Відмінності між версіями «С. Синівка»
(→Ґрунти, рослинний і тваринний світ) |
(→Ґрунти, рослинний і тваринний світ) |
||
Рядок 7: | Рядок 7: | ||
===Клімат=== | ===Клімат=== | ||
===Ґрунти, рослинний і тваринний світ=== | ===Ґрунти, рослинний і тваринний світ=== | ||
− | Чорнозем, супісок. | + | Чорнозем, супісок. Корисні копалини : пісок, глина, торф. |
==Історія== | ==Історія== |
Версія за 15:00, 5 травня 2015
Зміст
- 1 Назва
- 2 Географія
- 3 Історія
- 4 Населення
- 5 Органи влади
- 6 Економіка
- 7 Медицина
- 8 Освіта
- 9 Культура
- 10 Релігія
- 11 Спорт
- 12 Пам'ятки архітектури, історії та культури
- 13 Персоналії
- 14 ЗМІ
- 15 Пошта, зв'язок, банківська сфера
- 16 Цікаві факти
- 17 Фотогалерея
- 18 Примітки та посилання
- 19 Джерела
- 20 Література
- 21 Ресурси інтернету
- 22 Автор статті(посилання на сторінку користувача)
Назва
Географія
Розташування
Село Синівка (Липоводолинський район) розташоване на півдні Сумської області на берегах річки Грунь. Синівка межує з територією Гадячцького району Полтавської області.
Клімат
Ґрунти, рослинний і тваринний світ
Чорнозем, супісок. Корисні копалини : пісок, глина, торф.
Історія
Давні часи
Поселення Синівка виникло в другій половині XVII століття. Село виникло як власницьке. Здавда "село Сенявка на замок Гадяцький належало", тобто всі доходи з села йшли в гетьманську казну. Перша писемна згадка про село датується 1669 роком. Тому дослідники і вважають цю дату початком історії Синівки. Спочатку свого існування село немало назви. У 1721 році гетьман Скоропадський надав право володіння селом родині Велецьких (Степаниді Михайлівні Велецькій з синами; після смерті її чоловіка Василя Велецького, який отримав це поселення у 1709 році за службу полковим суддею). "Земля синів Велецького" й "дала" назву селу Синівка. У 1723 році в селі було 161 домогосподарство; у 1723 - 180 дворів. 10 листопада 1764 року цариця Катерина ІІ "пожаловала" "замок Гадяцький" відставному гетьманові Кирилу Розумовському "в вечное и потомственное ему и его детям наследственное владение...". але у 1785 році К. Розумовський продає "Гадяцький замок" ( в тому числі й Синівку) за борги. У 1799 році в Синівці проживали "954 ревізійні душі". З 1802 село Синівка в складі Гадяцького повіту вводить в Полтавську губернію. У 1859 село Синівка - село власницьке й козаче. В селі було 329 дворів, 1314 чоловіків і 1390 жінок, всього - 2704 жителів. У селі була православна церква й три заводу. Православна Миколаївська церква була збудована в 1742 році. У цьому ж році згоріла й була відбудована місцевими жителями. У 1869 році громада Синівки збудувала нову церкву, яка й функціонувала до 30-х років ХХ століття. У ХІХ столітті село належало до Подільківської волості. У 1884 році в селі було 106 дворів козаків, 3 двори казенних селян, 270 дворів-власників, 9 дворів міщан.
