Відмінності між версіями «Втрачені храми міста Суми»
(→Вступ) |
(→Вступ) |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Суми - старовинне місто понад тихим Пслом, що несе свої води до Дніпра. Це одне з мальовничих міст Слобожанщини. Місто славиться своїми церквами. Прямими, світлими дорогами вели й ведуть вони сумчан до святих місць. Останнім часом людство потребує в духовному збагаченні, відродженні національних традицій, гуманізмі та культурному зростанні. Не одне покоління покладало молитви і зверталось до Бога за часів війн, революцій, зміни влади, церкви слугували укриттям для людей та солдат. | Суми - старовинне місто понад тихим Пслом, що несе свої води до Дніпра. Це одне з мальовничих міст Слобожанщини. Місто славиться своїми церквами. Прямими, світлими дорогами вели й ведуть вони сумчан до святих місць. Останнім часом людство потребує в духовному збагаченні, відродженні національних традицій, гуманізмі та культурному зростанні. Не одне покоління покладало молитви і зверталось до Бога за часів війн, революцій, зміни влади, церкви слугували укриттям для людей та солдат. | ||
Однак негативне ставлення бiльшовицької влади до релiгiї спричинило на початку 20-х рокiв ХХ століття руйнування церков, знищення творiв релiгiйного мистецтва, конфiскацiю церковного майна. Храми закривались або перетворювались в клуби, музеi, архiви, складськi приміщення, а церковні діячі підлягали тотальним репресіям. Не оминула ця доля й сумські храми, серед яких були справжні шедеври архітектури, осередки духовного життя наших предків. | Однак негативне ставлення бiльшовицької влади до релiгiї спричинило на початку 20-х рокiв ХХ століття руйнування церков, знищення творiв релiгiйного мистецтва, конфiскацiю церковного майна. Храми закривались або перетворювались в клуби, музеi, архiви, складськi приміщення, а церковні діячі підлягали тотальним репресіям. Не оминула ця доля й сумські храми, серед яких були справжні шедеври архітектури, осередки духовного життя наших предків. | ||
| − | В кінці 20-х років почалися закриття храмів за пропозиціями місцевого населення. Якщо уявити собі мислення більшості людей тих років, то це не здивує. У державі, що проповідувала держаний атеїзм, церква була символом минулого, культові споруди перестали становити для людей історичну та архітектурну цінність | + | В кінці 20-х років почалися закриття храмів за пропозиціями місцевого населення. Якщо уявити собі мислення більшості людей тих років, то це не здивує. У державі, що проповідувала держаний атеїзм, церква була символом минулого, культові споруди перестали становити для людей історичну та архітектурну цінність. Проте й за таких важких умов українська iнтелiгенцiя й духовенство намагалися зберегти нацiональну культурну спадщину. Ми маємо сьогодні лише архівні документи, світлини, що розповідають про красу й велич сумських церков безжалісно зруйнованих більшовицьким урядом. Тому сьогодні постає завдання відновлення втраченого, адже ми повинні зберегти щось для наших нащадків. Зберегти ті підґрунтя, на якому буде рости наступне покоління. А воно повинне пишатися своєю країною, своєю культурою, історією свого народу. Тобто справжні патріоти можуть виховуватися живучи з любов'ю до культури України, культури своєї малої батьківщини. |
== Покровська церква == | == Покровська церква == | ||
Версія за 21:33, 26 жовтня 2015
Зміст
Вступ
Суми - старовинне місто понад тихим Пслом, що несе свої води до Дніпра. Це одне з мальовничих міст Слобожанщини. Місто славиться своїми церквами. Прямими, світлими дорогами вели й ведуть вони сумчан до святих місць. Останнім часом людство потребує в духовному збагаченні, відродженні національних традицій, гуманізмі та культурному зростанні. Не одне покоління покладало молитви і зверталось до Бога за часів війн, революцій, зміни влади, церкви слугували укриттям для людей та солдат. Однак негативне ставлення бiльшовицької влади до релiгiї спричинило на початку 20-х рокiв ХХ століття руйнування церков, знищення творiв релiгiйного мистецтва, конфiскацiю церковного майна. Храми закривались або перетворювались в клуби, музеi, архiви, складськi приміщення, а церковні діячі підлягали тотальним репресіям. Не оминула ця доля й сумські храми, серед яких були справжні шедеври архітектури, осередки духовного життя наших предків. В кінці 20-х років почалися закриття храмів за пропозиціями місцевого населення. Якщо уявити собі мислення більшості людей тих років, то це не здивує. У державі, що проповідувала держаний атеїзм, церква була символом минулого, культові споруди перестали становити для людей історичну та архітектурну цінність. Проте й за таких важких умов українська iнтелiгенцiя й духовенство намагалися зберегти нацiональну культурну спадщину. Ми маємо сьогодні лише архівні документи, світлини, що розповідають про красу й велич сумських церков безжалісно зруйнованих більшовицьким урядом. Тому сьогодні постає завдання відновлення втраченого, адже ми повинні зберегти щось для наших нащадків. Зберегти ті підґрунтя, на якому буде рости наступне покоління. А воно повинне пишатися своєю країною, своєю культурою, історією свого народу. Тобто справжні патріоти можуть виховуватися живучи з любов'ю до культури України, культури своєї малої батьківщини.
