Відмінності між версіями «Педагогічна інноватика Чайкін І.М.»
(Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Заняття}}) |
(→Проведення та перевірка модульного контролю) |
||
(не показано 33 проміжні версії 2 учасників) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
==== Інтерактивні практичні заняття ==== | ==== Інтерактивні практичні заняття ==== | ||
+ | Добрий день! | ||
+ | Сьогодні ми розпочинаємо наші інтерактивні практичні заняття. Опрацюйте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на питання: | ||
+ | |||
+ | *У чому суть технологічності в освіті? | ||
+ | |||
+ | --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 13:17, 1 березня 2016 (EET) | ||
+ | |||
+ | Доброго дня, Марина Вікторівна. Відповідаю на Ваше питання: | ||
+ | Аналіз рівня професійної підготовки вчителя в Україні сьогодні дозволяє зробити висновки про необхідність серйозного перегляду її змісту. „Концепція педагогічної освіти” (1999 р.) звертає увагу вчених і практиків на посилення технологічного аспекту підготовки вчителя, на накопичену сучасною школою палітру освітніх технологій, напрацьовані підходи до гуманізації педагогічної взаємодії педагога з дитиною і колективом в цілому. Одним з провідних завдань є створення такого освітньо-розвивального середовища, у результаті з яким у вчителя формується готовність до роботи на основі знання сучасних педагогічних технологій, розуміння ним своєї індивідуальної сутності, на основі якої виробляється особистісна педагогічна концепція і персональна технологія. Головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає у ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Проблема полягає в тому, щоб надати вчителю методологію вибору, та механізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчальному процесі як з урахуванням інтересів та здібностей учнів, так і особистої творчої індивідуальності.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 15:40, 16 травня 2016 (EEST) | ||
+ | |||
+ | Продовжуємо заняття. Опрацюйте лекційний матеріал, розташований на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на такі питання: | ||
+ | |||
+ | *Дайте порівняльний аналіз різних підходів до розкриття терміна "педагогічна технологія". | ||
+ | *Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія". | ||
+ | --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:43, 3 березня 2016 (EET) | ||
+ | |||
+ | Доброго дня, Марина Вікторівна. Відповідаю на Ваші питання: | ||
+ | *1. Однією з причин тривалої дискусії про термін "педагогічна технологія" є непрофесійний погляд на проблему. Існують дві основні точки зору: "Професіональні педагоги-технологи вважають технологію процесом чи способом виконання визначеного, завдання. З другого боку, педагогічна громадськість, здебільшого, вважає технологію апаратурою для навчального процесу". Найбільш повно вивчив проблему П. Д. Мітчелл. Він пише в Енциклопедії педагогічних засобів, комунікацій і технології (Лондон, 1978): «Не будучи синонімом "засобу навчання", педагогічна технологія являє собою міждисциплінарний конгломерат, що має зв'язки (відносини) фактично з усіма аспектами освіти — від короткого навчального фрагмента до національної системи з усіма її функціями». Зробивши докладний аналіз численних визначень, автор дійшов висновку про існування концептуальної мозаїки значень педагогічної технології: педагогічна психотехнологія, педагогічна інформація і технологія комунікації, технологія педагогічного менеджменту, технологія педагогічних систем, технологія педагогічного планування. Уважно проаналізувавши 102 джерела (монографії і статті) з педагогічної технології, П. Д. Мітчелл формулює остаточне її визначення: "Педагогічна технологія є галузь досліджень і практики (у межах системи освіти), що має зв'язки (відносини) з усіма аспектами організації педагогічних систем і процедурою розподілу ресурсів для досягнення специфічних і потенційно відтворюваних педагогічних результатів" Це твердження є, на наш погляд, вдалою спробою об'єднання всіх відомих значень педагогічної технології. Воно дало змогу автору сформулювати основне завдання педагогів - технологів: оптимальний розподіл людських, матеріальних і фінансових ресурсів для одержання бажаних педагогічних результатів. | ||
+ | |||
+ | У 1979 р. Асоціація з педагогічних комунікацій і технології США опублікувала "офіційне" визначення педагогічної технології: "Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань". | ||
+ | Це формулювання виявилося настільки всеосяжним, що подальші його зміни відбувалися лише по лінії уточнення мозаїки значень педагогічної технології і їх спеціалізації. Як зазначено в глосарії термінів за технологією освіти (Париж, ЮНЕСКО, 1986, с. 43), "у первісному розумінні педагогічна технологія означає використання з педагогічною метою засобів, породжених революцією в галузі комунікації, таких, як аудіовізуальні засоби, телебачення, комп'ютери й інші види "жорстких" і "м'яких" засобів. У новому і ширшому розумінні це — систематичний метод планування, застосування й оцінювання всього процесу навчання й засвоєння знань шляхом обліку людських і технічних ресурсів і взаємодії між ними для досягнення найефективнішої форми освіти. У цьому розумінні педагогічна технологія використовує як теоретичний інструмент системний аналіз. | ||
+ | — Педагогічна технологія — це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В. П. Безпалько). | ||
+ | — Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічної мети (М. В. Кларин). | ||
+ | — Педагогічна технологія є змістовним узагальненням, що вбирає в себе зміст усіх визначень різних авторів (джерел). Педагогічна технологія може бути представлена науковим, процесуально-описовим і процесуально-діючим аспектами (Г. К.Селевко). | ||
