Відмінності між версіями «Село Стрільники»

Версія за 15:59, 10 травня 2015

Назва

с.Стрильники Путивльського району Сумськои области.Чому село маэ саме таку назву?Краэзнавци ,дослидники пробували дослидити висували версии,одна з яких "розмищення стрилецького полку".Питання залишаэться видкритим та цикавим.

Географія

Розташування

Село Стрильники центр Стрильникивськои сильради Путивльського району Сумськои области,знаходиться у 13 км.на пивничний схид вид Путивля.Сильський ради пидлягають населени пункти :Стрильники,Ротивка та Кагань.Населення яких 640 чоловикив(на 1 сичня 2015 року).

Клімат

Помирно-континентальний.

Ґрунти, рослинний і тваринний світ

Село розкинулося в мальовничому мисци ,на ричци Клевень.Навколо села багато невеликих озер та ярив.З трьох сторин мисцевисть оточують лиси.Поля погористи.З корисних копалин зустричаються крейда,ризни сорти глини та пискив ,в багатьох мистях э поклади торфу.Грунти ризни,але переважають суписки.Заплава рички Клевень використоваэться пид луки й посиви.

Історія

Давні часи

Новий час

Село Стрильники засновано не ранише 17ст. За описсю 1654 року в ньому вже значиться церква.За видомостями генерального слидства селяни села Стрильники давали "стацию"на полковникив,що состояли при гетьманах спочатку в Батурини,а потим у Глухови .За гетьмана Апостола (1727-1734)Стрильники було виддано "на чин писарю генерального суду",за яким останне було закриплено,як вотчина.Населення села складалося з помищицьких та державних селян.З 19ст.Стрильники належали великим украинським магнатам Миклашевським,основни володиння яких та садиба знаходилась в сели Волокитине.Помищик Миклашевський,заснувавши в1839 р.Волокитинський фарфоровий завод,де була зайнята бильша частина його крипакив,перенис основний гнит панщини на стрильникивських селян,з яких дерли три шкури.Ще напередодни реформи 1861 р.А.М.Миклашевському належало в с.Стрильниках биля 500 га однои земли,300 га лису та 124 крипаки.Частину стрильникивських земель Миклашевськи продали дрибним помищикам.Так в Стрильниках зявилися дворяни брати Маркови що мали до 100га земли та цегельни будинки з садибами;Бершов,що мав30 га земли,Петровський,що розбагатив на церковних дарах прихожан,колишний псаломщик,у якого було 150 га земли та великий будинок з садибою.Куркуль Шечков мав 40 га.Бильшисть селян с.Стрильники були малоземельними.В середньому населянський двир приходилася 1 десятина земли.Мешканець с.Стрильники Омелян Панасович Сахаров згадував:"Була у батька 1 десятина земли ,розкидана в восьми мисцях.Кожен клаптик був настильки вузьким -вузьким,що коли я став дорослим и виришив виддилитися,то ниде було хати поставити.Коня у нас не було .Та й в тий частини села,де ми жили на 70 дворив не було й 30 коней".Багато хто з селян зовсим не мали земли й були наймитами у помищикив та куркулив.Инши брали землю в аренду за врожай "з половини"або з третини,тобто обробляли землю,засивали ии своим зерном,а потим половину,або третю частину врожаю виддавали помищикови.Внаслидок видсутности реманенту та робочои худоби багато селян були вимушени продавати свою землю куркулям.Внаслидок безземелля 20% населення Стрильникив йшло на сезонни роботидо Киева,Курська,Конотопа,як муляри,тесляри,маляри,а ихни сими сяк-так перебивалися,дожидаючи своих годувальникив.

