Відмінності між версіями «Кавалерідзе Іван Петрович»
(→Посилання) |
(→Біографія особи) |
||
Рядок 10: | Рядок 10: | ||
Народився 14 квітня 1887 року на хуторі Ладанський (нині с.Новопетрівка Роменського району,Сумської області). Дитинство минуло в | Народився 14 квітня 1887 року на хуторі Ладанський (нині с.Новопетрівка Роменського району,Сумської області). Дитинство минуло в | ||
− | с.Талалаївці Полтавської губернії(нині с. Сильченкове Талалаївського району,Чернігівської області. | + | с.Талалаївці Полтавської губернії(нині с. Сильченкове Талалаївського району,Чернігівської області. |
− | земську школу. Дядько Кавалерідзе-художник і археолог Сергій Мазаракі забрав його до Києва,де хлопець навчався у гімназії | + | |
− | монументального мистецтва-пам'ятник Тарасу Шевченку. Там же у 1921 році - монумент Героїв революції.Пізніше створив пам'ятники | + | У 1899 році закінчив початкову земську школу. Дядько Кавалерідзе-художник і археолог Сергій Мазаракі помітив захоплення хлопця ліпленням з глини фігурок людей і тварин, тому забрав його до Києва,де хлопець навчався у гімназії Валькера. |
− | Г.Сковороді у Лохвиці,Артему в Бахмуті і Слов'яногірську,Т.Шевченку в Полтаві та Сумах. У 1925-30 р.р.-головний режисер | + | |
− | + | І.П.Кавалерідзе здобував освіту: | |
− | (1934-1941 р.р.). | + | *1907-09 р.р.-Київське художнє училище, |
+ | *1909-10 р.р.- Петербурзька академія мистецтв, | ||
+ | *1910-11р.р.-у приватній студії Наума Аронсона в Парижі, звідки повернувся до Києва, щоби взяти участь у конкурсі на найкращий проект пам'ятника княгині Ользі. | ||
+ | |||
+ | У лютому 1915 року був мобілізований до російської армії й направлений для проходження служби у 119-й запасний батальйон, дислокований у В'ятці, а в квітні 1915 року його перевели до школи прапорщиків у Петергоф (біля Петербургу), згодом — до 3-го Зведеного гвардійського запасного батальйону в Царському Селі, що стояв на варті біля покоїв останнього російського імператора Миколи II у лютому 1917 року. | ||
+ | |||
+ | Жовтневий переворот І.П.Кавалерідзе зустрів у Ромнах, де у 1918 р.створив шедевр монументального мистецтва-пам'ятник Тарасу Шевченку. Там же у 1921 році - монумент Героїв революції.Пізніше створив пам'ятники Г.Сковороді у Лохвиці,Артему в Бахмуті і Слов'яногірську,Т.Шевченку в Полтаві та Сумах. | ||
+ | |||
+ | Працюючи у відділі народної освіти у Ромнах, він викладав малювання у 6 школах, вів міський драмгурток, організував Товариство охорони пам'яток старовини тощо. | ||
+ | |||
+ | У 1925-30 р.р.-головний режисер пересувного Роменського робітничо-селянського театру. Працював художником, сценаристом і режисером на Одеській(1928-1933р.р.) і Київській (1934-1941 р.р.) кіностудіях. | ||
Ідеї Шевченка надихнули І.П. Кавалерідзе на створення кінофільмів "Злива"(1929р.),"Перекоп" (1930 р.), "Коліївщина"(1933р.) та | Ідеї Шевченка надихнули І.П. Кавалерідзе на створення кінофільмів "Злива"(1929р.),"Перекоп" (1930 р.), "Коліївщина"(1933р.) та | ||
− | "Прометей"(1935р.). | + | "Прометей"(1935р.). Далі були фільми "Наталка Полтавка"(1936р.), "Запорожець за Дунаєм"(1938 р.). В 50-х роках з'явилися фільми "Григорій Сковорода" та " Повія"(за романом П.Мирного). |
− | Далі були фільми "Наталка Полтавка"(1936р.), "Запорожець за Дунаєм"(1938 р.). В 50-х роках з'явилися фільми " Григорій Сковорода" | + | |
− | та " Повія"(за романом П.Мирного). | + | 1941 року протягом Другої світової війни кінорежисер і скульптор Іван Кавалерідзе керував відділом культури Київської міської управи. |
− | У середині 60-х років , у віці 78 років,Кавалерідзе виявив ще одну грань свого самобутнього обдарування: він пише драматичні твори: "Вотанів меч", " Перекоп", "Григорій і Параскева", " Перша борозна". | + | По закінченні війни, коли радянська влада цькувала митця за перебування під німецькою окупацією, а Київська кіностудія виселила його зі службової квартири, майстра прихистила театральна актриса Любов Гаккебуш у своєму помешканні на Великій Житомирській, 17. |
+ | |||
+ | У середині 60-х років, у віці 78 років,Кавалерідзе виявив ще одну грань свого самобутнього обдарування: він пише драматичні твори: "Вотанів меч", " Перекоп", "Григорій і Параскева", " Перша борозна". | ||
+ | |||
Помер Іван Кавалерідзе 3 грудня 1978 року в Києві, похований на Байковому кладовищі. | Помер Іван Кавалерідзе 3 грудня 1978 року в Києві, похований на Байковому кладовищі. | ||
Версія за 09:50, 24 вересня 2015
Зміст
Прізвище ім'я по батькові
Кавалерідзе Іван Петрович
Ким є персона, про яку створюється стаття
Скульптор, кінодраматург, народний артист України,автор відомих у всьому світі кінострічок початку двадцятого століття і прекрасних памятників і скульптур
Біографія особи
Народився 14 квітня 1887 року на хуторі Ладанський (нині с.Новопетрівка Роменського району,Сумської області). Дитинство минуло в с.Талалаївці Полтавської губернії(нині с. Сильченкове Талалаївського району,Чернігівської області.