+ | — Педагогічна технологія — системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО). | ||
+ | Педагогічні технології, зазвичай, відображають прийняту в різних країнах систему освіти, її загальну цільову і змістовну спрямованість, організаційні структури і форму, відображені в державних нормативних документах, зокрема — в освітніх стандартах. Сама собі система неперервної освіти в нашій країні теж може бути занесена до класу освітніх технологій. .--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 15:40, 16 травня 2016 (EEST) | ||
+ | *2. Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодій, що ставить своїм завдання оптимізацію форм освіти. Технологія навчання - це цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних ій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем вцілому і встановлення мети заново, щойно надходить нова інформація про ефективність системи. Технологія виховання — це обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. Кожне завдання має адекватну технологію виховання. Зміна завдання веде до зміни технології. Персоніфіковані технології визначаються діяльністю педагогів-новаторів, які мають авторські, творчі підходи до організації навчально-виховного процесу, які не підлягають тиражуванню. --[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 15:40, 16 травня 2016 (EEST) | ||
+ | Шановні колеги! Продовжуємо працювати. | ||
+ | |||
+ | *Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча? | ||
+ | |||
+ | Двадцять років тому технологічний підхід майже не використовувався у вітчизняній практиці. Спочатку педагогічну технологію пов'язували тільки з застосуванням у навчанні технічних засобів та засобів програмованого навчання ("технічні засоби навчання"). Останнім часом педагогічну технологію розуміють як нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу ("технологія навчання", або "технологія навчального процесу"). --[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 17:10, 16 травня 2016 (EEST) | ||
+ | |||
+ | Продовжуємо заняття. | ||
+ | *Обгрунтуйте Ваше ставлення до проблеми технологізації виховного процесу. | ||
+ | --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 22:51, 20 березня 2016 (EET) | ||
+ | |||
+ | --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:21, 15 березня 2016 (EET) | ||
+ | |||
+ | Головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає у ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Це значно складніше, ніж традиційна освіта. Проблема полягає в тому, щоб надати вчителю методологію вибору, та механізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчальному процесі як з урахуванням інтересів та здібностей учнів, так і особистої творчої індивідуальності. Окремі форми і методи навчання повинні поступитися цілісним педагогічним технологіям загалом і технології навчання – зокрема.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 17:33, 16 травня 2016 (EEST) | ||
==== Індивідуальні заняття ==== | ==== Індивідуальні заняття ==== | ||
+ | Добрий день! На моїй сторінці обговорення Ви знайдете список рекомендованої літератури та завдання щодо індивідуального заняття. | ||
+ | --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 00:13, 21 березня 2016 (EET) | ||
+ | --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:56, 14 квітня 2016 (EEST) | ||
==== Консультації ==== | ==== Консультації ==== | ||
Рядок 11: | Рядок 54: | ||
====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ==== | ====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ==== | ||
+ | Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання: | ||
+ | *Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності? | ||
+ | *Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ? | ||
+ | *Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень? | ||
+ | *Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів. | ||
+ | Залучайтесь до дискусії. | ||
+ | |||
+ | --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:34, 5 квітня 2016 (EEST) | ||
+ | |||
+ | *1. Однією з важливих якостей педагога, умов успішності його як професіонала є готовність до інноваційної діяльності. У педагогічній практиці інноваційні старання педагога можуть бути обумовлені різними мотивами (підвищення ефективності навчально-виховного процесу; намагання привернути до себе увагу, здобути визнання та ін.), справжню суть яких з'ясувати буває нелегко, оскільки з часом вони можуть змінюватися. Знання мотивів інноваційної діяльності педагогів є важливим компонентом управління педагогічними інноваціями. Особистісну значущість конкретних мотивів досліджують на підставі аналізу сформульованих педагогом цілей власної інноваційної діяльності, його дій щодо реалізації цих цілей, а також аналізу змін у його мотиваційній сфері, самооцінок, ставлення до своєї професійної діяльності. Мотиваційна готовність, сприйнятливість до педагогічних нововведень є важливою якістю вчителя, оскільки лише адекватна цілям інноваційної діяльності мотивація забезпечує ефективну діяльність і саморозкриття особистості педагога. Часто провідним мотивом інноваційної педагогічної діяльності є пізнавальний інтерес. Пізнавальні інтереси педагога, орієнтованого на застосування інноваційних освітніх технологій, концентруються навколо потреби у науковому розумінні різноманітних аспектів особистісної орієнтації освіти; на осмисленні власного досвіду, ступеня ефективності педагогічної діяльності, формування своєї позиції щодо змін у системі освіти; використанні нових знань у власній практичній діяльності. Мотивація особистості педагога обумовлена його професійними інтересами, ціннісними орієнтаціями, ідеалами. Вона виявляється як у всій його професійній життєдіяльності, так і в окремих педагогічних ситуаціях, визначає його сприйняття зовнішніх подій і логіку поведінки. Позитивну мотивацію педагога до інноваційної діяльності засвідчує задоволення таких його особистісних і професійних потреб, як створення і застосування нового, підвищення педагогічної майстерності, подолання професійних труднощів. Тому використання інноваційних технологій багато хто з педагогів вважає єдиним важливим мотивом особистісного і професійного самоствердження.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 17:49, 16 травня 2016 (EEST) | ||