Новітній період Притока рички Клевень -Кубер-подиляла село на дви частини-Стрильники та Антики.В Стрильниках жили украинци,у Антиках-росияни.Урядник,староста та повитове начальство намагалося розпалити миж ними национальну ворожнечу.Коли у Антиках почали будувати нову церкву,кошти на яку збирали з селян протягом десяти рокив,стрельникивци,пидтримани начальством,виришили будувати церкву й соби,забравши для цього частину лису у Антиках.Почалася бийка,в яку було втягнено майже все доросле населення.Була в сели ,в звичайний хати,и трикласна школа,в який навчалося 20 учнив.Вчив пип Василь,що дуже любив драти дитей за вуха.9 листопада 1906 р.було видано царський указ про видилення селян з громади на хутори.В свою чергу громада зобовязувалася видиляти селянам,що виходили з неи,землю в одному мисци/хутир,видруб/.Уряд через селянський банк кредитував куркулив,яки скуповували землю та будували хутори.Частина заможних селян с.Стрильники виддилилася з громади та заснували навкруги хутори:Литвинов-заснував куркуль Литвинов,що мав 40га земли й побудував великий будинок з амбарами,сараями,конюшнями,колодязями.Безпросвитни злидни й горе селяни топили в горилци,пропиваючи останни копийки в корчми,яку тримав Шпак Капитон,у якого була ще в сели бакалийна крамниця.10 га земли та пара коней.А в церкви все той же пип Василь туманив голови прихожанам.У 1911р. в с.Стрильники було побудовано земську школу,куди в тому ж роци призначають вчителем Григория Яковлевича Базиму,вихидця з селянськои сими,який в период Другои свитовои вийни був начальником штабу партизанськогозэднання С.А.Ковпака.В Стрильниках Г.Я.Базима нажив соби ворога в особи инспектора шкил Путивльського повиту Рождественського,який хотив на його мисце поставити свого ставленика.-Не бути Вам в земський школи-заявив вин.-Перша ж моя ревизия й кинець.Але робота нового вчителя виявилася настильки плодотворною ,а знання учнив настильки твердими,що инспектор,проводячи ревизию вимушений був визнати роботу вчителя Г.Я.Базими видминною та залишити"мужицького сина"вчителем и завидуючим Стрильникивською школою.В период Першои свитовои вийни чоловиче населення села ,крим старикив и дитей ,було мобилизовано до царськои армии.Багато хто загинув на фронти.Був мобилизований до армии и улюбленець дитей Г.Я.Базима.З уходом чоловикив в армию солдатки та вдови ледве животили.Земля оброблялася погано ,врожаи падали.Предмети першои необхидности купити було майже неможливо.Виникали стихийни протести.Коли в 1917 роци у Петрогради перемогла лютнева революция,селяни с.Стрильники намагалися забрати землю у помищикив та куркулив.але Тимчасовий уряд посилав каральни загони,що шаблею й нагаями захищали интереси помищикив.Велика Жовтнева социалистична революция внесла докоринни змини в життя села Стрильники.Радянська влада в сели встановилася у сични 1918р.Куркули Литвинов та Шечков з симями втекли з села.Землю помищикив та куркулив було конфисковано й передано селянам.В будинку помищика Е.П.Маркова видкрили клуб.З вийськовои служби в сични 1918 р. повернувся учитель Г.Я.Базима,що став засновником новои радянськои школи у Стрильниках.24 квитня 1918 р.1918 р.Путивльський повит був захоплений нимецько-гайдамацькими вийськами ,в село Стрильники прийшли окупанти.