Відмінності між версіями «Теорія та методика фахової дисципліни Грінченко Н.М.»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(→‎Тематичні дискусії (Інтернет-семінари))
(→‎Тематичні дискусії (Інтернет-семінари))
Рядок 325: Рядок 325:
  
 
'''Дискусія:'''
 
'''Дискусія:'''
−
----
+
----Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності. Проблема педагогічної компетентності цікавила багатьох науковців.
 +
За аналізом праць науковців можна визначити такі ключові компоненти професійної компетентності.
 +
1. Інформаційна компетентність, яка передбачає володіння інформаційними технологіями, уміння опрацьовувати різні види інформації. Серед них уміння й навички роботи з друкованими джерелами, уміння здобувати інформацію з інших джерел, переробляти її відповідно до цілей і завдань педагогічного процесу.
 +
2. Комунікативна компетентність - це вміння вступати в комунікацію (спілкування), бути зрозумілим, спілкування без обмежень. Ці вміння допомагають зрозуміти інших (учнів, учителів, батьків).
 +
3. Продуктивна компетентність - це вміння працювати, отримувати результат, ухвалювати рішення та відповідати за них. Більшість науковців серед ключових компетенцій учителя на перше місце ставить саме продуктивну компетентність.
 +
4. Автономізація на компетентність - це здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможність. Адже вчитель перш за все вчиться сам, це вічний учень.
 +
5. Моральна компетентність - це готовність, спроможність і потреба жити за традиційними моральними нормами.
 +
6. Психологічна компетентність - це здатність використовувати психологічні засоби навчання в організації взаємодії в освітній діяльності.
 +
7. Предметна компетентність, до змісту якої входить володіння певними засобами навчання у сфері навчального процесу (спеціальність). Це сукупність умінь і навичок, необхідних для стимулювання активності як окремих учнів, так і колективу в цілому. До неї входять уміння вибирати правильний стиль і тон у спілкуванні, управляти їх увагою, темпом діяльності.
 +
8. Соціальна компетентність - це вміння жити та працювати з оточуючими.
 +
9. Математична компетентність - це вміння працювати з числом, числовою інформацією.
 +
10. Особисті якості вчителя (це теж одна з найголовніших складових професійної компетентності) - доброзичливість, чуйність, урівноваженість, витонченість, толерантність, рефлексія, людяність.
 +
З огляду на зазначене можна стверджувати, що під професійною компетентністю педагога слід розуміти таку пошукову діяльність учителя, коли на основі бази знань, умінь, навичок та усвідомленого розуміння своєї ролі в суспільстві, безперервного самовдосконалення й саморозвитку особистості він забезпечує оптимальний варіант організації навчально-виховного процесу з метою формування творчої особистості.
 +
На думку А. Макаренка, оволодіти педагогічною майстерністю може кожний педагог за умови цілеспрямованої роботи над собою. Вона формується на основі практичного досвіду.
 +
Аналіз світових тенденцій у галузі педагогічної освіти засвідчує зростання вимог до педагогічного професіоналізму й особистих якостей учителя.
 +
На думку вчених, основними  проблемами, з якими зустрічаються вчителі в цьому тисячолітті, є:
 +
• постійне ускладнення змісту освіти, гарантування високого рівня освітніх стандартів;
 +
• безперервне оволодіння прогресивними технологіями навчання й виховання;
 +
• розв’язання складних професійно-педагогічних проблем, які вимагають інтеграції знань, практичних умінь і навичок ;
 +
• робота в єдиному інформаційному середовищі, що передбачає раціональне використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі.
 +
Усе це може здійснювати тільки вчитель з високою професійною компетентністю, розвиненими творчими здібностями, високим рівнем інтелігентності, ерудованості, здібностей до безперервної освіти.--[[Користувач:Грінченко Надія Миколаївна|Грінченко Надія Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Грінченко Надія Миколаївна|обговорення]]) 22:07, 21 вересня 2017 (EEST)
 +
 
 
----
 
----
  

Версія за 22:11, 21 вересня 2017

Інтерактивні практичні заняття

Вітаю Вас, шановні колеги. Сьогодні у нас перше заняття, на якому ми працюємо за темою:"Нормативно-методичне забезпечення". Прошу Вас пройти за посиланням Тема 1. Нормативно-методичне забезпечення.

Після перегляду матеріалу дайте відповіді на запитання:

  1. Які документи складають нормативно-правову базу суспільствознавчих дисциплін в ЗНЗ?
  2. Які компоненти складають зміст історичної освіти в ЗНЗ? Відповідь обгрунтуйте.

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 11:11, 28 квітня 2017 (EEST)

Ваші відповіді:

  1. Основним нормативним документом у викладанні шкільних історичних курсів є: національна доктрина розвитку освіти, яка визначає мету та пріоритетні напрями державної політики в освітній галузі значна частина яких і стосується шкільної історичної освіти, і реалізується через її зміст. Якщо Національна доктрина розвитку освіти визначає стратегічну мету і пріоритетні напрямки розвитку освіти, то Державний освітній стандарт визначає вимоги до освіченості учнів. Шкільні історичні курси є основою освітньої галузі «Суспільствознавство», Державний стандарт, якої конкретизує завдання і вимоги щодо обов’язкових результатів навчання історії, які покладені в основу змісту навчальних програм з предмету, навчальні плани.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 16:20, 18 травня 2017 (EEST)
  2. Зміст шкільної історичної освіти - один із компонентів процесу навчання історії, певна система історичної інформації, яка засвоюється у вигляді історичних знань, умінь і навичок, в яких особистість засвоює вже відомі способи діяль­ності, досвід творчої пізнавальної діяльності у розв'язанні проблем, що вирішувались людством у минулому, досвід ставлення до світу, до людей, до себе, що може забезпечити емоційно-ціннісний розвиток особистості. Одним із важливих завдань навчання історії є засвоєння учнями певної сукупності знань про історичне минуле, які складаються з різноманітних відомостей, історичної інформації, що відбиває кон­центрований соціальний досвід людства у навчальному історичному матеріалі. Система відомостей історичної науки відтворює наукову картину розвитку суспільства в цілому, людської цивілізації, розкри­ває історичну реальність і дає можливість її пізнання людиною та відби­вається у свідомості учнів у вигляді історичних знань.

Навчальний історичний матеріал складається з компонентів, які притаманні самій історичній науці: історичних фактів і теорії, а також способів опрацювання історичного матеріалу, теоретичних і методо­логічних основ історії як науки (під ними розуміють основні принци­пи, підходи до вивчення історичного процесу, форми і способи науко­вого пізнання). У процесі навчання учні насамперед засвоюють істо­ричний матеріал, представлений двома основними компонентами: історичними фактами і теорією. Оптимальне поєднання фактичного і теоретичного матеріалу в кожному конкретному історичному курсі визначається з точки зору методологічних положень про емпіричний і теоретичний рівні пізнан­ня. Ще в 1950-х роках філософ В. Кедров і психолог С. Рубінштейн обґрунтували необхідність чітко розрізняти два способи узагальнення і відповідно два рівні пізнання: емпіричний і теоретичний. Пізніше логічну і психологічну сторони цих способів розробили М, Вахтомін, В. Давидов, В. Копнін, О. Леонтьєв. Історичні факти засвоюються учнями на так званому емпіричному рівні, тобто із зовнішньої сторони (що, хто, де, коли, як) у вигляді об­разів, картин історичного минулого. Теоретичний рівень пізнання істо­рії передбачає осмислення внутрішньої сутності фактів і оволодіння системою наукових понять, висновків, зв'язків і закономірностей су­спільного руху.---Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 21:59, 28 червня 2017 (EEST)---

Доброго дня, шановні колеги. Сьогодні у нас інтерактивне практичне заняття на тему: "Специфіка методики викладання історії". Прошу проаналізувати посилання Тема 2. Специфіка методики викладання історії.

Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

  1. Зміст навчання історії в школі це...
  2. Проаналізуйте чинники, що впливають на формування змісту історичної освіти.

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 12:40, 4 травня 2017 (EEST)

Ваші відповіді:

  1. 1.Зміст шкільної історичної освіти є сукупністю змісту всіх курсів історії, що вивчаються сьогодні у 5 – 11 класах загальноосвітніх навчальних закладів. Він формується на основі відбору та структурування фактів і понять історичної науки відповідно до цілей і завдань навчання історії в школі.На сьогодні, зміст шкільної історичної освіти – це один із компонентів процесу навчання історії, певна система історичної інформації, яка засвоюється у вигляді історичних знань, умінь і навичок,в яких особистість опановує вже відомі способи діяльності, досвід творчої пізнавальної діяльності у розв’язанні проблем, що вирішувалися людством у минулому, досвід ставлення до світу, до людей, до себе, що може забезпечити емоційно-цілісний розвиток особистості.
  2. 2.В Україні на формування змісту історичних предметів в загальноосвітніх навчальних закладах впливають чинники: соціально-політичні (декларація про державний суверенітет, демократичні перетворення в українському суспільстві, пов’язані із отримання нашою державою незалежності, Помаранчева революція, революція гідності); законодавчо-правові, що визначаються нормативно-правовими актами в правовому полі освітньої галузі; культурні, духовно-ідеологічні, пов’язані із станом культури в державі, духовно-моральними цінностями суспільства,; освітньо-педагогічні, які характеризували зміни в програмах, підручниках, методичних посібниках загальноосвітніх шкіл.Джерелами формування змісту шкільної освіти є культура або соціальний досвід. Важливими факторами добору змісту є наука, виробництво матеріальних і духовних благ, досвід суспільних відносин, духовні цінності, форми суспільної свідомості, види діяльності людини (практично-перетво¬рююча, пізнавальна, комунікативна, ціннісно-орієнтаційна, художня Будь-які зміни в освітній системі України будуть спричиняти відповідні трансформації змісту історичної освіти. Це означає, що сучасну шкільну історичну освіту ми не повинні розглядати як щось стале і назавжди сформоване. Коригування змісту шкільної історії варто сприймати як закономірне явище, зумовлене логікою розвитку освітньої галузі, історичної науки, методологічних засад тощо. Проте це коригування не повинне мати штучний характер і залежати від чиєїсь політичної волі та бажань. Зміни в змісті тексту повинні відбуватися на основі наукового обґрунтування нових методологічних принципів.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 22:37, 28 червня 2017 (EEST)

Доброго дня. Сьогодні у нас інтерактивне заняття на тему: "Формування предметних компетентностей на уроках історії. Проаналізуйте посилання Тема: "Формування предметних компетентностей"" Після опрацювання відповідної літератури, дайте відповідь на запитання:

  1. Обґрунтуйте взаємозв'язок ключових і предметних компетентностей на уроках історії і суспільствознавчих дисциплін.

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 12:43, 10 травня 2017 (EEST)

Ваші відповіді: -1. Історична предметна компетентність, що складається з ряду компетенцій — це здатність учня до самостійного осмислення історії та культури України в контексті світового історичного процесу та адекватної оцінки соціального й морального досвіду минулих поколінь. Вона має сприяти формуванню (розвитку, розкриттю потенціалу) учня як громадянина України, соціально адаптованої та відповідальної особистості, здатної до успішного життя у швидкозмінному суспільстві. А це є основними життєвими компетентностями людини.У Держстандарті освітня галузь «Суспільствознавство» висуває перед учителем головну мету: формування соціальної та громадянської компетентностей, що є ключовими, мають «міждисциплінарний характер та інтегруються за допомогою усіх освітніх галузей і спрямовуються на соціалізацію особистості, набуття громадських навичок співжиття і співпраці у суспільстві, дотримання соціальних норм». Отже, формування ключових життєвих компетентностей повинно стати стратегічною метою для вчителя. Водночас досягнення стратегічної мети неможливо без здійснення проміжних цілей, якими є предметні компетентності. Питання змісту та організації шкільної історичної освіти на основі компетентнісного підходу, формування предметно-історичних компетенцій учнів досліджують К. Баханов, А. Булда, Т. Ладиченко, О. Турянська та інші. За визначенням А.В. Хуторського: «Компетентнісно орієнтований підхід – підхід до організації навчально-виховного процесу, спрямований на набуття особистості певної суми знань і досвіду, що дають змогу їй робити висновки про щось, переконливо висловлювати власні думки, діяти адекватним чином у різних ситуаціях».Сутність компетентнісного підходу полягає у спрямуванні навчального процесу на набуття учнями важливих компетенцій, тобто загальних здатностей особистості виконувати певний вид діяльності. Компетентність базується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню, і є показником успішності учня.На думку Баханова К.О., предметні компетенції мають бути пов’язані з певною здатністю відтворювати аспекти дійсності, які є об’єктом вивчення даного предмета. Предметні (спеціальні) компетенції – більш конкретні стосовно, мають детальний опис і можливості формування в рамках навчального предмета (історії). До них належать просторові, хронологічні, інформаційні, логічні, мовленнєві та аксіологічні компетенції. Щодо історії як навчального предмета комплексною здатністю відтворювати минулу й сучасну соціальну дійсність є історична свідомість. Недаремно саме сприяння розвитку історичної свідомості учнів визначається як віддалена стратегічна мета, що реалізується через досягнення цілей, пов’язаних із формуванням її складових, а саме набуття історичних знань та розвиток історичного мислення.На уроках історії та суспільних дисциплін учень має можливість глибше набути знань, навичок, сформувати рівень компетентностей щодо власної ролі в суспільстві. Більшість науковців говорять про ціннісну (для суспільства, держави, людства) основу компетентності;вирізняють особистісну, зокрема мотиваційну, характеристику компетентності, інтерес, ставлення. Компетентна людина має:знати, що і як робити (індикатором є знання); уміти робити, виконувати (індикатором є уміння); бажати це робити (індикатором є мотиви, інтереси); оцінювати, порівнювати, цінувати зроблене (індикатори − навички, ціннісний досвід).--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 22:37, 28 червня 2017 (EEST)

Доброго дня, шановні колеги! Сьогодні ми працюємо над темою:"Нормативно-методичне забезпечення". Прошу пройти за посиланням Навчальні програми для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Історія України. Після перегляду матеріалу дайте відповіді на запитання:

  1. Здобутки і прорахунки програми з історії України для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, яка чинна у 2016/2017 навчальному році.

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 11:15, 19 травня 2017 (EEST)

Ваша відповідь:

1. Прорахунки:дуже мало виділяється часу на вивчення історії України для 10-11 класів, а обсяг матеріалу дуже великий, насичений подіям. Здобутки - наближення програми до вимог ЗНО. Крім того оновлений зміст програми, що спирається на новітні досягнення історичної науки, більше спрямований на формування особистості старшокласника як патріота і громадянина України. Більш виразними стали акценти на побутову історію, культуру, духовне життя українців. Більш чітким, логічним, хронологічним стало структурування тем, конкретизовані завдання щодо роботи з історичною картою,виділені історичні персоналії,введені практичні заняття.. Поставлені акценти на постійній боротьбі за незалежність і територіальну цілісність Української держави.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 23:10, 28 червня 2017 (EEST)

Шановні колеги! Ми продовжуємо працювати над темою:"Нормативно-методичне забезпечення". Прошу пройти за посиланням Підручники з історії України для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Після перегляду матеріалу дайте відповіді на запитання:

  1. Які, на Вашу думку, недоліки і переваги має підручник з історії України для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів, який є дієвим у 2016/2017 навчальному році? Автор підручника на Ваш вибір.

