Відмінності між версіями «Білопільська спеціалізована школа І-ІІІ ст. №1»

Версія за 11:53, 25 жовтня 2017

Історія навчального закладу

На початку ХХ століття волосне містечко Білопілля жило тихим розміреним життям. Особливими подіями в місті були лише ярмарки, що влаштовувалися 6 січня, 24 червня та 14 вересня. Ці ярмарки були відомі далеко за межами міста, де проживало багато заможних торговців хлібом, худобою, шкірами,була значна кількість дрібних кустарів.

На жаль, рівень розвитку освіти в Білопіллі був досить таки невисокими. Адже на 12 тисяч населення діяли лиш такі заклади освіти: п'ять церковно-приходських шкіл,міське двохкласне училище,міське однокласне жіноче училище, приватне ремісне училище, приватне училище з дитсадком, два єврейські ходери, міська недільна школа в якій навчалося 50 учнів. Крім того в 1908-9 роках за сприяння місцевих купців було відкрито дві гімназії – чоловічу та жіночу, а також вчительську семінарію.

І нарешті, в 1912році було збудоване приміщення земської школи ( нинішнє приміщення школи І ступеня Білопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 ).

В закладі викладалися російська мова і чистописання, арифметику у найпростішому викладі, Закон Божий і церковнослов’янську мову, церковний спів. Основним завданням такої школи визначалося надання учням «…стійких навичок грамотності». Навчання здійснювалося виключно на російській мові.Викладанням в школі на постійній основі займалися народні вчителі та навчителі Закону Божого – місцеві священники. Навчалися діти віком від 8 до 12 років, спільно хлопчики і дівчатка, без станових обмежень та різниці у віросповіданні. Діти навчалися 5 днів на тиждень по 4-5 уроків щодня з 10 хвилинною перервою. Навчальний рік у земській школі був дуже короткий і продовжувався сім місяців (з 1 жовтня по 1 травня), з яких приблизно місяць припадав на Святки, Страсний і Святий тиждень. Таким чином в школі було 125 навчальних днів в році. батьки були незобов’язані відправляти дітей до школи і діти не одночасно починали навчання і не одночасно закінчували. Тому більшість з них навчалося не більше трьох місяців на рік. Не даремно земську школу іноді іронічно називали « трьох зимною», а причиною тому була велика зайнятість селянських дітей в домашньому господарстві.

   Навчання було безкоштовним. А самі школи утримувалися за рахунок органів місцевого самоврядування – земств,  також  мали державну підтримку. При цьому державне фінансування постійно зростало, в той же час  грошові внески селянських общин зменшувалися. Земська школа знаходилась під контролем чиновників Міністерства народної просвіти – директора та інспекторів народних училищ .
 Всі господарські та фінансові  проблеми школи, забезпечення вчителів платнею повністю покладалось на Білопільське земство, при якому діяла так звана «училищна рада». До складу цієї ради входили: призначений губернатором чиновник, представники Міністерства внутрішніх справ та духовного відомства.
 Тихий плин життя у Білопіллі було перервано буремними подіями 1917-1919 років. Після ліквідації земств, через брак фінансування земську школу було закрито.  	
 У 1922 році школу I та II ступенів було реорганізовано в семирічну трудову школу. Першим її завідуючим з 1922 по 1925 роки був Стогін Олександр Миколайович. Саме з цього часу і почала існувати перша Білопільська трудова семирічна школа, а поряд, в приміщення колишньої жіночої гімназії була організована Білопільська семирічна школа № 2.
 Білопільська семирічна школа №1 була укомплектована кваліфікованими педагогічним кадрами. У 1922-30 роках в ній працювали вихователями 1-4 класів:

• Андрєєва Катерина Миколаївна, перша в районі заслужена вчителька шкіл УРСР;
• сестри Азарови Анастасія, Марія, Тетяна Іванівни;
• Кандиба Поліна Семенівна;