Нимецьким окупантам невдалося зломити волелюбний дух нашого народу.16 сичня 1919 року в с.Стрильники було видновлено радянську владу.В краини шла громадянська вийна.У 1921 р.демобилизуэться з Червонои Армии Г.Я.Базима и знову повертаэться в Стрильнекивську школу до свого любимого дила.Поряд з роботою в школи Г.Я.Базима веде громадську роботу,будучи депутатом сильради.У 1929 р.в с.Стрильники було организовано колгосп"Ясний ранок".Коллективизация в с.Стрильники проходила в умовах гострои класовои боротьби.У 1931 р. у Стрильниках организувалося ще два колгоспи-"Червоний Жовтень" та "Пятиричка".У 1933 р.колгоспи"Великий ранок" та "Пятиричка"обэдналися в колгосп "2-га пятиричка",а у сели Стрильники залишилося два колгоспи.Поряд з перебудовою життя села на колективних засадах партийна организация провела велику роботу в справи организации семеричнои та середньои освити на сели.У 1935 р.колгоспи"2-га пятиричка"збудував велике примищення,в якому розмистилася контора колгоспу,Стрильникивська сильрада,клуб на 200мисць та библиотека.В тому ж роци село було радификовано.У клуби розгорнули роботу драматичний та музичний гуртки,регулярно демонструвалися кинофильми.За роки передвоэнних пятиричок було створено форми великои рогатои худоби,свиноферми,збудовано багато громадських примищень;заможно стали жити колгогоспники.Але мирну працю трудящих села порушив вироломний напад фашистськои Нимеччини на нашу Батькивщину.У вересни 1941 р. до Стрильникив вступили фашистськи солдати.Вони пограбували магазини,забирали у жителив села корив.У школи оселились полицаи.Григорий Якович Базима-колишний учитель та завидуючий Стрильникивськои школи -став начальником штабу спочатку загону С.В.Руднева,а згодом-зэднання С.А.Ковпака.25 травня 1942 р.ковпакивци нанесли одночасний удар по фашистських гарнизонах,розташованих на правому берези р.Клевень у селах-Вязьонка,Стрильники,кагань,Яцино,Стара Шарповка,Спадщина.На фронтах Другои свитовои вийни та в партизанських загонах загинуло багато жителив села.Серед них Шпак А.Е,Шевцов А.Д.,Шпак П.И.,Суховеев В.В.,три брати Третякови-Семен Васильович,Петро Васильович ,Иван Васильович,Пилипенко К.Х.,Антиков В.И.,Шевцов И. Ф.,Старожилов О.С.,Калашников В.М.,Антиков М.Й.,Голубков В.М.,Удовенко И.С. та багато инших.2 вересня 1943 р.Стрильники було звильнено.Писля закинчення Другои свитовои вийни видбудовуэться колгоспне господарство.Велику увагу стали придиляти благоустрою села.Укрупнення колгоспу створило вси передумови для широкого розгортання физкультурно-масовои роботи.У 1959 р.в колгоспи им.Жданова розгорнулися значни будивельни роботи.Було збудовано цегляний завод,коривник на 100голив та свинарник на 100 свиноматок.Невпизнаним стало життя с.Стрильники.Село радификовано,в ньому працюють школа та дитячий садочок,библиотека,клуб,магазини,медпункт,поштове виддилення .На територии сильради працюють дви групи товариства"Знання",университет педагогичних знань для батькив.Отже, история краю конфликтна та войовнича.История села Стрильники переплитаэться з историэю села Волокитине. Украина отримала незалежнисть и будуэ в складних умовах нове суспильство з 1990-х рокив и разом з нею село Стрильники!

