, може з впевненістю відповісти, що під час навчання в середній школі не враховуються гендерні особливості дітей. Проявами вкорінення гендерних стереотипів в школах залишається розподіл хлопців та дівчат для занять на уроках фізкультури та праці, відсутність гендерного компоненту в програмах та підручниках, відношення вчителів до дітей не як до учнів, а як до хлопчиків та дівчаток. Для того, щоб педагогічні працівники враховувалт гендерні особливості своїх вихованців, вчені-педагоги тап сихологи рекомендуьть, по-перше, знати свою гендерну домінанту, по-друге,розуміти, яка вона є у кожного з дітей. На сучасному етапі розвитку освіти в Україні важливо навчитись не тільли чітк о диференціювати особливості гендерного та статеворольового підходів в освіті, але й вчасно зрозуміти ефективність гендерної освіти і безумовне її значення для гармонійного і повноцінного розвитку як особистості, так і всього суспільства.

Доброго дня! Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту на моїй сторінці дайте стислі відповіді на запитання. 1.Як визначають поняття "обдарованість"? 2.Які типи обдарованості описують в психологічній науці? 3. Назвіть види обдарованості. 4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності? Якщо Ваші відповіді на попередні запитання будуть потребувати коментарів, то буду їх робити.--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 12:30, 5 лютого 2015 (EET) 1.Доброго дня. Моя відповідь. Обдаровааність-це сукупність здібностей, які дозволяють індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності. Обдарованість-це системна ознака психіки, що розвивається в прдовж життя та визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному чи кількох напрямках діяльності порівняно з іншими. 2.Типи обдарованості:Інтелектуальний тип-розумні, кмітливі, "надія школи". Діти мають глибокі знання, самостійно їх здобувають. Академічний тип-високий інтелект, на перший план виходить здатність до навчання. Це, як правило медалісти, гордість школи.Художній тип-високі досягнення в художній діяльності:музика, танці, живопис, скульптура. Креативний тип-нестандартність мислення, особливий погляд на світ. Лідерська обдарованість-організаторські здібності. Психомоторна або спортивна обдарованість. 3. Для визначення обдарованості дітей педагогам необхідно знати вид и спеціальних здібностей. Класифікація спеціальних здібностей на підставі багатовимірної концепції особистості, розроблена В. Моргуновим 1. Здібності орієнтуватись у просторі й часі. 2.Здібності до потреб і вольових(естетичних) переживань. 3. Здібності до змісту (профілів, видів) діяльності. 4. Здібності до рівнів оволодіння людською діяльністю. 5. Здібності до форм реалізації людської діяльності. 4. В обдарованих дітей протягом їхнього життя виникае досить багато різноманітних проблем , серед яких можна виділити: 1. Ворожість до школи. Навчальна програма для них нудна й не цікава, тому що не відповідае їх здібностям. 2. Ігрові інтереси. Обдаровані діти люблять складні ігри й байдужі до простих, якими захоплюються їхні однолітки. 3. Конформність. Вона виявляеться у відкиданні стандартних вимог, особливо якщо вони йдуть урозріз з інтересами обдарованої дитини. 4. Занурення у філософські проблеми. Замислюються над питання життя і смерті, релігійні вірування. 5. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком.Cтеценко Олена Володимирівна Доброго дня! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 12:47, 12 лютого 2015 (EET)