Запрошую до активного обговорення. --Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 12:50, 19 травня 2017 (EEST)

Ваша відповідь:

Підручник з історії України Власова В.С. Переваги: Збалансований підручник, оптимальний для використання в звичайних школах. Матеріал викладений доступно, зроблено акцент на найважливіших датах, поняттях, постатях. Яскраво ілюстрований. Наявні карти. Значна увага приділена роботі з джерелами. Запитання до тексту сприяють формуванню історичних компетентностей. Є матеріал для опрацювання на практичних роботах, уроках узагальнення. Недоліки: відсутність загальної хронологічної таблиці, на деякі запитання відсутня відповідь у тексті параграфа.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 23:10, 28 червня 2017 (EEST)

Доброго дня, Надія Миколаївна. Сьогодні ми опрацьовуємо тему: "Формування предметних та життєвих компетентностей учнів". Прогляньте посилання Формування предметних компетентностей учнів

Після перегляду матеріалу дайте відповідь на запитання:

  1. На Вашу думку, які компетенції необхідно розвивати на уроках історії та суспільних дисциплін для адаптації молоді в сучасних соціально-економічних умовах?

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 11:20, 29 травня 2017 (EEST)

Ваша відповідь:

  1. 1. Перед освітою України сьогодні постає двоєдине завдання: по-перше, формувати всебічно розвинену особистість із високим рівнем інтелекту й духовності, із сучасним інноваційним типом мислення; по-друге, виховати свідомого громадянина – патріота. Учень повинен мати розвиненими такі компетенції: вивчати:

• вміти отримувати користь з досвіду; • організовувати взаємозв'язок своїх знань і впорядковувати їх; • організовувати свої власні прийоми вивчення; • вміти вирішувати проблеми; • самостійно займатися своїм навчанням. Шукати: • запитувати різні бази даних; • опитувати оточення; • отримувати інформацію; • вміти працювати з документами та класифікувати їх. Думати: • визначати взаємозв'язок минулих і справжніх подій; • критично ставитися до того чи іншого аспекту розвитку наших суспільств; • вміти протистояти складності; • займати позицію в дискусіях і висловлювати свою власну думку; • бачити важливість політичного та економічного оточення, в якому проходить навчання і робота; • вміти оцінювати твори мистецтва і літератури. Співпрацювати: • вміти співпрацювати і працювати в групі; • приймати рішення - улагоджувати розбіжності та конфлікти; • вміти домовлятися. Адаптуватися: • вміти використовувати нові технології; • доводити гнучкість перед обличчям швидких змін; • показувати стійкість перед труднощами; • вміти знаходити нові рішення.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 23:28, 28 червня 2017 (EEST)

Продовжуємо працювати. Тема: Нетипові форми роботи на уроках історії. Проаналізуйте посилання Нетипові форми роботи на уроках історії

Після перегляду матеріалу дайте відповідь на запитання:

  1. Проаналізуйте нетипові форми навчання на уроках історії, які існують у ХХІ ст. Відповідь обгрунтуйте.
  2. Які нетипові форми навчання, Ви використовуєте у своїй роботі?

Запрошую до участі у обговоренні. --Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 12:40, 29 травня 2017 (EEST)

Ваша відповідь:

  1. 1.Нетрадиційний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Такі уроки не вкладаються (повністю або частково) в рамки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи.Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню.

Для нетрадиційних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання – оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними дидактичними матеріалами. Порівняно із звичайним, нормативним заняттям, нетрадиційний урок максимально стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь. Крім цього, такі уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нетрадиційних уроків відзначаються ігровим спрямуванням. Не дивно, що в методичній літературі їх часто відзначають, як «урок-гра», «урок-змагання», «екологічна гра в завданнях» тощо. Водночас не слід перетворювати нетрадиційні уроки в головну форму роботи в школі: вони не завжди характеризуються серйозною, вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю, властива їм і велика витрата часу. Істотно важливе значення для нетрадиційного уроку має організаційна форма навчання. З цього погляду їх поділяють на такі типи: Уроки змагання (вікторини, конкурси, уроки-аукціони, уроки типу КВК). Такі уроки передбачають поділ на грипи, що змагаються між собою; проведення різноманітних конкурсів та оцінювання їх результатів. Уроки громадського огляду знань (уроки-заліки, уроки-консультації, уроки взаємного навчання). До них звертаються, щоб оцінити найскладніші розділи навчальної програми. Ці уроки спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури.

  1. 2.У своїй роботі я використовую такі нетипові уроки: уроки-змагання (вікторини, конкурси, уроки-аукціони,історичний турнір, уроки типу КВК), уроки-подорожі, «урок-гра»,урок-кросворд, уроки комунікативної спрямованост(уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі).--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 23:46, 28 червня 2017 (EEST)

Індивідуальні заняття

Доброго дня, шановні колеги. Звертаю Вашу увагу на те, що Вам необхідно виконати всі завдання з кожного предмету. Сьогодні у нас індивідуальне заняття з актуальної теми: "Урок як основна форма навчання історії". Проаналізувавши Інтеренет ресурс Тема: Урок як основна форма навчання історії, давайте визначимо:

  1. структуру сучасних уроків історії...
  2. чи має вчитель змогу змінювати таку структуру уроків з історії...
  3. чи дієва така структура уроків у ХХІ ст...

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 12:56, 7 червня 2017 (EEST)

  1. Відповідь:

1.Під структурою уроку слід розуміти співвідношення елементів (етапів, ланок) уроку в їх певної послідовності та взаємозв'язку між собою.Структуру уроку складають: організаційний момент; перевірка знань попереднього навчального матеріалу, логічно пов'язаного зі змістом даного уроку, перехід до нового матеріалу; вивчення нового матеріалу; закріплення; підведення підсумків уроку; домашнє завдання. 2.Учитель не має змогу змінювати таку структуру уроків з історії тому що,структура кожного уроку залежить від змісту навчального матеріалу, дидактичної мети, типу уроку, вікових особливостей учнів та особливостей класу чи колективу. Структура уроку досконала в тому випадку, якщо враховує закономірності навчання, умови педагогічного процесу в даному класі та дозволяє вдало реалізувати педагогічний задум вчителя. Отже, не структура уроку, взята сама по собі, а її відповідність педагогічним умовам і задумом впливає на ефективність навчання. 3.На даний час така структура дієва.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 00:31, 29 червня 2017 (EEST)

Продовжуємо тему: "Урок як основна форма навчання".

  1. Давайте проаналізуємо, чи існує взаємозв'язок між типами уроків історії та методами навчання на уроці.
  2. Із власного досвіду наведіть приклади такої взаємодії.