Населення

Населення краю з давнини формувалося з ризних районив Украини,Росии,Билорусии та инших мисць ,краин,регионив.В давни часи край був заселений племенами бронзовои культури,пизнише племенами зарубинецькои ,колочинськои археологичних культур.У 8-9 ст.край заселяли схиднословянськи племена сиверян,яки и дали назву Сивирщина,Полиссю,це були землероби ,ремисники,також торгивци.В нови часи край заселяли козаки,селяни та ремисники з Правобережнои Украини,з Великого князивства московського.

Органи влади

Економіка

З найдавниших часив и до сьогодення головним заняттям в Украини,в краи було землеробство.Украинци завжди були насамперед хлиборобами,це найбильш селянська,хлиборобська нация в Эвропи.Землеробство мало визначальний вплив и на спосиб життя,и на харчування украинцив.Отже, основна галузь економіки — сільське господарство. Промисловість району представлена в основному невеликими підприємствами з переробки сільськогосподарської сировини. В останні роки розвивається середній і малий бізнес, в основному у сфері торгівлі і послуг. Є перспективи для розвитку туризму.

Медицина

Освіта

Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта

У кожнои людини зи школою повязани найкращи спогади.И це не випадково.А почалося все з далекого 1903 року.До Жовтневои революции,а за даними истории з 1903 року в Стрильниках була видкрита церковно-приходська трирична школа граматики.Вона була в звичайному будинку.Навчалося в школи близько 20 учнив,навчання здийснював священник Успенськои церкви отець Василь.Дити вивчали правопис,арифметику,Закон Божий.В цей же час мешканци села Антики звернулися з проханням в Путивльське уизне земство видкрити початкове училище.Вони взяли на себе обовязок щорично виплачувати додаткову оплату вчителю(60 рублив) та охоронцю(15 рублив).Навчальний рик в усих сильських школах розпочинався з 2 жовтня та продовжувався до страснои седмици Великого Посту (не ранише 15 квитня).Вси вихидни та святкови дни учни пид керивництвом вчителя видвидували богослужиння.Приймали участь в читанни або спивах при клироси.Дисциплиновани,чемни дити допускалися до вивтаря для допомоги священику.В 1911 роци в сели Антики побудовано триричну земську школу.В ций школи навчалосьдуже мало дитей.Одни учни ходили до школи лише одну зиму,инши залишалися зовсим неграмотними.В цьому ж роци вчителем призначили Г,Я,Базиму.Невдовзи Стрильникивська школа стала зразковою.З усиэи Украини приижджали сюди вчители,щоб познайомитись з досвидом роботи.В школи навчалося по 80-90 учнив.Заняття проводились в 2 змини.У 1932 роци була видкрита семирична школа.У 5 клас набрано 60 учнив.До 1933 року килькисть учнив збильшилась и довелося навчатися одночасно в килькох кулацьких будинках,що робило певни перешкоди навчальному процесу.Назрило питання будивництва новои школи.На загальних зборах громадян у 1933 роци було прийняте ришення побудувати школу з двох церков.Незабаром з Харкова прийшов дозвил на будивництво школи.Заготивлю материалив та будивництво почали у 1934 роци.Жоден мешканець села не залишився осторонь будивництва.В той час на територии села дияли колгоспи "Красний Октябрь" та "Друга Пятиричка",яки видилили на будивництво школи по 6000 рублив.До Другои свитовои вийни Стрильникивська семилитня школа випустила по 30-40 учнив.У школи працювало 12 вчителив:Деркач В.Я.,Старожилов Н.Д.,Лукашук Т.А.,Петруня Ф.Г.,Деркач М.К.,Вишневський И.Н. та инши.Жители села звернулися до керивництва Путивльського району з проханням видкрити середню школу.На добудову школи було видилено коштив 10 000 рублив.Але почалась вийна и видкрити середню школу не встигли.Пид час Другои свитовои вийни в школи був розташований полицейський штаб,де допитували населення.Примищення було страшенно запущено,стало схожим на брудну казарму.Спроби организувати навчання дитей не мали успиху.Передова частина населення села ,що залишилася на окупований територии,для боротьби йшла до партизанського отряду пид керивництвом Сидора Артемовича Ковпака.Разом з дорослим населенням до партизан приэднувалися й учни школи:Старожилов А.С.,учень 6 класу (загинув),Калашников В.М.,учень 5 класу(загинув),Головачов Иван -учень 6 класу ,який писля жорстоких катувань фашистами за звязок з партизанами,помер вид ран (йому викололи очи,обризали вуха,изуродовали опиками обличчя),захований в сели Кагань та инши.3 вересня 1943 року сумську область було звильнено,а 5 вересня 1943 року вже приступили до роботи школи району,в тому числи й Стрильникивська неповна середня.В 1949 роци видкрилася середня школа.До 8 класу вступило 35 учнив.При школи створена навчально-дослидна дилянка площею 1.5 га.Керивництво школою з 1951 року по 1960 рик вив Болсуновський Микола Данилович.За високи досягнення в навчально-виховний роботи в 1956 роци школа була нагороджена путивкою на Всесоюзну виставку досягнень народного господарства до миста Москви.В 1963 роци пид час керивництва школою Злобиним А.М. в школи навчалося 245 учнив,працював педколектив з 20 вчителив,з них 9 мали вищу освиту.При школи дияв интернат для учнив ,яки проживали в инших селах ,организована кабинетна система,навчально -дослидне господарство мало десятипольний зерновий та шестипольний овочевий сивообороти,включало теплици,крольчатник,парники,сад,ягодники,квитники.В школи була своя електростанция ,киноапарат,магнитофон,радиоприймач,станки та багато иншого.В 1963 роци почалося будивництво 4-х класних кимнат коштами колгоспу имени Жданова.З 1968 року по 1980 рик директором школи був Янишпольський Василий Миколайович,а з 24.08.1980 року справи школи вела Стрильникова Катерина Иванивна.Але стини "старои школи"не витримують плину часу,поступово руйнуються.Вони застарили морально та физично й примушени поступитися мисцем новому примищенню школи.В 1989 роци за допомогою колгоспу пид керивництвом Ковбаси Олександра Ивановича ,директором школи Стрильниковою К.И.розпочато пидготовку до будивництва новои школи.1994 рик став роком введення новои сьогоднишньои школи.У 2003 роци колектив школи ,учни ,випускники,населення села Стрильники видзначало 100-риччя иснування школи,в який навчалося переважна бильшисть жителив.Всього за 100 рокив плиднои роботи зи школи випустилося биля 1000 учнив ,яки присвятили себе професиям ,повязаним з сильським господарством,промисловистю,розумовою працею.Багато випускникив залишилося в сели ,майже вси випускники продовжили навчання й працюють за обраними специальностями.Школяри беруть участь в туристичних походах,конкурсах,олимпиадах,займаються художньою самодияльнистю.Як результат,в квитни 2004 року команда юних рятивникив Стрильникивськои загальноосвитньои школи 1-11 ступенив зайняла почесне 111 мисце в районному конкурси.На даний момент в 1-9 класах