+ | *2. Беручи до уваги широке використання молоддю у школі і поза школою інформаційних та комунікаційних технологій, важливим питанням для вчителя є необхідність їх використання у підвищенні рівня якості сучасного уроку історії. При цьому необхідно враховувати, що ці технології мають доповнювати процес вивчення історії та суспільних дисциплін новими ресурсними можливостями, розширювати можливості обміну та діалогу між школярами на різноманітних рівнях. Плануючи урок потрібно підбирати такі завдання, щоб учень мав можливість самостійного пошуку у отримані знань, у розв’язані проблемних питань. Важливо моделювати такі навчальні ситуації, які формують у школяра уміння та навички класифікувати та узагальнювати матеріал, зіставляти та проводити аналогії, робити висновки, давати оцінки історичним подіям у співпраці з учителем, що сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює доброзичливу атмосферу.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 19:55, 16 травня 2016 (EEST) | ||
+ | *3. Інноваційність не є і не може бути самоціллю в педагогічній практиці. Мета її полягає в оптимізації навчально-виховного процесу, в забезпеченні його відповідності умовам і тенденціям суспільного буття. Саме в цій площині постає проблема ефективності інноваційних педагогічних процесів. Для раціонального управління нововведеннями необхідно знати передумови їх ефективності, тобто чинники, які сприяють або стримують ефективний їх перебіг і розвиток. Ефективність тлумачиться як співвідношення результатів дій і витрат на їх досягнення. Це означає, що навіть найвищий за певних умов результат ще не засвідчує максимальну ефективність діяльності. Необхідно враховувати, які засоби і ресурси було затрачено задля його досягнення. Наприклад, якщо дві технології навчання дітей по історії забезпечують приблизно однаковий рівень її освоєння, то ефективнішою буде та, що потребує найменших зусиль. Але стверджувати про більшу чи меншу ефективність дій можна лише тоді, коли досягнута їх мета. Впровадження інновацій у педагогічний процес навчального закладу покликане забезпечити підвищення якості навчання й виховання дітей або знизити витрати на досягнення звичних результатів освіти. Йдеться про те, що метою будь-якого нововведення є підвищення ефективності педагогічного процесу. Ступінь ефективності залежить від того, яких витрат потребує конкретне нововведення і як довго воно даватиме корисний ефект. Якщо через незначний час після впровадження нововведення актуальною буде проблема щодо освоєння нового, яке нейтралізує дію попереднього, то корисний ефект такого нововведення не може бути значним, а значить витрати на його впровадження виявляться невиправданими. Отже, ефективність нововведення залежить від досягнутого завдяки йому корисного ефекту, тривалості використання інноваційної технології, витрат на її впровадження.Нерідко інноваційні дії можуть бути результативними, але малоефективними. Це відбувається тоді, коли, діючи інакше, того самого результату можна досягти за менших витрат, або коли при тих самих витратах можна здобути кращий результат. Як зауважив один із сучасних авторитетів у галузі менеджменту Патрік Друкер, результативність є наслідком створення потрібних, правильних речей, а ефективність — наслідком правильного створення цих речей. Обидва чинники (результативність та ефективність) однаково важливі.Загалом, будь-який інноваційний процес з погляду його ефективності значною мірою ризиковий. Суть не лише у потенціалі ефективності інноваційної ідеї, а й у багатьох чинниках, що впливають на впровадження і використання інноваційної педагогічної технології. Одні з цих чинників універсальні і виявляються в будь-якій сфері людської діяльності, інші — поширені в педагогічному середовищі.До найголовніших недоліків інноваційної діяльності в педагогічній сфері належать такі: 1. Потенційно ефективні новації не впроваджуються або впроваджуються із значним запізненням, що суттєво обмежує можливості одержання корисного ефекту від використання нововведення. 2. Нерідко значні зусилля спрямовуються на впровадження новації, яка не володіє необхідним інноваційним потенціалом як наслідком помилок в оцінюванні її корисності. Іноді стимулом для впровадження новації стає її модність, а не очікуваний педагогічний ефект. 3. Низький ефект від впровадження новації виникає внаслідок явного чи прихованого їй опору або неправильної організації інноваційних процесів. 4. Значне перевищення витрат на впровадження новацій порівняно з прогнозованими показниками. 5. Непомірно тривалі строки впровадження.Усі ці проблеми є наслідком неправильного оцінювання затрат часу, фінансових, організаційних, кадрових та інших ресурсів, недостатньо продуманої технології впровадження, неврахування психологічних чинників новацій, слабких вольових зусиль їх ініціаторів, сильного опору консервативної, рутинерської частини педагогічного колективу. Якими б не були причини недоліків інноваційної діяльності в педагогічному колективі, під загрозою несприйняття, нереалізації опиняється нерідко актуальна, потенційно високопродуктивна інноваційна педагогічна ідея. Тому явно недостатньо бути налаштованим на інноваційність, необхідно мати у розпорядженні оптимальний набір ресурсів, володіти управлінською культурою, професійним і діловим авторитетом, необхідними для переконання педагогічного колективу, нерідко — відповідного керівництва у правильності вибору інноваційної діяльності, для акумуляції зусиль на подолання різноманітних труднощів, які неминуче супроводжують кожну людину, що наважилася зламати закостенілі стереотипи, утвердити у педагогічній практиці нове.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 20:51, 16 травня 2016 (EEST) | ||