Доброго дня. Моя відповід. 1.Професійне вигорання-реакція організму та психологічної сфери людини, яка виникае внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною діяльністю; результат некерованого довготривалого стресу ; психічний стан, який характеризуеться виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми,викликаних професійною діяльністю людини, і поеднуе в собі емоційну спустошеність,деперсоналізацій і редукцію професійних досягнень; різновид та передумова професійної деформації особистості. Ємоційне вигорання-це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового вимкнення емоцій психотравматичний вплив. 2. Фактори "синдрому вигорання". 1.Напруженість і конфліти у професійному оточенні, недостатня підтримка колег. 2. Погані умови для самовираження,експериментування та інновації. 3. Одноманітність діяльності й невміння творчо підійти до виконання роботи. 4. Вкладення в рботу значних ресурсів за недостатнього визнання й відсутності позитивного оцінювання керівництва. 5. Робота без перспективи, неможливість побудувати професійну кар'еру. 6. Невмотивованість учнів, результати роботи з якими "непомітні". 7. Невирішені особистісні конфлікти. 3. Основні синдроми професійного вигорання у педагогів-швидка втомлюваність; негативізм у спілкуванні з учнями та колегами; безсоння; почуття провини; зниження самооцінки; порушення пам'яті; уваги, підвищення дратівливості; розвиток тривожного й депресивних розладів; потреба у психостимуляторах; соматичні захворювання. 4. Запобігання та подолання професійного вигорання учителів: хобі, спорт, емоційне спілкування з дітьми, близькими людьми або домашніми тваринами,позитивне мислення, фотографії тих , хто любий серцю.Потрібно розраховувати й обдумано розподіляти свої навантаження, вчитися переключатися з одного виду діяльності на інший; не намагатися бути найкращим завзди й в усьому; простіше ставитися до конфліктів на роботі.

Індивідуальні заняття

Доброго дня! Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 11:56, 26 лютого 2015 (EET) Пізнавльні процеси: Відчуття Сприйняття Мислення Свідомість Мова Увага Пам'ять Уява Уявлення

Відчуття - це найпростіший психічний процес, який є відображенням мозком окремих властивостей предметів та явищ, а також внутрішнього стану організму при безпосередньому діянні матеріальних подразників на відповідні рецептори. Образи відчуттів виконують регулюючу, пізнавальну та емоційну функцію.

Сприймання - це цілісний образ, відбиваючий безпосередньо діючі на органи відчуття предмети, їх властивості і відношення. Сприймання людини включає у себе усвідомлення, осмислення предметів, їх властивостей і відношень, засноване на залученні кожний раз знов отриманого враження у систему вже наявних знань.

Уява - це образ того предмета, який колись діяв на органи відчуття людини і потім відновився по збережених у мозку зв’язкам. Уява не пов’ язана із наявністю предмета ї його дією на органи

Пам’ять - це процес організації і збереження минулого досвіду, що робить можливим його повторне використання у діяльності або повернення у сферу свідомості. Процеси сприймання залишають після себе „слід” у мозку, суть котрих складається у здібності відтворювати образи предметів, які у даний момент не діють на людину. Пам’ять грає дуже важливу пізнавальну роль. Вона поєднує минуле і теперішнє в одне органічне ціле. У пам’яті виділяються 3 процеси: запам’ятовування (уведення інформації у пам’ять), збереження (удержання інформації у пам’яті) і відтворення (витягнення потрібної інформації із пам’яті). Всі ці процеси взаємозв’язані. Організація запам’ятовування впливає на збереження. Якість збереження визначає відтворення.

Увага - це психічний процес, який є не самостійною формою відбиття, а організацією тих чи інших форм відбиття (відчуттів, сприймань, пам’яті, мислення, уявлення, емоцій і почуттів), в результаті якого щось відбивається у свідомості більш чітко, а інше менш чітко. Увага - це спрямованість і зосередженість свідомості на певному об’єкті.

Уявлення (або фантазія ) - це психічний пізнавальний процес, у якому відбиття дійсності відбивається у специфічній формі об' єктивно або суб' єктивно нового ( у вигляді образів, уяви або ідей ), створеного на основі образів сприйняття, пам'яті, а також знань, придбаних у процесі мовленнєвого спілкування. Коли йдеться про об' єктивно нове, то мається на увазі, що даний продукт уявлення взагалі вперше створюється у суспільстві. Коли ж йдеться про суб'єктивно нове, то це значить, що створений продукт має новизну тільки для самого творця, в той час як у суспільстві він вже відомий. 2.Сутністьпринципу індивідуального підходу в навчанні полягає у вивченні і врахуванні в навчальному процесі індивідуальних і вікових особливостей кожного учня з метою максимального розвитку позитивних і подолання негативних індивідуальних особливостей, забезпеченні на цій основі підвищення якості його навчальної роботи, всебічного розвитку.