Заклади спеціальної та вищої освіти

Культура

З 19 ст. Стрильники належали великим украинським магнатам Миклашевським,основни володиння яких та садиба в сели Волокитине.Волокитинський форфор -цинуэться в усьому свити.История культури настильки цикава ,що це э актуальною темою специального дослидження.

    У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва 23.09.2011 експонувалась виставка творів Волокитинського фарфорового заводу – одного з найпотужніших підприємств фарфорової галузі ХІХ ст. Цей унікальний проект вдалося здійснити завдяки благодійній підтримці московського бізнесмена І. Г. Гутмана. На виставці представлено понад 350 творів із колекцій Національного музею українського народного декоративного мистецтва, Сумського обласного художнього музею ім. Н. Онацького, Харківського художнього музею, Київського національного музею російського мистецтва та приватних зібрань.
    Волокитинський фарфоровий завод знаходився у с. Волокитине колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Путивльський район Сумської області). Завод був заснований у 1839 році поміщиком Андрієм Михайловичем Міклашевським (1801–1895) – нащадком старовинного українського козацько-старшинського роду. Для ведення справ на заводі були запрошені французькі спеціалісти брати Дарти, які займалися організацією виробництва, декоруванням фарфору, будівництвом печей для випалу. Франсуа Дарт був першим директором підприємства. На фабриці працювали майстри-живописці, майстри-модельники та художники. Основною робочою силою були місцеві кріпаки.   Визнаною візитівкою волокитинського фарфору вважається статуетка «Українка» —дівчина у національному вбранні, парною до якої є фігурка «Козака» з рушницею. Обидві постаті зображені на прямокутному цоколі, позаду них – столик на рокайльній ніжці, яка завершується мушлею. Ймовірно їх використовували як попільницю або сільничку.  Відміна кріпосного права була однією з основних причин закриття підприємства. Реорганізувати на нових засадах свій завод А. Міклашевському не вдалося й у 1861 році виробництво фарфору на ньому припинилося.
    Вироби Волокитинського фарфорового заводу представляють значну художню цінність. Високий рівень виконання, бездоганна білизна фарфорової маси, витончене ліплення та вишуканий поліхромний розпис свідчать про те, що Волокитинський завод належав до провідних приватних фарфорових підприємств ХІХ століття.Значне місце серед продукції волокитинців посідало виробництво церковних атрибутів. Іконостас, що було зроблено спеціально для Покровської церкви цього села, згадується в багатьох архівних документах. Високохудожні вироби цього підприємства зараз зберігаються в багатьох музеях світу: Англії, Польщі, Франції, Росії (Санкт-Петербург, Москва, Курськ, Тула, Рильськ), Києві, Харкові, Сумах, Путивлі.