+ | *4. Інноваційна спрямованість роботи вчителів визначається критеріями педагогічних інновацій, до яких належать: а) новизна, що дає змогу визначити рівень новизни досвіду. Розрізняють абсолютний, локально-абсолютний, умовний, суб´єктивний рівні новизни; б) оптимальність, який сприяє досягненню високих результатів за найменших витрат часу фізичних, розумових сил; в) результативність та ефективність, що означає певну стійкість позитивних результатів у діяльності вчителя; г) можливість творчого застосування в масовому досвіді, що передбачає придатність апробованого досвіду для масового впровадження в загальноосвітніх закладах.Маючи чітке уявлення про зміст та критерії педагогічних інновацій, володіючи методикою їх застосування, учителі, керівники навчальних закладів послідовно впроваджують їх у свою практику. Але часто буває, що педагогічні інновації, у зв´язку з відсутністю належної педагогічної експертизи та апробації, недостатньою організаційною, технічною, психологічною підготовленістю педагогічних кадрів, не знаходять подальшої реалізації. Часто поспішне впровадження нововведень призводить згодом до відмови від них. Увесь цей комплекс причин свідчить про несформованість у школах потрібної морально-психологічної ділової атмосфери, іншими словами — інноваційного середовища.Відсутність такого середовища спричиняє методичну непідготовленість учителів, недостатню їх поінформованість щодо педагогічних нововведень. Натомість сприятливе інноваційне середовище дає змогу долати опір консервативно налаштованих учителів щодо нововведень, допомагає подоланню стереотипів професійної діяльності.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 20:30, 16 травня 2016 (EEST) | ||
+ | |||
+ | --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 08:39, 23 травня 2016 (EEST) | ||
==== Проведення та перевірка модульного контролю ==== | ==== Проведення та перевірка модульного контролю ==== | ||
+ | Дайте відповідь на тестові питання: | ||
+ | 1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у : | ||
+ | *а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів; | ||
+ | *б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів; | ||
+ | *в) організації індивідуального навчання; | ||
+ | *г) всі відповіді правильні; | ||
+ | *д) правильна відповідь відсутня. | ||
+ | 2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве): | ||
+ | *а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію; | ||
+ | *б) ініціативність та активність; | ||
+ | *в) високі пізнавальні мотиви; | ||
+ | *г) уміння планувати й організовувати діяльність; | ||
+ | *д) критичне мислення. | ||
+ | 3. Педагогічна технологія – це: | ||
+ | *а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти; | ||
+ | *б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів; | ||
+ | *в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів; | ||
+ | *г) всі відповіді правильні; | ||
+ | *д) правильна відповідь відсутня. | ||
+ | 4. Інноваційний процес в освіті характеризується як: | ||
+ | *а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти; | ||
+ | *б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання; | ||
+ | *в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти; | ||
+ | *г) усі відповіді вірні. | ||
+ | 5. Інтерактивними методами навчання є: | ||
+ | *а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті; | ||
+ | *б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення; | ||
+ | *в) самостійна робота учня; | ||
+ | *г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра; | ||
+ | *д) всі відповіді правильні. | ||
+ | 6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що: | ||
+ | *а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання; | ||
+ | *б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання; | ||
+ | *в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання; | ||
+ | *г) всі відповіді правильні; | ||
+ | *д) правильна відповідь відсутня. | ||
+ | 7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве): | ||
+ | *а) зацікавлення змістом навчального матеріалу; | ||
+ | *б) зацікавлення процесом навчання; | ||
+ | *в) включення учнів у творчу діяльність; | ||
+ | *г) постановка проблемної задачі; | ||
+ | *д) пред‘явлення дидактичних вимог; | ||
+ | 8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь: | ||
+ | *а) у знаннях закономірностей розвитку особистості; | ||
+ | *б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності; | ||
+ | *в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання; | ||
+ | *г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь | ||
+ | *д) у володінні різноманітними педагогічними техніками | ||
+ | --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:58, 18 квітня 2016 (EEST) | ||
+ | |||
+ | На мою думку правильні такі відповіді: 1. г) 2. а) 3. в) 4. г) 5. г) 6. а) 7. д) 8. г)--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 21:56, 16 травня 2016 (EEST) | ||
+ | |||
+ | --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:24, 9 червня 2016 (EEST) |
Поточна версія на 11:28, 9 червня 2016
Зміст
Інтерактивні практичні заняття
Добрий день!