- Ведрінська Наталія Миколаївна, яка в школах району працювала понад 50 років; - Коба Акуліна Павлівна, вчитель української мови; - Булгакова Олімпіада Іванівна. вчитель російської мови та літератури; - Лисенко Зоя Павлівна, вчитель математики; - Назаревська Ганна Василівна, вчитель російської мови та літератури; - Пазухіна Віра Василівна, вчитель математики; - Синицький Петро Хомич, вчитель фізики; - Миронов Микола Олександрович, вчитель фізики; - Ганзен Марія Альбертівна, вчитель німецької мови та ін. Цей колектив зумів добре поставити навчально-виховну роботу. Школа №1 була передовою в ті роки і в 1924 році їй було присвоєно ім'я В. І. Леніна. З перших днів існування Білопільської трудової школи №1 у ній почали створюватись учнівські органи самоврядування. Першим головою учнівського комітету була учениця Ващенко-Клусон Марія Филимонівна.

 У 1925-1928 роках школою керував Самойлюк Олександр Миколайович, у 1928-1930 – Чижик Іван Михайлович, у 1930-1931 – Макуха Антон Федотович, у 1931 році – Торяник Олексій Денисович.
 У відповідності з постановою ЦК ВКП(б) та РНК СРСР «Про структуру початкової і середньої школи в СРСР» від 5 вересня 1931 року Білопільська трудова семирічна школа в числі інших шкіл була реорганізована в середню школу. Очолив заклад Кикоть Яків Трохимович. У 1934-1937 роках школою керував Кудін Йосип Григорович, а з 1937 року директором був Онищенко Андрій Ілліч.
  У 1936 році БСШ №1 зробила перший випуск вихованців, які одержали середню освіту.

З 1938 по 1941 роки школою керував Макєєв Дмитро Федорович, який з перших днів війни ішов на фронт, а після її закінчення працював викладачем Військової Академії в Москві.

 12 вересня 1941 року школа тимчасово припинила свою роботу в зв'язку з тим, що в місто увійшли німецько-фашистські окупанти. Ще перед цим приміщення школи було звільнене від меблів і в ньому розташувався госпіталь для воїнів Радянської Армії.

Усі наочні посібники з біологічного, хімічного, фізичного кабінетів були перенесені до початкової школи №5 по вулиці Петровського. Але, на жаль, перебували без будь-якого нагляду,і тому всі цінні прилади були знищені (вкрадені, розбиті). Війна не помилувала й самого приміщення школи. Воно було дуже попсоване, усередині все було потрощено, спалено.

 Наступив вересень 1943 року. 3-го вересня до міста повернулися Радянські військові  частини. На звільненій території почали працювати всі установи, у тому числі й школи. Але у своєму приміщенні школа №1 розпочинати роботу не могла, тому їй тимчасово було передано приміщення будинку №59 по вулиці Петровського. 
 Директором школи був призначений Титаренко Олексій Андрійович. У жовтні 1943 року школа була переведена в приміщення будинку №31 по вулиці Леніна (пізніше в ньому розташувався «Союздрук», нині не існує).
 26 грудня 194 року директором школи став Леунов Михайло Юхимович, а з 15 квітня 1946 року  по липень 1965 року школу очолював Ганаза Іван Васильович.
 У 1947 році раніше інших шкіл міста було відбудовано приміщення колишньої земської школи, куди й була переведена Білопільська середня школа №1. Після цього школа почала поступово налагоджувати свою роботу, організовувати заново кабінети.