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 11:12, 21 червня 2017 (EEST)

  1. Відповідь:

Безумовно, такий взаємозв'язок існує. Правильний підбір методів відповідно до типу уроку, мети та змісту навчання, вікових особливостей учнів сприяє розвитку їхніх пізнавальних здібностей, озброєнню їх уміннями й навичками використовувати здобуті знання на практиці, готує учнів до самостійного набуття знань, формує їхній світогляд. Є універсальні методи, які можна використовувати на уроці будь-якого типу. У той же час є специфічні методи, які доречно використовувати лише на уроках певного типу. Якщо на уроках вивчення нового навчального матеріалу більше будемо використовувати пасивні(пояснювально-ілюстративні і репродуктивні) методи, то на уроках закріплення та застосування знань умінь і навичок, уроках узагальнення та систематизації знань, практичних заняттях треба більше застосовувати активні та інтерактивні методи(частково-пошуковий, евристичний, проблемний і дослідницький).Інтерактивні методи дають найбільший простір для самореалізації учня у навчанні і найбільше відповідають особистісно-орієнтованому підходу. Інтерактивні методи орієнтовані на реалізацію пізнавальних інтересів і потреб особистості, тому особлива увага приділяється організації процесу ефективної комунікації, в якій учасники процесу взаємодії більш мобільні, більш відкриті і активні. Основою інтеракції є принцип багатосторонньої взаємодії, яка характеризується відсутністю полярності, і мінімальною сконцентрованістю на точці зору вчителя. Організації процесу такої взаємодії сприяє використання відповідних методів навчання. Такими методами є:груповий (взаємодія між учасниками процесу навчання реалізується через співпрацю у малих групах); колективний (багатостороння взаємодія є полілогом, у якому бере участь кожен учень класу); колективно-груповий (коли робота малих груп поєднується з роботою всього класу).Учитель має змогу змінювати таку структуру уроків з історії, тому що структура кожного уроку залежить від змісту навчального матеріалу, дидактичної мети, типу уроку, вікових особливостей учнів та особливостей класу чи колективу. 2.На уроках засвоєння ноиих знань я використовую: методи готових знань (учні пасивно сприймають подану викладачем інформацію, запам'ятовують, а в разі необхідності відтворюють її) і дослідницький метод (передбачає активну самостійну роботу учнів при засвоєнні знань: аналіз явищ, формулювання проблеми, висунення і перевірка гіпотез, самостійне формулювання висновків), який найбільш повно реалізується в умовах проблемного навчання.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 00:31, 29 червня 2017 (EEST)

Продовжуємо тему: "Урок як основна форма навчання".

  1. На Вашу думку, чи актуальна на сьогодні така форма навчання як урок?
  2. Можливо є інші актуальні форми навчання на сьогодні?
  3. Запропонуйте сучасну форму навчання в ЗНЗ, яка буде цікавою учням у ХХІ ст. Відповідь обгрунтуйте.

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 12:43, 21 червня 2017 (EEST)

  1. Відповідь:

1.Урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну й планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв'язання визначених завдань. В цьому означенні представлені всі компоненти навчально-виховного процесу: мета, зміст, засоби, методи, організація і керівництво, всі дидактичні елементи. Сутність і призначення уроку в процесі навчання як цілісної динамічної системи передбачає, таким чином, колективно-ідивідуальну взаємодію учителя і учнів. За означенням М.І.Махмутова, урок — це динамічна і варіативна форма організації процесу цілеспрямованої взаємодії (діяльності і спілкування) певного складу вчителів і учнів, яка містить у собі зміст, форми, методи і засоби навчання, і, яка систематично використовується (в однакові відрізки часу) для вирішення завдань освіти, розвитку і виховання в процесі навчання. Функція уроку як організаційної форми навчання полягає у досягненні завершеної, але часткової мети, яка, наприклад, в одному випадку полягає в засвоєнні нового, цілісного змісту, що є частиною більш широкого змісту, в іншому - в частковому засвоєнні матеріалу, на рівні усвідомленого сприйняття і запам'ятовування (закріплення).На сьогоднішній час для нашої української педагогіки, я вважаю, що урок ще залишається актуальною формою навчання. 2.На сьогодні, можна відзначити, як альтернативну форму навчання за допомогою мережі Internet. 3.Урок в соцмережі.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 00:55, 29 червня 2017 (EEST)

Доброго дня. Сьогодні у нас індивідуальне заняття з теми: "Громадянська освіта в системі шкільної освіти". Проаналізуйте основні принципи громадянської освіти та як вони реалізуються на уроках історії. Обґрунтуйте Вашу думку.

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 12:43, 6 вересня 2017 (EEST)

  1. Відповідь:'Громадянська освіта базується на тих же загальнопедагогічних і дидактичних принципах, що й освіта в цілому. Проте, превалюючими для неї на даному етапі є: гуманізм означає пріоритетність ідеї прав і свобод людини, творчий розвиток особистості, виховання людської гідності, поваги до приватної власності, розуміння значущості особистісної автономності; співвіднесення освітніх вимог з можливостями та природними здібностями дитини;

демократичність означає виховання духу соціальної солідарності, справедливості, вміння конструктивно взаємодіяти із суспільством та приймати рішення; передбачає діалогічний характер освіти, суб’єктно-суб’єктні відносини між педагогами і учнями, атмосферу взаємоповаги та довіри у шкільному колективі, учнівське самоврядування, відкритість і зв’язок школи з іншими агентами процесу соціалізації (сім’єю, дитячими і молодіжними громадськими організаціями, засобами масової інформації, церквою тощо);

зв’язок з практичною діяльністю передбачає пріоритетність для системи громадянської освіти навчання і виховання умінь і дій, зорієнтованість учнів на навички соціальної взаємодії, вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, перш за все у своєму життєвому середовищі, вміння самостійно приймати відповідальні рішення і діяти у правовому полі;

зорієнтованість на позитивні соціальні дії означає цілеспрямованість громадянської освіти на соціальні сподівання учнів, набуття позитивного досвіду соціальних дій, формування позитивного іміджу компетентної громадянськості;

наступність і безперервність означає поетапне, відповідно до вікових особливостей, розширення інформаційного, виховного, інструментального (практичного) обсягу системи освіти для демократії, що бере початок у дошкільному вихованні, включає всі етапи середньої, вищої, професійної освіти, а також освіту для дорослих; передбачає виховання потреби вчитися навичок громадянськості протягом усього життя;

міждисциплінарність означає навчання і виховання громадянськості в процесі вивчення різних навчальних дисциплін; узгодження змісту навчальних програм з метою та завданнями громадянської освіти;

культуровідповідність передбачає врахування у змісті громадянської освіти етнонаціонального, регіонального культурного і звичаєвого контексту, зв’язок шкільного колективу з місцевою громадою, участь у спільних із нею соціальних, культурних, природозахисних акціях;

полікультурність означає наповненість громадянської освіти ідеєю універсальності прав людини, а також ідеєю етнокультурного розмаїття України, Європи, світу, правової рівності національних культур; передбачає виховання особистості на засадах міжетнічної толерантності, поваги до представників інших культур, найперше – в учнівському середовищі; означає практичну реалізацію прав представників української нації, інших етнічних спільнот на розвиток і збереження своєї мови, культурної самобутності у контексті формування української політичної нації;

плюралізм означає виховання поваги до засад політичної, ідеологічної, етнонаціональної, расової різноманітності; уникнення екстремістських поглядів і поведінки у житті шкільного колективу, виховання толерантного ставлення до різних світоглядних, політичних доктрин, релігійних переконань, до діяльності у школі різних молодіжних громадських організацій; виховання усвідомлення неприйнятності будь-якого політичного екстремізму.