У 1899 році закінчив початкову земську школу. Дядько Кавалерідзе-художник і археолог Сергій Мазаракі помітив захоплення хлопця ліпленням з глини фігурок людей і тварин, тому забрав його до Києва,де хлопець навчався у гімназії Валькера.
І.П.Кавалерідзе здобував освіту:
- 1907-09 р.р.-Київське художнє училище,
- 1909-10 р.р.- Петербурзька академія мистецтв,
- 1910-11р.р.-у приватній студії Наума Аронсона в Парижі, звідки повернувся до Києва, щоби взяти участь у конкурсі на найкращий проект пам'ятника княгині Ользі.
У лютому 1915 року був мобілізований до російської армії й направлений для проходження служби у 119-й запасний батальйон, дислокований у В'ятці, а в квітні 1915 року його перевели до школи прапорщиків у Петергоф (біля Петербургу), згодом — до 3-го Зведеного гвардійського запасного батальйону в Царському Селі, що стояв на варті біля покоїв останнього російського імператора Миколи II у лютому 1917 року.
Жовтневий переворот І.П.Кавалерідзе зустрів у Ромнах, де у 1918 р.створив шедевр монументального мистецтва-пам'ятник Тарасу Шевченку. Там же у 1921 році - монумент Героїв революції.Пізніше створив пам'ятники Г.Сковороді у Лохвиці,Артему в Бахмуті і Слов'яногірську,Т.Шевченку в Полтаві та Сумах.
Працюючи у відділі народної освіти у Ромнах, він викладав малювання у 6 школах, вів міський драмгурток, організував Товариство охорони пам'яток старовини тощо.
У 1925-30 р.р.-головний режисер пересувного Роменського робітничо-селянського театру. Працював художником, сценаристом і режисером на Одеській(1928-1933р.р.) і Київській (1934-1941 р.р.) кіностудіях. Ідеї Шевченка надихнули І.П. Кавалерідзе на створення кінофільмів "Злива"(1929р.),"Перекоп" (1930 р.), "Коліївщина"(1933р.) та "Прометей"(1935р.). Далі були фільми "Наталка Полтавка"(1936р.), "Запорожець за Дунаєм"(1938 р.). В 50-х роках з'явилися фільми "Григорій Сковорода" та " Повія"(за романом П.Мирного).
1941 року протягом Другої світової війни кінорежисер і скульптор Іван Кавалерідзе керував відділом культури Київської міської управи. По закінченні війни, коли радянська влада цькувала митця за перебування під німецькою окупацією, а Київська кіностудія виселила його зі службової квартири, майстра прихистила театральна актриса Любов Гаккебуш у своєму помешканні на Великій Житомирській, 17.
У середині 60-х років, у віці 78 років,Кавалерідзе виявив ще одну грань свого самобутнього обдарування: він пише драматичні твори: "Вотанів меч", " Перекоп", "Григорій і Параскева", " Перша борозна".
Помер Іван Кавалерідзе 3 грудня 1978 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.
Нагороди
В 1910р. здобув першу конкурсну премію за проект пам'ятника княгині Ользі,монумент урочисто відкрито в 1911 році.
Увічнення пам'яті
В 1987р. відкрито в с. Новопетрівка на Роменщині меморіальний музей І.П. Кавалерідзе,1989 р. - галерею його скульптур у Сумському художньому музеї,1991р.-музей-майстерню в Києві,на Андріївському узвозі. В Ромнах пам'ять визначного українського митця увіковічнено відкриттям меморіальної дошки,художньої галереї ім.І.П.Кавалерідзе, одна з вулиць носить його ім'я.
Література
Капельгородська Н.,Синько О. Іван Петрович Кавалерідзе.Грані творчості.К.,-1995; Німенко А.І. Кавалерідзе-скульптор.-К.,1967; Ковпаненко Н.Г. Кавалерідзе Іван Петрович // Енциклопедія історії України.-К.: Наукова думка, 2007.-т.4-с.12-13
Посилання
Вікіпедія. Кавалерідзе Іван Петрович