Сьогодні ми розпочинаємо наші інтерактивні практичні заняття. Опрацюйте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на питання:
- У чому суть технологічності в освіті?
--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 13:17, 1 березня 2016 (EET)
Доброго дня, Марина Вікторівна. Відповідаю на Ваше питання: Аналіз рівня професійної підготовки вчителя в Україні сьогодні дозволяє зробити висновки про необхідність серйозного перегляду її змісту. „Концепція педагогічної освіти” (1999 р.) звертає увагу вчених і практиків на посилення технологічного аспекту підготовки вчителя, на накопичену сучасною школою палітру освітніх технологій, напрацьовані підходи до гуманізації педагогічної взаємодії педагога з дитиною і колективом в цілому. Одним з провідних завдань є створення такого освітньо-розвивального середовища, у результаті з яким у вчителя формується готовність до роботи на основі знання сучасних педагогічних технологій, розуміння ним своєї індивідуальної сутності, на основі якої виробляється особистісна педагогічна концепція і персональна технологія. Головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає у ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Проблема полягає в тому, щоб надати вчителю методологію вибору, та механізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчальному процесі як з урахуванням інтересів та здібностей учнів, так і особистої творчої індивідуальності.--Чайкін Ігор Михайлович (обговорення) 15:40, 16 травня 2016 (EEST)
Продовжуємо заняття. Опрацюйте лекційний матеріал, розташований на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на такі питання:
- Дайте порівняльний аналіз різних підходів до розкриття терміна "педагогічна технологія".
- Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".
--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:43, 3 березня 2016 (EET)
Доброго дня, Марина Вікторівна. Відповідаю на Ваші питання:
- 1. Однією з причин тривалої дискусії про термін "педагогічна технологія" є непрофесійний погляд на проблему. Існують дві основні точки зору: "Професіональні педагоги-технологи вважають технологію процесом чи способом виконання визначеного, завдання. З другого боку, педагогічна громадськість, здебільшого, вважає технологію апаратурою для навчального процесу". Найбільш повно вивчив проблему П. Д. Мітчелл. Він пише в Енциклопедії педагогічних засобів, комунікацій і технології (Лондон, 1978): «Не будучи синонімом "засобу навчання", педагогічна технологія являє собою міждисциплінарний конгломерат, що має зв'язки (відносини) фактично з усіма аспектами освіти — від короткого навчального фрагмента до національної системи з усіма її функціями». Зробивши докладний аналіз численних визначень, автор дійшов висновку про існування концептуальної мозаїки значень педагогічної технології: педагогічна психотехнологія, педагогічна інформація і технологія комунікації, технологія педагогічного менеджменту, технологія педагогічних систем, технологія педагогічного планування. Уважно проаналізувавши 102 джерела (монографії і статті) з педагогічної технології, П. Д. Мітчелл формулює остаточне її визначення: "Педагогічна технологія є галузь досліджень і практики (у межах системи освіти), що має зв'язки (відносини) з усіма аспектами організації педагогічних систем і процедурою розподілу ресурсів для досягнення специфічних і потенційно відтворюваних педагогічних результатів" Це твердження є, на наш погляд, вдалою спробою об'єднання всіх відомих значень педагогічної технології. Воно дало змогу автору сформулювати основне завдання педагогів - технологів: оптимальний розподіл людських, матеріальних і фінансових ресурсів для одержання бажаних педагогічних результатів.