Усі ці принципи у тій чи нішій мірі відображені у змісті шкільної історичної та правової освіти.В основній школі (6–9 класи), водночас із поглибленням знаннєвої та морально-етичної складової громадянської компетентності, акцент має бути зробле- ний на соціальній складовій громадянської компе- тентності, яка забезпечує учнів знаннями й уміннями, що необхідні для участі в житті школи й громади (співпраця, співробітництво, комунікації, повага до інших, толерантна поведінка, права та обов’язки, плюралізм, розв’язання конфліктів, громадянське суспільство У старшій школі (10–11 класи) треба концентру- вати увагу на політологічні, правові та економічні аспекти громадянської компетентності, які передбачають розуміння сутності демократії, форм участі громадян у житті суспільства і держави, прав і обов’язків, прав і свобод людини, форм і функцій державної влади, процесів прийняття рішень та контролю за ними, сутності ринкових відносин, економічних чинників розвитку демократичного суспільства. Особливістю формування громадянських умінь на цьому рівні освіти є здатність учня свідомо застосовувати набуті знання, уміння і навички для розв’язання проблем власного життя, життя громади, держави і суспільства, орієнтуючись на цінності громадянського суспільства. Впровадження компетентнісного підходу у старшій школі сприятиме поліпшенню якості освіти та покра- щанню адаптації учнів до кредитно-модульної системи, з якою вони стикнуться після вступу до вищого навчального закладу. Адже набуті під час навчання у старшій школі предметні, галузеві та ключові компетентності сприятимуть не лише кращому засвоєнню нових знань у ВНЗ, а й швидкому та ефективному опрацюванню великого обсягу матеріалу, що відводиться на самостійну роботу, використанню інформаційних та комунікаційних технологій, критичному мисленню.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 21:54, 11 вересня 2017 (EEST)

Доброго дня. Сьогодні у нас заняття присвячене темі: "Громадянська освіта в системі шкільної освіти". Проаналізуйте зміст будь-якого параграфа з підручника для основної школи, в змісті якого ґрунтовніше розкриваються основні завдання громадянської освіти. Поділіться своїми результатами, чому Ви обрали саме цю вікову категорію і відповідну тему.

Дякую. --Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 11:12, 11 вересня 2017 (EEST)

Відповідь:Місце і роль громадянської освіти в системі освіти України Сучасна українська педагогіка спирається на багату спадщину, кращі традиції у вихованні громадян. Останнім часом у нашій країні зроблено низку кроків щодо впровадження системи громадянської освіти: підготовлено пробні підручники, що нині перевіряються на практиці, у загальноосвітніх школах створено декілька експериментальних майданчиків, проводяться конференції та семінари, Академією педагогічних наук України розроблено проект Концепції громадянського виховання. Питання громадянської освіти знайшли відображення у проекті концепції дванадцятирічної освіти. Незважаючи на відмінність підходів, методик і масштабу національних систем громадянської освіти, єдиною залишається їхня мета – громадянин, який цінує ідеали свободи, демократичні цінності та права людини і готовий їх обстоюватиь держави, прав і свобод громадян, демократичного устрою, свободи, громадських справ тощо.Історія України 8 клас.Розділ 3. Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.Події середини XVII ст відіграли важливу роль у долі українського народу." Цінність громадських справ, служіння людей вищому благу свого народу, своєї держави створюють змістовну основу для формування широкої палітри елементів емоційно-ціннісної сфери особистості, що наповнює зміст аксіологічної складової громадянської компетентності, а саме: позитивне ставлення до держави, ціннісна орієнтація на справедливість, цінність держави, прав і свобод громадян, демократичного устрою, свободи, громадських справ тощо.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 23:00, 11 вересня 2017 (EEST)

Доброго дня, шановні колеги. Сьогодні ми працюємо над темою: "Оцінювання рівня знань в умовах суспільства знань". Давайте поміркуємо: У ХХ ст. на уроках історії основними методами контролю були - усне опитування або контрольна робота. У ХХІ ст. науковці і методисти пропонують - тестові завдання. Як ви вважаєте, чи актуальні на сьогодні тестові завдання, чи їх можна замінити іншими методами контролю. Відповідь обгрунтуйте.

Дякую --Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 12:43, 11 вересня 2017 (EEST)

Відповідь:'Запровадження в Україні незалежного тестового оцінювання знань диктує необхідність психологічної підготовки учнів до такої форми опитування. Цього можна досягти, якщо, починаючи з початкових класів, систематично використовувати таку форму контролю за якістю знань. Недоліки тестових завдань: • Використання тестів націлене на виявлення лише наукового рівня розвитку, невиконання стратегії розуміння, оцінки,вибору під час тестування,а деякі вчені виокремлюють те,що контролю підлягає лише кінцевий результат,а кількісний аналіз процессу упущений; -Розробка якісного тестового інструментарію — тривалий, трудомісткий і затратний процес. Стандартні набори тестів для більшості дисциплін ще не розроблені, а розроблені зазвичай мають низьку якість. • Дані, що отримує викладач в результаті тестування, хоча і включають інформацію про недостатність підготовки по конкретних розділах, але не дозволяють судити про причини цих недоліків. • Тест не дозволяє перевіряти і оцінювати високі, продуктивні рівні знань, пов'язані з творчістю, тобто імовірнісні, абстрактні і методологічні знання. • Широта охоплення тем у тестуванні має і зворотний бік. Учень при тестуванні, на відміну від усного або письмового іспиту, не має достатньо часу для скільки-небудь глибокого аналізу теми. • Забезпечення об'єктивності і справедливості тесту вимагає прийняття спеціальних заходів по забезпеченню конфіденційності тестових завдань. При повторному застосуванні тесту бажано внесення змін до завдань. • У тестуванні присутній елемент випадковості. Наприклад, учень, що не відповів на просте запитання, може дати правильну відповідь на складніше. Причиною цього може бути, як випадкова помилка у першому випадку, так і вгадування відповіді у другому. Це спотворює результати тесту і призводить до необхідності врахування ймовірнісної складової при їх аналізі. Але, незважаючи на вказані недоліки тестування, як методу педагогічного контролю, його позитивні якості багато в чому свідчать про доцільність використання такої технології в загальноосвітній школі. До переваг слід віднести: велика об'єктивність і, як наслідок, більша позитивна стимулююча дія на пізнавальну діяльність учня; орієнтованість на сучасні технічні засоби, зокрема комп’ютерні тести; універсальність, охоплення всіх стадій процесу навчання. Крім того, тестове опитування багатофункціональне. Воно дозволяє швидше зрозуміти, як далі працювати з даним учнем. Використання з початкових класу тестування учнів допоможе об'єктивно провести атестацію початкової школи, яка проводиться з метою встановлення відповідності змісту, рівня і якості підготовки учнів вимогам державних освітніх програм. Я не вважаю, що тестування може повністю замінити звичайні форми перевірки знань. Але основна їх перевага – це простота і швидкість, а також те, що тести сприймаються більшістю учнів як своєрідна гра. Тим самим знімається страх, стрес, невпевненість у своїх знаннях. Досвід показує, що застосування тестового контролю дає такі педагогічні результати: 1) раціональніше використання час уроку; 2) охоплення більшого обсягу навчального матеріалу; 3) швидке встановлення зворотного зв'язку з учнями і визначення рівня засвоєння матеріалу; 4) можливість визначити прогалини в знаннях і уміннях і внесення відповідних коректив; 5) тестова перевірка дисциплінує учнів, індивідуалізує роботу з учнями; 6) стимулюється саморозвиток учнів, підвищується їхній інтерес до предмету. Висновок. Систематичне проведення контрольних заходів за допомогою складених на вищому рівні інструментів контролю дозволяє школам формувати підготовлених учнів у різних галузях знань, готових застосовувати накопичений багаж знань будь-якої хвилини.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 23:49, 11 вересня 2017 (EEST)

Консультації

Доброго дня шановні колеги. Якщо у Вас є запитання чи незрозумілі деякі моменти нашого он-лайн спілкування, звертайтеся за порадою чи допомогою.