Так, як багато вчителів загинуло на фронті, після закінченні війни до навчального закладу прийшло багато нових спеціалістів, які пропрацювали в ній по 25-30, а то й більше років. Це вчителі: Вербицький Василь Степанович, Рисована Поліна Павлівна, Федотова Роза Василівна, Єршова Варвара Іванівна, Оніщенко Ніна Іванівна, Огієнко Ніна Олександрівна, Гурин Анастасія Іванівна, Подоляка Марія Йосипівна, Іскрицька Дар'я Василівна, Фіголь Василь Григорович, Кардан Ольга Василівна, Алєксєєнко Степан Кузьмич та інші. Саме ці вчителі і розпочали активний процес відновлення учбового процесу. Так, до школи було передано наочності фізичного та біологічного кабінетів школи №2, які зберіг під час окупації вчитель фізики цієї школи Синицький Петро Хомич. З часом усі кабінети школи почали поповнюватися новим обладнанням та посібниками. Значний вклад у цю справу внесли вчителі фізики Синицьий П. Х., Фіголь В.Г., вчителі біології Іскрицька Д.В. та Філоненко М.Я. та ін.

 У 1948 році почав свою діяльність метеорологічний гурток. Для спостереження при школі був обладнаний невеликий метеомайданчик. 

На пришкільній ділянці під керівництвом вчителів біології Іскрицьої Дар'ї Василівни та Турули Олексія Васильовича були посаджені декоративні та фруктові дерева, кущі аґрусу, малини, смородини. У 1952 році біля школи була побудована невелика теплиця. Учителі біології разом з членами гуртка юннатів провели значну роботу по впорядкуванню шкільної садиби, вирощували хороші врожаї городніх культур і за високі показники цієї роботи щорічно були учасниками обласних змагань юних натуралістів. Гурток юннатів був 12 раз учасником Всесоюзної виставки передового досвіду, а 42 учні, члени гуртка, одержали медалі та грамоти. В їх числі Терещенко Віра, Бойко Людмила, Гурин В'ячеслав, Хорольський Анатолій, Пивоваров Борис, Александрова Людмила та ін..

 Значна частина юннатів того часу, закінчивши біофакультети педінститутів, працювали вчителями біології. Серед них Анісімов А.І., Кушнірова-Яркова Г.С., Сухорукова Л.Д., старшим викладачем біології Сумського педінституту працювала Онищенко Л.А. 

Значну роботу проводив і гурток юних фізиків (керівники Фіголь В.Г. та Синицький П.Х.). Під їх керівництвом члени гуртка виготовили багато наочних посібників для фізичного кабінету. Кращі їх вироби демонструвалися на районних та обласних виставках. У 1957 році при школі була побудована невелика шкільна майстерня по обробці дерева та металу, а в 1961 році силами учнів та вчителів було побудовано нову теплицю.

 Силами вчителів та учнів при школі були обладнані класи- кабінети з математики під керівництвом вчителів Подоляки Марії Йосипівни, Гурин Ніни Іванівни, Дорди Василя Макаровича, суспільствознавста під керівництвом вчителів з історії Кардан О.В. та Стороженко Т.О., української літератури – учитель Ганаза Т.І., кабінет технічних засобів – учитель Фіголь В.Г., кабінет географії – учитель Алєксєєнко С.К. та ін..Це ті люди, якими могла б пишатися кожна школа.
 З 1963 по 1965 роки Білопілля було містом обласного підпорядкування. Працював міський відділ народної освіти. Завдяки старанням його керівника Ілляшенка М.Д. в 1963 році до приміщення колишньої земської школи було добудовано 8 класних кімнат, хімічний, фізичний, історичний кабінети, спортивний зал та їдальня.
 Слід відзначити в цій діяльності  заступника директора з господарської роботи Кандибу В.П.

У цей час після виходу на пенсію Ганази І.В. директором школи став Турула Олексій Васильович. З 60-х років по середину 80-х років кількісний склад вчителів та учнів школи залишався сталим. Це приблизно 40-45 вчителів ( переважна більшість з яких – жінки), та 640 учнів.

 У школі в цей час працювали вчителі Міель Зоя Авдеківна, Доценко Олександра Гнатівна, Бражник Галина Євтихівна, Нестеренко Віра Павлівна, Фіголь Василь Григорович, Кошак Йосип Федорович, Філоненко Василь Данилович, Пячко Михайло Семенович, Вербицький Василь Степанович, Вербицька Александра Михалівна, Онищенко Ніна Павлівна, Яркова Варваа Сергіївна, Коломієць Євлалія Матвіївна.