Релігія

Религия завжди супроводжувала все життя людей краю з найдавниших часив до сьогодення ,а церква впливала на подии истории,допомагала людям.З розпадом СРСР в незалежний Украини религийне та церковне життя поступово видновлюэться и люди повертаються знов до Бога та Вири.

Спорт

Пам'ятки архітектури, історії та культури

Персоналії

Опа́дчий Фе́дір Фе́дорович (*1 (14) січня 1907 — † 10 квітня 1996) — радянський військовий льотчик-випробувач, Герой Радянського Союзу (1957), заслужений льотчик-випробувач СРСР (1959). Народився 1 (14) березня 1907 року в селі Ротівка Путивльського району Сумської області.

У 1920 році закінчив 4 класи сільської школи, в 1925 році — профтехшколу у Глухові. Працював слюсарем-механіком на цукровому заводі на хуторі Михайлівському (нині — місто Дружба Ямпільського району Сумської області) і в селі Ракитне на Білгородщині.

В Червоній армії з жовтня 1929 року. До лютого 1930 року служив червоноармійцем в 6-м авіапарку в Ленінградському військовому окрузі. У 1931 році закінчив Гатчинську військову авіаційну школу, був залишений у ній льотчиком-інструктором. У 1932—1933 роках — льотчик-інструктор Луганської військової авіаційної школи льотчиків. З березня 1933 року служив у стройових частинах ВПС в Московському військовому окрузі.

З червня 1936 по серпень 1943 року — льотчик-випробувач Науково-випробувального інституту ВПС. У червні-липні 1941 року здійснював державні випробування бомбардувальника АНТ-58, що став прообразом відомого бомбардувальника Ту-2. Брав участь в держвипробуваннях бомбардувальників АНТ-40 та ДБ-3, відпрацьовував бомбометання з пікірування.

Учасник радянсько-фінської війни: у грудні 1939 — березні 1940 — командир авіаескадрильї 85-го бомбардувального авіаційного полку. Здійснив 21 бойовий виліт на бомбардувальнику ДБ-3. Одним з перших застосував у бойових умовах бомбометання з пікірування.

Учасник Великої Вітчизняної війни: у липні—серпні 1941 — заступник командира 410-го бомбардувального авіаційного полку (Західний фронт), сформованого з льотчиків-випробувачів Науково-випробувального інституту ВПС. Брав участь в оборонних боях на Західному напрямку. Зробив 9 бойових вильотів на бомбардувальнику Пе-2. У вересні 1941 року брав участь у формуванні 187-ї окремої коректувально-розвідувальної авіаескадрильї, яка складалася як з радянських літаків, так і літаків німецького виробництва. Після важкої аварії на літаку тривалий час перебував на лікуванні і зміг повернутися до льотної роботи тільки в травні 1942 року.