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 11:21, 7 червня 2017 (EEST)

Доброго дня, Надія Миколаївна! Ми продовжуємо 10-й тиждень навчання. Всього - 16 тижнів. Дякую Вам за вчасні і змістовні відповіді. Якщо Вам щось не зрозуміло, звертайтеся за консультацією.

З повагою --Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 12:51, 5 вересня 2017 (EEST)

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Доброго дня. Сьогодні у нас тематична дискусія на тему: "Мультиперспективність у вивченні історії як фактор формування критичного мислення". Після перегляду посилання Тема: Новітні досягнення історичної наукидайте відповідь на запитання.

  1. Як Ви вважаєте, допомагає чи заважає велика кількість історичних джерел у вивченні історії в загальноосвітніх навчальних закладах?

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 11:19, 25 травня 2017 (EEST)

Дискусія:

Історичне джерело — це носій історичної інформації, що виник як продукт розвитку природи і людини й відбиває той чи інший бік людської діяльності. З огляду на специфіку історичної науки, яка не має змоги досліджувати свій об'єкт безпосередньо, оскільки минуле неможливо повторити або відтворити лабораторним шляхом, джерело виступає по суті єдиним носієм відомостей про минуле людства, про різні аспекти людської діяльності в усіх сферах суспільного та приватного життя.

Історичні джерела, що використовуються на уроках, сприяють більш глибокому вивченню історичної події чи явища, оволодінню учнями навичками дослідницької роботи, критичного мислення, що є на сучасному етапі досить продуктивною формою навчання. Але слід ретельно добирати кількісно і якісно джерела до кожної теми.Я вважаю, що велика кількість історичних джерел заважає у вивченні історії в загальноосвітніх навчальних закладах.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 01:16, 29 червня 2017 (EEST)

Ми продовжуємо нашу дискусію. У мене до Вас наступне дискусійне питання:

  1. Роль і місце ІКТ на уроках історії та суспільних дисциплін (обгрунтувати позитивні та негативні сторони).

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 12:49, 25 травня 2017 (EEST)

Дискусія:

Бурхливий розвиток програмно-технічних засобів створення, збереження й обробки інформації у світі дедалі швидше змінює орієнтації сучасного суспільства. Входження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у різні сфери діяльності людини не оминає і галузь освіти. У зв’язку з цим особливого значення набуває переорієнтація мислення сучасного викладача на усвідомлення принципово нових вимог до його педагогічної діяльності, готовність використовувати ІКТ як допоміжний навчальний ресурс. Використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках історії сприяє підвищенню його ефективності, всебічному і гармонійному розвитку особистості учнів, розкриттю їх талантів, суттєво впливає на зміст, форми, методи навчання. Вдало підібрані засоби забезпечують розвиток творчих здібностей, стимулюють пізнавальну активність, емоційну сферу та інтелектуальні почуття школярів. При цьому підвищується працездатність учнів, зацікавленість їх різними видами діяльності, поліпшується просторова уява, пам’ять, логічне мислення, розширюється їх світогляд. Тому ІКТ мають великі можливості вдосконалення навчально-виховного процесу та підвищення ефективності уроку.

Переваги використання ІКТ у процесі навчання історії: • ІКТ дозволяють представляти знання історичних фактів, подій, документів, коментарів та інтерпретацій у взаємозв'язку; • знання постають у певному контексті. Контекстом слугують не тільки коментарі, а й багато інших матеріалів (малюнки, звукові вставки, анімація, портрети тощо), які подають інформацію про історичні явища з різних боків. Створюється мережева структура інформації, з великою інформаційною насиченістю і додатковим смисловим потенціалом; • знання формуються завдяки залученню різних каналів сприйняття; • сприйняття, інтерпретація та засвоєння історичних знань за умов використання ІКТ відбувається не тільки когнітивним способом, але й споглядальним шляхом; • реконструкція історичних подій як найважливіший крок у формуванні історичної свідомості відбувається завдяки залученню віртуальної реконструкції, що стимулює інтелектуальну діяльність учнів. Таким чином, за допомогою ІКТ інтенсифікується інформаційна взаємодія між суб'єктами інформаційно-комунікативного середовища, результатом якої є формування більш ефективної моделі навчання. Використання ІКТ дозволяє організовувати урок історії таким чином, що взаємодія між суб'єктами процесу навчання стає невід'ємною рисою пізнавального процесу на уроці. ІКТ дозволяють розробляти і застосовувати принципово нові засоби інформаційної взаємодії між учнями. Ця взаємодія зорієнтована на виконання різноманітних видів самостійної діяльності з моделями предметно-історичного середовища (артефактів культури, реконструкцій історичних подій, явищ і процесів і т. п.), створеними за допомогою сучасних комп'ютерних засобів та представленими на екрані. Провідною метою застосування ІКТ на уроці історії є досягнення більш глибокого осмислення навчального історичного матеріалу, образне сприйняття, посилення емоційного впливу історії на особистість учня, його «занурення» в досліджувану епоху. Це відбувається за рахунок використання карт, схем, навчальних картин, відео- та аудіокоментарів, представлених в електронному варіанті. Проте комп'ютер ніколи не зможе повністю замінити вчителя. • По-перше, тільки вчитель може зацікавити учнів, викликати допитливість, завоювати їх довіру; • по-друге, він може спрямувати їх увагу на ті або інші важливі аспекти предмету, який вивчається; • по-третє, тільки педагог зможе відзначити їх старанність та знайти шляхи спонукання до навчання. Проте вчителю варто пам'ятати, що будь-який навчальний процес базується на використанні педагогічних технологій, тому ІКТ мають набути педагогічного змісту. Застосування ІКТ повинно оптимізувати енерговитрати педагогів, підвищити ефективність навчального процесу, розвантажити вчителя і допомогти йому зосередитися на індивідуальній і творчій роботі. Внаслідок використання ІКТ на уроці історії: • збільшується можливість використання наочних матеріалів на уроці; • підвищується ефективність праці на уроці і учня, і вчителя; • встановлюються міжпредметні зв'язки з основами інформатики та обчислювальної техніки; • стає можливою організація проектної діяльності учнів під керівництвом вчителя історії та інформатики, спрямована на створення електронних навчальних продуктів; • змінюються на краще стосунки вчителя з учнями, особливо з тими, хто цікавиться комп'ютерами: вони починають бачити в учителеві «споріднену душу»; • змінюється ставлення до комп'ютера: учні починають сприймати його як інструмент для роботи в будь-якій галузі людської діяльності, а не як цікаву іграшку. Отже, завдяки поєднанню традиційних педагогічних технологій та ІКТ вдається значно ефективніше розвинути і примножити природні здібності учнів і педагогів. Використання ІКТ у навчанні історії зумовлює появу нових навчальних цілей та необхідність оновлення змісту історичної освіти. ІКТ дозволяють досягти високих результатів навчальної діяльності, забезпечити для кожного учня формування і розвиток власного освітнього шляху. Безмежність педагогічних можливостей для індивідуалізації і диференціації навчального процесу, його адаптації до індивідуальних особливостей учня пов'язана із застосуванням у цьому процесі додаткових інформаційних навчальних ресурсів, широкого спектру педагогічних методів і технологічних варіантів навчання, посиленням навчальних комунікацій, мультимедійних характеристик засобів навчання, розширенням простору інноваційної педагогічної діяльності.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 08:31, 29 червня 2017 (EEST)

Доброго дня, шановні колеги. Прикро, що ми не маємо можливості активно провести таку форму роботи. Сьогодні у нас тематична дискусія на тему: «Практичні заняття як форма організації навчальної діяльності учнів 8-11 класів».