Реалізація принципу здійснюється в таких напрямах: а) психологічному — врахування психічних особливостей індивіда, які впливають на навчально-пізнавальну діяльність, що обумовлює наслідки навчання; б) дидактичному — організація такої взаємодії викладача і учнів, яка б максимально задовольняла потреби та інтереси кожного учня, визначення адекватної системи прийомів педагогічного впливу на особистість школяра.

Доброго дня! Продовжуємо роботу на індивідуальних заняттях. Яким чином можна визначити рівень здатності учня до навчання? Наведіть приклади--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 13:38, 25 березня 2015 (EET) 3.Сьогодні важливе значення має проблема визначення потенційних навчальних можливостей кожного учня та моніторингового супроводу його розумового розвитку протягом навчання у школі. Проблему діагностики научуваності школярів досліджували Н.Жулідова та Є.Рабунський, які розробили власну методику її вимірювання [4]. На думку В.Дружиніна, не можна однозначно стверджувати, що научуваність дорівнює загальному інтелекту або особливостям його структури, бо научуваність характеризує систему набуття знань, а інтелект – здатність до використання знань. Разом із тим, під час дослідження детермінант шкільної успішності доведено, що між цими факторами існує позитивний зв’язок: научуваність детермінує успішність оволодіння новими знаннями, а інтелект – успішність застосування знань для вирішення задач Однак, незважаючи на те, що в психолого-педагогічній літературі запропоновані певні методики визначення научуваності учнів, вітчизняна педагогічна практика свідчить, що визначення вчителями рівня навчальних можливостей школярів відбувається, як правило, на основі спостережень та врахування рівня їх попередніх навчальних досягнень без опори на психодіагностику, тобто саме психологічні компоненти навчальних можливостей визначаються переважно інтуїтивно. --Стеценко Олена Володимирівна (обговорення) 18:08, 14 травня 2015 (EEST)

Консультації

Доброго дня! У нас виділено час для консультацій. Якщо у вас є запитання з актуальних проблем психології, то можете розміщувати їх тут - я дам відповідь.--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 13:18, 25 березня 2015 (EET)

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 11:48, 6 березня 2015 (EET)

Позитивні характеристики:-висока об єктивність оцінювання; оперативність; чіткість результату; якість; ефективна діяльність як викладача так і учня. - Негативні : механічність у діяльності учня під час вибору відповідей; можливість угадування відповіді; зменшиність словникового запасу; низький рівень творчої взаємодії у системі "викладач - учень". Також деякі тестові завдання можуть бути некоректними або двозначними. Особисто я вважаю, що потрібно обмежити використання тестових технологій у нашій школі. Можливо при вступі у ВНЗ така практика є доцільною. А у школі, особливо в основній, учень має працювати творчо. Наприклад, відповідати на питання викладача; пояснювати; переказувати прочитане; аналізувати; робити висновки; передбачати очікувані результати; дискутувати; відстоювати свою позицію тощо. Насамкінець він має "чути свій голос", відпрцьовувати дикцію, темп розмови; прослідковувати логічність думки. Щодо психологічного оцінювання то можливо тести і доцільно використовувати, нариклад, щоб визначити здатність учня відтворювати отримані знання, використовувати їх або застосовувати. Також позитивно розглядаю тестові технології при визначенні здатності особи виконувати певний вид роботи, адаптуватися до колективу, працювати творчо, щодо наявності конфлікту в окремих ситуаціях тощо. Потрібно застосовувати відповідні тести і при прийомі на роботу в навчальні заклади для окремих категорій педагогічних працівників.