З серпня 1943 року по січень 1946 року — льотчик-випробувач Дослідного конструкторського бюро (ОКБ) Мясищева. Провів випробування дослідних літаків ДВБ-102 з моторами М-71ТК-3 (1944—1945), ДБ-108 (1945), ДІС з моторами ВК-107А (1945).

З січня 1946 року по 1951 рік — льотчик-випробувач ОКБ Туполєва. В різний час проводив випробування літаків Ту-2, Ту-70, Ту-14, Ту-18, Ту-80, а також брав участь у випробуваннях літаків Ту-4, Ту-8, Ту-7, Ту-10, Ту-82.

З 1951 року по грудень 1957 року — льотчик-випробувач ОКБ Мясищева. Підняв у небо й провів випробування дослідного літака ШР (в 1952 році), реактивного стратегічного бомбардувальника М-4 (в 1953—1955 роках). Брав участь у випробуваннях реактивного стратегічного бомбардувальника 3М.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 лютого 1957 року за мужність і героїзм, проявлені при випробуваннях нової авіаційної техніки, полковнику Опадчому Федору Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 10836). 17 лютого 1959 року одним з перших він удостоєний почесного звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР». У 1957 році за проведення випробувань стратегічного бомбардувальника М-4 удостоєний Ленінської премії.

В грудні 1957 року полковник Опадчий звільнений в запас. Жив в Москві. До 1960 року працював методистом в ОКБ Мясищева. Помер 10 квітня 1996 року на 89 році життя. У Глухові на будинку колишньої профтехшколи, в якій навчався Федір Федорович Опадчий, встановлена меморіальна дошка.

ЗМІ

Друковані ЗМІ

Електронні ЗМІ

Пошта, зв'язок, банківська сфера

Цікаві факти

У роки Німецько-радянської війни Путивльщина стала колискою партизанського руху в Україні. У вересні-жовтні 1941 р. в Спадщанському лісі сформувався партизанський загін, який в подальшому перетворився на велике з'єднання партизанських загонів Сумської області. Під командуванням С. А. Ковпака і С. В. Руднєва воно пройшло з боями всією Україною — від Путивля до Карпат. А сформована на базі цього з'єднання Перша Українська партизанська дивізія в 1944 р. здійснила рейд на Сан і Віслу.

Фотогалерея

Примітки та посилання

Портал міста Путивль Youtube.svgYouTube, Маловідома Україна. Путивль (Перевірено 18 лютого 2012)

Джерела

Украинська радянська енциклопедия (УРЕ) т.11 стор.966,К.1960 р.Сумщина,довидник-путивник,Харкив,1963 р. стор.104-105,А.К.Требесов.Воспоминания,фонди Путивльского краеведческого музея,инв№3234 стр.3.,Герои партизанськой боротьби на Украини ,кн.1,вид АН УРСР ,К.1948 стор.100-101.Згадка про Путівль у Іпатіївському літописі Середньовічні фортифікації Путивля Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000. Путивль. Місто Ярославни у сльозах на www.ukrainaincognita.com (веб-проект «Україна Інкогніта»)

Література

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2. (рос.) Герои Советского Союза, Герои Российской Федерации и полные кавалеры ордена Славы Северного административного округа Москвы — Москва: Энциклопедия российских деревень, 2003. — С. 401. — 472 с. — ISBN 5-88367-003-2 (рос.) Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг — 3-е изд., перераб. и доп.. — Харьков, 1983. — С. 356—358 (рос.) Симонов А. А. Заслуженные испытатели СССР — Москва: Авиамир, 2009. — С. 146—147, 380. — 384 с. — ISBN 978-5-904399-05-4 А.Лазоревський.Описание старой Малороссии,т.2 Нежинский полк,стр.160-161.Г.Я.Базима,Воспоминания учителя,стр.5,фонди Путивльского краеведческого музея,инв №3234.

Ресурси інтернету

Опадчий Федір Федорович на сайті «Енциклопедія авіації» Біографія Опадчого Ф.Ф.на сайті «Герои страны» (рос.)

Автор статті(посилання на сторінку користувача)