У 1979 р. Асоціація з педагогічних комунікацій і технології США опублікувала "офіційне" визначення педагогічної технології: "Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань". Це формулювання виявилося настільки всеосяжним, що подальші його зміни відбувалися лише по лінії уточнення мозаїки значень педагогічної технології і їх спеціалізації. Як зазначено в глосарії термінів за технологією освіти (Париж, ЮНЕСКО, 1986, с. 43), "у первісному розумінні педагогічна технологія означає використання з педагогічною метою засобів, породжених революцією в галузі комунікації, таких, як аудіовізуальні засоби, телебачення, комп'ютери й інші види "жорстких" і "м'яких" засобів. У новому і ширшому розумінні це — систематичний метод планування, застосування й оцінювання всього процесу навчання й засвоєння знань шляхом обліку людських і технічних ресурсів і взаємодії між ними для досягнення найефективнішої форми освіти. У цьому розумінні педагогічна технологія використовує як теоретичний інструмент системний аналіз. — Педагогічна технологія — це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В. П. Безпалько). — Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічної мети (М. В. Кларин). — Педагогічна технологія є змістовним узагальненням, що вбирає в себе зміст усіх визначень різних авторів (джерел). Педагогічна технологія може бути представлена науковим, процесуально-описовим і процесуально-діючим аспектами (Г. К.Селевко). — Педагогічна технологія — системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО). Педагогічні технології, зазвичай, відображають прийняту в різних країнах систему освіти, її загальну цільову і змістовну спрямованість, організаційні структури і форму, відображені в державних нормативних документах, зокрема — в освітніх стандартах. Сама собі система неперервної освіти в нашій країні теж може бути занесена до класу освітніх технологій. .--Чайкін Ігор Михайлович (обговорення) 15:40, 16 травня 2016 (EEST)
- 2. Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодій, що ставить своїм завдання оптимізацію форм освіти. Технологія навчання - це цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних ій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем вцілому і встановлення мети заново, щойно надходить нова інформація про ефективність системи. Технологія виховання — це обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. Кожне завдання має адекватну технологію виховання. Зміна завдання веде до зміни технології. Персоніфіковані технології визначаються діяльністю педагогів-новаторів, які мають авторські, творчі підходи до організації навчально-виховного процесу, які не підлягають тиражуванню. --Чайкін Ігор Михайлович (обговорення) 15:40, 16 травня 2016 (EEST)
Шановні колеги! Продовжуємо працювати.
- Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча?
Двадцять років тому технологічний підхід майже не використовувався у вітчизняній практиці. Спочатку педагогічну технологію пов'язували тільки з застосуванням у навчанні технічних засобів та засобів програмованого навчання ("технічні засоби навчання"). Останнім часом педагогічну технологію розуміють як нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу ("технологія навчання", або "технологія навчального процесу"). --Чайкін Ігор Михайлович (обговорення) 17:10, 16 травня 2016 (EEST)
Продовжуємо заняття.
- Обгрунтуйте Ваше ставлення до проблеми технологізації виховного процесу.
--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 22:51, 20 березня 2016 (EET)
--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:21, 15 березня 2016 (EET)
Головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає у ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Це значно складніше, ніж традиційна освіта. Проблема полягає в тому, щоб надати вчителю методологію вибору, та механізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчальному процесі як з урахуванням інтересів та здібностей учнів, так і особистої творчої індивідуальності. Окремі форми і методи навчання повинні поступитися цілісним педагогічним технологіям загалом і технології навчання – зокрема.--Чайкін Ігор Михайлович (обговорення) 17:33, 16 травня 2016 (EEST)
Індивідуальні заняття
Добрий день! На моїй сторінці обговорення Ви знайдете список рекомендованої літератури та завдання щодо індивідуального заняття. --Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 00:13, 21 березня 2016 (EET)
--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:56, 14 квітня 2016 (EEST)
Консультації
Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)
Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання:
- Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?
- Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?
- Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?
- Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.
Залучайтесь до дискусії.