Продовжимо обговорення тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання.Які вимоги висувають до тестових завдань?--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 12:58, 14 квітня 2015 (EEST)

1.Уникайте використання очевидних, тривіальних, малозначних питань і формулювань. 2.Дотримуйтесь правил граматики, пунктуації і риторики. Тестові завдання мають бути найбільш “читабельні”. 3.Уникайте використання неясних виразів і слів (виключаючи випадки складання тесту спеціально для цілей, пов'язаних із знанням цих слів). 4.Уникайте втрати часу. Складайте завдання, які можуть бути виконані за мінімальний час. 5. При тестуванні вашою метою має бути не кількість тестових завдань, а віддзеркалення всіх цілей тестування. 6.Уникайте взаємозв'язаних завдань, де зміст одного завдання підказує відповідь на інше завдання. 7.Уникайте ненавмисних підказок в завданнях і зразках відповіді. Ці підказки є одним із способів вгадування правильної відповіді без володіння достатніми знаннями або уміннями. 8.Завдання має бути сформульоване не у формі питання, а у формі твердження грамотно, коротко, чітко, ясно, без повторів, малозрозумілих слів і символів, без використання негативних частинок. 9.Не рекомендується включати в тестові завдання:-дискусійні питання і відповіді; -завдання, що мають громіздкі формулювання; 10. Із завдання необхідно вилучити всі вербальні асоціації, що підказуватимуть вибір правильної відповіді. --Стеценко Олена Володимирівна (обговорення) 18:13, 14 травня 2015 (EEST)

Проведення та перевірка модульного контролю

Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання: 1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми? 2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми? 3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це: а) допитливість; б) талант; в) схильність. 4. До діапазону академічних здібностей не відносять: а) здібності до природознавчих наук; б) здібності до читання; в) образотворчі здібності. 5. Творчість — це: а) розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей; б) схильність до занять певним видом діяль¬ності; в) здатність дитини до перетворення навко¬лишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури.--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 14:44, 16 березня 2015 (EET)

1.Підготовка вчителів до роботи з обдарованими учнями має ряд невирішених завдань: - відсутність у науці єдиного підходу до розуміння феномену обдарованості; - відсутність єдиних вимог до особистості вчителя для роботи з обдарованою дитиною; - відсутність системи підготовки вчителів у напряму формування теоретичних знань; - вироблення відповідних практичних навичок та особистісних ознак, що забезпечують успішну співпрацю з обдарованими дітьми. Професійно-педагогічна спрямованість педагога на роботу з обдарованою дитиною передбачає знання сутності та змісту роботи з обдарованою дитиною, усвідомлення особливостей її здійснення та доцільності проведення.

2.Ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми є: - Використовувати тренінги (розвитку креативності, пониження рівня тривожності, вміння долати страх перед невдачами та поразками, вироблення уміння змагатися) - Організовувати науково-дослідну роботу обдарованих учнів - Розробляти програми для індивідуального навчання обдарованих дітей - Здійснювати інноваційну діяльність - Поєднувати роботу з обдарованими учнями та класом - Створювати в класі доброзичливу атмосферу - Контролювати рівень емоційного вигорання як власного так і учнів - Залучати учнів до науково-дослідної діяльності - Розвивати позитивні якості обдарованих дітей

Тести:

3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це:

а) допитливість;

б) талант;

в) схильність.

4. До діапазону академічних здібностей не відносять:

а) здібності до природознавчих наук;

б) здібності до читання;

в) образотворчі здібності.

5. Творчість — це:

а) розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей;

б) схильність до занять певним видом діяль¬ності;

в) здатність дитини до перетворення навко¬лишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури. --Стеценко Олена Володимирівна (обговорення) 18:19, 14 травня 2015 (EEST)