Новий час
11 січня 1918 року в Синівці була встановлена Радянська влада. У березні 1818 року - окупована німецькими військами; у грудні 1918 року радянський режим в селі був відновлений. Улітку 1919 року Синівку захопили деннікінські війська, які у грудні цього ж року залишили село під натиском червоноармійців. 15 жовтня 1923 року Синівка стає районним центром, а у 1926 році тут організоване перше товариство зі спільного обробітку землі. У 1925 р. для сільськогосподарських робіт почали використовувати трактори, у 1929 році - відкрито промартіль художньої вишивки. У 1937 році в Синівці урочисто відкривається районний Будинок культури. Для його будівництва були використані матеріали із знищених більшовикави церков в Синівці та сусідньому селі Підставки. У 1938 році в селі стає до ладу нова будівля середньої школи. 27 вересня 1941 році німецькі війська захопили село. У 1942 році в Синівці була с творена партизанська група "Антифашистський комітет". Також на територіє села діяла диверсійна група, яка в 1943 році знищила близбко 20 німецьких офіцерів та солдат. 9 вересня 1943 року окремі підрозділи 309-тої стрілкової дивізії червоної армії ввійшли в Синівку. У 1947 році на території Синівського району було 11 сільських рад, 11 сіл та 78 хуторів. Синівський район був ліквідований у 1957 році. Основними галузями економічного життя Синівки були тваринництво, рослинництво, птпхівництво. Тваринництво : розведення свиней, великої рогатої худоби, овець Рослинництво : вирощування зернових та технічних культур. На території Синівки була електростанція, млин, маслозавод, цех з виробництва газованих напоїв, хлібопекарня; відділення "Сільгостехніка".
Новітній період
Населення
Органи влади
Синівська сільська рада.
Економіка
Основними галузями економіки села є сільське господарство, зокрема, рослинництво й тваринництво. На території села діє фермерське господарство "Обрій" (директор Литвиненко В. О.). Також у селі працюють мельниця, олійниця, крупорушка.
Медицина
Освіта
Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта
Перший дитячий садочок в Синівці відкрито в 1946 році. У 1985 р. в селі збудовано нове приміщення дитячого садочка "Золота рибка" на 90 місць. Синівська загальноосвітня Липоводолинської районної ради школа І-ІІІ ступенів. Позщашкільна освіта - це гуртки, спортивні секції, які діють в школі та ліцеї. У Синівці працює філіал Липоводолинської школи мистецтв. Перша музична школа в Синівці почала працювати в 1965 році.
Заклади спеціальної та вищої освіти
На території Синівки знаходиться державний професійно-технічний навчальний заклад "Синівський професійний аграрний ліцей". Історія цього навчального закладу розпочалася в 1973 році, коли, на базі сільськогосподарського технікуму, який працював в селі з 1956 року по 1972, було створено Синівське професійно-технічне училище № 10. В 2002 році училище було реорганізовано професійний аграрний ліцей.
Культура
Перший Будинок культури був збудований в 1935 році. Він функціонував до 1970 року. У цьому ж році був відкритий новий Будинок культури на 400 місць. Сьогодні в Будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності, декоративно-прикладного мистецтва. У Будинку культури розміщено приміщення сільської бібліотеки. Тут також функціонує дитячий відділ . Бібліотечний фонд - 90 тисяч екземплярів.
Релігія
Свято-Миколаївська церква (заснована в 1742 році).
Спорт
Пам'ятки архітектури, історії та культури
Персоналії
ЗМІ
Друковані ЗМІ
Електронні ЗМІ
Пошта, зв'язок, банківська сфера
Відділення Ощадбанку відкрито в селі в 1935 році. Спочатку це була ощадна каса, в якій жителі села зберігали гроші. Сьогодні це відділення Ощадного банку України. У Синівці діє пошта.
Цікаві факти
- У 1723 році село називалося Сенявка; в 1730 - Сенювка. - У кінці ХІХ століття житель села синівка Іващенко МИкола Григорович був дійсним членом Полтавського товариства сільського господарства. - За даними перепису 1882 року, з 1213 жінок, які проживали на території Синівки, жодної не було письменної. - У 1900 році в Синівці було 2 школи : церковно-парафіяльна і земська. - Синівська лікарня розміщувалася в старовинному маєтку поміщиці Іващенко. - Перша ощадна каса в Синівці відкрита в 1935 році. - У 1945-1957 роках в селі працювала артіль з вишивання рушників, сорочок, пошиву одягу й взуття. - Перша аптека в селі відкрита в 1928 році. - У 1935 році в селі організовується радіовузол і телефонна станція.
Фотогалерея
Примітки та посилання
Джерела
П.В. Яковенко, О. Р. Краснонос, В. А. Кузьома "Історія села Синівки", 2004 р. Ця книга історичний екскурс в історію Синівки. Створена жителями села Красноносом Олексієм Романовичем, Кузьомою Віктором Андрійовичем та відомим знавцем історії Липоводолинщини, нашим земляком, уроженцем села Підставки П.В. Яковенком.