--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 12:34, 5 квітня 2016 (EEST)
- 1. Однією з важливих якостей педагога, умов успішності його як професіонала є готовність до інноваційної діяльності. У педагогічній практиці інноваційні старання педагога можуть бути обумовлені різними мотивами (підвищення ефективності навчально-виховного процесу; намагання привернути до себе увагу, здобути визнання та ін.), справжню суть яких з'ясувати буває нелегко, оскільки з часом вони можуть змінюватися. Знання мотивів інноваційної діяльності педагогів є важливим компонентом управління педагогічними інноваціями. Особистісну значущість конкретних мотивів досліджують на підставі аналізу сформульованих педагогом цілей власної інноваційної діяльності, його дій щодо реалізації цих цілей, а також аналізу змін у його мотиваційній сфері, самооцінок, ставлення до своєї професійної діяльності. Мотиваційна готовність, сприйнятливість до педагогічних нововведень є важливою якістю вчителя, оскільки лише адекватна цілям інноваційної діяльності мотивація забезпечує ефективну діяльність і саморозкриття особистості педагога. Часто провідним мотивом інноваційної педагогічної діяльності є пізнавальний інтерес. Пізнавальні інтереси педагога, орієнтованого на застосування інноваційних освітніх технологій, концентруються навколо потреби у науковому розумінні різноманітних аспектів особистісної орієнтації освіти; на осмисленні власного досвіду, ступеня ефективності педагогічної діяльності, формування своєї позиції щодо змін у системі освіти; використанні нових знань у власній практичній діяльності. Мотивація особистості педагога обумовлена його професійними інтересами, ціннісними орієнтаціями, ідеалами. Вона виявляється як у всій його професійній життєдіяльності, так і в окремих педагогічних ситуаціях, визначає його сприйняття зовнішніх подій і логіку поведінки. Позитивну мотивацію педагога до інноваційної діяльності засвідчує задоволення таких його особистісних і професійних потреб, як створення і застосування нового, підвищення педагогічної майстерності, подолання професійних труднощів. Тому використання інноваційних технологій багато хто з педагогів вважає єдиним важливим мотивом особистісного і професійного самоствердження.--Чайкін Ігор Михайлович (обговорення) 17:49, 16 травня 2016 (EEST)
- 2. Беручи до уваги широке використання молоддю у школі і поза школою інформаційних та комунікаційних технологій, важливим питанням для вчителя є необхідність їх використання у підвищенні рівня якості сучасного уроку історії. При цьому необхідно враховувати, що ці технології мають доповнювати процес вивчення історії та суспільних дисциплін новими ресурсними можливостями, розширювати можливості обміну та діалогу між школярами на різноманітних рівнях. Плануючи урок потрібно підбирати такі завдання, щоб учень мав можливість самостійного пошуку у отримані знань, у розв’язані проблемних питань. Важливо моделювати такі навчальні ситуації, які формують у школяра уміння та навички класифікувати та узагальнювати матеріал, зіставляти та проводити аналогії, робити висновки, давати оцінки історичним подіям у співпраці з учителем, що сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює доброзичливу атмосферу.--Чайкін Ігор Михайлович (обговорення) 19:55, 16 травня 2016 (EEST)
- 3. Інноваційність не є і не може бути самоціллю в педагогічній практиці. Мета її полягає в оптимізації навчально-виховного процесу, в забезпеченні його відповідності умовам і тенденціям суспільного буття. Саме в цій площині постає проблема ефективності інноваційних педагогічних процесів. Для раціонального управління нововведеннями необхідно знати передумови їх ефективності, тобто чинники, які сприяють або стримують ефективний їх перебіг і розвиток. Ефективність тлумачиться як співвідношення результатів дій і витрат на їх досягнення. Це означає, що навіть найвищий за певних умов результат ще не засвідчує максимальну ефективність діяльності. Необхідно враховувати, які засоби і ресурси було затрачено задля його досягнення. Наприклад, якщо дві технології навчання дітей по історії забезпечують приблизно однаковий рівень її освоєння, то ефективнішою буде та, що потребує найменших зусиль. Але стверджувати про більшу чи меншу ефективність дій можна лише тоді, коли досягнута їх мета. Впровадження інновацій у педагогічний процес навчального закладу покликане забезпечити підвищення якості навчання й виховання дітей або знизити витрати на досягнення звичних результатів освіти. Йдеться про те, що метою будь-якого нововведення є підвищення ефективності педагогічного процесу. Ступінь ефективності залежить від того, яких витрат потребує конкретне нововведення і як довго воно даватиме корисний ефект. Якщо через незначний час після впровадження нововведення актуальною буде проблема щодо освоєння нового, яке нейтралізує дію попереднього, то корисний ефект такого нововведення не може бути значним, а значить витрати на його впровадження виявляться невиправданими. Отже, ефективність нововведення залежить від досягнутого завдяки йому корисного ефекту, тривалості використання інноваційної технології, витрат на її впровадження.Нерідко інноваційні дії можуть бути результативними, але малоефективними. Це відбувається тоді, коли, діючи інакше, того самого результату можна досягти за менших витрат, або коли при тих самих витратах можна здобути кращий результат. Як зауважив один із сучасних авторитетів у галузі менеджменту Патрік Друкер, результативність є наслідком створення потрібних, правильних речей, а ефективність — наслідком правильного створення цих речей. Обидва чинники (результативність та ефективність) однаково важливі.Загалом, будь-який інноваційний процес з погляду його ефективності значною мірою ризиковий. Суть не лише у потенціалі ефективності інноваційної ідеї, а й у багатьох чинниках, що впливають на впровадження і використання інноваційної педагогічної технології. Одні з цих чинників універсальні і виявляються в будь-якій сфері людської діяльності, інші — поширені в педагогічному середовищі.До найголовніших недоліків інноваційної діяльності в педагогічній сфері належать такі: 1. Потенційно ефективні новації не впроваджуються або впроваджуються із значним запізненням, що суттєво обмежує можливості одержання корисного ефекту від використання нововведення. 