  1. На вашу думку, які СУЧАСНІ методи роботи необхідно запропонувати школярам на практичних заняттях з історії, щоб розвивати необхідні компетентності? Відповідь обгрунтуйте. Наведіть власні приклади.

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 11:12, 15 червня 2017 (EEST)

Дискусія: --Цікавий сучасний метод - Web-квест сприяє формуванню інформаційної та комунікативної компетентностей. Веб-квест - це сайт в Інтернеті, з яким працюють учні або вчителі, виконуючи ту чи іншу навчальну задачу.Розрізняють два типи веб-квестів: для короткочасної (мета: поглиблення знань та їх інтеграція, розраховані на одне-три заняття) та тривалої роботи (мета: поглиблення і перетворення знань учнів, розраховані на тривалий термін - може бути, на семестр або навчальний рік ).Особливістю освітніх веб-квестів є те, що частина або вся інформація для самостійної або групової роботи учнів з ним знаходиться на різних веб-сайтах. Крім того, результатом роботи з веб-квестом є публікація робіт учнів у вигляді веб-сторінок і веб-сайтів (локально або в Інтернет).Технологія веб-квест дозволяє формуватися наступним компетенціями:-Використання ІТ для вирішення професійних завдань (в т.ч. для пошуку необхідної інформації, оформлення результатів роботи у вигляді комп'ютерних презентацій, веб-сайтів, флеш-роликів, баз даних тощо);-Самонавчання і самоорганізація;-Робота в команді (планування, розподіл функцій, взаємодопомога, взаємоконтроль);-Вміння знаходити кілька способів рішень проблемної ситуації, визначати найбільш раціональний варіант, обгрунтовувати свій вибір;-Навик публічних виступів (обов'язково проведення передзахисту та захисту проектів з виступами авторів, з питаннями, дискусіями).Структура веб-квесту, вимоги до його окремих елементах. Вступ, де чітко описані головні ролі учасників або сценарій квесту, попередній план роботи, огляд всього квесту. Центральне завдання, яке зрозуміло, цікаво і здійснимо. Чітко визначено підсумковий результат самостійної роботи (наприклад, задана серія питань, на які потрібно знайти відповіді, прописана проблема, яку потрібно вирішити, визначена позиція, яка повинна бути захищена, і вказана інша діяльність, яка спрямована на переробку і представлення результатів, виходячи із зібраної інформації). Список інформаційних ресурсів (в електронному вигляді - на компакт-дисках, відео та аудіо носіях, у паперовому вигляді, посилання на ресурси в Інтернет, адреси веб-сайтів по темі), необхідних для виконання завдання. Цей список повинен бути анотованим. Опис процедури роботи, яку необхідно виконати кожному учаснику квесту при самостійному виконанні завдання (етапи). Опис критеріїв і параметрів оцінки веб-квесту. Критерії оцінки залежать від типу навчальних завдань, які вирішуються у веб-квесті. Керівництво до дій (як організувати і представити зібрану інформацію), яке може бути представлене у вигляді напрямних питань, що організують навчальну роботу (наприклад, пов'язаних з визначенням часових рамок, загальною концепцією, рекомендаціями щодо використання електронних джерел, виставою "заготовок" веб-сторінок і ін.) Висновок, де підсумовується досвід, який буде отриманий учасниками при виконанні самостійної роботи над веб-квестом. Іноді корисно включити до висновку риторичні запитання, що стимулюють активність учнів продовжити свої досліди надалі.Етапи роботи над квестом: Початковий етап (командний) Учні знайомляться з основними поняттями з обраної теми, матеріалами аналогічних проектів.Розподіляються ролі в команді: по 1-4 людини на 1 роль.Всі члени команди повинні допомагати один одному і вчити роботі з комп'ютерними програмами. Рольовий етап Індивідуальна робота в команді на загальний результат. Учасники одночасно, у відповідності з обраними ролями, виконують завдання. Так як мета роботи НЕ змагальна, то в процесі роботи над веб-квестом відбувається взаємне навчання членів команди вмінням роботи з комп'ютерними програмами та Інтернет. Команда спільно підводить підсумки виконання кожного завдання, учасники обмінюються матеріалами для досягнення спільної мети - створення сайту. Завдання:1) пошук інформації по конкретній темі;2) розробка структури сайту;3) створення матеріалів для сайту;4) доробка матеріалів для сайту. Заключний етап Команда працює спільно, під керівництвом педагога, відчуває свою відповідальність за опубліковані в Інтернет результати дослідження. За результатами дослідження проблеми формулюються висновки і пропозиції. Проводиться конкурс виконаних робіт, де оцінюються розуміння завдання, достовірність використовуваної інформації, її ставлення до заданої теми, критичний аналіз, логічність, структурованість інформації, визначеність позицій, підходи до вирішення проблеми, індивідуальність, професіоналізм подання. В оцінці результатів беруть участь як викладачі, так і учні шляхом обговорення або інтерактивного голосування. Реальне розміщення веб-квестів у мережі дозволяє значно підвищити мотивацію учнів на досягнення найкращих навчальних результатів.Така діяльність перетворює учнів на активних суб'єктів навчальної діяльності, підвищуючи не лише мотивацію до процесу здобуття знань, але і відповідальність за результати цієї діяльності і їх презентацію. Ця методика є сучасною та перспективною, має ряд переваг, заслуговує на широке впровадження в навчально-виховний процес.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 14:13, 29 червня 2017 (EEST)

Доброго дня, шановні колеги. Ми продовжуємо нашу дискусію. Сьогодні у нас тема: "Медіа-ресурси як фактор формування предметних компетентностей учнів у 6-11 класах". Пропоную для обговорення наступні питання:

  1. Які компоненти медіа-ресурсів Ви використовуєте на уроках історії? Власні приклади.
  2. Переваги і недоліки використання медіа-ресурсів на уроках історії.

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 12:41, 15 червня 2017 (EEST)