На початку липня 1974 року директором школи був призначений Ілляшенко М.Д., заступником директора по навчально-виовній роботі – Сімонова Л.І., а заступник директора по виховній роботі Чаркіна Р.А. Здібний учитель, організатор, умілий керівник, Микола Данилович розгорнув велику роботу по створенню потужної матеріально – технічної бази в школі. Було створено підсобне господарство, де вирощували кролів та свиней ( бо це тоді було «модно»). За допомогою рембудконтори було збудовано сарай, гараж, льох, туалет, відремонтовано приміщення колишніх майстерень і там розмістили кабінети іноземних мов. Для кабінетів обслуговуючої праці поглибили на один метр підвальне приміщення, встановили нові вікна, було придбано 20 швейних машин. Оскільки в школі не було повноцінного актового залу, власними силами поруч із майстернями добудували таке приміщення. У школі було 22 класи, у тому числі 1-4 класів – 8. З 1987 року було подвоєно набори учнів у початкові класи, завдяки чому станом на 1990 рік загальна кількість учнів становила 830 чоловік. Так, як учбові приміщення не дозволяли вести навчання в одну зміну – було введено навчання у 2 зміни. Також при школі діяли 4 групи продовженого дня з 85 учнями. Учні старших класів, навчаючись в школі, отримували професію токаря. Навчання проводилось у шкільних майстернях на токарних станках, які було надано машзаводом. У літній час при школі діяв табір праці та відпочинку «Корчагінець» у с. Горобівка.

  У 1989 році почалося будівництво нової школи. Це поклало початок новому етапу розвитку школи.

Оскільки Міністерство освіти недостатньо фінансувало будівництво нових закладів освіти, добудувати нове приміщення було майже неможливо. Тому кошти на складання технічної документації виділило керівництво Білопільського машзаводу та Путивльського заводу радіоапаратури. А включити добудову в план роботи Білопільського ПМК – 3 допоміг народний депутат Верховної ради України Череп В.І. Після завершення будівництва, виникла проблема з обладнанням, адже в межах області таке будівництво не планувалося. Лише після кількох вимог обласне управління освіти подало заявки до меблевих фабрик України. Завгоспу школи Юрченку В.В. довелося об’їхати чи не всі фабрики, щоб забезпечити школу меблями та іншим обладнанням. Огорожу було виготовлено на Лебединському ліжковому заводі.

 Найвагоміших здобутків досяг педагогічний колектив закладу, коли його очолив Оксененко І.П.(1994 -2002 роки). Енергійний, наполегливий, він завжди працював на перспективу. У скрутний час обмеженого фінансування освітньої галузі Іван Петрович зумів організувати придбання новітньої комп'ютерної техніки, поповнити спортивну базу, створити затишок у шкільних приміщеннях, звести життєво необхідні добудови, розпочати сучасне впорядкування шкільної території. 
  Із травня 2002 по червень 2009 року директором школи працювала Білокоз Світлана Анатоліївна – випускниця Білопільської СШ №1 1977 року.

В цей час значно покращився якісний склад працівників навчального закладу. В 2002-2003 навчальних роках у школі працювало 59 педагогів, 18 із них мали вищу кваліфікаційну категорію. Щороку колектив поповнювався молодими кадрами. Школа пишається тим, що має заслуженого учителя України. Це високе звання в 1997 році було присвоєно вчителю української мови і літератури Г.К.Оксененко, яка з травня 2002 року працювала заступником директора з навчально-виховної роботи, а в 2010 році очолила навчальний заклад. 11 учителів нагороджено знаком «Відмінник освіти України»; 12 педагогів – керівники районних методичних об’єднань, шкіл передового досвіду, творчих груп.

Навчальний заклад сьогодні

Автор статті(посилання на сторінку користувача)