2. Нерідко значні зусилля спрямовуються на впровадження новації, яка не володіє необхідним інноваційним потенціалом як наслідком помилок в оцінюванні її корисності. Іноді стимулом для впровадження новації стає її модність, а не очікуваний педагогічний ефект. 3. Низький ефект від впровадження новації виникає внаслідок явного чи прихованого їй опору або неправильної організації інноваційних процесів. 4. Значне перевищення витрат на впровадження новацій порівняно з прогнозованими показниками. 5. Непомірно тривалі строки впровадження.Усі ці проблеми є наслідком неправильного оцінювання затрат часу, фінансових, організаційних, кадрових та інших ресурсів, недостатньо продуманої технології впровадження, неврахування психологічних чинників новацій, слабких вольових зусиль їх ініціаторів, сильного опору консервативної, рутинерської частини педагогічного колективу. Якими б не були причини недоліків інноваційної діяльності в педагогічному колективі, під загрозою несприйняття, нереалізації опиняється нерідко актуальна, потенційно високопродуктивна інноваційна педагогічна ідея. Тому явно недостатньо бути налаштованим на інноваційність, необхідно мати у розпорядженні оптимальний набір ресурсів, володіти управлінською культурою, професійним і діловим авторитетом, необхідними для переконання педагогічного колективу, нерідко — відповідного керівництва у правильності вибору інноваційної діяльності, для акумуляції зусиль на подолання різноманітних труднощів, які неминуче супроводжують кожну людину, що наважилася зламати закостенілі стереотипи, утвердити у педагогічній практиці нове.--Чайкін Ігор Михайлович (обговорення) 20:51, 16 травня 2016 (EEST)
- 4. Інноваційна спрямованість роботи вчителів визначається критеріями педагогічних інновацій, до яких належать: а) новизна, що дає змогу визначити рівень новизни досвіду. Розрізняють абсолютний, локально-абсолютний, умовний, суб´єктивний рівні новизни; б) оптимальність, який сприяє досягненню високих результатів за найменших витрат часу фізичних, розумових сил; в) результативність та ефективність, що означає певну стійкість позитивних результатів у діяльності вчителя; г) можливість творчого застосування в масовому досвіді, що передбачає придатність апробованого досвіду для масового впровадження в загальноосвітніх закладах.Маючи чітке уявлення про зміст та критерії педагогічних інновацій, володіючи методикою їх застосування, учителі, керівники навчальних закладів послідовно впроваджують їх у свою практику. Але часто буває, що педагогічні інновації, у зв´язку з відсутністю належної педагогічної експертизи та апробації, недостатньою організаційною, технічною, психологічною підготовленістю педагогічних кадрів, не знаходять подальшої реалізації. Часто поспішне впровадження нововведень призводить згодом до відмови від них. Увесь цей комплекс причин свідчить про несформованість у школах потрібної морально-психологічної ділової атмосфери, іншими словами — інноваційного середовища.Відсутність такого середовища спричиняє методичну непідготовленість учителів, недостатню їх поінформованість щодо педагогічних нововведень. Натомість сприятливе інноваційне середовище дає змогу долати опір консервативно налаштованих учителів щодо нововведень, допомагає подоланню стереотипів професійної діяльності.--Чайкін Ігор Михайлович (обговорення) 20:30, 16 травня 2016 (EEST)
--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 08:39, 23 травня 2016 (EEST)
Проведення та перевірка модульного контролю
Дайте відповідь на тестові питання: 1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :
- а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
- б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
- в) організації індивідуального навчання;
- г) всі відповіді правильні;
- д) правильна відповідь відсутня.
2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):
- а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
- б) ініціативність та активність;
- в) високі пізнавальні мотиви;
- г) уміння планувати й організовувати діяльність;
- д) критичне мислення.
3. Педагогічна технологія – це:
- а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
- б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
- в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
- г) всі відповіді правильні;
- д) правильна відповідь відсутня.
4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:
- а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
- б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
- в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
- г) усі відповіді вірні.
5. Інтерактивними методами навчання є:
- а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
- б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
- в) самостійна робота учня;
- г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
- д) всі відповіді правильні.
6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:
- а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
- б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
- в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
- г) всі відповіді правильні;
- д) правильна відповідь відсутня.
7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):
- а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
- б) зацікавлення процесом навчання;
- в) включення учнів у творчу діяльність;
- г) постановка проблемної задачі;
- д) пред‘явлення дидактичних вимог;
8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:
- а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
- б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
- в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
- г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
- д) у володінні різноманітними педагогічними техніками
--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:58, 18 квітня 2016 (EEST)
На мою думку правильні такі відповіді: 1. г) 2. а) 3. в) 4. г) 5. г) 6. а) 7. д) 8. г)--Чайкін Ігор Михайлович (обговорення) 21:56, 16 травня 2016 (EEST)
--Матковська Марина Вікторівна (обговорення) 11:24, 9 червня 2016 (EEST)