Дискусія: -1.Медіаосвіта — частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп'ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Тобто медіа-освіта має на меті виховання медіа-грамотності. Медіа-освіта як напрям педагогіки, що забезпечує вивчення закономірностей масової комунікації (преси, ТБ, радіо, кіно, відео тощо). Основні завдання медіаосвіти: підготувати нове покоління до життя в сучасних інформаційних умовах, до сприйняття різної інформації, навчити людину розуміти її, усвідомлювати наслідки її впливу на психіку, опановувати способи спілкування на основі невербальних форм комунікації за допомогою технічних засобів.При вивченні історії України я використовую такі медіа-ресурси:проект "Країна" каналу Інтер, фрагменти художніх фільмів, фрагменти документальних фільмів, історія України в мультфільмах(5-8 класи),презентації,медіа фрагментів (тексти, ілюстрації, відео, аудіо фрагменти). 2.Мета сучасної освіти – формування особистості, здатної адекватно сприймати, аналізувати, оцінювати інформацію, робити висновки, а значить, засвоювати нові знання, які подані не тільки традиційним способом, але і за допомогою медіа-джерел. ІКТ дозволяють індивідуалізувати та активізувати роботу вчителя і учня в рамках традиційного уроку. Влучний вислів визначного педагога К.Ушинського говорить: «Педагог повинен подбати про те, щоб якомога більше органів чуття – око, вухо, голос, почуття мускульних рухів і навіть, якщо можливо, нюх і смак, взяли участь в акті запам’ятати … При такому дружному сприянні всіх органів в акті засвоєння ви переможете ледачу пам’ять ». Існують різні форми подання медіа-інформації – текстова, звукова та графічна або, останнім часом все частіше, – анімаційна та відео. Участь школяра в даному процесі також називається «інтерактивністю». Медіа-ресурси дозволяють вчитися, працювати, освоювати світ, збагачувати себе. Використовуючи медіа-ресурси на уроках росiйськоi мови та зарубіжної літератури, діти вчаться створювати власні цікаві проекти, самостійно виконують пошуково- дослідницькi завдання, а також приймають участь в інтерактивних формах роботи (в парі, групові і т.д.), це дає можливість інтегруватися з іншими навчальними предметами з метою формування цілісної картини сприйняття світу. Використання медіа-ресурсу вносить принципові зміни в зміст і методи навчання. Електронні засоби навчання покращують можливість сприймати і запам’ятовувати навчальний матеріал, дозволяють зменшити час його подачі, володіють багатими виховними можливостями. ІКТ є важливим аспектом поліпшення системи освіти відповідно до вимог сучасного інформаційного суспільства. Існують недоліки та проблеми застосування ІКТ: вчитель не завжди здатний врахувати психологічні особливості конкретного класу, конкретної дитини; не забезпечується розвиток мови і навичок грамотного письма учнів; крім помилок у вивченні навчального предмета, з’являються ще технологічні помилки при роботі з комп’ютерною програмою; матеріал подається в готовій формі, систематизованiй в певну схему вчителем; вчитель не завжди має достатньо спеціальних знань, умінь і навичок у сфері ІКТ; програмне забезпечення часто вимагає доробки (багато фактичних або методичних помилок), так як не враховується специфіка роботи зі школярами; при плануванні навчального процесу матеріал навчальних програм необхідно пов’язувати з використанням ІКТ; ступінь втоми учнів на уроках з використанням персонального комп’ютера вища в порівнянні зі звичайними; робота на персональному комп’ютері вимагає функціональних змін нервово-емоційного статусу, супроводжується вимушеною робочою позою: дитині доводиться читати інформацію на екрані монітора (розглядати букви, малюнки) і одночасно працювати на клавіатурі, тобто дуже часто відбувається переклад погляду з екрана на клавіатуру, в результаті чого виникає часта переадаптация зору; статична сидяча поза при цьому викликає напругу плечового пояса і тому неправильно підібранi меблі та недоцільно обраний режим роботи може призвести до порушення постави, а тривале напруження зору може викликати незворотні патологічні зміни. Вирішення проблем, пов’язаних з використання ІКТ: необхідно всебічного вивчати функціональнi зміни реакцій організму і здоров’я школярів під час навчання на персональних комп’ютерах; потрібне гігієнічне нормування безперервної роботи учнів на комп’ютері з урахуванням вікових особливостей та стану здоров’я дітей; занадто великий відсоток часу, відведений учителем на використання ІКТ на уроці, змінює метод навчання з розвиваючого на наочно-ілюстративний.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 13:56, 29 червня 2017 (EEST)

Доброго дня, шановні колеги. Сьогодні у нас остання тематична дискусія на тему:"Сучасний учень - це особистість, патріот та інноватор в умовах Нової української школи". Проаналізуйте посилання Концепція Нової української школи і давайте поміркуємо:

  1. Якими ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНИМИ компетенціями МАЄ вододіти педагог, щоб зацікавити учнів у сучасних соціально-економічних умовах?
  2. Відповідь обгрунтуйте на прикладі шкільного предмету "Історія".

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 12:38, 19 вересня 2017 (EEST)

Дискусія:

Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності. Проблема педагогічної компетентності цікавила багатьох науковців.

За аналізом праць науковців можна визначити такі ключові компоненти професійної компетентності. 1. Інформаційна компетентність, яка передбачає володіння інформаційними технологіями, уміння опрацьовувати різні види інформації. Серед них уміння й навички роботи з друкованими джерелами, уміння здобувати інформацію з інших джерел, переробляти її відповідно до цілей і завдань педагогічного процесу. 2. Комунікативна компетентність - це вміння вступати в комунікацію (спілкування), бути зрозумілим, спілкування без обмежень. Ці вміння допомагають зрозуміти інших (учнів, учителів, батьків). 3. Продуктивна компетентність - це вміння працювати, отримувати результат, ухвалювати рішення та відповідати за них. Більшість науковців серед ключових компетенцій учителя на перше місце ставить саме продуктивну компетентність. 4. Автономізація на компетентність - це здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможність. Адже вчитель перш за все вчиться сам, це вічний учень. 5. Моральна компетентність - це готовність, спроможність і потреба жити за традиційними моральними нормами. 6. Психологічна компетентність - це здатність використовувати психологічні засоби навчання в організації взаємодії в освітній діяльності. 7. Предметна компетентність, до змісту якої входить володіння певними засобами навчання у сфері навчального процесу (спеціальність). Це сукупність умінь і навичок, необхідних для стимулювання активності як окремих учнів, так і колективу в цілому. До неї входять уміння вибирати правильний стиль і тон у спілкуванні, управляти їх увагою, темпом діяльності. 8. Соціальна компетентність - це вміння жити та працювати з оточуючими. 9. Математична компетентність - це вміння працювати з числом, числовою інформацією. 10. Особисті якості вчителя (це теж одна з найголовніших складових професійної компетентності) - доброзичливість, чуйність, урівноваженість, витонченість, толерантність, рефлексія, людяність. З огляду на зазначене можна стверджувати, що під професійною компетентністю педагога слід розуміти таку пошукову діяльність учителя, коли на основі бази знань, умінь, навичок та усвідомленого розуміння своєї ролі в суспільстві, безперервного самовдосконалення й саморозвитку особистості він забезпечує оптимальний варіант організації навчально-виховного процесу з метою формування творчої особистості. На думку А. Макаренка, оволодіти педагогічною майстерністю може кожний педагог за умови цілеспрямованої роботи над собою. Вона формується на основі практичного досвіду. Аналіз світових тенденцій у галузі педагогічної освіти засвідчує зростання вимог до педагогічного професіоналізму й особистих якостей учителя. На думку вчених, основними проблемами, з якими зустрічаються вчителі в цьому тисячолітті, є: • постійне ускладнення змісту освіти, гарантування високого рівня освітніх стандартів; • безперервне оволодіння прогресивними технологіями навчання й виховання; • розв’язання складних професійно-педагогічних проблем, які вимагають інтеграції знань, практичних умінь і навичок ; • робота в єдиному інформаційному середовищі, що передбачає раціональне використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі. Усе це може здійснювати тільки вчитель з високою професійною компетентністю, розвиненими творчими здібностями, високим рівнем інтелігентності, ерудованості, здібностей до безперервної освіти.--Грінченко Надія Миколаївна (обговорення) 22:07, 21 вересня 2017 (EEST)

Проведення та перевірка модульного контролю

Доброго дня, шановні колеги. Прошу Вас пройти за посиланням і відповісти на запитання тестових завдань. Проведення та перевірка модульного контролю

--Драновська Світлана Вікторівна (обговорення) 12:40, 13 червня 2017 (EEST)

Отримано з http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=Теорія_та_методика_фахової_дисципліни_Грінченко_Н.М.&oldid=231147